Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 374.3:377.1

13.00.07 - теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЗАУРОЧНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Делінгевич Людмила Володимирівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Мачуський Валерій Віталійович, Інститут проблем виховання АПН України, докторант.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Волощук Іван Степанович, Академія педагогічних наук України, вчений секретар відділення педагогіки і психології вищої школи;

кандидат педагогічних наук Яшник Світлана Валеріївна, Національний аграрний університет, доцент кафедри соціальної роботи та психології.

Захист відбудеться "22" квітня 2008 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060 м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060 м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий "21" березня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Масол Л.М.

Анотації

Делінгевич Л.В. Педагогічні засади позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню процесу позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень дав можливість уточнити зміст поняття "позаурочна виховна робота у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації ", яку ми розуміємо як процес освітньо-виховної діяльності, здійснюваної у позаурочний час спрямований на виховання моральної культури студентів. В основу цього процесу покладено систему різноманітних форм, методів і засобів морально-етичного змісту, які реалізуються під керівництвом педагогів у тісній взаємодії з студентським самоврядуванням та громадськими організаціями.

Розроблено педагогічні засади виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, а саме: урахування соціального замовлення і особливостей кваліфікаційної спрямованості вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації в сучасних умовах; впровадження науково обґрунтованої п'ятикомпонентної моделі позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, яка спрямована на досягнення мети навчально-виховного процесу - виховання моральної культури особистості студента, основними складовими якої є студентське самоврядування, центри виховної роботи, клуби за інтересами, психологічна служба, школа молодого наставника; організація позаурочної виховної роботи на основі взаємодії її основних суб'єктів (наставників, керівників гуртків, студентів, батьків, громадських організацій). педагогічний виховний соціальний

Отримані результати підтвердили припущення про те, що реалізація розробленої моделі позаурочної виховної роботи для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації позитивно впливала на зміни рівнів сформованості моральної культури студентів, які входили в експериментальні групи.

Ключові слова: виховання, моральна культура, позаурочна виховна робота, вищий навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитації, педагогічні засади.

Делингевич Л.В. Педагогические условия внеурочной воспитательной работы в высших учебных заведениях І-ІІ уровней аккредитации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию процесса внеурочной воспитательной работы в высших учебных заведениях І-ІІ уровней аккредитации. В процессе исследования выявлено факторы, которые детерминируют особенности организации внеурочной воспитательной работы в высших учебных заведениях І-ІІ уровней аккредитации и влияют на ее эффективность. Это особенности контингента студентов (возрастные особенности, культурный уровень, способности); квалификационная направленность высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации; педагогический коллектив учебного заведения (уровень готовности наставников студенческих групп к организации внеурочной воспитательной работы).

Теоретический анализ психолого-педагогических исследований дал возможность уточнить содержание понятия "внеурочная воспитательная работа", которую мы понимаем как процесс воспитательной деятельности, осуществляемой во внеурочное время направленный на воспитание моральной культуры студентов. В основу этого процесса положено систему разнообразных форм, методов и средств морально-этического содержания, которые реализуются под руководством педагогов в тесном взаимодействии со студенческим самоуправлением и общественными организациями. Основным ее результатом является воспитание моральной культуры студентов, под которой мы понимаем осознанно выработанный на основе гуманистических традиций и постоянно совершенствованный личностью индивидуальный опыт нравственно ценностных отношений к миру, человеку, к самому себе.

В процессе проведения исследования разработаны критерии нравственной культуры студентов высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации, а именно: понятийный, эмоционально-оценочный, поведенческий; на этой основе определено три уровня сформированности моральной культуры студентов: индифферентно-репродуктивный (низкий), интуитивно-оценочный (средний) и активно-творческий (высокий).

Разработаны и научно обоснованны педагогические условия воспитательной работы в высших учебных заведениях І-ІІ уровней аккредитации, а именно: учет социального заказа и особенностей квалификационной направленности высшего учебного заведения І-ІІ уровней аккредитации в современных условиях; внедрение научно обоснованной пятикомпонентной модели внеурочной воспитательной работы, которая направлена на воспитание моральной культуры личности студента; основными компонентами которой являются: студенческое самоуправление, центры воспитательной работы, клубы по интересам, психологическая служба, школа молодого наставника; организация внеурочной воспитательной работы на основе взаимодействия ее основных субъектов (наставников, руководителей кружков, студентов, родителей, общественных организаций).

В исследовании разработана и экспериментально проверена модель внеурочной воспитательной работы для высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации. Для решения поставленных задач мы применяли специальную систему мероприятий, которая предусматривала реализацию разработанной модели в пяти основных направлениях. Также применялись как традиционные формы и методы внеурочной воспитательной работы, так и разработанные автором.

Полученные в процессе формирующего этапа эксперимента данные подтвердили предположение о том, что реализация разработанной модели внеурочной воспитательной работы для высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации оказывала положительное влияние на изменения уровней сформированности моральной культуры студентов, которые входили в экспериментальные группы. В контрольных группах эта тенденция выражена меньше, существенных количественных и качественных изменений здесь не наблюдалось.

Проведенная опытно-экспериментальная работа подтвердила основные положения рабочей гипотезы, позволила сформулировать соответствующие выводы, предоставить педагогическим работникам необходимые рекомендации и определить перспективы дальнейшей работы над данной проблемой.

Ключевые слова: воспитание, моральная культура, внеурочная воспитательная работа, высшее учебное заведение І-ІІ уровней аккредитации, педагогические основы.

Delingevich L.V. Pedagogical condition of after-lesson educational work in higher educational institutions І-ІІ levels of accreditation. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a speciality 13.00.07 - the theory and a technique of education. Institute of problems of education of АPS of Ukraine, Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted to research of process of after-lesson educational work in higher educational institutions І-ІІ levels of accreditation.

In work the analysis of philosophical, pedagogical and social-pedagogical literature on a problem of research is submitted, is proved essence of concepts "educational system", "after-lesson educational work".

In the dissertation pedagogical bases of the contents, forms and methods of after-lesson educational work in higher educational institutions І-ІІ levels of accreditation are determined and checked experimentally up. Efficiency of the contents of hours of dialogue, "School of the young instructor", programs of preventive activity and another is developed and experimentally proved. Introduction of the specified forms in educational process has allowed to receive positive dynamics of increase in quantity of students of experimental groups with a high level of moral culture.

The model of after-lesson educational work in higher educational institutions І-ІІ levels of accreditation is scientifically proved. In a basis of model it is necessary system of the interconnected components of after-lesson educational work which is directed on achievement of the purpose of educational process of such institutions: professionalism and moral culture of the person of the student.

Results of research can be used by teachers of higher educational institutions, comprehensive schools, other educational institutions, and also with the purpose of the decision of theoretical and practical problems in education of student's youth at the present stage of development of Ukraine.

The urgency a problem of the organization of after-lesson educational work in higher educational institutions І-ІІ levels of accreditation demands the further detailed and multidimensional research of this process according to modern achievements of a philosophical, pedagogical science and practice.

Key words: the person, education, moral culture, educational system, after-lesson educational work, a higher educational institution І-ІІ levels of accreditation, pedagogical conditions.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена посиленням уваги держави до проблем розбудови вищої освіти, основна мета якої полягає не лише у підготовці висококваліфікованих кадрів для різних галузей господарства країни, але й вихованні особистості, зорієнтованої на загальнолюдські цінності. Виникає необхідність конструювання такого виховного процесу, складові якого інтегрували б, з одного боку, національний досвід і традиції, а з іншого - відповідали сучасним досягненням педагогічної науки.

В умовах соціокультурних змін у нашій країні система вищої освіти переходить у якісно новий стан. Виникає тенденція поступової відмови від передачі молодим поколінням перевірених "істин" і посилення культуротворчої функції вищої освіти, її відкритості до інновацій. Характерною особливістю сучасного стану проблеми виховання у системі вищої освіти є посилення інтеграційних процесів: поєднання різних підходів, посилення взаємодії вищого навчального закладу як відкритої системи з соціально-педагогічним середовищем. Виховна мета сучасної системи вищої освіти полягає у всебічному розвитку особистості, що є найвищою цінністю суспільства; розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей; формуванні моральних якостей; вихованні громадян, здатних до свідомого суспільного вибору; збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня.

Ці ідеї стверджуються у Законі України "Про освіту", в Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), Національній Доктрині розвитку освіти в Україні. Отже, актуальним є виховання громадянина, професіонала, фізично і духовно повноцінної людини, особистості з високим рівнем моральної культури.

Аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури дозволяє констатувати, що різні аспекти виховання особистості висвітлені у психолого-педагогічній літературі (І. Бех, О. Вишневський, С. Карпенчук, А. Макаренко, А. Сиротенко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.). Особливості системного підходу до проблеми виховної роботи розкрито у працях М. Алемаскіна, М. Болдирєва, М. Бехерова, М. Кагана, А. Караковського, М. Красовицького, Б. Кобзаря, Л. Новікової, Н. Ничкало, І. Мар'єнко, Г. Побєдоносцева, Н. Саліванової та ін.

Проблеми оптимізації виховної діяльності вищих навчальних закладів набули часткового висвітлення у науковій літературі (В. Андрущенко, А. Верхола, І. Волощук, В. Загвязинський, І. Зязюн, М. Євтух, В. Кузь, О. Леонтьєв, О. Мороз, В. Пєхота, В. Радул, С. Сисоєва та ін.). У цих наукових працях обґрунтовуються шляхи удосконалення навчального процесу у вищій школі, впровадження інноваційних педагогічних технологій, а також загальні підходи до становлення особистості студентів.

Безпосередньо аналізу особливостей виховного процесу у вищих навчальних закладах присвятили свої роботи І. Драгомирова, В. Тинний, А. Розенберг, Ю. Сухарников, С. Яшник. Автори наголошують на необхідності внесення певних змін до його змісту та засобів реалізації, перегляду усталених підходів до педагогічної взаємодії у системі "викладач - студент", усунення наявної заідеологізованості, безособовості виховання, впровадження інноваційних форм і методів. Необхідно констатувати, що основну увагу дослідники зосереджують на виховній діяльності у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації, водночас така ланка, як вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, залишається поза увагою науковців.

Таким чином, виникає протиріччя між потребами сучасного суспільства у кваліфікованих спеціалістах з високим рівнем моральної культури і незабезпеченістю вищих навчальних закладів відповідним педагогічним інструментарієм, науково обґрунтованими методиками, спрямованими на забезпечення бажаного результату. Такий стан проблеми детермінує необхідність визначення оптимальних засобів організації позаурочної виховної роботи у навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, зміст якої забезпечував би набуття студентами позитивного соціального досвіду; сприяв формуванню морально виправданих прийомів вирішення особистих і суспільних проблем, розкриттю їхніх потенційних природних можливостей, духовному розвитку особистості кожного студента.

Актуальність проблеми, необхідність подальшого дослідження позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Педагогічні засади позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної теми лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання АПН України "Методика виховної діяльності в позашкільних навчальних закладах" № 0103U001164. Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 9 від

30 вересня 2002 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 24 грудня 2002 року).

Об'єкт дослідження - процес виховання студентів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - педагогічні засади організації позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні засади ефективної реалізації змісту, форм і методів позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Гіпотеза дослідження ґрунтувалась на припущені, що ефективність позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації можна підвищити за умови її організації на науково обґрунтованих педагогічних засадах, які передбачають:

– урахування соціального замовлення і особливостей кваліфікаційної спрямованості вищого навчального закладу в сучасних умовах;

– впровадження науково обґрунтованої п'ятикомпонентної моделі позаурочної виховної роботи, спрямованої на виховання моральної культури особистості студента, основними компонентами якої є студентське самоврядування, центри виховної роботи, клуби за інтересами, психологічна служба, школа молодого наставника;

– організація позаурочної виховної роботи на основі взаємодії її основних суб'єктів (наставників, керівників гуртків, студентів, батьків, громадських організацій).

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначені наступні завдання:

1. З'ясувати теоретико-прикладний стан проблеми.

2. Уточнити зміст поняття "позаурочна виховна робота".

3. Визначити критерії та рівні моральної культури студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні засади позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

5. Розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

6. Розробити методичні рекомендації для практичних працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації щодо організації позаурочної виховної роботи.

Теоретичною основою дослідження є наукові праці з проблем становлення особистості Б. Ананьєва, І. Беха, Л. Виготського, К. Платонова, О. Кононко, Г. Костюка, О. Лазурського, О. Сухомлинської, С. Рубінштейна, Ф. Франкла та ін; коцептуальні основи особистісного підходу О. Асмолова, О. Бодальова, В. Васильєва, І. Кона, Г. Костюка, А. Маслоу, В. Мерліна, К. Роджерса, В. Штерна та ін.; дослідження оптимізації виховної діяльності вищих навчальних закладів В. Загвязинського, В. Кузя, О. Мороза, В. Пєхоти, В. Радула, С. Сисоєвої; наукові праці з проблем морального виховання особистості В. Білоусової, К. Журби, І. Зязюна, В. Киричок, О. Олексюк, Ю. Смоленцева, К. Чорної та ін.

У дослідженні використані основні положення Закону України "Про освіту", Державної національної програми "Освіта" (Україна ХХІ століття), Національної Доктрини розвитку освіти в Україні.

Для розв'язання визначених завдань використовувався комплекс методів дослідження:

– теоретичні методи: аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, методичної літератури, вітчизняного педагогічного досвіду - для визначення понятійного апарату дослідження, розробки методики його проведення, з'ясування сутності поняття позаурочної виховної роботи, вироблення підходів до його розуміння, обґрунтування педагогічних засад цього процесу у вищих навчальних закладах, аналіз і синтез результатів педагогічного експерименту.

– емпіричні методи: анкетування, інтерв'ю, бесіди, спостереження, педагогічний експеримент в умовах вищих навчальних закладів - для оцінки рівня сформованості моральної культури у студентів. Аналіз власного багаторічного досвіду роботи у вищих навчальних закладах - для виявлення і практичного застосування форм і методів виховання студентів у позаурочний час. Методи математичної статистики використовувалися для дослідно-експериментальної перевірки гіпотези дослідження, що дало змогу робити висновки про ефективність запропонованої моделі виховання студентів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Гайворонського машинобудівного технікуму, Кіровоградського будівельного технікуму, Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства, Машинобудівного технікуму Кіровоградського державного технічного університету. Всього дослідженням було охоплено 247 студентів і 35 наставників академічних груп.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше визначено педагогічні засади позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації: створення системи позаурочної виховної роботи, яка передбачає урахування соціального замовлення і особливостей кваліфікаційної спрямованості вищого навчального закладу в сучасних умовах; впровадження науково обґрунтованої п'ятикомпонентної моделі позаурочної виховної роботи, спрямованої на виховання моральної культури особистості студента, основними компонентами якої є студентське самоврядування, центри виховної роботи, клуби за інтересами, психологічна служба, школа молодого наставника; організація позаурочної виховної роботи на основі взаємодії її основних суб'єктів (наставників, керівників гуртків, студентів, батьків, громадських організацій). Уточнено зміст поняття "позаурочна виховна робота". Набули подальшого розвитку інноваційні форми організації позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Практичне значення дослідження полягає у застосуванні його положень, висновків та рекомендацій у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Результати дослідження покладено в основу науково-методичного посібника для педагогічних працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації; вони можуть бути використані при розробленні планів виховної роботи вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації; проведенні науково-педагогічних досліджень; у системі післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Гайворонського машинобудівного технікуму (довідка № 256 від 8 грудня 2005 р.), Кіровоградського будівельного технікуму (довідка № 158 від 5 січня 2005 р.), Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства (довідка № 113 від 5 грудня 2005 р.), Машинобудівного технікуму Кіровоградського державного технічного університету (довідка № 130 від 5 грудня 2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертації обговорювалися під час участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції "В.О. Сухомлинський і сучасні проблеми особистісного зорієнтованого виховання" (Умань, 2000), ІІ Міжнародних педагогічних читаннях "Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю" (Кіровоград, 2003), Х Всеукраїнських педагогічних читаннях "Василь Сухомлинський і сучасність: особистість учителя" (Кіровоград, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі" (Київ, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді" (Київ, 2005); на засіданнях лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання АПН України, на засіданнях методичних об'єднань наставників навчальних груп Гайворонського машинобудівного технікуму Кіровоградської області.

Публікації. За темою дослідження опубліковано 9 одноосібних робіт, з них 7 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації відповідає методології наукового дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів та висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (215 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації 209 сторінок, з них основного тексту 163 сторінки, робота містить 8 таблиць, 1 схему, 1 рисунок на 4 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу; завдання; визначено теоретичні основи та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення роботи; представлено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження у педагогічну практику, наводяться відомості про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі "Теорія і практика позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації" опрацьовано філософську, соціологічну, психологічну та педагогічну літературу, проаналізовано наукові погляди на проблему виховання майбутнього спеціаліста у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Аналіз літературних джерел дозволяє констатувати досить широке висвітлення сутності поняття позаурочної виховної роботи у працях І. Винниченка, І. Казанжи, Е. Марієнгоф, В. Мельничука, Г. Пустовіта, які вказують на її нерозривний зв'язок з навчально-виховним процесом. За твердженням М. Красовицького, цілісна система позаурочної виховної роботи передбачає комплекс умов, які з найбільшою ефективністю сприяють розвитку кращих моральних рис учнів не шляхом прямого впливу, а в процесі повсякденних "вправ" особистості у виборі моральних рішень і дій.

Спираючись на їх трактування, у своєму дослідженні ми розглядаємо поняття "позаурочна виховна робота" у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, як процес освітньо-виховної діяльності, здійснюваної у позаурочний час і спрямованої на виховання моральної культури студентів. В основу цього процесу покладено систему різноманітних форм, методів і засобів морально-етичного змісту, які реалізуються під керівництвом педагогів у тісній взаємодії зі студентським самоврядуванням та громадськими організаціями.

На основі аналізу існуючих у науковій літературі моделей позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах та результатів власного дослідження нами розроблена модель виховної роботи для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, де системоутворюючим фактором є виховання моральної культури особистості студента, яка передбачає розвиток моральних якостей, набуття індивідуального досвіду морально цінного ставлення до світу, людини, до самого себе.

У першому розділі дисертаційного дослідження викладено методику і результати констатувального етапу педагогічного експерименту. Аналіз стану позаурочної виховної роботи у сучасному вищому навчальному закладі І-ІІ рівнів акредитації дав змогу визначити домінуючі фактори, які зумовлюють особливості організації цієї роботи. Визначено, що одним з основних результатів позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації є сформованість моральної культури студентів.

У процесі теоретичного аналізу наукових досліджень нами визначено три основні критерії сформованості моральної культури студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, а саме: понятійний, емоційно-оцінний, поведінковий, за якими студентів, що були охоплені експериментом, було віднесено до трьох рівнів: індиферентно-репродуктивного, інтуїтивно-оцінного та активно-творчого.

До індиферентно-репродуктивного (низького) рівня ми віднесли студентів з незначним обсягом знань моральних і правових норм; емоційною індиферентністю сприймання, невідповідністю умінь та навичок наявним знанням, репродуктивним характером діяльності. Студентам, які перебували на найнижчій межі цього рівня, притаманна байдужість до оточуючого світу (людей, природного і суспільного середовища). Вони намагалися триматися осторонь, їх не цікавили спільні справи, проявлялося байдуже, а іноді й зневажливе ставлення до заходів, що організовувалися у навчальному закладі.

До інтуїтивно-оцінного (середнього) рівня ми віднесли студентів з наявністю відносно широкого діапазону моральних знань. Однак, ці знання були не усвідомлені на особистісному рівні, моральні переконання недостатньо стійкими, тому емоційне ставлення у таких студентів формувалося переважно інтуїтивно. Водночас, спостерігалося прагнення до оволодіння новими знаннями, розуміння їхньої суті; бажання самостійно розібратися і дати оцінку явищам, подіям, вчинкам (власним та інших людей). Однак, внаслідок недостатньо розвиненого емоційного сприймання, для них було характерним невміння співставляти, бачити і виділяти головне, розуміти взаємозв'язок зовнішньої форми і внутрішнього змісту, обґрунтовувати власний вибір тощо.

До активно-творчого (високого) рівня моральної культури ми віднесли студентів з наявністю знань моральних та правових норм, розумінням і особистісним сприйняттям моральних понять; самостійними оцінними судженнями, які відзначалися глибиною і обґрунтованістю; адекватними емоційними й поведінковими реакціями, з яскраво вираженими емпатійними якостями. Для поведінки студентів, віднесених до цього рівня, було характерним постійне дотримання моральних норм поведінки.

Одержані у ході експерименту дані оброблялися за допомогою методик Дж. Гласса та Дж. Стенлі, О. Артем'євої, Є. Мартинова.

У результаті дослідження проблеми у педагогічній практиці вищих навчальних закладів визначено, що однією з основних причин незадовільного стану позаурочної виховної роботи у цих закладах є невідповідність вимог, що ставляться сьогодні до організації та змісту виховного процесу і традиційного змісту виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. Результати дослідження дали змогу встановити негативний вплив на ефективність позаурочної виховної роботи наступних факторів: низький загальний рівень готовності наставників студентських груп до організації позаурочної виховної роботи; відсутність чіткої системи організації позаурочної виховної роботи; недосконалість змісту, обмежений методичний арсенал. Такий стан проблеми детермінує необхідність визначення оптимальних засобів підвищення ефективності позаурочної виховної роботи у навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

На основі даних констатувального етапу дослідження зроблено висновок про загальний низький рівень моральної культури студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Кількість студентів експериментальних навчальних закладів, віднесених до низького (індиферентно-репродуктивного) рівня, становило 43,8 %; середнього (інтуїтивно-оцінного) рівня 28,5 %, високого (активно-творчого) рівня 27,7 %.

Встановлено, що наставники студентських груп спрямовують власну діяльність переважно на розв'язання навчальних проблем, обмежуючи свою виховну діяльність інформуванням щодо окремих аспектів поведінки, проводячи розважальні заходи, які не завжди є обґрунтованими, доцільними, мають розвивальну мету. Організація позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації не має чіткої системи, обмеженим є методичний арсенал, зокрема застосовуються переважно словесні методи виховання.

У другому розділі "Наукове обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних засад позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації" розроблено модель позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації; обґрунтовано зміст, форми та методи цього процесу; розглянуто організацію проведення формувального етапу педагогічного експерименту та здійснено аналіз його результатів.

Мета дослідно-експериментальної роботи полягала у практичній апробації визначених педагогічних засад, спрямованих на підвищення рівня моральної культури студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

На основі аналізу наукової літератури, результатів констатувального етапу педагогічного експерименту у другому розділі визначено педагогічні засади виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, а саме:

– урахування соціального замовлення і особливостей кваліфікаційної спрямованості вищого навчального закладу в сучасних умовах;

– впровадження науково обґрунтованої п'ятикомпонентної моделі позаурочної виховної роботи, спрямованої на виховання моральної культури особистості студента, основними компонентами якої є студентське самоврядування, центри виховної роботи, клуби за інтересами, психологічна служба, школа молодого наставника;

– організація позаурочної виховної роботи на основі взаємодії її основних суб'єктів (наставників, керівників гуртків, студентів, батьків, громадських організацій).

У процесі формувального етапу педагогічного експерименту, зважаючи на сучасні підходи щодо розуміння сутності національного виховання, його провідних ідей, зміст позаурочної виховної роботи передбачав формування моральної культури студента, під якою ми розуміємо усвідомлено вироблений на основі гуманістичних традицій і постійно удосконалюваний особистістю індивідуальний досвід морально ціннісних відносин до світу, людини, до самої себе.

Для вирішення поставлених завдань ми застосовували систему педагогічних заходів, спрямованих на формування моральної культури студентів, яка була відображена у розробленій моделі (рис. 1).

Першим компонентом моделі позаурочної виховної роботи визначено діяльність наставників академічних груп. Результатами дослідження підтверджено те, що готовність наставників академічних груп вищих навчальних закладів І-ІІ рівні акредитації до організації позаурочної виховної роботи із студентами є суттєвим фактором, що впливає на її ефективність. У ході дослідження було визначено комплекс необхідних умінь наставника академічної групи вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації, на формування яких спрямовувалася робота у процесі формувального етапу експерименту. До таких умінь ми відносимо: цілепокладання, організаторські, операційні, оцінно-аналітичні, конструктивно-прогностичні.

Першим компонентом моделі позаурочної виховної роботи визначено діяльність наставників академічних груп. Результатами дослідження підтверджено те, що готовність наставників академічних груп вищих навчальних закладів І-ІІ рівні акредитації до організації позаурочної виховної роботи із студентами є суттєвим фактором, що впливає на її ефективність. У ході дослідження було визначено комплекс необхідних умінь наставника академічної групи вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації, на формування яких спрямовувалася робота у процесі формувального етапу експерименту. До таких умінь ми відносимо: цілепокладання, організаторські, операційні, оцінно-аналітичні, конструктивно-прогностичні.

Нами було розроблено спеціальну методику ("Школа молодого наставника"), яка передбачала проведення відповідної роботи з наставниками експериментальних груп (виступи на педагогічних і координаційних радах, засідання методичних секцій). При цьому використовувалися такі методи: бесіди, семінари, інтелектуальні ігри, рольові ігри, імітаційні ігри. Головне завдання у даному контексті полягало у залученні наставників академічних груп до активної діяльності, спрямованої на забезпечення їхньої готовності до ефективної організації позаурочної виховної роботи. Проведені контрольні зрізи засвідчили підвищення готовності наставників академічних груп, охоплених експериментом, до проведення позаурочної виховної роботи із студентами, що проявлялося у більш свідомому ставленні наставників до визначення змісту, форм і методів реалізації виховного процесу.

Другим компонентом позаурочної виховної роботи, у межах розробленої нами моделі, було визначено студентське самоврядування, яке виступало однією з важливих умов залучення студентів до виховної роботи, зокрема, до громадської та суспільно-корисної діяльності. Центральне місце у системі застосовуваних методів виховання належало методу різновидів соціального вправляння, який полягав у тому, що в ході виконання певним чином організованих справ у студентів формувалися відповідні особистісні якості на основі єдності знань, способів діяльності та ціннісно-оцінних ставлень. У ході експериментального дослідження діяльність студентського самоврядування сприяла вихованню ініціативності, активності, самостійності, самокритичності, відповідальності, розвитку організаторських здібностей студентів; формуванню вміння планувати, обирати напрями роботи, контролювати якість виконання дорученої справи, розподіляти обов'язки, забезпечувати координацію дій. Отже, набуття студентами соціального і морального досвіду за таких умов сприяло формуванню у них моральної культури.

Третім компонентом моделі було визначено центри позаурочної виховної роботи. Ця діяльність проводилася на основі визначених педагогічних засад і зосереджувалася у шести основних центрах - "Відродження", "Співдружність", "Милосердя", "Інтелект", "Дозвілля", "Прес-центр". Для кожного з них було розроблено статут, визначено напрями діяльності, форми та методи, Серед методів основними були: організація спільної комунікативної діяльності студентів виховної спрямованості, створення моделей виховної міжособистісної взаємодії.

Четвертим компонентом моделі позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації нами була діяльність клубів за інтересами: "Духовність", "Оберіг", "Пам'ять", "Моя родина", "Козацькому роду нема переводу", "Історія і спадщина", театральна студія "Ровесник", поетичний клуб "Джерело", "Я - майбутнє твоє Україно", "Сучасний етикет", політичний клуб. При цьому використовувалися інтерактивні методи виховання (дебати, "ток-шоу", "займи позицію" і т.д.).

П'ятим компонентом моделі була психологічна служба "Довіра". Серед основних методів роботи якої було:

– діагностико-психологічне обстеження молоді, груп, колективів, умов навчання та розвитку студентів;

– корекція - здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці студентів, подолання схильності до правопорушень;

– реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги студентам, які перебували у кризовій ситуації, постраждали від соціальних, технічних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси тощо;

– профілактика - своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, міжособистісних взаєминах, запобігання конфліктам серед студентів;

– інформаційні куточки.

Окрема увага надавалась організації позаурочної виховної роботи на основі взаємодії її суб'єктів (наставників, керівників гуртків, студентів, батьків, громадських організацій) з метою досягнення спільної мети - підвищення рівня моральної культури студентів. З цією метою проводилися години спілкування, де за участю студентів розроблялася структура самоврядування групи, функціональні обов'язки кожного студента, взаємодія структурних підрозділів групи між собою, з радою самоврядування групи, з головою ради управління групи (заступником наставника групи), з адміністрацією і громадськими організаціями навчального закладу, з батьківським комітетом.

У перебігу дослідження нами застосовувалися як традиційні форми та методи позаурочної виховної роботи (ділові ігри, спортивні свята, олімпіади; творчі звіти художньої самодіяльності; "брейн-ринги"; виставка "Умілі руки", конкурс козацької пісні, "круглі столи", засідання клубів "Що? Де? Коли?"), так і розроблені нами ("Козацькі забави"; конкурси "Лицарів", "Джентльменів", конкурс "Валентин та Валентина - чарівна перлина"; дебати "Хлопцям живеться легше ніж дівчатам?", тематичні чергування. Окремої уваги заслуговує "Школа молодого наставника", яка працювала у взаємодії з психологічним семінаром викладачів та ін.. Також на основі визначених педагогічних засад позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації розроблено "Типову структуру позаурочного виховного заходу" (на прикладі організації годин спілкування).

Формувальний етап педагогічного експерименту проводився нами на базі Гайворонського машинобудівного технікуму. Результати його були екстрапольовані на інші експериментальні вищі навчальні заклади (Машинобудівний технікум Кіровоградського державного технічного університету, Кіровоградський технікум механізації сільського господарства, Кіровоградський будівельний технікум) шляхом підготовки, видання і впровадження у практику роботи вказаних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації науково-методичного посібника "Виховання - це мистецтво".

Зрізи, проведені в експериментальних групах, та їх співставлення з результатами отриманими у контрольних групах дозволяють констатувати ефективність визначених нами педагогічних засад позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, змісту, форм та методів її реалізації, що дало можливість підвищити рівень моральної культури студентів. Так, кількість студентів експериментальних груп, віднесених до активно-творчого (високого) рівня збільшилась на 14 %, інтуїтивно-оцінного (середнього) рівня збільшилася на 24,7 %, кількість студентів, віднесених до індиферентно-репродуктивного (низького) рівня зменшилася на 38,7 %. У контрольних групах кількість студентів, віднесених до активно-творчого (високого) рівня збільшилась на 0,2 %, інтуїтивно-оцінного (середнього) рівня збільшилася на 0,7 %, кількість студентів, віднесених до індиферентно-репродуктивного (низького) рівня зменшилася на 0,9 %. Отримані позитивні кількісні та якісні зміни у результатах формувального етапу педагогічного експерименту свідчать про ефективність розробленої методики.

Динаміка рівнів моральної культури студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації представлена у таблиці 1.

Таблиця 1 Динаміка сформованості рівнів моральної культури студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (%)

Рівні сформованості моральної культури у студентів	Контрольні групи	Експериментальні групи
	поч. експер.	Кінець експер.	поч. експер.	Кінець експер.
Активно-творчий (високий)	27,6	27,8	27,7	41,7
Інтуїтивно-оцінний (середній)	28,9	29,6	28,5	53,2
Індиферентно-репродуктивний (низький)	43,5	42,6	43,8	5,1

Таким чином, завдання дослідження були виконані. Проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила основні положення робочої гіпотези, що дозволило сформулювати відповідні висновки, надати педагогічним працівникам необхідні рекомендації та визначити перспективи подальшої роботи над означеною проблемою.

Висновки

1. Встановлено, що удосконалення позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах є актуальною проблемою, яка детермінується необхідністю визначення оптимальних засобів організації позаурочної виховної роботи, зміст якої забезпечував би набуття студентами позитивного соціального досвіду, сприяв формуванню морально виправданих засобів вирішення особистих і суспільних проблем, моральному розвитку особистості.

2. Аналіз наукових джерел засвідчив, що попередниками досліджувалися проблеми виховання студентів у вищих навчальних закладах. Однак такий її аспект, як позаурочна виховна робота з студентами вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, досліджений ще недостатньо.

3. У процесі дослідження виявлено фактори, що детермінують особливості організації позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації та впливають на її ефективність, а саме: особливості контингенту студентів (вікові особливості, культурний рівень); підготовленість педагогічного колективу закладу (рівень готовності наставників студентських груп до організації позаурочної виховної роботи).

4. Теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень дав змогу уточнити зміст поняття "позаурочна виховна робота", яку ми розуміємо як процес освітньо-виховної діяльності, здійснюваної у позаурочний час та спрямований на виховання моральної культури студентів. В основу цього процесу покладено систему різноманітних форм, методів і засобів морально-етичного змісту, які реалізуються під керівництвом педагогів у тісній взаємодії з студентським самоврядуванням та громадськими організаціями. Основним його результатом є виховання моральної культури студентів, під якою ми розуміємо усвідомлено вироблений на основі гуманістичних традицій і постійно удосконалюваний особистістю індивідуальний досвід морально цінного ставлення до світу, людини, до самого себе.

5. У процесі проведеного нами дослідження розроблено критерії моральної культури студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, а саме: понятійний, емоційно-оцінний, поведінковий; на цій основі визначено три рівні сформованості моральної культури студентів: індиферентно-репродуктивний (низький), інтуїтивно-оцінний (середній) та активно-творчий (високий). Результати вивчення реального стану проблеми у педагогічній практиці вищих навчальних закладів України дали змогу виявити низький рівень моральної культури переважної більшості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Це проявлялося у відсутності у студентів знань моральних і правових норм; емоційній індиферентності сприймання. Їм була притаманна байдужість до оточуючого світу (людей, природного і суспільного середовища). Такі студенти не цікавилися спільними справами, проявляли байдуже, а іноді зневажливе ставлення до виховних заходів.

6. Розроблено та науково обґрунтовано педагогічні засади виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, а саме:

– урахування соціального замовлення і особливостей кваліфікаційної спрямованості вищого навчального закладу в сучасних умовах;

– впровадження науково обґрунтованої п'ятикомпонентної моделі позаурочної виховної роботи, спрямованої на виховання моральної культури особистості студента, основними компонентами якої є студентське самоврядування, центри виховної роботи, клуби за інтересами, психологічна служба, школа молодого наставника;

– організація позаурочної виховної роботи на основі взаємодії її основних суб'єктів (наставників, керівників гуртків, студентів, батьків, громадських організацій).

7. У процесі формувального експерименту підтверджена ефективність розробленої моделі позаурочної виховної роботи для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. У ході дослідження застосовувалися як традиційні, так і розроблені нами нові форми позаурочної виховної роботи, а саме "Козацькі забави"; конкурси "Лицарів" та "Джентльменів", конкурс "Валентин та Валентина - чарівна перлина", дебати "Хлопцям живеться легше ніж дівчатам?", клуби за інтересами, години спілкування, тематичні чергування, психологічна служба "Довіра". "Школа молодого наставника", яка працювала у взаємодії з психологічним семінаром викладачів та ін. А також методи: бесіди, семінари, інтелектуальні ігри, рольові ігри, імітаційні ігри, різновиди соціального вправляння, організація спільної комунікативної діяльності студентів виховної спрямованості, створення моделей виховної міжособистісної взаємодії, Інтерактивні методи (дебати, "ток-шоу", "займи позицію"), діагностичне обстеження молоді, корекція, реабілітація, профілактика, своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, запобігання конфліктам серед студентів.

8. Результати отримані у процесі формувального етапу експерименту підтвердили припущення про те, що реалізація розробленої моделі позаурочної виховної роботи для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації позитивно вплине на зміни рівнів сформованості моральної культури студентів, які входили в експериментальні групи. Так, у результаті дослідно-експериментальної роботи активно-творчий рівень моральної культури студентів експериментальних груп зріс на 14 %, інтуїтивно-оцінний зріс на 24,7 %, індиферентно-репродуктивний понизився на 38,7 %. У контрольних групах ця тенденція виражена менше, істотних кількісних і якісних змін тут не спостерігалося.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальших досліджень потребують проблеми, пов'язані з розвитком системи позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації відповідно до умов соціокультурної ситуації та нових досягнень у психолого-педагогічній науці; вдосконалення окремих форм і методів виховання, обґрунтування інноваційних педагогічних технологій, що пов'язано з вирішенням завдань, які стоять перед вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Делінгевич Л.В. Виховання - це мистецтво. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2003. - 344 с.

2. Делінгевич Л.В. Педагогічні проблеми позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації // Теоретико практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. - Вип. 8. - Кн. 2. - Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ, 2005. - С. 284-288.

3. Делінгевич Л.В. Система організації позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації // Рідна школа. - 2005. № 9-10. - С. 26-28.

4. Делінгевич Л.В. Організаційно-виховна робота в Гайворонському машинобудівному технікумі // Нові технології навчання: Наук-метод. зб. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. - Вип. 35. - С. 73-93.

5. Делінгевич Л.В. Наставник академічної групи - вихователь студентської молоді // Нові технології навчання: Наук-метод. зб. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. - Вип. 36. - С. 119-124.

6. Делінгевич Л.В. Самоврядування - самодисципліна колективу // Проблеми освіти: Наук-метод. збірник. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. - Вип. 39. - С. 244-252.

7. Делінгевич Л.В. Модель особистості випускника навчального закладу // Проблеми освіти: Наук-метод. збірник - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2003. - Вип. 33. - С. 91-103.

8. Делінгевич Л.В. Особистість та особливості її формування: теоретичний аспект // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. - Житомир: Вид-во Волинь, 2003. - Кн. 1. - С. 41- 45.

9. Делінгевич Л.В. Всебічний розвиток особистості // Освіта. Технікуми, коледжі. - 2004. - № 1(7). - С. 62-67.

Размещено на Allbest.ru

...