Професійна підготовка фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет ІМЕНІ Івана Франка

УДК 378:796

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Спеціальність 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

Професійна підготовка фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами

Романишин Микола Ярославович

Житомир - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана у Приватному вищому навчальному закладі “Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука”, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Григус Ігор Михайлович, Приватний вищий навчальний заклад “Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука”, м. Рівне, доцент кафедри фізичної реабілітації.

Офіційні опоненти: доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор Ахметов Рустам Фагимович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання; кандидат педагогічних наук, профессор Лянной Юрій Олегович, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, завідувач кафедри фізичної реабілітації.

Захист відбудеться 23 грудня 2009 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40).

Автореферат розіслано 19 листопада 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.Л. Яценко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В умовах реформування системи вищої освіти України актуалізується проблема якості підготовки фахівців. Введення нової спеціальності „Фахівець з фізичної реабілітації” вимагає оновлення змісту і форм її підготовки.

Водночас, в Україні затверджена низка законів, покликаних поширити фізичну реабілітацію на всі сфери суспільного життя: „Про фізичну культуру і спорт” (1993 р.), „Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні” (2000 р.), „Про реабілітацію інвалідів в Україні” (2006 р.), Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 рр. (2006 р.).

Напрями реалізації задекларованих цілей передбачають оновлення підходів до здоров'я населення на засадах пріоритетності його оздоровлення засобами фізичної культури. Одним із вищезазначених напрямів здійснення державної політики в галузі фізичного виховання і спорту є широке застосування фізичної реабілітації для покращення якості життя різних верств населення.

Зміст терміна „реабілітація” на міжнаціональному рівні визначено у „Стандартних правилах щодо зрівняння можливостей інвалідів”, прийнятих Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй (резолюція № 48/96 від 20 грудня 1993 року), до яких приєдналася й Україна.

Професійна діяльність фізичного реабілітолога вимагає різнобічного підходу до процесу підготовки відповідного фахівця, визначення оптимальних засобів фізичної реабілітації, правильного її планування та здійснення.

Проте система підготовки фахівців у межах напряму „Фізичне виховання і спорт” належним чином не відображена у навчальних планах. Лише з упровадженням освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр” за спеціальністю „фізична реабілітація” у навчальні плани введено дисципліну „Фізична реабілітація в спорті”.

Дослідження окремих аспектів підготовки фахівців з фізичної реабілітації проведені вченими у таких напрямах, як: визначення понятійно-категоріального апарату представленої проблеми (Г.Е. Верич, О.Д. Дубогай); підготовка фахівців з фізичної реабілітації у вищих навчальних закладах (В.І. Завацький, В.О. Кукса, Л.П. Сущенко); діяльність фізичного реабілітолога при часткових патологіях (А.С. Вовканич, В.М. Мухін); використання досвіду підготовки реабілітологів у Канаді (А.М. Герцик). Водночас ці наукові розробки не охоплюють окреслену проблему в усій її багатогранності; зокрема, на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії і практики не вироблено методів оцінювання та критеріїв готовності фахівця з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами.

Отже, актуальність роботи детермінована важливістю застосування фізичної реабілітації в спорті та недостатньою увагою науковців до вивчення проблем підготовки кваліфікованих фахівців з фізичної реабілітації, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: „Професійна підготовка фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі педагогіки Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука. Дослідження є складовою частиною комплексної теми наукової роботи „Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ” (державний реєстраційний номер 0106U002439). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (протокол № 7 від 25 березня 2004 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 27 травня 2008 року).

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити концептуальну модель професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати науково-теоретичні засади та стан підготовки фізичних реабілітологів до роботи із спортсменами в умовах вищої школи.

2. Визначити сутність, зміст, структурно-функціональні компоненти й критерії професійної готовності майбутніх фахівців з реабілітації.

3. Розробити та науково обґрунтувати концептуальну модель підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації.

4. Експериментально перевірити ефективність концептуальної моделі підготовки майбутніх фахівців у визначеній сфері.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка фахівців з фізичної реабілітації.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами буде більш ефективною за умов:

- теоретичного й методичного обґрунтування змісту підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації з урахуванням сучасних вимог до професійних знань, умінь та навичок;

- розробки та впровадження науково обґрунтованої концептуальної моделі професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про єдність людини з навколишнім середовищем; діалектичний причинно-наслідковий взаємозв'язок між впливами середовища та станом організму; системний підхід до професійної підготовки фахівців; гуманістичний та особистісно орієнтований підхід до побудови концептуальної моделі підготовки фізичного реабілітолога до роботи зі спортсменами.

Теоретичну основу дисертаційної праці склали: концептуальні положення педагогіки вищої школи (Ю.К. Бабанський, С.С. Вітвицька, О.А. Дубасенюк, Н.В. Кузьміна, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва, І.П. Підласий, М.М. Фіцула, В.В. Ягупов); теоретичні засади готовності фахівця (Н.О. Бєлікова, Т.М. Бугеря, О.В. Владимирова, В.О. Кукса, Л.П. Сущенко), професійної підготовки фізичного реабілітолога в умовах вищої школи (А.М. Герцик, В.О. Кукса, В.І. Завацький, А.С. Вовканич, Г.Е. Верич, О.Д. Дубогай); теорія підготовки спортсменів високого класу (В.М. Платонов, Р.Ф. Ахметов); положення про організм як складну систему взаємодії з навколишнім середовищем (Г. Сел'є, Г.Л. Апанасенко, С.М. Петленко, П.К. Анохін, І.І. Брехман, М.М. Амосов).

Методи дослідження. Досягненню мети і завдань дослідження сприяло використання таких методів:

- теоретичних: вивчення, аналіз й узагальнення філософської, психологічної, педагогічної, спеціальної літератури; порівняння, систематизація, моделювання, системно-структурні та системно-функціональні методи, які дали змогу узагальнити теоретичний матеріал із досліджуваної проблеми;

- емпіричних: опитування, тестування, спостереження, експертне оцінювання, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи);

- методів математичної статистики, комп'ютерної обробки даних експерименту для виявлення якісних змін у сформованості показників професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами.

Організація дослідження. Дослідження професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами проводилося впродовж шести років (2003-2009 рр.) та передбачало три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому - (теоретико-аналітичному) (2003-2004 рр.) - здійснено теоретичне осмислення проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження; з'ясовано стан вирішення проблеми у філософській, історичній, психолого-педагогічній та фаховій літературі; проведено аналіз навчальних планів, програм, діючих підручників і навчальних посібників; досліджено й узагальнено досвід вищих навчальних закладів з професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації; визначено гіпотезу дослідження та розроблено програму його проведення.

На другому - (аналітико-пошуковому) (2004-2006 рр.) - досліджено сучасний стан підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації та визначено методи дослідження; розроблено концептуальну модель професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації; визначено й уточнено критерії та показники рівнів готовності; проведено констатувальний етап експерименту.

На третьому - (формувально-узагальнюючому) (2007-2009 рр.) - проведено перевірку концептуальної моделі підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами, проаналізовано, узагальнено, систематизовано й оформлено результати експериментальної роботи, розроблено навчальний посібник з підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі факультету здоров'я, фізичної культури та спорту Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука, Львівського державного університету фізичної культури та спорту, Національного університету фізичного виховання і спорту України, Волинського національного університету (Інститут фізичної культури і здоров'я). Усього дослідженням було охоплено 218 студентів спеціальності „Фізична реабілітація” освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр” та 16 викладачів зазначених вищих навчальних закладів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше розроблено і теоретично обґрунтовано концептуальну модель підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами; визначено критерії і показники рівнів готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації в умовах вищої школи; уточнено базові категорії і поняття дослідження - „фізична реабілітація в спорті”, „готовність фахівця з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами”; доповнено зміст та структуру діяльності фізичного реабілітолога в спорті; удосконалено процес професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації; зміст і сутність професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації приведено у відповідність до науково-теоретичного потенціалу професійної педагогіки; введено зміни і доповнення до освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця з фізичної реабілітації відповідно до вимог професійної педагогіки; подальшого розвитку набула професійно-педагогічна теорія і практика підготовки фахівців в умовах вищої школи.

Практичне значення дослідження полягає в розробці концептуальної моделі підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами. На основі результатів експериментальної роботи розроблено навчальний посібник „Фізична реабілітація в спорті” (рекомендований Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів), розроблено та впроваджено спецкурс „Фізична реабілітація в спорті” для освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”, які можуть бути використані як у вищих навчальних закладах для вдосконалення професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами, так і практикуючими реабілітологами. Висновки дослідження, навчальний посібник та спецкурс можуть бути корисними під час укладання навчальних програм, підготовки підручників з фізичної реабілітації та інших дисциплін у вищих навчальних закладах України.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується: теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; цілісною організацією дослідження; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних об'єкту, меті та завданням; кількісним та якісним аналізом емпіричного матеріалу; результатами експериментальної перевірки висунутої гіпотези; застосуванням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом доповідей на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема, на міжнародних: Х науково-практичній конференції „Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті” (м. Рівне, 2007); всеукраїнських: „Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні” (м. Рівне, 2004), „Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (м. Черкаси, 2008), „Проектування освітніх систем: технології, досвід, практика” (м. Полтава, 2008); міжвузівських: „На шляху до професійного вдосконалення” (м. Рівне, 2004-2007).

Основні положення і висновки дисертаційної роботи впроваджено у практику роботи Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (довідка № 8/125 від 03.05. 2009), Львівського державного університету фізичної культури та спорту (довідка № 3/350 від 23.04. 2009), Національного університету фізичного виховання і спорту України (довідка № 3/278 від 30.05. 2008), Волинського національного університету (Інститут фізичної культури і здоров'я) (довідка № 3/290 від 02.02. 2009), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 3/232 від 29.09. 2008).

Публікації. Основні матеріали дослідження викладено у 5 публікаціях автора, з яких всі одноосібні, опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 навчальний посібник (рекомендований МОН України для студентів вищих навчальних закладів).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, 11 додатків (на 60 сторінках) і списку використаних джерел (352 найменування, 41 з яких - іноземними мовами). У роботі вміщено 12 рисунків і 17 таблиць. Повний обсяг дисертації становить 286 сторінки друкованого тексту, основний текст викладено на 173 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито методологічну та теоретичну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх вірогідність, апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Професійна підготовка фахівця з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами як педагогічна проблема” - представлено результати теоретичного аналізу проблеми на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики, розкрито сутність професійної підготовки, її зміст та структуру, визначено поняття професійної готовності, обґрунтовано результати констатувального етапу експерименту.

У роботі окреслена проблема розглянута з позицій системного, професіографічного, особистісно орієнтованого підходів, а також у контексті теорії якості життя та поняття „саногенезу”.

На основі вивчення науково-педагогічних праць з досліджуваної проблеми (Н.О. Бєлікової, Т.М. Бугері, О.В. Владимирової, В.М. Мухіна, В.О. Кукси, Л.П. Сущенко, Ю.О. Лянного, О.С. Куца, А.М. Герцика) професійну підготовку фахівців з фізичної реабілітації визначено як багатогранний процес, що відповідає меті, принципам і завданням професійно-педагогічної діяльності та спрямовується на реалізацію чотирьох компонентів: мотиваційного, змістового, операційного та оцінно-рефлексивного.

Згідно з логікою дослідження уточнено базові поняття: „професійна підготовка” та „професійна готовність”, „реабілітація”, „фізична реабілітація у спорті”. Обґрунтовано, що професійна підготовка фахівця з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами є міждисциплінарним багатоструктурним поняттям. На основі наукових підходів сформульовано авторське визначення категорії „професійна підготовка фахівця з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами” - інтегративне утворення, яке вміщує комплекс знань, умінь, навичок, особистісних якостей, що проявляються через готовність до проведення реабілітаційного втручання в спорті.

Розглянуто основні види практичної діяльності фізичного реабілітолога: клінічну та позаклінічну. Клінічна діяльність передбачає обстеження, оцінювання, встановлення реабілітаційного діагнозу, складання прогнозу та безпосереднє здійснення реабілітаційного втручання. Позаклінічна - спрямована на наукові дослідження, навчальні програми, консультування та адміністративну діяльність.

Доведено, що зміст професійної підготовки фахівця з вищезазначеної спеціальності передбачає реалізацію чотирьох компонентів: мотиваційного (мотивація досягнення успіху, навчання), змістового (знання, необхідні для проведення реабілітаційного втручання), операційного (вміння та навички, якими оперують у ході клінічної діяльності) та оцінно-рефлексивного (адекватна самооцінка власного рівня готовності).

Унаслідок проведення констатувального етапу експерименту (за результатами визначення рівня мотивації успіху щодо готовності майбутніх фізичних реабілітологів до роботи зі спортсменами) було отримано такий розподіл студентів за рівнями: 2,3 % студентів мають високий рівень готовності, 11,5 % - достатній, 35,5 % - середній рівень, 51 % - низький рівень. фахівець фізична реабілітація спортсмен

Найбільш сформованими виявилися знання студентів на середньому (35,8 %) та низькому (44,4 %) рівнях, що доводить необхідність проведення формувального етапу експериментальної роботи з реалізацією концептуальної моделі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами.

Рівні сформованості професійних умінь у студентів експериментальної і контрольної груп на констатувальному етапі експерименту залишаються приблизно однаковими. Так, найбільш сформованими виявилися вміння на середньому (39,3 % та 40,6 %) та низькому (36,1 % та 35,4 %) рівнях, як і професійні знання. Високий рівень сформованості професійних умінь спостерігається у 6,5 % студентів, достатній - у 17,8 %, середній - 39,9 %, низький - 35,8 %.

Проведений аналіз наявного стану професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами дав можливість визначити такі педагогічні умови формування професійної готовності у процесі навчання: розвиток особистісно зорієнтованих характеристик навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі у контексті „суб'єкт-суб'єктних” взаємовідносин його учасників та формування у майбутніх фізичних реабілітологів навичок самоаналізу, самооцінки, саморозвитку професійних якостей; запровадження інновацій у зміст професійної підготовки майбутніх реабілітологів до роботи зі спортсменами за умов збереження сталої традиційної складової навчально-виховного процесу (спеціальні курси, факультативи, інноваційні форми й методи навчання; комплексний моніторинг організації та змісту професійної підготовки фізичних реабілітологів, а також відстеження рівня сформованості їхньої професійної готовності за допомогою сучасних методів діагностики і контролінгу). Обґрунтовано висновок, що реалізація цієї педагогічної умови дозволяє вчасно реагувати на недоліки в організаційно-методичному, матеріально-технічному й змістово-діяльнісному забезпеченні процесу професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації.

У другому розділі - „Концептуальна модель професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації” - подано детальну характеристику реалізації моделі, викладено методику та перебіг експерименту, проаналізовано його результати, здійснено перевірку вірогідності одержаних результатів.

На констатувальному етапі експерименту виявлено суперечності між бажаним та реальним станом готовності фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами. З'ясовано, що усвідомлюючи важливість фізичної реабілітації в спорті, студенти мають певні навички, вміння та знання, необхідні для професійної діяльності, але загальний рівень їхньої готовності визначено як середній.

З метою вдосконалення процесу професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами протягом 2005-2009 рр. у навчальний процес було впроваджено авторську модель формування професійної готовності майбутніх фізичних реабілітологів (рис. 1).

Визначено наступну структуру запропонованої моделі: мета, завдання, структурно-функціональні компоненти (мотиваційний, змістовий, операційний та оцінно-рефлексивний), зміст підготовки (теоретична, практична та науково-педагогічна), етапи підготовки (початковий, основний, завершальний), критерії сформованості знань, умінь, навичок та особистісних якостей, рівні підготовки (високий, достатній, середній, низький).

Визначено сутність критеріїв оцінки сформованості: мотиваційного компонента (прагнення і здатність до самореалізації; усвідомлення необхідності продовжувати освіту й після закінчення вищого навчального закладу; спрямованість на успіх); змістового компонента (знання, необхідні для проведення реабілітаційного втручання у спортсменів (обстеження, оцінка, діагностика, прогнозування), цілісність яких формує здатність фізичного реабілітолога співпрацювати зі спортсменами; операційного компонента (сформованість таких умінь і навичок для: проведення процедур спортивного масажу та фізіотерапії, занять з лікувальної фізичної культури для спортсменів після травм і ушкоджень); оцінно-рефлексивного компонента (адекватність власної оцінки своїх професійних здібностей студентом).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Концептуальна модель професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами

Системотворчу функцію концептуальної моделі виконує дисципліна „Фізична реабілітація в спорті”, під час вивчення якої відбувається узагальнення всіх раніше отриманих знань і вмінь, їх систематизація з формуванням цілісної системи підготовки до реабілітаційного втручання в спорті.

Зроблено висновок, що важливою умовою успішної підготовки фахівця з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами є створення відповідного навчального середовища, в якому впроваджено усі компоненти концептуальної моделі професійної підготовки. У зв'язку з цим реалізовано різноманітні методи навчання, форми організації навчальної діяльності, самостійної науково-дослідної роботи студентів, застосування інноваційних технологій навчання (дидактичних ігор) та практик з фізичної реабілітації.

Визначення критеріїв дало можливість виділити чотири рівні сформованості готовності фахівця з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами: низький, середній, достатній, високий.

У формувальному експерименті взяло участь 218 студентів: 122 в експериментальній групі та 96 у контрольній. В експериментальній групі реалізовано запропоновану концептуальну модель професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами для ліквідації несприятливих умов, які було виявлено під час констатувального етапу експерименту. У контрольних групах навчально-виховний процес був побудований за традиційною технологією.

Для перевірки ефективності запропонованої моделі професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації використано блок опитувальників, яким послуговувалися у ході констатувального етапу експерименту. Відтак, для оцінки мотивації успіху майбутніх фізичних реабілітологів обрано: кількісне визначення мотивації досягнення за методикою Ю. Орлова, визначення мотивів навчання, самооцінка.

У результаті впровадження спроектованої вище концептуальної моделі формування професійної готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації виявлено, що у студентів експериментальних груп рівень мотивації успіху зріс, що представлено у таблиці 1.

В експериментальних групах зростання рівня мотивації досягнень становить на високому рівні 18 % наприкінці експерименту проти 2,5 % на його початку; на достатньому рівні - 46,7 % проти 11,5 %. Натомість, низький рівень сформованості мотивації досягнень спостерігався в ЕГ у 3,3 % проти 50 % (табл. 1).

Таблиця 1 Рівень мотивації успіху в професійній діяльності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації на початку та наприкінці експерименту (в контрольних та експериментальних групах)

Результати експериментальної роботи дають підстави стверджувати, що наприкінці експерименту значно зросла частка студентів, які мають сформовані професійні знання на достатньому та високому рівнях. Так, високого рівня професійних знань в експериментальній групі досягли 27,1 % студентів (проти 4,9 % на початку експерименту); достатнього рівня - 39,3 % (проти 14,8 % на початку експерименту). Студенти контрольних груп продемонстрували незначне зростання високого та достатнього рівня сформованості професійних знань: кількість майбутніх фахівців із високим рівнем у контрольних групах зросла на 6,3 %, а з достатнім - на 19,6 %. Таке зростання обґрунтовано в дисертації як результат засвоєння студентами передбаченого навчальним планом обсягу навчальної інформації без запровадження спеціально спроектованої концептуальної моделі формування готовності до професійної діяльності (табл. 2).

Результати експериментальної роботи свідчать про значне зростання частки студентів, які мають сформовані професійні вміння на достатньому та високому рівнях.

Таблиця 2 Рівень сформованості професійних знань майбутніх фахівців з фізичної реабілітації на початку та наприкінці експерименту (в контрольних та експериментальних групах)

Так, високого рівня сформованості професійних умінь з фізичної реабілітації в спорті наприкінці експерименту досягли 32 % студентів експериментальної групи (проти 6,6 % на початку експерименту); середнього рівня - 40,2 % (проти 18 %). Натомість, кількість студентів із низьким рівнем сформованості професійних умінь зменшилася в експериментальних групах на 33,6 % (36,1 % на початку експерименту та 2,5 % наприкінці експерименту). У контрольних групах також відбулося незначне зростання рівня сформованості професійних умінь (табл. 3).

Таблиця 3 Рівень сформованості професійних умінь майбутніх фахівців з фізичної реабілітації на початку та наприкінці експерименту (в контрольних та експериментальних групах)

Так, наприклад, високого рівня сформованості професійних умінь досягли 13,5 % студентів контрольних груп (проти 6,3 % на початку експерименту), що детерміновано, на нашу думку, загальним зростанням рівня знань та вмінь студентів під впливом традиційно побудованого навчального процесу у вищому навчальному закладі.

Виявлено, що наприкінці експерименту збільшилася кількість студентів, які мають сформовану самооцінку на достатньому та високому рівнях. Так, значно зріс рівень усвідомлення студентами експериментальних груп необхідності та важливості фізичної реабілітації як професійної діяльності (0,28 проти 0,81 наприкінці експерименту в експериментальних групах; 0,29 проти 0,66 в контрольних групах). На заключному етапі для підтвердження вірогідності експерименту використовувалися методи математичної статистики, зокрема л-критерій Колмогорова-Смирнова, який підтвердив гіпотезу про значущість розходжень в оцінці ознаки двох порівнюваних груп студентів. Результати, одержані після завершення формувального етапу експерименту, свідчать про ефективність упровадження концептуальної моделі професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами.

Рис. 2. Рівень самооцінки студентів з експериментальних та контрольних груп у відносних частотах на початку та наприкінці експерименту

Результати дослідження підтвердили висунуту гіпотезу про те, що професійна підготовка фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами набуватиме ефективності за умови, що зміст підготовки студентів буде враховувати сучасні вимоги до професійних знань, умінь та навичок майбутніх фахівців з фізичної реабілітації як координаторів та учасників процесу відновлення спортсменів після ушкодження та фізичного навантаження. Доведено, що за такої умови студенти відчуватимуть себе повноправними учасниками реабілітаційної допомоги, будуть спроможними самостійно добирати засоби і методи фізичної реабілітації, оцінювати вибір інших студентів, визначати недоречності у складані програми реабілітації, обґрунтовувати власну думку. Обґрунтовано думку, що зміст знань визначається сучасними тенденціями фізичної реабілітації в спорті у контексті тісного взаємозв'язку з рівнем розвитку спорту в Україні та світі.

Висновки

Проведене дослідження довело правильність висунутої гіпотези і дає підстави зробити такі висновки:

1. На основі аналізу науково-методичної літератури у роботі виділено низку базових науково-теоретичних підходів до проблеми дослідження, якими є: системний, професіографічний, особистісно орієнтований. Концептуальною ідеєю дослідження визначено теорію якості життя як медично-деонтологічного підґрунтя вивчення об'єкта окресленого процесу.

Визначено, що базовими категоріями дослідження є, з одного боку, „професійна підготовка” та „професійна готовність” як поняття, які забезпечують професійно-педагогічну складову дослідження; з іншого, „реабілітація” й “фізична реабілітація” - як такі, що відображають сутність майбутньої професійної діяльності фахівців з фізичної реабілітації. Міждисциплінарним вважаємо поняття „професійна підготовка фахівця з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами”, яке тлумачиться як процес набуття системи професійних знань, умінь і навичок, а також розвиток особистісних якостей, які забезпечують формування готовності до здійснення професійної діяльності фізичного реабілітолога у роботі зі спортсменами.

На констатувальному етапі експерименту встановлено, що більшість студентів мають середній (35,5 %) та низький (51 %) рівні готовності за мотиваційним показником, відповідно 35,8 % та 44,4 % - за показником сформованості професійних знань, 39,9 % та 35,8 % - за показником сформованості професійних умінь. Стан готовності фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами не задовольняє об'єктивних вимог суспільства до такого виду діяльності. Наявна система підготовки майбутніх фізичних реабілітологів спрямована на механічне відтворення знань без їхньої екстраполяції на об'єкти майбутньої діяльності. Унаслідок реалізації такого підходу студент швидко втрачає інтерес до навчання, засвоєння знань відбувається механічно, без усвідомлення їхньої значущості для майбутньої професійної діяльності.

2. У дисертації визначено сутність, зміст, структурно-функціональні компоненти й критерії професійної готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації. Визначено чотири компоненти ефективної професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами (мотиваційний, змістовий, операційний та оцінно-рефлексивний), які забезпечують готовність фахівця з фізичної реабілітації. Критеріями готовності, за результатами науково-теоретичного аналізу проблеми та результатами констатувального зрізу, є: рівень мотивації досягнення, комунікативних, професійних, навчально-пізнавальних, соціальних мотивів, знань (необхідних для того, щоб працювати фізичним реабілітологом у спортивній галузі), умінь та навичок (автоматизація дій, правильність їхнього виконання).

Визначено рівні сформованості готовності фізичного реабілітолога до роботи із спортсменами: низький, середній, достатній, високий. Характеристика кожного з рівнів дала можливість узгодити результати констатувального, проміжного та формувального етапів експерименту й отримати науково обґрунтовані результати наукового пошуку. Доведено, що значного зростання за виділеними у роботі показниками сформованості професійної готовності фахівців вищезазначеного фаху не відбулося, що створило передумови для введення спеціального авторського спецкурсу „Фізична реабілітація в спорті”, який є авторським компонентом запропонованої концептуальної моделі формування професійної готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами.

3. Проведений аналіз наявного стану професійної підготовки фізичних реабілітологів дозволив розробити та науково обґрунтувати концептуальну модель професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами, спрямовану на формування готовності студентів до професійної діяльності в галузі фізичної реабілітації у спорті. Компонентами концептуальної моделі визначено: мотиваційний (здатність до продовження навчання після закінчення навчального закладу, творчість у застосуванні засобів фізичної реабілітації у різних за складністю умовах, громадські та особистісні уявлення про престижність майбутньої професії), змістовий (знання з теорії побудови реабілітаційного втручання в спорті, засобів та методів фізичної реабілітації, які використовують у спортивній практиці, обладнання та апаратів, якими послуговуються для фізичної реабілітації спортсменів), операційний (здатність оперувати знаннями про побудову реабілітаційного процесу для застосування засобів фізичної реабілітації в спорті, вміння та навички, необхідні для безпосереднього проведення реабілітаційного втручання), оцінно-рефлексивний (адекватна самооцінка власних професійних здібностей і досягнень). Визначені компоненти готовності відображають ієрархію вимог до фізичної реабілітації в спорті, що поступово розширюється й удосконалюється.

4. За результатами формувального етапу експерименту підтверджено ефективність концептуальної моделі підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами. У результаті у студентів експериментальної групи відбулося суттєве зростання всіх показників професійної готовності до проведення фізичної реабілітації в спорті. Так, в експериментальній групі зростання рівня мотивації досягнень склало на високому рівні 18,0 % наприкінці експерименту проти 2,5 % на його початку; на достатньому рівні - 46,7 % проти 11,5 %. Високого рівня професійних знань в експериментальній групі досягли 27,1 % студентів (проти 4,9 % на початку експерименту); достатнього рівня - 39,3 % (проти 14,8 %). Високого рівня сформованості професійних умінь з фізичної реабілітації в спорті наприкінці експерименту досягли 32 % студентів експериментальної групи (проти 6,6 %); середнього рівня - 40,2 % (проти 18 %). Натомість, відсоток студентів з низьким рівнем сформованості професійних умінь зменшився в експериментальній групі на 33,6 % (36,1 % на початку експерименту та 2,5 % наприкінці експерименту). У контрольній групі також відбулося зростання рівня сформованості професійних знань, умінь та професійної мотивації досягнення, проте не набагато, як в експериментальній.

Подальші дослідження професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами можуть розвиватися у напрямі: пошуку оптимальних методів оцінювання умінь, навичок та оновлення змісту фізичної реабілітації в спорті; розроблення сучасних інформаційних технологій професійної підготовки майбутніх фізичних реабілітологів; аналізу зарубіжного досвіду професійної підготовки фахівців до роботи зі спортсменами тощо.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях автора

1. Романишин М.Я. Медико-педагогічні підходи до визначення оптимальних засобів фізичної реабілітації спортсменів / М.Я. Романишин // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Збірник наукових праць. - Рівне : Редакційно-видавничий центр Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука, 2007. - Вип. V. - С. 314-321.

2. Романишин М.Я. Модель професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами / М.Я. Романишин // Вісник Черкаського університету. Серія педагогічні науки. - Черкаси : 2008. - Вип. 135. - С. 110-115.

3. Романишин М.Я. Організаційно-методичне забезпечення професійної підготовки фізичного реабілітолога до роботи зі спортсменами / М.Я. Романишин // Імідж сучасного педагога: науково-практичний освітньо-популярний журнал / Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка ; Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського. - Полтава : ТОВ „АСМІ”. 2008. - № 7/8 - С. 137-139.

4. Романишин М.Я. Підготовка фахівця з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами / М.Я. Романишин // Вісник Черкаського університету. Серія педагогічні науки. - Черкаси, 2008. - Вип. 124. - С. 47-53.

5. Романишин М.Я. Стан сучасної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами / М.Я. Романишин // Нова педагогічна думка : наук.-метод. журн. - Рівне : Рівнен. обл. ін-т післядип. пед. освіти, 2008. - С. 56-60.

6. Романишин М.Я. Фізична реабілітація в спорті. Навчальний посібник / М.Я. Романишин. - Рівне : Волинські обереги, 2007. - 368 с.

Анотації

Романишин М.Я. Професійна підготовка фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами. У роботі з'ясовано сутнісну характеристику базових понять дослідження “професійна підготовка” та “професійна готовність”, “реабілітація”, “фізична реабілітація у спорті”; проаналізовано сучасний стан проблеми підготовки фізичних реабілітологів до роботи із спортсменами. Розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено модель підготовки фахівців з фізичної реабілітації; визначено критерії, показники і рівні сформованості професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами. Установлено, що ефективному формуванню професійної готовності цих фахівців сприяють такі педагогічні умови: розвиток особистісно зорієнтованих характеристик навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі; впровадження інновацій у зміст професійної підготовки майбутніх реабілітологів до роботи зі спортсменами за умови збереження сталої традиційної складової навчально-виховного процесу; комплексний моніторинг організації та змісту професійної підготовки майбутніх фізичних реабілітологів, а також відстеження рівня сформованості їхньої професійної готовності за допомогою сучасних методів діагностики і контролінгу.

Ключові слова: професійна підготовка фахівців з фізичної реабілітації, фізична реабілітація в спорті, педагогічні умови професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації, модель професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами, готовність фахівців з фізичної реабілітації до роботи із спортсменами.

Романишин Н.Я. Профессиональная подготовка специалистов по физической реабилитации к работе со спортсменами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Житомир, 2009.

Диссертационное исследование посвящено проблеме профессиональной подготовки специалистов по физической реабилитации к работе со спортсменами. В работе определена содержательная характеристика базовых понятий исследования „профессиональная подготовка” и „профессиональная готовность”, „реабилитация”, „физическая реабилитация в спорте”. Проанализировано современное состояние проблемы подготовки физических реабилитологов к работе со спортсменами.

Научно обосновано, что структура профессиональной подготовки направлена на реализацию четырех компонентов: мотивационного, содержательного, операционного и оценно-рефлексивного.

Разработана, теоретически обоснована и экспериментально проверена модель подготовки специалистов по физической реабилитации. Определенны критерии, показатели и уровни формирования профессиональной подготовки специалистов по физической реабилитации к работе со спортсменами.

Обоснована структура модели: цель, задачи, структурно-функциональные компоненты (мотивационный, содержательный, операционный и оценочно-рефлексивный), содержание подготовки (теоретическая, практическая и научно-педагогическая), этапы подготовки (начальный, основной, заключительный), критерии и показатели сформированности знаний, умений, навыков и личных качеств, уровни подготовки (высокий, достаточный, средний, низкий).

Системообразующую содержательную функцию в концептуальной модели выполняет дисциплина „Физическая реабилитация в спорте”, в ходе изучения которой происходит суммирование всех ранее полученных знаний и умений как основы целостной системы подготовки к проведению реабилитационной деятельности в спорте.

Установлено, что эффективному формированию профессиональной готовности специалистов способствуют такие педагогические условия: развитие личностно ориентированных характеристик учебно-воспитательного процесса в высшем учебном заведении; введение инноваций в содержание профессиональной подготовки будущих реабилитологов к работе со спортсменами с относительным сохранением постоянной традиционной составляющей учебно-воспитательного процесса; комплексный мониторинг организации и содержания профессиональной подготовки будущих физических реабилитологов, а также отслеживание уровня формирования их профессиональной готовности с помощью современных методов диагностики и контроля.

Результаты экспериментальной работы подтверждают эффективность разработанной концептуальной модели профессиональной подготовки специалистов по физической реабилитации к работе со спортсменами.

Ключевые слова: профессиональная подготовка специалистов по физической реабилитации, физическая реабилитация в спорте, педагогические условия профессиональной подготовки специалистов по физической реабилитации, модель профессиональной подготовки специалистов по физической реабилитации к работе со спортсменами, готовность специалистов по физической реабилитации к работе со спортсменами.

Romanyshin M.J. Professional training of specialists of physical rehabilitation for work with sportsmen. - Manuscript.

The thesis on getting the scientific degree of a candidate of pedagogical sciences in specialty 13.00.04 - theory of professional education. - State Ivan Franko University of Zhitomir. - Zhitomir, 2009.

Dissertation research is devoted to the problem of professional training of the physical rehabilitation specialists for work with sportsmen. The essential characteristic of base concepts of the research „professional training” and „professional readiness”, „rehabilitation”, „physical rehabilitation, in sport”; the modern state of problem of training of physical therapist for work with sportsmen was analyzed. The research theoretically proves and experimentally checks the model of training of the physical rehabilitation specialists; criteria, indexes and levels forming of professional training of the physical rehabilitation specialists for work with sportsmen are determined. It is ascertained that such pedagogical terms are involved in effective forming of professional readiness of these specialists: development of the personal orientated descriptions of teaching and educational process is in higher educational establishment; permanent introduction of innovations into substance of professional training of future physical rehabilitation specialists for work with sportsmen with the relative economy of permanent traditional constituent of educational process; complex monitoring of organization and substance of professional training of future physical rehabilitation specialists, and also watching of the level forming of their professional readiness, by the modern methods of diagnostics and control.

Key words: professional training of the physical rehabilitation specialists, physical rehabilitation in sport, pedagogical terms of the professional training of physical rehabilitation specialists, a model of professional training of the physical rehabilitation specialists for work with sportsmen, readiness of the physical rehabilitation specialists for work with sportsmen.

Размещено на Allbest.ru