Формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія Педагогічних наук України

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих

УДК 371.15:371.134:654

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування професійної комунікативної

культури майбутніх інженерів зв'язку

13.00.04 - «Теорія і методика професійної освіти»

Медведь Галина Михайлівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих

АПН України, м. Київ.

Науковий керівник -

доктор педагогічних наук, професор Хомич Лідія Олексіївна,

заступник директора

з науково-експериментальної роботи Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Романовський Олександр Георгійович, проректор з науково-дослідної роботи, завідувач кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами Національного технічного університету «ХТІ», м. Харків;

кандидат педагогічних наук, доцент, Красильник Юрій Семенович, начальник кафедри філософії гуманітарного факультету Національної академії оборони України, м. Київ.

Захист відбудеться 16 лютого 2010 року о 14:00 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 15 січня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Вимоги економічного і технічного розвитку сучасного суспільства та напрями, намічені в Національній доктрині розвитку освіти, актуалізують питання підвищення загального рівня професійної підготовки фахівців, сфера діяльності яких потребує ґрунтовних знань і добре сформованих умінь у галузі комунікативної теорії та практики.

Підґрунтям для реформування процесу підготовки сучасних фахівців є Закон України про «Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 9 січня 2007 року № 537-V, в якому одним із головних завдань визначено побудову відкритого інформаційного суспільства, спрямованого на реалізацію інтересів людей. Передумовою побудови такого суспільства є вдосконалення професійної підготовки майбутнього фахівця, зокрема формування його загальної культури, невід'ємною складовою якої виступає професійна комунікативна культура.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що проблема розвитку комунікативної культури особистості давно цікавить учених. А. Арнольдов, Г. Васянович, О. Газман, В. Грехнєв, І. Зязюн, М. Каган вважають комунікативну культуру частиною загальної культури особистості. Ю. Ємельянов, Ю. Жуков, А. Попов стверджують, що комунікативна культура є категорією, яка визначає ставлення людини до навколишнього світу. М. Заброцький, Ф. Кузін, Т. Левашова, К. Левітан, Н. Левітов, С. Максименко, А. Мудрик, О. Уваркіна відносять її до комплексу вмінь та якостей особистості, котрі визначають її взаємодію з оточуючими. Є. Сидоренко додає до цього переліку комунікативні здібності і знання. В. Лівенцова, Л. Петровська, Ф. Хміль наголошують на професійному аспекті комунікативної культури, уважаючи її тією якістю особистості, котра дає людині можливість успішно здійснювати свою професійну діяльність. О. Пономарьов і О. Романовський бачать у ній невід'ємну складову професійної культури сучасного спеціаліста. О. Киричук наголошує на необхідності розвитку комунікативного ядра особистості для її професійного становлення і зростання.

Останнім часом в Україні захищені дисертації, які стосуються окремих аспектів комунікативної культури представників різних професій. Деякі автори розглядають здебільшого мовний компонент комунікативної культури майбутніх фахівців. М. Галицька вивчала готовність майбутніх працівників сфери туризму до спілкування іноземними мовами. І. Татарина розробляла методику формування іншомовної комунікативної культури майбутніх вчителів засобами педагогічної риторики. Л. Гапоненко досліджувала готовність студентів вищих педагогічних закладів до іншомовного спілкування.

Інші автори приділяють увагу розвитку не лише мовних складових комунікативної культури особистості, зокрема: Т. Коноваленко - розвитку експресивно-комунікативних умінь майбутніх учителів іноземної мови; І. Аннєнкова - формуванню емоційної культури майбутніх учителів; А. Лукашенко - формуванню конфліктологічної компетентності вчителя загальноосвітнього навчального закладу. Г. М'ясоїд розробляла педагогічні умови розвитку комунікативної культури соціальних інспекторів у процесі підвищення їх кваліфікації. О. Уваркіна з'ясовувала формування комунікативної культури студентів вищих медичних закладів освіти. В. Кручек - формування комунікативних умінь студентів вищих аграрних закладів освіти, В. Лівенцова - формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери.

Однак, стан досліджень у галузі комунікативної культури вказує на те, що комунікативній культурі майбутніх інженерів зв'язку не приділялося достатньої уваги з боку науковців. І хоч перспективи розвитку суспільства в напрямку глобальної інформатизації говорять про те, що зараз, як ніколи, зростає рівень вимог до підготовки саме інженерів зв'язку, змістом професійної діяльності яких є обмін інформацією між людьми, установами і країнами, практика викладацької діяльності у вищому технічному навчальному закладі засвідчує, що лише незначна частина майбутніх фахівців зв'язку досягає високого рівня комунікативної культури в умовах некерованого розвитку цього складного особистісного утворення. Більшість студентів мають нерозвинену комунікативну культуру. Тобто в них відсутні ґрунтовні теоретичні знання щодо психолого-педагогічних основ спілкування, простежується наявність лише окремих, не оформлених у вміння, комунікативних навичок, слабко розвинені особистісні показники професійної комунікативної культури. Багато майбутніх зв'язківців не пов'язують досконале володіння комунікативними знаннями і вміннями з високим рівнем професіоналізму. Як наслідок, у них відсутня стійка мотивація до опанування професійної комунікативної культури. Це негативно позначається на особистих досягненнях у процесі навчальної діяльності, а потім, коли людина починає працювати у сфері зв'язку, веде до різкого зниження професійного рівня, до розчарування у професії та до її зміни.

Детальний аналіз теоретичної та практичної професійної підготовки інженерів зв'язку дозволив виявити ряд суперечностей між:

· станом професійної комунікативної підготовки майбутніх інженерів зв'язку і сучасними вимогами до рівня володіння професійною комунікативною культурою;

· змістом комунікативних знань, які майбутні інженери зв'язку отримують під час навчання у вищому навчальному закладі і професійними вимогами до нього;

· наявним рівнем володіння комунікативними вміннями і необхідністю їх високої сформованості у повсякденній професійної діяльності інженера зв'язку.

Таким чином, вимоги сучасного суспільства, недостатня теоретична і практична розробленість питання професійної комунікативної культури інженерів зв'язку спричинюють актуальність цієї проблеми і обумовлюють вибір теми нашого дисертаційного дослідження «Формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку».

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України як складова комплексної теми «Аксіологічний підхід до змісту навчання і виховання майбутніх педагогів» (РК № 0108U0001633), а також у рамках ініціативної науково-дослідної роботи «Формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку» (шифр «Комунікація» 208 / у від 15.12.05) кафедри гуманітарної підготовки та правових основ факультету військових засобів зв'язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПУ України (протокол № 12 від 24 листопада 2005 року) і узгоджена у бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 3 від 21 березня 2006 року).

Об'єкт дослідження - професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку у процесі професійної підготовки.

Мета дослідження - обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

Згідно з об'єктом та метою визначені основні завдання дослідження:

1. Обґрунтувати теоретичні засади формування комунікативної культури у професійній підготовці фахівців та визначити поняття «професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку».

2. Розробити критерії, визначити рівні та виявити стан сформованості професійної комунікативної культури в майбутніх інженерів зв'язку.

3. Теоретично обґрунтувати модель формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку та визначити педагогічні умови її реалізації.

4. Експериментально перевірити ефективність запропонованої авторської моделі формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

5. Розробити методичні рекомендації щодо формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку у практиці роботи вищих навчальних закладів.

Концептуальна ідея дослідження: якість виконання інженером зв'язку професійних обов'язків покращиться за умови підвищення рівня його професійної комунікативної культури. Вирішення проблеми її вдосконалення можливе за умови аналізу специфіки праці фахівців зв'язку; визначення поняття «професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку»; створення авторської моделі її формування; з'ясування педагогічних умов реалізації запропонованої моделі та розробки форм і методів формування професійної комунікативної культури майбутніх зв'язківців із застосуванням суб'єкт-суб'єктного та діяльнісного підходів. Ефективність формування в майбутніх фахівців зв'язку високої професійної комунікативної культури ґрунтується на свідомому засвоєнні комунікативних знань і вмінь під час вивчення матеріалів однойменного спецсемінару.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку значно підвищиться, якщо її формування здійснюватиметься згідно з моделлю, яка реалізується за таких умов:

· розроблення теоретичних засад формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку;

· оновлення змісту професійної підготовки студентів-зв'язківців за допомогою впровадження у навчальний процес спецсемінару «Професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку»;

· використання у процесі навчання інноваційних методів розвитку професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

Методологічна і теоретична основа дослідження - філософські теорії, які базуються на суб'єкт-суб'єктному та діяльнісному підходах до ролі спілкування в розвитку і соціалізації особистості; положення про місце комунікативної культури в підготовці сучасних фахівців до професійної діяльності; законодавчі акти України з питань освіти, а також фундаментальні праці щодо проблем комунікативної культури (А. Арнольдов, Ф. Бацевич, Р. Безпальча, Г. Васянович, Н. Волкова, О. Газман, В. Грехнєв, Л. Долинська); основ професійної культури (К. Абульханова-Славська, В. Андрущенко, В. Астахова, І. Блауберг, С. Богомолов, В. Гриньова, Н. Ничкало); психолого-педагогічних основ спілкування і професійного спілкування (А. Алексєєв, Б. Ананьєв, М. Бобнева, О. Бодальов, Г. Бородіна, Т. Іванова, В. Семиченко); комунікативних умінь (Л. Бурман, Т. Василішина,Т. Гаврилова, Л. Ітельсон, С. Кісельгоф, Н. Косова, Г. Костюк, В. Леві, В. Панок, К. Платонов).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використовувалися такі методи дослідження:

· теоретичні: аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури, пов'язаної з темою дослідження - для визначення теоретичних засад дослідження; порівняння, систематизація, класифікація і узагальнення отриманої наукової і методичної інформації, моделювання на основі отриманої інформації - для розробки практичних рекомендацій з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку;

· емпіричні: опитування у вигляді анкетування, тестування і вивчення результатів діяльності - для визначення рівня володіння теоретичними знаннями про особистісні якості, складові професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку, і практичними комунікативними вміннями; бесіда - для глибшого пізнання особистості студентів-зв'язківців з метою виявлення стійкості мотивації; психолого-педагогічний експеримент, розподілений на три етапи: констатувальний, формувальний і порівняльний. Констатувальний - для виявлення рівня сформованості професійної комунікативної культури, формувальний - для розвитку професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку згідно з розробленою моделлю, визначеними критеріями та рівнями сформованості професійної комунікативної культури, порівняльний - для виявлення різниці рівнів сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку у контрольній та експериментальній групах після проведення формувального експерименту;

· статистичні: різноманітні математичні методи з метою обробки експериментально отриманих даних і доведення ефективності розробленої моделі.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи з 2005 по 2009 рік.

На підготовчому етапі дослідження (2005 - 2006 роки) проведено аналіз теоретичних основ проблеми формування комунікативної культури; з'ясовано стан її розробленості стосовно професійної підготовки інженерів зв'язку; розроблено науковий апарат дослідження; констатовано стан сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

На аналітичному етапі (2006 - 2008 роки) зібрано матеріал для створення моделі формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку; проведено формувальний експеримент, який складався з двох етапів: на першому - студенти упродовж чотирьох років (з 1 по 4 курс) вивчали педагогіку, психологію, соціологію та риторику, звертаючи особливу увагу на теми, що сприяли формуванню їх комунікативних знань; на другому - студенти експериментальної групи вивчали матеріали спецсемінару «Професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку», а студенти контрольної групи навчалися за раніше затвердженим навчальним планом.

На узагальнюючому етапі (2008 - 2009 роки) проведено порівняння стану сформованості професійної комунікативної культури у студентів контрольної та експериментальної груп; вивчено, систематизовано і узагальнено експериментально отримані дані; сформульовано висновки за результатами проведеного дослідження.

Експериментальна база дослідження - факультет військових засобів зв'язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (м. Полтава), Одеська національна академія зв'язку імені О.С. Попова, Харківський національний університет радіоелектроніки. Всього в експерименті з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку брало участь 363 студенти і 12 викладачів.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що: вперше розкрито сутність поняття «професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку» з урахуванням професійних особливостей їх спілкування і вимог сучасного суспільства до цієї професії; розроблено і експериментально перевірено модель формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку; визначено критерії і рівні її сформованості; удосконалено сукупність організаційних форм і методів для формування професійної комунікативної культури майбутніх фахівців зв'язку; доповнено її зміст визначенням сукупності комунікативних знань і вмінь, необхідних майбутньому інженеру-зв'язківцю для успішного виконання професійної діяльності; подальшого розвитку набули концептуальні положення щодо специфіки комунікативної культури у професійній підготовці фахівців інженерно-технічних спеціальностей.

Практичне значення дослідження полягає в розробці: навчально-методичного посібника з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку; методичних рекомендацій з проведення однойменного спецсемінару для студентів 5 курсу освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст» вищих технічних навчальних закладів.

Отриманий дослідно-експериментальний матеріал може бути використаний в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації інженерів зв'язку, а також спеціалістів інших технічних спеціальностей.

Упровадження результатів дослідження. Науково-методичні розробки впроваджено в навчально-виховний процес факультету військових засобів зв'язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (м. Полтава) (довідка № 18/352/340 від 13.05.2008 р.), Одеської академії зв'язку ім. О. С. Попова (довідка № 01-24д-49 від 22.05.2008 р.), Харківського національного університету радіоелектроніки (довідка № 53.01/27-3635 від 15.05.2008 р.).

Вірогідність результатів дисертаційного дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його наукового апарату, який базується на ретельному аналізі, синтезі, класифікації і узагальненні матеріалу, отриманого з вітчизняних і зарубіжних джерел; застосуванням комплексу методів теоретичного та емпіричного наукового пошуку відповідно до мети, предмета, об'єкта і завдань дослідження; практичною перевіреністю гіпотези дослідження.

На захист виносяться:

· положення щодо формування комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку в процесі професійної підготовки, які полягають у збагаченні змісту навчального процесу за допомогою упровадження спецсемінару «Професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку», що сприятиме розвитку її високого рівня;

· теоретично обґрунтована й експериментально перевірена авторська модель формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку, яка забезпечує якісно новий рівень професійної підготовки майбутніх фахівців зв'язку і реалізується у визначенні функцій, завдань та принципів формування професійної комунікативної культури у майбутніх зв'язківців; педагогічних умов (застосування інноваційних форм і методів роботи на основі суб'єкт-суб'єктного підходу); критеріїв оцінювання рівня сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку (мотиваційний, змістово-операційний, особистісний); рівнів її (елементарний, достатній, високий).

Апробація основних результатів дослідження проводилась у виступах із доповідями на міжнародних науково-практичних конференціях: у Львівському національному університеті ім. І. Франка «Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді у контексті громадянського суспільства» (29-30 вересня 2005 р.), у Полтавському державному педагогічному університеті «Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності» (12-14 березня 2008 р.), «The Four Es of the 21st Century: Education, Effectiveness, Efficiency and Experience» у Полтавському національному університеті споживчої кооперації (14-15 квітня 2008 р.) та всеукраїнських науково-практичних конференціях: у Полтавському обласному інституті післядипломної освіти ім. М. В. Остроградського «Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення» (17 листопада 2005 р.), у Полтавському військовому інституті зв'язку «Кредитно-модульна технологія та методичне забезпечення контролю якості успішності» (24-25 січня 2006 р.), «Інноваційні технології навчання в сучасній дидактиці вищої школи» (13-16 березня 2007 року); на V мистецько-педагогічних читаннях пам'яті професора О. Рудницької Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України (6-7 грудня 2007 р.), а також на звітних наукових конференціях в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України: «Теорія і практика професійної освіти в умовах європейської інтеграції» (13-14 березня 2006 р.), «Теорія і практика неперервної професійної освіти: науковий пошук, результати, перспективи» (20-21 лютого 2007 р.), «Педагогічна майстерність в освітньо-виховних системах: теорія і практика» (2-3 квітня 2008 р.), «Ціннісні орієнтири педагогічної освіти і освіти дорослих на початку століття» (16-17 березня 2009 р.). Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу виховних систем у педагогічній освіті Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України.

Публікації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження викладені в 10 одноосібних публікаціях автора, з них: 1 - навчально-методичний посібник для вищих навчальних закладів, 6 - статті у наукових фахових виданнях та збірниках наукових праць, 3 - тези доповідей у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг тексту дисертації - 251 сторінка. Обсяг основного тексту - 190 сторінок. Робота містить 35 таблиць, 22 рисунки, 14 додатків. Список використаних джерел містить 296 найменувань, з них 6 іноземних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність, доцільність і ступінь наукової розробки проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічну і теоретичну основу і методи дослідження, його наукову новизну і розкрито практичне значення результатів наукового пошуку, охарактеризовано етапи експериментальної роботи, доведено вірогідність отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію та впровадження у практику.

У першому розділі - «Теоретичні засади формування професійної комунікативної культури» - проаналізовано погляди вчених минулого (Вольтер, Г. Гегель, Т. Гоббс, І. Кант, Дж. Локк, В. Франкл, Цицерон) і сучасності (В. Біблер, А. Білий, А. Ботвинова, М. Каган, В. Орлов, П. Сорокін) щодо поняття «культура» як базової категорії поняття «професійна комунікативна культура». На основі цього аналізу зроблено висновок, що між поняттями «культура» і «професійна комунікативна культура» є прямий і очевидний зв'язок. Він полягає в тому, що людська культура існує як сукупність духовних знань і практичних умінь і втілюється в духовних і матеріальних досягненнях будь-якого народу, тобто в його досвіді. Цей досвід потребує передачі від однієї людини до іншої, від одного покоління до іншого.

Вивчення поняття «професійна комунікативна культура» також дозволило з'ясувати, що воно поєднує професійну культуру та комунікативну культуру. На основі аналізу точок зору різних учених (К. Абульханова-Славська, В. Астахова, С. Богомолов, В. Гриньова, І. Зязюн, Б. Клементьев, Н. Крилова, А. Пономарьов, В. Решетніков, О. Романовський, В. Семиченко) щодо поняття «професійна культура» доведено, що це особистісна категорія, яка утворюється у свідомості людини під час опанування професійного досвіду, сприяє її адаптації в суспільстві та якісному виконанню в ньому професійно значущих ролей. Передача професійного досвіду здійснюється за допомогою професійної комунікативної культури.

Аналіз наукової літератури (Г. Васянович, Ю. Жуков, Н. Косова, К. Левітан, Г. Сагач, О. Уваркіна) дав можливість визначити, що комунікативна культура - це психічне утворення особистості, яке дозволяє людині долучитися до соціального досвіду й опанувати правила поведінки в усіх сферах суспільства, в тому числі професійній. Ретельне вивчення поняття «комунікативна культура» дозволило зробити висновок, що його складовими є комунікативні знання, набуті під час вивчення поняття «спілкування» та комунікативні уміння.

Теоретичні знання про види, стилі, моделі, аспекти, рівні спілкування, а також про потреби, які його породжують, є необхідним підгрунттям для ефективного розвитку практичної сторони комунікативної культури - комунікативних умінь, вивченням яких займалися В. Гаркуша, Н. Кузьміна, В. Курбатова, В. Лабунська, А. Петровський, Г. Почепцов, Л. Рувинський, А. Хараш та інші.

Аналіз змісту основних категорій дослідження дозволив зробити висновок, що професійна комунікативна культура особистості - це цілісне інтегральне динамічне утворення, яке дозволяє людині швидко й ефективно опановувати професійний досвід за допомогою розвиненої комунікативної культури і таким чином легко адаптуватися в суспільстві. Воно характеризується наявністю у фахівця комунікативних знань і вмінь, які дозволяють йому легко встановлювати ділові контакти, швидко орієнтуватись у комунікативній ситуації й обирати необхідний стиль поведінки для досягнення мети комунікативного акту.

Охарактеризовані теоретичні засади професійної комунікативної культури стали основою визначення педагогічних умов її формування у майбутніх інженерів зв'язку.

У другому розділі - «Педагогічні умови формування професійної комунікативної культури у майбутніх інженерів зв'язку» - доведено необхідність цілеспрямованого формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку; розроблено модель її формування; визначено педагогічні умови реалізації авторської моделі; запропоновано критерії оцінювання рівнів сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку та визначено ці рівні.

Для з'ясування необхідності цілеспрямованого формування професійної комунікативної культури у майбутніх фахівців зв'язку визначено стан її сформованості у студентів-зв'язківців 5 курсу анонімним опитуванням за розробленою нами анкетою, валідність якої забезпечувалась ретельним урахуванням особливостей професійної комунікативної культури інженерів зв'язку під час її складання. Результати опитування показали, що лише 19% студентів володіють високим рівнем професійної комунікативної культури, 46% - достатнім і 35% - елементарним. Аналіз освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки майбутніх інженерів зв'язку за напрямками 0924 «Телекомунікації», 0907 «Радіотехніка», 1601 «Інформаційна безпека» для з'ясування причини низького рівня професійної комунікативної культури студентів-випускників довів, що вони не містять ніяких вимог щодо комунікативних знань і не чітко сформульовані вимоги щодо комунікативних умінь, якими повинен володіти майбутній зв'язківець, а освітньо-професійні програми не містять навчальних дисциплін, спрямованих на формування професійної комунікативної культури майбутніх зв'язківців.

З метою розкриття сутності поняття «професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку» вивчено специфіку умов професійної діяльності інженерів зв'язку і визначено, що професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку - це динамічне утворення у свідомості особистості, яке допомагає їй швидко і ефективно адаптуватися до мінливих умов професійного спілкування, реалізувати себе як особистість і професіонала та досягати поставлених професійних і особистісних цілей, використовуючи професійну комунікативну культуру як інструмент. Її особливості полягають у необхідності вільно користуватись як комунікативними знаннями і вміннями під час безпосереднього спілкування з керівництвом, колегами, клієнтами, так і вміннями організовувати спілкування під час використання радіо- та телекомунікаційних засобів.

Урахування специфіки професійної діяльності інженерів зв'язку стало основою для створення авторської моделі формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку; визначення педагогічних умов її реалізації, критеріїв оцінювання і рівнів сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

Метою розробленої моделі є підвищення рівня сформованості професійної комунікативної культури в майбутніх інженерів зв'язку.

Передумовами формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку є визначення завдань (забезпечення розвитку мотивації до опанування професійної комунікативної культури майбутніми зв'язківцями; розвиток у них її змістово-операційних та особистісних показників); функцій (культурологічна, комунікативна, особистісно-розвивальна, діагностично-організаційна, адаптивна) і принципів її формування (емоційності засвоюваних знань, їх життєвості, індивідуалізації та активності у засвоєнні знань) у процесі професійної підготовки, які сприятимуть якісному опануванню студентами професійної комунікативної культури.

У процесі дослідження визначені педагогічні умови формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку:

· уведення у навчальний процес спецсемінару з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку;

· реалізація інноваційних форм і методів формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку упродовж роботи спецсемінару;

· суб'єкт-суб'єктний підхід на заняттях з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

Теоретичне осмислення вимог до професійної комунікативної культури інженера зв'язку дозволило виділити критерії оцінювання (мотиваційний, змістово-операційний і особистісний) та їх показники. Показниками мотиваційного критерію є зовнішня і внутрішня мотивація майбутнього зв'язківця до опанування професійною комунікативною культурою. Змістово-операційний критерій оцінюється за повнотою засвоєння комунікативних знань і якістю розвитку комунікативних умінь.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Показники особистісного критерію - комунікативні якості, суттєві для професійної комунікативної культури майбутніх інженерів.

У третьому розділі - «Дослідно-експериментальна робота з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку» - розкрито зміст та організацію констатувального, формувального та порівняльного етапів експерименту; подано аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи; підготовлено методичні рекомендації щодо впровадження у вищих навчальних закладах моделі формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

Метою констатувального експерименту було: визначення сукупного рівня сформованості професійної комунікативної культури студентів-зв'язківців 1 курсу на початку навчання у вищому навчальному закладі, спираючись на рівні сформованості критеріїв оцінювання професійної комунікативної культури майбутніх інженерів.

Для визначення рівнів сформованості мотиваційного критерію застосовувалось опитування щодо виявлення вмотивованості студентів до опанування професійної комунікативної культури. З метою з'ясування рівнів сформованості змістово-операційного критерію було використано авторську анкету, яка складається з блоку 11 теоретичних питань (для визначення рівня сформованості комунікативних знань) і блоку 11 практичних завдань (для визначення рівня розвитку комунікативних умінь). Для визначення рівнів сформованості особистісного критерію перевірялись рівні розвитку комунікативних якостей. Було застосовано тест «Мистецтво бесіди» (за Р. Безпальчою) для з'ясування рівня розвитку доброзичливості; діагностику комунікативної толерантності (за В. Бойко) - для толерантності; діагностику рівня полікомунікативної емпатії (за І. Юсуповим) - для емпатійності; діагностику типових способів поведінки в конфліктних ситуаціях (за Томасом) - для рівноправності; діагностику загального рівня комунікабельності (за В. Ряховським) - для ініціативності; діагностику рівня особистісного контролю (за опитувальником, розробленим у Ленінградському психоневрологічному інституті імені В. Бехтерева) - для інтернальності. Вищезгадане опитування, анкетування та тестування за критеріями також було використано під час формувального і порівняльного експериментів. В результаті діагностики рівня сформованості професійної комунікативної культури студентів 1 курсу було отримано такі дані: 69 студентів експериментальної групи (38,12%) мали елементарний рівень сформованості професійної комунікативної культури, 96 студентів (53,04 %) - достатній і 16 студентів (8,84 %) - високий. Щодо студентів контрольної групи, то 65 з них (35,42 %) мали елементарний рівень, 99 студентів (54,39 %) - достатній і 22 студенти (9,89 %) - високий. Згідно з даними, одержаними в ході констатувального експерименту, зроблений висновок, що на початку навчання у вищому навчальному закладі студенти контрольної та експериментальної груп мали однаковий рівень сформованості професійної комунікативної культури.

Формувальний експеримент проходив у два етапи. На першому - студенти контрольної та експериментальної груп вивчали педагогіку, психологію, риторику та соціологію для формування у них комунікативних знань. Під час вивчення психології особлива увага приділялася знанням про пізнавальні психологічні процеси особистості, пов'язані зі спілкуванням, їх розвитку та удосконаленню, знанням про комунікативні особливості і властивості особистості; при вивченні педагогіки - знанням про педагогічні аспекти розвитку й виховання комунікативних особливостей особистості, знанням особливостей її соціалізації; у курсі соціології - знанням про соціологію праці, конфлікту, колективу; під час вивчення риторики - правилам побудови різних типів і стилів доповідей, особливостям успішного виступу перед аудиторією.

Після завершення вивчення названих вище навчальних дисциплін на 4 курсі було з'ясовано рівень сформованості комунікативних знань студентів експериментальної та контрольної груп, відповідно із змістовим компонентом змістово-операційного критерію професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку. Результати опитування представлені у таблиці 1.

Таблиця 1 Рівні сформованості змістового компоненту змістово-операційного критерію професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку студентів 4 курсу КГ та ЕГ

Рівні сформованості змістового компоненту змістово-операційного критерію ПККМІЗ	КГ (182 особи) - 100 %	ЕГ (181 особа) - 100 %
Високий	25 осіб - 13,74%	24 особи - 13,27 %
Достатній	100 осіб - 54,95%	98 осіб - 54,14 %
Елементарний	57 осіб - 31,32 %	59 осіб - 32,59 %

Як свідчать дані таблиці 1, студенти як експериментальної, так і контрольної груп мали приблизно однаковий рівень комунікативних знань після вивчення психології, педагогіки, соціології та риторики.

На другому етапі формувального експерименту - студенти експериментальної групи вивчали матеріали спецсемінару з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку, а студенти контрольної групи навчались за затвердженим навчальним планом. Після чого на 5 курсі було проведено повторну порівняльну перевірку рівнів сформованості мотиваційного, змістово-операційного, особистісного критеріїв оцінювання сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку та з'ясування її сукупного рівня у студентів експериментальної і контрольної груп, а також аналіз отриманих даних та визначення ефективності авторської моделі. Результати констатувального та порівняльного експериментів представлені у таблиці 2.

Таблиця 2 Результати діагностики рівнів сформованості професійної комунікативної культури у студентів КГ та ЕГ на початку і в кінці науково-експериментального дослідження

Групи, етапи експерименту	Кількість студентів	Рівні сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку
		елементарний	достатній	високий
ЕГ -констатувальний	181 (100%)	69 осіб 38,12 %	96 осіб 53,04 %	16 осіб 8,84 %
ЕГ - порівняльний		23 особи 12,71 %	92 особи 50,82 %	66 осіб 36,47 %
КГ - констатувальний	182 (100%)	65 осіб 35,72 %	99 осіб 54,39 %	18 осіб 9,89 %
КГ - порівняльний		59 осіб 32,42 %	101 особа 55,49 %	22 особи 12,09 %

Як видно з таблиці 2, після формувального експерименту кількість студентів контрольної групи з елементарним рівнем сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку зменшилась на 6 осіб (3,3 %), з достатнім рівнем - зросла на 2 особи (1,1 %), з високим рівнем - зросла на 4 особи (2,2 %). Отримані показники рівня сформованості професійної комунікативної культури у студентів контрольної групи говорять про низьку ефективність стандартної програми навчальних дисциплін щодо формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

Зменшення кількості студентів експериментальної групи з елементарним рівнем сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку на 46 осіб (25,41 %), з достатнім рівнем на 4 особи (2,22 %) і збільшення кількості студентів з високим рівнем на 50 осіб (27,63 %) говорить про ефективність (що втілюється у поглибленні комунікативних знань, розвитку комунікативних якостей і вдосконаленні комунікативних умінь) авторської моделі формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку і необхідність її упровадження в навчальний процес вищих навчальних закладів з метою підвищення якості професійної підготовки майбутніх інженерів зв'язку.

Таким чином, на основі результатів експериментальної перевірки авторської моделі формування професійної підготовки майбутніх інженерів зв'язку можна стверджувати, що мета дослідження досягнута, поставлені завдання розв'язані, положення гіпотези дістали підтвердження. Це дало можливість сформулювати висновки з нашого дослідження.

ВИСНОВКИ

1. Науковий аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив стверджувати, що основою формування комунікативної культури у професійній підготовці фахівців є культура як сукупність теоретичних знань і практичних умінь людства. Її різновид - професійна комунікативна культура, головними складовими якої є професійна культура та комунікативна культура, що, поєднуючись, створюють умови для професійного зростання особистості. Результатом ретельного вивчення поняття «спілкування» є комунікативні знання - теоретична складова комунікативної культури, які реалізуються в комунікативних уміннях, що становлять іншу її складову. Аналіз поняття «культура» і вищезгаданого її виду дало можливість з'ясувати сутність професійної комунікативної культури: це особистісне утворення, що забезпечує передачу накопиченого професійного досвіду від покоління до покоління та обмін ним між сучасниками, розвивається під час професійного спілкування, допомагає людині підвищувати її професійну майстерність і використовується як інструмент адаптації особистості в робочому колективі і в суспільстві. Ретельний аналіз умов праці інженерів зв'язку дозволив визначити поняття «професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку». Це першочергово необхідний для них інструмент, який допоможе їм майстерно виконувати свої професійні обов'язки, адекватно поводитись під час професійного спілкування будь-якого різновиду (зовнішнього, внутрішнього, горизонтального, вертикального, формального чи неформального), підвищувати власний професіоналізм і ефективність роботи підприємства зв'язку в цілому, легко адаптуватися у середовищі колег-зв'язківців та в суспільстві, отримувати моральне задоволення від власної професії й виконуваної роботи та цінувати їх.

2. Розроблено критерії оцінювання рівнів сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку: мотиваційний, змістово-операційний та особистісний. Показниками мотиваційного критерію є зовнішня і внутрішня мотивація майбутнього зв'язківця до опанування професійною комунікативною культурою, яка складається з професійних, соціальних та комунікативних мотивів та оцінюється за часом і силою прояву, а також ступенем стійкості в поведінці особистості. Показниками змістово-операційного - виступають комунікативні знання про спілкування, його види, рівні, аспекти, функції та потреби, які його стимулюють, і комунікативні вміння, розподілені на три групи - вміння сприйняття, рефлексивні вміння та вміння самовираження. Вміння сприйняття - це вміння слухати партнера по комунікативному акту і розуміти співрозмовника при будь-якому способі спілкування; уміння розуміти підтекст поведінки співрозмовника; уміння адекватно реагувати на зміну вербального чи невербального способу спілкування партнера. Рефлексивні вміння - це вміння створювати невимушену атмосферу взаємної задоволеності спілкуванням; уміння відчувати (емпатія), передбачувати і попереджати емоційні стани партнера; уміння співробітничати і погоджувати власну позицію з позицією партнера по спілкуванню. Вміння самовираження - це вміння встановлювати дружні стосунки в колективі; уміння підтримувати бесіду, вчасно змінювати тему чи акценти розмови; уміння володіти жестикуляцією, мімікою, інтонацією, своїм станом, тілом; уміння порівнювати свої вчинки із соціальними нормами. Показники особистісного критерію - особистісні комунікативні якості (рівноправність, толерантність, гнучкість, референтність, інтернальність, етичність, доброзичливість, автентичність, ініціативність, самопізнання та емпатійність). На основі зазначених критеріїв оцінювання стану сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку встановлено рівні її розвитку: елементарний, достатній і високий.

З'ясування стану сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку виявило недостатній рівень її розвитку у випускників вищих навчальних закладів, причиною чого є відсутність вимоги щодо високого рівня сформованості професійної комунікативної культури у освітньо-кваліфікаційній характеристиці майбутніх зв'язківців і нестача у освітньо-професійній програмі навчальних дисциплін, які б безпосередньо її формували.

3. Розроблено авторську модель формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку, метою якої є підвищення рівня сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку. Визначено, що функції розробленої моделі (культурологічна, комунікативна, особистісно-розвивальна, діагностично-організаційна та адаптивна); її завдання (забезпечити розвиток мотивації до опанування професійною комунікативною культурою, розвинути змістово-операційні та особистісні показники професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку) та її принципи (емоційності засвоюваних знань, життєвості, індивідуалізації та активності у засвоєнні знань) являють собою передумови формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку. Педагогічними умовами її формування є: суб'єкт-суб'єктний підхід до взаємодії викладача та студента; використання інноваційних методів з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку (міні-лекції, вправи-криголами, вправи з використанням техніки зворотного зв'язку, ресурсні вправи, вправи «навчаючи, учусь», тести, мозковий штурм, рольова гра, колективні обговорення); застосування різноманітних форм навчання (спецсемінар, практикум, комбіноване заняття).

4. Експериментально доведено ефективність авторської моделі формування професійної комунікативної культури майбутніх фахівців зв'язку. Так, кількість студентів експериментальної групи з її високим рівнем збільшилася на 23,57% порівняно з результатом студентів контрольної групи, кількість студентів експериментальної групи з достатнім рівнем зменшилась на 4,64%, у порівнянні зі студентами контрольної групи, а кількість студентів експериментальної групи з елементарним рівнем зменшилась на 19,71% порівняно з контрольною групою. Таким чином, 3,3% - студентів контрольної групи і 25,41% - студентів експериментальної групи якісно покращили свої показники. Зазначена динаміка формування професійної комунікативної культури студентів експериментальної групи у порівнянні зі студентами контрольної групи свідчить про необхідність застосування авторської моделі її формування у навчальному процесі вищих навчальних закладів з метою підвищення якості професійної підготовки майбутніх зв'язківців.

5. Розроблено методичні рекомендації (у вигляді спецсемінару) щодо формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку, спрямовані на формування у студентів стійкої внутрішньої комунікативної, професійної та соціальної мотивації до опанування професійною комунікативною культурою; на поглиблення та узагальнення комунікативних знань студентів про спілкування, його рівні, види, аспекти, функції та потреби, які його стимулюють; на вдосконалення комунікативних умінь студентів завдяки використанню інноваційних методів навчання; на розвиток їх особистісних комунікативних якостей. Розроблений спецсемінар з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку призначено для використання викладачами та студентами вищих технічних навчальних закладів у процесі підготовки майбутніх фахівців зв'язку та в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації інженерів зв'язку.

Дане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку. Подальшої розробки потребують: проблеми вивчення закордонного досвіду професійної комунікативної культури спеціалістів зв'язку, створення комунікативного простору у межах вищого навчального закладу з метою розвитку і вдосконалення професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петрук Г.М. Професійна комунікативна культура майбутніх інженерів зв'язку: навч.-метод. посіб. для вищ. навч. закл. / [уклад. Г.М. Петрук] - Полтава, Дивосвіт, 2008. - 135 с.

2. Петрук Г.М. Чинники формування комунікативної компетентності індивіда / Г.М. Петрук // Імідж сучасного педагога. - 2005. - № 8 (57) - С. 7-18.

3. Петрук Г.М. Аналіз теоретичних основ комунікації у контексті професійної підготовки / Г.М. Петрук // Вісник Львівського університету. - Серія педагогічна. - Львів, 2006. Вип. 21. Ч. 2. - 120 с. - С.55-62.

4. Петрук Г.М. Культура спілкування майбутнього офіцера-керівника / Г.М. Петрук // Військова освіта. Збірник наукових праць. - К.: 2006, - № 1 (17). - С.95-100.

5. Петрук Г.М. Формування професійної мотивації майбутніх фахівців / Г.М. Петрук // Педагогічний процес: теорія і практика: [зб. наук. праць]. - К.: ІНТЕРТЕХНОДРУК, 2007. № 3. - С.148-157.

6. Петрук Г.М. Критерії сформованості комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку / Г.М. Петрук // Витоки педагогічної майстерності: : [зб. наук. праць]. - Серія Пед. науки. - Полтава, 2008. Вип. 5. С.228-233.

7. Петрук Г.М. Модель формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку / Г.М. Петрук // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів, 2008. № 5. - С.15-22.

8. Петрук Г.М. Культура спілкування керівника / Г.М. Петрук // Кредитно-модульна технологія навчання та методичне забезпечення контролю якості успішності: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава, 2006. - 234 с. С.175-177.

9. Петрук Г.М. Формування професійної мотивації абітурієнтів і студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів // Інноваційні технології навчання в сучасній дидактиці вищої школи: матеріали Другої всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава, 2007. - 115 с. С.85.

10. Petruk G. Linguistic Aspect of Furute Specialists Communicative Training // TESOL - Ukraine National Conference/ Materials, 2008. - 178 p. p.109.

АНОТАЦІЇ

Медведь Г.М. Формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - «Теорія і методика професійної освіти». - Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена проблемі формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку. Уточнено поняття «професійна комунікативна культура», визначені його складові. Окреслений взаємний вплив професійної і комунікативної культури на якість виконання особистістю її професійних обов'язків і соціальну адаптованість у суспільстві. Визначено сутність поняття «професійна комунікативна культура майбутнього інженера зв'язку».

З'ясовано педагогічні умови, критерії, показники і рівні сформованості професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку, створено модель формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку у професійній підготовці.

Результати формувального експерименту дали підставу стверджувати, що ефективність формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку залежить від дотримання педагогічних умов: впровадження спецсемінару з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку у навчальний процес ВНЗ, використання інноваційних методів формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку із застосуванням суб'єкт-суб'єктного підходу «викладач - студент» на заняттях з формування професійної комунікативної культури майбутніх інженерів зв'язку.

Ключові слова: професійна комунікативна культура, комунікативні знання, комунікативні вміння, професійне спілкування, комунікативні якості, майбутні інженери зв'язку

Медведь Г.М. Формирование профессиональной коммуникативной культуры будущих инженеров связи. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - «Теория и методика профессионального образования». - Институт педагогического образования и образования взрослых Академии педагогических наук Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена проблеме формирования профессиональной коммуникативной культуры будущих инженеров связи. Уточнено понятие «профессиональная коммуникативная культура» - это интеграция профессиональной и коммуникативной культур, которое служит средством передачи профессионального опыта и организации совместной деятельности. Выяснена сущность понятия «профессиональная коммуникативная культура будущих инженеров связи». Она является динамическим образованием в сознании личности, которое помогает ей быстро и эффективно адаптироваться к изменчивым условиям профессионального общения, реализовать себя как личность и профессионала, достичь поставленных профессиональных и личных целей, используя профессиональную коммуникативную культуру как инструмент. Её особенности заключаются в необходимости свободно пользоваться коммуникативными знаниями и умениями как во время непосредственного общения с руководством, коллегами, клиентами, так и умениями организовывать общение во время использования радио- и телекоммуникационных средств. Качество исполнения инженером связи его профессиональных обязанностей прямо зависит от уровня владения ним профессиональной коммуникативной культурой. Разработана модель формирования профессиональной коммуникативной культуры будущих инженеров связи: определена её основа (функции, задания и принципы); педагогические условия её реализации (использование инновационных форм и методов работы на занятиях на основе суб'ект-суб'ектного подхода); предложены критерии оценивания (мотивационный, содержательно-операционный и личностный); показатели критериев (мотивационный - внутренняя и внешняя мотивация, содержательно-операционный - коммуникативные знания и умения, личностный - коммуникативные качества) уровни сформированности профессиональной коммуникативной культуры будущих инженеров связи (элементарный, достаточный и высокий).

...