Підготовка майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної компетенції

Структура іншомовної стратегічної компетенції суб’єкта вивчення іноземної мови. Модель готовності, критерії оцінювання, показники і рівні сформованості іншомовної стратегічної компетенції вчителів. Аналіз результатів запровадження розробленої технології.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 25.08.2015
Размер файла 72,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК. 378:811(07)+371.13

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

педагогічних наук

Підготовка майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної компетенції

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Щерба Наталія Сергіївна

Житомир - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, м. Житомир.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, доцент

Антонова Олена Євгеніївна,

Житомирський державний університет

імені Івана Франка, м. Житомир.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент

Семеног Олена Миколаївна, Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України, старший науковий співробітник відділу теорії та історії педагогічної майстерності інституту, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент

Редько Валерій Григорович, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії навчання іноземних мов, м. Київ.

Захист відбудеться 17 лютого 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті ім. Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська 40, ІІ поверх, зал для засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир. вул. Велика Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий 16 січня 2009 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Яценко С.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Інтеграція України до європейського освітнього простору зумовила перегляд і уточнення перспективних тенденцій та напрямів розвитку вітчизняної освіти, що є пріоритетними для професійної підготовки вчителя-філолога, оскільки оволодіння мовами значно підвищує рівень соціальної адаптації сучасної людини.

Серед головних напрямів реалізації програмних завдань вищої мовної педагогічної освіти є становлення компетентного фахівця, здатного до формування нової генерації активних громадян, спроможних до самостійного продуктивного вивчення мов як засобу самореалізації та пристосування до динамічних життєвих умов. Ця тенденція відображена у Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти, Державному стандарті базової і повної середньої освіти: освітня галузь “Мови і літератури”, Концепції навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній школі, Методичних рекомендаціях МОН України щодо викладання іноземних мов тощо. У них наголошується на доцільності та важливості розвитку в учнів ключової компетенції “вміння вчитися”, яка у форматі вітчизняної середньої мовної освіти реалізується стратегічною (діяльнісною) компетенцією. Однак, у чинних програмах вищої мовної педагогічної освіти (зокрема, у Програмі з англійської мови для університетів / інститутів) відповідної підготовки вчителя іноземної мови не передбачено, що відстрочує вирішення означеної проблеми. Ситуація погіршується ще й у зв'язку з недостатністю необхідних теоретичних і практичних напрацювань у вітчизняній педагогіці.

В останнє десятиріччя почали з'являтися перші вітчизняні та зарубіжні дослідження, що окреслили шляхи вирішення окремих теоретичних і практичних питань підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Так, розроблено шляхи вирішення проблем: формування у молодшого школяра стратегічної компетенції у процесі англомовного аудіювання (Л.В. Ягеніч, 2007); сутності та змісту поняття “діяльнісна компетенція” (Г.С. Голошумова, О.В. Усачева та ін.); класифікації стратегій учіння (В.В. Луценко, 2002; Т.В. Міхова, 2003 та ін.), стратегій спілкування (М.О. Кучма, 2001; Н.А. Сура, 2005); класифікації та шляхів формування в учнів стратегій оволодіння мовами (Дж.M. Грін, Р. Oксфорд, 1995; Дж. K. Kлігнер, Ш. Вон, 2000 та ін.). Проте перелічені дослідження не охоплюють

всієї проблематики окресленого освітнього об'єкту. Крім того, у вітчизняній педагогіці недостатньо розробленими є зміст і структура іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції суб'єкта вивчення іноземної мови, готовності вчителя іноземної мови до її формування в учнів середнього закладу освіти; не визначені критерії, показники та рівні оцінювання означеної готовності; не розроблено технології підготовки майбутнього вчителя іноземної мови.

На шляху розробки вказаних питань постають такі суперечності: між відсутністю у вітчизняних освітньо-нормативних документах конкретних вимог щодо підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції та нагальною потребою в такій підготовці; між необхідністю додержання у вітчизняних освітньо-нормативних і навчально-методичних документах єдиного терміну, що позначав би стратегічну (діяльнісну) компетенцію та співіснуванням таких понять як: загальнонавчальна компетенція, діяльнісна компетенція та стратегічна (діяльнісна) компетенція; між неузгодженістю нормативних вимог щодо розвитку цієї компетенції в учнів та необхідністю розробки чітких орієнтирів для організації навчання.

Отже, актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дослідження: „Підготовка майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної компетенції”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з комплексною темою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Житомирського державного університету ім. Івана Франка “Формування професійної майстерності вчителів в умовах європейської інтеграції” (РК

№ 0106U005409). Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного університету ім. Івана Франка (протокол № 11 від 26.05.06) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 27.06.06).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, практичній розробці та експериментальній перевірці ефективності технології підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1. Вивчити стан розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній теорії та практиці професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови.

2. Визначити теоретичні засади підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції в учнів середніх закладів освіти.

3. Розробити структуру іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції суб'єкта вивчення іноземної мови.

4. Обґрунтувати модель готовності майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, визначити критерії її оцінювання, показники та рівні сформованості.

5. Розробити та експериментально перевірити ефективність технології підготовки майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, а також підготувати рекомендації щодо формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції.

Об`єктом дослідження є процес професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови.

Предметом дослідження є технологія підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що підготовка майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції набуває ефективності за умов: цілеспрямованої організації процесу формування діяльнісної та психолого-педагогічної готовності студентів у теоретичній, практичній і внутрішньоособистісній сферах; уточнення змісту підготовки майбутнього вчителя іноземної мови шляхом вивчення й інтерпретації даних щодо вихідних особистісних ресурсів та типологічних індивідуальних характеристик студентів кожної групи.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про єдність діяльності (і зокрема, навчально-комунікативної) та свідомості особистості, про практику як критерій істини; гуманістичні філософські, психологічні й педагогічні ідеї про онтогенетичну неповторність кожної людини як передумову самобутної траекторії вирішення нею протиріч діяльності; нормативні документи середньої мовної та вищої мовної педагогічної освіти тощо.

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці з проблем підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності (О.Є. Антонова, В.І. Бондар, О.А. Дубасенюк, І.А. Зязюн, О.М. Пєхота та ін); положення компетентнісного (Т.П. Кобильник, І.В. Родигіна та ін.), особистісноорієнтованого (В.Й. Гриньов, І.П. Кудіна та ін.), діяльнісно-орієнтованого (М.І. Дьяченко, В.С. Лозниця та ін.), синергетичного (Г.П. Васянович М.Ю. Опьонков та ін.), технологічного (І.С. Лобишева, Л.Т. Тишакова) й аксіологічного (В.Й. Гриньов, Т.Ю. Мітяшкіна та ін.) підходів до навчання у середній та вищій школі; теорія дидактики вищої школи (А.М. Алексюк,

Ю.К. Бабанський, С.У. Гончаренко та ін.); психолого-педагогічні ідеї щодо індивідуальних відмінностей людини, значущих у процесі життєдіяльності: індивідуального стиля (З.Н. Вяткіна, M.K. Лавлейс та ін.), когнітивного стилю (А.В. Рунов, К.У. Еллінсон та ін.), здібностей (M.У. Айзенк, Х. Гарднер та ін.); дидактичних основ самостійної роботи (П.І. Підкасистий, М.М. Солдатенко); змісту, форм і методів професійно-педагогічної підготовки (А.М. Алексюк, О.С. Падалка, І.П. Підласий) та ін.

На різних етапах дослідної роботи з метою розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження: теоретичні - вивчення наукової літератури, що різнобічно висвітлює проблематику дослідження; аналіз, осмислення й інтерпретація визначень понять “стратегічна компетенція” і “навчальна компетенція” методом контент-аналізу; порівняння, класифікації та систематизації даних; теоретичне моделювання, що використовувалось для побудови моделі підготовки майбутнього вчителя іноземної мови; емпіричні - анкетування, спостереження, бесіда, самооцінка (моніторинг), аналіз результатів діяльності, методи статистичної обробки експериментальних даних з метою визначення рівня готовності вчителів та студентів до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) використовувався з метою перевірки ефективності запропонованої технології навчання майбутніх учителів іноземної мови; прогностичні (моделювання, метод незалежних експертних оцінок) з метою впровадження та апробації розроблених навчально-методичних матеріалів.

Результати дослідження були піддані якісному та кількісному аналізу. Статистична обробка даних забезпечена застосуванням

t-критерію Стьюдента та коефіцієнта засвоєння навчальної інформації А.А. Киверялга для перевірки достовірності висновків.

Дисертаційне дослідження здійснювалось упродовж 2000-2008 рр. у кілька етапів.

На першому етапі (2000-2002 рр.) вивчено стан розробленості проблеми в літературі з педагогіки, психології, мовознавства, філософії освіти тощо. Визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження. Уточнено сутність і понятійний апарат стратегічної компетенції, визначено й обґрунтовано зміст і структуру стратегічної (діяльнісної) компетенції, розроблено структуру готовності майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, визначено дидактичні передумови та педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, визначено й обґрунтовано зміст, структуру, етапи, форми й методи цієї підготовки. Сформульовано робочу гіпотезу, розроблено програму констатувального та формувального етапів експерименту.

На другому етапі (2003-2004 рр.) проведено констатувальний експеримент, в процесі якого вивчено рівень володіння вчителями-практиками понятійним апаратом та їх методичну підготовленість до формування в учнів стратегічної (діяльнісної) компетенції з метою уточнення змісту технології навчання майбутніх учителів; обґрунтовано рік навчання, оптимальний для впровадження відповідної педагогічної технології на факультеті іноземних мов.

На третьому етапі (2005-2007 рр.) здійснено формувальний етап експерименту шляхом упровадження у навчальний процес педагогічного університету технології навчання, спрямованої на підготовку майбутніх учителів іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції; проведено експериментальну перевірку отриманих даних; здійснено апробацію результатів дослідної роботи.

На четвертому етапі (2007-2008 рр.) проаналізовано та узагальнено результати формувального етапу експерименту, сформульовано висновки, оформлено дисертаційну роботу.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Ізмаїльського державного гуманітарного університету, Житомирського державного університету імені Івана Франка та Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. До участі в експерименті було залучено 424 студенти, 18 викладачів та 85 вчителів загальноосвітніх шкіл м. Житомира та Житомирської області.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: вперше сформульовано й обґрунтовано сутність і структуру іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції суб'єкта вивчення іноземної мови; створено теоретичну модель процесу підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до її розвитку в учнів; обґрунтовано структуру, критерії оцінювання, показники й рівні відповідної готовності; уточнено сутність поняття “стратегічна (компенсаторна) компетенція”; набули подальшого розвитку систематизація комунікативних і навчальних стратегій, які підлягають освоєнню школярами з метою підвищення рівня їх навчальних досягнень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в: розробці технології підготовки майбутніх учителів до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції; систематизації засобів дослідження рівнів їх готовності; створенні рекомендацій щодо змісту і структури курсу підготовки; узагальненні організаційних форм, методів і засобів підготовки майбутніх учителів іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Розроблені рекомендації можуть бути використані у процесі професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови як основа для укладання матеріалів відповідного спецкурсу.

Упровадження результатів дослідження здійснено в навчально-виховний процес Житомирського державного університету імені Івана Франка (Акт № 878), Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (Акт № 07-10 / 945), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (Акт № 244), спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 з поглибленим вивченням іноземних мов (Акт № 207), Житомирської міської гуманітарної гімназії № 23 (Акт № 52) та Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Акт № 1-226).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується науковою обґрунтованістю його вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; об'єктивністю показників та критеріїв оцінки результатів експерименту; єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Шляхи розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг” (Вінниця, 2007), “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2008); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Тенденції розвитку професійно-педагогічної освіти в Україні і за кордоном” (Житомир, 2006), “Новаторські навчально-виховні заклади в історії розвитку освіти в Україні” (Житомир, 2007), “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2007); Всеукраїнському методологічному семінарі з міжнародною участю “Модернізація вищої освіти у контексті євроінтеграційних процесів” (Житомир, 2007).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 9 одноосібних публікаціях, серед яких 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 343 сторінки (основна частина - 178 сторінок, додатки - 125 сторінок). Список використаних джерел включає 329 найменувань (з них - 61 іноземними мовами) на 40 сторінках. Дисертація містить 15 рисунків на 15 сторінках (та 2 рисунки в Додатках на 1 сторінці), 18 таблиць на 18 сторінках (а також 31 таблицю в Додатках на 77 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет та мету дослідження, його гіпотезу та завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментальної роботи.

У першому розділі - “Теоретичні основи підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції” - на основі вивчення вітчизняної освітньо-нормативної документації та застосування методу контент-аналізу визначено сутність поняття “стратегічна компетенція"; розроблено структуру стратегічної (діяльнісної) компетенції, укладено класифікацію стратегій іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, розроблено структуру цієї компетенції як характеристики суб'єкта вивчення іноземної мови та готовності вчителя до її формування, визначено критерії оцінювання, рівні та показники цієї готовності. Зазначено, що доцільність формування стратегічної (діяльнісної) компетенції в учнів основної та старшої середньої школи відображено вперше у чинному Державному стандарті базової і повної середньої освіти (2004) та ін. Аналіз освітньо-нормативних і науково-педагогічних джерел дозволив визначити іншомовну стратегічну (діяльнісну) компетенцію як здатність самостійно формулювати та ефективно вирішувати навчально-комунікативні проблеми, що виникають у процесі вивчення іноземних мов, усвідомлюються як труднощі у виконанні того чи іншого навчально-комунікативного завдання та можуть бути подолані шляхом застосування певного раціонального способу або способів дій. Вона містить три складових: навчальну компетенцію в іноземній мові, що є загальнопредметною інтерпретацією освітніх ключових навчально-пізнавальних компетенцій у циклі мовних дисциплін і визначена як здатність самостійно вчитися, тобто ефективно здійснювати або вдосконалювати навчально-пізнавальну та дослідницьку діяльність у будь-якій освітній галузі; елементи соціальної компетенції, що походить з освітніх ключових соціально-трудових компетенцій і також має загальнопредметний статус (здатність і бажання ефективно співпрацювати з іншими учасниками іншомовного комунікативного процесу з метою спільного досягнення цілей спілкування) та предметну стратегічну (компенсаторну) компетенцію (здатність використовувати вербальні та невербальні комунікативні стратегії для досягнення цілей і завдань спілкування шляхом уникнення зривів у ньому, викликаних недостатньою комунікативною компетентністю співрозмовників).

Стратегії оволодіння іноземними мовами, засобами яких реалізується іншомовна стратегічна (діяльнісна) компетенція в навчальному процесі, розглядаються як орієнтовні лінії поведінки суб'єкта учіння та відповідні дії, обрані ним згідно своїх індивідуально-особистісних характеристик з метою раціонального й ефективного вирішення наявних навчально-комунікативних проблем. У складі іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції вони розподіляються на прямі (стратегії запам'ятовування, когнітивні й компенсаторні (комунікативні і навчальні), та непрямі (метакогнітивні, соціальні, афективні та соціально-афективні). Розроблена класифікація ґрунтується на матеріалах каталогу стратегій вивчення іноземних мов SILL - Strategy Inventory for Language Learning (R.L. Oxford, 1990) і була доповнена відповідно до визначеного предмета дослідження.

У ході дослідження теоретично обґрунтовано структурні компоненти іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції суб'єкта вивчення іноземної мови, що складається з 4 блоків: мотиваційно-аксіологічного, когнітивно-операційного, стратегічного й особистісного.

Зміст мотиваційно-аксіологічного блоку розкриває вплив ціннісних орієнтацій людини на специфіку її навчальної діяльності. До таких чинників віднесено: а) становлення стійких навчально-пізнавальних та комунікативних потреб, що є основою для формування стратегічної (діяльнісної) компетенції; б) виникнення пізнавальних та комунікативних інтересів, які становлять реальну основу дій суб'єкта учіння; в) формування мотивів (зовнішніх та внутрішніх), які конкретизують потребу, зумовлюють вибір засобів для її задоволення; г) формування фіксованих установок (стереотипів мислення) на використання індивідуально ефективних способів вирішення навчально-комунікативних проблем у вивченні мови.

Установлено, що описаний механізм формування стратегічної (діяльнісної) компетенції функціонуватиме, якщо процес вивчення іноземної мови має для людини особистісний сенс та наповнений позитивними переживаннями.

Когнітивно-операційний блок складається зі знань (емпіричних, теоретичних і аутопсихологічних); умінь та навичок (мнемонічних, пізнавальних, навчально-компенсаторних, організаційних, емоційно-регулятивних, аналітичних, комунікативно-компенсаторних і комунікативно-мотивуючих); досвіду, що виникає та поповнюється внаслідок вирішення особою навчально-комунікативних проблем та є чинником, який безпосередньо впливає на формування її індивідуального комплексу стратегій.

Стратегічний блок передбачає володіння стратегіями та прийомами, що входять до складу іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції: стратегії запам'ятовування, когнітивні, компенсаторні, метакогнітивні, соціальні, соціально-афективні, афективні та стратегії досягнення. Зроблено висновок, що прийоми виступають складовими та способами практичної реалізації стратегій.

Особистісний блок характеризує специфіку іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції суб'єкта вивчення мови з позиції його вікових, когнітивних та особистісних особливостей.

Обґрунтовано, що готовність майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції складається з діяльнісного і психолого-педагогічного компонентів. Діяльнісна готовність визначається як здатність майбутнього вчителя оволодівати іноземними мовами, майстерно і свідомо використовуючи стратегічну (діяльнісну) компетенцію як знаряддя вирішення навчально-комунікативних проблем, що виникають у ході учіння. Визначено, що вона містить: а) теоретичний компонент (володіння понятійним апаратом іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, теоретичними основами дій, необхідних для вирішення навчально-комунікативних проблем, та аутопсихологічними уявленнями); б) практичний компонент (уміння та навички, необхідні для застосування стратегій і прийомів навчально-комунікативної діяльності; досвід навчання і спілкування; вироблений когнітивний і навчальний стилі); в) внутрішньоособистісний компонент (ціннісні орієнтації та особистісні особливості: риси та здібності).

Установлено, що психолого-педагогічна готовність зумовлює здатність учителя іноземної мови ефективно організовувати як процес засвоєння учнями іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, так і власну педагогічну діяльність і передбачає наявність таких компонентів: а) теоретичного (психологічні, дидактичні, методичні, технологічні, науково-дослідницькі знання); б) практичного (гностичні, конструктивно-проектувальні, навчально-практичні, організаторські, виховні та розвивальні вміння); в) внутрішньо особистісного (ціннісні орієнтації та особистісні риси майбутнього вчителя, значущі для формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції).

Доведено, що оцінювання готовності майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції здійснюється за основним і додатковими критеріями. Основним критерієм обрано ступінь розвитку в студента практичних психолого-педагогічних умінь (гностичних, конструктивно-проектувальних, навчально-практичних, організаторських, розвивальних і виховних), оскільки саме у практичних професійних уміннях перевіряється наявність і стійкість знань, а також якість сформованості ціннісних орієнтацій. До додаткових віднесено рівень розвитку в студента діяльнісної готовності, а також теоретичного й внутрішньоособистісного компонентів психолого-педагогічної.

На основі описаних критеріїв було розроблено 4 рівні готовності: початковий, середній, достатній та високий.

Початковий (орієнтувальний) рівень готовності передбачає наявність у студентів початкових уявлень про іншомовну стратегічну (діяльнісну) компетенцію, механізми її розвитку в учнів і наявність чи відсутність особистісних ресурсів, значущих у контексті готовності та вироблених у попередньому навчанні у ВНЗ. Середній (пошуково-рецептивний) рівень свідчить про сформованість у студентів більшості ключових знань і вмінь. На цьому етапі навчання здійснюється у двох основних напрямах: як самостійний пошук шляхів вирішення поставлених проблемних завдань та як навчальна діяльність студентів на репродуктивному рівні. Достатній рівень характеризується сформованістю всіх ключових компонентів готовності майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. З'ясовано, що він є вихідним для професійної адаптації студента до умов і вимог педагогічної праці, метою якої є розвиток здатності учнів самостійно долати труднощі у вивченні мови. Рівні готовності пов'язані з трьома етапами підготовки студентів: орієнтувально-актуалізуючим, пошуково-рецептивним та рефлексивно-кумулятивним. Зроблено висновок, що успішне засвоєння навчальних матеріалів на кожному етапі підготовки характеризує якісне підвищення рівня готовності майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції.

Доведено, що досягнення високого рівня готовності загалом не передбачене підготовкою у ВНЗ, оскільки він розвивається з набутої готовності шляхом уточнення, поглиблення та інтеграції її компонентів і стає складовою професійної компетентності вчителя. Досягнення цього рівня вимагає набуття значного професійно-педагогічного досвіду.

У другому розділі - “Експериментально-дослідницька робота з підготовки майбутніх учителів іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції” - викладено програму експериментальної роботи з підготовки майбутніх учителів іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, проведено аналіз стану цієї готовності учителів середніх шкіл (результати констатувального етапу експерименту), розроблено технологію відповідної підготовки майбутнього вчителя, наведено результати аналізу формувального етапу експерименту.

Програму експериментальної роботи побудовано з таких етапів як: попередньої аналітичної роботи (пошуково-підготовчий), констатувальний, формувальний та результуючий етапи.

Констатувальний експеримент здійснювався у два етапи. Метою першого етапу стало вивчення стану готовності вчителів іноземної мови середніх спеціалізованих і загальноосвітніх шкіл до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Виявлено: а) недостатнє володіння вчителями понятійним апаратом стратегічної (діяльнісної) компетенції, що становить серйозну перешкоду на шляху реалізації відповідних освітньо-нормативних вимог; б) незадовільний стан їх практичної підготовленості (близько 7% учителів усвідомлюють і використовують у навчальному процесі відповідні методи й форми розвитку у школярів цієї компетенції);

в) значущість груп стратегій вивчення іноземної мови у самовдосконаленні вчителя та в навчальній діяльності учнів (найбільш важливими педагоги вважають метакогнітивні та соціально-афективні стратегії, найменш значущими виявились афективні); г) достатньо високу вмотивованість педагогів щодо підвищення свого професійного рівня (середня частота оцінювання вчителями значимості стратегічної (діяльнісної) компетенції у вивченні школярами іноземної мови становить 0,77).

На другому етапі констатувального експерименту вивчалася готовність майбутніх учителів іноземних мов до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Результати моніторингового дослідження виявили стихійне зростання її рівня впродовж ІІ-ІV років навчання і “вирівнювання” показників до “середнього” на ІV курсі за рахунок вивчення студентами циклу психолого-педагогічних дисциплін. Це дозволило уточнити зміст підготовки та визначити ІV курс навчання як оптимальний з позиції витрат робочого часу для засвоєння матеріалів педагогічної технології. Розроблено таблицю, за допомогою якої встановлено рівень сформованості у студентів кожної досліджуваної групи показників теоретичного, практичного і внутрішньоособистісного компонентів діяльнісної і психолого-педагогічної готовності до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Це дозволило скоригувати змістову частину педагогічної технології. Вірогідність одержаних результатів перевірено шляхом застосування методу експертних оцінок.

У ході формувального етапу експерименту було створено теоретичну модель технології підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції (рис. 1). Її підґрунтям стали дидактичні підходи (гуманістичний, особистісноорієнтований, діяльнісний, компетентнісний, технологічний, синергетичний та аксіологічний) та принципи (гуманізації, співробітництва, колективної взаємодії, індивідуалізації, раціонального поєднання колективних та індивідуальних форм і способів навчальної роботи, науковості, наочності, опори на реальний досвід суб'єктів навчання, їх свідомості, активності і самостійності, розвивального навчання, варіативності навчального матеріалу, орієнтованості на практичну діяльність і позитивної емоційної забарвленості).

Рис. 2. Технологія підготовки вчителя до формування іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції

До структурних компонентів моделі віднесено також педагогічні умови (рис. 1), визначені як необхідні для проведення підготовки. Визначено її основні етапи: орієнтувально-актуалізуючий (усвідомлення студентами вимог підготовки та недоліків своєї готовності, яка відбивається у знаннях, уміннях, ціннісних орієнтаціях, особистісних рисах), пошуково-рецептивний (виконання проблемних завдань у зоні найближчого розвитку та рецептивно-репродуктивна діяльність), рефлексивно-кумулятивний (саморефлексія студентами рівнів своєї готовності, систематизація, узагальнення та застосування в нових умовах набутих особистісних ресурсів). Аналіз та інтерпретація результатів формувального етапу експерименту здійснювалися шляхом доекспериментального та післяекспериментального моніторингового дослідження рівнів готовності студентів експериментальних і контрольних груп до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції (табл. 1).

Таблиця 1 Порівняння даних доекспериментального і післяекспериментального зрізів (у відносних частотах)

№ п/п

Компоненти готовності до

формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції

Середні показники

До

експерименту

Після експерименту

ЕГ

КГ

ЕГ

КГ

1

Теоретичний блок діяльн. готовн.

0,6

0,59

0,93

0,65

2

Практичний блок діяльн. готовн.

0,78

0,8

0,94

0,82

3

Внутрішньоос. блок діяльн. готовн.

0,71

0,72

0,91

0,75

4

Теоретичний блок психол.-пед. Готовності

0,66

0,64

0,89

0,68

5

Практичний блок психол.-пед. Готовності

0,58

0,61

0,88

0,63

6

Внутрішньоос. Блок психол.-пед. Готовності

0,71

0,71

0, 9

0,74

Середні показники:

0,67

0,68

0,91

0,71

Показники результатів післяекспериментального зрізу в експериментальних групах становлять ~ 0,78 і 0,79, що вказує на верхню межу достатнього рівня навчальних досягнень студентів. В контрольних ці показники, відповідно, 0,45 і 0,44. Різниця складає в обох випадках ~ 0,34 (рис. 2). Результати двох зрізів у кожній контрольній та експериментальній групі розраховувалися за формулою вирахування коефіцієнта засвоєння навчальної інформації А.А. Киверялга.

Рис. 3. Результати підсумкової контрольної роботи в експериментальних і контрольних групах

Таким чином, проведений аналіз результатів експериментальної роботи підтвердив гіпотезу дослідження, ефективність розробленої технології та доцільність її впровадження в практику професійної підготовки студентів.

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу наукових та освітньо-нормативних джерел виявлено дуалізм у тлумаченні поняття “стратегічна компетенція”. Установлено, що вимоги чинної нормативної бази середньої освіти зорієнтовані на її «діяльнісне» розуміння. З'ясовано, що підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції не передбачено у чинній нормативній базі вищої мовної педагогічної освіти. Проте вимагають подальшої розробки зміст і структура іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції суб'єкта вивчення іноземної мови, готовності вчителя іноземної мови до її формування у школярів; не визначено критерії, показники та рівні оцінювання останньої; не розроблено технології відповідної підготовки майбутнього вчителя.

2. Стратегічну (діяльнісну) компетенцію визначено як здатність суб'єкта вивчення іноземної мови самостійно формулювати та ефективно долати навчально-комунікативні проблеми, що виникають у процесі вивчення мов та можуть бути подолані шляхом застосування певного раціонального способу або способів дій (прийомів і стратегій), внаслідок чого спостерігається особистісний розвиток суб'єкта учіння. Установлено, що стратегічна (діяльнісна) компетенція належить до загальнопредметних в компетентнісній ієрархії вітчизняної освіти і складається з навчальної, стратегічної (компенсаторної) і соціальної компетенцій, кожна з яких реалізується у групі чи групах стратегій вивчення іноземної мови. Стратегія у складі іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції характеризується як цілеспрямована лінія поведінки суб'єкта вивчення іноземної мови, зорієнтована на самостійне, раціональне та індивідуально ефективне вирішення ним певної навчально-комунікативної проблеми. Ці стратегії розподіляються на прямі (стратегії запам'ятовування, когнітивні, компенсаторні та стратегії досягнення) й непрямі (метакогнітивні, соціальні, афективні та соціально-афективні) залежно від ступеня залучення до них мови, що вивчається.

3. Розроблено структуру іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції учня, яка містить чотири компоненти: мотиваційно-аксіологічний (мотиви, потреби, інтереси й установки), когнітивно-операційний (знання, вміння, навички і досвід), стратегічний (прийоми і стратегії) та особистісний (вікові особливості, здібності, когнітивні й навчальний стиль).

4. Визначено, що готовність майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції складається з діяльнісного і психолого-педагогічного компонентів. Перший з них передбачає володіння студентом іншомовною стратегічною (діяльнісною) компетенцією на рівні, достатньому для формування її в учнів середньої школи, а другий означає здатність ефективно планувати, організовувати, оцінювати і контролювати процес комплексного оволодіння школярами усіх вікових груп іншомовною стратегічною (діяльнісною) компетенцією. Складові і діяльнісної, і психолого-педагогічної готовності умовно розподілено на три компоненти: теоретичний, практичний і внутрішньоособистісний. Теоретичні компоненти є показниками сформованості знань майбутнього вчителя, що стосуються понятійного апарату іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, способів вирішення навчально-комунікативних проблем у вивченні іноземної мови, своїх особистісних особливостей, а також психологічних, дидактичних, методичних, технологічних і науково-дослідницьких особливостей формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. До практичних компонентів готовності належать уміння та навички, потрібні для застосування прийомів і стратегій іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції; досвід навчання і спілкування, когнітивні і навчальні стилі, а також групи гностичних, конструктивно-проектувальних, навчально-практичних, організаторських, виховних і розвивальних умінь професійної діяльності. Внутрішньоособистісні складові характеризують ціннісні орієнтації, особистісні риси та здібності майбутніх учителів, значущі для ефективного формування в них цієї готовності. Обґрунтовано показники (теоретичний, практичний і внутрішньоособистісний), критерії оцінювання та рівні готовності майбутніх учителів до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Основним критерієм обрано сформованість у майбутнього вчителя практичного компоненту психолого-педагогічної готовності. Рівнями готовності визначено початковий (орієнтувальний), середній (пошуково-рецептивний) і достатній (адаптивний). Для оцінювання рівня готовності майбутніх учителів до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції розроблено шкали, оцінна здатність яких підтверджена методом експертних оцінок.

5. Створено технологію підготовки студентів до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції. Експериментальна перевірка ефективності запропонованого навчально-методичного комплексу довела обґрунтованість дидактичних засад (підходів і принципів), доцільність виокремлення етапів підготовки, вибору педагогічних умов, форм і методів здійснення навчального процесу. До значущих педагогічних умов віднесено: адекватне педагогічне забезпечення підготовки, впровадження кредитно-модульної технології навчання та системне проведення психодіагностичних досліджень. Установлено, що коефіцієнт засвоєння студентами експериментальних груп відповідних знань, сформованість необхідних умінь і навичок складає в середньому 78,5%, що доводить ефективність розробленої технології навчання.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Подальший науковий пошук може здійснюватись у таких напрямах: розробка навчально-методичного забезпечення для підготовки вчителів у системі післядипломної освіти, створення навчально-методичних посібників щодо формування іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції в учнів різних етапів навчання; підготовка майбутніх учителів-філологів до використання стратегій викладання, доцільних для розвитку в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, вивчення та класифікація цих стратегій.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Статті у виданнях, які включені до переліку ВАК України

1. Щерба Н. С. Структурно-функціональна модель організації навчального процесу при формуванні стратегічної компетенції у письмі у вищих мовних закладах освіти / Н. С. Щерба // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. - Вип. 12. - 2003. - С. 249-252.

2. Щерба Н. С. Застосування методу контент-аналізу до визначення поняття “стратегічна компетенція” / Н. С. Щерба // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. - Вип. 29. - 2006. - С. 166-169.

3. Щерба Н.С. Проблема підготовки вчителя іноземної мови середнього спеціалізованого закладу освіти до формування в учнів стратегічної компетенції // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. -Вип. 36. - 2007. - С. 219-222.

4. Щерба Н. С. Підготовка вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної компетенції як засобу адаптації у глобалізованому суспільстві / Н. С. Щерба // Нові технології навчання: зб. наук. праць. Шляхи розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг. - К. - Вінниця : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, Вінницький соціально-економічний інститут Університету “Україна”, 2007. - Спец. вип. 48. - Ч. 2. - C. 17-19.

5. Щерба Н. С. Наукові підходи до побудови моделі іншомовної стратегічної компетенції учня загальноосвітньої школи / Н. С. Щерба // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. - Вип. 37. - 2007. - С. 211-214.

6. Щерба Н. С. Моніторинг готовності майбутніх учителів іноземних мов до формування в учнів стратегічної (діяльнісної) компетенції / Н. С. Щерба // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. праць / [ред. І. А. Зязюн (голова) та ін.]. - Київ - Вінниця : ДОВ “Вінниця”, 2008. - С. 510-516.

Статті у наукових і науково-методичних виданнях та збірниках наукових праць

7. Щерба Н. С. Місце стратегічної компетенції в загальній компетентнісній ієрархії середньої освіти : аспекти учіння і викладання іноземної мови / Н. С. Щерба // Актуальні проблеми професійно-педагогічної освіти та стратегії розвитку : зб. наук. праць / [ред. О. А. Дубасенюк, Л. В. Калініна, О. Є. Антонова]. - Житомир : Вид-во Житомирського державного університету імені І. Франка, 2006. -С. 100-103.

8. Щерба Н. С. Теоретичні підходи до аналізу поняття “стратегічна компетенція” / Н. С. Щерба // Модернізація вищої освіти у контексті євроінтеграційних процесів : зб. наук. праць учасників Всеукр. методологічного семінару з міжнар. участю. - Житомир : Вид-во Житомирського державного університету імені І. Франка, 2007. -С. 231-235.

Тези і статті у збірниках матеріалів конференцій

9. Щерба Н. С. Предметно-педагогічний зміст стратегічної компетенції у контексті вищої іншомовної педагогічної освіти /Н. С. Щерба // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур : V Міжвуз. конф. молодих учених, 29-31 січня 2007 р. : тези доп. - Донецьк, ДонНУ, 2007. -С. 236-237.

АНОТАЦІЇ

Щерба Н.С. Підготовка майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної компетенції.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Житомирський державний університет ім. Івана Франка. - Житомир, 2009.

У дисертації науково обґрунтовано сутність та тлумачення поняття “стратегічна компетенція”, розроблено структуру стратегічної (діяльнісної) компетенції в компетентнісному форматі, складено класифікацію стратегій іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, розроблено структуру цієї компетенції суб'єкта вивчення іноземної мови та готовності вчителя до її формування в учнів середньої загальноосвітньої школи, визначено критерії оцінювання, рівні та показники цієї готовності.

У роботі представлено програму експериментальної підготовки майбутніх учителів іноземної мови до формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції, проведено аналіз стану готовності працюючих та майбутніх учителів до формування в учнів цієї компетенції, розроблено технологію підготовки майбутнього вчителя до формування в учнів іншомовної стратегічної компетенції та проведено аналіз результатів запровадження розробленої технології.

Ключові слова: стратегічна (діяльнісна) компетенція, навчальна компетенція, соціальна компетенція, стратегічна (компенсаторна) компетенція, стратегія оволодіння іноземними мовами, технологія підготовки майбутнього вчителя іноземної мови, формування в учнів іншомовної стратегічної (діяльнісної) компетенції.

Щерба Н.С. Подготовка будущего учителя к формированию у учащихся иноязычной стратегической компетенции.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко. - Житомир, 2009. іншомовний компетенція стратегічний готовність

В диссертации проанализирована история становления понятия “стратегическая компетенция”. На основе использования метода контент-анализа, а также анализа отечественной образовательно-нормативной документации определены отличия двух трактовок этого понятия: “стратегическая (компенсаторная)” и “стратегическая (деятельностная) компетенция”. Научно обоснована их сущность и место в компетентностной образовательной иерархии Украины. Разработана структура стратегической (деятельностной) компетенции в компетентностном формате, проведен научный анализ понятия “стратегия овладения иностранными языками”, составлена классификация стратегий иноязычной стратегической (деятельностной) компетенции, разработана структура этой компетенции субъекта изучения иностранного языка и готовности учителя к ее формированию у учащихся средней общеобразовательной школы, определены критерии оценивания, уровни и показатели готовности будущего учителя иностранного языка к формированию у учащихся иноязычной стратегической (деятельностной) компетенции; разработана технология подготовки будущего учителя иностранного языка к формированию у учащихся иноязычной стратегической (деятельностной) компетенции.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.