Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Спеціальність 13.00.02 - теорія та методика навчання: германські мови

Методика навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини

ГАНІЧЕВА Тетяна Вікторівна

Київ - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Робота присвячена дослідженню проблеми формування компетенції майбутніх філологів (що навчаються для одержання кваліфікації перекладача) в усному (послідовному та з аркуша) двосторонньому (з англійської мови на українську і навпаки) перекладі у галузі прав людини. Перекладацька компетенція розглядається як здатність перекладати на фаховому рівні. В нашій роботі з усіх компонентів згаданої компетенції ми зосередилися на трьох: предметному (фонові знання, тобто система базових понять відповідної галузі), мовному (мається на увазі лише його лексична складова) та професійно-технічному (фахові навички та уміння усного перекладу). Дослідження проводилося на четвертих курсах перекладацьких відділень факультетів іноземної філології університетів (див. перелік далі).

Актуальність проблеми пояснюється низкою чинників. В умовах посилення процесів глобалізації та прагнення України інтегруватися до європейського простору зростає обсяг міжнародної співпраці, що сприяє розширенню відповідних контактів. Результатом цього є постійне зростання потреби суспільства у якісному перекладі, зокрема усному, для забезпечення різноманітних заходів (зустрічі, переговори, конференції, збори, фестивалі, виставки, спортивні змагання тощо). Якість перекладу, у свою чергу, залежить від ступеня сформованості відповідних складових фахової компетенції перекладача, зокрема предметної, лексичної та професійно-технічної.

Предметна компетенція ґрунтується на фонових знаннях, обсяг і структура яких у перекладача має наближатися до відповідних характеристик освічених носіїв мови. Згадані характеристики формуються під впливом низки чинників і складаються з різних компонентів, накопичених внаслідок особистого досвіду практичного життя. Одним з таких компонентів, безумовно, є фонові знання у суспільно-політичній сфері, що пояснюється її інтенсивністю у світі взагалі та в Україні зокрема. Така ситуація робить усний переклад у цій сфері вірогідною ділянкою роботи майбутніх філологів.

Як відомо, суспільно-політична сфера включає велику кількість галузей, одне з чільних місць серед яких займають права людини. Їх можна вважати ключовими для суспільно-політичної сфери, оскільки будь-які проблеми, що відносяться до неї, так чи інакше пов'язані з реалізацією згаданих прав. Таким чином, важливість проблематики прав людини обумовила її вибір як галузі, щодо якої розроблялася методика навчання.

Загальновідомо, що переклад може здійснюватися в усній або письмовій формі. На відміну від письмового, де зазвичай є достатньо часу, щоб користуватися довідковими матеріалами (словниками тощо) для вирішення перекладацьких проблем (наприклад, пов'язаних із відсутністю фонових знань або незнанням відповідних лексичних одиниць (ЛО)), в усному перекладі такої можливості немає. Тлумач має прийняти рішення самостійно і миттєво, а якість усного перекладу залежить від обсягу словникового запасу перекладача в обох мовах, його фонових знань, рівня сформованості навичок та умінь усного перекладу, зокрема володіння широким спектром способів перекладу (наприклад, калькуванням, контекстуальною заміною, описовим перекладом тощо), задовільної дикції, високого темпу мовлення перекладача та його психологічної стійкості (тобто здатності зберігати концентрацію в умовах стресу). Таким чином, усний переклад є надзвичайно складною діяльністю, яка потребує координації низки механізмів в умовах суттєвих обмежень у часі.

Незважаючи на велику складність, проблемі навчання усного перекладу в наукових дослідженнях не приділялося належної уваги. Це стосується й методики навчання перекладу як спеціальності в цілому. Лише в останнє десятиріччя з'явилися перші роботи з цієї проблематики. Серед найбільш помітних доцільно згадати роботу В.Н. Коміссарова (2002), де здійснена спроба стислого викладу головних положень методики навчання перекладу. Не можна обминути увагою й реєстр вправ для навчання перекладу, складений І.С. Алексєєвою (2004), а також роботи Л.К. Латишева (1999; 2000), Л.К. Латишева і В.І. Провоторова (2001), Л.К. Латишева та А.Л. Семенова (2003).

Проблема, однак, полягає в тому, що усі перелічені вище автори є відомими філологами та перекладачами, і тому, цілком природно, викладають свої дидактичні погляди через призму власного досвіду перекладу та його навчання, а не спираючись на результати методичних досліджень. З праць, присвячених вивченню проблем навчання усного перекладу, принаймні в Україні, нам відоме лише дослідження В.В. Соколової (2005).

Така ситуація не могла не відбитися на рівні навичок та умінь усного перекладу майбутніх філологів у суспільно-політичній сфері, включаючи галузь прав людини. Спеціальні зрізи, проведені нами на перекладацьких відділеннях Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Академії внутрішніх військ МВС України, Житомирського державного університету імені І.Я. Франка та Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка показали, що студенти мають суттєві проблеми з усним перекладом - втрата змісту тексту оригіналу, наявність значної кількості невмотивованих і довгих пауз, повторів тощо, а лексичний запас у галузі прав людини переважної більшості з них є недостатнім для його забезпечення.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена:

· зростаючою потребою суспільства у фахівцях, здатних виконувати якісний усний (послідовний та з аркуша) двосторонній (з англійської мови на українську і навпаки) переклад у галузі прав людини;

· недостатньо високим рівнем фахової компетенції (зокрема, предметної, лексичної та професійно-технічної) випускників факультетів іноземної філології в усному двосторонньому перекладі у згаданій галузі;

· відсутністю спеціальних досліджень проблем навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини;

· потребою у розробці науково обґрунтованої методики навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах планів наукової роботи Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (тема „Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов”, номер державної реєстрації 0106U002233).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, практично розробити та експериментально перевірити ефективність методики навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини.

Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити такі завдання:

проаналізувати склад перекладацької компетенції для визначення її складових, формування яких є метою навчання усного перекладу;

проаналізувати види перекладу і встановити специфіку усного двостороннього перекладу;

проаналізувати англомовні міжнародні документи у галузі прав людини для відбору текстів та визначення їхніх лінгвістичних особливостей;

визначити понятійний, категоріальний і лексичний склади головних угод у галузі прав людини та проаналізувати останній за критерієм повторюваності ЛО у згаданих документах;

визначити джерела лексичних труднощів для студентів мовного вищого навчального закладу (ВНЗ) під час перекладу текстів у галузі прав людини;

проаналізувати теоретичні підходи до визначення типів і видів вправ для навчання перекладу;

обґрунтувати загальні принципи побудови системи та виділення видових ознак вправ для навчання майбутніх філологів усного двостороннього перекладу;

розробити модель навчання усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини;

розробити комплекс вправ для навчання майбутніх філологів (студентів IV курсу) усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини;

провести експериментальне навчання (ЕН) з метою перевірки ефективності розробленої методики;

сформулювати методичні рекомендації щодо використання запропонованого комплексу вправ для навчання усного перекладу.

Об'єктом дослідження є процес навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу.

Предмет дослідження становить методика навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини.

Для вирішення перелічених вище завдань використовувалися такі методи дослідження: 1) вивчення теоретичної літератури з перекладознавства, методики, лінгвістики, психології та психолінгвістики; 2) аналіз практики навчання усного двостороннього перекладу при підготовці майбутніх філологів; 3) аналіз і оцінка навчальних матеріалів, які використовуються для формування навичок і умінь усного перекладу; 4) проведення ЕН, а також діагностичних, передекспериментальних, проміжних та післяекспериментальних зрізів з метою встановлення рівня перекладацьких навичок та умінь; 5) статистична обробка результатів експериментальних зрізів; 6) анкетування студентів для визначення їхнього ставлення до експериментальної програми навчання.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано систему вправ для навчання усного перекладу, запропоновано видові ознаки вправ для навчання усного перекладу (послідовного та з аркуша); набули подальшого розвитку дослідження типології перекладацьких помилок та проблема оцінювання усних перекладів; узагальнено підходи до визначення компонентного складу перекладацької компетенції та до вирішення проблеми вправ для навчання усного перекладу.

Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці комплексу вправ для навчання усного двостороннього перекладу у галузі прав людини (для студентів четвертого курсу перекладацьких відділень) на основі запропонованої в дослідженні системи вправ; укладанні методичних рекомендацій щодо використання запропонованого комплексу та створенні посібника „Усний двосторонній переклад: Міжнародні угоди у галузі прав людини” для студентів ВНЗ за спеціальністю „Переклад”.

Результати дисертаційного дослідження у формі посібника для навчання усного двостороннього перекладу з проблематики прав людини запроваджено до навчального процесу у трьох ВНЗ України: Академії внутрішніх військ МВС України (акт запровадження від 17 квітня 2007 р.); Житомирського державного університету імені І.Я. Франка (акт запровадження від 17 травня 2007 р.) та Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (акт запровадження від 17 травня 2007 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження оприлюднені на ІІІ Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу” (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2005 р.); V Всеукраїнській науковій конференції „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2005 р.); VI Міжнародній науково-методичній конференції „Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Сумський державний університет, 2005 р.); IV Міжвузівській конференції молодих учених „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецький національний університет, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному вузі” (Київський національний лінгвістичний університет, 2006 р.); Міжнародному науково-методичному семінарі „Актуальні проблеми художнього і галузевого перекладу” (Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 2007 р.); IV Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу” (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження відображено у посібнику для навчання усного двостороннього перекладу з проблематики прав людини, семи статтях, а також шести тезах доповідей.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 398 сторінок. Робота містить 12 таблиць і 5 рисунків. 19 додатків мають обсяг 190 сторінок. Список використаних джерел викладений на 23-х сторінках і налічує 226 найменувань, з яких 41 - англійською та німецькою мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

навчання філолог переклад англомовний

У першому розділі досліджуються теоретичні передумови навчання усного перекладу у галузі прав людини. Описано зміст поняття „перекладацька компетенція”, узагальнено її склад та доведено важливість її компонентів для забезпечення якісного перекладу; встановлено специфіку усного двостороннього перекладу; проаналізовано міжнародні документи у галузі прав людини, визначено їхні лінгвістичні особливості.

В результаті аналізу встановлено, що поняття „перекладацька компетенція” визначається як здатність перекладати на фаховому рівні і включає шість компонентів (комунікативний, зокрема, предметний і лексичний, професійно-технічний, текстоутворюючий, прагматичний, стратегічний та морально-етичний), з яких у роботі досліджувалися лише три - предметний (засвоєння фонових знань у галузі прав людини), лексичний (оволодіння англійськими та українськими ЛО, що позначають згадані знання) та професійно-технічний (формування фахових навичок і умінь усного перекладу).

Враховуючи вимоги Програми підготовки студентів з перекладознавчих дисциплін (2004; 2005), нами було обґрунтовано вибір і встановлено специфіку видів усного двостороннього перекладу - з аркуша та послідовного (абзацно-фразового рівня з виходом на рівень текстів, обсягом 700-1000 друкованих знаків наприкінці кожного заняття).

Аналіз міжнародних документів з проблематики прав людини англійською та українською мовами показав, що відповідні тексти можуть слугувати матеріалом для навчання усного перекладу у галузі прав людини. Це пояснюється їхньою репрезентативністю з точки зору основних понять, на яких ґрунтується згадана галузь. Такі поняття включають головні права та свободи людини за принципом їхньої ієрархії: громадянські, що належать людині від народження і не залежать від її громадянства (право на життя, свободу, особисту недоторканість тощо); політичні, тобто можливість впливати на громадські та політичні справи країни (право на звернення, на інформацію, на свободу висловлювання думок тощо); економічні, що дозволяють задовольняти потреби людини у сфері професійної діяльності та праці (право на працю, вільний вибір професії тощо); соціальні, тобто можливість претендувати на отримання матеріальних благ від держави (право на соціальний захист, охорону здоров'я, житло тощо); культурні, що створюють можливості самореалізації у сфері освіти, науки та мистецтва (право на освіту, участь у культурному житті, доступ до культурних цінностей тощо). Крім того, тексти міжнародних документів з проблематики прав людини містять також ЛО, що позначають згадані поняття, і засвоєння яких є необхідним, оскільки вони неодмінно трапляться у процесі усного перекладу, наприклад, під час міжнародних конференцій, семінарів, переговорів, що стосуються проблематики прав людини.

Виходячи з ієрархії міжнародних договорів, найбільш загальним з них можна вважати „Загальну декларацію прав людини”, бо вона створює підґрунтя для усіх інших договорів. Наступними за ступенем узагальнення йдуть „Міжнародний пакт про громадянські і політичні права”, а також „Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права”. Решта угод доповнюють перелічені договори в конкретних галузях. Таким чином, згадані три головні міжнародні угоди мають увійти до змісту навчання усного перекладу у галузі прав людини.

Вивчення лінгвістичних особливостей текстів відібраних міжнародних угод за транслатологічним типом (з точку зору особливостей їх перекладу), із застосуванням методики аналізу І.С. Алексєєвої, дозволило класифікувати їх як переважно оперативні, де головне навантаження припадає на апелятивну інформацію, тобто заклик до здійснення певних дій або до утримання від них. Приписові (директивні) функції, які є однією з характеристик оперативних текстів, реалізуються в угодах за рахунок лексичних (наявність слів right або entitled у кожному реченні головного договору) та граматичних засобів (57 % речень, що виражають причинно-наслідкові відношення і мету, 42 % дієслівних конструкцій містять модальні дієслова та інші структури зі значенням необхідності й можливості). Тексти згаданих угод містять також значний обсяг когнітивної (об'єктивні відомості про навколишній світ) інформації, носіями якої є юридичні терміни, питома вага яких складає 20% від загальної кількості повнозначних слів, що є досить високим показником. Іншими параметрами когнітивної інформації є абстрактність, що забезпечується застосуванням значної кількості слів офіційного стилю з абстрактною семантикою, що тяжіють до канцеляризмів (наприклад, in the case of замість if, to strive замість to try, suffrage замість right to vote), а також значною питомою вагою (45%) займенників з узагальнюючою семантикою у функції підмета (everyone, all, no one, nothing). Емоційна інформація (для передачі певних почуттів) в текстах угод складає лише невелику частку, а естетична інформація (для передачі відчуття прекрасного) в них зовсім відсутня.

Другий розділ роботи присвячено розробці технології навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини. За результатами аналізу трьох головних міжнародних угод, виокремлено базові поняття та категорії, що лежать в їх основі, відібрано лексичний мінімум; визначено джерела лексичних труднощів під час перекладу текстів у галузі прав людини; за результатами аналізу підходів до проблеми вправ для навчання перекладу запропоновано видові ознаки вправ для навчання усного перекладу; розроблено модель та комплекс вправ для навчання усного двостороннього перекладу у галузі прав людини.

Аналіз згаданих міжнародних документів дозволив виділити такі поняття та категорії, що лежать в їх основі: права і свободи; цілі забезпечення прав; засоби забезпечення прав; органи, організації, групи забезпечення прав; порушення прав; наслідки порушення прав тощо.

Наявність цих понять та категорій дозволила розподілити за ними ЛО, що підлягали засвоєнню. Загальна кількість таких одиниць, відібраних нами з текстів трьох головних міжнародних договорів, склала 735, однак аналіз показав, що 123 з них зустрічаються в усіх документах, а ще 174 - повторюються у двох угодах з трьох. Таким чином, до складу ядра лексичного мінімуму увійшли 297 ЛО (40 %), а решта знаходиться на його периферії. Ця лексика вживається і в інших договорах (загальна кількість яких перевищує 100 угод), а отже було сформульовано припущення, що засвоєння ядерного компонента лексичного мінімуму трьох головних міжнародних документів у галузі прав людини, може створити сприятливі умови для якісного перекладу інших документів у цій галузі, навіть без їх попереднього вивчення. Аналіз результатів спеціального діагностичного зрізу 23 студентів, що закінчували третій курс англійського перекладацького відділення Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, дозволив встановити джерела лексичних труднощів під час перекладу текстів у галузі прав людини. Згадані труднощі виникали внаслідок відсутності у лексиконі студентів більшості ЛО, що позначають поняття у галузі прав людини; структурної складності зазначених ЛО; впливу міжмовної та внутрішньомовної інтерференції. За результатами аналізу встановлено також, що складність ЛО залежить від частотності їх вживання. Навіть відносне її зниження спричинює виникнення серйозних проблем під час перекладу, а офіційна лексика, що виходить за межі 3000 найбільш уживаних слів, відсутня у свідомості переважної більшості студентів. Виходячи з цього, був сформульований висновок про необхідність врахування згаданих особливостей при складанні вправ, приділяючи більше уваги низькочастотним ЛО. Згадана складність впливає і на вибір перекладацьких прийомів, необхідних у відповідних ситуаціях, внаслідок чого потенційні труднощі можна прогнозувати, ґрунтуючись на способі перекладу, доцільному при передачі конкретної ЛО. Найпростішим (75-100% правильності перекладу у нашому зрізі) є застосування словникових відповідників у випадках, коли слово за формою і значенням має еквівалент у мові перекладу і зафіксоване у словнику (наприклад, constitution - „конституція”) або коли воно відноситься до загальновживаних високочастотних ЛО, не обмежених офіційним вжитком (наприклад, promotion - „просування по службі”). Відносно нескладними (50-100% правильності) є також випадки калькування, тобто дослівного перекладу словосполучень, що включають загальновживану високочастотну або інтернаціональну лексику (наприклад, readily available technology - „легкодоступна технологія”). З іншого боку, одночасний вплив різних джерел труднощів може вимагати застосування більш складних способів перекладу, включаючи паралельне вживання кількох з них (наприклад, переклад словосполучення reduction of drop-out rates - „зменшення кількості учнів, які передчасно залишають школу” - вимагає одночасного застосування прийомів „додавання слів” та „перестановка слів”). Таке помноження труднощів різко ускладнює завдання (у нашому зрізі правильність перекладу таких ЛО тяжіла до 0%), а отже подібним випадкам доцільно приділяти більше уваги при складанні вправ.

Аналіз психологічної структури перекладацької діяльності (О.О. Залєвська (2003), І.О. Зимня (2001), О.О. Лєонтьєв (2003), С.Л. Рубінштейн (2003) та узагальнення підходів до проблеми вправ для навчання перекладу (І.С. Алексєєва (2004), Л.К. Латишев, О.Л.Семенов (2003), В.В. Соколова (2007), Л.М. Черноватий (2002) дозволили запропонувати три типи вправ: підготовчі, операційні й цілісні. Метою підготовчих вправ є оволодіння певними механізмами (наприклад, компресії, перефразування тощо), наявність яких є необхідною для перекладу, операційні призначені для розвитку перекладацьких навичок (головними з яких є пошук та вибір еквівалентів, вживання адекватних способів перекладу та переключення з одного мовного коду на інший), а цілісні - для формування умінь застосовувати перекладацькі навички для здійснення усного перекладу.

Модель навчання усного двостороннього перекладу у галузі прав людини розроблена у двох варіантах: стандартний (36 годин аудиторних занять, 2 години на тиждень протягом одного семестру) та інтенсивний (30 годин аудиторних занять, 6 годин на день протягом 5 днів) і реалізується в межах чотирьох навчальних та одного контрольного модуля, які є складовими змістового модуля „Практика усного перекладу в суспільно-політичній сфері” на четвертому курсі, розрахованого на 72 навчальні години (аудиторна робота - 36 год., самостійна робота - 36 год.). Кожен з перших трьох навчальних модулів включає 16 циклів.

Цикл визначається як відносно закінчений відрізок навчання (10-11 вправ), що ґрунтується на одному тексті, і в межах якого студенти поступово переходять від підготовчих до вправ на цілісний переклад тексту.

В перших трьох модулях навчання здійснюється на матеріалі трьох головних міжнародних документів: „Загальна декларація прав людини”, „Міжнародний пакт про громадянські та політичні права”, „Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права”.

Останній четвертий навчальний модуль призначений для перенесення перекладацьких навичок та умінь, сформованих у перших трьох модулях, на нові тексти з проблематики прав людини. В контрольному модулі оцінюється рівень згаданих навичок та умінь, досягнутий студентами в процесі навчання.

Виходячи з мети нашого дослідження, при розробці комплексу вправ для навчання усного перекладу (послідовного та з аркуша), ми відібрали такі види підготовчих вправ: на перекладацький аналіз тексту оригіналу (для визначення його жанру, функції, тематичної спрямованості, реципієнта, а також для ідентифікації домінуючих мовних засобів тексту), на розпізнавання і пояснення застосованих прийомів у тексті перекладу (для усвідомлення змісту згаданих прийомів), на оцінку якості тексту перекладу та його редагування (для розвитку навичок критичного оцінювання), на одномовні перефразування, компресію й антиципацію (для розвитку відповідних навичок), на оволодіння перекладацьким скорописом (для розвитку навичок побудови схеми тексту перекладу) та на розвиток швидкості мовлення. Фрагмент одного з видів підготовчих вправ поданий далі.

Приклад 1.

Мета: Формування навичок розпізнавання та пояснення прийомів, застосованих у тексті перекладу.

Завдання: Проаналізуйте пари еквівалентів в англійській та українській мовах в тексті, поданому нижче. Визначте прийоми, застосовані при перекладі цих еквівалентів і впишіть номери слів та словосполучень у відповідну категорію.

Для формування перекладацьких навичок до складу нашого комплексу ми включили операційні вправи на пошук та вибір еквівалентів, на вживання адекватних способів перекладу та на переключення з одного мовного коду на інший. Фрагмент однієї з операційних вправ поданий далі.

Приклад 2 (див. текст у прикладі 1).

Мета: Попереднє засвоєння еквівалентів в англійській та українській мовах, розвиток навичок вибору еквівалентів у двох мовах.

Завдання: Робота в парах. Студенту А: Закрийте ліву (англомовну) частину тексту. Спробуйте перекласти українські слова та словосполучення англійською мовою. Студенту Б: контролюйте правильність перекладу студента А за допомогою англомовного тексту. Допомагайте тільки при серйозних ускладненнях. Потім обміняйтеся ролями.

Види операційних вправ можуть варіюватися, залежно від додаткових ознак: мовного рівня, на якому відбувається тренування (від рівня слова до рівня тексту), опори на паралельний текст (в усному перекладі з аркуша) або на друкований текст оригіналу (в усному послідовному перекладі), а також попередньої семантизації нових ЛО. Складність виконання операційних вправ можна регулювати, варіюючи згадані ознаки. У прикладі 2 вправа виконується на рівні слова та словосполучення з опорою на українські еквіваленти виділених у тексті англомовних ЛО. Згадані еквіваленти виконують також функцію семантизації виділених англомовних ЛО у лівій колонці таблиці.

Вправи на рівні слів та словосполучень можуть також виконуватися без будь-якої опори на українські або англомовні еквіваленти, як у прикладах, наведених далі. При цьому можна окремо тренувати вживання різних способів перекладу, починаючи з простіших (приклад 3) і закінчуючи складнішими (приклад 4).

Приклад 3.

Мета: Розвиток навичок переключення з одного мовного коду на інший та вибору еквівалентних (українських і англійських) пар, що перекладаються за допомогою словникових відповідників і калькування.

Завдання: Робота в парах. Студенту А: Читайте вголос англійські слова та словосполучення, подані далі. Студенту Б: перекладіть українською мовою англійські слова та словосполучення, які назве студент А. Застосовуйте словникові відповідники та калькування. Потім обміняйтеся ролями.

recognition; foundation; justice; disregard; contempt; belief; want; proclaim; compel; protect; equal and inalienable rights; barbarous acts; conscience of mankind; freedom of speech; last resort; rebellion; tyranny; oppression; highest aspiration; it is essential; man; have recourse to.

Приклад 4.

Мета: Розвиток навичок переключення з одного мовного коду на інший та вибору еквівалентних (українських і англійських) пар, що перекладаються за допомогою смислового розвитку, конкретизації, вилучення, перестановки слів та заміни частин мови.

Завдання: Робота в парах. Студенту А: Читайте вголос англомовні слова та словосполучення подані далі. Студенту Б: перекладіть українською мовою англомовні слова та словосполучення, які назве студент А. Застосовуйте смисловий розвиток, конкретизацію, вилучення, перестановку слів та заміну частин мови. Потім обміняйтеся ролями.

advent; shall; have recourse to; rule of law; result in; outrage; common people; peace in the world; human rights; human beings; freedom from fear; inherent dignity; disregard; contempt; highest aspiration.

Опора на паралельний текст і, відповідно, попередня семантизація нових ЛО послідовно зменшуються у кожному наступному циклі. Так, в циклах 1-2 студенти спираються на повний паралельний текст, в циклах 3-4 текст розрізається на фрагменти, причому порядок розташування фрагментів у англомовному (у лівій частині аркуша) тексті не співпадає з відповідними фрагментами українською мовою у правій частині аркуша. В циклах 5-6 у правій частині таблиці даються перекладні еквіваленти лише ЛО, виділених у лівій частині (див. приклад 2), у циклах 7-8 студенти мають вибрати еквіваленти виділених ЛО з низки запропонованих, а в циклах 9-12 моделюються ситуації, коли перекладач змушений заповнювати лакуни лише за рахунок антиципації та контекстуальної здогадки. Фрагмент однієї з подібних вправ поданий далі.

Приклад 5.

Мета: Розвиток здатності компенсувати лакуни в тексті за рахунок антиципації та контекстуальної здогадки.

Завдання: Вставте будь-які слова, що підходять за змістом, у відповідні пропуски в тексті.

Everyone has the _____ (1) to education. Education ________ (2) be free, at _______ (3) in the elementary and fundamental _______ (4). Elementary _____ (5) shall be compulsory. Technical and _____ (6) education shall be made _____ (7) available and higher education shall be _____ (8) accessible to all on the _____ (9) of merit. Education shall be _____ (10) to the full development of the _____ (11) personality and to the _____ (12) of respect for human _____ (13) and fundamental freedoms. It shall _____ (14) understanding, tolerance and friendship _____ (15) all nations, racial or religious _____ (16), and shall further the _____ (17) of the United Nations for the _____ (18) of peace. Parents have a _____ (19) right to choose the ______ (20) of education that shall be _____ (21) to their children.

Спільними видовими ознаками цілісних вправ усного перекладу з аркуша та послідовного (див. табл. 1) є рівень виконання вправи (абзац або текст), режим роботи (односторонній або двосторонній переклад), наявність або відсутність часових обмежень, попередньої семантизації нових ЛО, часу на попереднє ознайомлення зі змістом тексту, запису перекладів студентів на звуконосії для подальшого аналізу. Специфічними ознаками вправ для розвитку умінь усного послідовного перекладу є наявність або відсутність зорової опори на друкований текст оригіналу під час сприйняття тексту на слух; ступінь ідентичності друкованого тексту тому, який сприймається на слух; застосування або незастосування перекладацького скоропису студентами під час прослуховування тексту; джерело породження тексту - звуковідтворюючий пристрій або викладач, а для вправ для навчання перекладу з аркуша такою ознакою є ступінь опори на паралельний текст мовою перекладу.

В межах комплексу цілісними є останні вправи у кожному з циклів 1-12, а цикли 13-16 містять виключно цілісні вправи. У цих вправах студенти перекладають з аркуша (цикли 13-14) та послідовно (цикли 15-16) в умовах, максимально наближених до ситуацій реального професійного перекладу.

Складність виконання цілісних вправ в усному послідовному перекладі поступово нарощується від першого до восьмого циклу, де усний послідовний переклад здійснюється з опорою на друкований текст оригіналу (що часто трапляється в реальному послідовному перекладі, особливо під час виступів тощо). В циклах 1-2 студенти спираються на тексти, зміст яких повністю збігається з оригіналом, однак на наступних заняттях зміст таких текстів послідовно відхиляється від оригіналу: в циклах 3-4 - на 10%, в циклах 5-6 - на 25%, в циклах 7-8 - на 50%. В циклах 15-16 усний послідовний переклад проводиться без будь-якої зорової опори. Приклад цілісної вправи для навчання усного послідовного перекладу поданий далі.

Приклад 6 (студенти сприймають на слух текст англійською мовою, обсягом 1000 друкованих знаків).

Мета: Розвиток уміння перекладати усно послідовно з англійської мови на українську.

Завдання: Прослухайте текст і запишіть його перекладацьким скорописом. У паузах перекладіть цей текст українською мовою.

Як випливає з викладеного вище, співвідношення підготовчих, операційних та цілісних вправ у розробленому комплексі, характеризується поступовим збільшенням питомої ваги останніх, які в заключних циклах, повністю витісняють підготовчі та операційні.

Таблиця 1. Класифікація цілісних вправ для навчання усного послідовного перекладу та усного перекладу з аркуша

Умовні позначення: УПП - усний послідовний переклад, УПА - усний переклад з аркуша, Р - рівень, ТО - текст оригіналу, БОТ - без опори на текст; РЖ - режим, СК - перекладацький скоропис, ЧН - час на виконання перекладу не обмежується, ЧО - час на виконання перекладу обмежується, Зап - переклад записується на звуконосії, ПТ - паралельний текст, Сем - семантизація нових ЛО, Озн - студентам дається певний час для попереднього ознайомлювання з текстом, Викл - текст читає викладач, Ауд - текст подається у аудіо- або відеозапису.

У третьому розділі наведено опис експериментального навчання для перевірки ефективності розробленої методики та проаналізовано його результати; розроблено методичні рекомендації щодо використання запропонованого комплексу вправ для навчання усного перекладу у галузі прав людини.

На основі викладеного вище, була висунута гіпотеза дослідження, зміст якої зводився до того, що здатність майбутніх філологів здійснювати усний двосторонній переклад (послідовний та з аркуша) у галузі прав людини з коефіцієнтом навченості не нижче 0,70 (за шкалою В.П. Безпалька) можливо забезпечити за умов: 1) науково обґрунтованого відбору матеріалу та змісту навчання; 2) застосування циклічної організації навчального процесу, у якому співвідношення підготовчих, операційних та цілісних вправ поступово змінюється на користь останніх, аж до моделювання реальних умов виконання усного перекладу в заключних циклах.

Враховуючи результати аналізу матеріалу експерименту, було припущено, що для формування лексичної складової фахової компетенції в усному перекладі з проблематики прав людини може бути достатньо засвоєння лексики лише трьох головних у цій галузі угод: „Загальної декларації прав людини”, „Міжнародного пакту про громадянські і політичні права” та „Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права”.

Неварійованими умовами експерименту були: 1) проведення ЕН одними й тими ж викладачами; 2) тривалість ЕН в межах однієї серії; 3) критерії оцінювання рівня сформованості навичок та умінь усного перекладу; 4) склад учасників ЕН; 5) зміст завдань передекспериментального, проміжних та післяекспериментального зрізів.

Експериментальна перевірка ефективності розробленої методики проходила у вигляді вертикального природного експерименту у двох серіях на четвертому курсі англійських перекладацьких відділень Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (І серія), Житомирського державного університету імені І.Я. Франка та Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (ІІ серія) за участю 89 студентів, які навчалися за спеціальністю „Переклад”, з вересня 2006 по березень 2007 років. І серія ЕН реалізовувалася у стандартному варіанті, а ІІ серія - в інтенсивному. Результати ЕН подано в табл. 2-5.

Оцінка якості усних перекладів студентів в експериментальних зрізах ґрунтувалася на наявності чи відсутності „інформаційних” та „інших” помилок. До „інформаційних” відносилися, викривлення, неточності та неясності (тобто випадки зміни змісту тексту оригіналу) або повної відсутності частини такого змісту в тексті перекладу (пропуск інформації). „Іншими” вважалися будь-які помилки, що погіршують характеристики тексту перекладу, але не призводять до втрати інформації, наприклад, мовні (фонетичні, граматичні лексичні), невмотивовані паузи, повтори, самовиправлення. „Інформаційні” помилки оцінювалися в 1 штрафний бал, а „інші” - в 0,1 штрафного бала. Шкала оцінок виглядала так: 0,00 - 0,60 штрафних балів - „відмінно”, 0,70 - 1,20 штрафних балів - „добре”, 1,30 - 2,20 штрафних балів - „задовільно”, більше 2,20 штрафних балів - „незадовільно”. Результати в штрафних балах можуть бути переведені у коефіцієнти навченості за шкалою В.П.Безпалька за такими формулами (N - кількість штрафних балів, К - коефіцієнт навченості): у діапазоні від 0 до 1,2 штрафних балів: К = 1,00 - (N: 0,06), а в діапазоні від 1,3 до 7 штрафних балів: К = 1,00 - (N: 0,07). Значення більше 7 штрафних балів при переведенні у коефіцієнти навченості будуть менше нуля, а тому не вираховувалися.

Як випливає з табл. 2, вже перед заключним модулем, порівняно з результатами проміжного зрізу після першого модуля, якість перекладу з аркуша зросла загалом у 3,3 рази (з 6,10 у модулі 1 до 1,87 штрафних балів у модулі 3), причому в останньому зрізі практично усі групи перевищили нижню межу оцінки „задовільно” (2,2 штрафних балів). Це свідчить про позитивний вплив ЕН на формування навичок та умінь усного перекладу.

Таблиця 2. Результати проміжних зрізів у І серії, у штрафних балах

Умовні позначення: УПА - усний переклад з аркуша (з англійської мови на українську), УПП - усний послідовний переклад (з української мови на англійську).

Як аргумент на користь цієї тези можна розглядати результати післяекспериментального зрізу, які подані в табл. 3 і 4.

Таблиця 3. Результати усного послідовного перекладу у післяекспериментальному зрізі в І серії, у штрафних балах

Умовні позначення: - середнє значення.

Результати табл. 3 переконливо демонструють, що загальний показник якості усного послідовного перекладу (0,72 штрафних балів) покращився більш ніж у 16 разів, порівняно з результатом у першій модульній контрольній роботі (12,05 штрафних балів, див. табл. 2). Навіть проти третього проміжного зрізу (2,70 штрафних балів) спостерігаються суттєві зміни на краще.

Доцільно звернути увагу на те, що три групи перевищили нижню межу оцінки „добре”, а група 42 навіть вийшла на рівень оцінки „відмінно”. В перекладах студентів майже зникли інформаційні помилки, невмотивовані паузи, повтори та самовиправлення, зменшилася й кількість мовних помилок.

Такі тенденції є характерними і для усного перекладу з аркуша, результати якого подані в табл. 4. За загальним показником якість цього виду усного перекладу (0,70 штрафних балів) практично аналогічна тій, що зафіксована під час усного послідовного перекладу (0,72), і знаходиться на рівні оцінки „добре”, хоча і спостерігаються природні коливання за окремими параметрами, які можна пояснити відмінностями усного послідовного перекладу та усного перекладу з аркуша.

Таблиця 4. Результати усного перекладу з аркуша у післяекспериментальному зрізі в І серії, у штрафних балах

Умовні позначення: - середнє значення.

Результати другої серії експерименту (див. табл. 5) підтвердили загальні тенденції, зафіксовані у першій (див. табл. 3-4).

Результати ЕН довели ефективність розробленої нами методики і підтвердили гіпотезу дослідження: за умов науково обґрунтованого відбору матеріалу та змісту навчання, а також застосування циклічного комплексу, можна забезпечити здатність майбутніх філологів здійснювати усний двосторонній переклад (послідовний та з аркуша) у галузі прав людини з коефіцієнтом навченості вище 0,70 (за шкалою В.П. Безпалька).

Таблиця 5. Результати усного перекладу у післяекспериментальному зрізі в ІІ серії, у штрафних балах

Умовні позначення: ЖДУ - Житомирський державний університет ім. І.Я.Франка, КДПУ - Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка, УПА - усний переклад з аркуша (з англійської мови на українську), УПП - усний послідовний переклад (з української мови на англійську).

Статистична обробка даних експерименту свідчить про те, що застосування розробленої в дисертації методики, незалежно від варіанту реалізації (стандартний чи інтенсивний), забезпечує системне поліпшення перекладацьких навичок та умінь, а також значний прогрес студентів усіх груп за обома видами усного перекладу (послідовного і з аркуша). Аналіз динаміки змін довірчих меж доводить точність і достовірність отриманих даних, а суттєве зменшення розкиду результатів у післяекспериментальному зрізі свідчить, що якість згаданих навичок та умінь студентів значно покращується і стає набагато одноріднішою. Значення коефіцієнтів ефективності та універсальності, що наближаються до одиниці, доводять наявність значного приросту якості перекладацьких навичок та умінь, а також демонструють консолідованість процесу засвоєння.

Результати двох серій експерименту були враховані при формулюванні методичних рекомендацій щодо використання розробленого нами комплексу вправ для навчання майбутніх філологів усного перекладу у галузі прав людини.

Розроблена у дисертації методика навчання може бути рекомендована для використання у VІІ або VІІІ семестрах.

У додатки до дисертації увійшли тести для проведення діагностичних, перед- та післяекспериментальних зрізів, фрагменти експериментальної програми навчання, окремі таблиці з результатами експериментальних досліджень, таблиці з результатами статистичної обробки даних експериментальних зрізів, зразки вправ, що використовувалися в ЕН, зразки анкети, в яких студенти висловлювали своє ставлення до запропонованої їм методики навчання.

ВИСНОВКИ

Теоретичні та практичні результати дослідження дали підстави зробити такі висновки:

Зміст поняття „перекладацька компетенція” визначається як здатність перекладати на фаховому рівні і включає шість компонентів (комунікативний, зокрема, предметний і лексичний; професійно-технічний; текстоутворюючий; прагматичний; стратегічний та морально-етичний), з яких у роботі досліджувалися лише три - предметний (засвоєння фонових знань у галузі прав людини), лексичний (оволодіння англійськими та українськими ЛО, що позначають згадані знання) та професійно-технічний.

За результатами аналізу видів перекладу, навчання яких передбачено у ВНЗ України, встановлена специфіка усного двостороннього перекладу - з аркуша та послідовного (абзацно-фразового рівня з виходом на рівень текстів, обсягом 700-1000 друкованих знаків наприкінці кожного заняття).

З огляду на те, що питання реалізації прав людини є ключовими для суспільно-політичної сфери загалом, відповідна галузь має увійти до змісту навчання усного перекладу у згаданій сфері, яка є обов'язковим компонентом змісту навчання перекладу як спеціальності у ВНЗ України.

За результатами аналізу більш ніж 100 міжнародних документів у галузі прав людини обґрунтовано вибір трьох документів („Загальна декларація прав людини”, „Міжнародний пакт про громадянські і політичні права”, „Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права”), як матеріалу для навчання усного перекладу у галузі прав людини, оскільки згадані угоди є найбільш загальними.

За результатами кількісного і якісного аналізу згаданих документів визначено їхні лінгвістичні особливості, встановлено понятійний, категоріальний і лексичний склад, конкретизовано склад лексичного мінімуму.

Джерела лексичних труднощів під час перекладу текстів у галузі прав людини включають: відсутність у лексиконі студентів ЛО, що позначають елементи понятійного складу галузі прав людини, міжмовну та внутрішньомовну інтерференцію, низьку частотність та структурну складність ЛО.

Аналіз психологічної структури перекладацької діяльності, вивчення та узагальнення підходів до проблеми вправ для навчання перекладу дозволили запропонувати три типи вправ: підготовчі (для створення передумов перекладу, тобто такі, де відсутній власне переклад), операційні (для розвитку перекладацьких навичок) та цілісні (для формування перекладацьких умінь).

Перелік підготовчих та видові ознаки операційних і цілісних вправ для навчання усного перекладу створюють можливість регулювання складності вправ шляхом комбінування різних видових ознак.

Обґрунтовано та розроблено комплекс вправ, де співвідношення підготовчих, операційних та цілісних характеризується поступовим збільшенням питомої ваги останніх, які, в заключних циклах, повністю витісняють підготовчі та операційні.

Модель навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини реалізується в межах чотирьох навчальних та одного контрольного модуля, які є складовими змістового модуля „Практика усного перекладу в суспільно-політичній сфері” на четвертому курсі.

Аналіз існуючих теоретичних підходів та практики навчання перекладу дозволили запропонувати типологію перекладацьких помилок та критерії оцінки, які можуть застосовуватися під час контролю якості усного перекладу студентів. Згадана типологія ґрунтується на опозиції „інформаційні” помилки (пов'язані з пропуском інформації або зміною змісту тексту оригіналу) та „інші” (мовні, невмотивовані паузи, повтори, самовиправлення тощо).

Проведено експериментальну перевірку ефективності методики навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороннього перекладу у галузі прав людини. У двох серіях експерименту підтверджено загальну ефективність розробленої методики.

Теоретичні та експериментальні результати дослідження були покладені в основу методичних рекомендацій щодо використання розробленого комплексу вправ для навчання усного двостороннього перекладу та відповідного посібника.

Розроблена методика може використовуватися викладачами та укладачами посібників для навчання усного перекладу, в тому числі й для перекладу з інших мов та в інших сферах (наприклад, економічній, технічній тощо).

Проведене дослідження не претендує на остаточне розв'язання проблеми навчання усного двостороннього перекладу у суспільно-...