Розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ГІРНИЧИХ ІНЖЕНЕРІВ В УКРАЇНІ

Виконала Медведовська Тетяна Павлівна

КИЇВ - 2011

АНОТАЦІЯ

професійний навчання педагогічний

Медведовська Т.П. Розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут вищої освіти НАПН України. - Київ, 2011.

У дисертації виявлено історичні, соціальні, економічні й педагогічні передумови виникнення професійної підготовки гірничих інженерів на Україні кін. ХІХ ст.; визначено періоди та основні тенденції розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні досліджуваного періоду; охарактеризовано особливості динаміки змісту, форм і методів професійної підготовки гірничих інженерів в Україні (1899-2005 рр.); виявлено специфіку вимог до фахівців гірничої інженерії на різних етапах їхньої підготовки; обґрунтовано перспективи трансформації змісту, форм і методів підготовки гірничих інженерів унаслідок інформатизації сучасного суспільства. До наукового обігу введено 34 архівних документа, що розкривають особливості розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні. За результатами проведеного дисертаційного дослідження сформульовано й запропоновано теоретичні висновки й науково-практичні рекомендації щодо перспектив упровадження вітчизняного педагогічного досвіду підготовки гірничих інженерів у систему професійної освіти України; у процес викладання історії педагогіки; створення нового покоління підручників та навчальних посібників; у подальших наукових історико-педагогічних дослідженнях.

Ключові слова: професійна підготовка гірничих інженерів; система професійної освіти; фахівці гірничої інженерії; періоди розвитку професійної підготовки гірничих інженерів; зміст, форми, методи, засоби професійної підготовки гірничих інженерів.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміни, що відбуваються в сучасному соціальному суспільстві, безпосередньо впливають на освітню систему нашої держави. На тлі переважання одноманітності в навчанні, прагматизму й духовно-морального збідніння людини стає необхідною освіта, яка заснована на гуманістичних ідеалах і цінностях минулого досвіду, що сприяє створенню психолого-педагогічних умов для усунення негативних явищ і дегуманізації суспільства та людини.

Останнім часом у середовищі українських учених помічено стійкий інтерес до вивчення історії вітчизняної педагогіки, зокрема періоду другої половини ХІХ - ХХ століття. Це зумовлено рядом причин: необхідністю перегляду окремих принципових положень, висновків, їх об'єктивної оцінки, потребою укладання в єдину логічну систему вітчизняної педагогічної думки, відродження національної педагогічної школи, повернення забутих імен видатних учених-педагогів, методистів, учителів.

Сучасне суспільне замовлення вищої школи - формування самодостатньої та всебічно розвиненої особистості фахівця. Це означає, що обсяг, структура, методологія, форми й зміст освіти, їх логіка визначаються закономірностями процесу навчання, умовами, у яких вони відбуваються, віковими та індивідуальними можливостями студентів. Концептуальні засади освітньої підготовки та методологію національного виховання в цілому сформовано відповідно до чинного законодавства України, задокументованого в законах України „Про освіту” (1996), „Про вищу освіту” (1999), Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття) (1993), Національній доктрині розвитку освіти України (2002).

Вітчизняна освіта перебуває в стані парадигмальних змін, що характеризуються виокремленням нових пріоритетів, розумінням цілей та цінностей, усвідомленням необхідності реалізації багаторівневого й варіативного підходів, удосконаленням змісту і технологій формування культури майбутнього фахівця. Нове розуміння ролі освіти зумовило перехід від системної організації освітнього процесу до середовищної, де особистісно-професійне становлення майбутнього спеціаліста здійснюється шляхом створення ситуації розвитку та саморозвитку.

Дослідження системи підготовки гірничих інженерів в Україні в історичному плані ґрунтується на сучасних теоретико-методологічних розробках у теорії й практиці вищої освіти, історії її розвитку, оптимізації окремих компонентів професійної підготовки майбутніх фахівців, які знайшли відображення у працях учених: Н. Абашкіної, А. Алексюка, В. Андрущенка, Ю. Бабанського, В. Бондаря, В. Будака, Г. Ващенка, В. Вихруща, Л. Вовк, І. Волощука, О. Глузмана, С. Гончаренка, Н. Гупана, Н. Дем'яненко, І. Зязюна, С. Золотухіної, Н. Кічук, Г. Козлакової, Б. Корольова, В. Кравця, В. Кременя, Н. Лавриченко, Т. Левченко, В. Лугового, В. Майбороди, В. Манька, Г. Мірошниченко, Н. Ничкало, Г. Онкович, Н. Побірченко, Я. Ряппо, С. Сірополко, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, Б. Ступарика, К. Ушинського, М. Ярмаченка та ін.

Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць, проблема розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні не знайшла свого висвітлення. У ході дослідження виявлено протиріччя: між схожістю перехідних періодів в історії держави, що визначають високу потребу у фахівцях високого рівня, і недостатньою увагою з боку дослідників до історії розвитку системи підготовки гірничих інженерів; між потребами студентів в отриманні професійно-практичної підготовки, яка б дозволила їм витримувати конкуренцію на ринку праці й освітньою практикою вищої школи.

Отже, актуальність і недостатня наукова розробленість означеної проблеми, усвідомлення необхідності розв'язання зазначених суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні (1899 _ 2005 рр.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Національного гірничого університету „Суспільство, господарство і культура степової України у XVIII - XX ст.” (ЮР - 10) на 2010-2012 рр., в якому автор брала безпосередню участь. Тему дисертації затверджено Вченою радою Національного гірничого університету (протокол № 3 від 03 березня 2010 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 4 від 26 квітня 2011 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування тенденцій та закономірностей розвитку професійної підготовки гірничих інженерів, актуалізація провідних тенденцій та досвіду в контексті модернізації сучасної системи вищої освіти в Україні.

Сформульована мета дослідження зумовила потребу вирішення таких завдань:

- проаналізувати сучасний стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці й визначити напрями дослідження;

- уточнити сутність понять „професійна підготовка” й „професійна компетентність”;

- здійснити ретроспективний аналіз та визначити хронологічні періоди професійної підготовки майбутніх інженерів;

- виявити основні тенденції й закономірності розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні в досліджувані періоди;

- визначити основні чинники, що гальмують розвиток професійної підготовки;

- окреслити перспективи трансформації змісту, форм і методів професійної підготовки гірничих інженерів у сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутніх фахівців в Україні.

Предмет дослідження - розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні (1899 - 2005 рр.).

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1899 - 2005 рр., який характеризується тенденціями становлення й розвитку системи професійної підготовки кваліфікованих спеціалістів із гірничих спеціальностей в різні періоди соціально-економічного розвитку України.

1899 р. - рік заснування Катеринославського вищого гірничого училища.

2005 р. - час реформування діяльності вищих навчальних закладів з метою реалізації положень Болонської декларації. Основний документ, що зумовив верхню межу дослідження - наказ (від 30 грудня 2005 р. № 774) „Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу”, згідно з яким навчальний процес у вищій школі має спрямовуватися на поліпшення професійно-практичної підготовки висококваліфікованих спеціалістів й на відповідність міжнародним стандартам освіти.

Методи дослідження. Для реалізації мети, вирішення поставлених завдань дослідження використано комплекс методів:

- аналіз, систематизація й узагальнення наукових і архівних джерел, періодичних видань з метою визначення організаційних аспектів та процесуально-змістових складових підготовки гірничих інженерів;

- контент-аналіз для ґрунтовного й всебічного вивчення нормативно-правових документів, дефініцій понять;

- хронологічний, який забезпечив розгляд розвитку професійної підготовки гірничих інженерів у русі, змінах і часовій послідовності;

- діахронічний (періодизація) з метою дослідження якісних змін професійної підготовки гірничих інженерів у межах визначених періодів розвитку;

- конструктивно-генетичний для поглибленого вивчення причинно-наслідкових зв'язків розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні;

- історико-структурний для виявлення тенденцій професійної підготовки гірничих інженерів на різних етапах її розвитку;

- пошуково-бібліографічний - з метою систематизації, класифікації наукової літератури та архівних матеріалів із теми дослідження;

- інтерпретації, узагальнення, прогнозування для формулювання висновків, рекомендацій, визначення шляхів подальшого розвитку професійної підготовки в умовах інтеграційних процесів у вищій школі.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:

- здійснено в історико-педагогічному аспекті логіко-системний аналіз теорії й практики професійної підготовки гірничих інженерів в Україні у визначених хронологічних межах та обґрунтовано чотири періоди (1899-1912 рр.; 1912-1920 рр.; 1920-1990 рр.; 1991-2005 рр.) розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні з урахуванням особливостей соціально-політичного, економічного, культурного розвитку країни, взаємозв'язку державної освітньої політики та суспільно-педагогічного руху, нормативного оформлення підготовки гірничих інженерів, змін її змісту, специфіки поглядів, ініціатив, просвітницької діяльності передових вітчизняних педагогів, науковців;

- виявлено провідні тенденції розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в історії педагогічної науки України (пролетаризація вищої школи, автономізація й масовізація, модернізація науково-методичних засад професійної підготовки гірничих інженерів; посилення взаємозв'язку теоретичного навчання з практичною діяльністю студентів; удосконалення змісту й форм проведення практик; трансформація й інтернаціоналізація змісту, форм і методів професійно-практичної підготовки гірничих інженерів унаслідок інформатизації суспільства в сучасних умовах);

- визначено перспективи творчого використання тенденцій професійної підготовки гірничих інженерів у сучасних умовах модернізації освіти в Україні (актуалізація питань навчально-методичного та матеріального забезпечення підготовки гірничих інженерів, використання форм, методів, засобів навчання, спрямованих на активізацію навчально-пізнавальної роботи студентів, їхньої самостійної й творчої діяльності; підвищення професійно-практичних вимог до майбутнього фахівця в галузі гірництва);

- розширено джерелознавче поле проблеми, у науковий обіг введено 34 архівних документа та історичні факти, які дозволили поглибити й конкретизувати відомості про розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні;

удосконалено форми і методи професійної підготовки майбутніх гірничих інженерів в Україні в напрямі науково-методичного, дидактичного забезпечення навчального процесу;

подальшого розвитку набули: теоретичні й методичні підходи щодо розширення й поглиблення змісту підготовки гірничих інженерів до професійної діяльності; складові професійної підготовки фахівців (когнітивна, діяльнісна, особистісна).

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення й висновки, що містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використанні: у науково-дослідницькій сфері для розробки й визначення основних напрямів подальших наукових досліджень з теорії та історії професійної підготовки гірничих інженерів у вищій школі України; у процесуально-практичній сфері як теоретичний матеріал при написанні праць з історії педагогіки; розробленні тематики спецкурсів і спецсемінарів та відповідного навчально-методичного забезпечення до них (навчальних посібників, методичних рекомендацій, текстів лекцій, розробок до практичних, семінарських занять, для самостійної роботи студентів).

Основні наукові положення та висновки дисертаційної роботи використано в навчальному процесі Державного вищого навчального закладу „Національний гірничий університет” (довідка від 21 квітня 2011 р. № 11-12/29); Донбаського державного технічного університету „ДонДТУ” (довідка від 13 квітня 2011 р. № 711-02); Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка від 18 травня 2011 р. № 640); Рівненського державного гуманітарного університету (довідка від 10 червня 2011 р. № 108); в наукових дослідженнях і практичній діяльності ТзОВ „Центр Геополітка” (довідка від 14 червня 2011 р. № 17).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні ідеї, а також розробки, висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету й завдання, методологічні підходи до їх вирішення, практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто.

У науковій статті, що видана у співавторстві з В.К. Майбородою, особистим внеском автора є обґрунтування професійної підготовки гірничих інженерів у 1899-1914 рр. Наукові ідеї співавтора не використовувалися у тексті дисертаційного дослідження.

Апробація результатів дослідження. Ключові положення, висновки про попередні результати обговорено на засіданнях кафедри історії та політології Державного вищого навчального закладу „Національний гірничий університет”, кафедри професійної підготовки і трудової підготовки Рівненського державного гуманітарного університету, а також опубліковано в матеріалах науково-практичних конференцій різних рівнів, зокрема, міжнародних: „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2009, 2010); „Актуальні проблеми науки і освіти молоді: теорія, практика, сучасні рішення” (Харків, 2010); „Трансфер технологій: від ідеї до прибутку” (Дніпропетровськ, 2010); „Освіта та наука в умовах глобальних викликів” (Сімферополь - Судак, 2010); „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Слов'янськ, 2010); „Традиції та інновації в науці та освіті ХХІ століття” (Одеса, 2010); „Релігія, релігійність, філософія та гуманізація знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти” (Рубіжне, 2010); „Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку гуманітарного знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти” (Рубіжне, 2011); всеукраїнській: „Перший крок у науку” (Луганськ, 2011); звітних науково-практичних конференціях Державного навчального закладу „Національний гірничий університет” (Дніпропетровськ, 2007-2010).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної теми дисертаційного дослідження; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, подано джерельну базу, окреслено хронологічні межі; розкрито наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів; відображено апробацію результатів дослідження, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі - „Розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні як науково-практична проблема” - зроблено системний теоретичний огляд науково-методичної літератури з проблем розвитку вищої освіти, професійної підготовки фахівців у системі вищої освіти, у тому числі й фахівців з технічних спеціальностей (Н. Абашкіна, О. Абдулліна, А. Алексюк, О. Аніщенко, М. Архангельський, Ю. Бабанський, В. Галузинський, М. Євтух, І. Зязюн, І. Кобиляцький, Г. Козлакова, Н. Кузьміна, О. Лавриненко, К. Левківський, В. Манько, Г. Мірошниченко, С. Ніколаєнко, С. Нікітчина, О. Олексюк, О. Падалка, В. Семиченко, С. Сисоєва, М. Степко, Л. Сущенко, Т. Усатенко, Л. Холмов, М. Шкіль та ін.).

Зазначається, що серед авторів, які працюють в Україні, звертають на себе увагу публікації з питань розвитку системи народної освіти на різних історичних етапах С. Бутівщенко, Л. Вовк, М. Грищенко, Н. Гупан, П. Гусак, Н. Калениченко, В. Майборода, Н. Побірченко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко. Різні аспекти функціонування системи освіти, питання філософії та нової парадигми освіти, розроблення психолого-педагогічних аспектів фахівця висвітлено в роботах А. Алексюка, В. Андрущенка, В. Бобрицької, І. Беха, С. Гончаренка, В. Гриньової, Н. Дем'яненко, Т. Левченко, Г. Лесик, В. Лугового, В. Лутая, Н. Ничкало, Л. Одерія, О. Пєхоти, В. Рибалки, В. Семиченко, С. Сисоєвої, Ж. Таланової, М. Шкіля та ін.

У розділі на основі ретроспективного історико-логічного системного аналізу схарактеризовано джерельну базу дослідження, яка свідчить про наявність наукових праць, присвячених загальним питанням професійної підготовки фахівців з технічних спеціальностей. Зокрема, авторський колектив монографічного дослідження „Вища школа Української РСР за 50 років (1917-1967 рр.)” зосередив увагу на розкритті провідних напрямів діяльності вищої школи - навчально-методичної, наукової, ідейно-виховної роботи у радянський період; охарактеризував розвиток індустріально-технічної освіти в зазначений період. Зазначається, що навчання й виховання студентів спрямовувалися здебільшого на формування слухняності як головної професійної порядності.

Значну увагу приділено джерелознавчій та документальній основі дослідження. Вона становить кілька груп документів і матеріалів залежно від їхнього змісту, особливостей характеру викладу. До першої групи належать опубліковані збірники документів, наукових праць, у яких сформульовано позицію держави щодо політики в галузі розвитку вищої освіти, окреслено заходи щодо її модернізації в умовах сьогодення. Наукові праці фондів наукових бібліотек: Національної Бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Державної історичної бібліотеки України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В.О. Сухомлинського, Наукової бібліотеки ім. М.О. Максимовича Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка, Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки, у яких охарактеризовані зміст і форми професійної підготовки фахівців. До роботи також залучені опубліковані статистичні дані, що дало можливість оперувати цифровим матеріалом; збірники документів для визначення внутрішньої політики держави у сфері вищої професійної освіти.

Акцентується, на не опублікованих архівних документах (друга група): Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України, ф. 166) м. Київ, Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України, ф.1), Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ЦДІА України, ф. 707), Дніпропетровського обласного державного архіву (Ф. 3383; Ф. 4348), архіву Державного вищого навчального закладу „Національний гірничий університет” (Ф. Р-24, Ф. Р-319).

Наголошується, що матеріали центральних та регіональних архівів дозволили безпосередньо визначити проблеми, які ускладнюють процес професійної підготовки; дослідити шляхи їхнього вирішення; тенденції у розвитку вищої освіти й професійної підготовки гірничих інженерів.

З фонду 166 (ЦДАВОВ України) проаналізовано рішення колегій міністерств, щорічні звіти ВНЗ, плани науково-дослідної роботи, звіти про виробничу практику тощо; із фонду 1 (ЦДАГО України) - звіти відділів та управлінь, Міністерств, обкомів партій, інститутів про організацію виробничої практики, розподіл молодих фахівців, науково-дослідну роботу. Матеріли архіву Дніпропетровського обласного державного архіву (Ф. 3383; Ф. 4348) дозволили об'єктивно відтворити стан тенденцій розвитку підготовки гірничих інженерів в одному з визначних навчальних центрів України.

Водночас увагу акцентовано, що цінним джерелом для вивчення досліджуваної теми стали загальносоюзні, республіканські та регіональні періодичні видання, які віднесено до третьої групи джерел. Серед них: „Вища школа”, „Радянська освіта”, „Освіта України”, „Освіта”, „Радянська школа”, „Рідна школа”, „Вища освіта України”, „Педагогіка і психологія”, „Педагогіка і психологія професійної освіти”, „Высшее образование сегодня”, „Советская педагогика”, „Педагогика”, „Высшее образование в России”, „Вестник высшей школы”, „Высшее образование сегодня”, „Право и образование” та ін. Звернуто увагу на те, що процес дослідження матеріалів періодичних видань дозволив виділити не тільки основні тенденції й закономірності розвитку професійної підготовки компетентних фахівців, зокрема й гірничих інженерів, а також дослідити важливі складові професійної підготовки майбутніх гірничих інженерів в Україні (когнітивну, діяльнісну, особистісну) в досліджуваний період.

Аналіз першоджерел засвідчив, що розвиток професійної підготовки гірничих інженерів у вищій школі України має історичні, соціальні й організаційно-педагогічні передумови, до яких належать: розвиток державної системи народної освіти та розширення мережі навчальних закладів; соціальне замовлення на кадри даного профілю й зростання чисельного складу студентів; розроблення науково-методичного забезпечення для здійснення професійної підготовки гірничих інженерів. Поряд з цим зазначається, що проблема розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні практично не досліджена, а задіяна модель ще не повною мірою відповідає умовам ринкової трансформації українського суспільства; не узагальнено досвід професійної підготовки на різних рівнях суспільного розвитку. Однак, започаткована структура професійної підготовки гірничих інженерів у системі вищої освіти України набуває свого подальшого розвитку.

У висновках до розділу на основі результатів комплексного аналізу наукової літератури визначено основні напрями подальшого дослідження.

У другому розділі - „Теоретико-методологічні основи дослідження професійної підготовки гірничих інженерів у вищих навчальних закладах України” - сформульовано гіпотезу, методику та концептуальну ідею дослідження: технічні спеціальності, особливо спеціальності напряму „Гірництво”, мають стійкий тренд на ринку освітянських послуг; конкурентоспроможність випускника навчального закладу на ринку праці визначає його професійна компетентність, яка формується упродовж усього терміну навчання; розмежування завдань виробничої практики для студентів забезпечує послідовність та наступність професійного становлення майбутнього фахівця, дає студенту відчуття професійного зростання, посилює мотивацію його навчальної діяльності.

Педагогічне дослідження здійснювалось упродовж трьох етапів.

На першому етапі (2005-2007 рр.) на підставі аналізу, систематизації й узагальнення визначено об'єкт, предмет, мету, завдання вихідні положення дисертаційної роботи. Сформульовано гіпотезу дослідження - удосконалення професійної підготовки гірничих інженерів в Україні можливе за умови врахування вітчизняного й світового досвіду, прогресивних ідей підготовки фахівців та використання запропонованих висновків, рекомендацій і пропозицій на основі виявлення й аналізу тенденцій та закономірностей її розвитку в умовах світових інтеграційних процесів. Обґрунтовано програму дослідження.

На другому етапі (2007-2009 рр.) на основі контент-аналізу, конструктивно-генетичного та історико-структурного методів виявлено основні тенденції й закономірності розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні (1899-2005 рр.).

На третьому етапі (2009-2011 рр.) структуровано основні положення дисертації, сформульовано загальні висновки, рекомендації.

Зазначена послідовність забезпечувала реалізацію принципу системності, оскільки здобутки попередніх етапів, ставали підґрунтям для узагальнення результатів і наукового обґрунтування шляхів досягнення мети дослідження.

З позиції концептуального підходу, використання історико-педагогічного, хронологічного й діахронічного методів вивчення літературних джерел, присвячених проблемам підготовки фахівців (А. Алексюк, О. Бокій, Я. Бурлака, Л. Вовк, В. Галузинський, Н. Дем'яненко, М. Євтух, Г. Жигадло, Н. Калениченко, Б. Корольов, О. Коваленко, В. Луговий, В. Майборода, С. Майборода, С. Сворак, О. Субтельний, М. Ярмаченко та інших) визначено, що розвиток підготовки фахівців технічного профілю, зокрема царини гірництва, в Україні є віддзеркаленням державної освітньої політики.

Крім того, урахування соціально-економічних і суспільно-політичних процесів, які відбувалися протягом означеного періоду в Україні, вивчення історичної періодизації дозволило визначити чотири періоди розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в України (1899-2005 рр.):

- перший період (1899-1912 рр.) - період становлення основ професійної підготовки гірничих інженерів в Україні; відкриття першого навчального закладу Катеринославського вищого гірничого училища;

- другий період (1912-1920 рр.) - складний період соціально-економічного перевороту й визвольних змагань українського народу; період реорганізації Катеринославського Вищого Гірничого Училища в Катеринославський гірничий інститут;

- третій період (1920-1990 рр.) - період загострення соціально-економічних і суспільно-політичних процесів монополізованої держави та активного пошуку працівниками освіти інтенсивних шляхів її розвитку; уніфікація змісту й форм підготовки фахівців технічного профілю у вищій школі України; пошук оптимальних варіантів навчальних планів і програм вищих навчальних закладів;

- четвертий період (1991-2005 рр.) - період пошуку нових форм професійної підготовки фахівців в умовах наближення вищої освіти України до світових стандартів.

Метод ретроспективного структурно-функціонального аналізу дозволив розглянути сутність і тенденції розвитку професійної підготовки майбутніх гірничих інженерів у вищих навчальних закладах України, де основу становлять принципи системності, об'єктивності, цілісності, визначення взаємозв'язку національного і загальнолюдського, діалектичної єдності логічного й історичного, загального й часткового, теорії та практики.

На підставі зіставно-порівняльного аналізу дефініцій дослідження („професійна підготовка”; „компетенція”; „компетентність”) у наукових працях відомих вітчизняних та зарубіжних учених (Н. Абашкіна, В. Адольф, А. Андреєв, В. Байденко, І. Белоновська, Б. Бергман, О. Бабієнко, Ю. Варданян, Л. Глазунова, В. Дьомін, Є. Зеєр, І. Зимня, І. Зязюн, Ю. Ієвлєв, Д. Кізер, О. Коваленко, О. Овчарук, М. Кяерст, О. Лавриненко, М. Лазарєв, А. Маркова, С. Нікітчина, В. Огарьов, В. Сластьонін, Ю. Татур, А. Хуторський, С. Шав, С. Шишов та ін.) уточнено та теоретично обґрунтовано трьохвимірність використання поняття „професійна підготовка” фахівця, що передбачає: процес оволодіння методиками загальноосвітніх, фундаментальних дисциплін та системою міждисциплінарних знань у вищому навчальному закладі; процес закріплення набутих знань через їх реалізацію у навчально-виховному процесі школи (під час проходження навчальної та виробничої практики), процес професійного становлення та зростання професійної компетентності. Зміст і структура професійної підготовки майбутніх фахівців гірничої промисловості визначається нормативними документами, що регламентують роботу вищого навчального закладу.

Зазначається, що визначаючи сутність поняття „професійної підготовки”, брали за основу загальну мету освіти, що виступає своєрідним орієнтиром і дає змогу окреслити конкретні цілі й завдання, побудувати відповідний алгоритм їх досягнення. Вивчення науково-методичних робіт (С. Архангельський, Б. Гончаренко, П. Гусак, Н. Дем'яненко, М. Львов, А. Піскунов, Л. Сущенко) дозволило визначити складові професійної підготовки фахівців: когнітивну (методики викладання загальноосвітніх та фундаментальних дисциплін; спецкурси і спецсемінари, в яких передбачені зовнішні та внутрішні інтегративні зв'язки); діяльнісну (вироблення загально- та частковометодичних умінь і навичок, які закріплюються у процесі проходження різних видів навчальної та виробничої практики); особистісну (науково-дослідна, самостійна робота студентів; самоствердження й саморегуляція методичних знань і вмінь; запровадження у власну діяльність інновацій та сучасних педагогічних технологій).

У розділі підкреслюється, що реалізація професійної підготовки майбутніх фахівців гірничої промисловості у вищих навчальних закладах України здійснюється через діалектичну єдність всіх її складових.

На основі теоретичного аналізу встановлено, що професійна підготовка фахівця, зокрема гірничого інженера, інформаційно навантажена за змістовим наповненням, індивідуалізована за формою проведення, інтенсивна в часовому вимірі.

У третьому розділі - „Тенденції розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні (1899-2005 рр.)” - на основі вивчення архівних джерел, науково-педагогічної літератури досліджуваного періоду узагальнено досвід здійснення освіти; розкрито перспективи його творчого використання; виявлено провідні тенденції розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні. Розділ присвячено ретроспективному зіставно-порівняльному аналізу змісту, структури та організаційних форм, навчальних планів професійної підготовки гірничих інженерів в Україні.

На підставі історико-структурного аналізу наукових і архівних джерел з проблем розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні, періодичних видань та офіційних документів виявлено та обґрунтовано тенденції професійної підготовки гірничих інженерів відповідно до виокремлених періодів розвитку:

- перший період (1899-1912 рр.) - відкриття в Україні першого вищого навчального закладу гірничого профілю - Катеринославського Вищого Гірничого училища. Аналіз навчальних планів свідчить про багатопредметність; посилення практичної підготовки студентів; вивчення основ економіки. Здійснювалась політика „насильного обрусіння” (викладання матеріалу велось тільки російською мовою); посилення руху за академічну свободу;

- другий період (1912-1920 рр.) - період соціально-економічного перевороту й визвольних змагань українського народу; становлення Української народної республіки, Центральної ради (березень 1917 - квітень 1918 рр.), Гетьманату (квітень - грудень 1918 р.), Директорії ( грудень 1918 - січень 1919 рр.); побудови національної школи; пошуків і вдосконалення системи національної вищої освіти; створення нової парадигми вищої освіти. Важливим кроком у реформуванні вищої освіти даного періоду стало скасування обмежень для отримання робітниками та селянами вищої освіти; прийняття „Закону про національну персональну автономію” (1918 р.), в якому зазначалося, що освітні справи кожної нації - це справа цієї ж нації. Це період реорганізації Катеринославського Вищого Гірничого Училища у Катеринославський гірничий інститут; автономізації вищих начальних закладів (підготовка навчальних планів, програм; спеціалізація з першого року навчання; самофінансування вищих навчальних закладів);

- третій період (1920-1990 рр.) - період складної суперечності між загостренням соціально-економічних і суспільно-політичних процесів монополізованої держави та активним пошуком працівниками освіти інтенсивних шляхів її розвитку. Це дозволяє стверджувати, що на розвиток підготовки гірничих інженерів як складової вищої освіти України впливали соціально-економічні умови суспільства. На основі зіставно-порівняльного та логіко-структурного аналізу змісту, структури, функцій та освітніх форм професійної підготовки гірничих інженерів в системі вищої освіти України у складі монополізованої держави розкрито характерні протиріччя: між жорсткими інструкціями та творчою активністю, між одноманітністю й скутістю педагогічної думки та науковим пошуком і педагогічною ініціативою. Уніфікація змісту й форм підготовки фахівців технічного профілю у вищій школі України, зокрема гірничих спеціальностей, гіперболізації єдиної однакової системи підготовки й виховання спеціалістів; пошук нових варіантів навчальних планів і програм їх фахової підготовки; тяжіння до ідеологізації усіх складових професійної підготовки майбутніх фахівців; моральне приниження й жорстока експлуатація наукових і науко-педагогічних кадрів; відступ від національної мови й культури;

- четвертий період (1991-2005 рр.) - період пошуку нових форм професійної підготовки фахівців в умовах наближення вищої освіти України до світових стандартів (особистісна орієнтація вищої освіти; інтеграція вищої освіти й науки; модернізація змісту й форм організації навчально-виховного процесу; інтернаціоналізація вищої освіти; запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій).

Акцентується увага, що у результаті реструктуризації вугільної промисловості створено об'єктивні передумови для найбільш ефективного, збалансованого розвитку паливно-енергетичного комплексу країни - базової основи вітчизняної економіки й показників життєвого рівня населення. У цей час постійно зростає попит на висококваліфіковані інженерні кадри. Доведено, що головними чинниками, що впливали на розвиток професійної підготовки гірничих інженерів у вищих навчальних закладах України впродовж окреслених періодів були зміни у соціально-економічному й політичному розвитку держави. Застосування логіко-історичного підходу до розвитку професійної підготовки фахівців гірничої промисловості уможливило визначення співвідношень між попереднім та наступними періодами, установлення їх послідовності й визначення специфічних рис кожного з них, що сприятиме формуванню цілісного системного уявлення про розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні.

Указується, що зберігаючи значний позитивний досвід вітчизняної системи освіти, провідний вищий навчальний заклад України, Національний гірничий університет, використовує кращі світові стандарти підготовки спеціалістів, здійснює професійну підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр. Упроваджена система безперервної освіти передбачає індивідуалізацію та розширення самостійності у виборі студентом навчальних дисциплін, надає можливість паралельного отримання в університеті або у провідних університетах Європи ще однієї спеціальності. Новітні педагогічні технології навчання й виховання молоді впроваджуються у систему підготовки майбутніх фахівців з гірничої промисловості.

Доведено, що важливим етапом у дослідженні проблеми є прогнозування шляхів розвитку в умовах наближення освітньої галузі України до світових стандартів, серед яких визначено: створення умов для підготовки фахівців за новими спеціальностям; пошук нового змісту професійної підготовки на основі використання сучасних інформаційних і освітніх технологій та дистанційного навчання; оновлення змісту й програм з методичних дисциплін.

Змістовно-процесуальний аналіз професійної підготовки в умовах інтеграційних процесів дозволив обґрунтувати перспективи творчого використання здобутків національної вищої школи: оновлення навчальних планів і програм на основі переходу до багатоступеневої підготовки фахівців; розроблення гнучких варіативних освітніх програм підготовки.

Наголошено, що історико-педагогічний аналіз розвитку професійної підготовки фахівців гірничої промисловості у вищих навчальних закладах дав змогу визначити перспективні шляхи її подальшого здійснення. Сутність їх полягає в тому, що потрібно вивчати, узагальнювати й використовувати позитивні надбання вищої школи України минулого; провідні ідеї національного досвіду підготовки фахівців можуть бути використані в сучасних умовах реформування освітньої галузі на теоретичному та практичному рівнях.

Теоретичній рівень передбачає обґрунтування концептуальних засад діяльності ВНЗ та їх адаптацію до ринкових умов, науковий відбір змісту професійно-методичної підготовки фахівців даного профілю та прогнозування подальших змін. Практичній рівень сприятиме розв'язанню таких загальних завдань: розробка державних стандартів професійно-методичної підготовки майбутніх фахівців, оновлення комплекту навчально-методичного забезпечення з урахуванням вітчизняного та світового досвіду підготовки фахівців.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні тенденцій розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні, актуалізації провідних тенденцій у контексті модернізації сучасної системи вищої освіти. Здобуті у процесі виконаного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження уможливлюють висновки й рекомендації, що мають теоретичне та практичне значення.

1. На основі системного й концептуально-порівняльного аналізу наукових праць, нормативно-правових актів та дисертацій з'ясовано, що проблема професійної підготовки гірничих інженерів у вищих навчальних закладах України комплексно не досліджена, а задіяна модель ще не повною мірою відповідає умовам ринкової трансформації українського суспільства; понятійно-категоріальний апарат з теми дослідження потребує конкретизації й уточнення; досвід професійної підготовки на різних рівнях суспільного розвитку не узагальнено; нормативно-правова база щодо функціонування системи професійної підготовки потребує оновлення.

2. Узагальнення науково-практичних підходів у літературі за темою дослідження дозволило виявити рівень теоретичного осмислення поняття „професійна підготовка”. Обґрунтовано багатовимірність використання цього поняття як процесу оволодіння теоретичними знаннями та професійно-методичними уміннями й навичками на когнітивному, діяльнісному та особистісному рівнях, як результату, що визначає підсумковий рівень випускників вищих навчальних закладів. Зміст і структура професійної підготовки майбутніх фахівців гірничої промисловості визначається нормативними документами, що регламентують роботу вищих навчальних закладів.

3. Визначено періоди та виявлено основні тенденції розвитку практичної підготовки гірничих інженерів в Україні протягом 1899-2005 рр. Доведено, що головними чинниками, що впливали на розвиток професійної підготовки гірничих інженерів у вищих навчальних закладах України на кожному з визначених періодів, відбувались зміни в соціально-економічному та політичному розвитку держави.

Застосування логіко-історичного підходу до розвитку професійної підготовки фахівців гірничої промисловості уможливило визначення співвідношення між попереднім та наступними періодами, встановити їх послідовність і визначити специфічні риси кожного з них, що сприятиме формуванню цілісного системного уявлення про розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні.

На основі теоретичного аналізу й зіставлення виявлено позитивні та негативні для кожного періоду тенденції розвитку професійної підготовки гірничих інженерів в Україні. Серед спільних позитивних тенденцій: інтеграція освіти і науки; запровадження в навчальні плани підготовки фахівців нових форм навчальних занять із загальнонаукових тем фундаментальних дисциплін та оновлення програм проходження навчальної та виробничої практики; уніфікація й модернізація змісту професійної підготовки; організація самостійної роботи студентів та залучення випускників ВНЗ до спільної з викладачами науково-дослідної роботи; пошук інтенсивних шляхів удосконалення через врівноваження всіх її складових. Серед спільних негативних тенденцій: перехід до повної централізації й денаціоналізації освіти та адміністративно-наказовий метод керівництва; ідейно-політичний тиск на працівників освіти, затеоретизованість навчально-виховного процесу вузів; недооцінка національної культури й традицій; недостатність матеріально-технічної бази, обмеженість забезпечення науково-методичною і спеціальною літературою; часта зміна навчальних планів і програм; невиправдане зменшення кількості годин, що відводилися на практичну підготовку.

4. Основними закономірностями ґенезису професійної підготовки є: відповідність професійної підготовки освітньо-виховній концепції держави, провідним суспільно-політичним тенденціям та педагогічним концепціям; взаємозв'язок розвитку професійної підготовки з основними компонентами педагогічного процесу; взаємозалежність розвитку основних компонентів професійної підготовки та технологій управління ВНЗ; методи й засоби розв'язання професійної підготовки закономірно зумовлені завданням і змістом у кожному періоді її розвитку; форми організації педагогічного процесу зумовлені його завданнями, змістом, обраними методами і засобами розвитку професійної підготовки.

Доведено, що важливим етапом у дослідженні проблеми є прогнозування шляхів розвитку в умовах наближення освітньої галузі України до світових стандартів, серед яких визначено: створення умов для підготовки фахівців за новими спеціальностям; пошук нового змісту професійної підготовки на основі використання сучасних інформаційних і освітніх технологій та дистанційного навчання; оновлення змісту й програм з методичних дисциплін.

5. Основними чинниками, що гальмували розвиток професійної підготовки гірничих інженерів у досліджуваному періоді, є: суттєві недоліки традиційної системи навчання майбутніх інженерів; недостатній розвиток технологій практичної підготовки; суперечливість наукових досліджень із обґрунтуванням теоретичних основ професійної підготовки; затеоретизованість навчальних курсів; багатопредметність, перевантаженість обов'язковими заняттями, відсутність часу для самоосвіти й самовиховання; недостатній розвиток технологій управління за результатом. З метою усунення недоліків необхідно розвивати управління за результатом, що дасть можливість уникнути повторення виявлених помилок у навчанні, запровадити нові навчальні плани й програми, які відповідали б європейськими стандартам, розгорнути наукові дослідження з обґрунтування теорії і практики професійної підготовки на основі конвергенції поглядів науковців; формування психолого-педагогічної культури педагогів; поглиблення співпраці між ВНЗ.

6. Історико-педагогічний аналіз розвитку професійної підготовки фахівців гірничої промисловості у вищих навчальних закладах дав змогу визначити перспективні шляхи її подальшого здійснення. Сутність їх полягає в тому, що потрібно вивчати, узагальнювати позитивні надбання вищої школи України минулого; провідні ідеї національного досвіду підготовки фахівців можуть використовуватись у сучасних умовах реформування освітньої галузі на теоретичному та практичному рівнях.

Науково обґрунтовані результати проведеного дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати такі рекомендації: необхідно розробити Концепцію та нове положення практичної підготовки студентів з урахуванням специфіки галузей освітньої діяльності; модернізувати навчальні плани підготовки бакалаврів і магістрів, шляхом оптимізації переліку ціннісно-значущих дисциплін для набуття професійних компетенцій з урахуванням висновків та виявлених тенденцій з теми дослідження; сформульовані в дисертації теоретичні положення можуть використовуватися для наповнення змісту лекційного курсу „Вступ до професійної діяльності”, „Професійні функції та задачі спеціалістів, магістрів” для гірничих спеціальностей V курсу вищих навчальних закладів; лекційних матеріалів дисциплін за вибором навчального закладу для студентів ІV курсу вищих навчальних закладів, які навчають за напрямом підготовки 050301 „Гірництво”, а також при викладанні навчальних курсів „Педагогіка”, „Вища освіта України і Болонський процес” для студентів, які навчаються за напрямом підготовки 0101 „Педагогічна освіта”.

Проведене дослідження не вичерпує всіх питань професійної підготовки гірничих інженерів в Україні. Подальших досліджень потребують напрями: розроблення концептуальних основ ступеневої підготовки фахівців та визначення характеристик кожного рівня; запровадження гнучкої системи навчальних планів і програм підготовки кадрів даного профілю з метою вільного переходу за даною спеціальністю або спеціалізаціями з одного ВНЗ до іншого, в тому числі за межами України; використання новітніх навчальних планів і програм індивідуального розвитку студента; запровадження екстернатної та дистанційної форм навчання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Медведовська Т.П. Управління якістю вищої освіти / Т.П. Медведовська // Вища освіта України. - 2009. - №3. - Т. ІV (16). - С. 297-305.

2. Медведовська Т.П. Становлення і розвиток професійної підготовки гірничих інженерів в Україні (1899-1914рр.) / В.К. Майборода, Т.П. Медведовська, // Вища освіта України - 2010. - № 3. - Тематичний випуск „Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” - Т. 1. - С. 107-111.

3. Медведовська Т.П. Самоосвіта студентів вищих навчальних закладів в Україні та її роль у процесі професійної підготовки фахівців в умовах Болонського процесу/ Т.П. Медведовська // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць [за заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. - Спецвип. №5. - 2010. - Ч.ІІ. Слов'янськ: СПД, 2010. - С. 114-118.

4. Медведовська Т.П. Компетентнісний підхід в системі вищої освіти / Т.П. Медведовська // Вища освіта України. - 2010. - № 3. - Т. ІІ (20). - С. 197-202.

5. Медведовська Т.П. Сучасна освіта у контексті процесу інформатизації / Т.П. Медведовська // Актуальні проблеми науки та освіти молоді: теорія, практика, сучасні рішення: міжнародна наук.-практ. конф. молодих вчених, аспірантів та студентів 16-17 квітня 2010 р.: тези доповід. [Електронний ресурс]: ред. В.С. Пономаренко, О.І. Пушкар. - Х.: ХНЕУ, 2010. - С. 1-2. - 1 електрон. опт. диск (СD-ROM): кольор.; 12 см. - Систем. вимоги: Pentium; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP; Adobe Acrobat Reader. - Назва з контейнера.

6. Медведовська Т.П. Впровадження комп'ютерних технологій у навчальний процес вищої школи / Т.П. Медведовська // Трансфер технологій: від ідеї до прибутку: міжнародна наук.-практ. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених 27-29 квітня 2010 р.: тези доповід. - Дніпропетровськ: „НГУ”, 2010. - С. 122-123.

7. Медведовська Т.П. Болонський процес в Україні: правові, організаційні та методичні проблеми його розгортання в вітчизняних умовах / Т.П. Медведовська // Освіта та наука в умовах глобальних викликів: Матеріали ІІІ міжнародної наук.-практ. конф., 11-13 червня 2010 р.: тези доповід. - Сімферополь - Судак: „ВіТроПринт”, 2010. - С. 40-43.

8. Медведовська Т.П. Інноваційні технології інформатизації сучасної освіти / Т.П. Медведовська // Традиції та інновації в науці та освіті ХХІ століття матеріали міжнародна наук. конф., 30 вересня - 1 жовтня 2010 р.: тези доповід. - Одеса: Держ. заклад «Південноукр. національн. пед. універсиет ім. К.Д. Ушинсько-го», 2010. - С. 141-143.

9. Медведовська Т.П. Сучасна українська освіта в контексті перспектив світового розвитку / Т.П. Медведовська // Релігія, релігійність, філософія та гуманізація знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти / за заг. ред. к. філос. н. Журби М.А. - Ч.ІІ. - Рубіжне-Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. - С. 95-99.

10. Медведовська Т.П. Професійна підготовка гірничих інженерів в Україні (друга половина 40-х - 1970 рр.) / Т.П. Медведовська // Матеріали VI Всеукраїнської наук.- практ. конф. „Перший крок у науку” - Т.3. - Луганськ: Поліграфресурс, 2011. - С. 76-79.

Размещено на Allbest.ru