Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені БОРИСА ГРІНЧЕНКА

УДК 378.14.015.62: [006:002] (043.5)

педагогічні умови реалізації Компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Малик Галина Дмитрівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському університеті імені Бориса Грінченка, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор ХОРУЖА Людмила Леонідівна, Київський університет імені Бориса Грінченка, проректор з наукової роботи, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент Коваль Тамара Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри інформатики та комп'ютерних технологій, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, старший викладач НАЗАРЕНКО Наталія Степанівна, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, старший викладач кафедри англійської мови та перекладу, м. Хмельницький.

Захист відбудеться ?16? червня 2011 р. о 14год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.133.01 у Київському університеті імені Бориса Грінченка за адресою: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 18/2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського університету імені Бориса Грінченка (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 13/Б).

Автореферат розісланий ?14? травня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Сорока

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Стратегія підвищення якості вітчизняної освіти, реалізація її компетентнісної парадигми та розбудова інформаційного суспільства в Україні актуалізують процеси модернізації професійної підготовки фахівців насамперед в інтелектуальних сферах праці, до яких належить документознавство та інформаційна діяльність (далі - ДокІД). Завданням цих працівників є удосконалення документної інфраструктури, нагромадження й транслювання нових знань, підвищення результативності управлінської діяльності завдяки ефективному керуванню документаційними процесами.

Сучасний документознавець має широке функціональне поле діяльності, пов'язане з одержанням, використанням, поширенням і зберіганням соціально значущої документованої інформації для досягнення стратегічних і тактичних цілей суб'єктів інформаційних відносин. Якісна реалізація цих завдань професіоналом залежить від рівня його підготовки у вищому навчальному закладі, цілеспрямованого впровадження компетентнісного підходу в освіту, який передбачає результативну спрямованість навчально-виховного процесу на формування конкурентоспроможного фахівця, здатного до творчості й саморозвитку.

Теоретичні засади реалізації компетентнісного підходу як основи нової парадигми освіти та індикатора створення єдиного європейського освітнього простору концептуалізовано в Сорбонській та Болонській деклараціях, Лісабонській конвенції, Берлінському, Бергенському, Лондонському, Празькому комюніке, Будапештсько-Віденській декларації та інших документах.

В Україні нормативне підґрунтя впровадження компетентнісного підходу в освіту закладено в низці документів, зокрема: Національній доктрині розвитку освіти; Державній програмі розвитку освіти в Україні на 2006-2010 рр.; розпорядженні Кабінету Міністрів України “Деякі питання розроблення Національної рамки кваліфікацій” (№ 1727-р від 27.08.2010 р.); наказі Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року” (№ 612 від 13.07.2007 р.); Національному звіті України про впровадження положень Болонського процесу та інших.

Для розуміння особливостей реалізації компетентнісного підходу важливими є дослідження українських учених: І. Беха, Н. Бібік, О. Локшиної, О. Овчарук, В. Огнев'юка, Л. Паращенко, Н. Побірченко, О. Пометун, І. Родигіної, О. Савченко, С. Сисоєвої, С. Трубачевої, Ю. Швалба; російських науковців: В. Байденка, А. Вербицького, О. Дахіна, І. Зимньої, А. Маркової, Г. Селевка, О. Субетто, А. Хуторського; дослідників інших країн: Д. Боудена, Д. Дюбуа, Д.МакКлелланда, Б.Менсфілда, Д. Равена, Р. Стенберга, А. Стуф, Р.Уайта, Ф.Уінерта, П. Хагера.

Значну роль у дослідженні відіграли концептуальні положення щодо формування різних аспектів компетентності майбутніх фахівців: етичної (Л. Хоружа); життєвої (І. Єрмаков, Л. Сохань, М. Степаненко); соціальної (М. Докторович, В. Телефанко); комунікативної (С. Савіньйон, М. Свейн, Д. Хаймс, Н. Хомський); інформаційної (Н. Баловсяк, П. Кузяєв, С. Майорова).

Актуальність проблеми реалізації компетентнісного підходу знаходить своє відображення у працях, присвячених особистісно-професійному становленню майбутніх фахівців різних сфер: педагогічної (В. Баркасі, О. Бирюк, М. Князян, Л. Морська, Г. Мельниченко, С. Шехавцова); соціокультурної (В. Локшин); технічної (В. Петрук); фінансово-економічної (Л. Волкова); легкої промисловості (Н. Креденець).

Важливі передумови для перенесення ідей компетентнісного підходу у площину підготовки майбутніх документознавців заклали дослідники теоретичних проблем документознавства і прикладних аспектів документознавчої освіти (І. Антоненко, І. Баштанар, В. Бездрабко, Н. Гайсинюк, C. Дубова, І. Коканова, С. Кулешов, Н. Кушнаренко, О. Матвієнко, Н. Назаренко, Г. Сілкова, М. Слободяник, Л. Філіпова, Г. Швецова-Водка та інші).

Незважаючи на значний внесок вищеназваних учених у теорію і практику професійної освіти та широту охопленої проблематики, відзначаємо, що дослідження з документознавчої професіології й освіти перебувають на периферії наукового пошуку, а умови реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутніх документознавців не були предметом спеціального наукового дослідження, що не дало змоги розв'язати низку суперечностей, зокрема, між: необхідністю підвищення конкурентоспроможності майбутніх документознавчих кадрів та відсутністю загальнонаціональної концепції формування професійної компетентності, яка б відповідала міжнародним вимогам; потребою реформування вітчизняної документознавчої освіти на компетентнісних засадах згідно з міжнародними освітніми стандартами та недостатнім методичним забезпеченням цього процесу; необхідністю системної реалізації компетентнісного підходу у документознавчій освіті та браком відповідних наукових досліджень тощо.

Отже, необхідність розв'язання означених суперечностей, актуальність і недостатня наукова розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Педагогічні умови реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця”.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Київського університету імені Бориса Грінченка “Філософські, освітологічні та методичні засади компетентнісної особистісно-професійної багатопрофільної університетської освіти” (державний реєстраційний номер 0110U006274), а також згідно з планом науково-дослідних робіт Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу у рамках комплексної теми факультету управління та інформаційної діяльності “Освіта як пріоритет державної політики щодо розвитку кадрового потенціалу України” (державний реєстраційний номер 0110U005864). Тему дисертації затверджено Вченою радою Київського університету імені Бориса Грінченка (протокол № 1 від 28.01.2010 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 1 від 23.02.2010 р.).

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичній перевірці ефективності педагогічних умов реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутніх документознавців для підвищення її якості та результативності.

Згідно з метою визначено завдання дослідження:

1) здійснити науковий аналіз проблеми реалізації компетентнісного підходу у вітчизняній і зарубіжній педагогічній теорії й практиці та окреслити понятійне коло дослідження;

2) обгрунтувати ключові і професійні компетенції документознавця в контексті запровадження компетентнісного підходу у процес професійної підготовки;

3) визначити критерії, показники та рівні сформованості ключових і професійних компетенцій майбутніх документознавців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”;

4) виявити педагогічні умови реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутніх документознавців та здійснити їх експериментальну перевірку.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутнього документознавця. документознавець компетенція професійний педагогічний

Предмет дослідження - педагогічні умови професійної підготовки майбутнього документознавця на компетентнісних засадах.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали основні положення і висновки фундаментальних теорій та концепцій, присвячені: філософському осмисленню сучасних тенденцій розвитку освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Огнев'юк та інші); становленню системи неперервної освіти в умовах постіндустріального суспільства (Р. Гуревич, Н. Ничкало, С. Сисоєва та інші); професійній підготовці фахівців у вищій школі (А. Алексюк, М. Євтух, В. Козаков, В. Сластьонін та інші); підвищенню якості вищої освіти (М. Кісіль, В. Лутай, О. Ляшенко, К. Корсак та інші); інтеграції українського освітнього простору в міжнародний та створенню Національної системи кваліфікацій як інструмента реалізації компетентнісного підходу (О. Голубченко, В. Луговий, Ж. Таланова та інші); стандартизації освіти (Н. Авшенюк, С. Клепко, Ю. Татур та інші); дидактичним особливостям реалізації компетентнісного підходу (І. Бех, О. Бермус, І. Гушлевська, О. Дахін, А. Локшина, О. Овчарук, О.Пометун, О.Шемет та інші); використанню інформаційних технологій у навчальному процесі (М. Дергач, М. Жалдак, Т.Коваль та інші); особливостям підготовки майбутнього документознавця (В. Бездрабко, Н. Гайсинюк, С. Кулешов, Н. Кушнаренко, О. Матвієнко, Н. Назаренко, Ю. Палеха, М. Слободяник, Л. Філіпова та інші).

Для досягнення мети і розв'язання завдань наукового дослідження використано комплекс методів: а) теоретичних: аналіз (порівняльний, зіставний, контекстуально-дистрибутивний, проблемно-генетичний, історико-педагогічний), синтез, узагальнення, систематизація, класифікація, редукція, агрегація - для характеристики основних понять дослідження та вивчення генези компетентнісного підходу; системний, професіографічний, морфологічний аналіз - для дослідження компонентів професійної діяльності та визначення ключових і професійних компетенцій документознавця; дедукція, індукція, умовивід, екстраполяція - для перенесення ідей компетентнісного підходу у контекст підготовки майбутніх документознавців і виокремлення відповідних педагогічних умов його реалізації; б) емпіричних: діагностичні (анкетування, інтерв'ювання, бесіди); обсерваційні (пряме i непряме спостереження); прогностичні (моделювання процесу впровадження педагогічних умов професійної підготовки майбутнього документознавця); експертні оцінки; експериментальні (педагогічний експеримент для перевірки ефективності педагогічних умов реалізації КП); в) статистичних (математичної статистики) для кількісно-якісної інтерпретації отриманих даних та встановлення статистичної значущості результатів дослідження.

Експериментальна база та етапи дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, Галицькій академії та Національному аерокосмічному університеті імені М. Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут”. У формувальному експерименті було задіяно 315 студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” напряму підготовки “ДокІД”: 156 студентів - в експериментальних групах і 159 - в контрольних групах.

Методика експерименту розроблялася та апробувалася впродовж 1997-2011 рр. Відповідно до мети дослідження можна виділити декілька його етапів:

- емпірично-пошуковий (1997-2001 рр.) передбачав вивчення стану дoслiдженoстi прoблеми; аналіз вітчизняного і міжнародного досвіду реалізації компетентнісного підходу в освіті; визначення стратегії реалізації наукового задуму;

- аналітико-констатувальний (2002-2005 рр.) включав констатувальний експеримент; систематизацію й узагальнення емпіричних даних, розроблення теоретико-методичної системи підготовки майбутніх документознавців;

- уточнювально-формувальний (2005-2010 рр.) був присвячений уточненню концептуальних положень дослідження й здійсненню їх дослідно-експериментальної перевірки; розробленню відповідного навчально-методичного супроводу запровадження компетентнісного підходу, підготовці публікацій;

- завершальний (2010-2011 рр.) складався із систематизації й узагальнення результатів дослідження, аналізу труднощів та суперечностей, що впливали на ефективність упровадження педагогічних умов, розробки та впровадження методичних рекомендацій з означеної проблеми.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше сформульовано поняття “компетентнісний підхід у професійній підготовці майбутнього документознавця” як спрямованість освітньої діяльності на формування у майбутнього професіонала ключових і професійних компетенцій, що уможливлює поліфункціональність, поліпредметність, культуродоцільність та ефективність виконання ним життєво та професійно значущих завдань; визначено педагогічні умови запровадження компетентнісного підходу (науково-методичний супровід реалізації компетентнісного підходу; кореляція його етапів з етапами формування відповідних рівнів компетенцій; запровадження сучасних технологій навчання; підвищення професійної самоідентифікації майбутніх документознавців; моніторинг процесу реалізації компетентнісного підходу); обґрунтовано критерії (когнітивний, операційно-діяльнісний, особистісно-професійний), показники та рівні сформованості (оптимальний, продуктивний, репродуктивний, критичний) ключових (навчально-пізнавальних, соціальних, комунікативних, іншомовних) та професійних (документознавчих, інформаційно-аналітичних та інформаційно-технологічних) компетенцій з урахуванням динаміки, поступовості й кумулятивності їх формування у студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”; уточнено структуру професійної компетентності документознавця та його професіограму з урахуванням міжнародних стандартів; удосконалено зміст, форми й методи професійної підготовки майбутніх документознавців у вищому навчальному закладі; подальшого розвитку набуло вивчення генези компетентнісного підходу в освіті.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що удосконалено робочі навчальні плани напряму підготовки “ДокІД”; робочі програми з дисциплін “Вступ до спеціальності”, “Теорія комунікації”, “Створення тексту”, “Презентація науково-дослідної інформації”, “Іноземна мова”, “Міжнародні комунікації”; програму з навчальної перекладацької практики; розроблено методику діагностування рівнів сформованості вищеозначених компетенцій з використанням “Дублінських дескрипторів” і шкали ECTS; інформаційний пакет та довідник з ДокІД; термінологічний словник з комунікації; посібники серії “Topics & Beyond”, англомовні модулі “Патентування”, “Видавнича справа”, “Авторське право” та інші.

Матеріали дослідження можуть бути використані вищими навчальними закладами у процесі фахової підготовки не тільки майбутніх документознавців, а й фахівців інших споріднених спеціальностей. Основні положення дослідження та проект комплексної професіограми документознавця можуть застосовуватися для розроблення Національної рамки кваліфікацій вищої документознавчої освіти; вдосконалення Галузевого стандарту вищої освіти з напряму підготовки “ДокІД”; удосконалення навчальних планів і програм; підвищення кваліфікації документознавчих кадрів; реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці фахівців споріднених напрямів.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (довідка № 51-57-01 від 05.01.2011 р.), Галицької академії (довідка № 5-19/30 від 11.03.2011), Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (довідка № 2028 від 24.12. 2010 р.), Харківської державної академії культури (довідка № 38-01-18 від 10.01. 2011 р.), Національного аерокосмічного університету імені М.Є.Жуковського “Харківський авіаційний інститут” (акт від 25.02.2011 р.).

Вірогідність наукових результатів забезпечується: методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу наукових методів дослідження; репрезентативністю вибірки; багаторічним вивченням проблеми; практичним підтвердженням теоретичних положень в експериментальній роботі.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні положення дисертації висвітлювалися на науково-практичних та науково-методичних конференціях: міжнародних: “Оцінювання в техніці й освіті” (Івано-Франківськ, 2007); “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2008); всеукраїнських: “Наука в інформаційному просторі” (Дніпропетровськ, 2007); “Сучасні наукові досягнення-2008” (Миколаїв, 2008); “Освітологія - науковий напрям інтегрованого пізнання освіти” (Київ, 2010); “Механізми впровадження компетентнісного підходу до формування змісту освіти та організації навчально-виховного процесу” (Київ, 2010); “Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку” (Інтернет-конференція, 2010); “Професійна адаптація молодого вчителя в умовах змін ціннісної парадигми суспільства” (Київ, 2010); “Безперервна освіта: реалії та перспективи” (Івано-Франківськ, 2004, 2006, 2008, 2010).

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 10 публікаціях: 6 статей у провідних фахових виданнях; 1 - навчально-методичний посібник; 3 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 350 сторінок, із них 193 сторінки основного тексту. Рoбoта мiстить 26 таблиць та 11 рисункiв. У списку використаних джерел нараховується 460 найменувань (із них 108 англійською мовою). Додатки займають 104 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження і його мету, визначено завдання, об'єкт і предмет, методологічні та теоретичні засади, етапи дослідження, розкрито ступінь розробленості проблеми, його наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів, викладено дані про їх апробацію та упровадження у педагогічну практику, описано структуру роботи.

У першому розділі - “Теоретичні засади компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця” - здійснено науковий аналіз проблеми реалізації компетентнісного підходу у вітчизняній та зарубіжній педагогічній теорії і практиці, охарактеризовано основні категорії дослідження, проаналізовано особливості професійної діяльності документознавця, структуру його компетентності й передумови перенесення компетентнісного підходу у професійну підготовку майбутнього фахівця.

На основі аналізу психолого-педагогічних праць вітчизняних (Н. Бібік, С. Клепка, О. Овчарук, В. Огнев'юка, О. Пометун, С. Сисоєвої, Т. Коваль, Л. Хоружої та інших) і зарубіжних (Д. Боудена, Р. Стенберга, А. Стуф, П. Хагера та інших) учених виділено три групи понять, що віддзеркалюють сутність досліджуваної проблеми: 1) поняття, що формують теоретико-методологічне підґрунтя реалізації компетентнісного підходу в освіті; 2) поняття, пов'язані з особливостями професійної діяльності документознавця; 3) поняття, які відображають специфіку професійної підготовки майбутнього документознавця.

Поняття першої групи окреслюють інваріантне ядро компетентнісного підходу: змістоутворювальні результативно-цільові конструкти (компетенція та компетентність); структурно-змістове наповнення вищеназваних понять (знання, вміння, навички, досвід, цінності, мотиви, професійно значущі якості, Я-концепція); поняття, що віддзеркалюють родо-видове розмаїття структурних компонентів компетентності (професійні й освітні компетенції; ключові і предметні компетенції тощо); процесуальний конструкт (компетентнісний підхід); поняття, що описують цілісно-інтегративну сутність результату компетентнісної освіти та якісний рівень професійного зростання особистості (навчальний результат, кваліфікація, якість освіти, якість людини); поняття, які окреслюють нормативні аспекти формування компетентності фахівця (профіль компетенцій, модель компетенцій, карта компетентності, професійний стандарт, освітні стандарти; рамка кваліфікацій).

У результаті аналізу наукових, нормативно-правових та довідкових джерел систематизовано наукові підходи до визначення понять “компетенція” і “компетентність”, виявлено їхні спільні характеристики та суттєві відмінності, конкретизовано основні аспекти змістового наповнення.

При всій різноманітності тлумачень поняття “компетенція” (межі діяльності; повноваження; показник діяльності; зразок поведінки; демонстрування дії; узагальнені способи її виконання; комплекс певних характеристик, зокрема: знань, умінь, навичок, досвіду, цінностей, мотивів тощо), встановлено, що компетенція є первинною статичною категорією компетентнісного підходу, що задає зміст освіти й описує вимоги до дискретного результату навчальної діяльності (одиничної здатності людини виконувати певне соціально чи професійно значуще завдання).

Аналіз семантичного поля поняття “компетентність” (характеристика освіти; навчальний результат; готовність до професійної діяльності; спроможність вирішувати проблеми засобами навчальних предметів; загальна здатність; якість, міра, показник здатності ефективно виконувати певне завдання тощо) довів, що “компетентність” є похідною категорією компетентнісного підходу, яка описує інтегральну особистісну якість, сукупний навчальний результат інтегрованих знань, умінь та інших елементів, необхідний і достатній для здійснення стандартизованої кваліфікованої діяльності відповідного рівня.

З'ясовано, що професійні компетенції, які стандартизують вимоги до освітнього результату, утворюють модель професійної діяльності фахівця та фіксують необхідні для її реалізації набори знань, умінь, цінностей, мотивів, професійно значущих якостей особистості. Наголошено на важливій ролі ключових компетенцій у структурі компетентності й відзначено, що сформованість ключових і професійних компетенцій є результатом набуття предметних компетенцій.

Базуючись на результатах аналізу наукових праць Д. Бовдена, С. Вельде, М. Князян, О. Ларіонової, Ф. Мартона, Г. Митяєвої, Т. Сорочан та інших учених, компетентнісний підхід розглянуто з позиції зміщення акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування майбутніми фахівцями ключових і професійних компетенцій, що уможливлює поліфункціональність, поліпредметність, культуродоцільність та ефективність виконання фахівцем життєво й професійно значущих завдань. Обґрунтовано інноваційні особливості та функціональні можливості (методологічно-регулятивна, концептуально-теоретична, професійно-практико-освоювальна, гуманітарна або особистісно-розвивальна, адаптивна, критерійно-оцінювальна, стандартизаційно-нормотворча та інші) компетентнісного підходу.

У контексті сучасних тенденцій створення європейського простору вищої освіти зроблено висновок, що інструментом реалізації компетентнісного підходу має стати Національна рамка кваліфікацій.

Зміст документозавчих понять “інформація”, “документ”, “документознавство”, “інформаційна діяльність” відображаються у дефініції поняття “професійна компетентність документознавця”, яка розглядається як системна особистісно-професійна характеристика фахівця, що інтегрує знання, уміння, мотиви, цінності й професійно значущі якості, необхідні та достатні для ефективної професійної документно-інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення інформаційних потреб фізичних і юридичних осіб та держави.

Уточнено з урахуванням специфіки професійної діяльності майбутнього документознавця та особливостей компетентнісно орієнтованої освіти поняття третьої групи: “професійна освіта”, “професійна підготовка”, “професійне навчання”. Відповідно, “компетентнісний підхід у професійній підготовці документознавця” сформульовано як спрямованість освітньої діяльності на формування у майбутніх документознавців ключових і професійних компетенцій, що уможливлює поліфункціональність, поліпредметність, культуродоцільність та ефективність виконання життєво та професійно значущих завдань.

В окресленні термінологічного поля дослідження важливим є поняття “педагогічні умови реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця”, яке осистемлює предмет дослідження та презентує його як самодостатню цілісну єдність. У роботі воно розглянуто як взаємопов'язаний комплекс цілеспрямовано розроблених компонентів педагогічного процесу, діалектична взаємодія яких забезпечує досягнення майбутнім фахівцем відповідного рівня компетентності.

На основі проблемно-генетичного та історико-педагогічного аналізу наукових доробків Б. Блума, Ф. Боббітта, Р. Бояціса, P. Ганьє, Д. Дьюі, Д.МакКлелланда, Р. Міллера, Ж. Піаже, Ф. Скіннера, Л. Спенсера, С. Спенсера, Р. Уайта, Н. Хомського та інших дослідників представлено генезу компетентнісного підходу від умовно-компетентнісної ідеї до глобальної гармонізації освіти на його засадах. Охарактеризовано особливості різних концепцій запровадження компетентнісного підходу (когнітивну, біхевіористську, раціоналістичну, інтегративну, холістичну) й окреслено проблемне поле його реалізації у вітчизняній освіті: відсутність загальнонаціональної концепції та нормативно-правового забезпечення його впровадження, Національної системи кваліфікацій, складовою якої має стати Національна рамка кваліфікацій вищої освіти, недостатнє обґрунтування процесу формування компетентності майбутніх фахівців з ДокІД тощо.

Результати теоретичного аналізу компетентнісного підходу екстрапольовано у площину професійної діяльності документознавців та визначено їх ключові і професійні компетенції:

1) ключові: навчально-пізнавальні; соціальні; етичні; комунікативні; іншомовні;

2) загальнопрофесійні: загальноуправлінські (менеджмент інформаційних організацій, проектів, бюджету, кадрів); інформаційно-управлінські (менеджмент інформаційних ресурсів; менеджмент інформаційних послуг; менеджмент інформаційних технологій); інформаційно-правові (дотримання інформаційного законодавства);

3) спеціально-професійні: документознавчі, пов'язані з управлінням життєвим циклом документа; інформаційно-аналітичні (обробка інформації: аналіз, синтез, класифікація, згортання, пошук імпліцитних смислів тощо); інформаційно-технологічні (створення баз даних, інформаційних систем тощо);

4) спеціально-галузеві: документно-інформаційний менеджмент у певній галузі діяльності (політичній, економічній, екологічній тощо).

У результаті професіографічного дослідження та вивчення досвіду західних країн щодо розроблення національних систем кваліфікацій і рамок кваліфікацій вищої освіти встановлено відповідність між рівнями професійної компетентності документознавця та рівнями кваліфікацій вищої освіти напряму підготовки “ДокІД”, розроблено загальну схему адаптації Європейської рамки кваліфікацій вищої освіти до української документознавчої освіти, окреслено профіль компетенцій майбутнього документознавця, складовими якого стали: чотири ключових (навчально-пізнавальні, соціальні, комунікативні, іншомовні) і три професійних (документознавчі, інформаційно-аналітичні, інформаційно-технологічні) кластери компетенцій. У професіограмі також виокремлено професійно значущі якості документознавця, які стосуються його професійного самоствердження й етики, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення, здатності до дослідницької роботи, комунікації і міжособистісної взаємодії, управлінської діяльності.

У другому розділі - “Реалізація компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця” - досліджено реальний стан професійної підготовки майбутніх документознавців, визначено критерії, показники та рівні сформованості ключових і професійних компетенцій, обґрунтовано педагогічні умови реалізації компетентнісного підходу в документознавчій освіті.

У результаті вивчення вітчизняного досвіду підготовки майбутніх фахівців напряму “ДокІД” констатовано недостатню її зорієнтованість на компетентнісний підхід, невідповідність міжнародним стандартам, домінування традиційної знаннєвої методики навчання.

Логікою експериментального дослідження передбачено діагностику рівнів сформованості вищеозначених ключових і професійних компетенцій у студентів-документознавців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”. Із цією метою, з урахуванням напрацювань Р. Мейджера, Л. Морської, В. Петрук, Л. Спенсера, С. Спенсера та інших дослідників, розроблено типологію рівнів сформованості компетенцій майбутніх документознавців, які оцінювалися за відповідними критеріями та показниками: когнітивний (повнота, системність, систематизованість, глибина, дієвість, усвідомленість знань); операційно-діяльнісний (здатність самостійно й раціонально здійснювати визначену кількість навчально-професійних дій за певний період часу); особистісно-професійний (ставлення до діяльності; її інтенсивність і завершеність (від прагнення - до успішного виконання певної дії); мотиваційно-ціннісна спрямованість на розвиток професійно значущих якостей; розуміння власної відповідальності за результати діяльності). Визначені показники дозволяли врахувати динаміку, поступовість і кумулятивність формування відповідних компетенцій на різних етапах професійної підготовки майбутніх документознавців.

З використанням прийнятої в Україні 100-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень студентів, узгодженої зі шкалою, рекомендованою Європейською кредитно-трансферною системою, встановлено рівні сформованості компетенцій у студента-документознавця: оптимальний, продуктивний, репродуктивний і критичний.

Оптимальний рівень. Студентів цього рівня вирізняє цілісність, глибина і системність знань; самостійне здійснення всіх видів навчальної діяльності, її дослідницький характер; усталеніcть мотиваційно-ціннісної сфери, сформованість професійно значущих якостей, прагнення до особистісно-професійного самовдосконалення.

Продуктивний рівень. Студентам цього рівня притаманна системність фахових знань, але знижений інтерес до їх здобуття; самостійність у виконанні навчальних завдань; висока професійна зорієнтованість; відповідальність за свої навчальні досягнення; прагнення до самовдосконалення й професійного зростання.

Репродуктивний рівень. Для студентів цього рівня характерні брак цілісності і системності щодо здобуття професійних знань, відсутність творчого підходу до розв'язання професійних завдань; здійснення більшості видів навчальної діяльності не самостійно, а під керівництвом викладача; пасивність у саморозвитку і самовдосконаленні.

Критичний рівень. Особливістю студентів цього рівня є низька мотивація до здобуття знань, фрагментарне відтворення навчального матеріалу, байдуже ставлення до процесу власного професійного становлення, відсутність або нестійкість професійних мотиваційно-ціннісних орієнтацій.

У результаті вивчення кількісно-якісних характеристик реального стану професійної підготовки студентів напряму підготовки “ДокІД”, визначення рівнів сформованості досліджуваних компетенцій відзначено достатньо високий відсоток респондентів із критичним рівнем, що зумовило пошук педагогічних умов реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутніх фахівців, які забезпечили б її концептуальну й методичну цілісність.

В основу розробки цих педагогічних умов були покладені базові принципи компетентнісного підходу: визначення навчального результату у вигляді ключових і професійних компетенцій; демонстрування компетенцій у професійних та навчальних ситуаціях для підтвердження відповідного рівня їх сформованості; цілепокладання; відповідності змісту освіти вимогам професійної сфери; збалансування інтересів і потреб усіх суб'єктів освітнього процесу на основі професійних та освітніх стандартів; формування професійного універсалізму завдяки фундаменталізації освіти; встановлення відповідності між рівнями кваліфікацій і рівнями компетентності; квантитативності; застосування кредитно-модульної системи навчання; варіативності; контекстуальності; опори студента на власний соціальний досвід; студентоцентризму.

Укладено матрицю зовнішніх (соціально-політичних, соціально-економічних, нормативно-правових, професійно-змістових, теоретико-педагогічних, інформаційно-комунікаційних) та внутрішньо-інституційних (науково-методичних, організаційно-педагогічних, інформаційно-комунікаційних, психолого-педагогічних, кадрових, управлінських, ергономічних, економічних) умов реалізації компетентнісного підходу, яку трансформовано у систему експериментальних педагогічних умов, що мають універсальний характер і утворюють структурну оболонку технологій та моделей, спрямованих на прискорення формування компетенцій, необхідних для успішної професійної діяльності. До них належать: науково-методичний супровід реалізації компетентнісного підходу; кореляція етапів його реалізації у ВНЗ з етапами формування відповідних рівнів компетенцій на різних етапах професійної підготовки; запровадження технологій навчання, які сприяють формуванню ключових і професійних компетенцій; підвищення професійної самоідентифікації майбутніх документознавців; моніторинг процесу реалізації компетентнісного підходу.

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця” - описано зміст експериментальної роботи, методику реалізації компетентнісного підходу, подано порівняльну характеристику та кількісно-якісну інтерпретацію результатів констатувального і формувального етапів експерименту.

Програма експериментальної роботи передбачала впровадження та оцінку ефективності педагогічних умов реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутніх документознавців. Запровадження педагогічних умов у навчальний процес уможливило системне встановлення зв'язків між усіма його компонентами, об'єднання ієрархічно взаємозалежних елементів у єдину, організовану цілісність, створену на засадах науковості, послідовності і наступності, поєднання міжнародного й вітчизняного досвіду. Водночас кожна з умов мала своє змістове наповнення та особливості запровадження у навчальний процес, зокрема: а) підвищення готовності викладачів до реалізації компетентнісного підходу (проведення семінарів, тренінгів, спільних досліджень, круглих столів; підготовка видань “Компетентнісний підхід: історія, теорія, практика” та “ДокІД: довідник”); оптимізація навчально-методичного забезпечення дисциплін “Вступ до спеціальності”, “Теорія комунікації”, “Створення тексту”, “Презентація науково-дослідної інформації”; створення англомовних модулів “Патентування”, “Видавнича справа”, “Авторське право”, чотирьох посібників серії “Topics & Beyond”, розроблення інформаційного пакета для напряму підготовки “ДокІД”; б) удосконалення структурно-логічної схеми професійної підготовки: внесення змін до робочого навчального плану; вияв потенціалу міжпредметних зв'язків для інтеграції навчального досвіду студента та координація роботи викладачів різних кафедр; в) упровадження сучасних технологій навчання (комунікативних тренінгів; драматизацій; мультимедійних і гіпертекстових технологій; кіно- й відеотехнологій; текстових, видавничих, телекомунікаційних та PR-проектів; викладання професійно орієнтованих дисциплін іноземною мовою); г) розробка антикризової моделі професійної самоідентифікації майбутнього фахівця, яка передбачала: покращення організаційних комунікацій (сайт кафедри; навчально-методичні комплекси дисциплін у локальній мережі тощо); співучасть студентів у кафедральних проектах; розширення баз практик, створення сторінки успіху випускників тощо; д) адаптація міжнародного діагностичного інструментарію щодо моніторингу процесу реалізації компетентнісного підходу, розробка відповідної карти даних.

З метою порівняння рівнів сформованості ключових і професійних компетенцій студентів-докуменознавців експериментальних та контрольних груп (ЕГ і КГ) на початку та наприкінці експерименту було використано комплекс діагностичних методик: тестування, анкетування, бесіди, аналіз результатів виконання практичних завдань, спостереження та інші.

На основі узагальнення результатів формувального експерименту підтверджено ефективність педагогічних умов реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця.

Результати формувального експерименту, наведені у табл. 1, засвідчують позитивну динаміку рівнів сформованості досліджуваних компетенцій у студентів ЕГ порівняно з КГ. Так, в ЕГ більша кількість студентів з оптимальним рівнем сформованості компетенцій: навчально-пізнавальних - на 2,60%; соціальних - на 9,04%; комунікативних - на 10,47%; іншомовних - на 4,58%; документознавчих - на 3,98%; інформаційно-аналітичних - на 4,63%; інформаційно-технологічних - на 5,29%. Зафіксовано також вищі показники щодо студентів з продуктивним рівнем сформованості компетенцій: навчально-пізнавальних - на 19,20%; соціальних - на 22,79%; комунікативних - на 2,46%; іншомовних - на 10,78%; документознавчих - на 7,0%; інформаційно-аналітичних - на 14,0%; інформаційно-технологічних - на 11,65%. Виявлено, що в ЕГ значно менший відсоток студентів з критичним рівнем сформованості компетенцій: навчально-пізнавальних - на 10,44 % ; соціальних - на 11,09%; комунікативних - на 15,47 %; іншомовних - на 11,64%; документознавчих - на 9,25%; інформаційно-аналітичних - на 9,29%; інформаційно-технологічних - на 10,56%.

Таблиця 1

Динаміка сформованості ключових і професійних компетенцій студентів експериментальних та контрольних груп

Статистична обробка результатів формувального експерименту з використанням ч²-критерію та F-критерію підтвердила статистичну значущість різниці між результатами в ЕГ і КГ.

Таким чином, позитивна динаміка формування навчально-пізнавальних, соціальних, комунікативних, іншомовних, документознавчих, інформаційно- аналітичних, інформаційно-технологічних компетенцій підтвердила дієвість запроваджених педагогічних умов реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутніх документознавців, які частково нейтралізували дію негативних чинників упровадження компетентнісного підходу (концептуальних, професійно-змістових, організаційних тощо) і сприяли досягненню майбутніми документознавцями рівня компетентності, визнаного міжнародним професійним співтовариством.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено наукове узагальнення й теоретико-експериментальне вирішення наукової проблеми реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця. Здобуті у процесі дослідження результати дають підстави для таких висновків:

1. Аналіз ступеня розробленості проблеми компетентнісного підходу у вітчизняній і зарубіжній педагогічній теорії й практиці дозволив окреслити термінологічне коло дослідження й розкрити основні поняття, поділивши їх на три групи за ступенем узагальнення.

У результаті проблемно-генетичного аналізу основних підходів у трактуванні понять першої групи - “компетенція”, “компетентність”, “компетентнісний підхід” та інших - визначено, що компетенція є первинною статичною категорією компетентнісного підходу, яка описує вимоги до дискретного результату навчальної діяльності (одиничної здатності людини виконувати певне соціально чи професійно значуще завдання) і задає зміст освіти. Відповідно, компетентність є похідною категорією компетентнісного підходу, яка описує інтегральну особистісну якість, сукупний навчальний результат інтегрованих знань, умінь та інших елементів, необхідний і достатній для здійснення стандартизованої кваліфікованої діяльності відповідного рівня.

Розгляд понять другої і третьої груп дозволив імплементувати вищезазначені категорії у площину професійної підготовки майбутнього документознавця й обґрунтовати концептуальні засади реалізації компетентнісного підходу у документознавчій освіті: його особливості, функції, інноваційний потенціал.

Поняття “професійна компетентність майбутнього документознавця” розглядається як системна особистісно-професійна характеристика фахівця, що інтегрує знання, уміння, мотиви, цінності й професійно значущі якості, необхідні та достатні для ефективної професійної документно-інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення інформаційних потреб фізичних і юридичних осіб та держави. Компетентнісний підхід у професійній підготовці документознавця передбачає спрямованість освітньої діяльності на формування у майбутніх фахівців ключових і професійних компетенцій, що уможливлюють поліфункціональність, поліпредметність, культуродоцільність та ефективність виконання життєво та професійно значущих завдань.

Сформульовано поняття “педагогічні умови реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутнього документознавця” як взаємопов'язаний комплекс цілеспрямовано розроблених компонентів педагогічного процесу, діалектична взаємодія яких забезпечує досягнення майбутнім фахівцем відповідного рівня компетентності.

2. Доведено, що сучасний компетентнісний підхід в освіті успадкував теоретичні надбання представників різних течій філософії, психології, педагогіки, менеджменту та лінгвістики і пройшов складний шлях інституалізації від умовно-компетентнісної ідеї до глобальної гармонізації освіти на його засадах. Основними проблемами реалізації компетентнісного підходу в Україні визначено: відсутність загальнонаціональної концепції та нормативно-правового забезпечення його впровадження, Національної системи кваліфікацій, складовою якої має стати Національна рамка кваліфікацій вищої освіти, недостатнє обґрунтування процесу формування компетентності майбутніх фахівців з ДокІД тощо.

3. Обґрунтовано ключові та професійні компетенції і професійно значущі якості документознавця, які утворили сутнісне ядро професіограми фахівця. Основними компонентами узагальненої системи компетенцій є: ключові (навчально-пізнавальні, соціальні, етичні, комунікативні, іншомовні) та професійні (загальнопрофесійні (загальноуправлінські, інформаційно-управлінські, інформаційно-правові); спеціально-професійні (документознавчі, інформаційно-аналітичні, інформаційно-технологічні); спеціально-галузеві.

4. Визначено критерії (когнітивний, операційно-діяльнісний, особистісно-професійний) і показники ключових (навчально-пізнавальних, соціальних, комунікативних, іншомовних) та професійних (документознавчих, інформаційно-аналітичних та інформаційно-технологічних) компетенцій майбутніх документознавців. Обґрунтовано рівні їх сформованості (оптимальний, продуктивний, репродуктивний і критичний), зазначено особливості виявлення студентами компетенцій на кожному з них.

5. На основі прогностичного аналізу визначено педагогічні умови запровадження компетентністого підходу в документознавчу освіту (науково-методичний супровід компетентнісного підходу; кореляція етапів його реалізації з етапами формування відповідних рівнів компетенцій; застосування технологій навчання, які сприяють формуванню ключових і професійних компетенцій; підвищення професійної самоідентифікації майбутніх документознавців; моніторинг процесу реалізації компетентнісного підходу). Обґрунтовано відповідну систему принципів запровадження означених педагогічних умов у навчальний процес вищого навчального закладу.

6. Результати формувального експерименту підтвердили ефективність педагогічних умов реалізації компетентнісного підходу в професійній підготовці майбутніх документознавців, що засвідчено позитивною динамікою у рівнях сформованості ключових і професійних компетенцій студентів експериментальних груп у порівнянні з контрольними.

В експериментальних групах виявлено суттєве збільшення кількості студентів, які досягли оптимального і продуктивного рівнів сформованості компетенцій. Одночасно зафіксовано значно менше студентів з репродуктивним і критичним рівнями сформованості компетенцій. Кількісно-якісна інтерпретація отриманих результатів довела, що в експериментальних групах динаміка переходу студентів від одного рівня сформованості компетенцій до іншого пов'язана з певними якісними перетвореннями у їхній поведінці: підвищенням особистісної спрямованості на майбутню професію, активністю у засвоєнні фахових знань, націленістю на самовдосконалення та розвиток, готовністю й здатністю до розв'язання практико-орієнтованих завдань тощо.

Водночас проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми впровадження компетентнісного підходу у документознавчу освіту. Потребують подальшого вивчення питання наступності запровадження компетентнісного підходу при підготовці фахівця на освітньо-кваліфікаційному рівні “магістр”, перепідготовці на курсах підвищення кваліфікації; розробки діагностичних методик оцінки компетентності працівника докуменознавчої сфери; компаративного аналізу національних рамок кваліфікацій вищої докуменознавчої освіти зарубіжних країн та інші.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Малик Г. Д. Інтеграція лінгвістичної та культурної компетенції в серії посібників “EFL Topics & Beyond” / Малик Г. Д. // Вища освіта України. 2004. № 4 (14). [Додаток]. С. 244-246.

2. Малик Г. Д. Компетентнісні аспекти дидактичного кредиту й модуля / Малик Г.Д. // Науковий часопис НПУ імені П.М.Драгоманова. Серія 16. Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики. Випуск 7 (17). К.: НПУ імені П. М. Драгоманова, 2007. С. 129-133.

3. Малик Г. Розвиток іншомовної компетенції документознавця як імператив інтернаціоналізації освіти / Галина Малик // Рідна школа. 2007. № 11-12. С. 40-43.

4. Малик Г. Д. Роль знань у компетентнісному підході / Малик Г. Д. // Вища освіта України. 2008. № 4. [Додаток 1]. Тематичний випуск “Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи”. С. 124-126.

5. Малик Г.Д. Структура компетенції / Малик Г.Д. // Вища освіта України. 2008. [Додаток ІІІ (10)]. Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. С. 310-316.

6. Малик Г. Професійні стандарти і компетентнісні профілі з документознавства та інформаційної діяльності: досвід західних країн / Галина Малик // Вісник Книжкової палати. 2010. № 9 (170) [вересень]. C. 47-52.

7. Малик Г. Д. Компетентнісний підхід у професійній освіті: історія, теорія, практика: навчально-методичний посібник / Малик Г. Д. Івано-Франківськ: ТзОВ “ІМСТА”, 2009. 261 с.

8. Малик Г. Д. Підходи зарубіжних дослідників до визначення змісту комунікативної компетентності / Малик Г. Д // Наука в інформаційному просторі: зб. наукових праць: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 29-30 жовтня 2007 р. Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. Том 2. С. 66-70.