Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Підготовка майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини засобами проблемно-модельного навчання

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

педагогічний навчання ветеринарний

Актуальність теми. Перспективи входження України до Болонської співдружності, інтенсивний характер розвитку сучасних технологій, інтерес до нашої країни з боку інших держав зумовлюють необхідність суттєвого удосконалення системи вищої професійної освіти, зокрема аграрної. Сучасний випускник вищого аграрного навчального закладу повинен ґрунтовно володіти теоретичними знаннями, професійними уміннями й навичками, бути навчений знаходити рішення в будь-яких професійних чи соціальних ситуаціях, швидко адаптуватися до життя у динамічному світі зміни знань, технологій, зв'язків і відношень. Професійна відповідальність, творчі здібності, висока самостійність, вміння ефективно управляти трудовими колективами - це ті провідні якості, які мають бути орієнтирами для педагогів-аграрників у вихованні студентів. Ці якості можна успішно формувати лише за умови, коли в основі підготовки фахівців для аграрного сектору економіки є логіка розвитку і розгортання системи навчально-професійної діяльності. Все сказане має безпосереднє відношення і до підготовки майбутніх фахівців з ветеринарної медицини.

Підготовка фельдшерів ветеринарної медицини в аграрних коледжах потребує удосконалення системи організації навчання, впровадження ефективних технологій, форм і методів навчання, які могли б забезпечити інтенсивне оволодіння системою сучасних знань і на цій основі -- суттєво підвищити рівень їх фахової підготовки. Аналіз практики підготовки фахівців у вищих аграрних навчальних закладах переконує в недостатній ефективності традиційного типу навчальних технологій через притаманні їм репродуктивні способи навчання. Суперечності між вимогами, що постають перед фахівцями-аграрниками в умовах сучасного динамічного виробництва, та рівнем їх готовності до фахової діяльності, між потребами особистості в різнобічній освіті та можливостями системи освіти задовільнити ці потреби вимагають утвердження нових технологічних підходів до організації навчально-виховного процесу у вищих аграрних навчальних закладах. Впродовж тривалого часу в системі ветеринарної освіти залишалася незмінною мета: підготувати фельдшера ветеринарної медицини як фахівця середньої ланки, який володіє чітко відпрацьованими медико-технологічними уміннями і навичками під керівництвом ветеринарного лікаря. Але зростання вимог до якості підготовки фахівців ветеринарної медицини безпосередньо стосуються і професійної підготовки фельдшерів. Від рівня їх підготовленості до здійснення професійної діяльності залежить не тільки ефективність лікування інфекційних та незаразних хвороб сільськогосподарських тварин, якість санітарної оцінки і санітарно-ветеринарної експертизи, а й впровадження нових методів діагностики та профілактики, розроблення нових антимікробних, біологічних препаратів та дезінфектантів тощо.

Проблемам удосконалення навчального процесу у вищій школі на засадах технологічного підходу присвячені праці А.Алексюка, В.Бондаря, В.Вергасова, С.Гончаренка, Є.Кулика, Н.Ничкало, С.Сисоєвої, М.Ярмаченка та ін. Питання розвитку навчально-пізнавальної діяльності та активності розглядали Т.Алексєєнко, В.Безпалько, В.Галузинський, С.Головань, С.Кашин, С.Кушнірук, І.Підласий, С.Марченко, Г.Остапенко, О.Савченко, В.Сидоренко, В.Тюріна, П.Шарко та ін. Вирішенням актуальних проблем підготовки студентів у вищих аграрних навчальних закладах займалися М.Бондар, О.Вербило, Л.Головко, О.Гуменюк, А.Дьомін, Н.Журавська, Т.Іщенко, П.Лауш, П.Лузан, В.Свистун, І.Паламар, та ін.

Особливий інтерес викликають праці, що висвітлюють можливості проблемного навчання (Г.Богомазов, М.Махмутов, А.Вербицький, І.Лернер, Т.Кудрявцев, А.Дьомін, В.Манько, Л.Аврамчук, І.Угринюк та ін.), ігрової діяльності (О.Савченко, Г.Селевко, Д.Ельконін, А.Капська, М.Касьяненко, Л.Паламар, Н.Остапенко, В.Молдаван, М.Михеєнко, П.Олійник, В.Рибальський, Т.Шукуров та ін.), методів імітаційного моделювання (Р.Шеннон, Л.Матросова, В.Кларін, М.Смирнова, Г.Фролова, В.Платов, Н.Анікеєва, В.Рибальський та ін.) в активізації навчання студентів.

Але не зважаючи на таку велику кількість робіт щодо активізації навчання студентів засобами проблемності та ігрової діяльності, слід зазначити, що є деякі питання, які потребують подальшої теоретичної та практичної розробки у практиці підготовки фахівців-аграрників. Накопичений досвід не знайшов відображення у роботах з питань розробки методики проведення імітаційних ігрових занять та використання можливостей проблемного навчання, і ця проблема залишається невирішеною. Спробу поєднати вказані напрями активізації навчального процесу у вищій школі здійснили М.Арстанов, П.Підкасистий та Ж.Хайдаров, які обґрунтували ідею проблемно-модельного навчання при розробці технології дидактичних ігор. Але докладна методика цієї технології навчання не була предметом окремого дисертаційного дослідження. Отже, розробка методики проблемно-модельного навчання студентів є однією з актуальних проблем сучасної педагогічної науки

Усі наведені обставини і визначили необхідність проведення дисертаційного дослідження на тему: "Підготовка майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини засобами проблемно-модельного навчання".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідних тем кафедри педагогіки Національного університету біоресурсів і природокористування України "Розробити теоретичні та методичні аспекти формування навчально-пізнавальної активності студентів вищих аграрних навчальних закладів" (номер реєстрації - РК № 0104U004363) та "Наукове обґрунтування методики тестування рівня професійної компетентності майбутніх фахівців АПК" (номер реєстрації - РК № 0107U002463). У межах цих тем автором досліджувалась проблемно-модельна технологія навчання майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини.

Тему дисертації затверджено вченою радою природничо-гуманітарного навчально-наукового інституту Національного аграрного університету (протокол № 2 від 28 лютого 2005 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 26 квітня 2005 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити технологію проблемно-модельного навчання спеціальних дисциплін майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини в аграрному коледжі.

Відповідно до мети були визначені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі, вивчити практику реалізації сучасних технологій підготовки фельдшерів ветеринарної медицини в аграрному коледжі.

2.Визначити і теоретично обгрунтувати технологічні засади використання проблемного навчання та ігрової діяльності з метою імітаційного моделювання виробничо-технологічних ситуацій в навчальному процесі аграрного коледжу.

3.Обґрунтувати принципи, педагогічні умови, вимоги та особливості щодо розробки та використання технології проблемно-модельного навчання у процесі фахової підготовки майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини.

4. Експериментально перевірити ефективність розробленої технології проблемно-модельного навчання в умовах навчального процесу аграрного коледжу.

5.Розробити методичні рекомендації для викладачів і студентів вищих аграрних навчальних закладів щодо використання проблемно-модельної технології навчання у процесі підготовки фахівців ветеринарної медицини.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес аграрного коледжу.

Предмет дослідження - проблемно-модельне навчання майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини.

В основу наукового дослідження покладено гіпотезу, згідно з якою фахова підготовка майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини здійснюватиметься ефективно, якщо розробити та реалізувати в умовах аграрного коледжу технологію проблемно-модельного навчання, яка цілеспрямовано, послідовно залучає студентів до різновидів навчально-професійної діяльсності і заснована на системному використанні ігрової діяльності, проблемного навчання та методів імітації професійної діяльності.

Розв'язання поставлених завдань та перевірку гіпотези дослідження здійснено з використанням таких методів дослідження:

- теоретичні: аналіз наукової та методичної літератури з проблеми підвищення якості фахової підготовки майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини для визначення напрямів дослідження та поняттєво-категоріального апарату; класифікація та систематизація теоретичних даних зі змісту, методів та форм проблемного, ігрового та імітаційного навчання для визначення теоретичних основ розробки проблемно-модельної технології навчання майбутніх аграрників; методи моделювання для розробки узагальненого алгоритму реалізації вказаної технології на основі особистісно-розвивального підходу; логічне узагальнення та прогнозування при розробці висновків та рекомендацій щодо підвищення ефективності фахової підготовки майбутніх аграрників;

- емпіричні: педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) для визначення ефективності розробленої методичної системи формування творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів; анкетування, опитування, педагогічне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, бесіди з викладачами для визначення рівня сформованості професійних умінь майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини; математичні методи статистичної обробки експериментальних даних (перевірка статистичних гіпотез, дисперсійний аналіз), за допомогою яких визначено кількісні залежності між показниками дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексній розробці теоретичних і методологічних підходів та практичних рекомендацій щодо технології проблемно-модельного навчання спеціальних дисциплін майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини, зокрема:

- вперше визначено та теоретично обґрунтовано провідні принципи (перманентної трансформації навчальної діяльності у професійну діяльність; навчання на високому, але посильному рівні інтелектуальної трудності; домінуючої ролі спілкування; здійснення педагогічної діяльності на рівні майстерності; проблемності навчання; вмотивованості оволодіння студентами професійними знаннями), педагогічні умови (цілеспрямоване залучення студентів до діяльності, в якій навчальні її типи планомірно замінюються навчально-професійними; різноманітність та поступове ускладнення навчальних завдань, орієнтованих на ”зону найближчого розвитку особистості”; організація педагогічного спілкування на засадах гуманності, особистісно-орієнтованого стилю взаємодії зі студентами; володіння викладачами-аграрниками комплексом провідних умінь здійснення педагогічної взаємодії тощо) та етапи розробки та впровадження технології проблемно-модельного навчання;

- уточнено й конкретизовано сутність поняття ”проблемно-модельне навчання”, комплекс критеріїв (пізнавально-результативний, операційний, мотиваційно-ціннісний), рівні сформованості навчально-пізнавальної діяльності студентів в перебігу вивчення спеціальних сільськогосподарських дисциплін (незадовільний, низький, середній, високий);

- дістали подальшого розвитку методика проведення лекцій проблемного характеру, підготовки та застосування імітаційно-ігрових занять, систематизація основних видів навчально-виробничих задач з використанням індивідуальних завдань і застосування тестового контролю навчально-пізнавальних та фахових умінь студентів.

Практичне значення дослідження полягає у розробці методичних рекомендацій з питань впровадження у практику вищих аграрних навчальних закладів I-II рівнів акредитації методики проблемно-модельного навчання студентів спеціальним сільськогосподарським дисциплінам. Практичне значення мають, також, запропоновані методики підготовки та проведення лекційних, лабораторно-практичних, ігрових занять, комплекс проблемних навчально-виробничих задач, різнорівневих тестових завдань, що розроблялися і використовувалися авторкою під час педагогічного експерименту та увійшли до таких видань для викладачів і студентів, як: “Методичні рекомендації з підготовки та проведення лекційних, лабораторно-практичних занять з курсу “Акушерство, гінекологія і біотехнологія розмноження сільськогосподарських тварин”.

Результати дослідження було впроваджено у навчальний процес Липковатівського аграрного коледжу (довідка № 237 від 17 березня 2008 р.), відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової» (довідка № 941 від 19 березня 2008 р.) та Козелецького технікуму ветеринарної медицини (довідка № 94 від 29 березня 2008 р.).

Особистий внесок автора. У науковій статті, написаній у співавторстві (В. Манько), особистим внеском автора є розробка класифікації та методики проведення проблемних лекцій з метою формування творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Апробація результатів дослідження. Хід і результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях “Перспективи застосування технологій точного землеробства” (м. Київ, 28-29 вересня 2006 р.) та “Інформаційні технології в освіті та управлінні: теорія, досвід, проблеми” (м. Дрогобич, 28-31 жовтня 2007 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Реформування системи аграрної вищої освіти в Україні: досвід і перспективи” (м. Київ, 21 квітня 2005 р.) та “Перспективи розвитку агропромислового комплексу в поліському регіоні України” (м. Ніжин, 30-31 січня 2007 р.), наук.-практ. конф “Актуальні проблеми вищої професійної освіти” (м. Київ, 20-21 березня 2008 р.), наукових конференціях науково-педагогічних працівників (2003-2008 рр.) і спільних засіданнях кафедр педагогіки, методики навчання та соціальної роботи і психології Національного аграрного університету.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 8 друкованих працях, з них 7 одноосібних. Серед них 1 монографія, 4 наукових статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 методичні рекомендації, 2 статті у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (237 найменувань, з них 22 іноземною мовою), 4 додатків на 33 сторінках. Робота включає 2 рис., 14 таблиць на 44 сторінках. Загальний обсяг роботи - 260 сторінок друкованого тексту, з яких основна частина - 175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність виконаного дослідження, сформульовано проблему, визначено мету, об'єкт, предмет, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження, визначено особистий внесок здобувача наукового ступеня.

У першому розділі - “Теоретико-методичні аспекти проблемно-модельного навчання” - проаналізовано теорію і практику проблемного навчання та ігрової діяльності, розглянуто імітаційне моделювання навчально-виробничих ситуацій в аспекті формування творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів, обґрунтовано на основі вказаних підходів технологію проблемно-модельного навчання та розроблено модель її реалізації.

Стратегічним напрямом забезпечення потрібної якості професійної підготовки майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини необхідно визначити розроблення та впровадження в навчальний процес вищих навчальних закладів методичних систем професійної підготовки на основі державних стандартів вищої освіти. Концептуальною основою методичних систем професійної підготовки майбутніх аграрників повинен бути проблемний, ігровий, імітаційний та суб'єктно-діяльнісний підходи, які забезпечують не тільки якісне формування професійних умінь, а й одночасний розвиток і формування особистісних характеристик майбутніх фахівців.

Проблемне викладання і учіння входять своїм корінням в далеке минуле. Інтерес до питань проблемного навчання в останні десятиліття різко зріс і продовжує далі зростати. На основі загальнотеоретичних досліджень були розроблені в загальнодидактичному плані окремі аспекти теорії і практики проблемного навчання: його суть (М.Махмутов, В.Загвязінський); способи створення проблемних ситуацій (М.Махмутов, В.Гетта Є.Соколова); методи проблемного навчання (А.Алексюк, І.Лернер, А.Матюшкін); формування пізнавальної активності, інтересу, самостійності, творчості при застосуванні методів проблемного навчання (А.Маркова, Т.Шамова, Г.Щукіна); специфіка організації проблемного навчання при вивченні окремих предметів (В.Лозова, В.Дрибан, В.Манько, І.Угринюк).

Значний вклад в розробку імітаційно-ігрових методів навчання внесли такі вчені як: Д. Ельконін, Г.Костюк, М.Арстанов, П.Підкасистий, Ж.Хайдаров, В.Рибальський, В.Платов, П.Лузан та ін.

Ґрунтуючись на вказаних підходах, ми розробляли проблемно-модельну технологію навчання як педагогічну систему, що розвиває: професійні знання, уміння, навички від репродуктивних рівнів до продуктивних, творчих; пізнавальну самостійність як здатність студента продовжувати навчання в нестимульних ситуаціях; пізнавальні здібності студента (сприймання, пам'ять, мислення); здатність приймати відповідальні, творчі рішення; комунікабельність, здатність до співробітництва. В дисертаційній роботі обґрунтовані основні методологічні підходи (особистісно-розвивальний; системний; діяльнісний) до розробки та впровадження проблемно-модельної технології навчання, які в комплексі визначають методологію пропонованого дослідження. Зазначені методологічні підходи забезпечуються, крім загальнодидактичних, низкою специфічних принципів, зокрема: перманентної трансформації навчальної діяльності у професійну діяльність; навчання на високому, але посильному рівні інтелектуальної трудності; домінуючої ролі спілкування; здійснення педагогічної діяльності на рівні майстерності; проблемності навчання; вмотивованості оволодіння студентами професійними знаннями.

У свою чергу, обґрунтовані у процесі теоретичного та експериментального пошуку специфічні принципи реалізуються системою педагогічних умов, вимог та правил, при дотриманні яких пропонована технологія забезпечує теоретичну, практичну та психологічну підготовленість майбутніх аграрників до вирішення стандартних, діагностичних та евристичних задач виробництва. Додамо, що у процесі експериментального пошукового дослідження визначено три етапи реалізації проблемно-модельної технології навчання: підготовчий (ознайомлення педагогічних працівників зі структурою, методологією та методикою проблемно-модельної технології навчання; розробка методичного інструментарію; видача студентам інструктивних матеріалів вивчення спеціальної дисципліни); робочий (реалізація форм і методів проблемно-модельної технології навчання); заключний (узагальнення та осмислення результатів; корекція, удосконалення методики; поширення передового педагогічного досвіду тощо).

Оскільки зазначена технологія має усі ознаки педагогічної системи, є необхідність у розробці її моделі, яка представлена на рис. 1. У нашому дослiдженнi модель проблемно-модельної технології навчання оpiєнтована на досягнення цілей підготовки фахівця-аграрника, здатного швидко адаптуватися в динамічних умовах сучасного виробництва та ефективно здійснювати свої функції - виробничу, технологічну, проектну, технічну тощо.