Організація дистанційного навчання студентів з особливими потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.09 - теорія навчання

ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

ВИКОНАЛА ДЕЛИК ІННА СЕРГІЇВНА

Кривий Ріг - 2011

АНОТАЦІЯ

Делик І.С. Організація дистанційного навчання студентів з особливими потребами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 - теорія навчання. - Криворізький державний педагогічний університет. - Кривий Ріг, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами у вищих навчальних закладах, яка сьогодні привертає увагу багатьох науковців і вчителів-практиків. У результаті дослідження з'ясовано сутність і зміст поняття «дистанційне навчання студентів з особливими потребами», обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичні умови його результативної організації, визначено критерії, показники та рівні ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами, а також розроблено курс для науково-педагогічного складу «Основи дистанційного навчання студентів з особливими потребами».

За результатами проведеного дослідження розроблено методичні рекомендації для науково-педагогічного складу щодо організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

Ключові слова: дистанційне навчання студентів з особливими потребами, студенти з обмеженими можливостями, дидактичні умови, організація дистанційного навчання, навчально-виховний процес.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному світі освіта є соціальною й духовною опорою життєдіяльності людей. У поєднанні з наукою, суспільно-політичними інститутами, засобами масової інформації, культурою вона є надзвичайно важливим чинником створення високоефективної економіки на принципово новій технологічній основі, ключовим засобом формування громадянського суспільства і забезпечення демократичних свобод, формування й виховання високоморальної, інтелектуально та фізично розвиненої особистостІ.Саме тому в розвинених країнах світу усвідомлюють, що майбутнє буде за тією цивілізацією, яка максимально забезпечуватиме рівні можливості для розвитку інтелектуального і творчого потенціалу всіх своїх громадян.

Сьогодення України характеризується ускладненням соціально-економічних умов життя громадян, погіршенням екологічної та демографічної ситуації. Наслідком цього є збільшення кількості хворих серед молодих людей і навіть виникнення в них інвалідності вже в студентському віці. Вади здоров'я значно ускладнюють їх контакти з довкіллям, обмежують участь у суспільному житті, позначаються на особистісному розвитку, спричиняють почуття неспокою, невпевненості в собі, порушення психічних пізнавальних функцій, зниження самооцінки й рівня домагань, неадекватність взаємин з іншими студентами, викладачами, формують комплекс неповноцінності, егоцентричні й асоціальні настрої. У студентів з особливими потребами («студентів з обмеженими можливостями», «студентів-інвалідів») збережено інтелект, вони спроможні успішно опановувати більшість видів професійної діяльності, приносити користь державі та самовдосконалюватися. Але переважна більшість таких молодих людей не має можливості реалізувати себе, отримати вищу освіту.

Із середини XX століття в більшості країн світу соціальна політика відносно осіб з особливими потребами ґрунтується на принципі рівних можливостей. Реалізація цього принципу передбачає доступність освіти для молодих інвалідів з подальшим їх працевлаштуванням. Здобуття повноцінної освіти та професійне визначення є важливим чинником у житті кожної людини, а для інваліда набуває особливого значення. Опанування фахових навичок дає можливість реалізувати інваліду свої здібності, частково або повністю адаптуватися в суспільстві. Однією з форм отримання освіти студентами з особливими потребами є дистанційне навчання - новий засіб реалізації процесу освіти, в основі якої - використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, що дозволяють навчатись на відстані без прямого, особистого контакту між викладачем і студентом. Цей вид навчання є об'єктом дослідження зарубіжних та вітчизняних учених. Наукове забезпечення дистанційного навчання, проблеми й напрями досліджень цієї галузі розглядають В. Биков, Ю. Дорошенко, М. Жалдак. Організаційно-педагогічні основи дистанційної освіти за рубежем і в Україні, підходи до їх реалізації розкрили Р. Гуревич, В. Олійник, Ю. Пасічник, О. Собаєва, П. Таланчук, В. Шейко. Психолого-педагогічним аспектам і технологіям створення дистанційних курсів, контролю знань та їх оцінюванню присвячено роботи, авторами яких є Г. Балл, О. Григорова, В. Дейнеко, В. Кухаренко, О. Рибалко, Н. Сиротинко, О. Сорока. Перспективи дистанційного навчання у вищих навчальних закладах України та за кордоном досліджували Г. Козлакова, К. Корсак, П. Стефаненко.

Для нашого дослідження цікавими виявилися дослідження, у яких аналізують загальні підходи до реабілітації молоді з особливими потребами (Л. Грачов, Т. Єгорова, І. Іванова, О. Лебединська, Н. Морова, М. Чайковський); висвітлено взаємозв'язок соціально-психологічної реабілітації інвалідів та їхньої інтеграції в суспільство (Л. Вакуленко, Т. Добровольська, В. Мухін, Н. Шабаліна, М. Швед, Л. Шипіцина); розкрито соціально-психологічні проблеми адаптації молоді до нових умов існування та соціального оточення (О. Гончаров, А. Ерднієв, В. Кікоть, В. Скрипник); вивчалися особливості навчання студентів з особливими потребами (В. Засенко, К. Кольченко, П. Таланчук, М. Томчук, А. Шевцов). Разом з тим, нами не виявлено фундаментальних наукових праць з обґрунтуванням дидактичних умов дистанційного навчання студентів з особливими потребами у ВНЗ, критеріїв оцінки якості такого навчання, методичних рекомендацій для науково-педагогічного складу щодо організації дистанційної освіти студентів-інвалідів.

Результати аналізу нормативно-правових документів і досвіду практичної діяльності дали можливість виявити суперечності в організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами у ВНЗ, зокрема між загальносвітовою тенденцією розвитку освіти на принципі рівних можливостей і недостатністю методичної бази для забезпечення цих можливостей у ВНЗ України; потенційними резервами, які має сучасна вища школа для ефективної організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами, і недостатньою реалізацією цих резервів на практиці; значними педагогічними ресурсами навчальних дисциплін і невідповідністю форм, методів і засобів організації навчального процесу тощо.

Отже, актуальність проблеми, необхідність усунення визначених суперечностей, а також недостатня теоретична розробленість означеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Організація дистанційного навчання студентів з особливими потребами у вищих навчальних закладах».

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами й темами. Тема дисертації входить до плану наукового дослідження кафедри педагогіки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, затвердженого вченою радою цього університету (протокол № 2 від 22.09.2005 р.). Тему дисертації затверджено вченою радою Хмельницького інституту соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (протокол № 1 від 26.10.2007 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 28.02.2006 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити дидактичні умови, реалізація яких на практиці сприятиме ефективній організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами.

Завдання дослідження:

1) уточнити сутність і зміст поняття «дистанційне навчання»;

2) визначити критерії, показники й рівні ефективності дистанційного навчання студентів з особливими потребами;

3) обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами;

4) розробити методичні рекомендації для викладачів ВНЗ з організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами.

Об'єкт дослідження - навчальний процес студентів з особливими потребами у ВНЗ.

Предмет дослідження - дидактичні умови організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами.

Гіпотеза дослідження: організація дистанційного навчання студентів з особливими потребами буде здійснюватись успішно, якщо забезпечити організацію спеціалізованого педагогічного супроводу такого навчання; запровадити центри самостійної роботи студентів-інвалідів; організувати підготовку науково-педагогічного складу до дистанційного навчання студентів з обмеженими можливостями; урахувати індивідуальні можливості типових груп студентів з особливими потребами.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення теорії пізнання про єдність свідомості й діяльності у формуванні та розвитку особистості; ідеї діалектичного розвитку особистості через залучення її до різноманітних видів діяльності; концептуальні положення теорії навчальної діяльності; концепція індивідуальної і соціальної суб'єктності людини в її особистісному саморозвитку у взаємодії з різними спільнотами. Для організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами використано висновки психолого-педагогічних праць вітчизняних і зарубіжних науковців щодо законів розвитку дидактичних систем, технологій дистанційного навчання й концептуальні положення інформаційно-програмного забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах, а також особистісний, діяльнісний і компетентнісний підходи до професійної підготовки майбутніх фахівців.

Теоретичною основою дослідження є наукові праці, присвячені філософським і психологічним засадам розвитку особистості (Б. Ананьєв, М. Бахтін, М. Бердяєв, О. Лазурський, А. Маслоу, К. Роджерс); висновки та положення теорії діяльності й розвитку особистості (К. Абульханова-Славська, Л. Виготський, П. Гальперін, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), соціальної психології та соціальної педагогіки щодо шляхів і засобів формування особистості (Г. Альтшуллер, В. Андрєєв, О. Матюшкін, В. Моляко, Я. Пономарьов, Н. Посталюк, С. Сисоєва, Б. Теплов), про технології навчання у вищій освіті (В. Беспалько, А. Вербицький, І. Дичківська, І. Підласий, Д. Чернілевський), педагогіки вищої школи (А. Алексюк, В. Андрєєв, С. Архангельський, Г. Васянович, Є. Полат), щодо формування й розвитку здібностей (І. Лернер, О. Матюшкін, М. Смульсон), щодо організації дистанційного навчання (В. Биков, О. Кареліна, В. Кухаренко, В. Олійник, П. Стефаненко, Б. Шуневич), щодо організації самостійної навчально-пізнавальної роботи студентів (В. Буряк, І. Зимняя, В. Козаков, О. Малихін, М. Солдатенко), ергономічного підходу до навчання у вищій школі (В. Зінченко, О. Молибог, В. Муніпов, В. Наумчик, В. Нестеренко, С. Скидан); принципів особистісно орієнтованого підходу в освіті (Г. Балл, І. Бех, С. Подмазін, В. Семиченко, І. Якиманська).

Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань і перевірки гіпотези використовувалися адекватні авторському задуму методи дослідження: теоретичні - ретроспективний і порівняльний аналіз розвитку дистанційного навчання у вищій освіті України та за кордоном; аналіз наукової літератури для уточнення сутності поняття «дистанційне навчання студентів з особливими потребами»; систематизація й узагальнення теоретичних положень для обґрунтування дидактичних умов дистанційного навчання студентів з особливими потребами; узагальнення й корекція теоретико-методичних позицій та експериментальних даних дослідження для наукового обґрунтування дидактичних умов організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами; емпіричні - анкетування, письмове опитування, тестування, бесіди-інтерв'ю, педагогічне спостереження, аналіз результатів діяльності, метод експертних оцінок для виявлення недоліків і проблем в організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами; педагогічний експеримент для перевірки результативності створення дидактичних умов організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами; методи математичної статистики - для обробки даних педагогічного експерименту, перевірки вірогідності отриманих результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проведено в три етапи на базі Хмельницького інституту соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» та Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». У дослідженні брали участь 46 осіб науково-педагогічного складу, 214 студентів.

Хронологічно дослідно-експериментальну роботу можна розділити на три етапи.

На першому етапі (2005-2006 рр.) вивчено стан проблеми дослідження з визначенням вихідних теоретико-методологічних положень, мети, об'єкта, предмета та робочої гіпотези дослідження; конкретизовано завдання, виявлено характерні особливості типових груп студентів с особливими потребами, здійснено всебічний аналіз моделей дистанційного навчання, визначено місце і групи для експериментальної перевірки положень дисертації; підготовлено методику експериментальної роботи.

На другому етапі (2007-2008 рр.) створена модель організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами та обґрунтовано педагогічні умови її успішної реалізації, визначено критерії та показники оцінки ефективності дистанційного навчання студентів з особливими потребами й експериментально перевірено ефективність розробленої моделі та педагогічних умов її ефективної реалізації.

На третьому етапі (2009-2010 рр.) узагальнено проміжні й кінцеві результати педагогічного експерименту, проведено статистичний аналіз отриманого матеріалу, сформульовано загальні висновки, здійснено впровадження в практику та оформлення результатів дослідження. Кожен черговий етап базувався на результатах попереднього.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- уперше визначено й обґрунтовано дидактичні умови організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами (організація спеціалізованого педагогічного супроводу такого навчання; запровадження центрів самостійної роботи студентів-інвалідів; підготовка науково-педагогічного складу до дистанційного навчання студентів з обмеженими можливостями; урахування індивідуальних можливостей типових груп студентів з особливими потребами);

- уточнено сутність і зміст поняття «дистанційне навчання студентів з особливими потребами»;

- конкретизовано критерії (інформативність змісту навчання; гнучкість навчання; стан технологічного забезпечення освітніх послуг; адаптивність програми навчання до різних категорій осіб з особливими потребами; доступність навчання; економічність дистанційного навчання по відношенню до традиційного; якість підготовки студентів за програмою навчання), показники оцінки та рівні (високий, середній, низький) ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами;

- удосконалено форми, методи, засоби, а також організацію дистанційного навчання студентів з особливими потребами за рахунок упровадження в навчальний процес обґрунтованих дидактичних умов;

- подальшого розвитку набула теорія дистанційного навчання студентів з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в упровадженні в навчально-виховний процес ВНЗ методичних рекомендацій щодо організації такого навчання у ВНЗ на основі обґрунтованих дидактичних умов, а також у розробці спецкурсу для науково-педагогічних працівників «Основи дистанційного навчання студентів з особливими потребами».

Запропоновані підходи до організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами можуть бути використані у ВНЗ під час викладання загальноосвітніх і професійно спрямованих навчальних дисциплін, для розробки навчально-методичного забезпечення дистанційних курсів та організації ефективної педагогічної взаємодії в процесі дистанційної освіти таких студентів.

Результати дослідження впроваджено в практику навчання студентів Хмельницького інституту соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (довідка № 95 від 07.05.2010 р.), Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (довідка № 1/27-264/1 від 31.05.2010 р.), Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту (довідка № 148 від 11.05.2010 р.), Хмельницького національного університету (довідка № 115/4 від 18.05.2010 р.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 2/2031 від 18.05.2010 р.).

дистанційний навчання студент педагог

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми та представлено результати аналізу її розробленості в науковій літературі; визначено мету й завдання, об'єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретичну й методологічну основу, представлено наукову новизну, практичне значення роботи й особистий внесок автора, наведено відомості про апробацію й упровадження її результатів у практику.

У першому розділі «Організація дистанційного навчання студентів з особливими потребами як соціально-педагогічна проблема» з'ясовано сутність дистанційного навчання для студентів з особливими потребами, проведено аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду організації такого навчання, визначено критерії, показники й рівні ефективності дистанційного навчання студентів з особливими потребами, проаналізовано його стан у вищих навчальних закладах.

У результаті дослідження встановлено, що сучасні світові тенденції соціально-економічного розвитку спонукають до вдосконалення освітніх систем і впровадження технологій, спрямованих на забезпечення можливості неперервного професійного навчання протягом усього життя. Однією з таких технологій є дистанційне навчання. На сьогодні існують різні підходи до його розуміння. Історично дистанційне навчання виникло в 1840 р., коли І. Пітман запропонував навчання через поштовий зв'язок для студентів Англії. У 1856 р. Ч. Тюссе та Г. Лангеншейдт розпочали викладання мови заочною формою в НімеччинІ.Саме поняття «дистанційне навчання» було сформульоване такими вченими, як М. Томпсон, М. Мур, А. Кларк, і Д. Кіган, кожен з яких підкреслював окремий аспект цього методу. Та лише Д. Кіган здійснив спробу поєднати більшість визначень і на цій основі сформулював важливі особливості й характеристики дистанційного навчання. На тепер цей вид навчання широко використовують за кордоном, зокрема у США, Японії, Австралії, західноєвропейських країнах і Російській Федерації. Моделі дистанційного навчання зазначених країн відрізняються між собою й формуються з урахуванням економічних, політичних і соціокультурних особливостей тієї чи тієї країни.

Установлено, що дистанційне навчання набуло поширення в Україні лише в останні 15-20 років. У цей період наукове забезпечення дистанційного навчання, проблеми й напрями досліджень цієї галузі розглядали В. Биков, Ю. Дорошенко, М. Жалдак. Організаційно-педагогічні основи дистанційної освіти за кордоном і в Україні, підходи до їх реалізації, психолого-педагогічні аспекти і технології створення дистанційних курсів, особливості контролю знань та їх оцінювання розкрили Г. Балл, О. Григорова, Р. Гуревич, В. Дейнеко, В. Олійник, Ю. Пасічник, О. Рибалко, О. Собаєва, П. Стефаненко, П. Таланчук. Особливою є роль дистанційного навчання в освіті людей з обмеженими можливостями.

У дослідженні під дистанційним навчанням розуміється така форма освіти осіб з особливими потребами, яка базується на використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій, що найбільш повно адаптовані до своєрідності студентів і створюють їм оптимальні умови для вільного вибору спеціальності, освітньої програми, отримання можливості для діалогового обміну з викладачами. При цьому процес навчання не залежить від розміщення студентів у просторі й у часі.

До дистанційного навчання студентів з особливими потребами висуваються особливі вимоги, зумовлені їх фізіологічними, психологічними, інтелектуальними та педагогічними особливостями.

Для оцінки ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами визначено критерії, які досить повно охоплюють усі істотні характеристики досліджуваного явища. У якості базової методики оцінки обрано такі критерії: інформативність змісту навчання; гнучкість навчання; стан технологічного забезпечення освітніх послуг; адаптивність програми навчання до різних категорій осіб з особливими потребами; доступність навчання; економічність дистанційного навчання відносно традиційного; якість підготовки студентів за програмою навчання. Загальна оцінка ефективності дистанційного навчання осіб з особливими потребами складається з оцінок за кожним з критеріїв.

У результаті аналітико-пошукової роботи для кожного з критеріїв установлено показники, які є основними інструментами для визначення оцінки ефективності дистанційного навчання студентів з особливими потребами.

Для визначення рівнів ефективності дистанційного навчання студентів з особливими потребами здійснено аналіз дисертацій з досліджуваної проблеми. Наслідуючи праці Ю. Бабанського, О. Барабанщикова, Ф. Кросбі, М. Лямзіна, С. Платонова, С. Сердюк, Т. Штурби, відповідно до визначених критеріїв з'ясовано, що організацію дистанційного навчання можна умовно подати на трьох рівнях: низькому (незадовільному), середньому (задовільному) і високому (достатньому для підготовки студентів з особливими потребами). Перехід організації дистанційного навчання на вищий рівень означає не зникнення цілісних властивостей попереднього рівня, а перетворення їх на більш досконалі.

Для вирішення завдань дисертаційного дослідження, виявлення дидактичних умов організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами проаналізовано стан цього процесу в традиційній педагогічній системі низки ВНЗ, а саме: Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту, Хмельницького національного університету, Хмельницького інституту соціальних технологій та Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

Перед початком безпосередньої експериментальної роботи в навчальних групах здійснено аналіз документації навчальних і науково-дослідних відділів, кафедр, зокрема перспективних і поточних планів роботи за останні п'ять років, матеріалів перевірок та інспекцій; навчальних планів, програм і тематичних планів навчальних дисциплін; вивчення думки керівного складу ВНЗ, викладачів, методистів щодо підготовки студентів і щодо функціонування окремих компонентів цього процесу; порівняння та зіставлення позицій, обговорення актуальних проблем дистанційного навчання, а також вивчення інших джерел інформації, за якими оцінюється вихідний рівень підготовки студентів. Для визначення рівня організації дистанційного навчання за кожним з критеріїв було залучено компетентних експертів навчальних закладів (завідувачів навчального відділу, завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів кафедр), а також використано матеріали опитувань викладачів, безпосередньо задіяних у різних ланках дистанційного навчання.

Узагальнення результатів констатувального етапу експериментального дослідження дало можливість виявити недоліки в організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами. Так, в окремих ВНЗ, де проводилося пілотажне дослідження, реалізуються лише окремі, не пов'язані між собою елементи дистанційного навчання (частіше - це дистанційне вивчення дуже коротких курсів, виконання контрольних робіт, написання дипломних проектів тощо). Результати аналізу ситуації інформатизації та комп'ютеризації ВНЗ на сьогодні свідчать, що заходи, передбачені нормативно-правовими документами, повністю не виконані: у багатьох ВНЗ забезпечення новітньою інформаційно-комп'ютерною технікою звелось до встановлення комп'ютерів, акустичної системи, локальної мережі, підключення до Інтернету. Проте розвиток предметно орієнтованої компетентності викладачів полягає не лише в отриманні знань, запозиченні педагогічного досвіду, а й у виробленні власних знань. У більшості вітчизняних ВНЗ не забезпечено навіть мінімальні умови, необхідні для навчання в них осіб з інвалідністю, що значно ускладнює реалізацію такими особами їх невід'ємного права на здобуття освіти.

Констатувальний етап експерименту було здійснено на базі Хмельницького інституту соціальних технологій і Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». У ньому взяли участь 214 студентів, з яких 35 - з особливими потребами, що увійшли до експериментальної та контрольної груп. Решта студентів (179 осіб) були залучені для різних видів опитування для з'ясування проблем і труднощів, які виникають у них або можуть виникнути в умовах дистанційної освіти. Ці студенти мали досвід досліджуваної форми навчання: дистанційно вивчали окремі короткі курси, виконували контрольні роботи, навчальні, дипломні проекти тощо.

Отримані результати дозволяють стверджувати, що сумарна оцінка рівня ефективності дистанційного навчання за всіма критеріями в експериментальній та контрольній групах відповідає середньому рівню (2,50 > СК > 1,70). Разом з тим, привертає увагу низька оцінка стану технологічного забезпечення освітніх послуг (1,60 бала) і рівень адаптивності програми навчання до різних категорій осіб з особливими потребами (1,50 бала) в експериментальній групі. Оцінка інформативності змісту навчання та гнучкості навчання хоч і відповідає середньому рівневі (1,80 та 1,90 бала відповідно), однак не є високою та свідчить про можливість їх удосконалення.

Результати констатувального етапу експерименту дозволили зробити висновок, що дистанційна освіта є однозначно більш економічною, ніж традиційне навчання. Експертами підтверджено (2,80 бала за відповідний критерій оцінки), що це виявляється як щодо отримання освіти для студентів, так і щодо витрат на організацію та підтримку функціонування цього процесу у ВНЗ.

Щодо критерію «доступність навчання», то як в експериментальній, так і в контрольній групах результати констатувального етапу експерименту також свідчать на користь дистанційного навчання. З огляду на можливість забезпечення доступу всіх учасників навчального процесу до інформаційних освітніх фондів і баз даних, що зберігаються в централізованих інформаційних системах, до віддалених баз даних, а також доступність засвоєння змісту дистанційних навчальних курсів, така форма організації навчального процесу є доцільною для студентів з особливими потребами.

Таким чином, з'ясування сутності дистанційного навчання студентів з особливими потребами, результати аналізу вітчизняного й зарубіжного досвіду його організації, дані констатувального етапу експерименту дозволили з'ясувати сучасний стан дистанційного навчання зазначеної категорії студентів у ВНЗ і перейти до обґрунтування дидактичних умов його ефективної організації.

У другому розділі «Дослідно-експериментальна апробація дидактичних умов організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами» обґрунтовано дидактичні умови, наведено методику організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами, проаналізовано та узагальнено результати експерименту, подано методичні рекомендації науково-педагогічному складу щодо організації такого навчання у ВНЗ для студентів з особливими потребами.

Результати аналізу наукової літератури й практики організації дистанційного навчання дозволили зробити висновок, що цей процес для студентів з особливими потребами доцільно будувати на основі принципів індивідуального підходу, адаптивності й доступності, інтерактивності, гуманізації, пріоритетності педагогічного підходу при проектуванні освітнього процесу, технологічності, розвитку співробітництва студентів і викладачів, педагогічної доцільності застосування нових інформаційних технологій, вибору змісту освіти, забезпечення безпеки інформації в системі дистанційного навчання, стартового рівня освіти, відповідності технологій навчання, мобільності навчання й принципу несуперечності дистанційного навчання існуючим формам освіти. Організація дистанційного навчання студентів з особливими потребами вимагає також урахування вимог загальнодидактичних принципів.

Аналітично-дослідна робота, з'ясування сутності дистанційного навчання для студентів з особливими потребами, результати аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду цього виду навчання для зазначеної категорії осіб, визначення педагогічних засад його організації дозволили встановити, що організація дистанційного навчання студентів з особливими потребами буде здійснюватись успішно, якщо в навчальному процесі реалізувати такі дидактичні умови: забезпечення організації спеціалізованого педагогічного супроводу такого навчання; запровадження центрів самостійної роботи студентів-інвалідів; організація підготовки науково-педагогічного складу до дистанційного навчання студентів з обмеженими можливостями; урахування індивідуальних можливостей типових груп студентів з особливими потребами.

Організація педагогічного супроводу дистанційного навчання студентів з особливими потребами передбачає високу професійну майстерність викладачів, володіння спеціальними педагогічними методами та сучасними технічними засобами навчання, навичками ефективної педагогічної взаємодії зі студентським колективом, знання особливостей психофізичного розвитку людей з різними типами інвалідності та специфіки сприйняття ними навчального матеріалу. Педагогічний супровід тісно пов'язаний з технічним, психологічним і соціальним. Його здійснювали викладачі й куратори навчальних груп, які відповідали за фахову підготовку студентів. Вони ознайомлювали студентів з особливостями навчання у ВНЗ; розробляли (з урахуванням особливостей сприйняття навчального матеріалу студентами різних нозологій) спеціальне навчально-методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій з виокремленням основних інформаційно значущих фрагментів тексту, глосарії, методичні рекомендацій; використовували спеціальні технології та технічні засоби для репрезентації навчального матеріалу в адаптованому до потреб студентів вигляді: вербальному, візуальному, звуковому, рельєфному, електронному тощо; розробляли й упроваджували адаптовані форми контролю знань, індивідуальні програми й індивідуальні графіки навчання; надавали консультаційну допомогу для компенсації «прогалин» знань студентів з інвалідністю, проводили з ними індивідуальні та групові додаткові заняття; забезпечували наскрізність навчально-наукової роботи: від рефератів, курсових робіт - до дипломної роботи; сприяли розвитку пізнавальної та пошукової активності, інтелектуальної незалежності студентів з інвалідністю. Організація педагогічного супроводу дистанційного навчання студентів з особливими потребами передбачала також тьюторський супровід - індивідуальну форму підтримки навчання студентів з інвалідністю.

Підготовка науково-педагогічного складу до дистанційного навчання студентів з особливими потребами включала заходи соціально-психологічного та методичного характеру, а також підвищення педагогічної майстерності. У результаті дослідження встановлено, що на викладача (можливо, автора курсу) дистанційного навчання покладається низка обов'язків: здійснення розсилки навчальних матеріалів; ознайомлення студентів з навчальним планом і з електронним підручником; консультування, видання завдань студентам; організація роботи в чаті, форумах, проведення семінарів, прийом і рецензування завдань; організація індивідуальної та групової роботи; виставлення оцінок; розміщення оголошень; підведення підсумків (проміжних і заключних).

Перед початком створення викладачами особистих дистанційних матеріалів їм пропонувалося пройти спецкурс «Основи дистанційного навчання студентів з особливими потребами». Протягом 4-х тижнів викладачі в якості студентів отримали навички: роботи з електронною поштою, списком розсилки, форумом і внутрішньокурсовою поштою; планування й рейтингової оцінки діяльності студентів; підготовки інструкцій та інформаційних матеріалів до курсу; розробки запрошень до дистанційного навчання, технології навчання, організації та проведення дискусій, їх аналізу; організації малих груп та проведення навчального процесу в них; розробки сценарію проведення тематичного чату, підготовки відповідних інформаційних матеріалів, підведення підсумків проведення чату.

Курс з розробки дистанційних навчальних матеріалів вивчали викладачі Хмельницького інституту соціальних технологій і Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» в очно-дистанційному режимі. Після установчої сесії (6 год.), викладачі протягом 4 тижнів працювали дистанційно. Підсумки роботи визначалися очно. Навчалося 18 викладачів, повністю виконали програму й отримали сертифікат тьютора - 12.

Запровадження центрів самостійної роботи студентів з особливими потребами передбачало надання студентам з інвалідністю спеціалізованої технічної, інформаційної та консультаційної підтримки, зокрема навчання роботи з комп'ютером і офісною технікою; надання студентам з вадами здоров'я можливості роботи на обладнаних комп'ютеризованих робочих місцях; надання доступу до офісного й адаптивного технічного обладнання для сканування, читання й обробки навчальної літератури, прослуховування аудіозаписів лекцій, виконання самостійних практичних завдань; надання можливості користування медіатекою; надання психологічної підтримки; надання допомоги в подоланні труднощів під час навчання та інформації щодо технологій і технічних засобів навчання студентів з інвалідністю.

Крім цього, у Центрі самостійної роботи проведено науково-дослідну роботу з розробки системи технічного, психологічного й індивідуального супроводу навчання студентів з особливими потребами, упровадження в навчальний процес спеціальних технологій навчання, здійснено аналіз потреб таких студентів, труднощів їх навчання та соціалізації, організовано семінари-практикуми для викладачів.

Для успішної організації дистанційного навчання студентів-інвалідів особливе значення має також урахування індивідуальних можливостей типових груп студентів з особливими потребами. Для реалізації цієї дидактичної умови було проаналізовано спеціальну літературу, наукові праці відомих учених: сурдопедагогів, офтальмологів, дефектологів, педагогів. Під час формувального експерименту було взято до уваги особливості психофізичного розвитку й навчання студентів з вадами зору, слуху й опорно-рухового апарату. Ця умова передбачала також організацію спеціалізованого технічного супроводу навчання, призначеного для полегшення сприйняття студентами навчального матеріалу та реалізованого шляхом забезпечення студентів адаптивними технічними засобами (технічними ресурсами) і впровадження спеціальних технологій навчання. Так, наприклад, завдяки спеціальним комп'ютерним технологіям студенти з вадами зору мали можливість читати чи прослуховувати плоскодруковані тексти; самостійно виконувати письмові роботи (в електронному варіанті); редагувати тексти; використовувати Інтернет, зокрема для пошуку інформації, спілкування, дистанційного навчання. Інформація з комп'ютера сприймалася незрячими студентами в такі способи: за допомогою синтезатора мови (на слух) і за допомогою брайлівського дисплей-рядка (тактильно).

Перевірку гіпотези дослідження здійснено шляхом проведення діагностичних зрізів до, під час і після формувального експерименту. Це дозволило простежити динаміку організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами. Методика дослідження передбачала зіставлення результатів, отриманих в експериментальній (ЕГ) і контрольній (КГ) групах. У формувальному експерименті взяли участь 35 осіб, з яких 17 було включено до ЕГ, а інші 18 - до КГ. Така невелика кількість учасників експерименту зумовлена незначною кількістю студентів з особливими потребами, які навчаються за дистанційною формою. За якісними змінами в показниках критеріїв ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами проводився постійний поточний контроль під час проведення формувального експерименту.

Аналіз результатів дослідження показав позитивні зміни як у кількісних, так і в якісних показниках ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами, що відбулися завдяки запровадженим у навчальний процес дидактичним умовам, сучасним інформаційним технологіям, а також іншим впливам, реалізованим у навчальному процесі Хмельницького інституту соціальних технологій та Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Щоб простежити динаміку в перерозподілі за рівнями ефективності організації дистанційного навчання студентів і перевірити значущість цього перерозподілу було застосовано критерій ц* - кутове перетворення Фішера. З огляду на особливості застосування вибраного критерію, а також з урахуванням висновків, зроблених під час констатувального етапу експерименту щодо середнього рівня дистанційного навчання в студентів - учасників експериментального дослідження, було побудовано таблицю 1 за альтернативною шкалою: «Є ефект / Немає ефекту».

Динаміка змін у сумарній оцінці ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами протягом формувального експерименту добре проглядається на діаграмі (рис. 1).

Таблиця 1. Порівняння розрахунку критерію ц* при зіставленні КГ та ЕГ до початку та після формувального експерименту

Рис. 1. Рівнева характеристика якості ефективності організації дистанційного навчання студентів ЕГ та КГ на різних етапах експерименту

З діаграми видно, що до початку формувального етапу експерименту рівень ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами експериментальної та контрольної груп був приблизно однаковим і навіть у КГ на 0,05 бала вищим, ніж у ЕГ. У результаті проведеного формувального впливу відбулися статистично значущі зміни у рівнях організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами: в експериментальній групі середній динамічний приріст склав 0,38 бала, у той час як у контрольній - 0,06 бала.

Отже, динаміка ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами під час експерименту показує, що в експериментальній групі темпи її зростання на початковому етапі експерименту приблизно збігаються з контрольною групою. На заключному етапі темпи зростання ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами в експериментальній групі стають вищими, ніж у контрольній. Це свідчить про справедливість гіпотези, висунутої на початку дослідження.

За результатами експериментальної перевірки дієвості дидактичних умов організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами розроблено методичні рекомендації для викладачів ВНЗ з організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами.

ВИСНОВКИ

У дослідженні представлено теоретико-методичне обґрунтування й експериментальну перевірку дидактичних умов організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами.

1. Дистанційне навчання студентів з особливими потребами є формою освіти, яка базується на використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій, що найбільш повно адаптовані до своєрідності студентів і створюють їм оптимальні умови для вільного вибору спеціальності, освітньої програми, отримання можливості для діалогового обміну з викладачами. При цьому процес навчання не залежить від розміщення студентів у просторі й у часі.

До дистанційного навчання студентів з особливими потребами висуваються особливі вимоги, зумовлені їх фізіологічними, психологічними, інтелектуальними та педагогічними особливостями. Вади інвалідів значно ускладнюють їх контакти з довкіллям, обмежують участь у суспільному житті, позначаються на особистісному розвитку, спричиняють почуття неспокою, невпевненості у собі, формують комплекс неповноцінності, егоцентричні й асоціальні настрої. Студенти вищих навчальних закладів з особливими потребами мають проблеми, зумовлені впливом хронічних захворювань, зокрема порушення психічних пізнавальних функцій, зниження самооцінки й рівня домагань, неадекватність взаємин з іншими студентами, викладачами тощо. Разом з тим, у них збережено інтелект, вони спроможні успішно опановувати більшість видів професійної діяльності, приносити користь державі та самовдосконалюватися. Але переважна більшість молодих людей з обмеженими функціями здоров'я не має можливості реалізувати себе, отримати вищу освіту. Вирішити цю проблему можна завдяки дистанційній формі навчання.

2. Критеріями, які дозволяють визначити ефективність дистанційного навчання студентів з особливими потребами і дидактичних умов його результативної реалізації, є: інформативність змісту навчання (його показники: наявність єдиної інформаційно-освітньої системи навчання; відповідність змісту освітніх послуг вимогам державного освітнього стандарту спеціальності (курсу); інформаційне забезпечення дистанційного навчання); гнучкість навчання (характеризується показниками: гнучкість у виборі рівня навчання; наявність форм дистанційного навчання; тривалість курсу); стан технологічного забезпечення освітніх послуг (розкривається показниками: стан взаємодії між учасниками освітнього процесу; стан і наявність ресурсів мережі Internet / Intranet технологій; наявність спеціалізованої матеріально-технічної бази дистанційної освіти; використання автоматизованих підсистем управління для організації всіх видів навчальної діяльності у взаємозв'язку та взаємозалежності; інтерактивність); адаптивність програми навчання до різних категорій осіб з особливими потребами (основні показники: можливість адаптації навчальних програм (навчальних дисциплін) для різних категорій студентів з особливими потребами; відповідність навчально-методичних та інформаційних ресурсів навчання загальним психолого-педагогічним, методичним, технічним і екологічним вимогам до навчання осіб з особливими потребами); доступність навчання (розкривають такі показники: забезпечення доступу всіх учасників навчального процесу до інформаційних освітніх фондів і баз даних, що зберігаються в централізованих інформаційних системах; можливість доступу до віддалених баз даних; доступність у засвоєнні змісту дистанційних навчальних курсів); економічність дистанційного навчання по відношенню до традиційного (економічність в отриманні освіти для студентів; економічність для навчального закладу щодо витрат на організацію та підтримку функціонування процесу дистанційного навчання); якість підготовки студентів за програмою навчання (основні показники: мотивоване позитивне ставлення студентів до дистанційного навчання; сформованість у студентів професійно важливих якостей особистості, які виявляються в поведінці та спілкуванні; якість і обсяг знань у студентів за програмою навчання; спрямованість студентів на постійне професійне самовдосконалення). Загальна оцінка ефективності організації дистанційного навчання осіб з особливими потребами складається з оцінок за кожним з критеріїв.

Відповідно до обраних критеріїв визначено 3 рівні ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами: низький (незадовільний), середній (задовільний) і високий (достатній для підготовки студентів з особливими потребами). Перехід на вищий рівень означає перетворення цілісних властивостей попереднього рівня на більш досконалі.

3. Дидактичними умовами організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами є: організація спеціалізованого педагогічного супроводу такого навчання; запровадження центрів самостійної роботи студентів-інвалідів; організація підготовки науково-педагогічного складу до дистанційного навчання студентів з обмеженими можливостями; урахування індивідуальних можливостей типових груп студентів з особливими потребами.

Організація педагогічного супроводу дистанційного навчання студентів з особливими потребами передбачає високу професійну майстерність викладачів, володіння спеціальними педагогічними методами і сучасними технічними засобами навчання, навичками ефективної педагогічної взаємодії з такою категорією студентів, глибоке розуміння особливостей психофізичного розвитку людей з різними типами інвалідності, індивідуальних потреб таких студентів, зокрема специфіки сприйняття ними навчального матеріалу. Педагогічний супровід тісно пов'язаний з технічним, психологічним і соціальним супроводом.

Підготовка науково-педагогічного складу до дистанційного навчання студентів з особливими потребами передбачає заходи соціально-психологічного й методичного характеру, а також підвищення педагогічної майстерності шляхом відвідування курсу «Основи дистанційного навчання студентів з особливими потребами».

Запровадження центрів самостійної роботи студентів з особливими потребами передбачає надання студентам з інвалідністю спеціалізованої технічної, інформаційної та консультаційної підтримки, зокрема: навчання роботи з комп'ютером та офісною технікою; надання студентам з вадами здоров'я можливості роботи на обладнаних комп'ютеризованих робочих місцях; надання доступу до офісного й адаптивного технічного обладнання для сканування, читання й обробки навчальної літератури, прослуховування аудіозаписів лекцій, виконання самостійних практичних завдань; надання можливості користування медіатекою; надання психологічної підтримки; надання допомоги у подоланні труднощів, що виникають під час навчання; надання інформації щодо технологій і технічних засобів навчання студентів з інвалідністю.

Для успішної організації дистанційного навчання студентів-інвалідів особливе значення має також урахування індивідуальних можливостей типових груп студентів з особливими потребами.

Результати експериментальної перевірки довели правомірність висунутої гіпотези. Порівняльний аналіз ефективності організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами експериментальної та контрольної груп після проведених експериментальних заходів за допомогою Q-критерію Розенбаума засвідчив результативність обґрунтованих дидактичних умов. У результаті проведеного формувального впливу відбулися статистично значущі зміни в організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами: в експериментальній групі середній динамічний приріст склав 0,38 бала, у той час як у контрольній - 0,06 бала.

4. За результатами експериментальної перевірки дієвості дидактичних умов організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами сформульовано методичні рекомендації для науково-педагогічного складу та студентів з особливими потребами.

Науково-педагогічному складу, залученому до організації дистанційного навчання осіб з особливими потребами, необхідно вміти працювати на комп'ютері на рівні кваліфікованого користувача; знати загальну структуру дистанційного навчання і специфіку вивчення навчальних курсів, що викладаються, шляхи вдосконалення навчальних курсів з урахуванням особливостей студентів-інвалідів; ураховувати у своїй діяльності технічні й педагогічні особливості навчання на всіх етапах оволодіння навчальними курсами; займатись професійним самовдосконаленням відповідно до інновацій у дистанційній освіті.

Інформаційно-електронне забезпечення має відповідати змісту освітніх послуг і вимогам державного освітнього стандарту спеціальності (курсу), навчально-методичним та інформаційним ресурсам навчання, загальним психолого-педагогічним, методичним, технічним та екологічним вимогам, що висуваються до організації навчання осіб з особливими потребами.

Програмне забезпечення повинне максимально сприяти взаємодії між учасниками освітнього процесу, забезпечувати рівний їх доступ до інформаційних освітніх фондів, що зберігаються в централізованих інформаційних системах.

Студентам з особливими потребами в навчанні рекомендується керуватися принципами самоорганізації, прагнення до знань, системності, послідовності й активності в оволодінні навчальними курсами. Для успішного навчання необхідно володіти навичками роботи з комп'ютером на рівні користувача, мати персональний комп'ютер з підключенням до мережі Інтернет.

Подальшого дослідження потребують тенденції розвитку дистанційного навчання в країнах Європи та Азії, де ця форма навчання студентів з особливими потребами інтенсивно впроваджується; методологічне й дидактичне забезпечення дистанційного навчання студентів-інвалідів; розробка методик навчання, які забезпечують інтерактивний діалог; розробка організаційних аспектів упровадження дистанційної системи навчання у ВНЗ України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Делик І.С. Дидактичні умови організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами / І.С. Делик // Наук. записки Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. Серія «Педагогіка і психологія» : зб. наук. пр. / ред. кол.: В. І. Шахов (голова) та ін. - Вінниця : ТОВ «Планер», 2010. - № 31. - С. 183-187.

2. Делик І.С. Зарубіжний досвід дистанційного навчання студентів з особливими потребами / І.С. Делик, О. В. Діденко // Збірник наук. праць Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького / ред. кол. : Л. М. Романишина (голов. ред.) та ін. - Хмельницький, 2010. - № 51. - С. 24-27.

3. Делик І.С. Критерії ефективності дистанційного навчання студентів з особливими / І.С. Делик // Педагогіка формування творчої особистості у вищих і загальноосвітніх школах : зб. наук. пр. / ред. кол.: Т. І.Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 59. - С. 136-142.