Розвиток сенсорно-перцептивної діяльності у слабозорих молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.03 - корекційна педагогіка

РОЗВИТОК СЕНСОРНО-ПЕРЦЕПТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СЛАБОЗОРИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ВИКОНАЛА СУХОНІНА НАТАЛЯ СЕРГІЇВНА

Київ 2010



АНОТАЦІЯ

Сухоніна Н.С. Розвиток сенсорно-перцептивної діяльності у слабозорих молодших школярів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 - корекційна педагогіка. - Інститут спеціальної педагогіки НАПН України, Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальній психолого-педагогічній проблемі розвитку сенсорно-перцептивної діяльності у слабозорих молодших школярів у підготовчий період вивчення математики.

Визначені компоненти, показники та критерії оцінювання сенсорно-перцептивної діяльності дали змогу виявити особливості процесів її розвитку у слабозорих молодших школярів. З їх урахуванням розроблено модель та методику корекційно-розвивального навчання, спрямовані на успішне формування перцептивних дій та подальше опанування курсу математики через широке застосування різних видів предметно-практичної та ігрової діяльності та різноманітних дидактичних вправ.

Розвиток сенсорно-перцептивної діяльності у слабозорих молодших школярів сприяє активізації у них компенсаторних можливостей, знижує негативний вплив вторинних відхилень на їхній розвиток та готує до успішного вивчення курсу математики в цілому.

Ключові слова: сенсорно-перцептивна діяльність, слабозорі молодші школярі, організаційно-педагогічні умови активізації сенсорно-перцептивної діяльності.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі становлення України як демократичної держави формується нове ставлення суспільства до дітей з різноманітними порушеннями психофізичного розвитку, нове бачення умов і шляхів їх соціалізації та інтеграції в соціум. У цьому контексті особливого значення набуває відповідне удосконалення змісту спеціальної освіти та методик навчання таких дітей, в тому числі і з порушеннями зору. Серед нагальних питань особливої уваги потребує підготовка дітей зі зниженим зором до опанування знань, зокрема математичних. Важливим фактором підготовки дітей до вивчення систематичного курсу математики є сформованість у них елементарних математичних уявлень, які базуються на усвідомленні сенсорно-перцептивної діяльності.

У спеціальній психології проблема розвитку сенсорно-перцептивної діяльності розглядається як одна з актуальних у системі компенсації порушень зору. Сенсорні та перцептивні процеси, як регулятори взаємодії людини з предметами та явищами навколишнього середовища, є основою психічного розвитку й важливою умовою людської життєдіяльності в цілому.

Поняття “сенсорно-перцептивна діяльність” (СПД) охоплює чуттєве сприймання та перцептивні дії, які забезпечують усвідомлене чуттєве виділення певних властивостей обстежуваних об'єктів з наступним перетворенням сенсорної інформації у відображення дійсності в формі побудови образу, адекватного предметному світові та меті діяльності.

Глибокі порушення зору в учнів зумовлюють значні ускладнення чуттєвого пізнання навколишнього світу, специфічність застосування методів і прийомів навчання таких дітей. Наукові дослідження відомих тифлопедагогів (І.С. Моргуліс, Є.П. Синьова, Л.І. Солнцева та ін.) свідчать, що пізнання оточення й довкілля у процесі розвитку дитини з порушеним зором відбувається саме на основі чуттєвого сприймання та за допомогою перцептивних дій. Відсутність повноцінного зору обмежує можливості безпосереднього чуттєвого сприймання (перцепції) предметів та явищ довкілля і, таким чином, ускладнює формування у дитини уявлень як одного з найважливіших психічних процесів. Відповідно, актуальність спеціально організованого навчання слабозорих учнів, в процесі якого відбувається компенсаторна перебудова процесів їхнього сприймання за рахунок використання сенсорики та перцепції, має надзвичайно важливе значення.

Проблема розвитку сенсорних і перцептивних процесів вивчалася фізіологами та нейрофізіологами (Б.Г. Ананьєв, П.К. Анохін, П.П. Блонський, Б.Ф. Ломов та ін.); психологами (Л.С. Виготський, О.О. Мітькін, М.М. Корж, М.М. Ланге, Г.С. Тарасов та ін.); нейропсихологами (О.Р. Лурія та ін.).

Питання перцептивного розвитку дітей з нормальним та порушеним зором побіжно розроблялися в дослідженнях Л.П. Григор'євої, Т.О. Дорофеєвої, Л.І. Плаксіної, О.М. Української, О.В. Селезньової та ін.

Окремі особливості розвитку СПД в осіб з порушеннями зору розкриваються в працях тифлопедагогів й тифлопсихологів (Л.С. Вавіної, Л.П. Григор'євої, В.В. Журова, О.Г. Литвака, Н.І. Малюхової, І.С. Моргуліса, Т.П. Свиридюк, Є.П. Синьової та ін.). Зокрема, В.В. Журов виділяє сенсорно-перцептивну діяльність як субсистему психіки людини; Т.П. Свиридюк доводить, що сприймання за допомогою кількох аналізаторів сприяє інтенсифікації формування зорових образів і уявлень про невідомі предмети; Л.П. Григор'єва обстоює думку, що сенсорно-перцептивна діяльність є основою образних форм пізнання. Дослідженнями Є.П. Синьової встановлено, що слабозорі діти, які в пізнавальній діяльності використовують збережений зір і дотик, краще сприймають форму, точніше визначають розміри, швидше виділяють конструктивні особливості предметів.

У низці науково-педагогічних досліджень (О.В. Белошиста, М.В. Богданович, Л.П. Кочина та ін.) визначено провідну роль практичних дій з предметами під час вивчення математики на початковому етапі, за допомогою яких в учнів формують та уточнюють поняття про величину, кількість, а також просторові та часові уявлення. Опанування доматематичних знань передбачає різноманітні практичні дії дітей з реальними предметами, що виконуються під керівництвом та за допомогою педагога. Саме на цій основі, у процесі виконання перцептивних дій, виробляються вміння користуватися усіма аналізаторами. Водночас в учнів формуються елементарні математичні знання та практичні навички, удосконалюються розумові операції з уявною кількістю предметів, зорові, дотикові, слухові, кінестетичні відчуття. Відтак, зміст математики в підготовчий період вивчення можна вважати продуктивним засобом формування у дитини СПД на цьому віковому етапі.

Ці положення особливо важливі для організації процесу навчання і розвитку дітей з порушеннями зору, аби запобігти перевантаженню ушкодженого зорового аналізатора під час вивчення будь-якого матеріалу, в тому числі математичного змісту. Пізнавальна діяльність цих дітей характеризується певним відставанням в розвитку всіх психічних процесів, які забезпечують успішність засвоєння навчального матеріалу. Між тим у практиці навчання дітей зі зниженим зором вкрай недостатньо звертають увагу на розвиток СПД, хоча тифлопедагогічні дослідження доводять важливість формування уявлень про сенсорні еталони в процесі предметно-практичної діяльності на уроках математики. Однак, варто зазначити, що спеціальні дослідження цих питань не проводилися.

Актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Розвиток сенсорно-перцептивної діяльності у слабозорих учнів у підготовчий період вивчення математики”.

Об'єкт дослідження: процес навчання математики учнів молодших класів зі зниженим зором.

Предмет дослідження: спеціальна організація розвитку сенсорно-перцептивної діяльності молодших школярів зі зниженим зором на початковому етапі вивчення математики.

Мета дослідження: дослідити специфічні особливості розвитку та ефективні засоби сенсорно-перцептивної діяльності молодших школярів зі зниженим зором у підготовчий період вивчення математики, визначити організаційно-педагогічні умови її активізації.

Відповідно до мети дослідження окреслено наступні завдання:

- вивчити стан розробленості проблеми СПД у психолого-педагогічній теорії та практиці роботи спеціальних шкіл-інтернатів для дітей зі зниженим зором;

- визначити особливості розвитку сенсорно-перцептивної діяльності учнів на початковому етапі вивчення математики;

- розробити та апробувати комплекс ефективних засобів розвитку СПД у школярів зі зниженим зором у пропедевтичний період вивчення математики;

- визначити організаційно-педагогічні умови активізації сенсорно-перцептивної діяльності дітей зі зниженим зором на пропедевтичному етапі навчання математики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту спеціальної педагогіки НАПН України. Тема дослідження пов'язана з комплексною темою лабораторії тифлопедагогіки “Науково-методичне забезпечення реалізації змісту початкової освіти дітей з порушеннями зору” (державна реєстрація № 01050000276), і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 231 від 15. 06. 2004 р.).

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: загальнодефектологічні концепції спеціальної освіти (В.І. Бондар, В.В. Засенко, А.А. Колупаєва, Т.В. Сак, В.М. Синьов та ін.); вчення І.П. Павлова та І.М. Сєченова про формування умовно-рефлекторних зв'язків у центральній нервовій системі як умови нормального функціонування збережених аналізаторних систем; концепція формування уявлень як взаємопов'язаної діяльності всіх аналізаторів, завдяки чому в корі головного мозку досягається утворення великої кількості асоціативних зв'язків (Б.Г. Ананьєв, Б.М. Теплов та ін.); концепція компенсаторних процесів (Л.С. Виготський, М.І. Земцова, О.М. Леонтьєв, О.Г. Литвак, С.Л. Рубінштейн та ін.); теорії корекційно-розвивального та диференційованого навчання слабозорих молодших школярів на основі всебічного урахування їхніх психофізичних особливостей та пізнавальних можливостей (Л.С. Вавіна, І.С. Моргуліс, Т.П. Свиридюк, Є.П. Синьова, Л.І. Солнцева, С.О. Покутнєва та ін.); продуктивні ідеї дидактів і методистів (О.В. Белошиста, М.Б. Богданович, Т.М. Дегтяренко, В.З. Деніскіна, Т.О. Дорофеєва, Л.П. Кочина, Н.І. Малюхова, Т.П. Назарова та ін.) про ефективні шляхи формування СПД та вивчення математики в загальноосвітній та спеціальній школах.

Методи дослідження.

Розв'язання окреслених завдань зумовили використання комплексу методів, серед них:

- теоретичні: аналіз, порівняння та систематизація дослідних матеріалів, науково-методичних, вітчизняних та зарубіжних літературних джерел із загальної та спеціальної педагогіки та психології для виявлення теоретико-методичних засад і основних підходів до з'ясування стану розробленості та особливостей розвитку СПД;

- емпіричні: вивчення документальних джерел та узагальнення практичного досвіду для проведення експериментального дослідження; бесіди та опитування для виявлення у слабозорих дітей обсягу і характеру елементарних математичних уявлень; анкетування та бесіди-інтерв'ю для вивчення стану обізнаності батьків та вчителів слабозорих дітей щодо важливості розвитку СПД; тестування слабозорих учнів для отримання фактичних даних про стан сформованості СПД; педагогічне спостереження та експеримент під час проведення констатувального та формувального експерименту; дослідно-розвивальні методи - стимулювання розвитку СПД молодших школярів зі зниженим зором, коригування їхніх елементарних математичних уявлень, аналіз продуктів діяльності слабозорих учнів.

- методи обробки статистичних даних: кількісна та якісна обробка одержаних результатів дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в розширенні та конкретизації попередніх даних щодо сутності, структури та змісту поняття “сенсорно-перцептивна діяльність” з урахуванням психофізичних можливостей молодших школярів зі зниженим зором; удосконаленні змісту та конкретизації показників сформованості сенсорно-перцептивної діяльності у молодших школярів зі зниженим зором під час вивчення математики в пропедевтичний період. Вперше експериментально визначено специфічні особливості СПД молодших школярів зі зниженим зором; розроблено модель формування сенсорно-перцептивної діяльності слабозорих учнів у підготовчий період вивчення математики; здійснено відбір ефективних видів сенсорно-перцептивної діяльності (предметно-практична діяльність, ігри, малювання та дидактичні вправи тощо) даної категорії дітей в пропедевтичний період вивчення математики та їх апробацію у процесі спеціально організованого навчання; визначено організаційно-педагогічні умови формування сенсорно-перцептивної діяльності у молодших школярів зі зниженим зором на пропедевтичному етапі вивчення математики.

Експериментальна база дослідження.

Дослідження проводилося в загальноосвітній спеціальній школі № 22 для дітей зі зниженим зором м. Сімферополя, загальноосвітній спеціальній школі-інтернаті для дітей зі зниженим зором № 11 м. Києва, навчально-реабілітаційному центрі для дітей з вадами зору “Левеня” м. Львова, спеціальному дошкільному закладі для дітей зі зниженим зором № 47 “Вишенька” м. Сімферополя, загальноосвітній школі № 7 та дошкільному навчальному закладі № 54 “Оленя” м. Сімферополя.

Теоретична значущість дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні психолого-педагогічних засад розвитку сенсорно-перцептивної діяльності молодших школярів зі зниженим зором різної патології в пропедевтичний період вивчення математики та їхньої підготовки до засвоєння основного курсу математики в умовах спеціальних навчальних закладів для дітей із зоровими патологіями; у розробці змісту та методики формування сенсорно-перцептивної діяльності у молодших школярів зі зниженим зором на початковому етапі вивчення математики з використанням різних навчально-ігрових засобів для усвідомленого засвоєння елементарних математичних уявлень і понять дітьми цієї категорії.

Практична значущість одержаних результатів полягає у визначенні змісту та ефективних засобів розвитку СПД у слабозорих дітей в пропедевтичний період вивчення математики, які можуть бути використані вчителями молодших класів спеціальних шкіл, тифлопедагогами навчально-реабілітаційних центрів, вихователями, батьками слабозорих дітей в навчальній та корекційно-реабілітаційній роботі під час фронтальних та індивідуальних занять; в удосконаленні програм та методик викладання математики в спеціальній школі; в лекційних курсах для студентів вищих навчальних закладів та інститутах післядипломної освіти педагогів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, великою джерельною базою дослідження, застосуванням комплексу взаємопов'язаних наукових методів, що відповідають завданням дослідження; достатнім обсягом і репрезентативністю експериментальної вибірки; експериментальною перевіркою та апробацією результатів дослідження.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, теоретичні та методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, подано відомості про надійність і вірогідність, апробацію та впровадження результатів.

У першому розділі - “Проблема розвитку сенсорно-перцептивної діяльності у слабозорих дітей у психолого-педагогічній теорії та практиці” - розкриваються результати систематичного аналізу загальної і спеціальної психолого-педагогічної вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з питань розвитку сенсорно-перцептивної діяльності в умовах зорової депривації; взаємодії сенсорно-перцептивної сфери з іншими сферами психіки та його виключності в різних формах людської активності. Розкрито зміст та структуру поняття “сенсорно-перцептивна діяльність” учнів з порушеннями зору.

Результати аналізу науково-методичних джерел дали змогу визначити методологічні засади розвитку СПД в нормі та при зоровій патології, місце та роль сенсорно-перцептивної діяльності у процесі навчання математики.

Аналіз загальної психолого-педагогічної літератури дав підстави для висновків, що проблема СПД є багатоаспектною, має різнозмістову наповненість, що значно ускладнює її теоретичне вивчення. Досліджено закономірності процесу становлення перцептивної діяльності (В.П. Зінченко); властивості перцепції (В.В. Журов); формування сенсорно-перцептивної організації як єдиної функціональної системи різних органів чуття (Б.Г. Ананьєв). Так, Л.П. Григор'єва розглядає сприймання як активну прогнозуючу діяльність мозку, що пов'язана з предметною діяльністю дитини; водночас О.В. Запорожець доводить залежність точності сприймання та впізнавання дітьми об'єктів від рівня розвитку перцептивних дій.

За класифікацією Б.Г. Ананьєва, в загальній психології виокремлено шість основних напрямів дослідження сенсорно-перцептивних процесів:

- перший - теоретико-інформаційний (наукова розробка імовірної концепції сприймання);

- другий - праксеологічний (вивчення сприймання як складної системи перцептивних дій, що складається із серії оперативних одиниць, безпосередньо пов'язаних з практичною діяльністю людини);

- третій - нейродинамічний (пов'язаний з побудовою основ нової теорії єдиного сенсорно-перцептивного циклу - від виявлення сигналів до їх впізнавання);

- четвертий - мотиваційний (сенсорно-перцептивні процеси розглядаються як психологічні феномени, що залежать від особистості та її центральних модифікацій);

- п'ятий - психологічний (введення теорії сенсорно-перцептивних процесів у галузь “психологія особистості”);

- шостий - соціальний (розкриває соціальну детермінацію перцептивного розвитку людини та її фундаментальне значення для регуляції процесу спілкування).

У вітчизняній психології, залежно від психофізіологічної основи, виокремлюються відповідні типи перцепції: за модальністю сенсорики та за формами існування матерії. В полі нашої уваги були перцептивні дії за модальністю сенсорики, яку ми розглядали як полімодальність.

У структурі сенсорно-перцептивних дій виділяють орієнтувальну (загальне ознайомлення з оточенням, знання ознак, відносно яких будується цілісний образ об'єкта), виконавчу (використання прийомів і стратегій пошуку ознак) та контрольну частини (перевірочні рухи людини) (Г.С. Тарасов).

Перцептивний розвиток у загальній психологічній літературі розглядається як необхідна умова загального когнітивного розвитку та характеризується формуванням у дітей здібності до цілісного та детальнішого відображення об'єктів та ситуацій, які безпосередньо впливають на органи чуття. Таким чином, відчуття стає полісенсорним. Перцептивний розвиток охоплює формування механізмів аналізу-синтезу безпосередніх зовнішніх дій і механізмів передбачення - випереджувального відображення (П.К. Анохін, Б.Ф. Ломов та ін.).

Експериментальні дослідження свідчать, що при спонтанному розвитку у дітей з порушеннями зору переважає моносенсорний спосіб сприймання, несформовані системи сенсорних еталонів для аналізу, синтезу, систематизації ознак предметів та явищ навколишнього світу. Це перешкоджає засвоєнню соціально-адаптивних знань, навичок та умінь, а також успішній інтеграції молодших школярів в навчальну та інші види діяльності.

Аналіз тифлологічних першоджерел підтвердив переконання дослідників щодо необхідності спеціального розвитку СПД у навчанні дітей з порушеннями зору. Зір, слух, дотик, нюх, смак потребують особливого виховання для підвищеної чутливості до зовнішніх подразників. При правильному комплексному використанні збереженої сенсорної системи можна розраховувати на відповідний ефект сенсибілізації аналізаторів.

Б.К. Тупоногов вказував на необхідність використання спеціальних прийомів навчання, які мають забезпечувати процес чуттєвого пізнання дітей із сенсорно-фізичною депривацією шляхом залучення компенсаторних можливостей збережених аналізаторів.

Вчення І.П. Павлова про динамічну систематизацію в діяльності аналізаторів відкриває великі можливості людського організму та окреслює основні шляхи їх використання, створює основу для розробки прийомів навчальної роботи, забезпечує доступність інформації при порушеному аналізаторі.

На необхідність формування у школярів з порушеннями зору правильного уявлення про перцепції різної модальності звертали увагу в своїх дослідженнях Т.О. Дорофеєва, О.В. Селезньова та ін.

Процеси фрагментарності, сповільненості, цілісності перцепції вивчали Т.М. Головіна, Ю.О. Гордей, О.М. Українська та ін.; питання швидкості перцепції Ю.М. Гордей, О.І. Зотов, О.М. Українська та ін. За даними Л.П. Григор'євої, для формування перцептивних дій під час сенсорного навчання великого значення набуває активність дитини у процесі її діяльності. Активність особистості має рівневий ієрархічний характер: біологічна, як активність, що притаманна всьому живому; психічна, як активність відображення, прикладом якої є пошукова активність; активність надситуативна. З названих рівнів активності для нашого дослідження найважливішими є психічна та пошукова активність. Активність психічна, як один з виявів темпераменту, виявляється в інтенсивності й широті взаємодії людини із середовищем. Активність пошукова безпосередньо пов'язана з перцепцією, оскільки передбачає зміну ситуації або ставлення до неї за відсутності передбачення з урахуванням ефективності дій. Активність пошукова також розвивається, підсилюється під час навчання, активізуючи пізнавальні процеси. За нормального зору сенсорно-перцептивна діяльність формується в дошкільному віці. У слабозорих дітей молодшого шкільного віку сенсорно-перцептивна діяльність виявляється незрілою, адже її розвиток відбувається переважно на основі зорових образів та уявлень.

Діти молодшого шкільного віку з порушеннями зору, на відміну від однолітків з нормальним зором, відчувають труднощі в описі зовнішніх ознак та функцій органів чуттів, недостатньо усвідомлюють можливості дотикового, нюхового, чуттєвого та смакового аналізаторів у процесі поповнення депривованої зорової інформації. У дослідженнях М.І. Земцової, А.І. Зотова, О.Г. Литвака, І.С. Моргуліса, Л.І. Солнцевої, Є.П. Синьової та ін. зазначається, що при спонтанному розвитку у дітей з порушеннями зору переважає моносенсорний спосіб сприймання, несформовані системи сенсорних еталонів для аналізу, синтезу та систематизації ознак предметів та явищ навколишнього світу. Це не сприяє розвитку соціально-адаптивних знань, навичок та умінь, а також успішній інтеграції молодших школярів в усі види діяльності.

Аналіз першоджерел з питань розвитку СПД у процесі вивчення математики підтвердив, що саме у підготовчий період вивчення математики діти ознайомлюються з матеріалом для формування сенсорних еталонів, на основі вивчення яких можуть активно розвиватися різні види перцепції. Це, відповідно, сприятиме розвиткові розумових операцій, пізнавальних інтересів і здібностей учнів.

Засвоєння програмового матеріалу з математики у підготовчий період відбувається переважно за допомогою практичних завдань, які сприяють організації практичної діяльності учнів, спрямовані на засвоєння певних способів дій з натуральними предметами або їх зображеннями. Виконуючи такі вправи, учень неодноразово повторює практичні й розумові дії.

Однак, використання всіх збережених аналізаторів у процесі вивчення будь-якого навчального матеріалу слабозорими учнями набуває особливого корекційно-компенсаторного значення. Адже порушення функцій зорового аналізатору призводять до значних ускладнень, насамперед у сфері чуттєвого пізнання, і позначаються на успішності навчання. Правильно організований педагогічний процес з використання полісенсорного сприймання, може створити найсприятливіші умови для активного використання всіх збережених аналізаторів слабозорих учнів.

Між тим, внаслідок пропедевтичного навчання математики в спеціальній школі навички СПД у цих дітей виявляються незрілими, недостатньо сформованими. Лише їх поступове удосконалення та активне використання в навчальній діяльності сприятиме подальшому розвитку.

Загалом, проведені в цьому напрямі дослідження виявилися недостатньо повними та не спрямованими на спеціальний розвиток СПД. Зокрема, не проводилося спеціальних досліджень щодо розвитку СПД слабозорих учнів у процесі вивчення математики. Відтак, проблему розвитку СПД можна розглядати як недостатньо вивчену, і такою, що потребує спеціального дослідження.

Таким чином, проведений теоретичний аналіз проблеми дослідження переконливо довів необхідність подальших пошуків засобів розвитку СПД на матеріалі математики у підготовчий період.

У другому розділі - “Дослідження особливостей розвитку СПД слабозорих учнів молодших класів” - розкрито організацію, мету та завдання констатувального дослідження, його методику, представлено якісний аналіз експериментальної групи учнів, подані його результати.

У констатувальному дослідженні взяли участь 143 дитини дошкільних груп та першокласників 6-7 років, з яких 85 - зі зниженим зором, 58 - з нормальним зором.

Мета констатувального етапу дослідження полягала у вивченні рівня розвитку СПД у слабозорих дітей та дітей з нормальним зором у пропедевтичний період вивчення математики. Порівняльний аналіз виявлених результатів дав підстави виділити певні особливості розвитку СПД у слабозорих дітей.

Серед основних завдань констатувального дослідження розв'язувалися наступні: виявлення рівня розвитку СПД у різних категорій дітей; визначення характерних особливостей СПД слабозорих дошкільників і першокласників; встановлення готовності слабозорих дошкільників до вивчення математики.

На етапі констатувального дослідження ретельно вивчалася психолого-педагогічна та медична документація дітей з порушеннями зору 5-7 років. Аналіз документації виявив значний діапазон зорових захворювань у вихованців дошкільних і школярів спеціальних загальноосвітніх закладів, серед яких найпоширенішими були: далекозорий астигматизм, міопія, гіперметропія, косоокість, амбліопія та ін.

Для розв'язання окреслених завдань застосовувався комплекс діагностичних тестів. Перша серія тестів передбачала вивчення рівня виконання перцептивних дій на основі використання слухового сприймання. Другою серією вивчалось виконання перцептивних дій на основі використання дотикового сприймання. Третя серія була зорієнтована на обстеження перцептивних дій на основі використання нюхового та смакового сприймання.

Результати першої серії тестів дали змогу з'ясувати, що слабозорим дітям дуже складно виконувати завдання, спираючись на слух. Правильно виконали завдання першого тесту лише 46,8 % слабозорих першокласників та 46,3 % слабозорих вихованців дитячого садка; при виконанні завдання другого тесту правильно і повно виконали завдання лише 15,7 % слабозорих школярів та 15,3 % слабозорих вихованців дитячого садка. Водночас, переважна більшість дітей з нормальним зором (68 %, 72 %) вільно користується слухом.

У процесі вивчення рівня розвитку дотикового сприймання ми передбачали, що дитина має:

? володіти всіма способами дотикового сприймання (за допомогою руки, долоні, пальців) та правильно їх використовувати;

? володіти культурою дотикового обстеження (обстежувати предмет послідовно, на робочій поверхні столу, зверху донизу, обома руками).

Результати вивчення якості дотикового обстеження представлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Обстеження стану дотикового сприймання у дітей (у %)

Види обстеження	Групи учнів
	Слабозорі діти 6 років, учні 1-го класу	Слабозорі діти 6 років, вихованці дитячого садка	Діти з нормальним зором 6 років
Способи дотикового сприймання	Однією рукою	52,0	53,0	12,0
	Двома руками	14,0	15,0	10,0
	Долонею	0	0	0
	Пальцями	66,0	68,0	22,0
Культура дотикового обстеження	Планомірність	0	0	0
	Хаотичність	34,0	32,0	30,0
	Активність	35,0	34,0	2,0
	Пасивність	12,0	13,0	28,0

При виконанні третьої серії тестів лише 39 % слабозорих учнів використовували нюх, 4 % - смак, 57 % не користувалися жодним відчуттям. Водночас 38,4 % слабозорих вихованців дитячого садка використали нюх, 61,6 % - не користувалися жодним з відчуттів. На відміну від слабозорих першокласників, жодна дитина з дитячого садка не скористалася смаковим аналізатором.

Сенсорно-перцептивна діяльність слабозорих дошкільників і першокласників характеризується загалом наступними особливостями:

недосконалістю на цьому етапі вікового розвитку багатьох розумових операцій, важливих для сприймання об'єктів (аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння та ін.); зловживанням збереженим зором та недооцінкою інших збережених аналізаторів (слуху, дотику, нюху, смаку) під час обстеження об'єктів; недосконалістю кінестетичного праксису; відсутністю потреби у використанні дотику і смаку.

Таким чином, у дітей зі зниженим зором у практиці традиційного навчання не утворюються складні слухо-дотиково-рухові функціональні системи, які є фізіологічною основою розвитку вищих форм пізнавальної діяльності (сприймання, мислення, мовлення, уяви, логічної пам'яті, довільної уваги), важливих для опанування математичного матеріалу. Відтак, можна припустити, що спеціальна організація розвитку у слабозорих дітей СПД у підготовчий період вивчення математики забезпечить як формування у них перцептивних дій, так і необхідну готовність до вивчення курсу.

З метою виявлення готовності слабозорих дошкільників до опанування математики було вивчено обсяг і характер елементарних математичних уявлень (лічба предметів, геометричні фігури, порівняння предметів), для чого дітям пропонувалася серія запитань, міра складності (Р) кожного з яких обчислювалась за формулою:

За результатами опитування лише 52 % слабозорих дітей мали узагальнююче уявлення про геометричні фігури, 21 % - неправильне, у 27 % - уявлення відсутнє. У той же час 68 % дітей з нормальним зором дали повні відповіді і лише 24 % - часткові, у 8 % - уявлення відсутнє. Значна відмінність у відповідях (від 0,5 % до 1,2 %) спостерігалася у дітей, які виховувалися у дитячому садку та в учнів 1-го класу. Слабозорі діти мали недостатні узагальнюючі уявлення про геометричні фігури, про що свідчить характерне для них впізнавання лише 1-2 фігур. Виокремлення зайвого предмета з групи виявилось для багатьох з них складною розумовою дією, оскільки потребувало виділення ознак, необхідних для вичленування з групи. Слабозорі вихованці дитячого садка, як і першокласники, мали фрагментарні математичні уявлення, не вміли співвідносити реальні предмети з сенсорними еталонами форми, погано орієнтувалися у знайомому приміщені. Діти з нормальним зором точніше виконували завдання, краще орієнтувалися на аркуші паперу.

На констатувальному етапі дослідження проводилося анкетування батьків слабозорих дітей, аби виявити, чи усвідомлюють вони важливість розвитку СПД у дітей. Аналіз відповідей батьків з'ясував, що більшості з них бракує знань про правильний розвиток СПД слабозорих дітей.

Загалом, результати констатувального дослідження підтвердили необхідність здійснення спеціально організованого розвитку СПД на матеріалі пропедевтичного періоду математики.

У третьому розділі - “Спеціальна організація СПД слабозорих учнів молодших класів в пропедевтичний період вивчення математики” - описано зміст авторської методики розвитку СПД у молодших школярів з порушеннями зору, апробованої у процесі експериментального етапу дослідження; представлений кількісний та якісний аналіз його результатів; визначено основні організаційно-педагогічні умови активізації СПД слабозорих молодших школярів; подано методичні рекомендації для вчителів щодо розвитку СПД у слабозорих учнів.

Головна мета цього етапу дослідження полягала в розробці ефективних засобів розвитку та корекції СПД слабозорих учнів на уроках математики у підготовчий період її вивчення.

Рис. 1. Модель формування сенсорно-перцептивної діяльності слабозорих учнів у підготовчий період вивчення математики

Відповідно, в якості основних було окреслено наступні завдання: визначити ефективні засоби розвитку та корекції у слабозорих учнів СПД на уроках математики; апробувати їх у процесі спеціально організованого корекційного навчання; розробити організаційно-педагогічні умови активізації СПД молодших слабозорих школярів під час вивчення математики. Для реалізації основної мети експериментальної частини дослідження нами було розроблено модель розвитку сенсорно-перцептивної діяльності (рис. 1) та зміст комплексу спеціальних корекційних вправ.

Під час розробки експериментальної методики ми враховували теорію розвитку сприймання О.В. Запорожця щодо засвоєння дитиною системи сенсорних еталонів у процесі перцептивного розвитку; положення Л.А. Венгера про застосування сенсорних еталонів у перцептивній дії за допомогою перцептивних операцій; психофізичні особливості та пізнавальні можливості слабозорих молодших школярів та необхідність застосування диференційованого підходу до їхнього навчання (І.С. Моргуліс, Т.П. Свиридюк, С.О. Покутнєва та ін.); ідеї методистів та практиків щодо ефективних шляхів вивчення математики у спеціальній школі.

Організація експериментального дослідження враховувала загальновідомі дидактичні принципи (послідовності та систематичності навчання, свідомості у навчанні, наочності, доступності, міцності знань, умінь та навичок) і тифлопедагогічні принципи навчання дітей зі зниженим зором (за С.В. Федоренко): педагогічного оптимізму, необхідності спеціального педагогічного керівництва, індивідуального та диференційованого підходів, корекційно-компенсаторної спрямованості навчання.

Зміст формування СПД слабозорих учнів передбачав розв'язання наступних завдань: сформувати в учнів чіткі уявлення про сенсорні еталони; сформувати вміння користуватися всіма збереженими аналізаторами у процесі виконання математичних завдань; простежити вплив застосування сформованих умінь на успішність засвоєння програмового матеріалу; підготувати учнів до наступних етапів вивчення математики.

На основі результатів аналізу психолого-педагогічної літератури та даних констатувального дослідження було виділено основні засоби розвитку СПД слабозорих молодших школярів у підготовчий період вивчення математики: предметно-практична та ігрова діяльність, дидактичні вправи із залученням різних аналізаторів, малювання, вербальні завдання (загадки, віршовані задачі), математичний матеріал.

Корекційне навчання з розвитку СПД у слабозорих молодших школярів відбувалося у три етапи (підготовчий, основний, заключний).

Підготовчий етап передбачав: виявлення рівня розвитку СПД у різних категорій дітей; визначення ефективних засобів розвитку та корекції у слабозорих учнів СПД на уроках математики в підготовчий період; визначення готовності слабозорих дошкільників до вивчення математики.

Під час основного етапу формування СПД відбувалась корекція та вдосконалення сенсорних еталонів; розвиток перцептивних дій на полісенсорній основі; дослідження ефективності використання основних засобів розвитку та корекції СПД у засвоєнні математичних знань і вмінь.

На заключному етапі виявлявся рівень розвитку сенсорно-перцептивної діяльності у слабозорих учнів після спеціально організованого навчання; вивчався вплив використання СПД на успішність формування математичних уявлень і знань; розроблялися організаційно-педагогічні умови активізації СПД у процесі вивчення математики.

Кінцевий результат передбачав: вироблення в учнів чітких уявлень про сенсорні еталони; вміння користуватися всіма збереженими аналізаторами у процесі виконання математичних завдань; засвоєння програмового матеріалу з математики; готовності учнів до наступного вивчення математики.

Для спеціально організованого навчання з розвитку СПД слабозорих молодших школярів було розроблено систему корекційно-розвивальних вправ, спрямовану на ефективне засвоєння змісту математики у підготовчий період (для дітей 6-7 років), яка представлена в додатку А дисертації. За математичним змістом корекційно-розвивальні вправи ми класифікували на:

- вправи, спрямовані на формування сенсорних еталонів;

- вправи, спрямовані на розвиток арифметичних навичок.

За мірою використання збережених аналізаторів усі вправи було розподілено на дві групи:

І група. Зорово-дотикові: ІІ група. Слухо-дотикові:

- зорово-дотиково-нюхові; - слухо-дотиково-нюхові;

- зорово-дотиково-смакові; - слухо-дотиково-смакові.

Ефективність спеціально організованого навчання з формування СПД перевірялася шляхом порівняльного аналізу вихідного стану сформованості сенсорно-перцептивних дій в учнів зі зниженим зором, які брали участь в експерименті, та в учнів зі зниженим зором контрольних груп, з якими спеціальне навчання не проводилося.

Порівняльний аналіз рівнів сформованості в учнів математичних уявлень після спеціально організованого навчання дав змогу виявити суттєву відмінність між результатами учнів експериментальної та контрольної груп. 91 % дітей експериментальної і 68 % контрольної групи правильно порівнювали предмети за розміром. З кількісною лічбою від 1 до 10 і у зворотному порядку впоралися 95 % учнів експериментальної групи і 86 % контрольної. Правильно порахувати порядковою лічбою змогли 77 % дітей контрольної групи і 91 % експериментальної. Знайти зайву фігуру з ряду подібних швидко змогли 95 % учнів експериментальної групи, при цьому під час обстеження предметів вони намагалися активно використовувати, крім залишкового зору, й інші збережені відчуття, зокрема, дотик, смак. Водночас, 82 % дітей контрольної групи орієнтувалися переважно на зір. Правильно співвідносили число з заданою кількістю предметів 86 % учнів експериментальної і 73 % контрольної. Під час порівняння предметів зробили помилки 23 % учнів експериментальної і 36 % контрольної групи.

Таким чином, показники сформованості СПД у дітей після експериментального навчання виявилися значно вищими порівняно з результатами дітей з контрольної групи.

При виявленні вміння розташовувати різні предмети, користуючись слуховими підказками, діти експериментальної групи точніше виконували завдання: чітко сприймалася відмінність між маленькою і великою фігурами; правильно використовувалися кольори. При виявленні орієнтування учнів на слух відмінність між результатами дітей контрольної та експериментальної груп склала 27,5 %.

За результатами аналізу виконання практичних завдань з використанням дотику виявлено, що 82 % учнів брали до рук і практично вимірювали та порівнювали вагу запропонованих предметів (в контрольній групі з цим завданням впоралося лише 32 % учнів). Після експериментального навчання значно виріс рівень розвитку навичок обстеження предметів за допомогою кінестетичного праксису, чого не спостерігалося в контрольній групі. 95 % учнів експериментальної та 64 % контрольної груп розпізнали фактуру поверхні геометричних фігур використовуючи дотик. В експериментальній групі 86 % дітей користувалися способом прикладання; 91 % вмів накладати предмети один на одний; 82 % приставляли геометричні фігури; 55 % вимірювали за допомогою лінійки. В експериментальній групі не було виявлено жодного учня, який би взагалі не вмів правильно користуватися дотиком. В контрольній групі лише 45 % учнів могли на дотик обстежувати предмети. Відмінність за всіма рівнями в контрольній та експериментальній групах склала більше 30 %. Діти контрольної групи користувалися способами порівняння предметів лише після рекомендації експериментатора. Високі показники за способами використання дотику продемонстрували 95 % дітей експериментальної групи, які обстежували предмети за допомогою обох рук. Однією рукою скористалися 45 %. Ці показники в контрольній групі складають відповідно 32 % (двома руками) і 36 % (однією рукою). Рівень дотикового сприймання долонями був також нижчим, але в експериментальній групі він спостерігався у 78 %, в контрольній - у 23 % учнів. Таким чином, планомірно обстежували геометричні фігури 82 % учнів експериментальної і 36 % контрольної групи. Пасивність дотику під час обстеження предметів виявили 5 % учнів експериментальної та 36 % контрольної груп.

Результативність використання нюху і смаку в експериментальній групі виявилася значно вищою 72 % - експериментальна група; 32 % - контрольна група. За використанням всіх видів відчуттів (зір, слух, дотик, нюх, смак), а також кінестетичних відчуттів кількісні дані були значно вищими в експериментальній групі, ніж у контрольній.

Таким чином, під час обстеження предметів найбільш активно використовувався дотик - 91 % учнів в експериментальній і 64 % в контрольній групі; далі слух (73 % учнів), потім кінестетичні відчуття (68 %), нюх (55 %) та смак (50 %). Таке ж ранжування спостерігалося в контрольній групі, але результати за всіма показниками були значно нижчими (відповідно 36 %, 27 %, 18 %, 0 %). Жоден учень контрольної групи не скористався смаком, лише 18 % - нюхом, 27 % - кінестетичними відчуттями, 36 % - слухом і 64 % - дотиком.

Таким чином, апробування системи корекційно-розвивальних вправ у процесі експериментального дослідження підтвердило її ефективність. Зокрема, в учнів експериментальних класів сформувалися чіткі уявлення про сенсорні еталони; навички дотикового диференціювання ознак і властивостей предметів; уміння орієнтуватися на слух, використовувати дотик та кінестетичне відчуття під час виконання практичних вправ; збагатилися уявлення про предметний світ за рахунок використання нюхового та смакового сприймання в пізнанні довкілля; виробилися повні уявлення про властивості та відношення предметів, їх розташування у просторі та на площині. Діти виявилися цілком підготовленими до вивчення математики в наступних класах.



ВИСНОВКИ

слабозорий школяр навчання педагог

1. Системний аналіз теоретичних і практичних досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців підтвердив актуальність і недостатню розробленість проблеми розвитку СПД у слабозорих молодших школярів. Встановлено виключно важливе значення для успішного формування сенсорно-перцептивної діяльності для подальшого опанування курсу математики.

2. Виявлено недостатній рівень сформованості СПД у слабозорих молодших школярів: значні труднощі під час виконання вправ, орієнтованих на використання слуху, дотику та інших відчуттів; недостатній розвиток процесу обстеження предметів за допомогою кінестетичного праксису, що спричиняє обмеженість використання дотику дітьми з порушеннями зору; невміння використовувати смаковий аналізатор в обстежувальній діяльності. Зафіксована фрагментарність математичних уявлень є безпосереднім наслідком недостатнього рівня сформованості СПД.

3. Встановлено, що специфічними особливостями СПД у дітей з порушеннями зору є: моносенсорний спосіб сприймання; недостатня сформованість системи сенсорних еталонів; неусвідомленість можливостей збережених аналізаторів (дотику, слуху, нюху, смаку); надмірне використання ушкодженого зору у процесі засвоєння математичного матеріалу.

4. Розроблено авторську модель розвитку СПД, яка базується на загально-дидактичних і специфічних (тифлопедагогічних) принципах навчання слабозорих дітей та окреслює коло завдань і засобів підвищення рівня сенсорно-перцептивної діяльності. Розроблену модель покладено в основу змісту та методики формувального етапу дослідження. Для досягнення мети та завдань цього етапу розроблено систему корекційно-розвивальних вправ з розвитку СПД у молодших школярів 6-7 років на уроках математики в підготовчий період її вивчення.

5. Під впливом корекційного навчання виявлено значне зростання рівня розвитку СПД у слабозорих молодших школярів експериментальної групи, зокрема, показників засвоєння сенсорних еталонів, елементарних математичних уявлень.

6. Результати спеціально організованого навчання слабозорих учнів підтверджують доцільність використання під час вивчення математики у підготовчий період різних засобів практичної діяльності: предметно-практичних дій, гри, малювання, вербальних вправ тощо. Це зумовлюється тим, що на даному етапі вікового розвитку для слабозорих дітей найбільш доступними видами діяльності є ігрова і предметно-практична. У зв'язку з цим у процесі корекційного навчання широко використовувалися такі засоби і прийоми, які забезпечували розвиток збережених аналізаторів на основі інтенсифікації практичної діяльності учнів. Ефективність корекційного навчання забезпечувалася низкою спеціальних розроблених нами організаційно-педагогічних умов.

7. Результативність авторської моделі та системи корекційно-розвивальних вправ з розвитку СПД у слабозорих молодших школярів підтверджують доцільність подальших досліджень умов та засобів розвитку СПД в ході вивчення інших навчальних дисциплін, їх введення до змісту науково-методичного та дидактичного забезпечення, в удосконаленні змісту навчальних програм для учнів початкової ланки шкіл для слабозорих дітей, а також в інтенсифікації пропедевтичної математичної підготовки слабозорих дітей до шкільного навчання у групах спеціальних дитячих садків для слабозорих дітей або в групах загальноосвітніх дошкільних закладів, у підготовчих класах за спеціальною програмою.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шуленіна Н.С. Сенсорно-перцептивна діяльність молодших школярів в системі компенсації зорового дефекту / Н.С. Шуленіна // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальної школі : наук.-метод. зб. / [за ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка]. - К., 2005. - Вип. 6. - С. 84-87.

2. Шуленіна Н.С. Проблема розвитку сенсорно-перцептивних процесів діяльності в зарубіжних і вітчизняних дослідженнях / Н.С. Шуленіна // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальної школі : наук.-метод.зб. / [за ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка]. - К., 2006. - Вип. 7. - С. 92-95.

3. Шуленіна Н.С. Особливості розвитку сенсорно-перцептивної діяльності слабозорих молодших школярів на уроках математики в підготовчий період навчання / Н.С. Шуленіна // М-ли Міжнар. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології” : зб. наук. пр. - Кам'янець-Подільський, 2007. - Вип. 7. - С. 250-252.

4. Шуленіна Н.С. Стан сформованості елементарних математичних уявлень у першокласників зі зниженим зором в ході дослідження сенсорно-перцептивної діяльності / Н.С. Шуленіна // Корекційна педагогіка та психологія : м-ли конф. “Теорія і практика тифлопедагогіки : взаємозв'язки та взаємозбагачення”. - К., 2008. - Вип. 10. - С. 222-226.

5. Шуленіна Н.С. Проблема сенсорно-перцептивної діяльності в психофізиологічному аспекті / Н.С. Шуленіна // Дефектологія. - 2009. - № 1. - С. 26-28.

Размещено на Allbest.ru

...