Виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.07 - теорія і методика виховання

ВИХОВАННЯ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНИХ ГРУПАХ

Виконав Попович Олексій Петрович

Луганськ - 2011

АНОТАЦІЯ

Попович О.П. Виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності: 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2011.

Дисертація присвячена важливій проблемі виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл. У роботі проаналізовано ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми та її окремих питань за даними монографічної та періодичної літератури, матеріалів міжнародних науково-практичних конференцій та офіційних документів. Висвітлені результати аналізу дитячо-юнацьких спортивних шкіл як середовища виховання фізичних якостей старшокласників, розкрита сутність виховання їхніх фізичних якостей у навчально-тренувальних групах, виокремлені критерії, показники та охарактеризовані рівні виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

На основі аналізу наукових підходів і практики фізичного виховання в НТГ ДЮСШ визначені основні критерії виховання фізичних якостей старшокласників: “фізична вихованість” - це адекватна віку швидкість, сила, спритність, гнучкість, витривалість, координація, які характеризують особистість старшокласника, його рівень спортивних досягнень; “фізична виховуваність” - це міра сформованості установки на сприйняття і засвоєння елементів фізичної культури в усьому їхньому різноманітті; “фізична вихованість за ігровим амплуа” - це специфічні, характерні лише для окремого гравця показники, що віддзеркалюють його функцію відповідно до ігрового амплуа.

Педагогічними умовами виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл визначені: створення єдиного виховного простору в НТГ ДЮСШ; педагогічна майстерність тренера-викладача; методика виховання фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних ігрових амплуа; підготовка науково-методичного забезпечення для виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ.

Ключові слова: фізичні якості, навчально-тренувальна група, виховання фізичних якостей, фізична вихованість, старшокласники, дитячо-юнацькі спортивні школи.

фізичний виховання педагогічний старшокласник

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах відродження інтересу до виховання і розуміння його ролі для розвитку суспільства, вже недостатньо говорити про необхідність центрування виховного процесу на особистості старшокласника, адже досягти успіхів без реальних механізмів виховання його фізичних якостей неможливе. Перед наукою стоїть завдання поглибленого теоретичного обґрунтування практики сучасного спортивного руху, особливо гостро ця необхідність відчувається в галузі дитячого та юнацького спорту.

Важливу роль у вирішенні таких нагальних проблем відіграють дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ), які є важливою складовою системи позашкільної освіти в державі. Вони готують кваліфікованих юних спортсменів, формують навички інструктора, виконують роль методичних центрів для надання допомоги загальноосвітнім школам і позашкільним закладам в організації позакласної масової спортивної роботи. Особливе завдання, що на них покладається, - готувати спортивний резерв для збірних команд України.

Дитячо-юнацькі спортивні школи здатні формувати та виховувати особистість, її руховий потенціал і зміцнювати здоров'я. Старшокласники стоять на порозі активного трудового життя, і тому істотно зростає необхідність розробки інноваційних методик, що забезпечують оздоровчо-тренувальну спрямованість, ефективно формують загальну і спеціальну фізичну підготовку, сприяють індивідуальній корекції фізичних якостей і розвитку потреб до занять улюбленим видом спорту. Такий педагогічний підхід дозволяє здійснювати цілеспрямоване виховання фізичних якостей старшокласників у дитячо-юнацьких спортивних школах і заснований на соціальній значимості його для особистості, варіативних оздоровчо-тренувальних методиках і високому практичному результаті.

На загальнодержавному рівні за останні десятиріччя активізувалася робота в спортивних школах України: прийнято Закон України “Про фізичну культуру і спорт” (1993), виконана Державна програма розвитку фізичної культури і спорту (1994-1997) і Цільова комплексна програма “Фізичне виховання - здоров'я нації” (1995-1999), прийнято Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту (2004), реалізовується Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки (2006), затверджене нове Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу (2009). Також було розроблено Державний стандарт освітньої галузі “Фізична культура і здоров'я” для основної та старшої школи (М. Д. Зубалій, А. Ф. Борисенко, О. З. Леонов, О. І. Остапенко, Л. І. Іванова, Є. В. Столітенко) (2003), очікувані результати у цьому напрямі: залучення до 20% дітей шкільного віку до занять у дитячо-юнацьких спортивних школах і відбір найбільш талановитих (сьогодні залучені 11% - 726 169 дітей); проведення їхньої акредитації; оновлення та збалансування інфраструктури розвитку олімпійських видів спорту. Разом із тим реалізація на практиці змісту діючих законів і програм не дозволяє зберегти на належному рівні фізичний розвиток школярів.

Вагомість дитячих і юнацьких спортивних шкіл у вихованні молодої генерації спортсменів, зміцнення здоров'я в усіх бажаючих займатися спортом, пропагування фізичної культури серед молоді безперечна. Проте за перше десятиріччя ХХI століття підготовлена і захищена незначна кількість дисертаційних досліджень, присвячених проблемам ДЮСШ: cпортивна школа як соціально-педагогічна система: соціально-педагогічне проектування (О. Т. Паршиков); управління багаторічним тренуванням учнів дитячо-юнацьких спортивних шкіл на основі застосування бригадних форм роботи тренерів (С. Д. Зорін); методика спортивно-патріотичного виховання учнів дитячо-юнацьких спортивних шкіл (С. В. Галкін); розв'язання виховних завдань у процесі тренувальної роботи з юними спортсменами у дитячих спортивних школах (Д. О. Фабричніков).

Заслуговують на увагу науково-педагогічні дослідження, що розкривають теорію про особистісно орієнтований і гуманістично спрямований підходи до виховання особистості (І. Д. Бех, О. В. Сухомлинська, В. В. Ягоднікова); фундаментальні праці науковців, які досліджували теорію і методику виховання в колективі (А. С. Макаренко, А. В. Мудрик, В.О. Сухомлинський); процес виховання в спортивних колективах (В. В. Бєлорусова, Н. Г. Озолін, В. П. Філін); процес фізичного виховання (В. П. Артем'єв, Б. А. Ашмарін, В. П. Лук'яненко, Т. Ю. Круцевич, Л. П. Матвєєв, А. Д. Новікова, В. В. Шутов); виховання особистості старшокласника (В. К. Бальсевич, О. О. Бодальов, А. В. Петровський, І. П. Підласий); саморегуляцію та самореалізацію особистості школярів (В. С. Биков, М. В. Гриньова); педагогічні засади виховання фізичних якостей спортсменів (Б. А. Ашмарін, М. О. Годик, А. П. Матвєєв, С. В. Павлов, Л. К. Солоха).

Сьогодення об'єктивно висуває низку вимог до фізичних якостей особистості, яка здатна успішно функціонувати в умовах ринку. Виховання фізичних якостей є складовою фізичного виховання і сприяє розв'язанню обумовлених завдань: всебічному і гармонійному розвитку особистості старшокласника у навчально-тренувальних групах (НТГ) дитячо-юнацьких спортивних шкіл, досягненню високої стійкості організму до умов життя.

Сучасні вчені (Г. П. Грибан, В. М. Зациорський, О. М. Зварищук, В. Я. Ігнатьєва, Ф. Г. Опанасюк, Т. Т. Ротерс, А. В. Стафєєва, О. І. Толкачов, С. Л. Усольцева, В. О. Цапенко, В. В. Ягоднікова, А. М. Яковлєв) розкривають залежність розвитку фізичних якостей від фізичного виховання, підтверджують наявність взаємозв'язку між ними в окремих видах спорту. Зокрема, фізичному розвитку гандболістів-старшокласників у ДЮСШ присвячена низка наукових досліджень: проблема спеціальної підготовленості гандболістів 16-17 років у навчально-тренувальних групах СДЮШОР (Ф. Тоуіш); питання спрямованості фізичної підготовки юних гандболістів у навчально-тренувальних групах ДЮСШ (А. М. Іващенко); послідовність і ефективність навчання технічним прийомам юних гандболістів на початковому етапі підготовки (на прикладі гри в гандбол) (О. М. Соловей); контроль фізичної підготовленості гандболістів різного ігрового амплуа у навчально-тренувальних групах ДЮСШ (А. Каміс); фізична підготовка гандболісток-воротарів у навчально-тренувальних групах ДЮСШ (О. В. Гусєв); спеціальна фізична підготовка гандбольних воротарів 16-17 років у змагальному періоді (Є. О. Надеждин); показники просторово-часової точності кидкових дій як критерій відбору юних гандболістів (Т. А. Кропивницька). Аналіз перелічених робіт свідчить про надання переваги навчанню технічним прийомам конкретно визначеної спортивно-орієнтованої ігрової діяльності, ніж вихованню фізичних якостей у старшокласників-гандболістів.

Зіставлення сучасних вимог до виховання фізичних якостей старшокласників і результатів аналізу існуючої практики навчально-тренувальних груп дитячо-юнацьких спортивних шкіл дозволяє констатувати невідповідність, яка надала змогу виокремити низку суперечностей:

– між потребами, запитами й інтересами старшокласників до свого фізичного вдосконалення та існуючою практикою виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ;

– між вимогами, які ставляться до старшокласників в ДЮСШ, та їхньою реальною загальною та спеціальною фізичною підготовленістю, рівнем виховання фізичних якостей;

– між інтенсивністю та якістю взаємовідносин між тренером-викладачем і старшокласниками та між самими вихованцями;

– між необхідністю гармонійного розвитку фізичних якостей старшокласників і недостатнім розкриттям педагогічних умов їхнього виховання в навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

З огляду на актуальність і соціально-педагогічну значущість проблеми, недостатню теоретичну її розробленість, а також об'єктивну необхідність розв'язання наявних суперечностей зумовили вибір теми дослідження: ”Виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дослідження виконувалося в межах науково-дослідної теми кафедри педагогічної майстерності «Дослідження змістового компонента формування основ педагогічної майстерності» Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (державний реєстраційний номер 0197U000065).

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (протокол №12 від 29.03.2007 року) та узгоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №6 від 19.06.2007 року).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Відповідно до мети визначені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати ступінь наукової розробленості проблеми фізичного виховання старшокласників у дитячо-юнацьких спортивних школах.

2. Розкрити сутність виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах.

3. Виокремити критерії, показники та охарактеризувати рівні виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

4. Виявити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови, які забезпечують виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Об'єкт дослідження - процес фізичного виховання в дитячо-юнацьких спортивних школах.

Предмет дослідження - педагогічні умови виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Порушені завдання вмотивували вибір методів дослідження: теоретичні - аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження та навчально-методичних матеріалів дитячо-юнацьких спортивних шкіл, уточнення понятійно-категорійного апарату дослідження, обґрунтування педагогічних умов виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл; емпіричні - бесіда, спостереження; анкетування; тестування загальної та спеціальної фізичної підготовленості та фізичної вихованості старшокласників; педагогічний експеримент; статистичні: методи статистичної обробки даних (коефіцієнти кореляції Кендалла та Пірсона статистичного пакету SPSS 11.0, t-критерій Стьюдента).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження: уперше розкрито сутність виховання фізичних якостей старшокласників у дитячо-юнацьких спортивних школах; виокремлено критерії, показники та охарактеризовано рівні виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах; розроблено педагогічні умови виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл (створення єдиного виховного простору в НТГ ДЮСШ; педагогічна майстерність тренера-викладача; методика виховання фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних ігрових амплуа; підготовка науково-методичного забезпечення для виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ); уточнено і розширено принципи виховання фізичних якостей старшокласників; уведено до наукового обігу поняття “фізична вихованість”, “фізична виховуваність”, “фізична вихованість за ігровим амплуа”, розкрито їхній зміст, окреслено сферу застосування; набуло подальшого розвитку трактування сутності поняття «навчально-тренувальна група» у контексті діяльності дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробленні методики виховання фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних амплуа у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл і рівневих характеристик; у створенні навчально-методичного посібника та щоденника виховання фізичних якостей молодого гандболіста, використання яких дозволить вирішувати виховні завдання в процесі тренувальної діяльності гандболістів 16-17 років.

Навчально-методичний комплект може бути використаний фахівцями в галузі фізичної культури і спорту, дитячо-юнацьких спортивних і загальноосвітніх шкіл у роботі зі старшокласниками-гандболістами.

Теоретичні положення і практичні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Полтавської міської ДЮСШ № 1 Спорткомітету (довідка №77 від 3.03.2010 р.); Кременчуцького районної ДЮСШ МОНМС України (довідка №34 від 20.05.2010 р.); Лубенської ДЮСШ МОНСМ України (довідка №58 від 9.04.2010 р.); Гребінківської ДЮСШ (довідка №49 від 28.04. 2010 р.); Машівської ДЮСШ МОНМС України (довідка №39 від 15.04.2010 р.) Полтавської області; Запорізької міської ДЮСШ ім. Ю. Лагутіна (довідка №64 від 17.03.2010 р.); Луганської ДЮСШ № 1 МОНМС України (довідка №95 від 28.05.2010 р.); Донецької обласної комплексної ДЮСШ «Спартак» (довідка №128 від 14.06.2006 р.); у практику роботу відділу методики виховання Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського (довідка № 205 від 24.11.2010 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення матеріалів дисертації на кафедрі педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського національного університету імені В. Г. Короленка. Результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях: міжнародних - “Конструктивні підходи в забезпеченні єдності навчально-виховного процесу фізичного виховання різних ланок освіти” (Полтава, 2004); “Становление спортивной науки: опыт и перспективы” (Оренбург, 2007); “Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності”, “Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі”, “Проектування освітніх систем: технології, досвід, практика” (Полтава, 2008); “Спадщина видатних педагогів Полтавщини в міжнародному освітньому просторі” (Полтава, 2009); “Методика викладання природничих дисциплін у вищій і середній школі” (Полтава, 2010); “Технології управління освітніми закладами” (Полтава, 2011); всеукраїнських - “Оздоровлення засобами освіти: регіональні аспекти”; “Упровадження ідей А. С. Макаренка в управління навчальними закладами” (Полтава, 2008); “Досвід педагогів Полтавщини в управлінській діяльності”, “Проективні моделі підвищення кваліфікації педагогічних працівників” (Полтава, 2009); регіональних - методичному семінарі “Викладання курсу “Фізичне виховання у ВНЗ: альтернативні пріоритети й багатовекторність перспектив” (Полтава, 2007); науково-практичній конференції: “Состояние и перспективы теории и практики физкультурного движения” (Оренбург, 2008).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено його мету, завдання, об'єкт і предмет; показано зв'язок дослідження з науковими програмами, планами й темами; розкрито наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення; подано інформацію про апробацію роботи, загальні відомості про публікації з проблем дисертаційного дослідження; представлено структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Виховання фізичних якостей старшокласників у дитячо-юнацьких спортивних школах як педагогічна проблема” викладено та проаналізовано ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми та її окремих питань за даними монографічної та періодичної літератури, матеріалів міжнародних науково-практичних конференцій та офіційних документів. Висвітлені результати аналізу дитячо-юнацьких спортивних шкіл як середовища виховання фізичних якостей старшокласників, розкрита сутність виховання їхніх фізичних якостей у навчально-тренувальних групах, виокремлені критерії, показники та охарактеризовані рівні виховання фізичних якостей старшокласників.

У дослідженні фізичні якості розглядаємо як розвинуті у процесі виховання та цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, що визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність. Виховання фізичних якостей - це педагогічний процес управління, дія, спрямована на фізичний розвиток особистості з метою його зміни в потрібному напрямі. Отже, терміном «розвиток» позначаємо зміни, що відбуваються в організмі; терміном «виховання» - дії, необхідні, щоб ці зміни відповідали поставленій меті.

На основі аналізу наукових підходів і практики фізичного виховання в НТГ ДЮСШ виокремлені основні критерії виховання фізичних якостей старшокласників: “фізична вихованість” - це адекватна віку швидкість, сила, спритність, гнучкість, витривалість, координація, які характеризують особистість старшокласника, його рівень спортивних досягнень; “фізична виховуваність” - це міра сформованості установки на сприйняття і засвоєння елементів фізичної культури в усьому їхньому різноманітті; “фізична вихованість за ігровим амплуа” - це специфічні, характерні лише для окремого гравця показники, що віддзеркалюють його функцію відповідно до ігрового амплуа.

Встановлено, що до специфічних показників фізичної вихованості відносяться: активне ставлення до тренувальних навантажень, наявність стійких гігієнічних звичок, свідома турбота про своє харчування, здоров'я, зовнішній вигляд, суворе дотримання спортивного режиму, коректні взаємини із суперниками і спортивними суддями, самоконтроль у виразі емоцій і агресивності під час змагань. Показниками фізичної виховуваності є: швидке розуміння настанов тренера, використання раніше засвоєних способів дій, самостійність, гнучкість поведінки, економічність дій.

Розподіл гравців у гандболі на розігруючих, крайніх, півсередніх і лінійних, воротаря говорить про те, що цей вид спорту досяг високої стадії вдосконалення, а з іншого боку, ставить перед спортсменами, тренерами-викладачами, вченими низку дослідницьких і педагогічних завдань. Ефективність діяльності гандбольної команди в цілому й окремих гравців обумовлюється ступенем відповідності індивідуальних особливостей спортсмена характеру виконуваної в команді ігрової функції. При підборі гравців на різні амплуа оцінювали низку показників, які дають найбільш істотний вплив на ефективність змагальної діяльності (за О. Б. Хриповим): для розігруючого - здібність до самостійних рішень; передбачення ситуації; стабільність дій в умовах жорсткої боротьби; самовладання в стресових ситуаціях; тактична освіченість; широкий арсенал прийомів техніки; півсереднього - цілеспрямованість; широкий арсенал прийомів техніки; стабільність дій в умовах жорсткої боротьби; передбачення голевих ситуацій; самовладання в стресових ситуаціях; холоднокровність при взятті воріт; крайнього - холоднокровність при взятті воріт; цілеспрямованість; широкий арсенал прийомів техніки; стабільність дій в умовах жорсткої гри; передбачення ситуації; дисциплінованість; лінійного - стабільність дій в умовах жорсткої гри; тактична освіченість; доцільність; холоднокровність при взятті воріт; передбачення голевих ситуацій; самовладання при стресі; воротаря - самовладання в стресових ситуаціях; передбачення ситуації; тактична освіченість; стабільність дій; цілеспрямованість, спортивна злість.

Керуючись наведеними вище критеріями, показниками, виділяємо рівні виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ. Низький рівень - старшокласник байдуже ставиться до життя навчально-тренувальної групи, ДЮСШ, не випробовує свої фізичні якості у змагальній діяльності. Спостерігається непокора позитивним діям і вимогам тренера-викладача, незгода з його думкою. Досить важко піддається процесу фізичної вихованості, не усвідомлює необхідності в її підвищенні, досить байдуже ставиться до фізичної виховуваності, що породжує негативне ставлення до спорту, прагнення до розваг, дозвіллєвого способу життя. Середній - учень позитивно реагує лише на окремі й наполегливі вимоги тренера-викладача, прагне вийти з-під його контролю. Старшокласник ще не розуміє цінності виховання фізичних якостей для розвитку своєї особистості. Така позиція породжує вузьке коло інтересів. Часом проявляє негативне ставлення до фізичної вихованості, включаючи ігрове амплуа, і не завжди піддається фізичній виховуваності на тренувальних заняттях. Особисті інтереси ставить вище шкільних. Самовиховання спрямоване на виховання престижних, на його погляд, фізичних якостей. Вище середнього - характеризується вище середнього рівня фізичною вихованістю. Старшокласник позитивно, але вибірково реагує на вимоги тренера-викладача і його дії. Співробітничає у тому напрямку, де збігаються їхні загальні й особисті інтереси, не завжди сприймає зауваження і неадекватно ставиться до процесу фізичної вихованості. У ситуаціях, що вимагають напругу волі, часто не доводить справу до кінця, тобто не завжди піддається фізичній вихованості відповідно до його ігрового амплуа і не завжди реагує на процес фізичної виховуваності.

Самовихованням займається не систематично, хоча і вважає його необхідним. Фізична вихованість має базовий рівень. Високий - старшокласник активно підтримує тренера-викладача, співробітничає з ним у всіх сферах спортивного життя, позитивно реагує на його вимоги, проявляє вольове прагнення до виховання та самовиховання. Характеризується високою фізичною вихованістю, відрізняється фізичною вихованістю щодо свого ігрового амплуа, із бажанням піддається фізичній виховуваності. Самостійний, дисциплінований, активно бере участь у спортивних змаганнях. Цей рівень характеризує старшокласників НТГ ДЮСШ як професійно спрямованих майбутніх спортсменів, котрі усвідомлюють значущість здорового способу життя і громадянську позицію спортсмена своєї держави.

Використовуючи методи експертних оцінок, було присвоєно визначеним рівням відповідні числові значення: високий - 4, вище середнього - 3, середній - 2, низький - 1. Враховуючи 4-бальну систему оцінювання та використовуючи метод усереднення значень, в узагальненому вигляді сумарних оцінок рівні виховання фізичних якостей старшокласників у НТГ ДЮСШ розташували у таких числових інтервалах: низький - 1-1,25; середній - 1,26 - 2,75; вище середнього - 2,76-3,5; високий - 3,51-4.

У ході дослідження були запропоновані розроблені індивідуальні картки для самооцінки рівня фізичної вихованості за ігровим амплуа гандболіста (проставити у графі певну кількість балів по значущості для них кожного показника: 100% - 3 бали; вище 50% - 2; нижче 50% - 1). Результати анкетування дали можливість виробити індивідуальну програму дій для окремого гравця, і більш чітко проводити заняття з усією навчально-тренувальною групою. Встановлено, що 65 % від загальної кількості (240) старшокласників ДЮСШ чітко визначили свої домінуючі фізичні якості; 45 % з них займаються вихованням цих якостей, 35 % віддають перевагу їхньому вихованню. За уявленнями фахівців при спостереженні за ігровою та тренувальною діяльністю гандболістів різних ігрових амплуа у першу чергу необхідно оцінити ті показники, які властиві саме конкретному амплуа.

Специфіка діяльності гандболіста за амплуа пред'являє певні вимоги до гравців, диференційовані по значущості. Визначення середнього коефіцієнту фізичних якостей старшокласників дав можливість побачити як окрему особистість, так і всю навчально-тренувальну групу ДЮСШ і спрямувати діяльність тренера-викладача на підсилення тих чи інших якостей, уміло підібрати комплекс вправ для індивідуальної та групової роботи.

У ході дослідження визначено, що навчально-тренувальна група (НТГ) ДЮСШ є зібранням учнів, що склали кваліфікаційні іспити, добре себе зарекомендували під час тренувань, володіють основами будь-якого виду спорту. Основний час тренувань присвячено опануванню технікою певної спортивної діяльності, вихованню фізичних якостей для підтримки необхідної фізичної форми, підготовки до змагань і підвищення спортивної майстерності. Учні беруть участь у змаганнях на рівні ДЮСШ, району (міста), області, країни. До вищенаведеного слід додати, що сформований учнівський колектив навчально-тренувальної групи дитячо-юнацької спортивної школи є не лише об'єктом педагогічного впливу, а й сам перебирає на себе певною мірою виховну функцію. У даному разі НТГ з гандболу ДЮСШ розуміємо як виховний колектив, який формує ті риси лідера, що культивуються в цьому колективі, і виховує та коригує фізичні якості особистості.

У другому розділі ”Експериментальне дослідження педагогічних умов виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл” здійснено обґрунтування педагогічних умов виховання фізичних якостей старшокласників у дитячо-юнацьких спортивних школах та проаналізовані результати експериментальної перевірки цих умов.

Педагогічними умовами виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл визначені: створення єдиного виховного простору в НТГ ДЮСШ; педагогічна майстерність тренера-викладача; методика виховання фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних ігрових амплуа; підготовка науково-методичного забезпечення для виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ.

Доведено, що реалізація першої умови - створення єдиного виховного простору в ДЮСШ - можливе за наявності таких чинників: пріоритетності виховної діяльності, інтеграції ресурсів середовища навчально-тренувальної групи для оптимального використання його виховного потенціалу і забезпечення різноманіття просторів самореалізації суб'єктів, сформованості і розвитку системи соціального партнерства: тренер-викладач - старшокласник, залучення суб'єктів середовища до реалізації завдань виховання.

Другу умову - педагогічна майстерність тренера-викладача - реалізовано у процесі уточнення його педагогічних здібностей (дидактичні, експресивні, науково-педагогічні, комунікативні, особистісні, організаторські, здібності до розподілу уваги, мажорні, конструктивні, психомоторні, гностичні, проектувальні і конструктивні, організаторські, дидактичні, експресивні, комунікативні, академічні і спеціальні, селекційні та прогностичні), що підтверджують його педагогічну майстерність і забезпечують підтримку та допомогу у вихованні індивідуальності старшокласника, технології прогнозування, орієнтації і спортивного відбору за ігровим амплуа.

Третя умова - запровадження методики виховання фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних амплуа, яка базується на принципах: цілеспрямованості виховання фізичних якостей, урахуванні вікових та індивідуальних особливостей, природовідповідності, поєднанні педагогічного керівництва з ініціативою і самостійністю старшокласника, єдності педагогічних вимог, поваги до особистості старшокласника як дорослої людини, систематичності і послідовності виховання фізичних якостей, єдності свідомості й поведінки; демократизації, які органічно пов'язані між собою й охоплюють усі аспекти процесу виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ і спрямовують їх на фізичну вихованість і на формування цілісної особистості.

Методика виховання фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних амплуа складається з пояснювальної записки, обґрунтування моделі процесу виховання фізичних якостей, опису форм і методів, різних типів вправ виховання фізичних якостей. Модель процесу виховання фізичних якостей не є простою і послідовною, тому що це двосторонній процес, в якому бере участь, з одного боку, тренер-викладач, який прагне показати шляхи виховання, з іншого - старшокласник, який здатний до виховання фізичних якостей. Методика за такою моделлю повинна базуватися на угрупуванні різних процесів на об'єкті впливу - старшокласниках. Тому модель складається з двох блоків. З одного боку (блок А) - це спеціальна фізична підготовка, керування і супровід старшокласників-гандболістів протягом їхнього перебування в НТГ ДЮСШ, а з іншого (блок Б) - відбір, діагностика, розвиток і виховання домінуючих фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних ігрових амплуа. Усі процеси здійснюються через їхнє одночасне виконання.

Як зазначено в методиці, основними засобами виховання фізичних якостей є фізичні вправи. Відомо декілька класифікацій фізичних вправ за різнобічними принципами, одна з них - групування фізичних вправ за фізичними якостями, які піддаються вихованню: швидкісно-рухові вправи (біг, стрибки, метання); вправи на витривалість (біг на середню і велику дистанції, плавання); вправи на координацію (акробатика, стрибки у воду). При вихованні фізичних якостей були застосовані різні методи: рівномірний, перемінний, повторний, інтервальний, змагальний, ігровий, коловий.

Четверта умова - підготовка науково-методичного забезпечення для виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ, а саме: створення щоденника спостережень як засобу виховання фізичних якостей молодого гандболіста та навчально-методичного посібника для навчання та виховання молодих гандболістів різних ігрових амплуа.

Суть щоденника полягає в тому, що він є документом для старшокласника навчально-тренувальної групи ДЮСШ, який показує рівень його вихованості, а також рівень фізичної вихованості, фізичної виховуваності, фізичної вихованості за ігровим амплуа. Організація роботи з ним проводиться за чітким алгоритмом виконання покрокових дій щодо послідовного виховання домінуючих фізичних якостей старшокласників відповідно до їхнього ігрового амплуа, що дасть можливість формувати відповідальне ставлення до зміцнення фізичних якостей. Щоденник структурований, його зміст складається зі звернення до молодого гандболіста та 15 розділів: «Лист до самого себе»; «Моя особиста карта»; «Мій фізичний розвиток»; «Особиста карта тренера-викладача»; «Вимоги до підготовленості гандболістів»; «Моя фізична підготовленість»; «Мій рівень вихованості»; «Мій рівень фізичної вихованості»; «Рівень сформованості фізичної вихованості гандболістів різного ігрового амплуа»; «Вправи для виховання фізичних якостей гандболістів різного ігрового амплуа»; «Облік навантажень і контроль самопочуття протягом навчального року»; «Дні народження, телефони друзів»; «Коло моїх інтересів»; «Твої життєві орієнтири», а також список використаної літератури та сторінки для нотаток. Старшокласник-гандболіст без зайвих затрат зможе прослідкувати, як часто виконує ту чи іншу вправу (від 1 до 68) для виховання фізичних якостей, які зміни відбуваються в його самопочутті. Це допомагає наочно розібратися у тих зрушеннях, які відбулися в процесі занять, легше здійснювати перспективне планування на будь-який часовий інтервал, конкретно - тиждень, місяць, рік. Щоденник потрібен для аналізу спортивних досягнень і зривів. Він, як дзеркало, відбиває шлях гандболіста до спортивної майстерності.

Тісно співпрацюючи зі спортивними школами не лише України, але й Росії та Індії, нами було підготовлено та видано для тренерів-викладачів і старшокласників навчально-методичні посібники (рос. та англ. мовами). У них викладені теоретичні та практичні питання з методики навчання та виховання молодих гандболістів різних ігрових амплуа за чітко визначеним змістом, який складається зі вступу та 13 розділів:

1) “Навчання гандболістів різних ігрових амплуа”;

2) “Технічна підготовка гандболістів різних ігрових амплуа”;

3) “Організація навчання техніці гри в гандбол”;

4) “Методичні рекомендації та вказівки для навчання кидкам м'яча по воротах гандболістами різних ігрових амплуа”;

5) “Використання вправ при навчанні техніці гри нападаючих”;

6) “Про застосування технічних засобів у гандболі”;

7) “Організація та зміст навчально-тренувальних занять”;

8) “Рухливі ігри з виховання фізичних якостей” (ігри з виховання сили, витривалості, швидкості, спритності і гнучкості, техніко-тактичних навичок);

9) “Методика виховання фізичних якостей гандболістів” (містить вправи з виховання абсолютної сили, силової витримки, швидкісно-силової підготовки, багатосерійний комплекс спринтерських вправ, вправи з розвитку спеціальної витривалості, швидкості рухів, швидкості реакції, темпу рухів, гнучкості, спритності, а також вправи з удосконалення лову та передачі і ведення м'яча, обманних рухів, кидків зі стану натиску, в стрибку і в падінні, прийомів техніки захисту і техніки воротаря);

10) “Тести для вимірювання фізичних якостей” (для вимірювання витривалості, сили, швидкості, гнучкості, а також тести, методи і критерії для вимірювання координації);

11) “Тестовий контроль теоретичних знань гандболіста”;

12) “Тестові завдання” (з основ техніки в гандболі, методики навчання техніці в гандболі, характеристики гри гандболу, обладнання та інвентарю у гандболі, суддівства змагань з гандболу, розвитку фізичних якостей у гандболі, занять з гандболу, тактиці в гандболі);

13) “Система розіграшу змагань та положення про змагання” (система розіграшу змагань і розіграшу з вибуванням); список використаної літератури. Нами свідомо було введено розділ про результати досліджень з фізичного навантаження в процесі гри для гандболістів різних амплуа, визначаючи тим самим значення коригуючих методів і засобів навчання та виховання гандболістів, виокремлено розділ, який розкриває методику диференційованого навчання кидкам та їхньому місцю у вирішенні завдань фізичної підготовки гравців. Досить важливим структурним розділами є 8 і 9, які містять вправи та ігри, рекомендовані для виховання фізичних якостей гандболістів, апробовані на практиці тренерами-викладачами ДЮСШ. Практичною допомогою є тести для вимірювання фізичних якостей, рекомендації щодо здійснення тестового контролю теоретичних знань молодого гандболіста та тестові завдання.

Отже, задля досягнення цілісності виховання фізичних якостей старшокласників у НТГ ДЮСШ, зазначені педагогічні умови було використано в комплексі, оскільки між ними існує зв'язок і взаємозалежність.

На засадах особистісно зорієнтованого підходу тренерами-викладачами було визначено загальну фізичну підготовленість (за В. Я. Ігнатьєвою) у 240 старшокласників ДЮСШ Полтавської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Як виявилося, сума очок коливалась у межах: для високорослих (від 185,1 до 195 см) - 345-350; для вище середнього (від 180,1 до 185 см) - 340-350; для середньорослих (від 170 до 180 см) - 290-300.

Враховуючи те, що у навчально-тренувальних групах є учні 15 і 16 років (1991 і 1992 р. н.), ми зробили вибірку старшокласників лише 1992 року народження (83 особи) і об'єднали їх у дві групи: а) до контрольної навчально-тренувальної групи (КНТГ) ввійшли старшокласники ДЮСШ Донецької, Запорізької, Луганської областей у кількості 42 особи за ігровим амплуа: півсередній - 11 осіб; лінійних - 11; крайніх - 8; розігруючий - 6; воротарів - 6; б) до експериментальної навчально-тренувальної групи (ЕНТГ) - старшокласники Полтавської області (Полтавської ДЮСШ № 1, Гребінківської, Кременчуцької районної, Машівської ДЮСШ) у кількості 41 особа за такою ж кількістю ігрових амплуа (лише півсередніх - 10 осіб). У подальшій роботі з метою апробації і визначення ефективності експериментальної методики виховання фізичних якостей старшокласників у ЕНТГ використовувалася наша методика, у КНТГ - не застосовувалася.

Експериментальне дослідження проводилось протягом 2008-2009 років. У процесі дослідження проблеми виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ для перевірки поставлених завдань був застосований комплекс теоретичних і емпіричних методів: аналіз науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження, спостереження, опитування, констатувальний, формувальний і системно-узагальнювальний експерименти, методи статистичної обробки даних.

У дослідженні використано коефіцієнт кореляції за t-критерієм Стьюдента для оцінки статистичної значимості відмінності двох вибірок даних за різницею середніх арифметичних цих вибірок, де t_емп - критерій Стьюдента, М₁ і М₂ - середні арифметичні вибірок 1 і 2; n₁ і n₂ - об'єм першої і другої вибірки; у²₁ - дисперсія першої вибірки; у²₂ - дисперсія другої вибірки; m - похибка середньої величини відповідної вибірки. кореляційний аналіз, проведений за допомогою коефіцієнта Стьюдента, не виявив достовірних змін у середньогрупових самооціночних показниках спортсменів групи КНТГ на початку і в кінці експерименту (t=1,7 при t_крит=1,99, р?0,05), у той час як статистично значущі зміни показників фізичної виховуваності зафіксовано у групі ЕНТГ (t=5,18 при t_крит=3,42, р?0,001). Найбільшого приросту самооціночних показників фізичної виховуваності у групі ЕНТГ набули показники самостійності (від 2,12 до 2,51 балів) і гнучкості поведінки (від 2,02 до 2,39 балів). Очевидно, саме вони виявились найбільш чутливими до використання самооціночної методики, що пов'язано із розширенням усвідомлюваних стратегій ігрової поведінки. Аналіз показників спеціальної фізичної підготовленості спортсменів КНТГ та ЕНТГ на початку і в кінці експерименту виявив, що відбулося покращення фізичних показників у середньому за усіма ігровими амплуа в обох групах. Проте зміни в КНТГ не є статистично значущими (t=0,13 при t_крит=1,99, р?0,05), а у ЕНТГ такі зміни набули статистично значущого рівня (t=2,23 при t_крит=1,99, р?0,05).

Дані, одержані в експериментальному дослідженні, узгоджуються із відповідними даними В. Я. Ігнатьєвої стосовно характеристик спеціальної фізичної підготовленості гандболістів 16-17 років різних ігрових амплуа.

З метою визначення впливу само- та взаємооціночних методів аналізу тактико-технічних якостей старшокласників на розвиток їхніх фізичних характеристик, проведено кореляційний аналіз показників фізичної виховуваності, фізичної вихованості та фізичної вихованості за ігровим амплуа із показниками спеціальної фізичної підготовленості спортсменів. Для статистичної обробки даних використано коефіцієнт кореляції Кендалла та Пірсона статистичного пакету SPSS 11.0.

Як бачимо з кореляційної матриці вимірюваних показників, зафіксовано статистично значущий позитивний зв'язок між використанням раніше засвоєних способів дій і наявністю стійких гігієнічних звичок і свідомої турботи про своє харчування, здоров'я (0,355, р?0,05), активним ставленням до тренувальних навантажень зі строгим дотриманням спортивного режиму (0,336, р?0,05) і коректними взаєминами із суперниками і спортивними суддями (0,331, р?0,05).

Таблиця 1. Порівняння критеріїв виховання фізичних якостей старшокласників у контрольних та експериментальних групах, у балах

Очевидно, методика розвитку свідомого ставлення до власного режиму дня, розподілу та планування фізичних навантажень впливає на підвищення виваженості та коректності у стосунках з оточуючими, у тому числі зі спортивними суддями та суперниками. Виявлена від'ємна кореляція показника використання раніше засвоєних способів дій зі строгим дотриманням спортивного режиму (-0,43, р?0,001) може бути пояснена психологічною потребою у відході від стандартних, стереотипних способів дій і продукуванні нових, творчих варіантів поведінки у спортивній діяльності, більшій гнучкості та творчому підході до ігрової поведінки. Відзначимо, що для показника спеціальної фізичної підготовленості не виявлено достовірних зв'язків із самооціночними характеристиками, хоча існує позитивна тенденція такого зв'язку із більшістю розглядуваних показників (табл. 1). Загальний самооціночний показник фізичних якостей обраховувався як середнє арифметичне показників фізичної виховуваності, фізичної вихованості та фізичної вихованості за ігровим амплуа. Таким чином, встановлено зростання фізичних якостей старшокласників ЕНТГ за всіма визначеними в дослідженні критеріями: фізична виховуваність t = 5.18, t_крит=3,39, при р?0,001; фізична вихованість t = 6,37, t_крит=3,39, при р?0,001; фізична вихованість за ігровим амплуа t = 6,22, t_крит=3,39, при р?0,001. А також за показниками спеціальної фізичної підготовленості t=2,23, t_крит=1,99 при р?0,05.

Відповідно до освітніх стандартів нами визначений простий підхід, що дозволяє оцінювати старшокласника за індивідуальними приростами фізичних якостей, величини яких визначає сам він. Іншими словами, старшокласник навчально-тренувальної групи дитячо-юнацької спортивної школи повинен уміти самостійно виховувати фізичні якості. Для цього він повинен: знати правила і методику виховання фізичних якостей; уміти визначати свій початковий фізичний стан; уміти ставити завдання щодо виховання фізичних якостей і планувати виконання відповідних фізичних вправ з необхідним дозуванням, активно брати участь в іграх по вихованню фізичних якостей; уміти будувати тренування; вміти контролювати і коректувати зміну свого фізичного стану.

Аналіз експериментальних даних підтвердив, що впровадження педагогічних умов виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл сприяло збагаченню знань тренерів-викладачів з проблеми виховання фізичних якостей гандболістів різних ігрових амплуа й є підставою для широкого впровадження у практику спортивних шкіл.

ВИСНОВКИ

1. Підтверджено, що дитячо-юнацькі спортивні школи становлять основну ланку існуючої в Україні системи фізкультурно-спортивного руху, в яких здійснюється різнобічна фізична підготовка юного спортсмена, формуються його духовно-фізичні якості, загартовується характер і воля. Зміст освітнього процесу ДЮСШ спрямований на: організацію активного, змістовного дозвілля; самовдосконалення особистості; формування здорового способу життя; виховання фізичних, інтелектуальних і етичних якостей; досягнення спортивних успіхів згідно з її здібностями, підготовку спортивного резерву для збірних команд України. Важливу роль у цьому процесі відіграє первинний колектив, навчально-тренувальна група, де старшокласники опановують не тільки техніку гри в гандбол, але й високу культуру міжособистісних відносин, відповідальність за морально-психологічний стан усього колективу.

2. Визначено, що навчально-тренувальна група (НТГ) ДЮСШ є зібранням учнів, які склали кваліфікаційні іспити, добре себе зарекомендували під час тренувань, володіють основами будь-якого виду спорту. Основний час тренувань присвячено опануванню технікою певної спортивної діяльності, вихованню фізичних якостей для підтримки необхідної фізичної форми, підготовки до змагань і підвищення спортивної майстерності. Учні беруть участь у змаганнях на рівні дитячо-юнацької спортивної школи, району (міста), області, країни.

3. Аналіз наукових засад дослідження дав змогу констатувати, що категорія “виховання” передбачає активний уплив на зростання показників фізичних якостей. Фізичні якості - це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність. У методичній літературі з фізичного виховання і спорту виділяють до 18 фізичних якостей, які є окремими формами прояву п'яти основних фізичних якостей - сили, швидкості, витривалості, спритності і гнучкості. Вони складають якісну основу фізичних здібностей людини, тобто характеризують її якісну своєрідність. Процес навчання грі в гандбол органічно пов'язаний з вихованням фізичних якостей старшокласників і характеризується високою інтенсивністю ігрових дій, швидкими змінами у ході гри, силовими протиборствами по всьому полю, широкою різноманітністю використовуваних ігрових прийомів у нападі і захисті. Все це вимагає від них не тільки хорошої технічної і тактичної підготовки, але й виховання тих фізичних якостей, задатками яких старшокласники володіють, тобто домінуючими (природжені або найбільш яскраво виражені морфофункціональні якості людини, спрямовані на її фізичну досконалість); вміння реалізувати їх у складній ігровій обстановці.

4. Визначено, що поняття “виховання фізичних якостей” свідчить про зміни, причиною яких є спеціальне втручання, цілеспрямована робота з прогнозом результатів, воно є складовою фізичного виховання і сприяє розв'язанню соціально обумовлених завдань: всебічному і гармонійному розвитку старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ, досягненню високої стійкості до соціально-екологічних умов, підвищенню адаптивних властивостей організму. Виховання фізичних якостей здійснюється в процесі занять фізичним вправами за спеціально розробленими методиками й є цілісним процесом, об'єднуючим окремі взаємозв'язані сторони вдосконалення фізичних, функціональних і психологічних можливостей людини.

5. Доведено, що ефективність дослідно-експериментальної роботи забезпечується критеріально-рівневим підходом. На основі аналізу особистісно зорієнтованого підходу і практики фізичного виховання визначені основні критерії, показники виховання фізичних якостей старшокласників у НТГ ДЮСШ, серед яких найбільш значущими є: “фізична вихованість” - це адекватна віку швидкість, сила, спритність, гнучкість, витривалість, координація, які характеризують особистість старшокласника, рівень його спортивних досягнень; “фізична виховуваність” особистості зачіпає психологічну підготовленість до рухового навчання, до формування вмінь і навичок гігієнічного характеру, звички до здорового способу життя, а в загальному плані - міра сформованості установки на сприйняття і засвоєння елементів фізичної культури в усьому їхньому різноманітті; “фізична вихованість за ігровим амплуа” - це специфічні, характерні лише для окремого гравця показники, які віддзеркалюють його функцію відповідно до ігрового амплуа. Виділено 4 рівні виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах дитячо-юнацьких спортивних шкіл: низький, середній, вище середнього, високий.

6. Виокремлено основні педагогічні умови виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ, а саме: 1) створення єдиного виховного простору, яке можливе за наявності таких чинників: пріоритетності виховної діяльності, інтеграції ресурсів середовища навчально-тренувальної групи для оптимального використання його виховного потенціалу і забезпечення різноманіття просторів самореалізації суб'єктів, сформованості та розвитку системи соціального партнерства: тренер-викладач - старшокласник, залучення суб'єктів середовища до реалізації завдань виховання, технологія прогнозування, орієнтації і спортивного відбору за ігровим амплуа; 2) педагогічна майстерність тренера-викладача, складовими якої є його педагогічні здібності (дидактичні, експресивні, науково-педагогічні, комунікативні, особистісні, організаторські, здібності до розподілу уваги, мажорні, конструктивні, психомоторні, гностичні, проектувальні і конструктивні, організаторські, дидактичні, експресивні, комунікативні, академічні і спеціальні, селекційні та прогностичні), що забезпечують підтримку і допомогу у вихованні індивідуальності старшокласника; 3) методика виховання фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних ігрових амплуа у навчально-тренувальних групах ДЮСШ, що складається з пояснювальної записки, обґрунтування моделі педагогічного процесу виховання фізичних якостей, яка включає два блоки (А - це спеціальна фізична підготовка, керування і супровід старшокласників-гандболістів протягом перебування їх у НТГ ДЮСШ, Б - відбір, діагностика, розвиток і виховання домінуючих фізичних якостей старшокласників-гандболістів різних ігрових амплуа, опису форм і методів, різних типів вправ виховання фізичних якостей. Вона базується на принципах: цілеспрямованості виховання фізичних якостей, урахуванні вікових та індивідуальних особливостей, природовідповідності, поєднанні педагогічного керівництва з ініціативою і самостійністю старшокласника, єдності педагогічних вимог, поваги до особистості старшокласника як дорослої людини, систематичності і послідовності виховання фізичних якостей, єдності свідомості й поведінки; демократизації, які органічно пов'язані між собою і охоплюють усі аспекти процесу виховання фізичних якостей старшокласників у НТГ ДЮСШ і спрямовують їх на фізичну вихованість і на формування цілісної особистості; 4) підготовка науково-методичного забезпечення для виховання фізичних якостей старшокласників у навчально-тренувальних групах ДЮСШ включає: а) створення щоденника спостережень як засобу виховання фізичних якостей молодого гандболіста, суть якого полягає в тому, що він є документом, який показує рівень загальної та фізичної вихованості, фізичної вихованості за ігровим амплуа старшокласника-гандболіста. Організація роботи з ним проводиться за чітким алгоритмом виконання покрокових дій щодо послідовного виховання домінуючих фізичних якостей старшокласників відповідно до їхнього ігрового амплуа, що дає можливість формувати відповідальне ставлення до зміцнення свого здоров'я; б) створення навчально-методичного посібника, в якому викладені теоретичні та практичні питання з методики навчання та виховання молодих гандболістів різних ігрових амплуа, який складається зі вступу та 13 розділів, які містять вправи та ігри, рекомендовані для виховання фізичних якостей гандболістів, а також тести для вимірювання фізичних якостей, рекомендації щодо здійснення тестового контролю теоретичних знань молодого гандболіста, тестові завдання тощо, списку використаної літератури; в) підготовка компакт-диску з текстом посібника та щоденника.