Творча самореалізація старшокласників в евристичному навчанні предметів гуманітарного циклу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

13.00.09 - теорія навчання

УДК 373.5.046.16

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ТВОРЧА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ В ЕВРИСТИЧНОМУ НАВЧАННІ ПРЕДМЕТІВ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ

Громова Наталія

Василівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор Лазарєв Микола Остапович, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, завідувач кафедри соціальної педагогіки і педагогічної творчості.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Попова Олена Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки;

кандидат педагогічних наук, професор Тарасевич Ніна Миколаївна, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, професор кафедри педагогічної майстерності.

Захист відбудеться 10 березня 2010 р. о 15єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Артема, 29, ауд. № 216, м. Харків, 61002.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Блюхера, 2, ауд. 215 В 61168, м. Харків, 61168.

Автореферат розісланий 9 лютого 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний етап становлення української незалежної держави, реформування економіки, освіти, духовної сфери та культури України вимагає адекватних змін багатьох ланок суспільного життя. Вагоме місце у цьому процесі належить пошуку нових підходів до організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах.

Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті провідною метою української освітньої системи проголосила розвиток особистості та забезпечення соціально-педагогічних умов для творчої самореалізації дитини у шкільні роки і виховання покоління, здатного ефективно працювати і навчатися протягом усього життя. Така мета стає досяжною за умови пріоритету осмисленої, мотивованої діяльності школярів з нарощуванням обсягу творчого освоєння теоретичного і практичного матеріалу та зменшенням долі репродуктивної діяльності.

Проблема розвитку й самореалізації творчої особистості є актуальною і вважається однією з нагальних у нинішньому столітті, особливо стосовно молодого покоління. Підвалинами для розкриття сутності проблеми самореалізації творчої особистості стали основоположні ідеї відомих вітчизняних і зарубіжних учених А. Макаренка, А. Маслоу, К. Роджерса, Г. Сковороди, В. Сухомлинського та інших. Протягом останніх років проведені дослідження, присвячені окремим аспектам самореалізації особистості, зокрема у науково-дослідницькій діяльності (Л. Левченко) та позакласній виховній роботі старшокласників (О. Баришева, С. Гармаш, А. Ковальова, Н. Комісаренко, К. Фоменко), у підготовці майбутніх учителів (І. Краснощок, Н. Лосєва, Л. Рибалко).

Концепції самореалізації вимагають, щоб навчання стало джерелом потужного зростання творчого потенціалу особистості в умовах навчального процесу. Це, зокрема, доводить досвід проблемного й евристичного навчання (В. Андреєв, Б. Коротяєв, В. Лозова, В. Паламарчук, Є. Полат, А. Хуторськой).

Останнім часом педагогічна наука все впевненіше пов'язує проблеми самореалізації особистості з наданням їй можливості реалізувати себе переважно у творчій діяльності. Проте недостатньо вивченими і теоретично обґрунтованими залишаються освітні моделі і технології, що сприяють максимальному розширенню поля творчої самореалізації учнів.

У процесі вивчення цієї проблеми було виявлено суперечності:
а) між проголошеною метою сучасної освіти - створення необхідних умов для самореалізації кожного громадянина України - і відсутністю необхідних педагогічних умов і засобів її здійснення; б) між сучасними вимогами щодо пріоритету евристичних способів діяльності вчителя й учнів та пануючими у навчальному процесі репродуктивними методами і формами навчання; в) між необхідністю такого навчального процесу, що постійно забезпечує творчу самореалізацію старшокласників, особливо при вивченні предметів гуманітарного циклу, та недостатньою підготовкою суб'єктів навчання до результативної творчої діяльності.

Актуальність, недостатня розробленість означеної проблеми, необхідність розв'язання її основних суперечностей зумовили вибір теми дослідження: „Творча самореалізація старшокласників в евристичному навчанні предметів гуманітарного циклу”.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація є складовою комплексних науково-дослідних тем кафедри педагогічної творчості Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка “Професійно-творча самореалізація майбутнього педагога: синергетичний підхід” (державний реєстраційний номер 0107u002752) і “Творча самореалізація особистості в контексті інноваційних технологій” (протокол № 18 від 5 червня 2008 року). Тема затверджена рішенням ученої ради Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (протокол № 5 від 24 січня 2005 року) та погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 24 травня 2005 року).

Мета дослідження - виявити ефективність впливу теоретично обґрунтованої дидактичної моделі, спрямованої на самореалізацію пізнавально-творчих якостей старшокласників в евристичному навчанні предметів гуманітарного циклу.

Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:

1) на підставі аналізу психолого-педагогічних та науково-методичних джерел розкрити сутність і зміст творчої самореалізації учнів в умовах гуманістичної освіти;

2) з'ясувати й узагальнити історико-теоретичні засади евристичного навчання та його дидактичні можливості в самореалізації творчого потенціалу старшокласників;

3) розробити концептуальні основи і зміст дидактичної моделі самореалізації основних пізнавально-творчих якостей старшокласників на просторі евристичного навчання при вивченні гуманітарних дисциплін;

4) здійснити експериментальну перевірку ефективності зазначеної дидактичної моделі з використанням діагностичних показників і критеріїв самореалізації пізнавально-творчих якостей учнів старшої школи.

Об'єкт дослідження - пізнавально-творча діяльність учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - самореалізація пізнавально-творчих якостей старшокласників у процесі евристичного навчання предметів гуманітарного циклу.

В основі дослідження лежить гіпотеза: самореалізація пізнавально-творчих якостей старшокласників (їхня мотивація до самостійної творчості, діалогічні вміння творчої взаємодії, володіння механізмами творчої діяльності, включаючи її діагностику тощо) відбувається успішно, якщо запровадити розроблену дидактичну модель, що включає такі взаємопов'язані структурні складові спільної діяльності вчителя й учнів, як: а) забезпечення позитивної мотивації до особистісно значимої евристичної діяльності; б) освоєння на евристичній основі теоретичних положень навчальних предметів гуманітарного циклу; в) евристичне застосування теоретичних знань і практичних умінь у самостійній пізнавально-творчій діяльності, спрямованій на створення значимих для старшокласника гуманітарних освітніх продуктів; д) використання діагностично-оціночного інструментарію до результатів освітньої діяльності; ж) забезпечення продуктивної корекції й удосконалення створених продуктів.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять:

· філософські ідеї сучасної освіти як соціокультурного явища, що сьогодні виходить на пріоритетні позиції провідного чинника розвитку гуманістичного, демократичного, інформаційного і креативного суспільства (В. Андрущенко, Б. Гершунський, І. Зязюн, В. Лутай та інші);

· філософсько-синергетичні ідеї самореалізації особистості як складної самоорганізуючої, саморегулюючої, відкритої і нерівноважної системи (Г. Нестеренко, І. Пригожин, В. Цикін);

· принципи гуманістичної освітньої парадигми - суб'єктності, відкритості, особистісно-діяльнісного підходу до навчання, пріоритету самостійної творчої роботи (Г. Сковорода, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський, В. Гриньова, С. Золотухіна, О. Коваленко, С. Кульневич,
В. Лозова, Ю. Мальований, В. Паламарчук, О. Попова);

· педагогічні концепції особистісно зорієнтованої освіти (І. Бех, Є. Бондаревська, С. Гончаренко, С. Кульневич, В. Лозова, О. Пєхота, І. Прокопенко, О. Савченко, Г. Троцко);

· теоретико-методологічні і технологічні засади педагогічної творчості (Н. Гузій, В. Євдокимов, Н. Кічук, Б. Коротяєв, М. Лазарєв, С. Сисоєва, Н. Тарасевич);

· теорія творчої самореалізації підростаючої особистості (А. Маслоу, К. Роджерс, Л. Левченко, Л. Рибалко, С. Гармаш, А. Ковальова, Н. Комісаренко);

· теорія і методика евристичного навчання (В. Андреєв, П. Каптерєв,
Б. Коротяєв, В. Паламарчук, А. Сологуб, А. Хуторськой).

Дослідження спирається на законодавчо-нормативну базу освітньої галузі України, закріплену в Конституції України, законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепцію 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Державний стандарт базової і повної середньої освіти.

Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано комплекс дослідницьких методів:

· теоретичних: аналіз, узагальнення, порівняння і зіставлення різних поглядів учених (філософів, психологів, педагогів) на визначену проблему для з'ясування теоретичних засад дослідження; методи теоретичного прогнозування та моделювання для створення дидактичної моделі самореалізації пізнавально-творчих якостей старшокласників в евристичному навчанні предметів гуманітарного циклу;

· емпіричних: педагогічне спостереження, анкетування, тестування, опитування, бесіда; метод експертних оцінок та комплексної педагогічної діагностики для визначення рівнів освітніх продуктів учнів старшої школи; педагогічний експеримент з метою різнобічного і довготривалого випробування створеної моделі та перевірки висунутої гіпотези;

· методів математичної обробки одержаних результатів для перевірки кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи, встановлення достовірності висновків дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася у спеціалізованих школах І-ІІІ ступенів № 25, № 29 м. Суми. На різних етапах дослідження до експерименту було залучено всього 311 учнів (153 учні експериментальних і 158 - контрольних класів), 17 учителів та 8 викладачів педагогічного університету.

Дослідження проводилось упродовж 2004-2009 рр.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що

· вперше а) виокремлено й теоретично обґрунтовано коло достатніх і необхідних пізнавально-творчих якостей старшокласників (свідома мотивація значимої для учня самостійної творчості, здатність до діалогічної взаємодії із суб'єктами навчання, володіння механізмами творчої діяльності, спроможність практичного застосування діагностичних умінь для вимірювання й оцінки індивідуальних освітніх продуктів, пізнавально-творча самостійність як інтегративний феномен означених якостей), оптимальний рівень розвинутості яких свідчить про успішність самореалізації школярів у навчанні; б) обґрунтовано ідею залежності успішної самореалізації означених пізнавально-творчих якостей учнів від організації їхньої евристичної навчальної діяльності; в) науково обґрунтовано й експериментально перевірено дидактичну модель забезпечення творчої самореалізації учнів в евристичному навчанні предметів гуманітарного циклу;

· удосконалено діагностичний інструментарій для визначення й оцінки рівнів розвитку основних пізнавально-творчих якостей - внутрішніх освітніх продуктів самореалізації старшокласників;

· уточнено систему критеріїв і показників якості основних зовнішніх освітніх продуктів учнів старшої школи під час вивчення гуманітарних предметів;

· подальшого розвитку набули поняття „гуманістична парадигма освіти”, „творча самореалізація особистості”, „евристичне навчання”; теорія комплексного застосування провідних механізмів пізнавально-творчої діяльності учнів на різних етапах навчальної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Розроблена дидактична модель творчої самореалізації старшокласників і відповідне їй технологічне забезпечення евристичного навчання пройшли експериментальну перевірку під час вивчення предметів гуманітарного циклу, що дає можливість реалізувати їх у навчальній практиці середньої і вищої школи.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес спеціалізованих шкіл І-ІІІ ступенів № 25 (довідка № 14-а від 20.02.2009 р.) та № 29 м. Суми (довідка № 71 від 21.04. 2009 р.), Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Сумської області (довідка № 69 від 08.05.2009 р.), Інституту філології Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка № 1835 від 14.12.2009 р.).

Основні положення дисертації знайшли застосування у викладанні предметів гуманітарного циклу в загальноосвітніх школах, у педагогічних університетах та коледжах. Матеріали дослідження можуть бути використані у післядипломній педагогічній освіті, у створенні навчальних і навчально-методичних посібників для студентів і вчителів.

Вірогідність та обґрунтованість результатів забезпечено теоретичним і методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, використанням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження, експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, а також позитивними наслідками їх упровадження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати проведеного дослідження обговорювалися і дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедр педагогіки, педагогічної творчості, педагогіки вищої школи та педагогічного менеджменту Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, оприлюднювалися на Всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: „Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умовах впровадження інноваційних освітніх технологій” (Суми, 2004), „Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005), „Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія, психологія, методика” (Суми, 2006), „Виховання майбутнього педагога на основі національної культури і вічних духовних цінностей: історія та перспективи розвитку” (Харків, 2006), „Неперервна освіта: проблеми, пошуки, перспективи” (Суми, 2007), „Педагогічна спадщина А.С.Макаренка в контексті сучасної гуманістичної освіти” (Суми, 2008), „Українська культуромовна особистість учителя: реалії та перспективи” (Глухів, 2008), „Теорія та практика навчання іноземних мов і світової літератури” (Суми, 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації викладено у 13 одноосібних наукових публікаціях, у тому числі 10 статей у фахових педагогічних виданнях України, 3 - тези у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (218 найменувань, з них 4 - іноземною мовою). Робота містить 8 таблиць, 7 рисунків, 4 додатки.

Загальний обсяг роботи - 210 сторінок (158 сторінок - основний текст).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, обґрунтовано вірогідність отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію та впровадження.

У першому розділі -“Теоретичні основи творчої самореалізації старшокласників в умовах гуманістичної освіти” - на основі психолого-педагогічних, філософських джерел з'ясовано сутність понять “гуманістична парадигма”, “самореалізація особистості”, “евристичне навчання”; проаналізовано стан розв'язання актуальної проблеми у сучасній педагогічній практиці; представлено теоретичні основи та характеристика дидактичної моделі самореалізації пізнавально-творчих якостей старшокласників в евристичному навчанні.

З'ясовано, що гуманістична парадигма освіти, яка сьогодні займає вирішальні позиції у науці й освітній практиці, характеризується в сучасній психолого-педагогічній науці як стала система цінностей і вихідних принципів, на яких будується дослідницька і навчально-виховна робота на певному часовому проміжку. Не колектив, а саме особистість учня, студента, вчителя, викладача визнається провідним суб'єктом освітнього процесу. Разом з тим, у практиці навчального процесу у більшості випадків не здає своїх позицій авторитарна педагогіка з її суб'єкт-об'єктними стосунками і фактичною безправністю як учня, так і вчителя. У розділі проаналізовано можливості подолання розбіжностей між провідними принципами гуманістичної педагогіки (суб'єктності, паритетності, відкритості, доброзичливості, діалогічності відносин, творчої взаємодії) і пануванням традиційної, авторитарної за своєю сутністю парадигми освіти.

Щоб знайти шляхи і способи розв'язання означеної суперечності, ми звернулися до концепцій творчої самореалізації особистості, теоретичних і методичних засад евристичного навчання.

Теорія творчої самореалізації особистості (А. Макаренко, А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Сковорода, В. Сухомлинський та ін.) - це одна з фундаментальних теорій ХХ - ХХІ століть, яка допомагає достойно реалізуватися в умовах тих грізних викликів століття, які кожний з нас відчуває щоденно. На основі узагальнення існуючих ідей творчої самореалізації стосовно навчального процесу, зокрема навчання старшокласників, сформульовано ряд загальних і специфічних положень.

По-перше, людина має безмежні й повністю не усвідомлені кожним можливості для успіхів у навчанні й житті, а тому її завдання - щоденно розвивати свої здібності, вміння, дивитися на життя з оптимістичних позицій, приймати з вдячністю кожний прожитий день. Від кожного з нас залежить і власний добробут, і добробут дітей, оточення, суспільства. Тому будь-хто має розраховувати насамперед на себе, свій розум, свою волю, свої здібності й уміння.

По-друге, кожна дитина спроможна успішно вчитися, долати труднощі, сподіваючись насамперед на свої сили, розвивати і збагачувати свої можливості для свідомого й щасливого існування. У той же час учитель має до кінця довіряти силам учня і тому якомога більше приділяти уваги його самостійній праці, самостійному і творчому оволодінню знаннями й уміннями, вчити його самостійно працювати, мислити і конструювати власні знання.

По-третє, основним результатом успішної самореалізації у навчальній діяльності є наявність самостійно створених старшокласниками творчих продуктів - зовнішніх і внутрішніх. Саме вони стають завданням конкретних пізнавальних зусиль учнів, а гуманітарні предмети надають додаткові можливості, особливо у старших класах, вільно обирати значимі види і тематику самостійної творчої діяльності, які стають провідним чинником самореалізації учнів.

Самореалізація розглядається як всеохоплюючий процес самозростання особистості. Якщо в загальному розумінні вона являє собою розгортання і посилення сутнісних сил особистості (мотивів, здібностей, умінь, ціннісних орієнтацій, енергетичного потенціалу) та вимірюється кількістю й якістю створених творчих продуктів, то в навчанні старшокласників узагалі й в освоєнні ними гуманітарних предметів зокрема, ми розуміємо самореалізацію як процес суттєвих якісних змін провідних пізнавально-творчих якостей особистості - мотиваційних, операційних, діагностичних. Дослідницька увага зосередилась на головних аспектах самореалізації у навчанні, а саме - на педагогічному забезпеченні активного самоздійснення пізнавально-творчих якостей старшокласників, що визначають успіх їх навчальних досягнень.

Теорія самореалізації істотно змінює саму мету освітньо-виховних зусиль суспільства та школи. Зважуючи на те, що в теорії і практиці самореалізації глибоко мотивована творчість дітей і дорослих розглядається як провідний чинник у зростанні сутнісних сил людини (її задумів, творчих здібностей і мотивів, життєвих цінностей та ідеалів), Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті головною метою визначила створення умов для розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина. Тому виникає нагальна потреба зробити навчання учнів, зокрема старшокласників, творчим процесом. Тільки таке навчання стає джерелом потужної реалізації їхніх творчих сил.

Вивчення та узагальнення педагогічних ідей і технологій Сократа, В. Андреєва, П. Каптерєва, Б. Коротяєва, С. Кульневича, В. Паламарчук, А. Сологуба, А. Хуторського дало підстави визначити евристичне навчання як самостійну пізнавально-творчу діяльність учнів, що включає пошук і знаходження власної мети і завдань роботи, методів і прийомів діяльності та створення у зв'язку із цим внутрішніх і зовнішніх освітніх продуктів. У старшокласників зростає ціннісна орієнтація на здобутки, якими виступають у навчанні ці освітні продукти. Зовнішній продукт є конкретним втіленням самостійної праці у значущому для особистості предметі (твір, стаття, доповідь, реферат, проект тощо). Внутрішній продукт - це більш інтегрований і зовні часто непомітний результат навчальної діяльності, що характеризується істотними змінами особистісних характеристик учня (розвинуті творчі мотиви, вміння творчої взаємодії, діагностичні вміння, цілеспрямованість тощо). Зазначені внутрішні продукти самореалізації розглядаються нами в єдиній системі з продуктами зовнішніми. Така нероздільна єдність внутрішніх і зовнішніх показників самореалізації старшокласників підтверджується взаємною кореляцією й взаємозалежністю цих складових цілісного процесу самореалізаторських зусиль суб'єктів навчання. самореалізація старшокласник пізнавальний творчий

Обидві складові освітньої продукції - матеріальна і особистісна - створюються одночасно і однаковою мірою сприяють конструюванню учнем індивідуального освітнього процесу. Вони стають провідним результатом творчої самореалізації тих, хто навчається і навчає.

Для реалізації поставлених завдань з'явилася об'єктивна потреба створити й випробувати комплексну дидактичну модель самореалізації пізнавально-творчих якостей старшокласників. При побудові й апробації моделі ми керувалися основоположними ідеями гуманістичної освітньої парадигми про дотримання суб'єктності, паритетності, креативності у навчанні, теорії завершених систем, теорії зворотної аферентації, концепцій педагогічної синергетики про відкритість, варіативність і гнучкість діяльності при розв'язанні навчальних проблем. Представлена модель (рис.1) відповідає цим вимогам і конкретизує їх своїм змістом.

Дидактичну модель самореалізації пізнавально-творчих якостей старшокласників ми розглядали як складну систему, що являє собою комплекс завершеної педагогічної діяльності: від визначення й осмислення її мети до конкретних етапів і прогнозованих результатів. Головною метою впровадження дидактичної моделі стала потреба досягнення старшокласниками оптимального для кожного з них рівня самореалізації в евристичній діяльності на уроках української мови, літератури та інших гуманітарних предметів. З одного боку, модель конкретизує спільну діяльність учителя й учнів в їх евристичній взаємодії, а з іншого, - представляє досить узагальнені компоненти і способи діяльності, притаманні саме дидактиці. Цим вона відрізняється від будь-якої методичної моделі, тому що поширює свою дію на різноманітні моделі, що використовуються під час викладання того чи іншого навчального предмета.

Експериментальна модель побудована відповідно до нормативних вимог, що висуваються до навчального процесу, тобто не порушує природних параметрів навчання, не вимагає змін у навчальних планах і програмах з гуманітарних предметів. Одночасно ця модель і відповідне їй технологічне оснащення вимагали суттєвих змін у співвідношеннях викладання й учіння. Концепції евристичного способу освоєння теоретичного матеріалу і потреби створити у практичній діяльності учнів освітні продукти вимагали значного збільшення обсягу самостійної роботи старшокласників. Ця обставина збігається з вимогами більшості інноваційних технологій навчання, які розглядають самостійні зусилля учнів з належним супроводом педагога - вирішальним чинником розвитку та самореалізації особистості.

У другому розділі «Експериментальне випробування дидактичної моделі пізнавально-творчої самореалізації старшокласників в евристичному навчанні» розкрито загальні питання організації і проведення педагогічного експерименту, висвітлено основи і процес випробування дидактичної моделі самореалізації пізнавально-творчих якостей старшокласників в евристичному навчанні гуманітарних предметів у 9 - 11 класах. При цьому використано удосконалений діагностичний інструментарій (рівні, показники, критерії) щодо основних продуктів творчої діяльності школярів та здійснено аналіз досягнутих результатів.

У процесі підготовки до експериментальної роботи виокремлено коло необхідних і достатніх пізнавально-творчих якостей - важливих внутрішніх показників самореалізації, які формуються у процесі евристичної навчальної діяльності старшокласників. Дослідницьку увагу було зосереджено на таких пізнавально-творчих якостях: мотивація до самостійної творчості, діалогічна творча взаємодія суб'єктів навчання, володіння механізмами творчої діяльності, діагностичні уміння для вимірювання й оцінки освітніх продуктів, а також пізнавально-творча самостійність як інтегративний феномен означених якостей.

Підставою для обрання наведених пізнавально-творчих якостей стали провідні характеристики як змісту самореалізації особистості в навчанні, так і можливостей евристичної діяльності, що розглядається одночасно як чинник, умова, спосіб, показник досягнення успішної пізнавально-творчої самореалізації у навчальній сфері учнів. Практичний вияв цих якостей є предметним і конкретним доведенням самореалізації на різних її рівнях - початковому, середньому, достатньому, високому.

На констатувальному етапі експерименту виявлено вихідні показники сформованості пізнавально-творчих якостей старшокласників (з переважанням середнього й початкового рівнів), що підтвердило актуальність і доцільність дослідницької роботи. Обрані експериментальні і контрольні класи за вказаними показниками суттєво не відрізнялися.

На формувальному етапі в експериментальних класах послідовно запроваджувалася означена дидактична модель, спрямована на самореалізацію основних пізнавально-творчих якостей старшокласників, у контрольних - вивчення гуманітарних предметів здійснювалося традиційно.

Процес експериментальної роботи, орієнтуючись на основні зазначені в моделі компоненти, можна представити таким чином.

1. Реалізуючи мотиваційно-ціннісний компонент, учителі-дослідники формували в учнів не тільки позитивне ставлення до навчання, а й усвідомлення значимості, пізнавальної привабливості обраної проблеми; концентрували зусилля учнів на пошук власної мети, завдань, способів розв'язання проблеми та її суперечностей. Пошук учнями індивідуальної моделі діяльності забезпечувався освоєнням ними вмінь трансформувати загальну мету відповідно до своїх особистісних ставлень до постаті письменника, історичного діяча, культурних надбань нашого народу. Такі завдання могли розв'язати тільки учні старшої школи, в яких вже сформовані суспільні, моральні, художні цінності. Учителі-гуманітарії, активно залучаючи

старшокласників до визначень актуальних і гострих проблем, часто суттєво змінювали свої попередні наміри: у процесі творчої взаємодії народжувалися більш цікаві, гострі, привабливі для шкільної молоді нові проблеми й завдання.

2. Освоєння на евристичній основі теоретичних положень відповідної теми базувалося на оволодінні провідних знань гуманітарного предмета саме евристичним способом, тобто шляхом обов'язкової трансформації готової інформації вчителя чи підручника (посібника, мовного чи історичного джерела тощо). Апробація означеної моделі дала змогу виявити педагогічні умови успішного освоєння учнями теоретичних знань: створення необхідного мотиваційного поля (доведення й осмислення новизни, незвичності інформації, особистісної значимості для кожного учня); евристичні способи подання нової інформації (у вигляді обмеженої кількості проблемних блоків насамперед не для запам'ятовування і відтворення, а для осмислення, варіативного тлумачення та подальшої трансформації кожним учнем); організація пізнавально-творчої роботи зі створення і власного розуміння учнем поняття, закону, теорії, художнього образу, історичної події тощо. Після викладу матеріалу вчитель організовує діалог з найбільш важливих питань розглянутої проблеми, пропонує евристичні запитання щодо тлумачення учнями понять, їхнього ставлення до характеристик мовних явищ, поглядів літературних та історичних героїв тощо. Відповіді учнів стають важливою ланкою в осмисленні й узагальненні вивченого матеріалу й одночасно показником їхньої активності, сумлінності, динаміки особистісного росту.

3. Дотримання вищеозначених умов стало підґрунтям для переходу до наступного важливого, складного і найбільш об'ємного компонента дидактичної моделі - евристичного застосування теоретичних знань і практичних умінь. Даний компонент орієнтований на планування і реалізацію проекту створення учнем особистісно значимого освітнього продукту як найважливішого предметного показника його самореалізації.

Як виявлено у процесі експерименту, такий вирішальний компонент включає в себе, як правило, такі складові діяльності: мотиваційну, виконавчо-евристичну, оперативно-корекційну, самодіагностику й самооцінку.

Послідовні евристичні кроки разом забезпечували створення особистісно значимого освітнього продукту як основної мети евристичної діяльності та вагомого результату самореалізації. Перебіг експериментальної роботи довів, що лише за умови вільного і самостійного вибору старшокласником певного освітнього продукту з гуманітарного предмета можна сподіватися на вагомий навчальний успіх.

Для оперативного прогнозування, виконання й корекції різних видів освітніх продуктів (твір, реферат, проект, наукова доповідь тощо) учні були забезпечені критеріально-діагностичним апаратом.

4. Діагностично-оціночний компонент у дидактичній моделі являє собою сукупність послідовних педагогічних дій, спрямованих насамперед на виявлення, аналіз та вимірювання за чіткими критеріями якості зовнішніх і внутрішніх освітніх продуктів. Для досягнення об'єктивної діагностики застосовувався цілий комплекс вимірювальних методів на основі діагностичного інструментарію: самоаналіз, самооцінка, взаємооцінка, експертний аналіз та оцінка вчителя не тільки продуктів діяльності, а й причин недоліків і помилок, яких припустилися учні при їх створенні.

Рівень розвитку пізнавально-творчих якостей старшокласників у навчальній діяльності вимірювався за допомогою розробленого, теоретично обґрунтованого й апробованого діагностичного інструментарію. Він став також підставою для науково коректної, апробованої експертами оцінки перебігу та кінцевих результатів всієї експериментальної роботи.

5. Корекційний компонент моделі забезпечував узагальнення й осмислення досягнутого результату, з'ясування причин недоліків і помилок, конкретні дії виконавців щодо вдосконалення якості своїх творчих продуктів та їх кінцевої оцінки. Такі дії стимулювалися специфікою евристичної технології навчання, яка створює сприятливі педагогічні умови не тільки для мотивації й конструювання власного продукту, а й для його подальшого вдосконалення.

Результати формувального етапу педагогічного експерименту засвідчили суттєві зміни в динаміці самореалізації пізнавально-творчих якостей старшокласників, що позитивно вплинули на якість створених ними зовнішніх освітніх продуктів.

У цілому представлені результати експериментального дослідження здобувалися шляхом самооцінки учнів, їхньої взаємооцінки та узагальненням незалежних оцінок групи експертів (учителів і викладачів педагогічного університету).

В узагальненому вигляді результати експериментальної роботи подано в табл. 1.

Наведені дані засвідчують, що кількість учнів експериментальних класів, які досягли високого і достатнього рівня мотивації до самостійної творчості, зросла майже удвічі і досягла 82% (у порівнянні з 44% на початку експерименту). Значні зміни відбулися у володінні механізмами творчої діяльності: якщо на початку експериментальної роботи лише 26% учнів володіли необхідними механізмами творчості і використовували їх для створення освітнього продукту на високому і достатньому рівнях, то в кінці експерименту їх кількість зросла більш ніж у 2,5 рази і склала 68%.

У ході експериментальної роботи у 80% школярів сформувалися достатні діагностичні уміння для вимірювання й оцінки зовнішніх освітніх продуктів. Динаміка пізнавально-творчої самостійності учнів дає підстави стверджувати, що завдяки запропонованій дидактичній моделі три чверті (76%) старшокласників досягли високого і достатнього рівня пізнавально-творчої самостійності як найбільш значимого показника їхньої самореалізації.

Проведене дослідження експериментально підтвердило основні положення висунутої гіпотези. Виявлено позитивний вплив дидактичної моделі творчої самореалізації і відповідного їй технологічного забезпечення евристичного навчання на формування й самореалізацію у старшокласників провідних пізнавально-творчих якостей, зокрема мотивації до самостійної творчості, творчої взаємодії з суб'єктами навчання, володіння механізмами пізнавально-творчої діяльності, діагностичних умінь та загального рівня пізнавально-творчої самостійності учнів.

Здійснений теоретичний пошук, проведена експериментальна робота дають можливість зробити такі висновки.

1. У дослідженні виявлено, що теорія творчої самореалізації особистості визнається як одна з фундаментальних теорій гуманістичної психології і педагогіки, яка суттєво змінює наукові позиції щодо мети освіти, змісту і методів навчання. Це підтверджується основними положеннями Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, де сформульовано провідну мету держави у сфері освіти - створення всіх необхідних умов для розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина протягом життя.

З'ясовано, що творча самореалізація старшокласників безпосередньо у процесі навчання полягає в розгортанні і становленні пізнавально-творчих якостей як важливих сутнісних сил, спрямованих насамперед на створення предметних результатів самореалізації - особистісно значимих для учнів освітніх продуктів.

2. Експеримент констатувального змісту підтвердив, що традиційні моделі навчальної діяльності не можуть забезпечити успішної самореалізації основних пізнавально-творчих якостей особистості. Засвідчено неготовність більшості старшокласників до інтенсивної і продуктивної творчої діяльності. Саме на підготовку до такої діяльності та її успішне впровадження спрямовано евристичне навчання, що забезпечує дидактичні чинники та умови для суттєвого вдосконалення самостійної пізнавально-творчої роботи учнів. Об'єктивним результатом її стає успішна самореалізація важливих якостей старшокласника - його творчих мотивів, здібностей та умінь при освоєнні теоретичних положень гуманітарних предметів, самостійному виконанні практичних завдань, діагностуванні й оцінюванні результатів творчих зусиль.

3. Розроблена експериментальна дидактична модель спиралася на ідеї та принципи гуманістичної освітньої парадигми і була спрямована на забезпечення самореалізації зазначених пізнавально-творчих якостей старшокласників. Модель включала п'ять взаємозалежних, у цілому послідовних компонентів творчої діяльності педагога й учнів: мотиваційно-ціннісний, освоєння на евристичній основі теоретичних положень навчальної дисципліни, самостійне створення освітніх продуктів, їх діагностика й оцінка, корекція і вдосконалення якості досягнутих результатів. Така послідовність відповідає сутності процесу самореалізації, цілісному комплексу принципів гуманістичної, особистісно орієнтованої освіти, змісту евристичного навчання.

У межах розробленої і впровадженої моделі було виявлено комплекс взаємопов'язаних педагогічних умов, які сприяли успішній самореалізації пізнавально-творчих можливостей учнів. Ці умови передбачали поглиблену мотивацію до особистісно значимої самостійної роботи; продуктивну суб'єкт-суб'єктну взаємодію; тривале занурення учнів пізнавально-творчу діяльність; створення серії ситуацій успіху з постійним стимулюванням учнів до елітарних особистісних досягнень; необхідність розвинутого діагностичного інструментарію для кожного продукту (зовнішнього і внутрішнього) творчої діяльності.

4. Експертна перевірка, результати впровадження в навчальний процес дидактичної моделі самореалізації пізнавально-творчого потенціалу старшокласників підтвердили прогностичні сподівання дослідження, коректність сформульованої гіпотези: пізнавально-творча самореалізація школярів при освоєнні гуманітарних предметів відбувається успішно на просторі евристичного навчання з його необхідними мотиваційними, операційними, діагностичними компонентами творчої взаємодії учителя й учнів при дотриманні з'ясованих педагогічних умов.

Результати експерименту засвідчили сутнісні позитивні зміни в динаміці самореалізації пізнавально-творчих якостей старшокласників: зріс рівень мотивації учнів до самостійної творчості; відбулися суттєві позитивні зміни у володінні старшокласниками механізмами творчої діяльності; у переважної частини старшокласників у ході експериментальної роботи сформувалися достатні діагностичні уміння для вимірювання й оцінки створених освітніх продуктів. Пізнавально-творча самостійність як провідний інтегративний показник самореалізації в навчальному процесі досягла оптимального рівня для більшості школярів експериментальних класів.

Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія виявилася правильною, мета досягнута, завдання реалізовано, отримані наукові положення мають важливе значення для розвитку теорії навчання.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів обраної проблеми. До подальших напрямів дослідження вважаємо за доцільне віднести уточнення й поглиблення представленої концепції самореалізації пізнавально-творчих якостей учнів, а також способів освоєння механізмів творчої діяльності, які забезпечують успішний поступ особистості на шляху самоствердження, самозростання, самореалізації творчого і духовного потенціалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Громова Н.В. Педагогічні передумови творчої самореалізації особистості / Н.В. Громова // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Частина друга. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. - С. 57-62.

2. Громова Н.В. Евристичне навчання в контексті гуманістичної парадигми освіти / Н.В. Громова // Педагогічний процес: теорія і практика. Збірник наукових праць. - К.: Видавництво П/П „ЕКМО”, 2005. - С. 102-108.

3. Громова Н.В. Гуманістичні ідеї - основа нового педагогічного мислення та сучасної парадигми освіти / Н.В. Громова // Розвиток особистісного потенціалу та професійних навичок майбутнього фахівця. Збірник наукових праць. - Харків: Стиль-Іздат, 2006. - С. 64-73.

4. Громова Н.В. Евристичне навчання у становленні елементів комунікативної компетенції майбутнього учителя-словесника / Н.В. Громова // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Випуск 7. - Глухів: ГДПУ, 2006. - С. 58-62.

5. Громова Н.В. Дидактична модель організації евристичного навчання учнів / Н.В. Громова // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Частина друга. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. - С. 137-143.

6. Громова Н.В. Творча і духовна самореалізація особистості в евристичному навчанні / Н.В. Громова // Збірник наукових праць. Наукові записки кафедри педагогіки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Випуск ХVІІ. - Харків: Основа, 2006. - С. 49-53.

7. Громова Н.В. Системний підхід до творчої самореалізації учня в евристичному навчанні / Н.В. Громова // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Частина друга. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. - С. 274-278.

8. Громова Н.В. Деякі аспекти організації евристичного навчання учнів на уроках української мови та літератури / Н.В. Громова // Питання професійної підготовки фахівців у сучасних педагогічних дослідженнях. Збірник наукових праць. - Харків: Стиль-Іздат, 2007. - С. 27-35.

9. Громова Н.В. Механізми евристичної діяльності вчителя та учнів під час вивчення гуманітарних предметів / Н.В. Громова // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Частина третя. - Суми: Видавництво СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. - С. 217-225.

10. Громова Н.В. Діагностичний підхід до самореалізації основних пізнавально-творчих якостей старшокласників / Н.В. Громова // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Частина друга. - Суми: Видавництво СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. - С. 127-137.

Матеріали конференцій

11. Громова Н.В. Творча самореалізація особистості та евристичне навчання: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача»], (Київ, 29 березня - 1 квітня 2005 р.) - К.: НПУ, 2005. - С. 78-80.

12. Громова Н.В. Гуманістичні ідеї - основа розвитку нової парадигми освіти та сучасних технологій навчання: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія, психологія, методика»], (Суми, 20-21 квітня 2006 р.) / Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. - С. 79-81.

13. Громова Н.В. Ідеї гуманістичного виховання у педагогічному доробку А.С. Макаренка: тези Всеукр. наук.-практ. конф. [«Педагогічна спадщина А.С. Макаренка в контексті сучасної гуманістичної освіти»] (Суми, 12-13 березня, 2008 р.) - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. - С.9-11.

АНОТАЦІЇ

Громова Н.В. Творча самореалізація старшокласників в евристичному навчанні предметів гуманітарного циклу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 - теорія навчання. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди - Харків, 2010.

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми самореалізації пізнавально-творчого потенціалу старшокласників в евристичному навчанні при освоєнні дисциплін гуманітарного циклу.

Визначено коло необхідних і достатніх пізнавально-творчих якостей старшокласників (поглиблена мотивація до самостійної творчості, творча взаємодія суб'єктів навчання, володіння механізмами творчої діяльності, діагностичні уміння для вимірювання й оцінки освітніх продуктів, пізнавально-творча самостійність), демонстрація яких у практичній діяльності на певному рівні є предметним свідченням успіху творчої самореалізації.

Теоретично й експериментально доведено, що процес формування і самореалізації пізнавально-творчих якостей старшокласників забезпечується впровадженням дидактичної моделі, яка охоплює основні компоненти евристичної діяльності: мотиваційно-ціннісний, творчої взаємодії для освоєння теоретичного матеріалу, застосування знань та умінь у самостійному створенні учнями значимих для них освітніх продуктів, їхньої діагностики та вдосконалення. Зазначені компоненти підтримані комплексом педагогічних умов: ствердження суб'єкт-суб'єктних стосунків, забезпечення тривалого занурення учнів у значиму для них пізнавально-творчу діяльність, застосування науково обґрунтованого і вичерпного діагностичного інструментарію. Експериментальне випробування довело ефективність дидактичної моделі самореалізації пізнавально-творчого потенціалу старшокласників на прикладі евристичного освоєння предметів гуманітарного циклу.

Ключові слова: творча самореалізація старшокласників, евристичне навчання, пізнавально-творчі якості особистості, освітні продукти, діагностичний інструментарій, предмети гуманітарного циклу.

Громова Н.В. Творческая самореализация старшеклассников в эвристическом обучении предметам гуманитарного цикла. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 - теория обучения. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды - Харьков, 2010.

Диссертация является теоретико-экспериментальным исследованием проблемы самореализации познавательно-творческого потенциала старшеклассников в эвристическом обучении.

Определен круг необходимых и достаточных познавательно-творческих качеств (устойчивая и глубокая мотивация к самостоятельному творчеству, творческое взаимодействие субъектов обучения, владение механизмами творческой деятельности, диагностические умения для измерения и оценки образовательных продуктов, познавательно-творческая самостоятельность), демонстрация которых в практической деятельности на определенном уровне является предметным доказательством успеха творческой самореализации школьников.

Теоретически и экспериментально подтверждено, что процесс развития и самореализации познавательно-творческих качеств старшеклассников обеспечивается внедрением дидактической модели, которая включает основные компоненты эвристической деятельности: мотивационно-ценностный, творческое взаимодействие при освоении теоретического материала; использование знаний и умений в самостоятельном создании учениками личностно значимых образовательных продуктов; их диагностика, оценка, усовершенствование. Обозначенные компоненты познавательно-творческой работы поддерживаются комплексом педагогических условий: преобладание субъект-субъектных отношений, обеспечение длительного погружения учащихся в значимую для них познавательно-творческую деятельность, использование научно обоснованного и исчерпывающего диагностического инструментария.

На мотивационно-ценностном этапе важно подвести учеников к осмысленой, целеустремленной и значимой для них теоретической и практической познавательно-творческой деятельности. Эта работа по формированию положительного отношения к учебе, творческому взаимодействию основывалась на таких общих подходах: осознание значимости и познавательной привлекательности избранной проблемы; концентрация усилий относительно поиска собственной цели и задач на пути разрешения проблемы и ее противоречий; стимулирование инициативы в выборе способов и средств учения; поддержка ценностных ориентаций исполнителей при выполнении избранных заданий.

На этапе овладения теоретическими знаниями главная цель - овладение старшеклассниками теорией предмета именно эвристическим способом, то есть путем обязательной и осмысленной трансформации готовой информации учителя или книги.

Компонент эвристического использования теоретических знаний и практических умений ориентирован на создание учеником личностно значимого образовательного продукта как предметного показателя его самореализации. Этот продукт характеризуется творческим содержанием и завершенностью в дидактическом и психологическом аспектах.

Диагностико-оценочный компонент в рамках разработанной модели - это совокупность последовательных педагогических действий, ориентированных в первую очередь на выявление, анализ и измерение с помощью четких критериев качества основных образовательных продуктов - внешних и внутренних. Уровень развития реализованных познавательно-творческих качеств старшеклассников измерялся с помощью разработанного и апробированного диагностического инструментария, впервые использованного в данном исследовании.

Коррекционный компонент модели обеспечивал обобщение и осознание достигнутого результата, окончательное прояснение причин допущенных недостатков и ошибок, конкретные действия автора по усовершенствованию качества своих творческих продуктов и их заключительную оценку.

Осуществление всех компонентов дидактической модели стимулировалось спецификой самой эвристической технологии обучения, которая в сравнении с другими технологиями обеспечивает благоприятные педагогические условия для самореализации школьников и предметно проявляется количеством и качеством творческих продуктов образования - внешних и внутренних.

Результаты экспериментальной работы подтвердили эффективность дидактической модели самореализации познавательно-творческих качеств старшеклассников при эвристическом освоении гуманитарных дисциплин.

Ключевые слова: творческая самореализация старшеклассников, эвристическое обучение, познавательно-творческие качества личности, образовательные продукты, диагностический инструментарий, предметы гуманитарного цикла.

Hromova N.V. Creative Self-Realization of Senior High School Pupils in Heuristic Teaching the Humanities. - Manuscript.

Thesis for competition for the degree of candidate of pedagogical sciences in speciality of 13.00.09 - Theory of Teaching. - Kharkiv National Pedagogical University named after G.S. Skovoroda - Kharkiv, 2010.

The dissertation is a theoretic-experimental investigation of the problem of self-realization of senior high school students' cognitive-creative potential in heuristic teaching the Humanities.

The range of senior high school students' essential and sufficient cognitive-creative qualities (stable motivation for independent creative work, creative interaction between the subjects of teaching, possession of creative work mechanisms, diagnostic skills in measuring and evaluating education output, cognitive-creative self-dependence) has been determined. Availability of all the above mentioned qualities at the definite stage of practical activity is a specific evidence of senior high school students' creative self-realization success.

...