Проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини

Кузякіна Марина Леонідівна

Полтава 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Слов'янському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: Офіційні опоненти: кандидат педагогічних наук, доцент Авдіянц Ганна Георгіївна, Слов'янський державний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Руснак Іван Степанович, Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича, завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання,

кандидат педагогічних наук, доцент Год Наталія Володимирівна Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, доцент кафедри всесвітньої історії та методики викладання історії.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.І. Шиян.

Анотація

виховання школяр загальноосвітній

Кузякіна М.Л. Проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01. - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. - Полтава, 2011.

У дисертації на основі аналізу філософської, науково-педагогічної, соціальної, компаративної літератури висвітлено проблеми громадянського виховання німецьких школярів. Проаналізовано ступінь дослідженості проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці України та Німеччини. Простежено історію становлення громадянського виховання в німецькій педагогічній думці та здійснено його періодизацію. Розглянуто громадянське виховання як завдання демократичної педагогіки Німеччини. Подано характеристику громадянського виховання в системі середньої освіти ФРН та визначено його принципи і структуру. Систематизовано основні проблеми громадянського виховання німецьких школярів. Охарактеризовано модель громадянського виховання школярів середніх шкіл та окреслено перспективи застосування ідей німецького громадянського виховання у контексті громадянського виховання в середніх школах України.

Ключові слова: громадянське виховання, система середньої освіти Німеччини, школярі, теоретичні і методичні проблеми, демократична педагогіка, громадянська компетентність.

Аннотация

Кузякина М.Л. Проблемы гражданского воспитания школьников в системе среднего образования Германии. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. - общая педагогика и история педагогики. - Полтавский национальный педагогический университет имени В.Г. Короленка. - Полтава, 2011.

В диссертации на основе анализа философской, научно-педагогической, социальной, компаративной литературы исследованы проблемы гражданского воспитания немецких школьников. Проанализировано состояние проблемы в педагогической теории и воспитательной практике Украины и Германии, что позволило определить гражданское воспитание как педагогические действия, направленные на формирование у учеников компетентностей и ценностей, которые необходимы для эффективного участия в демократическом обществе и политике. В немецкой педагогике а) гражданское воспитание должно развивать у учеников демократическое действие и мышление для функционирования на практике демократии в гражданском обществе; б) гражданское воспитание служит с одной стороны для обучения демократическому разговору, путем которого возможно достигнуть компромисса в общественных, политических или экономических вопросах, а с другой - для воспитания ответственности.

Прослежено становление и развитие гражданского воспитания в немецкой педагогической теории и практике, осуществлено его периодизацию на основе таких критериев: а) политическая власть в государстве; б) социальное положение общества; в) трансформации в образовании и воспитании. Установлено, что в связи с довольно частым изменением формы государственного правления в Германии на протяжении ХІХ-ХХ столетий, изменялись цели гражданского воспитания, что повлияло на формирование современной системы воспитания гражданина демократического общества. Рассмотрено гражданское воспитание как задание демократической педагогики Германии, которая последовательно реализует принцип сотрудничества в общем укладе организации школьной жизни, во взаимоотношениях школы с сообществом, в системе управления школой, в собственно образовательном процессе, а также транслирует этот принцип, как норму жизни, в семью и сообщество. Представлена характеристика содержания гражданского воспитания в системе среднего образования ФРГ, которая представляет собой последовательное восхождение учеников к формированию у них гражданской демократической компетентности, определена его структура. Целью гражданского воспитания является формирование зрелого, сознательного, компетентного гражданина, способного к демократическому мышлению и действию. Выделяются две группы методов: «воспитание через разговор» и «воспитание через действие».

Систематизированы основные проблемы гражданского воспитания немецких школьников: теоретические (определение концептуальных основ и принципов, познавательного и эмоционального аспектов воспитания личности гражданского общества; интеграция усилий государственных органов управления образованием и общественных объединений и др.) и методические (совершенствование технологических основ гражданского воспитания, создания его многоаспектной системы, инновационных технологий обучения демократического разговора, воспитания ответственности и др.).

Охарактеризована модель гражданского воспитания учеников средних школ, которая представляет собой создание необходимых условий для формирования гражданской компетентности личности, основой ее является взаимодействие учеников с реальной средой и направлена она на индивидуальное саморазвитие ребенка. Немецкая модель состоит из двух компонентов, «опор»: 1. «Обучение пониманию через демократический разговор» 2. «Воспитание ответственности через обязанности». Намечены возможные пути применения идей и опыта немецкого гражданского воспитания в контексте гражданского воспитания в средних школах Украины.

Ключевые слова: гражданское воспитание, система среднего образования Германии, школьники, теоретические и методические проблемы, демократическая педагогика, гражданская компетентность.

Annotation

Kuziakina M.L. The issues of pupil citizenship education within the system of secondary education in Germany. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Candidate of Pedagogical science, in speciality 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Poltava National Pedagogical University after V.G. Korolenko. - Poltava, 2011.

The dissertation focuses on the complex analysis of philosophical, scientific and pedagogical, social, comparative works which deal with the problem of pupil citizenship education. The main issues of citizenship education in the pedagogical theory and educational practice in Ukraine and Germany are analysed. The history of formation and development of citizenship education in Germany is revealed and its periodization is carried out. Citizenship education as the task of democratic pedagogics of Germany is considered. The characteristic of citizenship education within the system of secondary education in Germany is presented and its structure is defined. The basic problems of citizenship education are systematised. The pupil citizenship education model is characterised and possible prospects of application of German citizenship education ideas in the context of Ukrainian citizenship education are planned.

Keywords: citizenship education, system of secondary education of Germany, pupils, theoretical and methodological problems, democratic pedagogics, citizenship competence.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Формування нового покоління українців з демократичним типом мислення, високими патріотичними і духовно-моральними якостями, активною життєвою позицією є стратегічним орієнтиром розвитку нашої держави та визначальним чинником актуалізації громадянського виховання школярів. Підготовка особистості до життя і діяльності у громадянському суспільстві - важливе завдання сучасної педагогічної науки.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.) зазначено, що громадянське виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечуючи всебічний розвиток, гармонійність і цілісність виховання громадянина, здатного до самостійного мислення та суспільного вибору. У «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності» (2000 р.) наголошено, що відродження нації, розбудова й вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства є головним завданням сучасності. У цьому контексті проблема громадянського виховання викликає науковий інтерес як із позицій сучасних соціально-економічних трансформацій, так і з прогностичних намірів.

В умовах розбудови єдиного гуманітарного простору гостро необхідним стає вивчення зарубіжного досвіду організації громадянського виховання школярів у системі середньої освіти, зокрема Німеччини, історія якої є одним із прикладів успішного поступального руху від тоталітаризму в соціальному житті, політичній культурі і духовній сфері до демократичного устрою суспільства. Наявна система громадянського виховання Німеччини має значний педагогічний потенціал і досвід, який затребуваний на сучасному етапі розвитку української системи середньої освіти з урахуванням вітчизняних традицій, культури і ментальності. До проблем громадянського виховання зверталися вітчизняні та зарубіжні вчені. Так, концептуальні засади громадянської освіти і виховання, їхні методи і форми обґрунтовано в працях українських науковців І. Беха, А. Бойко, М. Боришевського, Г. Ващенка, О. Вишневського, Н. Год, П. Ігнатенка, Н. Косарєвої, Л. Крицької, О. Пометун, В. Поплужного, І. Руснака, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, І. Тараненко, Г. Троцко, К. Чорної та ін. Різним аспектам громадянського виховання в українській педагогіці, характеристиці його компонентів, змісту, формуванню громадянської позиції, культури та громадянських якостей присвячені дослідження О. Алексєєвої, М. Бабкіної, О. Бажановської, О. Бенца, М. Гурій, Н. Дерев'янко, Т. Ліхневської, П. Кендзьора, Л. Корінної, Л. Момотюк, Н. Нікітіної, Л. Рехтети, М. Рудь та ін. Вивченням особливостей німецької педагогіки, у тому числі виховання громадянина демократичного суспільства, займалися Н. Абашкіна, М. Авраменко, М. Желуденко, О. Кашуба, Л. Ковальчук, В. Ломакович, І. Рудковська, І. Сташевська, Т. Хоменко, І. Шкелебей.

У Німеччині вперше до теми громадянського виховання звернувся Ґ. Кершенштайнер (G. Kerschensteiner), педагогічні ідеї якого стали орієнтиром для створення ефективних технологій виховання громадянських якостей особистості й в умовах сьогодення. Взагалі аналіз німецької історіографії свідчить про те, що проблеми виховання громадянина широко представлені в працях багатьох педагогів, політологів і соціологів. У педагогічній спадщині, Г. Ґізеке (H. Giesecke), В. Гіллігена (W. Hilligen), В. Зандера (W. Sander), Т. Літта (Th. Litt), П. Массінга (P. Massing), К. Фішера (К. Fischer), Е. Шпрангера (E. Spranger) охарактеризовано основний зміст та деякі засоби громадянського виховання молоді.

Формування демократичної свідомості громадянина, компетентнісний та діяльнісний підходи до громадянського виховання вивчали вчені Ґ. Вайсено (G. WeiЯeno), А. Вітманн (A. Wittmann), Ґ. Гіммельманн (G. Himmelmann), В. Едельштайн (W. Edelstein), В. Зур (W. Suhr), А. Мессер (A. Messer), А. Слівка (A. Sliwka), П. Фаузер (P. Fauser), С. Франк (S. Frank), Ґ. Шнайдер (G. Schneider). Історичну ретроспективу, педагогічний аналіз потреб та можливостей громадянського виховання Німеччини досліджували Й. Детьєн (J. Detjen), В. Ґаґель (W. Gagel), Г.-В. Кун (Н.-W. Kuhn), Д. Ланге (D. Lange). Проте праці згаданих авторів порушують тільки окремі питання громадянського виховання школярів у системі середньої освіти ФРН. Водночас їхній науково-педагогічний аналіз дає підстави констатувати, що Німеччина накопичила вагомий досвід громадянського виховання, проте громадянське виховання школярів ФРН у системі середньої освіти не було предметом спеціального педагогічного вивчення. Це призводить до виникнення гострих соціально-педагогічних суперечностей:

між процесами інтеграції вітчизняної системи середньої освіти до європейського освітнього простору і недостатнім вивченням теоретичних і методичних проблем у навчанні й вихованні школярів європейських країн;

між необхідністю виховання громадянина демократичної держави і браком дієвого педагогічного інструментарію розв'язання цього завдання;

між реальним дефіцитом у науково обґрунтованих принципах, змісті, моделях, технологічних основах громадянського виховання і відсутністю досліджень теоретичних та методичних проблем виховання громадянина в Німеччині.

Отже, актуальність проблеми громадянського виховання для навчальних закладів України, відсутність спеціальних педагогічних досліджень, у яких би цілісно було представлено досвід громадянського виховання в системі середньої освіти розвинених зарубіжних країн, зокрема Німеччини, а також потреба в усуненні виявлених суперечностей зумовили вибір теми дисертації: «Проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в руслі наукового дослідження кафедри педагогіки Слов'янського державного педагогічного університету “Гуманізація навчально-виховного процесу” (протокол № 3 засідання Вченої ради СДПІ від 28 листопада 2002 р.). Тему затверджено Вченою радою Слов'янського державного педагогічного університету (протокол № 7 від 15 січня 2008 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 3 від 25 березня 2008).

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні теоретичних і методичних проблем громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини та у виявленні на їхній основі перспектив застосування прогресивних ідей і досвіду у виховному процесі вітчизняних загальноосвітніх закладів.

Визначена мета зумовлює вирішення таких завдань:

1. Проаналізувати стан дослідженості проблеми вітчизняними та німецькими вченими.

2. Виявити і схарактеризувати процес та етапи становлення громадянського виховання в німецькій педагогічній теорії та практиці.

3. Обґрунтувати принципи, зміст, структуру і модель громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини, його технологічні основи.

4. З'ясувати основні проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини та розкрити засоби їх розв'язання.

5. Виокремити прогресивні ідеї та досвід громадянського виховання школярів у Німеччині та розкрити шляхи їх застосування в середніх загальноосвітніх школах України.

Об'єкт дослідження - система середньої освіти Німеччини.

Предмет дослідження - громадянське виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини.

Методологічну основу дослідження становлять положення теорії наукового пізнання, теорії систем, філософські та психолого-педагогічні ідеї вчення про людину як біосоціальну цілісність, задану особистісною і соціальною системами, плюралізм в оцінці педагогічних підходів і концепцій; при вивченні та аналізі педагогічних явищ застосовувались історико-хронологічний, системно-структурний та соціокультурний підходи; у дослідженні дотримано принципів історизму, системності, науковості, об'єктивності, суб'єктності, елективності, єдності теорії і практики, діалогу культур, а також антропоцентричних ідей нової філософії освіти та сучасної парадигми виховання.

Теоретичною основою дослідження стали:

педагогічні розвідки з проблем громадянського виховання в період становлення громадянського суспільства в Україні (П. Ігнатенко, Л. Крицька, В. Поплужний, О. Сухомлинська);

теоретичні положення та узагальнення щодо громадянського виховання загальної і порівняльної педагогіки (Н. Абашкіна, І.Бех, А. Бойко, Б. Вульфсон, Б. Гершунський, О. Джуринський, М. Красовицький, В. Кремень, Н. Лавриченко, О. Локшина, З. Малькова, О. Овчарук, Л. Пуховська, А. Сбруєва, О. Сухомлинська та ін.);

концептуальні ідеї виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини (Г. Абс, В. Бойтель, Ґ. Гіммельманн, В. Едельштайн та ін.), технологічні основи виховання та дидактики у ФРН (В. Гілліген, Г. Ґізеке, К. Фішер та ін.).

Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження використовувалися такі взаємопов'язані методи дослідження: теоретичний аналіз зарубіжної та вітчизняної науково-педагогічної літератури, державних документів України та Німеччини, навчально-виховних планів і програм німецької середньої школи для визначення основних положень, які складають науково-теоретичну базу дослідження; вивчення, узагальнення і систематизація дослідницького матеріалу з метою виявлення динаміки й розвитку громадянського виховання школярів у системі середньої освіти ФРН; аналіз, синтез, індукція, дедукція, які дозволили схарактеризувати сучасні проблеми громадянського виховання німецьких школярів; порівняльний аналіз змісту, методів і форм громадянського виховання учнів для визначення засобів оптимізації формування громадянина у вітчизняній загальноосвітній школі.

Джерельна база дослідження відповідає специфіці теми й уключає такі державні документи ФРН, як Конституція Німеччини, стандарти для політичної освіти і виховання, Бойтельсбахська Згода; матеріали конференцій, семінарів, форумів, засідань, присвячених громадянському вихованню Федерального центру політичної освіти і виховання; монографії, педагогічну, науково-історичну, психологічну, політичну і соціологічну літературу, підручники, навчальні посібники фондів Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, інформаційного центру та бібліотеки Гете-Інституту в Україні, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. Сухомлинського, Російської державної бібліотеки (м. Москва), електронної бібліотеки Німеччини (м. Баден-Вюртемберг). Джерелами дослідження також є вітчизняні та зарубіжні наукові роботи з проблеми дослідження: М. Рогозін, О. Сухомлинська «Громадянин - Держава - Громадянське виховання» (Донецьк: Донбас, 2001 р.), Ю. Завалевський «Громадянське виховання старшокласників: проблеми, досвід, перспективи» (К., 2003 р.), П. Ігнатенко, Н. Косарєва, Л. Крицька, В. Поплужний «Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти» (К., 1997 р.) та ін.; Й. Детьєн «Громадянська освіта й виховання. Історія і сучасність у Німеччині» (J. Detjen «Politische Bildung. Geschichte und Gegenwart in Deutschland», 2007 р.), В. Зандер «Посібник з громадянської освіти й виховання» (W. Sander «Handbuch politische Bildung», 2003 р.), Д. Ланге «Концепції громадянської освіти й виховання» (D. Lange «Konzeptionen politischer Bildung», 2007 р.), А. Слівка «Виховання громадянина. Демократія починається в школі» (A. Sliwka «Bьrgerbildung. Demokratie beginnt in der Schule», 2008 р.); вітчизняні та німецькі періодичні видання «Освіта України», «Освіта Донбасу», «Педагогіка і психологія», «Рідна школа», «Шкільний світ», «Шлях освіти», «Aus Politik und Zeitgeschichte», «Bildung und Erziehung», «Das Parlament», «Informationen fьr politischen Bildung», «Pдdagogik», «Pдdagogische Rundschau», «Zeitschrift fьr Erziehungswissenschaft», «Zeitschrift fьr Pдdagogik» тощо; електронні інформаційні ресурси Інтернет.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше: обґрунтовано основні проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини (теоретичні: визначення концептуальних засад та принципів, пізнавального й емоціонального аспектів виховання особистості громадянського суспільства; інтеграція зусиль державних органів управління освітою і громадських об'єднань та ін.; методичні: удосконалення технологічних основ громадянського виховання, створення його багатоаспектної системи, інноваційних технологій навчання демократичної розмови, виховання відповідальності та ін.); проаналізовано стан дослідженості проблеми за такими напрямами: 1) концептуальні основи, 2) загальні методичні питання та 3) історико-педагогічні розвідки щодо громадянського виховання школярів Німеччини; на основі критеріїв (політична влада в державі, соціальний стан суспільства, трансформації в освіті та вихованні) схарактеризовано процес громадянського виховання як поетапний, складний і суперечливий та виявлено десять етапів його становлення в німецькій теорії та практиці; обґрунтовано принципи (науковості, орієнтації на учнів, проблемності, прикладу, актуальності та наочності, індукції, дієвості); розкрито зміст (ступеневе сходження учнів до оволодіння громадянською демократичною компетентністю), структуру (цільовий, змістовий, діяльнісний та результативний компоненти), модель громадянського виховання, яка базується на єдності свідомості і відповідальності, методи (аналіз випадків, організація майбутнього, проектна діяльність) та форми (кооперативне навчання, класна рада, структуровані дебати, академічна суперечність, форуми-роздуми); виокремлено перспективні ідеї та досвід системи середньої освіти Німеччини та можливості їх застосування у середніх загальноосвітніх школах України (залучення громадськості до обговорення проблем громадянського виховання; формування політичної культури особистості; посилення громадянознавчого складника в усіх освітніх галузях і на всіх ступенях навчання та міжпредметних зв'язків; введення до варіативної частини навчального плану спеціальних курсів).

Уточнено сутність поняття «громадянське виховання» в сучасній німецькій та українській педагогіці.

Удосконалено підходи до періодизації історії громадянського виховання Німеччини.

Подальшого розвитку набула система громадянського виховання школярів у середніх загальноосвітніх школах України.

Практичне значення полягає в науковому обґрунтуванні методичних проблем громадянського виховання Німеччини, у виокремленні його прогресивних ідей і досвіду та розкритті шляхів їх застосування у вітчизняній системі середньої освіти, а також у розробці спецкурсу «Актуальні проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини та України» для закладів педагогічної освіти всіх рівнів акредитації, який апробовано в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля (довідка № 104-115-380/39 від 02.12.2010), Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов (довідка № 2249/01 від 01.11.2010), Макіївському економіко-гуманітарному інституті (довідка № 01/314 від 11.11.2010).

Матеріали дослідження доцільно використовувати при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій із загальної та порівняльної педагогіки, а також спеціалізованих курсів, присвячених питанням виховання громадянина в сучасному демократичному суспільстві, у проектній педагогічній діяльності, роботі науково-пошукових об'єднань студентів, магістрантів, аспірантів, учителів.

Особистий внесок. У статті «Порівняльний аналіз підходів до громадянського виховання школярів в Україні та Німеччині», написаній у співавторстві з Г. Авдіянц, авторові належить визначення підходів до громадянського виховання і здійснення їх аналізу щодо громадянського виховання школярів у Німеччині та Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки проведеного дослідження обговорювалися на засіданнях і семінарах кафедри педагогіки Слов'янського державного педагогічного університету, оприлюднювалися на науково-теоретичних та науково-методичних конференціях викладачів, аспірантів і студентів Слов'янського державного педагогічного університету (2007-2010 рр.), на засіданнях кафедри іноземних мов Київського національного університету технологій та дизайну; Першій та Другій міжнародних наукових конференціях для вчених, аспірантів, магістрантів, студентів «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (м. Суми, 2008, 2009 рр.); Другій міжнародній науково-методичній конференції «Проблеми навчання студентів іноземної професійної комунікації» (м. Москва, 2009 р.); П'ятій міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (м. Горлівка, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освітологія - науковий напрям інтегрованого пізнання освіти» (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи відображено у 12 публікаціях, із них 11 - одноосібні, з яких 8 надруковано у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація загальним обсягом 224 сторінки складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел, який містить 279 найменувань, з них - 106 німецькою мовою. Робота проілюстрована 4 таблицями та 14 рисунками.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи, джерельну базу дослідження, розкрито методологічну та теоретичну основу, наукову новизну і практичне значення дисертаційної роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження його результатів у практику.

У першому розділі - «Суспільно-історичні аспекти громадянського виховання у Німеччині» - проаналізовано стан дослідженості проблеми у педагогічній теорії України та Німеччини; уточнено сутність поняття «громадянське виховання», визначено та систематизовано основні громадянські якості; досліджено історію розвитку громадянського виховання в німецькій педагогічній думці і розроблено його періодизацію. У ході роботи виявлено та схарактеризовано три основні напрями наукової розробки питання: 1) концептуальні основи досліджуваної проблеми; 2) загальні методичні питання у сфері громадянського виховання учнів; 3) історико-педагогічні розвідки, що розкривають особливості змісту й організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах Німеччини.

Аналіз широкого кола філософської, соціологічної та педагогічної літератури першого напряму дозволяє стверджувати, що концептуальні основи громадянського виховання розкрито в працях вітчизняних і німецьких учених: А. Бойко, Х.-Г. Велінг, Ю. Габермас, В. Зандер, Л. Крицька, В. Оржехівський, О. Сухомлинська, З. Шилє, (роль національних цінностей та національної ідентифікації у громадянському вихованні); Н. Косарєва, В. Поплужний, Ю. Руденко, М. Стельмахович (особливості народознавчого підходу до виховання підростаючого покоління); В. Гілліген, В. Москалець, Г. Софінська, Ю. Терещенко (пошуки суспільного виховного ідеалу); І. Бех, М. Боришевський (психолого-педагогічні особливості формування громадянина); О. Вишневський, Г. Ґізеке, К. Чорна (формування світогляду громадянина, національної та громадянської самосвідомості); Г. Ґудйонс, Г. Кліпперт (діяльнісний підхід до громадянського виховання), Ґ. де Гаан, П. Гердеген, Ґ. Гіммельманн, В. Едельштайн, В. Ейкель, В. Фаузер (формування демократичної компетентності в процесі громадянського виховання).

Загальні методичні питання у сфері громадянського виховання учнів у Німеччині знайшли відображення у другому напрямі, репрезентованому науковими пошуками сучасних німецьких дослідників: Ґ. Брайт, Е. Детлеф, Ґ. Вайсено (інноваційні методи і форми громадянського виховання учнів на середньому і старшому ступенях навчання), Б. Янсен, Д. Майер (креативна методика на предметах громадянознавчого циклу), П. Массінг, Г. Мейер (реалізація методу проектів під час громадянського виховання). До джерел другого напряму відносимо також монографії А. Слівка «Виховання громадянина. Демократія починається в школі» (2008 р.), С. Франк «Сервісне навчання: виховання відповідальності в школі та суспільстві» (2004 р.).

Особливості змісту й організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах Німеччини розкриває третій напрям - історико-педагогічні розвідки, який представлено в дисертаційних дослідженнях таких українських учених: М. Желуденко «Цінності освіти і виховання у педагогічних системах Німеччини та України» (2006 р.), Л. Ковальчук «Гендерне виховання учнівської молоді в Німеччині» (2008 р.), В. Ломакович «Екологічна освіта учнів навчальних закладів середнього ступеня в Німеччині» (2004 р.), І. Рудковської «Еколого-естетичне виховання у школах Німеччини» (2005 р.), І. Сташевської «Музичне виховання дітей дошкільного віку в Німеччині (друга половина XX століття)» (2004 р.).

У контексті нашого дослідження важливе значення мають наукові пошуки О. Алексєєвої (теорія і практика виховання громадянськості у школах Франції в контексті європейської інтеграції), О. Бажановської (загальнолюдські цінності в контексті громадянського виховання учнів середньої школи у Франції), М. Гурій (громадянське виховання старшокласників у Великій Британії). Опосередковано торкались досліджуваної проблеми у своїх дисертаційних роботах російські науковці: Ж. Малоока (розвиток досвіду громадянського виховання молоді в США та Росії (80-ті роки ХХ ст.-початок ХХІ ст.)), І. Рогова (зміст та методи громадянського виховання молоді в США). Отже, в результаті аналізу ступеня розробки досліджуваної проблеми встановлено, що вчені спеціально не вивчали проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини. Це й зумовило доцільність нашого наукового пошуку. Установлено, що громадянське виховання в Німеччині має складну, багатовікову історію, в процесі якої воно назавжди ввійшло в педагогічну практику, отримало науково-концептуальне обґрунтування та зайняло чільне місце в системі середньої освіти. З'ясовано, що елементи громадянського виховання на території німецьких земель з'явилися у XIV-XVI столітті, коли вони ще не були об'єднані в одну країну. Це був час інтенсивного розвитку економічного життя, зародження буржуазних відношень, небувалого розвитку культури, потужного духовного підйому. Простежено, як протягом століть змінювалися пріоритети у формуванні громадянина відповідно до панівної влади і її вимог до освіти й виховання.

Глибоке вивчення історичного феномену громадянського виховання дозволило зробити наступне узагальнення: в Німеччині протягом ХІХ-ХХ століть відбувалася досить часта зміна форми державного правління, що відбивалося на цілях громадянського виховання. Таким чином, система формування громадянина пройшла складний шлях розвитку від «виховання для держави» Ґ. Кершенштайнера в кайзерівській Німеччині, через націонал-соціалістичне виховання Третього Рейху і до демократичного виховання особистості громадянського суспільства сучасності.

З'ясовано, що в німецькій педагогічній літературі немає єдності щодо періодизації розвитку системи виховання громадянина, тому на основі узагальнення відомих варіантів розподілу історії громадянського виховання за етапами (Й. Детьєн, Ґ.-В. Кун) та врахування таких критеріїв, як а) політична влада в державі; б) соціальний стан суспільства; в) трансформації в освіті та вихованні було виділено десять етапів його розвитку:

1. Перші елементи громадянського виховання (XIV ст.-1789 р.): започатковано шкільну систему освіти, яка спиралася на ідеї реформаторської педагогіки того часу; усвідомлено необхідність створення системи освіти, яка забезпечувала б виховання підлеглих громадян; виділено два принципи, на яких засновувалося громадянське виховання: принцип станового суспільного устрою та принцип нівелювання загального громадянства.

2. Зародження ідеї цілісного громадянського виховання (1789-1889 рр.): сформульовано теоретичні положення громадянського виховання, наголошено на необхідності формування громадянської компетентності в учнів; відібрано певні предмети, які сприяли розвитку цієї компетентності (географія, історія, економіка, політика).

3. Становлення системи громадянського виховання (1889-1918 рр.): громадянське виховання виділено у самостійну галузь педагогічної теорії і практики; у шкільну програму введено предмет «громадянознавство»; сформульовані його цілі, принципи, задачі й аспекти.

4. Розвиток теорії громадянського виховання (1918-1933 рр.): розроблено концепцію громадянознавства, хоч вона і не була позбавлена серйозних недоліків; зроблено спробу заснувати громадянознавство як предмет; вперше громадянське виховання отримало шанс на підготовку наступних поколінь до життя у демократії.

5. Кардинальна зміна парадигми громадянського виховання (1933-1945 рр.): даний період вважається кроком назад на шляху становлення системи виховання громадянина демократичного суспільства, бо у націонал-соціалізмі громадянське виховання трактується як навчання відповідно до політичної ідеології, що призводить до невизнання загальних прав людини і є протилежністю західноєвропейським виховним традиціям, колишньої історії і розвитку громадянського виховання.

6. Зовнішнє нав'язування системи і змісту громадянського виховання (1945-1949 рр.): введено «Політичну освіту» як обов'язковий предмет і принцип навчання на території ФРН та предмет «Сучасне положення» в НДР; сформовано принципи політичної освіти і виховання: політичне виховання спонукає до політичного мислення і дії, воно є принципом викладання всіх предметів, сприяє знанням про справи, форми і взаємозалежності суспільного, державного і позадержавного життя, веде до активної діяльності в суспільстві; впроваджено інтерактивні методи (вільна дискусія, шкільне самоврядування, імітація парламенту тощо).

7. Багатоваріантність концепцій громадянського виховання, «Дидактичний поворот» (1949-1969 рр.): розроблено численні різноманітні концепції громадянського виховання і політичної освіти, зросла кількість досліджень та публікацій з цієї теми, що сприяло розвитку незалежної наукової педагогічної дисципліни.

8. Криза громадянського виховання (1969-1989 рр.): запропоновано безліч навчальних планів з різноманітними концепціями, підручників і практичних рекомендацій; досягнуто консенсусу щодо змісту громадянського виховання з підписанням Бойтельсбахської Згоди.

9. Перспективи розвитку нових напрямів громадянського виховання (1990-2000 рр.): утворено Федеральний центр політичної освіти і виховання, а також мережі наукових підрозділів для громадянського виховання, земельні комітети громадянського виховання (Landeszentrale); сформульовано в Мюнхенському маніфесті завдання політичної освіти і виховання в ХХІ сторіччі.

10. Сучасний період демократичного громадянського виховання (2001 р.- до теперішнього часу): розроблено шкільну програму «Демократія: навчатися і жити» для підготовки учнів до активної участі в громадянському суспільстві, цілями якої є 1) сприяння демократичної компетентності дії; 2) розвиток демократичної шкільної культури; розроблено проект національних освітніх стандартів для громадянської освіти й виховання; виділено в окрему галузь педагогіки - демократичну педагогіку.

У другому розділі - «Теоретичні питання громадянського виховання школярів у Німеччині» - на підставі вивчення широкого кола педагогічної та навчально-методичної літератури, освітньої документації, періодичних видань, навчально-виховних програм було розглянуто громадянське виховання як завдання демократичної педагогіки ФРН; охарактеризовано принципи і зміст громадянського виховання в системі середньої освіти Німеччини, визначено його структуру та з'ясовано його теоретичні проблеми.

Виявлено, що у зв'язку із суспільно-обумовленою необхідністю та ростом інтересу до питань виховання громадян демократичного суспільства німецькі педагоги почали розробляти і створювати нові навчально-виховні плани й основні напрямки громадянської освіти й виховання, перепрацьовувати їхні зміст та цілі, що стало гарним підґрунтям, основою для виникнення ініціатив шкільного розвитку і модернізації громадянського виховання учнів. Результатом цього стала розробка та впровадження модельної програми «Демократія: вчитися і жити» в рамках Комісії федеральних земель та підписання Магдебурзького маніфесту (2005 р.), який зазначав заснування організації з консолідації і підсилення громадянського виховання в школах «Німецьке суспільство демократичної педагогіки». Таким чином, у Німеччині виникає нова галузь педагогіки - демократична педагогіка, головним завданнями якої є громадянське виховання, яке має такі напрями:

виховання політичної орієнтації в суспільстві й оволодіння необхідною інформацією особистістю для створення власної думки й участі у процесі прийняття рішень;

розвиток цінностей і норм поведінки, які сприяють мирному й вільному життю (толерантність, солідарність, готовність брати відповідальність тощо);

забезпечення основних прав дитини, які полягають у можливості приймати рішення стосовно свого життя і навчання - демократія як форма навчання й виховання.

Установлено, що в Німеччині громадянське виховання є обов'язковим завданням всіх шкіл, а зміст його визначено в «Освітніх стандартах для предмета з громадянської освіти та виховання в школах ФРН», що полягає у визначенні сфер компетентностей, якими повинні оволодіти учні: компетентність оцінювання політичних подій (уміння осягати і аналізувати політичні події, проблеми та суперечки, а також питання економічного та суспільного розвитку у фактичному та ціннісному аспектах), компетентність політичної дії (уміння формулювати свої думки, переконання, інтереси і представляти їх іншим людям; уміння вести переговори і досягати консенсусу), методична компетентність (уміння незалежно опрацьовувати нові актуальні політичні теми, орієнтувати себе на економічні, законодавчі й суспільні питання та організовувати подальшу громадянську самоосвіту і самовиховання). Доведено, що громадянське виховання, як завдання демократичної педагогіки, сприяє формуванню демократичної компетентності дії та розвитку демократичної культури школярів. Формування демократичної компетентності дії відбувається під час предметів громадянознавчого циклу та участі у навчально-виховних проектах, а розвиток демократичної культури здійснюється при реалізації програм «Школа в демократії» і «Школа як демократія».

Вивчення освітніх програм німецьких шкіл різних земель дає підстави стверджувати, що в Німеччині громадянське виховання реалізується на спеціальному предметі, якому немає єдиної назви і, в залежності від землі, найчастіше зустрічається як «Суспільствознавство», «Соціологія», «Політика», «Політичне світознавство», «Політична освіта» та ін. Громадянське виховання також зосереджено на інших предметах, які надають можливість навчання й виховання його різних аспектів. Таким чином, громадянське виховання виступає принципом навчання. Поряд з цим також існує позашкільне громадянське виховання, яке в основному базується на добровільній участі у різноманітних об'єднаннях та заходах, що сприяє активній участі громадян у політичному житті суспільства. Проведений аналіз дав змогу визначити зміст громадянського виховання як ступеневе сходження учнів до формування в них громадянської демократичної компетентності, що спирається на потрійну теорію Ґ. Гіммельманна. У початковій школі громадянське виховання спрямоване на знайомство з довкіллям і формування «Я-компетенції» в аспекті особистісних, соціальних і моральних передумов, що сприяє засвоєнню поняття «демократія як форма життя». На першому щаблі середньої школи учні пізнають такі поняття, як плюралізм, соціальна диференціація, мирне вирішення конфлікту, конкуренція, ринкова економіка, відкритість, громадянське суспільство в процесі соціального навчання, що формує соціальну компетентність і розуміння «демократії як форми суспільства». На другому щаблі середньої школи учні набувають політичної компетентності у процесі політичного навчання, розглядаючи наступні поняття: демократія, політика, влада, контроль, права людей, суверенітет, вибори, соціальне страхування тощо, при цьому усвідомлюється поняття «демократія як форма правління».

У ході наукового пошуку встановлено, що традиційною метою громадянського виховання є формування зрілого, свідомого, компетентного громадянина, який здатен до демократичного мислення і дії. Для досягнення цієї мети необхідно реалізувати такі цілі: сприяння основним знанням, розуміння політики, прийняття самостійних рішень та громадянська діяльність. Німецькі вчені К. Роте, В. Вольфганг виділяють наступні завдання громадянського виховання:

Створення і зміцнення цінностей вільної демократичної свідомості.

Розуміння основної структури політики як вирішення актуальних проблем шляхом досягнення обов'язкових рішень у спірних суспільних питаннях.

Орієнтація у важливих актуальних політичних галузях майбутнього значення, наприклад, демократія та її загрози, ставлення до економіки та екології, глобалізація, об'єднання Європи.

Набуття певних навичок роботи з інформацією, пресою.

Визначено принципи громадянського виховання, які уточнюють та уніфікують його цілі, серед яких найважливішими, як доведено в дослідженні, є такі: науковість; орієнтація на учнів; проблемність; приклад; актуальність та наочність; індукція; дієвість. Виявлено, що методи громадянського виховання в Німеччині поділяють на дві групи: виховання через розмову (Lernen durch Sprechen) і виховання через дію (Lernen durch Handeln). Критерієм оцінки розвитку, ступеня сформованості громадянських якостей особистості, на думку Й. Детьєна, є громадянська компетентність, яка складається з трьох взаємозалежних компетентних форм: пізнавальна компетентність, процедурна компетентність, звичайна компетентність.

З'ясовано теоретичні проблеми громадянського виховання школярів у системі середньої освіти Німеччини: визначення концептуальних засад та принципів, пізнавального й емоціонального аспектів виховання особистості громадянського суспільства; інтеграція зусиль державних органів управління освітою і громадських об'єднань (розробка та прийняття державних документів з громадянського, патріотичного, національного, правового виховання, затвердження та вдосконалення навчальних програм, видання нових підручників і навчальних посібників) та ін.

У третьому розділі - «Досвід громадянського виховання учнів у Німеччині» - розроблено й проаналізовано організаційно-практичну модель громадянського виховання школярів у Німеччині, яка втілює в собі мету, цілі, завдання, принципи й методи; висвітлено особливості педагогічного інструментарію у процесі реалізації завдань громадянського виховання німецьких учнів; систематизовано методичні проблеми громадянського виховання німецьких школярів, які постають перед освітянами в сучасних умовах; визначено шляхи застосування німецьких перспективних ідей та досвіду громадянського виховання в освітньому процесі українських шкіл.

Упровадження системи громадянського виховання в конкретній країні пов'язане з обов'язковим вибором однієї з організаційно-практичних моделей її здійснення. Це залежить від соціально-історичного розвитку держави, педагогічних традицій, системи освіти, економічного стану держави та менталітету народу. Якщо врахувати всі ці фактори, неможливо обрати будь-яку модель у чистому вигляді, про що свідчить досвід Німеччини, де традиційно переважають предметно-тематична і інституціональна моделі, хоча в останнє десятиліття успішно впроваджені елементи міжпредметної і особливо проектної моделей. Вона має назву «Модель двох опор», тобто система громадянського виховання ґрунтується на двох складових, «опорах», - навчання демократичної розмови та навчання відповідальності.

З'ясовано, що першим компонентом моделі громадянського виховання є навчання розуміння, яке реалізується через навчання демократичної розмови в школі. В останні роки більшість німецьких шкіл обирають навчальні програми, які дають можливість виховувати демократичну культуру. Головною метою цих програм є досягнення педагогічного консенсусу щодо розвитку соціальної та демократичної компетентності. Це залежить, в першу чергу, від систематичного співробітництва вчителів у розвитку шкільних процесів. Завдяки створенню демократичної розмови в освітньому процесі школи формується школа культури демократичного діалогу.

Демократична розмова в школі має як аналітичні, так і нормативні цілі: з одного боку, учні через власний досвід у змозі сприймати, розуміти та аналізувати політичне спілкування. З іншого боку, учні одержують можливість вивчати різні демократичні комунікативні форми самостійно і знайомитися при цьому з правилами гри демократії. Зростання компетентності через досвід вільної розмови, обґрунтованого аргументування, голосування й рішень доповнюється елементом рефлексії. Установлено, що основними формами навчання демократичної розмови в німецькій школі є: кооперативне навчання (мета: здатність ставити взаємні питання, слухати усвідомлено себе й дозволяти виправдатися, вміння розповідати, спільно розробляти ідеї в бесіді й оцінювати їх за допомогою аргументів, шукати активно компроміси або згоду); академічна суперечність (мета: пошук інформації та аргументів для підтримки своєї думки, сприяння активним роздумам учасників і укріпленню здатності до змін, поліпшення пізнавального виміру навчання для демократії і громадянського суспільства); структуровані дебати, класна рада (мета: систематична розробка цілого ряду демократичної і соціальної компетентності в учнів); форуми-роздуми (формування демократичної комунікативної поведінки, сприяння розвитку демократичної компетентності).

Доведено, що досвід демократичної розмови учні отримують при постійному та повсюдному її застосуванні, використання цих форм є частиною педагогічної шкільної концепції в Німеччині, що дозволяє поступово оволодівати громадянською демократичною компетентністю. Другою «опорою» громадянського виховання є виховання відповідальності (можливість людини відповідати за наслідки своїх чи чужих дій, що виражається в готовності і здатності дати відповіді на виниклі питання про ці наслідки; основним вихідним положенням цього є вміння приймати свідомі рішення і виконувати обов'язки), яке реалізується через «соціальне навчання» (тренувальна програма, націлена на розвиток соціальної компетентності з одного боку, та практична діяльність учнів в соціальних закладах у формі соціальної практики з іншого).

З огляду на те, що соціальне навчання формує підвищену відповідальність (А. Джонсон, Д. Вейлер), почуття власної гідності (Д. Конрад, Д. Нота), невимушені стосунки з людьми різного походження (А. Мелкіор, Л. Бейліс), покращує соціальну компетентність та комунікабельні здібності (А. Фурко, Л. Гой), земельні культміністерства (BLK) Німеччини почали розробляти проекти суспільно корисної праці для шкіл. Приклади свідчать, що учні створюють в рамках шкільної освіти загальне добро і розвивають при цьому різні компетентності, необхідні громадянину для життя в сучасному суспільстві. На основі аналізу наукових робіт Д. Вейлера, Л. Гоя, Е. Крейна, П. Скейлс, А. Слівка визначено наступні переваги соціального навчання:

- проекти «Навчання через обов'язки» реагують на справжні потреби; учні виконують значущі, корисні завдання;

- проекти є частиною занять і пов'язані із змістом навчально-виховного процесу;

- проекти виводять учнів зі школи в суспільство, в нове виховне середовище, вони мають можливість застосувати отримані в школі знання на практиці;

- в рамках школи і заняття учні отримують можливість регулярної рефлексії досвіду дії;

- виконуючи суспільно корисну працю, учні здобувають похвалу і визнання.

Реалізуючи модель громадянського виховання на практиці, школа стає справжнім осередком демократії, громадянськості і гуманізму, який спрямовує її розвиток як вільної громади, в якій громадяни дбають один про одного.

Вивчення наукових робіт Д. Вайсено, В. Зандера, С. Кріттер, П. Массінга, А. Слівка дозволило констатувати, що громадянське виховання на початку ХХІ сторіччя стикається з глибокими суспільними змінами і характеризується різноманітними глобальними та внутрішньополітичними проблемами, які потребують вирішення та спонукають до дії, пошуків шляхів їх подолання. З'ясовано такі методичні проблеми громадянського виховання в Німеччині та розкрито засоби їх розв'язання: удосконалення технологічних основ громадянського виховання, які максимально відповідають конкретним умовам виховання, дозволяють швидше і з меншими зусиллями досягати наміченого результату (вирішення цієї проблеми відбувається у двох напрямках: вдосконалення традиційних форм і методів громадянського виховання (групова робота, педагогічна рольова гра, метод проектів) та розробка нових інтерактивних методів тощо); створення його багатоаспектної системи дозволило виділити такі стратегічні напрями, як «життєва підтримка» учнів початкової школи, формування полікультурної свідомості, виховання миру, формування екологічної свідомості; навчання демократичної розмови та виховання відповідальності, завдяки чому формується демократична культура і комунікативна компетентність особистості, а також реляційні - виникнення екстремістських рухів, зокрема правого екстремізму (рішенням цієї проблеми стало впровадження в німецькі школи програми «Демократія: вчитися і жити», яка навчає учнів демократичного мислення і дій через дотримання демократичного досвіду та, разом з тим, досвіду участі, які роблять демократію для кожного пізнаваною дією поряд з їхнім знанням про демократію. Якщо учні конкретно знають належність, участь, визнання і відповідальність, вони можуть формувати необхідні установки для демократичного мислення і дії); проблема визначення демократичної термінології: пошук відповідно до міжнародного поняття «громадянське виховання» та прийнятого у традиційній німецькій педагогіці «політичне виховання» (вирішення цієї проблеми позначилось на виокремленні демократичної педагогіки в окрему галузь).

Викладене вище є підставою для висновку про можливість пошуку перспектив застосування досвіду німецьких шкіл громадянського виховання в українському освітньому просторі. Дослідження показало, що в сучасних умовах в Україні йде активна робота над побудовою та розробкою системи громадянського виховання українського школяра в демократичному суспільстві, що відображено у численних нормативно-правових актах, таких як Закон України «Про освіту», Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Концепції загальної середньої освіти, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 рр. та ін. Виявлено, що в Україні практична реалізація громадянського виховання в різних формах, моделях і проектах ведеться вже більше десяти років. Серед основних можна назвати такі, як різноманітні проекти Всеукраїнської асоціації викладачів історії, громадянознавства та суспільних дисциплін «Нова Доба»; проект «Наші права і обов'язки» в Донецькій області; проект «Школа толерантності: викладання історії та громадянське виховання в багатокультурному суспільстві» в межах Міжнародного фонду «Відродження»; проект «Громадянська освіта у Європейському просторі» в Прилуках; міжнародний проект «Громадянська освіта - Україна» в середніх загальноосвітніх закладах м. Києва; проект «Я - громадянин» у Новодмитрівському навчально-виховному комплексі тощо. Проте у загальноосвітній школі громадянська освіта й виховання представлені у варіативній частині навчально-виховних планів.