Проблема оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи в Україні (50-ті – 90-ті роки ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи в Україні (50-ті - 90-ті роки ХХ століття)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Реформування системи загальної середньої освіти, зокрема і її початкової ланки, актуалізувало в Україні пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, спрямованого на виховання ініціативної, самодостатньої, творчої особистості учня, яка відповідає вимогам ІІІ тисячоліття. Важливою складовою освітніх реформ є також удосконалення системи оцінювання навчальних досягнень учнів середньої загальноосвітньої школи. Адже за умови оптимальної організації навчально-виховного процесу оцінювання сприяє розвитку пам'яті, мислення та мови учнів, систематизує їх компетентність, своєчасно виявляє прорахунки дидактичного процесу, демонструє результати індивідуалізації та диференціації навчання, допомагає вчителю отримати інформацію про хід навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Водночас гуманізація і демократизація освіти, переорієнтація шкільного навчання з інформаційно-репродуктивного процесу на особистісно орієнтований, метою якого є творчий розвиток учня, теж вимагають зміни підходів до оцінювання навчальної діяльності молодших школярів. У сучасних умовах воно має ґрунтуватися винятково на позитивних засадах, враховувати насамперед рівень досягнень учня, а не ступінь його невдач, прорахунків.

У розв'язанні окресленої дидактичної проблеми надзвичайно важливо використати історичний досвід вітчизняної педагогіки та загальноосвітньої школи, напрацювання зарубіжних учених, в яких акумульовано результати багаторічних пошуків у цій галузі шкільної освіти та педагогічної науки.

З позицій сьогодення особливо цінним для розв'язання зазначеної проблеми видається досвід 50-90-х років ХХ століття. У цей період багатьма педагогами, як теоретиками, так і практиками, проведено плідні пошуки оновлення й зміни підходів до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів, зумовлені соціальними чинниками, структурною та змістовою перебудовою системи освіти в Україні, світовим педагогічним досвідом. Серйозної уваги сучасних дослідників і вчителів заслуговують наукові ідеї Ю. Бабанського, Н. Бібік, В. Бондаря, М. Вашуленка, С. Гончаренка, М. Данилова, Б. Єсипова, Л. Занкова, М. Зарецького, В. Курила, Є. Перовського, В. Огнев'юка, В. Полонського, О. Савченко, О. Сухомлинської, С. Сухорського, І. Якиманської, а також практичний досвід Ш. Амонашвілі, Н. Дайрі, В. Сухомлинського, В. Шаталова, Г. Щукіної та ін., матеріали дискусій 1953-1955 рр., 60-70-х і 80-90-х років XX ст. з проблем оцінювання тощо. Однак проведений аналіз засвідчує і сьогодні відсутність комплексного історико-педагогічного дослідження цієї надзвичайно актуальної проблеми.

Важливими для нашого дослідження є праці вчених, які розглядали окремі аспекти окресленої проблеми - А. Алексюка, Н. Буринської, О. Ляшенка, С. Сухорського, М. Ярмаченка (критерії та норми оцінювання на загальнопедагогічному рівні); Ю. Бабанського, Є. Перовського, Г. Щукіної (принципи оцінювання та вимоги до його здійснення); Ш. Амонашвілі, К. Делікатного, О. Локшиної, В. Онищука, В. Полонського, О. Савченко, В. Сухомлинського (зміст функцій і завдання оцінювання); Б. Ананьєва, О. Богданової, Л. Занкова, І. Лернера, О. Савченко, І. Якиманської (оцінка як засіб мотивації навчальної діяльності учнів) та ін.

Цінним джерелом для аналізу стали публікації вчених, педагогів, громадських діячів з питань оцінювання навчальних досягнень учнів на сторінках педагогічної преси досліджуваного періоду - журналів «Советская педагогика», «Радянська школа», «Рідна школа», «Початкова школа»; газет «Освіта», «Радянська освіта», «Учительская газета» тощо.

Проблема шкільного оцінювання, зважаючи на її суспільну гостроту і наукову актуальність, в останні роки стала предметом окремих дисертаційних робіт. Так, Т. Бережинська виконала експериментальне дослідження щодо формування готовності майбутніх учителів початкових класів до оцінної діяльності (2007). С. Чупахіна дослідила проблему оцінювання навчальних досягнень дітей 6 - 7-річного віку у закладах освіти України (2007). Робота О. Біляковської присвячена аналізу дидактичних засад оцінювання навчальних досягнень старшокласників в умовах модульного навчання (2008). У кожній із вищезазначених дисертацій дається стислий ретроспективний огляд формування системи педагогічного оцінювання, починаючи з прадавніх часів, як основи наукових пошуків їх авторів, проте у жодній із них визначена нами проблема - оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи в межах окресленого історичного періоду не розглядалася.

Водночас вивчення й осмислення теорії та практики оцінювання навчальної діяльності як провідної в цьому віці і головного засобу забезпечення навчальних досягнень та особистісного розвитку молодших школярів дає можливість глибше усвідомити аналогічні проблеми сучасного українського шкільництва й активізувати пошуки шляхів їх розв'язання з урахуванням набутого досвіду.

Отже, актуальність зазначеної проблеми та недостатній рівень її розробленості у сучасній історико-педагогічній науці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Проблема оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи в Україні (50-ті - 90-ті роки ХХ століття)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та методики початкової освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича як складова теми «Розвиток освіти і виховання в Україні й українському зарубіжжі» (номер державної реєстрації 0105U004499). Тему дисертації затверджено вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол №4 від 25 травня 2006 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 26 вересня 2006 р.).

Мета дослідження - виявити основні підходи до розв'язання проблеми оцінювання навчальної діяльності молодших школярів у педагогічній теорії та практиці другої половини ХХ століття і виокремити прогресивні дидактичні ідеї для використання в освітньому просторі сучасної загальноосвітньої школи І ступеня.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

- проаналізувати чинники розвитку початкової школи України в досліджуваний період як передумову трансформації системи оцінювання;

- дослідити теоретичні засади педагогічного оцінювання навчальної діяльності молодших школярів і особливості їх реалізації в навчально-виховному процесі початкової школи;

- з'ясувати внесок педагогічної теорії та практики у розбудову системи оцінювання навчальної діяльності учнів початкових класів;

- виявити нетрадиційні підходи до оцінювання навчальної діяльності молодших школярів у досліджуваний період як джерела збагачення сучасної практики оцінювання в початковій школі.

Об'єкт дослідження - навчальна діяльність учнів початкової школи України 50-х - 90-х років ХХ ст.

Предмет дослідження - оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи досліджуваного періоду.

Для досягнення мети та виконання завдань використано такі методи дослідження: вивчення психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури, аналіз, синтез, систематизація та класифікація матеріалів і документів з досліджуваної проблеми з метою встановлення теоретичних основ і шляхів удосконалення оцінювання навчальної діяльності молодших школярів; теоретичне осмислення й узагальнення перспективного педагогічного досвіду вчителів-практиків для виявлення нетрадиційних підходів до оцінювання навчальної діяльності учнів початкових класів; інтерпретація, зіставлення й узагальнення здобутих емпіричних даних з метою виокремлення передового досвіду оцінювання навчальної діяльності молодших школярів і встановлення можливостей його використання в практиці сучасної початкової школи.

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ століття. Звернення до цього періоду зумовлене впровадженням у шкільну практику п'ятибальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів (1944), реформуванням структури і змісту шкільної освіти, зокрема її початкової ланки, творчими пошуками в межах традиційної системи оцінювання навчальної діяльності молодших школярів, що привело до її заміни в 2001 році 12-бальною системою оцінювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: проведено аналіз та узагальнення теоретичних положень і практичного досвіду оцінювання навчальної діяльності учнів початкових класів, що є ефективним чинником формування пізнавальної активності і творчого розвитку молодших школярів за умови системного використання бальної і змістової оцінки, вербальних і невербальних засобів оцінювання; визначено і розкрито характерні особливості структури, змісту, форм, методів і засобів педагогічного оцінювання навчальної діяльності молодших школярів; виявлено та проаналізовано сутність нетрадиційних підходів до оцінювання в початковій школі як передумови формування сучасної системи оцінювання навчальних досягнень молодших школярів; з'ясовано можливості використання досвіду змістового і бального оцінювання навчальної діяльності учнів початкових класів досліджуваного періоду з метою розвитку молодших школярів в умовах особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу.

Уточнено сутність понять «оцінка», «бал», «безбальне оцінювання».

Подальшого розвитку набуло тлумачення поняття «педагогічне оцінювання навчальної діяльності молодших школярів».

Практичне значення одержаних результатів зумовлене тим, що вони можуть збагатити курси лекцій з педагогіки, історії педагогіки, конкретних фахових методик, а також використовуватись під час підготовки навчальних програм і посібників з педагогічних дисциплін у педагогічних ВНЗ різних рівнів акредитації та в діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти.

За результатами дисертаційного дослідження в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича для студентів спеціальності «Початкове навчання» розроблено та впроваджено спецкурс «Оцінювання навчальних досягнень молодших школярів» (акт №17-14/345 від 18 лютого 2009 р.). Матеріали дисертаційної роботи використано в навчально-виховному процесі Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (акт №174-33/03 від 19 лютого 2009 р.), Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (акт №240 від 18 лютого 2009 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт №285 від 11 березня 2009 р.), Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського (акт №10/15 від 23 лютого 2009 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (акт №95/1 від 19 лютого 2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювалися на науково-практичних конференціях - міжнародних: «Інноваційні підходи до підготовки педагогічних кадрів у контексті Болонського процесу» (Чернівці, 2005), «Стан, проблеми, перспективи розвитку українознавства» (Київ, 2006), «Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти: історія, теорія, практика» (Чернівці, 2008); всеукраїнських: «Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема» (Чернівці, 2003), «Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми, перспективи» (Чернівці, 2003), «Використання психолого-педагогічних технологій у процесі підготовки практичних психологів і вчителів в умовах вищого навчального закладу» (Чернівці, 2004), «Професійно-педагогічна підготовка та особливості виховання майбутніх фахівців в умовах Європейського освітнього простору» (Чернівці, 2006), «Ідеї, реалії та перспективи освітніх інновацій: філософія, психологія, методика» (Суми, 2006) та педагогічних читаннях «Василь Сухомлинський - видатний педагог, гуманіст, мислитель ХХ століття» (Чернівці, 2008).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 17 одноосібних наукових публікаціях, з них 13 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (404 найменування). Загальний обсяг дисертації - 250 сторінок, з яких - 193 сторінки основного тексту. Робота містить 4 таблиці, 1 рисунок та додатки на 22 сторінках.

Основний зміст дисертації

навчальний школяр виховний

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; сформульовано його мету, завдання, об'єкт, предмет і методи; показано зв'язок з науковими програмами; визначено хронологічні межі дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їхню апробацію.

У першому розділі - «Теоретичні засади оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи України (50-ті - 90-ті роки ХХ ст.)» - на основі аналізу наукової літератури, державних документів, архівних джерел, періодичної преси досліджено чинники реформування початкової освіти України в другій половині ХХ століття як передумову розвитку системи оцінювання, розкрито підходи психолого-педагогічної науки до з'ясування сутності і функцій шкільної оцінки, проаналізовано нормативно-правову базу педагогічного оцінювання в початковій школі України, виявлено особливості оцінювання навчальної діяльності молодших школярів.

Аналіз джерельної бази засвідчив, що розвиток педагогічної теорії та шкільної освіти в Україні досліджуваного періоду визначався директивними документами партійних та державних органів і був спрямований на вдосконалення (відповідно до накресленої мети - формування активних, свідомих будівників комуністичного суспільства) навчально-виховного процесу, перегляд навчальних програм, змісту шкільних підручників і навчальних посібників, пошук ефективних методів навчання, посилення вимог до знань учнів, встановлення чіткого і систематичного контролю за їх навчальною діяльністю.

З'ясовано, що вирішальний вплив на розвиток початкової школи мав «Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР» (1958), згідно з яким вона втратила функціональну самостійність і стала тільки фундаментом для подальшого навчання учнів. Визначено основне її завдання: вчити учнів учитися, розвивати їх здібності до самостійної пізнавальної активності. Діяльнісна основа стала наріжним каменем шкільної освіти.

Оцінювання успішності та якості знань учнів здійснювалося за навчальними чвертями на підставі поточного обліку за цифровою п'ятибальною системою: «5» (відмінно), «4» (добре), «3» (задовільно), «2» (погано), «1» (дуже погано).

Установлено, що впродовж 60-70-х років ХХ століття, відповідно до нових завдань загальноосвітньої школи, навчальні плани та програми для початкових шкіл неодноразово змінювалися, що привело до перевантаження змісту початкової освіти, однак за методикою вона залишалася школою навичок, вправлянь, повторень. На початку 1970-х здійснено перехід до трирічної початкової школи, в якій, порівняно з попереднім етапом, більше уваги приділялося розвитку дітей. У середині цього десятиліття розпочалися експериментальні дослідження, метою яких була істотна зміна цілей, змісту і тривалості початкової освіти. Відповідно до Основних напрямів реформи загальноосвітньої і професійної школи (1984) у початковій школі тривалість навчання збільшено на один рік, здійснено перехід до систематичного навчання дітей шестирічного віку та роботи початкової школи за новими навчальними планами і програмами (1986). У 80-90-х роках паралельно працювали два типи початкових шкіл: трирічна і чотирирічна. З 1998 р. початкова школа діє тільки як чотирирічна. В умовах незалежної Української держави її розвиток зумовлювався відповідними державними нормативно-правовими документами. Провідним принципом організації навчальної діяльності учнів початкових класів стало розвивальне навчання, яке створювало найсприятливіші умови для інтенсивного розвитку здібностей і якостей особистості. У контексті реформування початкової школи суттєво змінювалася й система оцінювання навчальної діяльності молодших школярів.

У дисертації стверджується, що оцінка є органічною складовою навчально-виховного процесу, водночас актом (дією) і результатом; процесом зіставлення ходу чи результату діяльності із зафіксованим у завданні еталоном, критерієм, яким визначається громадська думка про школяра. Вона встановлює рівень засвоєння та якість знань, набутих учнями в процесі навчання, а також ступінь їх готовності до застосування знань на практиці. Оцінка як процес є специфічною складовою контролю, а як результат - завершенням його. Процес оцінювання відбувається постійно: під час роботи на уроці, вивчення вчителем учня, аналізу відповідей, виконання ним різних робіт.

Доведено, що в початковій школі особливу роль відіграє оцінювання навчальної діяльності учнів, яка є провідною в молодшому шкільному віці; завдяки їй відбувається саморозвиток школяра. Ядром учіння є самосвідомість - усвідомлення учнем мотивів, цілей, прийомів навчання, сприйняття себе як суб'єкта навчальної діяльності, який організовує, спрямовує і контролює цей процес.

Для оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи широко використовувалися такі оцінки: цифрова (5-, 4-, 3-, 2-бальна); змістова (зовнішня і внутрішня); оцінні судження позитивні (погодження, схвалення, заохочення, перспективна оцінка) і негативні (зауваження, заперечення, догана); амбівалентні оцінки (самооцінка, допоміжні та невизначені оцінки) тощо.

У роботі розмежовано сутність понять «оцінка», «бал», «безбальне оцінювання», що не є тотожними; розкрито вимоги, яким повинна відповідати педагогічна оцінка як регулятор навчальної діяльності учня.

Виявлено, що вирішальний вплив на розвиток системи оцінювання навчальної діяльності молодших школярів мали директивні документи партійних і радянських органів, методичні листи, норми і критерії оцінок, примірні вимоги до умінь і навичок учнів, поради для вчителів, які видавали органи освіти союзного і республіканського рівнів упродовж досліджуваного періоду, а в роки незалежності України - відповідні державні органи.

На основі аналізу наукової літератури та педагогічного досвіду обґрунтовано специфіку оцінювання навчальної діяльності молодших школярів. Вона передбачає: детальне ознайомлення з критеріями оцінювання та значенням кожного бала; вилучення незадовільних оцінок; ґрунтовне словесне оцінювання; самооцінку й оцінку однокласників; символи-знаки; ігрове оцінювання тощо. У дослідженні зазначається, що в 1990-х роках оцінні судження складали 71,1%, а оцінювання знаками-символами - 28,9% випадків контролю навчальної діяльності першокласників. Зафіксовано 59,4% коротких невмотивованих оцінок і 40,6% умотивованих оцінних суджень. Змістову оцінку вчителі використовували як стимул активізації навчальної діяльності, вдаючись до диференціації та індивідуалізації перевірки й оцінки успішності школярів.

У другому розділі - «Організаційно-дидактичні підходи до оцінювання навчальної діяльності молодших школярів у досліджуваний період» - розкрито роль об'єктивності як провідного чинника оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи, проаналізовано еволюцію бальної системи оцінки та критеріїв оцінювання їх пізнавальної діяльності.

У дисертації доведено, що об'єктивність оцінки, тобто її відповідність фактичним досягненням учня, є однією з головних вимог контролю й оцінювання. Великою мірою вона залежить від позиції вчителя, його доброзичливого ставлення до всіх учнів, уміння висувати до них єдині вимоги, бути справедливим в оцінюванні діяльності кожного школяра. Об'єктивність заперечує як заниження, так і завищення оцінок навчальної праці учнів, оскільки це дезорієнтує їх та їхніх батьків. Забезпеченню об'єктивності сприяло введення тематичного оцінювання, залучення самого учня та його однокласників до оцінювання навчальних досягнень, суворе дотримання вікового та індивідуального підходу до учня, систематичний аналіз навчальної діяльності школярів з різних дисциплін. Виявлення й оцінювання знань і умінь учнів здійснювалося лише через діяльність, яка мала репродуктивний, реконструктивний, пошуковий або творчий характер. Останній рівень є найважливішим критерієм оцінювання. З'ясовано, що об'єктивна вмотивована оцінка сприяє формуванню самоконтролю і самооцінки учнів, розширює і поглиблює їх знання, озброює їх культурою розумової праці, виховує віру в себе і формує здорові стосунки в колективі, тобто, вона стає стимулом у навчальній діяльності й повністю виконує виховну функцію.

Дослідженням установлено, що запровадження бальної системи оцінки не супроводжувалося належним науково-методичним забезпеченням, а це ускладнювало оцінювання знань, умінь і навичок учнів, оволодіння якими в умовах радянської освітньої системи розглядалось як суспільна, державна справа. Недосконалість бальної системи зумовила численні дискусії щодо її вдосконалення і навіть скасування. Проте зміни в її структурі мали цілком офіційний статус і відповідали визначеним директивними документами критеріям. Водночас передові вчителі використовували власні модифікації оцінної системи, розширюючи кількість балів або додаючи до них якісні характеристики відповідними знаками («чотири з мінусом» або «три з плюсом», «п'ять з мінусом» або «чотири з плюсом», «три з мінусом» тощо). Окремі педагоги відмовлялися від двох негативних оцінок, оскільки вони піднімають поріг «тривожності», формують у невстигаючих учнів комплекс неповноцінності.

Зрештою, це зумовило спрощення діючої п'ятибальної системи оцінювання (1989), вилучення незадовільних оцінок для окремих предметів (ознайомлення з навколишнім, природознавство, образотворче мистецтво, трудове навчання), оцінку навчальної діяльності учнів усіх початкових класів, незалежно від терміну навчання, тільки балами «5» або «4» чи використанням нестандартних форм оцінювання художньо-трудових дій школярів, а також деформацію критеріїв оцінювання. Була введена заохочувальна оцінка як друга, яку можна ставити щотижня за умови дотримання відповідних критеріїв. Основні недоліки даної системи оцінювання полягали в тому, що, з одного боку, діючі критерії оцінки були слабо формалізовані і це давало можливість неоднозначно тлумачити їх, з іншого - були відсутні чіткі алгоритми проведення контролю, на основі яких і повинна будуватися нормальна система оцінювання. До кінця 90-х років минулого століття в початковій школі України діяла чотирибальна система оцінок («5», «4», «3», «2»), введена в 1993 році.

Аналіз засвідчив, що оцінна діяльність учителя залежала від наявних з тієї чи іншої дисципліни критеріїв оцінки, тобто ознаки, на основі якої здійснюється оцінка, визначення її міри. Дослідженням з'ясовано, що вимоги до критеріїв зростали й ускладнювались відповідно до мети і завдань діяльності початкової школи на різних етапах її розвитку. На початку досліджуваного періоду до загальних критеріїв оцінок належали: володіння знаннями в межах навчальної програми, розуміння зв'язків між фактами і явищами, здатність робити самостійні висновки і узагальнення, вміння застосовувати отримані знання на практиці, правильно і точно висловлювати їх як в усній, так і письмовій формі. У середині 1980-х років дослідники виділяють серед критеріїв гносеологічні (повнота, правильність і точність знань), дидактичні (свідомість, ґрунтовність, міцність засвоєння знань, культура їх оформлення в усній і письмовій мові), виховні (світоглядна підготовленість, зв'язок із життям), досвід творчої діяльності. На початку наступного десятиліття, коли пріоритетними стали розвивальні цілі навчання, до критеріїв оцінювання було включено показники освіченості (інформованості) учня; навченості його логічним засобам отримання і відтворення знань; самоконтролю, саморегуляції, самооцінки; прагнення до перетворення заданого навчального матеріалу; самостійності у розв'язанні навчальних завдань. Наявність критеріїв, не завжди чітких, вимагала від учителя їх творчого використання, врахування специфіки предмета і видів навчальної діяльності молодших школярів. Відповідно до критеріїв визначалися норми оцінок - конкретні кількісні та якісні показники успішності, згідно з якими в кожному випадку виставлявся відповідний бал. Норми (вимоги), зафіксовані в програмах з навчальних предметів, вимагали врахування при оцінюванні правильності і повноти знань, їх усвідомленості й міцності, дієвості й самостійності засвоєння, відповідної форми вираження, оволодіння способами навчальної діяльності. Згідно з вимогами встановлено три рівні засвоєння програмового матеріалу: високий, середній, низький, які визначалися з урахуванням змісту навчальної дисципліни та видів навчальної діяльності учнів. Доведено, що в оцінюванні навчальної діяльності молодших школярів досліджуваного періоду чітко простежувалися дві тенденції: вдосконалення оцінного компонента в межах традиційної системи навчання та вдосконалення всього процесу навчання і його оцінної основи з посиленням її розвивальної, мотиваційної функції.

Встановлено, що впродовж досліджуваного періоду вченими, методистами, вчителями проводилась цілеспрямована робота щодо пошуку і вдосконалення відповідно до нових умов діяльності початкової школи критеріїв і норм оцінювання навчальної діяльності молодших школярів та виявлення шляхів їх ефективного застосування в освітянській практиці.

У третьому розділі - «Шляхи вдосконалення педагогічного оцінювання в початковій школі України другої половини ХХ ст.» - висвітлено роль оцінки як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи, проаналізовано використання нетрадиційних підходів до оцінювання навчальної праці молодших школярів у межах традиційної державної системи оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

На основі аналізу наукової літератури та педагогічного досвіду встановлено, що оцінка, незалежно від форми вираження, має великий вплив на внутрішній світ учня, його психіку, життєвий тонус, поведінку, спрямовує його діяльність, підвищує або знижує її рівень. Шляхом оцінювання в навчальний процес вводяться емоції та почуття, тому видатні педагоги К. Ушинський, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі та ін. закликали обережно використовувати оцінки, а від негативних відмовитися взагалі, оскільки вони пригнічують особистість школяра, принижують його гідність.

У дисертації стверджується, що оцінка виконує стимулюючу роль, якщо учень розуміє, за що йому поставлена саме та, а не інша відмітка, які недоліки у відповіді заважали йому отримати більш високий бал, коли вона не байдужа йому, сприйнята як справедлива та адекватна його самооцінці. У тому, як учитель за допомогою оцінки, оцінного судження виховує у школярів упевненість у своїх силах, бажання здобувати нові знання, виявляється його педагогічний оптимізм, педагогічна майстерність. Особливу спонукальну силу має оцінка в молодшому шкільному віці, оскільки впливає не тільки на свідомість і почуття учня, а й визначає його місце в колективі однокласників. Саме тому педагогічна оцінка повинна бути суворо об'єктивною, враховувати реальну підготовку учнів, їх знання, вміння, навички, здатність діяти в нових умовах, затрачену на здобуття знань працю, а також здібності, фізичний і психічний стан дітей молодшого шкільного віку.

Досвідчені педагоги радили оцінювати тільки ті знання, що засвідчували просування учня вперед; не зловживати ні негативними, ні позитивними оцінками, тому що це однаково шкідливо діє на школярів. Педагогічне оцінювання покликане сприяти формуванню творчих здібностей учня, розвивати його пізнавальну активність і позитивне ставлення до навчання, до творчості. Мотиваційний ефект оцінки, сила і спрямованість її дій зумовлені характером стосунків між учителем і учнями, спрямованістю оцінки на окремі дії або особистість у цілому, значенням оцінюваної сфери для особистості, рівнем можливостей учня, об'єктивністю. Педагогічна оцінка є своєрідним висновком про учня, його поведінку, характер навчальної праці і відповідність особистих якостей віковим нормам розвитку, нормам навчальної діяльності. Вона повинна нести позитивні емоції, оскільки успіх у навчанні є єдиним джерелом внутрішніх сил дитини, завдяки яким вона спроможна подолати будь-які труднощі у навчанні (О. Савченко). Важливо аналізувати й оцінювати не тільки результати навчання, але й процесуальний аспект навчальної діяльності.

Доведено, що особливо важливу роль відіграє оцінка на початковому етапі навчання школяра, коли бажання отримати насамперед оцінку, а не здобути знання є провідним чинником навчальної мотивації. Така ситуація спонукала педагогів відмовлятися від бальної системи оцінок, особливо в першому класі, шукати їй адекватної заміни. Найбільш цілеспрямовано й творчо в цьому напрямі працювали Ш. Амонашвілі, Л. Занков, В. Сухомлинський, учителі початкових класів Українського колежу імені В.О. Сухомлинського м. Києва, школи-комплексу №9 м. Запоріжжя та ін.

Пошуки вчених, педагогів-новаторів дали можливість впровадити безбальне оцінювання учнів у перші тижні перебування дитини в школі, згодом - у першому класі, а в початкових школах м. Києва загалом.

Дослідженням встановлено такі види, засоби і форми нетрадиційного оцінювання, як: змагання (постановка певного завдання супроводжується закликами: «Хто швидше?», «Хто краще?», «Хто сміливіший?», «Хто спритніший?», «Хто уважніший?», які спонукають учнів активно діяти); різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, що можуть бути виражені словесно і за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу («Справився»; «Вже краще»; «Чудово»; «Видно, що старався»; «Задоволена твоєю роботою» тощо). У такій же формі вчителі висловлюють зауваження, заперечення, осуд («Спробуй не поспішати і довести до лінії»; «Обведи зразок і напиши так само, якщо ти думаєш, що в тебе не так, як на зразку» тощо); розгорнуте словесне оцінювання (вчитель аналізує хід роботи, її результат, коментує спосіб виконання, показує, що саме варте уваги, стимулює учнів наслідувати зразок відповіді, показує раціональніші способи роботи, пояснює можливість сказати ясніше, точніше). Поширеними були також: ігрова оцінка - нагородження переможців за участь у грі, навчальну діяльність різноманітними ігровими атрибутами (книжки-розмальовки, машинки, квіти тощо); перспективна й відстрочена оцінка (вчитель роз'яснює, за яких умов учень може в перспективі одержати найвище схвалення); динамічна виставка дитячих робіт з будь-якого виду діяльності (малюнки, зошити, різноманітні вироби) у класі, шкільному коридорі для ознайомлення з нею колективу школи й батьків, учасником якої може стати кожен учень.

Особливістю застосування безбальної системи оцінювання в початковій школі є порівняння результатів праці учня з його ж показниками, досягнутими раніше, що дає можливість учителеві корегувати процес навчання і допомагати школярам успішно вчитися, розвивати їх пізнавальну активність.

Нами з'ясовано, що в досліджуваний період зазнавала трансформацій і чинна бальна система. Зокрема, в 1960-х роках набув поширення досвід липецьких учителів, пов'язаний із запровадженням поурочного бала, що виставлявся як підсумковий за урок декільком учням з урахуванням різних видів їх навчальної діяльності. Використовувався також рейтинговий контроль знань учнів, за допомогою якого досягнення молодших школярів упродовж чверті оцінювалися максимальною сумою в 100 балів. За досвідом інших країн у 1990-х роках набули поширення папки індивідуальних досягнень («портфоліо»), тематичні оцінні листи, щоденники досягнень тощо. Все це засвідчило можливість існування у рамках будь-якої державної системи альтернативних систем оцінювання навчальної діяльності учнів, що позитивно впливає на їх навчально-пізнавальну активність, підвищує рівні розвитку і саморозвитку. Творчі надбання вчених, педагогів-практиків досліджуваного періоду створили передумови для впровадження 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів і можуть успішно використовуватись у сучасній початковій школі.

Висновки

У дисертації розкрито основні підходи до розв'язання проблеми оцінювання навчальної діяльності молодших школярів у педагогічній теорії і практиці України другої половини ХХ століття та виокремлено педагогічні ідеї для використання в сучасній початковій школі. Аналіз і узагальнення результатів дослідження дали можливість зробити такі висновки.

1. Розвиток початкової школи України в 50-90-х роках ХХ століття як передумову трансформації системи оцінювання визначали наступні чинники:

- рішення партійних і державних органів, спрямовані на перебудову навчально-виховного процесу, перегляд навчальних програм, змісту шкільних підручників і посібників, удосконалення методів навчання, посилення вимог до знань учнів та їх підготовки до участі в суспільному виробництві;

- освітні цілі радянського суспільства, які передбачали здійснення загальної середньої освіти, забезпечення міцних знань основ наук, засвоєння принципів комуністичного світогляду;

- експериментальні дослідження 1970-1980-х років, що суттєво змінили цілі, зміст і тривалість початкового навчання, сприяли вдосконаленню системи оцінювання навчальної діяльності молодших школярів, виявили умови для запровадження навчання дітей 6-річного віку;

- впровадження нової моделі початкової школи як системи неперервної освіти, інноваційних технологій навчання та нетрадиційних підходів до оцінювання навчальної діяльності молодших школярів;

- формування національної системи освіти й виховання України, яка забезпечує соціалізацію дитини та її входження у світ національних і загальнолюдських цінностей.

Внаслідок дії цих чинників початкова школа втратила свою функціональну самостійність (1959) і, як складова загальноосвітньої восьмирічної (1960), а згодом і середньої (1972) школи, зазнала в досліджуваний період істотних структурних і змістових змін: перехід на навчання дітей 6-річного віку; зміна терміну навчання з чотирьох до трьох років, а потім повернення до чотирьохрічного терміну; запровадження нових навчальних планів і програм; збагачення змісту початкової освіти, його дидактичного забезпечення. Трансформація початкової школи зумовила урізноманітнення підходів до контролю й оцінювання навчальної діяльності молодших школярів, відродження національних і загальнолюдських засад організації навчально-виховного процесу, впровадження принципів гуманізації та диференціації, реалізація яких забезпечувала формування творчої особистості як умови і результату цілісного процесу навчання.

2. Дослідженням установлено теоретичні засади педагогічної оцінки як поліфункціональної і невід'ємної складової процесу навчання. Головне її призначення - контролювати хід навчально-виховного процесу, систематичність виконання учнями поставлених завдань, відображати і фіксувати результати навчальної діяльності школярів у відповідних звітних документах, стимулювати учнів, їх пізнавальну активність. Педагогічна оцінка складається з власне оцінки (бал, відмітка, предмети-символи, графічні зображення тощо) та оцінного судження вчителя, самого учня або його однокласників. Оцінювання здійснюється постійно: під час роботи на уроці, у процесі вивчення вчителем учня, аналізу його відповідей, виконання школярем різного роду навчальних завдань. Особливо важливою є оцінка навчальної діяльності учнів початкової школи як провідної в молодшому шкільному віці, оскільки вона впливає на розвиток і саморозвиток особистості.

Для оцінювання навчальної діяльності молодших школярів у досліджуваний період використовувалися, як синонімічні, поняття «оцінка», «бал», «відмітка». Дослідженням доведено, що «оцінка» - поняття більш широке, «бал» - її цифровий показник, «відмітка» - спосіб фіксації результатів вимірювання та оцінки, тобто засіб повідомлення її зацікавленим особам. Оцінка в практиці досвідчених педагогів є емоційним ставленням, оцінним судженням і цифровим відповідником.

Виявлено, що впродовж досліджуваного періоду ставлення вчених, педагогів-практиків до оцінки було неоднозначним. Бальна система оцінки через притаманні їй недоліки досить часто піддавалася критиці, висловлювалися пропозиції щодо її вдосконалення і навіть повного скасування.

Особливостями оцінювання навчальної діяльності молодших школярів визначено: ознайомлення учнів із критеріями оцінки; аналіз відповідей першокласників у доступній їм формі; використання бальних оцінок після того, як діти засвоять значення відповідних цифр; оцінювання не тільки самих знань, а й характеру та результатів діяльності школярів; відмова від застосування негативних оцінок; використання самооцінювання молодшими школярами своєї діяльності; запровадження змістового (вербального) і невербального (предметного) оцінювання тощо.

Нетрадиційні підходи до оцінки навчальної діяльності молодших школярів створили передумови для впровадження в практику початкової школи з 2001 року 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів.

З'ясовано, що оцінка зможе виконати свої функції (навчальну, контролюючу, розвивальну, виховну) за умови, якщо вона буде об'єктивною, адекватною, вмотивованою, виразною, зрозумілою, вагомою, бажаною, адекватною самооцінці учня.

3. У дисертації проаналізовано внесок учених і педагогів-практиків у розбудову системи форм, методів, засобів і прийомів оцінювання навчальної діяльності молодших школярів, які в досліджуваний період перебували в постійній динаміці, зумовленій реформуванням початкової школи.

Доведено, що ефективність використання оцінки залежить від педагогічної позиції вчителя, його освіченості, типового стилю спілкування зі школярами, особливостей характеру, емоційності; вікових та індивідуальних особливостей учня; конкретних завдань, які виконує педагог. У молодшому шкільному віці у процесі оцінювання навчальної діяльності учнів найбільший ефект дає: застосування різних форм схвалення, погодження, підбадьорювання, виражених словесно і за допомогою міміки, жестів, модуляції голосу; розгорнуте словесне судження; ігрова оцінка; перспективна і відстрочена оцінка; динамічна виставка дитячих робіт із будь-якого виду діяльності учня; символи-знаки (зірочки, прапорці, трикутники, колобки, медалі, фішки - різнокольорові та різні за формою) тощо. Важливо, щоб, окрім результатів навчання, оцінювалося ще й ставлення учня до навчальної діяльності, його наполегливість, старанність, ступінь просування до наміченої, реальної для нього мети.

Виявлено, що в оцінюванні учіння школяра важливу роль відіграє манера самовираження вчителя, спосіб донесення оцінки до учня, його настрій, фізичний стан, прагнення зберегти власний престиж, стереотипність уявлень про успіхи і невдачі школяра тощо.

Установлено, що впродовж досліджуваного періоду зазнала трансформацій бальна система оцінювання, яка була відновлена в 1944 році: із п'ятибальної («1», «2», «3», «4», «5») вона на кінець 1980-х років перетворилася в 4-бальну, а в наступному десятилітті набула офіційного статусу 4-, 3-, 2-бальної. Проблему негативної оцінки («2») розв'язало запровадження тематичного обліку успішності учнів. Недолік цієї оцінної системи полягав у складності диференціювання балів за значенням, що зумовило пошуки засобів їх удосконалення (введення знаків «мінус» чи «плюс», збільшення кількості балів до 10, 11 і навіть до 100).

Ефективність оцінювання залежить від усвідомлення учнями того, що оцінка не є числом, яке одержують у результаті вимірів і рахунків, а встановленим для оцінного судження значенням. Сутність кожного бала визначається критеріями, тобто судженнями, ознаками, на основі яких здійснюється оцінювання знань, умінь і навичок молодших школярів. Дослідженням виявлено, що критерії оцінювання навчальної діяльності учнів початкових класів розвивалися по висхідній: від загальних, які здебільшого використовуються вчителем для оцінки знань учнів, і до конкретних за змістом для кожного предмета, що випливають із його особливостей (читання, мова, математика, образотворче мистецтво, фізичне виховання тощо) та видів навчальної діяльності учнів.

Основою об'єктивних критеріїв оцінки навчальної діяльності молодших школярів є досконалий опис потрібних знань, умінь і навичок з кожного предмета і кожної з його тем. Пошук таких описів упродовж досліджуваного періоду здійснювали як учені, так і педагоги-практики. Їх напрацювання сприяли появі критеріїв сучасної 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи.

4. У дисертації проаналізовано нетрадиційні підходи вчителів початкових класів до оцінки навчальної діяльності молодших школярів в умовах традиційної державної системи оцінювання. З'ясовано, що їх пошук особливо активізувався у 80 - 90-ті роки минулого століття в умовах гуманізації, диференціації та демократизації навчально-виховного процесу в початковій школі й утвердження особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання учнів. Зумовлено це тим, що в молодшому шкільному віці оцінка набуває особливої спонукальної сили: вона визначає успіх або невдачу учня в навчанні і відповідно до цього радість чи незадоволення батьків (І - ІІ класи); нею визначається соціальний статус учня в колективі (ІІІ - IV класи).

Виявлено, що з метою активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, окрім традиційної (офіційної) бальної системи, вчителі-новатори відмовлялися від негативних оцінок і балів узагалі, використовували вербальне оцінювання (похвала, підбадьорення, згода, схвалення), графічні засоби (печатки-штампи з відповідними зображеннями; геометричні фігури); папки досягнень («портфоліо»); тематичні оцінні листи, в яких рівень навченості учня 1-го класу характеризується певними символами («круг», «квадрат», «трикутник», «пряма лінія») тощо.

Дослідженням установлено, що в початковій школі також набули поширення: ігрова оцінка - нагородження переможців змагання ігровими атрибутами (машинки, ляльки, книжки тощо); динамічні виставки дитячих робіт (малюнки, зошити, щоденники, вироби з природного матеріалу, м'які іграшки, вишивки); вимпели на парту «Чудовий учень», «Чудова учениця» і т.д. Вважаємо, що нетрадиційні підходи педагогів-практиків досліджуваного періоду до оцінювання навчальної діяльності молодших школярів заслуговують використання в умовах сучасної початкової школи, а також у процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної наукової проблеми. Подальшого вивчення та ґрунтовної розробки заслуговують питання щодо методичного забезпечення оцінювання навчальної діяльності молодших школярів з окремих предметів, передусім тих, які мають діяльнісний характер (трудове навчання, образотворче мистецтво, фізичне виховання); підходи до оцінювання успішності учнів у інноваційних навчальних закладах тощо.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Предик А. Диференційований підхід до оцінювання знань: історико - типологічний аспект / А. Предик // Наук. вісн. Чернівець. ун-ту: зб. наук. пр. - Чернівці, 2003. - Вип. 176. Педагогіка та психологія. - С. 132-139.

2. Предик А. Особливості підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження 12-бальної системи оцінювання знань учнів / А. Предик // Наук. вісн. Чернівець. ун-ту: зб. наук. пр. - Чернівці, 2003. - Вип.186. Педагогіка та психологія. - С. 127-135

3. Предик А.А. Підготовка вчителя початкових класів до змістового оцінювання навчальної діяльності молодших школярів / А.А. Предик // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: зб. наук. праць Уман. держ. пед. ун-ту ім. П. Тичини. - К., 2004. - Вип.10. - С. 33-39.

4. Предик А. Формування готовності вчителя початкових класів до застосування різноманітних форм контролю навчальної діяльності учнів / А. Предик // Наук. вісн. Чернівець. ун-ту: зб. наук. пр. - Чернівці, 2004. - Вип. 211. Педагогіка та психологія. - С. 129-135.

5. Предик А. Формування умінь майбутніх педагогів до здійснення контролю навчальної діяльності молодших школярів / А. Предик // Наук. часоп. нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. Сер.16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць. - К., 2004. - Вип. 1 (11). - С. 289-294.

6. Предик А. Оцінювання молодших школярів: морально-етичні аспекти / А. Предик // Школа першого ступеня: теорія і практика: зб. наук. праць Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-ту ім. Г. Сковороди. - Тернопіль, 2005. - Вип. 15 - 16. - C. 3-10.

7. Предик А.А. Змістове оцінювання як чинник становлення особистості молодших школярів / А.А. Предик // Наук. вісн. Чернівець. ун-ту: зб. наук. пр. - Чернівці, 2005. - Вип. 248. Педагогіка та психологія. - С. 116-124.

8. Предик А.А. Оцінювання як стимул навчальної діяльності молодших школярів / А.А. Предик // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія: зб. наук. праць. - Вінниця, 2006. - Вип. 18. - С. 63-67.

9. Предик А. Шкільна оцінка як засіб стимулювання пізнавальної діяльності учнів початкової школи / А. Предик // Вісник Луган. нац. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2007. - Вип. 12 (117). Педагогічні науки. - С. 17-24.

10. Предик А. Еволюція нормативно-правової бази оцінювання діяльності молодших школярів / А. Предик // Наук. часоп. нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова: зб. наук. праць. - К., 2007. - Вип. 6. - С. 143-151.

11. Предик А.А. Теоретичні засади оцінювання навчальної діяльності шестирічних школярів / А.А. Предик // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: зб. наук. праць. - Вінниця, 2008. - Вип. 22. - Педагогіка і психологія. - С. 82-88.

12. Предик А.А. Наукові засади оцінювання діяльності молодших школярів / А.А. Предик // Гуманізація навчально-виховного процесу: наук.-метод. посіб. / Слов'ян. держ. пед. ун-т. - Слов'янськ, 2008. - Вип. 29. - С. 262 - 266.

13. Предик А. Удосконалення методологічної основи оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи / А. Предик // Наук. вісн. Чернівець. ун-ту: зб. наук. пр. - Чернівці, 2008. - Вип. 405. Педагогіка та психологія - С. 138-148.

Размещено на Allbest.ru