Формування комунікативної компетентності старшокласників засобами організаційно-діяльнісної гри

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування комунікативної компетентності старшокласників засобами організаційно-діяльнісної гри

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

комунікативний старшокласник гра компетентність

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства, пов'язаний зі зростанням потоку інформації, новими технологіями, процесами євроінтеграції, характеризується й значними змінами в системі освіти. Її спрямованість на переважне засвоєння учнями комплексу знань, традиційна й виправдана ще кілька десятиліть тому, вже не відповідає сучасному соціальному замовленню, що вимагає виховання самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти в розв'язанні соціальних, виробничих і економічних завдань.

Вимоги бізнесу та підприємництва стали поштовхом для запровадження компетентнісного підходу, відповідно до якого індикатором якості освіти сьогодні визнають рівень компетентності тих, хто навчається. Акцентування сучасної освіти на розвитку життєвих ключових компетентностей є однією з освітніх вимог впливових міжнародних організацій: Ради Європи, Організації економічного співробітництва та розвитку тощо. Серед актуальних для сучасної української школи завдань - досягнення учнями достатнього рівня компетентності в соціальній, комунікативній, навчальній та інших сферах.

Водночас, за висновками вітчизняних та зарубіжних експертів, зміст і технології сучасної шкільної освіти в Україні не повною мірою відповідають потребам суспільства та ринку праці, не завжди спрямовані на набуття необхідних життєвих компетентностей. Школа сьогодні потребує системного навчання школярів ефективно спілкуватися, співпрацювати, приймати самостійні рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти тощо. Аналіз сучасної масової практики навчальних закладів свідчить, що процес послідовного запровадження компетентнісного підходу лише розпочався. Недостатньою, зокрема, є орієнтація шкільної освіти на розвиток комунікативної компетентності старшокласників.

Разом із тим питання формування такої важливої риси особистості сучасного випускника школи, як комунікативна компетентність, знайшли певне відображення в психолого-педагогічних дослідженнях.

Основні положення та поняття компетентнісного підходу в освіті, його основні категорії, шляхи запровадження в практику висвітлено в працях сучасних українських та зарубіжних учених Н. Авдєєвої, І. Агапова, О. Барановської, Н. Бібік, С. Бондар, Д. Гордона, І. Гушлєвської, І. Зимньої, Т. Іванової, В. Краєвського, О. Локшиної, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, Д. Равена, І. Родигіної, О. Савелової, О. Савченко, А. Хуторського, С. Шишова, І. Яцук та ін.

У працях Б. Ананьєва, Г. Андрєєвої, О. Божович, Т. Вольфовської, Н. Бутенко, І. Ґудзик, В. Давидова, О. Деркач, Ю. Ємельянова, А. Леонтьєва, Р. Нємова, Р. Осадчук, І. Підласого, І. Родигіної, С. Трубачевої, С. Щербак, Л. Яковлєвої та ін. проаналізовані психологічні та педагогічні підходи до проблеми формування комунікативної компетентності учнів. Такі вчені, як П. Богуш, Н. Бутенко, Т. Григор'єва, Ю. Ємельянов, І. Зимня, О. Казакова, В. Ковальчук, О. Мостова, Л. Петровська, І. Родигіна, А. Хуторський, І. Щитова, розглядають формування комунікативної компетентності особисті у зв'язку з її мовленнєвою діяльністю.

У психолого-педагогічній літературі описані та теоретично обґрунтовані різні шляхи формування комунікативної компетентності особистості, серед яких переважна більшість учених приділяє увагу організації тренінгів та ігровим методикам (С. Братченко, Л. Волкова, Ю. Ємельянов, О. Казакова, Н. Клюєва, М. Машарова, Л. Петровська, С. Петрушин, М. Рожкова, В. Рижов,О. Сидоренко, Т. Сухарева, Ю. Федоренко, А. Хуторський, І. Юсупов та ін.).

Питання взаємозв'язку інтерактивного підходу в навчанні з формуванням і розвитком компетентностей учнів розглядають дослідники О. Барановська, Н. Березанська, О. Біляковська, С. Бондар, Л. Волкова, П. Горностай, О. Комар, В. Краєвський, Р. Осадчук, Л. Паращенко, О. Пометун, І. Родигіна, С. Трубачева, А. Хуторський, С. Шишов, Г. Щедровицький та ін. У працях цих педагогів також висвітлено роль і місце дидактичної гри, активних форм і методів навчання в компетентнісно орієнтованій освіті. У науково-методичних працях (Ю. Калинецька, С. Карпова, Р. Осадчук, Т. Павлова, О. Савченко, М. Стронін, Т. Устєнкова та ін.) подано аналіз різноманітних ігор, що мають міцний розвивальний потенціал та враховують специфіку комунікації в старшій школі. Незважаючи на наявні предметні знання мови, у сучасних старшокласників виникають комунікативні труднощі, які потребують спеціальної уваги, на це вказують такі дослідники, як В. Бодальов, В. Кан-Калик, Л. Карамушкін, Г. Ковальов, Р. Нємов та ін.

Малопоширену в шкільному навчанні організаційно-діяльнісну гру (ОДГ) як засіб розвитку життєвої компетентності учнів вивчали Т. Водолажська, А. Єгоров, Б. Зельцерман, О. Зінченко, Л. Паращенко, А. Спіро, Г. Щедровицький. У дисертаційному дослідженні А. Капітонова (2000) домінує підхід до вивчення загального розвивального впливу організаційно-діяльнісної гри на особистість внаслідок залучення учасників до процесу колективного мислення.

Проте огляд джерел з проблеми дослідження засвідчує відсутність комплексного вивчення питань формування комунікативної компетентності учнів старших класів у процесі ОДГ. Таким чином, об'єктивні потреби розвитку освіти в Україні, практика навчання в старшій загальноосвітній школі, а також теоретична нерозробленість зазначеної проблеми обумовили вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження «Формування комунікативної компетентності старшокласників засобами організаційно-діяльнісної гри».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в лабораторії дидактики Інституту педагогіки НАПН України згідно з комплексним тематичним планом наукових досліджень за темою «Дидактичні засади формування і реалізації навчальних профілів» (№ 0105U007814). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки НАПН України (протокол № 4 від 19.04.07 р.) і узгоджена в Раді координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.07 р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці технології формування комунікативної компетентності старшокласників засобами організаційно-діяльнісної гри.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з'ясувати сутність та структуру комунікативної компетентності старшокласників, висвітлити шляхи її формування.

2. Визначити та теоретично обґрунтувати ефективність організаційно-діяльнісної гри у формуванні комунікативної компетентності учнів у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу.

3. Розробити технологію формування комунікативної компетентності старшокласників засобами організаційно-діяльнісної гри.

4. Визначити критерії та рівні комунікативної компетентності старшокласників у сучасній практиці середньої загальноосвітньої школи.

5. Експериментально перевірити ефективність технології використання організаційно-діяльнісної гри в процесі формування комунікативної компетентності старшокласників.

Об'єкт дослідження - формування комунікативної компетентності старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - організаційно-діяльнісна гра як комплекс дидактичних засобів формування комунікативної компетентності старшокласників.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять філософські положення про єдність діяльності та свідомості людини, її всебічний розвиток, саморозвиток; про суперечності як рушійну силу розвитку особистості; про соціальну природу людської діяльності; положення психологічної й педагогічної наук про взаємозв'язок навчання, виховання та розвиток особистості (М. Боришевський, С. Гончаренко, О. Савченко, О. Сухомлинська); концепції та ідеї системного, компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, культурологічного підходів до аналізу педагогічних процесів (І. Агапов, В. Ананьєв, Г. Андрєєва, І. Бех, Н. Бібік, В. Болотов, Л. Виготський, В. Давидов, Д. Ельконін, І. Єрмаков, І. Зимня, Р. Ланг, О. Лебедєв, А. Леонтьєв, А. Маркова, І. Лернер, І. Осмоловська, О. Пометун, Дж. Равен, Л. Рубінштейн, О. Савченко, В. Серіков, О. Сухомлинська, А. Хуторський, С. Шишов, Г. Щедровицький); психолого-педагогічні основи мотивації навчання (Л. Божович, А. Маркова); психолого-педагогічні теорії взаємодії та спілкування (Б. Ананьєв, О. Бодальов, О. Леонтьев, Б. Ломов, В. Мясищев, С. Рубінштейн).

Для вирішення поставлених завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувалися такі методи дослідження:

§ теоретичні: проблемно-зіставний аналіз філософської, психолого-педагогічної, історико-педагогічної, методологічної літератури для уточнення базових понять дослідження відповідно до його об'єкта і предмета; порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних та емпіричних фактів для визначення стану формування комунікативної компетентності в масовій практиці ЗОНЗ; теоретичне моделювання для обґрунтування складових розробленої педагогічної технології формування комунікативної компетентності старшокласників засобами ОДГ;

§ емпіричні: діагностичні (анкетування, тестування, рефлексія, інтерв'ю), обсерваційні (невключене структуроване спостереження), прогностичні (підсумування отриманих характеристик досліджуваного явища) для вивчення стану сформованості комунікативної компетентності старшокласників та аналізу відповідних проблем, для прогнозування результатів дослідно-експериментальної роботи;

§ педагогічний експеримент, що використовувався з метою перевірки ефективності запропонованої методики формування комунікативної компетентності старшокласників засобами ОДГ;

§ методи математичної статистики, які були необхідні для обробки експериментальних даних і встановлення взаємозалежності між досліджуваними явищами та процесами.

Експериментальною базою дослідження були 10-11-ті класи загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва (Київський ліцей бізнесу, спеціалізована гімназія № 315, Фінансовий ліцей, середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 206). В експерименті взяли участь 385 учнів 10-11-х класів (всього 14 класів), 74 учителі.

Організація дослідження. Дослідження проводилося поетапно протягом 2004-2010 років. На першому етапі (2004-2006) вивчався стан проблеми в педагогічній, психологічній, філософській, методологічній літературі; узагальнювався досвід роботи колег у ЗОНЗ з проблем формування загальноосвітніх компетентностей, зокрема комунікативної, власний педагогічний досвід участі в експерименті з компетентнісно орієнтованого навчання на базі Київського ліцею бізнесу. На другому етапі (2006-2008) визначалися мета та завдання роботи, об'єкт і предмет дослідження, робоча гіпотеза; розроблено й теоретично обґрунтовано поняття «комунікативна компетентність старшоклас-ника»; здійснювався констатувальний експеримент, в ході якого досліджувалися рівні сформованості компонентів комунікативної компетентності учнів за резуль-татами масової практики навчання. На третьому етапі дослідження (2008-2009) проводилася експериментальна робота з формування комунікативної компетент-ності старшокласників засобами ОДГ, визначалися рівні розвитку цієї компе-тентності учнів у масовій практиці навчання, апробувалися засоби ОДГ як системи. На четвертому етапі (2009-2010) здійснювалося узагальнення даних формувального експерименту, складались висновки та практичні рекомендації для вчителів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше як особливу педагогічну проблему досліджено формування комунікативної компетентності старшокласників у навчально-виховному процесі на міжпредметній основі, визначено та теоретично обґрунтовано можливості організаційно-діяльнісної гри у формуванні комунікативної компетентності старшокласників, з'ясовано критерії, показники та рівні розвитку комунікативної компетентності учнів старшої школи, обґрунтовано та експериментально перевірено розроблену на цих засадах технологію ОДГ у загальноосвітньому навчальному закладі.

У процесі дослідження вдосконалено поняттєво-категоріальний апарат із досліджуваної проблеми, зокрема, уточнено поняття «комунікація», «комунікативна компетентність», «організаційно-діяльнісна гра» відповідно до завдань компетентнісної освіти старшокласників.

Подальшого розвитку набули положення щодо форм, методів і засобів проведення організаційно-діяльнісної гри, можливостей діяльнісного підходу у формуванні комунікативної компетентності учнів.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що її теоретичні висновки та узагальнення, експериментальні матеріали можуть бути використані при створенні підручників, навчальних та методичних посібників з організації міжпредметної та позаурочної діяльності старшокласників для формування їх життєвих компетентностей. Розроблені та апробовані в процесі дослідження технологія проведення та варіанти ОДГ можуть бути використані в діяльності загальноосвітніх навчальних закладів різного типу з метою оновлення дидактичного забезпечення процесу формування комунікативної компетентності старшокласників, модернізації навчального процесу в школі.

Основні положення, результати, висновки дослідження впроваджено в навчальний процес Київського ліцею бізнесу (довідка про впровадження № 197 від 18.12.2008 р.), гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов № 315 (довідка про впровадження № 81а від 14.03.2009 р.), Фінансового ліцею (довідка про впровадження № 260 від 24.12.2010 р.), середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 206 (довідка про впровадження № 287 від 23.12.2009 р.), у процесі підвищення кваліфікації вчителів історії і правознавства в Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 1-392 від 20.06.2011 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю його положень, використанням взаємопов'я-заних методів дослідження, адекватних предмету, меті й завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу отриманих емпіричних даних, коректною інтерпретацією результатів експериментального навчання та особистою участю дисертанта в апробації розробленої експериментальної технології.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження було представлено в доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Вінниця, 2010), «Соціальна робота на межі тисячоліття: концепції, технології, стратегії» (Київ, 2011); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Молодь, освіта, наука, культура: національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції» (Київ, 2007), «Теорія і практика розвитку ключових компетенцій учнів 12-річної школи» (Київ, 2008), «Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри» (Київ, 2009), «Актуальні проблеми вищої професійної освіти України» (Київ, 2008, 2009, 2010, 2011); науковій конференції Київського ліцею бізнесу за підсумками експерименту «Компетентнісно орієнтоване навчання як напрямок модернізації шкільної освіти в умовах діяльності інноваційного навчального закладу» (Київ, 2008).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено в 14 одноосібних публікаціях, з яких 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 - у науковому виданні, 9 - у тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 237 сторінок, основний текст дисертації викладено на 180 сторінках, 5 додатків подано на 27 сторінках. Робота містить 15 таблиць, 14 рисунків. Список використаних джерел на 30 сторінках нараховує 268 бібліографічних позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі аргументовано актуальність теми, обґрунтовано вибір наукової проблеми, позначено доцільність її опрацювання, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, обґрунтовано гіпотезу, висвітлено наукову новизну та практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію результатів дисертації та публікації.

У першому розділі ? «Теоретичні засади проблеми формування комунікативної компетентності старшокласників засобами організа-ційно-діяльнісної гри» проаналізовано й узагальнено результати досліджень із проблеми, конкретизовано основні поняття дослідження, виявлено шляхи формування комунікативної компетентності в навчально-виховному процесі ЗОНЗ, визначено можливості технології ОДГ як комплексу дидактичних засобів формування досліджуваної компетентності.

Проведений аналіз літератури з проблеми свідчить, що здатність до комунікації дослідники називають комунікативністю, комунікабельністю або комунікативною компетентністю людини. Зміст поняття «комунікативна компетентність», детермінований контекстом теорії комунікації, визначається соціологією (В. Кашкін, Г. Почепцов, В. Ядов та ін.), лінгвістикою (Д. Берло, Г. Богін, В. Звегінцев, Ю. Караулов, О. Леонтьєв, Л. Щерба, Р. Якобсон та ін.), соціолінгвістикою (Ю. Дешерієв, Н. Жинкін, Л. Нікольський), психологією (Г. Андрєєва, Л. Виготський, В. Зінченко, О. Леонтьєв, Л. Петровська, Ж. Піаже та ін.), психосемантикою (А. Залевська, В. Зінченко), психолінгвістикою (І. Горєлов), лінгводидактикою (А. Баскаков, Н. Шанский), філософією (М. Бахтін, Ж. Дерида, К. Касториадіс, Ю. Хабермас, М. Хайдеггер, Ю. Шпет та ін.), теорією комп'ютерного програмування (Р. Котов, В. Ляудіс).

Аналіз напрацювань учених показує, що поняття «комунікація» не тотожне спілкуванню. Її характеристиками є виражений цільовий характер, раціональність, спрямованість на продуктивну колективну діяльність, прагматичність. Комунікативну компетентність учені розглядають як таку, що виявляється тільки в діяльності й зумовлює здатність індивіда (учня) до розв'язання проблем, до цілеспрямованої продуктивної діяльності та кооперації, до результативного контакту з іншими та умову його здійснення. Деякі дослідники при визначенні змісту комунікативної компетентності вказують на взаєморозуміння у спілкуванні, уміння подивитися на себе очима співрозмовника та взаємно скоригувати поведінку, допомогти партнеру проявити сильні сторони, що є неодмінною умовою для кооперації інтелектуальних зусиль та продуктивної колективної діяльності.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що багатьма вченими досліджувалися питання забезпечення ефективності комунікативної взаємодії учасників навчально-виховного процесу, розвитку комунікативних умінь, формування здатності організовувати та здійснювати спілкування з іншими людьми, розглядалися класифікації комунікативних умінь та методики їх навчання. Це дозволило уточнити педагогічний зміст поняття «комунікативна компетентність старшокласників». Під нею розуміємо здатність особистості здійснювати цілеспрямовану продуктивну взаємодію з іншими людьми для досягнення взаєморозуміння та колективного розв'язання навчальних і життєвих проблем. Таке визначення корелює з широким поняттям комунікації та повністю відповідає актуальним вимогам до випускника загальноосвітньої школи.

Розділяючи позицію більшості українських педагогів, розглядаємо комунікативну компетентність як результат підготовки учня, який можна оцінити. У її структурі наявні когнітивний, ціннісно-емоційний та діяльнісно-процесуальний компоненти. Основними показниками розвитку її когнітивного компоненту є знання та уявлення про: цілеспрямованість комунікації, її етапи, ефективні стратегії, тактики комунікації, показники комунікативної компетентності, ознаки конфлікту, правила конструктивної дискусії; ціннісно-емоційного компоненту ? гуманістична установка особистості на діалог, інтерес до продуктивної взаємодії з іншими людьми, готовність вступати в ділові переговори і брати участь у виробленні спільного рішення; потреба у рефлексивному оцінюванні комунікативної компе-тентності, у розвитку комунікативних здібностей; діяльнісно-процесуального компоненту ? здатність учня успішно виступати перед аудиторією, ставити доречні запитання, коректно вести діалог або дискусію, володіти різними ефективними способами спільної діяльності в групі, оцінювати адекватність психоемоційного стану партнера вимогам спільної діяльності, будувати продуктивну стратегію в ситуаціях ділового спілкування, шукати та знаходити компроміси, враховувати позиції всіх учасників комунікації відносно розв'язуваних завдань, позитивно вирішувати групові завдання.

Найбільш ефективними для формування комунікативної компетентності учнів дослідники визнають інтерактивні методи та форми, зокрема ігрові, тренінгові. Вони дозволяють відтворити соціальні життєві ситуації, активізують суб'єкт-суб'єктну взаємодію й продуктивне спілкування, мотивують учнів до участі в діалогах. Водночас можна стверджувати, що існують певні недоліки та проблеми у формуванні комунікативної компетентності старшокласників в сучасній шкільній практиці. Серед них те, що не всі форми та методи враховують специфіку повноцінної комунікації та вікові особливості старшокласників. Значна кількість методів і форм навчання орієнтовані на вдосконалення окремих комунікативних умінь (говорити, писати, аргументувати тощо). Іноді ігрова імітація, тренінги, рольові вправи активізують комунікабельність, проте не завжди потребують комунікативності, що проявляється в умовах розв'язання колективних завдань.

Враховуючи, що основою компетентнісної педагогіки виступає її ситуативна спрямованість і розвиток творчої вмотивованої активності учнів, у дисертації виявлено вікові характеристики учнів старшої школи: прагнення до самостійності в навчанні, праці, прийнятті важливих рішень тощо; активність у відстоюванні своїх поглядів, думок, суджень, що вказують на доцільність активного залучення учнів підліткового та раннього юнацького віку до спільної діяльності разом із дорослими в продуктивних навчальних проектах, де від них вимагається відповідальність. Організація навчального діалогу з іншими, активної взаємодії під час диспутів, дебатів, дискусій, проектної роботи для формування комунікативної компетентності старшокласників стає ефективною за наявності реальної та значущої для учнів проблеми і теми, стосовно якої вони отримують можливість вільно висловлювати свою точку зору, формувати її, стикаючись із позиціями інших людей. У такий спосіб найкращим чином відбувається процес розвитку ціннісного ставлення до комунікації, перевірка та доповнення знань про комунікацію, формування комунікативної компетентності.

Проведені дослідження дозволили визначити структуру, принципи та характеристики організаційно-діяльнісної гри як такі, що відповідають визначеним характеристикам ефективного процесу формування комунікативної компетентності старшокласників. Так, ОДГ відтворює реальні життєві параметри комунікації, не передбачає розігрування ролей. Основою гри є діалогічно-конфліктне зіткнення різних позицій гравців у процесі вирішення колективної проблеми. Така гра розгортає в імітаційному режимі сам механізм комунікації, за рахунок чого учасники уточнюють знання про комунікацію та переконуються в її цінності під час виконання колективних завдань. У процесі інтенсивного спілкування шляхом залучення на різних етапах гри цілого комплексу інтерактивних методів (дискусія, диспут, дебати, мозковий штурм, робота в змішаних групах із розв'язання завдань, елементи імітаційної та ділової ігор тощо) старшокласники опановують способи комунікативної діяльності, визначають їхню ефективність, усвідомлюють дефіцит власних умінь та потреби їх розвитку і, відповідно, отримують можливість значно підвищувати власний рівень комунікативної компе-тентності. Шляхом індивідуальної та групової рефлексії учасників гри стає можливим визначення найбільш ефективних способів взаємодії, здійснення самоаналізу та самооцінки взаємодії, визначення власного рівня когнітивного, мотиваційно-ціннісного та діяльнісно-процесуального компонентів комуніка-тивної компетентності. Запровадження технології ОДГ з постановкою перед учнями реальних життєвих проблем та завдань забезпечує стійку мотивацію учня-гравця й відповідає віковим особливостям старшокласників.

Відповідно до пропонованої моделі гри як технології формування комунікативної компетентності старшокласників забезпечується актуалізація їхніх знань про комунікативну компетентність та її індивідуальний рівень у проблемній ситуації, мотивація учнів до випробування та розвитку власного рівня комунікативної компетентності за рахунок інтенсивного включення у спільну діяльність, фіксація кожним учнем досвіду комунікативної діяльності з визначенням особистих ускладнень, що пов'язані з їх комунікативністю, для наступного відпрацювання.

У другому розділі ? «Запровадження організаційно-діяльнісної гри для формування комунікативної компетентності старшокласників» охарактеризовано стан формування комунікативної компетентності старшокласників у масовій практиці, описано технологію формування комунікативної компетентності засобами організаційно-діяльнісної гри, висвітлено хід і результати експерименту з формування комунікативної компетентності старшокласників засобами ОДГ.

Констатувальні дослідження свідчать, що в масовій практиці середньої загальноосвітньої школи не приділяється належна увага активізації комунікативної діяльності учнів, не завжди систематично формуються комунікативні якості особистості, бракує часу для організації комунікації з визначенням результатів, рефлексією помилок та досягнень. Активна участь учнів у навчальних ділових та імітаційних іграх є малопоширеною практикою. Організаційно-діяльнісна гра взагалі дуже рідко використовується в школах.

Проте, за даними опитування, 58 % старшокласників розглядають здатність до комунікації як вкрай важливу якість в ситуаціях налагодження контактів, нових знайомств, у дружній співпраці, вирішенні конфліктів. Під час виступів із промовами 69 % учнів старшої школи відчувають труднощі, уникають таких ситуацій, не навчені ставити запитання, не мають у цьому потреби. Запитання під час виступів чи промов із боку викладачів та однолітків викликають тривогу. Для успіху в навчальній комунікації 98 % учнів використовує тактику «правильних» відповідей вчителеві і не зацікавлені у відстоюванні власної позиції, 73 % ? у разі незадоволення від власної комунікації-спілкування не аналізують причин невдачі.

Отже, суперечності між потребами практики вчителів та учнів старшої школи і можливостями поширених методів і форм навчання, що використовуються в сучасній школі, підтвердили актуальність і своєчасність нашого дослідження. Пропонована експериментальна технологія формування комунікативної компетентності старшокласників засобами ОДГ ґрунтується на організації проблемної діяльності учнів без готових рішень та сценарію з використанням комплексу взаємопов'язаних дидактичних інтерактивних методів (дискусій, диспутів, дебатів, мозкового штурму, роботи в змішаних парах із розв'язання завдань, елементів імітаційної та ділової гри) та рефлексивним осмисленням учасниками гри набутого досвіду комунікації. Експериментальна технологія ОДГ забезпечує інтенсивне спілкування всіх учнів-учасників гри в процесі розв'язання колективних завдань та проблем, що відтворює параметри реальної комунікації. Її основу складають групові та командні дії, в яких учасники орієнтовані на продуктивну співпрацю та прийняття спільного рішення. Технологія формування комунікативної компетентності старшокласників засобами ОДГ є складовою класно-урочної системи, що відповідає віковим особливостям учнів та вимогам компетентнісної освіти. Основні характеристики ОДГ, як проблемність, діалогічність, евристичність ? виступають умовами ефективного формування комунікативної компетентності як складної інтегративної якості сучасних старшокласників, оскільки забезпечують:

· розвиток мотивації та ціннісного ставлення до рівня власної комунікативної компетентності;

· засвоєння у процесі спеціально організованої навчальної діяльності знань, необхідних для здійснення ефективної комунікації, коли створюється та утримується спільний комунікативний простір, вирішуються колективні завдання та проблеми, вибудовуються та застосовуються об'єднувальні стратегії;

· закріплення досвіду комунікативної діяльності за рахунок спеціально організованої рефлексії.

Формувальний етап експерименту підтвердив наше припущення. У процесі ОД-гри старшокласники не лише пасивно отримували знання про ефективну комунікацію та мовленнєві норми, а усвідомлювали їх важливість і необхідність у ході власної суспільно значущої діяльності, що в кінцевому результаті забезпечує перетворення знань у власні переконання. Ціннісно-емоційний компонент комунікативної компетентності підсилювався за рахунок ігрової ситуації колективного вирішення важливої для всіх проблеми, що актуалізувало вміння розуміти інших і адекватно оцінювати участь кожного, конструювати продуктивний комунікативний процес. Розвиток діяльнісно-процесуального компоненту комунікативної компетентності учнів ефективно здійснюється насамперед через інтерактивне навчання, організацію цілеспрямованої соціально-значущої діяльності учнів разом з учителями, іншими дорослими. Цей компонент змінювався за рахунок формування в учнів уміння представляти проблему і пропонувати рішення, враховуючи й розвиваючи окремі точки зору, вміння встановлювати та налагоджувати контакти, узгоджувати повідомлення за допомогою дискурсу, досягати консенсусу.

Організація експериментального навчання дозволила перевірити ефективність запропонованої ОДГ-технології. В експериментальних навчальних закладах було проведено по дві ОДГ протягом навчального року, у яких взяли участь старшокласники експериментальних класів, тоді як учні контрольних класів навчалися за традиційними методиками.

Діагностика рівня сформованості компонентів комунікативної компетентності старшокласників проводилася за допомогою опитувальників та тестів. Рівень сформованості комунікативної компетентності учнів старшої школи визначався за такими критеріями: повнота та системність знань про дієвість комунікації, етапи комунікації; ступінь володіння старшокласниками вмінням формулювати мету й завдання комунікації, прогнозувати хід і закінчення процесу комунікації, адекватно оцінювати свої помилки в комунікації; розвиненість позитивного ставлення до оволодіння комунікативною компетентністю, мотивації до логічного й послідовного обґрунтування думок, до самостійного проведення дискусії або продуктивного обговорення з певної теми, до формування конвенційної стратегії комунікації. Відповідно до вказаних критеріїв було визначено чотири рівні комунікативної компетентності старшокласників: високий, достатній, середній, низький, яким було надано відповідні кількісні та якісні характеристики. Результати формувального етапу експерименту підтвердили дієвість запропонованої технології (табл. 1, 2).

Таблиця 1 Рівні сформованості комунікативної компетентності учнів експериментальних класів

Рівні сформова-ності компонентів компетент-ності	Кількість учнів до експ. навчання	Кількість учнів після експ. навчання	Відносна частка до експ. навчання	Відносна частка після експ. навчання	Різниця
Високий	11	22	0,05	0,11	0,06
Достатній	32	47	0,16	0,24	0,08
Середній	57	69	0,29	0,35	0,06
Низький	97	59	0,50	0,30	0,20
Всього	197	197	1,00	1,00

Таблиця 2 Рівні сформованості комунікативної компетентності учнів контрольних класів

Рівні сформова-ності компонентів компетент-ності	Кількість учнів до експ. навчання	Кількість учнів після експ. навчання	Відносна частка до експ. навчання	Відносна частка після експ. навчання	Різниця
Високий	8	10	0,04	0,05	0,01
Достатній	30	33	0,16	0,18	0,02
Середній	51	48	0,27	0,25	0,02
Низький	99	97	0,53	0,52	0,01
Всього	188	188	1,00	1,00

Таким чином, експериментальне навчання засвідчило, що показники навчальних досягнень учнів, які навчалися за експериментальною технологією, мають тенденцію до збільшення у бік достатнього та високого рівнів, тоді як застосування традиційних методів у навчально-виховній діяльності старшокласників не веде до відчутних змін у формуванні комунікативної компетентності учнів. Отримані в результаті експериментальної апробації дані дозволяють зробити висновок про достатньо високу ефективність використання розробленої на основі застосування положень дослідження авторської технології.

Одержані результати експерименту дають можливість стверджувати, що мети дослідження було досягнуто, а його завдання виконані.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів проведеного дослідження, теоретичні розвідки та педагогічний експеримент дали підстави для таких висновків.

1. Здатність до комунікації є базовою та необхідною для всіх видів людської діяльності і проявляється у всіх сферах життя та навчання під час організації колективної діяльності, тому комунікативна компетентність визнається в педагогіці як ключова, «наскрізна», інтегративна. Під комунікативною компетентністю розуміємо здатність особистості здійснювати цілеспрямовану продуктивну взаємодію з іншими людьми для досягнення взаєморозуміння та колективного розв'язання навчальних і життєвих проблем. Для її формування в учнів старшої школи найбільш ефективними є різні види дидактичних ігор (ділова, імітаційна, рольова, комунікативна), тренінги, а також такі методи, як сократівська бесіда, дискусії, диспути, дебати, мозковий штурм.

У структурі комунікативної компетентності можна виокремити наступні компоненти: когнітивний (знання про зміст комунікації, її інструменти та об'єкти, комунікативний простір і комунікативне середовище, стратегії й тактики комунікації, про особистісні якості під час промови тощо); ціннісно-емоційний (гуманістична установка на діалог, інтерес до іншої людини, готовність вступати з нею в ділові стосунки, інтерес до власної діяльності та діяльності інших; здатність до рефлексії; розуміння цінності комунікативної компетентності); діяльнісно-процесуальний (комунікативні уміння, способи діяльності і досвід, який інтегрує всі прояви комунікативної компетентності та створює можливість для продуктивної взаємодії і позитивного розв'язання завдань у груповій діяльності).

2. Основними характеристиками ефективного навчального процесу з формування комунікативної компетентності старшокласників, враховуючи сутність комунікації та вікову специфіку учнів, зокрема як екзистенціальна автономність у поєднанні з соціальною орієнтованістю, прагнення до самостійних рішень і дорослого життя, активність у вирішенні важливих проблемних питань, є: створення змістовної проблемної ситуації ? конфлікту, який спонукає до діалогу; проблемний характер навчальних завдань та непередбачуваність результатів розв'язання навчально-ігрової ситуації; відсутність спеціальних ролей, створення ситуацій, що потребують не лише застосування набутих знань і умінь учнів, а й виявлення життєвих позицій учасників; систематична організація рефлексивної діяльності для закріплення досвіду комунікації та проектування нових способів поведінки у комунікативній ситуації.

ОДГ створює всі необхідні дидактичні умови формування комунікативної компетентності старшокласників: забезпечує усвідомлення старшоклас-никами важливості та необхідності комунікації в ході власної суспільно значущої діяльності; формування потреби в теоретичних і практичних знаннях, що є складовими комунікативної компетентності; здійснює вплив на ціннісно-емоційний компонент за рахунок ігрової ситуації колективного вирішення важливої для всіх проблеми, що актуалізує вміння розуміти інших й адекватно оцінювати участь кожного, конструювати продуктивний комунікативний процес; сприяє посиленню діяльнісно-процесуального компоненту комунікативної компетентності через інтерактивне навчання, організацію цілеспрямованої соціально-значущої діяльності учнів разом з учителями, іншими дорослими. Шляхом індивідуальної та групової рефлексії учасники гри здійснюють самоаналіз, самооцінку в колективній взаємодії, визначають власний рівень розвитку комунікативної компетентності.

3. Основою технології формування компонентів комунікативної компетентності старшокласників є використання всіх складових ОДГ, що відтворюють параметри реальної комунікативної ситуації. Запропонована модель технології містить комплекс інтерактивних методів навчальної взаємодії, спеціально сформульовані життєві проблеми та завдання, які пропонуються учням. Це забезпечує стійку мотивацію учня-гравця, відповідає особливостям старшокласників та завданням компетентнісної освіти. Наявність проблемної ситуації, змістовного конфлікту або зіткнення навколо актуальної і цікавої для учасників теми вимагає від учнів та інших учасників діалогічності, прагматичності, комплексного та швидкого реагування, точної мови, застосування всіх ресурсів для успішної комунікативної особистісної дії в групі. Опора в процесі гри на особистісні якості учасників, відсутність ролей забезпечує високу вмотивованість учнівської взаємодії та повноцінну продуктивну участь у діалозі, що є основою суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин у навчанні. Непередбачуваність ігрових ситуацій за відсутності готового вирішення проблеми, зміна різних видів групової діяльності, використання комплексу дидактичних інтерактивних методів активізує стосунки між учасниками комунікації й максимально відтворює параметри життєвої ситуації спілкування і взаємодії. Обов'язкова поетапна рефлексія дозволяє учасникам осмислювати та закріплювати отриманий досвід комунікації, розуміти її значущість у колективній праці та планувати наступні кроки з вдосконалення власної комунікативної компетентності. Адекватність оцінювання результатів ОДГ в експериментальному дослідженні забезпечується поєднанням самооцінки (під час індивідуальної рефлексії, співбесіди) та проведенням експертних оцінок, спостереження і тестування учасників. Оскільки компетентність завжди проявляється в конкретних ситуаціях, то під час оцінювання навчальної діяльності учнів їх помилки та невдачі виступають матеріалом для аналізу. Позитивними оцінками забезпечують стабільність продуктивної комунікативної поведінки.

4. Рівень сформованості комунікативної компетентності учнів старшої школи визначався за такими критеріями: повнота та системність знань про дієвість комунікації, етапи комунікації, ступінь володіння старшокласниками уміннями формулювати мету й завдання комунікації, прогнозувати хід і закінчення процесу комунікації, адекватно оцінювати свої помилки в комунікації, розвиненість позитивного ставлення до оволодіння комунікативною компетентністю, мотивації до логічного й послідовного обґрунтування думок, до участі в дискусії або обговоренні з певної теми, до формування продуктивних стратегій комунікації. Відповідно до вказаних критеріїв було визначено чотири рівні комунікативної компетентності старшокласників: високий, достатній, середній та низький, що мали такі якісні характеристики:

· учні з високим рівнем комунікативної компетентності вміють висловлюватися точно й зрозуміло, визначати мету і завдання комунікації, прогнозувати можливий результат взаємодії, активно встановлювати контакт з іншими членами групи в межах конвенційної стратегії комунікації, аргументовано доводити свою точку зору, творчо вести дискусію, ініціативно підходити до розв'язання колективних завдань, вміти розвиватися й самовдосконалюватися;

· учні з достатнім рівнем демонструють здатність переважно ефективно використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації, прагнення відстоювати власну точку зору, часто проявляють інтерес до дискусій, колективних обговорень, виявляють здатність у застосуванні достатньої аргументації, не вміють прогнозувати результати взаємодії;

· учні з середнім рівнем вміють будувати висловлювання й доповіді, але допускають неточності та ухилення від головної теми, не завжди доречно обирають мовні засоби при висловлюванні думок, добре виступають перед аудиторією з підготовленою доповіддю, однак не виказують ініціативи під час колективних обговорень, діють в межах відомих процедур;

· при низькому рівні комунікативної компетентності учні не вміють встановлювати контакти з іншими, без допомоги викладача не визначають мету і завдання комунікації, уникають участі в колективному обговоренні проблем, не беруть участі в дискусіях, не вміють обґрунтовувати відповіді, не відчувають потреби проявити свою позицію під час вирішення завдань.

5. Експериментальна перевірка авторської методики навчання засвідчила її обґрунтованість та дієвість, а також переваги над масовою практикою як у кількісних, так і в якісних показниках рівня розвитку комунікативної компетентності старшокласників. Зокрема, в експериментальних класах значно зросла кількість учнів з високим і достатнім рівнями й зменшилася кількість учнів з низьким рівнем порівняно зі станом на початку експерименту. Упровадження результатів дослідження в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах дає підстави стверджувати, що поставлені завдання було розв'язано, мету дослідження реалізовано, гіпотезу підтверджено.

Проведені дослідження дозволили сформулювати деякі практичні рекомендації для вчителів щодо формування комунікативної компетентності старшокласників засобами організаційно-діяльнісної гри:

а) ОДГ може розглядатися як підсумковий міжпредметний навчальний захід, який завершує викладання відповідних тем з предметів варіативної частини навчального плану (економіки, ораторського мистецтва, основ підприємництва тощо). Проводити ОДГ доцільно не менше двох разів на рік. Структура ОДГ дозволяє використовувати цей різновид дидактичної гри в межах класно-урочної системи, не потребуючи надмірної перебудови навчальних планів;

б) ефективність процесу формування комунікативної компетентності учасників засобами ОДГ значною мірою залежить від актуальності та значущості для старшокласників обраної теми гри, від комунікативних здібностей педагогів, від чіткої організації процедури гри й комплексного оцінювання та самооцінювання учасників, при якому прояви їх некомпетентності розглядаються як нормальне явище. Потрібно організувати такий ігровий комунікативний простір, який допомагає учасникам проявляти набуті вміння та навички комунікації, проте вимагає від них відповідальності за зміст висловлювань, кооперації під час обговорення, пошуку спільного рішення, що відкриває перспективи для подальшої спільної діяльності учасників гри;

в) для ефективного використання дидактичних засобів ОДГ, що в комплексі вирішують завдання формування комунікативної компетентності старшокласників, учням потрібна змістовна інформаційна підтримка (правила ведення дискусій, диспутів, дебатів, організації роботи в групі, критерії комунікативної компетентності старшокласників для самооцінювання та експертного оцінювання та ін., які презентуються у вигляді пам'яток, стендів тощо). За нашими спостереженнями, старшокласники більш відповідально ставляться до виконання певних навчальних дій, пов'язаних із висловлюваннями, формулюваннями понять, постановкою запитань, коли розуміються на основних закономірностях та показниках комунікативної компетентності, наприклад, про специфіку комунікації, в якій слово є дією. Тому доцільною є організація установчого семінару до гри, на якому узгоджуються основні робочі поняття, правила спільної діяльності, режими та форми додаткових консультацій;

г) ефективність комунікації протягом гри залежить саме від того, яким чином буде здійснюватися процес її організації. Потрібно уникати авторитаризму з боку дорослих, байдужості або формалізму в навчальній комунікативній ситуації, неадекватних реакцій на висловлювання дітей, обмеження старшокласників у свободі вибору найзручніших для них способів розв'язання навчального завдання;

д) варто вже на першому етапі ОДГ об'єднувати в робочі групи новачків разом із викладачами й учнями, які вже мали досвід участі в диспутах, дискусіях, дебатах чи ігрових проектах, створювати протягом гри змішані групи, що сприяє швидкому обміну досвідом інтерактивної комунікативної взаємодії;

е) практика проведення ОДГ показує, що для досягнення найвищих результатів гри педагог має посідати позицію організатора і консультанта, а не вчителя-предметника, і виступати одночасно учасником комунікації, помічником для учнів. Учитель під час гри, як і старшокласники, демонструє власну комунікативну компетентність та погоджується на рівноправність у процесі підготовки до заходу, у вирішенні загальної колективної проблеми, а також під час групової рефлексії, відверто аналізуючи й власну участь у комунікації;

з) оскільки в старшій школі відбувається інтенсивне розширення знань учнів про процеси та явища суспільного життя, формування світоглядних переконань, утвердження власної думки, у них зростає потреба у підтримці та партнерському діалозі з досвідченими людьми. Тому, розвиваючи комунікативну компетентність, вважаємо продуктивним запрошувати на ОДГ батьків, студентів вищих навчальних закладів, зокрема випускників школи, учнів з інших шкіл для реалізації здатності учнівської молоді свідомо застосовувати набуті знання, уміння та навички для вирішення проблем власного життя в рамках колективної діяльності. Кількість учасників гри залежить від кількості обізнаних та ініціативних організаторів і параметрів приміщення, де відбувається гра.

Дисертаційне дослідження не вичерпує проблеми формування комунікативної компетентності старшокласників у навчально-виховному процесі ЗОНЗ. На наш погляд, потребують подальшого обґрунтування питання вдосконалення методичного забезпечення компетентнісного навчання, відповідної підготовки педагогічних кадрів, можливості використання засобів ОДГ на окремих уроках.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Добротвор О. В. Диспут як засіб розвитку комунікативної компетентності старшокласників / О. В. Добротвор // Наук. часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 16: Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: зб. наук. пр. / ред. кол. О. Г. Мороз, Н. В. Гузій (відп. ред.) та ін. - Вип. 6 (16). - К., 2007. - С. 181-184.

2. Добротвор О. В. Умови для формування комунікативної компетентності молоді у навчальному процесі / О. В. Добротвор // Наук. вісн. кафедри ЮНЕСКО Київ. держ. лінгвіст. ун-ту: Мова, освіта, культура: наук. парадигми і сучас. світ. - Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія (фахове видання з філологічних, педагогічних та психологічних наук). - № 18. - К., 2009. - С. 154-159.

3. Добротвор О. В. Організаційно-діяльнісна гра (ОДГ) - як ефективний засіб формування комунікативної компетентності старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу / О. В. Добротвор // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф., 17-19 трав. 2010 р., Вінниця. - Вип. 25 / [ред. кол.: І. А. Зязюн (голова) та ін. ]. - К.: Вінниця, 2010. - С. 30-34.

4. Добротвор О. В. Технологія формування комунікативної компетентності учнів старшої школи засобами організаційно-діяльнісної гри / О. В. Добротвор // Соціальна робота та управління: соціологія, психологія, педагогіка, соціальна робота // Соціальна робота на межі тисячоліття: концепції, технології, стратегії : зб. наук. пр. за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф., 29 квіт. 2011 р., Київ. - Вип. 2. - К., 2011. - С. 207-219.

5. Добротвор О. В. Диспут як практична риторика / О. В. Добротвор // Відкритий урок: розробки, технології, досвід: освітян. наук.-метод. журн. - 2006. - № 9-10. - С. 10-14.

6. Добротвор О. В. Формування комунікативної компетентності старшо-класників в умовах гри і імітації практичної діяльності / О. В. Добротвор // Молодь, освіта, наука, культура: нац. самосвідомість в умовах європ. інтеграції: зб. наук. пр. за матер. Х Всеукр. наук.-практ. конф., 16-18 трав. 2007 р., Київ. ? У 6 т. Т. 6. [ред. кол. : Тимошенко І. І. (відп. ред.) та ін.]. - К., 2007. - С. 25-27.

7. Добротвор О. В. Формування комунікативної компетентності у PR-майстерні та проекті Диспут у Київському ліцеї / О. В. Добротвор // Теорія і практика розвитку ключових компетенцій учнів 12-річної школи: матеріали Всеукр. наук.-пошук. конф., 27 берез. 2008 р., Київ. - Ч. 2. - Запоріжжя, 2008. - С. 169-172.

8. Добротвор О. В. Комунікативна компетентність як компонент професійної культури майбутнього спеціаліста / О. В. Добротвор // Актуальні проблеми вищої професійної освіти України: матеріали наук.-практ. конф., 20-21 берез. 2008 р., Київ / за заг. ред. Е. В. Лузік, О. М. Акмалдінової. - К., 2008. - С. 36-37.

9. Добротвор О. В. Ігровий підхід як метод формування комунікативної компетентності студентів / О. В. Добротвор // Актуальні проблеми вищої професійної освіти України: матеріали наук.-практ. конф., 25-26 берез. 2009 р., Київ / за заг. ред. Е. В. Лузік, О. М. Акмалдінової. - К., 2009. - С. 70-71.

10. Добротвор О. В. Умови формування комунікативної компетентності старшокласників / О. В. Добротвор // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки за 2008 рік: інформац. вид. - К., 2009. - С. 17-19.

11. Добротвор О. В. Проблема розуміння як ключова у сучасній молодіжній освіті / О. В. Добротвор // Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри: зб. матеріалів Міжнар. наук. конф., 26-27 берез. 2009 р., Київ. - К., 2009. - С. 477-479.

12. Добротвор О. В. Проблема оцінювання комунікативної компетентності студентів / О. В. Добротвор // Актуальні проблеми вищої професійної освіти України: матеріали наук.-практ. конф., 25-26 берез. 2010 р., Київ / за заг. ред. Е. В. Лузік, О. М. Акмалдінової. - К., 2010. - С. 18-19.

13. Добротвор О. В. / Комунікативна природа організаційно-діяльнісної гри / О. В. Добротвор // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки НАПН України за 2009 рік: інформац. вид. - К., 2010. - С. 15-16.

...