Розвиток граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у двомовному середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. Розвиток українськомовного освітнього простору є одним із пріоритетів державної політики України. Модернізація системи освіти на сучасному її етапі потребує посиленої уваги до рівня професійних та інтелектуальних здібностей педагога. У Державній національній програмі "Освіта (Україна ХХІ століття)" зазначено, що головна увага сучасної системи освіти має бути зосереджена на підготовці нового покоління педагогічних працівників, підвищенні загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу педагога до рівня, що відповідає його ролі в суспільстві. Якісна підготовка педагогічних кадрів, формування професійної культури педагога вимагають формування мовної особистості майбутнього вчителя, а тому особливої значущості набуває проблема мовної освіти студентів педагогічних спеціальностей гуманітарного профілю.

У вищих педагогічних навчальних закладах на гуманітарних факультетах курс української мови спрямований на розвиток мовної особистості, формування вмінь і навичок професійної комунікації, підвищення загального рівня культури й ерудованості майбутнього педагога. Складовою професійно-педагогічної компетенції є комунікативна, у її основі лежить граматично правильне мовлення: за законами граматики відповідно до умов комунікативної ситуації створюються тексти. Розвинуте граматично правильне мовлення передбачає, що мовець володіє значною кількістю граматичних моделей, правилами наповнення, перетворення, сполучування граматичних одиниць та вміє вибирати й об'єднувати їх під час професійного спілкування.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема культури мовлення завжди цікавила дослідників, особливо один із її аспектів - граматична правильність (Ф. Бацевич, І. Білодід, Л. Булаховський, І. Вихованець, Б. Головін, М. Жовтобрюх, М. Ілляш, В. Іцкович, А. Коваль, П. Одарченко, М. Пилинський, Л. Струганець). Наукові висновки лінгвістів та рекомендації щодо правильного використання окремих граматичних одиниць та їх форм знайшли своє відображення в підручниках і посібниках із культури мовлення (Н. Бабич, Г. Волкотруб, С. Головащук, С. Єрмоленко, А. Капелюшний, С. Караванський, К. Климова, А. Коваль, Л. Мацько, Н. Непийвода, М. Пентилюк, О. Пономарів, О. Сербенська). У науково-методичних дослідженнях останніх років проблему розвитку граматичної складової мовлення розглядали у зв'язку з формуванням професійно-мовленнєвої компетенції студентів (Н. Бабич, Н. Голуб, О. Горошкіна, О. Любашенко, А. Нікітіна, Т. Окуневич, Л. Паламар, В. Пасинок, Л. Рускуліс, О. Семеног, Т. Симоненко, В. Статівка). Однак проблема граматично правильного українського мовлення студентів педагогічних спеціальностей ще не була предметом спеціальних досліджень і вимагає свого теоретичного й практичного вивчення, зокрема з огляду на умови українсько-російського білінгвізму, що й спонукало до вибору теми дисертації "Розвиток граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у двомовному середовищі".

Актуальність теми наукового дослідження зумовлена: а) сучасними тенденціями розвитку лінгвістики, психолінгвістики, лінгводидактики; б) суперечністю між сучасними запитами суспільства на якість мовної освіти вчителя гуманітарних спеціальностей у вищому навчальному закладі й рівнем сформованості граматично правильного українського мовлення майбутніх педагогів-білінгвів (часті порушення ними граматичних норм української мови, бідність їхнього мовлення на питомі варіантні граматичні форми); в) необхідністю дослідження цієї проблеми, що не була досі об'єктом спеціального вивчення в лінгводидактиці вищої школи.

Об'єктом дослідження є українськомовна підготовка студентів педагогічних спеціальностей гуманітарного профілю у вищих навчальних закладах, а предметом дослідження - методика розвитку граматично правильного українського мовлення студентів педагогічних спеціальностей гуманітарного профілю у двомовному середовищі.

Мета роботи полягає в розробці науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх педагогів гуманітарних спеціальностей в українсько-російському мовному середовищі.

Відповідно до поставленої мети визначено завдання дослідження:

- здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, відображеної в науковій літературі, та обґрунтувати лінгвістичні, психологічні, психолінгвістичні та лінгводидактичні передумови роботи з розвитку граматично правильного українського мовлення студентів гуманітарних спеціальностей;

- виявити критерії й рівні сформованості граматичної правильності українського мовлення студентів педагогічного профілю;

- розробити й експериментально апробувати лінгвометодичну модель і поетапну методику формування граматично правильного мовлення майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у двомовному середовищі;

- створити систему вправ і завдань, спрямованих на засвоєння граматичних норм, попередження й подолання граматичних анормативів у мовленні майбутніх педагогів;

- перевірити ефективність застосування в навчальному процесі нових педагогічних технологій (інноваційні форми, активні й інтерактивні методи та прийоми навчання);

- упровадити результати дослідження в практику професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей.

1. Теоретичні основи роботи над граматично правильним українським мовленням майбутніх учителів в умовах білінгвізму

Розкрито наукові засади роботи над граматично правильним українським мовленням майбутніх учителів в умовах білінгвізму: з'ясовано зміст і обсяг понять "мовна норма" та "граматична норма", "граматичні анормативи", визначено зміст і обсяг поняття "граматично правильне мовлення", його значення для мовленнєво-професійного розвитку педагога-гуманітарія; визначено психологічні чинники розвитку граматично правильного українського мовлення студента-білінгва; розкрито сутність когнітивно-комунікативного підходу, визначено принципи, методи, прийоми роботи з розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів.

На підставі аналізу наукових студій (Н. Бабич, Л. Булаховський, В. Виноградов, Б. Головін, П. Дудик, М. Жовтобрюх, В. Іцкович, А. Коваль, Л. Мацько, М. Пентилюк, Л. Струганець та інші) з'ясовано, що вчені майже одностайні в розумінні правильності як істотної комунікативної ознаки мовлення. У науковій літературі немає однозначного розмежування понять "правильне мовлення" та "культура мовлення", що свідчить про складність, багатоаспектність питання, наявність різних підходів дослідників до його вивчення. Ураховуючи це, слідом за Н. Бабич, Л. Булаховським, В. Виноградовим, Б. Головіним, Л. Мацько, М. Пентилюк розрізняємо "правильність мовлення" й "культуру мовлення" як два рівні опанування літературною мовою: першим, нижчим, є правильність мовлення, а другим, вищим, - культура мовлення (мовленнєва майстерність), що можлива лише за умови оволодіння граматичною правильністю мовлення.

Одним із найскладніших системних утворень мовної організації є граматичне, відповідно граматична правильність мовлення - одна із суттєвих комунікативних характеристик мовлення, основа мовленнєвої культури майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін. Граматично правильне мовлення передбачає глибоке усвідомлення мовцем граматичної будови мови, знання граматичних ознак слів, що визначають її специфіку. Наукові висновки лінгвістів щодо культури мови, мовної норми (роботи І. Білодіда, Л. Булаховського, В. Виноградова, Б. Головіна, М. Жовтобрюха, І. Ілляша, В. Іцковича, В. Костомарова, М. Пилинського, Л. Скворцова) дали підстави стверджувати, що граматично правильне мовлення виявляється в дотриманні мовцем граматичних норм. Норму розглядають як певну стійку сукупність чи комплекс мовних засобів, що регулярно вживаються в тій чи тій сфері комунікації (А. Головін, В. Кодухов, С. Ожегов, Л. Скворцов). Норми мови співвідносяться з рівнями мовної структури, але не ототожнюються з ними. Граматичну норму визначають системою словоформ, абстрактними граматичними значеннями, морфологічними категоріями й лексико-граматичними розрядами слів. Вона охоплює явища, пов'язані з функціонуванням слова в реченні, синтаксичними зв'язками й відношеннями у тексті. Граматичні норми діють як в усному, так і в писемному мовленні, вони регулюють уживання граматичних одиниць мови в процесі спілкування. Граматичні норми прийнято поділяти на морфологічні, що регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова та її поєднання з іншими словами, та синтаксичні норми - регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень.

Порушення правильності мовлення, невідповідність мовлення граматичним нормам у лінгвістичній науці визначають як девіацію, анорматив, або помилку (Ф. Бацевич, Т. Ладиженська, Я. Мельничайко, М. Пентилюк, С. Цейтлін). Ми вслід за Ф. Бацевичем, М. Пентилюк послуговуємося поняттям граматичної помилки, або анорматива як порушення граматичних (морфологічних та синтаксичних) норм мови в усному чи писемному мовленні. Загалом граматичні помилки, або анормативи, - це словоформи і граматичні конструкції, побудовані не за законами мови й не відповідають її системі та структурі.

Для нашого дослідження важливими виявилися праці лінгвістів і психолінгвістів з проблем мовної інтерференції однієї мови на граматичну будову іншої (У. Вайнрайх, Ю. Жлуктенко, А. Мейє, В. Розенцвейг, С. Семчинський, Е. Сепір, Л. Уман, Е. Хауген). Аналіз робіт науковців дозволив визначити граматичну інтерференцію як порушення граматичних форм, моделей, відношень і функцій, що виникають у мовленні білінгвів унаслідок міжмовних контактів, а причинами граматичних помилок уважати перенесення законів граматики російської мови в українське мовлення.

У роботі над граматично правильним українським мовленням майбутніх учителів важливим є врахування психологічних чинників: розвиток внутрішньої мотивації у навчанні (пізнавального, професійно-ціннісного, мотиву досягнення мети), процесів мислення, пам'яті, уваги, сприймання. Вивчення робіт психологів та психолінгвістів (Б. Ананьєва, Л. Виготського, І. Зимньої, Г. Костюка, В. Сластьоніна, В. Якуніна) дозволив стверджувати, що розвиток граматично правильного українського мовлення студентів зумовлений як сприятливими, так і несприятливими чинниками. Зокрема, психічні характеристики вікової категорії студентства є сприятливим чинником: студенти вирізняються високою соціальною активністю, достатньо високим рівнем пізнавальної мотивації, сформованістю індивідуально-психічної сфери (перцептивних, мнемічних, мислетворчих процесів). До чинників, що сповільнюють процес розвитку граматично правильного мовлення, відносимо різний ступінь сформованості гуманітарних здібностей у студентів, труднощі вербалізації; складність мисленнєвих процесів, що забезпечують правильне мовлення; високі вимоги до навичок самоконтролю мисленнєвої та мовленнєвої діяльності; інтерферентний вплив російської мови на породження висловлювань українською.

Аналіз праць психолінгвістів про мовленнєву діяльність і мовленнєвий розвиток особистості (Л. Виготський, І. Зимня, Г. Костюк, О. Леонтьєв, І. Синиця, Л. Щерба) та лінгводидактів про розвиток мовної особистості в умовах двомовного середовища (Є. Голобородько, Ю. Жлуктенко, Л. Масенко, В. Мельничайко, Г. Михайловська, М. Пентилюк, Л. Ставицька, Н. Шумарова) дав підстави розглядати граматично правильне мовлення як специфічну діяльність. Її структурними компонентами є мотивація - усвідомлення, що розвиток граматичної правильності мовлення - це умова ефективної професійної комунікації; когнітивна складова - теоретичні знання граматики та вміння їх застосовувати в різних мовних ситуаціях; операційна складова - практичні уміння автоматично обирати правильні й комунікативно виправдані граматичні форми та конструкції; самоконтроль - самокорекція, самовдосконалення мовлення.

Процес розвитку граматично правильного українського мовлення ґрунтується й на лінгводидактичних засадах. В основу навчання студентів-гуманітаріїв покладено когнітивно-комунікативний підхід - навчальна стратегія, що спрямовує процес вивчення мови на когнітивний та мовленнєвий розвиток особистості як взаємопов'язані компоненти.

Результативність роботи з розвитку правильності мовлення майбутніх учителів залежить від методики викладання курсу української мови, добору найбільш ефективних методів, прийомів та засобів навчання. У досліджені проаналізовано загальнодидактичні та лінгводидактичні принципи, запропоновані О. Біляєвим, М. Вашуленком, Є. Голобородько, О. Горошкіною, С. Караманом, Г. Михайловською, М. Пентилюк, В. Статівкою, виокремлено базові, загальні й спеціальні принципи. До останніх відносимо принципи комунікативно-мовленнєвого спрямування у навчанні граматики; вивчення граматики у функціонально-стилістичному аспекті; системності роботи над попередженням та виправленням порушень граматичних норм; урахування впливу двомовного середовища на процес розвитку граматично правильного мовлення.

Як показало узагальнення робіт лінгводидактів (О. Біляєв, О. Горошкіна, С. Караман, А. Нікітіна, Л. Паламар, М. Пентилюк, К. Плиско, О. Потапенко, М. Стельмахович, І. Хом'як, О. Хорошковська), удосконалення навичок дотримання граматичних норм студентів доцільно здійснювати через застосування методів теоретико-практичного засвоєння граматичних норм, формування граматичних умінь та мовленнєвої компетенції, методів контролю та самоконтролю, інноваційних форм, методів та прийомів навчання (активних та інтерактивних; когнітивних, комунікативних, креативних) і засобів (вербально-візуальних, аудіовізуальних, природних ситуацій) навчання.

Вихідні дані, отримані в ході наукового аналізу лінгвістичної, лінгводидактичної, психологічної, психолінгвістичної літератури, і зроблені на їх основі висновки було використано в розробці експериментальної методики.

2. Стан удосконалення комунікативної компетенції та рівні розвитку граматичних умінь і навичок майбутніх педагогів

Проаналізовано чинні програми, підручники, науково-методичне забезпечення, описано результати констатувального експерименту, визначено критерії й рівні розвитку граматично правильного українського мовлення студентів-білінгвів.

Аналіз програм з української мови для підготовки майбутніх учителів нефілологічних спеціальностей, засвідчив, що граматичні норми є складовою змісту навчальних дисциплін. У вивченні граматики української мови у вищій школі значне місце відводиться самостійній роботі студента. У проаналізованих програмах частково реалізовано завдання мовленнєво-професійного розвитку студентів та комунікативної зорієнтованості навчання граматики. За результатами аналізу методичного забезпечення курсу "Українська мова за профілем спілкування" виявлено недостатню відповідність підручників та посібників вимогам підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності. У проаналізованих підручниках бракує професійно-орієнтованих текстів та завдань, вправ на попередження та подолання інтерферентного впливу російського мовлення на оволодіння граматичними нормами української мови. Спостереження за практикою навчання у вищій школі показали, що в навчанні студентів усе активніше використовують інформаційні системи. Нами відібрано та проаналізовано електронні ресурси, що можуть бути використані в роботі над граматично правильним українським мовленням майбутніх педагогів.

Різнобічність вивчення стану розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів та об'єктивність результатів забезпечувало використання комплексу методів дослідження (анкетування викладачів та студентів, діагностичні зрізи та експертна оцінка усного мовлення студентів).

Анкетування викладачів та молодих спеціалістів виявило високий рівень розуміння респондентами значення й місця граматично правильного українського мовлення як складової мовленнєво-професійної підготовки вчителя гуманітарних спеціальностей, проте відповіді опитуваних дозволили зробити висновок про недостатню реалізацію завдань розвитку граматично правильного українського мовлення в практиці мовної підготовки майбутнього вчителя. Вивчення анкет студентів переконало, що для успішної роботи з граматично правильного українського мовлення потрібно підвищувати мотиваційні інтереси майбутніх педагогів у навчанні мови, ураховувати прагматичні мотиви студентів.

Для аналізу результатів констатувального зрізу було визначено критерії: мотиваційний (сформованість інтересу та усвідомленість значення правильності мовлення), інформаційний (мовна компетенція), нормативний (дотримання норм), когнітивний (рівень інтелектуального розвитку, самоорганізація, самовдосконаленні), операційний (автоматизм мовних операцій), емоційно-вольовий (сформованість емоційно-вольової сфери) та рівні володіння граматично правильним мовленням: високий, перспективний, середній, низький. Високий рівень показали студенти (8%), які дотримувалися кодифікованих норм української мови, мали стійкі навички диференціації норм української та російської мов, продемонстрували самокритичність та вимогливість до рівня мовленнєвої культури та виявили стійкій інтерес до процесу мовного та мовленнєвого самовдосконалення. Перспективного рівня досягли майбутні педагоги (29,5%), які мали недостатньо високий рівень мовних умінь, допускали граматичні помилки, відчували труднощі самокорекції, але продемонстрували вимогливість до власної мовленнєвої культури, здатність займатися самоосвітою, стійкий інтерес до розширення теоретичних знань та набуття практичних навичок. Середній рівень виявили студенти (48,5%), у мовленні яких зустрічалися стійкі порушення граматичних норм; такі студенти недостатньо диференціювали мовні системи, індиферентно поставилися до роботи над удосконаленням граматичної правильності мовлення. Майбутні педагоги-гуманітарії низького рівня володіння граматично правильним українським мовленням (14%) часто порушували граматичні норми, використовували в українському мовленні форми, властиві російській мові і, хоча відчували незадоволення рівнем власної мовленнєвої культури, виявляли низький рівень мовленнєвого самоконтролю та прагнення до саморозвитку.

Зрізові діагностичні роботи дозволили констатувати, що рівень розвитку граматично правильного українського мовлення студентів не відповідає високим вимогам професії вчителя: переважає середній рівень граматично правильного українського мовлення (49%), на низькому рівні правильності мовлення знаходиться майже третина студентів (29%). На підставі аналізу результатів діагностичних зрізів було визначено типові труднощі формування граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів: низький рівень знань граматичних особливостей мови й вмінь застосовувати набуті знання, здійснювати самокорекцію помилкових уживань тощо.

Результати констатувального експерименту підтвердили наше припущення, що існує потреба в спеціальній методиці, системі вправ та завдань на активізацію правильних уживань граматичних одиниць в усному та писемному мовленні студентів й опрацювання граматики у вищій школі має бути професійно зорієнтованим.

3. Експериментальна методика роботи з розвитку граматично правильного українського мовлення студентів педагогічних спеціальностей в умовах білінгвізму

Розкрито мету, завдання дослідного навчання; створено лінгводидактичну модель розвитку граматично правильного українського мовлення студентів; подано експериментальну методику, зміст, структуру експериментальної програми; визначено методи та прийоми, розроблено типологію вправ відповідно до мети й завдань кожного з етапів експериментальної програми; описано хід і результати експерименту.

Урахування висновків констатувального етапу дослідження щодо стану розвитку граматичної правильності українського мовлення майбутніх педагогів в умовах двомовного середовища дозволило сформулювати вихідні положення експериментальної методики: 1) опора на лінгвістичні знання студентів, здобуті на попередньому етапі вивчення мови в середній школі та врахування рівня сформованої українськомовної комунікативної компетенції; 2) урахування умов білінгвального середовища в навчальному процесі; 3) спрямованість навчального процесу на задоволення потреб студента в особистісному й професійному мовленнєвому розвитку; 4) стимулювання мотиваційних інтересів майбутніх педагогів до удосконалення правильності мовлення як однієї з важливих умов розвитку професійної компетенції та соціалізації особистості.

На основі теоретичного узагальнення та аналізу стану роботи було створено лінгводидактичну модель розвитку граматично правильного мовлення студентів-гуманітаріїв педагогічних спеціальностей, визначено етапи формувального експерименту й розроблено поетапну методику та експериментальну програму навчання. У лінгводидактичній моделі (Схема 1), покладеній в основу дослідного навчання, окреслено загальну мету й завдання, педагогічні умови, принципи, методи та прийоми роботи.

Експериментальною методикою було передбачено використання традиційних (теоретико-практичних методів, методів формування граматичних умінь, методів контролю) й інноваційних методів і прийомів навчання (активних та інтерактивних, когнітивних, креативних, комунікативних), що забезпечувало інтелектуальний (пізнавальний) та мовленнєвий розвиток студентів у процесі роботи над правильністю українського мовлення.

Дослідне навчання відбувалося в чотири етапи: аксіологічно-мотиваційний, когнітивно-накопичувальний, поглиблювально-формувальний та професійно-діяльнісний.

Метою аксіологічно-мотиваційного етапу було забезпечення усвідомлення студентами важливості оволодіння граматично правильним українським мовленням для професійного становлення педагога.

Робота над граматичною правильністю мовлення на цьому етапі дослідного навчання була пов'язана з виховною роботою у навчальних закладах та з вивченням дисципліни "Вступ до спеціальності" ("Вступ до педагогічної професії"), програмою якої передбачено формування у студентів понять "комунікативна компетенція", "комунікативна культура вчителя". У процесі роботи студенти залучалися до видів аудиторної та позааудиторної роботи (лекції, практичні заняття, самостійна робота, проектні методики), що сприяло підвищенню мотиваційного інтересу до навчання мови та мовного самовдосконалення, формуванню вмінь планувати роботу з особистісного розвитку, у тому числі й з комунікативної культури.

На другому - когнітивно-накопичувальному - етапі відбувалося узагальнення й систематизація основних відомостей про граматичну будову мови, забезпечувалося формування граматичних умінь і навичок усного й писемного мовлення. Навчання студентів експериментальних груп відбувалося за авторською програмою курсу "Українська мова за профілем спрямування", побудованої відповідно до вимог кредитно-модульної системи. Змістові модулі навчальної програми було виділено з урахуванням особливостей підготовки педагога до мовленнєвої професійної діяльності. Кожен змістовий модуль конкретизовано відповідними темами та видами роботи, що забезпечували системність і цілеспрямованість у роботі над розвитком граматично правильного мовлення студентів. Робота з граматики української мови в першому змістовому модулі "Мова в житті суспільства і професії педагога" відбувалася на засадах системного-описового принципу і передбачала поглиблення та систематизацію знань студентів про граматичну систему та норми української мови, розвиток граматичних умінь та формування граматичної компетенції у другому "Функціональні стилі у професійному спілкуванні" та третьому "Розвиток комунікативних компетенцій фахівця-педагога" модулях відбувався за концентричним принципом - застосування знань граматичних норм у процесі мовлення.

Відповідно до основних положень кредитно-модульної системи змістові модулі реалізовувалися у видах навчальної діяльності студентів - навчальних модулях аудиторної, самостійної роботи та індивідуальної роботи, у кожному з них передбачено розв'язання завдань розвитку граматично правильного мовлення. На лекційних заняттях формувалася система знань про граматичні норми української мови, робота набувала узагальнювального та корекційного характеру, спрямовувалась на розвиток пізнавальної самостійності, навичок самоорганізації студентів у оволодінні граматичними нормами. На практичних заняттях удосконалювалися граматичні уміння і навички, формувалося вміння дотримуватися граматичних норм у процесі створення текстів.

У виборі найефективніших форм, методів та прийомів роботи експериментальною методикою враховано їх навчально-методичну доцільність: відповідність завданням розвитку граматично правильного мовлення, адекватність характеру формування граматичних умінь і навичок, поступове цілеспрямоване підвищення рівня самостійності студента в навчанні, зокрема на лекційних заняттях широко застосовувались активні та інтерактивні методи навчання, візуальна наочність, що створювали умови для активізації раніше набутих знань, узагальнення й систематизації відомостей про граматичні норми української мови.

Важлива роль на практичних заняттях та в самостійній роботі з розвитку граматично правильного українського мовлення відводилася системі вправ, яка передбачала актуалізацію норм, що були предметом вивчення шкільного курсу української мови, поглиблення знання про особливості граматичної системи української мови, міжмовне порівняння з метою попередження помилок інтерферентного характеру, формування вміння дотримуватись граматичних норм української мови під час створення усних та письмових висловлювань. Використовувалися різні види вправ: за формою проведення (усні та письмові вправи, вправи на основі програмних засобів, електронних та друкованих форм), за характером умінь, що формуються (мовні, умовно-мовленнєві вправи, когнітивні та комунікативні). У експериментальному навчанні важливе місце посідали вправи на текстовій основі (дотекстові, текстові, післятекстові), що сприяли розвитку практичних навичок дотримання граматичних норм. Ефективному керуванню навчально-пізнавальною діяльністю студентів у процесі дослідної роботи сприяли когнітивні та комунікативні вправи. Когнітивні вправи (на зіставлення й порівняння, абстрагування, класифікацію, аналітичні тощо) стимулювали активну мисленнєву роботу студентів, когнітивні дії та операції, сприяли інтелектуальному розвиткові студентів у процесі засвоєння граматичних норм. Комунікативні вправи (репродуктивні, респонсивні, описові, композиційні, ініціативні, дискутивні, ситуативні) забезпечували вивчення граматичних форм та синтаксичних конструкцій до потреб реальної комунікації.

Другий етап дослідного навчання заклав теоретичну (лінгвістичну) та практичну (діяльнісну) основу для подальшого удосконалення граматичної правильності мовлення студентів.

Третій - поглиблювально-формувальний - етап мав на меті розширити знання студентів про граматичні особливості української мови, забезпечити формування граматично-мовленнєвих умінь, створити умови для розвитку професійно-мовленнєвої компетенції студентів. Основну увагу на цьому етапі було приділено попередженню й подоланню ненормативних уживань граматичних одиниць. Для реалізації поставленої мети була розроблена програма спецкурсу "Культура фахового мовлення: граматичний аспект". Лекційними заняттями передбачено поглиблене знайомство студентів з диспозитивними граматичними нормами, граматичними варіантами та синонімами. Широке використання інтерактивних форм роботи сприяло формуванню в студентів умінь дотримуватися граматичних норм, виправляти граматичні помилки; здійснювати вибір із ряду варіантів; використовувати граматичні синоніми в мовленні; самостійно працювати над розвитком граматично-мовленнєвих умінь, вироблення звички використовувати словники та довідники для удосконалення правильності українського мовлення.

Експериментальна робота була спрямована на розвиток граматичної пильності. З цією метою на практичних заняттях та в самостійній роботі використовувалися пропедевтичні, аналітичні, узагальнювальні, комунікативно-творчі вправи, вправи для самоконтролю, що забезпечували поглиблення знань граматики української мови та вироблення граматично-мовленнєвих умінь. Важливе місце було відведено умовно-мовленнєвим та комунікативним вправам, що сприяли поглибленню знань студентів про граматичні варіанти й синоніми і моделювали природні мовленнєві ситуації вибору мовних одиниць та їх форм.

На третьому етапі дослідного навчання широко застосовувалися комунікативні професійно-орієнтовані вправи та завдання, створені на основі психолого-педагогічних, методичних, науково-навчальних текстів фахового спрямування, і передбачали імітацію мовленнєвих ситуацій, типових для професійного спілкування, та забезпечували розвиток навичок дотримання граматичних норм як складової професійно-мовленнєвої компетенції. Активізації засвоєних норм, подоланню граматичних анормативів у мовленні студентів сприяли мнемонічні вправи - довільне та мимовільне запам'ятовування вживання граматичних форм, що часто порушуються.

Третій етап дослідного навчання сприяв формуванню в майбутніх учителів навичок розподіляти увагу в процесі письма або усного мовлення між змістовою та нормативною стороною висловлювання, контролювати правильність свого та чужого мовлення, відрізняти й коментувати нормативні й ненормативні вживання; здійснювати випереджувальну перевірку (на етапі підготовки до усного або писемного висловлювання), здійснювати самоконтроль та самокорекцію мовлення.

Експериментальне навчання завершувалося четвертим - професійно-діяльнісним - етапом, що створював умови для дотримання студентами граматичних норм української мови, використання виражальних багатств граматики української мови в професійному дискурсі, самостійно удосконалювати рівень граматично правильного українського мовлення. Робота над розвитком граматичної правильності мовлення студентів проводилася під час педагогічної практики, написання науково-дослідних робіт тощо. На четвертому етапі дослідного навчання студенти, дотримуючись граматичних норм, набували умінь досягати комунікативної мети у професійному спілкуванні та реалізовувати програму мовленнєвого самовдосконалення.

Аналіз результатів експериментального навчання проводився на основі визначених нами під час констатувального етапу дослідження критеріїв та рівнів володіння граматично правильним українським мовленням. Контрольні зрізи наприкінці кожного етапу дослідного навчання та підсумковий контроль на завершальному етапі навчання підтвердили ефективність експериментальної методики.

Студенти контрольних та експериментальних груп продемонстрували різні результати навчання. Якщо в контрольних групах більшість студентів продемонстрували середній рівень правильності мовлення (45%), то в експериментальних переважна більшість досягла перспективного рівня (51%), що засвідчує значну динаміку розвитку граматично правильного мовлення і підтверджує ефективність пропонованої нами методики. Високий рівень граматично правильного мовлення виявлено в 27% студентів експериментальних, проти 13% у контрольних. Студенти з низьким рівнем сформованості правильного мовлення становили в ЕГ 4% та 9% у КГ. Зауважимо, що позитивна динаміка спостерігалася й у контрольних групах, це свідчить про позитивні засади традиційного навчання, однак рівень граматично правильного мовлення був нижчий у середньому на 16%, ніж у експериментальних групах.

Переваги експериментального навчання підтверджено методами математичної статистики: для виявлення розбіжностей у розподілі ознаки, що перевірялася, було використано критерій ч2 Пірсона.

Висновки

лінгвометодичний двомовний педагогічний

Наукові та практичні результати дослідження дозволили дійти таких висновків:

Проведене дослідження довело актуальність проблеми розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів, окремі аспекти якої розв'язано в теорії і практиці навчання, але не знайшло своєї комплексної теоретико-практичної реалізації удосконалення навичок дотримання граматичних норм у різних видах професійного спілкування в умовах українсько-російської двомовності.

Робота з розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів передбачає урахування лінгвістичних, лінгводидактичних, психологічних, психолінгвістичних засад, що дає змогу студентам оволодівати граматичною системою та структурою української мови та досягати належного рівня сформованості умінь і навичок дотримуватися морфологічних та синтаксичних норм української мови.

Аналіз програм, підручників, науково-методичної літератури довів, що практика навчання мови у вищих закладах педагогічної освіти недостатньо відповідає вимогам підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності у білінгвальному середовищі.

Аналіз наукової та навчально-методичної літератури, анкетування студентів, молодих вчителів і викладачів сприяли визначенню критеріїв оволодіння граматично правильним українським мовленням (мотиваційний, інформаційний, нормативний, когнітивний, операційний, емоційно-вольовий), за якими визначено високий, перспективний, середній, низький рівні володіння студентами граматично правильним мовленням. На основі констатувальних зрізів та анкетування встановлено, що переважає середній і низький рівень сформованості в майбутніх педагогів граматично правильного українського мовлення й виявлено типові порушення граматичних норм, недостатні знання граматичних особливостей української мови й відсутність сталих практичних навичок дотримання граматичних норм, невміння студентів здійснювати самоконтроль та самокорекцію правильності мовлення.

Експериментальне навчання засвідчило доцільність основних засад експериментальної методики: організацію навчання мови на засадах когнітивно-комунікативного підходу; спрямування організаційних форми навчання та методів на підвищення мотиваційних інтересів студентів до вивчення граматики української мови, на формування усвідомленої потреби роботи над правильністю власного мовлення як передумови комунікативної українськомовної компетентності та професійної майстерності майбутнього педагога гуманітарного профілю у двомовному середовищі; раціонального поєднання традиційних та інноваційних методів й прийомів, що ґрунтуються на різних формах навчальної діяльності студентів і передбачають їхню мовно-професійну підготовку; застосовування системи вправ і завдань, спрямованих на попередження й подолання граматичних помилок інтерферентного характеру.

Дослідне навчання, що здійснювалося за експериментальною методикою, переконало в необхідності поетапного вдосконалення навичок граматично правильного українського мовлення студентів. Результати першого етапу показали тісний взаємозв'язок між рівнем правильності українського мовлення та мотиваційним інтересом до навчання мови. Другий етап сприяв узагальненню та систематизації знань студентів про особливості граматичної системи української мови, формуванню граматичних умінь і навичок дотримуватися основних морфологічних і синтаксичних норм в усному й писемному мовленні. Третій етап дозволив поглибити знання майбутніх педагогів про граматичні норми, варіантність граматичних форм і сприяв формуванню навичок самоконтролю та самокорекції правильності мовлення, необхідних для попередження та подолання порушень граматичних норм у мовленні. Четвертий етап заклав можливості розвитку навичок студентів дотримуватися граматичних норм української мови, використовувати виражальні багатства граматики української мови у професійному дискурсі, самостійно удосконалювати рівень граматично правильного українського мовлення.

Експериментальна апробація висунутих у дисертації положень, за якими здійснювалося вдосконалення навичок граматично правильного мовлення, дала підстави стверджувати, що запропонована система вправ (когнітивні, комунікативні професійно-орієнтовані вправи, вправи на текстовій основі) сприяла глибокому засвоєнню граматичних понять, формуванню навичок дотримуватися морфологічних та синтаксичних норм української мови під час створення усних діалогічних і монологічних висловлювань.

Дослідження засвідчило ефективність поєднання теоретичного матеріалу й системи вправ і завдань, що сприяють підвищенню рівня граматично правильного українського мовлення, упровадження принципів, методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для автоматизації навичок самоконтролю та самокорекції правильності мовлення. Результати дослідження переконали, що вдосконалення граматичних умінь і навичок необхідно здійснювати в умовах активізації навчально-виховного процесу із застосуванням інноваційних методів та прийомів (когнітивних, комунікативних, професійно-зорієнтованих), що спонукають студентів до усвідомлення особливостей граматичної мовної системи та сприяють розвитку мовленнєво-професійних умінь.

Результати зрізових робіт та підсумкового контролю показали позитивні зміни в експериментальних групах порівняно з контрольними: показники в збільшилися у середньому на 16 %. Дослідне навчання підтвердило робочу гіпотезу й дозволило зробити висновок про ефективність розробленої нами експериментальної методики з розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх учителів.

Дисертаційне дослідження не претендує на остаточне розв'язання проблеми розвитку граматично правильного українського мовлення майбутніх педагогів у двомовному середовищі, а відображає лише основні аспекти цієї роботи і є перспективним напрямом для подальшої розробки, зокрема в умовах професійної підготовки майбутніх учителів з урахуванням наступності та перспективності розвитку мовленнєво-професійної компетенції студентів-гуманітарїів у двомовному середовищі.

Література

1. Попова О.А. Культура українського мовлення студентів педагогічного коледжу з російською мовою навчання / О.А. Попова // Наука і сучасність: зб. наук. пр. Ч. 3. - Т. 23., Вип. 2. -- К. : НПУ, 2000. - С.135-140.

2. Попова О.А. Працюємо над нормами керування на комунікативній основі / О. Попова // Українська мова і література в школі. - 2004. - № 4. - С. 60-66.

3. Попова О.А. Ділова гра у роботі над мовленнєвою культурою студентів (до проблеми інтеграції курсів) / О. Попова // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 4. - С. 50-52.

4. Попова О.А. Лінгвістичні засади попередження граматичних помилок у мовленні студентів / О. Попова // Педагогічні науки: зб. наук. праць. - Херсон, 2006. - Вип. 41. - С. 333-337.

5. Попова О.А. Когнітивний підхід до розвитку граматично правильного мовлення майбутніх учителів у двомовному середовищі / О. Попова // Педагогічні науки : зб. наук. праць. - Херсон, 2006. - Вип. 43. - С. 332-337.

6. Попова О.А. Текстова основа роботи над українським граматично правильним мовленням майбутніх педагогів гуманітарних спеціальностей / О. Попова // Педагогічні науки : зб. наук. праць. - Херсон : ХДУ, 2008. - Вип. 50. - Ч. 2. - С. 228-231.

7. Попова О.А. Формування нормативного мовлення студентів педагогічних коледжів / Т. Донченко, О. Попова // Шляхи підвищення ефективності викладання української мови і літератури: матеріали всеукр. міжвуз. конф. - К. : Знання, 2000. - С. 37-47.

8. Попова О.А. Особливості функціонування прийменника по в українській мові. Лінгвістичні аспекти методики роботи над граматичними нормами / О. Попова // Горизонты образования: научно-методический журнал. - Севастополь, 2005. - № 4. - С. 91-100.

Размещено на Allbest.ru