Підготовка майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи

22

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Підготовка майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

безпека життєдіяльність педагогічний

Актуальність теми. З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу все більше загострюються суперечності між природою і суспільством. На межі тисячоліть людство стало перед реальною проблемою виживання, тому безпека життєдіяльності є глобальною, життєво важливою проблемою суспільства в цілому.

За цих умов формування нового мислення у кожного члена суспільства, й особливо молодої людини, має бути спрямоване на суттєву зміну підходів щодо визначення мети, шляхів і методів розвитку цивілізації. Одним із підходів до формування такого мислення є виховання молоді, яка підготовлена до життя й діяльності в сучасних умовах розвитку людства, а також формування в неї вмінь прогнозувати взаємовідносини в системі «людина-природа-суспільство» й усвідомлено ставитися як до власної безпеки, так і до безпеки оточуючих.

Нині світова спільнота перейшла до нової концепції створення безпеки життєдіяльності - концепції прийнятного (допустимого) ризику. Згідно цієї концепції будь-яке середовище, в якому існують тісні взаємовідносини людини з негативними факторами, які не сумісні з нормальними умовами розвитку і життя людини в цілому, має потенційні небезпеки - явища, процеси, об'єкти, які за певних умов здатні спричинити шкоду людині, природі, суспільству. У зв'язку з цим значна роль відводиться формуванню життєвих цінностей людини, підвищенню відповідальності особистості за збереження як власного здоров'я і життя, так і здоров'я й життя оточуючих.

Головна роль у цьому процесі відводиться загальноосвітнім навчальним закладам. У зв'язку з цим система загальної середньої освіти вимагає такої підготовки вчителів, за якої вони були б спроможними практично забезпечувати безпеку життєдіяльності. Вище зазначене обумовлює складність і важливість цього процесу та значення для нашої держави, що актуалізує проблему професійної підготовки й перепідготовки вчителів із безпеки життєдіяльності.

Останнім часом накопичено певний досвід із зазначеної проблеми. Зокрема, підготовка майбутніх учителів фізики, біології, географії, хімії та трудового навчання з безпеки життєдіяльності здійснюється у ВНЗ України. Наукові праці В. Дивака, І. Пархоменка, Л. Сидорчук, А. Юхименко свідчать про необхідність удосконалення методики підготовки таких фахівців.

У розвиток безпеки життєдіяльності як сучасної науки значний внесок зробили Я. Бедрій, Л. Гладка, В. Джигирей, М. Захарченко, Н. Заверуха, В. Зацарний І. Миценко, В. Лапін. Ці дослідники є авторами посібників, які широко використовуються у навчальному процесі.

Розв'язанням питань, пов'язаних із викладанням безпеки життєдіяльності у вищій школі, займаються В. Бєгун, С. Дикань, В. Заплатинський, Б. Житар, В. Захматов, І. Науменко, А. Пятова, В. Русін, В. Свистунов.

Аналіз досвіду російських колег (В. Іванова, Н. Солярова, І. Плющ) свідчить, що однією з основних проблем організації навчання з безпеки життєдіяльності є дефіцит кваліфікованих педагогічних кадрів, низький рівень їхньої готовності до вирішення цих проблем, а також недостатнє навчально-методичне забезпечення дисципліни «Безпека життєдіяльності». Разом із тим, проблема підготовки вчителів із безпеки життєдіяльності в працях зазначених вище авторів не одержала детального й вичерпного аналізу та вирішення. Особливої актуальності набуває проблема підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Сучасний розвиток України вимагає подальшого вдосконалення системи підготовки вчителя, спроможного вирішувати на якісно новому рівні важливі й необхідні завдання з безпеки життєдіяльності, які постають перед загальноосвітньою школою. Вчитель, виступаючи гарантом збереження життя й здоров'я дітей, повинен вміти не тільки забезпечувати безпеку навчально-виховного процесу, а й формувати культуру безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Аналіз досліджуваної проблеми в практиці ВНЗ, дитячого травматизму та стану здоров'я учнів свідчить, що зміст, форми і методи підготовки майбутніх учителів із безпеки життєдіяльності не повною мірою відповідають вимогам сучасності. Реальні умови життя й професійної діяльності вчителя в сучасному енергетично насиченому суспільстві дозволяють виокремити низку протиріч між:

– вимогами освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм і галузевих стандартів вищої освіти з безпеки життєдіяльності (зокрема, випускник ВНЗ повинен володіти знаннями з безпеки життєдіяльності й уміти: забезпечувати безпеку навчально-виховного процесу, обирати заходи попередження травматизму, прогнозувати виникнення шкідливих і небезпечних факторів, приймати адекватні рішення для зменшення ризику до допустимих значень і надавати долікарську допомогу) та фактичним рівнем підготовки вчителів із зазначеного напряму;

– об'єктивними потребами суспільства у здоровому молодому поколінні та реальним станом забезпечення безпеки життєдіяльності учнів, що обумовлюється високим рівнем травматизму й погіршенням стану їхнього здоров'я;

– потребою формування у майбутніх учителів готовності до оцінки різних потенційно можливих ситуацій і формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи та незадовільним рівнем методичного забезпечення процесу формування такої готовності.

Усунення цих протиріч передбачає вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів із безпеки життєдіяльності й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: «Підготовка майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри загальнотехнічних дисциплін Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського за темами: «Теорія та практика підготовки майбутніх вчителів до управління педагогічними процесами у відповідності до професійної діяльності випускників художньо-графічних факультетів» (протокол №5 від 28.12.2003 р.) (розділ «Блок-схеми етапів (елементів) розробки системи оперативного управління пріоритетним напрямком цілісного педагогічного процесу» (підрозділ «Модель формування культури безпеки життєдіяльності майбутніх учителів»)) і «Системний підхід до змісту та методичного забезпечення підготовки студентів спеціальності «Технологічна освіта» (РК №0109U000204, протокол №5 від 27.12.2007 р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (протокол №3 від 31.10.2002 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №3 від 30.03.2004 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка й експериментальна перевірка методики підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:

Здійснити ретроспективний аналіз підходів до визначення поняття «безпека життєдіяльності», уточнити та конкретизувати його з урахуванням сучасного етапу розвитку суспільства; визначити сутність поняття «культура безпеки життєдіяльності».

Розробити спецкурс «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності» й теоретично обґрунтувати його значення у професійній підготовці майбутніх учителів.

Теоретично обґрунтувати та визначити педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Теоретично обґрунтувати й визначити структуру готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Розробити й експериментально перевірити методику підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів із безпеки життєдіяльності.

Предмет дослідження - методика підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань дослідження були використані такі методи:

- теоретичні: системний і функціональний аналіз, порівняння, синтез, систематизація, узагальнення даних із проблеми дослідження на основі вивчення психолого-педагогічної та науково-методичної літератури і статистичних даних, аналіз програм із безпеки життєдіяльності, шкільних підручників і посібників із фізики, хімії, біології, географії, трудового навчання та підручників із безпеки життєдіяльності для ВНЗ, аналіз лекційних, практичних і семінарських занять у ВНЗ, вивчення й узагальнення досвіду підготовки майбутніх учителів із безпеки життєдіяльності;

- емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, дискусії, інтерв'ювання, тестування, опитування, самооцінка, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний);

- методи обробки даних: математичні та статистичні - для розрахунків показників рівнів готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи з метою кількісного та якісного аналізу результатів експерименту; для визначення сформованості готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше: теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи, визначено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи (застосування ціннісного, світоглядного, міждисциплінарного та діяльнісного підходів до формування культури безпеки життєдіяльності майбутніх учителів через спецкурс «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності»; формування у майбутніх учителів мотивації до навчально-пізнавальної діяльності; активізація навчально-пізнавальної діяльності майбутніх учителів); запропоновано авторське визначення поняття «культура безпеки життєдіяльності»;

- конкретизовано: значення спецкурсу «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності» у професійній підготовці майбутніх учителів;

- систематизовано та доповнено: навчально-методичне забезпечення навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» відповідно до сучасних наукових теоретичних уявлень про безпеку життєдіяльності й пріоритетів державної політики в галузі освіти;

- уточнено: найважливіші періоди розвитку безпеки життєдіяльності як науки; поняття «безпека життєдіяльності»;

- дістали подальшого розвитку: теоретико-методологічні підходи до проблеми навчання з безпеки життєдіяльності у ВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблена методика підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи експериментально перевірена і запроваджена у навчальний процес ВНЗ для підготовки майбутніх учителів із безпеки життєдіяльності й може бути використана в системі підвищення кваліфікації вчителів із основ безпеки життєдіяльності та з метою самоосвіти і самовдосконалення вчителів із безпеки життєдіяльності.

Основні положення та результати дослідження використано у навчальному процесі Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (довідка №2449 від 15.04.2010 р.), Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (довідка №04-11/645 від 08.06.2010 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (акт №635-33/03 від 18.06.2010 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (акт №539 від 23.06.2010 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт №915 від 25.06.2010 р.), Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (довідка №2730 від 12.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у теоретичній розробці, обґрунтуванні й експериментальній перевірці основних ідей і положень досліджуваної проблеми, що здійснені здобувачем особисто. Запропоновано авторській підхід щодо підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

У спільній публікації [8] здобувачем розроблено та наповнено розділи: «Наукові основи безпеки життєдіяльності» (тема «Теоретичні основи безпеки життєдіяльності»), «Людина в системі людина-середовище» (тема «Психологічні та соціальні основи забезпечення безпеки людини»), «Забезпечення безпечної життєдіяльності» (тема «Методи забезпечення безпеки»).

Наукові ідеї та задуми, що належать співавторам публікацій, у дисертаційній роботі не використовувалися.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час проведення дослідно-експериментальної роботи здобувачем як викладачем та шляхом публікації праць і доповідей основних теоретичних, методичних і практичних результатів дослідження, які доповідалися на науково-практичних і науково-методичних конференціях, а саме:

- міжнародних: «Теорія та практика управління педагогічним процесом» (м. Одеса, 2002 р.); «Bezpeиnostnб veda a bezpeиnostnй vzdelбvanie» (Securitology and Education for Security) (Slovensko, 2006 р.);

- всеукраїнських: «Удосконалення змісту та методики викладання безпеки життєдіяльності в освітніх закладах (Безпека-2002)» (м. Херсон, 2002 р.); «Безпека життя і діяльності та здоров'я учнівської молоді» (м. Бердянськ, 2002 р.);

- університетських: «Безпека життя і діяльності людини - освіта, наука, практика» (м. Київ, 2002-2003 рр.); «Безпека життєдіяльності» (м. Харків, 2004 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у 13 наукових працях (із них 12 - одноосібні): 7 - опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України; 4 - у збірниках матеріалів конференцій; 2 - навчальні програми.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (220 найменувань), 4 додатків. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, із них 175 - основний зміст. Робота містить 6 таблиць, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, висвітлено її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, представлено особистий внесок здобувача, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації, наведено інформацію про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Педагогічні аспекти підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи» здійснено ретроспективний аналіз становлення та розвитку безпеки життєдіяльності як науки, розкрито значення навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» у професійній підготовці майбутніх учителів, проаналізовано зміст підготовки майбутніх учителів до роботи в умовах потенційних небезпек.

З'ясовано, що протягом усього часу існування людства проблеми безпеки життєдіяльності відображалися у світогляді суспільства, у наукових і педагогічних працях. Це зумовило розвиток таких напрямів, як: охорона праці, екологія, ергономіка, цивільна оборона, фахова гігієна, безпека життєдіяльності. Ретроспективний аналіз досліджуваної проблеми дозволив виявити, що становлення безпеки життєдіяльності як науки відноситься до початку ХХ століття, коли відбувався інтенсивний розвиток науково-технічного прогресу. На підставі цього було виокремлено такі періоди розвитку безпеки життєдіяльності як науки:

- I (початок ХХ ст.-70-х рр. ХХ ст.) - період винесення міжнародним співтовариством проблем безпеки життєдіяльності на світовий рівень;

- II (1972-1992 рр.) - період роботи Стокгольмської Конференції ООН із питань охорони навколишнього середовища, зустріч у Парижі керівників держав і урядів на вищому рівні з метою визначення основних напрямів розв'язання проблем захисту людини і природи;

- III (1992 р.-початок ХХI ст.) - період роботи Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро з проблем довкілля та розвитку навколишнього середовища;

- IV (2002 р.-до теперішнього часу) - період нового розвитку науки про безпеку життєдіяльності, що пов'язується з виникненням нових негативних факторів, вплив яких зумовив необхідність іншого бачення проблем безпеки життєдіяльності. Це - підготовка вчителів, спроможних забезпечити безпеку, навчально-виховного процесу, сформувати культуру безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Аналіз стану досліджуваної проблеми в теорії та практиці ВНЗ засвідчив, що зміст, форми та методи підготовки майбутніх учителів із безпеки життєдіяльності не повністю відповідають реальним умовам і вимогам професійної діяльності, соціального життя у сучасному суспільстві.

У результаті ретроспективного аналізу проблеми підготовки майбутніх учителів із безпеки життєдіяльності та генезису поняття «безпека життєдіяльності» розширено, конкретизовано й уточнено сутність безпеки життєдіяльності як науки та сформульовано це поняття так: безпека життєдіяльності - це наука, яка вивчає небезпеки, закономірності їх прояву та дії, що загрожують людині, а також методи, засоби та заходи запобігання й захисту від них.

Усі автори визначають безпеку життєдіяльності як науковий термін і розглядають його як фактор або систему, що характеризують стан людини в певній ситуації. Таке розуміння безпеки життєдіяльності наповнено людською сутністю, тому повинно розглядатися як одна з певних психофізіологічних характеристик людини. Оскільки безпека життєдіяльності містить розуміння певного алгоритму безпечної діяльності, можливість моделювання відповідних безпечних життєвих ситуацій, здійснює коригуючий вплив на поведінку людини, доцільно розглядати безпеку життєдіяльності як категорію культури.

Нині нараховують близько 500 тлумачень поняття «культура». Це зумовлено численними культурологічними концепціями вивчення культури, що використовують різні підходи до її аналізу - системний, структурно-функціональний, семіотичний, аксіологічний, типологічний, світоглядний тощо. Неоднозначність, розмаїтість, різноплановість смислових відтінків не дозволило знайти єдину адекватну дефініцію. Культуру тлумачать як універсальний атрибут соціальності (Е. Маркарян); як сукупність формотворчих основ діяльності (В. Давидович, Ю. Жданов, М. Каган, Л. Коган); як універсально-творчий спосіб світовідношення (А. Азархін, В. Малахов, І. Зазюн); як сферу реалізації людських цінностей (Є. Соколов, А. Гулига, О. Джисоєв, О. Коршунов, В. Мантатов, Н. Чавчавадзе, М. Шелер, П. Тіллих); як символічну систему (Е. Кассірер, С. Лангер, К. Геертц, Д. Шнайдер); як інтелектуальний аспект (А. Моль); як царство Істини, Добра й Краси (богословські концепції) та ін.

Доведено, що культура безпеки життєдіяльності є невід'ємною складовою професійної культури педагога та містить елементи культури особистої безпеки, загальнолюдської й педагогічної культур. Під культурою безпеки життєдіяльності ми розуміємо сукупність життєво-фахових цінностей, які визначають дії, поведінку та взаємовідносини особистості в умовах професійної діяльності.

Доведено, що на готовність учителя до професійної діяльності впливають різноманітні джерела інформації (навчальна, наукова, методична література, засоби масової інформації, Internet, періодичні видання, спілкування з методистами, вчителями, студентами тощо), психолого-педагогічна підготовленість, самоосвіта, самовдосконалення. Разом із тим, для ефективного вирішення проблеми формування культури безпеки життєдіяльності, важливим є врахування емоційного стану, оскільки позитивна емоційна налаштованість особистості впливає на її діяльність, зумовлює самоконтроль і саморегуляцію поведінки.

З'ясовано, що вчитель повинен уміти визначати: просторові й габаритні параметри, співвідношення між елементами робочого місця й антропологічними даними учня; оптимальну освітленість навчального приміщення; гармонійне поєднання кольорів навчального приміщення та меблів; ергономічність засобів наочності тощо.

Вирішення цих завдань покладено на навчальну дисципліну «Безпека життєдіяльності», яка охоплює низку соціальних і природничих наук, які визначають зміст небезпеки, безпечні способи життя у звичайних умовах, а також заходи запобігання ускладнень негативних впливів чинників в умовах різного типу екстремальних і надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків. Зазначена навчальна дисципліна формує систему уявлень про складний, технічно й енергетично насичений світ з його різноманітними потенційними небезпеками. Її зміст уможливлює підготовку у ВНЗ майбутніх учителів, які могли б здійснювати ергономічне дослідження навчального середовища та його організацію відповідно до ергономічних норм.

Майбутній учитель повинен бути спроможним забезпечити безпеку як особисту, так й іншим у звичайних і надзвичайних ситуаціях у сфері майбутньої професійної діяльності. З цією метою було розроблено спецкурс «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності» для педагогічних спеціальностей, який сприяє формуванню у майбутніх учителів сучасних наукових уявлень про безпеку, життєво-фахових цінностей, які визначають дії, поведінку та взаємовідносини особистості в умовах професійної діяльності; розвиває наукове мислення; сприяє розвитку компетентності щодо забезпечення повноцінного буття людини в умовах потенційної небезпеки.

Реалізація спецкурсу «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності» виступає педагогічною умовою підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи. Цей інтегрований курс науково-гуманістичного спрямування узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категоріальний, теоретичний і методологічний апарат. Засвоєння змісту цього курсу передбачає: забезпечення майбутніх учителів сукупністю знань, умінь і навичок забезпечення безпеки навчально-виховного процесу; визначення методів педагогічного впливу з метою формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи; розвиток емпатії, рефлексії, аналітичних і логічних якостей мислення, педагогічного такту.

У другому розділі «Особливості підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи» теоретично обґрунтовано і визначено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи, структуру, рівні та критерії готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

Визначено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи: 1) застосування ціннісного, світоглядного, міждисциплінарного, діяльнісного підходів до формування культури безпеки життєдіяльності майбутніх учителів через спецкурс «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності»; 2) формування у майбутніх учителів мотивації до навчально-пізнавальної діяльності; 3) активізація навчально-пізнавальної діяльності майбутніх учителів.

Структура готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи складається з мотиваційного, змістового, операційно-процесуального компонентів, які пов'язані між собою цілями, завданнями та принципами підготовки.

Мотиваційний компонент відображає професійно-педагогічну спрямованість особистості й утворює основу для забезпечення безпеки життєдіяльності учнів у навчально-виховному процесі; є запорукою особистісної активності педагога до організації навчально-виховного процесу, професійного пошуку, творчого підходу до формування в учнів знань і вмінь з безпеки життєдіяльності. Цей компонент проявляється у позитивному ставленні, інтересі майбутнього вчителя до педагогічної професії та є рушійною силою професійного самовдосконалення. До змісту мотиваційного компонента віднесено: глибоку усвідомленість значущості та відповідальності вчителя за власну безпеку і безпеку очолюваного ним колективу; установку на особливу важливість і значущість забезпечення безпеки навчально-виховного процесу; інтерес до проблем безпеки життєдіяльності в умовах потенційних і реальних небезпек; прагнення вчителя творчо проектувати навчально-виховний процес.

Змістовий компонент готовності майбутніх вчителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи відображає систему психолого-педагогічних і фахових знань, які необхідні майбутньому вчителю для вирішення проблем безпеки життєдіяльності. Цей компонент визначає обсяг і мобільність знань, розуміння міжпредметних зв'язків. Він містить знання про: педагогічні концепції й закономірності розвитку педагогічних явищ; сучасні підходи до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи; умови позитивного і негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на життєдіяльність і здоров'я людини; методики формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи. Результатами готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи при реалізації змістового компонента є обсяг знань, самостійність, критичність і гнучкість мислення.

Операційно-процесуальний компонент відображає практичну реалізацію забезпечення безпеки життєдіяльності учнів у навчально-виховному процесі. Він поєднує у собі вміння застосовувати набуті знання на практиці; володіння психолого-педагогічними та специфічними прийомами і засобами педагогічного впливу; константність коригувальної діяльності з виправлення виявлених недоліків. Цей компонент передбачає оволодіння компетенціями з безпеки життєдіяльності, зокрема: ергономічними; забезпечення власної й колективної безпеки у звичайних та екстремальних умовах; забезпечення психологічного комфорту навчально-виховного процесу; створення засобів наочності, навчальних приладів й обладнання; застосування засобів індивідуального та колективного захисту; виявлення негативних чинників оточуючого середовища.

Сучасний учитель, виступаючи гарантом збереження життя та здоров'я учнів повинен забезпечити учнів знаннями, вміннями й навичками з безпеки життєдіяльності, які необхідні їм поза школою. Це потребує суттєвих коригувань методики підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

З урахуванням принципів науковості змісту і методів навчання, практичної спрямованості навчання, оптимізації навчання, системності й послідовності навчання, розроблено методику підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи, яка включає: зміст спецкурсу «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності», форми, методи, засоби навчання.

Було визначено рівні готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів: елементарний, алгоритмічний, евристичний, творчий.

У результаті теоретичного аналізу проблеми дослідження виявлено взаємопов'язані складові підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи - теоретична й практична. Відповідно до рівнів було визначено критерії готовності до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи: гностичний (поєднує в собі ознаки сформованості знань педагога з проблем безпеки життєдіяльності: психолого-педагогічних, методичних, медичних, ергономічних, естетичних, екологічних, фізичних, хімічних, біологічних, які необхідні для формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи); операційний (дозволяє здійснити емпіричне втілення набутих знань у педагогічному процесі; передбачає оволодіння майбутніми учителями способами забезпечення безпеки життєдіяльності, проектування власної педагогічної діяльності, передбачення моторної активності й емоційних реакцій учнів; характеризує вміння, які дозволяють практично вирішувати завдання з формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи).

У третьому розділі «Експериментальне дослідження готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів» експериментально перевірено ефективність методики підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи, здійснено обробку результатів експериментального дослідження, їх аналіз й узагальнення.

Основним завданням формувального експерименту була апробація методики підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи. Це передбачало формування знань, умінь і навичок, необхідних і достатніх для вирішення навчально-виховних завдань з безпеки життєдіяльності.

Експериментальне дослідження проводилось на базі Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського». У процесі констатувального експерименту брали участь 76 викладачів основної школи, які підвищували кваліфікацію в Одеському обласному інституті підвищення кваліфікації вчителів. Через методи опитування й анкетування визначено стан їхньої готовності до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи й результати дослідження засвідчили, що процес підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи потребує вдосконалення.

Найефективнішими шляхами вирішення цієї проблеми педагоги вважають: використання засобів наочності, зокрема, засобів інформаційних технологій (43%); зв'язок сучасних вимог до підготовки фахівців, набутого досвіду під час проходження практик і культури (78%); самостійну роботу (37%). Було проведено тестування студентів з метою виявлення сформованості необхідних якостей для аналізу та визначення алгоритму прийняття рішень в екстремальних ситуаціях, готовності передбачати можливі наслідки факторів негативного впливу, що можуть мати місце у майбутній професійній діяльності.

У формувальному експерименті брали участь 452 майбутніх учителя, з них: 232 особи - експериментальна група (ЕГ) і 220 осіб - контрольна група (КГ). Групи формувалися зі студентів, яким ще не викладалася навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності», але вивчали шкільний навчальний предмет з основ безпеки життєдіяльності. Статистичний аналіз виявив однорідність одержаних результатів із достовірністю 95%.

Отже, студенти контрольної й експериментальної груп були в однакових початкових умовах.

В експериментальній групі було проведено цілеспрямовану роботу з підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів. Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» і спецкурс «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності» викладалися з використанням інформаційних технологій із метою наочного моделювання проблемних ситуацій з безпеки життєдіяльності, наочного матеріалу у вигляді алгоритмів із використанням міжпредметних зв'язків. Разом із тим, спецкурс викладався з урахуванням специфіки фаху майбутніх учителів. При цьому використовувалися завдання практичної роботи з обладнанням.

Застосування активних методів навчання сприяло розвиткові у майбутніх учителів емпатії, передбачення дій учнів та запобігання виникненню у них страху і невпевненості як при виконанні певної діяльності, так і при прийнятті рішень у нестандартних ситуаціях, адекватності сприймання й інтерпретації поведінки учнів за мімікою, позами, жестами, рухами, інтонацією, темпом мовлення.

Використання в процесі дослідження диспутів і дискусій сприяло формуванню самостійності, критичності та гнучкості мислення майбутніх учителів. Їм пропонувалося розробити алгоритм дій учителя відповідно до заданих умов виникнення небезпечних ситуацій внаслідок необережних або навмисних дій учнів. Також необхідно було визначити заходи попередження виникнення зазначених вище небезпечних ситуацій. Особлива увага приділялася профілактиці дитячого травматизму.

Водночас, у контрольній групі заняття з «Безпеки життєдіяльності» проводилися за традиційною методикою. Навчальний матеріал зі спецкурсу не викладався. При цьому, як окрема мета - підготовка студентів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи - не ставилася.

Показники готовності до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи у контрольній та експериментальній групах за результатами формувального експерименту графічно представлені на рис. 1.

В експериментальній групі готовність майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи досягла творчого й евристичного рівнів. Позитивні відгуки вчителів під час педагогічних практик щодо готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи засвідчили педагогічну доцільність використання розробленої методики, ефективність визначених педагогічних умов.

Досліджувалися кількісні та якісні зміни життєво-фахових цінностей майбутніх учителів, які призвели до: усвідомлення відповідальності за збереження життя та здоров'я учнів під час навчально-виховного процесу і необхідності формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи; розвитку критичності та гнучкості мислення, вмінь прогнозувати й аналізувати нестандартні ситуації; прагнення до саморозвитку; реалізації творчого потенціалу; переважання духовних потреб над матеріальними; реалізації своєї соціальної ролі.

З метою підтвердження одержаних результатів експерименту та їх важливості для педагогічної науки, було досліджено вплив комплексу дидактичних засобів навчання на сформованість готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи, знань і вмінь з безпеки життєдіяльності та їх залишковий рівень.

Рис. 1. Показники готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи

Для цього студентам четвертого року навчання було запропоновано виконати контрольну роботу. Ми аналізували вміння: систематизувати нестандартні ситуації; прогнозувати і визначати методи та заходи профілактики впливу негативних факторів; приймати рішення з урахуванням ергономічних, психолого-педагогічних особливостей; творчо проектувати навчально-виховний процес; знання специфічних термінів й основних положень, стандартів; визначати достовірність джерел інформації з безпеки життєдіяльності та застосовувати їх у навчально-виховному процесі; виготовляти та використовувати засоби індивідуального та колективного захисту.

Результати аналізу контрольного зрізу дають підстави стверджувати про сформованість у студентів експериментальної групи (9,2%) творчого рівня готовності до рішення проблем із безпеки життєдіяльності та формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи у порівнянні зі студентами контрольної групи.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи дозволяє стверджувати, що розроблена й апробована методика підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи вплинула на підвищення рівня готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи, що підтверджується якісним і кількісним показниками.

Таким чином, наукові дані, одержані під час експериментального дослідження, підтверджуються практикою, доводять ефективність використання запропонованої методики підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи розробленого спецкурсу «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності» у процесі професійної підготовки майбутніх учителів.

висновки

Узагальнення результатів дослідження дозволило сформулювати такі висновки:

1. У результаті ретроспективного аналізу генезису поняття «безпека життєдіяльності» було виявлено, що нині існують різноманітні підходи до розуміння його сутності. Це обумовлюється використанням зазначеного вище поняття у багатьох галузях і тому воно тлумачиться з урахуванням специфіки сфери застосування. У нашому дослідженні на сучасному етапі розвитку суспільства «безпеку життєдіяльності» визначено як науку, яка вивчає небезпеки, закономірності їх прояву та дії, що загрожують людині й природі, а також методи, засоби і заходи запобігання й захисту від них.

Визначено сутність поняття «культура безпеки життєдіяльності». Це -сукупність життєво-фахових цінностей, які визначають дії, поведінку та взаємовідносини особистості в умовах професійної діяльності

2. Розроблено спецкурс «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності» для педагогічних спеціальностей. Теоретично обґрунтовано його значення у професійній підготовці майбутнього вчителя, зокрема: виробити об'єктивний, реалістичний підхід до забезпечення безпеки навчально-виховного процесу та життєдіяльності; допомогти організувати навчально-пізнавальну діяльність студентів з метою більш глибокого засвоєння знань із безпеки життєдіяльності; сприяти усвідомленню основних проблем безпеки як для особистості, так і для всього людства, формуванню вмінь прогнозувати взаємовідносини в системі «людина-природа-суспільство», використовувати методи психолого-педагогічного впливу; сформувати життєво-фахові цінності.

3. Теоретично обґрунтовано та визначено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи, а саме: застосування ціннісного, світоглядного, міждисциплінарного, діяльнісного підходів до формування культури безпеки життєдіяльності майбутніх учителів через спецкурс «Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності»; формування у майбутніх учителів мотивації до навчально-пізнавальної діяльності; активізація навчально-пізнавальної діяльності майбутніх учителів.

4. Теоретично обґрунтовано й визначено структуру готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи, компонентами якої є: мотиваційний, змістовий, операційно-процесуальний.

5. Розроблено методику підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи. Перевагою запропонованої методики є те, що вона дає можливість з урахуванням визначених педагогічних умов здійснювати цілеспрямований психолого-педагогічний вплив на формування мотиваційного, змістового й операційно-процесуального компонентів готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

У результаті проведення експериментального дослідження було підтверджено ефективність розробленої методики підготовки майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи. Це засвідчили показники рівнів готовності майбутніх учителів до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи: абсолютне середнє значення у КГ зросло на 6,4%, в ЕГ - на 11,6%. Відмінність становить 5,2%. Це дає підставу для впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес ВНЗ.

Виконане науково-методичного дослідження не вичерпує всіх аспектів розв'язання означеної проблеми. Подальшого дослідження потребують: створення підручників і навчальних посібників з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» для педагогічних спеціальностей ВНЗ, розробка методичної системи підготовки майбутніх учителів різних педагогічних спеціальностей до формування культури безпеки життєдіяльності в учнів основної школи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Петухова Т.А. Безпека життєдіяльності в системі освіти / Т.А. Петухова // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. - 2002. - Вип. 1-2. - С. 118-124.

2. Петухова Т.А. До питання сутності культури безпечної життєдіяльності в контексті аспекту виховання / Т.А. Петухова // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту імені П.Д. Осипенка. Серія: Педагогічні науки. Ч. І. «Безпека життя і діяльності та здоров'я учнівської молоді» - 2002. - №1. - С. 59-68.

3. Петухова Т.А. До питання організації безпеки навчально-виховного процесу в системі підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва / Т.А. Петухова // Збірник наукових праць. Серія: Педагогічні науки. - 2002. - Вип. 30. - С. 59-63.

4. Петухова Т.А. Категоріальні аспекти культури безпечної життєдіяльності / Т.А. Петухова // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. Спеціальний випуск: Теорія та практика управління педагогічними процесами. - 2002. - С. 200-207.

5. Петухова Т.А. Соціогуманістичні аспекти безпеки життєдіяльності / Т.А. Петухова // Наукові записки. Серія: Психолого-педагогічні науки. - 2001. - №2 - С. 77-81.

6. Петухова Т.А. Психологічні аспекти комунікативного компонента культури безпечної життєдіяльності / Т.А. Петухова // Збірник наукових праць. Серія: Педагогічні науки. - 2003. - Вип. 33. - С. 185-189.

7. Петухова Т.А. Теоретико-методологічні підходи до безпеки життєдіяльності / Т.А. Петухова // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. - 2008. - Вип. 6-7. - С. 196-201.

Навчальні програми

8. Петухова Т.А. Безпека життєдіяльності: навчальна програма нормативної дисципліни для студентів вищих навчальних закладів освітніх рівнів «неповна вища освіта» та «базова вища освіта» всіх спеціальностей / Заплатинський В.М., Мухін В.В., Стеблюк В.І., Запорожець О.І., Іванова І.В., Применко В.І., Петухова Т.А. та ін. - К.: Основа, 2003. - С. 438-449. - (Збірник директивних документів з питань викладання нормативних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі», «Цивільна оборона» у вищому навчальному закладі).

9. Петухова Т.А. Психолого-педагогічні основи культури безпеки життєдіяльності: навчальна програма для педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Петухова Т.А. - МНЦ ВО МОН України - Одеса: «Астропринт», 2004. - 35 с.

Матеріали конференцій

10. Петухова Т.А. Теоретико-методологічні підходи до безпеки життєдіяльності / Т.А. Петухова // Безпека життя і діяльності людини - освіта, наука, практика: [матеріали І наук.-метод. конф. (Київ, 29-30 січ. 2002 р.)] / М-во освіти і науки України, Наук.-метод. центр вищої освіти, Нац. авіац. ун-т - К.: НАУ, 2002. - С. 69-72.

11. Петухова Т.А. Дидактичні та методичні аспекти процесу формування культури безпечної життєдіяльності майбутніх учителів / Т.А. Петухова // Безпека життя і діяльності людини - освіта, наука, практика: [матеріали ІІ наук.-метод. конф. (Київ, 18-19 берез. 2003 р.)] / М-во освіти і науки України, Наук.-метод. центр вищої освіти, Нац. авіац. ун-т - К.: НАУ, 2003. - С. 49-53.

12. Петухова Т.А. Особливості управління педагогічною системою / Т.А. Петухова // Управління в освіті: [зб-к тез доповідей на Всеукр. наук.-практ. конф. (Львів, 21-23 жовт. 2003 р.)] / М-во освіти і науки України, Наук.-метод. центр М-ва освіти і науки України, Львів. обл. упр. Освіти [та ін.]. - Львів: Видавництво Дослідницького Центра МОН України, 2003. - С. 39-49.

13. Петухова Т.А. Психолого-педагогічні засади формування культури безпеки життєдіяльності майбутніх учителів / Т.А. Петухова // Bezpeиnostnб veda a bezpeиnostnй vzdelбvanie: [zbornнk prнspevkov z medzinбrodnej vedeckej konferencie, 12-13 окт. 2006 р.] / Аkadйmia ozbrojenэch sнl gen. M.R.Њtefбnika v Liptovskom Mikulбљi, 2006. - С. 28.

Размещено на Allbest.ru