Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

- уперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови розвитку професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, які забезпечують реалізацію цільових, змістових і технологічних компонентів експериментальної методичної системи (потреба і мотивація викладача до професійного саморозвитку та підвищення своєї кваліфікації; професійний інтерес викладача до обраного фаху та дисципліни, яку він викладає; активізація педагогічної діяльності викладача з метою самовдосконалення і підвищення свого фахового рівня; сприятливе педагогічне середовище роботи викладача);

- розроблено модель методичної системи розвитку професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, яка унаочнює даний процес і відображає структурну взаємодію основних блоків (цільовий, процесуальний, діагностико-корегувальний) такими компонентами: мета, завдання, методологічні підходи (системний, діяльнісний, особистісно-розвивальний, компетентнісний), принципи, методичні шляхи, організаційно-педагогічні умови, методи, форми, зміст;

- конкретизовано зміст професійної компетентності викладача вищого аграрного навчального закладу;

- уточнено зміст і особливості педагогічної діяльності викладачів вищих аграрних навчальних закладів, сутність поняття «професійна компетентність викладача» вищого аграрного навчального закладу;

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці навчального посібника «Педагогічна майстерність викладача вищої школи», методичних рекомендацій «Розвиток професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів», методичних розробок щодо підготовки та проведення лекційних, семінарських, імітаційно-ігрових, тренінгових занять, які використовувалися автором у процесі педагогічного експерименту.

Теоретичні положення, експериментальні дані, висновки дослідження можуть бути використані у процесі підготовки магістрів спеціальності «Педагогіка вищої школи», в системі підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів, при підготовці та проведенні науково-методичних семінарів, для створення програм, навчально-методичних посібників тощо.

Основні положення і результати дослідження, рекомендації щодо формування та розвитку професійної компетентності викладача-аграрника впроваджено у Білоцерківському національному аграрному університеті (довідка № 01-12/1179 від 21.12.2009 р.), Миколаївському державному аграрному університеті (довідка № 2328 від 16.12.2009 р.), Подільському агротехнічному університеті (довідка № 71-04-13 від 19.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичній розробці, обґрунтуванні й експериментальній перевірці основних ідей і положень досліджуваної проблеми, що здійснені автором особисто. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки і рекомендації належать автору особисто й є його науковим доробком.

У навчальному посібнику «Педагогічна майстерність викладача вищої школи», опублікованому у співавторстві з В. Теслюк і П. Лузаном, «Модуль 1. Педагогічна майстерність викладача» підготовлено здобувачем. У статті «Професійна компетентність викладача та її оцінювання», співавтором якої є П. Лузан, здобувачеві належить обґрунтування концептуальних основ професійної компетентності викладача вищого аграрного навчального закладу. Наукові ідеї та задуми, що належать співавторам публікацій, у дисертаційній роботі не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях і методичних семінарах кафедри педагогіки, звітних науково-практичних конференціях Національного аграрного університету (2005-2009 рр.), на наукових і науково-методичних конференціях, а саме:

- міжнародних: «XVI Міжнародна науково-методична конференція молодих науковців» (м. Запоріжжя, 2008 р.); «Розвиток духовності та професіоналізму в умовах глобалізації» (м. Вінниця, 2009 р.); «Духовно-моральне виховання і професіоналізм особистості в сучасних умовах» (м. Вінниця, 2009 р.);

- всеукраїнській: «Проблеми підготовки фахівців-аграріїв в навчальних закладах вищої та професійної освіти» (м. Кам'янець-Подільський, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження висвітлено в 11 публікаціях, з яких статей у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, затверджених ВАК України - 7, навчальний посібник - 1, методичні рекомендації - 1, матеріали наукових конференцій - 2.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (227 найменувань, із них 5 іноземною мовою), додатків (16 на 54 сторінках). У тексті міститься 13 таблиць і 7 рисунків на 11 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 275 сторінок друкованого тексту, з них 197 - основний зміст роботи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, представлено особистий внесок здобувача, подано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, наведено інформацію про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Педагогічна діяльність викладача вищого аграрного навчального закладу як основа дослідження розвитку його професійної компетентності» викладено результати ретроспективного аналізу розвитку педагогічної діяльності, проаналізовано особливості педагогічної діяльності викладача вищого аграрного навчального закладу, розкрито сутність поняття «професійна компетентність викладача» вищого аграрного навчального закладу, визначено її структуру, обґрунтовано напрями дослідження.

У результаті ретроспективного аналізу педагогічної діяльності викладача вищого аграрного навчального закладу виявлено, що на всіх етапах розвитку вищої освіти вимоги до викладача зумовлювалися загальними закономірностями розвитку суспільства, соціально-економічними, історичними й культурними чинниками. Нині діяльність викладача, як суб'єкта педагогічного процесу, зазнає змін разом із модернізацією вищої освіти України, переорієнтацією аграрних ВНЗ на підготовку конкурентноздатних фахівців на засадах ідей Болонського процесу, методології компетентнісного, міждисциплінарного і практикоорієнтованого підходів до підготовки фахівців-аграрників.

Доведено, що інтеграційні зміни у сучасному суспільстві вимагають від педагогів-практиків і науковців вирішення низки актуальних проблем, серед яких одне з провідних місць займає розвиток професійної компетентності викладача вищого аграрного навчального закладу.

На підставі результатів вивчення й узагальнення теорії і практики підготовки фахівців-аграрників виявлено особливості педагогічної діяльності викладача вищого аграрного навчального закладу, зокрема: складність об'єкта діяльності, що постійно розвивається, змінюється; чисельність функцій, які виконує викладач (поліфункціональність діяльності); необхідність створення умов для розвитку особистості студента через організацію особистісно-розвивального середовища, постійне розв'язання протиріччя між індивідуальними потребами особистості та вимогами нового соціального інституту; розрахунок педагогічної діяльності на тривалий проміжок часу та складність фіксування її результатів; різноманітність засобів здійснення педагогічної діяльності; наявність багатовекторних впливів на студента; варіативність діяльності, відсутність жорсткої детермінованості подій; урахування менталітету студентів тощо.

На основі результатів аналізу наукових джерел уточнено сутність поняття «професійна компетентність викладача» як категорії педагогічної науки й особистісної інтегративної характеристики суб'єкта педагогічного процесу, який володіє теоретичною, практичною і психологічною підготовленістю до здійснення педагогічної діяльності відповідно до вимог і норм сучасності. Встановлено, що професійна компетентність викладача-аграрника як складне, багаторівневе утворення особистості має у своїй структурі такі компоненти: мотиваційний, змістовий і процесуальний, які відображають істотні особистісно-діяльнісні зв'язки.

Проаналізовано положення про сутність педагогічної діяльності викладача-аграрника, її особливості і вимоги до неї, що дало змогу сформулювати низку завдань дослідження і конкретну наукову задачу: на підставі знань про особливості педагогічної діяльності, вимоги до педагогічної праці викладача вищої школи виявити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити в методичній системі організаційно-педагогічні умови ефективного формування і розвитку професійної компетентності викладача вищого аграрного навчального закладу.

У другому розділі «Теоретико-методичні аспекти розвитку професійної компетентності викладача вищого аграрного навчального закладу» обґрунтовано організаційно-педагогічні умови розвитку професійної компетентності викладача вищого аграрного навчального закладу, розроблено методику їх реалізації на семінарі підвищення педагогічної майстерності та в самоосвітній діяльності, обґрунтовано модель методичної системи розвитку цієї складної інтегративної властивості особистості педагога аграрного ВНЗ.

Доведено, що формування особистості майбутнього фахівця-аграрника значною мірою залежить від викладача аграрного ВНЗ, його загальної культури, ерудиції, педагогічних здібностей, в цілому професійної компетентності та майстерності. У зв'язку з цим важливого значення набуває виявлення та реалізація в методичній системі сприятливих організаційно-педагогічних умов розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників як інтегративної властивості особистості, яка закладає основу формування педагога-майстра та поступово у майбутньому переростає у педагогічну творчість викладача. Обґрунтовано, що такими умовами є: потреба і мотивація до професійного саморозвитку та підвищення кваліфікації; професійний інтерес до обраного фаху і дисципліни, яка викладається; активізація педагогічної діяльності викладача з метою самовдосконалення і підвищення фахового рівня; сприятливий соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі.

Аналіз існуючої практики переконує, що зазначені обставини можуть бути забезпечені через умовно виділені методичні шляхи, які є взаємопов'язаними структурно-функціональними складовими методичної системи розвитку професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації. Перший методичний шлях розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників пов'язаний із підвищенням їх кваліфікації в системі післядипломної освіти.

Підвищення кваліфікації викладачів у системі методичної діяльності вищого аграрного навчального закладу визначено другим методичним шляхом розвитку професійної компетентності педагогів-аграрників. До основних форм методичної роботи за цим напрямом віднесено: щорічні науково-практичні конференції викладачів та аспірантів; науково-методичні семінари; засідання викладачів різного рівня; проведення конкурсів за номінаціями: краща кафедра університету, кращий лектор тощо; систематичне проведення, взаємовідвідування й обговорення відкритих занять.

Індивідуальну самоосвітню роботу викладача аграрного ВНЗ визначено третім методичним шляхом розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників. Встановлено, що саме у самоосвітній діяльності викладач розширює свою базову професійну освіту, формує індивідуальний стиль педагогічної діяльності, критично осмислює власний педагогічний досвід.

Визначено методичний потенціал розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників засобами науково-методичного семінару, який передбачав ознайомлення слухачів із новітніми досягненнями педагогічної науки, існуючими концепціями виховання громадянина України, сучасною методикою підготовки та проведення занять, озброєння викладачів знаннями про цілісну структуру, зміст та особливості професійно-педагогічної діяльності на рівні педагогічної майстерності, опанування досвідом застосування у педагогічному процесі інноваційних технологій навчання і виховання.

Методика проведення зазначеного семінару була побудована так, щоб слухач був не тільки спостерігачем і аналітиком, а й активним перетворювачем власної особистості. До провідних специфічних принципів організації навчання слухачів семінару віднесено: принцип розділення педагогічної діяльності на окремі мікроситуації, що дозволяє організувати систему вправ на усвідомлення стратегії поведінки; принцип високої комунікативності, активного включення слухачів у ситуацію взаємодії з аудиторією; принцип постійної рефлексії, яка досягається зворотним зв'язком через аналіз кожним слухачем і групою в цілому тих реальних результатів, яких досягає викладач на заняттях; принцип постійного поєднання занять на семінарі з власною практикою викладання тих або інших сільськогосподарських дисциплін, що дозволяє не відкладати у часі застосування набутих знань і вмінь.

Доведено, що розвиток професійної компетентності викладача має органічно поєднуватися з самоосвітою, самовдосконаленням. Виокремлено такі етапи самовдосконалення викладачів-аграрників: 1) самоусвідомлення важливості педагогічної самоосвіти, самовиховання і прийняття рішення щодо професійного самовдосконалення; 2) розробка програми професійного самовдосконалення та планування заходів щодо її реалізації; 3) практична реалізація визначених завдань самовдосконалення; 4) самоконтроль і самокорекція.

Визначено форми (самонавчання, самооцінка різних видів діяльності, дослідницько-пошукова робота, консультування) і методи (самоспостереження, самоаналіз, самоопитування, самокритика, самоорганізація, самопідбадьорення, самонаказ, самонавіювання, самокорекція, аутогенне тренування, самосхвалення, самозобов'язання тощо) самовдосконалення викладача.

Установлено, що методика забезпечення організаційно-педагогічних умов розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників має реалізовуватися на засадах системного підходу. Розроблена і обґрунтована модель (рис. 1) розвитку професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів передбачає функціонування системи на засадах реалізації низки методологічних підходів (системний, діяльнісний, особистісно-розвивальний, компетентнісний) і провідних принципів (гуманізація; системність; неперервність; науковість; урахування особливостей конкретного вищого аграрного навчального закладу; єдність теорії і практики; створення сприятливих умов для підвищення кваліфікації викладачів), і має на меті забезпечити систематичне, цілеспрямоване оволодіння викладачами-аграрниками комплексом психолого-педагогічних, методичних, дидактико-технологічних, спеціально-наукових знань, умінь та особистісних якостей.

У третьому розділі «Експериментальне дослідження ефективності організаційно-педагогічних умов та основних компонентів системи розвитку професійної компетентності викладача-аграрника» викладено зміст і результати експериментальної роботи з визначення ефективності організаційно-педагогічних умов та основних компонентів методичної системи розвитку професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, здійснено їх теоретичну інтерпретацію.

У розділі визначено цілі, завдання й планування експериментальної роботи, викладено експериментальну методику розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників, обґрунтовано критерії і показники вимірювання рівнів сформованості професійної компетентності, сформульовано висновки.

Експериментальне дослідження перевірки дієвості та ефективності визначених засад формування і розвитку професійної компетентності викладачів здійснювалося в два етапи. На першому етапі було проведено констатувальний експеримент, який здійснювався у Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Миколаївському державному аграрному університеті та Білоцерківському національному аграрному університеті (2005-2007 рр.). До участі в даному експерименті було залучено 374 студенти і 225 викладачів спеціальних дисциплін.

Було доведено, що існуючі підходи до підвищення кваліфікації викладачів-аграрників недостатньою мірою сприяють розвитку їх знань, умінь, навичок та особистісних якостей для ефективного здійснення педагогічної діяльності. Встановлено, що система післядипломної освіти викладачів вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації нині очікує свого становлення. Переважно викладачі-аграрники підвищують кваліфікацію в системі методичної діяльності ВНЗ (домінантний методичний шлях розвитку професійної компетентності викладачів).

Виявлено, що викладачі низько оцінили свої професійні можливості щодо ефективного здійснення педагогічної діяльності: середнє значення за пропонованими 34 показниками складає  = 6,2 (за 10-ти бальною шкалою оцінювання). Встановлено, що в процесі педагогічної діяльності викладачі недостатньо володіють такими уміннями, як «підготовка і проведення імітаційно-ігрового заняття», «розробка різнорівневих тестів успішності навчання студентів із дисциплін, що викладаються», «відбір змісту навчальної дисципліни з урахуванням його ступеня складності та пізнавальних можливостей студентів щодо його засвоєння» - середні значення за цими показниками становлять =4,7, =4,9 і =5,2 відповідно. Крім того, виявлено низький рівень знань викладачів (=4,7) у галузі сучасних педагогічних технологій.

На підставі аналізу результатів констатувального експерименту, критеріїв (змістово-інформаційний; операційно-діяльнісний; мотиваційно-вольовий) і показників сформованості професійної компетентності було визначено характеристики рівнів розвитку професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

На другому етапі дослідження було проведено формувальний експеримент, у якому брали участь 120 викладачів (60 - експериментальна група, 60 - контрольна). Завданням формувального експерименту було реалізувати основні компоненти моделі методичної системи розвитку професійної компетентності викладачів через забезпечення обґрунтованих організаційно-педагогічних умов за такими методичними шляхами: а) підвищення кваліфікації викладачів у системі методичної діяльності вищого аграрного навчального закладу (залучення до експериментального навчання у межах науково-методичного семінару); б) індивідуальна самоосвітня робота викладача-аграрника. Для підтвердження ефективності експериментальної методики вимірювалися й оцінювалися результати розвитку професійної компетентності викладачів.

У процесі дослідження використовувалися такі методи як анкетування, опитування викладачів, бесіди, спостереження, експертне оцінювання педагогічної діяльності тощо. Згідно плану формувального експерименту, вимірювання професійної компетентності здійснювалося на початку і по завершенні дослідження.

Результати порівняльного дослідження дали змогу зробити висновок про позитивну динаміку показників сформованості професійної компетентності викладачів експериментальної групи (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл викладачів експериментальних і контрольних груп за рівнями сформованості професійної компетентності, % (осіб)

З метою статистичної обробки даних було використано двофакторний дисперсійний аналіз ANOVA, аналіз однорідності досліджуваних груп за допомогою комп'ютерної програми «Педагогічна статистика», які засвідчили з вірогідністю 95%, що одержані результати не є випадковими.

Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив якісні зміни за всіма показниками сформованості професійної компетентності, на які впливали варіативні чинники розвитку професійної компетентності викладачів. Реалізація організаційно-педагогічних умов дозволила простежити динаміку розвитку професійної компетентності викладачів-

аграрників, зокрема: збільшилась кількість викладачів експериментальної групи з високим і вище середнього рівнями професійної компетентності - 6,66% і 11,66% відповідно (див. табл. 1). Водночас зменшилася на 11,66% їх кількість на низькому і нижче середнього рівнях.

У контрольних групах приріст незначний - 3,32% викладачів із вище середнього і високим рівнями сформованості професійної компетентності.

Таким чином, експериментальна перевірка розробленої методики реалізації організаційно-педагогічних умов розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників підтвердила гіпотезу про її ефективність.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дало підстави сформулювати такі висновки:

1. Актуальність проблеми розвитку професійної компетентності викладача вищого аграрного навчального закладу зумовлюється педагогічними і соціально-психологічними чинниками. Ретроспективний аналіз свідчить про те, що на всіх етапах становлення вищої професійної освіти, зокрема аграрної, за різних соціально-педагогічних умов педагогічна діяльність викладача була в центрі уваги громадськості. Здійснено комплексний аналіз проблеми розвитку педагогічної діяльності, визначено сучасні вимоги до її успішної реалізації, охарактеризовано рівні її реалізації (професійна компетентність; педагогічна майстерність; новаторство). Встановлено, що серед дослідників відсутнє однозначне тлумачення поняття «професійна компетентність викладача». У нашому дослідженні уточнено, що професійна компетентність викладача - це складне, багаторівневе утворення особистості, яке характеризується теоретичною, практичною і психологічною її підготовленістю до здійснення педагогічної діяльності відповідно до вимог і норм сучасності, у структурі якої містяться такі компоненти: мотиваційний, змістовий, процесуальний.

2. На основі результатів аналізу психолого-педагогічної літератури, структури педагогічної діяльності, емпіричного досвіду виявлено особливості педагогічної діяльності викладача вищого аграрного навчального закладу, зокрема: складність об'єкта діяльності, що постійно розвивається, змінюється; чисельність функцій, які виконує викладач (поліфункціональність діяльності); необхідність створення умов для розвитку особистості студента через організацію особистісно-розвивального середовища, постійне розв'язання протиріччя між індивідуальними потребами особистості та вимогами нового соціального інституту; розрахунок педагогічної діяльності на тривалий проміжок часу та складність фіксування її результатів; різноманітність засобів здійснення педагогічної діяльності; наявність багатовекторних впливів на студента; варіативність діяльності, відсутність жорсткої детермінованості подій; урахування менталітету студентів тощо.

Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови розвитку професійної компетентності викладача-аграрника: потреба і мотивація викладача до професійного саморозвитку та підвищення своєї кваліфікації; професійний інтерес викладача до обраного фаху та дисципліни, яку він викладає; активізація педагогічної діяльності викладача з метою самовдосконалення і підвищення свого фахового рівня; сприятливий соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі..

3. Розроблена у дослідженні методика розвитку професійної компетентності викладачів вищого аграрного навчального закладу враховувала такі шляхи реалізації організаційно-педагогічних умов, зокрема: 1) підвищення кваліфікації викладачів вищих аграрних навчальних закладів у системі післядипломної освіти; 2) підвищення кваліфікації викладачів засобами методичної діяльності вищого аграрного навчального закладу; 3) індивідуальна самоосвітня робота викладача.

Обґрунтовані теоретико-методичні аспекти апробувалися під час проведення науково-методичного семінару підвищення педагогічної майстерності викладачів (НУБіП України). Методика роботи семінару передбачала застосування комплексу методів навчальної роботи: лекційний, імітаційний, ігровий, моделювання, тренінгів, самостійної роботи. Зокрема: система вправ на вироблення тих чи інших якостей особистості (соціально-психологічний тренінг), мікровикладання (педагогічний тренінг професійних умінь), рольова і ділова гра (вироблення моделі поведінки у певних ситуаціях).

Розроблено та реалізовано на практиці методику самоосвітньої діяльності викладача. Структурно процес самовдосконалення викладачів-аграрників умовно поділено на такі етапи: 1) самоусвідомлення викладачами важливості педагогічної самоосвіти, самовиховання і прийняття рішення щодо професійного самовдосконалення; 2) розробка програми професійного самовдосконалення та планування заходів щодо її реалізації; 3) безпосередня практична діяльність із реалізації поставлених завдань самовдосконалення; 4) самоконтроль і самокорекція.

На основі результатів аналізу наукових джерел, даних експериментальної роботи розроблено модель методичної системи розвитку професійної компетентності викладача-аграрника, яка унаочнює даний процес і відображає структурну взаємодію основних блоків (цільовий, процесуальний, діагностико-корегувальний). Важливими компонентами цільового блоку моделі є мета, завдання, методологічні підходи (системний, діяльнісний, особистісно-розвивальний, компетентнісний), принципи (гуманізація; системність; неперервність; науковість; урахування особливостей конкретного вищого аграрного навчального закладу; єдність теорії і практики; створення сприятливих умов для підвищення кваліфікації викладачів). Процесуальний блок моделі включає операційно-діяльнісні (методичні шляхи, організаційно-педагогічні умови, методи і форми) та змістові елементи. Основу змісту розвитку професійної компетентності становить комплекс психолого-педагогічних, методичних, дидактико-технологічних, спеціально-наукових знань, умінь та особистісних якостей викладача. Діагностико-корегувальний блок моделі передбачає оцінювання, корекцію й аналіз результатів системи розвитку професійної компетентності викладача в єдності трьох структурних компонентів (мотиваційний, змістовий, операційний) і включає критерії (змістовно-інформаційний, операційно-діяльнісний, мотиваційно-вольовий) із відповідними показниками, що характеризують рівні сформованості цієї складної інтегративної властивості особистості: низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий.

Результатом реалізації елементів моделі є вище середнього і високий рівні теоретичної, практичної і психологічної підготовленості викладачів-аграрників до здійснення педагогічної діяльності.

4. Вплив методики реалізації виявлених організаційно-педагогічних умов на розвиток професійної компетентності викладача-аграрника підтверджено в педагогічному експерименті. Програма формувального експерименту передбачала застосування методів і форм розвитку професійної компетентності викладачів за такими шляхами: 1) підвищення кваліфікації викладачів засобами методичної діяльності вищого аграрного навчального закладу (науково-методичний семінар, науково-практичні конференції, засідання викладачів різного рівня, взаємовідвідування занять тощо); 2) індивідуальна самоосвітня робота викладача. Зокрема, експериментальне навчання передбачало оволодіння слухачами науково-методичного семінару комплексом психолого-педагогічних, методичних, дидактико-технологічних, спеціально-наукових знань і вмінь через використання таких форм, як пояснювально-ілюстративна і проблемна лекція; семінар-дискусія; імітаційно-ігрові заняття; практичні заняття; тренінгові заняття; дослідницько-пошукова робота тощо. Спеціально організовані форми підвищення кваліфікації викладачів поєднувалися з їх самоосвітою, саморозвитком за відповідними програмами самовдосконалення.

У результаті проведення експериментального дослідження було підтверджено ефективність розробленої методики реалізації організаційно-педагогічних умов розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників статистично достовірним (p  0,05) підвищенням рівнів сформованості професійної компетентності викладачів експериментальної групи у порівнянні з контрольною. Високого рівня професійної компетентності досягли 25,0% викладачів експериментальної та 18,34% контрольної груп; вище середнього відповідно - 35,0% і 33,34%; середнього рівня - 28,34% викладачів експериментальної та 26,66% - контрольної груп. На низькому рівні залишилось 1,66% викладачів експериментальної та 6,66% контрольної груп.

5. Розроблено і впроваджено у діяльність вищих аграрних навчальних закладів методичні рекомендації «Розвиток професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів» і методичні розробки щодо підготовки та проведення лекційних, семінарських, імітаційно-ігрових, тренінгових занять.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів розв'язання проблеми професійної компетентності викладачів-аграрників. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень є теоретичне обґрунтування технології розвитку професійної компетентності викладачів-аграрників у системі післядипломної освіти, розробка методики оцінювання результатів педагогічної діяльності викладачів ВНЗ, дослідження аспектів формування і розвитку творчого потенціалу викладача вищого навчального закладу в умовах кредитно-трансферної системи організації навчання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Шовкун Л.М. Професійна компетентність викладача та її оцінювання /Лузан П.Г., Шовкун Л.М. // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: [зб. наук. пр.] - Х.: УІПА, 2006. - Вип. 14-15. - С. 226-234.

2. Шовкун Л.М. Особливості розвитку професійної компетентності викладачів на етапі становлення вищої аграрної освіти / Шовкун Л.М. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: [зб. наук. пр.]. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2007. - Вип. 33. - С. 150-155.

3. Шовкун Л.М. Особливості педагогічної діяльності викладачів вищих аграрних навчальних закладів / Шовкун Л.М. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: [зб. наук. пр.].- К.: Вид. центр КДЛУ, 2007. - Вип. 34. - С. 144-148.

4. Шовкун Л.М. Організаційно-педагогічні умови розвитку професійної компетентності у викладачів-аграрників / Шовкун Л.М. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: [зб. наук. пр.].- К.: Вид. центр КДЛУ, 2008. - Вип. 36. - С. 227-232.

5. Шовкун Л.М. Теоретичні аспекти професійної компетентності викладача-аграрника / Шовкун Л.М. // Нові технології навчання: [зб. наук. пр.] Розвиток духовності та професіоналізму в умовах глобалізації. - Київ-Вінниця: Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна», 2008. - Вип. 55, Ч. I. - С. 178-181.

6. Шовкун Л.М. Професіоналізм викладачів як фактор підвищення якості аграрної освіти / Шовкун Л.М. // Проблеми освіти: [наук. зб.]. - К.: Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2009. - Вип. 58, Ч. 2.- С. 282-288.

7. Шовкун Л.М. Розвиток професійної компетентності викладача-аграрника в самоосвітній діяльності / Шовкун Л.М. // Нові технології навчання: [зб. наук. пр.]. - Київ-Вінниця: Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, Академія міжнародного співробітництва з креативної педагогіки, 2009. - Вип. 58, Ч. I. - С. 332-339.

Навчально-методичні публікації

8. Розвиток професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів: метод. рекомендації. [Шовкун Л.М.] - К.: НУБіП, 2009. - 56 с.

9. Педагогічна майстерність викладача вищої школи: Навч. посіб. [Теслюк В.М., Лузан П.Г., Шовкун Л.М.] - К.: НУБіП, 2009. - 194 с.

Матеріали конференцій

10. Шовкун Л.М. Особливості педагогічної діяльності викладачів вищих аграрних навчальних закладів / Шовкун Л.М. // Наука і вища освіта: Тези доповідей учасників XVI Міжнар. наук. конф. молодих науковців (Запоріжжя, 17-18 квітня 2008 р.): у 4 тт. - Запоріжжя, КПУ, 2008. - Т.3. - С. 224-225.

11. Шовкун Л.М. Модель системи розвитку професійної компетентності викладачів вищих аграрних навчальних закладів / Шовкун Л.М. // Матеріали Всеукр. наук.-метод. конф. [«Проблеми підготовки фахівців-аграріїв у навчальних закладах вищої та професійної освіти»]. - Кам'янець-Подільський, 2010. - С. 305-310.

Размещено на Allbest.ru