Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЗВ'ЯЗКУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Спеціальність: Теорія та методика професійної освіти

Сорокіна Галина Юріївна

Черкаси, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне життя неможливо уявити без послуг, що надають фахівці зв'язку, проте постійні зміни технологій, величезний потік інформації безпосередньо впливають на системи механізмів та засобів діяльності зв'язківця, від якого вимагають суттєвої перебудови цільових установок, ціннісних орієнтацій, системи знань та умінь, необхідних для самореалізації. Наразі ця проблема набуває значної актуальності для України, підводячи до переосмислення процесу професійної підготовки майбутніх фахівців. Пріоритетним напрямом трансформації технічної освіти стає підготовка “споживача” інформації відповідно до сучасних досягнень науки і техніки та формування компетентної особистості, готової до творчого пошуку, самовдосконалення й постійного розвитку. Розв'язати цю проблему покликаний компетентнісний підхід, що слугує відображенням потреби суспільства в підготовці фахівців, які не лише володіють знаннями, постійно їх оновлюючи, а й володіють способами зіставлення того, що знають і вміють, зі своїми планами та ситуацією. Сучасний зв'язківець - це висококваліфікований фахівець, який має знання різних видів обладнання зв'язку, програмного забезпечення і його супроводу та може гнучко переорієнтувати систему своєї діяльності на новій основі з урахуванням темпу змін технологій галузі. Функціональні компетентності якісно маркують професійне становлення майбутніх фахівців зв'язку, забезпечуючи належне виконання різних видів професійної діяльності, тому їхнє формування є важливим завданням вищої професійної освіти. Запити сучасного життя, пов'язані з інформатизацією освіти, змушують інакше ставитися до змісту та методики викладання технічних дисциплін, які безперечно відіграють провідну роль у професійній підготовці майбутніх фахівців зв'язку у вищому навчальному закладі. Саме з огляду на це набуває актуальності пошук педагогічних рішень для створення такого навчального середовища, що сприятиме підвищенню ефективності технічної підготовки з урахуванням завдань інфокомунікаційної інтеграції. Аналіз досліджень сутності функціональних компетентностей у педагогічній теорії та практиці дав змогу виявити протиріччя, які в цілому відображають невідповідність між актуальністю формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку та розробленістю теоретико-методологічних і практичних підходів організації цього процесу з урахуванням специфіки навчального закладу, а саме: між вимогами до підготовки фахівців технічних спеціальностей, відповідно до сучасної концепції вищої освіти, та практикою навчання, що усталилася в межах традиційної освітньої парадигми, між тенденцією збільшення соціального запиту на підготовку фахівців у галузі зв'язку, які володіють функціональними компетентностями, та недостатнім рівнем опрацювання механізмів формування цих компетентностей, між можливостями технічних дисциплін та браком належного опрацювання форм і методів їх використання для створення умов формування функціонально компетентного фахівця у вищому навчальному закладі.

Актуальність, зафіксовані протиріччя, відсутність цілісного науково обґрунтованого підходу до розуміння сутності функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку, потреба в дослідженні особливостей їх формування та недостатня розробленість адекватних методик зумовили вибір теми дослідження: “Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін”. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з науковими студіями кафедри технічного забезпечення зв'язку та АСУ Полтавського військового інституту зв'язку за темою: “Забезпечення навчального процесу при вивченні технічних дисциплін в умовах інформатизації освіти” (№532 від 20.11.2007 року). Тема роботи затверджена вченою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол №1 від 31.08.2005 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №9 від 29.11.2005 року).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін. Відповідно до мети окреслено такі завдання дослідження:

1.Здійснити теоретико-методологічний аналіз стану вивчення проблеми формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку з урахуванням специфіки інженерної діяльності;

2. З'ясувати сутність і структуру функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку;

3. Теоретично обґрунтувати та розробити модель формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін;

4. Виокремити критерії, показники та рівні сформованості функціональних компетентностей у майбутніх фахівців зв'язку;

5. Розробити та експериментально перевірити методику формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін (на прикладі курсу “Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація”).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх фахівців зв'язку у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - сутність і структура функціональних компетентностей та методика їх формування в майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін.

Методи дослідження. Для досягнення мети, реалізації завдань наукового пошуку використано такі методи: теоретичні - системний аналіз філософської, психолого-педагогічної й науково-методичної літератури, нормативних документів, структурно-логічний аналіз, синтез, порівняння, прогнозування, моделювання, узагальнення теоретичних і експериментальних даних дослідження для визначення стану розробленості проблеми, теоретичного та практичного обґрунтування педагогічних умов та методики формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку, емпіричні - методи збору та накопичення даних (спостереження, самоспостереження, самооцінювання, тестування, анкетування, інтерв'ювання, бесіди зі студентами і викладачами) та педагогічний (констатувальний, формувальний, контрольний) експеримент для отримання фактичних даних і визначення рівня сформованості функціональних компетентностей майбутнього фахівця зв'язку, встановлення причинно-наслідкових зв'язків та експериментальної перевірки методики формування функціональних компетентностей, методи опрацювання даних (математичні, статистичні, графічні, табличні, методи контролю та вимірювання) для перевірки достовірності результатів проведеного експерименту.

Публікації. Основні наукові положення та результати дослідження опубліковано в 23 наукових та науково-методичних працях, з них 16 одноосібно, зокрема: 6 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 9 публікацій у збірниках матеріалів і тез конференцій, 4 навчально-методичних посібники, 4 методичних рекомендацій до лабораторних робіт.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (249 найменування, із них 17 - іноземними мовами), 16 додатків на 52 сторінках. Робота містить 12 таблиць, 27 рисунків. Повний обсяг дисертації - 256 сторінок, основна її частина становить 180 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено об'єкт, предмет, сформульовано мету й завдання наукового пошуку, з'ясовано теоретико-методологічні засади і методи дослідження, актуалізовано наукову новизну, практичне значення здобутих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, описано структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку” проаналізовано науково-інформаційні джерела, які висвітлюють специфіку професійної підготовки майбутніх фахівців зв'язку, з'ясовано роль технічних дисциплін у формуванні функціональних компетентностей, проведено теоретичне дослідження онтогенезу понять “фахівець зв'язку”, “компетенція”, “компетентність”, “компетентність фахівця зв'язку”, “функціональна компетентність”, “функціональна компетентність фахівця зв'язку”, вивчено сутність і структуру функціональної компетентності, теоретично обґрунтовано модель формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку, визначено педагогічні умови, які сприятимуть цьому процесові. У роботі досліджено роль та специфіку технічних дисциплін як провідних у професійній підготовці майбутніх фахівців зв'язку. Утворюючи цілісну систему технічних знань, їхній зміст концентрує змістово-логічний осередок наукової інформації, від якої залежить формування професійно значущих компетенцій, розкриває внутрішню логіку процесу реалізації цілей і завдань інженерної практики. Характерною особливістю технічних дисциплін є те, що вони поліпредметні та співвідносяться не з окремо взятою наукою, а з певною галуззю практичної діяльності. В основу технічної дисципліни покладено різнорідні технічні науки, пов'язані з виробництвом і технікою, до того ж вони мають тісні зв'язки з природознавчими курсами. Безперервне поглиблене пізнання реалій стимулює процеси взаємопроникнення й інтеграції наук і водночас їх диференціацію - появу зв'язуючих та синтезуючих наук, швидке їх оновлення. Специфіка професійної діяльності майбутніх фахівців зв'язку полягає в тому, що ця діяльність має прикладний характер, оскільки спрямована на розроблення, упровадження нових і супровід наявних технологій зв'язку, водночас у процесі своєї діяльності інженер ставить вимоги до проведення фундаментальних досліджень або сам є виробником нових фундаментальних знань, тобто через інженерію наука перетворюється в продуктивну силу, а виробництво стає застосуванням науки. Результати аналізу нормативних документів, науково-педагогічної літератури, соціального запиту до якості підготовки фахівців зв'язку свідчать про те, що сьогодні провідної ролі набуває орієнтація на компетентність особистості, що суттєво полегшує адаптацію до професійного середовища, підвищує конкурентоспроможність випускника вищого навчального закладу, здатного ефективно функціонувати в нових динамічних соціально-економічних умовах. Осмислення сутності, специфіки інженерної діяльності та функцій зв'язківця спонукає до пошуку причинно-наслідкових зв'язків між професійною діяльністю, функціями, компетенціями та функціональними компетентностями майбутнього фахівця зв'язку.

Вивчення інформаційних джерел, присвячених проблемам розвитку компетентнісно орієнтованої освіти (А. Бєлкіна, А. Дахіна, І. Єрмакова, І. Зимньої, М. Чошанова, А. Хуторського, Л. Салганік, A. Стоф, Р. Maртенс, С. Перрі та ін.), дає підстави для висновку щодо його можливостей в підвищенні якості фахової підготовки студентів, відпрацюванні ними професійних функцій та актуалізації особистісних ресурсів. Аналіз та узагальнення наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених уможливили уточнення основоположних понять: компетенція - це коло повноважень, що визначає наперед задану соціальну вимогу (норму) до професійної підготовки фахівця, необхідну для його продуктивної діяльності, виконання функціональних обов'язків, компетентність - це інтегрована якість особистості, яка відображає ступінь оволодіння певною компетенцією та дає змогу діяти конструктивно (доцільно) у мінливих соціальних умовах.

Концептуальні теоретичні положення компетентнісного підходу стали підґрунтям для всебічного аналізу функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку як органічного складника професійної компетентності (Л. Васильєва, В. Веснін, С. Дружилов, О. Мармаза, І. Родигіна, О. Чернишов). Функціональна компетентність - результат оволодіння фахівцем компетенціями щодо певного виду його професійної діяльності на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях. В свою чергу, у дослідженні визначено функціональну компетентність фахівця зв'язку як якість особистості, яка характеризується цілісною системою особистісно-осмислених знань, умінь і навичок, усталених цінностей, наявністю власного досвіду здійснення інженерної діяльності, що забезпечують оволодіння функціональними компетенціями щодо певного виду професійної діяльності на трьох рівнях (мотиваційному, когнітивному, операціональному) для вирішення проблемних ситуацій та отримання оптимального результату. В основу функціональної компетентності покладено структуру діяльності, відповідно до якої виокремлено компоненти функціональної компетентності, кожен з яких відображає мотиваційний, когнітивний і діяльнісний аспекти її формування.

Мотиваційно-цільовий компонент передбачає ініціювання позитивної мотивації вияву активності людини, спонукальних сил її поведінки, цінностей, усвідомлення цілей і завдань діяльності для оволодіння ефективними способами її організації. Суб'єктний компонент прогнозує усвідомлення студентом себе як суб'єкта діяльності, діагностику власних можливостей, пізнання особистісних якостей, які забезпечують виконання діяльності, активне включення в діяльність, створення індивідуальної траєкторії пізнання, що надає йому неповторності та своєрідності. Об'єктний компонент передбачає здатність окреслити об'єкт діяльності, умотивувати зацікавленість у ньому та потребу працювати з ним, прогнозує володіння знаннями про об'єкт діяльності, його специфіку, можливості, уміння з ним працювати й використовувати у своїй життєдіяльності.

Технологічний компонент пов'язаний із володінням засобами та способами діяльності. Кожен студент для себе обирає ті засоби діяльності, які найбільш зручні, доступні, привабливі, вивчає їхню специфіку, межі використання і, ураховуючи свої можливості та потреби, застосовує їх, виробляючи власні способи роботи - власну технологію. Результативний компонент передбачає вияв індивідом рівня оволодіння компетенціями, дає змогу свідомо оцінювати результати своєї діяльності та рівень власного розвитку. Трактування функціональної компетентності як результату оволодіння фахівцем компетенціями, пов'язаними зі структурою та змістом певного виду інженерної діяльності, дало підстави для виокремлення основних видів функціональних компетентностей майбутнього фахівця зв'язку: функціональна компетентність у виробничо-технологічній діяльності, функціональна компетентність у проектній діяльності, функціональна компетентність у науково-дослідницькій діяльності, функціональна компетентність в організаційно-управлінській діяльності.

Розроблено модель формування функціональних компетентностей, взаємозв'язок компонентів якої й цілісність процесу забезпечені опорою на методологічні підходи та їхні реалізувальні принципи, що виявили сукупність послідовних дій, спрямованих на забезпечення цілісності узагальнених компонентів.

Модель відображає єдність таких основних структурних компонентів: мотиваційно-цільового, змістового, управлінсько-технологічного, оцінювально-результативного.

Цільовий компонент передбачає розроблення навчально-пізнавальних цілей та завдань формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів, включає вимоги соціального запиту й цільові установки навчального закладу зі становлення функціонально компетентного фахівця з урахуванням специфіки його майбутньої професійної діяльності, мети, завдання, теоретико-методологічного підґрунтя, принципів формування функціональних компетентностей.

Тож, маємо що змістовий компонент полягає в узгодженні обраного змісту навчання з процесом його реалізації, спрямований на забезпечення можливості самовизначення студента, розуміння структури та змісту майбутньої діяльності, систематизацію й оволодіння знаннями на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях в процесі вивчення технічних дисциплін, перенесення отриманих знань та вмінь у квазіпрофесійну діяльність.

Управлінсько-технологічний компонент передбачає організацію професійної підготовки через активну взаємодію викладача і студентів, ефективність якої залежить від сформованості цілей та завдань навчання, створення позитивної мотивації до вияву компетентності, відбору доцільних форм, методів, засобів формування функціональних компетентностей, педагогічних умов організації навчального процесу, спрямованих на використання потенціалу технічних дисциплін та орієнтованих на логіку формування функціональних компетентностей.

Оцінювально-результативний компонент спрямований на з'ясування відповідності між результатом формування функціональних компетентностей та метою - становлення функціонально компетентного фахівця зв'язку, містить критерії й рівні сформованості функціональних компетентностей, виконує аналітичну, контрольну, оцінювальну функції, забезпечуючи зворотній зв'язок між студентами та викладачем й отримання інформації про рівень сформованості функціональних компетентностей.

У другому розділі “Експериментальне дослідження методики формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку у вищому навчальному закладі” обґрунтовано показники, критерії та рівні сформованості функціональних компетентностей, запропоновано експериментальну методику формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін, описано організацію експерименту та проаналізовано результати експериментальних даних. Дослідження тривало протягом 2005-2010 років і передбачало три взаємопов'язані етапи. На першому етапі (2005-2006 рр.) вивчено та проаналізовано стан проблеми формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців у галузі зв'язку, з'ясовано основні підходи та розроблено методику формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку, здійснено констатувальний експеримент. На другому етапі (2007-2009 рр.) проведено формувальний експеримент, у ході якого впроваджена авторська методика формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін, унесено належні корективи. На третьому етапі (2009-2010 рр.) проаналізовано й узагальнено одержані результати, сформульовано загальні висновки, оформлено текстову частину роботи. На підставі виокремлених показників, критеріїв і рівнів сформованості функціональних компетентностей та з урахуванням результатів констатувального етапу експерименту доведено, що в більшості студентів функціональні компетентності сформовані недостатньо (студенти мають початковий або низький рівень). У ході експериментального дослідження підтверджено доцільність теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування функціональних компетентностей до яких належать: позитивна мотивація навчальної та професійної діяльності, суб'єкт-суб'єктна рефлексивна взаємодія викладача й студентів, залучення студентів до різних видів діяльності, компетентність та професіоналізм викладача, інформаційно-технологічне забезпечення.

Формувальний експеримент зреалізовано на основі навчання дисциплін метрологічного циклу. В основу розробки методики формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку покладені принципи: суб'єктності, оптимальності, взаємозалежності, фасилітації, креативності, доповнення, варіативності, діагностики та самоорганізації. Основними характеристиками методики в навчальному процесі є те, що: студент усвідомлює мету діяльності як важливу особисто для себе, ефективне навчання базується на пізнавальному інтересі студента, студент - особистість із власним досвідом, тому результативність діяльності суттєвою мірою залежить від його вміння використовувати індивідуальний досвід. Сучасне навчання у технічному вищому навчальному закладі - це продуктивний процес, під час якого студент відтворює набуті знання, опановуючи новий зміст. Засвоєння студентами змісту освіти відбувається переважно під час їхньої активної діяльності, де вони постають суб'єктами власної діяльності, на компетентнісно орієнтованих заняттях навчаються вчитися. Не можливо всього навчити, але можна навчити вчитися. Ось чому науковці і практики вважають ефективним методом навчання побудову індивідуальної програми діяльності, важливою ознакою компетентнісно орієнтованого навчання є надання студентам свободи вибору. Студенти обирають варіанти завдань, способи їх виконання, форми звіту про результати роботи тощо, проте право вибору завжди має урівноважуватися усвідомленою відповідальністю за свій вибір, на компетентнісно орієнтованих заняттях оцінюють не тільки кінцевий результат, а й власне процес роботи студентів, завдяки якому вони досягають високого рівня освіти. професійний освіта навчальний

Методика формування функціональних компетентностей передбачає поетапне формування кожного її компонента (мотиваційно-цільового, суб'єктного, об'єктного, технологічного та результативного) на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях у чітко визначених педагогічних умовах шляхом включення в різні види діяльності. З огляду на зазначені тенденції перебудови технічної освіти, відповідно до компетентнісного підходу, серед основних ознак становлення майбутнього фахівця як функціонально компетентного виокремлено: розуміння мети й змісту своєї діяльності, усвідомлення себе суб'єктом діяльності, бачення нової функції виробничого об'єкта, з'ясування структури об'єкта, здатність розпізнати проблеми в знайомій ситуації, самостійне перенесення знань та умінь на нову ситуацію, визначення різних способів вирішення проблемних ситуацій, самостійне комбінування відомих способів діяльності, побудова принципово нового способу вирішення завдань, оцінювання успішності своєї діяльності. Формування мотиваційно-цільового компонента вирішує проблему переведення зовнішньо заданої мети навчання на особистісно ціннісну, спрямовану на оволодіння студентом функціональними компетентностями, на усвідомлення мети та завдань діяльності на трьох рівнях (мотиваційному, когнітивному, операційональному) за допомогою орієнтації на спектр компетенцій, якими необхідно оволодіти в процесі навчання дисципліни, на місце кожної теми в змісті функціональної компетенції, через прийоми привернення уваги студентів та спонукання до пізнавальної активності завдяки використанню технологій проблемного навчання та інформаційно-технологічного забезпечення.

Формування суб'єктного компонента спрямоване на усвідомлення себе суб'єктом діяльності, що відбувається через активізацію пізнавальної діяльності, індивідуальне диференційоване, інтерактивне навчання, тактики педагогічної підтримки, рефлексивні вправи, технології розвитку критичного мислення та розвивального навчання.

Об'єктний компонент формується через усвідомлення сутності професійної діяльності, її специфіки та функцій завдяки чітким характеристикам вимог щодо кола обов'язків (компетенцій), необхідних для її виконання, та прийомам включення в квазіпрофесійну діяльність на заняттях. Серед напрямів формування технологічного компонента виокремлено прийоми засвоєння способів діяльності. Сприяє цьому процесу використання інформаційно-навчального комплексу (програма дисципліни, тексти інтерактивних лекцій, альбом схем, електронні лабораторні роботи, завдання до практичних робіт та електронні тренажери до них, нормативна база, інтерактивний словник, бібліотека), семінари, майстер-класи, конкурси, екскурсії на підприємства зв'язку тощо. Формування результативного компонента мало наскрізний характер і відбувалося через діагностику на початку заняття, самооцінювання, групове оцінювання, педагогічне оцінювання викладача, рефлексію, акумуляцію власного досвіду протягом усього навчання, підсумкові зрізи. Воно спрямоване на становлення позитивної мотивації до діяльності, професійної ціннісної позиції, власного досвіду, особистісних смислів, чим забезпечується повне оволодіння компетенціями. Достовірність отриманих даних перевірено на підставі застосування U-критерію Мана-Уітні для результатів дослідження за кожним із параметрів. Зроблено висновок про те, що розходження даних, отриманих у контрольній та експериментальній групах суттєві та не зумовлені випадковими причинами, а є наслідком проведеної експериментальної роботи з формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше досліджено теоретико-методологічні аспекти формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі професійної підготовки. Результати науково-педагогічної роботи вказують на досягнення мети, виконання поставлених завдань дослідження і є підставою для узагальнених висновків:

1. Процес інформатизації суспільства, безперервна поява та майже миттєве впровадження в повсякденний побут новітніх інфокомунікаційних технологій потребують нових підходів до професійної підготовки майбутніх фахівців зв'язку. При цьому цілі сучасної освіти все більше пов'язують з розвитком професійно-особистісних якостей випускника, формуванням його компетентностей. Функціональні компетентності є важливим компонентом становлення майбутнього зв'язківця як професіонала. Вивчення специфіки професійної підготовки майбутніх фахівців зв'язку уможливило виявлення низки протиріч у традиційному навчанні технічних дисциплін, які зумовили актуальність удосконалення організації навчального процесу, орієнтованого на формування функціональних компетентностей;

2. Теоретичний аналіз організації підготовки майбутніх фахівців зв'язку з урахуванням специфіки їхньої професійної діяльності, різних науково-методологічних підходів до оцінювання рівня підготовленості фахівців дав змогу з'ясувати, що в педагогіці немає усталеного визначення основоположних для цього дослідження понять. Узагальнення теоретичного та практичного досвіду реалізації компетентнісної освіти слугує підставою для трактування: компетенції як кола повноважень, що визначає наперед задану соціальну вимогу (норму) до професійної підготовки фахівця, необхідну для його продуктивної діяльності, виконання функціональних обов'язків, компетентності фахівця зв'язку як інтегрованої якості особистості, що відображає ступінь оволодіння фахівцем професійними компетенціями та сприяє конструктивній діяльності у розв'язанні виробничих завдань. Сформульовано авторське поняття “функціональна компетентність” потрактоване як результат оволодіння фахівцем компетенціями, що пов'язані з певним видом його професійної діяльності, сформованого на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях. Оскільки функціональна компетентність зумовлена змістом професійної діяльності та властивостями особистості, то вона є системно-організованою, цілісною, особистісно вмотивованою якістю майбутнього фахівця зв'язку як суб'єкта діяльності, адекватна цілям та змісту певного виду його професійної діяльності. Функціональна компетентність фахівця зв'язку - інтегрована якість особистості, породжена її діяльністю як суб'єкта накопичення власного досвіду про способи діяльності, що характеризується цілісною системою особистісно-осмислених знань, умінь і навичок фахівця зв'язку, усталених цінностей, які забезпечують оволодіння функціональними компетенціями щодо певного виду інженерної діяльності на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях для ефективного вирішення професійних завдань. Розроблено структуру функціональної компетентності, що відображає мотиваційний, когнітивний і діяльнісний рівні її формування. Такий підхід дав змогу окреслити основні шляхи формування функціональної компетентності, а зафіксовані в дослідженні її види конкретизували етапи розвитку цих компетентностей і забезпечили проведення комплексної діагностики;

3. Розроблено модель формування функціональних компетентностей в процесі навчання технічних дисциплін. Порівняльний аналіз організації традиційного та компетентнісно орієнтованого навчання дав змогу виявити оптимальні характеристики побудови моделі. Взаємозв'язок компонентів моделі й цілісність процесу забезпечений опорою на методологічні підходи (системний, особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний) та їх зреалізувальні принципи, що окреслили сукупність послідовних дій, спрямованих на забезпечення узгодженості компонентів, які визначили структуру моделі формування функціональних компетентностей. Компонентами моделі є: цільовий - розроблення навчально-пізнавальних цілей та завдань формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів, змістовий - узгодження обраного змісту навчання з процесом його реалізації, управлінсько-технологічний - організація професійної підготовки на засадах активної рефлексивної взаємодії викладача та студентів, оцінювально-результативний - встановлення відповідності між результатом формування функціональних компетентностей та метою - становлення функціонально компетентного фахівця зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін. З'ясовано педагогічні умови, які сприяють формуванню функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку в процесі навчання технічних дисциплін на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях. Експериментальна перевірка підтвердила доцільність наступних умов: позитивної мотивації навчальної та професійної діяльності, суб'єкт-суб'єктної рефлексивної взаємодії викладача й студентів, залучення студентів до різних видів діяльності, компетентності та професіоналізму викладача, інформаційно-технологічного забезпечення на основі використання комп'ютерних технологій в організації навчання студентів і педагогічної підтримки становлення їх як функціонально компетентних фахівців;

4. Для вивчення рівнів сформованості функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку розроблено показники та критерії оцінювання функціональних компетентностей за мотиваційним, когнітивним та операціональним параметрами, що забезпечило діагностування стану сформованості функціональних компетентностей майбутніх зв'язківців в процесі навчання технічних дисциплін. Показниками сформованості функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку слугують: наявність пізнавальних мотивів, наявність мотиву самовдосконалення, спрямованість на професійну діяльність, якість професійних знань, знання специфіки професійної діяльності, знання змісту функціональних компетенцій, зіставлення власного досвіду з компетенціями за фахом, ступінь самостійності у виконанні діяльності, якість професійних умінь. Вивчено та проаналізовано стан сформованості функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку, що дає підстави стверджувати: на момент проведення констатувального етапу експерименту в студентів сформовані функціональні компетентності переважно на низькому рівні та існують значні індивідуальні розбіжності в рівнях сформованості функціональних компетентностей за визначеними параметрами. Такі результати пояснюються низькою усвідомленістю особистісної значущості володіння функціональними компетентностями та відсутністю цілеспрямованої роботи з їх формування;

5. Модель формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку трансформовано у функціональну форму через упровадження методики формування функціональних компетентностей в процесі навчанні технічних дисциплін. Через оволодіння студентами змістом освіти в ході вивчення предмета (дидактичний складник навчання) формувалися мотиваційно-цільовий, суб'єктний, об'єктний, технологічний та результативний компоненти функціональної компетентності, а через створення сприятливих педагогічних умов для активізації всіх компонентів (комунікативний складник навчання) забезпечувалося більш якісне оволодіння предметом для розвитку функціональних компетентностей у майбутнього фахівця зв'язку. Методика формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку упроваджена в процес навчання студентів технічних спеціальностей та за умов належної адаптації може бути використана в інших освітніх закладах. Експериментально-дослідницька робота та аналіз отриманих результатів довели ефективність і дієвість розробленої та впровадженої методики формування функціональних компетентностей студентів технічних спеціальностей. Оцінювання сформованості функціональних компетентностей уможливило фіксацію позитивної динаміки в контрольній та експериментальній групах. Проте більш суттєві зміни відбулися в студентів експериментальної групи, де, за тотожності змісту навчального предмета з контрольними групами, упроваджено авторську методику. Застосовано методи математичної статистики, які дали змогу підтвердити робочу гіпотезу про те, що зміни в рівні сформованості функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку не є випадковими і мають систематичний характер. У результаті формувального експерименту в експериментальній групі початкового рівня сформованості функціональних компетентностей за мотиваційним параметром не має жоден студент, зменшилася кількість студентів з низьким рівнем до 10,7%, з середнім - до 33,4%, водночас значно зросла кількість студентів з високим рівнем - до 55,9%. За когнітивним параметром кількість студентів із початковим та низьким рівнем сформованості функціональних компетентностей зменшилася до 1,2% та до 15,5% відповідно, збільшилася кількість студентів, що мають середній та високий рівень. Так, середнього рівня досягли 57,1% респондентів, високого - 56,2%. Результати дослідження рівня сформованості за операціональним параметром довели, що кількість студентів, які демонструють початковий рівень зменшилася до 2,4%, низький - до 21,4%, а кількість студентів з середнім рівнем збільшилася до 51,2%, з високим - до 25%. Доведено, що рівень функціональних компетентностей у студентів експериментальної групи після формувального етапу експерименту значно вищий. Вірогідність результатів дослідження забезпечена теоретико-методологічною обґрунтованістю наукового підходу до вивчення об'єкту дослідження, відповідністю основних положень дисертації результатам педагогічних і дидактичних студій, адекватністю методів дослідження його меті й завданням, доцільним поєднанням кількісного та якісного аналізу, репрезентативністю емпіричних даних, використанням методів математичної статистики, позитивними результатами впровадження експериментальної методики в практику вищої школи.

Проведене дослідження не претендує на вирішення всіх аспектів теоретичних, методологічних і прикладних проблем формування функціональних компетентностей у студентів технічних спеціальностей. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень, на наш погляд, є: чітке визначення кількості функціональних компетенцій фахівця зв'язку та їх співвіднесення з характером професійної діяльності, що дасть змогу більш повно виявити сутність та специфіку функціональних компетентностей, пошук нових шляхів формування функціональних компетентностей особистості на різних етапах професійного становлення, вдосконалення діагностичного інструментарію та процедури оцінювання функціональних компетентностей, систематичне удосконалення інформаційно-технологічного забезпечення технічної підготовки майбутніх фахівців зв'язку, розроблення методичних рекомендацій, посібників та коригування робочих та навчальних програм із технічних дисциплін тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сорокіна Г.Ю. Методичні аспекти використання інформаційних технологій в процесі формування функціональних компетентностей при вивченні технічних дисциплін / Г.Ю. Сорокіна // Педагогічні науки: зб. наук. праць / СумДПУ ім. А.С. Макаренка. - Суми, 2006. - Ч. 1. - С. 80-86.

2. Сорокіна Г.Ю. Реалізація міжпредметних зв'язків фізики і метрології у професійній підготовці фахівців зв'язку вищих технічних закладів освіти / Г.Ю. Сорокіна, Ю.П. Бендес // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2006. - №6. - С. 72-80.

3. Сорокіна Г.Ю. Інформаційно-навчальний комплекс як умова формування функціональної компетентності / Г.Ю. Сорокіна // Імідж сучасного педагога. - 2008. - №7-8 (86-87). - С. 89-92.

4. Сорокіна Г.Ю. Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв'язку / Г.Ю. Сорокіна // Вища школа. - 2009. - №12. - С. 34-38.

5. Сорокіна Г.Ю. Модель формування функціональної компетентності майбутніх фахівців зв'язку / Г.Ю. Сорокіна // Проблеми трудової та професійної підготовки. - 2009. - №7. - С. 186-192.

6. Сорокіна Г.Ю. Функціональні компетентності майбутнього фахівця зв'язку / Г.Ю. Сорокіна // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2010. - №9(196). - С. 272-278.

Размещено на Allbest.ru