Формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів у вищих навчальних закладах

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

БАХОВ ІВАН СТЕПАНОВИЧ

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах інтеграції України у світовий освітній та інформаційний простір, стрімке зростання міжнародних контактів ставить усе більшу кількість учасників цього процесу перед необхідністю долати не тільки мовний, а й культурно-ментальний бар'єр між представниками різних культурних спільнот.

У цьому процесі помилки в мові іноземців залишаються поза увагою представниками носіїв мови, проте міжкультурні непорозуміння зазвичай сприймаються набагато вразливіше, часом спричиняючи міжкультурні конфлікти. Сучасні соціокультурні обставини обумовлюють нові вимоги до підготовки фахівців у галузі іноземних мов та міжкультурної комунікації. Сучасне суспільство потрібує фахівців з міжнародного та міжкультурного спілкування, що виходить за межі простого знання мови.

Зазначене вимагає зміну і вдосконалення функцій фахівця-перекладача, його діяльність має орієнтуватися на створення умов для саморозвитку, формування й розвитку потреб та здібностей суб'єкта навчального процесу. За цих умов метою реформи вищої освіти на нових законодавчих і методологічних засадах є досягнення принципово іншого рівня якості професійної підготовки фахівця у вищій школі.

У процесі навчання студенти мають оволодіти уміннями виступати в ролі посередника між представниками своєї та іншомовної культур, визначати причини порушення міжкультурної комунікації й ефективно усувати непорозуміння й конфліктні ситуації, що були зумовлені міжкультурними відмінностями. Одним із завдань професійної підготовки студентів-лінгвістів має стати вивчення міжкультурних відмінностей, що дає змогу чіткіше усвідомлювати особливості своєї культури, більш ефективно взаємодіяти з представниками іншої культури, уникати міжетнічної напруги, як потенційної причини етнічних конфліктів.

У цьому аспекті міжнародна спільнота ставить принципово нове й важливе завдання освіти, яке сформульоване в доповіді ЮНЕСКО про глобальні стратегії розвитку - навчити людей жити разом. Зараз студент вищого навчального закладу має широкий спектр можливостей обміну професійним досвідом з представниками інших культур та іншомовного спілкування зі своїми однолітками з країн, мова яких вивчається. Отже необхідність формування міжкультурної компетенції як однієї з основних цілей навчання іноземної мови в усіх закладах освіти України обумовлена навчальними потребами та викликами сучасності.

Особливий інтерес українських та зарубіжних спеціалістів викликає проблема оволодіння студентами вербальними та невербальними моделями поведінки, властивими іншим лінгвокультурним спільнотам, через безпосереднє застосування іноземної мови, які прийняті в інших лінгвокультурних спільнотах й усвідомлення через них національно-специфічних особливостей сприйняття світу іншомовними представниками, що сприяє формуванню міжкультурної компетентності.

Таким чином, пошук оптимальних засобів залучення студентів до культури своєї країни та країни, мова якої вивчається, стає одним із нагальних завдань лінгвістичної освіти. Це забезпечує подальший розвиток особистості та її самосвідомості внаслідок набуття нового мовного й культурного досвіду. Пріоритет педагогічного аспекту в дослідженні з проблеми формування міжкультурної компетентності полягає у тім, що він не визначає лінгвістичні якості особистості, але завдяки розвитку самостійності, активності, емпатії, ціннісних орієнтацій робить особистість здатною до міжкультурної взаємодії.

Актуальність проблеми формування професійної міжкультурної компетентності майбутнього перекладача обумовлена наявністю в сучасному суспільстві низки суперечностей, з поміж яких найбільш суттєвими є: суперечності між соціальним замовленням суспільства вищій школі на підготовку висококваліфікованих перекладачів з міжкультурними знаннями й уміннями, які готові відкрито сприймати і розуміти сучасний спосіб життя, та нерозробленістю методологічних і теоретико-методичних засад забезпечення цього аспекту професійної підготовки майбутніх перекладачів, зокрема в процесі вивчення іноземної мови; між необхідністю формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів і невизначеністю у сучасній науці механізмів реалізації цього процесу; між доцільністю розробки й обґрунтування педагогічних умов впливу на процес формування професійної міжкультурної компетентності та нерозробленістю цього питання; вимогами педагогічної практики і нерозробленністю критеріїв та механізмів формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів.

Сутність поняття професійної компетентності було предметом аналізу в роботах О. Антонової, В. Беспалько, М. Євтуха, І. Зязюна, Н. Кузьміної, О. Ломакіної, А. Маркової, В. Монахова, Н. Ничкало, Є. Павлютенкова, А. Пискунова, М. Розова, В. Сластьоніна, Г. Шевченко. Питання інтеграції компонентів культури в процесі навчання іноземної мови знаходить відображення в роботах Н. Бібік, Н. Бориско, О. Миролюбова, А. Моль, Ю. Пассова, О. Пометун, С. Тер-Минасової, Г. Томахіна, R. Lado, H. Brown, J. Harmer, A. D. Hirsh, J. L. Moreno, A. R. Wright. Проблемами соціокультурної освіти та виховання займалися Є. Воробйова, Н. Ішханян, В. Сафонова, В. Топалова та інші. Професійна підготовка майбутнього вчителя іноземної мови висвітлювалася у працях Є. Барбіної, О. Бігич, І. Богданової, Н. Бориско, О. Заболотської.

Значний науковий доробок у дослідження проблем професійної компетентності, підготовки фахівця в умовах вищого навчального закладу внесли науковці Т. Білоус, О. Боровкова, О. Брезгіна, О. Василенко, О. Воробйова, А. Гордєєва, Г. Дев'ятова, І. Закір'янова, І. Ізместьєва, Н. Ішханян. Дослідженню індивідуалізації професійної підготовки та самостійно-дослідницької роботи фахівця присвячені праці О. Заболотської, О. Пєхоти, М. Князян.

Проблеми перекладознавства висвітлюються у роботах вчених В. Демецької, В. Карабана, Т. Кияка, В. Комісарова, І. Корунця, Л. Латишева, Г. Мірам, Р. Мін'яр-Бєлоручева, А. Федорова, І. Халеєвої, О. Чередниченка, Л. Черноватого, А. Швейцер та зарубіжних фахівців М. Беннет, Х. Відоусон, В. Вілс, В. Літлвуд, Ю. Найда, Д. Робінсона, Х. Тріандіс, М. Хольц-Мяннтярі.

Серед публікацій дослідників останнього десятиріччя в галузі педагогічної лінгвістики, в працях яких досліджуються особливості формування професійної компетентності майбутніх лінгвістів та перекладачів, заслуговують на увагу праці вітчизняних науковців О. Бірюк, Д. Іщенко, В. Калініна, Т. Колодько, О. Павлик, Т. Пастрик, З. Підручної, К. Скиби, Н. Соболь, Ж. Таланової, Л. Тархової, О. Шупти, А. Янковця.

Попри численність і різноманітність підходів до проблеми формування професійної компетентності фахівця, що мають місце в сучасній науковій літературі, слід констатувати певну фрагментарність при спробі відтворення природи та сутності цього явища й відсутність спеціальних теоретичних розробок і концептуальних підходів, предметом яких була б професійна міжкультурна компетентність майбутніх перекладачів. Вагомість потенціалу міжкультурної компетентності у вихованні майбутнього перекладача, розвитку гуманістичної полікультурної спрямованості в загальному процесі підготовки перекладача у цілому залишається малодослідженим.

Отже, актуальність, недостатня теоретична розробленість проблеми та необхідність подолання виявлених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів в умовах вищого навчального закладу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведення дисертаційного дослідження пов'язано з Концепцією Державної цільової соціальної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011рр. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.2008р. №798-р). Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи Міжрегіональної академії управління персоналом і є складовою комплексної наукової теми «Європейський вектор розвитку в управлінні закладом науки» кафедри управління навчальними закладами МАУП (протокол №7 від 26.05.2009р.). Тема узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №8 від 22.12.2009р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - обґрунтувати педагогічні умови, розробити модель формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів та здійснити їх експериментальну перевірку.

Для досягнення поставленої мети було визначено наступні завдання:

- проаналізувати стан проблеми професійної міжкультурної компетентності в педагогічній теорії та практиці;

- визначити роль і місце професійної міжкультурної компетентності в структурі професійної діяльності перекладача;

- виявити й науково обґрунтувати сутність і компоненто-функціональну структуру професійної міжкультурної компетентності перекладача;

- теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів;

- визначити критерії, показники й охарактеризувати рівні сформованості міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів;

- розробити й експериментально довести ефективність дидактичної моделі формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх перекладачів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів як складової фахової підготовки перекладачів.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що процес формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів набуває більшої ефективності за таких педагогічних умов: формування позитивної мотивації до оволодіння міжкультурною компетентністю та створення ситуацій успіху з врахуванням індивідуальних особливостей студентів у фаховій підготовці; застосування активних та інтерактивних методів навчання та запровадження дидактичної моделі формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів, яка сприяє комплексному оволодінню студентами лінгвокраїнознавчою, мотиваційно-ціннісною, афективною та конативною компетенціями; запровадження інтеграційної дидактичної моделі формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів та спецкурсу «Основи міжкультурної комунікації» у навчальний процес.

Методи дослідження. Для досягнення мети й реалізації поставлених завдань були використані: загальнонаукові методи: аналіз і синтез наукової, навчально-методичної літератури для порівняння, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, визначення понятійно-категоріального апарату; системний метод для з'ясування місця й ролі міжкультурної компетентності в професійній підготовці майбутнього перекладача; метод теоретичного моделювання для обґрунтування моделі формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів; емпіричні методи: анкетування, бесіда, тривале спостереження, збір та накопичення даних щодо організації процесу формування професійної міжкультурної компетентності у ВНЗ, проектувальні методи (прогнозування та моделювання процесу формування професійної компетентності перекладача), інтерпретаційні методи (інтерпретація даних анкетувань, проміжних тестів, порівняння результатів рівня сформованості та результатів), метод контролю доекспериментальних, проміжних та післяекспериментальних зрізів; педагогічний експеримент, статистичні методи для кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи.

Методологічною основою дослідження є теорії наукового пізнання про єдність процесів, взаємовпливів і взаємозалежності явищ об'єктивної дійсності; положення філософії, психології, педагогіки про особистість, її пріоритетність та особливості розвитку, детермінованість її поведінки зовнішніми та внутрішніми факторами; філософські положення про роль культури у формуванні духовності та професіоналізму особистості; базові положення гуманістичного, системного, особистісно-діяльнісного, культурологічного підходів до формування професійної міжкультурної компетентності майбутнього перекладача.

Теоретичні засади дослідження склали теорії орієнтації особистості в світі цінностей (О. Бондаревська, М. Каган, А. Кирьякова та ін.), теорії комунікативної діяльності і спілкування (Г. Андрєєва, А. Бодалєв, В. Кан-Калік, А. Мудрик, Б. Паригін), теорії мовної особистості (Ю. Караулов, О. Леонтьєв, Л. Щерба), теорії взаємодії мови і культури у навчанні іноземних мов (Є. Верещагін, В. Костомаров, Г. Томахін), теорії міжкультурної комунікації та іншомовного спілкування (Т. Грушевицька, В. Костомаров, Д. Мацумото, Ю. Пассов, О. Садохін, В. Сафонова, С. Тер-Мінасова, Н. Трошіна, І. Халеєва, Е. Холл), теорії навчального співробітництва (І. Зимня, В. Дьяченко, Х. Лийметс, В. Ляудис, Є. Полат); концепція «діалогу культур» (М. Бахтін, В. Біблер), концепції мовної особистості і вторинної мовної особистості, (Г. Богін, Ю. Караулов та ін.), концепції цінностей, мотивів, спрямованості професійної діяльності (Є. Шиянов, В. Залеський, А. Маркова); теорії компетентнісного підходу (Е. Зеєр, І. Зимня, Ю. Пассов, В. Серіков, Ю. Татур, А. Хуторськой); культурологічного підходу (М. Бахтін, В. Біблер, Ю. Лотман), системного підходу (В. Беспалько, І. Блауберг, М. Каган, Ю. Конаржевский, Н. Кузьміна), особистісно орієнтованого підходу (Б. Ананьєв, І. Бех, Є. Бондаревська, С. Рубінштейн, О. Савченко, О. Сухомлинська, І. Якиманська).

У роботі використано положення загальнодержавних нормативно-правових документів: Конституція України, Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку України у ХХІ столітті, «Рекомендації Ради Європи щодо вивчення мов» «Common European Framework of Reference for Languages: Learning, Teaching, Assessment» Strasbourg.

Експериментальною базою дослідження були обрані Луганський національний університет імені Тараса Шевченка та Міжрегіональна Академія управління персоналом у м. Києві. Різними видами роботи було охоплено 240 студентів та 45 викладачів університетів.

Наукова новизна одержаних результатів. У вітчизняній педагогічній науці здійснено комплексний аналіз проблеми формування професійної міжкультурної компетентності майбутнього перекладача. Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими методологічними та теоретичними висновками і положеннями:

вперше:

- визначено сутність поняття «професійна міжкультурна компетентність перекладача» як інтегративно-динамічного особистісного утворення, що характеризується системою професійних знань, умінь і якостей, які забезпечують можливість перекладачеві регулювати свої професійні дії й виконувати роль міжкультурного медіатора у встановленні ефективної взаємодії та взаєморозумінні між представниками різних культур;

- визначено та охарактеризовано структурні компоненти професійної міжкультурної компетентності майбутнього перекладача (лінгвокраїнознавчий, мотиваційно-ціннісний, афективний, конативний);

- обґрунтовано педагогічні умови формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів: формування позитивної мотивації до оволодіння міжкультурною компетентністю та створення ситуацій успіху з врахуванням індивідуальних особливостей студентів у фаховій підготовці; застосування активних та інтерактивних методів навчання та запровадження дидактичної моделі формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів, яка сприяє комплексному оволодінню студентами лінгвокраїнознавчою, мотиваційно-ціннісною, афективною та конативною компетенціями; запровадження інтеграційної дидактичної моделі формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів та спецкурсу «Основи міжкультурної комунікації» у навчальний процес.

- теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів;

уточнено:

– зміст понять «компетенція», «компетентність», «професійна міжкультурна компетентність перекладача» відповідно до загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти та комунікативного методу навчання іноземних мов;

– критерії сформованості професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів (наявність безпосереднього інтересу до предмету вивчення, професійна спрямованість на перекладацьку діяльність, набуття системи ціннісних орієнтацій особистості, наявність потреби і здатності особистості до самопізнання, самовдосконалення, самореалізації) та їх показники;

дістали подальшого розвитку:

- сучасні форми і методи навчання (проблемно-моделювальні лекції, лекції-конференції, семінари, презентації, психолого-діагностичні тренінги, навчальні проекти, міні-драма, портфоліо, драматизація), які сприяють ефективності формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів під час їх фахової підготовки.

Практичне значення одержаних результатів. За результатами дослідження розроблено тематичний план та програму інтегрованого спецкурсу «Міжкультурна компетентність майбутнього перекладача», комплект методик для визначення рівнів сформованості міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів, який доцільно запроваджувати.

Матеріалами дослідження можуть послуговуватися викладачі для вирішення актуальних завдань модернізації лінгвістичної освіти багатопрофільного вищого навчального закладу, для підвищення якості професійної підготовки майбутніх перекладачів, у ході науково-пошукової роботи, при укладанні навчальних програм, методичних і навчальних посібників та студенти під час написання курсових і дипломних робіт.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес МАУП (довідка №1782 від 23.06.2010р.), ЛНУ імені Тараса Шевченка (довідка №1/2139 від 18.06.2010р.), Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (довідка №14/18-2535 від 17.06.2010р.), КНЕУ ім. Вадима Гетьмана (довідка 01/20-1892 від 01.10.2010р.), Українського гуманітарного інституту (м.Буча), (довідка №13 від 15.06.2010р.), Державного економіко-технологічного університету транспорту (м. Київ), (довідка 1/21.4-825 від 29.06.2010р.).

Особистий внесок здобувача. У статті «Виховання культури міжнаціонального спілкування й толерантної поведінки у вищій школі», написаній у співавторстві, автору належить висвітлення проблеми толерантної поведінки.

Надійність та вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечуються методологічною й теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень; використанням адекватної системи комплексу методів дослідження; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; поєднанням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних; репрезентативністю вибірки респондентів; перевіркою отриманих результатів методами математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні результати дослідження висвітлювались на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми філології та американські студії» (Київ, 2007), «Управління в освіті» (Львів, 2009), «Викладання мов у вищих навчальних закладах на сучасному етапі: міжпредметні зв'язки» (Харків, 2008), «Міжкультурні комунікації та толерантність в освіті», (Київ, 2009), «Національні мовні картини світу. Актуальні проблеми лінгвокультурології», (Івано-Франківськ, 2009), «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору», (Київ, 2008), «Освітні тенденції в інформаційному суспільстві», (Житомир, 2009), «Україна та Німеччина: етнокультурні, лінгводидактичні мистецько-духовні обміни, взаємозв'язки та взаємовпливи», (Кривий Ріг, 2009), «Пріоритети германського та романського мовознавства» (Луцьк, 2009), «Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ ст.: інтеграція, творчість, інновації» (Київ, 2010), «Міжкультурна комунікація: мова - культура - особистість» (Острог, 2010), «Мова і культура» (Київ, 2010).

Публікації. Зміст та основні результати дисертаційного дослідження відображено у 18 публікаціях, у тому числі 1 монографія, 14 статей у фахових виданнях ВАК України, 2 статтях в інших виданнях, 1 тезах доповідей, виданих за матеріалами науково-теоретичної конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, 21 додатку та списку використаних джерел (386 найменувань, з них 111 іноземною мовою). Робота містить 16 таблиць, 14 рисунків. Загальний обсяг роботи - 283 сторінки, з них основного тексту - 187 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначаєтсья стан її наукової розробки, розкривається сутність наукового завдання та його значущість. Зясовуєтсья зв'язок дисертаційнго дослідження з науково-дослідницькими роботами, висвітлюється мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, формулюється наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, подаються дані про апробацію одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичний аналіз проблеми формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів» на підставі аналізу педагогічної, філософської, психологічної літератури з'ясовано суть і структуру професійної міжкультурної компетентності майбутнього перекладача, теоретично обґрунтовано технологію її формування.

У підрозділі 1.1. «Сучасні підходи до визначення професійної компетентності» проаналізовано й охарактеризовано теоретико-методологічні підходи до вирішення досліджуваної проблеми; розкрито сутність поняття «міжкультурна компетентність перекладача», досліджено механізм трансформування поняття у напрямі інтегрування через взаємозв'язок з такими поняттями й категоріями, як «компетентність», «компетенція», «професійна компетентність», «культура», «міжкультурна діяльність перекладача», «комунікативна взаємодія».

На підставі дослідження співвідношення понять «компетенція» й «компетентність» з'ясовано, що «компетентність» - це інтегративна професійна риса особистості, яка проявляється у загальній здатності й готовності до діяльності, заснованій на знаннях і досвіді, які набуті у процесі навчання та соціалізації й зорієнтовані на самостійну й успішну участь у діяльності; а «компетенція» - це сукупність основних теоретичних знань, практичних навичок та вмінь, здібностей та рис, властивих особистості, які складають її готовність до накопичення знань та їх використання на власному практичному досвіді, який застосовується у взаємодії з представниками інших культур.

Результати аналізу психолого-педагогічних досліджень засвідчили наявність різних підходів науковців щодо тлумачення категорії «професійна компетентність». Окремі науковці (Г. Селевко, А. Хуторськой) розглядають професійну компетентність як сукупність ключових, базових і спеціальних компетенцій. Під ключовими компетенціями розуміють загальні компетенції людини, які необхідні для продуктивної діяльності будь-якого фахівця, а базові - це компетенції в конкретній професійній діяльності. Інші дослідники представляють професійну компетентність як інтегральну характеристику особистісних рис спеціаліста, які відображають рівень знань, умінь і досвіду, достатніх для досягнення мети у певній сфері діяльності, а також його моральну позицію, яка полягає у готовності ставити перед собою мету й приймати рішення, що забезпечують її реалізацію, здійснювати ефективну професійну діяльність і спілкування.

У підрозділі 1.2. «Міжкультурна обумовленість професійної діяльності майбутніх перекладачів» розглянуто структуру професійної міжкультурної компетентності (ПМКК) майбутніх перекладачів у єдності лінгвокраїнознавчого, мотиваційно-ціннісного, афективного й конативного компонентів та подано їх характеристику. Лінгвокраїнознавчий компонент визначає сукупність лінгвокультурних знань, умінь та навичок, засобів діяльності потрібних для пізнання іншокультурної реальності. Мотиваційно-ціннісний компонент професійної міжкультурної компетентності визначає ціннісні орієнтації, на основі яких будується поведінка індивіда в ситуаціях міжкультурного спілкування, ставлення майбутніх перекладачів до своєї професії, мотиви й цілі професійної діяльності. Афективний (емоційний) компонент передбачає наявність міжкультурної сприйнятливості, як центрального елементу в структурі міжкультурної компетентності, оскільки вона відображається на взаємовідносинах: емоційна спрямованість і чутливість, емпатія, протистояння ксенофобії. Конативний (поведінковий) компонент міжкультурної компетентності характеризується: інтерактивністю, полікультурністю, комунікативністю, соціальністю, толерантністю.

З'ясовано, що усі компоненти ПМКК майбутніх перекладачів взаємопов'язані, а ступінь їх впливу залежить від сукупної міжкультурної взаємодії, яка постає як багатоцільовий психологічний, педагогічний, морально-соціальний і правовий процес комунікації й передбачає загальні взаємообумовлені дії.

На основі аналізу праць науковців з питань підготовки перекладачів (В. Коміссаров, Р. Міньяр-Бєлоручев, І Халєєва, А. Федоров, С. Баснет-Макгір, Р. Джонсон, Д. Мартін, Л. Хьюсон,) розглянуто особливості професійної діяльності перекладача як медіатора у міжкультурній взаємодії представників інокультур, охарактеризовано передумови здійснення компетентнісної професійної діяльності перекладача.

Встановлено, що ефективність міжкультурного медіатора визначається здатністю перекладача оцінювати ступінь культурної розузгодженості, долати міжкультурні бар'єри, інтерпретувати коди чужої культури, перетворювати комунікативну ситуацію перекладу з рівня невизначеності до рівня смислової єдності.

У підрозділі 1.3. «Педагогічні умови й модель формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів» визначено сукупність педагогічних умов формування міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів, які сприяють ефективному формуванню професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів; розроблено модель формування ПМКК майбутнього перекладача; визначено критерії та показники сформованості ПМКК у майбутніх перекладачів; визначено засоби реалізації моделі в інтегративному курсі «Основи міжкультурної комунікації» та його вплив на рівень сформованості ПМКК майбутніх перекладачів.

У дисертації модель розглядається як система взаємопов'язаних елементів: соціального замовлення, мети, змісту, принципів, методів, форм, засобів, результату, а також педагогічних умов реалізації технології. Визначена мета спрямована на формування професійної міжкультурної компетентності майбутнього перекладача, компонентами якої є лінгвокраїнознавчий, мотиваційно-ціннісний, афективний і конативний. Організація навчально-виховного процесу здійснюється відповідно до принципів ціннісно-орієнтованого вивчення міжкультурних спільних і відмінних ознак, контрастивно-зіставного співвивчення іноземної та рідної мов, діалогічності, гуманізації міжособистісного навчального спілкування, етнографічності, фахової зацікавленості. Під час формування ПМКК застосовуються різноманітні форми, методи та прийоми стимулювання мотивації, контролю й самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності студентів. Провідними серед них стали діалогічна білінгвальна система навчання, тестування, самооцінювання, інтерактивне моделювання ситуацій спілкування. У педагогічному експерименті передбачено використання низки засобів, зокрема інтегративних курсів, навчальних модулів, вербальної інформації викладача.

Ефективне функціонування дидактичної моделі забезпечується шляхом побудови навчання на основі доцільно відібраного матеріалу з застосуванням системного підходу до процесу формування міжкультурної компетентності; урахування творчої діяльності студентів, що стимулює їхню мотивацію навчання, моделювання ситуацій успіху шляхом інтегрування навчального змісту на основі міжпредметних зв'язків; створення комунікативних ситуації як пріоритетних засобів формування міжкультурної компетентності; використання навчально-методичного супроводу, до якого входить тематичний підбір текстів, вправ і завдань, ілюстративний аудіовізуальний матеріал; спрямування навчального процесу на міжкультурну комунікацію, на завдання реального спілкування з носіями мови у типових ситуаціях професійної діяльності.

Важливим структурним компонентом дидактичної моделі є впровадження інтегративного курсу «Основи міжкультурної комунікації», концепцію якого створено відповідно до розробленої моделі.

Завданнями курсу передбачено: ознайомити студентів з нормами, правилами і стилями міжкультурної комунікації, з ментальними особливостями, національними звичаями та ціннісними системами представників різних культур, формувати мотивацію студентів до оволодіння знаннями, вміннями і навичками міжкультурної взаємодії; сприяти розвитку особистісних якостей, необхідних для успішної професійної діяльності.

У розділі 2 «Експериментальна перевірка моделі формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів» висвітлюються загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, методи й перебіг дослідження, обґрунтовано вибір критеріїв дослідження, проаналізовано результати експериментальної роботи.

Підрозділ 2.1. «Результати констатувального експерименту». Для перевірки гіпотези дослідження було проведено педагогічний експеримент на базі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та Міжрегіональної Академії управління персоналом. В експериментальному дослідженні брали участь студенти факультету іноземної філології, перекладацького факультету загальною кількістю 236 осіб, на базі яких було створено експериментальну групу ЕГ (120 осіб), що працювала за експериментальною програмою, та контрольну групу (116 осіб), з якою навчання здійснювалося традиційно. Експериментальне дослідження здійснювалось в процесі вивчення фахових дисциплін під час проведення практичних занять, організації самостійної та індивідуальної роботи.

Головною метою констатувального етапу експерименту було з'ясування вихідного рівня сформованості міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів.

Обґрунтовано три рівні (низький, середній, високий) готовності майбутніх перекладачів до міжкультурної діяльності.

Низький рівень. Для студентів цього рівня притаманні фрагментарні безсистемні знання; обмеженість даних про міжкультурні схожості і відмінності, стереотипність думок; низька мотивація до взаємодії з представниками різних культур. Точність відтворення міжкультурних знань складає 35% і нижче.

Середній рівень. Студентів цього рівня вирізняє достатній рівень спеціальних міжкультурних знань, позитивна мотивація до засвоєння міжкультурних знань і взаємодії з представниками різних культур. Достатньо виражена орієнтація на вивчення міжкультурних схожостей і відмінностей, потреба у міжкультурному спілкуванні з представниками різних культур. Точність відтворення міжкультурних знань складає від 35% до 70%.

Високий рівень. Студентів цього рівня вирізняє високий рівень спеціальних знань; чітко виражена раціональність і усвідомленість у виконанні завдань, ціннісна орієнтація на пізнання особливостей міжкультурної взаємодії, стійка мотивація до міжкультурної взаємодії і прагнення професійно вдосконалюватись; в повній мірі сформовані міжкультурні уміння та навички; розвинені такі риси, як емпатійність, толерантність, комунікабельність, високий рівень самоконтролю у спілкуванні з представниками різних культур. Точність відтворення міжкультурних знань складає 70,0% і вище.

Результати діагностичного зрізу підтвердили необхідність формування ПМКК майбутніх перекладачів, засвідчивши, що домінуючими рівнями сформованості ПМКК є низький (репродуктивний) і середній (продуктивно-перетворювальний), (приблизно у 50,0%, та 35,0% студентів відповідно), тоді як показник високого (творчого) рівня складав 15,0% студентів.

Підрозділі 2.2. «Організація й хід - експериментально-дослідної роботи з формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів». Метою формувального етапу експерименту було забезпечення теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів у вищому навчальному закладі. У дослідженні доведено, що запланований результат досягається шляхом опанування студентами змісту й форм навчальної діяльності й триває впродовж усього терміну навчання в вищому навчальному закладі та здійснюється під час викладання всіх навчальних дисциплін з перекладу. Обґрунтовано форми й методи реалізації дидактичної моделі засобами інтегративного курсу «Основи міжкультурної комунікації», концепцію якого створено відповідно до розробленої моделі.

Зміст навчального курсу розроблено на основі кредитно-модульної системи навчання. На його вивчення заплановано два кредити ECTS (72 год.) з яких - 20 год. лекцій, 16 год. семінарів, 18 год. індивідуальної та 18 год. самостійної роботи. Дисципліна викладається на четвертому році навчання підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за рахунок варіативного компоненту освітньо-професійної програми підготовки майбутніх перекладачів.

Охарактеризовано основні форми й методи формування ПМКК майбутніх перекладачів, серед яких: дебати, дискусії, презентації, рольові ігри, творчі проблемні завдання, професійні ситуаційні завдання, інтерактивні творчі завдання, міні-драма, інтерв'ю, технологія «портфоліо», прийоми «Капсула культури», «Зіткнення культур», «Поведінка міжкультурного посередника», «Культурна адаптація», та засоби навчання (вербальні, аудіовізуальні, програмні, мультимедійні), зокрема: комп'ютерні та навчальні програми, Інтернет ресурси, CD-диски та інтерактивне телебачення.

Доведено, що застосування цих форм і методів трансформувало ставлення студентів до міжкультурних відмінностей (лінгвокраїнознавчий компонент), сприяло підвищенню самооцінки студентів (мотиваційно-ціннісний компонент), досягненню позитивних результатів у толерантному ставленні до представників інших культур (афективний та конативний компонент), позитивного настрою на оволодіння іноземною мовою та професією перекладача.

Підрозділ 2.3. «Аналіз результатів експериментальної роботи з формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів» присвячено аналізу результатів формувального етапу експерименту. Виявлено позитивні зміни в рівнях сформованості ПМКК майбутніх перекладачів. Значне підвищення досліджуваних показників за всіма визначеними критеріями, яке отримане в експериментальній групі, переконливо доводить ефективність зазначених педагогічних умов.

Результати сформованості базових компонентів міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів наприкінці експерименту свідчать: на низькому, на середньому та на високому рівнях сформованості лінгвокраїнознавчий компонент виявив в ЕГ показники 8%, 68% та 24%, в КГ 33%, 54% та 13% відповідно; мотиваційно-ціннісний компонент сформовано з наступними показниками: в ЕГ 1,9%, 64,8%, 33,3%; в КГ 28,9%, 51,9%, 19,2%; афективний компонент виявив наступні показники сформованості: в ЕГ 3,7%, 59,3% та 37,0%, в КГ 26,9%, 63,5% та 9,6%; конативний компонент представлений наступними показниками: в ЕГ 16,7%, 46,3%, 37,0%; в КГ - 42,3%, 50,0% та 7,7% на низькому, середньому та високому рівнях відповідно.

Наприкінці експерименту виявлено позитивну динаміку змін у розвитку рівнів ПМКК студентів. У студентів ЕГ зафіксовано наступні показники сформованості МПКК: 12,0% - на низькому рівні, 37,0% на середньому рівні, 51,0% на високому рівнях. Показники сформованості зазначеної компетентності в КГ складають відповідно 25,0%, 52,0% та 23,0%. Навчально-методична підготовка майбутніх перекладачів забезпечила середній і високий рівні сформованості ПМКК (88,0%) в переважної більшості студентів ЕГ.

Порівняння результатів рівнів сформованості компонентів МПКК майбутніх перекладачів в КГ та ЕГ дали підстави для висновку про те, що професійні вміння майбутніх перекладачів у цих групах мають суттєві відмінності. Результати формувального експерименту засвідчили ефективність формування ПМКК майбутніх перекладачів ЕГ, якщо воно здійснюється у комплексному засвоєнні гуманітарних фахових дисциплін разом з вивченням спецкурсу «Основи міжкультурної комунікації перекладача».

Аналіз результатів експерименту дозволяє констатувати, що мета дослідження щодо визначення ефективності формування ПМКК майбутніх перекладачів у студентів КГ та ЕГ досягнута.

На підставі результатів експериментальної роботи встановлено, що у студентів експериментальної групи були сформовані цілісні уявлення про свої професійні й міжкультурні якості: рефлективність, емпатійність, толерантність, відповідальність. Вони здобули систему знань про міжкультурну діяльність, у більшій мірі усвідомили її важливість та особливості її реалізації у сучасному ВНЗ; поглибили свої уявлення про ефективні інноваційні освітні технології (інтегративне навчання, діалог культур), набули досвіду міжкультурної діяльності перекладача.

Обробка даних моніторингу усього експерименту засвідчила позитивний вплив експерименту на підвищення інтересу до іншомовної культури, кількісне і якісне збагачення студентів міжкультурними знаннями, уміннями і навичками, досвідом, цінностями, здобутими у процесі навчання.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено аналіз наукової проблеми формування професійної міжкультурної компетентності перекладачів як складової якості майбутніх спеціалістів, сформульовано визначення професійної міжкультурної компетентності перекладачів, розроблено модель і технологію її формування. Завдяки проведеному дослідженню підтверджено основні положення висунутої гіпотези та сформовано наступні висновки відповідно до поставлених завдань:

1. На підставі аналізу наукової літератури з'ясовано, що у дослідників відсутня єдність поглядів на проблему а також неоднозначно трактуються поняття «компетенція» й «компетентність» та підходи до вирішення проблеми формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів. Недостатня обґрунтованість наукових засад організації навчально-виховного процесу з формування професійної міжкультурної компетентності негативно впливає на якість підготовки майбутніх перекладачів. Отже, система підготовки перекладачів потребує вдосконалення.

2. У дисертації доведено актуальність цілеспрямованого формування професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів, що зумовлюється ускладненням соціально-комунікативних професійних завдань, які мусить вирішувати перекладач у професійній діяльності в сучасному соціумі. Доведено, що міжкультурна компетентність є важливим складником професійної культури сучасного перекладача, адже його діяльність пов'язана з виконанням ролі міжкультурного медіатора. Обґрунтовано, що міжкультурна компетентність, як один із важливих складників професійної культури перекладача, є інтегративним особистісним утворенням, яке характеризується сукупністю знань, умінь, ціннісних орієнтацій, що зумовлює успішність міжкультурної діяльності з вирішення професійних завдань в умовах міжкультурної взаємодії в стилі співробітництва й толерантності.

3. На основі теоретичного аналізу наукових джерел доведено, що сутність базового поняття «професійна міжкультурна компетентність майбутнього перекладача» тлумачиться як інтегральне особистісне утворення, що включає лінгвокраїнознавчий, мотиваційно-ціннісний, афективний та конативний компоненти, які є взаємопов'язаними й забезпечують здатність ефективно реалізовувати професійні функції перекладача. З іншого боку, вона є результатом оволодіння майбутнім перекладачем професійними компетенціями - загальнокультурною, психологічною, лінгводидактичною, навчально-пізнавальною, іншомовною комунікативною (до складу якої входять мовна, мовленнєва, соціокультурна).

Теоретично обґрунтовано й перевірено педагогічні умови формування професійної міжкультурної компетентності студентів, а саме: забезпечення цілісності процесу формування ПМКК майбутнього перекладача; актуалізація міжкультурного потенціалу навчальних предметів для формування ПМКК з урахуванням специфіки роботи перекладача; побудова навчального процесу на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного та діяльнісного підходів; створення на заняттях ситуацій успіху з урахуванням індивідуальних здібностей студентів і сучасних методів навчання; забезпечення інтерактивної навчальної діяльності; запровадження у навчальний процес з фахової підготовки майбутніх перекладачів спецкурсу «Основи міжкультурної комунікації».

4. Розроблено й експериментально доведено ефективність моделі процесу формування професійної міжкультурної компетентності майбутнього перекладача, складниками якої є: мета, зміст, принципи, форми, методи, засоби, критерії й показники сформованості професійної міжкультурної компетентності, до яких віднесено: мотиваційний (професійна спрямованість на перекладацьку діяльність, професійно-пізнавальний інтерес до формування професійної міжкультурної компетентності як професійно значущої риси перекладача, наявність потреби і здатності особистості до самопізнання, самовдосконалення); особистісно-рефлексивний (сформованість рефлексивних умінь, адекватність самооцінки, виявлення особистісно-професійних рис); когнітивний (обсяг і повнота виконання дій; раціональна послідовність їх виконання; системність професійних знань для здійснення міжкультурної діяльності). Показники цих критеріїв покладено в основу характеристики трьох рівнів сформованості професійної міжкультурної компетентності перекладача: низького (репродуктивного), середнього (продуктивно-перетворювального), високого (творчого).

5. Експериментальна робота підтвердила ефективність обраних форм і методів формування ПМКК майбутніх перекладачів. Після закінчення експерименту виявлено позитивну динаміку змін у розвитку рівнів ПМКК студентів. У студентів експериментальних груп зафіксовано наступні показники сформованості МПКК майбутніх перекладачів: 12,0% - низький, 37,0% - середній, 51,0% - високий. Показники сформованості МПКК майбутніх перекладачів контрольної групи: 25,0% - низький, 52,0% - середній, 23,0% - високий. Реалізація навчально-методичної підготовки майбутніх перекладачів забезпечила у переважної більшості студентів експериментальних груп середній і високий рівні сформованості ПМКК (88,0%).

Порівняння отриманих показників підтверджує суттєві відмінності між рівнями сформованості професійної міжкультурної компетентності у студентів КГ та ЕГ, які зумовлені ефективністю запропонованої моделі формування ПМКК, методів і форм навчання, і впливом навчального курсу, що підтверджує його ефективність і забезпечує достатній рівень сформованості професійної міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів.

Результати дослідження підтвердили його гіпотезу й дозволили досягти визначених мети й завдань. Водночас запропонована робота не вичерпує всіх питань досліджуваної проблеми й має теоретичні та практичні перспективи її розв'язання. Потребують подальшого вивчення й уточнення кваліфікаційні вимоги до підготовки фахівців з перекладу з огляду на міжкультурні інтеграційні процеси; створення навчально-методичної бази для підвищення професійної кваліфікації фахівців з перекладу з використанням інтерактивних методів навчання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бахов І. С. Формування міжкультурної професійної компетентності у студентів-перекладачів: Монографія / І. С. Бахов. - К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. - 268 с.

2. Бахов І. С. Міжкультурний аспект формування професійної компетентності майбутніх перекладачів. / І. С. Бахов // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки. / Зб. наук. праць. - Х: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. - Вип. 16. - С. 18-26.

3. Бахов І. С. Міжкультурний компонент як основа формування міжкультурної компетенції майбутніх перекладачів. / І. С. Бахов // Зб. наук. праць «Наукові записки». Серія «Філологічна» // Матеріали міжн. наук.-практ. конф. 22-23 квітня 2010 р. «Міжкультурна комунікація: мова - культура - особистість». - Острог: НУ «Острозька Академія». - Вип. 16. - 2010. - С. 18-25.

4. Бахов І. С. Теоретичні основи формування професійної міжкультурної компетенції у майбутніх спеціалістів. / І. С. Бахов // Психологія: теоретичні і практичні дослідження. Вип. 1. Матеріали ІІІ наук. форуму «Суспільство ХХІ століття: соціально-психологічні проблеми гармонізації та гуманізації» 16 березня 2009р., Київ, МАУП. - К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2010. - С. 13-17.

5. Бахов І. С. Теоретичні засади становлення комунікативної культури студентів. / І. С. Бахов // Освіта у ХХІ столітті: шляхи розвитку. Вип. 1. Матеріали міжн. наук-практ. конф. «Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: інтеграція, творчість, інновації» 22 травня 2009 р., Київ, МАУП,. - К.: Д П «Видавничий дім «Персонал», 2010. - С. 189-193.

6. Бахов І. С. Педагогічні умови формування професійно-комунікативної міжкультурної компетентності у студентів. / І. С. Бахов // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. - Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка» - Додаток 4, т. ІІ (14). Тем. вип. №3. «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» - К.: «Гнозис», 2009. - С. 313-323

7. Бахов І. С. Формування міжкультурної компетентності як мета професійної підготовки студентів-лінгвістів. / І. С. Бахов // Міжкультурні комунікації та толерантність в світі: Зб. матеріалів міжн. наук-практ. конф. 29-30 квітня 2009 р. НПУ імені М. П. Драгоманова / За ред. О. А. Гриви. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - С. 10-15.

8. Бахов І. С. Аксіологічний аспект формування міжкультурної компетентності студентів-лінгвістів. / І. С. Бахов // Наук. вісник Волинського НУ ім. Лесі Українки. №5, Серія: Філологічні науки, «Мовознавство». - Луцьк, 2009. - С. 118-120.

9. Бахов І. С. Основні моделі міжкультурної комунікації майбутніх перекладачів. / І. С. Бахов // «Креативність і творчість». Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. - Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка». - Тем. вип. №1. - К.: Гнозис, 2009. - С. 269-273.

10. Бахов І. С. Проблема формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх перекладачів. / І. С. Бахов // Освітні тенденції в інформаційному суспільстві: Вісник ЖДУ ім. І. Франка. - № 47. - Житомир, 2009. - С. 56-60.

11. Бахов І. С. Динаміка формування міжкультурної компетентності студентів-лінгвістів. / І. С. Бахов // Семантика мови і тексту: матеріали Х Міжн. наук. конф. 21-23 вересня 2009 р. Прикарп. НУ ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ: І-Ф.,Третяк, 2009. - С. 22-25.

12. Бахов І. С. Принципи формування міжкультурної комунікативної компетенції у студентів перекладачів. / І. С. Бахов // Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка. 2009, грудень №23 (186). Педагогічні науки. Ч.ІІІ. / За матеріалами ІV Міжн. наук.-практ. конф. «Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: європейський вектор розвитку вищої освіти». - Луганськ, 2009. - С. 182-90.

13. Бахов І. С. Формування міжкультурної комунікативної компетентності у студентів гуманітаріїв / І. С. Бахов // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки. Тези ХІІІ міжн. наук-практ. конф., 4-5 червня 2009 р., ХНУ ім. В.Н.Каразіна. - Харків, 2009. - С. 15-17.

14. Бахов І. С. Виховання культури міжнаціонального спілкування і толерантної поведінки у вищій школі / І. С. Бахов, Н. М. Чернуха // Зб. наук. праць МАУП. Редкол.: В. Б. Захожай (голов. ред.) та ін. - К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. - Вип. 3 (22). №3 (22). - С. 162-168.

15. Бахов І. С. Формування міжкультурної компетентності студентів-лінгвістів. / І. С. Бахов // Вісник ЛНУ імені Т. Шевченка. Педагогічні науки. Ч. 1. №7 (170) квітень 2009. - Луганськ, 2009. - С. 15-20.

16. Бахов І. С. Умови формування міжкультурної компетентності студентів-лінгвістів. / І. С. Бахов // Актуальні проблеми викладання іноземних мов у вищій школі: Зб. наук. праць. Ред. кол.: Т. О. Пахомова (відп. ред.) та ін. ДонНУ. Вип. 11. - Донецьк, 2009. - С. 13-22.

17. Бахов І. С. Вплив етнічного фактора на міжнаціональне спілкування і толерантну поведінку студентства. / І. С. Бахов // Зб. наук. праць «Україна та Німеччина: етнокультурні, лінгводидактичні мистецько-духовні обміни, взаємозв'язки та взаємовпливи». Редкол.: М. Б. Євтух, А. В. Козлов (відп. ред.) та ін. - Кривий Ріг: Видавничий дім, 2009.- С. 58-67.