Підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Потужні глобалізаційні процеси, під впливом яких знаходиться українське суспільство, швидкі зміни умов життя, утвердження дослідницько-інноваційного типу розвитку створюють якісно нові умови для функціонування середньої та вищої школи. Людина ХХІ століття об'єктивно змушена бути мобільнішою, гнучкішою, інформованішою, критично і творчо мислячою, громадянсько активною, відповідальною, а відтак мотивованою до свого навчання і розвитку. Усе це призвело до необхідності визначення нових пріоритетів і завдань освіти в цілому, та шкільної суспільствознавчої зокрема. Необхідність оновлення стосується, у першу чергу, технологій викладання дисциплін суспільствознавчої галузі на основі дослідницького підходу. Навчально-виховний процес необхідно спрямовувати на вироблення у школяра навичок критичного опрацювання інформації, глибокого аналізу ситуацій і дій осіб, що є предметом зацікавленості не тільки суспільства та держави, але й учителя та учня. Тому потребує відповідних змін професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін.

Коло цих завдань окреслено у Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір, Програмі дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України тощо.

Проблема мети та змісту професійної підготовки вчителя розглядається на основі досліджень теоретичних засад неперервної професійної освіти (С. Гончаренко, І. Зязюн, Л. Лук'янова, Н. Ничкало, М. Солдатенко), основних положень про завдання, зміст професійно-педагогічної підготовки у ВНЗ (О. Глузман, Р. Гуревич, С. Золотухіна, Я. Кічук, А. Кузьмінський, В. Кушнір, С. Мартиненко, О. Пєхота, В. Радул, О. Семеног, Л. Хомич).

Останнім часом значно зросла зацікавленість вітчизняних науковців до проблеми модернізації мети і змісту психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя (О. Біда, Н. Волкова, І. Гавриш, О. Дубасенюк, В. Кравцов, О. Кучерявий, С. Мельничук), її орієнтації на реалізацію особистісного (В. Рибалка, С. Сисоєва) та компетентнісного (Н. Бібік, О. Овчарук, О. Савченко, О. Сухомлинська, С. Трубачева) підходів у навчанні та вихованні. Логічним продовженням цього стало збільшення досліджень вітчизняних учених щодо підготовки майбутнього вчителя до технологізації навчально-виховного процесу в середній та вищій школі (С. Бондар, М. Гриньова, В. Євдокимов, Л. Морська, О. Пєхота, І. Прокопенко та інші).

На розвиток теорії дослідницького підходу в освіті вплинули дослідження вітчизняних і зарубіжних учених (І. Зимняя, Л. Ковбасенко, О. Леонтович, Н. Недодатко, О. Обухов, О. Павленко, В. Паламарчук, О. Поддьяков, Г. Пустовіт, О. Савенков, Л. Султанова, Л. Шабашов), у яких здійснено аналіз дослідницьких умінь, сутності процесу науково-дослідницької діяльності учнів, запропоновані авторські програми її організації. Збільшилась кількість вітчизняних досліджень (К. Баханов, Л. Задорожна, О. Кожем'яка, П. Мороз, І. Нікітіна, Ю. Нікітін, В. Шеліхова), у яких був здійснений аналіз практичних аспектів дослідницької роботи учнів на уроках історії та педагогічного керівництва нею.

Зріс інтерес вітчизняних науковців (Т. Бакка, А. Булда, Т. Ладиченко, Н. Лалак, С. Нікітчина, О. Пометун, Г. Фрейман) до теоретико-методологічних та методичних засад підготовки вчителів суспільствознавчої галузі та визначення історичної освіти як основи формування особистості учня, вироблення у нього певних компетенцій, зокрема дослідницьких (К. Баханов, Л. Жарова, І. Мішина, О. Турянська, О. Удод).

Аналіз результатів наукових досліджень та педагогічної практики засвідчує, що актуальність і доцільність дослідження питань професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчої галузі до використання дослідницької технології зумовлені необхідністю подолання суперечностей, що виникають між:

- об'єктивною потребою сучасного суспільства в максимальному розвитку пошукової активності індивіда, сформованістю у нього дослідницьких умінь і навичок і реальною ситуацією у загальноосвітніх навчальних закладах, де домінуючим залишається регламентований підхід до освіти;

- орієнтацією навчально-виховного процесу в школі на дослідницьку роботу учнів й відповідну технологізацію та відсутністю підготовлених до цієї діяльності педагогів.

Ураховуючи високу соціальну значущість якісної професійної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, необхідність його підготовки до використання дослідницької технології, недостатнє висвітлення її в наукових дослідженнях, темою нашого дисертаційного дослідження обрана: «Підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (протокол від 31 березня 2006 р. №7) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол від 27 листопада 2007 р. №9).

Робота виконується в рамках комплексної держбюджетної теми «Формування технологічної культури сучасного викладача як складової його педагогічної майстерності (підготовка магістранта, підвищення кваліфікації молодого викладача)», що виконується на замовлення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України кафедрою педагогіки середньої та вищої освіти МНУ імені В.О. Сухомлинського (державний реєстраційний номер - 0109U002904).

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, теоретичній розробці та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності.

Відповідно до мети дослідження розв'язувалися такі завдання:

1) науково обґрунтувати ступінь дослідженості проблеми підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у теорії та практиці;

2) визначити та охарактеризувати компоненти, показники та рівні підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності;

3) виявити, обґрунтувати та перевірити організаційно-педагогічні умови, що забезпечують формування готовності майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до технологізації навчально-виховного процесу на основі дослідницького підходу як результату відповідної професійної підготовки;

4) створити, обґрунтувати та здійснити експериментальну перевірку моделі цілеспрямованої професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін в університеті, що сприятиме формуванню його готовності до використання дослідницької технології;

5) розробити методичні рекомендації для викладачів педагогічних дисциплін, методистів педагогічних практик щодо організації професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, спрямованої на формування його готовності до використання дослідницької технології.

Об'єкт дослідження: професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності.

Гіпотезу дослідження склало припущення про те, що ефективна підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у майбутній професійній діяльності можлива при забезпеченні організаційно-педагогічних умов:

а) збагачення мети, змісту і форм викладання дисциплін професійно-педагогічного циклу ідеями та концепціями використання дослідницької діяльності та технології у шкільній суспільствознавчій освіті;

б) упровадження спецкурсу «Дослідницька технологія навчання у суспільствознавчій освіті» у структуру професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя;

в) трансформація форм і напрямків науково-дослідницької роботи студентів у ВНЗ у контексті вироблення у них мотивації до організації дослідницької роботи в майбутній професійній діяльності та вмінь, що забезпечать її реалізацію, навичок власної дослідницької діяльності;

г) спрямування педагогічної практики студентів на набуття досвіду використання дослідницької технології на уроках суспільствознавчих дисциплін.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези застосовано комплекс методів: теоретичні - аналіз, синтез, порівняння і узагальнення для уточнення теоретичних засад проблеми підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології (1.1, 1.2), історико-педагогічний аналіз, який уможливив виділення основних етапів становлення і розвитку дослідницького підходу в освіті (1.1), контент-аналіз для вивчення наукових дефініцій щодо базових понять (1.1, 1.2), моделювання для створення моделі відповідної підготовки майбутнього вчителя освітньої галузі «Суспільствознавство» (2.2); емпіричні - опитування, анкетування учнів і учителів шкіл, студентів та викладачів ВНЗ щодо виявлення розуміння сутності та дидактичних можливостей дослідницької технології (2.1), цілеспрямоване спостереження та аналіз професійної діяльності вчителя щодо використання дослідницької технології (2.1), узагальнення досвіду роботи навчальних закладів та окремих учителів (2.1). Використання комплексу експериментальних методів (констатувальний і формувальний етапи) уможливило визначення і перевірку ефективності організаційно-педагогічних умов та моделі підготовки; методи обробки результатів дослідження: кількісний і якісний аналіз (3.5), методи математичної статистики (3.5) для порівняння результатів констатувального і формувального етапів дослідження.

Використання цих методів забезпечило можливість комплексного наукового аналізу, дозволило розглянути педагогічні явища і факти в їх взаємозв'язку і виразити результати дослідження у якісних і кількісних показниках.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота виконувалася у Навчально-науковому інституті історії та права і Навчально-науковому інституті педагогічної освіти Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, Миколаївській спеціалізованій школі І - ІІІ ступенів мистецтв і прикладних ремесел «Академія дитячої творчості», Доманівському навчально-виховному комплексі «Доманівська загальноосвітня школа №1», Доманівській загальноосвітній школі №2. Усього в експерименті на різних його етапах взяли участь 742 особи, з них 34 викладачі, 32 учителі шкіл та закладів нового типу, 360 студентів, 316 учнів.

Організація дослідження. Відповідно до мети та сформульованих завдань, дослідження проводилось у три взаємопов'язані етапи протягом 2006-2011 років:

На першому етапі (2006-2007 рр.) було вивчено стан дослідженості проблеми у теоретичному і прикладному аспектах; виокремлено й обґрунтовано методологічні та теоретичні основи дослідження; визначено сутність і зміст категоріального апарату. Визначено умови, зміст, методики і програми проведення дослідно-експериментальної роботи, сформульовано її об'єкт, предмет, висунуто гіпотезу, конкретизовано мету, завдання та принципи дослідження. Розроблено навчально-методичний комплекс до спецкурсу. Здійснювався констатувальний експеримент.

На другому етапі (2007-2009 рр.) було визначено організаційно-педагогічні умови, розроблено й теоретично обґрунтовано модель професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін в університеті, що сприятиме формуванню його готовності до використання дослідницької технології у навчально-виховному процесі школи; уточнено компоненти, показники і рівні підготовки до означеного виду діяльності; розроблено методики експериментальної перевірки гіпотези. Здійснено формувальний експеримент, проаналізовано і систематизовано попередні результати. Запроваджувався спецкурс «Дослідницька технологія навчання у суспільствознавчій освіті».

На третьому етапі (2010-2011 р.) аналізувалися, кількісно та якісно оброблялися здобуті дані, узагальнювалися і систематизувалися результати експериментального дослідження; формулювалися основні висновки; розроблялися методичні рекомендації щодо організації професійної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін; визначалися перспективи подальшого дослідження проблеми; літературно оформлявся рукопис дисертації. Результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, семінарах та публікувалися у наукових виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

уперше виявлено комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечать ефективну підготовку майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності; доведено роль і місце науково-дослідницької роботи студентів як однієї з ключових умов ефективності використання дослідницької технології у майбутній професійній діяльності; створено модель підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін щодо використання дослідницької технології у навчальному процесі загальноосвітньої школи; виявлено та охарактеризовано компоненти, показники та рівні підготовки вчителів суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності;

уточнено і науково обґрунтовано зміст понять «дослідницька технологія навчання», «професійна підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології», «готовність майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності»;

подальшого розвитку набула періодизація дослідницького підходу в освіті.

Практичне значення здобутих результатів дослідження полягає в розробці та впровадженні:

- спецкурсу «Дослідницька технологія навчання у суспільствознавчій освіті» у структуру професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя;

- конкурсу «Науковий дебют» у систему науково-дослідницької роботи студентів;

- методичних рекомендацій та дидактичних матеріалів для викладачів вищих навчальних закладів щодо удосконалення процесу підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін, що забезпечить їх готовність до використання дослідницької технології у професійній діяльності;

- діагностичних методик оцінювання рівня готовності майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у навчально-виховному процесі школи.

Окремі положення дисертаційного дослідження мають загальнодидактичне значення і можуть бути використані при створенні програм навчальних дисциплін, спецкурсів, у процесі підготовки та післядипломної освіти вчителів суспільствознавчої галузі, організації науково-дослідницької діяльності студентів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень, висновків і рекомендацій, добором комплексу взаємообумовлених дослідницьких методів і процедур, адекватних меті, гіпотезі та завданням роботи; репрезентативністю і статистичною значущістю, поєднанням кількісного і якісного аналізу отриманих даних із застосуванням методів математичної статистики, а також позитивними наслідками впровадження результатів дослідження.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки, рекомендації і результати дослідження обговорювалися на: міжнародних науково-практичних конференціях - «Теорія і практика управління педагогічними процесами» (Одеса, 2007) «Психолого-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця» (Миколаїв, 2008), «Педагогічна освіта в контексті євроінтеграційних процесів» (Миколаїв, 2008); «Актуальні проблеми методики викладання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін» (Харків, 2009); «Розвиток педагогічної освіти в контексті цивілізаційних змін» (Миколаїв, 2010); «Актуальні проблеми методики навчання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах» (Харків, 2010); всеукраїнських конференціях - «Могилянські читання - 2008. Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний» (Миколаїв, 2008); «Теорія і практика навчання суспільствознавчих дисциплін у профільній школі» (Миколаїв, 2009); «Університет як центр організації освітньо-виховного середовища у регіоні» (Миколаїв, 2009); міжвузівських конференціях - студентській міжвузівській конференції «Шкільна історична освіта: проблеми, перспективи розвитку» (Миколаїв, 2009); семінарах кафедри педагогіки середньої та вищої освіти, кафедри педагогіки та методики викладання суспільствознавчих дисциплін МНУ імені В.О. Сухомлинського; науково-практичному семінарі «Шляхи впровадження курсу громадянської освіти у вищій школі» (Миколаїв, 2008); науково-методичних семінарах Миколаївського обласного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді, Миколаївського ліцею «Педагог», ЗОШ №22 м. Миколаєва; круглих столах - «Модернізація професійно-педагогічної підготовки вчителя і викладача суспільствознавчої галузі» (Миколаїв, 2007); «Болонський процес: переваги і недоліки» (Миколаїв, 2010); конкурсі молодих учених Миколаївської області 2010 р. (перше місце у номінації «Педагогічні науки»).

Основні концептуальні положення, рекомендації і результати щодо підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності впроваджувалися в навчальний процес Навчально-наукового інституту історії та права і Навчально-наукового інституту педагогічної освіти Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (довідка від 10.02.2011 №08,2/151), історичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка від 25.10.2010 №01-695), історико-філологічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (довідка від 16.12.2010 №342/2), Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка від 14.01.2011 №1025/1/16-09), Миколаївської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів мистецтв і прикладних ремесел «Академія дитячої творчості» (довідка від 2.02.2011 №213), Доманівського навчально-виховного комплексу «Доманівська загальноосвітня школа №1» (довідка від 26.01.2011 №184), Доманівської загальноосвітньої школи №2 (довідка від 27.01.2011 №161).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 одноосібних праць: 6 наукових статей у фахових виданнях, 4 статті в збірниках наукових праць, 3 - тези наукових конференцій та 1 - методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (299 найменувань) та 23 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 186 сторінках, загальний обсяг складає 269 сторінок. Робота містить 15 таблиць, 2 схеми, 3 діаграми.

Основний зміст дисертації

педагогічний вчитель виховний суспільствознавчий

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження обраної теми, визначено мету та завдання дослідження, об'єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано основні методи та етапи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи, висвітлено дані про впровадження та апробацію результатів, подано структуру дисертаційної роботи.

Перший розділ - «Теоретичні основи підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології» - присвячено аналізу вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних досліджень з проблеми професійної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін і на цій основі визначенню сутності, методології, теоретичного підґрунтя процесу підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності; визначенню змісту основних дефініцій.

Визначено, що пріоритетним напрямком розвитку освіти в Україні на сучасному етапі є її орієнтація на формування особистості, здатної повноцінно функціонувати в умовах інформаційного суспільства, чітка тенденція до об'єднання навчальної і пізнавальної діяльності учня засобами дослідницької технології.

Теоретичний аналіз філософських, психологічних та педагогічних досліджень дозволив виокремити чотири етапи розвитку дослідницького підходу в освіті:

І - (IV ст. до н.е. - серед. ХІХ ст.) - становлення і розвиток ідеї необхідності використання у навчальному процесі елементів дитячого пошуку і особистісного досвіду учнів у філософській та педагогічній літературі (Я.А. Коменський, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Сократ, К. Ушинський та ін.);

ІІ - (кінець ХІХ - 20 рр. ХХ ст.) - активізація діяльності вітчизняних і зарубіжних психологів і педагогів щодо розробки дослідницького («евристичного») методу і активного його впровадження у шкільну практику, поява наукових досліджень щодо визначення його сутності (Дж. Дьюї, Б. Райков, С. Шацький та ін.);

ІІІ - (кін. 50 - серед. 80 рр. ХХ ст.) - відновлення уваги до використання дослідницького методу навчання в освітньому процесі, введення у професійний обіг поняття «дослідницьке навчання», теоретичне і практичне обґрунтування застосування дослідницької діяльності учнів при вивченні різних шкільних предметів (В. Андрєєв, І. Лернер, М. Скаткін, В. Сухомлинський та ін.);

IV - (90-ті рр. ХХ ст. - сьогодення) - фактичне впровадження дослідницького підходу в начально-виховний процес школи та його законодавче закріплення, перейняття зарубіжного досвіду організації дослідницького навчання, введення у науковий обіг поняття «дослідницька технологія навчання» (М. Кларін, Н. Недодатко, О. Леонтович, О. Обухов, О. Павленко, Г. Пустовіт та ін.).

Однак, незважаючи на значні наукові здобутки та багатовіковий досвід у сфері дослідницького навчання, у психолого-педагогічній літературі недостатньо розробленою залишається проблема технологізації навчально-виховного процесу в школі на основі дослідницького підходу. Потребують конкретизації та більш детального опису основні компоненти структури дослідницької технології, зокрема її процесуальної частини.

Категоріальний аналіз суті базових понять дослідницького підходу в освіті («дослідження», «дослідницький підхід», «дослідницька поведінка», «дослідницька діяльність», «дослідницькі вміння», «дослідницький метод», «дослідницьке навчання», «дослідницька технологія навчання») засвідчив, що у науково-педагогічній літературі відсутнє однозначне визначення поняття «дослідницька технологія навчання», яке є ключовим у дисертації.

Враховуючи критерії технологічності (Г. Селевко) та зміст дефініції «навчально-дослідницька діяльність» (Л. Фоміна, О. Леонтович), дослідницька технологія навчання у дисертації конкретизується як система науково обґрунтованих дій учителя та учнів, пов'язаних із вирішенням творчого, дослідницького завдання із очікуваним результатом у різних галузях науки, техніки, мистецтва, що передбачає наявність основних етапів, характерних для наукового дослідження, спрямованих на досягнення гарантованого кінцевого результату - отримання учнем об'єктивно або суб'єктивно нового результату або способу діяльності, що збагачує систему знань учня і характеризується високим ступенем самостійності.

Аналіз досліджень із проблем професійної підготовки вчителів суспільствознавчих дисциплін дозволив розкрити суть і генезис цього поняття відповідно до розвитку потреб держави, суспільства, особи та виявити специфіку підготовки сучасного вчителя освітньої галузі «Суспільствознавство». Однак, незважаючи на значні напрацювання вітчизняної педагогічної науки, підготовка майбутнього педагога до використання дослідницької технології у процесі викладання суспільствознавчих дисциплін не стала предметом окремої уваги.

На основі розгляду основних положень досліджень у галузі професійної освіти останніх десятиліть, були визначені основні поняття: професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності - цілеспрямований, системний і чітко структурований процес, що має на меті розвиток професійно-важливих якостей особистості, засвоєння майбутнім педагогом спеціальних загальнопедагогічних і методичних знань, вироблення відповідних умінь і навичок, набуття досвіду професійної та дослідницької діяльності з метою формування готовності до технологізації навчально-виховного процесу школи на основі дослідницького підходу в освіті. Встановлено, що готовність майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності - це мета та результат спеціально організованої професійної підготовки, спрямованої на формування у студентів цілей, мотивів, системи знань, умінь і навичок до творчого використання дослідницької технології на уроках предметів суспільствознавчого циклу, під час педагогічних практик і в майбутній професійній діяльності, що знаходить відображення у мотиваційній, інтелектуальній та предметно-практичній сферах діяльності особистості.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дав підстави стверджувати, що підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності забезпечить формування відповідної готовності за умов розвитку відповідної мотивації, наявності системи знань про особливості використання дослідницької діяльності учнів у ході навчання предметів освітньої галузі «Суспільствознавство», умінь та навичок її організовувати і супроводжувати, усвідомлено конструювати власну педагогічну діяльність на основі дослідницької технології.

У другому розділі - «Стан підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології» - описано логіку та методику констатувального етапу експерименту; досліджено стан підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології в університеті; розроблено та теоретично обґрунтовано модель підготовки, компоненти, показники та рівні готовності педагога суспільствознавчої галузі застосовувати дослідницьку технологію у навчально-виховному процесі школи. Наведено результати констатувального етапу дослідження.

Опитування та анкетування студентів Навчально-наукового інституту історії та права МНУ імені В.О. Сухомлинського та вчителів і учнів шкіл м. Миколаєва та області продемонстрували високий рівень їх запиту щодо використання дослідницької технології та дозволили сформулювати припущення про необхідність професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, спрямованої на відповідну готовність, і розробити шляхи вирішення даної проблеми.

На основі аналізу анкет, опитувань, даних спостережень виявлено, що стан підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін не задовольняє сучасних державних і суспільних вимог, а тому потребує певних змін в організаційно-педагогічних умовах їх підготовки: постійного збагачення змісту дисциплін професійно-педагогічного циклу теорією і досвідом реалізації дослідницького підходу, а педагогічних практик - уміннями організації навчального процесу на його основі.

Аналіз структури навчального плану, за яким здійснюється підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, засвідчив, що для реалізації ефективної підготовки майбутнього педагога до означеного виду діяльності необхідно модернізувати зміст і форми викладання дисциплін професійно-педагогічного циклу. Оновлення напрямків та форм організації потребує також і система науково-дослідницької роботи студентів.

Ефективність підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності визначається на основі оцінювання чотирьох взаємопов'язаних компонентів готовності, наповнених якісними показниками: ціле-мотиваційного, що виражає ступінь прояву позитивної мотивації до дослідницької технології та сформованість цілей щодо її використання у майбутній професійній діяльності; когнітивного, що характеризує рівень засвоєння теоретичних основ дослідницької технології навчання та знання дидактичних засад її використання у навчально-виховному процесі школи з суспільствознавчих дисциплін; операційно-діяльнісного, що розкриває основні вміння і навички організації та впровадження дослідницької технології під час вивчення шкільних предметів освітньої галузі «Суспільствознавство»; компетентнісного, що визначає здатність майбутнього вчителя усвідомлено здійснювати професійну діяльність на основі дослідницької технології.

Діагностичні роботи, проведені серед студентів ІІ - V курсів, наповнили якісними показниками визначені компоненти готовності (ціле-мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, компетентнісний) та виявили їх вихідний рівень. Узагальнення результатів дозволило визначити три рівні (низький, середній, високий) готовності майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології. Результати констатувального етапу експерименту дали змогу зробити висновки про низький рівень професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності.

Результатом аналізу психолого-педагогічних досліджень та констатувального експерименту стала модель відповідної підготовки. Під моделлю підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності розглядаємо комплекс взаємопов'язаних складових (блоків), що забезпечують оптимальний шлях досягнення поставленої мети - підвищення ефективності професійно-педагогічної підготовки майбутнього педагога освітньої галузі «Суспільствознавство», розвиток умінь і навичок, необхідних для здійснення відповідної діяльності (Рис. 1).

Складовими моделі підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології є: теоретико-методологічний, змістовий, операційно-діяльнісний та результативний блоки, мета і результат.

До організаційно-педагогічних умов, що сприяють ефективності підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності, віднесено:

- збагачення мети, змісту і форм викладання дисциплін професійно-педагогічного циклу ідеями та концепціями використання дослідницької діяльності та технології у шкільній суспільствознавчій освіті;

- упровадження спецкурсу «Дослідницька технологія навчання у суспільствознавчій освіті» у структуру професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя;

- трансформацію форм і напрямків науково-дослідницької роботи студентів у контексті вироблення у них мотивації до організації дослідницької роботи у майбутній професійній діяльності та вмінь, що забезпечать її реалізацію, формування навичок власної дослідницької діяльності;

- спрямування педагогічної практики студентів на набуття досвіду використання дослідницької технології на уроках суспільствознавчих дисциплін.

У третьому розділі - «Експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології» - представлено хід упровадження в освітній процес Навчально-наукового інституту історії та права МНУ імені В.О. Сухомлинського організаційно-педагогічних умов професійної підготовки майбутнього вчителя до технологізації навчально-виховного процесу з суспільствознавчих дисциплін на основі дослідницького підходу, що сприяє формуванню відповідної готовності.

Обґрунтування організаційно-педагогічних умов і моделі дозволило визначити й реалізувати такі послідовні етапи формування готовності майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології:

І - організаційно-підготовчий - спрямування мети, змісту та форм організації професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів у ВНЗ на формування у них готовності до використання дослідницької технології у шкільній суспільствознавчій освіті: проведення лекцій, семінарських та індивідуальних занять з проблем дослідницького підходу в освіті з усіх дисциплін професійно-педагогічного циклу; внесення відповідних змін у програми педагогічних практик; створення навчально-методичного комплексу до спецкурсу;

ІІ - інформаційно-діяльнісний - організація системної науково-дослідницької роботи студентів в університеті: оновлення тематики курсових та дипломних робіт з психолого-педагогічних дисциплін з урахуванням дослідницького підходу в освіті, упровадження конкурсу студентських досліджень «Науковий дебют» в Інституті історії та права МНУ імені В.О. Сухомлинського, залучення студентів до написання статей до «Збірника наукових праць…»; упровадження спецкурсу «Дослідницька технологія навчання у суспільствознавчій освіті» у навчально-виховний процес;

ІІІ - результативно-продуктивний - визначення результатів формувального експерименту: проведення комплексної діагностичної роботи для випускників та порівняння її результатів у контрольній та експериментальній групах; статистична обробка результатів підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності.

Педагогічний експеримент передбачав роботу в умовах паралельних курсів, де одні й ті самі викладачі мали змогу працювати одночасно і в експериментальній, і в контрольній групах. Це дало можливість уникнути похибки, нівелювати вплив на результати дослідження суб'єктивного фактора.

Констатувальний зріз було проведено на початку 2007-2008 н.р. серед 97 студентів ІІ курсу спеціальності «Історія» (47 студентів експериментальної групи (далі ЕГ) та 50 студентів контрольної групи (далі КГ)). На початку експерименту шляхом діагностичних робіт було визначено стан готовності майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології в контрольній та експериментальній групах. Серед студентів контрольної групи низький рівень готовності до означеної діяльності продемонстрували 56%, середній - 40%, високий - 4%. Студенти експериментальної групи розподілені за рівнями: низький - 61%, середній - 37%, високий - 3%.

Протягом 2007-2011 рр. експериментальна робота проводилася у напрямку збагачення змісту професійно-педагогічних дисциплін теорією і практикою дослідницького та технологічних підходів в освіті. Навчання в ЕГ здійснювалося на основі розробленої програми з дотриманням виділених і обгрунтованих педагогічних умов щодо змісту й організації навчальної діяльності студентів. Крім того, до структури професійно-педагогічної підготовки було введено інтегративний спецкурс «Дослідницька технологія у суспільствознавчій освіті». Це дозволило сформувати показники ціле-мотиваційного, когнітивного і, частково, операційно-діяльнісного та компетентнісного компонентів готовності. Навчання у КГ відбувалось за традиційною програмою.

Введення до системи науково-дослідницької роботи студентів конкурсу «Науковий дебют» та залучення майбутніх учителів до написання статей до «Збірника наукових праць студентів Інституту історії та права» сприяло підвищенню ціле-мотиваційного компонента відповідної готовності та набуттю особистого досвіду дослідницької діяльності, що також позитивно позначилося на рівні когнітивного й операційно-діяльнісного компонентів означеної готовності.

На зростання рівня операційно-діяльнісного і компетентнісного компонентів готовності вплинуло спрямування педагогічних практик студентів на впровадження дослідницької технології на уроках із суспільствознавчих дисциплін. Помітною була позитивна динаміка після стажистських практик на IV та V курсах.

Проведення комплексної діагностичної роботи і розрахунки в контрольних і експериментальних групах дали можливість констатувати, що дієвість запропонованої моделі, апробованої в експериментальних групах, отримала статистичне підтвердження. Порівняння показників щодо загальнопедагогічних та предметно-методичних знань і вмінь у студентів ЕГ і КГ наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Сформованість компонентів готовності майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності за результатами комплексної діагностичної роботи

Ефективність упровадження авторської моделі в процес професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін та реалізованих організаційно-педагогічних умов підтверджується зменшенням кількості студентів ЕГ з низьким рівнем сформованості відповідних компонентів готовності та збільшенням тих, хто продемонстрував середній і високий рівень.

Для остаточного статистичного підтвердження результативності експериментальної моделі здійснене порівняння середніх показників готовності в контрольній та експериментальній групах (табл. 2).

Таблиця 2. Результати перевірки готовності майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності під час формувального етапу дослідження

Значно зросла кількість студентів із високим рівнем готовності до використання дослідницької технології в ЕГ після завершення експерименту (24%) порівняно зі станом на початку експерименту (3%). Після завершення експерименту в ЕГ зменшилася кількість студентів із низьким рівнем готовності до використання дослідницької технології (21%) порівняно зі станом на початок експерименту (61%). У 60% студентів ЕГ відбувся перехід на наступний рівень готовності, 30% студентів змогли перейти з низького на середній, 28% перейшли з середнього на високий, 2% - з низького на високий.

Таким чином, отримані в ході результативно-продуктивного етапу експерименту дані засвідчили, що впровадження визначених організаційно-педагогічних умов та авторської моделі у структуру професійно-педагогічної підготовки спричинили якісні зрушення у формуванні готовності майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності. Одержані результати дають змогу стверджувати, що мета дослідження досягнута, наукові припущення набули експериментального підтвердження.

Висновки

У дисертації вперше теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено комплекс організаційно-педагогічних умов підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, що забезпечують належний рівень формування готовності до використання дослідницької технології. Одержані результати підтвердили гіпотезу, а реалізовані мета і завдання дали змогу зробити такі висновки:

1. Вивчення вітчизняних і зарубіжних педагогічних досліджень та практики університетів України продемонструвало, що зі зміною парадигми освіти змінюється сутність професійної підготовки вчителя освітньої галузі «Суспільствознавство». Відповідної трансформації зазнають і підходи до оцінки її ефективності.

Сучасний учитель суспільствознавчих дисциплін уже не є простим «транслятором» інформації, на нього покладається значно ширше коло обов'язків, особливо щодо формування в учнів різноманітних умінь і навичок. А це означає, що майбутній педагог повинен бути підготовленим до використання сучасних педагогічних технологій, що є важливою передумовою досягнення високих показників у наступній педагогічній діяльності.

Значна кількість наукових досліджень, спрямованих на вдосконалення підготовки майбутнього педагога суспільствознавчої галузі, не розв'язала питань щодо його підготовки до технологізації навчального процесу й залишила поза увагою підготовку вчителя до використання дослідницької технології, що на сьогодні є нагальною потребою як з боку держави, так і всіх учасників навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. Це робить актуальною проблему підвищення ефективності підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, зокрема в аспекті використання ним дослідницької технології.

У ході теоретичного аналізу наукової літератури було конкретизовано сутність поняття «дослідницька технологія навчання» та визначені в якості робочих дефініції «професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності» та «готовність майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності».

2. За підсумками теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури та на основі даних констатувального експерименту визначено компоненти, показники та рівні відповідної готовності педагога до використання дослідницької технології у майбутній професійній діяльності як результату спеціально організованої підготовки. Компонентами готовності майбутнього вчителя до технологізації навчально-виховного процесу із суспільствознавчих дисциплін на основі дослідницького підходу визначені: ціле-мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, компетентнісний. Усі вони взаємно пов'язані між собою і впливають на рівень формування один одного. Кожен із них наповнений якісними показниками у цілому, та за визначеними рівнями (високий, середній, низький) зокрема.

3. На основі аналізу вимог, що висуваються до сучасного вчителя освітньої галузі «Суспільствознавство», дослідження суперечностей, що існують у системі його професійної підготовки, і враховуючи специфіку дослідницької технології навчання, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено комплекс таких організаційно-педагогічних умов, що забезпечують формування готовності майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до технологізації навчально-виховного процесу на основі дослідницького підходу:

- збагачення мети, змісту і форм викладання дисциплін професійно-педагогічного циклу ідеями та концепціями використання дослідницької діяльності та технології у шкільній суспільствознавчій освіті;

- упровадження спецкурсу «Дослідницька технологія навчання у суспільствознавчій освіті» у структуру професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя;

- трансформація форм і напрямків науково-дослідницької роботи студентів у контексті вироблення у них мотивації до організації дослідницької роботи у майбутній професійній діяльності та вмінь, що забезпечать її реалізацію, формування навичок власної дослідницької діяльності;

- спрямування педагогічної практики студентів на набуття досвіду використання дослідницької технології на уроках суспільствознавчих дисциплін.

4. На основі узагальнення результатів констатувального етапу експерименту, задля реалізації організаційно-педагогічних умов і визначення їх ефективності створено модель цілеспрямованої професійно-педагогічної підготовки вчителя суспільствознавчих дисциплін в університеті, що сприятиме формуванню його готовності до використання дослідницької технології у майбутній професійній діяльності. Розроблена модель була апробована під час формувального етапу експерименту шляхом реалізації її основних структурних складових (мета підготовки; теоретико-методологічний, змістовий, операційно-діяльнісний та результативний блоки; результат підготовки) у ході організаційно-підготовчого, інформаційно-діяльнісного та результативно-продуктивного етапів.

5. У ході дослідницької роботи розроблено методичні рекомендації для викладачів педагогічних дисциплін, керівників педагогічних практик щодо організації професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, спрямованої на формування його готовності до використання дослідницької технології у навчально-виховному процесі школи. Результати їх апробації у системі відповідної підготовки дають можливість говорити про дієвість визначених організаційно-педагогічних умов та запропонованої моделі щодо формування професійно значущих якостей педагога, що забезпечать ефективне використання ним дослідницької технології під час педагогічної практики та у ході здійснення професійної діяльності.

Підсумки результативно-продуктивного етапу формувального експерименту дозволили констатувати суттєве підвищення як загального рівня готовності студентів експериментальної групи до використання дослідницької технології у професійній діяльності, так і її окремих компонентів (ціле-мотиваційного та операційно-діяльнісного) порівняно з результатами студентів контрольної групи. Це свідчить про правомірність зроблених наукових припущень, ефективність апробованої моделі, підтверджує необхідність врахування комплексу виділених у дослідженні організаційно-педагогічних умов для подолання суперечностей, виокремлених у процесі підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до технологізації навчально-виховного процесу на основі дослідницького підходу.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що гіпотеза та вихідна методологія є коректними, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, сукупність одержаних результатів має важливе значення для підвищення ефективності професійно-педагогічної підготовки студентів відповідних спеціальностей в університетах.

Водночас проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Перспектива дослідження вбачається у вивченні шляхів підвищення рівня готовності вчителя суспільствознавчої галузі під час навчання у магістратурі та в системі післядипломної педагогічної освіти і самоосвіти.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Єрмакова І.П. Трансформація підготовки майбутнього вчителя історії у контексті вимог Болонського процесу / І.П. Єрмакова // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. Збірник наукових праць. - Одеса, 2008. - №6 - 7. - С. 288 - 294.

2. Єрмакова І.П. Категоріальний аналіз базових понять дослідницького підходу в освіті / І.П. Єрмакова // Науковий вісник Миколаївського державного університету. - Випуск 20. Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Т.2 / За заг. ред. В.Д. Будака, О.М. Пєхоти. - Миколаїв: МДУ, 2008. - С. 85 - 90.

3. Єрмакова І.П. Підготовка майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до використання дослідницької технології у професійній діяльності / І.П. Єрмакова // Науковий вісник Миколаївського державного університету. - Випуск 23. Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Т.1. / За заг. ред. В.Д. Будака, О.М. Пєхоти. - Миколаїв: МДУ, 2008. - С. 175 - 181.

4. Єрмакова І.П. Вітчизняні витоки дослідницького підходу в освіті / І.П. Єрмакова // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 97. - Вип. 84: Педагогічні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2008. - С. 110 - 113.

5. Єрмакова І.П. Стан підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін до застосування дослідницької технології у профільних класах / І.П. Єрмакова // Науковий вісник Миколаївського державного університету: Збірник наукових праць. - Випуск 24. Педагогічні науки / За заг. ред. В.Д. Будака, О.М. Пєхоти. - Миколаїв: МДУ, 2009. - С. 269 - 277.

6. Єрмакова І.П. Конкурс студентських наукових досліджень як складова системи НДРС в університеті / І.П. Єрмакова // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського: збірник наукових праць. - Випуск 1.28. Педагогічні науки / За заг. ред. В.Д. Будака, О.М. Пєхоти. - Миколаїв: МДУ, 2010. - С. 131 - 137.

7. Єрмакова І.П. До питання про систему професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів історії / І.П. Єрмакова // Наукові аспекти розвитку Інституту історії та права: Збірник наук. праць Інституту історії та права МДУ імені В.О. Сухомлинського. - Випуск 1. - Миколаїв: МДУ, 2006. - С. 210 - 217.

8. Єрмакова І.П. Організація навчальної діяльності зі суспільствознавчих дисциплін на основі дослідницької технології / І. П. Єрмакова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми методики викладання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах». - Харків: ФОП Павлов М.Ю., 2009. - С. 90 - 95.

9. Єрмакова І. П. Теоретична розробка ідеї дослідницького підходу в освіті до початку ХХ століття / І.П. Єрмакова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми методики викладання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах» [упоряд. Г.Г. Яковенко]. - Харків: ФОП Павлов М.Ю., 2010. - С. 18 - 21.

10. Єрмакова І.П. Науково-дослідницька робота студентів - невід'ємна складова їх професійного зростання / І. П. Єрмакова // Збірник наукових праць викладачів, аспірантів, здобувачів, магістрантів, студентів Навчально-наукового інституту історії та права Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. - Випуск 8. - Миколаїв: МНУ, 2011. - С. 7 - 11.