Формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчення соціально-економічної географії світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

УДК 372.854.026.7:004

13.00.02 - теорія та методика навчання (географія)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ СВІТУ

Яковлева Валентина Анатоліївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки НАПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Топузов Олег Михайлович, Інститут педагогіки НАПН України, заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Обозний Василь Васильович,Київський національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, завідувач кафедри краєзнавства і туризму;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Тименко Людмила Василівна, Апарат Президії НАПН України, старший науковий співробітник відділу координації наукових досліджень.

Захист відбудеться 21 квітня 2011 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.05 в Інституті педагогіки НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки НАПН України: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

Автореферат розісланий 21 березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т. Г. Назаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Самостійне наукове пізнавання сьогоденням визначене одним з пріоритетів удосконалювання освітньої системи в Україні й закріплене в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст. Концепція географічної освіти у профільній школі (2009 р.) визначила інноваційні принципи навчання географії, серед яких - життєздатність як основа набування компетентності випускника загальноосвітньої школи. Особливе місце у формуванні пізнавальної самостійності належить соціально-економічній географії, яка - є наукою комплексною, інтегрованою, природничою і суспільною водночас.

На сучасному етапі відбувається активне оновлювання та реалізація концепції географічної освіти у профільній школі. Це дає змогу переглянути і переосмислити зміст, удосконалити форми і методи навчання, які сприятимуть навичкам самостійного здобування знань старшокласниками. У процесі переходу школи до профільного навчання географія є однією з базових дисциплін, а завершальним курсом - соціально-економічна географія світу, що уможливило по-новому визначити змістові акценти.

У зв'язку з цим проблема формування пізнавальної самостійності з часом не лише не втрачає своєї значущості, а й стає дедалі актуальнішою для вивчення сучасною психолого-педагогічною наукою. Деякі аспекти цієї проблеми досить добре розроблені вітчизняними і зарубіжними педагогами - П. Атаманчуком, Ю. Бабанським, Л. Боровик, Г. Гарбар, Є. Голантом, Н. Готрою, Н. Дайрі, Г. Думанською, Б. Єсиповим, Л. Жаровою, С. Каяліною, Б. Коротяєвим, М. Кухарєвим, І. Лернером, М. Махмутовим, П. Підкасистим, Н. Половниковою, Т. Шамовою та ін.; психологами Л. Виготським, П. Гальперіним, О. Леонтьєвим, С. Рубінштейном, Н. Тализіною та іншими. Різноманітні напрямки розвитку пізнавальної самостійності відображені в численних наукових працях: загальні характеристики пізнавальної самостійності й самостійної пізнавальної діяльності (Є. Голант, М. Данілов, Л. Жарова, Г. Закіров, Є. Кабанова-Меллер, М. Махмутов, П. Підкасистий, Н. Половникова та інші); розроблення типології самостійних робіт (Б. Єсипов, А. Линда, Р. Мікельсон та інші); мотивація розвитку пізнавальної самостійності (Д. Богоявленська, Л. Божович, І. Зимня, М. Матюхіна, А. Маркова, Н. Менчинська та інші) тощо. Проблему розвитку пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання географії розглядають вітчизняні учені-методисти, і педагоги-практики - В. Андреєва, О. Варакута, П. Вірченко, Л. Вішнікіна, М. Врублевська, Л. Гарус, Т. Герасим'юк, В. Гудима, Т. Довгань, Г. Ісаєва, С. Капіруліна, С. Кобернік, В. Корнєєв, Л. Круглик, Т. Назаренко, О.Стадник, А. Сиротенко, О. Топузов, Л. Тименко, С. Чернякова, Л. Шилова, А. Шуканова та інші.

Спостереження за організацією навчально-пізнавальної діяльності в загальноосвітніх школах дає змогу засвідчити, що головним недоліком у системі засвоювання знань з соціально-економічної географії світу є недостатнє уміння старшокласників самостійно здобувати знання, а також переважання управлінських регулятивних засобів впливу на процес пізнавання.

Проте наявні на сьогодні наукові праці з проблеми розвитку пізнавальної самостійності не вичерпують повноти і обсягу цього об'єкта дослідження, оскільки зосереджені переважно на питаннях розвитку пізнавального інтересу і пізнавальної активності (Л. Лісіна, Т. Дубова, М. Головань, Т. Михневич, А. Сільвейстр), а також суто організаційних і операційних засад пізнавальної самостійності (М. Врублевська, В. Гудима, Г. Ісаєва, С. Капіруліна, С. Кобернік, В. Корнєєв, Л. Круглик, Г. Ламекіна, Т. Назаренко О. Топузов, Л. Тименко, С. Чернякова, Л. Шилова, Н. Щербакова та інші). Поза детальним науковим аналізом поки що залишаються такі аспекти проблеми, як інформаційно-технологічне забезпечення процесу формування пізнавальної самостійності, використання сучасних технологій навчання для розвитку пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу. У цьому контексті соціально-економічна географія світу має незаперечний потенціал до формування пізнавальної самостійності у змістовому (зміст навчального курсу, орієнтований на вивчення глобальних геоекономічних, геосоціальних, геополітичних і геоекологічних процесів людства) та віковому (специфіка старшокласників як вікової групи) відношенні. Крім того, соціальні й економічні знання, закладені у програму дисципліни «Соціально-економічна географія світу», дають змогу підвищити рівень соціальної, економічної та особистісної компетентності старшокласників, оскільки акцентують увагу на умовах загальнолюдського співжиття.

Отже, на розвиток вітчизняних психолого-педагогічних наукових досліджень у галузі пізнавальної самостійності старшокласників впливає усвідомлення і розкриття наступних суперечностей між: необхідністю формування соціальних компетенцій учнів і низьким рівнем використання можливостей змісту освіти для реалізації компетентністного підходу; розвитком суб'єкт-суб'єктної парадигми загальної середньої освіти і реальним станом практики її реалізації у процесі вивчання окремих навчальних дисциплін; потребами учнів у розвитку пізнавальної самостійності й необхідністю осучаснювання методики формування пізнавальної самостійності в процесі вивчання соціально-економічної географії світу; наявним потенціалом соціально-економічної географії світу (зміст навчального курсу, вікова специфіка старшокласників) для розвитку пізнавальної самостійності й недостатньою розробленістю науково-методичних інноваційних основ вивчення цієї навчальної дисципліни.

Указані суперечності роблять досліджувану проблему актуальною і є підставою для вибору теми: «Формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчення соціально-економічної географії світу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень лабораторії географічної та економічної освіти Інституту педагогіки НАПН України, яка досліджує проблему «Зміст та методика навчання географії в профільній школі» (номер державної реєстрації 0108U000047). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту педагогіки (протокол № 11 від 27 грудня 2007 р.) та узгоджено Міжнародною радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 28.10.2008 р.).

Об'єкт дослідження - процес навчання соціально-економічної географії світу в загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження - формування пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання соціально-економічної географії світу.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування і практична перевірка методики формування пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання соціально-економічної географії світу.

Загальна мета обумовила низку теоретичних і прикладних завдань, які вирішувалися на різних етапах дослідження, а саме:

Проаналізувати психолого-педагогічну, методичну та географічну літературу, вивчити стан пізнавальної самостійності учнів на уроках географії у загальноосвітніх навчальних закладах.

Виокремити місце і роль пізнавального інтересу та навчально-пізнавальної мотивації у процесі вивчання соціально-економічної географії світу як умови для розвитку пізнавальної самостійності учнів.

Розробити трикомпонентну технологію вивчання соціально-економічної географії світу та визначити педагогічні умови її упровадження у шкільну практику.

Обґрунтувати модель формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу в загальноосвітніх навчальних закладах.

Експериментально перевірити ефективність розробленої методики формування самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу. пізнавальний самостійність географія педагогічний

Методологічною основою дослідження є основні концептуальні положення про особистість, сутність її розвитку, про системно-діяльнісний підхід до процесу пізнавання, про активність особистості у процесі навчання, всебічний розвиток особистості як важливої мети педагогічної діяльності, про формування методичних засад структурування і реалізації шкільної фізичної географії на основі сучасних концепцій гуманізації освіти і виховання.

Теоретичну основу дослідження становлять нормативно-правові державні документи про освіту: Закон України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), «Концепції програми інформатизації освіти, комп'ютеризації сільської школи», «Концепції профільного навчання у старшій школі», Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ ст.; положення про діяльнісну природу особистості (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Л. Виготський, В. Давидов, В. Леонтьєв, С. Рубінштейн); наукові ідеї про активізацію пізнавальної самостійності (Д. Вількеєв, Б. Єсіпов, П. Підкасистий, О. Савченко); теорія індивідуалізації та диференціації навчально-пізнавальної діяльності (А. Кірсанов, Ю. Орлов); теорія розвивального і проблемного навчання (Ю. Бабанський, В. Давидов, М. Махмутов, В. Корнєєв, О. Топузов, Н. Тализіна, І. Якиманська); розроблення структури та формування змісту курсу соціальної і економічної географії світу (В. Пестушко, С. Кобернік, Р. Коваленко, Т. Назаренко, О. Топузов, Л. Тименко, Г. Уварова, Б. Яценко та ін.).

Розв'язування поставлених завдань здійснювали шляхом застосовування комплексу методів педагогічного дослідження:

теоретичних - аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження, періодичних та Інтернетних - видань, документів Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України з питань освіти; моделювання процесу викладання соціально-економічної географії світу; емпіричних - бесіди, анкетування, тестування, інтерв'ювання учителів і учнів, вивчення шкільної документації; обсерваційних - педагогічне спостереження за навчально-виховним процесом у практиці загальноосвітньої школи; організаційно-експериментальних- констатувальний і формувальний педагогічні експерименти, якісний і кількісний аналізи їхніх результатів.

Організація дослідження.

Дослідження проводилося у три етапи. На першому етапі (2007-2008 рр.) - теоретико-констатувальному - вивчали й аналізували психолого-педагогічну, методичну і географічну літературу з досліджуваної проблеми. Проаналізовано й узагальнено педагогічний досвід учителів-практиків. Здійснено констатувальний експеримент, внаслідок якого одержано вихідні дані для дослідження результатів з формування пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання географії. У ході дослідження визначали теоретичні засади, об'єкт, предмет і мету, конкретизували завдання дослідження.

На другому етапі (2008-2009 рр.) - пошуковому - розробляли теоретичні й методичні засади методики формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу. Створювали експериментальні матеріали, здійснювали впровадження методики з метою виявлення змін у рівні пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання.

На третьому етапі (2009-2010 рр.) - аналітико-узагальнюваному - проводили формувальний експеримент. Упроваджували методику формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання географії у старшій школі, оцінювали її результативність і ефективність, упорядковували результати дослідження, проводили вимірювання рівня навчальної діяльності, мотивації й пізнавальної самостійності учнів контрольної та експериментальної груп, відстежували наявність кореляційного зв'язку між рівнем навчальної мотивації та рівнем пізнавальної самостійності. Одержані результати перевіряли методами математичної статистики. Оформлювали результати дослідження.

Експериментальна база дослідження: Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, ЗОШ І-ІІІ ступенів, ліцеї, гімназії, ЗОШ І-ІІІ ступенів Уманського району Черкаської області, професійні ліцеї міста Чернігова. Всього дослідженням у 2007-2010 роках було охоплено понад 500 осіб, у т.ч. 34 вчителі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

Уперше здійснено теоретичне обґрунтування розвитку пізнавальної самостійності школярів за допомогою спеціально розробленої моделі, в основу якої покладено трикомпонентну технологію вивчання соціально-економічної географії світу (інтерактивні форми і методи розвитку пізнавальної самостійності учнів; ігрова, проектна, інформаційно-комп'ютерна);

виокремлено головні теоретичні підходи до проблеми формування пізнавальної самостійності учнів, а саме: психоемоційний, особистісно - орієнтований, діяльнісний, дидактичний;

сформульовано педагогічні умови формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу;

У дисертаційному дослідженні удосконалено та систематизовано категорійно-понятійний апарат дослідження («самостійна робота», «самостійна діяльність», «пізнання», «пізнавальна діяльність», «пізнавальна самостійність»).

Подальшого розвитку набули положення методики навчання географії, що характеризують способи розвитку пізнавальної самостійності засобами інтерактивних форм і методів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу в загальноосвітній школі.

Практичне значення одержаних результатів.

У дисертації розроблено і впроваджено в практику загальноосвітніх закладів методики формування пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання соціально-економічної географії світу. Основні результати дослідження можна використовувати в практиці діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти для підвищення рівня методичної кваліфікації учителів, які викладають соціально-економічну географію. Висновки й результати дослідження можуть бути використані для розробляння курсів методики викладання географії у педагогічних навчальних закладах.

Основні результати дослідження впроваджено у Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 1-674 від 15.10. 2010 р.), ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5, 7, 20, 21, 26, ліцеях № 2, 24, 25, гімназії № 23 м. Житомира (довідки № 179, від 27.01.2011 № 194 від 27.05. 2010), ЗОШ І-ІІІ ступенів Житомирського району (№ 56 від 20.01.2011) професійно-технічних ліцеях м. Чернігова (довідка № 01/3427 від 04.11.2010) ЗОШ І-ІІІ ступенів Уманського району Черкаської області (довідка № 194/01.7 від 03.02.2011).

Апробація результатів дослідження.

Основні положення та результати дослідження доповідалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях, а саме: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інновації у вищій освіті: проблеми та перспективи» (Кременець, 2010); Х Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Вінниця, 2010); науково-практичній конференції «Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України» (Київ, 2009); V Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном » (Горлівка, 2010); науково-практичній конференції «Проблеми сучасного підручника» (Київ, 2010); звітно-наукових конференціях Інституту педагогіки НАПН України «Зміст і технології шкільної освіти» (Київ, 2008-2010 рр.).

Публікації.

За результатами досліджень було опубліковано 6 одноосібних наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАКом України. Загальний обсяг 3,5 др. арк.

Структура та обсяг дисертації.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел, який містить 269 позицій, з них 3 - іноземними мовами. У роботі - 21 таблиця і 14 рисунків. Дисертація містить 4 додатки на 40 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, основний текст викладено на 167 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність досліджуваної проблеми, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання і методи дослідження; охарактеризовано методологічну і теоретичну основу, джерельну базу; розкрито наукову новизну, практичне і теоретичне значення; подано відомості про етапи експериментальної роботи; відображено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі - «Формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчення соціально-економічної географії як об'єкт вивчення психолого-педагогічної науки» схарактеризовано пізнавальну самостійність як об'єкт вивчення у психолого-педагогічній науці; виявлено науково-методичні основи формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу; проаналізовано сучасний стан формування пізнавальної самостійності в практиці викладання соціально-економічної географії світу; вивчено пізнавальний інтерес і навчально-пізнавальну мотивацію на уроках соціально-економічної географії світу.

1. У дослідженні розкрито історико-педагогічні засади проблеми розвитку пізнавальної самостійності; доведено, що в історії педагогіки розвиток пізнавальної самостійності, здебільшого не виокремлювали як цілісну наукову проблему, а розглядали натомість у площині кількох взаємопов'язаних категорій - самостійної роботи, самостійної пізнавальної діяльності, пізнавальної активності й самостійності у вивченні окремих предметів (Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, А. Дистервег, К. Ушинський та інші). Установлено, що в сучасній психолого-педагогічній науці проблему пізнавальної самостійності розглядають з різних точок зору: розвиток пізнавальної самостійності шляхом нарощування самостійних видів навчальної діяльності учня, переважно у вигляді самостійних задач (Е. Голант, В. Майборода, Б. Єсіпов, М. Скаткін, О. Варакута, Л. Вішнікіна, В. Гудима); формування навичок пізнавальної самостійності в навчальній діяльності за допомогою системи узагальнених знань (П. Гальперін, В. Корнєєв, Л. Круглик, Н. Тализіна); розвиток методологічної культури сучасного учня в межах певної галузі знань і спонукання до самостійного пізнавання за допомогою сформованого рівня методологічної культури (Г. Ламекіна, І. Лернер, С. Мірошник, П. Підкасистий, О. Савченко); формування високого рівня навчальної рефлексії та самоконтроль пізнавальної діяльності (Л. Рувінський); формування стійких прийомів пізнавальної діяльності, що призводять до самостійності у пізнаванні (Д. Богоявленська, В. Давидов, Д. Ельконін, Е. Кабанова-Меллер, Н. Менчинська, О. Топузов, Н. Усенко, А. Шуканова, Н. Щербакова).

Доведено, що категорійно-понятійне тлумачення пізнавальної самостійності з сукупності суміжних категорій - самостійна пізнавальна активність, самостійна пізнавальна діяльність, самостійна навчальна діяльність, самостійна робота - відбувалося в кінці ХХ - на початку ХХІ століття у зв'язку зі стрімким розвитком психолого-педагогічної науки, що почала виконувати нові соціальні замовлення, пов'язані з реформуванням системи освіти на засадах суб'єкт-суб'єктної парадигми. Головними тенденціями цього періоду став розвиток поняття «пізнавальної самостійності» як багатоаспектного і полідисциплінарного, відокремлення розвитку пізнавальної самостійності від удосконалення організаційних форм самостійної роботи, співвіднесення компонентів пізнавальної самостійності з компонентами навчальної діяльності. Встановлено взаємозв'язок і взаємообумовленість категорії «самостійність» з поняттями «волі», «свободи», «незалежності», «здатності вирішувати навчальну проблему власними силами», що уможливило розглядати самостійність у єдності синергетичного, мотиваційного і діяльнісного аспектів.

В останнє десятиліття з'явилося чимало праць вітчизняних науковців, які вивчають проблему пізнавальної самостійності (О. Варакути, Л. Вішнікіної, В. Гудими, В. Корнєєва, Г. Ламекіної, С. Мірошника, О. Топузова, Н. Усенко, А. Шуканової, Н. Щербакової та інші). У зв'язку з цим виявлено головні наукові підходи до проблеми пізнавальної самостійності - психоемоційний, особистісно орієнтований, діяльнісний, когнітивний і дидактичний. На підставі проаналізованої літератури визначено пізнавальну самостійність як особистісну якість учня, що дає йому змогу самостійно ставити навчально-пізнавальну мету, формулювати завдання, здобувати нові знання, володіти навичками рефлексивної діяльності, знаходити раціональні шляхи і способи пізнавання дійсності. Виходячи з цього визначення, пізнавальну самостійність учня при вивченні курсу соціально-економічної географії світу окреслено як особистісну якість, що формується відповідно до його вікових особливостей, виявляється у сформованій потребі самостійно здобувати нові знання з соціально-економічної географії світу, здійснювати ефективну рефлексію власної навчально-пізнавальної діяльності, обирати найраціональніші шляхи і способи вивчення цього навчального предмета.

Аналіз наукових підходів і категорійно-понятійної основи дослідження уможливив встановити його компонентну структуру - емоційно-мотиваційний (створення позитивного настрою для ефективної навчально-пізнавальної діяльності; розвиток потреби в здобуванні нових знань з соціально-економічної географії світу), змістово-дійовий (здобування знань з соціально-економічної географії світу, вмінь самостійно здобувати ці знання та навички самостійної пізнавальної діяльності) й морально-вольовий (розвиток особистісних якостей, безпосередньо пов'язаних з розвитком пізнавальної самостійності - цілеспрямованості, ініціативи, самоконтролю, самооцінювання, самоаналізу тощо) компоненти.

У ході дослідження доведено, що формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання географії залежить від науково-методичного забезпечення цього процесу, який накопичувався протягом багатьох десятиліть. При чому відзначено науково-методичний потенціал сучасних посібників підручників та інших наукових публікацій В.Андрєєвої, О. Бичковської, Н. Горлач, О.Горської, О. Даринського, І. Душиної, Н. Забуги, С. Капіруліної, В. Корнєєва, О. Корнєєва, С. Коберніка, Л. Круглик, О. Король, Л. Малахатки, І. Матрусова, Р. Мишинської, Т. Назаренко, Г. Понурової, В. Сиротіна, Т. Соколовської М. Студенцова, Л. Усик, О.Топузова, Є. Шипович, Л. Шилової, Т. Павловської та інших).

У дисертації виявлено головні дидактичні принципи, на яких побудовано процес формування пізнавальної самостійності учнів під час вивчення соціально-економічної географії світу: свободи вибору, відкритості процесу, діяльності, зворотного зв'язку, високого коефіцієнта корисної дії самостійних пізнавальних завдань. Установлено алгоритм формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу: 1 етап - цілепокладання - формулювання мети навчально-пізнавальної діяльності в ході вивчення соціально-економічної географії світу; 2 етап - самостійне проектування і моделювання умов досягнення навчально-пізнавальної мети; 3 етап - самостійний або за участі вчителя географії вибір засобів реалізації навчально-пізнавальної мети; 4 етап - оцінювання (самостійне і з участю педагога) наслідків пізнавальної діяльності.

Результатом теоретичного аналізу науково-педагогічної та науково-методичної літератури було створення трикомпонентної авторської технології вивчення соціально-економічної географії світу в складі: інтерактивних форм навчально-пізнавальної діяльності (ігрові технології, дискусійні форми роботи тощо); проектної методики; методики проектування і створення мультимедійних комп'ютерних презентацій за заданим проектом і обраною навчально-пізнавальною грою. Встановлено, що трикомпонентна технологія є груповою формою пошуково-дослідницької роботи старшокласників, яка дає змогу розвивати пізнавальну самостійність, яку реалізовують у формі пізнавальної активності. Сутність останньої полягає в тому, що учень у ході аналізу, порівняння, синтезу, узагальнення і конкретизації навчального матеріалу з соціальної й економічної географії світу одержує нову навчальну інформацію самостійно і вже на її основі знову застосовує методи аналізу, синтезу, порівняння тощо.

Проаналізовано комп'ютерні навчальні продукти, які впливають на формування пізнавальної самостійності старшокласників при вивченні соціально-економічної географії світу: комп'ютерні підручники посібники (електронні атласи, електронні методичні посібники, інтегровані електронні комплекси), тестуючі програми з соціально-економічної географії, ігрові комп'ютерні навчально-пізнавальні продукти. Визначено, що найдоступнішими комп'ютерними програмами, які можуть використовуватися при вивченні соціально-економічної географії світу, є: текстові редактори MS Word, MS Publisher, за допомогою яких створюють навчально-методичну документацію, необхідні дидактичні матеріали; програми для розробляння презентацій, насамперед, Power Point, які дають змогу пов'язувати інформаційні об'єкти в логічній послідовності й презентувати результати самостійно виконаних проектів; електронні таблиці MS Ехсеl, за допомогою яких будують графіки, картограми і картодіаграми з використанням статистики щодо географічних об'єктів; інтерактивні карти, наприклад, MS Map Point; завдяки їм можна працювати з електронними картами. Доведено, що реалізація розробленої в ході дослідження трикомпонентної технології вивчення соціально-економічної географії світу буде успішною за умов: чіткої постановки ігрового проектного завдання перед старшокласниками з боку вчителя географії; відповідності сформульованого завдання вікові учнів і рівневі розвитку їхнього пізнавального інтересу до курсу географії; дотримування принципу систематичності й послідовності в ході формулювання завдання і його виконання; взаємозв'язку різних видів самостійної пізнавальної діяльності; використання можливостей зв'язку урочної та позаурочної самостійної пізнавальної діяльності.

Головними детермінантами формування пізнавальної самостійності в ході вивчення соціально-економічної географії світу є: зміст навчального курсу з соціальної та економічної географії, який має відзначатися новизною, залученням сучасних досягнень географічної науки, практичним значенням навчального матеріалу; організація навчальної діяльності старшокласників, насамперед, використання новітніх технологій, серед яких ми виділили розроблену у ході дослідження трикомпонентну технологію у вигляді поєднання ігрових методик, методу проектів і використання комп'ютерних презентацій; залучення максимально можливої самостійної пізнавальної діяльності старшокласників тощо; суб'єкт-суб'єктні відносини між учасниками освітнього процесу, які детермінують спільну продуктивну пізнавальну діяльність учителя та учнів у процесі вивчання географії, педагогічний оптимізм, створення оптимальних умов для формування пізнавальної самостійності.

У дисертаційній роботі визначено мотивацію до вивчення соціально-економічної географії світу та характеристики формування пізнавальної самостійності; охарактеризовано вплив проектної методики на формування пізнавального інтересу і навчально-пізнавальної мотивації у ході вивчення соціально-економічної географії світу; обґрунтовано взаємозв'язок розвитку навчальної мотивації та характеристик навчального процесу; розкрито чинники формування пізнавального інтересу під час вивчення соціально-економічної географії світу (зміст навчального матеріалу з економічної і соціальної географії, засоби навчання географії у старших класах (у тому числі комп'ютерні), форми навчання географії, методи навчання соціально-економічної географії, специфіка групової та індивідуальної взаємодії у формуванні пізнавального інтересу).

Здійснений аналіз проблеми розвитку пізнавального інтересу й пізнавальної мотивації дає змогу стверджувати, що пізнавальний інтерес відображає пізнавальну потребу в самостійному засвоюванні нової навчальної інформації та продукуванні нової. Визначено, що на формування стійкого пізнавального інтересу впливають такі чинники: введення елементів інновацій у методику викладання навчального матеріалу з соціально-економічної географії (застосовування інноваційних методичних форм, методів і прийомів викладання соціально-економічної географії світу); використання інтерактивних (ігрові технології, дискусії) та проектних форм і методів організації навчання (проектні методики, створення комп'ютерних проектів-презентацій); вироблення сприятливого емоційного поля, яке впливає на формування емоційно-ціннісного компонента пізнавальної самостійності учнів; моделювання ситуації успіху при вивченні соціально-економічної географії світу шляхом реалізації особистісного ставлення учня до вивчення соціально-економічної географії у вигляді реалізації трикомпонентної технології вивчення цього навчального предмета.

У другому розділі «Методика формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчення соціально-економічної географії світу» визначено і розкрито головні етапи педагогічного експерименту; вивчено проблему відбору і структурування змісту навчального матеріалу з соціально-економічної географії світу відповідно пізнавальної самостійності; розроблено модель формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу; проаналізовано результати формувального етапу педагогічного експерименту.

Визначення головних етапів програми педагогічного експерименту відобразило спроектовану на початку дослідження робочу гіпотезу про те, що рівень пізнавальної самостійності учнів тісно корелює з рівнем їхньої навчальної мотивації і може бути підвищений шляхом уведення моделі пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання економічної і соціальної географії світу.

Для реалізації програми експерименту в дисертації було визначено мотиваційний, когнітивний, особистісний, діяльнісний і рефлексивний критерії та рівні (високий, достатній, початковий) сформованості пізнавальної самостійності старшокласників у процесі вивчання соціально-економічної географії світу, а саме - розкрито систему критеріїв і показників, що дає змогу виокремити рівні пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу.

Спроектована у роботі модель формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу передбачає відтворювання процесу викладання курсу географії у 10-му класі ЗОШ при введенні нових змінних - психолого-педагогічних і організаційних умов та трикомпонентної технології, які зумовлюють зміну традиційних характеристик процесу навчання, а саме - цілі та очікуваного результату.

Основними складовими педагогічної моделі є: цільовий компонент як система мети і завдань реорганізації навчально-виховного процесу задля зростання його продуктивності й ефективності з огляду на предмет наукового інтересу дослідника; технологічний компонент як сукупність форм, методів, засобів і прийомів реалізації поставлених дослідником завдань; результативний компонент як уявний ідеальний образ очікуваного результату (суб'єкту навчально-виховного процесу, його базових характеристик, тощо), якого можна досягнути в ході впровадження моделі у процес освіти (рис. 1).

Цільовий компонент моделі безпосередньо реалізується через організаційний і змістовий та забезпечує реалізацію результативного компонента. При формулюванні мети і завдань моделі формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу ми керувалися результатом, якого прагнули досягти - забезпечити високий рівень пізнавальної самостійності старших школярів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу. Тому метою експериментальної роботи є підвищення рівня пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу шляхом підвищення рівня навчальної мотивації; здобування знань, формування самостійних умінь і навичок пізнавальної діяльності; оволодіння способами пізнавальної діяльності. Організаційний компонент передбачає визначення організаційних і психолого-педагогічних умов для забезпечення формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу, а також способу і теоретико-методичних основ організації дидактичного процесу. Методика викладання окремих дисциплін у школі в контексті формування пізнавальної самостійності повинна забезпечувати такі вимоги: організаційні (забезпечення варіативності змісту навчального курсу, увага на формулювання завдань для самостійної роботи у вигляді спеціально розроблених ігрових завдань і тем для навчально-пізнавальних проектів, використання інноваційних підходів у навчанні); ціннісно-мотиваційні (стимулювання навчальних досягнень учня, мотивація до самостійної роботи, формування ціннісного ставлення до пізнавальної самостійності); діяльнісні (створення ситуацій самостійної пізнавальної активності школярів на уроці, розвиток пошукових, творчих і аналітико-синтетичних умінь учнів, забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату на уроці шляхом розвитку співробітництва суб'єктів освітнього простору).

Технологічний компонент моделі формування пізнавальної самостійності учнів у

Рис. 1. Модель структури і процесу формування пізнавальної самостійності учнів у ході вивчення економічної і соціальної географії світу

процесі вивчання соціально-економічної географії світу відображає тематичне і процесуальне насичення методики викладання географії у старшій школі спеціально підібраними формами і методами. У роботі подано класифікацію методів і прийомів навчання за рівнем пізнавальної самостійності старших школярів.

Упровадження запропонованої технології і моделі у процес навчання експериментальних груп уможливило одержати такі результати. Мотивація успіху у школярів експериментальної групи після формувального етапу педагогічного експерименту зросла більше, як удвічі (з 20 % до 54,1 %), що вказує на стійкість пізнавальних інтересів та спрямованість особистості школярів на самостійне вивчення соціально-економічної географії світу і використання здобутих у процесі навчання знань. Видозмінилися особливості розподілу рівня активності школярів експериментальної групи за шкалами: після формувального етапу педагогічного експерименту основна частка припадає на високий рівень навчальної активності (62,4 % досліджуваних), тоді як у контрольній групі основна масова доля відповідей респондентів припадає на високий рівень навчальної активності (62,4 % досліджуваних), тоді як у контрольній групі основна масова доля відповідей респондентів припадає на середній рівень активності у навчанні (60,9 % старшокласників). Високий рівень якості знань старшокласників експериментальної групи після формувального етапу педагогічного експерименту зріс на 16,5 %, низький рівень відсутній (0 %). Високі показники якості знань у досліджуваних експериментальної групи зросли з 36,5 % до 55,3 %, різниця між показниками становить 18,8 %, у контрольній групі школярів цей рівень зріс лише на 2,3 %.

Сукупність одержаних показників дала змогу узагальнити дані щодо рівня сформованості пізнавальної самостійності старшокласників (табл. 1).

Таблиця 1 - Розподіл респондентів контрольної і експериментальної груп за рівнями пізнавальної самостійності до і після формувального етапу педагогічного експерименту

Учні експериментальної групи після формувального етапу педагогічного експерименту володіють більш значними та значимими результатами рівня сформованості пізнавальної самостійності (94,1 % досліджуваних мають високий і достатній рівні пізнавальної самостійності), що підтверджує ефективність запропонованої методики викладання соціально-економічної географії світу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз значущої проблеми педагогічної теорії і практики викладання у загальноосвітній школі - формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу. Результати проведеного дослідження дають змогу дійти таких загальних висновків.

1. У процесі дослідження доведено, що проблему пізнавальної самостійності розглядають нині як засіб розвитку творчих здібностей учня, що згодом стає необхідною передумовою здобування ним достатнього творчого професійного потенціалу. Виявлено, що в історії педагогіки (Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, А. Дістервег, К. Ушинський та ін.) розвиток пізнавальної самостійності не виокремлювали в цілісну наукову проблему, а розглядали натомість у площині кількох взаємопов'язаних категорій - самостійної роботи, самостійної пізнавальної діяльності, пізнавальної активності, самостійності у вивченні окремих предметів тощо. Доведено, що найсистемнішого характеру проблема пізнавальної самостійності набула в працях К. Ушинського.

У дисертації формування пізнавальної самостійності розглянуто з позицій особистісно орієнтованого підходу як базового. Крім того, погляди науковців на розвиток пізнавальної самостійності учнів класифіковано на психоемоційний, діяльнісний, когнітивний і дидактичний підходи.

У структурі пізнавальної самостійності внаслідок проведеного аналізу виокремлено кілька головних компонентів: емоційно-мотиваційний, змістовно-дійовий та морально-вольовий.

Категорійний аналіз проблеми дослідження дає змогу стверджувати, що пізнавальна самостійність - це особистісна якість учня, яка уможливлює самостійно ставити навчально-пізнавальну мету, набувати нові знання, володіти навичками рефлексивної діяльності, знаходити раціональні шляхи і способи пізнавання дійсності. Виходячи з цього визначення, вважаємо, що пізнавальна самостійність старшокласника при вивченні курсу соціально-економічної географії світу - це його особистісна якість, яка формується відповідно до вікових особливостей, виявляється у сформованій потребі самостійно здобувати нові знання, здійснювати ефективну рефлексію власної навчально-пізнавальної діяльності, обирати найраціональніші шляхи і способи вивчення соціально-економічної географії світу.

2. У дисертації визначено місце і роль розвитку пізнавального інтересу та навчально-пізнавальної мотивації у процесі вивчання соціально-економічної географії світу. Здійснено аналіз понять «пізнавальний інтерес» та «навчальна мотивація» відносно предмета дослідження. Розглянуто головні групи навчальних мотивів - пізнавальні й соціальні. Проаналізовано мотивацію прагнення до успіху і уникнення невдачі в навчально-пізнавальній діяльності старшокласників при негативному, нейтральному, позитивному пізнавальному, позитивному відповідальному та позитивному творчому ставленні до вивчання соціально-економічної географії світу.

Доведено, що виокремлені в процесі дослідження складові трикомпонентної методики формування пізнавального інтересу учнів детермінують розвиток їхньої навчально-пізнавальної мотивації (вступної і поточної) й пізнавального інтересу в процесі вивчання соціально-економічної географії світу.

Виділено головні чинники формування пізнавального інтересу в контексті проблеми дослідження: зміст навчального матеріалу; засоби навчання соціально-економічної географії світу; форми і методи навчання; особливості групової та індивідуальної взаємодії у виконанні ігрових проектних методик.

Проведений науковий аналіз проблеми розвитку пізнавального інтересу і пізнавальної мотивації у контексті формування пізнавальної самостійності школярів дає змогу стверджувати, що пізнавальний інтерес відображає пізнавальну потребу в самостійному засвоюванні нової навчальної інформації та продукуванні нової, і, як наслідок - впливає на формування пізнавальної самостійності учнів.

3. У дослідженні проаналізовано місце і роль соціально-економічної географії світу в процесі формування пізнавальної самостійності старшокласників з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей; виявлено головні принципи практичної реалізації методики формування пізнавальної самостійності: свободи вибору, відкритості, діяльності, зворотного зв'язку, високого коефіцієнта корисної дії.

Дослідження дає змогу стверджувати, що алгоритм формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу є сукупністю взаємопов'язаних кроків: цілепокладання, самостійне моделювання умов пізнавання, вибір засобів реалізації, оцінювання й рефлексія. На основі цього алгоритму побудовано авторську трикомпонентну методику формування пізнавальної самостійності старшокласників у складі ігрової методики, проектної методики і методики створення і використання інформаційно-комп'ютерних технологій. Доведено, що кожен з компонентів виконує свою функцію у загальній методиці, а сама трикомпонентна методика є груповою формою пошуково-дослідницької роботи старшокласників, яка уможливлює розвивати пізнавальну самостійність і є міждисциплінарною в умовах загальноосвітньої школи.

Проаналізовано сутність і зміст ігрових методик, методики навчально-пізнавального проектування та методики використання інформаційно-комп'ютерних технологій на уроках соціально-економічної географії світу. Доведено, що сучасна методика викладання географії цілком обґрунтовано звертається до методичного і дидактичного потенціалу навчальних ігор як можливості ефективної організації взаємодії педагога й учнів з елементами змагання і співробітництва. Подано зміст головних компонентів навчально-пізнавальної гри: ігрового задуму, правил і дій гри, її обладнання і передбачення.

Висвітлено зміст і значення проектної методики для формування пізнавальної самостійності старшокласників. Розглянуто головні типи і види навчально-пізнавальних проектів - інформаційні, дослідницькі, практико-орієнтовані та ін. Доведено, що, залежно від поставленої навчально-пізнавальної мети, закладений в основу авторської трикомпонентної методики проект є груповим тривалим проектом, що здійснюється на правах партнерства з учителем, і може бути інформаційним, дослідницьким, творчим, прикладним і практико-орієнтованим, залежно від вибору учнів. Окрім того, він може поєднувати інформаційні й творчі характеристики, або ж дослідницькі й практико-орієнтовані.

У науковій роботі доведено значення сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій для формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу. Відзначено, що при цьому реалізовуються головні дидактичні принципи навчання географії: науковості, доступності, активності, систематичності й послідовності, наочності, міцності засвоювання. Виявлено наявний потенціал інформаційно-комп'ютерного забезпечення викладання соціально-економічної географії світу - комп'ютерні підручники, програми-тести, ігрові комп'ютерні продукти. Доведено, що відмінність авторської трикомпонентної методики вивчення соціально-економічної географії світу полягає у тому, що в ній, поряд з готовими комп'ютерними продуктами, створюється власний авторський учнівський комп'ютерний продукт, який сприяє розвиткові їхньої пізнавальної самостійності. Цей продукт розробляють у вигляді групового пізнавального проекту (який створюють частково або повністю за допомогою комп'ютерної техніки), а також у вигляді комп'ютерної презентації результатів проекту.

4. У дисертаційній роботі обґрунтовано сутність і види педагогічного моделювання, теоретико-методологічні засади розробляння моделі формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу, представлено трикомпонентну технологію вивчення соціально-економічної географії світу.

Розроблена на формувальному етапі педагогічного експерименту модель формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу містить такі компоненти: цільовий, організаційний, змістовий і результативний. Цільовий компонент моделі безпосередньо реалізується через організаційний і змістовий та забезпечує втілення результативного компонента. Тому метою експериментальної роботи є підвищення рівня пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу шляхом підвищення рівня навчальної мотивації; формування самостійних умінь та навичок у виборі елементів пізнавання; оволодіння способами пізнавальної діяльності. Мета реалізується через вирішення системи завдань: створення організаційних і психолого-педагогічних умов для забезпечення формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу; застосування форм і методів навчання, спрямованих на розвиток навчальної мотивації, пізнавальної самостійності й активності старших школярів; використання у навчальній та позанавчальній діяльності учнів пізнавальних завдань, спрямованих на формування пізнавальної самостійності. Організаційний компонент моделі передбачав виокремлення визначення організаційних і психолого-педагогічних умов для забезпечення формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу, до яких віднесено: організаційні (забезпечення варіативності змісту навчальної програми, увага на формулювання завдань для самостійної роботи, використання проблемного підходу у навчанні); ціннісно-мотиваційні (стимулювання навчальних досягнень учня, мотивація до самостійної роботи, формування ціннісного ставлення до пізнавальної активності та навчального предмету); діяльнісні (створення ситуацій самостійної пізнавальної активності школярів на уроці, розвиток пошукових, творчих і аналітико-синтетичних умінь учнів, забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату на уроці шляхом розвитку співробітництва суб'єктів освітнього простору). Реалізація зазначених умов відбувалася в ході формувального етапу педагогічного експерименту шляхом уведення у експериментальні класи трикомпонентної технології вивчення соціально-економічної географії світу. Змістовий компонент моделі формування пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчання соціально-економічної географії світу відображає тематичне і процесуальне насичення методики викладання географії у старшій школі спеціально підібраними формами і методами, результативний компонент - очікуваний результат у вигляді високого рівня пізнавальної самостійності старших школярів.

5. Упровадження зазначеної методики дало змогу підтвердити її ефективність, одержані результати розподілилися таким чином: мотивація успіху у школярів експериментальної групи після формувального етапу педагогічного експерименту зросла більше, як удвічі (з 20 % до 54,1 %); характер розподілу рівня активності школярів експериментальної групи за шкалами видозмінилася - основна частка припадає на високий рівень навчальної активності (62,4 % досліджуваних), тоді як у контрольній групі основна масова доля відповідей респондентів припадає на середній рівень активності у навчанні (60,9 % старшокласників); високий рівень якості знань старшокласників експериментальної групи після формувального етапу педагогічного експерименту зріс на 16,5 %, низький рівень відсутній (0 %). Високі показники якості знань у досліджуваній експериментальній групі зросли з 36,5 % до 55,3 %, різниця між показниками становить 18,8 %, у контрольній групі школярів цей рівень зріс лише на 2,3 %. Учні експериментальної групи після формувального етапу педагогічного експерименту володіють більш значними і значимими результатами рівня пізнавальної самостійності (94,1 % досліджуваних мають високий і достатній рівні пізнавальної самостійності), що підтверджує ефективність запропонованої методики викладання соціально-економічної географії світу.

Представлене дисертаційне дослідження не претендує на повноту і завершеність розв'язання проблем методики формування пізнавальної самостійності учнівської молоді. Передбачається продовження наукового пошуку за такими напрямками: удосконалення навчально-методичного забезпечення (створення інструктивно-методичних матеріалів, робочих програм і робочих зошитів з урахуванням сучасних вимог до змісту методики викладання); удосконалення системи форм, методів і прийомів формування пізнавальної самостійності учнів тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України

1. Яковлева В. А. Використання новітніх інформаційних комп'ютерних технологій в процесі вивчення соціально-економічної географії світу / В. А. Яковлева // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць. - К. : Пед. думка, 2010. - Вип. № 1 (10). - С. 176-180.

2. Яковлева В. А. Відбір та структурування змісту навчального матеріалу з соціальної та економічної географії світу відповідно пізнавальної самостійності / В. А. Яковлева // Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном : зб. наук. праць. - Слов'янськ : СДПУ, 2010. - Вип. 5. - C. 276-284.

3. Яковлева В. А. Сучасний стан формування пізнавальної самостійності в практиці викладання економічної і соціальної географії світу / В. А. Яковлева // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. праць. - Київ-Вінниця : ТОВ Планер, 2010. - № 25. - С. 110-116