Методика удосконалення орфографічної грамотності учнів 5-7 класів у процесі роботи над зв’язними висловлюваннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика удосконалення орфографічної грамотності учнів 5-7 класів у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Модернізація середньої освіти, сучасний підхід до навчання мови в загальноосвітньому навчальному закладі має пізнавально-практичне спрямування, тобто зорієнтований на формування в учнів комунікативної компетентності, на виховання мовної особистості, яка бездоганно володіє лінгвістичними знаннями, уміннями створювати власні висловлювання різних стилів і жанрів мовлення. Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання української мови спонукає вчителя розвивати мовлення учнів не лише на спеціально відведених для цього уроках, а й систематично під час засвоєння мовного матеріалу, зокрема орфографії. У «Національній доктрині розвитку освіти», Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, чинній програмі з української мови пріоритетним визначено мовленнєвий розвиток учнів, якому підпорядковується завдання системного вивчення мови.

Сьогодні особливо актуальною є проблема мовної і мовленнєвої компетенції школярів, вирішення її безпосередньо залежить від формування в учнів правописних умінь і навичок, які є невід'ємним елементом писемного мовлення та показником інтелектуального рівня особистості. Грамотність у широкому розумінні означає вільне володіння мовними багатствами та вміння самостійно створювати зв'язні висловлювання, у вузькому розумінні - орфографічну і пунктуаційну грамотність.

Підґрунтям для нашого дослідження стали теоретичні положення праць представників граматичного напряму в навчанні орфографії (Д. Богоявленського, К. Ушинського, Ф. Буслаєва, Д. Тихомирова, С. Чавдарова та ін.), ідеї яких продовжили сучасні дослідники правопису (О. Біляєв, Л. Симоненкова, М. Вашуленко, М. Бардаш, Н. Шкуратяна, О. Хорошковська, І. Хом'як, Л. Райська, О. Коломійченко, О. Караман, С. Яворська, М. Николин, О. Антончук та ін.). Аналіз наукових джерел засвідчив, що дослідники пропонували різні підходи до орфографічних вправлянь: роботу над орфографічними помилками (О. Біляєв); авторські розробки вивчення правопису іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників, дієприкметників, дієприслівників, прийменників, часток (М. Бардаш); опрацювання орфографічного матеріалу на фонетико-орфоепічній основі (Л. Симоненкова, М. Вашуленко, О. Караман); систему вправ залежно від лінгвістичної природи написань в умовах близькоспоріднених мов (О. Хорошковська); технологію формування у школярів орфографічних навичок у зв'язку з різними структурними рівнями української мови в умовах інтерференційного мовленнєвого середовища (І. Хом'як); навчання української орфографії у зв'язку з вивченням будови слова і словотвору в школах із російською мовою навчання (С. Яворська, О. Коломійченко); технологію застосування методу вправ і його місце на уроках вивчення орфографії (О. Антончук).

Одним із шляхів удосконалення навчання орфографії в загальноосвітній школі є розроблення раціональної системи вправ для вдосконалення орфографічної грамотності учнів 5-7 класів у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями.

Протягом останніх десятиліть проблему розвитку зв'язного мовлення учнів розглянуто в різних аспектах: основні закономірності розвитку мовлення (І. Зимня, Т. Ладиженська, М. Львов, М. Стельмахович, М. Пентилюк та ін.); розроблення мовного компонента загальноосвітньої підготовки учнів (О. Біляєв, М. Вашуленко, І. Ґудзик, С. Караман, В. Мельничайко, Л. Скуратівський, О. Хорошковська, Г. Шелехова та ін.); комунікативний підхід до вивчення української мови (О. Біляєв, Т. Донченко, Л. Скуратівський, В. Мельничайко, М. Пентилюк та ін.). Сучасні дослідники (О. Біляєв, В. Мельничайко, М. Стельмахович, Л. Скуратівський, М. Пентилюк, К. Плиско, Г. Шелехова та ін.) вирішують проблему вдосконалення методів і прийомів навчання мови з метою ефективного впливу на мовленнєві здібності школярів.

Не зважаючи на певні здобутки в методиці навчання орфографії, проблема формування у школярів правописних умінь і навичок потребує подальшого вирішення. Перспективу її розв'язання вбачаємо у зв'язку з роботою над зв'язними висловлюваннями. Недослідженими залишаються важливі питання, пов'язані з відсутністю обґрунтованої методики вдосконалення орфографічної грамотності у зв'язку з роботою над зв'язними висловлюваннями, з потребою систематичного застосовування на уроках української мови конструктивних і творчих вправ і завдань, з необхідністю розглядати правописні знання і мовленнєві навички як умову й компонент розвивального навчання.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається, з одного боку, завданнями реформування мовної освіти в Україні, спрямованими на вироблення в учнів орфографічних умінь і навичок, підвищення мовленнєвої культури школярів та розширення їх лінгвістичного світогляду, з іншого, - відсутністю в українській лінгводидактиці спеціально розробленої методики удосконалення навчання орфографії у зв'язку з роботою над зв'язними висловлюваннями учнів. З огляду на це нами було обрано тему дисертаційного дослідження - «Методика удосконалення орфографічної грамотності учнів 5-7 класів у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає напряму науково-дослідної роботи кафедри методики викладання і культури української мови - «Типологія сучасного уроку української мови» Рівненського державного гуманітарного університету. Тему дисертації затверджено вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол №5 від 28.12.2004) і Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №2 від 22.02.2005).

Мета дослідження полягає у розробленні ефективної методики вдосконалення орфографічних навичок школярів під час роботи над зв'язними висловлюваннями.

Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання:

1. З'ясувати ступінь розроблення різних аспектів досліджуваної проблеми у методичній, лінгвістичній, психологічній літературі.

2. Визначити рівень володіння учнями 5-7 класів орфографічними вміннями й навичками.

3. Розробити лінгводидактичну модель змісту роботи з удосконалення орфографічних умінь і навичок школярів.

4. Укласти систему правописних вправ і завдань, яка враховує зв'язок орфографії з розвитком зв'язного мовлення учнів.

5. Експериментально перевірити ефективність пропонованої методики.

Об'єктом дослідження є процес удосконалення орфографічних умінь і навичок учнів 5-7 класів.

Предметом - система роботи над поліпшенням орфографічних умінь і навичок школярів у процесі продукування зв'язних висловлювань на уроках української мови.

Для вирішення поставлених завдань використовували такі методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез досягнень лінгвістичної, психологічної, педагогічної та методичної наук з метою створення дослідницької моделі вдосконалення орфографічної грамотності школярів; теоретичне осмислення й узагальнення передового досвіду вчителів-словесників і власного педагогічного досвіду для визначення стану роботи над формуванням правописних умінь і навичок; аналіз чинних програм і підручників з української мови для 5-7 класів з метою з'ясування вихідних даних дослідження; розроблення системи вправ і завдань з метою цілеспрямованого формування орфографічної грамотності учнів 5-7 класів у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями; емпіричні: спостереження й аналіз уроків учителів-словесників, бесіди з учителями й учнями, анкетування з метою з'ясування реального стану роботи з орфографії у 5-7 класах, визначення рівня сформованості орфографічних умінь і навичок у школярів основної школи; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний етапи), аналіз уроків, творчих робіт учнів, шкільної документації; методи математичної статистики, які дали змогу зробити кількісний та якісний аналіз результатів експериментально-дослідного навчання.

Наукова новизна дослідження. Уперше в українській лінгводидактиці теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність спеціально розробленої методики вдосконалення орфографічних умінь і навичок школярів під час роботи над зв'язними висловлюваннями з урахуванням комунікативно-діяльнісного й особистісно орієнтованого підходів до навчання української мови; уточнено зміст поняття «зв'язні висловлювання»; окреслено шляхи покращення вивчення орфографії у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення школярів методом вправ; удосконалено шляхи використання методів і прийомів навчання орфографії у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями в основній школі; подальшого розвитку набули методичні ідеї щодо підвищення правописної вправності учнів у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення з урахуванням соціокультурного й функціонально-стилістичного підходів до навчання української мови.

Практичне значення здобутих результатів. Розроблено методику навчання орфографії у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення школярів 5-7 класів, яка може бути використана вчителями у процесі навчання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах, у лекціях і практичних заняттях із методики вивчення української мови на філологічних факультетах педагогічних університетів, під час курсової перепідготовки вчителів-словесників, для вдосконалення змісту шкільних програм і підручників з української мови.

Експериментальна база дослідження. Експериментально-дослідна робота проводилась у школах кількох областей України: у Рівненській (НВК «школа-гімназія» №1 м. Дубно (довідка №116 від 25.08.2010), Оженинський НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей» Острозького району (довідка №520 від 16.08.2010)), Луганській (навчальний заклад «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6» (довідка №142 від 22.05.2008)), Хмельницькій (Великомедведівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (довідка №427 від 19.08.2010), Мокіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Шепетівського району (довідка №453 від 05.10.2010)). Для проведення педагогічного експерименту способом типологічного відбору було визначено 12 експериментальних класів і стільки ж контрольних класів загальною кількістю 542 учні.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом експериментально-дослідного навчання з наступною перевіркою його ефективності. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри методики викладання і культури української мови Рівненського державного гуманітарного університету. Основні положення, висновки і результати дослідження висвітлювалися на міжнародних наукових конференціях: «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Луцьк, 2008), «Взаємодія етнічних і планових мов у контексті європейської інтеграції» (Луцьк, 2008), «Українська філологія: школи, постаті, проблеми» (Львів, 2008), на всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Інноваційні технології викладання української мови і літератури в школі та ВНЗ: проблеми і пошуки» (Житомир, 2004), «Проблеми формування мовної особистості учнів середніх загальноосвітніх закладів» (Рівне, 2006), «Стан і перспективи розвитку духовної культури особистості в умовах розгортання глобалізаційних процесів» (Рівне, 2007), «Текст у парадигматичному просторі сучасної лінгвістики» (Переяслав-Хмельницький, 2008), «Культура ХХІ століття: стан, проблеми, перспективи» (Рівне, 2008).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено в 15 одноосібних публікаціях автора, 12 з яких - у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 268 сторінок, із них 198 основного тексту і 9 додатків (на 48 сторінках). Робота містить 3 рисунки, 11 таблиць, 2 діаграми. Список використаних джерел нараховує 272 найменування (на 22 сторінках).

Основний зміст роботи

орфографічний мовлення учень

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено її проблематику, мету і завдання, визначено об'єкт, предмет, висвітлено методи, розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів, описано результати апробації, упровадження основних положень роботи та відомості про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі - «Теоретичні основи навчання орфографії у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями» - висвітлено лінгвістичні засади навчання орфографії в основній школі, розкрито психологічні фактори формування у школярів орфографічних умінь і навичок, визначено вихідні методичні позиції в розробленні теорії навчання орфографії у зв'язку з роботою над зв'язними висловлюваннями учнів 5-7 класів.

Взявши до уваги основні етапи історії української орфографії, ми з'ясували, що новоукраїнський правопис базується на фонетико-морфологічних та історико-етимологічних засадах. Українська орфографія ґрунтується на фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному) і семантичному (смисловому, ідеографічному) принципах. Провідним із них є фонетичний принцип. Питання фонематичного принципу на рівні школи є суперечливим і потребує від учнів додаткових теоретичних знань, що лише ускладнить процес навчання.

Дискусійним у методиці навчання орфографії залишається співвідношення понять «уміння» і «навичка»: учені в пошуках того, що є первинним, а що вторинним. Психологи доводять, що навичка є тим самим умінням, але більш удосконаленим у результаті повторення і тренування, тому поняття «уміння» і «навичка» співвідносяться як частина до цілого. Психологічні дослідження навички зводяться до того, що чим свідоміше виробляються навички, тим вони є гнучкішими й стійкішими. На нашу думку, навичка формується на основі знань і вмінь як завершальна ланка процесу письма, що характеризується автоматизованістю.

У дисертаційному дослідженні акцентовано увагу на двох протилежних напрямах оволодіння правописною навичкою: граматичний та антиграматичний. Антиграматисти заперечували свідомість у процесі утворення орфографічних умінь, а натомість стверджували, що для оволодіння правильним письмом достатньо лише механічних вправлянь (механістичні теорії І. Бормана, експериментальні дослідження В. Лая, Е. Меймана та ін.). Однак результати спеціальних досліджень переконливо довели, що більш ефективним є граматичний напрям формування орфографічної грамотності (Ф. Буслаєв, М. Бунаков, К. Ушинський та ін.), пов'язаний з виконанням різних видів лінгвістичного аналізу, усвідомленням правил правопису як передумови для вироблення міцних правописних умінь і навичок.

Аналіз психологічних досліджень дав змогу зробити висновок про те, що писемне мовлення перебуває у тісному зв'язку із внутрішнім мовленням. Психологи трактують мовлення як процес переходу від задуму до його реалізації у зовнішньому мовленні - писемному. У процесі письма створюється зв'язне висловлювання, основною одиницею якого є текст:

1) як процес мовленнєвої діяльності, сукупність послідовних мовленнєвих дій (О. Леонтьєв, А. Лурія), і 2) як результат цієї діяльності (М. Пентилюк).

В основу експериментальної методики покладено розуміння висловлювання як одиниці мовленнєвого процесу, яка має відносну самостійність, смислову завершеність, комунікативну спрямованість і граматичну цілісність. З лінгвістичного погляду, текст розглядається, з одного боку, як текст-речення, а з іншого, - як зв'язне висловлювання, що складається з речень, пов'язаних між собою за змістом і розміщених у певній послідовності. З методичного погляду, в основу нашого дослідження покладено розуміння тексту як найвищого рівня мовної системи. Поняттю «текст-речення», на наш погляд, не доцільно приділяти особливої уваги, оскільки в 5 класі учні здобувають знання про текст, порівнюючи відмінності між реченням і текстом, а в наступних класах школярі дізнаються про найважливіші характеристики тексту.

Оскільки цілісність змісту навчання мови залежить від реалізації принципу взаємозв'язку різних розділів мови, то успішне вироблення орфографічних умінь і навичок можливе тільки у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення. Результати теоретичного аналізу психологічних, лінгвістичних і методичних досліджень стали переконливим свідченням того, що є необхідність проведення цілеспрямованої роботи з удосконалення правописних умінь і навичок учнів у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями. Реалізовувати цю роботу слід поетапно: як під час вивчення орфографії, так і на спеціальних уроках з розвитку зв'язного мовлення. Ці етапи взаємопов'язані та взаємозумовлені структурою і змістом чинної програми з української мови.

За науково-методичну основу дослідження модернізації навчання орфографії у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення було взято сучасну теорію принципів засвоєння української мови, яка забезпечує процес поліпшення комунікативної компетентності, сприяє оптимальному вибору форм, методів і засобів навчання.

Проведений аналіз теоретичного матеріалу дає можливість констатувати, що проблема вдосконалення орфографічних умінь і навичок учнів у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями є недостатньо дослідженою і потребує спеціально розробленої методики та експериментальної перевірки її ефективності.

У другому розділі - «Теорія і практика навчання орфографії у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями» - проаналізовано здобутки і проблеми дисертаційних досліджень з методики навчання орфографії та розвитку зв'язного мовлення, розглянуто питання методики навчання правопису у програмах і підручниках із української мови, досліджено практику навчання орфографії у загальноосвітніх навчальних закладах України.

З проаналізованих нами дисертаційних досліджень виділяються варіанти побудови систем орфографічних вправ, зокрема: робота над орфографічними помилками (О. Біляєв); методичні розробки вивчення правопису дієприкметників і дієприслівників, а також варіанти опрацювання правопису іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників, прийменників, часток (М. Бардаш); система опрацювання фонетико-орфоепічного та орфографічного матеріалу (Л. Симоненкова, М. Вашуленко, О. Караман); диференціація вправ залежно від лінгвістичної природи написань в умовах близькоспоріднених мов (О. Хорошковська); вправи для формування у школярів орфографічних навичок в умовах інтерференційного мовленнєвого середовища (І. Хом'як); диференціація вправ у старшій школі залежно від характеру орфограм (Л. Райська); система орфографічних алгоритмів (М. Николин).

Навчання української мови в загальноосвітній школі регламентує програма, яка визначає мету та завдання курсу української мови, орієнтує вчителя на вивчення правописного матеріалу в 5-7 класах, подає перелік знань і вмінь учнів з орфографії, наголошує на вмінні користуватися орфографічним словником. Програмні положення реалізуються в системі підручників і посібників з української мови. Аналіз чинних програм і підручників української мови для основної школи свідчить про те, що спрямованість на теоретичні відомості з орфографії у шкільних підручниках подаються науково достовірно й ґрунтовно. Позитивним є те, що орфограми виділено рамками, до того ж яскравими кольорами, так само, як і назви тем, що полегшує їх сприймання і сприяє кращому запам'ятовуванню орфограм. Правописні вправи здебільшого подано системно, з урахуванням загальнодидактичних і власне методичних принципів навчання. Матеріалом для них є кращі зразки різних стилів української літературної мови, доступні за змістом і цікаві за сприйняттям.

Аналіз підручників дає підстави констатувати, що вони допомагають учням в оволодінні орфографічними поняттями, певну увагу в них приділено розвиткові писемного мовлення школярів, однак недостатня кількість творчих вправ не сприяє виробленню міцних правописних навичок. На нашу думку, у програмах і підручниках доцільно запланувати вивчення орфографії у тіснішому взаємозв'язку з розвитком зв'язного мовлення, що сприятиме виробленню в учнів правописних навичок. Слід зазначити, що в нових підручниках здебільшого вдало дібрано матеріал із розвитку зв'язного мовлення. Поступовий перехід від написання переказів до складання творів забезпечується додержанням принципів системності та поступового ускладнення матеріалу. Написання творів передбачає вищий ступінь самостійності й творчості учнів, активізує пізнавальні процеси, спонукає школярів самостійно мислити та працювати. Однак слід більше уваги звернути на використання зв'язних висловлювань з метою формування правописних навичок. Сьогодні потрібні електронні варіанти підручників, що надавали б можливість учням самостійно працювати над підвищенням своїх знань, умінь і навичок.

Результати проведеного анкетування вчителів та учнів основної школи, відвідування уроків української мови, а також вивчення педагогічного досвіду вчителів дають підстави стверджувати, що словесники потребують глибшої теоретичної та практичної підготовки з лінгводидактики, робота з формування правописних умінь і навичок у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення має епізодичний, нецілеспрямований характер, що не може сприяти міцності знань і стійкості навичок учнів з орфографії. Проведене нами опитування засвідчило, що близько 37% вчителів-україністів відчувають складнощі у виборі методів і засобів навчання правопису. Аналіз анкет учителів і учнів дав змогу визначити труднощі у вивченні орфографічних тем, виділити матеріал, який потребує посиленої уваги, окреслити перспективні шляхи реалізації правописних завдань.

Спостереження за ходом навчального процесу в школі свідчать про те, що переважна більшість школярів має середній і низький рівні правописної грамотності, орфографічні знання, якими традиційно оволодівають учні основної школи, недостатньо міцні для активного використання їх у писемному мовленні. Значна частина школярів поверхово засвоює правописний матеріал, сумнівається у виборі правильних написань під час виконання робіт творчого характеру, що спонукає до розроблення нової технології вдосконалення навчання орфографії.

Проблема вдосконалення правописних умінь і навичок у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями, як свідчить практика, є слабким місцем у роботі вчителів-словесників, не всі з них мають чітке уявлення про систему та особливості такої роботи, її зміст, місце у навчальному процесі, методи і прийоми навчання. Як бачимо, теорія і практика навчання орфографії в загальноосвітній школі потребують подальшого покращення, розроблення такої системи вправ і завдань, що забезпечать зв'язок правопису з розвитком зв'язного мовлення учнів.

У третьому розділі - «Експериментально-дослідне навчання орфографії української мови за пропонованою методикою» - окреслено вихідні положення, на яких ґрунтується експериментально-дослідне навчання, розроблено модель процесу формування орфографічних умінь і навичок, відповідно до якої укладено систему вправ з орфографії за метою проведення, ступенем самостійності і творчості учнів, описано хід і аналіз результатів педагогічного експерименту.

Розроблена нами лінгводидактична модель процесу вдосконалення орфографічних умінь і навичок складається з 5 етапів, кожен із яких має визначений зміст, відповідні методи, прийоми, засоби навчання, реалізує новітні підходи до вивчення програмного матеріалу (рис. 1, с. 10).

На підготовчому етапі учні повинні навчитися виявляти і розпізнавати орфограми за найменуванням, місцем у слові, графічним вираженням. Для вироблення вмінь «бачити» орфограми школярі виконували репродуктивні вправи у визначеній послідовності: а) на розпізнавання орфограм під час зорового сприймання тексту; б) на розпізнавання орфограм під час сприймання тексту на слух; в) записування текстів із пропуском орфограм. На цьому етапі застосовувалася фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів. Школярі вчилися спостерігати, порівнювати, зіставляти певні правописні явища, тому ефективними були інноваційні методи: спостереження й аналіз правописних явищ та орфографічне дослідження-зіставлення. Репродуктивні вправи створюють базу для наступної, складнішої роботи, сприяють міцнішому засвоєнню теоретичних відомостей, допомагають згрупувати мовні явища, відтворити їх на новому дидактичному матеріалі.

На етапі застосування теоретичних приписів у процесі вибору правильних написань учні вчилися обґрунтовувати написане за допомогою засвоєних правописних правил, практично застосовували вивчені орфограми у точно визначених стандартних умовах. Основні види продуктивних вправ на цьому етапі: текстуальне, ускладнене списування; вправи за зразком, за інструкцією, за завданням; вибірковий диктант, диктант на персональному комп'ютері; дослідження-відновлення і дослідження-пошук. У процесі виконання продуктивних вправ увага школярів зосереджувалася на теоретичних положеннях, які вивчалися на уроці, в органічному взаємозв'язку з розвитком зв'язного мовлення.

На етапі закріплення орфографічних знань шляхом застосування конструктивних вправ узагальнювалися правописні знання, учні вчилися знаходити орфографічні помилки у своїй і чужій роботі, віднаходили інформацію про правопис слів в орфографічних словниках і в довідниках з українського правопису. На цьому етапі проводилися конструктивні вправи, які стимулювали творчу і пізнавальну діяльність школярів, сприяли застосуванню правописних знань у змінених, нестандартних умовах. Це вправи на добір синонімів (антонімів), на розрізнення значень слів, на добір слів за певними семантичними та орфографічними ознаками, орфографічне редагування, переклад-дослідження, орфографічне моделювання, синтетичне конструювання, міні-диктант за ілюстраціями (картинами). Поряд із традиційними диктантами використовувалися нетрадиційний логічний диктант та дубль-диктант, які сприяли розвиткові пам'яті та асоціативного мислення. Ефективний вид вправ на цьому етапі - орфографічне дослідження-обґрунтування, у процесі виконання якого учні вчилися застосовувати здобуті знання у творчій діяльності, аналізувати матеріал, знаходити докази, логічно їх розвивати, обґрунтовувати, використовувати аргументи, що сприяли правильним висновкам. На етапі закріплення орфографічних знань застосовувалася парна форма організації навчальної діяльності, яка виробляє вміння співпрацювати, дає змогу реалізовувати природне прагнення учнів до спілкування і взаємодопомоги.

На етапі автоматизації здобутих учнями правописних знань і набутих умінь у процесі виконання творчих робіт сформовані у школярів правописні вміння зводилися до автоматизму, учні створювали зв'язні висловлювання певного типу, стилю і жанру, дотримуючись правил орфографії. На цьому етапі школярі виконували творчі вправи і завдання: вільний, творчий диктанти, перекази, твори, замітки до газети, тексти офіційно-ділового характеру, рекламування, інтерв'ювання. На етапі автоматизації здобутих учнями правописних знань і вмінь у процесі виконання творчих робіт застосовувалась індивідуальна форма організації навчальної діяльності учнів, яка давала змогу створювати оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного школяра. Індивідуальна форма роботи орієнтувала учнів на творчість, науковий пошук, розвивала комунікативні вміння, формувала правописні навички.

На етапі контролю і корекції орфографічних знань, умінь і навичок учитель одержував інформацію про ступінь засвоєння учнями орфографічного матеріалу, аналізувалися і виправлялися правописні помилки у контрольних роботах школярів. Один із основних видів вправ - робота над помилками. Без ретельного аналізу огріхів, яких припускаються школярі, не можна було домогтися міцних знань правопису. З метою запобігання орфографічним недолікам учитель не лише їх аналізував, а до кожного слова, в якому було зроблено помилку, учень добирав аналогічний приклад слова з тією самою орфограмою, вводив це слово в речення й обґрунтовував його правопис. Слід зазначити, що робота над помилками велася систематично і до того часу, доки учні не навчилися правильно писати слова з тією чи іншою орфограмою. До цього підходили творчо, щоб виправлення вчителя скеровувало увагу школярів на усвідомлення своїх слабких місць і стимулювало їх до ліквідації прогалин у знаннях.

Формувальний експеримент засвідчив, що якісному формуванню в учнів орфографічних умінь і навичок сприяє цілеспрямоване виконання репродуктивих, продуктивних, конструктивних, творчих вправ і завдань. Різноманітні види продуктивних і конструктивних вправ активізовували мисленнєву і мовленнєву діяльність учнів, забезпечували системність знань. Творчі завдання значною мірою збуджували інтерес учнів до навчання, допомагали вчителю стимулювати письмову творчість в усій її складності, передбачали поглиблення і вдосконалення вмінь і навичок писати твори, удосконалювати написане, висловлювати свої думки точно й правильно відповідно до правописних норм української мови. У ході дослідної роботи для реалізації мовної, мовленнєвої, діяльнісної і соціокультурної змістових ліній навчання добиралися доступні і зрозумілі тексти, насичені відповідними орфограмами. Тексти для диктантів дібрано з художньої літератури та науково-популярних книг, об'єднані однією темою «Улюблені квіти українців»; тексти для переказів і творів мають пізнавальне і морально-етичне спрямування. У роботі над поліпшенням правописних умінь і навичок ефективними виявилися інноваційні види вправ з орфографії (спостереження й аналіз правописних явищ>дослідження-зіставлення>відновлення>пошук>обґрунтування>

рекламування>інтерв'ювання), які дали змогу органічно поєднати вдосконалення навичок правопису і зв'язного мовлення школярів.

Засобом визначення результатів експериментального навчання були діагностувальні контрольні роботи, після перевірки яких ми одержали інформацію про фактичні знання учнів і пересвідчилися у продуктивному формуванні в них орфографічних умінь і навичок на кожному етапі навчання. Контрольні зрізові роботи проводилися як в експериментальних, так і в контрольних класах, критеріями оцінювання яких були норми оцінювання орфографічних умінь і навичок учнів основної школи (за рівнями), визначені чинною програмою з української мови. Результати навчання за дослідною методикою в експериментальних класах порівнювалися з результатами традиційного навчання у контрольних класах. З метою наочної ілюстрації результатів експериментальної роботи здобуті результати представлено у вигляді таблиці.

Порівняльний аналіз рівнів сформованості орфографічних умінь і навичок

Шляхом порівняльного аналізу результатів експериментально-дослідного навчання нами було визначено рівень сформованості (навченості) орфографічної вправності (РНОВ) в учнів експериментальних і контрольних класів на завершальному етапі дослідження за критерієм Стьюдента за формулою:

Здобутий результат зіставили з таблицею критичних значень критерію Стьюдента t, попередньо визначивши ступінь вільності за формулою: s = n+m-2=4+4-2=6. У рядку таблиці навпроти показника s = 6 знаходимо три числа: 2,45; 3,71; 5,96. Наш показник t=0,16 не перевищує жодного з них, отже, розходження рівня сформованості орфографічної вправності в експериментальних і контрольних класах за критерієм Стьюдента становить 17%, що свідчить про ефективність розробленої нами методики вдосконалення орфографічних умінь і навичок учнів 5-

7 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Узагальнені результати експериментального дослідження дали підстави для таких висновків:

1. Теоретичний аналіз сучасних концепцій навчання української мови виявив суспільну потребу в серйозній увазі до формування свідомої, духовно багатої мовної особистості, готової до творчої діяльності в усіх сферах демократичного суспільства. Наукове осмислення питання письмової вправності школярів підтвердило, що, незважаючи на певні здобутки в методиці навчання орфографії, проблема удосконалення орфографічної грамотності учнів основної школи залишається актуальною.

2. Визначену для дослідження проблему частково розглянуто у психолого-педагогічній та лінгвометодичній літературі. Огляд літератури дає підстави припускати, що навчання орфографії у зв'язку з опрацюванням різних розділів програми з української мови сприяє виробленню у школярів міцних правописних навичок. Тому проблему вдосконалення орфографічних умінь і навичок ми розглядали з позиції комплексного підходу до її вирішення, зокрема у зв'язку з розвитком зв'язного мовлення школярів.

3. У процесі дослідження з'ясовано, що орфографічну грамотність слід розглядати не лише як орфографічну та пунктуаційну довершеність, а в ширшому плані, що означає вільне володіння мовним багатством і вмінням самостійно і грамотно продукувати зв'язні висловлювання (тексти), створені відповідно до певної ситуації спілкування.

4. Аналіз науково-методичних джерел в аспекті досліджуваної проблеми підтвердив доцільність удосконалення орфографічних умінь і навичок у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями з опорою на визначені нами підходи: комунікативно-діяльнісний (вироблення у школярів компетенцій комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності); особистісно орієнтований (створення кожному учневі можливостей реалізувати себе в різних видах мовленнєвої діяльності). За науково-методичну основу вивчення правопису обрано сучасну теорію принципів (загальнодидактичних і власне методичних), яка забезпечує процес удосконалення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенції школярів.

5. У процесі дослідження з'ясовано, що в основі поліпшення орфографічних навичок лежить поетапне формування у школярів умінь, пов'язаних із правописними діями, виконання яких забезпечується системою вправ і завдань. Міцність навичок залежить від рівня свідомості в процесі їх набуття, цьому сприяє розвивальне навчання, яке спонукає учнів до активної розумової та пізнавальної діяльності.

6. Запропонована у дослідженні методика навчання орфографії передбачає оптимальне співвідношення традиційних та інноваційних форм і методів роботи для здійснення поступового переходу від репродуктивної до продуктивної діяльності учнів і реалізації їхнього творчого потенціалу. Результативність роботи з удосконалення правописних навичок залежить від раціонального використання активних форм роботи учнів на уроках української мови (колективна, групова, парна, індивідуальна), від способу взаємодії вчителя і учнів на уроці тощо. Найефективнішими методами і прийомами навчання орфографії у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями є метод вправ, спостереження й аналіз мовних явищ з елементами проблемного, програмованого навчання, алгоритмізація, текстові редактори тощо. Успіх у навчанні правопису значною мірою забезпечується систематичним повторенням вивчених правил і застосуванням їх на практиці під час виконання різних видів творчих завдань.

7. Аналіз результатів проведеного експериментального дослідження засвідчив доцільність застосування раціональних форм і методів навчання, використання дидактичних матеріалів, текстових редакторів, комп'ютерних програм, рекомендацій для вчителів щодо впровадження методики покращання орфографічних навичок учнів 5-

8. 7 класів у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями. Дослідним навчанням було підтверджено необхідність використання різних засобів навчання (таблиці, пам'ятки, роздавальний матеріал, ілюстрації, картини, світлини, аудіофрагменти тощо), які допомагають учителеві організувати роботу над вивченням орфографії і забезпечують активізацію розумової та пізнавальної діяльності учнів.

9. У процесі формувального експерименту було з'ясовано, що підвищенню орфографічної грамотності учнів основної школи сприяли цілеспрямоване виконання різновидових вправ, використання методів і прийомів, які відповідають загальнодидактичним, власне методичним принципам та інноваційним технологіям навчання мови. Практика навчання засвідчила, що запропонована методика цілком прийнятна в роботі з учнями 5-7 класів ЗНЗ і сприяє поглибленню орфографічних знань, піднесенню правописної грамотності школярів, активно розвиває їхнє зв'язне мовлення.

Проведене дослідження не претендує на всебічний розгляд питання орфографічної вправності і не охоплює всіх проблем вироблення й удосконалення правописної грамотності. До подальших напрямів дослідження вважаємо за доцільне віднести розроблення методики навчання орфографії у зв'язку з вивченням лексики, фразеології, граматики та в процесі роботи над створенням висловлювань різних життєво необхідних жанрів мовлення.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Вітюк В.В. Вправи як метод навчання орфографії у зв'язку з розвитком мовлення учнів / В.В. Вітюк // Нова педагогічна думка. - 2003. - №3. - С. 60 - 62.

2. Вітюк В.В. Творчі вправи на уроках української мови / В.В. Вітюк // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Зб. наук. праць співробітників, докторантів, аспірантів та студентів Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 2004. - С. 27 - 28.

3. Вітюк В.В. Творчі роботи на уроках української мови / В.В. Вітюк // Інноваційні технології викладання української мови та літератури в школі і ВНЗ: проблеми та пошуки: Наук.-метод. зб. Житомирського державного університету ім. Івана Франка. - Житомир: Полісся, 2004. - С. 149 - 152.

4. Вітюк В.В. Психологічні фактори формування орфографічних умінь і навичок / В.В. Вітюк // Українська мова і література в школі. - 2005. - №6. - С. 5 -8.

5. Вітюк В.В. Робота зі словниками під час навчання орфографії / В.В. Вітюк // Проблеми формування мовної особистості учнів середніх загальноосвітніх закладів: Зб. наук. праць Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка С. Дем'янчука. - Випуск VІ. - Рівне, 2006. - С. 66 - 69.

6. Вітюк В.В. Культура мовлення сучасної молоді в умовах розгортання глобалізаційних процесів / В.В. Вітюк // Актуальні питання культурології: альманах наук. товариства «Афіна». - У 2 т. - Випуск 6. - Рівне: РДГУ, 2008. - Т. 2. - С. 152 - 155.

7. Вітюк В.В. Інтерактивні методи навчання на уроках орфографії / В.В. Вітюк // Філологічні студії: Зб. наук. праць Волинського національного університету ім. Лесі Українки. - Випуск 1 - 2. - Луцьк, 2008. - С. 236 - 243.

8. Вітюк В.В. Текст як основна одиниця мовленнєвої діяльності / В.В. Вітюк // Нова педагогічна думка. - 2008. - №2. - С. 60 - 62.

9. Вітюк В.В. Практика навчання орфографії у загальноосвітніх школах України / В.В. Вітюк // Освіта на Луганщині. - 2008. - №2 (29). - С. 116 - 123.

10. Вітюк В.В. Взаємозв'язок орфографії з мовленнєвим розвитком учнів / В.В. Вітюк // Українська мова і література в школі. - 2008. - №2. - С. 11 - 15.

11. Вітюк В.В. Робота над переказом у зв'язку з вивченням орфографії на уроках української мови / В.В. Вітюк // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Серія «Філологічні науки». - Луцьк, 2008. - №2. - С. 264 - 268.

12. Вітюк В.В. Диктанти відповідно до характеру запису тексту /

13. В.В. Вітюк // Теоретична і дидактична філологія: Зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету

14. ім. Григорія Сковороди». - Спецвипуск 1. - К.: Міленіум, 2008. - С. 78 - 79.

15. Вітюк В.В. Аналіз лінгвістичних принципів українського правопису / В.В. Вітюк // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. статей. - Ніжин: ТОВ «Аспект-Поліграф», 2008. - Випуск ХVІІІ: Лінгвістика і літературознавство. - С. 77 - 83.

16. Вітюк В.В. З історії українського правопису / В.В. Вітюк // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Зб. наук. праць Львівського національного університету ім. І. Франка. - Л., 2008. - Випуск Х. - С. 939 - 955.

17. Вітюк В.В. Регресивна роль суржику у формуванні грамотності учнів основної школи / В.В. Вітюк // Актуальні питання культурології: Альманах наук. товариства «Афіна». - У 2 т. - Випуск 7. - Рівне: РДГУ, 2009. - Т. 1. - С. 134 - 136.

Размещено на Allbest.ru