Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАГІСТРАНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

БАЛАБАНОВА Катерина Євгенівна

УДК 378.013.2:17:62

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

ОНКОВИЧ Ганна Володимирівна,

Інститут вищої освіти НАПН України, завідувач відділу теорії та методології гуманітарної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

МАНЬКО Володимир Миколайович, Національна академія Служби безпеки України, професор кафедри професійної психології та педагогіки;

кандидат педагогічних наук

ЛІТІКОВА Олександра Іванівна,

Херсонський державний морський інститут,

доцент кафедри англійської мови.

Захист відбудеться „12” травня 2011 р. о 14-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти НАПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано „12” квітня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В. Лесик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні умови глобалізації економіки, прискорення технологічного розвитку зумовлюють утворення єдиного світового ринку праці, вимагають якісної підготовки високопрофесійних інженерних кадрів, що відповідає вимогам європейського й світового освітнього простору. За таких умов виникає необхідність пошуку нових моделей і підходів до професійної підготовки студентів із технічною освітою. Реформування вищої освіти України, усвідомлення необхідності принципово нової якості підготовки фахівців до майбутньої професійної діяльності у суспільстві втілено в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законі Україні „Про вищу освіту”, Державній національній програмі „Освіта. Україна ХХІ століття”.

Принципово новим для національної вищої школи стало запровадження магістратури, діяльність якої в сучасних умовах забезпечує підготовку професіонала найвищого освітньо-кваліфікаційного рівня.

Згідно з Дублінськими дескрипторами, розробленими відповідно Болонському процесу, випускники магістратури мають продемонструвати знання та уміння на рівні, що забезпечують можливість аналізувати, оцінювати й порівнювати альтернативи, генерувати оригінальні ідеї у відповідній галузі знань; володіти методами проведення сучасних експериментів, давати науково обґрунтовану інтерпретацію отриманих результатів, чітко та аргументовано доводити до аудиторії фахівців наукову інформацію та свої висновки.

У підготовці магістрантів технічного профілю з високим рівнем професіоналізму виникають суперечності між вимогами суспільства до рівня кваліфікації фахівця та його недостатньою підготовленістю, між необхідністю удосконалення гуманітарної, фахової складової магістранта й відсутністю освітньо-наукових програм, підвищенням ефективності професійної підготовки та недостатнім науково-методичним забезпеченням професійно-комунікативного компонента підготовки магістрантів. Наближення вищої освіти України до європейського рівня вимагає перегляду співвідношення між нормативними та вибірковими дисциплінами в бік збільшення частки останніх.

Підготовка магістрантів вимагає в першу чергу фундаменталізації змісту навчання, забезпечення формування у фахівців інноваційного мислення. Фундаменталізація змісту навчання досягається розширенням і поглибленням міждисциплінарних знань фахівця, орієнтованих на вирішення проблемних ситуацій у науковій, фаховій діяльності; підвищенням рівня сформованості методів пізнавальної, професійної, комунікативної та аксіологічної діяльності; забезпеченням синтезу природничо-наукового й гуманітарного знання.

Аналіз наукової літератури дає змогу виокремити такі напрями досліджень із проблеми формування професійно-комунікативної компетенції фахівця: проблеми компетентнісного підходу (І. Бех, Н. Бібік, Н. Глузман, І. Зимня, О. Овчарук, О. Пометун, Т. Сорочан); формування професійної компетентності майбутніх фахівців (І. Бавшин, І. Дроздова, Л. Карпова, В. Петрук, В. Федина); сутність підготовки магістрантів (А. Алексюк, Н. Батечко, О. Гура, І. Зязюн, В. Лутаєв, І. Михайлюк, О. Пєхота); особливості професійної підготовки фахівців інженерно-технічного профілю (О. Ігнатюк, Г. Козлакова, Е. Лузік, В. Манько, Б. Мокін); вивчення гуманітарних дисциплін (В. Андрущенко, І. Голубович, О. Значенко, Г. Онкович, Л. Цвєткова); питання комунікативної підготовки майбутніх фахівців (Д. Годлевська, Р. Гришкова, Н. Назаренко, В. Романова, Л. Савенкова, Т. Симоненко, І. Чемерис) та ін.

У вмовах зростання професійної мобільності та конкурентоспроможності, незважаючи на широке впровадження гуманітарних дисциплін у вищі технічні навчальні заклади України, професійна комунікативна підготовка магістрантів технічних спеціальностей на різних рівнях і етапах професійної діяльності потребує вдосконалення. Зокрема, курс „Українська мова (за професійним спрямуванням)”, яка вивчається на перших курсах, не може в повному обсязі забезпечити формування інженера як творчої особистості, яка досконало володіє термінологією, навичками перекладу, має чуття мови, відтворює, продукує фахові тексти, займається науково-дослідницькою діяльністю. Вивчення фахових дисциплін, насичених професійною лексикою, починається лише з другого-третього курсів. Це ускладнює налагодження взаємозв'язків між дисциплінами й потребує додаткових зусиль і від магістрантів, і від викладачів.

Аналіз літератури свідчить, що проблема формування професійно-комунікативної компетенції недостатньо досліджена в теоретичному й практичному аспектах, що негативно відображається на якості підготовки магістрантів технічних спеціальностей як творчих особистостей. Пошук резервів поліпшення підготовки магістрантів технічних спеціальностей до професійної діяльності, запит соціуму на фахівців, які мають не лише ґрунтовні спеціальні знання, а й володіють нормами професійної мови, основами творення текстів науково-технічного спрямування, редагування, активно включаються в творчий процес міжособистісного наукового, професійного дискурсу, привернув увагу до означеної проблеми, що й визначило тему дослідження: „Формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до основних напрямів досліджень НАПН України в межах державних тем відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України: „Теоретико-методологічні засади інтеграції змісту гуманітарної освіти у ВНЗ негуманітарного профілю” (№ 0106U002010) і „Проблеми розвитку гуманітарної освіти у вищих закладах України: зміст, структура, місце у навчальному процесі” (№ 0103U000962), у виконанні яких дисертант брала активну участь.

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої Ради Інституту вищої освіти АПН України (протокол № 9/10 від 26 жовтня 2006 р.) і узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 31 березня 2009 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - теоретично обґрунтувати педагогічні умови та експериментально перевірити модель формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Відповідно до мети дослідження визначено завдання:

- здійснити системний аналіз стану дослідження теми в педагогічній теорії і практиці;

- уточнити сутність понять: „компетенція”, „компетентність”, „комунікативна компетенція”, „професійна компетенція”, „професійно-комунікативна компетенція”;

- виявити педагогічні умови формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей;

- визначити структурні компоненти професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей;

- експериментально перевірити модель формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей;

- розробити навчальну програму інтегрованого спецкурсу щодо формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки магістрантів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Методи дослідження. З метою виконання завдань дослідження використано дослідницькі методи:

- аналіз, синтез, узагальнення, класифікація та систематизація наукових даних та положень, що містяться у фаховій літературі, працях вітчизняних та зарубіжних учених, нормативно-правових актах у галузі вищої освіти, електронних ресурсах, а також здобутих у дисертації емпіричних результатів для визначення стану досліджуваної проблеми, виявлення закономірностей, особливостей підготовки магістрантів технічних спеціальностей;

- вивчення, оцінка і прогнозування сучасного стану підготовки магістрантів технічних спеціальностей;

- моделювання - для розроблення моделі формування професійно-комунікативної компетенції, мотивації професійної діяльності;

- спостереження, бесіда, анкетування, тестування для виявлення мотивів, рівнів, динаміки формування професійно-комунікативної компетенції, мотивації професійної діяльності, потреб саморозвитку магістрантів;

- педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) - для перевірки ефективності педагогічної моделі формування професійно-комунікативної компетенції у магістерських групах;

- методи математичної статистики - для опрацювання й наукового узагальнення експериментальних даних стосовно досліджуваних явищ.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що у ньому вперше:

- визначено структурні компоненти професійно-комунікативної компетенції магістранта технічної спеціальності й обґрунтовано змістове наповнення: мотиваційно-ціннісний (сукупність ціннісних орієнтацій, професійних мотивів), когнітивний (навички, уміння та знання оформлення професійних текстів, наукової літератури, власних суджень, спостережень) і творчий (метапрофесійні якості, що забезпечують відтворення, продукування, точний відбір та застосування необхідних мовних, мовленнєвих засобів у вирішенні професійних, наукових завдань);

- спроектовано модель формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей, яка включає: мету, наукові підходи, принципи, педагогічні умови, компоненти, критерії, рівні сформованості, технологію формування професійно-комунікативної компетенції та результат;

- розроблено авторську методику формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів засобами інтегрованого спецкурсу;

удосконалено:

- форми й методи проведення навчальних занять із магістрантами технічних спеціальностей із урахуванням особливостей активного навчання, міжпредметних зв'язків, застосування професійно спрямованих завдань, рольових і ділових ігор;

подальшого розвитку набули:

- критерії й рівні сформованості компонентів професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей (пізнавальний інтерес до професійної діяльності, потреба в саморозвитку й самовираженні, переклад, термінотворення, оформлення тексту, граматичний критерій, текстотворення й саморедагування).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у створенні й розробленні програми нового інтегрального гуманітарного спецкурсу з поліпшення комунікативної підготовки магістрантів технічних спеціальностей, експериментальній перевірці та впровадженні в практику моделі ефективного формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей. Отримані дані можуть використовуватися для вдосконалення змісту й структури навчальних програм магістрантів, підручників, навчальних посібників, складання методичних рекомендацій до практичних курсів гуманітарного спрямування для студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Факультету прикладної математики Національного технічного університету України „КПІ” (довідка № 117 від 28 квітня 2010 р.), Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ „КПІ” (довідка № 1800/26 від 25 січня 2011 р.), Інституту гірництва та геології Донецького національного технічного університету (довідка № 3-07 від 01 червня 2010 р.), Донбаської національної академії будівництва і архітектури (довідка №4-08/5-03 від 28 січня 2011 р.).

Теоретичні та експериментальні матеріали даного дослідження використано при розробленні навчальної програми з дисципліни „Основи науково-технічного редагування” для вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем „магістр”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України (2006 - 2010 рр.). Результати дослідження висвітлювалися та обговорювалися у доповідях і виступах на конференціях:

- міжнародних: „Друкарство молоде” (Київ, 2007, 2008), „Сучасна Україна: альтернативи поступу” (Донецьк, 2008), „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2008, 2009), „Викладач і студент; умови особистісного професійного зростання” (Черкаси, 2008, 2009), „Мова і культура” (Київ, 2008-2010), „Гуманізм та освіта” (Вінниця, 2010);

- всеукраїнських конференціях і круглих столах: „Наукова школа Романа Іванченка” (Київ, 2009); „Сьогодення українського мовного середовища” (Київ, 2008, 2009, 2010).

Публікації. За основними результатами дисертаційного дослідження опубліковано навчальну програму, 12 одноосібних статей, із яких 6 статей - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, 8 додатків, списку використаних джерел (264 найменування). Загальний обсяг дисертації складає 233 сторінок, з них основного тексту - 154. Робота містить 16 таблиць і 19 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження з обраної теми, визначено мету, основні завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, подано інформацію про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Проблеми формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей в теорії та практиці” - проаналізовано вітчизняну та зарубіжну педагогічну, психологічну та навчально-методичну літературу з проблеми дослідження; означені базові поняття дослідження („компетенція”, „компетентність”, „комунікативна компетенція”, „професійна компетентність”); проаналізовано специфіку підготовки магістрантів технічних спеціальностей, її загальні та особливі характеристики.

Аналіз категорійно-понятійного апарату дослідження, багатогранність розуміння науковцями понять „компетенція”, „компетентність” (Т. Вольфовська, Н. Глузман, С. Зигмантович, В. Кальней, В. Краєвський, В. Луговий, А. Хуторський, С. Шишов), „комунікативна компетенція” (Ф. Бацевич, М. Вятютнєв, Д. Ізаренков, С. Омельчук), „професійна компетентність” (В. Байденко, Р. Гришкова, І. Дроздова, Е. Зеєр, І. Зимня, А. Маркова, В. Петрук, В. Федина) засвідчив, що в науковій літературі відсутнє чітке визначення поняття „професійно-комунікативна компетенція”, яке відображало б його концептуальний зміст.

Вивчення науково-педагогічної літератури дало підстави вважати, що професійно-комунікативна компетенція (ПКК) - це здатність особистості мобілізувати професійно-комунікативні знання, вміння та навички, набуті в процесі вивчення фахових, гуманітарних наук, рідної та іноземних мов для пошуку, оброблення, використання інформації, творення текстів, вирішення професійних, наукових, комунікативних проблем у конкретній професійній ситуації.

З'ясовано, що професійно-комунікативна компетенція - система забезпечення професійних, дослідницьких, комунікативних якостей магістранта, виражена в готовності й здатності до творення й відтворення, редагування, перекладу, реферування й анотування науково-технічної, фахової літератури.

Наголошено, що в системі вищої освіти нині відсутня цільова державна програма щодо підготовки магістрів. Основну увагу спрямовано на вивчення спеціальних технічних дисциплін, ґрунтовні знання з яких стають міцним фундаментом для формування майбутнього професіонала, науковця. Актуальним залишається питання необхідності гуманізації і гуманітаризації технічної освіти. Вища технічна школа - всебічно розвивальна, що сприяє перетворенню студента з об'єкта навчання на суб'єкт творчої, розвивальної навчально-пізнавальної діяльності. Ідеї гуманізації та гуманітаризації вищої освіти розглядали науковці: Г. Балл, С. Гончаренко, І. Зязюн, Г. Онкович, О. Пєхота, О. Пономарьов, В. Рибалко, О. Романовський, М. Степко. Проблема гуманітарної підготовки у технічних університетах досліджувалась Ф. Пашковим, В. Середою, В. Шубіним та ін.

Документи щодо підготовки магістрантів - „Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”, Наказ МОН України „Про Концепцію організації підготовки магістрів в Україні”, „Пропозиції з вдосконалення структури, змісту та організації підготовки магістрів в Україні”, дослідники Н. Батечко, І. Михайлюк наголошують, що головне у підготовці магістранта з технічною освітою - формування умінь та навичок самостійної, наукової, дослідницької, винахідницької діяльності, виховання культури професійного, творчого мислення.

У розділі акцентовано увагу на тому, що однією з інтенсивних форм розвитку творчого мислення магістрантів є науково-дослідницька діяльність, яка сприяє розвиткові потреби постійно накопичувати та поглиблювати знання, формувати дослідницьку культуру та наукову ерудицію. На жаль, молодим науковцям часто не вистачає навичок роботи з літературою та довідниками, вмінь відшукувати інформацію з самостійно дібраних джерел, виникають труднощі з викладом, редагуванням наукового матеріалу та перекладом професійних понять.

Магістерська підготовка фахівця є фундаментальною, професійно та практично орієнтованою, що поєднує професійні знання, уміння й навички та творчу діяльність. Ланкою, що зв'язує інтелект й творчість на рівні магістерської підготовки є інтегрований спецкурс, орієнтований на формування професійно-комунікативної компетенції. Такий спецкурс виступить не просто інформаційним блоком, який дає багаж певних знань - сформує новий спосіб пізнання своєї спеціальності.

Узагальнення педагогічних досліджень щодо формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей засвідчили, що дана проблема залишається невирішеною, й потребує визначення структури професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей, обґрунтування педагогічних умов, експериментальної перевірки моделі формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей.

У висновках до розділу визначено напрями, що потребують дослідження.

У другому розділі - „Педагогічне забезпечення процесу формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей” - представлено організаційні етапи та експериментальну базу дослідження; наведено методику дослідження; обґрунтовано головну передумову формування професійно-комунікативної компетенції - сформованість мовної особистості (мовну особистість розглядаємо як складову особистості, що визначає мисленнєво-мовленнєву діяльність індивіда за допомогою свідомості, світогляду і мовної картини світу), а також спроектовано та теоретично обґрунтовано модель формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей.

Дослідження здійснювалося впродовж 2006-2011 рр.

На першому етапі (2006-2008 рр.) - пошуковому - здійснено аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, визначено понятійний апарат дослідження, конкретизовано завдання; окреслено проблеми магістерської підготовки, педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей; розроблено модель формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей.

На другому етапі (2008-2010 рр.) - экспериментальному - проведено констатувальний експеримент для з'ясування вихідного рівня сформованості магістрантів Факультету прикладної математики Національного технічного університету України „КПІ” та Інституту гірництва та геології Донецького національного технічного університету професійно-комунікативної компетенції; розроблено методику проведення формувального експерименту, здійснено дослідницько-експериментальну роботу, під час якої перевірено гіпотезу дослідження. У констатувальному експерименті взяли участь 472 студента, формувальному - 88 (42 студента склали експериментальні групи, 46 - увійшли до контрольних груп).

На третьому етапі (2010-2011 рр.) - узагальнювальному - здійснено аналіз, узагальнення й статистичне опрацювання результатів педагогічного експерименту; розроблено навчальну програму спецкурсу для забезпечення професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей; сформульовано висновки дослідження.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність професійної підготовки магістрів технічного профілю підвищиться за умови впровадження моделі формування ПКК для магістрантів технічних спеціальностей у процесі вивчення експериментального інтегрованого спецкурсу „Основи науково-технічного редагування”.

Із урахуванням зазначених факторів, спроектовано модель формування професійно-комунікативної компетенції магістранта технічної спеціальності (рис. 1), яка включає: мету, наукові підходи, принципи, педагогічні умови, компоненти, критерії, рівні сформованості, технологію формування професійно-комунікативної компетенції та результат.

На основі аналізу процесу формування ПКК магістрантів технічних спеціальностей виявлено педагогічні умови: утвердження гуманістичних принципів освіти, взаємозв'язок гуманітарних і фахових дисциплін; застосування інноваційних технологій навчання - формування професійно-комунікативної компетенції за допомогою активних методів навчання; поглиблення вмотивованості навчально-пізнавальної діяльності магістрантів; стимулювання й створення умов для самоосвітньої та науково-пошукової діяльності магістрантів, з метою набуття методологічних знань.

Дослідження ґрунтувалося на принципах доступності та наочності, активності, проблемності, систематичності та послідовності. З загальнометодичним принципом комунікативності у дослідженні корелює принцип наявності професійної спрямованості.

Структурно-функціональні компоненти формування ПКК магістрантів технічних спеціальностей розглянуто як сукупність мотиваційно-ціннісного, когнітивного та творчого компонентів.

Мотиваційно-ціннісний компонент характеризує систему ціннісних орієнтацій, включає наявність інтересу до поглибленого вивчення дисциплін, прагнення до особистісного самовизначення, самовираження та самореалізації в професійному середовищі; об'єктивність і самокритичність в оцінці досягнутого рівня розвитку власної ПКК. Критеріями, що відповідають мотиваційно-ціннісному компоненту ПКК, визначено: пізнавальний інтерес до професійної діяльності, потреба в саморозвитку й самовираженні.

Когнітивний компонент складається з навичок, умінь та знань мовного оформлення власних думок, спостережень для вирішення різноманітних завдань навчального, особистого та професійного спрямування. Цей компонент є результатом пізнавальної діяльності. Критеріями когнітивного компоненту в контексті дослідження є базові уміння та навички з перекладу, граматики, знання термінології фаху, оформлення наукового тексту.



Рис.1. Модель формування професійно-комунікативної компетенції магістранта технічної спеціальності

Творчий компонент базується на системному, творчому, науковому погляді на процес професійної комунікації і полягає у відборі та використанні необхідних мовних, мовленнєвих засобів у вирішенні професійних завдань, чіткому уявленні про можливості цих засобів; реалізується в оригінальному розв'язанні завдань з формування ПКК, виявляється через гнучкість, критичне мислення, творчу уяву. Ознаками цього компонента є здатність до інновацій, вміння творчо вирішувати професійні проблеми. Критеріями творчого компонента виступають текстотворення й саморедагування наукового тексту .

Усі об'єкти діагностування передбачають аналіз та редагування наукових текстів з фаху, обов'язковою вимогою до яких є професійна спрямованість тексту та актуальність пізнавальної позамовної інформації, організацію самостійної роботи студентів.

Технологія формування ПКК включає такі структурні компоненти: цільовий, змістовий, діяльнісний і результативний. Цільовий компонент передбачає чітке визначення мети основних напрямів навчально-педагогічної діяльності викладачем й чітке усвідомлення такої діяльності магістрантами. Змістовий компонент включає систему знань - навчально-методичний комплекс (інтегрований спецкурс). Діяльнісний передбачає організацію навчальної діяльності магістрантів технічних спеціальностей щодо формування ПКК на основі здобутих знань. Результативний компонент додатково сприяє формуванню дослідницьких умінь, практичних навичок, дозволяє виявити рівень володіння магістрантами основними методами та прийомами редакторської роботи з науково-технічним текстом і виявляє прогалини в даному процесі з метою подальшої їх ліквідації.

У дослідженні виділено високий (творчий), середній (достатній) і низький (елементарний) рівні сформованості професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей. Високий: магістрант виявляє творчі здібності; знаходить джерела інформації й самостійно використовує їх відповідно до своїх цілей; вільно висловлює власні думки; визначає програму особистої діяльності; використовує дані відповідно до мети та завдань власної пізнавальної діяльності. Середній: магістрант здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, контролювати власні навчальні дії, наводити приклади на підтвердження позицій; уміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати інформацію за керівництва викладача, хоча, в цілому самостійно, практично застосовувати, виправляти помилки та добирати аргументи на підтвердження власних думок. Низький: магістрант володіє матеріалом на елементарному рівні, але значну частину відтворює на репродуктивному; здатний за допомоги викладача логічно відтворити значну частину матеріалу, аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити висновки, виправляти помилки.

У розділі наголошено, що для втілення в освітньо-виховний процес визначених педагогічних засад доцільно створити навчально-методичний комплекс, спрямований на формування ПКК магістрантів технічних спеціальностей. Відтак у ході формувального етапу експерименту було запроваджено авторський інтегрований спецкурс, орієнтований на цілеспрямовану роботу з формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів.

У третьому розділі - „Дослідно-експериментальна перевірка ефективності формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей” - проаналізовано результати констатувального етапу експериментальної роботи; впроваджено інтегрований спецкурс „Основи науково-технічного редагування”, визначено його основні напрями; наведено дані про динаміку сформованості об'єктів діагностування в межах педагогічного експерименту; проаналізовано результати здобутих експериментальних даних.

Зазначимо, що педагогічний експеримент відбувався в природних умовах із дотриманням принципів послідовності процесу підготовки магістрантів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Для перевірки ефективності моделі формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей у рамках експериментального спецкурсу передбачено поетапне здійснення таких кроків:

- діагностувальний зріз щодо виявлення рівнів сформованості критеріїв професійно-комунікативної компетенції у магістрантів експериментальних і контрольних груп у межах констатувального експерименту; порівняння отриманих показників;

- формувальний експеримент і повторний діагностувальний зріз рівнів сформованості критеріїв ПКК магістрантів технічних спеціальностей експериментальних і контрольних груп; визначення особливостей, аналіз і порівняння динаміки зазначених показників;

- визначення ефективності експериментальної моделі формування ПКК магістрантів технічних за допомогою статистичного непараметричного критерію ч2 („хі-квадрат”).

Під час першого етапу, діагностувального, проводився констатувальний експеримент, який дозволив: виявити готовність, мотивацію магістрантів технічних спеціальностей досліджуваного виду діяльності; визначити рівень сформованості; проаналізувати якість організації навчального процесу з позицій формування професійно-комунікативної компетенції як в ході комунікативної, так і в процесі фахової підготовки магістрантів.

У ході констатувального експерименту використано методи: анкетування, тестування та спостереження, за допомогою яких у магістрантів виявлено досить високу мотивацію до професійної діяльності (методика К. Замфір в модифікації А. Реана), потребу в саморозвитку, самовираженні („Діагностика реалізації потреб у саморозвитку”) та інтерес переважної більшості студентів до спецкурсу: „Основи науково-технічного редагування”.

Зазначається, що на основі констатувального експерименту виявлено рівні сформованості ПКК магістрантів: запропоновано опитування, що полягало у тлумаченні професійних та наукових термінів, перекладі фахових термінів українською мовою, виборі правильного варіанту написання знаків, скороченні слів, оформленні бібліографічного опису літератури, складанні анотації до наукової статті з фаху. Загальні результати зрізу - низьке граматичне оформлення текстів, низька змістовність, некоректний переклад професійних термінів. Це підтвердило необхідність створення системи практичних і лекційних занять щодо підвищення рівня ПКК магістрантів технічних спеціальностей.

На другому етапі, пошуково-практичному, розпочався формувальний експеримент, мета - реалізація запропонованої авторської технології формування професійно-комунікативної компетенції в експериментальних групах. Контрольні групи студентів навчалися за традиційною програмою магістра.

Результати формувального експерименту свідчать: роботи магістрантів експериментальних груп відрізняються чіткою структурою наукового тексту, логікою викладу, точним перекладом. Студенти помітно покращили рівень володіння науковою та професійною термінологією, оволоділи основними прийомами редакторської роботи.

Порівняльний аналіз результатів показав наявність позитивної динаміки в критеріях ПКК у респондентів експериментальних груп, тоді як у респондентів контрольних груп значних змін не зафіксовано (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка рівнів розвитку творчого компоненту ПКК магістрантів технічних спеціальностей за критерієм „саморедагування наукового тексту”

	саморедагування наукового тексту (%)
Групи Рівні	ЕГ ДонНТУ	КГ ДонНТУ	ЕГ НТУУ „КПІ”	КГ НТУУ „КПІ”
	до	після	до	після	до	після	до	після
Високий (творчий)	0	12,5	0	0	5,55	22,23	4,55	4,55
Середній (достатній)	12,5	20,83	8,34	8,34	16,67	33,33	18,18	13,63
Низький (елементарний)	87,5	66,67	91,66	91,66	77,78	44,44	77,27	81,82

Отже, дані педагогічного експерименту свідчать про ефективність експериментальної моделі формування професійно-комунікативної компетенції.

Для отримання статистичних показників успішності в експериментальних групах у результаті проведеного експерименту використано критерій ч2 („хі-квадрат”), що дозволяє перевірити гіпотезу наявності статистичного зв'язку або незалежності двох змінних. Отримані значення ч2 значно перебільшують критичне: ч2 > ч кр. Таким чином, з вірогідністю 0,05 результат педагогічного експерименту підтвердив гіпотезу про те, що ефективність професійної підготовки магістрантів технічного профілю підвищиться за умови впровадження моделі формування професійно-комунікативної компетенції у процесі вивчення експериментального інтегрованого спецкурсу „Основи науково-технічного редагування”.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розв'язанні актуальної проблеми формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей. Здобуті результати експериментального дослідження підтвердили правомірність покладеної в його основу гіпотези, а реалізовані мета й завдання дають підстави сформулювати висновки та запропонувати рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Ґрунтуючись на системному аналізі наукових праць засвідчено, що забезпечення якісної професійної підготовки магістрантів є актуальною, суперечливою темою. Магістерська підготовка інженера - це фундаментальна, професійна та практично орієнтована діяльність, що поєднує професійні знання, уміння й навички з творчістю.

Визначено, що глобалізація освіти, бурхливий технічний розвиток і соціальне замовлення на фахівців, які мають не лише ґрунтовні спеціальні знання, а й відповідну комунікативну підготовку, володіють нормами сучасної української мови, активно включаються в творчий процес професійного й наукового спілкування, вносять свої корективи у модель магістранта, вимагаючи вдосконалення якості підготовки фахівців науково-технічного профілю.

2. Уточнено сутність понять дослідження: „компетенція”, „компетентність”, „комунікативна компетенція”, „професійна компетентність”, „професійно-комунікативна компетенція”.

„Компетенція” - найважливіший критерій підготовленості сучасного випускника вищої школи до сучасного ринку праці, яку визначено як освітній результат, рівень підготовки, виражений у оволодінні магістрантами методами, засобами діяльності, у можливості розв'язання поставлених завдань, власному досвіді відповідної сфери діяльності.

„Компетентність” - інтегрована якість особистості, її спроможність сприймати та відповідати на індивідуальні й соціальні потреби; комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок.

„Комунікативна компетенцію” - індивідуальна динамічна категорія, в якій відбивається єдність мови та мовлення відповідно до різноманітних цілей та специфіки ситуації спілкування.

„Професійна компетентність” - здатність доцільно діяти відповідно до ситуації, організовано, самостійно вирішувати професійні проблеми, оцінювати результати своєї діяльності.

„Професійно-комунікативна компетенція” - здатність особистості мобілізувати професійно-комунікативні знання, вміння та навички, набуті в процесі вивчення фахових, гуманітарних наук, рідної та іноземних мов для пошуку, обробляння, використання й творення інформації, вирішення професійних, наукових, комунікативних, проблем у конкретній професійній ситуації.

3. На основі аналізу процесу формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей виявлено педагогічні умови цього процесу у вищій школі: утвердження гуманістичних принципів освіти, взаємозв'язок гуманітарних і фахових дисциплін; застосування інноваційних технологій навчання - формування професійно-комунікативної компетенції через використання активних методів навчання; поглиблення вмотивованості навчально-пізнавальної діяльності студентів; стимулювання й створення умов для самоосвітньої й науково-пошукової діяльності магістрантів для набуття методологічних знань.

4. Визначено структурні компоненти професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, творчий. Мотиваційно-ціннісний компонент характеризує систему ціннісних орієнтацій, включає наявність інтересу до поглибленого вивчення дисциплін, прагнення до особистісного самовизначення, самовираження та самореалізації в професійному середовищі; об'єктивність і самокритичність у оцінці досягнутого рівня розвитку власної ПКК. Когнітивний складається з навичок, умінь та знань мовного оформлення власних думок, спостережень для вирішення різноманітних завдань навчального, особистісного та професійного спрямування. Творчий базується на системному, творчому, науковому погляді на процес професійної комунікації, полягає у доборі та використанні необхідних мовних, мовленнєвих засобів у вирішенні професійних завдань, чіткому уявленні про можливості цих засобів; реалізується в оригінальному розв'язанні завдань із формування ПКК, що виявляється через гнучкість, критичне мислення, творчу уяву.

5. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено модель формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей, сутнісною основою якої виступає гуманітарна й професійна підготовка. Передумовами формування ПКК у магістранта стають загальні, професійні знання, сформованість мовної особистості. Раціональне поєднання комунікативного, компетентнісного і професійного підходів та професійного контексту відносимо до сучасних наукових підходів формування ПКК. Об'єктом діагностування ПКК обрано мотиваційно-ціннісний, когнітивний, творчий структурні компоненти професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей. Критеріями сформованості мотиваційно-ціннісного компоненту є пізнавальний інтерес до професійної діяльності; потреба в саморозвитку і самовираженні. Критеріями сформованості когнітивного компонента ПКК визначено ключові знання, уміння і навички магістрантів з опрацювання, оформлення текстів професійно-наукового спрямування: знання термінології фаху, граматики, вміння перекладати й оформляти науково-технічні тексти. Показником сформованості творчого компоненту є творення текстів наукового спрямування й саморедагування. Критерії професійно-комунікативної компетенції взаємопов'язані між собою, які доповнюють один одного.

Формувальний етап експериментального дослідження засвідчив ефективність навчання за авторською програмою інтегрованого спецкурсу „Основи науково-технічного редагування”. Підтвердженням цього стали результати експериментального навчання: в експериментальній групі, де рівень знань з термінології, творення, саморедагування, перекладу та оформлення наукового тексту вищий, ніж у контрольній.

Педагогічний експеримент підтвердив припущення, що ефективність професійної підготовки магістрів технічного профілю підвищується за умови впровадження моделі формування ПКК для магістрантів технічних спеціальностей у процесі вивчення експериментального інтегрованого спецкурсу „Основи науково-технічного редагування”.

6. У результаті проведеного дослідження, розроблено навчальну програму інтегрованого спецкурсу „Основи науково-технічного редагування”, яка складається з трьох модулів: „Наукова комунікація як складова фахової діяльності”, „Проблеми творення й саморедагування наукового тексту”, „Особливості української термінології та перекладу”.

Значна увага в програмі спецкурсу приділяється практичній і творчій роботі студента. Інтерактивні практичні завдання розвивають уміння магістрантів технічних спеціальностей узгоджувати професійні знання зі знаннями фахової мови, удосконалюють інтелектуальні, творчі здібності, активізують мисленнєву та мовленнєву діяльність.

За результатами дослідження можна запропонувати практичні рекомендації для вищих навчальних закладів:

- вважати формування ПКК магістрантів технічних спеціальностей частиною цілісного педагогічного процесу у вищий школі, що потребує розроблення відповідного навчально-методичного забезпечення й організації його науково-педагогічного супроводу;

- для підвищення якості професійної підготовки магістрантів технічних спеціальностей упровадити в навчально-виховний процес інтегрований спецкурс, що орієнтований на формування професійно-комунікативної компетенції - „Основи науково-технічного редагування”.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв'язання досліджуваної проблеми. Перспективними напрямами подальшого дослідження є: залежність процесу формування професійно-комунікативної компетенції від індивідуальних особливостей магістранта, розроблення спеціалізованих програмних засобів і створення навчальних комплексів на їх основі для магістрантів різних спеціальностей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Балабанова К. Є. Особливості формування мовної особистості майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі / К. Є. Балабанова // Вісник Черкаського нац. університету ім. Б. Хмельницького. Серія: Педагогічні науки. - № 148. - 2009. - С. 138-141.

2. Балабанова К. Є. Основні характеристики комунікативної компетенції майбутнього фахівця / К. Є. Балабанова // Вісник Черкаського нац. університету ім. Б. Хмельницького. Серія: Педагогічні науки. - 2009. -№163. - С. 52-55.

3. Балабанова К. Є. Формування професійно-комунікативної компетентності студентів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах / К. Є. Балабанова // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К. : Українське агентство інформації та друку „Рада”, 2009. - Т. XXVI. - C. 106-113.

4. Балабанова К. Є. Вивчення рідної мови - визначальний засіб формування особистості / К. Є. Балабанова // Вища освіта України. - К. : Гнозис, 2008. - Т.V (12). - С. 34-38.

5. Балабанова К. Є. Формування професійної компетентності студентів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах / К. Є. Балабанова // Вища освіта України. - К. : Гнозис, 2009. - Т.ІІ (14) - С. 299-305.

6. Балабанова К. Є. Спецкурс „Основи наукового редагування” для магістрантів технічних спеціальностей / К. Є. Балабанова // Мова і культура. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. - Вип. 13. - Т. IІ (138). - С. 421-425.

7. Балабанова К. Є. Українська фахова мова / К. Є. Балабанова // Сьогодення українського мовного середовища [зб. наук. праць / за ред. д. філол. н., проф. С. Я. Єрмоленко і д. п. н., проф. Онкович Г. В.]. - К. : ІВО АПН України, 2008. - С. 33-35.

8. Балабанова К. Є. Теоретичні аспекти мовної особистості / К. Є. Балабанова // Сьогодення українського мовного середовища [зб. наук. праць / за ред. д. філол. н., проф. С. Я. Єрмоленко і д. п. н., проф. Онкович Г. В.]. - К. : ІВО АПН України, 2009. - Випуск 2. - С. 14-19.

9. Балабанова К. Є. Спецкурс „Основи редагування” для студентів вищих технічних навчальних закладів / К. Є. Балабанова // Доповіді сьомої міжнародної науково-технічної конференції студентів і аспірантів „Друкарство молоде” / Нац. технічн. ун-т Укр. „КПІ”. - 2007. - С. 252-254.

10. Балабанова К. Є. Відродження української фахової мови / К. Є. Балабанова // Доповіді восьмої міжнародної науково-технічної конференції студентів і аспірантів „Друкарство молоде” / Нац. технічн. ун-т Укр. „КПІ”. - 2008. - С. 236-238.

11. Балабанова К. Є. Сучасний редактор - виховання творчої індивідуальності / К. Є. Балабанова // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції „Наукова школа Романа Іванченка” / Нац. технічн. ун-т Укр. „КПІ”. - 2010. - С. 13-18.

12. Балабанова К. Є. Особливості підготовки магістрантів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах / К. Є. Балабанова. - [Електронне видання]. - Х міжнародна науково-практична конференція „Гуманізм і освіта”. - Вінниця : ВНТІ, 2010. - Режим доступу : http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2010/txt/Balabanova.php

13. Балабанова К. Є. Навчальна програма дисципліни „Основи науково-технічного редагування” для вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців технічних спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем „магістр” / за заг. ред. Г. В. Онкович. - К. Є. Балабанова. - К. : ІВО НАПН України, 2010. - 16 с.

АНОТАЦІЇ

Балабанова К. Є. Формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено науковому обґрунтуванню формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей у вищих навчальних закладах відповідно до вимог сучасності й потреб особистості. У дослідженні уточнено сутність поняття „професійно-комунікативна компетенція”; визначено структурні компоненти професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей.

Теоретично обґрунтовано педагогічні умови, принципи, технологію формування професійно-комунікативної компетенції магістранта технічної спеціальності. Спроектовано модель формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей ВНЗ.

Результатами педагогічного експерименту доведено ефективність моделі формування професійно-комунікативної компетенції магістрантів технічних спеціальностей у процесі вивчення експериментального інтегрованого спецкурсу „Основи науково-технічного редагування”.

Ключові слова: компетенція, компетентність, професійно-комунікативна компетенція, магістрант, технічна спеціальність, наукове редагування, технічне редагування.

педагогічний професійний комунікативний технічний

Балабанова Е. Е. Формирование профессионально-коммуникативной компетенции магистрантов технических специальностей в высших учебных заведениях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования НАПН Украины, Киев. - 2011.

В диссертации рассматриваются актуальные проблемы формирования профессионально-коммуникативной компетенции магистрантов технических специальностей высших учебных заведений. В исследовании уточнено понятие „профессионально-коммуникативная компетенция”; выявлены структурные компоненты профессионально-коммуникативной компетенции магистрантов технических специальностей.

Профессионально-коммуникативная компетенция - способность личности мобилизировать профессионально-коммуникативные знания, умения и навыки, приобретенные в процессе изучения профессиональных дисциплин, гуманитарных наук, родного и иностранных языков для поиска, обработки и использования информации, создания текстов, решения профессиональных, коммуникативных, научных проблем в конкретной профессиональной ситуации.

Предпосылками формирования профессионально-коммуникативной компетенции мы считаем: базовые знания, профессиональные знания и сформированную языковую личность.

На основании анализа процесса формирования профессионально-коммуникативной компетенции магистрантов технических специальностей выявлены педагогические условия этого процесса в вузе: утверждение гуманистических принципов образования, взаимосвязь гуманитарных и профессиональных дисциплин, применение инновационных технологий обучения - формирование профессионально-коммуникативной компетенции посредством активных методов обучения; повышение мотивированности учебно-познавательной деятельности студентов, стимулирование и создание условий для самообразовательной и научно-исследовательской деятельности студентов, для приобретения ими методологических знаний.

Определены структурные компоненты профессионально-коммуникативной компетенции: мотивационно-ценностный, когнитивный, творческий.

В работе теоретически обоснованны принципы, технология формирования профессионально-коммуникативной компетенции магистранта. Спроектирована модель формирования профессионально-коммуникативной компетенции магистрантов технических специальностей высших учебных заведений. Объектами диагностирования профессионально-коммуникативной компетенции выбраны: мотивация к профессиональной деятельности, потребность в самовыражении, создание профессионально-научных текстов, знание специальной терминологии, навыки перевода и оформления научного текста, грамматический критерий, саморедактирование. В ходе исследования установлено три уровня формирования профессионально-коммуникативной компетенции: высокий (творческий), средний (достаточный) и низкий (элементарный).

Педагогический эксперимент подтвердил наше предположение, что эффективность профессиональной подготовки магистрантов технического профиля повысится при условии внедрения модели формирования профессионально-коммуникативной компетенции для магистрантов технических специальностей в процессе изучения экспериментального интегрированного спецкурса „Основы научно-технического редактирования”.

В результате проведенного исследования разработана учебная программа спецкурса „Основы научно-технического редактирования”, которая состоит из трех модулей: „Научная коммуникация как составляющая профессиональной деятельности”, „Проблемы создания и саморедактирования научного текста”, „Особенности украинской терминологии и перевода”.

Новая дисциплина даёт возможность будущим ученым и руководителям реализовывать свои умения и навыки для предупреждения и коррекции лексических, стилистических, орфографических ошибок в своих научных исследованиях, статьях и выступлениях. Значительное внимание в программе интегрированного спецкурса уделяется практической работе учащихся. Интерактивные практические задания развивают умение магистрантов технических специальностей согласовывать профессиональные знания со знаниями языка, усовершенствуют интеллектуальные, творческие способности, активизируют умственную и коммуникативную деятельность будущих магистров. Семинарские занятия „Студенческая научная конференция” и „Редакция сборника научных работ”, в форме активных методов обучения, повышают мотивацию магистранта к познавательной и научной деятельности.

Ключевые слова: компетенция, компетентность, профессионально-коммуникативная компетенция, магистрант, техническая специальность, научное редактирование, техническое редактирование.

Balabanovа K. E. Forming of the Professional Communicative Competence of Masters Technical Specialities in Higher Educational Establishments. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Pedagogical Science by Specialty 13.00.04 - Theory and Methods of Professional Education. - Institute оf Higher Education of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The scientific research is devoted to the problems of the professional communicative competence of Masters of technical specialities in higher educational establishments according to requirements of the modern society and personal demands. In the researching the concepts of „professional communicative competence” is specified; the components of professional communicative competence of Masters of technical specialities in higher educational establishments are defined.

...