Проблеми сімейного виховання в педагогічній теорії і практиці Закарпаття (друга половина ХІХ – 30-ті роки ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах національно-культурного відродження Української держави особливого значення набувають проблеми сімейного виховання, важливими серед яких є: малодітність сімей, руйнування сімейних морально-етичних норм i традицій, ігнорування духовних засад родини, зростання конфліктності у стосунках між подружжям, батьками та дітьми, зменшення участі дітей у домашній праці, послаблення ролі особистого прикладу батьків, зростання надмірної уваги до матеріальних благ. Все це спричинює втрату кращих виховних традицій, досвіду родинної педагогіки. Тому нагальною потребою за умов демократизації суспільства є доконечне й неминуче повернення до загальнолюдських вартостей, якими завжди відзначався світогляд українського народу, а також відродження сакраментального статусу родини, яка впродовж усієї своєї історії охороняла індивідів від соціальних потрясінь, виступала носієм звичаїв і традицій. Особливої уваги у цьому контексті заслуговує вивчення досвіду сімейного виховання на Закарпатті, де впродовж багатовікової історії склалася самобутня, сформована і перевірена життям система, для якої характерні як загальнопедагогічні, так і власні творчі надбання. Виважене, творче використання закарпатського досвіду, на нашу думку, може стати важливим фактором зміцнення інституту української родини, удосконалення змісту, форм і методів виховання в ній підростаючого покоління, що є особливо актуальним в умовах української реальності.

Незважаючи на те, що проблема сімейного виховання незмінно знаходиться в центрі наукових пошуків сучасних дослідників, все ж переважна їх більшість розглядає її у всеукраїнських та світових масштабах, в результаті чого питання сімейного виховання в межах окремих регіонів та певних історичних періодів залишається малодослідженим.

У процесі аналізу проблем сімейного виховання в закарпатській родині у другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття виявлено суперечності між: значними потенційними можливостями крайової педагогіки досліджуваного періоду і недостатнім застосуванням її провідних ідей у сучасній практиці сімейного виховання закарпатців; потребами ціннісного ставлення до самобутньої культури сімейного виховання на Закарпатті в другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття і її недостатнім знанням; відсутністю цілісного педагогічного дослідження і потребами в ньому теорії і практики.

Отже, актуальність і недостатня наукова розробленість проблеми, необхідність розв'язання існуючих протиріч зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Проблеми сімейного виховання в педагогічній теорії і практиці Закарпаття (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ століття)».

Мета дослідження: розкрити теоретичні положення та виокремити провідні ідеї організації сімейного виховання на Закарпатті (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ століття) задля їх творчого використання в умовах сьогодення.

Відповідно до мети поставлені такі завдання дослідження:

- вивчити стан дослідженості проблеми в історико-педагогічній літературі для уточнення сутності поняття «сімейне виховання» та вияву виховного потенціалу родини як соціального інституту;

- на основі аналізу детермінантних факторів виховного процесу в закарпатській родині виокремити проблеми сімейного виховання в педагогічній теорії і практиці краю в другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття;

- розкрити структурні елементи та особливості сімейного виховання в регіоні у досліджуваний період;

- окреслити шляхи творчого використання педагогічних ідей сімейного виховання на Закарпатті (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ століття) у сучасних умовах.

1. Сімейне виховання як історико-педагогічна проблема

Уточнено сутність поняття «сімейне виховання», висвітлено стан розробки досліджуваної проблеми в науковій літературі; на основі аналізу детермінантних факторів виховного процесу в закарпатській родині, виокремлено проблеми сімейного виховання в педагогічній теорії і практиці краю у другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття, а також з'ясовано роль батьків у сімейному вихованні дітей Закарпаття в досліджуваний період.

Історіографічний огляд містить загальну характеристику стану дослідженості сімейного виховання підростаючого покоління, аналіз наукових праць, які розкривають різні аспекти досліджуваної проблеми, різняться за часом і місцем їх видання. Встановлено, що теоретичним підґрунтям розвитку сімейного виховання на Закарпатті у другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття були погляди відомих вітчизняних та зарубіжних педагогів-класиків: Я. Коменського, Дж. Локка, Й. Песталоцці, Ж.Ж. Руссо, Г. Сковороди та ін.

Проведене дослідження підтверджує, що проблеми сімейного виховання є ключовими не тільки в духовно-моральному і культурному, а й економічному житті суспільства, оскільки відродження нації починається з родини, а остання є підсистемою суспільства. Тому проблеми сімейного виховання розглядаємо у тісному взаємозв'язку з іншими проблемами та пов'язуємо із соціальним і демографічним аспектами, що дає змогу зрозуміти зумовленість різних процесів та усвідомити їхні масштаби та актуальність. Зокрема, для демографічного зростання суспільству потрібна міцна, стабільна родина, яка, займаючись вихованням дитини, виконувала б соціальну місію, формувала б громадянина, передавала йому духовно-моральні та етнічні цінності, культурну спадщину. Отже, сімейне виховання є педагогічною проблемою, а це означає, що воно являє собою інтегрований процес взаємодії і впливу суспільного, етнічного, соціально-економічного, культурного і духовно-морального середовища, в якому перебувають члени родини у найважливіші моменти свого життя. З огляду на це, нами визначено детермінанти, тобто основні фактори, які мали безпосередній вплив на еволюцію, зміст та перебіг сімейного виховання на Закарпатті у другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття. Серед них: етнічний, економічний, соціальний, матримоніальний, фактор нуклеаризації, демографічний, фізіологічний, генетичний, культурно-освітній, родинно-побутовий, звичаєвий та духовний.

З'ясовано, що еволюція сімейного виховання на Закарпатті в другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття характеризувалася низкою протиріч, які породжувалися переважно наслідками неоднозначного політичного, соціально-економічного і культурно-освітнього розвитку краю, де перепліталися як позитивні, так і негативні тенденції. Так, якщо окупація закарпатських земель Австрійською імперією (до 1867 року), а згодом Австро-Угорщиною (1867-1918 рр.) не сприяла розвиткові рідномовних друкованих видань, то включення краю до складу Чехословацької республіки (1919 р.) зумовило появу значної кількості літератури, що висвітлювала питання сімейного виховання на Закарпатті. Це сприяло педагогічній просвіті батьків, яка з 20-х років ХХ століття прийняла цілеспрямований та екзотеричний характер. Почали з'являтися статті, в яких відображено власний досвід педагогів як батьків, досвід зарубіжних та українських педагогів-класиків, а також розкрито зміст сімейного виховання на Закарпатті з притаманними йому регіональними особливостями.

Закарпатські педагоги другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття чітко усвідомлювали важливість природного зв'язку матері з дитиною, створення нею сприятливої домашньої атмосфери, яка ґрунтувалася б на почуттях любові, поваги та прихильності між членами родини. Матір педагоги краю позиціонували як головну природну виховательку дитини. Натомість, батькові відводили роль годувальника родини і дисциплінуючого фактора. Це дає підстави розглядати сімейне виховання на Закарпатті у досліджуваний період нерідко як односторонній, керований матір'ю виховний процес, спрямований, здебільшого, на формування духовно-моральних почуттів дитини. Слід відмітити, що крім батьків, виховний вплив на підростаюче покоління мали також й інші члени родини: дідусі і бабусі, брати і сестри, внаслідок чого спостерігалася можливість виховання у дітей толерантності у відносинах молодший-старший, дитина-дитина, розширення кола діяльності, дотримання традицій, обрядів.

Роль та сила виховного впливу батьків на дітей підвищує, за переконанням крайових освітніх діячів любов. Щоб вона приносила ефективні результати, педагоги висували ряд вимог: не ідеалізувати особливий дар батьківської любові, оскільки він вимагає вдосконалення, ним потрібно вміти правильно повелівати, знати міру і не впадати в нерозумну, «сліпу» любов, яка спотворює виховання, калічить дитину; навчитися «розумно» любити своїх дітей, тверезо оцінювати їх вчинки і якості. Реалізація цих вимог, за переконаннями педагогів, забезпечить сімейне виховання міцною основою гармонізації взаємин батьків з дітьми.

2. Особливості сімейного виховання на Закарпатті (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ століття)

Розкрито зміст сімейного виховання дітей у регіоні; обґрунтовані сутність, мета, основні завдання, принципи, напрями, форми, методи та засоби сімейного виховання.

Науковий огляд педагогічних ідей крайових діячів досліджуваного періоду в контексті сімейного виховання уможливлює визначити його структурні компоненти, які солідаризуються з фундаментальними положеннями сучасної педагогічної науки. Такий підхід, на нашу думку, мав би забезпечити повноту, логічність і послідовність аналізу його теоретичних засад.

З'ясовано, що розуміння сутності поняття сімейного виховання педагогами Закарпаття другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття орієнтувалося на систему загальнолюдських вартостей, прагнучи розширити духовно-моральні, трудові, фізичні, естетичні знання у дитини, формувати на їх основі відповідні погляди і переконання, що ставали основою її поведінки. Тобто, сімейне виховання трактувалося крайовими освітянами як вагома і невіддільна складова всього виховання, що орієнтувалося на традиційний виховний ідеал.

У досліджуваний період на Закарпатті чітко простежувалася еволюція мети сімейного виховання, що спричинена етнічними, соціально-економічними й культурними факторами, які своєю мінливістю впливали на визначення у ній домінантних ліній, серед яких: глибинний вплив на розвиток фізичного і духовного життя дитини, прищеплення трудових навичок та розуміння посильної дитячої праці як природного і життєво необхідного процесу, формування у дитини здатності до соціалізації в певному культурному середовищі, що передбачає не тільки набуття нею трудових навичок, а й виховання духовно-моральної, фізичної та естетичної культури, розвиток самостійності, тобто готовності підростаючого покоління до самостійного життя.

Свою діяльність крайові педагоги спрямовували на забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей закарпатських родин; формування навичок дотримання санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування; створення у родинному колі сприятливого психологічного клімату, поваги до моральних норм, осуду аморальних; формування перманентно-благотворних взаємин батьків та дітей на основі почуттів обопільної любові, довіри і поваги; виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини, формування національної свідомості; прищеплення дітям віри і надії на Бога; якомога раннє залучення їх до праці; формування трудових умінь та навичок; сприяння розвитку естетичних потреб і почуттів; співпраця родини і школи задля оптимізації сімейного виховання.

Вирішення окреслених завдань сімейного виховання на Закарпатті відбувалося через його нерозривно пов'язані напрями (розумове, фізичне, моральне, релігійне, трудове та естетичне), сутність яких відображена у спадщині педагогів Закарпаття другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття. Встановлено, що перевага надавалася моральному, релігійному, трудовому вихованню, а не розумовому. Така позиція базувалася на впевненості закарпатців у тому, що життєвий поступ визначається радше духом та навичками, ніж знаннями. Доведено, що значний вплив на виховання дітей у закарпатській родині в досліджуваний період мала релігія, а найвищою моральною цінністю вважалася релігійність, яка була основою сакраментального виховного ідеалу закарпатця. До його пріоритетних рис, поряд з твердою вірою в Бога, високим патріотизмом та працьовитістю, належали любов і пошана до батьків, ближнього, милосердя, доброчинність, чесність, скромність, справедливість, щиросердечність.

Принципи сімейного виховання, які декларувалися у педагогічній літературі, дещо відрізнялися від практики їх реалізації, яка була обмежена рівнем культури і знань батьків. Проте теоретична їх сутність в умовах сьогодення має цілком продуктивний характер. Серед них: принципи природовідповідності, культуровідповідності, народності, полікультурності, безперервності, єдності педагогічних вимог родини і школи, розумної вимогливості, опори на позитивне у дитини, виховання в праці, єдності світського та релігійного виховання. З'ясовано, що дотримання дорослим поколінням принципів сімейного виховання попереджало можливі порушення протікання виховного процесу.

Аналіз системи методів (приклад та авторитет батьків, порада і попередження, наказ і заборона, заохочення і покарання, гра та ін.) показав, що педагогічна думка Закарпаття віддавала перевагу пояснюючим та стимуляційним методам впливу на дитину, дещо недооцінюючи роль різнопланової діяльності. Але ж саме в процесі такої діяльності в дітей закріплюються знання, формуються вміння, навички, звичні норми поведінки.

Дієвість методів сімейного виховання залежала від того, наскільки вміло та раціонально застосовувалися батьками такі засоби як: слово, праця, домашній побут, молитва, книга (підручник), природа, фольклор, народні звичаї, традиції, обряди та інші.

Виховний вплив на дітей Закарпаття другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття забезпечувався такими формами сімейного виховання, які представлені у крайових педагогічних працях: святами родинного («свальба», «народини», «поминки»), церковного (Святвечір, Різдво, Великдень, Вербна і Зелена неділі, Трійця, Миколая, Водощі) та державного календарів.

Ефективне сімейне виховання передбачало також реалізацію форм спільної діяльності школи і родини. Школами Закарпаття у другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття у практику були впроваджені колективні (батьківські збори - «родительські сходини», «совіщанія»; конференції, засідання батьківського комітету - «родичовські ради», «здруження родичов», «родительські союзи»; спільні шкільні свята) та індивідуальні форми роботи з батьками (відвідування батьків вдома, запрошення їх до школи, популяризація сімейного виховання, педагогічні бесіди-консультації, позашкільна просвітницька робота вчителя). Спільна робота родини і школи сприяла підвищенню як педагогічної, так і загальної культури батьків, збагаченню їх педагогічними знаннями і досвідом, зближенню батьків і педагогів, успішному вирішенню багатьох складних питань виховання.

З'ясовано, що реалізація форм сімейного виховання сприяла єдності поколінь, міцності родини, формуванню позитивного мікроклімату в родинному колі, засвоєнню кращих традицій закарпатського народу, зростанню національної свідомості.

Однак, у процесі аналізу структурних елементів сімейного виховання на Закарпатті виявлено, що в досліджуваний період спостерігалася неузгодженість у педагогічній літературі назв понять «принцип», «метод», «форма» та «засіб» виховання, що пояснюється невиробленістю на той час єдиної педагогічної термінології. Цей факт спостерігався в другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття не тільки в освітян Закарпаття, а й Галичини та Буковини.

3. Шляхи творчого використання в сучасних умовах ідей сімейного виховання на Закарпатті (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ століття)

Окреслено еволюцію сімейних цінностей та шляхи творчого використання провідних ідей результатів дослідження у підвищенні ефективності виховання в сучасних родинах України.

Встановлено, що сукупність ціннісних орієнтацій родини визначають її інтереси, потреби і мотиви, матеріальні та духовні запити, на основі яких вона будує певну модель життя. Відповідно, способи виховання дітей в нових суспільних та соціально-економічних умовах зумовлюють і зміну життєвих цінностей закарпатської родини.

Родина сьогодні перестала бути монополістом у передачі досвіду старших поколінь, безпосереднім природним осередком наслідування й копіювання досвіду, реальних взаємин чоловіка і дружини, батьків і дітей, старших і молодших. В умовах сьогодення, як свідчить проведене нами анкетування серед закарпатських респондентів, не мають широкої реалізації такі споконвічні цінності сімейного виховання як любов до ближнього, милосердя, самопожертва, доброта, чуйність, порядність, вміння співчувати та ін. Натомість превалюють прагматичність, кар'єризм, меркантильність, хитрість, крутійство, бажання наживи.

Необхідно, щоб вже сьогодні провідним напрямком виховання в родині став розвиток духовної сфери життєдіяльності людини, прерогативу якого засвідчує науковий доробок педагогів Закарпаття другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття з проблем сімейного виховання. З огляду на це, маємо підстави стверджувати, що для сьогодення вкрай важливим є творче використання досвіду крайового вчительства досліджуваного періоду.

З'ясовано, що педагогічні та художні твори Закарпаття другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття могли б прислужитися укладачам навчально-методичних посібників, рекомендацій, порадників педагогам для роботи з батьками, книг для дітей, прийти на допомогу викладачам вищих навчальних закладів для викладання спецкурсу «Проблеми сімейного виховання на Закарпатті», класоводам, педагогам-організаторам та вихователям груп продовженого дня у проведенні родинних позакласних заходів та батьківського всеобучу, можуть послужити джерелом для розробки планів виховної роботи, програм сімейного виховання для учнів загальноосвітніх шкіл, концепцій виховання для сучасних родин. Загалом, творче застосування теоретичного і практичного досвіду сімейного виховання на Закарпатті досліджуваного періоду є шляхом розв'язання актуальних проблем сучасного виховання підростаючого покоління України щодо формування родинних цінностей і їхньої практичної реалізації в сучасних сім'ях та новітніх закладах освіти.

Висновки

сімейний виховний закарпатський

Узагальнення результатів наукового дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Встановлено, що погляди на сімейне виховання у педагогів Закарпаття другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття формувалися під впливом родинного досвіду, регіональних традицій, народної педагогіки, вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки. Зіставлення тверджень видатних діячів педагогіки (Я. Коменського, Дж. Локка, Й. Песталоцці, Ж.Ж. Руссо, Г. Сковороди та ін.) з поглядами на сімейне виховання освітян краю досліджуваного періоду вказує на їх тісний зв'язок та похідну залежність.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених різним аспектам досліджуваної проблеми, педагогічна теорія і практика виховання дітей у закарпатській родині другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття вивчена недостатньо.

Сімейне виховання трактується вітчизняними і зарубіжними дослідниками як інтегрований процес цілеспрямованих педагогічних дій батьків та повсякденного впливу на виховання дітей соціально-економічного, духовного та морально-ціннісного середовища. Крім того, сімейне виховання відображає систему підготовки дітей до життя в соціальних умовах, набуття ними знань, умінь і навичок, необхідних для нормального формування особистості в умовах родини, що створює широке проблемне поле сімейного виховання і визначає його як багатовимірне та поліфункціональне педагогічне явище.

Виховний потенціал родини визначає ефективність її функціонування як педагогічної системи. До складу виховного потенціалу родини входять: виховна діяльність батьків, виховне середовище родини та різні види діяльності її членів, до яких залучають дітей.

2. Науковий пошук дав змогу встановити, що на реалізацію виховного потенціалу родини, а також на еволюцію, зміст і характер сімейного виховання на Закарпатті у другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ століття безпосередній вплив мав комплекс детермінантних факторів (етнічний, економічний, соціальний, матримоніальний, фактор нуклеаризації, демографічний, фізіологічний, генетичний, культурно-освітній, родинно-побутовий, звичаєвий та духовний). Серед них найбільш вагомий і часто негативний вплив на сімейне виховання мав економічний, який помітно зменшував значущість виховного процесу в крайовій родині, висуваючи на перший план перманентну боротьбу дорослих її членів з матеріальними негараздами. Та, незважаючи на соціально-економічний визиск, етнічне знекровлення, маргіналізацію закарпатської родини, у процесі аналізу відповідних наукових джерел можна виокремити низку її соціально-ціннісних установок. Зокрема, духовні орієнтири народу, які сповідувалися батьками, були шанованими на Закарпатті і лежали в основі сакраментального виховного ідеалу підростаючих поколінь. Духовний фактор розглядався закарпатськими педагогами другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття як запорука чесного морального життя, злагоди в сімействі, формування високоморальних, християнських якостей особистості. Встановлено, що саме християнство було в досліджуваний період джерелом життєздатності і виховної сили закарпатської родини.

На основі аналізу детермінантних факторів виховного процесу в закарпатській родині, виокремлено проблеми сімейного виховання в педагогічній теорії і практиці краю (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ століття), які значною мірою гальмували його ефективність. Насамперед:

- політична невизначеність закарпатців;

- складне економічне становище родини, численні побори;

- співіснування кількох поколінь під одним дахом;

- труднощі соціалізації родин-емігрантів;

- відсутність умов для безперервного виховного впливу та спілкування батьків і дітей через ненормований робочий день;

- неповні сім'ї, зумовлені голодоморами, масовою еміграцією населення, численними втратами в роки Першої світової війни;

- народження дітей при допомозі неграмотних баб-повитух, нестача медичних кадрів (особливо в сільській місцевості);

- неписьменність, культурна відсталість у багатьох родинах;

- раннє батьківство;

- незнання батьками особливостей фізіологічного і психологічного розвитку дитини;

- погані житлові умови;

- досягнення виховних цілей за допомогою непедагогічних методів;

- полікультурність членів родини (розходження у підходах щодо сімейного виховання).

3. Зосереджували увагу на формулюванні мети та завдань, що визначалися рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків; загальних та специфічних принципів (природовідповідності, культуровідповідності, народності, полікультурності, безперервності, єдності педагогічних вимог родини і школи, розумної вимогливості, опори на позитивне у дитини, виховання в праці, єдності світського та релігійного виховання), провідних напрямів (фізичне, моральне, релігійне, трудове та естетичне виховання), методів (приклад та авторитет батьків, порада і попередження, наказ і заборона, заохочення і покарання, гра), форм (свята родинного, церковного та державного календарів) і засобів сімейного виховання (слово, праця, домашній побут, молитва, книга (підручник), природа, фольклор, народні звичаї, традиції, обряди та інші). Характерною рисою їх розробки була відсутність чіткого поділу між теорією і практикою, нечіткість у визначенні понятійного апарату, що зумовлено не лише рівнем педагогічної науки досліджуваного періоду, але й необхідністю забезпечення практичних потреб крайового вчительства.

Здійснення виховання в крайових родинах даного історичного періоду визначалося такими особливостями: опора на досвід народної педагогіки, на родинні звичаї, традиції, обряди; поєднання здобутків зарубіжної та вітчизняної педагогічної думки, доробку видатних освітніх діячів і передових учителів регіону як теоретико-методичної основи сімейного виховання; культурна розмаїтість соціального середовища краю (мова, побут, ремесла, національний одяг, свята тощо); шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій народів, що населяли Закарпаття; домінування у змісті сімейного виховання цінностей релігійного характеру; панівна роль матері у сімейному вихованні дитини; непорушний авторитет батька у родині; шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу; поодинокі випадки розлучення батьків; багатодітність; раннє залучення дітей до продуктивної праці; усвідомлення значущості й моральної цінності праці, засудження безгосподарності, порушень трудової дисципліни, лінощів та аморальних вчинків.

4. Проведене дослідження дало можливість означити основні шляхи творчого використання в сучасних умовах ідей організації сімейного виховання на Закарпатті досліджуваного періоду. До них віднесено: виховання дітей в дусі обопільної любові, толерантності та злагоди між членами родини, релігійності; використання у сімейному вихованні регіональних особливостей культурної спадщини; вивчення і широке впровадження набутків історичного закарпатського досвіду спільної роботи школи та родини у справі виховання дітей і молоді; наповнення відповідним змістом шкільних навчальних програм із цілепокладанням виховних пріоритетів на формування в учнів духовних, моральних, громадянських та естетичних цінностей; організація та забезпечення педагогічного всеобучу батьків; поширення історичного регіонального досвіду сімейного виховання дітей Закарпаття в досліджуваний період у навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів; підготовка навчально-методичної та довідкової літератури для педагогів, студентів, учнів, батьків за матеріалами педагогічної і художньої літератури Закарпаття другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття з проблем сімейного виховання.

Творче осмислення і впровадження окреслених в дисертаційному дослідженні провідних ідей педагогів Закарпаття в умовах української реальності може створити умови для підвищення якості сімейного виховання в регіоні та в Україні загалом, збагачення виховної практики батьків, вирішення проблем ціннісної орієнтації молодого покоління та спільної діяльності родини і школи в нашій країні.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. На подальше вивчення заслуговують питання порівняльного аналізу педагогічної спадщини Закарпаття в контексті сімейного виховання в досліджуваний період з різними регіонами України; з'ясування ролі державних та громадських установ у сімейному вихованні дітей краю; впливу церкви на виховання дітей у родині та ін.

Література

1. Петрус М.В. Нормативно-правові засади новітнього сімейного виховання / Маріанна Василівна Петрус // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». - Ужгород, 2007. - Вип. 11. - С. 97-100.

2. Петрус М.В. Самореалізація Духновича як педагога у практиці сімейного виховання / Маріанна Василівна Петрус // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя : проблеми теорії і практики: [зб. наук. праць]. - К., 2007. - Вип. 7(17). - С. 82-85.

3. Петрус М.В. Діагностика процесу формування фізично здорової особистості у системі родинного виховання на Закарпатті (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ століття) / Маріанна Василівна Петрус // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». - Ужгород, 2008. - Вип. 15. - С. 115-119.

4. Петрус М.В. Ідея сімейного виховання в педагогічних поглядах А. Карабелеша / Маріанна Василівна Петрус // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія «Педагогіка та психологія». - Чернівці, 2008. - Вип. 393. - С. 85-91.

5. Петрус М.В. Проблеми морального виховання у родині в спадщині педагогів Закарпаття (друга половина ХІХ - 30-ті рр. ХХ століття) / Маріанна Василівна Петрус // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. - Івано-Франківськ, 2008. - Вип. ХХV. - С. 59-67.

6. Петрус М.В. Детермінуючі фактори сімейного виховання в українських родинах Закарпаття другої половини ХІХ - 30-х років ХХ століття // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». - Ужгород, 2009. - Вип. 17. - С. 155-157.

Размещено на Allbest.ru