Теоретичні і методичні засади формування предметних компетенцій з хімії у майбутніх фахівців екологічних спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

УДК 378.14 : 54 : 504

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ З ХІМІЇ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

13.00.02 - теорія та методика навчання (хімія)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ЗАБЛОЦЬКА Ольга Сергіївна

Київ - 2011



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському національному агроекологічному університеті.

Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор Величко Людмила Петрівна, Інститут педагогіки НАПН України,

завідувач лабораторії хімічної і біологічної освіти.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор Чайченко Надія Натанівна, Комунальний заклад «Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», завідувач кафедри теорії та методики вищої професійної освіти;

доктор технічних наук, професор Петрук Василь Григорович, Вінницький національний технічний університет, директор Інституту екології та екологічної кібернетики;

доктор педагогічних наук, доцент Лукашова Ніна Іванівна, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, доцент кафедри хімії.

Захист відбудеться 9 вересня 2011 р. о 14⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.11 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий 1 серпня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.М. Скиба



АНОТАЦІЇ

Заблоцька О.С. Теоретичні і методичні засади формування предметних компетенцій з хімії у майбутніх фахівців екологічних спеціальностей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (хімія). - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2011. хімія екологічний навчання освіта

Дисертацію присвячено актуальній проблемі формування предметних компетенцій з хімії у студентів екологічних спеціальностей. Науково обґрунтовано та розроблено концепцію і модель формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у студентів. Сформульовано перелік та розкрито зміст предметних компетенцій з хімії, визначено критерії та вимірники рівнів їх сформованості, представлено “дерево компетенцій” для вищої екологічної освіти. Виявлено міждисциплінарні зв'язки, розроблено методику навчання та навчально-методичний комплект дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”. Проведено перевірку педагогічної ефективності розробленої методики. Встановлено необхідність доповнення традиційного змісту характеристики речовин (склад - будова - властивості - застосування) новою термінальною ланкою - вплив на довкілля.

Ключові слова: предметні компетенції з хімії, вища екологічна освіта, модель формування компетенцій, методика навчання хімії, вплив хімічних сполук на довкілля.



Заблоцкая О.С. Теоретические и методические основы формирования предметных компетенций по химии у будущих специалистов экологических специальностей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (химия). - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена актуальной проблеме формирования предметных компетенций по химии у студентов экологических специальностей. Определена степень реализации компетентностного подхода в международной и отечественной теории и практики, в том числе - высшей школы. Раскрыто содержание и иерархию понятий “компетентность”, “квалификация”, “компетенции”, “предметные компетенции”. Это позволило рассматривать предметные компетенции с четырех позиций: как личностные категории студентов, которые состоят из предметных ценностных ориентаций, начального личностного предметного опыта, предметных знаний, умений, навыков и личностных черт; как результат приобретения студентами всех форм и видов предметного опыта; как способность студентов в стандартных и нестандартных условиях самостоятельно решать теоретические и практические задачи учебной дисциплины относительно объектов материального мира и их отражения в сознании студентов и быть ответственным за нее; как воплощение общепредметных (профессиональных) и ключевых компетенций на предметном уровне.

Сформулирован такой перечень предметных компетенций по химии для высшего экологического образования: применение основных понятий, законов, теорий, принципов и концепций химии, современной химической номенклатуры для объяснения сущности и закономерностей протекания процессов, которые происходят в природной и техногенной окружающей среде; владение методологией химической науки как основы экологических исследований; виявление взаимозависимости между структурой, свойствами, нахождением в природе, биологическими функциями, применением неорганических и органических веществ для объяснения характера их влияния на окружающую среду; определение генетических связей между веществами для понимания процессов миграции и круговорота химических элементов в биосфере; владение техникой химического эксперимента и применения современного химического оборудования с целью приобретения опыта, необходимого для изучения объектов и явлений окружающей среды; исследование химических процессов, качественного и количественного состава, строения, свойств, распространения в природе веществ как необходимого условия объективной оценки состояния окружающей среды; проведение расчетов, статистической и графической обработки результатов исследования для определения соответствия объектов окружающей среды установленным стандартам и нормативам; самостоятельное теоретическое и практическое получение знаний о химических аспектах окружающей среды и их систематизация в виде отчета, статьи, доклада на научной конференции как предпосылка решения профессионально-практических заданий. Раскрыто содержание этих компетенций в пределах модулей и тем нормативного курса “Химия с основами биогеохимии” в последовательности: ключевые и общепредметные компетенции; круг реальных объектов действительности, которые изучаются дисциплиной; значимость компетенции; знания; умения и навыки.

Выявлены междисциплинарные связи дисциплины “Химия с основами биогеохимии” с другими нормативными курсами циклов естественно-научной, профессиональной и практической подготовки. Сформировано “древо компетенций” для высшего экологического образования. Раскрыта синергетическая природа процесса формирования предметных компетенций, как сложной, открытой, нелинейной, нестабильной, способной к самоорганизации системы. Осуществлен системный анализ предметных компетенций.

Обоснована концепция и разработана модель формирования, контроля и оценивания предметных компетенций у студентов, в который согласовано цель предметного обучения, содержание и структура предметных компетенций и учебной дисциплины, условия, этапы, методы, средства, формы организации учебного процесса и учебной деятельности студентов, результат предметного обучения (предметные компетенции), который контролируется и оценивается при помощи целостной системы контрольно-оценочных мероприятий. Определены критерии и показатели уровней сформированости предметных компетенций по химии. Раскрыто содержание рефлексивной деяльности студентов на каждом из этапов формирования предметных компетенций.

На основе компетентносного подхода разработаны и внедрены в процесс обучения химии студентов экологических специальностей методика преподавания и учебно-методический комплект дисциплины “Химия с основами биогеохимии” (типовая учебная программа, учебное пособие с грифом Министерства образования и науки Украины, методические рекомендации для преподавателей и студентов, рабочие журналы для лабораторних занятий, задания для самостоятельной работы и портфолио студентов). Доказана их педагогическая эффективность.

Установлена необходимость дополнения традиционного содержания характеристики веществ (состав - строение - свойства - применение) новым терминальным звеном “влияние на окружающую среду”.

Ключевые слова: предметные компетенции по химии, высшее экологическое образование, модель формирования компетенций, методика обучения химии, влияние химических соединений на окружающую среду.



Zablotska O.S. Theoretical and Methodological Prerequisites of Ecology Majoring Students' Chemistry Subject Competences Development. - Manuscript.

The dissertation on getting the scientific degree of a doctor of pedagogical sciences in speciality 13.00.02 - theory and methods of learning (chemistry). - National pedagogical university named after M.P. Dragomanov. - Kyiv, 2011.

The dissertation is devoted to an actual problem of ecology majoring students' subject competences development in chemistry. Scientifically substantiated and elaborated were conception and model of students' subject competences development, control and evaluation. The list of subject competences in chemistry was formulated and their content was described, criteria and level measurement tools of their development were defined, the "competence tree" in the higher ecological education was presented.

Intersubject connections were found out, methodology and the complete set of learning materials for teaching "Chemistry with basic biogeochemistry" were elaborated. The pedagogical effectiveness of the methodology elaborated was checked up. The revision necessity of the traditional content of chemical substances' description (composition - building - features - usage) was proved through adding a new link - environment influence.

Key words: chemistry subject competences, higher ecological education, competencies development model, chemistry teaching methods, environmental influence of chemical compounds.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інтеграція України в єдиний Європейський освітній простір, розпочата з підписання Лісабонської угоди, Берлінського Комюніке та Болонської конвенції, передбачає модернізацію вищої освіти шляхом упровадження цілої низки інновацій, зокрема й компетентнісного підходу. Згідно з Білою книгою національної освіти України компетентнісний підхід нині визнано концептуальним орієнтиром для всіх рівнів навчання. Перехід від знаннєвої до компетентнісної парадигми освіти передбачає підготовку творчої, активної й конкурентоспроможної особистості, здатної до саморозвитку та суспільного адаптування. У світлі такої трансформації вимог до підготовки фахівців перед вищою школою постає завдання формування у студентів ключових, загальнопредметних (професійних) та предметних компетенцій. У зв'язку з цим виникає потреба в розробці теоретичних і методичних засад формування предметних компетенцій у студентів, компетентнісній переорієнтації нормативних документів вищої школи, визначенні переліку компетенцій та їх упровадженні у зміст навчальних дисциплін шляхом підготовки навчальних програм, підручників, посібників та інших дидактичних матеріалів.

Аналіз нормативної бази вищої школи, дисертацій та наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних методистів засвідчує значні здобутки на шляху розробки теорії та упровадження компетентнісного підходу в освітянську практику: розкрито сутність підходу (С. Адам, А.Л. Андрєєв, В.І. Байденко, Н.М. Бібік, В.А. Болотов, Н.В. Борисова, А.К. Грабовий, Н.О. Гришанова, Л.Д. Давидов, Е.Ф. Зеєр, І.А. Зимня, І.А. Зязюн, Т.П. Кобильник, Е.В. Масалкова, А.М. Митяєва, Т.Ю. Морозова, О.В. Овчарук, С.І. Осипова, Л.І. Паращенко, Ю.В. Пестерєва, Т.П. Пєтухова, О.І. Пометун, С.В. Попова, Т.А. Ратт, І. Родигіна, О.Я. Савченко, В.В. Сєріков, С.Е Трубачева, А.В. Хуторской, О.В. Шавальова, Ф.Г. Ялась), поняття компетентності (А.Л. Андрєєв, В.А. Болотов, С. Бондар, Л. Глазунова, Т.М. Гуріна, І. Гушлевська, О.І. Іваницький, В.А. Кальней, О.К. Корсакова, В.В. Краєвський, Н.В. Кузьміна-Гаршина, Ю. Кулакевич, С.П. Куриленко, А.К. Маркова, Р.П. Мільруд, О.І. Перепьолкіна, О.І. Пометун, Ю. Рибінська, А.Я. Савельєв, Д.М. Садкер, М.П. Садкер, В.В. Сєріков, Я. Сікора, Д.В. Трубачева, А.В. Хуторской, І. Чемерис, М.А. Чошанов, С.Є. Шишов, Е. Шорт, Н.В. Якса), структуру компетенції (Е.Г. Азимов, О.Ф. Алексєєва, О.М. Бабенко, Н.М. Бібік, Л.Я. Бірюк, С. Бондар, Л.П. Величко, Л. Глазунова, Н.О. Гришанова, М.І. Д'яченко, І.А. Зимня, Е.Ф. Зеєр, А.М. Князєв, Т.А. Кравченко, В.В. Краєвський, О.О. Лаврентьєва, М.Д. Лаптєва, М.В. Литвиненко, Л.В. Лісовенко, Н.А. Морозова, О.І. Пометун, О.І. Перепьолкіна, Д. Равен, О.Я. Савченко, М.М. Савчин, G. Spector, С.Є. Трубачева, П. Хоменко, А.В. Хуторской, І. Чемерис, С.Є. Шишов, Н.С. Щерба, Н.В. Якса); визначено ключові та загальнопредметні компетенції (Н.М. Бібік, Н. Авдєєва, Т. Григорчук, І.А. Зимня, Т.Е. Ісаєва, В.В. Краєвський, О.В. Овчарук, Л.І. Паращенко, Е.В. Масалкова, В.А. Петрук, О.І. Перепьолкіна, О.І. Пометун, С.В. Попова, Т.П. Пєтухова, О.Я. Савченко, А.В. Хуторской), предметні компетенції (Н. Авдєєва, О.М. Бабенко, Т.Є. Ісаєва, А.К. Грабовий, Г.А. Лашевська, О.І. Перепьолкіна, Ю.В. Пестерєва, О.І. Пометун, С.А. Раков, С.Д. Рудишин, М.М. Савчин, Т.Б. Табардакова, С.Е. Трубачева, П. Хоменко, А.В. Хуторской, висновки роботи семінару МОН України та Проекту ПРООН “Освітня політика та освіта “рівний - рівному”); визначено шляхи розробки освітніх стандартів на основі компетентнісного підходу (О. Голубенко, Т. Морозова, О.Я. Савченко, А.В. Хуторской, комплекс нормативних документів для розроблення складових системи Галузевих стандартів вищої освіти); створено перші Галузеві стандарти вищої освіти; розроблено методичні підходи до формування компетенцій, а саме: умови (В.І. Бондар, А.К. Грабовий, Т. Григорчук, А.М. Митяєва, Ю.В. Пестерєва, І. Родигіна, С.Д. Рудишин, О.Я. Савченко, С.Е. Трубачева, А.В. Хуторской), принципи, методи (Н.В. Борисова, О.О. Вербицький, Е.Ф. Зеєр, І.Г. Єрмаков, Т.П. Кобильник, В.Б. Кузов, В. Лобода, Н.І. Лукашова, К. Меєр, А.М. Митяєва, В.А. Петрук, М.В. Пироженко, О.В. Овчарук, С.І. Осипова, Л.І. Паращенко, О.І. Пометун, С.А. Раков, В.А. Рибальський, І. Родигіна, С.М. Самарина, А. Сидоренко, А. Соломатін, Ю. Сурмин, М.А. Федорець, О.В. Шавальова), етапи (А.К. Грабовий, К.К. Платонов, С.Е. Трубачева, П. Хоменко, Г.А. Циммерман, Г. Удовиченко), форми організації навчальної діяльності студентів (В.І. Бондар, С. Бурдіна, Т.А. Логвіна-Бик, М.В. Пироженко, І. Родигіна, С.Д. Рудишин, Н.Г. Сидорчук, І. Сергієва, О. Скнарь, Є. Хриков, О.Г. Ярошенко) та засоби (І. Родигіна, С.Д Рудишин). Визначено також підходи до контролю й оцінювання сформованості компетенцій, зокрема: розкрито педагогічні умови моніторингу компетенцій (Н.М. Байдацька); розроблено методологію відбору вимірників компетенцій (ОЕСD); встановлено пріоритетні технології моніторингу навчальних досягнень (компетенцій); розроблено засоби вимірювання (О.П. Петращук, С.А. Раков) та критерії діагностики рівнів сформованості предметних компетенцій (Н.М. Байдацька, А.К. Грабовий, А.Д. Давидов, Е.І. Клейман, О.І. Локшина, О.П. Петращук, В.А. Петрук, С.А. Раков, С.Д. Рудишин).

Що стосується упровадження компетентнісного підходу в хімічній освіті всіх рівнів, то розроблено лише окремі питання, пов'язані з класифікацією предметних компетенцій з хімії для загальноосвітньої школи, визначенням умов їх формування (О.М. Бабенко, А.К. Грабовий, М.М. Савчин, Н.Н. Чайченко) та діагностикою рівнів сформованості експериментальних предметних компетенцій з хімії (А.К. Грабовий). Серед теоретичних і методичних надбань немає завершених комплексних досліджень формування предметних компетенцій з хімії для вищої школи, зокрема у студентів екологічних спеціальностей. Одну з причин вбачаємо у відсутності переліку предметних компетенцій з хімії в Галузевому стандарті вищої освіти України та в чинній програмі нормативної дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”, в якій вимоги до підготовки студентів-екологів викладено традиційно - у формі “знати” та “вміти”. Як наслідок, гальмується процес упровадження компетентнісного підходу в практику вивчення хімії студентами-екологами. Студенти не повною мірою усвідомлюють місце хімічної підготовки в системі екологічної освіти майбутніх компетентних фахівців.

Існує низка суперечностей у хімічній підготовці екологів у вищій школі, а саме між:

· суспільними вимогами щодо компетентнісного спрямування вищої освіти та неоднозначністю трактування поняття компетенцій, зокрема предметних, їх змісту, структури та місця в компетентнісній ієрархії;

· необхідністю формування компетенцій студентів та невизначеністю предметних компетенцій з дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”;

· традиційним змістом хімічної підготовки і новітніми науковими знаннями з хімії та екології;

· вимогами до перебудови навчального процесу на основі компетентнісного підходу, який передбачає зростання частки самостійної роботи студентів, зокрема науково-дослідної, та переважанням передачі готових знань;

· потребою в контролі й оцінюванні рівнів сформованості предметних компетенцій, зокрема з хімії у студентів-екологів, й недостатньою розробленістю для цього критеріїв і вимірників.

Необхідність розв'язання цих суперечностей зумовлює актуальність і соціально-педагогічну значущість теми дослідження: “Теоретичні і методичні засади формування предметних компетенцій з хімії у майбутніх фахівців екологічних спеціальностей”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до наукової тематики кафедри хімії Житомирського національного агроекологічного університету “Теорія і практика формування хімічної компетентності студентів агроекологічного університету” (протокол № 8 від 24.04. 2005 р.) та тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії хімічної і біологічної освіти Інституту педагогіки НАПН України з проблеми “Методичні засади профільного навчання хімії в загальноосвітніх навчальних закладах” (номер державної реєстрації 0103U000324), яка розроблялася згідно із договором про наукове співробітництво між Державним агроекологічним університетом (м. Житомир) (нині Житомирський національний агроекологічний університет) та Інститутом педагогіки НАПН України (договір укладено 29.05. 2006 р.). Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Державного вищого навчального закладу “Державний агроекологічний університет” (протокол № 2 від 05.10. 2007 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 18.12. 2007 р.).

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та розробці теоретичних і методичних засад формування предметних компетенцій з хімії у студентів екологічних спеціальностей.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

1. Вивчити стан розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній теорії й практиці вищої освіти.

2. Обґрунтувати загальну концепцію та розробити модель формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у студентів, визначити особливості їх реалізації у процесі формування предметних компетенцій з хімії у студентів-екологів з урахуванням сучасних наукових підходів до характеристики речовин.

3. Розробити перелік предметних компетенцій з хімії до навчальної програми дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”, розкрити їх зміст та встановити місце в екологічній компетентнісній ієрархії (“дереві компетенцій”).

4. На основі концепції та моделі формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій з хімії відібрати і структурувати зміст курсу “Хімія з основами біогеохімії”, розробити методику його вивчення студентами-екологами з використанням навчально-методичного комплекту.

5. З'ясувати міждисциплінарні зв'язки курсу “Хімія з основами біогеохімії” та скоординувати з іншими нормативними дисциплінами циклів природничо-наукової, професійної та практичної підготовки.

6. Проаналізувати підходи до вивчення впливу речовин на довкілля, визначити його місце в ланцюзі характеристики речовин.

7. Експериментально перевірити ефективність методики навчання дисципліни “Хімія з основами біогеохімії” з метою формування предметних компетенцій з хімії у майбутніх фахівців екологічних спеціальностей.

Об'єктом дослідження є процес навчання хімії студентів екологічних спеціальностей.

Предмет дослідження становлять зміст і структура предметних компетенцій з хімії, форми організації навчального процесу й навчальної діяльності студентів, етапи, методи та засоби формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій з хімії студентів екологічних спеціальностей.

Загальна гіпотеза. Ми припустили, що досягненню мети хімічної підготовки студентів-екологів сприятиме розробка й упровадження в навчальний процес вищої екологічної освіти концепції і моделі формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у студентів та методики викладання дисципліни “Хімія з основами біогеохімії” на компетентнісній основі, які охоплять мету предметного навчання, зміст і структуру предметних компетенцій з хімії, умови, етапи, методи, засоби, форми організації навчального процесу й навчальної діяльності студентів, результат вивчення навчальної дисципліни (предметні компетенції), який контролюється й оцінюється за допомогою цілісної системи контрольно-оцінних заходів.

Концепція дослідження спирається на такі положення:

· об'єктивна потреба в трансформації традиційної знаннєвої парадигми освіти в компетентнісну зумовлюється процесами глобалізації та інтеграції в усіх галузях людської діяльності, зокрема й в освіті;

· упровадження компетентнісного підходу в предметну підготовку студентів з хімії ґрунтується на гуманістичній парадигмі і забезпечується такими її ключовими, сутнісними характеристиками, як особистісна орієнтація освіти, демократизація, інноваційність, безперервність та інформатизація;

· ідея компетентнісно орієнтованої освіти зумовлює необхідність координації змісту хімічних дисциплін з іншими дисциплінами вищої школи;

· модернізація навчання хімії у вищій екологічній освіті на компетентнісній основі вимагає залучення новітніх наукових знань з хімії та екології, прогресивного вітчизняного і зарубіжного педагогічного досвіду, оновлення на цій основі змісту хімічних дисциплін, розробки концептуальних засад, методичних підходів та засобів формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у студентів;

· реалізація компетентнісної моделі освіти у вищій школі спрямовує процес вивчення хімії на інтелектуально-творчий розвиток особистості студентів, збільшення частки їх самостійної роботи та практичної складової навчання, активізації дослідницької та рефлексивної діяльності;

· якісна предметна підготовка з хімії майбутніх фахівців у галузі екології є неодмінною складовою їх фахової компетентності;

· розробка концепції формування предметних компетенцій у студентів має ґрунтуватися на методологічних принципах об'єктивності, системного, діяльнісного, генетичного й синергетичного підходів та концептуальної єдності дослідження.

Методологічну основу дослідження становлять філософські закони і принципи наукового пізнання: об'єктивності, системного, діяльнісного, генетичного й синергетичного підходів, концептуальної єдності дослідження, теорії діяльності, ідеї цілісності матеріального світу.

Теоретичною базою дослідження стали основні наукові положення компетентнісного (А.Л. Андрєєв, В.І. Байденко, Н.М. Бібік, В.А. Болотов, Е.Ф. Зеєр, І.А. Зимня, І.А. Зязюн, О.В. Овчарук, О.І. Пометун, С.Е Трубачева, А.В Хуторской та ін.), особистісно орієнтованого (С.У Гончаренко, Н.І. Лукашова, Ю.І. Мальований, С.Д Рудишин, О.Я. Савченко, С.Л. Яценко, І.Д. Бех та ін.), діяльнісного (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, О.Ю. Леонтьєва та ін.), системного (А. Амбросов, В. Буряк та ін.), синергетичного (Л.П. Величко, А.П. Вірковський, С.У. Гончаренко, И. Пригожин та ін.) та аксіологічного (О.М. Гринчишин, В.Й. Гриньов, Л.І. Довгань, І.О. Матвієнко, Н.Г. Набіуліна, М.В. Шевчук та ін.) підходів до навчання у середній та вищій школі, концепція мотивації навчальної діяльності (О.М. Гринчишин, Л.І. Довгань, А.К. Маркова, І.О. Матвієнко, Н.Г. Набіуліна, С.Д. Рудишин, Т.В. Сердюк, І.С. Смолєнцева, М.І. Старов та ін.), ідеї реалізації міжпредметних зв'язків у процесі навчання (В.А. Болотов, Н.М. Буринська, І.Д. Звєрєв, В.Н. Келбакін, В.Н. Максимова, В.В. Сериков, Н.П. Федорова та ін.), теорія активних та інтерактивних методів навчання (Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, О.О. Вербицький, О.І. Іваницький, І.Р. Єрмаков, Д.Г. Левітес, И.Я. Лернер, В. Лобода, Н.І. Лукашова, К. Меєр, О.І. Пометун, В.І. Рибальський, С.М. Самарина, Г.К. Селевко, Т.І. Шамова, Г.І. Щукіна та ін.), дидактична концепція групової навчальної діяльності школярів (О.Г. Ярошенко), зміст сучасної хімічної науки.

Нормативною базою дослідження слугували положення державних нормативно-правових документів з проблем вищої освіти в Україні: Закону України “Про вищу освіту”, Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки, Білої книги національної освіти України, Галузевого стандарту вищої освіти України.

Методи дослідження. Для розв'язування завдань та перевірки гіпотези дослідження на різних етапах дослідної роботи були використані такі методи: теоретичні - аналіз вітчизняної й зарубіжної літератури з хімії, філософії, дидактики, методики навчання хімії та психології, нормативних документів вищої школи й навчальних програм з метою встановлення рівня змістового і методичного розв'язання досліджуваної проблеми, вирізнення невирішених питань та визначення вихідних положень дослідження; теоретичне узагальнення сутності компетентнісного підходу, осмислення та інтерпретація змісту категоріальних понять “компетентність”, “кваліфікація”, “компетенції” та “предметні компетенції”; систематизація класифікацій компетенцій та визначення місця в них предметних компетенцій; аналіз та узагальнення змісту нормативних джерел вищої екологічної освіти з метою розроблення переліку та змісту предметних компетенцій з хімії; теоретичне моделювання, яке використовувалося для побудови концептуальної моделі формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у студентів та їх конкретизації для хімічної освіти студентів-екологів; теоретичний аналіз результатів навчальної діяльності; емпіричні - контент-аналіз визначень поняття “компетенції” та формулювання на цій основі його інтегрованого означення; педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, самооцінювання, написання контрольних робіт, тестування, узагальнення педагогічного досвіду, що дало змогу визначити рівень підготовленості першокурсників до формування предметних компетенцій з хімії, проблеми впровадження компетентнісного підходу в практику навчання хімії у вищій екологічній освіті та можливі шляхи їх розв'язання; педагогічний експеримент, що дозволив виявити недоліки традиційного навчання щодо формування предметних компетенцій у студентів, впровадити розроблену методику в навчальний процес, перевірити її ефективність, здійснити апробацію навчально-методичних матеріалів, перевірити гіпотезу дослідження; методи статистичної обробки результатів педагогічного експерименту - якісний і кількісний аналіз; використання адаптованих до специфіки дослідження методик обробки результатів Р. Бейлса, В.П. Беспалька, А.А. Киверялга, Б.С. Круглова, Р.С. Немова, ²-критерію Пірсона та М. Рокича (Rokeach Value Survey - RVS); таблична і графічна інтерпретація результатів.

Організація дослідження. Дослідження тривало упродовж 2005-2011 років. У ньому умовно вирізнялися 4 етапи: констатувальний, пошуковий, формувальний та узагальнювальний.

На констатувальному етапі (2005-2006 рр.) здійснювали аналіз літературних джерел з хімії, філософії, дидактики, методики, психології, нормативних документів вітчизняної й зарубіжної вищої освіти, навчально-методичного забезпечення навчання хімії студентів-екологів. Ця робота була спрямована на розкриття сутності категоріальних понять компетентнісного підходу (зокрема методом контент-аналізу визначень) та їх класифікації, встановлення недоліків змісту хімічної підготовки у вищій екологічній освіті, аналіз методичних проблем та вивчення позитивного педагогічного досвіду формування предметних компетенцій. Формулювали інтегроване визначення поняття “компетенції”. Проводили констатувальний експеримент, на основі якого встановлено стан практичного упровадження компетентнісних засад у процес вивчення хімії студентами-екологами; визначали об'єкт, предмет, мету, завдання та формулювали гіпотезу дослідження. Аналіз новітньої літератури тривав і на наступних етапах дослідження.

На пошуковому етапі (2006-2007 рр.) обґрунтовували концепцію та розробляли модель формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у студентів; аналізували міжпредметні зв'язки дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”; з'ясовували сучасні наукові підходи до характеристики речовин; розробляли зміст предметних компетенцій з хімії для майбутніх фахівців екологічних спеціальностей; формували “дерево компетенцій”. Цьому передували: проведення системного аналізу синергетичної сутності процесу формування предметних компетенцій у вищій школі; вивчення генетичної трансформації кожної зі складових предметних компетенцій; визначення пріоритетних наукових підходів та дидактичних принципів навчання; відбір і структурування змісту навчальної дисципліни “Хімія з основами біогеохімії” на модульній основі; розробка структури різних форм організації навчання (лекцій, лабораторних занять, самостійної роботи, зокрема науково-дослідної) та їх ролі у процесі формування предметних компетенцій; вирізнення етапів, методів, засобів, форм організації навчальної діяльності студентів, критеріїв та вимірників рівнів сформованості предметних компетенцій у студентів. Розробляли методику навчання та навчально-методичний комплект дисципліни “Хімія з основами біогеохімії” (типову навчальну програму, посібник, робочі журнали, завдання для самоконтролю, щоденник власних досягнень студентів), а також пакети експериментальних матеріалів (анкети для студентів і викладачів, тексти контрольних робіт, таблиці для їх поелементного аналізу й оцінювання). Проводили пошуковий експеримент, під час якого уточнювався зміст предметних компетенцій з хімії, перевірялася ефективність розробленої методики та навчально-методичного комплекту дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”.

На формувальному етапі (2007-2010 рр.) проводили формувальний експеримент, який умовно поділявся на такі підетапи: організація експерименту, дослідно-експериментальне навчання студентів екологічних спеціальностей з метою перевірки достовірності гіпотези дослідження, систематизація, математично-статистична обробка експериментальних даних, аналіз та інтерпретація результатів.

На узагальнювальному етапі (2010-2011 рр.) здійснювали формулювання висновків, літературне оформлення тексту монографії, рукописів дисертації та автореферату.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна робота проводилась у Житомирському національному агроекологічному університеті, Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”, Херсонському державному аграрному університеті, Житомирському державному технологічному університеті, Вінницькому соціально-економічному інституті Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. До неї було залучено понад 400 студентів І курсу та близько 200 студентів ІV та V курсів екологічних напрямів підготовки.

Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що уперше у вітчизняній теорії та методиці навчання:

· науково обґрунтовано концепцію та розроблено модель формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у студентів, що розкривають мету навчання, зміст і структуру предметних компетенцій, умови, етапи, методи, засоби, форми організації навчального процесу й навчальної діяльності студентів, результат навчання (предметні компетенції), який контролюється й оцінюється за допомогою цілісної системи контрольно-оцінних заходів;

· визначено перелік предметних компетенцій з хімії для вищої екологічної освіти та розкрито їх зміст для навчальної дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”;

· доведено можливість координації змісту дисципліни “Хімія з основами біогеохімії” з іншими нормативними дисциплінами циклів природничо-наукової, професійної та практичної підготовки, на основі чого встановлено місце курсу в фаховій підготовці студентів-екологів та оновлено зміст навчання хімії в контексті ідей наступності й безперервності освіти;

· розкрито зв'язки між ключовими, загальнопредметними (професійними) та предметними компетенціями з хімії у вищій екологічній освіті, що довело значущість останніх для формування фахової компетентності студентів та розвитку в них таких компетенцій, як комунікативні, когнітивні, лінгвістичні, технологічні й соціальні;

· розроблено критерії та вимірники рівнів сформованості предметних компетенцій з хімії як необхідної умови їх контролю й оцінювання у студентів;

· розкрито сутність рефлексивної діяльності студентів на кожному з етапів формування предметних компетенцій з хімії;

· встановлено необхідність доповнення традиційного змісту характеристики речовин (склад - будова - властивості - застосування) новою термінальною ланкою - вплив на довкілля.

Подальшого розвитку набули:

· мета, завдання та результати вивчення курсу “Хімія з основами біогеохімії” у вищій екологічній освіті в умовах упровадження компетентнісного підходу;

· класифікація методів компетентнісного навчання, необхідних для формування предметних компетенцій;

· ідея групової навчальної діяльності студентів щодо її використання у проведенні лабораторних занять з хімії на компетентнісній основі.

Удосконалено підходи до контролю й оцінювання результатів навчання шляхом адаптування системи контрольно-оцінної діяльності до нових умов - процесу формування предметних компетенцій.

Практичне значення здобутих результатів. На підставі концепції та моделі формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій розроблено та упроваджено в практику навчання хімії студентів екологічних спеціальностей методику навчання дисципліни “Хімія з основами біогеохімії” на основі компетентнісного підходу; розроблено навчально-методичний комплект, до складу якого входять: типова програма навчальної дисципліни “Хімія з основами біогеохімії” (затверджена Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України), навчальний посібник “Хімія з основами біогеохімії” (гриф Міністерства освіти і науки України), методичні рекомендації та дидактичні матеріали до проведення лабораторних занять з дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”, формування предметних компетенцій та завдання для самостійної роботи студентів спеціальності (6.070800) “Екологія та охорона навколишнього середовища”, робочі журнали для проведення лабораторних занять, завдання для самоконтролю студентів й організації їх самостійної роботи та щоденник власних досягнень студентів (портфоліо студентів), у яких вимоги до результатів навчання уперше викладено у формі предметних компетенцій.

Теоретичні висновки дослідження можуть слугувати орієнтиром для розробників Галузевого стандарту вищої освіти України з підготовки бакалаврів напряму підготовки “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” та методик формування предметних компетенцій з інших навчальних дисциплін.

Упровадження результатів дослідження у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації підтверджено: Житомирським національним агроекологічним університетом (довідка від 07.06.2010 р. № 1057), Національним технічним університетом України “Київський політехнічний інститут” (довідка від 23.12.2009 р. № 219), Херсонським державним аграрним університетом (довідка від 04.02.2010 р. № 2678), Житомирським державним технологічним університетом (довідка від 09.06.2010 р. № 44-45/784), Вінницьким соціально-економічним інститутом Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (довідка від 19.05.2010 р. № 1/27-243).

Особистий внесок здобувача. У працях, написаних у співавторстві авторові належить: у типовій навчальній програмі дисципліни “Хімія з основами біогеохімії” - розробка переліку, змісту, критеріїв та вимірників предметних компетенцій з хімії, методичні підходи до вивчення впливу речовин на довкілля як ланки в ланцюзі їх характеристики; у тезах наукової конференції - теоретичні засади формування предметних компетенцій з хімії у студентів-екологів у процесі дослідження об'єктів довкілля.

Вірогідність і аргументованість одержаних результатів забезпечено науковою обґрунтованістю вихідних положень дослідження, їх відповідністю меті, завданням, об'єкту, предмету та гіпотезі; організацією педагогічного експерименту з формування предметних компетенцій з хімії у студентів-екологів; адекватністю використаного методичного апарату сучасним потребам практики навчання хімії; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних; систематичністю обробки результатів дослідження; використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлювалися на науково-практичних конференціях різних рівнів:

· Міжнародних науково-практичних конференціях: “Екологія: вчені у вирішенні проблем науки, освіти, практики” (Житомир, 2007); “Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі. ХV Каришинські читання” (Полтава, 2008); “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2008); “Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (Суми, 2009); “Наука. Молодь. Екологія” (Житомир, 2009); “Інновації як чинник суспільного розвитку: теорія і практика” (Суми, 2010); “Механізми впровадження компетентнісного підходу до формування змісту освіти та організації навчально-виховного процесу” (Київ, 2010).

· Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Наука. Молодь. Екологія” (Житомир, 2010).

· Регіональних науково-практичних конференціях: “Житомирські хімічні читання” (Житомир, 2008); “Хімічні аспекти екології - І” (Житомир, 2009); “Хімічні аспекти екології - ІІ” (Житомир, 2009).

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр: хімії Житомирського національного агроекологічного університету, інженерної екології Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”, хімії Херсонського державного аграрного університету, природничих наук Житомирського державного технологічного університету, екології та охорони навколишнього середовища Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (2005-2011).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 37 публікаціях, серед яких: 1 монографія, 1 навчальний посібник для студентів (гриф Міністерства освіти і науки України), типова навчальна програма дисципліни “Хімія з основами біогеохімії”, затверджена Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України (у співавторстві), 23 статті у фахових виданнях з педагогічних наук, затверджених ВАК України, 1 методичні рекомендації, 3 методичні розробки, 2 робочих журнали, 5 статей у збірниках матеріалів наукових конференцій (1 - у співавторстві). Одноосібних публікацій - 35.

Кандидатську дисертацію на тему: “Формування знань про структурну організацію органічних речовин у курсі хімії загальноосвітньої школи” захищено у 2004 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської роботи не використовувалися.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів і висновків до них, загальних висновків, 20 додатків на 144 сторінках, списку використаних джерел (343 найменування на 36 сторінках, з них - 17 іноземними мовами). Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 588 сторінок, з яких 408 сторінок - основний текст. Робота містить 22 рисунки (з них - 1 у додатках), 103 таблиці (з них - 47 у додатках та 2, що займають повну сторінку).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження. Проаналізовано стан розробки проблеми в теорії та методиці навчання, втілення в нормативних документах вищої школи і реалізації в педагогічній практиці. Виявлено суперечності між освітніми орієнтирами на впровадження компетентнісного підходу та станом їх реалізації у навчанні хімії у вищій школі. Сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, основні положення концепції, визначено етапи дослідження. Розкрито наукову новизну та практичне значення здобутих результатів.

У першому розділі “Компетентнісний підхід у сучасній освіті” на основі вивчення вітчизняних і зарубіжних наукових джерел розкрито сутність поняття “компетенції” та встановлено його співвідношення з поняттями “компетентність” і “кваліфікація”; досліджено зміст складових компетенцій; систематизовано класифікації компетенцій та вирізнено місце в них предметних компетенцій; визначено особливості компетентнісного підходу і його відмінності від інших підходів до навчання; досліджено генезис теоретичних і методичних засад компетентнісного підходу в міжнародній та зарубіжній теорії і практиці; проаналізовано стан його упровадження у процес навчання хімії студентів екологічних спеціальностей.

Порівняння (з використанням методу контент-аналізу) визначень понять “компетенції”, “кваліфікація” та “компетентність” дало змогу виявити неоднозначність у підходах до їх розуміння у теорії і практиці освіти й сформулювати власні узагальнені робочі трактування з дотриманням субординації цих категорій: компетенція - це інтегрована особистісно-діяльнісна категорія, яка формується під час навчання в результаті поєднання початкового особистого досвіду, знань, способів діяльності, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій особистості та здатності їх застосування в процесі продуктивної праці стосовно кола об'єктів певної галузі людської діяльності; кваліфікація є офіційним визнанням цінності засвоєних компетенцій для ринку праці й подальшої освіти; компетентність - це якість реалізації на практиці результату формування компетенцій, визначених нормативними освітніми документами для певної галузі діяльності (якість реалізації кваліфікації).

Аналіз різних підходів до класифікації компетенцій дозволив обрати для вищої школи класифікацію, що ґрунтується на рівнях освіти, в якій надпредметний рівень передбачає формування ключових компетенцій, рівень професійної освіти (міжпредметний рівень) - загальнопредметних (професійних), а рівень навчальних дисциплін (предметний рівень) - предметних. На цій основі було сформульовано робоче визначення предметних компетенцій як особистісних категорій, що формуються в межах вивчення навчальної дисципліни, є складовою загальнопредметних та втіленням ключових компетенцій на предметному рівні.

Констатовано, що на відміну від відомих навчальних підходів, при компетентнісному підході мета, завдання, сутність та результат навчальної діяльності розглядаються крізь призму компетенцій. Аналіз літературних джерел засвідчив значні здобутки на шляху упровадження компетентнісного підходу та дозволив виявити низку прогалин у теорії і методиці навчання, зокрема хімії, які гальмують цей процес у вітчизняній вищій екологічній освіті.

Констатувальний педагогічний експеримент засвідчив переважання традиційних знаннєвих підходів до вивчення хімії студентами, неусвідомлення ними значущості хімії в контексті фахової підготовки, низький рівень мотивації вивчення цієї дисципліни, розрізненість предметних знань, умінь та навичок з різних розділів хімії та суміжних дисциплін. З'ясовано, що зазначені недоліки суттєво обмежують здатність студентів ефективно розв'язувати теоретичні і практичні завдання, пов'язані з цією навчальною дисципліною. Таким чином, окреслено коло проблем, розв'язання яких потребувало подальшого дослідження.

У другому розділі “Концепція і модель формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у вищій школі” науково обґрунтовано концепцію формування, контролю й оцінювання предметних компетенцій у студентів. Концепція розкриває усі аспекти навчання студентів на компетентнісній основі - мету, зміст предметних компетенцій, модульну структуру навчальної дисципліни, умови, етапи, методи, засоби, форми організації навчального процесу й навчальної діяльності студентів, результат вивчення дисципліни та контрольно-оцінні заходи. Взаємозв'язки між цими аспектами узагальнено в моделі.

Згідно з розробленою концепцією та моделлю метою вивчення навчальних дисциплін у вищій школі є формування предметних компетенцій у студентів. Предметні компетенції характеризуються за:

– складом: як особистісні категорії, що складаються з предметних ціннісних орієнтацій, знань, умінь, навичок та особистісних рис студентів;

– напрямом формування: як наслідок набуття студентами всіх форм і видів предметного досвіду;

– функціональною сутністю: як здатність студентів у стандартних та нестандартних умовах самостійно розв'язувати теоретичні і практичні завдання навчальної дисципліни стосовно об'єктів матеріального світу та їх відображення в свідомості студентів, а також нести за неї відповідальність;

- місцем у компетентнісній ієрархії: як втілення загальнопредметних та ключових компетенцій на предметному рівні.

Складові предметних компетенцій за своїм змістом та функціональним призначенням об'єднуються в три групи: ціннісно-орієнтаційні, когнітивні та практичні.

У процесі узагальнення психологічних праць А.І. Гебоса, Б.І. Додонова, О.П. Єлисєєва, Є.П. Ільїна, Д.А. Кікнадзе та ін. дійшли висновку, що предметні ціннісні орієнтації можна розглядати як спрямованість студентів на засвоєння певної навчальної дисципліни. Аналіз психологічних першоджерел дозволив вирізнити три блоки в їх структурі: когнітивний (потреби студентів у вивченні навчальної дисципліни та її соціальна й особистісна значущість), емотивний (мотиви та інтереси студентів, пов'язані з навчальною дисципліною) та поведінковий (установки студентів на формування предметних знань, умінь, навичок та особистісних рис). Предметні ціннісні орієнтації поділяються на термінальні й інструментальні. Перші спрямовують студентів на цінності-цілі (цікава робота, творчість, матеріальна забезпеченість, соціальне визнання тощо), другі - на цінності-засоби (оволодіння певними способами діяльності та особистісними рисами, необхідними для розв'язання теоретичних і практичних завдань навчальної дисципліни (далі - предметні особистісні риси).

З'ясовано, що усі складові предметних компетенцій є формами прояву предметного досвіду студентів. Вони проходять у своєму розвитку ряд етапів, вихідною ланкою яких є початковий особистий предметний досвід студентів - досвід володіння предметними компетенціями, набутий під час навчання в загальноосвітній школі. Формування предметних компетенцій у студентів полягає в послідовній трансформації та інтеграції їх складових, а саме:

· предметні ціннісні орієнтації: ціннісні орієнтації студентів у складі початкового предметного досвіду > когнітивний блок > емотивний блок > поведінковий блок;

· предметні знання: початковий знаннєвий предметний досвід студентів > нові предметні знання > практичне втілення знань (знання в дії);

· предметні уміння та навички: уміння та навички початкового предметного досвіду студентів > “потенціальні” вміння та навички (ознайомлення із способами діяльності) > реальні (“кінетичні”) вміння та навички;

· предметні особистісні риси: риси студентів, що входять до складу початкового предметного досвіду > “потенціальні” предметні особистісні риси (ознайомлення із знаннями “яким бути”) > реальні (“кінетичні”) предметні особистісні риси (їх прояв у процесі здійснення предметної діяльності);

· предметні ціннісні орієнтації > предметні знання > предметні уміння, навички та особистісні риси > предметні компетенції.

Зміст предметних компетенцій та модульна структура навчального предмета тісно пов'язані між собою, а саме: зміст предметних компетенцій варіює відповідно до змісту модулів - у межах модулів дисципліни (змістових модулів, тем) відбувається формування предметних компетенцій студентів.

Процес формування предметних компетенцій як синергетична система передбачає врахування: його складності (узгодження об'єктивно складних аспектів навчання), відкритості й нестабільності (упровадження новітніх дидактичних принципів, форм, методів та засобів навчання), дії нелінійних законів (можливих відхилень від бажаного результату), самоорганізації (орієнтації на самостійну роботу та рефлексію студентів, зведення функцій викладача до мотиваційних, організаційних, консультативних і контролюючих).

Необхідними умовами формування предметних компетенцій у студентів є: розробленість переліку предметних компетенцій з навчальної дисципліни, використання інноваційних підходів до навчання та оновлених на компетентнісних засадах дидактичних принципів, наявність відповідної матеріальної бази.

Процес формування предметних компетенцій є безперервним і цілісним. В ньому умовно вирізняються такі етапи: діагностичний (встановлюється рівень початкового предметного досвіду студентів), мотиваційний (формуються предметні ціннісні орієнтації), когнітивний (формуються предметні знання), діяльнісний (формуються предметні уміння, навички й особистісні риси) та рефлексивний (відбувається самооцінювання студентами рівня сформованості предметних компетенцій з дисципліни та їх складових). Діяльнісний етап передбачає також інтеграцію усіх складових предметних компетенцій.

Поміж методів, засобів та форм організації навчальної діяльності студентів пріоритетними для формування предметних компетенцій є: активні й інтерактивні методи навчання; індивідуальна та групова форми організації навчальної діяльності студентів; засоби навчання, які мають соціальне й особистісне значення, стимулюють самостійну, науково-дослідну і творчу діяльність студентів.

Згідно з концепцією та моделлю результат компетентнісного навчання контролюється і оцінюється шляхом системного застосування відповідних до дисципліни критеріїв, вимірників, видів, форм, методів, засобів та моделей контролю й оцінювання. Визначення рівнів сформованості предметних компетенцій відбувається за трьома критеріями: ціннісно-орієнтаційним (діагностика ціннісних орієнтацій студентів, спрямованих на формування предметних знань, умінь та особистісних рис), когнітивним (діагностика предметних знань) та практичним (діагностика предметних умінь, навичок і особистісних рис).

...