Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

13.00.04 теорія і методика професійної освіти

ФОРМУВАННЯ МЕДІАКУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ ЗАСОБАМИ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ МИСТЕЦТВ

ШУБЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне суспільство постійно збагачує інформаційний ресурс як найважливіший чинник соціальних, політичних, культурних процесів сьогодення. Формування єдиного інформаційного простору висуває певні вимоги до всіх сфер суспільного життя, зокрема до системних перетворень освітнього процесу та модернізації національної системи освіти. Закони України “Про освіту” (1991), “Про Концепцію Національної програми інформатизації” (1998), “Про вищу освіту” (2002), Державна програма “Iнформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 рр.” (2005), а також Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”) (1993), Національна доктрина розвитку освіти (2002) визнають, що одним із стратегічних напрямів реформування вищої освіти в Україні є впровадження інформаційних технологій навчання у практику вищої школи.

Інформатизація суспільства, впливаючи на рівень соціального розвитку, сприяє становленню медіазв'язків на всіх рівнях життєдіяльності людини: у сферах комунікації, виробництва, суспільних відносин, культури, мистецтва, освіти. У країнах Західної Європи із 70-х рр. ХХ ст. діє окрема галузь педагогіки - медіаосвіта, яка обґрунтовує конкретні форми і методи навчання засобами медіа як складові освітнього процесу, спрямовані на формування медіакультури особистості. Світовий досвід медіаосвіти відображений у документах міжнародних конференцій, на яких визначено пріоритети освітньої політики в умовах інформатизації суспільства. Серед них Грюнвальдська декларація з медіаосвіти (1982), резолюція ЮНЕСКО щодо розвитку критичної медіаосвіти (1989), Паризька програма з медіаосвіти ЮНЕСКО (2007), резолюція Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрових технологій (2008).

Концепція медіаосвіти в Україні (2010) упроваджується у навчально-виховний процес вищої школи, насамперед, для підготовки педагогів. Особливого значення вона набуває у мистецькій освіті, адже вчитель мистецьких дисциплін є транслятором сучасних культурно-мистецьких феноменів в учнівський соціум. Інтегрувати медіаосвітні елементи у навчальні програми, ефективно використовувати у навчально-виховному процесі досягнення сучасного мистецтва здатна нова генерація медіакомпетентних педагогів.

Аналіз сучасної професійної підготовки вчителя музики дав змогу виявити ряд суперечностей: між традиційним змістом мистецької освіти та потребами часу (учні значну кількість інформації, у т. ч. музичної, одержують з медіапростору); між важливим місцем медіакультури у духовному розвитку особистості та відсутністю технологій її формування у майбутнього вчителя музики; між соціальним замовленням на медіакомпетентних фахівців у сфері мистецької освіти та їхніми реальними знаннями, вміннями, навичками. Відтак постає проблема підготовки майбутнього вчителя музики відповідно до сучасних вимог.

Питання професійної підготовки майбутнього вчителя музики із застосуванням медіатехнологій привертають увагу філософів, соціологів, психологів, педагогів. Філософською основою медіакультури є концепція “діалогу культур” М. БахтінаВ. Біблера. Сучасні філософські засади теорії та історії мистецтва, основи відеології (теорії екранних мистецтв) обґрунтовано у працях С. Безклубенка, філософський аспект медіакультури - у працях В. Беньяміна (проблема діалектичних суперечностей медійної інформації), М. Кагана, К. Разлогова (феномен “аудіовізуального” у філософії культури), А. Моля (філософські основи взаємодії культури і освіти) та інших.

Важливою для нашого дослідження є проблема комунікації у медійному суспільстві, яка привертає увагу вчених різних галузей: теоретико-методологічні засади масової комунікації розкрито у працях Г. Ласуела, М. Маклюена, П. Орліка, Г. Парсонса та ін.; проблеми нетрадиційної екології, об'єктом якої є інформаційне середовище - у працях Б. Потятиника; роль телевізійного дискурсу в культурному просторі постмодернізму - у працях І. Побєдоносцевої; вплив медійних засобів на формування особистості - у працях Д. Бааке, Н. Габор, Д. Домініка, Е. Дюркгейма, Д. Попової; проблеми медіапсихології - у працях Д. Жилеза, Л. Найдьонової, Є. Проніної та ін.; сутність аудіовізуальних мистецтв - у працях Л. Волошинової, І. Лісовця, Н. Хілько та ін.

Проблеми медіаосвіти в сучасному педагогічному дискурсі привертають увагу багатьох учених, зокрема досліджуються: теоретико-методологічні засади медіаосвіти (К. Безелгет, Д. Букінгем, Л. Мастерман, К. Тайнер, Ю. Усов, О. Шариков, Е. Харт, П. Шефер), основи медіадидактики (Е. Бондаренко, Л. Зазнобіна, Г. Онкович), медіаграмотність музикантів (Т. Шак), вітчизняний та світовий досвід медіаосвіти (Л. Бойченко, В. Колесниченко, А. Новікова, О. Худолєєва, І. Челишева).

Окремі аспекти досліджуваної нами проблеми розглядаються у дисертаційних дослідженнях: О. Федорова (система підготовки учителів до естетичного виховання школярів на матеріалі екранних мистецтв); Ю. Казакова (педагогічні умови застосування медіаосвіти у процесі професійної підготовки учителів); О. Мурюкіної (теоретико-методичні засади медіаосвіти на основі діалогічної концепції культури); Н. Лєготіної (умови педагогічної підготовки студентів університету до реалізації медіаосвіти в загальноосвітніх закладах); Н. Рижих (модель медіаосвіти майбутніх учителів на матеріалі англомовних екранних мистецтв).

Проблеми професійної підготовки майбутнього вчителя музики в контексті потреб медійного суспільства, освітньо-виховної функції музичних радіо- і телепередач, впливу засобів масової комунікації на формування молодіжної субкультури досліджують О. Олексюк, В. Орлов, О. Отич, О. Рудницька, Г. Падалка, О. Щолокова та інші. Питання медіакультури в контексті закономірностей педагогічної інтеграції у загальній мистецькій освіті розглянуто у працях Л. Масол.

Отже, аналіз сучасних наукових джерел засвідчив, що накопичено певний досвід упровадження елементів медіаосвіти у професійну підготовку майбутніх педагогів. Проте процес формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв не став предметом спеціальних досліджень. Актуальність проблеми, її недостатня розробка у науковій літературі, потреба у професійно компетентних учителях музики з високим рівнем медіакультури зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв”.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами.

Роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Київського університету імені Бориса Грінченка: “Теорія і практика професійної підготовки вчителя у системі неперервної педагогічної освіти” (номер державної реєстрації теми 0106U012171).

Тему дисертаційного дослідження узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №7 від 30. 09. 2008 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв та педагогічні умови її реалізації.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

- проаналізувати стан досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі та визначити напрями дослідження;

- з'ясувати сутність понять “медіакультура майбутнього вчителя музики”, “аудіовізуальні мистецтва”, “аудіовізуальний медіатекст”;

- здійснити педагогічне діагностування рівнів сформованості медіакультури майбутніх учителів музики;

- розробити технологію формування медіакультури майбутнього вчителя музики та педагогічні умови її реалізації;

- експериментально перевірити ефективність технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики.

Об'єкт дослідження процес професійної підготовки майбутнього вчителя музики.

Предмет дослідження - технологія формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв та педагогічні умови її реалізації.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські, соціологічні, культурологічні положення про інформатизацію суспільства і комунікативний процес (М. Бахтін, С. Безклубенко, В. Біблер, Е. Дюркгейм, М. Маклюен, П. Орлік); філософські підходи до обґрунтування сучасного змісту освіти (В. Андрущенко, Б. Гершунський, В. Кремень, В. Огнев'юк, Г. Щедровицький); теоретичні основи використання медіакультури у професійному розвитку майбутнього вчителя (Ю.Казаков, Л. Масол, Н. Лєготіна, Н. Рижих); культурологічний, компетентнісний підходи до організації навчального процесу в закладах вищої освіти (І. Бех, Л. Ващенко, І. Зимняя, О. Олексюк, В. Орлов, О. Отич, Д. Равен, О. Рудницька, Г. Падалка, О. Пометун, А. Хуторський, О. Щолокова), психолого-педагогічні концепції сприйняття медіатекстів (О. Вировцева, Т. Добросклонська, Ю. Лотман, Р. Сальний, Е. Харт); концепції медіаосвіти на основі аудіовізуальних мистецтв (Л. Волошинова, Ю. Усов, О. Федоров, Н.Хілько, Т. Шак).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв'язання визначених завдань застосовувалися теоретичні методи: аналіз науково-педагогічої літератури для визначення стану дослідження проблеми; класифікація та систематизація теоретичних джерел для визначення змісту і структури медіакультури майбутнього вчителя музики; моделювання для виявлення структурних компонентів технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв; узагальнення отриманої інформації з метою визначення педагогічних умов, які сприяють ефективному формуванню медіакультури; аналіз власного досвіду роботи на телебаченні для з'ясування педагогічного потенціалу засобів масової комунікації; емпіричні методи: анкетування, тестування, експертне оцінювання, педагогічне спостереження, бесіда з метою виявлення рівнів сформованості медіакультури майбутнього вчителя музики; педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики; методи математичної статистики для опрацювання здобутих експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- уперше розкрито зміст поняття “медіакультура майбутнього вчителя музики”, яке розглядається як особистісне утворення, що відображає духовний досвід у сфері медіа і спрямоване на збереження, трансляцію, застосування цінностей медійного суспільства у професійно-педагогічній діяльності; визначено структурні компоненти медіакультури майбутнього вчителя музики (мотиваційно-ціннісний, перцептивно-емоційний, когнітивно-пізнавальний, творчо-діяльнісний); розроблено технологію формування медіакультури майбутнього вчителя музики, сутність якої полягає у проектуванні педагогічної взаємодії викладача і студентів, спрямованої на досягнення студентами медіакомпетентності; визначено педагогічні умови ефективності процесу формування медіакультури, які забезпечують організаційно-методичний супровід і реалізацію завдань запропонованої технології, відповідність мистецької освіти інтегративним процесам у сучасному мистецтві, підготовку студентів до майбутньої практичної діяльності; визначено критерії, показники і рівні сформованості медіакультури майбутнього вчителя музики;

- удосконалено форми і методи застосування аудіовізуальних медіатекстів у процесі підготовки майбутніх учителів музики до медіадіяльності на уроках музики;

- здійснено подальший розвиток положень про педагогічні можливості аудіовізуальних мистецтв у професійній підготовці учителів музики.

Практичне значення результатів дослідження полягає в експериментально перевіреній ефективності технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв, у підготовленій програмі спецкурсу “Основи медіакультури майбутнього вчителя музики” для студентів вищих навчальних закладів освіти III-IV рівнів акредитації та впровадженні її у навчальний процес. Теоретичні положення та практичні напрацювання можуть бути використані для викладання дисциплін музично-педагогічного циклу в педагогічних інститутах, університетах, закладах післядипломної освіти; для оновлення змісту навчальних курсів, створення підручників та навчально-методичних видань, розробки технологій підготовки майбутніх учителів музики з урахуванням потреб сучасного суспільства.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (довідка № 69 від 08.02.2010 р.), Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (довідка № 07-10/247 від 08.02.2010 р.), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка 01-08/1553 від 22.12.2008 р.), Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського (довідка № 845 від 15.12.2009 р.), Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (довідка № 12705741 від 04.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача відбито у працях, опублікованих у співавторстві, зокрема з доктором педагогічних наук, професором О. Олексюк, у яких проаналізовано зміст аудіовізуальної освіти у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музики, обґрунтовано технологію формування медіакультури, розроблено нестандартні форми занять із застосуванням засобів аудіовізуальних мистецтв.

Апробація наукових результатів здійснювалась у формі публікацій за матеріалами дисертації. Основні її положення викладено у доповідях для обговорення на науково-практичних конференціях:

- міжнародного рівня: Міжнародна науково-практична конференція “Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема наслідування культурного коду нації” (Харків, 2006); ІІ Регіональна науково-практична конференція “Духовно-нравственные аспекты воспитания и образования (музыка, культура, наука в эпоху общественных преобразований)” (Белгород, 2008); XVIII Міжнародна наукова конференція ім. професора Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2009), IV міжнародна конференція ”Ценностные приоритеты образования XXI века” (Луганск, 2009); Ш міжнародна науково-практична конференція “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” (Тернопіль, 2009); ІV Міжнародна науково-практична конференція “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2009);

- всеукраїнського рівня: І Міжвузівська науково-практична конференція “Крымские диалоги: культура, искусство, образование” (Симферополь, 2006); Всеукраїнська студентська науково-практична конференція «Початкова школа: реалії та перспективи” (Суми, 2008); науково-практична конференція “Харків у контексті світової музичної культури: події та люди” (Харків, ХДАК, 2008).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено в 11 публікаціях, з них: 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, 5 у збірках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота містить вступ, три розділи, висновки до кожного з них, загальні висновки, список використаних джерел (299 найменувань, з них 18 -іноземною мовою), додатків на 43 сторінках. Загальний обсяг становить 241 сторінку, з них основного тексту - 168 сторінок. Робота містить 14 таблиць, 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, розкрито стан її наукової розробки, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, охарактеризовано його методи; висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні основи формування медіакультури майбутнього вчителя музики” - проаналізовано філософську, соціологічну, психолого-педагогічну, мистецтвознавчу літературу, розглянуто головні наукові підходи до проблеми формування медіакультури, обґрунтовано поняття “медіакультура особистості”, “аудіовізуальні мистецтва”, “аудіовізуальний медіатекст”, з'ясовано сутність і структурні компоненти поняття “медіакультура майбутнього вчителя музики”, охарактеризовано напрями дослідження.

Аналіз наукових праць з проблем медіакультури (К. Безелгет, Є. Бондаренко, Н. Кирилова, Л. Масол, Л. Найдьонова, Г. Онкович, Ю. Усов, О. Федоров, Д. Фіске, Е. Харт) виявив, що на сучасному етапі інформатизації суспільства медіапродукція перетворилась на особливу віртуальну дійсність, яка існує поряд з реальністю, активно впливаючи на неї та створюючи середовище медіакультури. За результатами аналізу теоретичних джерел визначено зміст поняття медіакультури особистості як складової загальної культури особи, яка ґрунтується на знаннях про сутність і специфіку медійних артефактів, дає змогу транслювати соціокультурний досвід засобами медіа і реалізується внаслідок діалогового способу взаємодії людини з медійним суспільством.

З'ясовано, що в умовах взаємодії техногенних та художніх факторів сформувався феномен “аудіовізуального” як нової форми існування культури і мистецтва, у якій медійна технічна опосередкованість поєднується зі специфічним характером звуко-зорової образності просторово-часових мистецтв. Відкриття в галузі електроніки значно розширили можливості мистецтва, зумовили нові аудіовізуальні (кіно, телебачення, відео) мистецтва “екранного синтезу”, які, у порівнянні з аудіовізуальними мистецтвами “сценічного синтезу” (драматичний та музичний театри), набули принципово нових ознак. З'ясовано, що аудіовізуальні мистецтва це група технічно репрезентованих мистецтв (кіно, телебачення, відео), мова яких ґрунтується на співвідношенні звуко-зорових образів, які розгортаються у багатовимірній просторово-часовій реальності, створеній за допомогою технічних відео, аудіозасобів та комп'ютерних технологій.

Залучення аудіовізуальних мистецтв до формування медіакультури майбутнього вчителя музики зумовлено педагогічними можливостями технічних засобів аудіовізуальної комунікації. Комбінування вербальної, візуальної та аудійної інформації забезпечує багатоканальність її засвоєння, активізує синестетичну (Л. Масол) спрямованість аудіовізуального сприйняття, що збільшуює варіанти взаємодії суб'єктів педагогічної комунікації. Дисертантом виявлено, що основним засобом формування медіакультури майбутнього вчителя музики є аудіовізуальний медіатекст форма творів аудіовізуальних мистецтв, структурована на основі системного взаємозв'язку вербальної, аудійної та візуальної складових і включена в культурний контекст завдяки комунікативній функціональності знакових одиниць медіамови. Додаткові засоби медіамова, яка, на відміну від традиційного засобу навчання (слова викладача), має технічну визначеність і стимулює реципієнта оволодівати семіотичною системою медійного суспільства; технічні аудіовізуальні засоби (телевізор, відеомагнітофон, комп'ютер, відеокамера).

Спираючись на загальновизнане розуміння культури особистості як складного системного утворення, змістовим ядром якого є ставлення людини до світу, і враховуючи сучасні потреби мистецької освіти, введено в обіг поняття медіакультури майбутнього вчителя музики, яке розуміємо як особистісне утворення, що відображає духовний досвід майбутнього вчителя музики у сфері медіа і спрямоване на збереження, трансляцію, застосування цінностей медійного суспільства у професійно-педагогічній діяльності. Визначено структурні компоненти медіакультури майбутнього вчителя музики: мотиваційно-ціннісний, перцептивно-емоційний, когнітивно-пізнавальний, творчо-діяльнісний. З'ясовано, що медіакультура майбутнього вчителя музики реалізується в усіх видах професійної діяльності (конструктивній, комунікативній, дослідницькій, художньо-творчій тощо), а метою її формування є вироблення здатності і готовності майбутнього вчителя музики використовувати набутий досвід для формування медіакультури учнів. Для позначення цієї процесуальної характеристики введено поняття медіакомпетентності майбутнього вчителя музики. Узагальнення результатів аналізу наукових джерел (І. Бех, І. Єфіменко, І. Зимняя, Е. Тейлор А. Хуторский, О. Цільмак та ін.) дало змогу визначити, що поняття “культура” і “компетентність” корелюються таким чином: компетентність є передумовою культури, спрямованою на засвоєння і практичну реалізацію культурних надбань особистості. Відтак медіакомпетентність майбутнього вчителя музики є інтегративною професійно-особистісною характеристикою, яка визначає єдність теоретичної і практичної готовності майбутнього вчителя музики до медіадіяльності відповідно до вимог мистецької освіти в умовах інформатизації суспільства. Під медіадіяльністю ми розуміємо сукупність усвідомлених дій, спрямованих на сприйняття, аналіз, оцінювання, використання, створення, поширення медіатекстів в процесі актуалізації та розвитку особистості майбутнього вчителя музики.

Теоретичне опрацювання проблеми дало змогу з'ясувати, що формування медіакультури майбутнього вчителя музики має стати складовою цілісного педагогічного процесу у вищій школі і визначити напрями подальшого дослідження.

У другому розділі - “Технологія формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв” - розроблено критеріальний апарат, представлено результати констатувального експерименту, теоретично обґрунтовано технологію формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв та виявлено педагогічні умови її реалізації.

Експериментальна робота проводилась впродовж 2006-2009 років. Педагогічний експеримент було здійснено на базі Київського університету імені Бориса Грінченка, Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. В експерименті на різних етапах взяли участь 343 студенти та 48 викладачів.

На основі досліджень провідних педагогів, медіапедагогів, медіапсихологів (І. Бех, Ю. Казаков, Л. Найдьонова, О. Олексюк, Г. Онкович, О. Федоров та ін.), було розроблено критерії (мотиваційний, емоційно-почуттєвий, інформаційно-теоретичний, діяльнісний), показники та рівні сформованості медіакультури майбутніх учителів музики. Мотиваційний критерій ґрунтується на системі цінностей, якою студент має керуватися в процесі спілкування з творами аудіовізуальних мистецтв. Емоційно-почуттєвий критерій виявляє здатність майбутнього вчителя музики до художньої емпатії під час сприйняття медіатекстів, що потребує специфічних навичок аудіовізуальної перцепції. Інформаційно-теоретичний критерій визначає рівень інтегрованих знань майбутнього вчителя музики у сфері медіа. Діяльнісний критерій визначається залученістю до медіадіяльності як основи саморозвитку особистості студента у медійній сфері. Ці критерії взято за основу визначення рівнів сформованості медіакультури (високий, середній, низький).

Валідність результатів констатувального експерименту забезпечено адекватною меті методикою педагогічного діагностування, яка включала: педагогічне спостереження, бесіду, експертне оцінювання, анкетування, тестування, творчі роботи. У процесі анкетування викладачів було з'ясовано, що переважна більшість опитуваних (85%) вважають медіакультуру складовою професійної культури майбутнього вчителя музики та необхідною умовою педагогічної діяльності на високому професійному рівні. Результати діагностування студентів переконують, що високий рівень сформованості медіакультури, який характеризується професійно-педагогічною спрямованістю мотивації, наявністю знань з теорії медіакультури, високим рівнем творчих вмінь, показали 4,8 % респондентів. На середньому рівні, який передбачає усвідомлення мотивів спілкування з медіа, знання деяких базових термінів з теорії медіакультури, здатність розуміти, аналізувати і пояснювати логіку розвитку просторово-часового образу, перебували 34,3 % опитуваних. Низький рівень, якому притаманні переважно інтуїтивні реакції у процесі сприйняття медіатексту, брак базових знань, відсутність навичок аудіовізуальної перцепції і творчого підходу до медіадіяльності, виявили 60,9 % студентів. Такий стан медіакультури майбутніх вчителів музики свідчить про невідповідність рівня медіакультури соціальним запитам та сучасним вимогам до освіти в Україні. Отримані дані дають підстави констатувати: необхідно удосконалювати професійну підготовку, щоб забезпечити конкурентоспроможність майбутніх учителів музики на ринку праці.

На основі аналізу наукових джерел і даних констатувального етапу експерименту було висунуто припущення про доцільність створення і впровадження у професійну підготовку технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв. Цей процес буде успішним, якщо: а) впроваджувати у навчально-виховний процес засоби аудіовізуальних мистецтв; б) забезпечувати індивідуальний розвиток кожного учасника навчально-виховного процесу, інтегруючи теоретичні положення і емпіричний досвід безпосередньої педагогічної взаємодії; в) дотримуватися неперервності і послідовності у формуванні медіакультури на різних етапах професійного становлення особистості майбутнього вчителя музики.

Розроблена технологія формування медіакультури майбутнього вчителя музики включає концептуальний, змістовий, процесуальний компоненти і педагогічні умови, які сприяють ефективності її впровадження. Аналіз джерельної бази і реального стану досліджуваної проблеми дозволив визначити такі педагогічні умови формування медіакультури: 1) мотиваційне забезпечення медіадіяльності студентів на основі ціннісного ставлення до артефактів медіакультури; 2) опора на принципи педагогічної інтеграції з акцентуванням уваги на синестетичних художньо-перцептивних процесах у сучасному мистецтві; 3) оновлення професійної підготовки майбутнього вчителя музики шляхом упровадження аудіовізуальних медіатекстів у навчальний процес; 4) орієнтація студентів на формування медіакомпетентності в процесі педагогічної практики.

Наголошується, що освітнім результатом реалізації технології є досягнення медіакультури майбутнього вчителя музики і сформованість медіакомпетентності, яка включає групу компетенцій, що відображають суспільно визначений рівень знань, умінь, навичок, особистісних якостей вчителя музики у сфері медіа і можливість ефективно реалізовувати їх на практиці.

Обґрунтування технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв і виявлення педагогічних умов формування медіакультури дали змогу впровадити запропоновану технологію у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів.

У третьому розділі - “Експериментальна перевірка технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв” - перевірено ефективність технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв, висвітлено етапи проведення та результати формувального експерименту, проаналізовано і опрацьовано отримані дані методами математичної статистики.

Для здійснення формувального етапу експерименту та його об'єктивного оцінювання із загальної кількості студентів, які брали участь у констатувальному експерименті, було сформовано чотири групи: 2 експериментальні (ЕГ1 - 11 студентів IV курсу Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, ЕГ2 - 20 студентів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова) і 2 контрольні (КГ1 - 10 студентів IV курсу Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, КГ2 - 20 студентів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова). Мета формувального експерименту - упровадити в експериментальних групах технологію формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв.

У розділі зазначається, що педагогічна технологія - це спосіб організації навчально-виховного процесу (В. Беспалько, Т. Губіна, Г. Селевко, В. Штейнберг), в якому інтегруються теоретичні положення щодо наукового обґрунтування педагогічних дій, спрямованих на досягнення конкретного освітнього результату і особистий досвід педагога, який модифікує теоретичний матеріал згідно з власними ціннісно-змістовими настановами і відповідно до конкретної педагогічної ситуації.

Мотиваційно-інформаційний етап було реалізовано на четвертому курсі (VIII семестр) у процесі викладання спецкурсу “Основи медіакультури майбутнього вчителя музики” та в межах дисципліни “Методика музичного виховання”. Аналізуючи власні потреби у медійній сфері, студенти з'ясовували: міру усвідомлення мотивів у процесі спілкування з медіа; професійно-педагогічну спрямованість вибору медіатекстів; здатність оцінювати їх. У результаті було активізовано пізнавальні мотиви, які у більшості аудиторії почали домінувати над розважальними, рекреативними, гедоністичними, що позитивно впливало на ціннісні орієнтації студентів.

У межах навчального курсу “Методика музичного виховання” для ефективного засвоєння студентами методичних знань було застосовано нетрадиційні форми занять: проблемні дискусії, перегляд відеоверсій музичних творів та аналітичних відеофільмів. Авторську методику аналізу аудіовізуальних медіатекстів було реалізовано за спеціально розробленим алгоритмом. Створюючи його, ми враховували особливості структури алгоритму сприйняття екранного твору (Ю. Усов), алгоритм аналізу медіатексту (Є. Бондаренко), етапи педагогічного керівництва перцептивним процесом (передкомунікативний, комунікативний, посткомунікативний). На основі запропонованого алгоритму було проаналізовано авторські фільми дисертанта: “Харків. ХХ століття”, “Лебедині пісні про головне”, “Два життя Іосипа Шилінгера”, “Регіна Горовіц”. Робота з медіатекстами за обраним алгоритмом сприяла формуванню професійно значущих умінь майбутніх учителів музики: гностичних, організаційних, конструктивних, когнітивно-комунікативних, організаторських.

На організаційно-діяльнісному етапі студентам було запропоновано завдання, спрямовані на розвиток аудіовізуального сприйняття, оволодіння медійною мовою, формування навичок роботи з медіатекстами. Було застосовано частково-пошукові (евристичні), проблемні, дослідницькі методи. Частково-пошукові методи реалізовувалися під час виконання комунікативних ігор, що враховували принципи поліхудожнього виховання. Нами було впроваджено у навчальний процес нові форми групових, індивідуальних, самостійних занять: літературно-імітаційні рольові ігри (написання синопсисів, літературних і режисерських сценаріїв), театралізовано-ситуативні рольови ігри (розподіл функцій авторів медіатексту між студентами та спільне створення медіатексту; акторські етюди на тему медіатексту), зображувально-імітаційні рольові ігри (імітація ринку медіапродукції, розробка рекламної кампанії), музично-імітаційні рольові ігри (створення власного варіанта музичної складової відомого аудіовізуального медіатексту, музичного кліпу). Проблемні методи були зорієнтовані на формування критичного ставлення студентів до медіапродукції і реалізовані за допомогою методики використання та створення медіатекстів за Д. Букінгемом, К. Безелгет, Е. Хартом та ін., яка передбачає комплексний аналіз звуку, зображення, монтажного ритму кадрів медіатвору. Враховуючи специфіку професійної підготовки майбутніх учителів музики, ми концентрували увагу на музичних медіатекстах (екранізація творів оперного мистецтва) і функціях музичної складової аудіовізуального медіатексту. Дослідницькі методи були спрямовані на формування здатності синтезувати культурно-мистецькі феномени, що входять до цілісного простору сучасної художньої культури. Сукупність евристичних, проблемних, ігрових форм занять сприяла розвитку самостійності і критичності мислення, активізувала творчі здібності через включення в художньо-творчу діяльність.

На практико-орієнтованому етапі відбувалося практичне втілення набутих знань, умінь і навичок. Застосування компетентнісного підходу на цьому етапі передбачало створення ситуацій, у яких набуті студентами знання, уміння, навички сприяють вирішенню практичних завдань. У практичних завданнях було актуалізовано текстуальний аналіз (зіставлення особистого життєвого досвіду з досвідом персонажів медіатексту), який дозволяв студентам зрозуміти механізм впливу медійних повідомлень на особистість, відчути специфіку функціонування інформаційного середовища. Студенти моделювали майбутню педагогічну діяльність, підбираючи методи ефективного застосування аудіовізуальних медіатекстів на уроках музики для досягнення поставлених освітніх цілей.

Одним із ефективних чинників формування професійності майбутнього вчителя музики, і зокрема, його медіакомпетентності є навчальна та навчально-виробнича практика. У процесі проведення аудиторних та позааудиторних занять майбутні вчителі музики застосовували якісно нові методи навчання, зокрема, ті, що базуються на використанні аудіовізуальних медіатекстів: презентація власного медіатвору; аналіз медіатекстів за алгоритмом; рольові ігри із застосуванням аудіовізуальних медіатекстів. Керівники педагогічної практики залучали студентів до аналізу відеозаписів проведених занять, що дало змогу майбутнім учителям музики побачити себе очима учнів, оцінити і скоригувати власні педагогічні дії, віднайти нові ефективні рішення педагогічних задач, дійти висновків щодо власної педагогічної майстерності та розробити шляхи її вдосконалення. Проведена робота довела педагогічну доцільність використання засобів аудіовізуальних мистецтв на уроках музики, що стало вагомим стимулом до професійного самовдосконалення. Позитивним результатом практико-орієнтованого етапу була зміна ставлення більшості студентів експериментальних груп до педагогічної практики: на відміну від пасивного відтворення навчального матеріалу на уроках, вони орієнтувалися на активну пошукову роботу із застосуванням аудіовізуальних медіатекстів.

Після завершення програми експерименту було проаналізовано кількісні і якісні дані отриманих результатів двох проміжних зрізів та підсумкового діагностування. Результати підсумкових вимірювань дали змогу виявити динаміку формування медіакультури у студентів експериментальних і контрольних груп. Отримані дані наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Динаміка формування медіа культури майбутнього вчителя музики

На етапі перевірки результатів експерименту методами математичної статистики було здійснено три етапи розрахунків за допомогою асимптотичного критерію Вілкоксона-Манна-Уїтні, L-критерію Пейджа, непараметричного критерію І. Це довело статистичну вірогідність різниці значень, розподілу і напряму змін досліджуваної ознаки. Порівняння розподілів за вибірками графічно показано на рисунку 2.

Рис. 2. Розподіл рівнів медіакультури в експериментальних і контрольних вибірках до (0) і після (К) формувального експерименту (різниці випадкові до експерименту і вірогідні після завершення експерименту).

Таким чином, з рівнем вірогідності 95% підтверджено, що різниця даних в контрольних та експериментальних групах після формувального експерименту зумовлена застосуванням експериментальної технології.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання з розробки та обґрунтування головних форм і педагогічних умов формування медіакультури майбутнього вчителя музики. Реалізовані мета і завдання дослідження дозволяють дійти таких висновків і рекомендацій.

1. На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури виявлено, що проблема формування медіакультури майбутнього вчителя музики викристалізовувалася поступово, відповідно до еволюції засобів медіа в соціокультурному середовищі. Світова педагогічна практика організації навчального процесу переконує у важливості створення належних умов для формування медіакультури вчителя мистецьких дисциплін, який є транслятором сучасних культурно-мистецьких феноменів в учнівський соціум. Це змушує розробляти сучасні педагогічні технології у мистецькій освіті, сприяючи їхній ефективності засобами аудіовізуальних мистецтв.

2. З'ясовано сутність поняття “медіакультура майбутнього вчителя музики” як особистісного утворення, що відображає духовний досвід майбутнього вчителя музики у сфері медіа і спрямоване на збереження, трансляцію, застосування цінностей медійного суспільства у професійно-педагогічній діяльності. Визначено, що суттєвими ознаками аудіовізуальних мистецтв є: екранна форма відтворення звуко-зорового образу; існування у площині віртуальної реальності; створення та репрезентація за допомогою технічних засобів. Доведено, що основним засобом формування медіакультури майбутнього вчителя музики є аудіовізуальний медіатекст як форма творів аудіовізуальних мистецтв і структурна одиниця медіакультури.

3. Здійснено педагогічне діагностування рівнів сформованості медіакультури майбутніх вчителів музики на констатувальному етапі експерименту. Результати діагностики показали домінування у респондентів експериментальних і контрольних груп середнього (34,3%) і низького (60,9 %) рівнів медіакультури, що свідчить про сприймання творів аудіовізуальних мистецтв студентами тільки як додаткового засобу музичного виховання. Це негативно позначається на рівні професійної підготовки майбутнього вчителя музики. Дані, отримані під час констатувального етапу експерименту свідчать, що формування медіакультури в умовах традиційного підходу до організації навчально-виховного процесу є стихійним, що загострює суперечність між змістом фахової підготовки студентів і потребами їхньої майбутньої професійної діяльності. Це й визначило спрямованість нашого подальшого дослідження теоретичне обґрунтування і експериментальну перевірку технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв.

4. Розроблено технологію формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв та педагогічні умови її реалізації. З'ясовано, що формування медіакультури майбутнього вчителя музики є послідовним, цілеспрямованим процесом і здійснюється шляхом професійної підготовки на основі культурологічного і компетентнісного підходів. Педагогічними умовами формування медіакультури майбутнього вчителя музики є: мотиваційне забезпечення медіадіяльності студентів на основі ціннісного ставлення до артефактів медіакультури; опора на принципи педагогічної інтеграції з акцентуванням уваги на синестетичних художньо-перцептивних процесах у сучасному мистецтві; оновлення професійної підготовки майбутнього вчителя музики шляхом упровадження аудіовізуальних медіатекстів у навчальний процес; орієнтація студентів на формування медіакомпетентності в процесі педагогічної практики.

5. Експериментально перевірено технологію формування медіакультури майбутнього вчителя музики, її упроваджено під час трьох етапів: мотиваційно-інформаційного, організаційно-діяльнісного, практико-орієнтованого. Було залучено артефакти медійного простору як активний засіб трансформації сучасних суспільних процесів у систему професійних якостей, які характеризують готовність майбутнього вчителя музики до компетентної медіадіяльності. Неперервність і послідовність процесу формування медіакультури на різних етапах професійного становлення особистості майбутнього вчителя музики досягалося завдяки залученню аудіовізуальних медіатекстів як у заняття з базових дисциплін, так і спекурсу “Основи медіакультури майбутнього вчителя музики”. Дані формувального етапу експерименту переконують, що в експериментальній виборці, порівняно з контрольною, відбулась позитивна динаміка. Дослідженням підтверджено, що впровадження у роботу вищих навчальних закладів технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв забезпечує високу результативність підготовки фахівців мистецької освіти.

За результатами дисертаційного дослідження можна запропонувати такі практичні рекомендації для вищих навчальних закладів освіти України: вважати, що формування медіакультури майбутнього вчителя музики це частина цілісного педагогічного процесу у вищій школі, який передбачає залучення аудіовізуальних медіатекстів до професійної підготовки; включити у процес професійної підготовки навчальний курс “Основи медіакультури майбутнього вчителя музики”, спрямований на формування високого рівня медіакультури; впроваджувати у навчальний процес нестандартні форми занять (літературно-імітаційні, театралізовано-ситуативні, зображувально-імітаційні, музично-імітаційні), які передбачають виконання проблемних, ігрових, творчих завдань на матеріалах медіа.

Здійснене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми формування медіакультури майбутнього вчителя музики. Подальшого вивчення потребують такі питання: жанрова та мовна специфіка сучасних музичних медіатекстів (мюзикл, рок-опера, відеокліп) та науково-методичне обгрунтування упровадження їх у навчальний процес; музична медіапедагогіка (дедалі актуальнішою стає спеціальність “музичний медіапедагог”); формування медіакультури майбутнього вчителя музики у процесі дистанційної освіти за допомогою телебачення, радіо, мережі Internet.

медіакультура вчитель музика студент

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шубенко Н. О. Деякі аспекти впливу ЗМІ на формування естетичних смаків майбутніх учителів / Н. О. Шубенко // Наук. вісн. Сер. “Філософія”. - Х., 2006. - Вип. 22. - С. 86-88.

2. Шубенко Н. О. Розвиток творчої активності майбутніх вчителів музики засобами відео технологій / Н. О. Шубенко // Наук. пр. Донец. нац. техн. ун-ту. Сер. Педагогіка, психологія і соціологія. - Донецьк, 2007. - Вип. 1. - С. 410-415.

3. Шубенко Н. О. Технологія формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами аудіовізуальних мистецтв / Н. О. Шубенко // Наук. часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Сер. 14, Теорія і методика мистецької освіти.  К., 2009. - Вип. 8.  С. 103108.

4. Шубенко Н. О. Медіакультура майбутнього вчителя музики: критерії та рівні сформованості / Н. О. Шубенко // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. Сер. “Соціологія. Психологія. Педагогіка”.  2009.  Дод. 4, т. 3, [темат. вип.: “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”].  К., 2009. - С. 759764.

5. Шубенко Н. О. Аудіовізуальний медіатекст як основний засіб технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики / Н. О. Шубенко // Вища освіта України.  2009.  Дод. 1, [темат. вип.: “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології”].  С. 496499.

6. Олексюк О. М. Експериментальна перевірка технології формування медіакультури майбутнього вчителя музики засобами екранних мистецтв / О. М. Олексюк, Н. О. Шубенко // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2009. - № 23: Педагогічні науки, ч. 4.: За матеріалами ІV Міжнародної науково-практичної конференції “Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: європейський вектор розвитку вищої школи”.  С. 7787.

7. Шубенко Н. О. Вивчення та збереження народних пісень за допомогою відео матеріалів / Н. О. Шубенко // Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема наслідування культурного коду нації: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (21-26 грудня 2006 року). -Харків: П. П. Якубенко, 2006. - С. 318-323.

8. Шубенко Н. О. Використання медіаосвіти у професійній підготовці майбутніх вчителів музики / Н. О. Шубенко // Крымские диалоги: культура, искусство, образование. - Симферополь, 2007. - Вып. 1. - С. 162-164.

9. Шубенко Н. А. Развитие аудивизуальной культуры как один из аспектов формирования личности будущего учителя музыки / Н. А. Шубенко // Духовно-нравственные аспекты воспитания и образования (музыка, культура, наука в эпоху общественных преобразований): материалы II Регион. науч.-практ. конф., Белгород, 23 янв. 2008 г. - Белгород, 2008. - С. 133-138.

10. Шубенко Н. О. Шляхи впровадження медіаосвіти у навчальний процес початкової школи / Н. О. Шубенко // Початкова школа: реалії та перспективи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. для студ., магістрантів і аспірантів, Суми, 27 берез. 2008 р.  Суми, 2008.  С. 5053.

11. Шубенко Н. О. Іосіф Шилінгер та харківська музична культура: приклад медіауроку / Н. О. Шубенко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття: матеріали всеукраїнської науково-теоретичної конференції молодих учених (Харків, 24-25 квітня 2008 р.) Х.: ХДАК, 2008.

Размещено на Allbest.ru