Розвиток рухової активності дівчат 5–9 класів засобами ритмічної гімнастики

доведено, що виконання ритмічної гімнастики в різних формах шкільної фізичної культури має значний вплив на підвищення рухової активності, активізацію інтересу й мотивації до занять фізичними вправами, підвищення рівня фізичної підготовленості та функціональних можливостей дівчат 5-9 класів;

виявлено вплив мотиваційно-ціннісних пріоритетів дівчат 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів на зміст і спрямованість занять фізичними вправами;

доповнено відомості про стан та динаміку фізичного розвитку, фізичної підготовленості, функціональних можливостей дівчат 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

1. Теоретико-методичні основи підвищення рухової активності учнів загальноосвітніх навчальних закладів” - розкрито сутність рухової активності, її вплив на системи та функції організму учнів, шляхи залучення школярів до занять фізичними вправами в загальноосвітніх навчальних закладах.

На основі аналізу наукових джерел визначено, що рухова активність як сукупність рухів людини поділяється на звичайну й спеціально організовану. До звичайної рухової активності належать дії, пов'язані з природними потребами (навчальна та побутова діяльність, гігієнічні процедури). Спеціально організована активність передбачає реалізацію різних форм занять фізичними вправами, активний відпочинок, пішохідний рух до школи й додому. Установлено, що в середньому шкільному віці рухова активність забезпечує нормальний ріст і розвиток організму учнів, сприяє зміцненню фізичної підготовленості та здоров'я, підвищує адаптацію до зовнішнього середовища й опір до захворювань.

Науковими дослідженнями стверджується, що в процесі виконання вправ ритмічної гімнастики покращується діяльність серцево-судинної та дихальної систем, підвищується працездатність, зміцнюються кісткова й м'язова тканини. Тому розробка шляхів залучення учнів загальноосвітніх навчальних закладів до занять ритмічною гімнастикою в різних формах фізичної культури є важливим науковим завданням.

2. Характеристика фізичного стану дівчат середнього шкільного віку та чинників, що його обумовлюють

Присвячений визначенню особливостей фізичного стану й рухової активності дівчат 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Фізичний стан визначається як інтегрована ознака життєдіяльності організму, що визначається фізичним розвитком, фізичною підготовленістю, функціональними можливостями учнів.

Результати дослідження фізичного розвитку дівчат 11-15 років засвідчують, що довжина тіла становить 145,2-165,1 см, маса - 36,07-58,87 см, окружність грудної клітки в стані спокою - 63,95-72,67 см. Антропометричні величини загалом перебувають у межах вікових норм. Показники фізичного розвитку учнів постійно, але нерівномірно зростають, що обумовлюється фізіологічними механізмами пубертатного періоду.

Простежується тенденція зниження рівня фізичної підготовленості в дівчат середнього шкільного віку (табл. 1).

Таблиця 1. Стан фізичної підготовленості дівчат 11-15 років

Відповідно до вимог шкільної програми, у дівчат дещо гірше розвинені витривалість, гнучкість, спритність та силові якості, краще - швидкість. Майже в усіх вікових групах учнів рівень компетентності оцінено як середній (4-6 балів). Протягом навчання в школі рівень розвитку фізичних якостей дівчат загалом підвищується до 13 років, після чого настають певна стабілізація й часткове зниження результатів.

У процесі дослідження виявлено зростання частоти серцевих скорочень у школярок 11-15 років порівняно з віковими нормами. Артеріальний тиск перебуває в середніх вікових межах. Величина затримки дихання дітей на вдиху на 21,7-32,02 % вища, ніж на видиху. З 11 до 15 років результати виконання тесту поступово зростають За показниками проб Штанге та Генчі дівчата дещо відстають від вікових норм.

Використовуючи фремінгемську методику, на основі хронометражу різних видів діяльності визначено показники добової рухової активності дівчат (табл. 2). Виявлено, шо індекси добової рухової активності школярок 11-15 років перебувають у межах 32,44-32,92 бала. Дівчата 12-13 років мають дещо вищий рівень рухової активності порівняно з ровесницями інших вікових груп.

Таблиця 2. Показники добової рухової активності дівчат 11-15 років

Добові енерговитрати становлять 41,86-42,4 ккал на кг. Зіставлення отриманих даних із середньостатистичними показниками свідчить, що добові енерговитрати дівчат значно нижчі від рекомендованих величин (11 років - на 46,29 %; 12 - 34,43 %; 13 - 23,11 %; 14 - 19,39 %; 15 - 14,67 %).

Структура добової рухової активності школярок складається з базового режиму (8,37-8,52 год), сидячого (6,34-6,48 год), низького рівнів (6,25-6,56 год), середнього (2,25-2,56 год) і високого (0,34-0,41 год). Аналіз динаміки компонентів рухової активності засвідчив незначні їх зміни в дівчат різних вікових груп. Очевидно, такий обсяг рухів є характерним для учениць основної школи.

У наукових дослідженнях установлено, що для школярів рекомендований щоденний двогодинний обсяг рухової активності, який забезпечував би фізіологічну потребу організму у фізичному навантаженні. Водночас у практиці шкільної фізичної культури спеціально організована рухова активність дівчат складає 0,34-0,42 год, що на 65-70 % нижче від гігієнічної норми. Тренувальний ефект має лише високий рівень рухової активності, до якого належать організовані заняття фізичними вправами й інтенсивні спортивні та рухливі ігри. А цей компонент рухової активності наявний у багатьох дівчат лише у вигляді обов'язкових уроків фізичної культури. Отримані дані підтверджуються результатами хронометражу. 76,93-85,47 % учнів залежно від віку обмежують свій руховий режим лише обов'язковими уроками фізичної культури в школі. Отже, враховуючи біологічні закономірності розвитку організму дітей, можна стверджувати, що визначений рівень рухової активності є недостатнім і не сприяє підтриманню належного фізичного стану організму школярів.

Результати анкетування засвідчили, що на фоні поступового зниження інтересу дівчат до фізичної культури зацікавленість саме ритмічною гімнастикою залишається досить високою. Більшість учнів усіх вікових груп мають вищий від середнього або високий рівні інтересу до ритмічної гімнастики. Значна частина дівчат (29,54-35,31 %) висловили бажання займатися ритмічною гімнастикою в спортивних секціях.

Таким чином, у процесі навчання в основній школі інтерес учнів до ритмічної гімнастики залишається досить високим, що є підставою для розробки шляхів їх залучення до таких занять у різних формах фізичної культури.

3. Теоретичне обґрунтування змісту та структури занять ритмічною гімнастикою в урочних і позаурочних формах фізичної культури дівчат 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Подано характеристику основних рухів ритмічної гімнастики, особливостей її проведення на уроках фізичної культури й у позакласній діяльності.

Проаналізувавши характер рухових дій у ритмічній гімнастиці, ми розробили класифікацію основних рухів за трьома ознаками: складністю рухів, частинами тіла та вихідним положенням. За складністю рухів виділяються дві основні групи рухів: прості й складні (комплексні).

Прості рухи характеризуються переміщенням окремих ланок чи частин тіла в просторі. За характером простих рухів у ритмічній гімнастиці виділяють такі групи дій: згинання, розгинання (кінцівок), нахил (тулуба, голови); пронація, супінація (кінцівок), скручування тулуба (із порушенням паралельності ліній плечей і стегон), поворот (тулуба, голови); відведення, приведення, махи; стиснення, розтягнення тулуба; рухи із розслабленням; зміщення (голова відносно тулуба; грудна клітка відносно таза).

Проведений аналіз рухів ритмічної гімнастики дав підставу виділити основні групи складних рухів: крок, перенесення маси тіла, поворот, стрибок і підскок, потягування, присід, підйом, пружні рухи, колові рухи, рівновага.

Перенесення маси тіла є такі: з однієї ноги на іншу; з однієї ноги на дві; із двох ніг на одну; на п'ятку, на носок. Повороти виконуються на місці й у русі кроком або стрибком. Розрізняються повороти в різних стійках і положеннях: на носках, на п'ятках, навколо, руки в упорі на підлозі; повороти кроком уперед, у сторону, назад; поворот стрибком на 45, 90 … 270 градусів; повороти на одній нозі, на двох ногах.

Різновиди стрибків і підскоків можна виконувати на одній нозі, на двох; на місці; у просуванні; зі зміною чи без зміни позиції корпуса. Ковзання здійснюють на опорній нозі, на безопорній; на двох ногах, на одній. Присіди (спуск, підйом) виконують на одній нозі, на двох; унаслідок роботи стопи, коліна; підйом унаслідок роботи стопи компенсується згинанням коліна або нахилом таза. Рівновага буває на одній нозі, на двох; зі зміною чи без зміни позиції корпуса.

За частинами тіла рухи в ритмічній гімнастиці поділяються на такі види: рухи головою, тулубом (плече, грудна клітка, бік, таз); руками (лікоть, кисть, пальці); ногами (стегно, коліно, стопа, п'ята, носок). Комплекси вправ виконуються з різних вихідних положень: гімнастичних стійок, сідів, присідів, напівприсідів, лежачи на животі, спині, збоку, у різних упорах.

Застосування ритмічної гімнастики в загальноосвітніх навчальних закладах здійснювалося відповідно до оздоровчих, освітніх і розвивальних завдань. Заняття ритмічною гімнастикою передбачали загальну педагогічну спрямованість і специфічну, залежно від спрямованості завдань фізичного виховання. Зокрема, процес навчання комплексів ритмічної гімнастики здійснювали на уроках фізичної культури; удосконалення фізичних якостей - на позаурочних самостійних заняттях, де вибір навчального матеріалу визначався підвищенням функціональних можливостей учнів; переключення уваги й зняття втоми - у процесі фізкультурних пауз; підвищення інтересу та мотивації до виконання фізичних вправ - під час спортивних свят і днів здоров'я.

Для закріплення навичок самостійного виконання ритмічної гімнастики її елементи входили до складу домашніх завдань. Дівчата засвоювали рекомендовані вправи для певних груп м'язів або серії танцювальних вправ, визначали ритм виконання рухів, стежили за мірою фізичного навантаження.

Для перевірки ефективності розробленої методики ритмічної гімнастики проводили педагогічний експеримент із дівчатами 6 класів Луцької загальноосвітньої школи № 9. Початкові показники фізичного стану учнів контрольної й експериментальної груп вірогідно не відрізнялися (Р0,05). Зміст педагогічного експерименту полягав у тому, що в процесі фізичного виховання дівчат експериментальної групи широко використовували розроблену методику ритмічної гімнастики. Школярі контрольних групи продовжували заняття без змін.

Формувальний педагогічний експеримент виявив високу ефективність запропонованих рекомендацій. У дівчат експериментальної групи вірогідно підвищився індекс добової рухової активності (Р<0,001) (табл. 3).

Таблиця 3. Показники добової рухової активності дівчат контрольної та експериментальної груп після педагогічного експерименту

Необхідно зазначити, що за базовим, сидячим, низьким і середнім рівнями рухової активності учні різних експериментальних груп суттєво не відрізняються. Очевидно, дівчата майже однаково витрачають час на сон, відпочинок, читання, поїздки в транспорті, особисту гігієну, уроки з навчальних предметів, домашню роботу. Водночас за показником високого рівня рухової активності, до якого входить виконання фізичних вправ під час спеціально організованих занять, учні експериментальної групи вірогідно (Р<0,001) переважають контрольну. Загалом рухова активність дівчат цієї групи відповідає гігієнічній нормі. Середньогрупові показники енерговитрат школярів експериментальної групи відповідають середньовіковим стандартам.

Підвищення рухової активності спричинило зростання фізичної підготовленості дівчат експериментальної групи (табл. 4).

Аналіз отриманих результатів дав підставу констатувати, що найбільша різниця (Р<0,001) між дівчатами контрольної й експериментальної груп простежується за такими тестами: підтягування у висі лежачи, стрибок у довжину з місця, підйом у сід за 30 с, згинання та розгинання рук в упорі лежачи від лави, стрибок у довжину з розбігу способом “зігнувши ноги”, стрибок у висоту з розбігу способом “переступання”, нахил уперед із положення сидячи. За показниками інших тестів простежується тенденція до підвищення результатів у експериментальній групі, хоча отримані дані вірогідно не відрізняються. Такий стан зумовлений переважно змістом навчальних занять в експериментальних групах.

Таблиця 4. Стан фізичної підготовленості дівчат контрольної та експериментальної груп після педагогічного експерименту

Результати дослідження засвідчують, що в дівчат експериментальної групи спостерігається тенденція до збільшення окружності грудної клітки й зменшення окружності талії та стегна. Також у школярів експериментальної групи помітне покращення функціональних можливостей організму. Вірогідна різниця простежується за показниками затримки дихання, життєвої ємкості легенів.

Таким чином, педагогічний експеримент показав високу ефективність запропонованих засобів і методів ритмічної гімнастики дівчат, що є основою для її широкого впровадження в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Висновки

ритмічний гімнастика навчальний школярка

1. Аналіз наукових джерел дав підставу констатувати, що один із пріоритетних напрямів підвищення ефективності фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах полягає в забезпеченні рекреаційно-оздоровчої спрямованості фізичних навантажень відповідно до індивідуальних можливостей організму учнів. Науковці пропонують використовувати комплексний підхід, що забезпечує тренувальний вплив занять на компоненти моторики або переважний вплив на недостатньо розвинені фізичні якості. Незважаючи на численні наукові дослідження, актуальним є пошук ефективних засобів підвищення рухової активності школярів, які б сприяли розвитку позитивної мотивації до занять фізичними вправами, формували основи самостійної оздоровчої діяльності як у системі шкільної освіти, так і у вільний від навчання час. До таких засобів фізичної культури належить ритмічна гімнастика, що передбачає виконання певних рухів або їх комплексів під музичний супровід.

Науковими дослідженнями доведено позитивний вплив занять ритмічною гімнастикою на організм учнів, визначено методичні особливості виконання таких вправ. Проте значна кількість локальних досліджень, які часто не об'єднані єдиною кінцевою метою, призвела до того, що висновки й рекомендації інколи мають доволі суперечливий характер. За великої кількості комплексів ритмічної гімнастики недостатньо розроблено методику їх реалізації в різних формах фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

2. Фізичний стан визначається як інтегрована ознака життєдіяльності організму, що характеризується фізичним розвитком, фізичною підготовленістю та функціональними можливостями людини.

Визначено, що фізичний розвиток дівчат 5-9 класів загалом відповідає віковим нормам. Показники фізичного розвитку учнів постійно, але нерівномірно зростають, що обумовлюється фізіологічними механізмами пубертатного періоду.

Простежується тенденція зниження рівня фізичної підготовленості дівчат середнього шкільного віку. Відповідно до вимог шкільної програми з фізичної культури розвиток витривалості, гнучкості, спритності та силових якостей відповідає середньому рівню (4-6 балів). Протягом навчання в школі рівень розвитку фізичних якостей дівчат загалом підвищується до 13 років, після чого настає певна стабілізація й часткове зниження результатів тестування.

Виявлено підвищені показники частоти серцевих скорочень у дівчат 5-9 класів відповідно до вікових норм. Результати виконання проб Штанге та Генчі дещо знижені, що свідчить про напруження адаптаційних механізмів до умов навколишнього середовища.

3. Результати дослідження засвідчили, що рівень фізичного стану дівчат 5-9 класів обумовлюється їхньою руховою активністю. За допомогою методики хронометражу діяльності учнів протягом доби виявлено, що індекс добової рухової активності становить 32,44-32,92 бала. Структура добової рухової активності складається з базового режиму (8,37-8,52 год), сидячого (6,34-6,52 год), низького (6,25-6,56 год), середнього (2,25-2,56 год) рівнів. Спеціально організована рухова активність дівчат складає лише 0,34-0,42 год, що на 65-70 % нижче від гігієнічної норми.

Низька рухова активність зумовлена також недостатньою мотивацією до занять фізичними вправами. У значної частини респондентів інтерес до фізичної культури відсутній (від 1,08 % - у 14-річних до 2,47 % - у 15-річних). В окремих дівчат (2,56 %) сформувалося негативне ставлення до фізичних навантажень.

Водночас виявлено, що на фоні поступового зниження інтересу до фізичної культури більшість дівчат усіх вікових груп мають високий або вищий від середнього рівень інтересу до ритмічної гімнастики. Значна частина дівчат (29,54-35,31 %) висловили бажання займатися ритмічною гімнастикою в спортивних секціях.

4. Розроблено класифікацію основних рухів ритмічної гімнастики за трьома ознаками: складністю рухів, частинами тіла та вихідним положенням. За складністю виділяють дві основні групи рухів - прості й складні (комплексні). Прості рухи характеризуються переміщенням окремих ланок чи частин тіла в просторі. За характером простих рухів у ритмічній гімнастиці виділяють такі групи дій: згинання, розгинання (кінцівок), нахил (тулуба, голови); пронація, супінація (кінцівок), скручування тулуба (із порушенням паралельності ліній плечей і стегон), поворот (тулуба, голови); відведення, приведення, махи; стиснення, розтягнення тулуба; рухи із розслабленням; хвиля; зміщення (голова відносно тулуба; грудна клітка відносно таза).

За типом складних рухів виділяють крок, перенесення маси тіла, поворот, стрибок і підскок, потягування, присід, підйом, пружні рухи, колові рухи, рівновагу. За частинами тіла рухи в ритмічній гімнастиці поділяються на такі види: рухи головою, тулубом (плече, грудна клітка, бік, таз); руками (лікоть, кисть, пальці); ногами (стегно, коліно, стопа, п'ята, носок). Вправи виконуються з різних вихідних положень: гімнастичних стійок, сідів, присідів, напівприсідів, лежачи на животі, спині, збоку, у різних упорах.

5. Зміст і спрямованість занять ритмічною гімнастикою в урочних і позаурочних формах фізичної культури визначаються оздоровчими, освітніми й розвивальними завданнями. Зокрема, процес навчання комплексів ритмічної гімнастики здійснювали на уроках фізичної культури, удосконалення фізичних якостей - у позаурочних самостійних заняттях, переключення уваги й зняття втоми - у процесі фізкультурних пауз, підвищення інтересу та мотивації до виконання фізичних вправ - під час спортивних свят і днів здоров'я. Для закріплення навичок самостійного виконання ритмічної гімнастики її елементи входили до складу домашніх завдань. Дівчата засвоювали рекомендовані вправи для певних груп м'язів або серії танцювальних вправ, визначали ритм виконання рухів, стежили за мірою фізичного навантаження.

6. Формувальний педагогічний експеримент виявив високу ефективність занять ритмічною гімнастикою дівчат експериментальної групи, що підтверджується такими положеннями:

- вірогідним (Р<0,001) зростанням індексу добової рухової активності школяра, яка відповідає гігієнічній нормі;

- вірогідним (Р<0,001) підвищенням фізичної підготовленості за такими тестами: підтягування у висі лежачи, стрибок у довжину з місця, підйом у сід за 30 с, згинання й розгинання рук в упорі лежачи від лави, стрибок у довжину з розбігу способом “зігнувши ноги”, стрибок у висоту з розбігу способом “переступання”, нахил уперед із положення сидячи. За показниками інших тестів спостерігається тенденція до підвищення результатів у експериментальній групі, хоча отримані дані вірогідно не відрізняються;

- збільшенням окружності грудної клітки й зменшенням окружності талії;

- оптимізацією роботи серцево-судинної й дихальної систем організму дівчат;

- підвищенням інтересу та мотивації школяра до фізичної культури, систематичного виконання фізичних вправ.

Подальшого вивчення потребують положення підвищення рухової активності учнів засобами ритмічної гімнастики в позашкільних формах фізичної культури.

Література

1. Войнаровська Н.С. Методика ритмічної гімнастики для дівчат 11- 14 років загальноосвітніх навчальних закладів / Н.С. Войнаровська // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Педагогічні науки. - Луцьк, 2010. - № 23. - С. 135-138.

2. Войнаровська Наталія. Силова підготовленість дівчат середнього шкільного віку загальноосвітньої школи / Наталія Войнаровська // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки / уклад. А.В. Цьось, С.П. Козіброцький. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010 . - №1(9). - С. 50-53.

3. Войнаровська Наталія. Програмування фізкультурно-оздоровчих занять для учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Наталія Войнаровська, Володимир Захожий // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки / уклад. А.В. Цьось, С.П. Козіброцький. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - № 3 (11). - С. 21-24.

4. Войнаровська Наталія. Формування грації дівчаток 5-9 класів загальноосвітньої школи засобами ритмічної гімнастики / Наталія Войнаровська // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки / уклад. А.В. Цьось, С.П. Козіброцький. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - № 2 (10). - С. 45-47.

Размещено на Allbest.ru