Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

13.00.07 - Теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності

Бернадська Лілія Віталіївна

Київ - 2009

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

КАНІШЕВСЬКА Любов Вікторівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувач лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

СИРОТЕНКО Анатолій Йосипович,

Інститут проблем виховання АПН України

головний науковий співробітник

лабораторії діяльності позашкільних закладів;

кандидат педагогічних наук, доцент

МАТІЄНКО Олена Степанівна,

Вінницький державний аграрний університет,

доцент кафедри української та іноземних мов.

Захист відбудеться “19” травня 2009 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України за адресою: (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України за адресою: (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “16” квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. М. Масол

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне українське суспільство переживає складний період свого саморозвитку, позначений труднощами перехідного періоду, коли демократичні, гуманістичні цінності утверджуються суперечливо і надто повільно. Це зумовлює падіння моралі, культури взаємостосунків між людьми, криміналізацію суспільних відносин тощо. Значні суперечності особливо позначаються на молодому поколінні, в свідомості й поведінці якого не сформувалися та міцно не закріпилися позитивні установки й мотиви, значущі ціннісні орієнтації.

За таких обставин вкрай важливим стає виховання в молодого покоління толерантності, оскільки утвердження принципів і норм толерантності є необхідною умовою взаєморозуміння між людьми, взаємодії, злагоди, згуртування і консолідації суспільства.

Особливо актуальним є утвердження ідеалів толерантності у свідомості й поведінці вихованців шкіл-інтернатів, оскільки в загальноосвітніх школах-інтернатах виховуються сироти, діти, позбавленні батьківського піклування, діти з проблемних і матеріально незабезпечених сімей. Аналіз контингенту учнів шкіл-інтернатів показує, що більшість з них - це педагогічно занедбані діти з негативним життєвим досвідом, яким властиві проблеми як особистісного, так і міжособистісного характеру: невпевненість у собі, комплекс неповноцінності, почуття соціальної відчуженості, відсутність навичок позаситуативного спілкування, несформованість внутрішньої позиції, підвищена агресивність тощо.

Філософське осмислення проблеми толерантності знайшло відображення у працях Арістотеля, М.Аврелія, Демокріта, Платона, Сократа, а пізніше М.Монтеня, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо, Ж.Вольтера.

Певні аспекти толерантності відображені у працях філософів (М.Бердяєв, Р.Валітова, Ф.Вейс, У.Джеймс, О.Довгополова, В.Зарка, М.Золотухін, А.Камю, П.Кінг, М.Конше, Р.Крісті, В.Лекторський, Ж.-П.Сартр, В.Соловйов, К.Ясперс та ін.); соціологів (Г.Бутигін, Е.Дюркгейм, Г.Зіммель, О.Конт, С.Оксамитна, В.Портянкіна, О.Швачко та ін.); психологів (Б.Ананьєв, О.Асмолов, І.Бех, С.Бондирєва, Д.Колесов, С.Клепцова, О.Кононко, О.Леонтьєв, М.Ліпман, В.Маралов, А.Маслоу, О.Петровський, К.Роджерс, В.Сітаров, У.Солдатова, Л.Шайгерова та ін.). Дана проблема розглядалась у працях класиків педагогічної думки (Я.Коменський, Я.Корчак, А.Макаренко, М.Монтессорі, В.Сухомлинський, Л.Толстой, К.Ушинський, С.Френе, Р.Штайнер та ін.).

У сучасній педагогічній науці проблема виховання толерантності досліджується у різних аспектах: загальні питання педагогіки толерантності (М.Рожков, А.Сиротенко, Г.Солдатова, Л.Шайгерова та ін.); етнічна толерантність (О.Байбаков, О.Докукіна, З.Малькова, В.Подобєд, Ю.Римаренко, В.Тишков та ін.); технологічні питання виховання толерантності (Т.Білоус, С.Герасимов, О.Кащенко, Б.Рієрдон, В.Сітаров, І.Сковородкіна, О.Скрябіна, П.Степанов, Г.Шеламова та ін); гуманітарні дисципліни, як засіб формування толерантності (Л.Алексашкіна, Л.Ванюшкіна, С.Мєтліна та ін.); вивчення досвіду виховання толерантності у зарубіжних країнах (А.Джуринський, З.Малькова, О.Матієнко та ін.).

Однак проблему виховання толерантності не можна назвати достатньо вивченою, оскільки такий її аспект, як виховання толерантності в учнів шкіл-інтернатів, спеціально не досліджувався.

Проблема виховання толерантності складна й різноманітна. Ми розглядаємо її у контексті ціннісного ставлення до людей, незалежно від раси, національності, соціального стану, політичної орієнтації, культурної приналежності.

Результати аналізу практики виховної роботи з виховання толерантності підтверджують, що цьому аспекту у школах-інтернатах не надається належна увага, оскільки відсутня системність у вихованні толерантності учнів, переважають вербальні форми й методи виховання. Отже, виникають суперечності між об'єктивними потребами сучасного суспільства у вихованні толерантної людини на всіх рівнях сучасного життя та відсутністю розроблених теоретичних і методичних аспектів процесу виховання толерантності в учнів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; між потенціалом щодо можливостей виховання толерантності в учнів шкіл-інтернатів і його низькою реалізацією в практиці зазначених установ.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробка в сучасних умовах реформування національної системи освіти й потреби практики зумовили вибір теми дослідження “Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Тема дисертації є складовою планової теми: “Організаційно-педагогічні умови виховання особистості учнів в інтернатних закладах нового типу” лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання АПН України (номер державної реєстрації 0107U000437). Тему дослідження затверджено вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 9 від 22.09.2004 р.), узгоджено в раді з координації досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 8 від 26.10.2004 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

Гіпотеза дослідження: ефективність виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності підвищиться за умов: оптимізації форм і методів виховання толерантності; організації спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудови взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки; організаційно-методичної підготовки педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.

Відповідно до предмета, мети і гіпотези було визначено такі завдання дослідження: виховання толерантність позаурочний

на основі аналізу стану досліджуваної проблеми уточнити сутність і структурні компоненти толерантності як особистісного утворення;

розкрити специфіку виховання толерантності у молодших підлітків шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності;

визначити критерії, показники та виявити рівні сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів;

теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність педагогічних умов та структурно-функціональну модель виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

Об'єкт дослідження - процес виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів.

Предмет дослідження - педагогічні умови виховання толерантності в учнів

5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

Теоретичну основу дослідження складають філософські ідеї з проблеми толерантності (М.Бердяєв, Р.Валітова, Ф.Вейс, У.Джеймс, О.Довгополова, М.Золотухін, І.Кант, П.Кінг, Р.Крісті, В.Лекторський, Ж.-Ж.Руссо, Ж.-П.Сартр, В.Соловйов, М.Уолцер, В.Франкл, Л.Шайгерова, К.Ясперс та ін). Дослідження, що базується на основних положення гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс); психологічної теорії розвитку особистості (Л.Божович, О.Петровський, С.Рубінштейн, Д.Фельдштейн та ін.); ідеї педагогіки співробітництва (Ш.Амонашвілі, О.Газман, С.Лисенкова, В.Шаталов та ін.); ідеї “педагогіки миру” (С.Дем'янчук, М.Кабатченко, В.Мітіна, А.Сиротенко та ін.); педагогічні підходи: особистісно орієнтований (І.Бех, А.Бойко, О.Кононко, І.Якиманська та ін.); культурологічний (М.Бахтін, А.Джуринський, М.Кабатченко, З.Малькова, О.Матієнко, В.Подобєд та ін.); гуманістичний підхід (Ш.Амонашвілі, Я.Корчак, М.Монтессорі, В.Сухомлинський та ін.); полікультурний (Ф.Горовський, О.Докукіна, Ю.Римаренко, П.Толочко та ін.); аксіологічний (В.Пряннікова, З.Шнекендорф та ін.); комунікативно-діалогічний (Т.Білоус, Г.Безюльова, О.Скрябіна, Г.Шеламова та ін.).

Використовувалися документи, що відображають нормативно-правову базу толерантності: Декларація про усунення всіх форм нетерпимості та дискримінації у зв'язку з релігійними переконаннями (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН від 25.11.1981 р.); підсумковий документ Віденської зустрічі 1986 року представників-учасників наради з безпеки і співробітництва у Європі; Конвенція про права дитини (1989 р.); Паризька хартія для нової Європи (1990 р.); Декларація принципів толерантності (затверджена резолюцією 5.61. Генеральної конвенції ЮНЕСКО від 16.11.1995 р.), Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті; Закон України “Про загальну середню освіту”, Національна програма “Діти України”, у яких знайшли розкриття проблеми демократизації і гуманізації сучасного суспільства і системи освіти.

Для уточнення вихідних позицій використовувалися положення нормативних документів, спрямованих на поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема: Укази Президента України “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві”, відповідні постанови Кабінету Міністрів України “Про поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування”.

Для вирішення поставлених завдань дослідження на всіх етапах роботи використовувався комплекс науково-педагогічних методів:

теоретичні: логіко-історичний аналіз педагогічних, психологічних, філософських, соціологічних праць з теми дослідження; узагальнення досвіду роботи загальноосвітніх шкіл-інтернатів. Використання цих методів дало змогу уточнити поняття “толерантність”, розкрити сутність, структуру й особливості виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у сучасних умовах;

емпіричні: безпосередні спостереження за учнями, анкетування, опитування, інтерв'ювання, бесіди, тести, написання творчих робіт. За допомогою цих методів виявлявся стан сформованості толерантності в учнів;

педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний), у перебігу якого визначалися рівні сформованості толерантності в учнів 5-7 класів на основі порівняння експериментальних і контрольних груп;

математичної обробки результатів дослідження, що дало можливість із найбільшою достовірністю забезпечити розподіл учнів за рівнями сформованості толерантності.

Експериментальна робота здійснювалася на базі загальноосвітніх шкіл-інтернатів. У констатувальному етапі експерименту брали участь 260 учнів

5-7 класів (Корчунецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів

ім. П. Панча і Шепетівського загальноосвітнього пансіону І-ІІІ ступенів, Головчинецької загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки й Вовковинецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки Хмельницької області); 96 педагогів шкіл-інтернатів.

До формувального етапу експерименту залучалися учні Корчунецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів ім. П. Панча, Шепетівського загальноосвітнього пансіону І-ІІІ ступенів Хмельницької області. У ньому брали участь 12 педагогів та 260 вихованців. З них: 130 учнів Корчунецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів ім. П. Панча і Шепетівського загальноосвітнього пансіону І-ІІІ ступенів склали експериментальні групи, а 130 учнів Головчинецької загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки й Вовковинецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки - контрольні групи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано педагогічні умови виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності до яких відносимо: оптимізацію форм і методів виховання толерантності, організацію спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудову взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки; організаційно-методичну підготовку педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності; розроблено та апробовано структурно-функціональну модель виховання толерантності в учнів 5-7 класів у позаурочній діяльності; визначено критерії, показники та рівні сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів; уточнено сутність та структурні компоненти толерантності як особистісного утворення; подальшого розвитку набув зміст підготовки педагогів шкіл-інтернатів до виховання толерантності у підлітків.

Практична значущість одержаних результатів полягає у розробці та впроваджені в практику роботи шкіл-інтернатів методичних рекомендацій “Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності”, в яких висвітлено зміст, форми і методи виховання толерантності, розроблено практичний матеріал з даної проблеми.

Результати дослідження можуть бути застосовані в практичній роботі шкіл-інтернатів, під час розробки навчальних посібників з теорії і методики виховання учнів шкіл-інтернатів. Висновки і рекомендації можуть бути використані у практиці роботи педагогів шкіл-інтернатів, у післядипломній педагогічній освіті працівників шкіл-інтернатів; при читанні спецкурсів у педагогічних навчальних закладах.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Корчунецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів ім. П. Панча (довідка № 179 від 16.04.2008 року), Шепетівського загальноосвітнього пансіону І-ІІІ ступенів Хмельницької області (довідка № 104 від 21.04.2008 року); на науково-теоретичних та проблемних семінарах, тренінгових заняттях для слухачів Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка

№ 27 від 20.01.2009 року).

Апробація результатів дослідження здійснювалось у ході теоретичної та дослідно-експериментальної роботи у Корчунецькій загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів ім. П. Панча і Шепетівському загальноосвітньому пансіоні І-ІІІ ступенів Хмельницької області.

Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), “Культурно-ціннісні витоки сучасного виховання особистості” (Київ, 2006), “Особистість ХХІ століття: проблеми виховання і шляхи їх вирішення” (Київ, 2007); на міжвузівській науково-методичній конференції “Удосконалення педагогічної майстерності науково-педагогічного складу як основа підвищення якості підготовки фахівців” (Хмельницький, 2005), на звітних наукових конференціях Інституту проблем виховання АПН України (Київ 2006, 2008), на засіданнях лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу АПН України.

Результати дослідження та наукові розробки використано автором у проведені науково-теоретичних та проблемних семінарів, тренінгових занять для слухачів Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 27 від 20.01.2009 року).

Публікації. Зміст і результати дисертаційного дослідження відображено у

11 одноосібних публікаціях: з них 8 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі виступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (359 найменувань), 8 додатків на 22 сторінках. Обсяг дисертації становить 219 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 167 сторінках. Робота містить 15 таблиць, 2 рисунки, 12 гістограм на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи, подано відомості про вірогідність результатів і їх апробацію.

У першому розділі - “Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів як педагогічна проблема” охарактеризовано теоретичні й методологічні засади виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів, визначено специфіку виховання толерантності у молодших підлітків шкіл-інтернатів, проаналізовано особливості позаурочної виховної діяльності учнів шкіл-інтернатів, подано узагальнені результати констатувального етапу науково-дослідної роботи, спрямованої на вивчення стану досліджуваного явища в практиці загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Проблема виховання толерантності має тривалу історію. Її першопочатки знайшли відображення в працях давньогрецьких філософів.

Філософські джерела розглядають толерантність як: форму поваги до іншої людини (М.Бердяєв, Р.Валітова, А.Камю, Ж.-П.Сартр, К.Ясперс та ін.); складну рису особистості, що характеризує менталітет людини (П. Кінг, В.Тишков, М.Уолцер та ін.); соціальне явище (В.Соловйов, Х.Плєснер та ін.).

Сучасна соціологічна наука розглядає толерантність як природу морального ідеалу, що формується в результаті історичного добору правил співіснування, форм поведінки й переходить на рівень світоглядних позицій у пізнанні суб'єктів взаємодії (Г.Бутигін, Е.Дюркгейм, С.Оксамитна, В.Портянкін, Дж.Тернер, О.Швачко та ін.).

Проблема толерантності в психологічних концепціях характеризується комплексністю, складністю та суперечностями, інтерпретується як: підвищення рівня стійкості, терпимості до деяких несприятливих чинників (О.Асмолов, О.Петровський, Л.Петражицький та ін.); самоактуалізація і виявлення особистістю своїх сутнісних людських якостей (А.Маслоу, К.Роджерс); самотрасценденція, вихід людини за межі свого “Я”(А.Реан, В.Чудновський); соціальне й етнопсихологічне прагнення до свободи і втеча від неї (М.Ліпман); умова і форма соціальної адаптації до існуючих соціальних відносин (В.Золотухін ); ставлення до об'єкту (О.Клєпцова, Д.Колесов, С.Бондирєва та ін.); внутрішня установка відносно іншого (С.Бондирєва, Д.Колесов, Д.Узнадзе); ціннісне ставлення до іншого і внутрішні підстави подолання егоцентричних індивідуальних прагнень (Б.Ананьєв, О.Леонтьєв, В.Слободчиков); партнерство у спілкуванні (І.Бех, О.Бодальов, О.Кононко, О.Петровський); формування культури міжнаціонального спілкування та міжнаціональної терпимості (Є.Магомедова, З.Мубінова та ін.).

Аналіз педагогічних досліджень дозволяє стверджувати, що основними методологічними підходами в контексті виховання толерантності у молодого покоління є: особистісно орієнтований; культурологічний; гуманістичний; полікультурний; аксіологічний; комунікативно-діалогічний .

Аналіз опрацьованих філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних наукових джерел дає змогу уточнити визначення толерантності як складного інтегративного особистісно-морального утворення, що характеризується здатністю людини з повагою ставитися до інтересів, думок, поглядів, звичок, вірувань інших людей, прагненням зрозуміти й досягнути взаємної злагоди без застосування тиску, насилля. Вона виявляється у ціннісному ставленні до інших людей, оточуючого середовища, самого себе, тобто охоплює весь спектр соціальних відносин, в якому реалізується особистість. Толерантність визначається сформованими в особистості установками, звичками, світоглядом; підлягає цілеспрямованому вихованню й самовихованню.

Структура толерантності включає когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний компоненти.

Когнітивний компонент містить: наявність знань про сутність і змістові аспекти толерантності, усвідомлення значущості толерантності у суспільстві; виявляється в гнучкості і критичності мислення, визнанні існування іншої думки, прогнозуванні можливих шляхів вирішення проблеми.

Емоційно-ціннісний компонент поєднує емоції, потреби, мотиви діяльності, спрямовані на досягнення взаєморозуміння у процесі міжособистісних відносин.

Поведінково-діяльнісний компонент пов'язується з досвідом застосування знань і вмінь у поведінці, виявляється у довірі, співпраці, здатності до діалогу з іншими; доброзичливості; самостійності; контролі за поведінкою інших людей, самоконтролі.

На виховання толерантності впливають наступні чинники: виховання, досвід, спілкування, культура, цінності, потреби, інтереси, характер, темперамент, звички, емоційність та тип поведінки особистості.

На основі узагальнення наукових джерел (В.Бойко, С.Герасимов, П. Комогоров, О.Скрябіна та ін.) нами уточнено і доповнено класифікацію видів толерантності: міжнаціональна, яка полягає у виявленні терпимості до представників інших етносів; релігійна - терпимість до іншої віри; комунікативна, яка виявляється у позитивній комунікативній установці; міжособистісна - ціннісне ставлення до іншої людини, незалежно від раси, національності, соціального статусу, політичної орієнтації, культурної приналежності.

Дослідження специфіки виховання толерантності в учнів 5-7 класів у позаурочній діяльності вимагають врахування чинників, які безпосередньо утруднюють цей процес, а саме: негативні аспекти впливу умов інтернатного закладу (закритий, напівзакритий тип); заорганізованість життєдіяльності вихованців; збіднений соціальний простір; спрощення емоційного тону у відносинах з персоналом; вимушена обмеженість спілкування і діяльності вихованців; превалювання авторитарної педагогіки, формалізм у виховній роботі, відсутність індивідуального підходу до учня; надмірна опіка вихованця; специфіка контингенту учнів; особливості підліткового віку.

Вивчення стану сформованості толерантності в учнів 5-7 класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів відбувалося під час констатувального етапу експерименту, який охоплював 260 учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів і 96 педагогів.

З метою з'ясування стану сформованості толерантності добиралися критерії: сформованість знань про толерантність, значущість нового типу міжсуб'єктної взаємодії, толерантна поведінка. З огляду на результати діагностики, у відповідності до означених критеріїв, було визначено чотири групи учнів, залежно від рівнів розвитку в них толерантності. До першої групи увійшли школярі з рефлексивним рівнем сформованості толерантності, до другої - з достатнім, до третьої - з початковим, до четвертої - з конфліктним. Кожна з цих груп відрізнялась характерними проявами показників сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів.

Охарактеризуємо кожен із цих рівнів відповідно до критеріїв та за властивими їм показниками.

До першої групи (рефлексивний рівень сформованості толерантності) - 11,9 % були віднесені школярі, які мають різнобічні, повні, міцні знання про сутність толерантності, усвідомлюють значущість толерантності в суспільстві. Вони вміють знаходити нестандартні рішення проблем, не наслідують стереотипи, визнають існування іншої точки зору, критично ставляться до власної думки й думки інших. Виявляють співчуття та вболівання, повагу до іншого, чуйність; для них характерне стійке ціннісне ставлення до іншого. Виявляють терпимість у ставленні до інших, прагнуть вступати в діалог, не використовують негативну лексику, самостійно знаходять вихід із ситуацій, що склалися, вміють контролювати поведінку інших, здійснюють самоконтроль.

Друга група (достатній рівень) складав 25,4 % учнів, які мають достатні знання про сутність толерантності, усвідомлюють значущість толерантності в суспільстві. Намагаються знаходити самостійні рішення різноманітних проблем, але дуже часто наслідують загальноприйняті думки, в основному визнають існування інших поглядів, в деяких ситуаціях критично ставляться до себе, але схильні у своїх невдачах звинувачувати оточуючих. Прагнуть виявляти співчуття і вболівання до іншого, чуйність; для них характерне ситуативне ціннісне ставлення до іншого. В основному виявляють терпимість по відношенню до інших, готовність до діалогу, намагаються не використовувати негативну лексику, не завжди можуть самостійно знаходити вихід із ситуацій, що склались, малоініціативні; намагаються контролювати власну поведінку, але не завжди спроможні контролювати вияв негативних емоцій.

До третьої групи (початковий рівень) - 33,1 % були віднесені вихованці, які мають поверхневі знання про сутність толерантності; мислять стереотипно, при аналізі проблемних ситуацій пропонують стандартні рішення; не визнають іншої точки зору, не вміють критично ставитися до себе. Майже не виявляють співчуття і вболівання, повагу, чуйність до іншого, ціннісне ставлення до іншого майже не сформоване. Часто виявляють нетерпимість, нестриманість, не виявляють бажання вступати в діалог; іноді використовують негативну лексику; відсутнє прагнення самостійно знаходити вихід із ситуацій, що склалися; не контролюють власну поведінку.

Четверта група - ( конфліктний рівень) складав 29,6 % учнів. У школярів, віднесених до даної групи, відсутні елементарні знання про сутність толерантності; гнучкість та критичність мислення не розвинені. Не співчувають і не вболівають за іншого, відрізняються хибним уявленням про власну виключність, ціннісне ставлення до іншого не сформоване. Виявляють нетерпимість, нестриманість, агресивність, не бажають взаємодіяти, використовують негативну лексику, часто влаштовують сварки і бійки, не виявляють самостійність, глузують з інших, якщо ті припускають помилки або отримують негативну оцінку вчителя, не контролюють власну поведінку.

Проведений констатувальний етап дослідження засвідчив, що більшість педагогів шкіл-інтернатів не володіє достатніми знаннями з питань виховання толерантності, робота в цьому напрямі має переважно формальний, епізодичний характер, її проведення не завжди передбачає досягнення конкретної мети. Значна кількість педагогічних працівників недостатньо обізнана з методикою організації позаурочної вихованої діяльності з виховання толерантності, з формами й методами виховання толерантності у молодших підлітків; можливості позаурочної діяльності використовуються недостатньо.

На підставі визначення базових понять, психологічних особливостей молодших підлітків, специфіки шкіл-інтернатів та контингенту вихованців, результатів констатувального етапу дослідження була розроблена структурно-функціональна модель виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності (рис.1).

Структурно-функціональна модель включає: мету діяльності; зміст виховання толерантності: компоненти й критерії сформованості толерантності; педагогічні умови виховання толерантності; результат-сформованість толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів.

На основі аналізу й узагальнення результатів констатувального етапу експерименту було зроблено висновок про необхідність посилення уваги до питань виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; апробації структурно-функціональної моделі виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

У другому розділі - “Експериментальна перевірка педагогічних умов виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності” - обґрунтовано педагогічні умови, які сприяють підвищенню рівнів сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; висвітлено хід формувального етапу експерименту, апробована структурно-функціональна модель виховання толерантності в учнів 5-7 класів у позаурочній діяльності, проаналізовано результати дослідження.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, вивчення передового педагогічного досвіду, результатів констатувального етапу експерименту, були визначені та обґрунтовані педагогічні умови виховання толерантності в учнів

5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: оптимізація форм і методів виховання толерантності; організація спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудова взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки; організаційно-методична підготовка педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.

На першому етапі була розроблена методика формувального етапу експерименту, підготовлено експериментальні матеріали (тематика і зміст виступів, визначені форми і методи роботи тощо); узгоджено програму дій з керівниками експериментальних шкіл-інтернатів, їхніми заступниками та педагогами-експериментаторами, здійснено їх підготовку до роботи з експериментальними матеріалами.

У процесі проведення другого етапу експерименту з виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів, позаурочна виховна діяльність була спрямована на: оптимізацію форм і методів виховання толерантності; організацію спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудову взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки; організаційно-методичну підготовку педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.

Організаційно-методична підготовка педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності була спрямована на формування суб'єкт-суб'єктних відносин, розвиток толерантних якостей педагогів. З метою реалізації даної педагогічної умови, в практику експериментальних шкіл-інтернатів було впроваджено різні методи і форми роботи - лекції: “Проблема виховання толерантності в педагогіці”, “Толерантне спілкування як основа коректної безконфліктної взаємодії”, “Специфіка виховання толерантності у молодших підлітків шкіл-інтернатів. Методи і форми виховання толерантності”, бесіди, семінар “Школа без агресії: проектні бачення педагогів”; малі педради: “Педагогічна підтримка вихованця в навчально-виховному процесі школи-інтернату”, “Внутрішні ресурси школи-інтернату з попередження конфліктів”, круглий стіл “Створення толерантної атмосфери в школі-інтернаті”, рольові ігри, тренінг толерантності.

Удосконалення процесу виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності відбувалося завдяки оптимізації форм і методів виховання. Так, було використано такі форми: загальношкільні та позашкільні заходи, КТС, години спілкування, ігри, клуби, секції, гуртки тощо.

У процесі експериментальної роботи з виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності були застосовані такі методи виховання: формування свідомості (роз'яснення, розповідь, бесіда, переконання, диспут, особистий приклад); організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки (вправа, педагогічна вимога, привчання, доручення, виховуючі ситуації); стимулювання поведінки і діяльності (заохочення, покарання); активні методи соціально-педагогічного розвитку (групова дискусія, тренінг толерантності, імітаційні ігри; прийоми “мозковий штурм”, “обмін думками”, діалогічне спілкування та ін.).

Організація спільної діяльності учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів реалізовувалася завдяки їх систематичному залученню до суспільно корисної діяльності; активізації діючого самоврядування; створенню системи постійних та тимчасових доручень; групової роботи вихованців, враховуючи їх бажання працювати в складі певної групи; участі учнів у роботі клубів, секцій, гуртків, що сприяло розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки.

Побудова взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки здійснювалася за умов урахування потреб вихованця у розумінні, прийнятті, визнанні; поваги до особистості учня, відкритості у почуттях, любові до вихованця довіри, віри в його можливості; діалогу, спільного вирішення складних життєвих ситуацій; визнання права бути самим собою, відвертої зацікавленості його проблемами, співпричетності, співтворчості.

Третій етап передбачав проведення підсумкових контрольних зрізів з метою визначення ефективності обґрунтованих педагогічних умов виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

Протягом усієї експериментальної роботи здійснювалася регулярна педагогічна діагностика, як важлива умова виховання толерантності в учнів

5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; вносилися корективи з урахуванням поетапного виховання толерантності; відбувся кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.

Після завершення дослідно-експериментальної роботи проводився контрольний зріз, зміст якого був ідентичним діагностичному вивченню на початку роботи. Його результати засвідчили значне підвищення рівня сформованості толерантності учнів експериментальних груп (табл.1)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Таблиця 1.

Рівні сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів

на початку і після закінчення формувального етапу дослідження.

Кількість школярів у %

на початку дослідно-експериментальної роботи

після проведення дослідно-експериментальної роботи

експериментальна група

контрольна група

експериментальна група

контрольна група

рівень у %

рівень у %

рівень у %

рівень у %

І група рефлексив- ний рівень

ІІ группа достатній рівень

ІІІ група початковий рівень

ІV група конфліктний рівень

І група рефлексив- ний рівень

ІІ группа достатній рівень

ІІІ група початковий рівень

ІV група конфліктний рівень

І група рефлексив- ний рівень

ІІ группа достатній рівень

ІІІ група початковий рівень

ІV група конфліктний рівень

І група рефлексив- ний рівень

ІІ группа достатній рівень

ІІІ група початковий рівень

ІV група конфліктний рівень

11,4

24,9

34,3

29,4

14,1

26,9

30,4

28,6

21,4

49,2

17,9

11,5

17,9

30,7

28,9

22,5

Як видно з таблиці 1, після проведення формувального етапу експерименту рівні сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів зазнали суттєвих позитивних зрушень.

Так, порівняно з початком дослідно-експериментальної роботи, відсоток вихованців, які виявили рефлексивний рівень сформованості толерантності став значно більшим (з 11,4 % до проведення експериментальної роботи; 21,4 % після її завершення). Підвищився відсоток учнів, які виявили достатній рівень сформованості толерантності (49,2% учнів у кінці дослідно-експериментальної роботи).

До позитивних зрушень слід віднести те, що значно зменшився відсоток вихованців, які виявили початковий, конфліктний рівні сформованості толерантності. Так, до проведення дослідно-експериментальної роботи відсоток учнів 5-7 класів, які виявили початковий рівень сформованості толерантності склав 34,3 %, після завершення формувального етапу дослідження їх відсоток значно знизився і становив 17,9 %. Учні, які виявили конфліктний рівень сформованості толерантності на початку експериментальної роботи складали 29,4 %, а після завершення дослідно-експериментальної роботи їх відсоток значно знизився і становив 11,5 % учнів.

Порівняльний аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи засвідчив ефективність визначених педагогічних умов та застосування структурно-функціональної моделі виховання толерантності в учнів 5-7 класів у позаурочній діяльності.

Проведене дослідження і здобуті результати підтверджують достовірність основних положень запропонованої гіпотези, дали змогу зробити висновки і визначити перспективи подальшої розробки проблеми.

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження дав змогу уточнити сутність та структурні компоненти толерантності як особистісного утворення.

Толерантність - складне інтегративне особистісно-моральне утворення, що характеризується здатністю людини з повагою ставитися до інтересів, думок, поглядів, звичок, вірувань інших людей, прагненням зрозуміти та досягнути взаємної злагоди без застосування тиску, насилля. Вона виявляється у ціннісному ставленні до інших людей, оточуючого середовища, самого себе, тобто охоплює весь спектр соціальних відносин, у якому реалізується особистість. Толерантність визначається сформованими в особистості установками, звичками, світоглядом; підлягає цілеспрямованому вихованню й самовихованню. Структура толерантності включає когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний компоненти.

2. Дослідження специфіки виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів показало, що значну роль у цьому процесі відіграють чинники, які безпосередньо впливають на даний процес: специфічні особливості загальноосвітніх шкіл-інтернатів (закритий, напівзакритий тип), у якому сфера спілкування й діяльності вихованців значно обмежена; надмірна заорганізованість життєдіяльності; у більшості шкіл-інтернатів превалює авторитарна педагогіка, формалізм у виховній роботі, проявами якого є педагогіка заходів, відсутність індивідуального підходу до учня, надмірна опіка вихованців; специфіка організації позаурочної діяльності; особливості контингенту учнів; особливості молодшого підліткового віку, що значно ускладнює вирішення визначеної проблеми.

Констатувальний етап дослідження засвідчив, що більшість педагогів шкіл-інтернатів не володіє достатніми знаннями з питань виховання толерантності, робота у цьому напрямі має переважно формальний, епізодичний характер, її проведення не завжди передбачає досягнення конкретної мети; значна кількість педагогічних працівників недостатньо обізнана з методикою організації позаурочної роботи з виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів.

Це виявляється у невмінні певної частини педагогів організувати систематичну, цілеспрямовану роботу з виховання толерантності; можливості позаурочної діяльності використовуються недостатньо.

3. Визначено, що основними критеріями сформованості толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів є: сформованість знань про толерантність; значущість нового типу міжсуб'єктної взаємодії; толерантна поведінка, що дало змогу визначити рівні сформованості толерантності (рефлексивний, достатній, початковий, конфліктний). Кожен із названих рівнів сформованості толерантності характеризувався певними показниками.

4. У процесі формувального етапу експерименту встановлено, що ефективними педагогічними умовами виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів є:

оптимізація форм і методів виховання толерантності;

організація спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки;

побудова взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки;

організаційно-методична підготовка педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.

Визначення педагогічних умов дало змогу виокремити провідні складові організації позаурочної діяльності з виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів: пріоритетність відносин довіри, взаєморозуміння, співробітництва між педагогами і вихованцями; систематичне залучення учнів до спільної діяльності; активізація діючого самоврядування, створення системи постійних та тимчасових доручень для всіх школярів; групова робота вихованців, що дозволило створити умови, необхідні для самореалізації особистості, вироблення вмінь групової взаємодії, співпраці, самостійної орієнтації в тій чи іншій ситуації, що сприяло розвитку толерантних емоцій особистості, формуванню досвіду толерантної поведінки.

Позитивні результати експерименту підтвердилися кількісним та якісним аналізом проведеної роботи. Дотримання запропонованих педагогічних умов і реалізація структурно-функціональної моделі виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності сприяли якісним і кількісним змінам сформованості толерантності в учнів експериментальних груп. Так, порівняно з початком дослідно-експериментальної роботи значно підвищився відсоток школярів, які виявили рефлексивний рівень сформованості толерантності (з 11,4 % на початку проведення експерименту до 21,4 % після його завершення), значно підвищився відсоток вихованців, які виявили достатній рівень сформованості толерантності (з 24,9 % на початку дослідно-експериментальної роботи до 49,2 % після її проведення).

Після проведення дослідно-експериментальної роботи значно знизився відсоток школярів, які виявили початковий рівень сформованості толерантності ( з 34,3% на початку проведення експерименту до 17,9% після його завершення) і конфліктний рівень сформованості толерантності (з 29,4% на початку дослідно-експериментальної роботи до 11,5% після її завершення). Узагальнення і порівняння відповідних емпіричних даних, отриманих на початку дослідно-експериментальної роботи та після її проведення, свідчить про її ефективність, яка підтвердила правильність і продуктивність висунутої гіпотези.

5. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. Подальшого вивчення і розвитку потребують питання виховання толерантності в учнів шкіл-інтернатів інших вікових груп (молодші школярі, старшокласники); здійснення спеціальної підготовки вихователів шкіл-інтернатів, підвищення ефективності післядипломної освіти педагогічних кадрів з цієї проблеми.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Бернадська Л. В. Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: методичні рекомендації / Бернадська Л. В. - К.: Інститут проблем виховання АПН України, 2007. - 104 с.

Бернадська Л. В. Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів : сутність, структура, специфіка / Бернадська Л. В. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. / Ін-т проблем виховання АПН України. - К., 2005. - Вип. 8. - кн. 1. - С. 336 - 340.

Бернадська Л. В. Теоретичні аспекти виховання толерантності /

Бернадська Л. В. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр.; [за заг. ред. М. Б. Євтуха, уклад. О. М. Михайличенко].- К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. № 29. - С. 97 - 99.

Бернадська Л. В. Соціально-педагогічні та психологічні передумови виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів / Бернадська Л. В . // Соціалізація особистості. Педагогічні науки: зб. наук. пр. ; [за заг. ред.

А. Й. Капської]. - К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2006. - Том ХХVІ. - С. 228 - 237.

Бернадська Л. В. Педагогічні умови виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів для дітей-сиріт у позаурочній діяльності / Бернадська Л. В. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. / Ін-т проблем виховання АПН України, - К., 2006. - Вип. 9. - кн. 2. - С. 190 - 195.

Бернадська Л. В. Проблема виховання толерантності у молодого покоління в педагогіці / Бернадська Л. В. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. пр.; [за заг. ред. М. Б. Євтуха, уклад. О. М. Михайличенко]. - К.: КНЛУ - НМАУ, 2006. - Вип. № 31. - С. 15 - 18.

Бернадська Л. В. Стан сформованості толерантності в учнів 5-7 класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів / Бернадська Л. В. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. ; [за заг. ред. М. Б. Євтуха, уклад. О. М. Михайличенко].- К.: КНЛУ-НМАУ, 2007. - Випуск № 33. - С. 32 - 34.

Бернадська Л. В. Методи і форми виховання толерантності в учнів

5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності / Бернадська Л В. // Соціалізація особистості. Педагогічні науки : зб. наук. пр. ; [за заг. ред. А. Й. Капської]. - К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2007. - Том ХХVIII. - С. 206 - 216.

Бернадська Л. В. Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів / Бернадська Л. В. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. / Ін-т проблем виховання АПН України. - К., 2007. - Вип. 10. - кн. 1. - С. 514 - 521.

Бернадська Л. В. До питання виховання толерантності / Бернадська Л. В. // Теоретико-методичні проблеми виховання учнів загальноосвітніх шкіл: зб. наук. пр. / Ін-т проблем виховання АПН України. - К., 2004. - кн. 2. - C. 36 - 43.

Бернадська Л. В. Теоретичний аспект виховання толерантності: проблема виховання толерантності в психологічній науці / Бернадська Л. В. // Теоретико-методичні проблеми виховання учнів загальноосвітніх шкіл: зб. наук. пр. / Ін-т проблем виховання АПН України. - К., 2005. - кн. 4. - С. 28 - 36.

АНОТАЦІЯ

Бернадська Л. В. Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена проблемі виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів.

У роботі визначені теоретичні засади та практичний стан проблеми виховання толерантності; уточнено сутність і структуру виховання толерантності як особистісного утворення; визначено специфіку виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів; критерії оцінювання і показники сформованості толерантності; розроблено й експериментально перевірено структурно-функціональну модель виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності. Визначено та експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють підвищенню ефективності виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, до яких відносимо: оптимізацію форм і методів виховання толерантності; організацію спільної діяльності учнів, яка сприяє розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудову взаємин педагогів з учнями на основі педагогічної підтримки; організаційно-методичну підготовку педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.

Ключові слова: толерантність, виховання толерантності, школа-інтернат, позаурочна виховна діяльність, педагогічні умови.

АННОТАЦИЯ

Бернадская Л. В. Воспитание толерантности у учащихся 5-7 классов школ-интернатов во внеурочной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2009.

В работе изучены теоретические основы и практическое состояние проблемы воспитания толерантности у младших подростков школ-интернатов.

Толерантность - сложное интегративное личностно-моральное образование, которое характеризуется способностью человека с уважением относиться к интересам, мнениям, взглядам, привычкам, верованиям других людей, стремлением понять и достичь взаимного согласия без применения давления, насилия. Толерантность проявляется в ценностном отношении к другим людям, окружающей среде, себе самому, то есть охватывает весь спектр социальных отношений, в котором реализуется личность.

Толерантность определяется сформированными установками, привычками, мировоззрением, достигается в процессе целенаправленного воспитания и самовоспитания. Структура толерантности включает когнитивный, емоционально-ценностный и поведенческо-деятельностный компоненты.

Когнитивный компонент содержит: знания про сущность и содержательные аспекты толерантности, осознание значения толерантности в обществе; проявляется в гибкости и критичности мышления, принятии существования другой точки зрения, прогнозировании возможных путей решения проблемы.

Эмоционально-ценностный компонент объединяет в себе: эмоции, потребности, мотивы деятельности, которые направлены на достижение взаимопонимания в процессе межличностных отношений.

Поведенческо-деятельностный компонент включает опыт реализации знаний и умений в поведении, проявляется в доверии, сотрудничестве, способности к диалогу с другими; доброжелательности; самостоятельности, контроле над поведением других людей, самоконтроле.

Исследование специфики воспитания толерантности у учащихся 5-7 классов школ-интернатов во внеурочной деятельности показало, что значительную роль в этом процессе играют факторы, связанные со спецификой общеобразовательных школ-интернатов (закрытый, полузакрытый тип); заорганизованность жизнедеятельности; обедненность социального пространства; преобладание авторитарной педагогики; формализм в воспитательной работе; отсутствие индивидуального подхода к воспитаннику; особенности младшего подросткового возраста.

На основе анализа констатирующего этапа эксперимента выявлено, что большинство педагогов школ-интернатов не владеет достаточными знаниями по проблеме воспитания толерантности, работа в этом направлении носит преимущественно формальный, эпизодический характер; значительная часть педагогов недостаточно ознакомлена с формами и методами воспитания толерантности у учащихся 5-7 классов; возможности внеурочной деятельности используются недостаточно, что снижает эффективность педагогического влияния на школьников.

На основе теоретического анализа и результатов констатирующего этапа эксперимента разработана структурно-функциональная модель воспитания толерантности у учащихся 5-7 классов во внеурочной деятельности.

В процессе экспериментальной роботы выделены и апробированы педагогические условия, обеспечивающие эффективность воспитания толерантности у учащихся 5-7 классов школ-интернатов во внеурочной деятельности. К ним относятся: оптимизация форм и методов воспитания толерантности; организация совместной деятельности учащихся, которая способствует развитию толерантных эмоций, формированию опыта толерантного поведения; построение взаимоотношений педагогов с учащимися на основе педагогической поддержки; организационно-методическая подготовка педагогов школ-интернатов по вопросам воспитания толерантности.

Педагогические условия позволили выделить основные моменты организации внеурочной воспитательной деятельности по воспитанию толерантности у учащихся 5-7 классов: приоритетность доверительных отношений, взаимопонимания, сотрудничества между педагогами и воспитанниками; систематическое вовлечение учащихся школы-интерната в совместную деятельность; организация действующего самоуправления, создание системы постоянных и временных поручений для всех школьников; групповая работа воспитанников, что позволило создать условия для самореализации личности, выработке умений группового взаимодействия, сотрудничества, самостоятельной ориентации в той или иной ситуации, что способствовало развитию толерантных эмоций, формированию опыта толерантного поведения.

...