Формування риторичних умінь у фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ “ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Формування риторичних умінь у фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи

Калюжка Наталія Сергіївна

Переяслав-Хмельницький 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м. Переяслав-Хмельницький.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент Кузьменко Надія Михайлівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Ягупов Василь Васильович, Воєнно-дипломатична академія, професор кафедри спеціальних дисциплін;

кандидат педагогічних наук Тимчук Лариса Іванівна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, науковий співробітник відділу виховних систем у педагогічній освіті.

Захист дисертації відбудеться “18” квітня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.053.03 у ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, за адресою: 08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, зал В. О. Сухомлинського.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30).

Автореферат розісланий “17” березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г. М. Черненко

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Кінець ХХ - початок XXI століття для нашого суспільства характеризується глибокими демократичними перетвореннями, які зумовили необхідність реформування освіти. Проблемні питання її реформування постійно перебувають у полі зору громадськості та уряду України. Прийняті в період розбудови нашої держави Закони України “Про освіту”, “Про загальноосвітню середню школу”, “Про мови в Україні”, “Про вищу освіту”, а також Національна доктрина розвитку освіти є визначальними при виборі шляхів розвитку вищої освіти й сприяють, насамперед, вільному розвитку особистості майбутнього фахівця.

З огляду на сказане зростають вимоги до загальної та професійної культури вчителя, до рівня його фахової підготовленості. За сучасних умов риторична культура як елемент педагогічної культури вкрай необхідні людині будь-якого профілю. Але особливо ця потреба актуальна для тих, чия професія безпосередньо пов'язана зі спілкуванням, налагодженням ефективної взаємодії з колегами та учнями.

У наукових працях провідних українських науковців - І.Зязюна, А.Капської, О.Мороза, М.Пилинського, Г.Сагач, Н.Тарасевич - розроблено основні проблемні питання теорії й практики педагогічної комунікації.

У висвітленні цієї проблеми особливо важливими є наукові праці О.Волкова, Н.Голуб, Л.Мацько, О.Мацько, Ю.Рождественського, Г.Сагач, І.Шведова, у яких фундаментально обґрунтовано теоретичні засади риторики як науки та педагогічні засади ефективності риторичної діяльності. Публікації В.Аннушкіна, Н.Безменової, С.Гурвича, Є.Клюєва, Н.Михайліченко присвячені вивченню структури риторичної діяльності та її основних етапів. При визначенні системи риторичних умінь фахівців цінними для дослідження є ідеї С.Абрамовича, С.Іванової, М.Костючика, М.Львова, Є.Ножина, Г.Онуфрієнко, А.Первушиної, В.Стец, І.Стец, Є.Тягнирядно, І.Шведова. Важливими для пошуку є непересічні доробки А.Капської, А.Михальської, О.Мурашова, Л.Савенкової, О.Юніної з проблем педагогічної риторики. Праці В.Абрамяна, І.Зязюна, С.Сисоєвої відтворюють розвиток педагогічної творчості в процесі мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Методичні рекомендації з формування риторичних умінь, розроблені Д.Александровим, Н.Бабич, Д.Вагаповою, М.Єрастовим, М.Кохтєвим, Х.Леммерманом, А.Первушиною, П.Сопером, Є.Тягнирядно, В.Шейновим та роботи в галузі ділової риторики - В.Андреєва, Л.Браун, В.Мартиненка, П.Мицича, Ф.Снелла. Проте, проблеми комунікативно-риторичної компетентності вчителя початкових класів у наукових працях висвітлювались недостатньо.

Відтак, аналіз наукової літератури та стану їх підготовленості у ВНЗ свідчить, що донині відсутня перспективна концепція формування в них риторичних умінь. Елементи риторичної підготовки не об'єднані цілісною концепцією, нерідко випадкові, частково представлені в окремих навчальних дисциплінах. В них згадані елементи розглядаються як другорядні й не виступають предметом особливої уваги.

Опрацювання наукових джерел, методичних матеріалів, нормативно-правових документів, що регламентують функціонування системи вищої професійної освіти, та аналіз підготовки педагогічних кадрів засвідчили наявність таких протиріч у процесі професійної підготовки вчителя початкових класів:

– між достатньою кількістю досліджень з проблеми риторичної підготовки майбутніх педагогів у ВНЗ і недостатнім відображенням процесу формування риторичних умінь в умовах професійної підготовки у вчителів початкових класів;

– між вимогами щодо його професійно-риторичної діяльності та наявним рівнем сформованості риторичних умінь у процесі фахової підготовки;

– необхідністю підвищення рівня сформованості риторичних умінь у майбутніх учителів початкових класів і відсутністю відповідних педагогічних умов їх формування в процесі фахової підготовки тощо.

Отже, актуальність проблеми, її недостатня теоретична та практична розробленість у психолого-педагогічних дослідженнях і виявлені протиріччя зумовили вибір теми дисертаційної роботи: “Формування риторичних умінь у фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до комплексної теми “Формування багатопредметної професійної компетентності в процесі особистісно орієнтованої підготовки фахівця з початкової освіти” кафедри педагогіки, теорії та методики початкової освіти ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (протокол № 2 від 12.11.2003 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 4 від 25.04.2006 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель формування риторичних умінь у фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи та педагогічну технологію її реалізації.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1) проаналізувати стан проблеми в психолого-педагогічній літературі та практиці викладання у вищій школі;

2) обґрунтувати сутність та основні характеристики риторичних умінь як професійної якості майбутніх учителів початкової школи;

3) проаналізувати існуючі навчальні плани та програми педагогічних факультетів і розробити авторську навчальну програму дисципліни за вибором “Риторика” для студентів педагогічних факультетів;

4) запропонувати модель формування риторичних умінь студентів у ході навчання у вищому навчальному закладі.

5) розробити педагогічну технологію формування риторичних умінь студентів у ході навчання у вищому навчальному закладі та експериментально перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження: фахова підготовка майбутніх учителів початкової школи у вищому педагогічному навчальному закладі.

Предмет дослідження: модель і педагогічна технологія формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи в процесі фахової підготовки.

Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети дослідження використовувалися такі методи:

– теоретичні: аналіз філософських, риторичних, педагогічних, психологічних і навчально-методичних джерел за темою дослідження; їх систематизація й узагальнення; теоретичне моделювання процесу формування риторичних умінь, що надало змогу узагальнити наукові підходи, розробки і пропозиції вітчизняних і зарубіжних учених, виявити основні напрямки дослідження за темою дисертації, моделювати педагогічну технологію формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи;

– емпіричні: збір та обробка емпіричних даних (спостереження, анкетування, тестування, бесіди, аналіз студентських промов, вивчення навчальної документації тощо) використовувалися з метою діагностики, сформованості риторичних умінь у студентів; педагогічний експеримент дозволив перевірити ефективність технології формування риторичних умінь;

– статистично-математичні: для аналізу та узагальнення результатів експерименту;

– графічні: дали змогу відобразити оптимальну інформацію (таблиці, рисунки).

Теоретико-методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання, що стверджує єдність конкретного й абстрактного, емпіричного й теоретичного; системний підхід, за яким досліджуваний об'єкт (формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи) розглядається як педагогічна система, утворена в результаті взаємозв'язку її компонентів; особистісно-діяльнісний підхід у педагогічній і психологічній науках, за якими детермінантна роль у формуванні професійних новоутворень належить провідній діяльності, в якій формується суб'єктна активність; сучасна гуманістична філософія освіти; нормативні документи в галузі вищої освіти.

У роботі над темою дисертації автор спирався на наукові положення щодо вивчення розвитку майбутнього фахівця в процесі діяльності та спілкування (Ю. Азаров, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Максименко, К. Платонов, В. Рибалка); психолого-педагогічні теорії про особистість як об'єкт життєдіяльності і розвитку (М. Каган, Б. Ананьєв, С. Рубінштейн, Н. Тализіна, В. Ягупов); про специфіку, шляхи та форми мисленнєво-мовленнєвої та комунікативної підготовки майбутнього вчителя (Н. Голуб, А. Капська, Ю. Львова, Л. Мацько, Г. Онуфрієнко, Л. Паламар, Л. Савенкова, Г. Сагач); професійне становлення майбутніх фахівців (А. Алексюк, А. Вербицький, Н. Кузьміна, Т. Левченко, П. Підкасистий).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

– вперше розкрито зміст педагогічного поняття “риторичні вміння майбутніх учителів початкової школи”; розроблено модель формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи, яка передбачає мету, етапи, зміст, форми, методи, засоби, умови та результат їх формування;

– удосконалено систему риторичних умінь учителів початкової школи, яка включає володіння риторичним монологом, діалогом, полілогом і вміння риторичного аналізу;

– подальшого розвитку набули типологія жанрів педагогічного мовлення майбутніх учителів початкової школи; дидактичне обґрунтування системи форм, методів, прийомів і засобів навчання риторики у підготовці вчителя початкової школи (авторська навчальна програма з дисципліни за вибором “Риторика” для студентів спеціальності “Початкова освіта”).

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні основних результатів дисертаційного дослідження в педагогічну практику, що зроблено шляхом розробки авторської навчальної програми з дисципліни за вибором “Риторика” для студентів спеціальності “Початкова освіта”; в розробці навчально-методичного забезпечення комунікативно-риторичного тренінгу.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації й результати дослідження оприлюднювалися на: міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми слов'янознавства” (м. Київ, 2004 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Педагогічні технології навчання, виховання і розвитку молодших школярів” (м. Переяслав-Хмельницький, 2003 р.), “Формування професійної компетентності вчителя початкової школи в контексті моніторингу якості освіти” (м. Переяслав-Хмельницький, 2006 р.) і на засіданнях кафедри педагогіки, теорії та методики початкової освіти ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (довідка № 1029 від 06.12.2010 р.), Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (довідка № 41-1/10 від 08.12.2010 р.), Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Шевченка (довідка № 04-11/895 від 15.11.2007 р.), Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя-Левицького (довідка № 472 від 14.11.2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації відображено в 7 публікаціях, 5 з яких опубліковано у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України, 2 - в інших виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (232 найменування, з них 4 іноземною мовою). Загальний обсяг роботи 280 сторінок (з них 182 основного тексту). Робота містить 6 таблиць, 2 рисунки та 12 додатків.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт, теоретико-методологічну основу та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та впровадження результатів, їх достовірність; подано відомості про структуру дисертації.

У першому розділі - “Теоретичні основи формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи” - на основі критичного аналізу філософської, риторичної, психолого-педагогічної літератури зроблено екскурс в історію, розглянуто теоретичні основи проблеми, з'ясовано стан формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи, представлено їхні види і зміст.

У ході екскурсу в історію риторики виділено і розкрито основні етапи зародження і розвитку риторики в історії людства: І етап - ораторське мистецтво у стародавньому світі, передумови формування красномовства у Греції; ІІ етап - християнське красномовство епохи Середньовіччя; ІІІ етап - красномовство у вітчизняній духовній культурі (перші ритори Русі); ІV етап - сучасне ораторське мистецтво: українська та західноєвропейська риторична традиція.

Проблема формування риторичних умінь у системі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи розглядається у контексті осмислення сучасної наукової риторики. Частина дослідників ототожнює риторику з красномовством, ораторським мистецтвом, мистецтвом переконувати, мистецтвом красномовства (С.Авєрінцев, Є.Корнілова). У роботах В.Андреєва, Н.Голуб, П.Гіро, Є.Клюєва, Ю.Лотмана, М.Львова, Л.Мацько, Г.Сагач, Н.Шешко риторику визначають як науку. Значна частина авторів (Д.Александров, О.Гойхман, Г.Меш, О.Мурашов, Ю.Рождественський, Т.Хазагеров, Л.Ширіна) її розглядає і як науку, і як мистецтво. Поділяючи погляди вчених стосовно того, що риторика є наукою, а не мистецтвом, обґрунтовується думка про те, що в процесі пізнання наукова риторика та ораторське мистецтво не протистоять одне одному: найвищий результат при формуванні риторичних умінь фахівця можна отримати лише за умови їх органічної єдності.

У сучасних дослідженнях існує чимало концепцій вивчення риторики: логіко-лінгвістичний підхід (О.Волков, Ж.Дюбуа, Т.Маркічева, Н.Михайліченко, Є.Ножин, Ф.Пір, А.Тринон); філософсько-культурологічний (М.Бахтін, С.Іванова, Ю.Лотман, А.Михальська, І.Пєшков, Г.Сагач, Я.Чумак, О.Юніна). Більшість дослідників розуміють риторичну діяльність як мисленнєво-мовленнєву, спрямовану на створення переконуючого й дієвого слова з метою взаємодії з особистістю, аудиторією та позитивного впливу на неї. Важливим елементом риторичної діяльності є риторичні вміння.

Аналіз взаємозв'язку знань, навичок і вмінь та узагальнення різних підходів до розуміння сутності риторичної діяльності дало можливість визначити “риторичні вміння майбутніх учителів початкової школи як здатність учителя виконувати педагогічну діяльність з майстерним використанням риторичних прийомів і засобів (якість голосу, фонаційне дихання, чітка дикція, відповідна інтонація), враховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів початкових класів, спираючись на раніше набуті фахові знання і навички”.

При з'ясуванні структури риторичних умінь враховано положення Н.Кузьміної, К.Платонова про те, що структура вмінь є своєрідним відображенням структури діяльності. У дослідженнях з риторики існують різні підходи до визначення структури риторичної діяльності, які за своєю сутністю не суперечать один одному, а лише по-різному виділяють її складові елементи: інвенцію, диспозицію, елокуцію, меморію, акцію (Н.Безменова, С.Іванова, Є.Клюєв, М.Львов); докомунікативну, комунікативну й посткомунікативну фази (Н.Михайліченко, Є.Ножин). Ю.Рождественський весь процес риторичної діяльності розглядає в сукупності й послідовності певних дій, які пронизує й підпорядковує класична риторична тріада: етос, пафос і логос. М.Герман, С.Гурвич, В.Погорелко у практичній діяльності оратора виділяють логічні, психологічні й педагогічні основи. Г.Сагач, розглядаючи риторику як науку про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю особистості, визначає структуру цієї діяльності в риторичній формулі, виділяє у ній два аспекти: організаційний (концептуальний, стратегічний, тактичний, мовленнєвий закони та закон моделювання аудиторії) і власне управлінський (закон ефективної комунікації та системно-аналітичний закон).

На основі зазначеного вище, структуру риторичних умінь у дослідженні представлено як синтез трьох взаємопов'язаних компонентів мисленнєвого, мовленнєвого й комунікативного, що дозволяє поєднати і класичні підходи до риторичної діяльності (класична тріада “думка - слово - дія”), і сучасні вимоги до її організації та здійснення. Мисленнєвий компонент передбачає формування творчого мислення, яке поєднує в собі образне (створення художнього образу) і словесно-логічне, розвиток індивідуальних якостей мислення фахівця, мовленнєвий - оволодіння технікою мовлення, розвиток якостей мовлення, досягнення мовленнєвої виразності, а комунікативний - сукупність перцептивних, інтерактивних та емоційно-експресивних умінь і навичок, комунікативні якості. Вони в структурі риторичних умінь складають органічну єдність і враховані при визначенні критеріїв ефективності риторичної діяльності, розробці моделі риторичної підготовки, а також у процесі формування риторичних умінь у студентів.

Проаналізовані роботи Д.Александрова, В.Андреєва, О.Зарецької, Н.Михайліченко та інших доводять, що риторичні вміння як елемент загальної культури потрібні будь-якій високоосвіченій людині, але існують сфери людської діяльності, де згадані вміння є професійно необхідними. Це повною мірою стосується професії вчителя початкової школи, діяльність якого пов'язана із спілкуванням з людьми та налагодженням ефективної взаємодії. Сфера його спілкування і специфіка діяльності дає змогу виокремити репертуар мовленнєвих жанрів, що обслуговує професійні потреби, дозволяє реалізувати навчально-виховні завдання з урахуванням особливостей діяльності.

Залежно від суб'єкта комунікації, можна виділити такі види спілкування вчителя початкової школи (за класифікацією Н. Голуб): спілкування з учнями; спілкування з колегами; спілкування з батьками.

При визначенні необхідної та достатньої сукупності риторичних умінь майбутнього вчителя початкової школи виходимо з його професійних потреб і враховуємо системи риторичних умінь особистості, наведені в роботах учених (С.Абрамовича, Д.Вагапової, Н.Голуб, С.Іванової, М.Львова, Є.Ножина, А.Первушиної, Ю.Рождественського, Г.Сагач); обґрунтовуємо думку про те, що для ефективного здійснення його професійно-риторичної діяльності необхідно сформувати систему таких умінь:

– тактико-стратегічні (вміння моделювати аудиторію та встановлювати, зберігати й закріплювати контакт зі школярами (тактильний контакт - дотик руки до плеча, прогладжування по голові); вміння розробляти програму професійної діяльності, враховуючи широкий діапазон вікових особливостей молодших школярів, у структурі початкової школи необхідно розрізняти мікроетапи: 1-2 класи, в яких вчаться діти 6-7-річного віку, і 3-4 класи; вміння самостійно готувати виступи на будь-які теми з кола професійної діяльності та особливостей сприймання різної аудиторії слухачів (молодші школярі - діалог, монолог, батьки та колеги - полілог, діалог, монолог);

– аналітичні (вміння проводити риторичний аналіз мисленнєво-мовленнєвої діяльності (визначати власні можливості в педагогічному спілкуванні (самооцінка рівнів сформованості риторичних умінь); бачити помилки в ньому та обґрунтовувати причини їх виникнення; визначати наявність перешкод у педагогічній діяльності, робити перші кроки до їх усунення; оцінювати діяльність інших з метою запобігання помилок, набуття досвіду тощо); всебічно аналізувати об'єкт навчання і вибудовувати систему знань про нього (вивчення правил через гру);

– мовно-виражальні (вміння моделювати аудиторію та встановлювати, зберігати й закріплювати контакт зі школярами (тактильний контакт - дотик руки до плеча, прогладжування по голові); вміння розробляти програму професійної діяльності, враховуючи широкий діапазон вікових особливостей молодших школярів, у структурі початкової школи необхідно розрізняти мікроетапи: 1-2 класи, в яких навчаються діти 6-7-річного віку, і 3-4 класи; вміння самостійно готувати виступи на будь-які теми з кола професійної діяльності та особливостей сприймання різної аудиторії слухачів (молодші школярі - діалог, монолог, батьки та колеги - полілог, діалог, монолог);

– виконавські (кваліфіковано застосовувати технічні засоби, унаочнення, роздавальний матеріал тощо (малюнки для роботи з молодшими школярами мають бути простішими і чіткими як за сюжетом, так і за композицією); доречно використовувати риторичні зразки текстів світової та національної скарбниці красномовства (казку, оповідання, вірш, байку; малі фольклорні форми: загадку, прислів'я; ігровий фольклор: скоромовку, лічилку; календарно-обрядову поезію); вміння працювати з фактами та аргументами; вміння створювати атмосферу співробітництва).

У другому розділі - “Модель і педагогічна технологія формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи” - проаналізовано можливості навчально-виховного процесу щодо риторичної підготовки студентів педагогічних факультетів, створено для цього відповідну модель і педагогічну технологію формування риторичних умінь у студентів педагогічних факультетів.

У процесі експериментальної роботи обґрунтовано модель формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи (рис. 1), побудова якої передбачала визначення мети, завдань процесу формування риторичних умінь майбутніх фахівців, його зміст, суб'єкти, результат, етапи формування риторичних умінь і форми реалізації в умовах ВНЗ.

Запропонована модель є образним і логічним утворенням, яке сприяє вдосконаленню процесу формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи. Процес її реалізації відбувається в умовах навчально-виховного процесу і передбачає тісну співпрацю між викладачем і студентами.

Враховуючи те, що вміння формуються не одразу, а проходять у своєму розвитку кілька стадій, визначено такі етапи їх формування: теоретико-аналітичний, навчально-моделювальний, корекційно-реалізаційний.

На першому етапі вирішувалися завдання оволодіння теоретичними й прагматико-процедурними знаннями та усвідомлення змісту риторичних умінь. Визначено обсяг інформаційно-теоретичного матеріалу, необхідного для формування риторично значущих знань, початкового рівня навичок і вмінь. До навчальної програми з риторики внесено зміни, які посилюють практичну спрямованість підготовки й орієнтують на вирішення професійно-педагогічних завдань. Основною формою передачі й засвоєння фундаментальних знань з риторики були різні види лекцій. З метою активізації пізнавальної діяльності студентів на теоретичному етапі застосовувалися методи проблемного викладу лекцій, створення проблемних ситуацій, постановки запитань дискусійного характеру з наступним їх обговоренням, включення в лекцію заздалегідь підготовлених виступів студентів тощо. риторика педагогічний особистість учитель

На другому етапі відбувалася безпосередньо організація навчальної діяльності студентів з метою формування у них відповідних умінь, основними формами організації якого були різні види практичних занять, самостійна робота студентів, консультації. Відпрацювання окремих елементів риторичних умінь проводилися методом вправ, що вміщує три блоки. До першого блоку (мисленнєвого) увійшли вправи на вдосконалення творчого образного та словесно-логічного мислення; до другого (мовленнєвого) - вправи на вдосконалення техніки мовлення та мовленнєвої виразності; до третього (комунікативного) - вправи на розвиток перцептивних, інтерактивних та емоційно-експресивних навичок і вмінь.



Рис. 1 Модель формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи

З метою організації власної мисленнєво-мовленнєвої творчості студентів розроблено спеціальні творчі завдання, що вимагають застосування риторичних умінь. Основною формою роботи студентів під час виконання цих завдань є публічне мовлення у вигляді міні-виступів, промов, бесід, дискусій, аналізу педагогічних ситуацій і публічних виступів інших.

Завдання формування комплексних риторичних умінь на основі набутих знань і навичок шляхом перенесення їх у нові нестандартні навчальні ситуації вирішувалися в процесі риторичного тренінгу в ході рольових, імітаційних і ділових ігор, навчальних дискусій і бесід, які максимально моделюють життєві, професійні ситуації, що вимагають застосування цих умінь. Тренінги спрямовано на формування риторичних умінь, що в сукупності дають змогу бути інтересним співрозмовником, вільно триматися перед аудиторією, цікаво й ефективно виголошувати промову та спілкуватися. Так, система тренінгів “Абетка професійного спілкування” спрямована на вдосконалення умінь і навичок успішного спілкування українською мовою, володіння мімікою, жестами, налагодження й підтримання контакту з різними аудиторіями слухачів, шліфування риторичних умінь тощо.

Третій етап спрямований на реалізацію та корекцію сформованих умінь у нестандартних умовах.

Процес реалізації моделі формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи вимагає створення та врахування ряду таких умов: дотримання принципу наступності і перспективності: школа - ВНЗ - самоосвіта; особистісно орієнтованого змісту освіти; урахування фахової специфіки та високого рівня фахової підготовки вчителя початкової школи; впровадження кредитно-модульної технології, інтерактивних форм і методів навчання у поєднанні з традиційними; створення умов для самостійної роботи.

Важливою формою риторичного самовдосконалення є самостійна робота студентів, яка має місце на кожному етапі формування риторичних умінь. Її елементи: прийняття та осмислення навчального матеріалу на лекціях, ведення конспекту лекцій; вивчення навчальної літератури; переведення навчальної інформації в знання; закріплення знань, одержаних шляхом розв'язання завдань, виконання вправ; підготовка виступів, рефератів, доповідей; підготовка до різного виду практичних занять, заліків, уроків і виховних заходів в умовах реально практичної підготовки; самоаналіз та оцінка діяльності інших з метою запобігання помилок, набуття досвіду тощо.

У дослідженні доведено ефективність таких засобів навчання, що впливають на процес формування риторичних умінь: друковані, звукові, екранні, екранно-звукові.

У процесі формування риторичних умінь застосовувалися різні види контролю: попередній (діагностики початкового рівня риторичних умінь), поточний (оцінювання практичного й теоретичного компонентів інтегрованих знань студентів з конкретного змістового модуля), підсумковий (під час проходження студентами практики).

Ефективність апробованої навчальної дисципліни та її вплив на формування риторичних умінь майбутніх учителів початкової школи було здійснено у дослідно-експериментальному дослідженні: розроблена та впроваджена в практику роботи авторська програма з навчальної дисципліни за вибором “Риторика”.

У третьому роздiлi - “Дослідно-експериментальна робота з формування риторичних умінь у студентів педагогічних факультетів” - розроблено критерії та визначено рівні сформованості риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи, визначено змістову й експериментальну базу, описано хід і результати експерименту.

Виходячи із сутності риторичних умінь майбутніх учителів початкової школи, їхнього змісту, а також враховуючи усталене положення в теорії психолого-педагогічних наук про формування професійних якостей лише на основі єдності мотиваційного, змістового й діяльнісного складових її розвитку, виділено такі критерії сформованості риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи: особистісне ставлення студентів до риторичних умінь і потреба в оволодінні ними; усвідомлення студентами сутності риторичної діяльності й риторичних умінь, їх об'єктивної необхідності й суб'єктивного значення в майбутній діяльності; вияв риторичних умінь у професійній роботі.

З метою дослідження динаміки, визначення ефективності процесу формування риторичних умінь у студентів, об'єктивної оцінки результатів, встановлення впливу цього процесу на розвиток вчителів було розроблено критеріальну характеристику рівнів сформованості риторичних умінь у них школи та шкалу їх оцінювання. Виділено чотири рівні сформованості риторичних умінь: високий, достатній, середній і низький.

У ході констатувального експерименту, яким було охоплено 472 особи (студенти ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Шевченка, Богуславського гуманітарного коледжу імені І.С. Нечуя-Левицького), на основі спеціально розроблених методик визначено рівні сформованості риторичних умінь у студентів.

Порівняння даних експериментальних груп, отриманих у формувальному експерименті, з результатами констатувального етапу й контрольних груп уможливлює висновок про підвищення рівня сформованості риторичних умінь у студентів (табл. 1). Отримані результати переконують в тому, що рівні сформованості риторичних умінь у студентів експериментальних груп значно вищі, ніж у студентів контрольних. Так, в експериментальних групах основна частина студентів показала достатній (37,2 %) і середній (37,9 %) рівні, виділилась група студентів з високим рівнем сформованості риторичних умінь (9,8 %). У контрольних групах основна частина студентів (53,5 %) залишилась на середньому рівні. При відсутності студентів з високим рівнем сформованості риторичних умінь низький рівень показали 29,2 % студентів. Все це, безумовно, свідчить на користь розробленої в дисертації моделі та технології.

Таблиця 1 Показники рівнів сформованості риторичних умінь у студентів експериментальних і контрольних груп

Рівні	Групи	Вхідні результати (%)	Вихідні результати (%)	Динаміка (%)
Високий	ЕГ	-	9,8	зростання на 9,8
	КГ	-	-	-
Достатній	ЕГ	7,0	37,2	зростання на 30,2
	КГ	9,6	17,3	зростання на 7,7
Середній	ЕГ	37,9	37,9	-
	КГ	41,6	53,5	зростання на 11,9
Низький	ЕГ	55,1	15,1	зменшення на 40
	КГ	48,8	29,2	зменшення на 19,6

Отже, аналіз експериментальних даних підтвердив ефективність моделі та педагогічної технології формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи у процесі фахової підготовки в ВНЗ.

Висновки

У дисертації наведене практичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка стосується формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи. Це дало змогу зробити такі висновки:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та практики викладання у вищій школі встановлено, що суспільно-політичні обставини України у першій половині ХХ ст. не сприяли розвитку риторичної теорії, розв'язанню проблеми формування риторичних умінь майбутніх фахівців. Тільки в кінці ХХ ст. демократичні перетворення суспільства викликали реформування вищої освіти України. До навчальних планів ВНЗ, спрямованих на поліпшення результатів професійної підготовки висококваліфікованих кадрів, були включені навчальні предмети, серед яких належне місце посіла риторика.

На сучасному етапі підготовки випускників педагогічних факультетів ВНЗ особливої актуальності набуває взаємодія у навчально-виховному процесі соціально-гуманітарних і професійно-орієнтованих дисциплін, серед яких важливе місце посідає навчальна дисципліна “Риторика”, яка формує риторичні уміння.

На початок ХХІ ст. найдосконалішою і найперспективнішою може вважатися теорія риторики як мисленнєво-мовленнєвої діяльності, що ґрунтується на комплексній характеристиці риторичної науки, її різноманітних функцій і забезпечує вихід риторики у сферу інших наук, зокрема педагогіки.

2. Дослідження переконує, що комунікативно-риторичні аспекти професійної діяльності вчителя початкової школи вимагають цілеспрямованої риторичної підготовки майбутніх фахівців, формування в них відповідних риторичних умінь у процесі навчання у вищих навчальних закладах.

Представлені в сучасній науці підходи до розуміння риторики й концепції риторичної діяльності дозволяють підійти до визначення риторичних умінь майбутніх учителів початкової школи як здатності учителя виконувати педагогічну діяльність з майстерним використанням риторичних прийомів і засобів (якість голосу, фонаційне дихання, чітка дикція, відповідна інтонація), враховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів початкових класів, спираючись на раніше набуті фахові знання і навички.

Визначено систему необхідних і достатніх риторичних умінь учителів початкової школи, сформованість яких забезпечує професійну риторичну компетентність, уможливлює ефективне здійснення педагогічної діяльності та сприяє особистісному становленню майбутніх учителів початкової школи, а саме:

– вміння моделювати аудиторію та встановлювати, зберігати й закріплювати контакт зі школярами (тактильний контакт - дотик руки до плеча, прогладжування по голові); вміння розробляти програму професійної діяльності, враховуючи широкий діапазон вікових особливостей молодших школярів, у структурі початкової школи необхідно розрізняти мікроетапи:

– 1-2 класи, у яких навчаються діти 6-7-річного віку, і 3-4 класи; вміння самостійно готувати виступи на будь-які теми з кола професійної діяльності та особливостей сприймання різної аудиторії слухачів (молодші школярі - діалог, монолог, батьки та колеги - полілог, діалог, монолог);

– вміння проводити риторичний аналіз мисленнєво-мовленнєвої діяльності (визначати власні можливості в педагогічному спілкуванні (самооцінка рівнів сформованості риторичних умінь); бачити помилки в ньому та обґрунтовувати причини їх виникнення; визначати наявність перешкод у педагогічній діяльності, робити перші кроки до їх усунення; оцінювати діяльність інших з метою запобігання помилок, набуття досвіду тощо); всебічно аналізувати об'єкт навчання і вибудовувати систему знань про нього (вивчення правил через гру);

– вміння володіти своїм мовленням, змістовно й тактовно відповідати на репліки й запитання учасників навчально-виховної діяльності (правильно обирати тон і стиль спілкування з учнями, управляти увагою, як своєю так і вихованців, учитель повинен навчитися володіти своїм голосом, інтонувати своє мовлення, уникати крику, вереску, що є свідченням безсилля); впевнено, переконливо й доступно (враховуючи вікові особливості учнів початкової школи) викладати матеріал;

– кваліфіковано застосовувати технічні засоби, унаочнення, роздавальний матеріал тощо (малюнки для роботи з молодшими школярами мають бути простішими і чіткими як за сюжетом, так і за композицією); доречно використовувати риторичні зразки текстів світової та національної скарбниці красномовства (казку, оповідання, вірш, байку; малі фольклорні форми: загадку, прислів'я; ігровий фольклор: скоромовку, лічилку; календарно-обрядову поезію); вміння працювати з фактами та аргументами; вміння створювати атмосферу співробітництва.

На основі структури риторичної діяльності проаналізовано, розширено та обґрунтовано теоретичну модель риторичних умінь, що є синтезом трьох компонентів: мисленнєвого, мовленнєвого й комунікативного.

3. Проаналізувавши навчальні плани, програми спеціальності “Початкова освіта” та стан риторичної підготовленості студентів педагогічних факультетів ВНЗ, дійшли висновку про те, що вони не зорієнтовані на цілеспрямоване формування риторичних умінь у студентів. За наявності значних можливостей психолого-педагогічних дисциплін щодо риторичної підготовки, їхній потенціал залишається не реалізованим через невідповідність змісту навчання вимогам педагогічної діяльності, переважно теоретичну спрямованість навчання й орієнтацію на монологічні форми спілкування, недостатню активізацію пізнавальної діяльності студентів, слабкі міжпредметні зв'язки тощо.

Розроблено навчальну програму дисципліни за вибором “Риторика” для студентів педагогічних факультетів, метою якої є формування творчого вчителя, який вільно володіє риторичними вміннями і навичками, комунікативно і психологічно обґрунтовано користується мовними і мовленнєвими засобами.

З огляду на головні напрями державної політики щодо розвитку вищої освіти, процес викладання риторики у ВНЗ доцільно модернізувати, впровадивши такі освітні інновації як кредитно-модульна технологія, організація елементів групової навчальної діяльності студентів, елементи ситуаційної методики навчання, проблемного навчання, рольові ігри, тренінги, діалог, дискусії та нові інформаційні технології. Крім того, у навчанні риторики поряд з інноваційними доцільно зберегти кращі традиційні підходи.

4. Модель формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи в процесі фахової підготовки представлена сукупністю послідовних компонентів (цільовий, завданнєвий, суб'єктний, основні етапи, організаційно-дидактичний, процесуальний чи технологічний, діагностично-результативний). Водночас модель цілісна та має прагматичний характер, містить конкретні педагогічні умови формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи в процесі фахової підготовки.

5. Розроблено педагогічну технологію формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи, що є цілісним, послідовним процесом і передбачає: дотримання принципу наступності і перспективності школа - ВНЗ - самоосвіта; особистісно орієнтований змісту освіти; орієнтацію навчального процесу на потребно-мотиваційну сферу студента, урахування фахової специфіки, впровадження кредитно-модульної технології, інтерактивні форми і методи навчання у поєднанні з традиційними, створення умов для самостійної роботи студента, високий рівень фахової підготовленості вчителя.

Визначено критеріально-рівневу шкалу, яка дає можливість встановити рівень сформованості риторичних умінь у студентів (високий, достатній, середній, низький) за п'ятьма параметрами - мотиваційним, змістовим, мисленнєвим, мовленнєвим, комунікативним. На основі проведеного констатувального експерименту встановлено недостатній рівень сформованості риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи, що зумовлює необхідність цілеспрямованої риторичної підготовки студентів.

Доведено, що формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи здійснюється у три етапи: теоретико-аналітичний; навчально-моделювальний; корекційно-реалізаційний.

Основними формами формування риторичних умінь є різні види лекцій, практичні заняття, система тренінгів, самостійна робота студентів, консультації, педагогічна практика. Найефективнішими методами є метод вправ, кейс-метод, проектний метод, мозкова атака, риторична розминка, метод ігрових атрибутів, аналіз педагогічних ситуацій, публічні виступи, бесіди, дискусії, риторичний аналіз, міні-викладання тощо, засобами - друковані, звукові, екранні, екранно-звукові.

У ході проведеної роботи виявлено низку перспективних напрямків, які вимагають подальшого теоретичного вивчення й експериментального дослідження, а саме: педагогічні умови підвищення риторичної компетентності викладачів ВНЗ; вивчення риторичного потенціалу позанавчальних форм організації діяльності студентів у ВНЗ і шляхів його реалізації в процесі професійного підготовки фахівців; дослідження зарубіжного досвіду оволодіння риторичними вміннями в умовах ВНЗ; запровадження у професійну діяльність інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Лис Н. С. Умови формування риторичної культури майбутніх учителів початкових класів / Н. С. Лис // Школа першого ступеня: теорія і практика : [зб. наук. праць]. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - Вип. 6. - С. 169-175.

2. Лис Н. С. Риторична культура особистості - умова професійного розвитку майбутніх учителів початкової школи / Н. С. Лис // Рідна школа. - 2004. - № 7-8. - С. 14-15.

3. Лис Н. С. Роль риторики у формуванні комунікативних умінь майбутніх учителів початкової школи / Н. С. Лис // Школа першого ступеня: теорія і практика : [зб. наук. праць]. - Тернопіль : Видавництво Астон, 2005. - Вип. 13-14. - С. 93-98.

4. Лис Н. С. Риторичні вміння майбутніх учителів початкової школи

5. / Н. С. Лис // Школа першого ступеня: теорія і практика : [зб. наук. праць]. - Тернопіль : Видавництво Астон, 2006. - Вип. 17-18. - С. 112-117.

6. Лис Н. С. Сучасний стан розвитку риторики / Н. С. Лис // Школа першого ступеня: теорія і практика : [зб. наук. праць]. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - С. 208-215.

Статті в інших виданнях

7. Лис Н. С. Комунікативні уміння - основа професіограми майбутнього учителя початкової школи / Н. С. Лис // Актуальні проблеми слов'янознавства. - К. : КСУ, 2004. - Ч. 2.- С. 182 - 186.

8. Лис Н. С. Розвиток риторики як науки в Україні / Н. С. Лис // Університет. - 2006. - № 4. - С. 26 - 31.

Анотація

Калюжка Н. С. Формування риторичних умінь у фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Переяслав-Хмельницький, 2011.

У дисертаційній роботі зроблено екскурс в історію риторики, визначено суть наукового поняття “риторичні уміння майбутніх учителів початкової школи”, проаналізовано проблему формування риторичних умінь особистості студента на тлі розвитку освіти України, проаналізовано, розширено та експериментально перевірено теоретичну модель риторичних умінь та систему творчих вправ і завдань, що сприяють формуванню вищеназваних умінь студентів педагогічних факультетів ВНЗ, з'ясовано стан формування риторичних умінь у майбутніх учителів початкової школи, визначено критерії й показники рівнів сформованості цих умінь у студентів.

Запропоновано педагогічну технологію впровадження навчальної дисципліни за вибором “Риторика” у навчальні програми ВНЗ під час фахової підготовки студентів педагогічних факультетів.

Відповідно до мети та завдань риторичної підготовки було відібрано навчальний матеріал. Основними формами педагогічної взаємодії з метою формування риторичних умінь у студентів є різні види лекції, практичні заняття, самостійна робота студентів, консультації, система тренінгів, педагогічна практика. Провідними методами формування риторичних умінь є метод вправ, дидактичні ігри, кейс-метод, проектний метод, мозкова атака, риторичні розминки, навчальні публічні виступи, бесіди, дискусії, диспути, аналізи педагогічних ситуацій тощо. У дисертації обґрунтовано такі ефективні засоби навчання: друковані, звукові, екранні, екранно-звукові. З метою регулювання процесу риторичної підготовки передбачено різні види контролю.

Ключові слова: риторика, красномовство, ораторське мистецтво, риторична діяльність, риторичні уміння майбутніх учителів початкової школи, знання, навички, майбутні учителі початкової школи, педагогічна технологія.

Аннотация

Калюжка Н. С. Формирование риторических умений в профессиональной подготовке будущих учителей начальной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04. - теория и методика профессионального образования. - Государственное высшее учебное заведение “Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды”, Переяслав-Хмельницкий, 2011.

В диссертационной работе сделан экскурс в историю риторики, выделено и раскрыто основные этапы возникновения и развития риторики в истории человечества, проанализирована проблема формирования риторических умений в системе профессиональной подготовки будущих учителей начальной школы в контексте современной научной риторики. Часть исследователей сопоставляют риторику с красноречием, ораторским искусством, искусством переубеждать, искусством красноречия (Е.Корнилова, С.Аверинцев). В работах В.Андреева, П.Гиро, Н.Голуб, Е.Клюева, Ю.Лотмана, М.Львова, Л.Мацько, Г.Сагач риторику определяют как науку, основная часть авторов (Д.Александров, Г.Меш, А.Мурашов, Ю.Рождественский, Т.Хазагеров, Л.Ширина) полагает, что риторику можно рассматривать и как науку, и как искусство. Разделяя мнение ученых относительно того, что риторика является наукой, а не искусством, диссертант обосновывает вывод о том, что в процессе познания научная риторика и ораторское искусство не противостоят друг другу: самый высокий результат при формировании риторических умений личности можно получить только при условии их органического единства.

В ходе анализа взаимосвязи знаний, умений, навыков и обобщения разных подходов к пониманию сущности риторической деятельности, диссертантом определяются риторические умения будущих учителей начальной школы как способность личности выполнять определенную риторическую деятельность. При этом необходимо учитывать возрастные и индивидуальные особенности учеников начальных классов и опираться на ранее полученные знания и умения.

В исследованиях по риторике существуют разные подходы для определения структуры риторической деятельности, которые не противоречат друг другу, а только по-разному выделяют ее составные элементы: инвенцию, диспозицию, элокуцию, меморию, акцию (Н.Безменова, С.Иванова, Е.Клюев, Н.Львов); докоммуникативную, коммуникативную и посткоммуникативную фазы (Н.Михайличенко, Е.Ножин) и др.

На основании вышесказанного, структуру риторических умений представлено как синтез трех взаимосвязанных компонентов - мыслительного, речевого и коммуникативного, виды риторических умений, предложенных Н.Голуб, наполнено новым содержанием, что отображает специфику деятельности учителя начальной школы. Анализ и диагностика существующего содержания, форм и методов обучения будущих учителей начальной школы свидетельствует, что при наличии значительных возможностей психолого-педагогических дисциплин относительно риторической подготовки студентов, их обучение не предусматривает целенаправленного формирования риторических умений будущих учителей начальной школы. В ходе диссертационной работы уточнена и откорректирована учебная дисциплина “Риторика”: обеспечение профессионально-педагогического направления содержания учебы, активизация научно-познавательной деятельности студентов, формирования риторических умений в единстве мыслительного, речевого и коммуникативного компонентов.

В соответствии с целью и заданиями риторической подготовки было отобрано учебный материал. Основными формами педагогического формирования риторических умений у студентов являются различные виды лекций (проблемная и проэктная лекции, мини-лекция, лекция-дискуссия, лекция-беседа) и практических занятий (тьюторские, частично-поисковые и исследуемые), самостоятельная работа студентов, консультации, система тренингов, педагогическая практика (учебно-производственная, преддипломная).

Основными методами формирования риторических умений являются метод упражнений, мозговая атака, кейс-метод, проэктный метод, риторические разминки, метод игровых атрибутов, учебные публичные выступления, беседы, дискуссии, диспуты, анализы педагогических ситуаций и другие. С целью регулирования процесса риторической подготовки предусмотрено разные виды контроля (входящий, поточный, итоговый).

Завершается диссертационная работа краткими выводами, обобщающими результаты научного поиска, и списком использованных источников.

Ключевые слова: риторика, красноречие, ораторское искусство, риторическая деятельность, риторические умения будущих учителей начальной школы, знания, навыки, будущие учителя начальной школы, педагогическая технология.

Annotation

Kaluzhka N. S. Formation of rhetorical abilities in vocational training of the future teachers of an elementary school. -Manuscript.

Dissertation for Candidate Degree of Pedagogical Sciences, Speciality 13.00.04 - Тheory and methods of professional education. - Perejaslav-Khmelnitsky State Pedagogikal University Named After Gregory Skovoroda, Perejaslav-Khmelnitsky, Perejaslav-Khmelnitsky, 2011.

In dissertational work it is made excursus to rhetoric history, is defined the essence of scientific concept “rhetorical abilities of the future teachers of an elementary school”, is analyzed the problem of formation of person rhetorical abilities of the student relative to development of education in Ukraine, is analyzed, expanded and experimentally checked the theoretical model of modern youth rhetorical abilities and system of creative exercises and tasks which promote formation of the above-named abilities of pedagogical faculties students of higher schools, are defined the condition of rhetorical abilities formation in future teachers of an elementary school, also defined criteria and indicators of these abilities development levels at students.

It is the pedagogical technology that is offered of the educative discipline adoption “Rhetoric” in high schools curriculums during vocational training of the pedagogical faculties students.

According to the purpose and tasks of rhetorical preparation the teaching material has been selected. The basic forms of pedagogical interaction for the purpose of students rhetorical abilities formation have different kinds of lectures, a practical training, independent work of students, consultations, training, pedagogical practice. The main abilities formation methods are method of exercises, didactic games, a case-method, a design method, brain storm, rhetorical warm-ups, educational public performances, conversations, discussions, dispute, the analysis of pedagogical situations, etc. The Author of dissertation grounds such effective methods of teaching aids: print, sound, screen, screen-sound. Different kinds of the control used with the purpose of regulation in rhetorical preparation process.

...