Трансформація освітнього простору України: інформаційно-організаційний аспект

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

УДК 37.01.061:004

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ: ІНФОРМАЦІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

09.00.10 - філософія освіти

Редько Олексій Володимирович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Предборська Ірина Михайлівна, Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Шевченко Олексій Костянтинович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України, радник;

кандидат філософських наук, доцент Мудрак Вадим Іванович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, доцент кафедри філософії.

Захист відбудеться 28 жовтня 2010 року о 14 годині на засіданні вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий 27 вересня 2010 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук, доцент Л.С.Горбунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сьогодення цивілізації характеризується технологічними змінами, які прискорюють всі сфери людської діяльності, змушуючи особистість постійно адаптуватись до нових реалій. Головним джерелом цих змін є інформаціональність як нова якість сучасної цивілізації, що інтенсивно охоплює царину освіти, яка стає центральною системоутворюючою складовою формування та розвитку інтелектуального капіталу в інформаційному суспільстві та набуває статус вирішального чинника економічного зростання і має стати головним чинником зростання економіки України. Отже, інформаціональність виступає провідною онтологічною засадою сучасної освіти як соціального інституту, зумовлюючи потребу в її структурній реорганізації, виникненні нової культури мислення. Крім того, нові інформаційні технології спричиняють створення нового співвідношення між соціальними процесами створення і обробки символів; відкривають можливість миттєвого доступу до них всієї планети. Саме завдяки освітньому інформаційно-організаційному простору, досвід інших освітніх систем і соціокультурних утворень перестає бути чимось далеким, примарним й екзотичним, а виявляється цілком реальним і доступним.

Звернення до даної проблематики спричинено також такими сучасними світовими тенденціями як глобалізація та інтеграція. Відображенням даних тенденцій в освіті є Болонський процес, до якого приєдналася й Україна. Серед пріоритетних напрямів державної політики України в контексті інтеграції вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітнього простору визначено проблеми постійного підвищення якості освіти, модернізації її змісту та форми організації навчально-виховного процесу; впровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій.

Актуальність теми зумовлюється й антропологічними зрушеннями в сучасній освітній парадигмі та своєрідною антропологізацією освітнього процесу, що здійснюється шляхом переходу до особистісно-орієнтованого підходу в освіті. Необхідність постійної підтримки свого професійного рівня порушує перед особистістю завдання вчасно отримувати нові, актуальні для сучасних умов знання, що формує нові виклики і запити до освіти, а, отже, зумовлює необхідність транcформації освітнього простору. Одним із важливих її напрямків є інформатизація освіти, скерована на розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп'ютерних методів навчання. Це завдання можливо реалізувати шляхом формування освітнього інформаційно-організаційного простору, який забезпечить особистості можливості впорядковувати, взаємоузгоджувати та систематизувати знання.

В інформаційному суспільстві однією з ключових характеристик конкурентоздатного фахівця є вміння самостійно знаходити, аналізувати і використовувати інформацію, що висуває потребу в освітньому інформаційно-організаційному просторі на одне з перших місць в низці факторів саморозвитку особистості. Зазначені обставини актуалізують необхідність дослідження інформаційно-організаційних трансформацій в освіті.

Ступінь наукової розробки проблеми. Серед зарубіжних дослідників проблемам інформаційної цивілізації, аналізу її характеристик та особливостям функціонування присвячені дослідження Д. Белла, Д. Лайона, І. Масуди, О. Тоффлера. На початку 80-х років ХХ сторіччя про виникнення інформаційного суспільства писав американський професор Дж. Мартін. Виникненню нової політичної еліти та її ролі в інформаційному суспільстві присвятили свої дослідження О.Бард та Я.Зодерквіст. Проблемі інформаціоналізму як новому способу розвитку цивілізації присвятив свої дослідження М.Кастельс. Критичну оцінку теоріям інформаційного суспільства здійснив Ф.Уебстер. Аналізу окремих недоліків інформатизацації присв'ячені роботи Ж.Бодрійяра (симулякризація реальності), Ж.Ваттімо (різноманітна інтерпретація фактів засобами масової інформації), Ж.-Ф.Ліотара (втрата можливості розпізнати істину серед безлічі інформації). Питанням необхідності реорганізації мислення в умовах інформаційного суспільства приділяв увагу Е.Морен.

Після періоду невизнання та відторгнення в радянському суспільствознавстві ідеї становлення інформаційного суспільства отримали свій розвиток у працях О.Єршова, М.Моісеєва, А.Ракітова. Дослідженню інформаційного суспільства присвячені праці Р.Абдєєва, Д.Дюжева, С.Мартинюка, О.Хоца та ін.

Сьогодні сучасна науково-освітня спільнота знаходиться у пошуках підходів та методів найдоцільнішого застосування перших надбань інформаційної цивілізації. Дослідженню парадигмальних зрушень в освіті, зумовлених інформатизацією, присвячені роботи В.Андрущенка, Ю.Бабанського, Б.Гершунського, М.Жалдака, В.Журавського, К.Корсака, В.Кременя, В.Кушерця, М.Левшина, М.Михальченка, І.Надольного, В.Огнев'юка, І.Предборської, І.Степаненко, В.Широкова.

Механізми особистісного розвитку аналізували Б.Ельконін, Л.Виготський, С.Рубінштейн. Особливості особистісного підходу досліджували Дж.Найсбіт, М.Полані. В.Ільїн аналізував різні «моделі особистості», Ю.Бабанський наголошував на необхідності оптимально визначати мету освіти, О.Чечулін розглядав питання гармонійного розвитку особистості.

Аналізу методів застосування освітніх технологій в умовах становлення інформаційного суспільства присвячені праці А.Кіктенко, О.Любарської, О.Пєхоти. Деструктивні можливості інформаційних технологій висвітлював О.Шевченко. Проблемам інформації і комунікації, необхідності інформаційного забезпечення сучасної системи освіти за допомогою світових освітніх мереж приділяється увага в роботах О.Гриценчук, І.Малицької. Питання педагогічного мислення та інтеркультурного діалогу розглядає М.Култаєва. Роль і місце університетів в сучасних суспільних реаліях досліджував С.Пролеєв. Окремі аспекти формування духовності в умовах сучасних освітніх реалій розглядала І.Степаненко. Ціннісним орієнтаціям особистості приділяв увагу З.Самчук. Сучасні ціннісно-пізнавальні трансформаційні процеси в освіті досліджує В.Мудрак. Аналізу гуманізації освіти шляхом застосування інформаційних технологій присвячує свою роботу В.Зуєва, вивченню коеволюції інформаційного простору, освіти та особистості здійснено в роботі А.Євтодюк, освітньо-інформаційну політику досліджує А.Ярошенко, питанню соціалізації освіти в умовах формування інформаційного суспільства приділяє увагу Н.Богданова, забезпечення інноваційних процесів в освіті засобами інформаційних технологій вивчає А.Олійник. Дослідження впливу інформатизації освіти на формування інноваційно-інформаційного суспільства в Україні проводив В.Ткачук.

Існуючі розробки філософського характеру з проблем становлення інформаційно-освітнього простору здебільшого присвячені аналізу інформатизації суспільства і освіти як соціокультурного феномена, фіксуючи увагу на тих змінах, які ними спричинені. В той же час потребує дослідження інформаційно-організаційний аспект освітнього простору в його антропологічному заломленні, що передбачає визначення сутності трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору, його значення для саморозвитку особистості, включаючи як закладені можливості, так й ризики, пов'язані з інформатизацією освіти. Власне такий кут зору на зазначену проблему визначив характер і зміст даного дослідження та зумовив необхідність введення поняття освітнього інформаційно-організаційного простору як одного з ключових у даній темі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося в рамках колективної теми відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України: «Вища освіта України як фактор цивілізаційного визначення молоді» (державний реєстраційний номер № 0106U002013).

Мета дослідження - на основі соціокультурного та антропологічного підходів дослідити філософські засади та сутність трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору в умовах сучасного українського суспільства

Об'єктом дослідження є інформатизація освітнього простору України.

Предмет дослідження - процес інформаційно-організаційної трансформації освітнього простору України.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань:

- концептуалізувати поняття «освітній інформаційно-організаційний простір» та визначити його системні характеристики;

- проаналізувати сучасний стан функціонування освітнього інформаційно-організаційного простору в Україні та визначити його структуру;

- розкрити антропологічний вимір та можливості освітнього інформаційно-організаційного простору для саморозвитку і творчої реалізації особистості;

- проаналізувати небезпеки, суперечки, що виникають під час трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору, а також їх наслідки для особистісного самоствердження засобами освіти;

- показати інформаційну культуру як імператив трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору та визначити його аксіологічні пріоритети.

Теоретичні та методологічні основи дослідження визначені специфікою теми, що розглядається, та викладеним розумінням мети і завдань дослідження. У роботі використано підходи: антропологічний, згідно з яким визначено антропний принцип як методологічний орієнтир трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору; соціокультурний, на основі якого розглянуто інформаціональність як одну з онтологічних засад сучасної освіти, а інформаційну культуру - як імператив інформаційно-організаційної трансформації освіти; системний, який дозволив визначити зміст поняття «освітній інформаційно-організаційний простір» та його системні характеристики.

Здійснено аналіз законодавчої бази з інформатизації освіти в Україні. Емпіричну базу дослідження склали результати соціологічних досліджень, що проводилися в Україні, зокрема, Інститутом соціології НАН України. Пошуково-прогностичний метод уможливив визначення пріоритетних напрямків трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній на основі соціокультурного та антропологічного підходів досліджено процес інформаційно-організаційної трансформації освітнього простору України. Наукова новизна презентована автором у таких положеннях, що виносяться на захист:

- концептуалізовано поняття «освітній інформаційно-організаційний простір», під яким розуміється комплекс матеріально-технічних, психолого-комунікативних, дидактико-методичних заходів і засобів щодо трансформації освітніх установ різного типу й освітніх процесів на основі впровадження новітніх інформаційних технологій з метою становлення культурного, освітнього й професійного рівнів особистості;

- виокремлено структурні компоненти освітнього інформаційно-організаційного простору, а саме: неформальне освітнє інформаційно-організаційне середовище, формальне освітнє інформаційно-організаційне середовище;

- показано, що трансформація освітнього інформаційно-організаційного простору зумовлена перетворенням процесу генерації обробки та передачі інформації на джерело влади та виробництва, тому її сутність полягає у процесі структуризації, класифікації та розподілу знаннєвої інформації, спрямованому на посилення ролі освіти в сучасному суспільстві, а мета - у раціоналізації інтелектуальної діяльності за рахунок використання нових інформаційно-комунікаційних технологій, у радикальному підвищенні ефективності і якості підготовки учнів/студентів, що відповідає сучасним вимогам інформаційного суспільства;

- експліковано можливості для саморозвитку особистості, що створюються під час трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору, відповідно до її професійної та соціокультурної сфер життєдіяльності на основі принципу антропності, що передбачає такий перебіг інформатизації, який, передусім, зорієнтований на потреби та інтереси індивіда і створює можливості для його особистого і професійного зростання, самореалізації і ствердження у суспільстві;

- схарактеризовано освітній інформаційно-організаційний простір особистості як сукупність аксіологічних, соціальних та технологічних чинників, що на інформаціональній основі забезпечують систематизацію й ефективне засвоєння знань з метою формування інтеграційно-компетентнісних навичок;

- обґрунтовано, що зміна предметно-онтологічної моделі навчання на гносеологічну актуалізує потребу у формуванні нового типу мислення та інформаційній культурі суб'єкта освітнього організаційно-інформаційного простору;

- проаналізовано протиріччя, що виникають під час інформатизації освітнього простору, серед яких протиріччя між: формалізованою подачею знань комп'ютерною системою і неформалізованими галузями знань (філософія, історія і т.п.); вимогою інформаційного суспільства формувати у особистості навички самоосвіти і реалізацією традиційної знаннєвої парадигми; його потребою у висококваліфікованих кадрах і недостатністю практичної спрямованості освітнього процесу і т.п;

- визначено ризики, спричинені інформатизацією освіти, які за своєю природою відображають психолого-педагогічні аспекти освітньої діяльності, зокрема: відрив засвоєння знань від інших елементів людської свідомості (емоцій, почуттів, інтуїції); конфлікт між текстологічно орієнтованим викладачем і особистістю, що формується в умовах фрагментарно-образного викладення знань; можливість спотворення соціальних норм під час їх передачі за допомогою програмного продукту;

- виявлено перепони під час трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору, серед яких: порушення базових нормативно-правових актів, що регламентують процес інформатизації; незбалансованість розвитку комп'ютерно-телекомунікаційного середовища, основи освітнього інформаційно-організаційного простору; незбалансованість ринку програмно-інформаційних продуктів; недостатня фінансова потужність навчальних закладів.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Теоретичне значення даної роботи полягає у визначенні сутності процесу трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору, визначенні його соціокультурних та антропологічних аспектів. Результати дослідження можуть бути використані під час розробки освітніх стратегій в Україні, впровадженні інформаційних технологій в освітній процес, а також при розробці спецкурсів з інформатизації освіти для студентів соціо-гуманітарного профілю, а також курсів з філософії освіти та управління навчальним закладом для магістрів.

Апробація результатів дослідження. Отримані результати та положення дисертаційного дослідження були викладені та обговорені у відділі соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України; у виступах на науково-практичній конференції «Становлення особистості вчителя в умовах інформатизації суспільства: досвід і провідні тенденції» (Хмельницький, 2006); на міжнародній науково-практичній конференції «Філософія освіти і сучасність» (Дніпропетровськ, 2007 р.); на міжнародній науково-практичній конференції «Соціокультурна інтеграція у контексті викликів ХХІ ст.» (Київ, 2007 р.); на звітній науковій конференції Інституту вищої освіти АПН України «Наука і вища освіта в Україні: міра взаємодії» (Київ, 2008).

Основний зміст дисертації викладений у чотирьох наукових працях автора, які опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з 153 сторінок основного тексту (вступу, трьох розділів та висновків) та 21 сторінки списку використаних джерел кількістю 179 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, аналізується ступінь розробленої проблеми, визначається мета та завдання, об'єкт та предмет дослідження, його методологічна основа й теоретичні джерела, формуються основні положення, що відзначаються науковою новизною, розкривається науково-теоретичне й практичне значення дисертації, її логічна структура.

Розділ І «Теоретичні засади інформатизації освітнього простору» складається з трьох підрозділів, в яких здійснюється аналіз існуючих джерел з досліджуваної проблематики, окреслюється проблемне поле дослідження, обґрунтовується соціально-філософський підхід до визначення теоретичних засад інформатизації освітнього простору України.

У підрозділі 1.1 «Трансформація освітніх настанов у контексті інформаційних викликів епохи» розглянуто вплив інформатизації на сучасний розвиток соціуму. Автор виходить з того, що інформаційні технології кардинально змінюють форми і методи діяльності людини майже у всіх сферах її життєдіяльності, включаючи й освітню; до пізнавальної та інформаційної функцій якої додається також завдання практичної адаптації особистості до швидких змін суспільного життя.

Здійснений аналіз правового забезпечення процесу інформатизації освіти засвідчив, що в державі сформовано правове підґрунтя для інформатизації освіти. Однак економічні умови та прорахунки організаційного характеру завадили досягти всіх намічених цілей. Визначено низку недоліків, які сформувалися навколо проблеми інформатизації освіти, а саме: порушення діючих базових законів і нормативно-правових актів у частині інформатизації; незбалансованість розвитку в країні комп'ютерно-телекомунікаційного середовища; відхід від вироблених і прийнятих принципів державного регулювання процесів інформатизації.

Автором з'ясовано, що інформатизація суспільства відкриває перспективу формування освітнього інформаційно-організаційного простору, який забезпечує розвиток інформаційної грамотності особистості; створює умови для розширення доступності освіти; сприяє підвищенню якості освіти; надає можливість покращити управлінські аспекти освітньої діяльності.

У підрозділі 1.2 «Інформаційна складова трансформації освітнього простору» дисертантом розкривається зміст інформатизації, визначається її місце в процесі трансформації освітнього простору; аналізується низка конфліктів, що мають місце під час процесу інформатизації освіти, зокрема, конфлікт між: текстологічно орієнтованим викладачем і мультимедійно вихованим студентом; емоційно забезпеченим людським поданням освітнього матеріалу і формально логічним машинним; розвитком технократичних тенденцій та необхідністю гуманізації сучасного знання; наявністю технологічної бази застосування інформаційних технологій в освіті і не розробленою системою контролю відповідності цих технологій психологічним, емоційним, фізіологічним вимогам. У дисертації зазначено, що інформатизація освіти може: забезпечити випереджальний розвиток освіти, підвищити якість професійної підготовки, сприяти створенню ситуації співпраці, навчити раціонально використовувати інформацію та інформаційні технології, забезпечити необхідну адаптацію людини до сучасного, інформаційно-культурного середовища, створити базу для здійснення раціональної й одночасно комфортної інформаційно-організаційної діяльності, сприяти створенню нового навчального середовища.

Автором запропоновано уточнення щодо розуміння терміну «інформатизація освіти» шляхом включення її організаційної складової. Тобто автор вважає за необхідне розглянути трансформацію освітнього простору не тільки з точки зору його інформатизації, але й ще як організаційний процес формування та забезпечення діяльності суб'єктів освітнього простору можливостями отримання, обробки, використання та передачі інформації з метою виконання поставлених завдань, підвищення якості особистісної діяльності і реалізації соціокультурних запитів, що й зумовило доцільність введення поняття освітнього інформаційно-організаційного простору.

У підрозділі 1.3 «Сутність освітнього інформаційно-організаційного простору України» концептуалізується дане поняття, під яким розуміється комплекс матеріально-технічних, психолого-комунікативних, дидактико-методичних заходів і засобів щодо трансформації освітніх установ різного типу й освітніх процесів на основі впровадження новітніх інформаційних технологій з метою становлення культурного, освітнього й професійного рівнів особистості. З'ясовано структуру освітнього інформаційно-організаційного простору, до якого входять: неформальне освітнє інформаційно-організаційне середовище, формальне освітнє інформаційно-організаційне середовище; до неформального належать - інформаційно-організаційні середовища Інтернет, особистісного спілкування, аудіовізуального оточення; до формального - інформаційно-організаційне середовище навчального закладу, інформаційно-організаційне середовище позанавчального закладу, інформаційно-організаційне середовище науково-дослідної установи. інформаційний соціокультурний освіта

У дисертації висвітлюється питання самого факту існування освітнього інформаційного простору в Україні. На підставі аналізу статистичних даних, чисельних наукових досліджень В.Андрущенка, Л.Денисової, О.Дубаса, В.Кременя, А.Олійника, В.Пархоменко, В.Пожуєва, А.Сукало, Д.Швеця О.Шевченка, В.Мудрака та ін. підсумовується, що на сьогоднішній день створено український інформаційний простір освіти. Однак сучасний етап розвитку інформаційного суспільства, інтеграційні тенденції в освіті потребують його подальшого вдосконалення шляхом включення низки організаційних моментів, що й зумовлює необхідність його трансформації.

У другому розділі «Антропологічний вимір трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору України» підкреслюється, що критерієм успішності трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору є його орієнтація на інтереси та потреби людини, створення умов для її розвитку.

У підрозділі 2.1 «Антропологічні зрушення в сучасній освітній парадигмі» трансформація освітнього інформаційно-організаційного простору розглядається в контексті змін педагогічних пріоритетів у інформаційному суспільстві, зокрема, це перехід до нової особистісно-орієнтованої парадигми як провідної тенденції сучасної освіти та гносеологічної моделі навчання, яка приходить на зміну предметно-онтологічній. Автор показує, що дані зміни зумовлені зростанням ролі людини, її знань та інформації у сучасному соціумі, постійним збільшенням обсягів інформації, тенденцією до віртуалізації освітнього простору, антропологізацією знання. Стало очевидним, що функція освіти не зводиться лише до знаннєвого насичення людини. Тому перед освітою постає завдання аксіологічного виміру знань, зберегти людське в людині.

У підрозділі 2.2 «Інформатизаційно-організаційні процеси в освіті і саморозвиток особистості» дисертант зазначає, що інформація в цілому як стратегічний ресурс суспільства спричинює зміщення акцентів з області фізичної діяльності у інтелектуальну; інформація і особистість стають нерозривними сутностями. Але розвиток техніки у сфері обробки інформації багато в чому перевищує можливості людини у її засвоєнні. З одного боку, інформатизація значно розширила межі безпосередніх життєвих умов людей, допомогла їм стати співпричетними до всіх подій, що відбуваються у світі. Але, з іншого боку, збагативши й розширивши сферу спілкування, інформаційний вибух привів до розмиву меж мікросередовища, ускладнив характер комунікацій, якоюсь мірою зменшив можливості морального контакту.

Трансформація освітнього інформаційно-організаційного простору має забезпечити інформаційно-антропологічну підготовку індивіда, сутність якої полягає у тому, що суб'єкт освіти повинен в обов'язковому порядку сформувати достатні навички в царині інформаційних технологій, оскільки специфіка сучасного буття така, що ефективність будь-якого виду діяльності багато в чому залежить від того, наскільки ця діяльність відповідає рівню інформаційного забезпечення.

В дисертації визначаються перспективи, які є наслідком трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору. Серед них виокремлюються: глобальна раціоналізація інтелектуальної діяльності за рахунок використання нових інформаційно-комунікаційних технологій, радикальне підвищення ефективності і якості підготовки учнів, що відповідає сучасним вимогам інформаційного суспільства. Показано, що трансформація освітнього інформаційно-організаційного простору може також забезпечити певні перспективи в розвитку самоосвітньої діяльності особистості. У гносеологічному аспекті відбувається розвиток аналітичних здібностей, формуються професійно-конструкторські компетенції, забезпечуються умови для розвитку вмінь будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів, формуються здібності визначення адекватності та придатності способів вирішення конкретних завдань. В соціально-культурологічному - забезпечується становлення антиципативних здібностей визначення наслідків прийняття рішень, формуються полікомунікативні навички. Психологічний аспект діяльності особистості наповнюється формуванням креативних здібностей, усвідомленням готовності до самоосвітньої роботи, розвитком пам'яті, становленням самоорганізаційних засад інформаційної діяльності.

У підрозділі 2.3 «Освітній інформаційно-організаційний простір людини» з'ясовано проблеми пошуку адекватних методів і технологій навчання на особистісному рівні. Зазначено, що для якісної трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору, що функціонуватиме як «відкрита» модель освіти, необхідно забезпечити відповідно до сучасних завдань філософії освіти: зміну ролі викладача, його переорієнтацію на співтворчість; особистісну спрямованість процесу навчання; широке впровадження й використання інформаційних систем і технологій навчання; застосування в освітніх програмах нових наукових досягнень про розвиток всесвіту, взаємозв'язок природи і суспільства і т.п.

Інформаційно-організаційна трансформація освіти вносить у життя особистості безсумнівну свободу творчості й інтелектуальної діяльності, звільняє людину, його мислення від необхідності проведення безлічі рутинних операцій. Інформаційні технології забезпечують особистості доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання, що стає підґрунтям особистісного освітнього інформаційно-організаційного простору. Автор досліджує виховний потенціал освітнього інформаційно-організаційного простору, прикладом якого може слугувати віртуальний музей, який дає можливість одержувати естетичну й емоційну насолоду особистості.

Проаналізовано позитивні моменти, пов'язані із трансформацією освітнього інформаційно-організаційного простору. З'ясовано, що інформаційно-організаційна складова освітнього простору допоможе нівелювати значення просторового та територіального фактору в освіті, забезпечити виконання консультативних функцій з різногалузевих областей знання, зменшить кількість виконання рутинних операцій, при належному застосуванні сприятиме підвищенню лексичної та орфографічної грамотності особистості, дозволить унаочнити певні абстрактні моделі, сприятиме унаочненню та якісному покращенню виховної складової освітньої діяльності. В той же час дисертант фокусує свою увагу й на ризиках, що створюється під час трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору. Вони пов'язані з формалізацією знання комп'ютером, відсутністю емоційної компоненти при поданні матеріалу, однозначністю відповідей в процесі тестування та ін.

У третьому розділі «Аксіологічні та соціокультурні аспекти трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору» сфокусовано дослідницьку увагу на визначенні аксіологічних та соціокультурних пріоритетів інформаційно-організаційних процесів в освіті.

У підрозділі 3.1 «Ціннісно-культурна детермінанта освітнього інформаційно-організаційного простору України» показано, що зміна моделей навчання актуалізує проблему формування нового типу мислення суб'єкта інформаційного простору. Зазначено, що критерієм реалізації нової освітньої парадигми на інформаційно-організаційній основі стає випереджальне мислення. У новій освітній парадигмі учень є суб'єктом пізнавальної діяльності, а не об'єктом педагогічного впливу. Результатом стає активна, творча діяльність особистості, далека від звичайної репродукції. Сучасна людина повинна не тільки мати якийсь обсяг знань, але й вміти вчитися: шукати й знаходити необхідну інформацію, щоб вирішувати ті або інші проблеми, використовувати різноманітні джерела інформації для вирішення цих проблем, постійно здобувати додаткові знання. Інформаційно-організаційний аспект особистісного мислення, на думку автора, включає сукупність навичок пошуку, аналізу, критичної оцінки, відбору, структурування й обробки отриманої інформації. Аксіологічними детермінантами освітнього інформаційного-організаційного простору визначено: знання, професійно-практична компетентність, випереджальне мислення, інтерактивність та індивідуалізація.

У підрозділі 3.2 «Інформаційна культура особистості як імператив інформаційно-організаційної трансформації освіти України» обґрунтовано тезу, що здатність використовувати всі можливості для творчого розвитку особистості, які надає інформаційне суспільство, може отримати лише людина зі сформованими інформаційними вміннями й навичками, які є складовими поняття інформаційної культури. Виходячи з того, що проблеми інформаційної культури досить активно розробляються українськими та російськими дослідниками з різних методологічних позицій і у різних контекстах (Н. Джинчарадзе, І. Гавриленко, І. Голосніченко, М. Лукашевич, М. Недюха, С. Антонова, Л. Вербицька, Н. Крилова, В. Шепель та ін.), дисертант вважає за доцільне не зупинятися на концептуальній характеристиці даного поняття, а розглядає його з точки зору сформованих дослідницьких завдань. Аналізуючи вплив освітнього інформаційно-організаційного простору на соціалізацію особистості, автор стверджує, що в сучасних умовах інформаційною культурою повинні будуть володіти не тільки фахівці, а все дієздатне населення, оскільки рівень розвитку цієї культури, буде слугувати інтегральним показником рівня розвитку самого суспільства в глобальному інформаційному просторі.

В роботі підкреслюється, що, оскільки деякі важливі властивості предметів й явищ навколишнього світу особистість не відкриває на власному досвіді, а довідується про них з інформаційних джерел, то культура - як інформація - стає інструментом не тільки пізнання, але й взаємодії з навколишнім світом. В зв'язку з цим постає необхідність навчитися володіти й управляти інформацією: щоб не вона стихійно оволодівала людиною й вела її до неусвідомлених вчинків, а навпаки людина стала свідомим суб'єктом діяльності в інформаційному просторі.

Під час аналізу процесів сприйняття й переробки людиною інформації визначено, що в сучасній реальності інформація активно використовується для впливу на психіку людей, модифікацію їхньої поведінки, для маніпуляцій особистістю, тому важливим компонентом інформаційної культури повинен стати інформаційно-психологічний самозахист особистості, до якого входять рівні особистісного, соціально-групового та соціального захисту.

ВИСНОВКИ

У Висновках з окресленням окремих актуальних аспектів подальшої розробки проблеми, поглиблення, обґрунтування її теоретичного та практичного значення, підводяться підсумки проведеного дослідження, які у загальному вигляді репрезентовані елементами наукової новизни, що виносяться на захист.

На основі антропологічного та соціокультурного підходів здійснено аналіз інформаційних процесів у сучасній освіті України з огляду на її організаційний аспект. Зазначено, що на сьогоднішній день створено інформаційний простір освіти у країні, але разом з тим виникла необхідність в його структурно-організаційній трансформації, що спричинена низкою організаційних проблем. Передусім це: визначення місця і функцій нових інформаційних технологій (НІТ) у навчальному процесі різних рівнів та типів навчальних закладів; потреба НІТ в уточненні і перегляді багатьох психолого-педагогічних категорій і принципів, потреба нової теорії навчання і навчальної діяльності, яка б вивчала процеси в складних відкритих системах, однією з яких є освіта; необхідність формування нової політики підготовки освітніх кадрів як вчителів, так і управлінців, яка повинна враховувати потребу комп'ютерно-освічених працівників; потреба у формуванні основ інформаційної культури учнів та педагогів, а також визначення доцільності застосування НІТ для учнів різного віку, створення авторських програмно-педагогічних засобів навчання.

Таким чином, є підстави стверджувати, що зараз відбувається реорганізація інформаційного простору освіти в освітній інформаційно-організаційний простір, під яким розуміється комплекс матеріально-технічних, психолого-комунікативних, дидактико-методичних заходів і засобів щодо трансформації освітніх установ різного типу й освітніх процесів на основі впровадження новітніх інформаційних технологій з метою становлення культурного, освітнього й професійного рівнів особистості.

В результаті проведеного дослідження було визначено структуру освітнього інформаційно-організаційного простору, до якої входить: неформальне освітнє інформаційно-організаційне середовище, формальне освітнє інформаційно-організаційне середовище; до неформального належать - інформаційно-організаційні середовища Інтернет, особистісного спілкування, аудіо-візуального оточення; до формального - інформаційно-організаційне середовище навчального закладу, інформаційно-організаційне середовище позанавчального закладу, інформаційно-організаційне середовище науково-дослідної установи.

Під час дослідження понять «комп'ютеризація суспільства» і «інформатизація суспільства» було уточнено розуміння терміну «інформатизація суспільства» через визначення його сутності як системного процесу структурної перебудови суспільства, що використовує можливості створення, передачі та використання знаннєвої та псевдознаннєвої інформації, як фактора структурогенезу шляхом використання новітніх інформаційних технологій. Запропоновано розглядати інформатизацію освіти ще і як організаційний процес формування та забезпечення діяльності суб'єктів освітнього простору можливостями отримання, обробки, використання та передачі інформації з метою виконання поставлених завдань, підвищення якості особистісної діяльності і реалізації соціокультурних запитів.

З'ясовано, що інформатизація суспільства несе наступні освітні перспективи, серед яких: формування освітнього інформаційно-організаційного простору; забезпечення розвитку інформаційної грамотності особистості; створення умов для розширення доступності освіти; сприяння підвищенню якості освіти; надання можливості покращити управлінські аспекти освітньої діяльності.

Визначено, що методологічним орієнтиром вивчення трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору в аспекті орієнтації її на потреби та інтереси особистості і створення можливостей для її самореалізації, особистого і професійного зростання є принцип антропності. Згідно з ним, ніяка інформатизація освітнього простору не може бути виправдана, якщо в процесі її реалізації здійснюється відвертий наступ на особистісний простір, відбувається його поглинання і розчинення у віртуальній реальності.

Виокремлено соціокультурні та антропологічні негативні вектори, що проявляються підчас трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору, серед яких формалізація знання комп'ютером, відсутність емоційної компоненти при поданні матеріалу, однозначність відповідей в процесі тестування, можливість «симулякризації» освітньої діяльності.

Досліджено позитивні наслідки для розвитку особистості під час трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору. З'ясовано, що інформаційно-організаційна складова освітнього простору допоможе нівелювати значення просторового та територіального фактору в освіті, забезпечити виконання консультативних функцій з різногалузевих областей знання, зменшить кількість виконання рутинних операцій, при належному застосуванні сприятиме підвищенню лексичної та орфографічної грамотності особистості, дозволить унаочнити певні абстрактні моделі, сприятиме унаочненню та якісному покращенню виховної складової освітньої діяльності.

При дослідженні ціннісно-культурних детермінант освітнього інформаційно-організаційного простору показано, що на зміну «накопичувальній парадигмі», що орієнтує на збільшення фактологічних знань, приходить пізнавальна парадигма, що передбачає вміння постійно вчитися і перевчатися, детермінуючи цим самим проблему формування нового типу мислення суб'єкта інформаційного простору. Доведено необхідність нової культури мислення, яка повинна забезпечувати особистості можливість постійного отримання, обробки й передачі інформації і бути спрямованою на оптимальне вирішення актуальних завдань за мінімальний період часу в умовах інформаційного й технологічного середовища, що постійно змінюється. Встановлено, що для успішної соціалізації особистості нова культура мислення повинна складатися з наступних компонентів: інформаційно-організаційного, духовно-морального, мобільно-комунікаційного та екологічного.

В процесі аналізу впливу освітнього інформаційно-організаційного простору на соціалізацію особистості визначено, що в сучасних умовах інформаційною культурою мають володіти не тільки фахівці, а все дієздатне населення, оскільки рівень розвитку цієї культури, буде слугувати інтегральним показником рівня розвитку самого суспільства в глобальному інформаційному просторі, тому інформаційна культура виступає як імператив інформаційно-організаційної трансформації освіти. Таким чином дослідження організаційних аспектів інформатизації освіти стають об'єктивною потребою її подальшого розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Редько О.В. Інформатизація освітнього простору в контексті інноваційних стратегій / Редько О.В. // Вища освіта України. Додаток 1.Тематичний випуск «Наука і вища освіта в Україні: міра взаємодії». -- 2008. -- №3.- С. 144-150.

2. Редько О.В. Інформатизація освітнього простору в контексті Болонського процесу / Редько О.В. // Нова парадигма: Журнал наукових праць. -- 2007.--Вип. 65. Ч.1 -- С. 352-358.

3. Редько О.В. Роль викладача в умовах становлення освітньо-інформаційного простору / Редько О.В. // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури: збірник наукових праць. -- 2007. -- С. 344 -350.

4. Редько О.В. Освіта - імператив інформаційного суспільства / О.В.Редько //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. -- 2009.-- Випуск 28. -- С. 262-268.

АНОТАЦІЯ

Редько О.В. Трансформація освітнього простору України: інформаційно-організаційний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 - філософія освіти. - Інститут вищої освіти НАПН України. - Київ, 2010.

В дисертаційному дослідженні на основі антропологічного та соціокультурного підходів здійснено аналіз інформаційних процесів у сучасній освіті України з огляду на її організаційний аспект. Концептуалізовано поняття «освітній інформаційно-організаційний простір». Автор визначає його структуру, змістовну сутність та мету трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору. Проаналізовано можливості для саморозвитку особистості, визначено протиріччя та ризики, спричинені інформатизацією освіти. Підкреслюється, що критерієм успішної трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору є його орієнтація на інтереси та потреби людини, створення умов для її розвитку, а сама трансформація розглядається в контексті змін педагогічних пріоритетів у інформаційному суспільстві. Показано інформаційну культуру як імператив трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору та визначено його аксіологічні пріоритети. Виокремлено соціокультурні та антропологічні негативні вектори, що проявляються підчас трансформації освітнього інформаційно-організаційного простору.

Ключові слова: освіта, інформатизація, освітній інформаційно-організаційний простір, трансформація, особистість, інформаційна культура, новітні інформаційні технології, мислення, антропологізація.

АННОТАЦИЯ

Редько А.В. Трансформация образовательного пространства Украины: информационно-организационный аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.10 - философия образования. - Институт высшего образования НАПН Украины. - Киев, 2010.

В диссертационном исследовании автор рассматривает информатизацию образования как организационный процесс формирования и обеспечение деятельности субъектов образовательного пространства возможностями получения, обработки, использования и передачи информации с целью выполнения поставленных задач, повышения качества личностной деятельности и реализации социокультурных запросов. Определен ряд конфликтов, имеющих место в процессе информатизации образования, среди которых автор выделяет следующие: между текстологически ориентированным преподавателем и мультимедийно воспитанным студентом; эмоционально-окрашенным человеческим мышлением и формально-логическим машинным и др.

Исходя из того, что информатизация образования может обеспечить опережающее развитие образования, повысить качество профессиональной подготовки, оказывать содействие созданию ситуации сотрудничества, научить рационально использовать информацию и информационные технологии, обеспечить необходимую адаптацию человека к современной информационно-культурной среде, автор считает, что данный процесс можно рассматривать как одно из важнейших направлений качественной трансформации системы образования в Украине. На основании анализа статистических данных, научных исследований, делается вывод о том, что на сегодняшний день в стране создано информационное образовательное пространство. Однако современный этап развития информационного общества, интеграционные тенденции в образовании нуждаются в дальнейшем усовершенствовании образовательного информационно-организационного пространства, что и предопределяет необходимость его трансформации. Под образовательным информационно-организационным пространством понимается комплекс материально-технических, психолого-коммуникативных, дидактико-методических мероприятий и средств, направленных на трансформацию образовательных учреждений разного типа и образовательных процессов на основе внедрения новейших информационных технологий с целью становления культурного, образовательного и профессионального уровней личности.

Диссертант подчеркивает, что критерием успешной трансформации образовательного информационно-организационного пространства является его ориентация на интересы и потребности человека, создание условий для его развития.Позитивным аспектом трансформации образовательного информационно-организационного пространства является обеспечение информационно-антропологической подготовки индивида. Ее сущность заключается в том, что субъект образования должен в обязательном порядке сформировать достаточные навыки в сфере информационных технологий.

Вопрос формирования новой информационной культуры общества, рассматривается как комплексная, многоаспектная проблема, которая самым тесным образом связана с задачей обеспечения знаниевого уровня личности. Показано, что на смену «накопительной парадигме», ориентированной на увеличения фактологических знаний, приходит познавательная парадигма, направленная на обучение и переобучение, актуализируя и детерминируя этим самым проблему формирования нового типа мышления субъекта информационного пространства.

Критерием реализации новой образовательной парадигмы на информационно-организационной основе становится опережающее мышление. В новой образовательной парадигме учащийся становится субъектом познавательной деятельности, а не объектом педагогического влияния. Результатом становится активная, творческая деятельность личности, далекая от обычной репродукции.

Под информационно-организационным аспектом личностного мышления автор понимает совокупность навыков поиска, анализа, критической оценки, отбора, структурирования и обработки полученной информации. При анализе влияния образовательного информационно-организационного пространства на социализацию личности доказано, что в современных условиях информационной культурой должны будут владеть не только специалисты, а все дееспособное население.

Обоснован тезис, что способность использовать все возможности для творческого развития личности, предоставляемые информационным обществом, может получить лишь человек со сформированными информационными умениями и навыками, являющимися составляющими понятия информационной культуры.

Во время анализа процессов восприятия и переработки человеком информации определено, что в современной реальности информация активно используется для влияния на психику людей, модификацию их поведения, для манипуляций личностью, поэтому важным компонентом информационной культуры должна стать информационно-психологическая самозащита личности, к которой входят уровни личностной, социально-групповой и социальной защиты.

Ключевые слова: образование, информатизация, образовательное информационно-организационное пространство, трансформация, личность, информационная культура, новейшие информационные технологии, мышление, антропологизация.

SUMMARY

Red'ko O.V. Transformation of Educational Space of Ukraine: Information and Organizational Aspect. -Manuscript.

Thesis is for candidate degree in Philosophical sciences. Specialty - 09.00.10 - Philosophy of Education. - Institute of Higher Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The organizational aspect of the information processes in the modern Ukrainian education is analyzed in the given thesis on the base of anthropological and social-cultural approaches. The notion “educational information and organizational space” is conceptualized by the author. He determines its structure, essence and the aim of the educational information and organizational space's transformation. The possibilities for the person's self-development in this process are analyzed. The contradictions and risks caused by the educational informatization are determined. It is emphasized that the criteria of successful transformation of educational information and organizational space is in the question of its orientation on the person's interests, needs and creation of conditions for his/her development. The author examines the transformation in the context of the pedagogical priorities' changes in the information society. The information culture is presented as imperative of the educational information and organizational space's transformation. Its axiological priorities are determined. The social and cultural, anthropological negative vectors caused by this process are marked out.

Key words: education, informatization, educational information and organizational space, transformation, personality, information culture, up-to-day information technologies, thinking, anthropologization.

Размещено на Allbest.ru