Формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки

Размещено на http://allbest.ru

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 378.147:159.9 - 057.87(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Скірко Роман Леонідович

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор СУЩЕНКО Тетяна Іванівна, Класичний приватний університет (м. Запоріжжя), професор кафедри управління навчальним закладом і педагогіки вищої школи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор РАДУЛ Валерій Вікторович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент ХАУСТОВА Олена Валеріївна, Комунальний заклад “Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” Запорізької обласної ради, завідувач кафедри інноваційних освітніх технологій.

Захист відбудеться “23” грудня 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.04 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий “___” листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.І. Облєс

психолог соціальний компетентність самовиховання

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення, кардинальна зміна відносин у системі “індивід - соціум”, суспільних ціннісних орієнтирів, норм та правил, соціальна невизначеність і суперечливість зумовлюють необхідність перегляду наукових позицій щодо підготовки спеціалістів до роботи з людьми, зокрема психологів. В умовах суспільних трансформацій та входження України до європейського освітнього простору формування в майбутніх практичних психологів соціальної компетентності, готовності до ефективної взаємодії є нагальною проблемою, вирішення якої залежить від підвищення якості їхніх знань про функціонування європейських та українських соціальних інститутів, взаємодію в демократичному суспільстві, способи успішного спілкування на основі толерантного ставлення до людини, особистісної адаптації й самореалізації в сучасному соціумі.

Формування соціальної компетентності майбутнього практичного психолога у процесі професійної підготовки має враховувати особливості соціокультурної ситуації, перехід українського суспільства від жорстко детермінованого до ринкового, в якому необхідно узгоджувати соціальні цінності й вимоги вільної конкуренції на ринку праці, здійснювати соціальну самореалізацію, бути творчими в соціальних відносинах тощо.

Підготовка майбутнього психолога в оновлених соціокультурних умовах має враховувати необхідність формування соціальної компетентності, яка виявляється в готовності до вирішення різноманітних проблем, пов'язаних із суспільною природою людини, таких як: психологічна допомога в умовах соціально-економічних трансформацій та катаклізмів, у ситуаціях надання підтримки жертвам соціальних хвороб; сприяння соціальному розвитку дітей і молоді; узгодження соціальних ролей; вирішення конфліктів з урахуванням соціально-психологічних особливостей колективу, колективного та групового функціонування тощо.

Модернізація української системи освіти набуває соціальної спрямованості: зміст вищої освіти орієнтується на зростання соціальної ролі особистості, розвиток її соціальних якостей, підвищення активності, збагачення соціального досвіду, прищеплення навичок міжкультурної взаємодії, створення умов для соціальної адаптації та гармонізації відносин людини й суспільства, на що вказано в Законі України “Про вищу освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХ століття), Національній доктрині розвитку освіти тощо.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав: в Україні створюються теоретичні передумови для успішного вирішення цієї проблеми. Процес професійної підготовки психолога досліджували Г.С. Абрамова, О.Ф. Бондаренко, І.В. Дубровіна, Ю.М. Ємельянов, С.Д. Максименко, В.Г. Панок, Н.І. Пов'якель, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко та ін. Ідеї компетентністного підходу в професійній підготовці розвивають у своїх працях Н.М. Бібік, О.І. Гура, Л.І. Даниленко, Е.Ф. Зеєр, Л.М. Карамушка, А.К. Маркова, В.І. Маслов, Л.І. Паращенко, Є.М. Павлютенков, О.І. Пометун, О.Я. Савченко, А.В. Хуторський та ін.

Формуванню соціальної компетентності приділяють пильну увагу вітчизняні та зарубіжні вчені: В.І. Байденко, І.О. Зимня, У.П. Каннінг, Б. Креме, В.М. Куніцина, Г. Рот, Б. Рунде, В. Сейд, Б. Шпінат, Г. Шотмейєр та ін. У наукових працях С.Г. Гончарова, В.М. Куніциної, В.Г. Первутинського та інших учених розглянуто сутнісні, змістовні, структурні характеристики соціальної компетентності.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, що містять психолого-педагогічне тлумачення категорії “соціальна компетентність” (С.Г. Гончаров, У.П. Каннінг, Б. Кремс, В.М. Куніцина та ін.); положення системно-діяльнісного (Ю.К. Бабанський, В.П. Беспалько, П.І. Підкасистий, М.М. Скаткин та ін.), акмеологічного (А.О. Деркач, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова та ін.); компетентністного (І.О. Зимня, А.В. Хуторський, В.Д. Шадриков та ін.) підходів; методологічні положення теорії спілкування й роботи в галузі соціальної перцепції (Г.М. Андреєва, О.О. Бодальов, О.О. Леонтьєв та ін.); ідеї формування соціальної компетентності спеціалістів у процесі професійної підготовки (В.І. Байденко, А.П. Вєтошкін, С.М. Краснокутська, В.М. Куніцина та ін.).

Науковці вказують на важливість урахування багатоаспектного характеру формування соціальної компетентності в майбутнього фахівця. Втім, недостатньо висвітленим у теорії та практиці залишається питання формування соціальної компетентності практичних психологів у процесі професійної підготовки.

Відсутність наукових досліджень із цих питань, відповідної концепції, як основи фахової підготовки майбутніх психологів, ускладнює пошук ефективних шляхів розв'язання цієї проблеми, стимулює подолання існуючих суперечностей між:

новими соціокультурними умовами, що характеризуються потребою в конкурентоспроможних високопрофесійних фахівцях-психологах, здатних до здійснення ефективної соціальної взаємодії, прогнозування наслідків соціальної поведінки, самоуправління, досягнення соціального успіху, та недосконалістю професійної підготовки майбутніх психологів у системі фахової освіти;

визнанням необхідності вдосконалення підготовки майбутніх психологів до професійної й соціальної діяльності та відсутністю науково обґрунтованих організаційно-педагогічних умов формування соціальної компетентності майбутніх психологів.

Необхідність усунення вказаних суперечностей вимагає осмислення й обґрунтування теоретико-методичних засад підготовки фахівця, здатного вирішувати професійні завдання, бути конкурентоспроможним на ринку праці, мати необхідні для цього соціальні вміння та навички.

Таким чином, відсутність шляхів подолання визначених суперечностей і необхідність формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів на професійному рівні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми кафедри управління навчальним закладом і педагогіки вищої школи “Оновлення концептуальних засад української професійної освіти на етапі євроінтеграції” (номер державної реєстрації 0109U002114). Тему дисертації затверджено вченою радою КПУ (протокол № 10 від 30 червня 2010 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 28 вересня 2010 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов, які забезпечують формування в майбутніх практичних психологів соціальної компетентності.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

– обґрунтувати сутність поняття “соціальна компетентність майбутнього практичного психолога” та її компоненти;

– визначити критерії й показники рівнів сформованості соціальної компетентності майбутніх практичних психологів;

– вивчити стан формування соціальної компетентності в системі професійної підготовки майбутніх практичних психологів;

– науково обґрунтувати модель, концепцію та експериментально перевірити ефективність організаційно-педагогічних умов формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів;

– розробити й апробувати методичні рекомендації з технології формування соціальної компетентності майбутніх психологів.

Об'єкт дослідження - процес формування в майбутніх практичних психологів соціальної компетентності.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови формування в майбутніх практичних психологів соціальної компетентності в процесі професійної підготовки.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні про те, що формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів може стати невід'ємною складовою ефективної професійної підготовки за таких умов:

підготовки викладачів до впровадження моделі формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у педагогічному процесі вищого навчального закладу;

внесення в зміст професійної освіти майбутніх практичних психологів теоретико-прикладних соціальних знань, умінь і навичок;

залучення майбутніх фахівців до практико-орієнтованої діяльності з розв'язання життєвих соціальних проблем і реалізації суспільно значущих проектів;

педагогічного супроводу формування соціальної компетентності майбутнього практичного психолога в процесі професійної підготовки на діагностичній основі.

Центральною ідеєю концепції дослідження є положення про те, що майбутній практичний психолог у процесі професійної підготовки має оволодіти компетентністю в різноманітних сферах діяльності, соціальній зокрема. Соціальна компетентність майбутнього практичного психолога як інтегративна характеристика особистості є сукупністю її соціальних знань, умінь, навичок, досвіду, цінностей і якостей, що дає змогу ефективно виконувати соціальні й професійні функції в межах компетенції психолога на основі позитивного ставлення до себе та інших.

Методи дослідження. З метою розв'язання поставлених завдань використано такі методи:

– теоретичні: аналіз наукової літератури - для виявлення стану розробки проблеми формування соціальної компетентності; моделювання - для конструювання моделі та технології формування соціальної компетентності як інтегративної якості особистості; узагальнення теорії й практики її формування з метою визначення аспектів, що потребують удосконалення;

– емпіричні: вивчення соціального досвіду, документації, анкетування, педагогічне спостереження, бесіди, інтерв'ювання, метод контент-аналізу, узагальнення незалежних характеристик, моделювання педагогічних ситуацій, констатувальний експеримент - для визначення рівнів сформованості соціальної компетентності.

На етапі експериментальної перевірки ефективності технології формування соціальної компетентності студентів ВНЗ проведено формувальний експеримент, під час аналізу та узагальнення результатів якого використано методи математичної статистики для перевірки достовірності отриманих результатів.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять філософські та психолого-педагогічні концепції про діалектичну єдність процесу професійної підготовки й соціально-економічного розвитку суспільства, провідну роль діяльності у формуванні особистості, а також конкретно-історичний, особистісно орієнтований та діяльнісний підходи до підготовки фахівців; Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Конституція України, Концептуальні засади гуманітарної освіти в Україні, Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше розроблено й науково обґрунтовано дослідну модель, концепцію та організаційно-педагогічні умови формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки;

уточнено сутність поняття “соціальна компетентність майбутніх практичних психологів”; компоненти, критерії, показники та рівні її сформованості;

удосконалено зміст, форми, методи формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки, засоби створення й розв'язання соціальних ситуацій, суспільно значущих проектів визначення перспективи соціального зростання й саморозвитку, боротьби із соціальними стереотипами, соціальної взаємодії як чинника розвитку професіоналізму;

набули подальшого розвитку наукові положення про педагогічний супровід формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів, мікротехнології організації тренінгів і методи їх професійного самовиховання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні й апробації діагностико-корекційної методики виявлення готовності майбутніх фахівців до практико-орієнтованої діяльності з розв'язання життєвих соціальних проблем і реалізації суспільно значущих проектів. Запропоновано та впроваджено модель і технологію формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки. Розроблено програми науково-методичного семінару для викладачів “Формування соціальної компетентності майбутніх психологів у діяльності педагога вищої школи”, спецкурсу “Соціальна компетентність практичного психолога як чинник розвитку його професіоналізму”, тренінгу формування соціальної компетентності, роботи клубу “Соціальний успіх”. Розкрито активні форми й методи формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у ВНЗ, такі як: ранжування соціальних проблем, цілей саморозвитку соціальної компетентності; моделювання особистісного, соціального, професійного, кар'єрного зростання; інсценізація конфлікту соціальних ролей; розробка, створення, імітація й вирішення соціально-психологічних ситуацій тощо.

Результати дослідження використовуються в навчально-виховному процесі Класичного приватного університету (довідка № 2218 від 22 лютого 2010 р.), Запорізького національного університету (довідка № 01-23/97 від 12 квітня 2010 р.), Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 34-1712-0002 від 24 березня 2010 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/2761 від 8 квітня 2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати дослідження обговорювалися на конференціях:

міжнародного рівня: “Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України” (м. Ялта, 2008 р.), “Психолого-педагогічний супровід фахового зростання особистості у системі неперервної професійної освіти” (м. Київ, 2009 р.), “Педагогіка вищої школи ХХІ століття та формування національної гуманітарно-технічної еліти” (м. Харків, м. Алушта, 2010 р.), “Особистість в єдиному освітньому просторі” (м. Запоріжжя, 2010 р.);

всеукраїнського рівня: “Оновлення концептуальних засад професійної та загальної освіти на етапі євроінтеграції” (м. Запоріжжя, 2010 р.), “Формування соціокультурної компетенції сучасної молоді” (м. Запоріжжя, 2010 р.), “Педагогічне проектування як засіб становлення і розвитку ключових компетентностей суб'єктів освітнього простору” (м. Запоріжжя, 2010 р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 13 наукових працях, з них 9 - статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 4 - тези конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (224 найменування). Загальний обсяг дисертації - 250 сторінок, у тому числі основний текст - 166 сторінок. Робота містить 20 таблиць, 8 рисунків на 16 сторінках, 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження; вказано наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - “Теоретико-педагогічні засади формування соціальної компетентності майбутніх психологів” - на підставі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених розкрито сутність та охарактеризовано структурні компоненти соціальної компетентності; розглянуто основні шляхи її формування в процесі професійної підготовки майбутніх практичних психологів у ВНЗ; висвітлено результати констатувального експерименту щодо характеристики стану сформованості соціальної компетентності майбутніх практичних психологів.

Згідно з логікою наукових досліджень, здійснено детальний аналіз змісту категорій, які пов'язані з поняттям “соціальна компетентність майбутнього практичного психолога”, зокрема таких як: “компетентність”, “компетенція”, “ключові компетенції”, “професійна компетентність”, “соціальна компетентність”.

Проведений дефініційний аналіз вихідних понять показав, що поняття “компетенція” означає сферу застосування знань, умінь і навичок людини, тоді як “компетентність” - семантично первинна категорія, що відображає їх інтеріоризовану (засвоєну як особистісний досвід) сукупність. Вивчення соціально-філософських джерел дало змогу виявити принципову відмінність компетенції від компетентності, яка полягає в тому, що компетенція є інституціональним поняттям, яке визначає статус особи, а компетентність є поняттям функціональним (Л.О. Колбасова).

Нам близька позиція А.В. Хуторського щодо розмежування термінів “компетентність” і “компетенція”, який зазначає, що компетенція є наперед заданою вимогою до освітньої підготовки того, хто навчається, а компетентність є сукупністю сформованих особистісних якостей і мінімального досвіду діяльності у відповідній сфері.

Аналіз сутності професійної компетентності психолога засвідчив важливість володіння соціальним контекстом. Доведено, що соціальну компетентність треба вважати невід'ємною характеристикою кваліфікованого психолога.

Вивчення питання соціальної компетентності в історичному контексті розпочато зарубіжними науковцями з розробки концепції соціального інтелекту (Д. Векслер, Х. Гарднер, Дж. Гілфорд, С. Космітські, Е.Л. Торндайк та ін.). У сучасних дослідженнях вказано, що, на відміну від соціального інтелекту, соціальна компетентність виявляється не в знаннях і розумових навичках, а в способі оперування знаннями, правилами інтерпретації, ефективності та адекватності в різноманітних проблемних ситуаціях.

Починаючи з 1970-х рр., поняття “соціальна компетентність” інтенсивно розробляли в наукових школах психології розвитку, соціальної психології, психології управління, організаційної психології. Однак тлумачення сутності цього феномену досі є неоднозначним.

Поняття “соціальна компетентність” ввів у науковий обіг німецький учений Г. Рот. На його думку, соціальна компетентність є одним із трьох різновидів компетентності людини (поряд із самокомпетентністю та предметною компетентністю) і відображає сферу взаємодії з іншими.

Соціальна компетентність, як одна з ключових, репрезентує здатність брати на себе відповідальність, спільно приймати рішення, брати участь у їх реалізації, виявляти єдність особистісних інтересів з потребами закладу, суспільства, толерантність до різних етнокультур і релігій.

Дослідники соціальної компетентності у своїх підходах базуються на розумінні її як якості особистості, що забезпечує взаємодію зі світом на основі позитивного ставлення до себе та інших людей (В. Хутмахер); як ресурсу особистості, який зумовлює її соціальну поведінку й відносини (В. Донах'ю, К. Рєшке); як здатності людини долати соціальні проблеми (У. Пфінгстен, Р. Хінч); як результату упевненої поведінки (В.Г. Ромек); як фактора розвитку соціальної зрілості й соціалізації людини (Г.С. Абрамова, Г.Е. Бєлицька, В.В. Радул, Н.О. Рототаєва) та ін.

На підставі розгляду основних підходів до визначення сутності професійної й соціальної компетентності фахівців сформульовано такі вихідні позиції дослідження:

акцентування соціальної сутності феномену компетентності (Ю.М. Ємельянов);

тлумачення сутності компетентності як кінцевого результату підготовки фахівця, який виявляється у сформованих особистісних якостях і певному досвіді, базується на потенціалі компетенцій (знаннях, уміннях, цінностях) (О.Ю. Заславська, І.О. Зимня, А.В. Хуторський та ін.);

розуміння соціальної компетентності як складової професійної компетентності (В. Ландшеєр, А.К. Маркова та ін.);

інтегративний підхід до сутності соціальної компетентності (Б.А. Жиганов, Д.Є. Єгоров, Н.В. Ляхова, Н.О. Рототаєва, В.В. Цвєтков та ін.);

пріоритетне значення знань про соціальну дійсність і про себе (В.М. Куніцина, Г.Л. Парфьонова), системи складних соціальних умінь (А. Аргайл, Ю.М. Ємельянов), соціального досвіду (Б.А. Жиганов, Н.В. Ляхова), мотиваційно-ціннісної основи соціальної компетентності (Е.Г. Бєлицька, Т.І. Самсонова) для майбутнього психолога;

акцентування громадянської спрямованості, соціальної відповідальності та активності як ключових аспектів соціальної компетентності (Н.Н. Беденко, Л.Г. Карпова, С.М. Краснокутська, Б. Кремс, В.В. Радул та ін.).

Здійснений теоретичний аналіз дав змогу довести, що соціальна компетентність майбутнього практичного психолога є одним із кінцевих результатів, різновидом його професійної компетентності, що зумовлює готовність самостійно вирішувати завдання, пов'язані із соціальним життям, оцінювати результати власної діяльності згідно з вимогами суспільства.

На нашу думку, соціальна компетентність майбутнього практичного психолога являє собою інтегративну характеристику особистості, включає сукупність її соціальних знань, умінь, навичок, досвіду, цінностей і якостей, яка дає змогу ефективно виконувати соціальні функції в межах компетенції психолога на основі позитивного ставлення до себе та іншого. Цей різновид компетентності є органічно пов'язаним з комунікативною, соціально-психологічною компетентностями професіонала.

Теоретичне дослідження показало, що до ознак соціальної компетентності відносять наявність знань про соціальну дійсність і себе, складні соціальні вміння й навички взаємодії; гнучкість поведінки в соціальних ситуаціях; здатність досягати мети в соціальній взаємодії та балансу між кооперацією й конфронтацією; суспільно значущі та професійно важливі якості; вміння прогнозувати розвиток ситуацій міжособистісного спілкування, зміни в розвитку життєвих ситуацій; вміння будувати гіпотези, передбачати точки зору партнерів, їхнє ставлення до предмета спільної діяльності, соціальної відповідальності.

Соціальна компетентність майбутніх практичних психологів дає їм змогу швидко та адекватно адаптуватися в соціумі; ставитися до себе та своїх партнерів конструктивно, незалежно, прагнучи до співробітництва й урахування ситуації, яка склалася; успішно адаптуватися до умов життя соціуму, що динамічно змінюються; здійснювати соціально-професійну самореалізацію, розвивати соціальну зрілість і дорослість.

Феномен соціальної компетентності взаємопов'язаний з різноманітними характеристиками, складовими, властивостями особистості, такими як: соціальні стереотипи, цінності, норми, ролі, установки, соціальна ідентичність, Я-концепція, соціальний інтелект, соціальний досвід.

Виявлено, що серед концептуальних підходів до формування соціальної компетентності майбутнього психолога виокремлюють компетентністний, гуманістичний, особистісний, системний, діяльнісний, екофасилітативний та інші, які дають змогу ефективно впливати на сферу соціальних відносин і самореалізацію суб'єкта. Встановлено, що процес формування соціальної компетентності має аксіологічну, громадянську, креативну, гуманістичну, рефлексивну спрямованість; максимально сприяє саморозкриттю, самовизначенню, саморозвитку, самовияву й соціалізації, проявам самостійності, ініціативності, лідерських якостей особистості, засвоєнню позитивних стереотипів та алгоритмів соціальної поведінки, суспільно значущій діяльності, розв'язанню життєвих соціальних проблем, підвищенню соціального й особистісного статусу, розвитку впевненості майбутніх практичних психологів у собі.

Визначено критерії, показники й рівні сформованості соціальної компетентності майбутніх практичних психологів. Компонентами соціальної компетентності майбутнього практичного психолога є когнітивний, ціннісно-мотиваційний і поведінковий. Когнітивний - пов'язаний із соціальним інтелектом, соціальними знаннями й навичками; поведінковий - із соціальним досвідом, уміннями соціального функціонування, сумісної діяльності; ціннісно-мотиваційний - із соціальними цінностями, потребами, мотиваційними орієнтаціями в міжособистісних відносинах.

Стан сформованості соціальної компетентності майбутніх практичних психологів виявлено за допомогою застосування семи стандартизованих психологічних діагностичних методик. Аналіз отриманих даних засвідчив, що більшість студентів психологічних факультетів (73,8%) відзначається середнім рівнем сформованості соціальної компетентності. Викликає занепокоєння те, що 13,3% майбутніх практичних психологів мають низький рівень соціальної компетентності, і лише 12,9% із них - високий.

Результати констатувального експерименту переконують, що в умовах професійної підготовки не реалізовано можливості формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів.

У другому розділі - “Зміст і результати експериментально-дослідної роботи з формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів” - подано програму експерименту, дослідну модель, висвітлено результати експериментальної перевірки організаційно-педагогічних умов формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів.

Програма формувального експерименту враховувала стартові умови й такі особливості професійної підготовки майбутніх практичних психологів:

в умовах соціально-культурних перетворень більшість студентів психологічного факультету недостатньо зорієнтована в питаннях подолання соціально-психологічних проблем;

процес професійної підготовки майбутніх практичних психологів не задовольняє їхніх потреб в оволодінні способами підвищення соціального статусу, встановлення й розвитку конструктивних відносин у складних соціальних ситуаціях тощо;

професійна підготовка практичних психологів, що зорієнтована тільки на здобуття ними знань і вмінь, не дає їм змоги ефективно інтегрувати, спрямовувати формування в себе суспільно значущих якостей особистості, соціальної компетентності;

розроблено теоретичні й методологічні основи формування комунікативної компетентності майбутніх психологів, що далекі від соціальної компетентності;

процес успішної професійної підготовки потребує розробки й упровадження особливої технології та організаційно-педагогічних умов формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів.

Ґрунтуючись на результатах теоретичного аналізу й констатувального етапу експерименту, запропоновано дослідну модель формування соціальної компетентності майбутнього психолога, яка має п'ять взаємозумовлених складових: цільову, концептуальну, змістову, технологічну, діагностико-корекційну (рис. 1).

Цільова складова професійної підготовки майбутніх психологів спрямована на формування соціальної компетентності за рахунок збагачення її когнітивного, поведінкового й ціннісно-мотиваційного компонентів.

Зміст і технологію формування соціальної компетентності створено відповідно до провідної ідеї концепції, яка полягає в тому, що професійна підготовка майбутніх психологів є багаторівневим соціально спрямованим процесом формування соціальної компетентності; забезпечує єдність соціального й професійного розвитку, готовності вирішувати професійні завдання, пов'язані із суспільною природою людини, сприяє демократизації та гуманізації суспільства.

Розроблено та впроваджено зміст і програми науково-практичного семінару для викладачів “Формування соціальної компетентності майбутніх психологів у діяльності педагога вищої школи”, спецкурсу “Соціальна компетентність практичного психолога як чинник розвитку його професіоналізму”, тренінгу формування соціальної компетентності, роботи клубу “Соціальний успіх”, що входять до змістової складової моделі.

Технологія формування соціальної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки передбачала такі етапи: мотиваційний, когнітивний; діяльнісно-рефлексивний. На першому етапі використано мікротехнології: ранжування проблем, цілей, цінностей; визначення студентами мети саморозвитку соціальної компетентності; прийняття соціальних норм, правил поведінки; аналізу впливу соціальних стереотипів на взаємодію з іншим, групою, соціальним інститутом; побудови планів, перспектив особистісного, соціального, професійного, кар'єрного зростання; інсценізації конфлікту соціальних ролей. На другому етапі застосовано активні форми й методи збагачення змісту соціально орієнтованих дисциплін, мікротехнології перетворення об'єктивного знання в особистісно значуще; формування установки на оволодіння методами отримання й засвоєння знань; розробки різнорівневих завдань, проблемних та інформаційних питань; створення, імітації й вирішення соціально-психологічних ситуацій, програвання позитивної взаємодії. На третьому етапі необхідними виявились мікротехнології організації тренінгу формування соціальної компетентності, роботи клубу “Соціальний успіх”, реалізації суспільно значущих проектів; створення освітнього простору для поєднання пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, практико-перетворювальної, творчої, рекреаційної, гедоністичної діяльності.



Рис. 1. Модель формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки

Перевірка ефективності організаційно-педагогічних умов формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів відбувалась за рахунок внесення прогресивних змін у цілісне функціонування їхньої професійної підготовки з урахуванням конкретної соціальної ситуації, що дало змогу підвищити рівень соціальної активності та компетентності студентів.

З'ясовано, що необхідними організаційно-педагогічними умовами є:

підготовка викладачів до впровадження моделі формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у педагогічному процесі вищого навчального закладу;

інтеграція в зміст професійної освіти майбутніх практичних психологів соціальних знань, умінь і навичок;

залучення майбутніх фахівців до практико-орієнтованої діяльності з розв'язання життєвих соціальних проблем і реалізації суспільно значущих проектів;

педагогічний супровід формування соціальної компетентності майбутнього практичного психолога в процесі професійної підготовки на діагностичній основі.

Експериментальна робота дала змогу успішно реалізувати дослідну модель формування соціальної компетентності майбутніх психологів, справити комплексний вплив на адаптацію, становлення активної соціальної позиції, інтеграцію соціальних і професійних якостей, умінь та навичок, самовдосконалення студента як громадянина й фахівця. Пріоритетне значення надавалось загальнокультурній та морально-духовній складовій цього процесу, циклічним періодам засвоєння й виявлення соціальної компетентності.

Соціальна компетентність формувалась паралельно з процесами становлення соціального досвіду, розширення простору міжособистісного спілкування, розвитку соціального інтелекту, просоціальних якостей особистості майбутнього практичного психолога в умовах взаємодії, емоційних зв'язків, засвоєння професії у творчому просторі освітнього співтовариства, реалізації суспільно значущих проектів, групової й індивідуальної проблемно-пошукової діяльності та соціально-ціннісних відносин.

У процесі навчання доцільним виявилось використання інтерактивних методів, методів проблемного, розвивального навчання з метою збагачення знань про соціальну компетентність, залучення студентів до участі в тренінгах з набуття різноманітних соціальних навичок і просоціальних якостей особистості, зокрема впевненості в собі.

Єдність навчальної та дозвіллєвої сфери майбутніх психологів, їхня участь у добровільних неформальних об'єднаннях та асоціаціях професійної й соціальної спрямованості, набуття досвіду успішного спілкування й розв'язання різноманітних життєвих проблем виявились найсуттєвішими факторами інтеріоризації соціально значущих знань і становлення соціальної компетентності.

Для перевірки ефективності розробленої моделі й технології застосовано методику дослідження, яка дала змогу вивчити покомпонентно рівні сформованості соціальної компетентності студентів контрольної й експериментальної груп на початку та після закінчення експериментальної роботи.

Для дослідження когнітивного компонента застосовано тест соціального інтелекту Дж. Гілфорда й методику діагностики комунікативної соціальної компетентності (КСК). Поведінковий компонент діагностовано за допомогою опитувальника КОСКОМ 2 В.М. Куніциної, методик експрес-діагностики рівня соціальної ізольованості особистості (Д. Рассел і М. Фергюссон) і методики діагностики самоактуалізації особистості А.В. Лазукіна в адаптації Н.Ф. Каліна.

Рівні сформованості мотиваційного компонента визначено за допомогою методики діагностики мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях (І.Д. Ладанов, В.А. Уразаєва), теста-опитувальника комунікативних та організаторських нахилів. Застосовано бесіди, анкетування, опитування студентів.

У результаті порівняння стану сформованості соціальної компетентності майбутніх психологів до та після впровадження розробленої моделі й технології, теоретично обґрунтованих організаційно-педагогічних умов і формувального експерименту виявлено, що в експериментальній групі кількість студентів з високим рівнем сформованості соціальної компетентності збільшилась з 11,1% до 30,6%, із середнім - знизилась з 72,2% до 66,6%, з низьким - зменшилась з 16,7% до 2,8%.

Зрушення в контрольній групі є несуттєвими. Таким чином, ефективність розробленої дослідної моделі, технології та організаційно-педагогічних умов формування соціальної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки доведено, гіпотезу підтверджено, завдання дослідження виконано.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне та експериментальне дослідження організаційно-педагогічних умов, що забезпечують ефективне формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки. Одержані результати підтвердили гіпотезу, покладену в його основу.

1. Теоретичний аналіз проблеми засвідчив, що сутність формування окремих сторін компетентності фахівців висвітлено у філософських, психологічних та педагогічних наукових джерелах, але особливості формування соціальної компетентності в майбутніх практичних психологів залишаються недостатньо розкритими. Здійснено узагальнення сутності та відмінностей компетенції й компетентності, професійної та соціальної компетентності психолога. Обґрунтовано зміст поняття “соціальна компетентність майбутнього практичного психолога”, що являє собою інтегративну характеристику особистості та включає сукупність її соціальних знань, умінь, навичок, досвіду, цінностей і якостей, дає змогу ефективно виконувати соціальні функції в межах компетенції практичного психолога. Соціальна компетентність виявляється в готовності вирішувати професійні завдання, пов'язані із соціальною природою людини, сприяє демократизації та гуманізації суспільства.

2. Представлено компоненти соціальної компетентності майбутнього практичного психолога: когнітивний, ціннісно-мотиваційний і поведінковий. Для визначення рівнів сформованості кожного з них розроблено відповідні критерії й показники.

Критеріями сформованості когнітивного компонента є соціальний інтелект, соціальні знання; показниками - правильність розуміння соціальної поведінки, контексту й смислу спілкування, наявність, глибина та широта соціальних знань.

Поведінковий компонент визначається критеріями соціального функціонування й соціального досвіду за такими показниками, як: комунікативні, перцептивні, експресивні, прогностичні, соціально-аналітичні, соціально-регулятивні; показники інтегрованості й повноти досвіду.

Критеріями сформованості ціннісно-мотиваційного компонента є соціальні цінності й потреби, мотиваційні орієнтації в міжособистісних відносинах; їх показниками - усвідомленість, узгодженість, стійкість цінностей, потреб та орієнтацій.

3. У результаті констатувального етапу експерименту встановлено, що сформованість соціальної компетентності в майбутніх практичних психологів є недостатньою, на високому рівні вона діагностується у 12,9%, на середньому - у 73,8%, на низькому - у 13,3% респондентів. Аналіз практики професійної підготовки психологів у вищих навчальних закладах виявив, що монологічний підхід, знаннєва орієнтація навчального процесу, відсутність єдності теоретичної й практичної підготовки нівелюють соціальну спрямованість освітньо-професійних програм.

4. Науково обґрунтовано та впроваджено модель формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів, яка містить п'ять взаємозумовлених складових: цільову, концептуальну, змістову, технологічну, діагностико-корекційну. Цільова складова спрямовує професійну підготовку майбутніх практичних психологів на формування соціальної компетентності за рахунок збагачення її когнітивного, поведінкового й ціннісно-мотиваційного компонентів. Концептуальна складова базується на ідеї про те, що професійна підготовка майбутніх психологів є багаторівневим соціально спрямованим процесом, який орієнтується на формування в них соціальної компетентності.

Розроблено змістову складову моделі, до якої увійшли програми науково-практичного семінару для викладачів “Формування соціальної компетентності майбутніх психологів у діяльності педагога вищої школи”, спецкурсу “Соціальна компетентність практичного психолога як чинник розвитку його професіоналізму”, тренінгу формування соціальної компетентності, роботи клубу “Соціальний успіх”.

Технологічна складова моделі презентує технологію формування соціальної компетентності майбутніх психологів. Її етапи (мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-рефлексивний) відповідають виділеним компонентам соціальної компетентності.

Доведено, що впровадження моделі й технології формування соціальної компетентності є ефективним за певних організаційно-педагогічних умов:

підготовки викладачів до впровадження моделі формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у педагогічному процесі вищого навчального закладу;

інтеграції у зміст професійної освіти майбутніх практичних психологів соціальних знань, умінь і навичок;

залучення майбутніх фахівців до практико-орієнтованої діяльності з розв'язання життєвих соціальних проблем і реалізації суспільно значущих проектів;

педагогічного супроводу формування соціальної компетентності майбутнього практичного психолога в процесі професійної підготовки на діагностичній основі.

5. Доведено успішність і доцільність використання розроблених та апробованих методичних рекомендацій з реалізації технології формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів.

6. Кількісний та якісний аналіз результатів експериментальної роботи, застосування методів математичної статистики підтверджують гіпотезу, досягнення мети, доцільність організаційно-педагогічних умов, моделі та технології формування соціальної компетентності в майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки. В експериментальній групі виявлено позитивну динаміку за рівнями сформованості соціальної компетентності: високий рівень діагностовано у 30,6% студентів (проти 11,1% до початку експериментальної роботи), середній - у 66,6% студентів (порівняно з 72,2% на початку формувального експерименту); низький - у 2,8% майбутніх практичних психологів (проти 16,7% до початку експериментальної роботи), що свідчить про наявність істотних позитивних результатів. Зрушення в контрольній групі є несуттєвими.

Проведене дослідження не претендує на остаточне розв'язання проблеми, воно закладає основу для подальшого вивчення особливостей науково-методичного забезпечення безперервного розвитку соціальної компетентності психолога.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Скірко Р.Л. До проблеми формування лідерів та активістів громадських молодіжних організацій / Р.Л. Скірко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 43.- С. 291-294.

2. Скірко Р.Л. Вплив громадських молодіжних організацій на формування лідерів нової формації / Р.Л. Скірко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 46. - С. 172-176.

3. Скірко Р.Л. Проблеми підготовки студентів до професійної педагогічної діяльності в умовах сучасного вищого навчального закладу / Р.Л. Скірко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 47. - С. 307-310.

4. Скірко Р.Л. Удосконалення професійної підготовки майбутніх вчителів в умовах позааудиторної роботи вищих навчальних закладів / Р.Л. Скірко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2008. - Вип. 52. - С. 275-279.

5. Скірко Р.Л. Професійна підготовка майбутніх психологів до взаємодії з громадськими організаціями в позааудиторній роботі ВНЗ / Р.Л. Скірко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2009. - Вип. 5 (58). - С. 279-284.

6. Скірко Р.Л. Потенційні можливості позааудиторної роботи щодо формування самостійної пізнавальної діяльності майбутніх фахівців / Р.Л. Скірко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 7 (60). - С. 290-294.

7. Скірко Р.Л. Модернізація навчально-виховного процесу як фактор впливу на формування професійної підготовки майбутніх психологів / Р.Л. Скірко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 8 (61). - С. 425-429.

8. Скірко Р.Л. Проблема формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів в освітній теорії та практиці / Р.Л. Скірко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 9 (62). - С. 141-146.

9. Скірко Р.Л. Організаційно-педагогічні умови формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів / Р.Л. Скірко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 10 (63). - С. 204-209.

Тези конференцій

10. Скірко Р.Л. Формування професіоналізму майбутніх педагогів в умовах позааудиторної роботи вищих навчальних закладів / Р.Л. Скірко // Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України : матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України”, 18-20 вересня 2008 р., м. Ялта. - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - Ч. 2. - С. 107-110.

11. Скірко Р.Л. Психолого-педагогічні засади формування управлінської компетентності майбутнього практичного психолога / Р.Л. Скірко // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників ХVІІІ Міжнар. наук. конф. студентів і молодих учених, м. Запоріжжя, 22-23 квітня 2010 р. : у 4 т. / Класичний приватний університет. - Запоріжжя : КПУ, 2010. - Т. 4. - С. 239-240.

12. Скірко Р.Л. Формування управлінської компетентності практичних психологів в освітньому просторі ВНЗ / Р.Л. Скірко // Личность в едином образовательном пространстве : сборник научных статей І Международного образовательного форума (г. Запорожье, 5-7 мая 2010 года) / под науч. ред. проф. К.Л. Крутий. - Запорожье : ООО “ЛИПС” ЛТД, 2010. - Ч. І. Конференция “Философия образования личности”. - С. 169-171.

13. Скірко Р.Л. Соціальна компетентність майбутнього практичного психолога як психолого-педагогічний феномен / Р.Л. Скірко // Педагогічне проектування як засіб становлення і розвитку ключових компетентностей суб'єктів освітнього простору : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14-15 жовтня 2010 року / за заг. ред. проф. К.Л. Крутій, Є.М. Павлютенкова. - Запоріжжя : ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2010. - С. 220-226.

АНОТАЦІЯ

Скірко Р.Л. Формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.

У дисертації досліджено проблему формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки. Визначено сутність цього явища як інтегративної характеристики особистості, що включає сукупність її соціальних знань, умінь, навичок, досвіду, цінностей і якостей та дає змогу ефективно виконувати соціальні функції в межах компетенції психолога на основі позитивного ставлення до себе й іншого. Розкрито структуру соціальної компетентності як єдності когнітивного, ціннісно-мотиваційного та поведінкового компонентів. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено сукупність організаційно-педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки.

Ключові слова: соціальна компетентність майбутнього психолога, професійна підготовка, організаційно-педагогічні умови, модель формування соціальної компетентності.

АННОТАЦИЯ

Скирко Р.Л. Формирование социальной компетентности будущих практических психологов в процессе профессиональной подготовки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2010.

В диссертации исследована проблема формирования социальной компетентности будущего практического психолога в процессе профессиональной подготовки, определены и теоретически обоснованы необходимые организационно-педагогические условия.

Проведенный теоретический анализ психолого-педагогической, социально-философской литературы показал, что данная проблема недостаточно разработана. Однако нарастающие социокультурные изменения, социальные проблемы обуславливают необходимость поиска путей повышения эффективности формирования социальной компетентности будущих практических психологов.

Предложено определение понятия “социальная компетентность будущего практического психолога” как интегративной характеристики личности, которая представляет собой совокупность социальных знаний, умений, навыков, опыта, ценностей и качеств и позволяет эффективно выполнять социальные функции в рамках компетенции практического психолога на основе позитивного отношения к себе и другому.

В работе представлена структура социальной компетентности, которую составляют когнитивный, поведенческий и мотивационно-ценностный компоненты; определены критерии, показатели и уровни сформированности социальной компетентности будущих практических психологов (высокий, средний, низкий).

Проведенный констатирующий эксперимент показал, что сформированность исследуемой компетентности является недостаточной: на высоком уровне диагностируется у 12,9%, на среднем - у 73,8%, на низком - у 13,3% будущих практических психологов. Анализ практики профессиональной подготовки психологов выявил, что монологический подход, знаниевая ориентация учебного процесса, отсутствие единства теоретической и практической подготовки нивелируют социальную направленность образовательно-профессиональных программ.

Исследованы основные организационно-педагогические условия формирования социальной компетентности будущих практических психологов, которые являются совокупностью действий и взаимодействий, обеспечивающих прогрессивные изменения в целостном функционировании профессиональной подготовки с учетом конкретной социальной ситуации и позволяющих повысить уровень сформированности социальной компетентности студентов.

Разработана и внедрена модель формирования социальной компетентности будущих практических психологов, которая состоит из пяти взаимообусловленных составляющих: целевой, концептуальной, содержательной, технологической, диагностико-коррекционной. Целевая составляющая модели определяет направление профессиональной подготовки будущих практических психологов на формирование социальной компетентности за счет обогащения ее когнитивного, поведенческого и ценностно-мотивационного компонентов. Модель основывается на концептуальной идее о том, что профессиональная подготовка будущих практических психологов является многоуровневым социально направленным процессом, который ориентируется на формирование у них социальной компетентности, обеспечивает единство социального и профессионального развития личности, развитие готовности решать профессиональные задачи, связанные с социальной природой человека.

В содержательную составляющую модели входят программы научно-практического семинара для преподавателей “Формирование социальной компетентности будущих психологов в деятельности педагога высшей школы”, спецкурса “Социальная компетентность практического психолога как фактор развития его профессионализма”, тренинга формирования социальной компетентности, работы клуба “Социальный успех”.

...