Формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. Сучасний стан соціально-економічного розвитку України характеризується значними змістовими та структурно-організаційними змінами, спрямованими на реформування національної системи освіти, її інтеграцію у міжнародний освітній простір.

Закони України „Про освіту” (1996 р.), „Про вищу освіту” (2002 р.), основні положення Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ ст., Державні програми „Освіта (Україна ХХІ століття)”, „Вчитель” та основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу відображають стратегічні завдання та вимоги до рівня професійної підготовки майбутніх фахівців.

Професійна компетентність учителя визначається стратегічною метою сучасної вищої педагогічної освіти. Учитель інформатики повинен не тільки володіти предметними знаннями та вміннями, а й усвідомлювати свою соціальну відповідальність, бути здатним до самоосвіти, саморозвитку і самостійного оволодіння інноваційними технологіями, уміти визначати й досягати нових педагогічних цілей.

Проблема формування професійної компетентності розроблялася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці. Дослідженню феномена професійної компетентності вчителя присвячені роботи В. Адольфа, О. Антонової, В. Беспалька, С. Вітвицької, В. Дьоміна, О. Дубасенюк, І. Зязюна, Н. Кузьміної, А. Маркової, Є. Павлютенкова, В. Сластьоніна та ін.

Різні аспекти окресленої проблеми розглядалися у працях вітчизняних і зарубіжних учених: індивідуально-диференційований підхід у професійній підготовці майбутніх учителів (С. Овчаров); кредитно-модульна система організації процесу навчання вчителів інформатики (О. Спірін); професійна підготовка на основі сучасних мережевих технологій (Л. Брескіна); система методичної підготовки вчителя інформатики (Н. Морзе); формування професійної компетентності вчителя інформатики (Т. Добудько); педагогічні умови професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики (Т. Тихонова); формування технологічної культури майбутнього вчителя інформатики (С. Прийма).

Аналіз наукових джерел засвідчує, що проблема формування професійної компетентності майбутніх учителів інформатики вивчена недостатньо, не розроблено модель її формування у студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

У педагогічній літературі підкреслюється важливість застосування засобів моделювання, що забезпечує практичну спрямованість навчання. Проблема моделювання педагогічних процесів і систем досліджувалася в контексті: застосування методу моделювання в дидактиці (Ю. Лавриков, В. Пікельна, Г. Сухобська, Л. Фрідман); моделювання педагогічних ситуацій як способу підготовки майбутніх фахівців (О. Березюк, О. Власенко, А. Дахін, Ф. Жихаренко, Ю. Кулюткін); обґрунтування теоретико-методологічних основ математичного моделювання професійної діяльності вчителя (Р. Шеннон, М. Якубовські); визначення психологічних аспектів моделювання (О. Братко, В. Штофф, Д. Ельконін).

Водночас, у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики моделювання не знаходить широкого й систематичного застосування. Недостатньо розроблені методика та інструментальні засоби його реалізації, з огляду на те, що у реальній педагогічній дійсності існують протиріччя між: сучасними вимогами до вчителя інформатики та якістю його професійної підготовки у вищому навчальному закладі; потенційними можливостями компетентнісного підходу та недостатнім науково-методичним забезпеченням його реалізації; необхідністю формування професійної компетентності майбутніх учителів інформатики та обмеженими можливостями використання традиційних дидактичних методів і засобів навчання.

Аналіз наукових джерел та результатів практичної діяльності вчителів інформатики дає можливість стверджувати, що проблема формування професійної компетентності майбутнього вчителя, здатного до моделювання навчально-виховного процесу, самостійної генерації нових педагогічних ідей та технологій, потребує глибокого та систематичного вивчення.

Отже, актуальність означеної проблеми, необхідність розв'язання існуючих протиріч та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дослідження „Формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання”.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні моделі, практичній розробці та експериментальній перевірці технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики.

Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:

1. Проаналізувати стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії та практиці, уточнити сутність базових понять.

2. Науково обґрунтувати модель формування професійної компетентності вчителя інформатики; визначити критерії, показники та рівні її сформованості.

3. Розробити та експериментально перевірити технологію формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання.

4. Підготувати методичні рекомендації щодо формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики у вищому навчальному закладі.

1. Професійна компетентність учителя інформатики як педагогічна проблема

Розкрито теоретико-методологічні засади компетентнісного підходу; наведено результати теоретичного аналізу сутності та взаємозв'язку базових понять дослідження; визначено зміст і структуру професійної компетентності вчителя інформатики.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано процес становлення компетентнісного підходу у сфері освіти в Україні та за кордоном як провідного підходу до організації навчально-виховного процесу. Виділено передумови його виникнення (соціально-економічні, освітні, педагогічні) та етапи становлення.

На основі зіставлення існуючих підходів до підготовки майбутніх фахівців, здійсненого за схемою рівнів методології І. Блауберга, Е. Юдіна, визначено, що компетентнісний підхід належить до конкретно-наукової методології, та виокремлено його провідну категорію - компетентність.

Згідно логіки дослідження здійснено аналіз та уточнення базових понять: ,,компетентність”, ,,компетенція”, ,,професійна компетентність”, ,,професійна компетентність учителя інформатики”, ,,професіоналізм”, ,,майстерність”, ,,формування професійної компетентності”, ,,формування професійної компетентності вчителя інформатики”, ,,моделювання”, ,,засіб”, ,,засоби моделювання”. Аналіз поняттєво-термінологічного апарату дав можливість визначити спільне та відмінне у взаємозв'язку основних понять дослідження, що свідчить про різноманітність підходів до змістового розгляду, складність їх утворення.

У процесі контент-аналізу базових понять з'ясовано сутність категорії ,,професійна компетентність учителя інформатики”, що розглядається як система знань, умінь, особистісних якостей, формування та розвиток яких дозволить розв'язувати типові професійні задачі, а також проблеми, що виникають у реальних ситуаціях педагогічної діяльності, що передбачає здатність учителя до професійного та особистісного зростання.

Поняття ,,формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики” розглядається у дослідженні як процес оволодіння стійкими, інтегрованими, системними знаннями з педагогіки, психології, інформатики та методики її викладання, вміннями застосовувати їх у нових, нестандартних ситуаціях з використанням засобів моделювання з метою забезпечення розвитку особистісних якостей і властивостей, що визначаються здатністю до продуктивної професійної діяльності.

Визначено, що засоби моделювання - це інформаційні та інтелектуальні об'єкти, призначені для використання суб'єктами навчального процесу (викладачами та студентами) з метою формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики. До них віднесено відтворення педагогічних ситуацій, графічне представлення навчального матеріалу, використання програмного забезпечення та ін.

Обґрунтовано, що структурними компонентами професійної компетентності вчителя інформатики є: мотиваційно-ціннісний, змістовий, діяльнісний, особистісний та дослідницько-рефлексивний. Виділено функції досліджуваного поняття - пізнавальну (гносеологічну), комунікативну, адаптивну, нормативну, оцінну (інформативну), розвиваючу.

Таким чином, було створено підґрунтя для розробки відповідної моделі й визначення критеріїв, показників професійної компетентності та рівнів її сформованості.

2. Модель формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики

Науково обґрунтовано й розроблено відповідну модель; визначено критерії, показники та рівні професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики.

Під моделлю формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики розуміємо теоретичне обґрунтування та сутнісне тлумачення структурних компонентів, що розкриває особливості змісту та структури, послідовність, взаємозв'язок усіх складових означеного процесу.

Визначено основні принципи формування означеної компетентності: адекватності, інтеграції, технологічності, професійно-педагогічної спрямованості та індивідуалізації.

Результатом аналізу наукових джерел, здійсненого в ході дослідження, стало виокремлення структурних складових моделі формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики: цільової (включає соціальне замовлення, мету та завдання процесу формування професійної компетентності), змістової (передбачає наявність знань, умінь і навичок, якими мають оволодіти майбутні вчителі інформатики), операційної (визначається методами, засобами та формами формування професійної компетентності) та результативної (зумовлену переходом на більш високий рівень професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики).

Виділено три взаємопов'язані групи педагогічних умов, що забезпечують ефективне формування означуваної компетентності майбутнього вчителя інформатики: організаційно-методичні, технологічні, рефлексивні.

У процесі дисертаційного дослідження з'ясовано, що навчально-виховний процес має передбачати активну розумову діяльність студентів як в аудиторний, так і у позааудиторний час із залученням майбутніх фахівців до колективної, групової, індивідуальної роботи, розв'язання проблемних ситуацій із застосуванням інтерактивних методів навчання.

Доведено, що у процесі реалізації вищезазначених компонентів розробленої моделі формується професійна компетентність майбутнього вчителя інформатики.

На основі експериментальних даних визначено критерії професійної компетентності: мотиваційний (усвідомлення особистісної та суспільної значущості майбутньої професії, інтерес до всіх складових професійної компетентності та їх використання, наявність мотивів та потреб у формуванні професійної компетентності); когнітивний (знання про сутність означеної компетентності, усвідомлення її значущості для підготовки майбутнього педагога в умовах переходу до інформаційного суспільства, володіння системою знань, необхідною та достатньою для успішної майбутньої професійної діяльності); операційний (сукупність професійних умінь (гностичних, проективних, конструктивних, організаційних, комунікативних, дидактичних, управлінських), активне використання інформаційних технологій у професійній діяльності як засобу пізнання та розвитку професійної компетентності, самовдосконалення та творчості, а також виховання відповідних якостей учнів); творчо-особистісний (професійно значущі якості особистості); рефлексивний (розуміння власної ролі в колективі та усвідомлення результатів своєї діяльності та відповідальності за них, самопізнання і самореалізації у професійній діяльності). Визначено їх показники та чотири рівні професійної компетентності майбутніх учителів інформатики: адаптивний (низький), алгоритмічний (середній), частково-пошуковий (достатній), творчий (високий).

Адаптивний рівень характеризується недостатньою сформованістю професійних намірів, відсутністю необхідних знань та вмінь для розв'язання педагогічних ситуацій, репродуктивним виконанням діяльності, неадекватною самооцінкою.

Для алгоритмічного рівня характерним є епізодичний інтерес до педагогічної професії, недостатнє вміння використовувати наявні знання для формування професійної компетентності, нестійка потреба у самовдосконаленні.

Частково-пошуковий рівень відрізняється розвиненою суб'єктною позицією, яка виявляється в усвідомленості своїх дій та можливостей, прагненні до прийняття рішень, внесенні змін при використанні запозиченого досвіду, наявністю інтересу до майбутньої професії, розумінням її значущості, проте недостатньою чіткістю у визначенні цілей формування професійної компетентності.

Творчий рівень характеризується: сформованістю стійкого інтересу до педагогічної професії; здатністю до нестандартного розв'язання завдань, поглиблення знань та прийняттям усвідомлених рішень з урахуванням прогнозування наслідків своїх дій; прагненням до самовираження, самовдосконалення, об'єктивної самооцінки в професійній діяльності; володінням способами самодіагностики і саморозвитку.

3. Реалізація експериментальної технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання

Визначено програму та методику педагогічного експерименту, розроблено технологію формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання, проаналізовано та узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи.

Визначений розподіл студентів за рівнями професійної компетентності на констатувальному етапі експерименту засвідчив, що понад третини студентів (36 %) мають низький рівень професійної компетентності.

Аналіз одержаних результатів підтвердив, що у процесі реалізації існуючої системи підготовки майбутніх учителів інформатики недостатньо приділяється уваги такому її аспекту, як формування професійної компетентності, що визначає необхідність розробки і впровадження у навчальний процес експериментальної технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання.

Доведено, що метою розробленої технології є створення умов для реалізації інтересів і потреб майбутнього вчителя, вільного й усвідомленого вибору ним способів власної навчальної діяльності та їх удосконалення, підвищення рівня професійної компетентності, здатності до творчої самореалізації у майбутній професійній діяльності.

Технологія формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання здійснювалася на мотиваційно-орієнтаційному, змістово-теоретичному, процесуально-діяльнісному, аналітико-коригуючому етапах.

На мотиваційно-орієнтаційному етапі відбувалося формування й усвідомлення мотивів і цінностей педагогічної діяльності. Зміст навчання передбачав засвоєння блоків дисциплін природничо-наукової, професійної та практичної підготовки, в процесі якої відбувається одночасна діагностика й апробація (проведення ділових ігор, відвідування й аналіз уроків) студентами своїх професійних можливостей. У якості засобів формування позитивної установки студентів на педагогічну діяльність, підвищення рівня професійної компетентності використовувалися навчально-педагогічні ситуації самопізнання шляхом спілкування з викладачами, одногрупниками, проведення проблемних лекційно-дискусійних занять, тренінгів, ігор.

Метою змістово-теоретичного етапу є оволодіння змістом фахових, психолого-педагогічних та методичних знань. Основною формою реалізації технології на цьому етапі стали лекції-презентації та міні-лекції з використанням таблиць, схем, текстів, що дало можливість студенту творчо відтворювати навчальну інформацію.

Процесуально-діяльнісний є логічним продовженням мотиваційно-орієнтаційного та змістово-теоретичного етапу. Згідно авторської моделі пріоритетним на цьому етапі було формування змістового і діяльнісного компонентів професійної компетентності, тобто поглиблення професійно значущих знань з психолого-педагогічних дисциплін та методики навчання інформатики, формування виділених умінь. З цією метою було розроблено і проведено серію спеціальних навчальних занять, у ході яких використовувалися моделі навчальних ігор (,,Кейс сучасного вчителя”, ,,Діагностика - план - дія”, ,,Контроль - корекція”, ,,Інтригуючі п'ятихвилинки”), що дозволило відтворити структуру педагогічної діяльності, підвищити професійну мотивацію. Тренінги, навчально-педагогічні задачі, інтегровані завдання використовувалися для формування відповідних умінь та навичок.

Пріоритетним на аналітико-коригуючому етапі було формування дослідницько-рефлексивного компоненту професійної компетентності вчителя інформатики. З цією метою здійснювалися: аналіз портфоліо студентів; обговорення студентами ситуацій з власної педагогічної діяльності, проектування шляхів їх вирішення; самооцінка студентами своїх проектувальних, організаційних, комунікативних умінь і визначення напрямів їх розвитку; тренінги рефлексії.

Результати самостійної роботи та мікровикладання фрагментів уроків демонструвалися майбутніми вчителями інформатики на лабораторних заняттях, конкурсах тощо.

Для вивчення взаємозв'язку між компонентами у структурі професійної компетентності був використаний метод рангової кореляції, який дав змогу виявити більш значущі зв'язки: між мотивами, потребами у формування професійної компетентності, методичними знаннями та рефлексивним уміннями; фаховими знаннями й особистісними якостями.

Ефективність упровадження експериментальної технології визначено за допомогою показників критеріїв професійної компетентності з використанням таких методів, як спостереження, анкетування, опитування, тестування та ін. Аналіз результатів підсумкового зрізу, що передбачав застосування методів статистичної обробки, зокрема t-критерію Стьюдента, критерію однорідності та порівняльного аналізу, підтвердили позитивну динаміку формування професійної компетентності майбутніх учителів інформатики.

Одержані результати засвідчили, що за період проведення формувального етапу експерименту в експериментальних групах, на відміну від контрольних, зменшилася кількість студентів з адаптивним (з 34,7 % до 13,7 %), алгоритмічним (з 42,1 % до 17,9 % ) рівнями професійної компетентності, водночас зросла кількість студентів із частково-пошуковим (з 17,9 % до 37,9 %), творчим (з 5,3 % до 30,5 %) рівнями професійної компетентності.

Результати, одержані після завершення формувального етапу експерименту, свідчать про ефективність упровадження моделі та технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання.

Висновки

професійний навчальний вчитель

Основні підсумки дослідження, узагальнення отриманих результатів дозволили зробити такі висновки, які підтвердили висунуту гіпотезу:

Результати аналізу стану проблеми формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики в теорії та практиці роботи вищої школи виявили, що існує суперечність між якістю його професійної підготовки та сучасними вимогами суспільства до системи освіти. Визначено, що вивчення проблеми професійної компетентності та її формування відбувалося поетапно на основі врахування соціально-економічних, освітніх, педагогічних умов.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та контент-аналізу уточнено та науково обґрунтовано базові поняття дослідження: професійну компетентність учителя інформатики як систему знань, умінь, особистісних якостей, формування та розвиток яких дозволить розв'язувати типові професійні задачі, а також проблеми, що виникають у реальних ситуаціях педагогічної діяльності, що передбачає здатність вчителя до професійного та особистісного зростання. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики розглядається нами як процес оволодіння стійкими, інтегрованими, системними знаннями з педагогіки, психології, інформатики та методики її викладання, вміннями застосовувати їх у нових, нестандартних ситуаціях з використанням засобів моделювання з метою забезпечення розвитку особистісних якостей і властивостей, що визначаються здатністю до продуктивної професійної діяльності. Засоби моделювання тлумачаться як інформаційні та інтелектуальні об'єкти, призначені для використання суб'єктами навчального процесу (викладачами та студентами) з метою формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики.

З урахуванням сучасних тенденцій у педагогічній теорії та практиці на основі системного, професіографічного, особистісного та компетентнісного підходу теоретично обґрунтовано модель формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики, структурними складовими якої є: цільова, змістова, операційна, результативна.

У запропонованій моделі визначено принципи, педагогічні умови, форми, методи ефективного формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання та етапи впровадження технології у процес професійної підготовки.

З'ясовано, що у результаті реалізації складових розробленої моделі формується професійна компетентність у майбутніх учителів інформатики.

На основі сучасних наукових досліджень виокремлено критерії професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики: мотиваційний, когнітивний, операційний, творчо-особистісний, рефлексивний, на основі яких визначено чотири рівні професійної компетентності (адаптивний, алгоритмічний, частково-пошуковий та творчий), що характеризуються ступенем прояву певних показників відповідних критеріїв.

Розроблено та експериментально перевірено технологію формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання, яка передбачала реалізацію мотиваційно-орієнтаційного, змістово-теоретичного, процесуально-діяльнісного, аналітико-коригуючого етапів.

Порівняння результатів дослідження засвідчило значне зменшення кількості студентів експериментальної групи порівняно з контрольною, у яких професійна компетентність сформована на адаптивному (низькому) рівні (13,7 % - експериментальна, проти 22,2 % - контрольна) та збільшення кількості тих, у яких досліджувана професійна компетентність сформована на творчому (високому) рівні (33,5 % проти 11,1 %).

Контрольний (аналітико-результативний) етап експериментальної роботи свідчить про ефективність упровадження експериментальної технології та правильність висунутої нами гіпотези.

У ході дослідження розроблено методичні рекомендації ,,Формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання в процесі вивчення методики навчання інформатики”, які містять: цільові установки дисципліни; зміст навчального матеріалу, представлений як у модульній (кількість навчальних модулів), так і в структурній формі (матриці зв'язків, структурно-логічні схеми, плани проведення конкретних навчальних занять); форми, методи і засоби навчання; сукупність педагогічних задач; подано систему оцінки, контролю і корекції навчального процесу.

Кожен з модулів складається із трьох підструктур - змістової, практичної, рефлексивної.

Проведене дослідження не претендує на всебічне розв'язання проблеми підготовки компетентних учителів інформатики. Передбачається продовження наукового пошуку за такими напрямами: вдосконалення змісту, форм, методів і технологій підготовки майбутніх учителів інформатики, залучення викладачів і студентів до використання моделювання у навчально-виховному процесі, розробки навчально-методичного забезпечення з урахуванням особливостей реалізації компетентнісного підходу.

Література

1. Сікора Я.Б. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання в процесі вивчення методики навчання інформатики: [методичні рекомендації] / Я.Б. Сікора. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2009. - 186с.

2. Сікора Я.Б. Зміст та структура поняття професійна компетентність вчителя інформатики / Я.Б. Сікора // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ : зб. наук. праць. Ч. ІІ. - Рівне, 2008. - C. 148-156.

3. Сікора Я.Б. Критерії та рівні сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики / Я.Б. Сікора // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - Вип. 42. - С. 154-159.

4. Сікора Я.Б. Компетентнісний підхід при вивченні ,,Методики навчання інформатики” / Я.Б. Сікора // Науковий вісник Ужгородського національного університету : Серія ,,Педагогіка. Соціальна робота”. - 2008. - № 14. - С. 143-146.

5. Сікора Я.Б. Структурно-функціональна модель формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики / Я.Б. Сікора // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2009. - Вип. 47. - С. 171-175.

Размещено на Allbest.ru