Реформування системи педагогічної освіти Німеччини (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Автореферат

Реформування системи педагогічної освіти Німеччини(друга половина ХХ - початок ХХІ ст.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Махиня Наталія Володимирівна

Кіровоград - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Черкаському національному університеті

імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

Савченко Олена Павлівна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

завідувач кафедри педагогіки

вищої школи і освітнього менеджменту

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Десятов Тимофій Михайлович,

директор Департаменту професійно-технічної освіти МОН України

кандидат педагогічних наук, доцент

Чулкова Людмила Опанасівна,

професор кафедри іноземних мов для неспеціальних факультетів Бердянського державного педагогічного університету

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Початок третього тисячоліття маркований посиленням інтеграційних процесів, що актуалізували наукове співробітництво між європейськими країнами. В інноваційному контексті суттєвих трансформацій зазнає, зокрема, і галузь освіти. З огляду на потреби сьогодення, Болонська Декларація про європейський регіон вищої освіти (1999 р.) окреслила основні засади співробітництва країн Європи. Усвідомлюючи значущість змін і важливість глобалізації, освітянські кола схвально поставилися до можливості входження України до полікультурного європейського простору. Маючи чітко сформовану систему підготовки педагогічних кадрів, володіючи конкретними дієвими методиками, вища школа України в цілому забезпечує вітчизняні навчально-виховні заклади висококваліфікованими фахівцями, однак загальноєвропейський консолідаційний контекст вимагає модернізації підготовки майбутніх українських учителів.

Основні концептуальні положення, які визначають зміст і організацію освіти в Україні та окреслюють перспективи розвитку, регламентовано в найважливіших методологічних і законодавчих документах, ухвалених за роки незалежності нашої країни: у Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”) (1992 р.), у законах України „Про освіту” (1996 р.), „Про загальну середню освіту” (1999 р.), „Про вищу освіту” (2002 р.), у „Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті” (2001 р.) тощо.

Прагнення України стати органічним складником світового освітнього простору актуалізує потребу вивчення досвіду організації педагогічної освіти, накопиченого в провідних зарубіжних країнах, а також дослідження сучасних технологій, що застосовують у процесі підготовки вчителя як фахівця з наукової теорії та методики навчання школярів.

Однією з європейських країн, що має високорозвинену систему вищої освіти загалом та акцентує увагу на якісній підготовці педагогічних кадрів зокрема є Німеччина, яка, подібно до України, зазнала адміністративно-територіальних змін наприкінці минулого століття. Екстраполяція теоретико-практичного досвіду в українську площину та його адаптація до суспільно-політичних реалій, безперечно, позитивно позначиться на розвиткові національної системи фахової підготовки педагогічних кадрів.

Окресленій проблемі підготовки вчителів присвячено низку досліджень у німецькій класичній та сучасній педагогіці (Б. Армбрустер, М. Байєр, Й. Бастіан, Ф. Бухбергер, У. Вишкорн, Д. Гензель, Т. Зандер, В. Клафкі, К. Клемм, Ф. Кох, К. Кюммель, Г. Мехнерт, М. Мюрманн, Г.-Е. Нун, В. Паллаш, К. Полльман, Р. Пройс, Г. Флах, Л. Фрід та ін.).

Наголосимо на тому, що особливості змісту та структури педагогічної освіти Німеччини були предметом вивчення в працях багатьох науковців (Н. Абашкіна, Г. Анісімова, Х. Бауман, Г. Бергхорн, М. Громкова, І. Гуревич, Н. Козак, П. Лундгрен, О. Матвієнко, Т. Мойсеєнко, О. Піскунов, Л. Писарєва, Л. Пуховська, Л. Сакун, М. Тихонова, А. Турчин, Л. Чулкова, Т. Яркіна). Науковий інтерес становлять студії, присвячені німецькій післядипломній освіті (Т. Вакуленко, В. Гаманюк, В. Гаргай, В. Олійник, В. Поліщук, С. Синенько). Загальнопедагогічні тенденції розвитку освіти вчителів потрактовано в роботах В. Володька, Б. Вульфсона, О. Галазюка, Т. Десятова, О. Джуринського, М. Добрускіна, В. Коновалика, В. Кравцова, В. Кременя, О. Лисової, З. Малькової, В. Орлова, Л. Одерій, Г. Поберезької, В. Радула, О. Савченко, С. Сухорського, С. Сисоєвої. Реформування національних систем педагогічної освіти у світовому контексті вивчають В. Болотов, К. Корсак, В. Кравець, Н. Лавриненко, А. Лігоцький, А. Парінов, Д. Саітова та інші науковці.

Окремі аспекти системи педагогічної освіти Німеччини презентовано в монографіях і дисертаціях українських та російських науковців (Н. Абашкіна, Т. Вакуленко, В. Гаманюк, Н. Козак, Г. Поберезька, В. Пуховська, Д. Саітова, С. Синенко, А. Турчин, О. Фрідманська, Т. Фуряєва).

Попри потужну бібліографічну базу, аналіз науково-педагогічної літератури, дисертаційних та реферативних робіт дає змогу констатувати, що проблема реформування системи педагогічної освіти Німеччини (друга половина ХХ і початок ХХІ століття) донині не була предметом спеціально сфокусованого дослідження.

Брак вивчення багатого педагогічного досвіду Німеччини, здобутого після об'єднання ФРН і НДР в єдину державу, зумовлює необхідність потрактування процесу зародження й розвитку професійної підготовки майбутніх учителів, окреслення основних реформаційних процесів у вищій педагогічній школі та в післядипломній освіті педагогів Німеччини. Важливість і нагальність подальшого опрацювання цієї багатоаспектної проблеми спрогнозували вибір теми дослідження в такому формулюванні: „Реформування системи педагогічної освіти Німеччини (друга половина ХХ - початок ХХІ століття)”. Про доцільність наукового пошуку свідчить, крім того, низка інших вагомих факторів:

- інтеграція України до світового освітнього простору в умовах глобалізації;

- початок інноваційних перетворень у галузі, спрямований на демократизацію та гуманізацію національної системи освіти;

- необхідність звуження досліджуваного поля (системи педагогічної освіти Німеччини) для детальнішого вивчення особливостей її розвитку;

- брак фундаментальних досліджень, що синтезовано відображають еволюцію підготовки педагогічних кадрів у системі освіти Німеччини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибір теми здійснено відповідно до тематичного плану науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки вищої школи і освітнього менеджменту Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Напрям наукового пошуку - „Наукові основи педагогічної освіти в університеті” (протокол № 3 від 27.12.2001).

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 2 від 16.11.2005) і схвалено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 31.01.2006).

Мета дослідження: на підставі цілісного аналізу педагогічних, соціальних та економічних процесів виявити специфічні внутрішньонаціональні, зовнішні загальноєвропейські чинники, що зумовили потребу реформування системи педагогічної освіти Німеччини; окреслити тенденції її розвитку на сучасному етапі; визначити потенційні шляхи екстраполяції найбільш продуктивних ідей досвіду Німеччини щодо розвитку педагогічної освіти в нових соціально-економічних умовах в українську площину, для модернізації вітчизняної системи підготовки вчителів.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- дослідити особливості розвитку системи педагогічної освіти в Німеччині та проаналізувати вплив соціально-економічних і суспільно-політичних процесів на розвиток професійної підготовки учителів;

- охарактеризувати основні напрями й сутність реформи сучасної німецької педагогічної освіти, обґрунтувати етапи реформування системи підготовки вчителів Німеччини в другій половині ХХ - на початку ХХІ століття;

- здійснити порівняльний аналіз моделей національних систем педагогічної освіти України та Німеччини в умовах євроінтеграції, виявити спільне й відмінне в їхньому розвиткові;

- окреслити можливості використання прогресивних ідей досвіду Німеччини щодо розвитку вищої педагогічної освіти в Україні.

Об'єкт дослідження: система педагогічної освіти Німеччини.

Предмет дослідження: реформування змісту освіти та організації навчального процесу в педагогічних закладах Німеччини (друга половина ХХ - початок ХХІ століття).

У процесі наукового пошуку застосовано методи науково-педагогічного дослідження, що уможливили комплексне пізнання аналізованого предмета:

- методи відбору, систематизації та оцінювання наукової україномовної й іноземної літератури для вивчення проблематики дослідження;

- метод педагогічного аналізу, синтезу, узагальнення й зіставлення фактів для характеристики сучасного стану німецької педагогічної освіти та процесів реформування системи підготовки педагогічних кадрів Німеччини;

- метод порівняльного аналізу для зіставлення умов входження педагогічних систем Німеччини та України до загальноєвропейського освітнього простору;

- проблемний і структурний методи в їхній єдності для пошуку шляхів застосування позитивного досвіду німецької системи підготовки вчительських кадрів в умовах реформування вітчизняної педагогічної освіти.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські, соціально-економічні, психолого-педагогічні ідеї; принципи історизму, об'єктивності й детермінізму, єдності навчання та виховання, освіти й самоосвіти в дослідженні історико-педагогічних явищ; положення про вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на розвиток освіти; взаємодія системи освіти з ринком трудових ресурсів; концептуальні засади порівняльної педагогіки та інших галузей знань, що стосуються наукового аналізу соціальних і педагогічних явищ; науково-теоретичні узагальнення щодо особливостей модернізації педагогічної освіти в країнах із різними економічними, соціально-культурними, освітньо-виховними традиціями; положення про необхідність збагачення національного педагогічного досвіду на основі аналізу подій і явищ в освітньо-професійній сфері інших країн.

Джерельна база дослідження. До наукового аналізу залучено студії вітчизняних і зарубіжних філософів, культурологів, педагогів, психологів, істориків, громадських і культурних діячів минулого й сучасності. У ході дослідницького пошуку опрацьовано фонди Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, дисертаційні фонди Інституту педагогіки і психології післядипломної освіти АПН України, матеріали Інституту підвищення кваліфікації вчителів федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, бібліотек університетів м. Дармштадт та м. Білефельд (Німеччина), дані з офіційних сайтів постійної конференції міністрів культури та ректорів університетів Німеччини, суспільно-політичну періодику, педагогічну пресу Німеччини, зокрема, журнали „Pдdagogik”, „Pдdagogische Beitrдge”, „Pдdagogische Rundschau”, „Erziehen heute”, „Erziehungswissenschaft”, „Die Deutsche Schule”, „Pдdagogik und Schule in Ost und West”, „Brennpunkt: Lehrerbildung”, „Bildung und Wissenschaft”.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ століття (після утворення держав ФРН і НДР) - початку ХХІ століття (сучасний етап розвитку німецької педагогічної системи). Вивчення передумов новітніх реформ у системі підготовки німецьких учителів дало змогу зосередити увагу на основних етапах розвитку німецької педагогіки, проаналізувати історичні особливості об'єкта дослідження, осмислити специфіку сучасного стану педагогічної освіти.

Організація дослідження. Науково-педагогічний пошук тривав протягом 2002 - 2008 років та складався з кількох етапів. На першому етапі (2002 - 2004 рр.) сформовано й проаналізовано джерельну базу дослідження, вивчено методологічні засади та науковий апарат, з'ясовано базові теоретичні поняття й положення.

Під час другого етапу (2005 - 2006 рр.) було поглиблено й узагальнено джерельну базу дослідження, здійснено первинне опрацювання одержаних результатів.

У ході третього етапу (2007 - 2008 рр.) систематизовано та узагальнено особливості професійної підготовки майбутніх учителів у системі педагогічної освіти Німеччини; проінтерв'юйовано українських учителів і студентів та визначено рівень їхньої фахової зацікавленості щодо застосування надбань педагогічної освіти Німеччини в українській системі підготовки педагогічних кадрів; сформульовано методичні рекомендації та пропозиції стосовно використання німецького досвіду в системі професійної підготовки й підвищення кваліфікації вітчизняних педагогічних кадрів; підбито загальні підсумки та окреслено перспективи вивчення проблеми, апробовано основні результати дослідження.

Вірогідність й обґрунтованість висновків дослідження забезпечено методологічною та теоретичною основою його вихідних положень, застосуванням методів наукового пошуку відповідно до мети й завдань дисертації, ретельним вивченням досвіду організації сучасної вищої педагогічної освіти Німеччини, використанням широкої джерельної бази, кількісним і якісним аналізом зібраного матеріалу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертації вперше:

- здійснено періодизацію освітніх реформ досліджуваного періоду в Німеччині, проаналізовано їхню залежність від внутрішніх і зовнішніх суспільно-політичних та економічних чинників;

- з'ясовано можливості й перспективи впровадження та творчого використання прогресивних ідей реформування німецької педагогічної освіти середини XX - початку XXІ століття в умовах підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів у вищій школі України;

удосконалено: цілісне історико-педагогічное потрактування процесу розвитку системи педагогічної освіти Німеччини;

- проаналізовано історичні передумови виникнення реформ у галузі німецької педагогічної освіти досліджуваного періоду;

подальшого розвитку набули: науково-теоретичні положення про вплив освітніх реформ на навчально-виховний процес у ВНЗ: система професійного відбору, доцільність соціальної педагогічної практики, стажування, поглибленого ознайомлення студентів з інформаційними технологіями, обов'язковість індивідуальної і колективної науково-дослідницької діяльності.

До наукового обігу введено новий, ще не адаптований українською мовою фактаж, що поглиблює уявлення про систему педагогічної освіти Німеччини.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що його матеріали дають змогу актуалізувати провідні ідеї стосовно реформування системи педагогічної освіти Німеччини в педагогічній теорії та практиці окресленого періоду. Використання представлених у роботі наукових відомостей потенційно оптимізує створення посібників з історії педагогіки; планування й проведення спецкурсів і спецсемінарів; сприятиме підвищенню кваліфікації вчителів; удосконалить процес виховання й навчання студентської молоді; поглибить структуру і зміст професійної підготовки; модернізує методику викладання педагогічних дисциплін.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Квінтесенцію дослідницького пошуку апробовано на наукових конференціях міжнародного рівня: „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (м. Горлівка, 2007); „Викладач і студент: суб'єкт-суб'єктні відносини” (м. Черкаси, 2008); всеукраїнського рівня: „Вища школа України: проблеми модернізації навчально-виховного процесу” (м. Черкаси, 2006); „Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці” (м. Черкаси, 2006).

Теоретико-практичні результати оприлюднено й обговорено на щорічних звітних конференціях та на засіданнях кафедри педагогіки вищої школи і освітнього менеджменту Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (2002 - 2008 рр.), на семінарах аспірантів і викладачів ЧНУ.

Концептуальні положення дисертації впроваджено до навчального процесу Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 01-06/520 від 16 грудня 2008 року), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1234/01 від 21 жовтня 2008 року), Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (довідка № 46 від 27 листопада 2008 року), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/2140 від 2 грудня 2008 року), Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського (довідка № 08/1177 від 12 грудня 2008 року), Ульянівського інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти (Росія) (довідка № 640 від 19 грудня 2008 року).

Публікації. Зміст основних положень дослідження відображено в посібнику „Педагогічна освіта в Німеччині: історія та сучасність” (методичні рекомендації для студентів, магістрантів, викладачів вищих навчальних закладів); у 10 одноосібних працях (із них 8 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАКом України); у матеріалах двох міжнародних та двох всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 244 найменування, серед яких 35 англомовних і 75 німецькомовних, та 7 додатків. Загальний обсяг роботи - 208 сторінок, основний текст викладено на 167 сторінках. У дисертації подано 10 таблиць, 6 діаграм, 1 графік і 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, окреслено наукову новизну, практичне значення, охарактеризовано методи та джерельну базу дослідження, аргументовано зв'язок роботи з науковими програмами й темами, вірогідність одержаних результатів, подано відомості про апробацію і впровадження основних результатів дисертації.

У першому розділі - „Педагогічна освіта Німеччини в історичній ретроспективі” - на підставі осмислення історичної й педагогічної літератури, журнальних публікацій, зарубіжних видань, які не друкували в Україні у перекладі українською або російською мовами, відрефлектовано соціально-педагогічні передумови виникнення новітніх реформ у системі педагогічної освіти Німеччини. Закцентовано увагу на основних структурних і змістових нововведеннях на основі огляду засад формування й ретроспективи розвитку освітньої системи Німеччини загалом та педагогічної освіти країни зокрема.

Організація підготовки вчителів у Німеччині базується на давніх традиціях і тісно пов'язана з особливостями системи середньої освіти в країні. Педагогічна підготовка у Німеччині має багате історичне підґрунтя, вона зародилася разом із появою релігії, і водночас з'явилася потреба в підготовці людей, здатних навчати. Спочатку навчання було лише релігійно спрямованим і не носило системного характеру.

Першими спеціальними закладами для підготовки вчителів на території німецьких земель стали педагогічні семінарії, створені на початку XVIII ст. відомим німецьким богословом і педагогом Августом Франке (1663 - 1727 рр.). Їхня особливість полягала в тому, що в основу покладали теоретичну підготовку майбутніх учителів, а практичному компонентові не надавали суттєвої уваги.

Видатний німецький філософ, педагог, філолог Вільгельм фон Гумбольдт (1767 - 1835 рр.), сформулював класичну ідею університету, згідно з якою наукові дослідження, що проводила вища школа, поєднувалися з навчанням.

Динаміка різних галузей суспільного життя, зокрема й розвиток системи педагогічної освіти, - явище закономірне, де провідна роль належить окремим особистостям, які своїм талантом, думками, власними зусиллями готують підґрунтя для втілення прогресивних ідей у життя. Й. Штурм, В. Гумбольдт, А. Франке, Й. Гербарт, А. Дістервег, Р. Штайнер, Г. Кершенштейнер та інші талановиті педагоги зробили значний внесок в освітню реформаційну політику Німеччини загалом, їхня непересічна діяльність позначилася на формуванні педагогічної освіти в німецьких землях.

Досліджено вплив соціальних чинників на педагогічну освіту. У процесі пошуку зафіксовано, що професія вчителя зазнає докорінних змін унаслідок суспільної динаміки у світі загалом та в Європі зокрема, що пов'язано з проникненням ринкових механізмів, основ менеджменту у сферу освіти. Соціально-економічний та політичний фактори завдають суттєвого впливу на розвиток педагогічної освіти, про що промовисто свідчить формат німецької вищої педагогічної школи. Веймарська республіка (1918 - 1933 рр.), фашистський режим, повоєнний розподіл Німеччини на дві країни з різним політичним та економічним устроєм - усі ці історичні факти суттєво змінювали вектори розвитку німецької освітньої системи.

У післявоєнний час система освіти перебувала під контролем держави. Політики сприймали цей сектор як потужний важіль розвитку суспільства та засіб регулювання суспільного життя. Як відомо, у середині ХХ століття на німецькій землі створено дві держави - ФРН і НДР, що були по-різному соціально-політично орієнтованими, мали неоднаковий рівень добробуту населення, але подібну стартову систему освіти. Після об'єднання в 1990 році двох німецьких держав східна система освіти, зокрема й система підготовки вчителів, суттєво відрізнялася від освіти своїх найближчих сусідів. Відчуженість освітньої політики НДР і ФРН стала наслідком державної політики обох країн.

Увагу, крім того, сфокусовано на вивченні сучасного стану педагогічної системи ФРН. Донедавна основним типом навчальних закладів для підготовки вчительських кадрів була вища педагогічна школа, або ж інститут. В останні десятиліття ХХ ст. зафіксовано тенденцію до інтеграції: педагогічні ВНЗ стали компонентом системи університетів, що раніше готували тільки вчителів для німецьких гімназій. Найбільш типовою формою приєднання педагогічних ВНЗ до університетів було створення на їхній базі педагогічних факультетів.

Модифікація функціональних повноважень університетів у руслі підготовки вчителів для різних типів шкіл спричинила бурхливі дискусії в педагогічному середовищі, що уможливили окреслення головної проблеми - необхідності застосування диференційного підходу до навчання майбутніх науковців і вчителів-практиків.

У роботі зосереджено увагу на тому, що постійні зміни в соціальному житті суспільства зумовили появу нових організаційних моделей професійної підготовки вчителів не тільки в межах земель, а й на рівні окремих університетів. Сталою залишилася лише двофазовість професійної підготовки: перша фаза (академічна) завершувалася першим державним іспитом; друга фаза (практична) полягала в роботі з неповним навантаженням у школі, поєднаній із відвідуванням трьох семінарів. Підготовчу службу майбутніх учителів номіновано як референдаріат, що підсумовується другим державним іспитом в університеті, під час якого необхідно продемонструвати педагогічні знання, уміння та навички, критично осмислити позитивні та негативні результати фахової практики.

Навчання вчителів - процес постійний та безперервний, що актуалізувало потребу створити розгалужену й диференційну систему післядипломної підготовки німецьких педагогічних кадрів. Проведений аналіз засвідчує, що нині вчителі Німеччини найбільш зацікавлені в удосконаленні фахово-предметної і спеціально-наукової підготовки, а також в обміні професійно-педагогічним досвідом. З огляду на це, планують змістове наповнення курсів підвищення кваліфікації та організовують навчання працівників освітніх закладів на міжземельному, земельному, регіональному й шкільному рівнях.

Особливої уваги заслуговує досвід організації післядипломної підготовки учителів vor Ort, на робочому місці (у школі). Процесом підвищення кваліфікації педагогів керують фахово підготовлені вчителі-практики, модератори. Така організація процесу характеризується численними перевагами, екстраполяція яких в українську площину позитивно вплине на вдосконалення вітчизняної післядипломної освіти.

Отже, у першому розділі досліджено розвиток системи підготовки вчителів Німеччини, проаналізовано її сучасний стан, структуру окремих підрозділів, соціальні та психолого-педагогічні передумови виникнення новітніх реформ педагогічної освіти Німеччини. Крім того, зреалізовано спробу доведення, що протиріччя між новими суспільними запитами й традиційною системою освіти актуалізують нагальність педагогічних інновацій. педагогічний освіта німеччина реформа

У другому розділі - „Реформування системи підготовки педагогічних кадрів у Німеччині” - на підставі зафіксованих проблем, породжених кризою в педагогічній школі Німеччини, проаналізовано сучасний стан реформ структури та змістове наповнення педагогічної освіти країни. Ключові проблеми університетської педагогічної освіти Німеччини, які потребують вирішення, сформульовано в таких положеннях: брак професійної спрямованості в першій фазі; недовершеність органіки між елементами в навчанні „теорія - практика” і професійною спрямованістю; відсутність зв'язків між навчанням в університеті, референдаріатом та системою підвищення кваліфікації; неналежний рівень наукової роботи в різних аспектах навчальної діяльності; відсутність належної уваги в навчальному плані педагогічних факультетів до соціальної педагогіки.

Теоретична рецепція науково-педагогічної літератури, присвяченої констатуванню основних проблем педагогічної освіти Німеччини та аналізові прикладів її реформування, дає змогу зробити висновок: для поліпшення якості підготовки вчителів шкіл і гімназій освіта потребує інноваційних перетворень, мета яких - досягти оптимального балансу між науковою та практичною складовими навчального плану педагогічних факультетів німецьких університетів.

Про користь предметної (наукової) підготовки свідчать такі обставини: навчання теоретичних основ предметів зі спеціальності є пріоритетним для майбутнього фахівця; компетентність фахівця - запорука його фахової спроможності та сформованості навичок роботи в науково-дослідницькій сфері; подальша професійна діяльність передбачає самостійне поповнення знань, що вимагає досвіду аналітичної роботи з науковою літературою.

Орієнтоване на практику навчання має низку аргументів, що підтверджують його першочергову важливість у професійній підготовці вчителів: навчання повинно мати тісний зв'язок із професійною діяльністю; практична спрямованість процесу навчання підвищує мотивацію студентів для оволодіння професійними компетенціями.

Узагальнено та конкретизовано поняття професіоналізації освіти. Професійно-орієнтовану освіту потлумачено як таку, що покликана згрупувати всі навички та вміння вчителя навколо його здатності організувати процес викладання й навчання - тобто планувати, здійснювати та аналізувати зазначені органічні складники. Цей кваліфікаційний профіль включає перелік компонентів: викладання; виховання; діагностику, оцінювання, консультування; подальше підвищення кваліфікації. Формування такого профілю номіновано концепцією професіоналізації, згідно з якою до студентів педагогічних ВНЗ Німеччини регламентовано низку вимог: студенти повинні отримати знання про структуру, загальний стан, основні принципи функціонування сфери майбутньої професійної діяльності; мати уявлення про основні теорії викладання, про особливості й завдання виховання дітей та підлітків, про модифікацію цих завдань у нових суспільних умовах. Майбутні педагоги повинні уміти визначати міжпредметні зв'язки, орієнтуватися в можливих проблемах, конфліктах і труднощах у сфері професійної діяльності та пропонувати способи вирішення їх на практиці; засвідчувати вміння аналізувати власні дії та дбати про свій професійний розвиток.

У ході дослідження констатовано той факт, що науковці та вчителі-практики Німеччини часто критикують відсутність зв'язків між першою й другою фазами в педагогічній освіті. Єдина узгоджена концепція, що об'єднує всі фази навчання (зокрема й підвищення кваліфікації) може усунути автономність цих структур, налагодити зв'язки та сприяти вдосконаленню всієї системи педагогічної освіти.

Зазначене твердження слугує теоретичним підґрунтям для інновацій у педагогічній освіті Німеччини. У ході аналізу реформаційних нововведень надано перевагу тим новаціям, що є цікавими й перспективними для вивчення та застосування в українській вищій педагогічній школі. Проект „Інтегрований вступний семестр”, розроблений на базі Білефельдського університету для спеціальності „Учитель початкового ступеня”, є 7-тижневою шкільною практикою без відриву від навчання, де представлено компоненти дисциплін, що їх вивчають студенти протягом семестру. Заходи мають міжпредметний характер, адже до процесу залучено викладачів різних дисциплін. Межі проекту дають змогу студентам усвідомити елементи педагогічної професії із залученням практичного досвіду, відчути в навчанні ту професійну спрямованість, відсутність якої поставала об'єктом критики.

Педагогічні майстерні-лабораторії, організовані на базі шкіл, університетів, семінарів другої (практичної) фази, закладів підвищення кваліфікації, органів контролю за діяльністю шкіл, методичних об'єднань, дають змогу активно залучати студентів до практичної діяльності, організовувати комунікацію з досвідченими колегами, реалізовувати ідеї учасників проекту, розроблені під час професійного спілкування тощо.

У ході наукового пошуку підсумовано, що важливим аспектом реформування освіти в Німеччині є процеси індивідуалізації та гуманізації навчання. Питання підготовки гуманістичного вчителя актуальне для країни, з огляду на предметну дискусійність у науковій пресі, та має великий резонанс серед педагогічної громадськості.

Таким чином, у другому розділі дисертації досліджено шляхи реформування вищої педагогічної освіти Німеччини та наголошено на їхній прагматичній значущості для реформування вітчизняної системи підготовки вчителів.

У третьому розділі - „Євроінтеграційні процеси педагогічної освіти в умовах глобалізації” - проаналізовано концептуальні положення обох систем освіти (німецької та української) на початковому етапі загальноєвропейської інтеграції, здійснено їхній порівняльний аналіз, досліджено й виокремлено спільні позиції та відмінності.

Аналіз поглядів авторитетних фахівців у галузі вищої педагогічної освіти дає змогу констатувати: вища освіта України загалом та вітчизняна педагогічна школа зокрема мають обов'язково стати органічним складником загальноєвропейського освітнього простору, але запроваджувати західні методи і прийоми потрібно помірковано, беручи до уваги власне українські надбання та найкращі традиції вітчизняної педагогічної освіти. У роботі наголошено, що європейська інтеграція сприятиме оптимізації української вищої школи, уможливлюватиме її більшу відповідність усталеним міжнародним стандартам.

Основні пропозиції країн Євросоюзу, які в червні 1999 року підписали спільну заяву в італійському місті Болонья, повинні зреалізувати як Україна, так і Німеччина. Їхню сутність відображають такі позиції: запровадження дворівневого навчання; уведення кредитної системи; контроль якості освіти; розширення мобільності; сприяння працевлаштуванню випускників; забезпечення привабливості європейської системи освіти.

На шляху до європейського простору перед українською системою вищої освіти постали такі завдання: розробка системи забезпечення якості відповідно до стандартів та норм ENQA; зміцнення матеріально-технічної бази ВНЗ, поліпшення соціального захисту викладачів та студентів; залучення студентів до дослідницької діяльності; підвищення рівня працевлаштування бакалаврів; поступове запровадження третього циклу підготовки фахівців із вищою освітою; створення національної системи навчання протягом життя (LLL) з урахуванням загальноєвропейських тенденцій її розвитку; визнання періодів навчання та кваліфікацій ЕПВО; підвищення мобільності викладачів і студентів; розширення зв'язків між ВНЗ та суспільством; надання переваги співпраці, що базується на партнерстві, довірі й повазі, а також на цінностях, які є основою Болонського процесу.

На сучасному етапі перед системою педагогічної освіти Німеччини актуалізовано низку завдань: узгодження змісту й структури педагогічної підготовки в навчальних закладах країни, запровадження ступенів бакалавра та магістра на факультетах німецьких університетів, збільшення мобільності студентів та викладачів, активна участь у міжнародних освітніх програмах, професіоналізація освіти фахівців тощо.

На підставі вивчення процесів модернізації системи підготовки педагогічних кадрів Німеччини в другій половині ХХ - на початку ХХІ століття створено періодизацію реформ у галузі, доведено їхню залежність від соціально-економічних та політичних змін у суспільстві.

Етапи реформування педагогічної освіти Німеччини (друга половина ХХ - початок ХХІ століття)

№	Рік початку реформ	Соціально-економічні та політичні умови	Основні педагогічні реформи
1.	1945 р.	Закінчення Другої світової війни; розподіл Німеччини на окупаційні зони.	Викорінення націонал-соціалістичних ідей із системи виховання; демократизація освіти; створення педагогічних інститутів (усі землі).
2.	1949 р.	Утворення ФРН і НДР; різні вектори економічного та політичного розвитку; ізоляція східних німців від західних сусідів.	НДР: - єдина шкільна система „8+4”; - політехнічна освіта в школі (1958 р.); - рівність освітніх можливостей; - відкриття Академії педагогічних наук; - централізоване управління освітою. ФРН: - орієнтація на систему освіти Веймарської республіки; - децентралізація освіти; - диференціалізація шкільної освіти; - запровадження педагогічної практики (1970 р.); - інтеграція педагогічних інститутів в університети (кінець 70-х рр.)
3.	1991 р.	Об'єднання ФРН і НДР (3.10.1990)	Нові землі: - скасування Академії педагогічних наук; - ліквідація Міністерства народної освіти; - організація міністерств культури і освіти в східнонімецьких землях; - запровадження університетської педагогічної освіти. Федерація: - створення експертної комісії „Освіта 2000” при Бундестазі; - скликання Ради з питань освіти.
4.	1999 р.	Євроінтеграція; глобалізаційні тенденції; активізація діяльності ЄС.	Узгодження планів та програм ВНЗ на міжземельному рівні; запровадження ступеня бакалавра; модульна система у вищій освіті; участь у міжнародних програмах з обміну; формування європейського громадянина.

Проведено анкетування вітчизняних учителів та студентів педагогічних спеціальностей. Опитування засвідчило, що найбільшу зацікавленість викликала шкільна практика на початковому етапі навчання (проект „Інтегрований вступний семестр”), досвід роботи модераторів у системі післядипломної підготовки вчителів на робочому місці (у школі). Відповіді респондентів дають змогу констатувати: система педагогічної освіти, на думку вчителів-практиків та майбутніх педагогів, потребує реформування як на рівні університету, так і в системі підвищення кваліфікації.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження та сформульовано концептуальні положення:

1. Дослідження впливу соціально-економічних і політичних процесів на розвиток професійної підготовки вчителів Німеччини створило підстави для твердження: у добу глобалізації та високих технологій освіта - фактор соціальної стабільності, економічного добробуту країни, її конкурентоспроможності та національної безпеки, що має бути потрактовано як загальнонаціональна, стратегічно важлива проблема. Освітня політика органічно поєднує політичні, соціальні, економічні та власне освітні аспекти, тільки за такого підходу до освіти можливо подолати відомчо-галузеві бар'єри, повернути їй природну сутність як сфери інтеграції та реалізації загальнонаціональних інтересів і пріоритетів держави. Модернізація освітньої системи вимагає нової економіки освіти, оскільки застаріла фінансова система підтримки педагогічних і науково-педагогічних кадрів є чи не основним гальмом якісних освітніх реформ.

Зміна політичного ладу, динаміка або занепад економіки країни, соціальні чинники суттєво впливають на стан педагогічної освіти країни, змінюючи її перспективи та вектори розвитку. Це твердження чітко простежено на прикладі німецької системи педагогічної освіти.

2. Охарактеризовано основні напрями й окреслено реформаційні шляхи сучасної німецької педагогічної освіти. Процес професійної підготовки педагогічних кадрів у країні розвивається відповідно до таких положень:

- освіту тлумачать як один із пріоритетів у державній політиці країн Євросоюзу;

- педагогічна освіта на нинішньому етапі враховує нові суспільні реалії, пов'язані з розвитком глобалізації, розширенням діалогу культур, використанням комп'ютерних технологій;

- ринок робочої сили на території європейських країн позначається на розвиткові педагогічної освіти;

- зазначено необхідність посилення зв'язків між закладами педагогічної освіти (підготовка у ВНЗ, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів).

3. З'ясовано інтеграційну роль Болонського процесу в розвитку й реформуванні системи педагогічної освіти Німеччини. Урахування європейських підходів до вирішення педагогічних проблем дає змогу виявити контекст, у якому зреалізовують інтенсивний пошук нових організаційних форм та оновлюють зміст освіти в Німеччині для поліпшення якості підготовки фахівців.

Ініціативи Європейського Союзу, активним членом-засновником якого є Німеччина, окреслюють два напрями:

- прагнення до взаємного узгодження діяльності освітніх структур, зокрема щодо визначення єдиного змісту освіти, підтримки мобільності викладачів, студентів, учителів та учнів;

- внесок національних систем освіти у формування європейського громадянина.

4. Для поліпшення якості педагогічної освіти в країні запропоновано такі заходи:

- визначення загальної концепції педагогічної освіти, яка поширюється на всі етапи професійної підготовки (навчання у ВНЗ, практика, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів);

- оновлення змісту освіти таким чином, щоб студенти мали можливість набути в процесі навчання навички та вміння, необхідні для постійного професійного й особистісного зростання;

- розробка додаткових програм підготовки для усунення дефіциту педагогічних кадрів шляхом залучення до професії осіб з інших галузей діяльності, наприклад тих, хто має диплом про освіту за відсутності стажу роботи;

- застосування програм наставництва, щоб стажування студента сприяло поступовому переходові від навчання у ВНЗ до професійної діяльності;

- розширення партнерської кооперації шкіл та закладів педагогічної освіти як взаємовигідний процес;

- розвиток системи перепідготовки кадрів;

- активне залучення студентів педагогічних спеціальностей до дослідницької роботи, що відображає специфіку професії.

5. На підставі проведеного аналізу створено періодизацію реформ у системі підготовки педагогічних фахівців Німеччини в другій половині ХХ - на початку ХХІ століття. Таблиця ілюструє залежність реформаційних процесів в освіті від соціально-політичної ситуації в країні та від загальносвітових тенденцій. Етапи розвитку педагогічної освіти в країні та зміна соціальної парадигми взаємопов'язані. Зміцнення економіки й політичні свободи дають поштовх для розвитку освіти. Політична диктатура та занепад економіки спричинюють нехтування педагогічними надбаннями і згортання педагогічних реформ. Великий уплив на розвиток педагогічної освіти мають процеси євроінтеграції та створення єдиного європейського освітнього простору.

6. Порівняння умов входження української та німецької вищої педагогічної школи до європейського освітнього простору дало змогу констатувати, що системи підготовки вчителів обох держав мають на меті виконання подібних завдань. Як в Україні, так і в Німеччині тривають реформи, спрямовані на оновлення системи вищої педагогічної освіти та організації навчання у ВНЗ. Обидві країни беруть активну участь в освітніх проектах, розроблених структурами ЄС, та заохочують мобільність студентів і викладачів. На основі цих програм змінюють навчальні плани університетів, завдяки чому долають національні відмінності та відбувається реальне зближення на шляху до європейської інтеграції, проголошеної Болонською конвенцією.

7. Визначено можливість використання позитивного досвіду німецької системи підготовки вчителів у реформуванні вітчизняної педагогічної освіти. У ході аналізу німецьких педагогічних нововведень, перевагу надано тим реформам, що є цікавими й перспективними для вивчення та застосування в українській вищій педагогічній школі. Гуманістична спрямованість освіти, різнорівнева система входження в професію, ранній практичний компонент у педагогічній освіті (проект „Інтегрований вступний семестр”), стажування після теоретичного навчання у ВНЗ, педагогічні майстерні-лабораторії, підвищення кваліфікації на робочому місці та робота модератора заслуговують на особливу увагу.

Проведене дослідження не вичерпує всієї повноти проблеми реформування системи педагогічної освіти Німеччини. Анкетування українських учителів та студентів, здійснене в межах дослідження для вивчення можливостей і доцільності змін у чинній системі педагогічної освіти (з використанням німецького досвіду університетської педагогічної освіти й післядипломного підвищення кваліфікації учителів), засвідчило значну зацікавленість вітчизняних педагогів деякими аспектами організації педагогічної освіти в землях Німеччини. Це доводить необхідність продовження наукового пошуку, оскільки в педагогічній освіті Німеччини нагромаджено багатий досвід реформаційних перетворень, які потребують вивчення і впровадження в практику підготовки фахівців-педагогів різних європейських країн. Актуальними є питання про узгодження планів і програм підготовки німецьких учителів на міжземельному рівні, активацію практичного компонента навчання на першому етапі здобуття освіти в університеті, зміцнення зв'язків між усіма фазами підготовки німецьких учителів - навчання у ВНЗ, референдаріат, післядипломне підвищення кваліфікації.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Навчальний посібник

1. Махиня Н. В. Педагогічна освіта у Німеччині: історія та сучасність (методичні рекомендації для студентів, магістрантів, викладачів вищих навчальних закладів) / Н. В. Махиня. - Черкаси: Видавництво ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2008. - 64 с.

Статті в наукових фахових виданнях

2. Жмурко Н. В. Професійна підготовка вчителя у Німеччині: Тенденції становлення та розвитку / Н. В. Жмурко // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць. -К.: НПУ, 2003. - Вип. 9. - С. 65-73.

3. Махиня Н. В. Система професійної підготовки вчителя у Німеччині / Н. В. Махиня // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки: зб. наук. праць. - Черкаси: ЧНУ, 2005. - Вип. 75. - С. 117-120.

4. Махиня Н. В. Особливості післядипломної освіти педагогів у ФРН / Н. В. Махиня // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки: зб. наук. праць. - Черкаси: ЧНУ, 2006 - Вип. 81. - С. 92-95.

5. Махиня Н. В. Модерація в системі підвищення кваліфікації учителів Німеччини / Н. В. Махиня // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки: зб. наук. праць. - Черкаси: ЧНУ, 2006. - Вип 88. - С. 154-159.

6. Махиня Н. В. Система підготовки педагогічних кадрів у Німеччині / Н. В. Махиня // Педагогічний процес: теорія і практика. зб. наук. праць. - Київ, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, 2007. - Вип. 3. - С. 109-120.

7. Махиня Н. В. Реформування процесу підготовки учителів на педагогічних факультетах в університетах Німеччини / Н. В. Махиня // Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном. - Вісник Прикарпатського університету. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 239-246.

8. Махиня Н. В. Розробка моделі гуманістичного учителя у педагогічній системі Німеччини / Н. В. Махиня // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць. - Слов'янськ: СДПУ, 2008. - Вип. 39. - С. 83-87.

9. Махиня Н. В. Особливості підготовки вчителя-професіонала в німецьких університетах / Н. В. Махиня // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки: зб. наук. праць. - Черкаси: ЧНУ, 2008. - Вип. 93. - С. 65-69.

Матеріали науково-практичних конференцій:

10. Махиня Н. В. Реформування процесу підготовки учителів на педагогічних факультетах в університетах Німеччини / Н. В. Махиня // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном”. - Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. - Івано-Франківськ: 2007. - С. 239-246.

11. Махиня Н. В. Постать учителя-професіонала в німецькій системі освіти / Н. В. Махиня // Зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції “ Викладач і студент: суб'єкт-суб'єктні відносини”. - Черкаси: ЧНУ, 2008. - С. 158-159.

12. Махиня Н. В. Система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у Німеччині / Н. В. Махиня // Зб. матеріалів Всеукр. науково-практичної конференції “Вища школа України: проблеми модернізації навчально-виховного процесу”. - Черкаси: ЧНУ, 2006. - С. 46-47.

13. Махиня Н. В. Підготовка модераторів у системі підвищення кваліфікації учителів Німеччини / Н. В. Махиня // Зб. матеріалів Всеукр. науково-практичної конференції “Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці”. - Черкаси: ЧНУ, 2006. - С. 25-27.

АНОТАЦІЇ

Махиня Н. В. Реформування системи педагогічної освіти Німеччини (друга половина ХХ - початок ХХІ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. - Кіровоград, 2009.

На основі системного ретроспективного аналізу в дисертації вивчено й теоретично узагальнено особливості становлення та розвитку системи педагогічної освіти Німеччини, окреслено погляди на підготовку вчителя фундаторів німецької педагогіки (Й. Гербарта, В. Гумбольдта, А. Дістервега, Г. Кершенштейнера, Й. Фіхте, А. Франке, Ф. Фребеля, Р. Штайнера, Й. Штурма та ін.), проаналізовано їхній внесок у формування системи педагогічної освіти німецьких земель.

У роботі досліджено вплив соціально-економічних процесів на розвиток професійної підготовки вчителів Німеччини. Визначено інтеграційну роль Болонського процесу в розвитку й реформуванні системи педагогічної освіти ФРН. Охарактеризовано основні напрями й сутність реформ педагогічної освіти в сучасній Німеччині. Визначено шляхи екстраполяції перспективного досвіду німецьких колег у площину реформування та модернізації української системи педагогічної освіти.

Ключові слова: система вищої освіти, педагогічна освіта, двофазова освіта, освітні реформи, педагогічне дослідження, професійна підготовка вчителів, майбутні вчителі, модератор, система підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Махиня Н. В. Реформирование системы педагогического образования Германии (вторая половина ХХ - начало ХХІ века). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко. - Кировоград, 2009.

В диссертационной работе исследованы реформационнные процессы в педагогическом образовании Германии второй половины ХХ - начала ХХІ века. Полученные результаты раскрывают особенности подготовки будущих учителей в университетах ФРГ, усовершенствования профессионального педагогического мастерства в системе последипломного образования Германии. Они являются актуальными для Украины в новых экономических и социальных условиях и при вхождении украинской педагогической школы в общеевропейское образовательное пространство.

Изучение психолого-педагогической литературы предоставило возможность определить исторические предпосылки решения проблемы подготовки учителей во второй половине ХХ - в начале ХХІ столетия. Исследование показало, что система подготовки учителей в Германии тесно связана с особенностями среднего образования и имеет богатое историческое прошлое.

Исследовано влияние социально-политических и экономических процессов на педагогическое образование ФРГ. Профессия учителя напрямую зависит от общественных процессов в мире, вызванных проникновением в сферу образования рыночных механизмов, основ менеджмента, экономическим и политическим давлением. Такое влияние четко прослеживается на примере немецкой высшей педагогической школы. Педагогические реформы времен Веймарской республики, упадок образования при власти Гитлера, послевоенное возрождение и согласовательные реформы после объединения ФРГ и ГДР - приводили к образованию новых моделей профессиональной подготовки учителей в пределах отдельных земель.

Изучены причины, которые вызвали необходимость реформирования ситемы подготовки педагогических кадров Германии. В процессе исследования было выяснено, что наиболее часто критикуется отсутствие связей между первой и второй фазами в педагогическом образовании, а именно - отсутствие практического компонента в университетском образовании. Другая важная причина современных реформ в педагогической высшей школе - противоречия между новыми общественными требованиями и традиционной системой образования.

Раскрыта сущность, содержание, динамика реформирования процесса подготовки будущих учителей Германии во второй половине ХХ - в начале ХХІ века. Исследованы современные подходы к организации педагогического образования в ФРГ, что дало возможность определить фундаментальные идеи и пути теоретической и практической подготовки будущих педагогов.

Выделены перспективы использования и творческого внедрения позитивного немецкого опыта профессиональной подготовки учителей в теорию и практику педагогического образования Украины, научно обоснована система профессионального отбора, необходимость социальной педагогической практики, стажирования, обязательность индивидуальной и коллективной научно-исследовательской работы.

Ключевые слова: система высшего образования, педагогическое образование, двуфазовое образование, образовательные реформы, педагогическое исследование, профессиональная подготовка учителей, будущие учителя, модератор, система повышения квалификации педагогических работников

Makhynya Nataliya. Reforms in the teacher training system of Germany (the second half of the XX - the beginning of the XXI century). - Manuscript.

The thesis for obtaining a candidate of science degree, speciality - 13.00.01 - General Pedagogics and the History of Pedagogics. - Kirovograd State Pedagogical University named after Volodymyr Vynnychenco, Kirovograd, 2009.

The dissertation deals with the study and generalization of the peculiarities of formation and development of the German teacher training system. The research is based on the deep retrospective analyses. Economical, political, historical and philosophical pre-conditions of the present-day modernization of pedagogical education in Germany are analyzed in the dissertation. The main problems, having led to the modern reforms, are underlined and characterized.

...