Становлення і розвиток суспільного дошкільного виховання у Криму (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. Наявна система суспільної дошкільної освіти України вимагає вдосконалення відповідно до нових соціальних цілей і педагогічних завдань; а саме: гуманістичне виховання вільної особистості, якій властиві саморозвиток і самореалізація. Дошкільні заклади - вагомий соціокультурний інститут, який повинен підготувати юних громадян України як до активної участі в житті держави, так і до реалізації своїх можливостей.

Розвиток системи дошкільної освіти в сучасних умовах визначається ефективністю здійснення її управління на регіональному рівні. Важливим для вивчення та аналізу в історії України є період другої половини ХІХ - початку ХХ століття, оскільки саме він є багатий на суспільно-політичні, економічні, культурологічні події, як і наш час.

Особливий науковий інтерес становить вивчення процесу розвитку дошкільних закладів у Криму, де вже в той час було створено інститути соціальної опіки, початкового виховання та елементарного навчання дітей, впроваджено своєрідні форми дошкільних закладів, розроблено організаційні і теоретико-методичні основи їх функціонування.

Водночас аналіз науково-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень свідчить, що цілісного дослідження процесу становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття здійснено не було.

Наявність протиріччя між об'єктивною потребою у використанні позитивних надбань щодо становлення дошкільної освіти у Криму і недостатнім рівнем їх вивченості, узагальненості в історико-педагогічній літературі й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження „Становлення і розвиток суспільного дошкільного виховання у Криму (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)”.

Мета дослідження: здійснити цілісний історико-педагогічний аналіз становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття.

Завдання дослідження:

1. Вивчити та виявити особливості процесу становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у другій половині ХІХ - початку ХХ століття в Україні та Росії.

2. Висвітлити передумови, що детермінували виникнення і розвиток дошкільних закладів різних типів у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття.

3. Визначити типологію дошкільних закладів у Криму в зазначений історичний період і охарактеризувати організаційні і змістові засади їх діяльності.

4. Розробити періодизацію процесу становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття, визначити його провідні тенденції.

5. Виявити можливості творчого використання досвіду минулого в умовах модернізації сучасної системи дошкільної освіти в Україні.

1. Становлення і розвиток суспільного дошкільного виховання у другій половині ХІХ - початку ХХ століття в Україні та Росії

Розкрито особливості процесу становлення і розвитку теорії і практики суспільного дошкільного виховання у другій половині ХІХ - початку ХХ століття в Україні та Росії, висвітлено передумови становлення і розвитку дошкільного виховання у Криму в означений історичний період.

Аналіз робіт дослідників (С. Амбрамсон, Л Артемова, З. Борисова, М. Виноградов, Н. Дем'яненко, І. Дичківська, Є. Йорданська, Т. Куліш, З. Нагачевська, Ф. Паначин, С. Попиченко, О. Проскура, О. Пшеврацька, Г. Рего, С. Сірополко, М. Стельмахович, О. Сухомлинська, Б. Ступарик, Т. Філімонова, І. Улюкаєва, І. Чувашев, М. Шабаева, Л. Штефан) засвідчив, що процесу розвиткові теорії і практики суспільного дошкільного виховання у другій половині ХІХ - початку ХХ століття в Україні та Росії властиві політичні, економічні, соціально-культурні і педагогічні особливості.

До найважливіших із них відносимо: відсутність спрямованості державної політики Російської Імперії у галузі освіти на розвиток суспільного дошкільного виховання; денаціоналізацію виховання і навчання підростаючого покоління з боку Російського самодержавства; скасування кріпацтва і демократичні реформи системи освіти другої половини ХІХ століття; зростання активності жінок у боротьбі за свої права, що сприяло зародженню ідеї суспільного дошкільного виховання; зростання ринкових відносин та зайнятості жінок у суспільному виробництві зумовила необхідність у спеціальних закладах виховання і навчання дітей дошкільного віку; зростання самосвідомості і відповідно культурно-освітніх потреб населення, які насамперед виявлялись у необхідності підготовки дітей до школи, а також дитячої безпритульності, смертності, побутового дитячого травматизму внаслідок бездоглядності дітей; активна діяльність благодійних, суспільно-педагогічних організацій і приватних осіб щодо пропаганди суспільного дошкільного виховання, безпосередньої організації різних типів дошкільних закладів; зміна родинного устрою життя внаслідок розвитку капіталістичних відносин; брак педагогічної обізнаності батьків.

У другій половині ХІХ - початку ХХ століття інтенсивно розвивалася педагогічна думка, розроблялися теоретичні і методичні засади суспільного дошкільного виховання, дошкільна педагогіка виокремилась у самостійну галузь педагогічних знань. Активно, в тісному взаємозв'язку, розвивалася теорія і практика суспільного дошкільного виховання в Україні та Росії. Її представники (К. Вентцель, Є. Водовозова, Н. Лубенець, С. Русова, А. Симонович, Є. Тихеєва, К. Ушинський, Ю. Фаусек, Л. Шлегер та ін.) пропагували ідею суспільного дошкільного виховання через педагогічний друк, займалися подвижницькою діяльністю щодо організації дошкільних закладів різних типів - ясел, дитячих садків тощо. Завдяки їхньої активності розпочалася підготовка педагогів для дошкільних закладів на спеціальних курсах і в педагогічних інститутах.

Істотний вплив на становлення і розвиток суспільного дошкільного виховання у другій половині ХІХ - початку ХХ століття мали зарубіжні педагогічні системи дошкільного виховання, передусім Ф. Фребеля і М. Монтесорі.

Доведено, що у другій половині ХІХ - початку ХХ століття у Російській Імперії ставлення суспільства і уряду до суспільного дошкільного виховання було різним: з одного боку, стереотипні погляди на виховання дітей до школи як на суто сімейну справу - з боку держави, а з іншого, - потреба в установах дошкільного виховання у різних верствах суспільства (насамперед серед жінок, які працювали), активна діяльність громадсько-педагогічних організацій щодо відкриття різних типів закладів для дошкільників, швидкий розвиток наук про дітей дошкільного віку.

На підставі праць з історії Криму другої половини ХІХ - початку ХХ століття (С. Агаджанов, А. Андрєєв, В. Дюлічев, М. Земляніченко, М. Калінін, А. Мальгін, А. Маркевич, П. Надінський та ін.), досліджень з історії освіти у Криму (Є. Абібулаєва, А. Аблятипов, С. Вишневський, В. Ганкевич, М. Дундук, Л. Редькина, С. Шукліна, Т. Шушара та ін.) проаналізовано соціально-економічний розвиток та стан освіти Криму і висвітлено передумови розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму в означений історичний період. Основні з них такі: зростання кількості безпритульних дітей та сиріт унаслідок Кримської війни (1853-1856 рр.), які потребували суспільних закладів опіки; привернення до Криму уваги великої кількості освічених людей, насамперед відомих лікарів - С. Боткіна, О. Боброва, Г. Галицької, В. Дмитрієва, Б. Казаса, В. Ляпідуса, П. Нанія, Л. Фінкельштейна, А. Якубовського та ін., що сприяло не лише розвитку ними науки про кліматологічні засади лікування дітей, а й зумовило відкриття суспільних закладів для лікування і оздоровлення хворих і послаблених дітей; становлення Криму як загальноросійської кліматологічної оздоровниці; нарощування інтелектуального, культурного потенціалу Криму, зростання культурно-освітніх потреб населення, привнесення ідеї суспільного дошкільного виховання.

Було встановлено, що в різних регіонах Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття розпочала активну діяльність у галузі виховання і освіти значна кількість благодійних та громадсько-педагогічних організацій, приватних осіб (А. Адлерберг, С. Аренд, О. Дьяконов, Г. Доценко, М. Кашкадамов, А. Люстиг, О. Симонович, Є. Трубецька, А. Фабр, М. Фридерікс та ін.).

Освітня реформа Росії 1863-1864 рр. сприяла демократизації освіти загалом, збільшенню чисельності й інтенсивному розвитку освітніх закладів у Криму, що зумовило зростання писемності населення (Таврійська губернія за цим показником посідала одне з перших місць у Російській Імперії), усвідомлення ним необхідності виховання і навчання дітей у дошкільні роки, підготовку дітей до школи не тільки в умовах сім'ї, але і в суспільних закладах виховання, про які б дбала держава.

Великий приплив робочої сили до Криму сприяв розвитку промислових підприємств, зростанню зайнятості жінок у суспільному виробництві і відповідно збільшенню дитячої бездоглядності. Розвиток зарубіжної і вітчизняної теорії і практики дошкільного виховання пожвавив педагогічне життя Криму, сприяв зростанню інтересу педагогічної громадськості до проблем виховання маленьких дітей.

Отже, аналіз особливостей процесу становлення і розвитку теорії і практики суспільного дошкільного виховання у другій половині ХІХ - початку ХХ століття в Україні та Росії засвідчив, що в цей час у Криму були створені необхідні передумови для становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання.

2. Основні напрями розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття

Подано комплексний аналіз історії розвитку дошкільного виховання у Криму в означений історичний період; виокремлено типи дошкільних закладів у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття, відповідно до типології визначено їх мету, розкрито організаційно-змістові засади діяльності; розроблено періодизацію, згідно до якої конкретизовано провідні тенденції у розвитку суспільного дошкільного виховання у зазначений історичний період; висвітлено роль благодійних, медичних та громадсько-педагогічних товариств Криму щодо організації дошкільних закладів у другій половині ХІХ - початку ХХ століття; актуалізовано можливості творчого використання досвіду суспільного дошкільного виховання Криму другої половини ХІХ - початку ХХ століття у сучасних умовах.

Аналіз наукової літератури засвідчив, що процес становлення суспільного дошкільного виховання у Криму розпочавсь у 1854 році, коли в Сімферополі було відкрито притулок імені Амалії Максиміліанівни Адлерберг. Саме заклади опіки стали першими, де виховували дітей дошкільного віку. Доведено, що заклади опіки у Криму у другій половині ХІХ - початку ХХ століття було відкрито як на кошти приватних осіб (А. Адлерберг, А. та Ц. Ковлер, К. Месаксуді, А. Фабр, та ін.), так і благодійних та громадсько-педагогічних товариств у містах Криму - Керчі, Сімферополі, Ялті, Севастополі, окремі утримувалися за рахунок земств.

Установлено диференціацію закладів опіки залежно від віку дітей: дітей виключно раннього віку охоплювали колиски для покинутих дітей невідомого походження та пологові притулки. У сирітських виховних будинках, дитячих притулках (земські, виправні, землеробські, оздоровниці-притулки, захистки для дітей мобілізованих батьків, притулки-захистки) виховувалися діти віком від 4 до 16 років. Упродовж багатьох років успішно діяли притулок імені А. Адлерберг (1854 р.), сирітський виховний будинок А. Фабра (1864 р.) у Сімферополі, земський притулок для покинутих дітей у Сімферополі (1870 р.), Маріїнський притулок (1874 р.) у м. Керчі і ін. Серед керівників перших дитячих притулків були знані у Криму педагоги та вчені, такі, як Софія Андріанівна Аренд, Арсеній Іванович Маркевич, Григорій Павлович Доценко та ін. Так, Сімферопольський земський притулок довгий час очолювала С. Аренд, яка однією з перших отримала спеціальну педагогічну освіту на курсах у Брюсселі з методики Ф. Фребеля у 1861-1863 рр.. Освітньо-виховною метою діяльності закладів опіки були: догляд за дітьми, які залишилися без батьківського піклування, їхнє релігійно-етичне виховання, первинне навчання, підготовка до майбутнього трудового життя.

У результаті вивчення архівних та наукових матеріалів виявлено, що перший заклад денного перебування щодо виховання і навчання дітей дошкільного віку - дитячий садок було відкрито в Сімферополі Товариством „Дитячий садок” у 1872 році з ініціативи І. Іванова. Діяли й інші дитячі садки: в 1897 році в Керчі розпочав свою діяльність Фребелівський дитячий садок, заснований членами Товариства „Ясла”, приватні платні дитячі садки К. Коган (б. р.), Е. Нергер (б р.), В. Тєлішевської (1914 р.) у Сімферополі, Г. Степанової у Севастополі (1911 р.). Доведено, що денні дитячі притулки-ясла „Ясла Заріччя” у Ялті (1895 р.), у Севастополі (1900 р.), імені А. Люстіга (1896 р.) у Сімферополі, Євпаторії (1912 р.) та дитячі захистки в Керчі (1898, 1900, 1909 рр.) діяли на основі принципів народних дитячих садків. Їх метою була боротьба з дитячою бездоглядністю, різнобічний розвиток дітей, допомога батькам, які працювали. Платні приватні дитячі садки основну увагу приділяли інтелектуальному розвитку дітей, підготовці до навчання у початковій школі. Окремі з них працювали в єдності з початковою школою: дитячий садок-елементарна школа Е. Нергер у Сімферополі (1914 р.), Фребелівський дитячий садок-елементарна школа в Керчі (з 1905 р.).

Доведено, що виключно важливою віхою у розвитку дошкільного виховання у Криму стало створення відомими лікарями і педагогами, педагогічними та ін. товариствами закладів щодо виховання і навчання дітей, які мали за основну мету лікування і оздоровлення дітей за допомогою кліматичних можливостей Криму й інших засобів фізичного виховання (О. Бобровим дитячого санаторію в Алупці (1902 р), дитячих пляжів у Євпаторії (1910 р.) Г. Галицькою і Б. Казасом та В. Ляпідусом у Ялті (1919 р.), дитячих кліматичних колоній у Ялті (1906 р.) В. Готлиб, у Саках С. Шнейдер (1905 р.), П. Нанія у Ялті (1912 р.), дитячої оздоровниці докторів Л. Фінкельштейна та А. Якубовського в Ялті (поч. ХХ ст., б. р.), В. Ляпідусом дитячого курорту в Ялті (1906 р.), дитячих майданчиків для рухливих ігор, фізичних вправ і занять у Сімферополі (1906 р.), Керчі (1900 р.), Ялті (1916, 1919 рр.) та ін. Цим установам було властиве застосування передових методик не лише в оздоровленні, а й у різнобічному розвитку і вихованні дітей - Ф. Фребеля, П. Лесгафта та ін; залучення до роботи підготовлених педагогів.

У результаті проведеного аналізу було висвітлено роль благодійних, медичних і громадсько-педагогічних товариств Криму у другій половині ХІХ - початку ХХ століття щодо організації ними дошкільних закладів. Встановлено, що їх діяльність у цьому напряму була розпочата в 70-х роках ХІХ століття. Перші з них - Керченське жіноче благодійне і Ялтинське благодійне товариства засновані у 1871 році, Сімферопольське товариство “Дитячий садок” - у 1872 році, Керченське товариство Маріїнського притулку - у 1874 році, тобто раніше, ніж у центральних регіонах України і Росії. Їх засновниками та керівниками були О. Симонович, Є. Трубецька, І. Іванов. Ялтинське благодійне товариство у 1871 р. (кер. Є. Трубецька) заснувало перший земський притулок, Сімферопольське товариство „Дитячий садок” (кер. І. Іванов) започаткувало у 1872 р. перший дитячий садок у Криму. Найбільш активну діяльність здійснювало Керченське товариство піклування про дітей, що було засновано О. Калініною у 1899 році. Це товариство ініціювало відкриття захистку для дітей, дитячого садку та Пушкінського майданчику для фізичних ігор, вправ і занять у 1900 році, дитячої оздоровчої колонії у 1902 р.. Сімферопольське товариство піклування про дітей (кер. В. Іванов) утримувало 3 притулки, літній майданчик, захисток для дітей мобілізованих батьків, дитячу оздоровчу колонію. Активна діяльність Сімферопольського товариства „Дитяча допомога”, заснованого в 1905 році С. Шнейдер, сприяла відкриттю і діяльності упродовж багатьох років дитячих майданчиків у Сімферополі та дитячої колонії у Саках. Велику освітньо-просвітницьку, організаційну роботу щодо заснування та діяльності дошкільних закладів також проводили: Ксенінське товариство Севастопольських ясел (кер Г. Сафонова), Севастопольське благодійне товариство (кер. Н. Вірен), Севастопольське товариство сприяння вихованню та захисту дітей (кер. П. Лескевич), Севастопольське товариство із заснування дитячих притулків-захистків (кер. Г. Спицкая), товариства „Ясла” у Керчі, Сімферополі, Ялті, Піклування дитячих притулків Імператриці Марії, Сімферопольське товариство виправних притулків (кер. Н. Султан-Крим-Гірей) та ін. Відомі лікарі сприяли заснуванню та активній медично-педагогічній діяльності громадських медичних товариств, а саме: товариство Євпаторійських лікарів (С. Сумцова, Г. Галицька, Б. Казас) відкрило дитячі ясла та дитячий пляж, ялтинські товариства Ліги боротьби з туберкульозом та Товариство лікарів дитячу колонію та дитячий санаторій у Ялті (кер. О. Бобров, П. Нанія) та ін. Активну участь у створенні та діяльності благодійних, громадсько-педагогічних, медичних товариств брали й інші відомі педагоги, лікарі, представники освіченої інтелігенції Криму, меценати - А. Готлиб, Є. Данилова, С. Кульстрем, К. Месаксуді, А. Млинарич, Б. Ножников, М. Філатов, М. Фридерікс та ін.

На основі аналізу архівної, наукової літератури, протоколів засідань Таврійського губернського зібрання, постанов зборів повітів, міських управ, звітів про діяльність товариств було досліджено діяльність педагогів, меценатів, які відкривали та сприяли відкриттю дошкільних закладів різних типів, розробляли та впроваджували методики дошкільного виховання: С. Аренд, Ю. Алексєєва, Н. Вірен, А. Готлиб, В. Готлиб, Є. Глаголєва, С. Дараган, П. Нанія, А. Сафонова, Л. Фінкельштейн, С. Шнейдер та ін.

У розділі визначено й науково обґрунтовано періодизацію становлення і розвитку дошкільного виховання у Криму у другій половині ХІХ - початку ХХ століття і визначено провідні тенденції цього процесу: І період: 1854-1871 рр. - організація перших дошкільних закладів суспільної опіки для дітей благодійними організаціями, приватними особами, земствами, міськими управліннями; основні типи закладів - сирітський виховний будинок, дитячі земські притулки; ІІ період: 1872-1896 рр. - виокремлення власне дошкільних закладів - дитячих садків, денних притулків-ясел, дитячих захистків; диференціація опікунських закладів - виправних, пологових дитячих притулків, колисок для покинутих дітей. Активна діяльність суспільно-педагогічних організацій щодо створення мережі дошкільних закладів різних типів. ІІІ період - з 1897 по 1910 рр. - створення мережі лікувально-оздоровчих закладів для дітей дошкільного віку - дитячого санаторію, дитячих кліматичних колоній, оздоровниць, курортів, пляжів, майданчиків для рухливих ігор, фізичних вправ і занять. Завдяки активній діяльності суспільно-педагогічних організацій, приватних осіб, здебільшого чином лікарів і педагогів, була створена мережа лікувально-оздоровчих суспільних закладів для виховання дітей раннього, дошкільного і шкільного віку, що безпосередньо відображали специфіку Криму як оздоровниці. Значно поширилася мережа безпосередньо закладів для виховання і навчання дітей дошкільного віку - дитячих садків, дитячих притулків-ясел. Набули подальшого розвитку заклади опіки: колиски для покинутих дітей, дитячі притулки-захистки. ІV період: - з 1911 по 1919 рр. - подальший розвиток різних типів суспільних освітньо-виховних закладів для дітей дошкільного віку (оздоровниць-притулків, захистків для дітей мобілізованих батьків, дитячих клубів) за участі державних структур та вдосконалення форм і змісту їх діяльності. У цей час відбулося значне розширення мережі дошкільних закладів та урізноманітнення їх типів; більш широку участь у їх організації і діяльності брали державні структури, насамперед земства. Так, у заснуванні Каратобійського землеробського притулку для сиріт поблизу Євпаторії (1915 р.) брало участь Євпаторійське земство, за участі Таврійської губернської земської управи та Ялтинського земства працювали оздоровниця-притулок для дітей павших воїнів (1915 р.), майданчик для рухливих ігор, фізичних вправ і занять Є. Глаголєвої (1916 р.), Масандрівський міський майданчик і дитячий клуб К. Гариної (1918 р.), дитячі майданчики А. Мейнандер (1918 р.), М. Альбрехт (1919 р), дитячий пляж (1919 р.), яким опікувався лікар В. Ляпідус.

Організація діяльності закладів суспільного виховання здійснювалася на основі педагогічних теорій і ідей, підготовленими фахівцями з опорою на програми з виховання і навчання дітей. Так, керівництво діяльністю дитячих майданчиків для рухливих ігор, фізичних вправ і занять у Керчі та Сімферополі здійснювали випускники Санкт-Петербурзьких курсів фізичного виховання професора П. Лесгафта (Є. Зінова, В. Жадовська, А. Ляшенко, П. Ляпідова, В. Можарова, та ін.), Харківські курси Фребеля закінчила М. Рейнфельд. Ялтинським майданчиком для рухливих ігор, фізичних вправ і занять керувала ялтинським майданчиком Є. Глаголєва - викладач Гімнастичного інституту із Санкт-Петербургу. Їй належить власна програма і методика роботи з дітьми. Зі згоди та під наглядом Ялтинської Міської управи Є. Глаголєва навчала своїй методиці місцевих педагогів - К. Баркову, Є. Гасилову, Н. Лобко. Дані щодо дошкільної освіти вже з 1914 року знаходили своє відображення у статистиці міських управ. У 1919 році в Ялті було створено відділ дошкільної та позашкільної освіти. Отже, дошкільні заклади виділяються як особлива система, до якої увійшли як власне дошкільні заклади, так і ті, які були синтезом дошкільного і позашкільного виховання (де виховувалися та навчалися діти і шкільного віку - клуби, майданчики та ін.).

Обґрунтовано такі можливості творчого використання досвіду суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття у сучасних умовах, як: створення громадсько-педагогічних та педагогічно-медичних товариств для підтримки та соціального захисту дітей з малозабезпечених сімей; урізноманітнення та модернізація мережі дошкільних закладів різних типів і форм власності оздоровчого характеру (санаторіїв, оздоровниць, дитячих майданчиків, клубів, центрів та ін.) з метою використання кліматологічних можливостей Криму для оздоровлення, лікування, фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Отже, у 1919 році у Криму діяло більше 50 закладів суспільного виховання різних типів, які охоплювали освітньо-виховними послугами дітей дошкільного віку. Їх відкриття та діяльність ініціювали приватні особи, благодійні, медичні товариства, громадсько-педагогічні організації, державні структури. Збагачувалися змістові напрями їх діяльності стосовно оздоровлення, виховання і навчання дітей дошкільного віку; освітня робота здійснювалася переважно підготовленими фахівцями з урахуванням наукових методик; програмово-методичне забезпечення дошкільних закладів ставало більш досконалим.

Висновки

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму у другій половині ХІХ - початку ХХ століття.

1. Історико-педагогічний аналіз стану досліджуваної проблеми виявив політичні, економічні, соціально-культурні й педагогічні особливості становлення і розвитку теорії і практики суспільного дошкільного виховання в Україні та Росії у другій половині ХІХ - початку ХХ століття.

З політичних було виокремлено такі: - державна політика Російської Імперії у галузі освіти не була спрямована на розвиток суспільного дошкільного виховання; оскільки воно було відсутнє в офіційній структурі системи освіти; - денаціоналізація виховання і навчання підростаючого покоління з боку Російського самодержавства, яка активно завойовувала позиції в усіх сферах державного і суспільного життя України й інших національних регіонів Російської Імперії; - скасування кріпацтва і демократичні реформи системи освіти другої половини ХІХ століття призвели до зростання активності жінок у боротьбі за свої права, що, у свою чергу, сприяло зародженню ідеї суспільного дошкільного виховання.

Економічними особливостями виступили: зростання ринкових відносин та зайнятості жінок у суспільному виробництві, що зумовили необхідність у спеціальних закладах виховання і навчання дітей дошкільного віку.

З-поміж соціально-культурних особливостей було виокремлено такі: зростання самосвідомості і відповідно культурно-освітніх потреб населення, які насамперед виявлялись у необхідності підготовки дітей до школи, а також дитячої безпритульності, смертності, побутового дитячого травматизму внаслідок бездоглядності дітей, фактична відсутність державного патронажу за діяльністю дошкільних закладів; активна діяльність благодійних, суспільно-педагогічних організацій і приватних осіб щодо пропаганди суспільного дошкільного виховання, безпосередньої організації різних типів дошкільних закладів; зміна родинного устрою життя внаслідок розвитку капіталістичних відносин; брак педагогічної обізнаності батьків.

Педагогічними особливостями виступили: інтенсивний розвиток педагогічної думки, теоретичних і методичних аспектів дошкільного виховання, виокремлення дошкільної педагогіки в окрему галузь педагогічних знань; пропаганда ідей суспільного дошкільного виховання через педагогічний друк; практична діяльність видатних педагогів України та Росії щодо організації дошкільних закладів різних типів: притулків, ясел, дитячих садків тощо; активний вплив на розвиток суспільного дошкільного виховання в Україні та Росії у другій половині ХІХ - початку ХХ століття зарубіжних педагогічних систем дошкільного виховання, передусім Ф. Фребеля, М. Монтесорі; організація підготовки педагогів для дошкільних закладів на спеціальних курсах і в педагогічних інститутах.

2. Історико-системний аналіз дозволив визначити такі передумови становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму у другій половині ХІХ - початку ХХ століття:

- зростання кількості безпритульних дітей і сиріт внаслідок Кримської війни (1853-1856 рр.);

- становлення Криму як загальноросійської кліматологічної оздоровниці; розвиток науки про кліматологічні основи лікування дітей;

- привернення до Криму уваги значної кількості освічених людей, нарощування його інтелектуального, культурного, освітнього потенціалу, зростання культурно-освітніх потреб населення;

- відкриття суспільних закладів для лікування і оздоровлення хворих і послаблених дітей відомими лікарями (С. Боткін, В. Дмитрієв, О. Бобров, П. Нанія, Л. Фінкельштейн та ін.);

- активна діяльність благодійних та громадсько-педагогічних організацій;

- зростання чисельності й інтенсивний розвиток освітніх закладів у Криму; пожвавлення педагогічного життя Криму,

- значний приплив робочої сили внаслідок розвитку промислових підприємств і зростання зайнятості жінок у суспільному виробництві та збільшення дитячої бездоглядності;

- усвідомлення населенням Криму необхідності виховання і навчання дітей у дошкільні роки, підготовку дітей до школи не тільки в умовах сім'ї, але і в суспільних закладах виховання, про які б дбала держава;

- зростання інтересу педагогічної громадськості Криму до проблем виховання маленьких дітей завдяки розвитку зарубіжної та вітчизняної теорії і практики суспільного дошкільного виховання.

3. У дослідженні вперше подано класифікацію і характеристику діяльності типів дошкільних закладів у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття (з 1854 по 1919 роки): заклади опіки - сирітський виховний будинок, дитячі притулки (земський, виправний, землеробський, пологовий, притулок-захисток, притулок-оздоровниця, захисток для дітей мобілізованих батьків, колиска для покинутих дітей); заклади денного перебування дітей - дитячий садок, денний притулок-ясла, дитячий захисток, дитячий садок-елементарна школа, дитячий клуб; лікувально-оздоровчі - дитяча кліматична колонія, дитячий санаторій, дитячий курорт, дитяча оздоровниця, дитячий пляж, дитячий майданчик для рухливих ігор фізичних вправ і занять.

4. Визначено і проаналізовано тенденції розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття, серед яких: збільшення кількості закладів для виховання дітей дошкільного віку; диференціація, урізноманітнення типів дошкільних закладів; розширення кола засновників закладів для виховання дітей дошкільного віку; збагачення напрямів діяльності та завдань оздоровлення, виховання і навчання дітей дошкільного віку; проведення освітньої роботи в дошкільних закладах підготовленими фахівцями з урахуванням наукових методик; удосконалення програмово-методичного забезпечення дошкільних закладів.

5. Дослідження дозволило науково обґрунтувати періодизацію процесу становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття (з 1854 по 1919 роки): І період - з 1854 по 1871 рр.: відкриття перших дошкільних опікунських сирітських закладів міськими управами, земствами, приватними особами .

ІІ період - з 1872 по 1896 рр.: виокремлення власне дошкільних закладів - дитячих садків, денних дитячих притулків-ясел, диференціація опікунських закладів - виправних, пологових дитячих притулків, колисок для покинутих дітей.

ІІІ період - з 1897 по 1910 рр. - створення мережі лікувально-оздоровчих закладів для дітей дошкільного віку - дитячого санаторію, дитячих кліматичних колоній, оздоровниць, курортів, пляжів, майданчиків для рухливих ігор, фізичних вправ і занять.

ІV період - з 1911 по 1919 рр. - подальший розвиток різних типів суспільних освітньо-виховних закладів для дітей дошкільного віку (оздоровниць-притулків, захистків для дітей мобілізованих батьків, дитячих клубів) за участю державних структур та вдосконалення форм і змісту їх діяльності. Результати дослідження свідчать, що до 1919 року в Криму було закладено підстави для створення державної системи дошкільного виховання.

6. У дослідженні виявлено такі можливості творчого використання досвіду суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття: створення громадсько-педагогічних та педагогічно-медичних товариств для підтримки та соціального захисту дітей з малозабезпечених сімей; урізноманітнення та модернізація мережі дошкільних закладів різних типів і форм власності оздоровчого характеру (санаторіїв, оздоровниць, дитячих майданчиків, клубів, центрів та ін.) з метою використання кліматологічних можливостей Криму для оздоровлення, лікування, фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Виконане дослідження не вичерпує усіх напрямків наукової проблеми і не претендує на остаточне її розв'язання. Подальшого розвитку потребує вивчення програмово-методичного забезпечення різних типів дошкільних закладів Криму, а також система педагогічної освіти працівників цих закладів.

Література

1. Головань Т.М. Историко-педагогический аспект деятельности детских приютов в Крыму во ІІ половине ХІХ столетия // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2006. - № 4 (99). - С. 48-55.

2. Головань Т.М. Становление и развитие дошкольного воспитания в Крыму (2-я половина ХІХ в. - начало ХХ в.): обоснование исследования // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Сер. Педагогіка і психологія. - Зб. статей: Вип. 7. - Ялта: ВВК КДГІ, 2005. - Ч. 1. -С. 46-50.

3. Головань Т.М. Деятельность детских площадок в Крыму в начале ХХ века // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. праць. - Випуск ХХХІІІ / За загальною редакцією В.І. Сипченка. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПУ, 2006. - С. 155-163.

4. Головань Т.М. Особенности развития дошкольного воспитания в Крыму в начале ХХ в. // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. - Зб. статей: Вип. 10. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2006. - Ч.1. - С. 119-126.

5. Головань Т.М. Типи дошкільних закладів Криму у ІІ половині ХІХ - початку ХХ ст. та етапи їх розвитку // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. Одеса. - № 1-2. - 2007. - С. 120-122.

6. Головань Т.М. Становлення і розвиток дошкільних закладів в Криму в ІІ половині ХІХ - початку ХХ ст. // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Випуск 36. - Рівне: РДГУ, 2007. - С. 91-96.

Размещено на Allbest.ru