Соціокультурне виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 378:37.011.3:316.61

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

спеціальність 13.00.07 - теорія і методика виховання

Михайлова Оксана Сергіївна

Дрогобич - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, доцент

Сейко Наталія Андріївна,

Житомирський державний університет

імені Івана Франка,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Скотна Надія Володимирівна,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

декан соціально-гуманітарного факультету;

кандидат педагогічних наук, доцент

Редько Валерій Григорович,

завідувач лабораторії навчання іноземних мов Інституту педагогіки НАПН України.

Захист дисертації відбудеться 5 жовтня 2010 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка за адресою: 82100, м. Дрогобич, вул. І.Франка, 24, 2-й поверх, к. 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (82100, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 2).

Автореферат розісланий 3 вересня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Пантюк Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

соціокультурний учитель гуманітарний

Актуальність теми дослідження. Реформування національної системи освіти в контексті економічного, соціального, інтелектуального, духовного та культурного розвитку суспільства зумовлює необхідність підготовки нової генерації фахівців, здатних до осмислення педагогічних реалій виховання, реалізації соціально-культурного досвіду минулого, ефективної життєдіяльності в умовах полікультурного освітнього середовища. Ця ідея знайшла своє відображення у сучасних матеріалах Ради Європи, які визначають гуманітарну політику в Європі на сучасному етапі у контексті країнознавчих реалій та соціокультурних аспектів (Закони України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті”).

До головних напрямів реалізації програмних завдань соціокультурного виховання (далі - СКВ) майбутніх учителів віднесено: виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується у реаліях і перспективах соціокультурної динаміки; формування демократичного світогляду, що вимагає дотримання громадянських прав і свобод, поваги до традицій, культури, віросповідання та мови народів світу; досягнення принципово нового рівня СКВ майбутніх учителів в умовах ефективної організації навчально-виховного процесу у ВНЗ.

У контексті вступу України до міжнародної спільноти однією з провідних ідей виховання стає принцип культуровідповідності, який визначає зміст виховного процесу, що ґрунтується на загальнолюдських цінностях, будується відповідно до цінностей і норм національної культури і регіональних традицій. Таким чином, вивчення культури в процесі засвоєння гуманітарних навчальних дисциплін робить істотний внесок у виховання підростаючого покоління, становлення особистості майбутнього фахівця, який би міг гідно представляти свою країну і, водночас, проявляти повагу до представників інших культур.

Предмети гуманітарного циклу займають у процесі виховання майбутніх учителів особливе місце з огляду на те, що не тільки знайомлять з цивілізаційними надбаннями світового співтовариства, але й шляхом порівняння відтінюють особливості національної культури, знайомлять із духовним життям народів у багатомовному світі, тобто сприяють вихованню у контексті „діалогу культур”.

Особливе місце в комплексі гуманітарних дисциплін, що входять до змісту освіти майбутніх учителів і мають великий соціокультурний потенціал, належить іноземним мовам. Тому значна частина експериментальної роботи проведена в дисертації на підставі ефективності СКВ засобами іноземних мов.

Для досягнення ефективності у міжкультурному спілкуванні недостатньо лише засвоїти мовну систему і набути мовленнєвих умінь і навичок; необхідно бути соціально компетентною особистістю, володіти освітніми компетенціями соціально-культурного середовища. Саме тому домінантою навчальних предметів гуманітарного циклу повинно бути формування пізнавальної та комунікативної культури особистості.

Велику роль у вихованні майбутніх учителів відіграє соціальне середовище, у межах якого студенти долучаються до загальнолюдських та національних надбань, засвоюють норми, цінності, установки, зразки поведінки, притаманні даному суспільству.

Таким чином, визначається важливе значення соціокультурного виховання майбутніх учителів - досягнення достатнього рівня соціокультурної вихованості, що передбачає засвоєння соціокультурних знань, формування вмінь та особистісних якостей, необхідних для полікультурного діалогу в ситуації толерантного комунікативного середовища.

Проблемам виховання в процесі навчання у системі вищої освіти приділено певну увагу в працях І.Д. Беха, Г.П. Васяновича, О.А. Дубасенюк, І.А. Зязюна, В.Г. Кременя, О.Я. Савченко, О.В. Сухомлинської, С.О. Сисоєвої, В.Г. Скотного, Н.В. Скотної та ін.

У педагогічній та методичній літературі проблему навчання у соціокультурному просторі розглядають Н.Ф. Бориско, Т.Г. Грушевіцька, Н.Б. Ішханян, О.О. Миролюбов, Ю.І. Пассов, В.Д. Попов, В.Г. Редько, В.В. Сафонова, Клер Крамш, Роберт Ладо.

Проблеми соціокультурного виховання досліджуються у працях П.В. Беха, М.М. Боритка, М.Б. Бородька, О.І. Вишневського, Л.Я. Касюка, О.В. Киричука. Дослідження процесу соціокультурного виховання представлене у наукових дослідженнях у таких аспектах: виховання засобами іноземної мови (О.І. Вишневський, І.Л. Бім, Н.Ф. Бориско, Ю.І. Пассов, В.В. Раєвський, Є.П. Шубін); трудового, естетичного, морального виховання (М.Б. Бородько, Н.А. Молодіченко, В.О. Сухомлинський, Г.І. Щукіна); інтернаціонального і патріотичного виховання (Р.І. Антонюк, Г.Г. Ващенко).

Аналіз науково-методичної літератури, вивчення досвіду роботи вищої школи та авторський досвід СКВ майбутніх учителів засвідчили наявність низки суперечностей, що потребують розв'язання, а саме: між державними вимогами до загальнокультурного рівня майбутніх учителів та реальним станом їх підготовки; між необхідністю формування соціокультурної та соціально вихованої особистості і недостатнім виховним потенціалом вищого навчального закладу; між потребою досконалого володіння соціокультурними знаннями та вміннями і недостатньою сформованістю у майбутніх учителів навичок їх застосування у професійній діяльності.

У процесі здійснення системного аналізу проблеми соціокультурного виховання встановлено, що поза увагою сучасних учених залишилася проблема ефективної організації процесу соціокультурного виховання в умовах ВНЗ засобами гуманітарних дисциплін.

Соціальна значущість та актуальність зазначеної проблеми, а також її недостатня розробка зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Соціокультурне виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно комплексної теми кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка „Формування професійної майстерності вчителів в умовах європейської інтеграції” (№0106U005409). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 3 від 26 листопада 2004 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 7 від 27 вересня 2005 р.).

Об'єкт дослідження - соціокультурне виховання майбутніх учителів.

Предмет дослідження - модель та педагогічні умови соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати стан проблеми в історії педагогіки, психолого-педагогічній теорії та виховній практиці;

-уточнити сутність поняття „соціокультурне виховання майбутніх учителів”, визначити його структуру та головні характеристики;

- обґрунтувати й експериментально перевірити модель соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін;

- визначити педагогічні умови, критерії, показники та рівні соціокультурної вихованості майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін (на прикладі вивчення іноземних мов).

Гіпотеза дослідження. Досягнення високого рівня соціокультурної вихованості майбутніх учителів вимагає: реалізації змісту моделі соціокультурного виховання, яка ґрунтується на специфіці змісту та технології реалізації виховних завдань ВНЗ за умови врахування індивідуальності майбутнього фахівця та студентства як соціальної групи; ефективної реалізації виховного потенціалу гуманітарних дисциплін; гуманістичної орієнтації взаємодії викладача та студента; використання ефективних форм і методів, спрямованих на формування соціокультурних знань, умінь, навичок та розвиток особистісних якостей студента, системного моніторингу сформованості рівня соціокультурного виховання студентів.

Методологічну основу дослідження складають філософські та психологічні положення щодо соціальної природи особистості; гуманістична, гуманітарна та культурологічна парадигми; педагогічно інтерпретовані гуманістичні ідеї щодо діалогу культур як засобу взаєморозуміння; педагогічні концепції особистісно орієнтованої, плюрилінгвальної гуманітарної освіти; аксіологічний, компетентісний, особистісно орієнтований та особистісно діяльнісний підходи.

Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки фундаментальних теорій: філософії освіти (В.П. Андрущенко, Г.П. Васянович, В.А. Михайлович, П.Ю. Саух, В.Г. Скотний, Н.В. Скотна); особистісно орієнтованої освіти та виховання (І.Д. Бех, І.А. Зязюн, О.Я. Савченко та ін.); загальнотеоретичне та соціально-психологічне обґрунтування суб'єкт-суб'єктної взаємодії у навчально-виховному процесі (М.М. Забродський, І.О. Зимняя, І.С. Кон, Г.С. Костюк, О.О. Леонтьєв та ін.); теорії соціокультурної освіти та виховання (О.П. Первак, Л.П. Рудакова, С.Г. Тер-Минасова, Джереми Хамер); концептуальні ідеї соціокультурної освіти та виховання (П.В. Бех, А.Я. Касюк, В.Г. Редько, В.В. Сафонова, Г.Д. Томахін, Клер Крамш, Роберт Ладо); особистісно-гуманний підхід у вихованні (Ш.А. Амонашвілі, В.О. Сухомлинський); співвідношення мови і культури у контексті їх національної специфіки (Є.М. Верещагін, В.Г. Костомаров, Майк Бирам); концепції інтеграції компонентів культури у процесі вивчення гуманітарних дисциплін (Н.Ф. Бориско, Н.К. Воробйова, Н.В. Ішханян, Ю.І. Пассов, О.Б. Тарнопольський, В.Т. Топалов та ін.); погляд на культуру як соціальну систему в культурно-історичному розвитку особистості (Б.Г. Ананьєв, А.С. Ахієзер, Л.В. Виготський, Г.А. Воробйов, С.Л. Рубінштейн); концептуальні розуміння теорії гуманізації освіти (Г.О. Балл, В.П. Беспалько, С.У. Гончаренко), що ґрунтуються на: виявленні особливостей виховання фахівця у системі вищої педагогічної освіти (Н.Г. Ничкало, В.Г. Кремень, С.О. Сисоєва); особистісного становлення майбутнього учителя як суб'єкта діяльності, здатного до моральної саморегуляції та саморозвитку (О.В. Киричук, В.С. Мухіна).

Методи дослідження: 1) теоретичні - аналіз психологічної, соціологічної, історико-педагогічної літератури, які дали можливість уточнити сутність базових понять дослідження відповідно до об'єкта та предмета; порівняння, класифікація, систематизація та узагальнення теоретичних та емпіричних даних з метою визначення стану соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі засвоєння гуманітарних дисциплін; теоретичного моделювання, на основі якого обґрунтовано зміст соціокультурного виховання у ВНЗ та елементи розробленої педагогічної технології; 2) емпіричні - діагностичні (анкетування, інтерв'ю, бесіда); соціометричні, прогностичні (узагальнення незалежних характеристик) для визначення рівня соціокультурного виховання у ВНЗ педагогічного спрямування; обсерваційні (педагогічний експеримент) та праксиметричні (аналіз результатів діяльності та передового педагогічного досвіду), які підтвердили висунуту гіпотезу; використання методів математичної статистики дало можливість отримати статистичне підтвердження якісних результатів. Для порівняння дослідження застосовано непараметричні методи.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у чотири етапи протягом 2004-2009 рр. На першому етапі (2004-2005 рр.) - теоретико-аналітичному - вивчено стан розв'язання проблеми в історико-педагогічному, психолого-педагогічному та соціологічному аспектах. Сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, загальну гіпотезу дослідження; розроблено програму дослідної роботи та методику її реалізації. На другому етапі (2005-2006 рр.) - пошуково-діагностичному - конкретизовано методику експериментальної роботи, проведено констатувальний етап експерименту; проаналізовано умови та чинники соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. На третьому етапі (2006-2007 рр.) - теоретико-конструктивному - теоретично обґрунтовано модель соціокультурного виховання майбутніх фахівців, розроблено технологію її реалізації. На четвертому (2007-2009 рр.) - формувально-узагальнюючому - розроблено та здійснено експериментальну перевірку запропонованого змісту моделі; проаналізовано матеріали формувального етапу експерименту, систематизовано його результати та дослідницькі матеріали, завершено оформлення дисертаційної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, а також у ЗНЗ №12, 8, 23, 17 м. Житомира.

Усього дослідженням охоплено 316 студентів гуманітарних спеціальностей, 120 вчителів загальноосвітніх шкіл.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в тому, що: уперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, визначено умови та чинники її реалізації; уточнено та систематизовано базовий категорійно-понятійний апарат; визначено зміст, форми і методи соціокультурного виховання; подальшого розвитку дістала теорія і практика соціокультурного виховання в умовах ВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та апробації навчально-методичного посібника „Розвиток особистості на заняттях англійської мови” у декількох ВНЗ України, зокрема в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, а також у ЗНЗ №12, 8, 23, 17 м. Житомира. Результати дослідження можуть бути використані у практиці роботи вищих навчальних закладів з метою вдосконалення виховної роботи з майбутніми учителями; при розробці лекційних та практичних занять з гуманітарних дисциплін; у процесі підготовки спецкурсів та спецсемінарів з проблем соціокультурного виховання майбутніх педагогів.

Упровадження результатів дослідження здійснено у навчально-виховний процес Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 303 від 02.04.09 р.), Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 04/1732 від 27.11.07 р.), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (акт № 10/87 від 21.12.07 р.), Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 04-10/2228 від 05.12.07 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується: науковою обґрунтованістю його вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; об'єктивністю показників та критеріїв оцінки результатів експерименту; єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація дослідження. Основні результати дослідження обговорювалися на: міжнародних науково-практичних конференціях: “English in the 3^rd Millenium” (Київ, 18-19 Березень 2004); “Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства (Тернопіль, 2004 р.); „Слов'янська та германська лексикологія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи” (Житомир, 2005 р.); „Формування професійної компетентності вчителя в умовах європейської інтеграції” (Київ-Житомир, 2005 р.); „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2006 р.); „Підготовка полікультурної багатомовної особистості в умовах інтеграції України у світовий освітній простір” (Чернігів, 2007 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми впровадження загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти в практику викладання іноземних мов” (Житомир, 2004 р.); „60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє” (Київ, 2006 р.); „Тенденції розвитку професійно-педагогічної освіти в Україні і за кордоном” (Житомир, 2006 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 17 одноосібних публікаціях, з яких 9 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 - тези доповідей на наукових конференціях та 1 навчально-методичний посібник.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 264 сторінки (основна частина - 186 сторінок, додатки - 46 сторінок, список використаних джерел. - 353 позиції, (з них - 22 іноземною мовою).). Дисертація містить 16 рисунків на 9 сторінках, 19 таблиць на 11 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами і планами, визначено мету, завдання дослідження, сформульовано об'єкт, предмет, гіпотезу, методологічні і теоретичні основи, визначено методи та конкретизовано етапи дослідження, його експериментальну базу, розкрито наукову новизну і практичне значення та особистий внесок здобувача, наведені дані щодо апробації результатів дослідження, його структури та обсягу.

У першому розділі - „Соціокультурне виховання майбутніх учителів як науково-педагогічна проблема” - представлено результати теоретичного аналізу досліджуваної проблеми в історико-педагогічному, соціально-психологічному контексті.

Аналіз категорійно-понятійного поля дисертації дав можливість визначити взаємозв'язок та взаємозалежність категорій дослідження та окреслити „соціокультурне виховання майбутніх учителів” як цілеспрямований, планомірний, організований процес формування особистості майбутнього вчителя, який забезпечує засвоєння соціокультурних знань, формування відповідних соціокультурних умінь, які визначають рівень соціокультурної вихованості майбутнього педагога.

Дослідження історико-педагогічних передумов еволюції соціокультурного виховання дало змогу виокремити п'ять основних періодів розвитку ідей СКВ.

Визначення специфіки СКВ майбутніх учителів дозволило окреслити його психолого-педагогічні характеристики: врахування вікових особливостей студентів та специфіки вихованого впливу на них; обґрунтування психологічних закономірностей формування розвиненого соціокультурного мислення особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу; окреслення психологічних механізмів соціокультурного виховання та педагогічних можливостей ВНЗ; тлумачення СКВ як процесу, що здійснюється при взаємодії викладачів і студентів, які є, насамперед, суб'єктами виховання.

У ході дослідження представлена та обґрунтована психологічна структура особистості студента в процесі СКВ, яка включає: виховні знання, якості, педагогічну спрямованість майбутнього вчителя.

Побудовано психолого-педагогічну модель соціокультурного виховання, яка містить: підходи до СКВ, сфери і функції соціокультурного виховання.

Визначено педагогічні можливості вищого навчального закладу щодо соціокультурного виховання майбутніх учителів: культурне та виховне середовище; можливість засвоєння сукупності соціально-гуманітарних наук та різних видів мистецтва, культури та комплексу знань (психологічних, морально-політичних, соціокультурних (фонових та краєзнавчих), які розглядаються як умова успішності майбутньої професійної діяльності педагогів, здатних до усвідомлення загального соціально-культурного контексту своєї діяльності у різних сферах СКВ.

У другому розділі „Модель соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін” - представлено теоретичне обґрунтування моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних наук, що здійснювалося на основі тлумачення сутності принципів гуманізації, об'єктивності, позитивної емоційної забарвленості, реалізації потенціалу особистості в колективі, дидактичної культуровідповідності процесу виховання, на основі чого визначено зміст, етапи, прийоми виховної діяльності в умовах ВНЗ.

Доведено, що СКВ здійснюється через систему критичного, толерантного, творчого та доброзичливого ставлення до себе, інших, до нової культури та знань про світ і передбачає формування таких складників: рис характеру, поглядів чи вірувань (релігійних, ідеологічних, філософських), морально-естетичного та емоційно-вольового досвіду, видів мотивації і здатності їх усвідомленого цілеспрямованого використання в процесах педагогічного і реального спілкування; впевненості у використанні особистісно-соціальної, стратегічної, дискурсної та лінгвістичної компетенцій; відкритості та інтересу до нових видів діяльності, ідей, людей, народів, цивілізацій; бажання співпрацювати, погоджувати погляди, зіставляти власну точку зору з наявними системами культурних цінностей і вміння використовувати їх; здатності мати власну точку зору; розумінні свого історичного коріння й культурних традицій; здатності порівнювати особливості культур народів, мови яких вивчаються.

У ході дослідження визначено, що ефективне здійснення соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін передбачає формувальну та експериментальну перевірку зовнішніх та внутрішніх педагогічних умов СКВ.

До зовнішніх умов віднесено: нормативні; загальнопедагогічні; професійно-педагогічні; загально-соціальні. Соціокультурне виховання студентів ВНЗ включає навчальний, виховний, пізнавальний і розвиваючий аспекти, які визначають сутність внутрішніх педагогічних умов реалізації СКВ майбутніх учителів: 1) забезпечення інтегративної цілісності процесу СКВ майбутніх учителів; 2) спрямованість СКВ шляхом реалізації особистісно-діяльнісного підходу в межах реалізації принципу діалогу культур; 3) актуалізація можливостей гуманітарних предметів для СКВ майбутніх учителів з урахуванням їх спеціальності та кваліфікації; 4) стимулювання процесу саморозвитку майбутніх учителів у СКВ.

У процесі моделювання зовнішні та внутрішні педагогічні умови передбачають застосування змістового та виховного потенціалу гуманітарних дисциплін як інструмента соціокультурного виховання особистості, яка усвідомлює себе культурно-історичним суб'єктом, який: сприймає історію людства і свого народу в розвитку; відчуває відповідальність за свої вчинки, народ, країну, майбутнє людської цивілізації; усвідомлює взаємозалежність, цілісність світу і необхідність міжкультурного співробітництва народів у вирішенні глобальних проблем людства; визнає громадянські, зокрема культурні й мовні, права й свободи людини; виявляє готовність і здатність до співробітництва з іншими людьми та рухом до відродження ідеалів гуманізму в суспільстві, гармонізації відношень людини, природи і суспільства; виконує роль суб'єкта діалогу культур (рис.1).

У дисертації окреслено чинники СКВ в контексті досліджуваної проблеми: 1) креативний чинник визначає переорієнтацію виховання у процесі вивчення гуманітарних наук з предметно-змістового принципу засвоєння культурних надбань людства на особистісно орієнтований, що передбачає формування особистісної зрілості студента, розвиток творчих здібностей та особистісних якостей людини; 2) професійний чинник тлумачиться нами як відповідність високим вимогам до особистості педагога, що об'єктивно відображає його психолого-педагогічну готовність до інтегральної та соціально значущої діяльності виховання підростаючого покоління в нових соціокультурних умовах; 3) рефлексивний чинник визначає, рівень значущості впливу самої особистості майбутнього педагога на сутність, зміст, методику його подальшої професійної діяльності, від якої великою мірою буде залежати СКВ учнів.

З'ясовано, що комплекс цих чинників стимулює майбутніх учителів до становлення їх як суб'єктів соціокультурного простору, та визначає спрямованість наступної професійної діяльності в напрямі СКВ учнів.

Соціокультурні виховні можливості гуманітарних дисциплін у вищому педагогічному закладі визначаються перспективами становлення гармонійної цілісної особистості з потенціалом росту, що зумовлює формування якісно нового педагогічного мислення вчителя на всіх рівнях професійної діяльності та передбачає: переорієнтацію вищої освіти від підготовки спеціалістів за галузевими замовленнями щодо формування їх як інтелектуального потенціалу суспільства; вироблення у студентів уявлень про культуру як про вираження загальнолюдських інтересів з метою стимулу до самоосвіти і самовиховання; формування спеціалістів як інтелектуальних, творчих особистостей, здатних вирішувати складні педагогічні задачі і свідомих відповідальності перед суспільством за прийняття рішень.

У роботі доведено, що соціокультурні виховні можливості гуманітарних наук виявляються у створенні системи особистісного ставлення до культури у процесі оволодіння нею, що передбачає оцінювально-емоційний погляд на світ та себе в ньому, позитивне ставлення до гуманітарних дисциплін, до культури іншомовного народу та її представників. Тому основна мета вивчення гуманітарних дисциплін визначається як розвиток особистості студента, який здатний і бажає брати участь в міжкультурній комунікації, а отже, має достатній рівень соціокультурної вихованості.

У третьому розділі - „Експериментальна перевірка моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін” - представлено результати експериментальної перевірки моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

У процесі дослідження стану соціокультурної вихованості майбутніх учителів використовувалися критерії та показники, що визначали рівні соціокультурної вихованості студентів педагогічних ВНЗ. Критерії соціокультурного виховання визначені як якості, властивості й ознаки досліджуваного об'єкта, які дозволяють окреслити рівень його функціонування та розвитку. Показники - якісні або кількісні характеристики сформованості рівня соціокультурної вихованості майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних наук.

На основі теоретичного й практичного вивчення змісту моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів виокремлено рівні їх вихованості і характерні ознаки соціокультурної вихованості майбутніх учителів різних педагогічних спеціальностей (іноземної мови, української мови та літератури, історії).

Упровадження моделі СКВ майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін здійснювалося у три етапи: теоретико-ознайомлювальний включав постановку цілей і завдань, визначення ціннісних орієнтацій і мотивів щодо СКВ майбутніх учителів, основні форми та методи соціокультурного виховання („капсула культури”, міні-лекція з соціокультурною орієнтацією, міні-бесіди, „група явищ культури”, декодування, „аналіз міжкультурного спілкування”, міні-дослідження); самостійно-пошуковий визначався орієнтацією на формування у студентів умінь самостійної роботи над актуальними проблемами соціокультурного навчання й виховання, а також удосконаленням уміння використовувати соціокультурні знання на практиці шляхом застосування проблемних та евристичних методів, проблемних педагогічних соціокультурних ситуацій та завдань („міні-драма про культуру”, педагогічна, рольова та ділова гра, круглий стіл, проектування, завдання пошуково-ігрового, пошуково-пізнавального, пошуково-творчого характеру); індивідуально-творчий етап реалізації моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін визначався автономною методичною діяльністю студентів у практичній діяльності під час проходження педагогічної практики (драматизація, педагогічна практика, методична майстерня, нестандартні заняття).

Запропонований автором навчально-методичний посібник „Розвиток особистості на заняттях англійської мови” розглядається в дисертаційному дослідженні як елемент впровадження моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів на етапі проходження педагогічної практики та орієнтований на реалізацію соціокультурних знань та умінь, набутих у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, що визначають рівень соціокультурної вихованості студентів.

Результати експериментальної перевірки моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін вказують на суттєві зміни в опануванні соціокультурними знаннями та соціокультурними вміннями у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, що визначає рівень їх соціокультурної вихованості (табл.1, рис 2).

Таблиця 1. Рівні сформованості соціокультурної вихованості майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін

Рівні	До експерименту	Після експерименту
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
	АЗ	%	АЗ	%	АЗ	%	АЗ	%
Високий	11	6,4	9	6,2	59	34,3	21	14,6
Достатній	52	30,2	46	32,0	99	57,6	85	59,0
Початковий	109	63,4	89	61,8	14	8,1	38	26,4

Рис. 2. Рівні сформованості соціокультурної вихованості студентів КГ і ЕГ до та після експерименту

Результати формувального етапу експерименту перевірені методами математичної статистики t-критерія Стьюдента та - кутового перетворення Фішера.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв'язання проблеми підвищення рівня соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін в умовах вищого навчального закладу, що виявляється у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці моделі СКВ.

1. Визначення взаємозв'язків та взаємозалежностей загальнонаукового (виховання), багатоаспектних (соціокультурний підхід, соціокультурне виховання, соціокультурне виховання майбутніх учителів), інструментальних (діалог культур, міжкультурне спілкування, соціокультурна орієнтація, автентичний матеріал, соціокультурне середовище) понять дослідження дозволило назвати провідними ознаками категорії „соціокультурне виховання” такі: цілеспрямований, планомірний, організований, систематичний процес формування особистості, який забезпечує розвиток знань, умінь та особистісних якостей, спрямованих на розвиток загального та культурологічного світогляду за умови реалізації взаємозв'язку мови та культури під впливом соціокультурних чинників.

Проведений аналіз історико-педагогічної літератури показав, що становлення і розвиток ідей соціокультурного виховання можна співвіднести з п'ятьма основними періодами еволюції ідей СКВ: І - етап емпіричних уявлень про сутність окремих характеристик особистості в соціальному та культурному контекстах епохи (Античність та Середньовіччя); ІІ - етап становлення гуманістичних принципів виховання, що характеризується орієнтацією на формування культуровідповідних якостей особистості в процесі засвоєння культурних надбань цивілізації (епоха Відродження); ІІІ етап - початкового теоретичного обґрунтування ідей СКВ на засадах природо- та культуровідповідності, етнічної та конфесійної спрямованості виховання як складової культури народу (епоха Нового часу); ІV - етап соціокультурного підходу, що визначається особистісним прилученням до культурно-освітнього діяльнісного освоєння дійсності на засадах загальнолюдських та національних цінностей; V етап - становлення системи соціокультурного виховання, що характеризується врахуванням пріоритетних тенденцій розвитку педагогічної науки в контексті творчого й неупередженого засвоєння світового культурного досвіду та соціокультурних здобутків окремих націй з метою виховання громадянина світу, якому притаманні демократичність, відкритість, толерантність, повага до цивілізаційних надбань людства.

2. У ході проведеного теоретичного дослідження проблеми визначено специфіку соціокультурного виховання майбутніх учителів і обґрунтовано: психолого-педагогічні характеристики (врахування вікових особливостей студентів та специфіки вихованого впливу на них); психологічні закономірності (формування розвиненого соціокультурного мислення особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу в ході вивчення гуманітарних дисциплін); психологічні механізми соціокультурного виховання та педагогічних можливостей ВНЗ; що дозволяє тлумачити СКВ як процес взаємодії основних суб'єктів освітнього процесу - викладача та студента.

Доведено, що педагогічні можливості вищого навчального закладу передбачають наявність культурного та виховного середовища, можливість засвоєння сукупності соціально-гуманітарних наук, формування соціокультурних умінь, які розглядаються як умова досягнення достатнього рівня соціокультурної вихованості майбутніх учителів.

Визначено сутність та значущість чинників СКВ майбутніх учителів: креативного, що передбачає включення людини у дійсність світового простору і часу, саморозвиток та самопізнання у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, переорієнтацію виховання з предметно-змістового принципу засвоєння культурних надбань людства на особистісно орієнтований; професійного, який визначається необхідністю комплексу знань про цінності, зразки поведінки, звичаї, традиції, мови, рух суспільної культури, здатністю здійснювати компаративний аналіз культур різних народів, відповідність високим вимогам до особистості педагога у контексті його психолого-педагогічної готовності до інтегральної та соціально значущої діяльності виховання підростаючого покоління в нових соціокультурних умовах; рефлексивного, що визначає специфіку взаємовпливу культур крізь призму культурного світобачення людини; виховання в контексті європейських країн. Доведено, що комплекс цих чинників стимулює майбутніх учителів до становлення їх в якості суб'єкта соціокультурного простору, що істотно впливає на спрямованість подальшої професійної діяльності до СКВ учнів.

3. З метою виявлення ефективності запропонованої моделі СКВ майбутніх учителів розроблено та організовано процедуру експериментального дослідження, яка складалася з констатувального та формувального етапів.

Експериментальна перевірка моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін дозволила підтвердити ефективність основних форм та методів соціокультуного виховання, насамперед, засобами іноземної мови („капсула культури”, міні-лекція, міні-бесіди, „група явищ культури”, декодування, „аналіз міжкультурного спілкування”, міні-дослідження, „міні-драми про культуру”, педагогічні, рольові та ділові ігри, круглий стіл, проектування, завдання пошуково-ігрового, пошуково-пізнавального, пошуково-творчого характеру, драматизація, педагогічна практика, методична майстерня, нестандартні заняття та ін.), використання яких значно сприяє формуванню системи соціокультурних знань та вмінь, реалізує виховний потенціал іноземних мов, стимулює пізнавальну активність студентів, викликає особистісну зацікавленість та формування особистісно значущих професійних якостей та достатнього рівня соціокультурної вихованості.

Упровадження розробленої моделі соціокультурного виховання в експериментальних групах окреслило суттєві зміни в опануванні соціокультурними знаннями та оволодінні соціокультурними вміннями в процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Узагальнення результатів експериментального дослідження з використанням методів математичної статистики (t-критерія Стьюдента, - кутового перетворення Фішера) та порівняльного аналізу засвідчили наявність вираженої зміни співвідношень у контрольних та експериментальних групах.

4. Результатом дослідження став висновок, що ефективне здійснення соціокультурного виховання майбутніх вчителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін можливе за умови реалізації низки педагогічних умов СКВ, які передбачають застосування змістового та виховного потенціалу гуманітарних дисциплін як інструмента соціокультурного виховання особистості, яка усвідомлює себе в якості культурно-історичного суб'єкта: забезпечення інтегративної цінності процесу СКВ майбутніх учителів; його спрямованості на реалізацію особистісно орієнтованого особистісно-діяльнісного підходів у контексті принципу діалогу культур; актуалізацію можливостей гуманітарних предметів для СКВ майбутніх учителів з урахуванням їх спеціальності та кваліфікації; стимулювання процесу саморозвитку майбутніх учителів у СКВ у процесі інтерактивної взаємодії шляхом оптимального співвідношення активних методів навчання, режимів роботи, різних форм аудиторної і позакласної роботи.

Визначено стан соціокультурної вихованості майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, виокремлено критерії (мотиваційно-ціннісний, змістовий, практичний); показники (володіння системою соціокультурних знань, базовими історичними, філософськими, методичними, технологічними та психолого-педагогічними знаннями; спрямованість майбутніх учителів на досягнення відповідного рівня соціокультурної вихованості, особистісно-професійна значущість СКВ для майбутнього вчителя; розуміння сутності СКВ та його значущості у процесі професійної підготовки, здатність до вибору доцільної навчальної інформації у процесі СКВ) та рівні соціокультурної вихованості студентів педагогічних ВНЗ (початковий, достатній та високий), а також характерні ознаки соціокультурної вихованості майбутніх учителів різних педагогічних спеціальностей (іноземної мови, української мови та літератури, історії). Зроблено висновок про відмінності у рівні їх особистісного потенціалу та сформованості соціокультурних норм поведінки.

Результати педагогічного експерименту підтвердили правильність висунутої гіпотези та ефективність реалізованої моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Перспективи подальших досліджень проблеми соціокультурного виховання майбутніх учителів вбачаються у вивченні історико-педагогічного досвіду соціокультурного виховання в Україні та за її межами; у дослідженні технологічного аспекту соціокультурного виховання в непедагогічних навчальних закладах; у здійсненні компаративного аналізу проблеми соціокультурного виховання майбутніх учителів.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях автора

Статті у наукових фахових виданнях

1. Михайлова О.С. Готовність старшокласників до соціокультурного виховання як науково-теоретична проблема / О.С. Михайлова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошук : Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко та ін. - Київ-Запоріжжя, 2004. - Вип. 31. - С. 94-101.

2. Михайлова О.С. Науково-теоретичні засади проблеми соціокультурного виховання у середній школі / О.С. Михайлова // Вісник ЖДУ. - 2004 - Вип. 17. - С. 24-27.

3. Михайлова О.С. Формування особистості старшого школяра у процесі вивчення іноземної мови / О.С. Михайлова // Вісник ЖДУ. - 2004. - Вип. 19. - С. 179-183.

4. Михайлова О.С. Психолого-педагогічна модель соціокультурного виховання / О.С. Михайлова // Вісник ЖДУ. - 2005 - Вип. 25. - С. 222-225.

5. Михайлова О.С. Методичні основи соціокультурного виховання старших школярів за допомогою іноземної мови / О.С. Михайлова // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Cерія 17. Теорія і практика навчання та виховання : Збірник наукових праць. - К.: НПУ, 2006. - Вип. 5. - С. 199-210.

6. Михайлова О.С. Психологічний розвиток особистості у процесі соціокультурного виховання / О.С. Михайлова // Гуманітарний Вісник ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - С. 321-324.

7. Михайлова О.С. Соціокультурне виховання як історична проблема / О.С. Михайлова // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Частина 1 / Гол. ред. М.Т. Мартинюк. - К.: Міленіум, 2006. - С. 169-176.

8. Михайлова О.С. Етапи соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін / О.С. Михайлова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 48. Серія: педагогічні науки : Збірник. - Чернігів: ЧДПУ, 2007. - № 48. - С. 189-193.

9. Михайлова О.С. Літературно-музичний вечір як форма соціокультурного виховання (на прикладі свята, присвяченого Дню Святого Валентина) / О.С. Михайлова // Іноземні мови в навчальних закладах. - К. : Педагогічна преса, 2008. - Вип. 1(29). - С. 94-102.

публікації в інших виданнях

10. Михайлова О.С. Розвиток особистості на уроках англійської мови / О.С. Михайлова. - Х.: Вид. група „Основа”, 2006. - 112 с.

11. Михайлова О.С. Організація масових позакласних заходів як засіб соціокультурного виховання старшокласників / О.С. Михайлова // Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції. - Тернопіль, 2004. - С. 140-141.

12. Mikhailova O.S. Sociocultural Upbringing by means of a Foreign Language /O.S. Mikhailova // English in the 3-rd Millenium. Abstracts of the participants of the 5^th National TESOL-Ukraine Forum for Students of Humanities. - Kyiv, 2004. - p. 72-73.

13. Михайлова О.С. Готовність учителів іноземної мови ЗНЗ до соціокультурного виховання / О.С. Михайлова // Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами інноваційних освітніх технологій : Зб. наук. праць /За заг. ред. О.А. Дубасенюк, О.Є. Антонової. - Вип. 2. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2005. - С. 144-147.

14. Михайлова О.С. Психологічна структура соціокультурного виховання особистості / О.С. Михайлова // 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє: Тези доповідей наукової конференції кафедри ЮНЕСКО КНЛУ, 22-23 лютого 2006 р. / Відп. ред. А.М. Чернуха. - К.: Вид. Центр КНДУ, 2006. - С. 116-118.

15. Михайлова О.С. Соціокультурне виховання майбутніх учителів у процесі мікровикладання нестандартних уроків / О.С. Михайлова // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доп. ІІІ Міжнарод. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 18-19 трав. 2006 р.: У 2-х т. / Уклад. В.Й. Лажнік, С.В. Федонюк. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волинcького держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - Т.1. - С.418-420.

16. Михайлова О.С. Соціокультурні виховні можливості гуманітарних дисциплін у вищому педагогічному закладі / О.С. Михайлова // Актуальні проблеми професійно-педагогічної освіти та стратегії розвитку : Зб. наук. праць / За заг. ред. О.А. Дубасенюк, Л.В. Калініної, О.Є. Антонової. - Житомир: Вид-во ЖДУ, 2006. - С. 60-63.

17. Михайлова О.С. Соціокультурне виховання майбутніх учителів за допомогою спецкурсу “Upbringing through Culture” / О.С. Михайлова // Наука. Образование. Технологии - 2008. Материалы Международной научно-практической конференции. - Барановичи, 2008. - Книга 1. - С. 214-216.

АНОТАЦІЯ

Михайлова О.С. Соціокультурне виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2010.

У дисертації визначено сутність соціокультурного виховання майбутнього вчителя-гуманітарія, його зміст, форми і методи; обґрунтовано й експериментально перевірено модель соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін; окреслено умови та чинники її реалізації; уточнено базовий категорійно-понятійний апарат; встановлено стан соціокультурної вихованості; виокремлено критерії, показники, рівні та характерні ознаки соціокультурної вихованості майбутніх учителів різних педагогічних спеціальностей (іноземної мови, української мови та літератури, історії).

Результатами експерименту доведено ефективність розробленої моделі соціокультурного виховання майбутніх учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Ключові слова: соціокультурне виховання, майбутні учителі, гуманітарні дисципліни, соціокультурна вихованість.

АННОТАЦИЯ

Михайлова О.С. Социокультурное воспитание будущих учителей в процессе изучения гуманитарных дисциплин. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания - Дрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франко, Дрогобыч, 2010.

Диссертационная работа является теоретико-экспериментальным исследованием проблемы социокультурного воспитания будущего учителя-гуманитария в новых поликультурных условиях.

В работе проанализировано состояние данной проблемы в отечественной и зарубежной психолого-педагогической, философско-исторической литературе; уточнен и систематизирован базовый категориально-понятийний аппарат, который включает общенаучные, многоаспектные и инструментальные понятия; представлен базовый анализ понятий „социокультурное воспитание”, „социокультурное воспитание будущих учителей” и „гуманитарные дисциплины”. Исследование историко-педагогических предпосылок эволюции социокультурного воспитания дало возможность выделить пять основных периодов развития идей социокультурного воспитания.

В работе представлена и обоснована психологическая структура личности студента, состоящая из воспитательных знаний, качеств, педагогической направленности будущего учителя; построена психолого-педагогическая модель социокультурного воспитания, включающая подходы к социокультурному воспитанию (системный, личностно-ориентированный, технологический, аксиологический, культурологический, креативный), сферы (гуманистическая, содержательная, трудовая, эстетическая, сфера гражданских ценностей) и функции социокультурного воспитания (познавательная, коммуникативная, диагностико-прогностическая, нормативная, когнитивная, эмоционально-мотивационная, обучающая, воспитательная, организационная); определены педагогические возможности высшего учебного заведения к социокультурном воспитании будущих учителей.

Теоретически обоснована и экспериментально проверена модель социокультурного воспитания будущих учителей в процессе изучения гуманитарных дисциплин; определены условия и факторы ее реализации: креативный, рефлексивный и профессиональный, которые стимулируют будущих учителей стать субъектами социокультурного пространства, а также направленности последующей профессиональной деятельности в социокультурном воспитании учеников.

В процессе исследования состояния социокультурной воспитанности будущих учителей в процессе изучения гуманитарных дисциплин выделены критерии (содержательный, мотивационно-ценностный, практический) и показатели (система базовых исторических, философских, методических, технологических, психолого-педагогических и социокультурных знаний), которые определили уровни социокультурной воспитанности студентов педагогических вузов; изучено подготовку к социокультурному воспитанию будущих учителей Украины в новом социокультурном пространстве.

Выявлена зависимость эффективности социокультурного воспитания будущих учителей от уровней социокультурной воспитанности (начального, достаточного и высокого), а также от характерных признаков социокультурной воспитанности будущих учителей разных педагогических специальностей (иностранных языков, украинского языка и литературы, истории).

Доказано, что социокультурное воспитание будущих учителей в процессе изучения гуманитарных дисциплин следует строить на основе трех этапов (теоретически-ознакомительного, самостоятельно-поискового, индивидуально-творческого).

В процессе экспериментальной работы разработаны формы и методы (мини-лекция, драматизация, мини-драма, ролевая игра, пресс-конференция, круглые столы, дискуссии, мини-исследования, проектная работа, нестандартные занятия) социокультурного воспитания будущих учителей в процессе изучения гуманитарных дисциплин, использование которых повышает уровень фоновых, базовых исторических и страноведческих знаний студентов, реализации воспитательного потенциала, стимулирующего познавательную активность, вызывающего личную заинтересованность и формирующего личностно значимые профессиональные качества и достаточный уровень социокультурной воспитанности.

Результаты экспериментальной работы доказывают эффективность разработанной модели социокультурного воспитания будущих учителей в процессе изучения гуманитарных дисциплин.

Ключевые слова: социокультурное воспитание, будущие учителя, гуманитарные дисциплины, социокультурная воспитанность.

...