Формування професіоналізму вчителя початкових класів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

БАРАНЮК Ірина Григорівна

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник -	кандидат педагогічних наук, професор ОМЕЛЬЯНЕНКО Світлана Віталіївна, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки.
Офіційні опоненти:	доктор педагогічних наук, професор ВОВК Людмила Петрівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри теорії та історії педагогіки; кандидат педагогічних наук, доцент ЛИКОВ Василь Никифорович, Приватний вищий навчальний заклад Соціально-педагогічний інститут «Педагогічна академія» МОН України, доцент кафедри педагогіки та психології.

Захист відбудеться 7 жовтня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України ( 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано 7 вересня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Олексюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасному світі на перший план виступає завдання утвердження таких суспільних і особистісних цінностей, як «людина», «духовність», «моральна відповідальність», «професіоналізм». Відтак пріоритетним завданням нашого суспільства є забезпечення оптимально-ефективних умов для всебічного гармонійного розвитку кожної особистості з урахуванням її потенціальних можливостей, створення здорового соціального середовища, яке позитивно впливало б на соціальний і біологічний розвиток людини. Вирішальна роль у формуванні всебічного гармонійного розвитку й вихованні майбутнього громадянина належить працівникам освітянської сфери. Отже, значно підвищуються вимоги до вчителів-вихователів. Якщо впродовж попередніх століть учительство віддавало перевагу дидактичній сфері, то нині все більшої уваги потребує виховне завдання і передовсім формування морально-духовних цінностей особистості.

Такі історично зумовлені особливості висувають завдання осмислення низки проблем, пов'язаних з переглядом місця і ролі педагогічної професії у системі соціально-економічного розвитку нашого суспільства, нових підходів до підготовки вчителів-вихователів, становлення їхнього професіоналізму.

Питання професійної підготовки фахівців для освітянської сфери з урахуванням соціально-економічних завдань того чи іншого суспільства завжди залишалися в центрі уваги педагогів-дослідників. Науково-педагогічна спадщина Я. Коменського, Г. Песталоцці, А. Дістервега, Г. Сковороди, М. Пирогова, К. Ушинського, Л. Толстого, В. Водовозова, Х. Алчевської, О. Духновича, П. Каптєрєва, С. Шацького, В. Вахтерова, Я. Корчака, Л. Виготського, А. Макаренка, Г. Ващенка, В. Сухомлинського та інших була і залишається надійним фундаментом професійної підготовки вчительських кадрів.

У другій половині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. окремі проблеми підготовки фахівців освітянської сфери розроблялися у психології, акмеології, професійній педагогіці. Це дослідження С. Батишева, А. Деркача, Ю. Поваренкова, В. Рибалки, В. Шадрікова та ін. Питання теоретичних і методичних основ професійної підготовки студентів у педагогічних навчальних закладах знайшли відображення у наукових працях В. Андрущенка, В. Бондаря, Л. Кондрашової, А. Кузьмінського, В. Лугового, О. Савченко, О. Мороза, В. Сластьоніна та інших. Пошуку шляхів і засобів формування професіоналізму і педагогічної культури вчителів-вихователів присвячено дисертаційні дослідження І. Багаєвої, Л. Гребенкіної, В. Гриньової, Н. Гузій, Б. Дьяченка, В. Радула.

Виникає потреба переосмислення творчих надбань педагогів-учених попередніх років стосовно формування педагогічної культури і професіоналізму вчителів-практиків. Зокрема це стосується педагогічної спадщини В. Сухомлинського.

У процесі вирішення завдань всебічного гармонійного розвитку громадян з урахуванням специфіки соціально-економічного розвитку українського суспільства спостерігаються певні суперечності між:

-необхідністю забезпечення оптимальних умов для формування у молоді високих морально-духовних цінностей, надання цьому аспекту педагогічної діяльності пріоритетності порівняно з дидактичними завданнями й недостатньою професійною готовністю педагогів до виконання цієї функції;

-наявністю значного науково-практичного доробку педагогів-учених, серед яких значне місце належить педагогічній системі В. Сухомлинського, і споглядальним підходом учителів до осмислення сутності такого роду надбань;

-поширенням у свідомості вчителів технократичних підходів до характеристики педагогічної праці та потребами трансформації, спрямованими на утвердження гуманістичної, морально-духовної величі Людини.

Подолання зазначених суперечностей спонукає до переосмислення, переоцінки надбань педагогів-науковців і вчителів-практиків (передусім творчого доробку В. Сухомлинського) з точки зору їх творчого використання у системі підготовки вчительських кадрів з метою створення наукового підґрунтя для становлення професіоналізму педагогів.

Соціальне і науково-практичне значення означеної проблеми, недостатнє її дослідження у суто прикладному аспекті і зумовило актуальність вибору теми дисертаційного дослідження: «Формування професіоналізму вчителя початкових класів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної теми Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Організаційно-педагогічні умови соціально-професійної підготовки вчительських кадрів» (№ 0104U003704). Тему дисертації затверджено Вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 6 від 24.12.2007 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 29.01.2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-методичних підходів В. Сухомлинського до формування професіоналізму вчителів початкових класів в контексті розвитку освіти у ХХ столітті, актуалізація педагогічного досвіду вченого в умовах модернізації вищої освіти в Україні.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі завдання:

-на основі аналізу наукової літератури окреслити змістову сутність професіоналізму вчителів-вихователів в аспекті їхніх функціональних обов'язків у сучасних умовах, визначити основні складові змісту поняття «професіограма вчителя»;

-визначити головні наукові концепти педагогічної системи В. Сухомлинського і на цій основі обґрунтувати наукові засади професіоналізму вчителя початкових класів у його педагогічній спадщині;

-дослідити напрями і засоби діяльності В. Сухомлинського як керівника школи у становленні професіоналізму вчителя;

-визначити основні сегменти педагогіки слова як важливої складової педагогічної системи В. Сухомлинського;

-здійснити системний аналіз педагогічних технологій виховання красою природи у творчій спадщині В. Сухомлинського, присвяченій проблемам навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку;

-визначити напрями творчого використання науково-практичного досвіду В. Сухомлинського в системі становлення професіоналізму вчителів початкових класів.

Об'єкт дослідження: педагогічна спадщина В. Сухомлинського.

Предмет дослідження: педагогічна діяльність В. Сухомлинського із формування професіоналізму вчителя початкових класів.

Методи дослідження. Для реалізації мети, вирішення поставлених завдань використано комплекс методів наукового дослідження:

-аналіз, синтез, дедукція та індукція, зіставлення, систематизація - для виявлення в педагогічній спадщині В. Сухомлинського як представника гуманної педагогіки наукових концептів, які стосуються проблеми формування професійних якостей учителя початкової школи;

-пошуково-бібліографічний з метою аналізу наукової літератури та архівних матеріалів із теми дослідження;

-контент-аналіз та інтерпретація для вивчення творчого доробку В. Сухомлинського з метою з'ясування напрямів його діяльності із формування професіоналізму вчителя початкових класів;

-конкретно-пошуковий для вивчення і узагальнення матеріалів, що пов'язані з практичною діяльністю В. Сухомлинського як директора школи;

-інтерпретація та узагальнення для формулювання висновків та пропозицій.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:

-здійснено комплексне вивчення педагогічної спадщини В. Сухомлинського на рівні теоретичних засад і практичної діяльності, що спрямовані на формування професіоналізму вчителів початкових класів;

-систематизовано науково-педагогічні ідеї В. Сухомлинського стосовно формування професіоналізму вчителя початкової школи, встановлено, що головними педагогічними інструментами вчителя-вихователя мають бути слово, краса і природа;

-окреслено основні сегменти педагогіки слова В. Сухомлинського, введено нові поняття: «вища лінгводидактика В. Сухомлинського», «практична лінгводидактика В. Сухомлинського», «педагогічна риторика В. Сухомлинського», які є важливими складовими категорії «педагогічний професіоналізм учителя початкових класів»;

-на основі аналізу архівних матеріалів виявлено нові й маловідомі факти, що розкривають технологію і техніку роботи В. Сухомлинського із формування професіоналізму вчителів початкових класів;

удосконалено підходи до висвітлення діяльності В. Сухомлинського як директора школи, показано напрями, методи і засоби формування професіоналізму вчителів початкових класів;

подальшого розвитку набули:

-розроблені В. Сухомлинським педагогічні технології морального, естетичного, розумового, фізичного та екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку засобами природи;

-принципи використання гуманної педагогіки В. Сухомлинського в системі формування професіоналізму вчителів початкових класів у процесі їхньої професійної підготовки та практичної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що для студентів педагогічних навчальних закладів розроблено спеціальний курс-практикум «Виховання природою у педагогічній системі Василя Сухомлинського». Підготовлено навчальний посібник, на якому ґрунтується викладання названого спецкурсу. В навчальному процесі психолого-педагогічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка використовується навчально-методичний посібник «Золоті правила» Василя Сухомлинського для початкової школи (читання і письмо)», в якому розглядаються основні аспекти практичної лінгводидактики В. Сухомлинського. Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами у професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів, для створення навчальних посібників та підручників з фахових педагогічних дисциплін, а також у системі післядипломної освіти.

Основні положення і рекомендації щодо вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів початкової школи впроваджено у навчально-виховний процес Кіровоградського обласного Інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (довідка № 232 від 16.03.2010 р.), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 10/14 від 17.03.2010 р.), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (довідка № 1-7/118 від 16.03.2010 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом участі в науково-практичних конференціях різних рівнів:

міжнародних: «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ідеї, пошуки, перспективи» (Кіровоград-Павлиш-Київ, 2008); «Вища школа: управління якістю підготовки фахівців» (Черкаси, 2009);

всеукраїнській: «В. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісні виміри в освіті» (Херсон, 2009).

Основні положення і результати дисертації виголошувалися та неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка та на щорічних університетських конференціях (2007-2009 рр.)

Публікації. Зміст і результати дисертаційного дослідження викладено автором в одинадцятьох одноосібних наукових публікаціях, десять із яких опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України. Крім того автором на основі матеріалів дисертаційного дослідження підготовлено і видано навчально-методичний посібник для студентів та вчителів початкових класів.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел, який містить 312 найменувань (з них 12 іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації - 230 сторінок, основний зміст викладено на 185 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, з'ясовано її мету й основні завдання, зв'язок з науковими програмами, визначено предмет і об'єкт дослідження, окреслено його теоретико - методологічну основу, аргументовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, подано відомості про форми апробації результатів роботи, її обсяг і структуру.

У першому розділі - «Проблема формування професіоналізму вчителя в педагогічній системі В. Сухомлинського: теоретичні та практичні аспекти» - проаналізовано зміст і структуру поняття «професіограма вчителя», досліджено концепції професіоналізму вчителя у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, розглянуті напрями і засоби його діяльності як керівника школи у становленні професіоналізму вчителя початкової школи.

На матеріалі аналізу численної наукової літератури, в дисертації розкрито зміст і окреслено структуру поняття «професіограма вчителя». «Вічні педагогічні істини» - це якості, якими має володіти кожен учитель, а саме: інтерес і любов до дітей; захоплення педагогічною працею; психолого-педагогічна проникливість і спостережливість; педагогічний такт; педагогічна уява; організаторські здібності; справедливість, вимогливість, наполегливість, витримка; самооцінка; професійна працездатність. Такі важливі атрибути педагогічного професіоналізму вчений В. Сластьонін охарактеризував як психолого-педагогічну спрямованість.

До попередньої групи приєднуються якості, що визначають пізнавальну спрямованість учителя: наукова ерудиція; духовні та пізнавальні потреби й інтереси; інтелектуальна активність; відчуття нового; готовність до педагогічної самоосвіти. Дослідження В. Сластьоніна доповнюють професіограму вчителя такими важливими складовими становлення педагогічного професіоналізму як педагогічні вміння, а також якості та вміння спеціальної підготовки, які стосуються його фахової та методичної підготовки.

Професор Н. Гузій, у своєму дослідженні, присвяченому категорії педагогічного професіоналізму, визначає, що його базовими складовими є професіоналізм педагогічної діяльності і професіоналізм особистості педагога, а їх системоутворювальними чинниками виступають педагогічна творчість і педагогічна майстерність. Серед інтегративних структурних компонентів педагогічного професіоналізму дослідниця виділяє психолого-педагогічну спрямованість особистості вчителя (мотиваційний чинник), професійні знання та професійну компетентність (когнітивний чинник), педагогічні вміння та педагогічну техніку (конативний чинник), комунікативні здібності та уміння, емоційну та психологічну культуру (афективний чинник).

Поняття «педагогічна техніка» є порівняно новим у педагогічній літературі. Воно пов'язане з уміннями педагога керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою), емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження творчого самопочуття. Важливим чинником, який змістовно наповнює професіоналізм учителя, є педагогічна майстерність. Педагогічна професія займає одне з чільних місць серед професій, пов'язаних з творчістю. Педагогічна майстерність тісно переплітається з поняттям «педагогічне мистецтво».

У дисертації висловлено думку, що професіограма вчителя має складатися не з набору, а із системи якостей, які перебувають у взаємозумовлювальних зв'язках. Відтак, постає питання про системоутворювальні чинники професіограми вчителя. Йдеться про ті якості природного обдарування учителя, які «організовують у систему» всі складові поняття «професіограма вчителя». Актуальною є проблема розробки професіограми вчителя певного фаху, адже кожен предмет має свої особливості викладання, котрі, у свою чергу, визначають своєрідність професійних рис учителя, який викладає той чи інший предмет.

У сучасному цивілізованому світі утверджується думка, що в ХХІ столітті гуманній педагогіці немає альтернативи. Гуманістична мета виховання є тим системотворчим чинником, який формує професіоналізм сучасного педагога. Осмислення педагогічної системи В. Сухомлинського - це, водночас, і пізнання концепції педагогічного професіоналізму в його трактуванні. Звідси походить один із найважливіших методичних принципів дисертаційного дослідження, а саме: осмислення теми дослідження має відбуватися на основі уважного аналітичного прочитання творів видатного педагога та вивчення його безцінного досвіду як директора школи, учителя учителів.

Навчальні посібники О. Савченко «Дидактика початкової школи» (1997), «Сучасний урок у початкових класах» (1997), «Виховний потенціал початкової освіти» (2007), які безпосередньо стосуються навчально-виховної майстерності вчителя молодших класів, перебувають у постійному діалозі з відповідними концептами педагогічної системи В. Сухомлинського і засвідчують, яким чином педагогічна система Учителя має трансформуватися у прикладну педагогіку, що спрямована на практику сучасної початкової школи. Вагомим внеском у сухомлиністику є праці В. Риндак (Росія). Її ґрунтовна праця «Учитель Сухомлинський: уроки на завтра» (2008) фактично присвячена проблемі професіоналізму вчителя, що формується за концептами педагогічної системи Василя Олександровича. Проблеми «мовного» професіоналізму вчителя початкової школи активно розробляють М. Антонець, А. Богуш, М. Вашуленко, І. Романишин, Г. Ткаченко та інші дослідники. Педагогічний інструментарій виховання природою дітей молодшого шкільного віку досліджують Л. Бондар, Г. Бондаренко, С. Бричок, Л. Верзацька, Т. Гладюк, В. Кравцов та ін. Робота В. Сухомлинського як директора школи, що був учителем учителів, постійно і системно працював над підняттям фахового рівня членів педагогічного колективу, стала предметом дослідження Н. Калініченко. Проте кожна із зазначених вище складових педагогічного професіоналізму потребує подальшого дослідження та нових підходів. Скажімо, посиленої уваги потребує поглиблене вивчення «практичної лінгводидактики» Василя Олександровича - воно має базуватися на системному дослідженні численних аналізів уроків учителів початкових класів, що знаходяться в архіві Державного педагогічно-меморіального музею В. Сухомлинського. Подальшого вивчення вимагає методичний інструментарій виховання природою, як важливий засіб педагогічного впливу у початковій школі.

Завданнями нашого дослідження передбачається виявлення в працях видатного вченого сутнісного, домінантного, що є визначальним для успішної педагогічної діяльності вчителя початкової школи. Слово, краса, природа - це три головні педагогічні інструменти, які, на думку видатного педагога, мають бути на озброєнні вчителя-вихователя початкової школи. У трактуванні Василя Олександровича вони перебувають у тісних системних зв'язках. Використання одного інструменту найтіснішим чином пов'язане з використанням іншого. Наприклад, слово як педагогічний інструмент наповнюється живим смислом, стає засобом розумового та естетичного розвитку лише тоді, коли воно наближене до природи, її краси; у свою чергу краса природи розкривається дитині і стає чинником її духовного ошляхетнення через красу слова. За В. Сухомлинським, рівень професіоналізму вчителя початкової школи визначається рівнем володіння цими головними інструментами педагогічного впливу. Техніка педагогічного впливу обумовлена тим, наскільки педагог розуміє глибинні психолого-педагогічні чинники впливу інструментів, якими користується.

Важливим напрямком формування професіоналізму вчителів початкових класів Павлиської школи була цілеспрямована, системна організація педагогів, спрямована на підвищення їхнього фахового та інтелектуального рівня, розвиток ерудиції. В. Сухомлинський вбачав свою місію у тому, щоб своєю педагогічною діяльністю запалювати розум і серце молодих колег, бути передусім не адміністратором чи керівником-погоничем, а мудрим наставником, учителем учителів. Цьому слугували наукові семінари, в яких брали участь усі члени педагогічного колективу. Важливим напрямком діяльності Василя Сухомлинського із формування професіоналізму вчителів своєї школи була постійно діюча система методичних та психологічних семінарів. На них здійснювалися пошуки відповідей на численні питання навчальної та виховної роботи. Ось вибіркова тематика тих проблемних питань, які впродовж багатьох років розглядалися на таких семінарах учителів Павлиської школи: «Розвиток мислення учнів», «Педагогічна культура уроку і якість знань учнів», «Жива природа і дитяча праця у вихованні людяності», «Організація розумової діяльності учнів на різних етапах уроку», «Виховання моральної зрілості учнів у процесі вивчення літератури», «Слово як засіб творчості на уроці» та ін.

Процес відвідування й аналізу уроків учителів забирав левову частину робочого часу директора школи. Відвіданий урок для В. Сухомлинського був відправною точкою розгортання індивідуальної роботи з учителем в контексті формування його професіоналізму. За роки праці в Павлиській школі В. Сухомлинський відвідав понад 10 тисяч уроків. Книги записів, в яких директор Павлиської школи аналізував відвідані уроки, дають змогу впритул наблизитися до його педагогічної лабораторії. Контроль, аналіз, діагностика, коригування тут відбуваються одночасно. В. Сухомлинський супроводжував увесь навчальний процес школи. І це була вищою мірою творча робота..

У другому розділі - «Педагогіка слова В. Сухомлинського і вимоги до професіоналізму вчителя початкової школи» - визначаються та аналізуються чотири сегменти вчення видатного педагога про слово як інструмент навчання та виховання, володіння яким є найважливішою складовою професіоналізму вчителя початкової школи. Перший сегмент стосується лінгводидактики, тобто методики вивчення мови. Він позначений своєрідністю, яка йде від особистості В. Сухомлинського, його виняткового ставлення до слова як до «згущеної думки» (О. Потебня), як до певного художнього субстрату. Саме тому лінгводидактика Василя Сухомлинського не зводиться лише до вивчення мови в її традиційних для загальноосвітньої школи лексико-граматично-синтаксичних параметрах. Не ігноруючи ці параметри, В. Сухомлинський у вивченні мови не тільки «йшов далі», а й піднімався вище. Його лінгводидактика, напружено шукаючи засоби, які відкривали б учням красу слова, його поетичну сутність, водночас ставала чинником розумового, морального, естетичного розвитку. Вона не обмежується виробленням засобів навчання мови на традиційному лексико-граматично-синтаксичному рівні, а ставить перед собою завдання добиватися розумового та емоційно-естетичного, по суті, духовного розвитку, і тому є лінгводидактикою вищого рівня, яку Василь Олександрович створив «на виріст» для педагогіки ХХІ століття.

В. Сухомлинський був не лише педагогом з чудово розвинутим теоретичним, узагальнюючим мисленням. Він - видатний педагог-практик, який проявив себе як учитель, зокрема і як учитель молодших класів. Ознайомлення із записами, зробленими В. Сухомлинським під час відвідування уроків читання і письма в молодших класах, дає багатий матеріал для формування цілісного уявлення про конкретні методичні принципи, прийоми, засоби навчання усного й писемного мовлення дітей молодшого шкільного віку в Павлиській школі. Йдеться про другий сегмент педагогіки слова Василя Сухомлинського - практичну лінгводидактику. Третій сегмент педагогіки слова В. Сухомлинського - його художня педагогіка. Казки та оповідання на морально-етичну проблематику - винятково важлива частина спадщини видатного педагога. Вони потребують насамперед вивчення як літературні твори, що наділені художньою енергією. Розуміння «секретів» впливу такого слова є важливим засадничим моментом професіоналізму вчителя початкової школи, бо методика використання казки чи притчової розповіді є тим ефективнішою, чим глибше учитель розуміє засоби їхнього художнього, а отже, і педагогічного впливу. Четвертий сегмент педагогіки слова В. Сухомлинського - педагогічна риторика - породжений пафосом утвердження мови як засобу педагогічного впливу, як інструменту, уміле користування яким є однією з визначальних ознак професіоналізму вчителя. Особливо важливими у цьому плані є спроби Василя Олександровича пояснити джерела енергії впливового слова.

У розділі сформульовано вимоги до професіоналізму вчителя початкової школи, здатного виконати місію наближення учня до Слова - такого наближення, яке має відбутися «за В. Сухомлинським». Одна із найважливіших рис професіоналізму вчителя початкової школи визначається тим, наскільки він розуміє сутність психолого-педагогічних процесів, на яких грунтується вивчення мови як джерела думки і як засобу облагородження красою слова внутрішнього світу учня.

На практиці вища лінгводидактика В. Сухомлинського передбачає таку послідовність кроків: «оживлення» слова є її початковим етапом, суть якого полягала у досягненні того, щоб слово в свідомості дітей наповнювалося живим, конкретно-образним змістом. Один із головних прийомів цього етапу - подорожі у природу, які фактично були подорожами до джерел слова. На другому етапі діти починають висловлювати своє бачення краси природи, активно при цьому фантазуючи. Роль педагога полягає у тому, щоб звертати увагу дітей на явища природи, давати дітям живий приклад висловлювання про красу природи як зразок для наслідування, яке з боку дітей має стати творчим. Методику розвитку уміння дітей висловлювати своє бачення природи В. Сухомлинський неодноразово демонструє у власних творах із художньої педагогіки. Діти починають впроваджувати свої спостереження на письмі - це третій етап у вищій лінгводидактиці В. Сухомлинського. Вони вчаться відчувати та розуміти смисл слова, оживляти його, наповнюючи конкретно-образним змістом; водночас цей педагогічний процес відбувався і у формі усного вираження. Це своєрідний тренінг, який полягав у тому, щоб підготувати дітей до письмового вираження свого бачення світу.

Дослідження книг «Аналізу уроків, відвіданих директором Павлиської середньої школи», що знаходяться в Державному педагогічно-меморіальному музеї В. Сухомлинського дали можливість виявити «золоті правила» практичної лінгводидактики, які видатний педагог формулював для вчителів початкових класів Павлиської школи. Перший рік навчання дітей супроводжувався дуже щільною методичною опікою В. Сухомлинського. Це забезпечувало досягнення «кінцевого результату», який полягав у тому, щоб діти наприкінці першого року навчання володіли навичками швидкого (як виразного, голосного, так і мовчазного, про себе) читання та відносно швидкого письма. Аналіз уроків у другому класі показує, що директор приділяв увагу подальшому розвитку навичок читання, вчителям і батькам рекомендував, щоб кожен учень щодня читав дома вголос не менше півгодини. Триває робота з розвитку навичок письма. В. Сухомлинський рекомендує збільшити обсяг письмових вправ для учнів. Списування текстів, на його думку, не лише розвиває навички письма, а й розвиває зорову пам'ять, сприяє підвищенню грамотності. Рецепт тут дуже простий: «тренування, тренування і ще раз тренування…». У третьому класі триває словникова робота і вдосконалення навичок письма, але більше уваги починають приділяти самостійній роботі учнів і розвитку навичок самоконтролю. З'являються нові форми роботи учнів під час уроку, в яких інтегровані такі види діяльності, як слухання, мислення і писання. У четвертому класі В. Сухомлинський наголошує на необхідності продовжувати активну словникову роботу, рекомендує вправи на вироблення темпу письма і каліграфії, але дедалі більше уваги приділяє розвитку самостійності у діяльності учнів.

Здійснюючи методичний супровід навчального процесу в початкових класах Павлиської середньої школи, В. Сухомлинський виразно бачив перспективу подальшого розвитку учнів. Він добре уявляв, якими мають бути учні початкової школи, щоб успішно навчатись через кілька років у середніх і старших класах, що вони повинні вміти, знати, якими навичками володіти. професіоналізм вчитель молодший сухомлинський

Наголошується, що володіння засобами художньої педагогіки - обов'язкова складова професійної підготовки вчителя початкової школи. Професіоналізм учителя-словесника, який працює з художнім текстом, фактично визначається тим, наскільки він розуміє художню природу самого тексту та його педагогічність.

В. Сухомлинський детально аргументував виховний вплив казки, розробляв і пояснював методику такого впливу. В дисертації висловлюється думка, що особливо важливими в поетиці художньо-педагогічного тексту В. Сухомлинського є два рівні: 1) внутрішній світ твору; 2) його підтекстова сфера. Сприймаючи твір, читач немов би «входить» у світ, що зображений у ньому, починає жити в його атмосфері. Рівень художності твору визначається «магією» тексту, його здатністю «втягнути» у свій внутрішній світ читача. Підтекстова сфера твору є одним із генераторів художньої енергії. Ці положення підтверджуються завдяки аналізу кількох творів-казок В. Сухомлинського.

Узагальнюються положення видатного педагога про джерела впливовості усного слова учителя-вихователя. Універсальною педагогічною засадою учителя як успішної риторичної особистості він вважав такі його риси, як людяність, правдивість, щирість, інтелектуальний розвиток. В. Сухомлинський висуває питання про створення середовища, яке базується на єдності слова і діла. Якщо середовище, відзначає він, утверджує в людині зовсім не те, до чого закликають хороші слова, то слово - цей мудрий, сильний засіб впливу вчителя на учня - перетворюється у свою протилежність: воно виховує лицемірство, невіру в добро. Слово вчителя хвилюватиме учнів лише тоді, коли воно пройняте почуттям. Таке аксіоматичне положення педагогічної риторики в інтерпретації Василя Олександровича має важливий додатковий смисл. Це почуття повинно бути глибоко пережитим самим учителем, звіреним із його життєвим досвідом, а, окрім того, обов'язково шляхетним і високим, інакше воно не сприйматиметься дітьми як дорогоцінне духовне багатство. Чим більше слово педагога ввібрало в себе світла, тим більше воно передасть його дітям. Ця закономірність - один із найголовніших постулатів педагогічної риторики В. Сухомлинського.

У третьому розділі - «Виховання красою природи в педагогічній системі Василя Сухомлинського і питання професійної підготовки вчителя початкової школи» - досліджуються педагогічні технології морального, естетичного, розумового, фізичного та екологічного виховання засобами природи. Відзначається, що молодший шкільний вік оптимальний для виховання красою природи. Твори Василя Сухомлинського сповнені розповідями та міркуваннями про шляхи, методи і прийоми виховання природою. Він пристрасно пропагував свої педагогічні ідеї виховання природою, оскільки був переконаний в їхній істинності та важливості. В. Сухомлинський-мислитель вважав, що тривалий (протягом тисячоліть) розвиток людяного в людині, тисячолітня трансформація двоногої істоти в людину, як істоту, яка почуває і думає, відбувався не тільки завдяки праці як способу виживання, а й внаслідок того, що людина набувала здатності відкривати для себе красиве в оточуючому світі. Виховний потенціал природи криється в її красі. Цей потенціал починає діяти лише тоді, коли дитина відкриває для себе цю красу.

У «Школу радості», описану В. Сухомлинським у книзі «Серце віддаю дітям», приходили звичайні сільські діти. Найперше завдання, яке ставив перед собою педагог, полягало в тому, щоб розвинути в них здатність розуміти природу, відчувати її красу. Розвиваючи в дітей здатність емоційно реагувати на красу природи, педагог налаштовував їх на сприймання позитивних виховних впливів. Емоційність, зумовлена спогляданням краси природи, є естетичною емоційністю, тобто емоційністю вищого порядку, що наділена здатністю ошляхетнювати душу і розвивати розум. Це один із ключових моментів педагогічної системи Василя Сухомлинського.

У розділі детально розглянуто головні методи і прийоми виховання природою в педагогічній системі В. Сухомлинського: подорожі в природу, тестування природою, створення емоційного стану подиву перед красою природи, відображення природи засобами слова, малювання з натури (діти на «пленері»), слухання музики природи, прилучення до природи шляхом піклування про неї.

Докладно аналізується методика «уроків мислення», якими були подорожі у природу. У праці «Серце віддаю дітям» (розділ «Триста сторінок «Книги природи») В. Сухомлинський дає кілька зразків захоплюючих уроків мислення. Педагог активізує мислення дітей, ненав'язливо поставивши перед ними проблеми, розв'язання яких допомагає краще зрозуміти причинно-наслідкові зв'язки у природі. Подорожі у природу, які відбувалися у початковій школі під керівництвом Василя Сухомлинського і здійснювалися як уроки мислення двічі на тиждень протягом чотирьох років навчання, фактично, моделюють зразковий урок радості пізнання оточуючого світу.

Тему «природа і здоров'я» розроблено В. Сухомлинським зі зразковою системністю. В ній все не тільки аргументовано, доведено, вибудовано в певному порядку, взаємопов'язано, а й наповнено особливою, з певними ознаками художності, емоційністю. При цьому яскраві художні описи - це не тільки ілюстрації, а й аргументи, які переконують у дієвості розробленої видатним педагогом системи оздоровлення природою. В. Сухомлинський доводить, що краса природи не лише виховує морально й розумово, а й дарує здоров'я.

Набута здатність сприймати і переживати красу природи, розуміння того, що в природі все взаємопов'язане, ставлення до неї як до середовища, в якому проходить твоє життя, - все це створює передумови для дієвого екологічного виховання. Вихованці, які прочитали «Книгу природи» і розвинули у себе здатність не тільки переживати красу оточуючого світу, а й розуміти, що в ньому все взаємопов'язане, матимують основу для подальшого екологічного виховання.

Сучасна педагогічна наука ще не виписала більш-менш повний портрет урбанізованої дитини, позбавленої спілкування з природою. Проте вже нині слід шукати відповіді на запитання, як не втратити в умовах урбанізації те могутнє і незамінне джерело виховання, яким є природа. В умовах, коли міська дитина перебуває на природі епізодично, педагогічні технології виховання красою природи мають бути інтенсифіковані. Для сучасного вчителя початкової школи існує лише один шлях оволодіння професійними прийомами інтенсифікованого виховання природою - ґрунтовне освоєння відповідних методичних принципів, що напрацьовані В. Сухомлинським.

Висновки

У дисертації здійснено системні узагальнення теоретичного та практичного характеру, які відтворюють цілісну концепцію формування професіоналізму вчителя початкової школи, розроблену в педагогічній спадщині В. Сухомлинського.

Результати дослідження дають можливість зробити певні висновки й запропонувати рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.

1. На основі комплексного аналізу наукової літератури та архівних документів встановлено, що існує ряд наукових праць, присвячених дослідженню окремих аспектів професіоналізму вчителя у педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Проте, немає цілеспрямованого і системного вивчення науково-педагогічного досвіду В. Сухомлинського з позицій формування професіоналізму вчителя початкових класів. Отже, стан дослідження даного питання не можна вважати задовільним.

2. Внаслідок аналізу наукових праць визначено, що зміст поняття «професіограма вчителя» включає такі якості: психолого-педагогічна спрямованість, педагогічні уміння, соціальна та професійна позиції, компетентність, педагогічний такт, педагогічна техніка, педагогічна майстерність, педагогічне мистецтво. Перспективи подальшого розвитку проблеми полягають у доповненні та систематизації цих складових. Встановлено, що професіограма вчителя має вибудовуватися не з набору, а із системи якостей, які перебувають у взаємозв'язках.

3. На основі вивчення архівних матеріалів Державного педагогічно-меморіального музею В. Сухомлинського (протоколи засідань педагогічної ради, методичного та психологічного семінарів, книги аналізу відвіданих уроків, плани роботи школи та ін.) відтворено систему його роботи як керівника школи, спрямовану на формування професіоналізму вчителя початкових класів. Основні напрями цієї роботи такі: аналіз і обговорення наукових проблем, вивчення й аналіз передового педагогічного досвіду, відвідування й аналіз уроків, індивідуальні та групові бесіди з учителями, заохочення вчителів до самоосвіти та творчої праці над собою.

4. Спираючись на праці, в яких сконцентровано головні наукові концепти педагогічної системи В. Сухомлинського, в дисертаційному дослідженні визначено, що, на думку видатного педагога, визначальними для успішної професійної діяльності вчителя початкової школи є три головні педагогічні інструменти - слово, краса, природа. Ними мають володіти вчителі початкової школи, що дотримуються принципів гуманістичної педагогіки В. Сухомлинського.

5. Доведено, що рівень володіння словом як засобом педагогічного впливу є найважливішою ознакою професіоналізму вчителя початкових класів. Відзначено, що сухомлиністика перебуває лише на підступах до проблеми, яку пропонуємо називати педагогікою слова Василя Сухомлинського.

Накреслено чотири основні напрями, в яких має відбуватися пізнання цього явища: 1) вища лінгводидактика (про неї можна говорити як про філософію мовно-літературної освіти, що ставиться до мови як до високого Слова, розвиває мислення, збагачує і витончує душу, допомагає бачити красу і виховує з дитини національно свідомого громадянина); 2) практична лінгводидактика початкової школи (будується на узагальненні тих методичних спостережень, зауважень, рекомендацій, які здійснював видатний педагог, відвідуючи уроки вчителів молодших класів Павлиської школи); 3) педагогічна риторика (наука про мистецтво педагогічно впливового слова); 4) художня педагогіка (їй учений приділяв велику увагу як інструменту виховного впливу).

Професіоналізм учителя початкової школи визначається тим, наскільки він здатний усвідомити особливу роль рідного слова, взаємозв'язок мови й мислення у процесі розумового розвитку учня. Звідси випливає відома вимога видатного педагога: «кожний учитель, незалежно від того, який предмет він викладає, повинен бути словесником».

6. Науково узагальнено думки В. Сухомлинського про педагогічну риторику як мистецтво живого слова вчителя. Видатний вчений наполегливо працював над виявленням засадничих умов ефективності слова вчителя-вихователя, здатного викликати в свідомості учня образно-зорові уявлення. Активний вплив на образну свідомість учня активізує його емоційну сферу, без чого неможливе здійснення виховного акту. В. Сухомлинський наголошував на потребі добре продуманої системної роботи з формування виховуваності учня, завдяки чому він стає більш відкритим для впливів педагогічного слова.

7. Проаналізовано та науково обґрунтовано педагогічний потенціал творів художньої педагогіки В. Сухомлинського. Він обумовлюється гуманністю проповідуваних педагогічних ідей та письменницькою майстерністю. Володіння засобами художньої педагогіки - обов'язкова складова професійної підготовки вчителя початкової школи. Педагог має розуміти не лише педагогічний зміст твору, який слід передати учням з якомога більшою повнотою, а й «секрети» впливовості педагогічного тексту. Вчитель зможе настільки наблизити учня до розуміння твору, наскільки він сам до нього наближений.

8. Системно проаналізовано наскрізну у педагогічних працях Василя Сухомлинського тему природи як важливого чинника виховання. На думку видатного педагога, молодший шкільний вік оптимальний для виховання дитини красою природи. Саме тому володіння основними положеннями та принципами педагогічної системи виховання природою має бути однією з найбільш істотних ознак професіоналізму вчителя початкової школи, його педагогічної культури. Встановлено, що головними методами та прийомами виховання природою, як складовими професіоналізму вчителя початкової школи, є: подорожі у природу, тестування природою, переживання подиву, зумовленого сприйманням краси природи, прагнення виразити словом власне бачення природи, малювання природи з натури, слухання музики природи.

Узагальнено думки В. Сухомлинського стосовно використання педагогічних технологій не тільки для морального й естетичного, а й розумового, фізичного та екологічного виховання. Важливим для професійної підготовки вчителя початкової школи є володіння педагогічними прийомами, що ґрунтуються на зв'язках: слово і природа, живопис і природа, музика і природа. Обґрунтовано, що в умовах урбанізації, коли міська дитина перебуває на природі епізодично, педагогічні технології виховання красою природи мають бути інтенсифіковані.

9. На основі результатів дослідження розроблено і впроваджено у практику професійної підготовки вчителів початкових класів спецкурс-практикум «Виховання природою у педагогічній системі В. Сухомлинського», підготовлено й видано навчально-методичний посібник «Золоті правила» Василя Сухомлинського для початкової школи (читання і письмо)».

Сформульовані в дисертації теоретичні положення можуть використовуватися: для наповнення змісту лекційних курсів «Педагогіка» та «Історія педагогіки» основними концептами педагогічної системи В. Сухомлинського; для розробки спецкурсів і спецсемінарів; під час написання науково-методичних праць; навчальних та методичних посібників для студентів педагогічних навчальних закладів та вчителів початкових класів; при підвищенні кваліфікації вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Баранюк І.Г. В.О. Сухомлинський про місце і роль читання в моральному і естетичному виховані школярів / І.Г. Баранюк // Наукові записки. Вип. 76. - Кіровоград : ТОВ «Імекс-ЛТД», 2008. - С. 84-96. - (Педагогічні науки).

2. Баранюк І.Г. В.О. Сухомлинський про особливості становлення педагогічної майстерності вчителя як передумови формування його професіоналізму / І.Г. Баранюк // Вісник Черкаського університету. - Черкаси : ВВ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. - Вип. 127. - С. 10-16. - (Педагогічні науки).

3. Баранюк І.Г. Система діяльності В.О. Сухомлинського як ученого та директора школи з формування професійної компетентності вчителя / І.Г. Баранюк // Наукові записки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - Вип. 78(2) - С. 309-314. - (Педагогічні науки).

4. Баранюк І.Г. В.О. Сухомлинський про головний напрямок професіо-налізму вчителя / І.Г. Баранюк. // Наукові записки. - Вінницький держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського, 2008. - № 25. - С. 267-271. - (Педагогіка і психологія).

5. Баранюк І.Г. Нова книжка про Василя Сухомлинського / І.Г. Баранюк // Рідна школа. - 2009. - № 1 (січень). - С. 20-22.

6. Баранюк І.Г. Ідеал людини в педагогічній спадщині В.О. Сухомлин-ського / І.Г. Баранюк // Вісник Черкаського університету. - Черкаси: ВВ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2009. - Вип. 146. - С. 131-136. - (Педагогічні науки).

7. Баранюк І.Г. Виховний потенціал казок В.О. Сухомлинського / І.Г. Баранюк // Вісник Черкаського університету. - Черкаси: ВВ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2009. - Вип. 148. - С. 151-154. - (Педагогічні науки).

8. Баранюк І.Г. Зміст і структура поняття «професіограма вчителя» / І.Г. Баранюк // Наукові записки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - Вип. 83. - С. 23-30. - (Педагогічні науки).

9. Баранюк І.Г. Технологія виховання природою у педагогічній системі Василя Сухомлинського (методика проведення «подорожей у природу») / І.Г. Баранюк // Педагогічні науки : зб. наук. праць / Сумський держ. пед. ун-т. - Суми : Вид-во СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. - Ч. 2. - С. 9-20.

10. Баранюк І.Г. Педагогіка слова Василя Сухомлинського: структуру-вання проблеми / І.Г. Баранюк // Зб. наук. праць. Педагогічні науки / Херсонський держ. ун-т. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2009. - Вип. LIV (54). - С. 24-28.

Статті в збірниках науково-практичних конференцій:

11. Баранюк І.Г. Штрихи до портрета педагога В.О. Сухомлинського у спогадах сучасників / І.Г. Баранюк // Вища школа: удосконалення якості підготовки фахівців : зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції / Черкаський нац. ун-т. - Черкаси : ВВ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2009. - С. 135-138.

Брошури:

12. Баранюк І.Г. «Золоті правила» Василя Сухомлинського для початкової школи (читання і письмо)»: навчально-методичний посібник / І.Г. Баранюк. - Кіровоград : Степова Еллада, 2009. - 68 с.

АнотаціЇ

Баранюк І.Г. Формування професіоналізму вчителя початкових класів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут вищої освіти АПН України. - Київ, 2010.

У дисертації здійснено комплексне вивчення педагогічної спадщини В. Сухомлинського щодо формування професіоналізму вчителя взагалі і початкових класів зокрема. Створено цілісну, внутрішньо структуровану модель професіоналізму вчителя початкової школи, в основу якої покладено три головні засади педагогічної системи В. Сухомлинського - слово, краса, природа.

Окреслено шляхи, засоби і методи діяльності В. Сухомлинського як директора школи, спрямовані на зростання професіоналізму вчителів. Введено в науковий обіг архівні матеріали, що розкривають технологію і техніку роботи В. Сухомлинського з учителями в процесі відвідування та аналізу уроків.

Обґрунтовано концептуальні й практичні підходи до використання спадщини В. Сухомлинського щодо формування професіоналізму вчителів початкових класів на рівні їхньої підготовки в освітніх закладах та в процесі практичної діяльності.

Ключові слова: професіоналізм, професіограма вчителя, початкова школа, педагогіка слова, художня педагогіка, виховання красою, виховання природою, педагогічна риторика.

Баранюк И.Г. Формирование профессионализма учителя начальных классов в педагогическом наследии В.А. Сухомлинского. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт высшего образования АПН Украины. - Киев, 2010.

На основании анализа научной литературы в диссертации исследована и сформулирована содержательная сущность профессионализма учителя-воспитателя. Создана целостная, внутренне структурированная модель профессионализма учителя начальной школы, основывающаяся на трех фундаментальных категориях педагогической системы В. Сухомлинского - слово, красота, природа. Установлено, что выдающийся педагог обосновал авторскую профессиограмму учителя, которая имеет право считаться классической не только благодаря своей истинности, но и «гениальной простоте». Как яркий представитель гуманистической педагогики на первое место он ставил любовь к детям, веру в то, что каждый ребенок может стать добрым человеком. На втором месте у него глубокое знание своего предмета, влюбленность в науку, на материале которой этот предмет строится. Исключительно большое значение для профессионализма учителя имеют глубокие знания психологии и педагогики.

В диссертации выделены и исследованы четыре основных сегмента педагогики слова В. Сухомлинского - высшая лингводидактика, практическая лингводидактика начальной школы, художественная педагогика, педагогическая риторика. Высшая лингводидактика как философия языково-литературного образования рассматривает язык как высокое Слово, развивает мышление, обогащает и утончает душу, способствует видению красоты и воспитанию патриотизма ребенка. Практическая лингводидактика начальной школы, основанная на анализе уроков учителей начальных классов, посещенных директором Павлышской школы, дает богатый материал для формирования целостного представления о конкретных методах, приемах и средствах развития навыков устной и письменной речи детей младшего школьного возраста. Художественная педагогика раскрывает методику использования В. Сухомлинским художественных педагогических текстов (сказок, рассказов, притч) как инструмента обучения и воспитания. Педагогическая риторика рассматривает язык как средство педагогического воздействия, умелое пользование которым также является одной из составляющих профессионализма учителя начальных классов.

...