Розвиток фізичних якостей молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ „ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Розвиток фізичних якостей молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу

24.00.02 - фізична культура, фізичне виховання

різних груп населення

Швець ОКСАНА ПЕТРІВНА

Івано-Франківськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в науковій лабораторії з проблем фізичного виховання і спорту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Куц Олександр Сергійович,

завідувач кафедрою олімпійського і професійного спорту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Тимошенко Олексій Валерійович,

директор Інституту фізичного виховання та спорту Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

кандидат педагогічних наук, професор,

Вацеба Оксана Михайлівна,

професор кафедри теорії і методики фізичного виховання Львівського державного університету фізичної культури.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відповідно до Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні (1998) й соціально-економічних потреб сучасного суспільства, напрямків його подальшого розвитку, виходячи із сутності загальної середньої освіти, фізичне виховання як складова навчально-виховного процесу школярів повинне сприяти всебічному, гармонійному розвитку дітей та молоді. Саме фізичне виховання сприяє підвищенню рівня фізичної культури школярів, складовими якої є міцне здоров'я, належний фізичний розвиток, оптимальний рівень рухових здібностей, відповідні знання та навички з цієї галузі (О. С. Куц, 1989; Т. Ю. Круцевич, 1999; О. В. Тимошенко, 2001; Б. М. Шиян, 2006; О. М. Вацеба, 2011).

Стан здоров'я та фізичний розвиток школярів залишається постійною проблемою для батьків і педагогічних колективів шкіл, позашкільних закладів, оздоровчих таборів. З огляду на складність сучасного життя, несприятливу екологічну і соціальну ситуацію в окремих клімато-географічних зонах України ця проблема стає все більш актуальною, (Г. Л. Апанасенко, 1988; П. А. Виноградов, 1990; М. М. Безруких, 1999; Б. М. Мицкан 2009).

За даними наукових досліджень, рухова активність і фізична підготовленість дітей зі вступом до школи зменшується на 50%, що викликає погіршення здоров'я, швидку втомлюваність упродовж навчального дня, зниження рівня фізичної і розумової працездатності, гальмується їхній фізичний розвиток (А.Г. Сухарєв, 1991; В.К. Волков, 1996; В.І. Бєлов, 2000). Тому обґрунтування ефективності системного підходу до вибору засобів і методів навчання дітей з різним рівнем розвитку їхніх рухових і психічних здібностей є досить актуальним (О.С. Куц, 1993 ; А.В. Тертичний, 2001; Е. В. Мазепина, 2001).

У низці досліджень проаналізовано характер взаємозв'язків між руховою активністю й станом здоров'я дітей молодшого шкільного віку, описано організовані й неорганізовані форми рухової активності учнів; виділено сенситивні періоди розвитку фізичних якостей дітей; узагальнено причини, які впливають на рівень їхньої рухової активності й психофізичний стан (І.М. Туревський, 1998; С. Варопай, 1999; П.П Коханець, 2005; І.М. Баканов, 2007).

Проте дотепер недостатньо об'єктивних даних, на основі яких можна більш якісно здійснювати фізичне виховання школярів. При цьому не простежується динаміка розвитку фізичних якостей. Не зважаючи на наявність численних наукових даних, присвячених моніторингу фізичної підготовленості школярів, вивченню закономірностей розвитку фізичних якостей, актуальним залишається наукове обґрунтування системного підходу до розвитку фізичний якостей на засадах оптимізації рухової активності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційну роботу виконано на підставі Зведеного плану науково-дослідної роботи Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту на 2006-2010 рр. за темою 3.1.1. «Теоретико-методичні та програмно-нормативні основи фізичного виховання учнів і студентів» (номер державної реєстрації 0107U000771).

Роль автора у виконанні наукової теми полягала в проведенні експериментального дослідження фізичного стану молодших школярів та в розробці програми розвитку фізичних якостей молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу; аналізі існуючих методів і форм контролю за фізичною підготовленістю школярів 7-9 років та в окреслені перспективи їх удосконалення.

Об'єкт дослідження - система фізичного виховання молодших школярів.

Предмет дослідження - технологія системного підходу до розвитку фізичних якостей на основі врахування індивідуальних особливостей і оптимізації рухової активності в процесі фізичного виховання молодших школярів.

Мета дослідження - удосконалити процес фізичного виховання школярів 7-9 років на основі системного підходу до засобів і методів фізичного виховання та оптимізації рухової активності.

Завдання дослідження:

1. Провести аналіз науково-методичної літератури, яка висвітлює розвиток фізичних якостей молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу.

2. Вивчити фізичний стан молодших школярів за рівнями фізичного розвитку, фізичної підготовленості, рухової активності й психічних процесів.

3. Визначити факторну структуру та динаміку фізичної підготовленості молодших школярів з різною руховою активністю.

4. Розробити оціночні таблиці морфо-функціонального розвитку, фізичної підготовленості та рухової активності дітей 7-9 років.

5. Обґрунтувати шляхи та визначити ефективність системного підходу до розвитку фізичних якостей на основі оптимізації рухової активності.

Наукова новизна роботи:

- вперше виявлена ефективність технології системного підходу до розвитку фізичних якостей молодших школярів на основі оптимізації рухової активності;

- розроблені нормативні оціночні таблиці фізичного стану дітей центральної зони України, які відображають підходи, рекомендовані Європейським союзом зі спорту при Юнеско;

- розроблено моделі факторної структури фізичної підготовленості школярів 7-9 років, які відрізняються за рівнем рухової активності;

- розроблено комплекс педагогічних умов (планування, організація, методика, засоби, контроль) проведення ігрових занять, спрямованих на підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що використання матеріалів дисертації дозволить значно покращити рівень фізичної підготовленості, підвищить обсяг рухової активності молодших школярів, оптимізує їхню фізичну працездатність у процесі фізичного виховання.

Розроблено рекомендації, які подано в методичному посібнику «Методика системного підходу до розвитку фізичних якостей молодших школярів на основі оптимізації рухової активності» (О. П. Швець, 2011) й можуть бути використані в процесі фізичного виховання школярів та при вивченні курсу теорії і методики фізичного виховання у ВНЗ («Фізичне виховання школярів»), а також на курсах підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання.

Ефективність використання технології системного підходу до розвитку фізичних якостей молодших школярів підтверджена актами впровадження результатів дослідження в практику шкільного фізичного виховання Вінницьких НВК: СЗОШ І-ІІІ ст. № 2 і № 6; на кафедрах теорії і методики фізичного виховання в навчальний процес студентів інституту фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Волинського національного університету імені Лесі Українки, Херсонського державного університету.

Особистий внесок автора полягає в самостійному визначенні напрямку, мети, завдань дослідження, нагромадженні теоретичного та експериментального матеріалу, в організації й проведенні експериментального дослідження, в обробці одержаних результатів, їх аналізі й описі, а також у розробці технології розвитку фізичних якостей молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу. У роботах, виконаних у співавторстві, дисертантові належать експериментальні дані та їх аналіз.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, експериментальні дані та висновки були представлені й обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях Донецького НПУ «Теорія і практика фізичного виховання» (2008), Київського НПУ імені М. П. Драгоманова «Педагогічні науки: реалії та перспектива» (2009, 2010), ІІІ-й Міжнародній практично-наукової конференції Тернопільського НПУ імені Володимира Гнатюка «Актуальні проблеми розвитку спорту для всіх: досвід, досягнення, тенденції» (2009), VIII-й практично-науковій конференції Вінницького ДПУ імені Михайла Коцюбинського «Фізична культура, спорт та здоров'я нації» (2009, 2010); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: VІ-й науково-практичній конференції Херсонського державного університету «Актуальні проблеми юнацького спорту» (2008); ІХ науково-практичній конференції Сумcького ДПУ «Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України» (2009); на засіданні наукової проблемної лабораторії з фізичного виховання і спорту ВДПУ імені Михайла Коцюбинського (листопад 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в методичному посібнику «Методика системного підходу до розвитку фізичних якостей молодших школярів на основі оптимізації рухової активності» та в 13 наукових працях, 6 з яких опубліковані в наукових фахових виданнях ВАК України, 8 написані одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, методичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел. Матеріали дослідження викладені на 231 сторінці друкованого тексту, з них 172 сторінки основного тексту. Робота містить 31 таблицю, 23 рисунки та 12 додатків. Список використаних джерел нараховує 209 найменувань (з них 21 іноземною мовою).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, викладено методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі «Проблеми фізичного виховання молодших школярів» проведено аналіз спеціальної вітчизняної і зарубіжної літератури, який дозволив зробити такі висновки:

- питання покращення фізичного розвитку й підвищення фізичної підготовленості на основі оптимізації рухових режимів фізичної активності дітей і підлітків завжди були і є актуальними;

- загальноприйнята, уніфікована методика визначення рівня фізичного розвитку, яка широко використовується в прикладних цілях фахівцями фізичного виховання і шкільними лікарями, не дозволяє створити загальної картини розвитку фізичних здібностей людини в онтогенезі;

- протиріччя обсягу нагромадженої інформації призвело до того, що рішення яке дозволить значно покращити фізичну підготовленість школярів, починаючи з молодшого шкільного віку є досить актуальним. В спеціальній літературі відсутня уніфікована термінологія процесу зміни рівня фізичних якостей. В одних випадках автори використовують термін «виховання рухових якостей», в інших - «розвиток фізичних якостей»;

- на основі аналізу наукових досліджень та даних літератури з проблеми, яка вивчалась, були встановлені різні підходи вчених до вибору оптимальних методів розвитку фізичних якостей серед дітей та молоді. Тому ці актуальні питання потребують спеціальних досліджень, спрямованих на покращення фізичного виховання учнів молодших класів.

У другому розділі «Методи та організація дослідження» описано використання сучасних методик дослідження морфо-функціонального стану, вивчення рівня фізичної підготовленості, рухової активності та розвитку психічних процесів молодших школярів.

У процесі експериментальної роботи було використано комплекс методів дослідження, який передбачав аналіз і узагальнення науково-методичної літератури з проблеми дослідження; соціологічні методи (бесіди, опитування, анкетування вчителів, учнів і батьків для визначення ставлення дітей до занять фізичною культурою); педагогічні методи (спостереження на уроках фізичної культури і в процесі проведення позакласних заходів, педагогічний експеримент, тестові обстеження рівня фізичної підготовленості учнів); методи визначення рухової активності; медико-біологічні методи (оцінки фізичного розвитку, морфо-функціонального стану школяра, соматичного здоров'я); методи математичної статистики та порівняльного аналізу.

Мета й завдання дисертаційної роботи визначили багатоетапність організації й проведення педагогічних досліджень. Дослідження проводилось у чотири етапи.

На першому етапі (жовтень 2008 р. - червень 2009 р.) проведено аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури з обраної проблеми (понад 200 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів). Це дозволило сформулювати мету й завдання дослідження. На цьому етапі було визначено експериментальну базу (НВК: СЗОШ І-ІІІ ст. № 2 і № 6 м. Вінниці), контингент досліджуваних (молодші школярі віком 7-9 років) та стратегію дослідження.

На другому етапі (вересень 2009 р. - січень 2010 р.) узагальнено досвід наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів щодо проблеми досліджень. На цьому етапі підібрано ефективні засоби, методи і розроблено програму дослідження. На цьому етапі було проведено констатуючий експеримент, метою якого було визначити вихідні дані, які характеризують фізичний стан молодших школярів. Отримані результати в ході дослідження були опрацьовані комп'ютерною програмою “Statistica”.

На третьому етапі дослідження (січень - червень 2010 р.) було продовжено дослідження вихідних даних фізичного стану молодших школярів та проведено порівняння отриманих результатів з аналогічними показниками, отриманими дослідницькою групою під керівництвом професора О. С. Куца в 1985-1990 роках у цьому ж регіоні. Було проведено факторний аналіз структури фізичної підготовленості молодших школярів і на основі даних констатуючого експерименту розроблено методику підвищення фізичної підготовленості молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу.

На четвертому етапі досліджень (січень 2010 р. - січень 2011 р.) було проведено основний педагогічний експеримент, метою якого було перевірити в експериментальних умовах ефективність авторської методики підвищення фізичної підготовленості дітей 7-9 років; впроваджено в практику фізичного виховання фрагменти експериментальних досліджень та методичних рекомендацій щодо підвищення рівня фізичної підготовленості на основі різних рухових режимів; здійснено літературне оформлення і апробація результатів дисертації.

У третьому розділі «Порівняльна характеристика параметрів фізичного стану молодших школярів» присвячено констатуючому аналізу фізичного стану школярів. Останні дослідження фізичного розвитку молодших школярів в центральній зоні України проводилися в 90-х роках минулого століття. Звісно, що за 20 років відбулися значні зміни в соціальному, економічному й культурному житті країни, тому виникає необхідність в отриманні сучасних вірогідних даних про морфо-функціональний стан дітей 7-9 років.

На момент вступу до школи руховий апарат дитини в цілому ще недостатньо сформований і не може сповна забезпечити належну працездатність. Але в цей період відзначається необхідний мінімум зрілості, який є основою для подальшого інтенсивного наростання функцій впродовж другого дитинства (Н. В. Москаленко, 2007). Динаміка збільшення показників довжини тіла дітей у віці 7-9 років має тенденцію до рівномірного зростання, яка поступово знижується до 10-11 років (Т. Ю. Круцевич, 1999).

Порівняльний аналіз результатів обстеження морфо-функціонального стану школярів 7-9 років 90-х і 2000-х років подано в таблиці 1. Як свідчать дані таблиці, за минулі 20 років відбулися значні зміни в показниках тотальних розмірів тіла й функціонального стану дітей 7-9 років. Так, за винятком 9-річних хлопчиків, за всіма показниками фізичного розвитку виявлено значну перевагу дітей 2010 року обстеження (Р < 0,05 ч 0,001), чого не можна сказати про дані обстеження їхнього функціонального стану.

Результати обстеження функціонального стану молодших школярів 1990 і 2010 років (табл.1) свідчать в більшості випадків про значну перевагу показників дітей, яких обстежували в 1990 році, в параметрах дихальної і серцево-судинної систем (Р < 0,05 ч 0,001).

Таблиця 1

Порівняльна характеристика функціонального стану молодших школярів 1990 та 2010 років дослідження

Вік	Рік дослідження	Стать	n	Mx Smx	Р
Життєва ємність легенів, мл
7	1990 2010	ч	100 54	1284 29,4 1085 21,9	< 0,001
8	1990 2010	ч	100 54	1557 19,8 992 24,2	< 0,001
9	1990 2010	ч	100 54	1750 23,3 1368 17,4	< 0,001
7	1990 2010	ж	100 50	1118 22,8 1051 26,5	> 0,05
8	1990 2010	ж	100 50	1408 24,1 1027 31,1	< 0,001
9	1990 2010	ж	100 50	1515 27,3 1241 22,8	< 0,001
Частота серцевих скорочень, уд/хв.
7	1990 2010	ч	100 54	95,1 0,57 87,6 0,28	< 0,001
8	1990 2010	ч	100 54	83,9 0,60 89,1 0,13	< 0,001
9	1990 2010	ч	100 54	84,4 0,66 80,6 0,15	< 0,001
7	1990 2010	ж	100 50	86,7 0,63 86,4 0,24	> 0,05
8	1990 2010	ж	100 50	86,0 0,66 84,5 0,78	> 0,05
9	1990 2010	ж	100 50	83,9 0,62 81,1 0,22	< 0,001

У дослідженні серцево-судинної системи ми отримали неоднозначні розбіжності. Так, частота серцевих скорочень у хлопчиків 7 і 9 років 1990 року дослідження була значно вищою, ніж у їхніх однолітків 2010 року (Р < 0,001), а в дівчаток 7-8 років вірогідних розбіжностей не було виявлено (Р > 0,05), і тільки у віковій групі 9 років частота серцевих скорочень дівчаток 1990 року дослідження була на 2,7 уд./хв вищою (Р < 0,001).

Результати дослідження артеріального тиску молодших школярів показали відсутність вірогідних розбіжностей у показниках систолічного тиску хлопчиків 7-8 років, тоді як у дівчаток вони були значними в усіх вікових групах з перевагою дівчаток 2010 року дослідження, у хлопчиків 9-річного віку він був вищим, ніж у хлопчиків і дівчаток 1990 року дослідження (Р < 0,001). За всіма параметрами фізичного розвитку й функціонального стану молодші школярі 1990 й 2010 років дослідження відповідали фізіологічним нормам.

Низка авторів (А. Ф. Борисенко, 1989; О. К. Калашніков, 2000; В. Е. Гриженя, 2003 та ін.) переконливо довели, що функціональний стан людини з ранніх років залежить від рівня його рухової активності, яка може бути визначена, по-перше, як чинник, який сприятливо впливає на ріст і розвиток організму, по-друге, як один із об'єктивних показників соматичного здоров'я, фізичної працездатності і розвитку моторики.

Для дослідження рівня рухової активності використано методику О. С. Куца (2003) шляхом тижневого (з понеділка по п'ятницю) хронометражу. Ми розробили спеціальні карти, в яких реєструвалися всі види спонтанної, побутової та фізкультурно-оздоровчої рухової активності школярів. Отримані результати подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Характеристика рухової активності молодших школярів (в%)

Види рухової активності	Вік	Стать	n	Mx Smx	Р
Загальна рухова активність Загальна рухова активність	7	ч ж	54 50	14,4 0,22 14,8 0,28	> 0,05
	8	ч ж	54 50	17,4 0,31 16,6 0,40	> 0,05
	9	ч ж	54 50	17,9 0,44 15,8 0,42	< 0,001
Фізкультурно-оздоровча рухова активність	7	ч ж	54 50	6,7 0,39 7,5 0,46	< 0,05
	8	ч ж	54 50	7,4 0,27 7,9 0,46	> 0,05
	9	ч ж	54 50	7,6 0,52 7,9 0,23	> 0,05

Як свідчать дані загальної рухової активності, існує значна перевага в показниках хлопчиків дев'яти років (Р < 0,05 і < 0,001) та 7_річних дівчаток (Р < 0,05) серед дітей вікової групи від 7 до 9 років. У всіх інших випадках не було виявлено статистично вірогідних розбіжностей. У показниках фізкультурно-оздоровчої рухової активності встановлено значну розбіжність у показниках тільки 7-річних дітей з перевагою дівчаток. Прогресуючий дефіцит рухової активності в школярів 7-9 років пояснюється тим, що вони більше уваги приділяють малорухливим заняттям (читанню літератури, перегляду телевізійних передач, комп'ютеру, музиці та ін.).

У цьому розділі представлено нові дані про факторну структуру фізичної підготовленості молодших школярів і її залежність від рівня розвитку фізичних якостей. Отримані дані дозволили встановити: а) факторний аналіз постійного відбору тестів, які застосовувалися для контингенту дітей молодшого шкільного віку, дозволяє виділити постійне число факторів - шість; б) ідентифіковані фактори зумовлені, головним чином, змістом факторизованої батареї тестів (з урахуванням ідеї факторного аналізу, його результати зумовлені добором тестів); в) з отриманого матеріалу необхідно зробити висновок про наявність розбіжності в компонентному складі фізичної підготовленості школярів (у зміні величини внеску факторів в загальну дисперсію вибірки), що має принципове значення для обґрунтування добору оптимальних засобів фізичної культури та дозування фізичних навантажень.

Отримані дані слугують експериментальним підтвердженням необхідності індивідуалізації фізичного виховання молодших школярів шляхом добору ефективних засобів і методів, адекватних компонентному складу структури їхньої фізичної підготовленості.

У четвертому розділі «Експериментальна перевірка ефективності технології розвитку фізичних якостей молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу» охарактеризовано зміст та методику системного підходу до розвитку фізичних якостей на основі оптимізації рухової активності молодших школярів.

Результати констатуючого експерименту зумовили застосування новітніх технологій в організації та проведенні занять з фізичної культури. Тому в основу змісту експериментальної методики розвитку фізичних якостей молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу, окрім вимог чинної програми, були впроваджені інші ефективні засоби (загальнорозвиваючі і спеціальні вправи, різноманітні за змістом і напрямками рухливі ігри, елементи аеробіки, вправи-графіті) та ефективні методи розвитку фізичних якостей (коловий та змагально-ігровий).

Вся експериментальна робота у формуючому експерименті відбувалася в тісному зв'язку з учителями й батьками. Отримані результати анкетування вчителів і батьків дітей експериментальних груп допомогли сформувати конкретні завдання й програму досліджень.

Реалізація такої програми відбувалася в процесі лонгітюдних досліджень за участю дітей 8-9 років в одних і тих же умовах (НВК: СЗОШ І - ІІІ ст. № 2 і № 6 м. Вінниці. Дослідження проводила автор за допомогою учителів фізичної культури (НВК:СЗОШ № 2 - Т. А. Городецька, О. В. Ружило; НВК:СЗОШ № 6 - О. О. Гончар, Н. Н. Мазур), за що автор дисертації висловлює їм подяку. Експериментальною роботою було охоплено 100 учнів, які навчалися в 2 класі. Методом випадкової вибірки з числа дітей, які брали участь у констатуючому експерименті, були сформовані експериментальні групи школярів по 50 учнів у кожній школі (25 хлопчиків і дівчаток в кожній з них). Школярі НВК:СЗОШ № 2 склали експериментальну групу (ЕГ), а учні НВК:СЗОШ № 6 у такій же кількості - контрольну (КГ).

На початку основного етапу педагогічного експерименту діти експериментальних груп були розподілені за результатами попереднього експерименту на 3 відділення відповідно до рівнів їхньої фізичної підготовленості: 1-ше - з високим, 2-ге - з середнім і 3-тє - з низьким рівнями розвитку фізичних якостей. Після тестування фізичної підготовленості наприкінці кожної чверті навчального року за результатами оціночних таблиць діти переводилися з третього відділення в друге, а з другого - в перше. Передбачалося, що цей крок призведе до підвищення зацікавленості школярів уроками фізичної культури, підвищить їхню фізичну підготовленість і ефективність навчального процесу з фізичного виховання в цілому. фізичний виховання рухомий школяр

Особлива й важлива роль у процесі проведення основного експерименту відводилася педагогічному й медико-біологічному контролю. Критеріями ефективності при визначенні параметрів фізичних навантажень слугували візуальні показники втоми.

Періодично ми застосовували одну з форм аутогенного тренування - релаксаційний тренінг, основний зміст якого полягав у навчанні школярів вмінню протягом декількох хвилин досягнути стану глибокої релаксації, тобто фізичного й психологічного спокою, що забезпечувало швидке відновлення працездатності й оптимізацію психічного стану дітей в цілому. У контрольній групі уроки фізичної культури проводилися за чинною в Україні програмою.

Педагогічний контроль здійснювався за складеними нами оціночними таблицями. Під впливом експериментальної методики відбулися значні позитивні зміни в показниках рухової активності дітей 8_9 років. Системний підхід до розвитку фізичних якостей передбачав впровадження різноманітних фізичних вправ у різних формах: урочних, самостійних занять і в сім'ї, які значно розширили обсяг рухової активності, що відображено в таблиці 3.

При аналізі показників ми виявили розбіжності за абсолютними результатами загальної рухової активності: у хлопчиків ЕГ і КГ вони склали 2,8%, у дівчаток - 3,1%, в обох випадках рівень вірогідності становить < 0,001. Щодо фізкультурно-оздоровчої рухової активності, то, порівнюючи її з загальною руховою активністю, виявлено ще більш суттєві абсолютні розбіжності: між показниками хлопчиків ЕГ і КГ вони становлять 7,0%, між показниками дівчаток - 5,7%, у всіх випадках рівень вірогідності < 0,001.

Варто відзначити значну перевагу в показниках хлопчиків. Це пояснюємо тим, що вони більше часу, ніж дівчатка, проводять у заняттях рухливими й спортивними іграми на подвір'ї та в організованих спортивних групах і секціях, на самостійних заняттях або в групах ЗФП.

Комплексний вплив фізичних навантажень на показники фізичної підготовленості відбувався на двох етапах дослідження - проміжному й завершальному, який проводився з вересня 2009 року до січня 2011 року.

У січні 2010 р. було здійснено підсумок проміжного контролю за програмою Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України. Для прикладу наведемо дані значного покращення результатів (порівняно з вихідними даними) за показниками розвитку швидкісної витривалості школярів 8-9 років.

У показниках розвитку швидкісної витривалості, порівнюючи із вихідними середньогруповими даними, ми виявили, що учні ЕГ покращили свої результати: хлопчики на 1,4 с, дівчатка на 1,2 с (Р < 0,001). У школярів КГ відбулися позитивні зміни на незначну величину: хлопчики покращили свої результати на 0,5 с, дівчатка - на 0,4 с (Р > 0,05).

Аналогічну картину було виявлено і за іншими показниками фізичної підготовленості. На другому етапі основного експерименту (з січня 2010 р. по січень 2011 р.) внесення корективів у навчальний процес значно поліпшило розвиток досліджуваних фізичних якостей, про що свідчать дані таблиці 3.

Для того, щоб переконатися в об'єктивності зробленого висновку, ми додатково провели аналіз річних темпів приросту за показниками дітей експериментальних і контрольних груп, результати якого подано в таблиці 3.

Таблиця 3

Динаміка темпів приросту у розвитку фізичних якостей експериментальних груп, n=50

Показники фізичної підготовленості	Групи	Темпи приросту,%
		ВД - ПД	ВД -КД
Хлопчики
Біг на 30 м, с	ЕГ КГ	3,6 1,3	5,5 1,5
Біг на 100 м, с	ЕГ КГ	5,3 1,9	14,4 5,5
Біг 4 х 9 м, с	ЕГ КГ	3,9 2,2	14,5 6,6
Вис на зігнутих руках, с	ЕГ КГ	25,6 12,8	44,8 19,4
Стрибок в довжину з місця, см	ЕГ КГ	2,8 1,3	10,1 3,0
Гнучкість в нахилі вперед з положення сидячи, см	ЕГ КГ	24,2 2,0	53,0 22,1
Дівчатка
Біг на 30 м, с	ЕГ КГ	6,5 2,4	8,7 6,2
Біг на 100 м, с	ЕГ КГ	4,7 1,6	11,4 5,1
Біг 4 х 9 м, с	ЕГ КГ	3,7 0,8	5,2 2,9
Вис на зігнутих руках, с	ЕГ КГ	4,5 2,8	34,0 6,9
Стрибок в довжину з місця, см	ЕГ КГ	3,2 1,4	8,1 3,0

Примітка: ВД - вихідні дані; ПД - проміжні дані; КД - кінцеві дані.

Дані таблиці 3 свідчать про безперечну перевагу в темпах приросту показників фізичної підготовленості школярів експериментальних груп. Разом з тим, варто відзначити, що не за всіма показниками фізичних якостей їхній розвиток відбувався однаковими темпами. Так, порівнюючи величину темпів приросту показників школярів експериментальних і контрольних груп наприкінці основного експерименту, ми виявили найбільшу різницю в показниках хлопчиків ЕГ і КГ з бігу на 30 м і в стрибку в довжину з місця - більше, ніж у три рази, за всіма іншими показниками - більше, ніж у 2 рази.

У дівчаток ЕГ і КГ виявлено дещо іншу картину: дівчатка ЕГ мали перевагу у висі на зігнутих руках майже в 5 разів; в стрибку в довжину з місця і з бігу на 100 м - більше, ніж у 2 рази; більше, ніж у 1,5 рази, дівчатка покращили свої результати з бігу 4 х 9 м і з гнучкості.

Отримані результати переконливо свідчать про ефективність запропонованої експериментальної методики, яка за неповний навчальний рік дозволила значно підвищити рівень фізичної підготовленості школярів 8_9 років. Крім того, експериментальна програма суттєво поліпшила психічний стан хлопчиків і дівчаток експериментальних груп.

Впровадження в практику розробленої нами програми значною мірою вплинуло на позитивні зміни психічних процесів молодших школярів експериментальної групи. Крім того, порівняно з відповідями в констатуючому експерименті, 8-річні діти, які рік тому були 7-річними й відтоді набули певного досвіду, за всіма показниками психічного розвитку значно поліпшили свої результати.

Насамперед суттєві зміни торкнулися розвитку логічного мислення школярів 8-9 років (табл. 4).

За тестом «логічне мислення» хлопчики і дівчатка експериментальної групи покращили свої результати на 36,4% (Р < 0,001), тоді як школярі контрольної групи - тільки на 7,3% (Р > 0,05).

За показником «зорова пам'ять» виявилась дещо інша картина: маючи незначну перевагу у величині вихідних даних, школярі ЕГ зберегли її і наприкінці основного педагогічного експерименту, збільшивши результат на 52,4% , школярі КГ також досягли певних успіхів в розвитку зорової пам'яті (на 38,8%). У всіх випадках Р < 0,001.

Таблиця 4

Характеристика річних змін в розвитку психологічних процесів школярів 8-9 років експериментальних груп під впливом експериментальної методики

Групи	Етапи	Mx Smx	t	Р
Логічне мислення
ЕГ	ВД КД	6,12 0,32 8,32 0,31	2,2	< 0,05
КГ	ВД КД	5,75 0,28 6,17 0,38	1,3	> 0,05
Зорова пам'ять
ЕГ	ВД КД	4,73 0,27 7,21 0,32	5,9	< 0,001
КГ	ВД КД	3,79 0,26 5,26 0,30	3,7	< 0,001
Творча уява
ЕГ	ВД КД	4,39 0,19 6,88 0,37	5,9	< 0,001
КГ	ВД КД	4,52 0,26 5,38 0,33	2,1	< 0,05
Сприйняття (спостереження)
ЕГ	ВД КД	5,83 0,23 8,91 0,39	3,7	< 0,001
КГ	ВД КД	6,58 0,27 7,12 0,34	1,3	> 0,05
Увага
ЕГ	ВД КД	4,77 0,13 8,58 0,35	10,2	< 0,001
КГ	ВД КД	5,15 0,29 5,84 0,41	1,4	> 0,05

За всіма іншими показниками психічних процесів спостерігається аналогічна картина: 8-9-річні школярі експериментальної групи покращили свої результати в розвитку творчої уяви на 56,7%; сприймання (спостереження) - на 52,8%, а найвищих показників школярі ЕГ досягли у розвитку уваги - на 78,9% (Р < 0,001).

У школярів контрольної групи за абсолютними величинами приросту в розвитку психічних процесів творчої уяви, сприйняття, уваги відбулися позитивні зміни, але темпи їх розвитку значно відстають від досягнень школярів експериментальної групи (Р > 0,05).

Таким чином, можна зі всією упевненістю стверджувати, що експериментальна методика значною мірою сприяла успішному розвитку психічних процесів молодших школярів експериментальної групи. А те, що жоден учень у своїх відповідях не досяг 10 балів, можна пояснити низьким вихідним рівнем їхнього психічного розвитку.

У п'ятому розділі «Аналіз та узагальнення результатів дослідження» подані підсумки дисертаційної роботи. Результати дослідження підтвердили та доповнили вже існуючі розробки, а також сприяли отриманню нових даних в аспекті проблеми, що вивчалася.

Результати наших досліджень підтверджують закономірності, які характеризують особливості фізичного розвитку, функціонального стану серцево-судинної системи організму, встановлені в численних працях різних авторів (І. Ю. Берестецька, 1998; В. Г. Ареф'єв, 2007; Е. С. Вільчковський, 2011 та ін.). Чинні Державні нормативи визначення фізичної підготовленості дітей шкільного віку містять ряд недоліків, вони складені без урахування сучасного фізичного стану школярів, що підтверджено як нашими даними,так і дослідженнями інших авторів (В.К. Волков, 1996; В. Білецька, 2006; Н.В. Москоленко, 2010).

Наші висновки узгоджуються з результатами досліджень (А. Д. Дубогай, 1991; Г. А. Кучеренко, 2005; І. М. Баканов, 2007 та ін.) щодо обсягу рухової активності дітей 7-9 років, їхнього ставлення до регулярних занять фізичними вправами й спортом, впливу різних чинників на фізичну і розумову працездатність та на фізичну підготовленість молодших школярів.

Матеріали наших досліджень значною мірою доповнюють висновки інших авторів (Б. А. Нікітюк, 1994; Л. Д. Назаренко, 2001) щодо чинників, які визначають фізичний стан школярів, зокрема, про позитивний вплив рухової активності на показники фізичної підготовленості (В. Д. Сонькін, 1986; Б.А. Виноградський, 2000; С.П. Бенедь, 2001). Доповненням також є дані про розвиток психологічних процесів під впливом організаційно-методичних заходів з фізичного виховання та оптимальне фізичне навантаження (О.В. Скрипченко, 2008).

Значним доповненням є і розроблені методичні рекомендації до застосування наочного посібника графіті, елементів аеробіки, використання колового і змагально-ігрового методів проведення занять (В. А. Романенко, 1986; С. А. Полієвський, 2000; Т. Т. Ротерс, 2003).

Вперше нами доведено ефективність методики системного підходу до розвитку фізичних якостей на основі оптимізації рухової активності. Розроблено моделі факторної структури фізичної підготовленості школярів 7-9 років, які відрізняються за рівнем рухової активності. Розроблено комплекс педагогічних умов проведення ігрових занять, спрямованих на підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз спеціальної вітчизняної і зарубіжної літератури виявив такі проблемні питання:

- зусиллями вітчизняних і зарубіжних авторів на сьогодні зібрано значні дані, які характеризують особливості розвитку людини в різні періоди її життя, проте ці дані не дозволяють створити загальну картину розвитку її фізичних здібностей в онтогенезі;

- відсутня єдина термінологія на позначення процесу зміни рівня фізичних якостей: в одних випадках використовується термін «виховання рухових якостей» або «здібностей» (Л. В. Волков, 1980; С. П. Бенедь,2001; М. В. Зубаль, 2004), в інших - «розвиток фізичних якостей» (Г. Б. Мейксон, 1987; В. А. Леонова, 1988; В. А. Голуб, 2007 та ін.);

- протиріччя у визначенні обсягу нагромадженої інформації з питань фізичного стану дітей шкільного віку призвело до того, що досі актуальним залишається питання істотного вдосконалення технології фізичної підготовленості школярів, починаючи з молодшого віку, також досі дискусійним є питання визначення її ефективних шляхів.

2. За результатами дослідження вихідних даних фізичного стану молодших школярів встановлено:

-дані проведених порівняльних досліджень функцій серцево-судинної і дихальної систем свідчать, що морфо-функціональний стан молодших школярів відповідає кваліфікаційним нормам, прийнятим ВООЗ і визначеним дослідженнями інших авторів;

- результати констатуючого дослідження школярів 7-9 років виявили значний відсоток дітей з низьким рівнем соматичного здоров'я: до 60% молодших школярів мають низький і нижчий за середній рівень здоров'я, середній рівень складає 36-40%.

- проведені дослідження дозволяють констатувати прогресуючий дефіцит рухової активності молодших школярів: так, середній рівень рухової активності мають від 40 до 52% хлопчиків, вище середнього і високий - від 12 до 16% і нижче середнього і низький - від 32 до 40%. У дівчаток середній рівень рухової активності мали від 33,3 до 44,4%, нижче середнього і низький - від 37 до 47%, вище середнього у 8-9-літніх дівчаток - від 11,1 до 22,2%, і жодна з дівчат не досягла високого рівня рухової активності. Щодо фізкультурно-оздоровчої рухової активності, то серед молодших школярів 7_9 років не виявлено суттєвих розбіжностей між хлопчиками і дівчатками: середній рівень у хлопчиків склав 40-44%, у дівчаток - 37,0-48,1%; вище середнього - відповідно 16-20% і 14,8-22,2%; нижче середнього і низький - 32-40% і 33,3-40,7%.

- кількісний аналіз темпів зростання показників фізичної підготовленості з використанням статистичного критерію (нормованого відхилення) і відносної величини (відсоток росту) дозволив визначити зміну темпів розвитку фізичних якостей. Найбільш високі темпи розвитку швидкості, швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості у дівчаток, відбуваються від 7 до 8 років; у розвитку швидкісної витривалості, швидкісно-силових якостей, сили у хлопчиків - від 8 до 9 років, при цьому загальну перевагу дівчатка мали тільки в розвитку швидкості і гнучкості.

Оцінка фізичної підготовленості молодших школярів за Державними тестами виявилася необґрунтованою, оскільки вони не відповідають віковим особливостям росту й розвитку дитячого організму, зважаючи на сучасний фізичний стан дітей 7-9 років. Тому є нагальна необхідність перегляду критеріїв оцінки показників фізичної підготовленості різних груп населення.

- дослідження фізичної підготовленості молодших школярів за останніх 20 років не підтвердили думку низки авторів про продовження процесів акселерації в розвитку дітей шкільного віку (С. Б. Тихвинський, 1991; Т. Ю. Круцевич, 2005), оскільки діти дослідження 90-х років за трьома показниками мали значну перевагу над учасниками дослідження 2010 року: у хлопчиків з 8 до 9 років - зі швидкості, сили і швидкісно-силових якостей, у дівчаток 9-ти років - у розвитку швидкості та швидкісно-силових якостей.

- за підсумками констатуючого експерименту можна стверджувати: показники, які характеризують вікову динаміку психічних процесів дітей 7_9 років, вказують на те, що з початком навчання в школі виявляються тенденції зменшення темпів їхнього приросту, що вказує на несприятливі умови розвитку дитячого населення в цей період. В міру адаптації молодших школярів до процесу навчання (з другого класу) темпи приросту основних показників фізичного розвитку, фізичної і психічної підготовленості дещо покращуються (P < 0,05).

3. Вивчення залежності структури фізичної підготовленості від рівня розвитку фізичних якостей школярів 7-9 років дозволило встановити:

- факторний аналіз постійного відбору тестів, які застосовувалися на контингенті дітей молодшого шкільного віку, дозволяє виділяти постійне число факторів - шість;

- ідентифіковані фактори зумовлені, головним чином, змістом факторизованої батареї тестів, тобто з урахуванням ідеї факторного аналізу його результати зумовлені добором тестів;

- з урахуванням отриманого матеріалу необхідно відзначити основний аспект - розбіжності в компонентному складі фізичної підготовленості школярів (у зміні величини внеску факторів в загальну дисперсію вибірки), що має принципове значення для обґрунтування комплексу засобів і їх нормування.

4. Встановлено нові дані факторного вирішення структури фізичної підготовленості школярів 7-9 років. Аналіз набору тестів, виконаних цією віко-статевою групою школярів, дозволяє виділити, як правило, постійне число факторів - 6, які становлять у 7-річному віці 81,4-89,6% загальної дисперсії вибірки у хлопчиків і 80,2-88,7% загальної дисперсії вибірки у дівчаток; у 8-річному - 68,0-88,3% у хлопчиків і 75,0-87,4% у дівчаток; у 9_річному - 77,6-88,1% у хлопчиків і 83,0-88,3% у дівчаток.

5. Експериментально обґрунтовано використання системного підходу до розвитку фізичних якостей на основі оптимізації рухової активності молодших школярів, суть якої полягає у використанні комплексу засобів фізичного виховання (спеціальні фізичні вправи, рухливі ігри й елементи спортивних ігор, елементи аеробіки й релаксації), які реалізовувалися на уроках фізичної культури із застосуванням змагально-ігрового й колового методів.

Експериментальна методика, в основу якої покладені ефективні форми, методи і засоби підвищення фізичної підготовленості молодших школярів, позитивно вплинула на обсяг рухової активності і на показники фізичної підготовленості:

- значною мірою збільшився обсяг загальної рухової активності дітей: у хлопчиків експериментальної групи - на 2,8%, у дівчаток - на 3,1%; фізкультурно-оздоровчої рухової активності - відповідно на 7,0%, і 5,7%. У всіх випадках - Р < 0,001. У контрольній групі також відбулися позитивні зміни, але величина їх значно менша;

- завдяки більшим темпам приросту в показниках фізичної підготовленості в експериментальній групі виявлено більш значні позитивні зміни, ніж у контрольній групі. Так, швидкість з бігу на 30 м покращилася в хлопчиків на 0,89 с, у дівчаток - на 1,13 с; швидкісна витривалість з бігу на 100 м у хлопчиків - на 4,0 с, у дівчаток - на 3,5 с ; спритність з бігу 4х9 м - у хлопчиків на 2,69 у дівчаток на 1,81 с; у силовій витривалості з вису на зігнутих руках у хлопчиків - на 4,08 с, у дівчаток - на 3,47 с; швидкісно-силові якості в стрибках у довжину з місця в хлопчиків зросла - на 22,5 см, у дівчаток на - 21,4 см ; гнучкість - відповідно на 2,4 і 4,0 см. У всіх випадках Р < 0,001.

6. Упровадження в практику фізичного виховання експериментальної програми позитивно вплинуло на зміни психічних процесів молодших школярів експериментальної групи. Так, логічне мислення покращилося на 2,2 бали, зорова пам'ять - на 2,48 бали; творча уява - на 2,49 бали; сприймання - 3,1 бали, у розвитку уваги - 4,81 бали. У всіх випадках - Р < 0,001.

Таким чином, з упевненістю можна констатувати, що експериментальна методика, в основу якої покладено системний підхід до розвитку фізичних якостей на основі оптимізації рухової активності молодших школярів, значною мірою сприяла успішному розвитку психологічних процесів молодших школярів експериментальної групи і може бути впроваджена в навчально-виховний процес учнів початкових класів загальноосвітніх шкіл України.

Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку можуть полягати в запроваджені диференційованого підходу до розподілу часу фізичних навантажень, вибіркової спрямованості для розвитку фізичних якостей на уроках фізичної культури залежно від темпів біологічного розвитку школярів, а також у запровадженні методики в практику фізичного виховання інших вікових груп.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Методичні посібники

1. Швець О. П. Методика системного підходу до розвитку фізичних якостей молодших школярів на основі оптимізації рухової активності : метод. посіб. для учит. фіз. культури / О. П. Швець, О. С. Куц, В. А. Леонова. - Вінниця : ВДПУ, 2011. - 196 с. - (Роль автора полягає в розробці методики на основі експериментальних матеріалів).

2. Вільчковський Е. С. Концептуальні передумови шкільної системи фізичного виховання в Україні / Е. С. Вільчковський, О. С. Куц, О. П. Швець. - Вінниця : ВДПУ, 2011. - 32 с. - (Внесок автора полягає в нагромадженні теоретичного матеріалу).

Статті в наукових фахових виданнях

3. Швец О. П. Особенности развития психических процессов и физической подготовленности младших школьников / О. П. Швец // Теорія і практика фізичного виховання : наук.-метод. журнал. - 2008. - № 1. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - С. 430-436.

4. Швец О. П. Классифицирование учащихся младших классов по уровню двигательной готовности / О. П. Швец // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 5 : Педагогічні науки : реалії та перспективи. - Вип. 14. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. - С. 280-282.

5. Швець О. П. Вплив комплексів спортивної аеробіки на фізичну підготовленість дітей молодшого шкільного віку / О. П. Швець // Актуальні проблеми розвитку спорту для всіх: досвід, досягнення, тенденції : матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Тернопіль : НПУ, 2009.

6. Швец О. П. Эффективность уроков физической культуры в начальной школе при использовании соревновательно-игровых комплексов / О. П. Швец, О. С. Куц, В. А. Леонова // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 15 : Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. - Вип. 7. - С. 155-160. - (Автору принадлежит организация и проведение экспериментального исследования).

7. Швець О. П. Динаміка фізичної підготовленості молодших школярів із різним рівнем рухової активності / О. П. Швець // Фізична культура, спорт та здоров'я нації : зб. наук. пр. - Т. 1. Вип. 8. - Вінниця, 2009. - С. 319-322.

8. Швець О. П. Факторна структура фізичної підготовленості школярів 7_9 років / О. П. Швець, Е. С. Вільчковський // Фізична культура, спорт та здоров'я нації : зб. наук. пр. - Вип. 9. - Вінниця, 2010. - С. 19-33. - (Роль автора полягає в обробці одержаних результатів, їх аналізі й описі).

Інші видання та матеріли науково-практичних конференцій

9. Швець О. П. Вивчення впливу фізичних навантажень на фізичний стан і підвищення інтересу до занять молодших школярів з використанням загально-ігрових комплексів / О. П. Швець, В. А. Леонова // Актуальні проблеми юнацького спорту : матер. VI Всеукр. наук.-практ. конф. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2008. - С. 168-173. - (Роль автора полягає в самостійному визначенні напрямку, мети і завдань дослідження).

10. Швець О. П. Характеристика фізичної підготовленості молодших школярів 1990-2010 років дослідження / О. П. Швець // Актуальні проблеми юнацького спорту : матер. VIII Всеукр. наук.-практ. конф. - Херсон : Ви-во ХДУ, 2010. - С. 103-106.

11. Швець О. П. Обґрунтування диференційованого підходу до вибору методів розвитку фізичних якостей учнів 1-3 класів / О. П. Швець // Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України : матер. ІХ Всеукр. наук.-практ. конф. - Суми : СумДПУ, 2009. - С. 124-129.

12. Швець О. П. Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів / О. П. Швець // Актуальні проблеми фіз. вих. та методики спортивного тренування : зб. наук. пр. - Вінниця, 2010 - С. 170-174.

13. Швець О. П. Зміни показників психічних процесів школярів 8-9 років під впливом цілеспрямованого застосування засобів фізичного виховання / О. П. Швець. // Актуальні проблеми фізичного виховання та методики спортивного тренування : зб. наук. пр. викладачів ін-ту фіз. виховання і спорту. - Вінниця, 2011 - С. 88-91.

Анотація

Швець О.П. Розвиток фізичних якостей молодших школярів у процесі фізичного виховання на засадах системного підходу. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту : спеціальність 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення». ДВНЗ „Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, Івано-Франківськ - 2011.

Дослідження присвячено вивченню проблеми підвищення фізичної підготовленості молодших школярів у процесі фізичного виховання на основі системного підходу.

Мета дослідження полягає в удосконаленні ефективності фізичної підготовки школярів 7-9 років на основі системного використання засобів і методів фізичного виховання та оптимізації рухової активності для підвищення рівня їхнього психофізичного стану. Об'єкт дослідження - система фізичного виховання молодших школярів. Предмет дослідження - технологія системного підходу до розвитку фізичних якостей на основі врахування індивідуальних особливостей і оптимізації рухової активності в процесі фізичного виховання молодших школярів.

Виявлено ефективність методики системного підходу до розвитку фізичних якостей на основі оптимізації рухової активності; запропоновано нормативні оціночні таблиці фізичного стану дітей центральної зони України, які відображають підходи, рекомендовані Європейським союзом зі спорту при Юнеско; розроблено моделі факторної структури фізичної підготовленості школярів 7-9 років, які відрізняються за рівнем рухової активності; розроблено комплекс педагогічних умов (планування, організація, методика, засоби, контроль) проведення ігрових занять, спрямованих на підвищення фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку.

На основі експериментальних даних розроблено методичні рекомендації для учителів фізичної культури «Методика системного підходу до розвитку фізичних якостей молодших школярів на основі оптимізації рухової активності».

Ключові слова: молодші школярі, фізичне виховання, системний підхід, рухова активність, фізична підготовленість, структура, засоби, методи.

Швец О. П. Развитие физических качеств младших школьников в процессе физического воспитания на основах системного подхода. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физической культуре и спорту: специальность 24.00.02 - «Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения».- ГВУЗ „Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника”, Ивано-Франковск 2011.

Исследование посвящено изучению проблемы повышения физической подготовленности младших школьников в процессе физического воспитания на основе системного подхода.

Цель исследования заключается в усовершенствовании эффективности физической подготовки школьников 7-9 лет на основе системного использования средств и методов физического воспитания и оптимизации двигательной активности. Объект исследования - система физического воспитания младших школьников. Предмет исследования - технология системного подхода к развитию физических качеств на основе учета индивидуальных особенностей и оптимизации двигательной активности в процессе физического воспитания младших школьников.

В соответствии с целью исследования решались такие задачи:

...