Дитина, як суб’єкт виховання у спадщині К.Д. Ушинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 37-053.2(477)”XIX”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дитина, як суб'єкт виховання у спадщині К.Д. Ушинського

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Волошанська Iрина Володимирiвна

Дрогобич - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Пантюк Микола Павлович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки та дошкiльної освiти, професор.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Васянович Григорій Петрович, Львівський науково-практичний центр ПТО, АПН України, відділ гуманітарної освіти, завідувач;

кандидат педагогічних наук, доцент Мешко Галина Михайлівна, Тернопільський нацiональний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогiки, доцент. вчитель педагогічний ушинський

Захист дисертацiї відбудеться 5 сiчня 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка за адресою: 82100, м. Дрогобич, вул. Івана Франка, 24, 2-й поверх, к. 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (82100, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 2).

Автореферат розісланий 2 грудня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Пантюк Т.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Створення і розбудова Української держави в умовах сьогодення потребує кардинальних змін усього суспільного життя. Кожен новий етап у розвитку країни як соціального організму передбачає переосмислення суспільних цінностей, перебудову життя та функціонування практично всіх суспільних інституцій, реформування та удосконалення діяльності усіх галузей народного господарства, економіки, політики тощо. Але найважливішими є внутрішні, духовні реформи, які відбуваються у свідомості кожної людини, котра усвідомлює необхідність цих перетворень та прагне змінитися сама, цим самим реорганізуючи світ навколо себе. Ці трансформації є складними і довготривалими, але дають стабільні й ефективні результати, які успадковуються майбутніми поколіннями.

Пошук нових концепцій і парадигм виховання зумовлює мобілізацію зусиль усієї педагогічної науки у теоретичній та прикладній галузях. Водночас необхідно усвідомити, що нове в освіті не виникає з нічого: воно, як правило, з'являється на основі того доробку, що уже існує і позитивно впливає на ті чи інші освітні процеси. Тому використання фундаментальних ідей та концепцій відомих українських i зарубіжних педагогів є потужною рушійною силою кардинальних освітніх реформ, сприяючи становленню людини з новим демократичним, гуманним, передовим світоглядом. Особливо важливою у цьому контексті є педагогічна спадщина відомого українського педагога К. Ушинського.

Проблема демократизації стосунків між суб'єктами навчальної діяльності сьогоднi особливо актуальна з огляду на те, що століття, яке закінчилося, і століття, яке розпочалося, характеризуються значним зростанням науково-технічного прогресу, інтенсифікацією виробництва, механізацією й особливо інформатизацією суспільних відносин між суб'єктами діяльності, спілкування, виробництва. Загалом, це позитивні процеси, проте, слід зазначити, що вони, опиняючись на першому плані, немовби автоматично “відводять” другорядну роль людині як соціальному індивіду. У навчально-виховному процесі, де б мали гуманізуватися та демократизуватися стосунки між суб'єктами навчальної діяльності, увага переважно акцентується на змісті інформації, її кількості, шляхах, методах, способах, формах навчання, однак часто нівелюється власне дитина.

Тому сьогодні науковці-теоретики та вчителі-практики активно розв'язують проблему демократизації та гуманізації стосунків між учителем i учнями на уроці, а також у позаурочній діяльності. Пріоритетною є тенденція до демократизації відносин у сім'ї, родині, позашкільних закладах, громадських дитячо-молодіжних організаціях тощо. Проблема свободи, активності, самостійності і, головне, відповідальності в умовах побудови демократичного суспільства, в якому кожен індивід особисто відповідальний за успіхи цього процесу, набуває надзвичайної актуальностi, адже це дає змогу сформувати власну позицію суб'єктності, що передбачає вільний вибір, активність, відповідальність, творчість тощо. З огляду на це в українській педагогіці сьогодні пріоритетності набувають проблеми дитиноцентричного виховання і розвитку, оскільки лише позиція суб'єктності дає змогу особистості адаптуватися до умов зовнішнього світу, вдосконалити себе у ньому.

Проблемі суб'єктності особистості присвячено чимало наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторiв. Серед них доробок таких педагогів, як Ш. Амонашвілі, І. Бех, Г. Васянович, О. Вишневський, Н. Ничкало, М. Савчин, Н. Скотна, О. Сухомлинська та інші. Ці науковці аналізують різноманітні аспекти становлення суб'єктності дитини, окреслюють шляхи і можливості впровадження суб'єкт-суб'єктних стосунків у сучасній школі, вказують на необхідність актуалізації цієї проблеми, а також наголошують, що сучасне інформатизоване, технізоване та урбанізоване суспільство зумовлює високий ступінь ризику у розвитку особистості. Ці вчені вважають дитину найважливішим суб'єктом освітнього процесу, акцентуючи увагу на необхідності розвитку педагогіки партнерства.

Аналіз наукових джерел підтверджує, що проблема вiдносин між суб'єктами педагогічної взаємодії та особливості становлення дитини як суб'єкта виховання є міждисциплінарною і привертає увагу багатьох українських та зарубіжних учених як предмет вивчення. Головними напрямами їх дослідження є: а) теоретико-методологічні засади формування відносин (О. Бодальов, О. Киричук, С. Рубінштейн); б) загальнопедагогічні концепції нових технологій виховання (Ш. Амонашвілі, О. Савченко, О. Сухомлинська, П. Щербань - особистісно гуманна педагогіка, І. Бех - особистісно орієнтоване виховання, Є. Бондаревська, О. Вишневський - ціннісні засади особистісно орієнтованого виховання); в) гуманне професійне спілкування педагога й вихованців (Г. Балл, О. Дубасенюк, В. Ковальчук, С. Кондратьєва, О. Легун, Г. Мешко); г) історичний аспект розвитку суб'єкт-суб'єктних відносин педагога та учнів (Н. Дем'яненко, Т. Завгородня).

Рецепція сучасних наукових досліджень підтверджує, що сутність і зміст педагогічної теорії та виховних технологій, де дитина є суб'єктом виховання, історичні аспекти означеної проблеми, а також механізми їхньої практичної реалізації були і залишаються важливим об'єктом наукового пошуку багатьох вітчизняних та зарубіжних педагогів. Серед них: А. Алексюк, Ю. Бабанський, Г. Ващенко, О. Вишневський, В. Гомоннай, Л. Гришенко, А. Дусавицький, М. Євтух, І. Зязюн, С. Карпенчук, В. Кемінь, В. Кравець, А. Кузьмінський, І. Курляк, Д. Пенішкевич, І. Підласий, О. Савченко, Б. Ступарик, О. Сухомлинська та ін.

Низка державних документів у галузі освіти вказує на необхідність реалізації завдань демократизації навчально-виховного процесу. Зокрема, Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні наголошує, що суб'єкт-суб'єктна взаємодія є одним з основних принципів виховання і передбачає, “що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції”. Саме тому суспільство висуває особливі вимоги до вихователя: він повинен уникати жорстких приписів; не ставитися до вихованця як до об'єкта; зобов'язаний враховувати його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей тощо.

З огляду на це перед педагогами, філософами та психологами постає першорядна проблема розробки науково обґрунтованого організаційно-методичного забезпечення такого підходу до виховання особистостi, який допоможе кожному відчути себе свідомим та відповідальним суб'єктом освітнього процесу (Г. Ващенко, О. Вишневський, І. Зязюн, В. Кремень, М. Савчин, В. Скотний, О. Сухомлинська та ін.). Однак, незважаючи на численні дослідження теоретико-методологічних і методичних засад демократизації та гуманізації педагогічного процесу, проблеми остаточного визначення та визнання дитини суб'єктом виховання на даний час ще залишаються недостатньо розв'язаними. У контекстi сказаного особливо цінною сьогодні є спадщина видатних вітчизняних освітніх діячів, доробок яких упродовж тривалого часу або замовчувався офіційною педагогікою, або трактувався заангажовано, частково, упереджено, відповідно до складних суспільних обставин панування авторитарної державної машини.

Педагогічна спадщина К. Ушинського є особливо цінною для сучасників, оскільки його епоха багато в чому суголосна проблемам сьогодення (побудова нового суспільства, спроба формування нового виховного ідеалу, прагнення до свободи та демократії, необхідність формування у людини відповідальності за себе, свої дії, результат діяльності тощо). У педагогічному доробку К. Ушинського яскраво акцентовано увагу на тих особливостях становлення особистості, що вказують на її суб'єктність. Враховуючи цю обставину ми й обрали предметом свого дослідження педагогічну спадщину К. Ушинського - відомого вітчизняного педагога, який зробив вагомий внесок у виховання і навчання дітей та молоді, а також підготовку до цього процесу педагогів та батьків.

Складність та багатогранність проблеми виховання дитини як суб'єкта виховання, її актуальність, соціальна значущість, а також недостатнє розроблення у психолого-педагогічній науці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Дитина як суб'єкт виховання у спадщині К.Д. Ушинського”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка “Зміст навчання і виховання в умовах реформування освіти України” (протокол № 15 від 21.12.04 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 11 від 15.09.05 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол № 2 від 28.02.06 р.).

Мета дослідження полягає у розкриттi сутностi змісту, шляхів, педагогічних умов та психолого-педагогічних засад становлення дитини як суб'єкта виховання крізь призму педагогічної спадщини К. Ушинського задля використання цього досвіду у сучасному навчально-виховному процесі.

Вiдповiдно до об'єкта, предмета та мети дисертацiйного дослiдження передбачено розв'язання таких завдань:

- проаналізувати сутність і зміст суб'єкт-суб'єктних стосунків у виховному процесі, визначити головні ознаки суб'єктності дитини та дослідити суспільно-політичні й культурно-освітні умови становлення педагогіки партнерства;

- обґрунтувати психолого-педагогічні засади та умови становлення дитини як суб'єкта виховання крізь призму педагогічних поглядів К. Ушинського;

- висвітлити пріоритетні завдання підготовки вчителя до реалізації завдань виховання дитини як суб'єкта педагогічної взаємодії у педагогічній концепції К. Ушинського;

- проаналізувати педагогічний інструментарій становлення суб'єкт-суб'єктних відносин у процесі виховання в педагогічній спадщині К. Ушинського;

- вказати на можливості використання педагогічних ідей ученого у сучасній вітчизняній педагогічній теорії та практиці.

Об'єкт дослідження - освітньо-виховна концепція К. Ушинського.

Предмет дослідження - дитина як суб'єкт виховання у педагогічній спадщині К. Ушинського.

Методологічну основу дослідження становлять положення, що ґрунтуються на:

- філософії освіти, виховання і розвитку (В. Андрущенко, Г. Васянович, І. Зязюн, В. Скотний та ін.);

- наукових концепціях щодо особистісної та соціальної детермінованості виховання особистості (І. Бех, О. Вишневський, С. Сисоєва та ін.);

- історичних дослідженнях педагогічної спадщини К. Ушинського (Г. Ващенко, О. Вишневський, О. Сухомлинська та ін.);

- психолого-педагогічних дослідженнях суб'єктності особистості у виховному процесі (Г. Балл, І. Бех, М. Савчин, О. Киричук, С. Рубінштейн, Т. Сущенко та ін.).

У дослідженні дотримано принципів науковості, об'єктивності, наступності, системності, історичного детермінізму, антропологiзму.

Теоретичну основу дослідження складають ключові положення зарубіжних і вітчизняних учених про діяльність, освіту, виховання та розвиток особистості, Національна доктрина розвитку освіти, Закон України “Про освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна програма “Діти України”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, які передбачають комплекс заходів, спрямованих на відродження і розбудову національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави - самостійних, вільних, демократичних, відповідальних, активних.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи:

- науково-теоретичний аналіз, синтез, контент-аналiз педагогічної спадщини К. Ушинського, зарубіжної і вітчизняної педагогічної, філософської, психологічної літератури для визначення теоретико-методологічних основ дослідження, здійснення історико-педагогічного аналізу проблеми; класифікація, узагальнення педагогічних фактів, ідей, висновків, аналіз науково-педагогічної літератури;

- порівняльно-історичний метод, який дає змогу порівнювати соціально-педагогічні явища та факти;

- структурний метод, який виділяє основні структурні складові педагогічного процесу для порівняння та обґрунтування змісту, методів і форм виховання дитини як суб'єкта освітнього процесу крізь призму педагогічної спадщини К. Ушинського з метою визначення та доповнення шляхів формування суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин у сучасному освітньому полі.

Джерельна база дослідження - фонди Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського, наукової бібліотеки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Львівської національної педагогічної бібліотеки, результати наукових досліджень психологів, філософів, педагогів, дослідження вітчизняних учених, підручники, посібники, програми, ресурси Інтернету тощо.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження полягає у тому, що вперше цілісно проаналізовано сутність i зміст становлення дитини як суб'єкта виховання у спадщині К. Ушинського, систематизовано, узагальнено й обґрунтовано сутність і зміст статусу суб'єктності у виховному процесі, проаналізовано та обґрунтовано умови і психолого-педагогічні засади становлення дитини як суб'єкта виховання, обґрунтовано суспільно-політичні та культурно-освітні умови становлення виховних систем на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, проаналізовано особливості педагогічного інструментарію становлення дитини як суб'єкта виховання у педагогічній спадщині К. Ушинського, розвинуто положення про необхідність становлення суб'єкт-суб'єктних відносин як необхідної передумови демократизації виховного процесу, уведено в науковий обіг невідомі та маловідомі факти, джерела і документи, обґрунтовано можливості творчого застосування педагогічної концепції К. Ушинського щодо суб'єктності вихованця у сучасних умовах розвитку вітчизняної педагогіки.

Практичне значення дослідження. Теоретичні положення дослідження, фактичний матеріал, пропозиції щодо організації навчально-виховного процесу, де дитина є суб'єктом виховання, можуть бути використані при викладанні нормативних курсів “Педагогіка” та “Історія педагогіки” у вищій школі, під час написання курсових, дипломних і магістерських робіт, при підготовці навчальних підручників та посібників, у практичній роботі педагогів, психологів, батьків, вихователів, соціальних працівників у навчально-виховних закладах.

Основні результати дослідження впроваджено у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, на кафедрі соціальної педагогіки та педагогічної майстерності (акт №10 від 14.05.09 р.); в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, на кафедрі загальної педагогіки та педагогіки вищої школи (акт №11 від 06.04.09 р.); у ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, на кафедрі загальної і соціальної педагогіки (акт № 11 від 06.04.09 р.); у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, на кафедрі педагогіки (акт № 8 від 2.04.09 р.); у Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов, на кафедрі педагогіки (акт №11 від 13.04.09 р.); у Львівському національному університеті імені Івана Франка, на кафедрі загальної та соціальної педагогіки (акт №10 від 31.03.09 р.); у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, на кафедрі педагогіки (акт №.11 від 8.04.09 р.).

Вірогідність результатів дослідження. Достовірність результатів та основних висновків дослідження забезпечується: методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень і використанням методів, адекватних до мети та завдань педагогічного дослідження; ретроспективним аналізом різноманітних джерел: законодавчих документів, науково-педагогічних праць, періодичної преси; впровадженням результатів дослідження у практику роботи вищих навчальних закладів.

Апробація головних результатів дослідження. Положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (2006, 2007, 2008, 2009 р.) і були позитивно оцінені. Матеріали і результати дослідження апробовані також шляхом публікацій, виступів із доповідями, науковими повідомленнями на міжнародних науково-практичних конференціях: “Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (IV Міжнародна науково-практична конференція, м. Дрогобич, 2007), “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Міжнародна науково-практична конференція, м. Горлівка, 2008), “Проблема якості виховання і навчання у системі безперервної освіти” (II Міжнародні педагогічні читання на пошану члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Богдана Ступарика, м. Івано-Франківськ, 2008), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми муніципального управління” (Київ, 2006), “Етнос. Культура. Нація.” (V Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Дрогобич, 2006).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 12 одноосібних публікаціях, із них: 9 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 статті - у збірниках матеріалів конференцій.

Висновки

Здійснене нами дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Причиною сучасної актуалізації проблеми формування статусу суб'єкта дитини у процесі виховання особистості, аналізу механізмів, можливостей та шляхів реалізації завдань становлення особистості дитини як суб'єкта виховання є передовсім процеси демонополізації системи ціннісних орієнтацій як основи демократизації суспільних відносин загалом та виховання зокрема. Кардинальні суспільні зміни можуть бути реалізовані лише за умови становлення нової людини, готової до тривалої роботи над собою і саме суб'єктність особистості є тим виходом із ситуації, яка дасть змогу особистості по-іншому оцінити навколишнiй світ та змінити його.

Підґрунтям для цих процесів є принципи демократизацiї, діяльнісної опосередкованості процесу становлення особистості, альтернативності, гуманності, плюралізму тощо. Саме вони створять умови для розвитку особистості, яка є суб'єктом власної життєдіяльності, творцем власної долі та активним учасником соціуму, до якого належить. Отже, відповідна система цінностей ? це одна із детермінант суб'єктності особистості у виховному процесі.

2. Проблема суб'єктності особистості вiдображена у педагогічних, психологічних, філософських дослідженнях, характер її презентації широкий і різноаспектний, оскільки і сама проблема є складною, та й різні її спектри неоднаково висвітлені у науковій літературі. Комплекс реалізації суб'єкт-суб'єктних стосунків у процесі виховання визначений у педагогіці дефініцією “педагогіка партнерства”. Остання, своєю чергою, ґрунтується на таких засадах: визнання індивідуальності, неповторності вихованця; гармонія особистих та загальнолюдських цінностей; категоричне заперечення насильства над дитиною та її природою; трактування і сприймання вихованця як активного, рівноправного суб'єкта виховного процесу, носія власної волі; реалізація у вихованні розвивальної стратегії, сутність якої полягає у конкретних справах, турботі про зростання особистості дитини, розвиток її потенційних можливостей, самосвідомості, про відкриття нею власного “Я” з усіма сильними і слабкими сторонами.

3. Визначаючи необхідність визнання дитини суб'єктом виховного процесу крізь призму педагогічних поглядів К. Ушинського, ми насамперед виходимо з того, що сучасні суспільні обставини (прагнення України побудувати цивілізоване демократичне суспільство) вимагають кардинального переосмислення загальної концепції виховання і побудови її на ґрунті демократії та партнерства. Стати повноцінним членом такого суспільства зможе лише людина, якій будуть притаманні ініціативність, активність, свобода, здатність змінювати навколишній світ і нести за це відповідальність, творити довкілля і змінювати себе. Такі риси можуть бути лише ознакою суб'єкта, тому освіта розв'язує завдання створення оптимальних умов для підтримання атмосфери суб'єкт-суб'єктних стосунків на всіх рівнях життєдіяльності особистості у рамках існуючих виховних інституцій. К. Ушинський завжди стояв на таких наукових позиціях, а їхня істинність підтверджена часом та головними положеннями психолого-педагогічної науки.

4. Аналіз педагогічної спадщини К. Ушинського щодо виховання загалом та становлення системи виховання на суб'єктних засадах доводить, що не може існувати загальної для всіх народів системи виховання; кожен народ виробив особливу національну виховну систему, яка може бути корисною для інших народів, проте не може бути ними використана як власна; наука і виховання - це різні речі, оскільки наука є спільною для всіх народів, а виховання у кожного народу має специфічну мету; громадське виховання матиме позитивний ефект тільки тоді, коли його мета стане спiльною для всіх виховних інституцій суспільства, зокрема сім'ї; дитина може стати повноцінною особистістю тоді, коли будуть реалізовані завдання виховання на суб'єкт-суб'єктних засадах (свобода, зокрема свобода волі, вибору, виховання у грі, праці та діяльності, діалог між педагогом та вихованцем на ґрунті рівності і партнерства, формування сильного характеру, відповідальності за дії та вчинки, самовиховання, самостійність, сприяння всебічному розвитку дитини, тісний зв'язок із життям та працею тощо).

5. Підтвердженням виняткової важливості для успіху в реалізації завдань становлення дитини як суб'єкта виховання є значна увага вченого до принципів виховання. Найважливішими К. Ушинський вважав принципи: демократизації, активності та діяльнісного підходу, природовідповідності, дитиноцентризму, доступності, гуманізму, науковості, послідовності та систематичності, емоційності, принцип виховання у праці та зв'язку теорії з практикою, їх реалізація, на думку вченого, допоможе побудувати стосунки міжсуб'єктної взаємодії на демократичних засадах.

Процес виховання, в якому дитина має статус суб'єкта, переконаний К. Ушинський, складається із цілої низки окремих елементів, головними з яких є: вільна ініціативна діяльність дитини; творча діяльність вихователя; сприятливе навколишнє середовище; розвиток внутрішньої мотивації позитивної поведінки. Подібний підхід до аналізу спадщини вченого поділяли педагоги різних епох, істинність цієї позиції К. Ушинського підтверджена цілою низкою сучасних психолого-педагогічних досліджень.

6. Результати нашого дослідження свідчать, що пріоритетними позиціями вчителя у процесі виховання дитини як суб'єкта, за К. Ушинським, повинні бути такі: учитель зобов'язаний прищепити дитині такі дві важливі риси, як уміння працювати і любов до праці; завданням учителя у процесі виховання дитини на засадах демократичної педагогіки є формування прагнення до самостійності та свободи; навчання і виховання повинні мати характер свободи у діях, вчинках, засобах -- у вільній діяльності формується вільна і відповідальна людина; наука має ґрунтуватися на законах загальнолюдської моралі, а педагог зобов'язаний строго дотримуватися їх у житті та педагогічній діяльності; особа вчителя - це особливо значима фігура навчально-виховного процесу, бо життєвий досвід засвiдчує, що часто саме вчитель визначає перебіг та успіхи в житті своїх вихованців; учень лише у тому разі може стати суб'єктом певної діяльності, коли взаємодіє з іншим суб'єктом (суб'єктність є необхідною умовою не лише учня, а й учителя); педагогічна діяльність не дасть позитивних плодів без належних добрих виховних традицій та сильного характеру виховника; пріоритетними рисами педагога, на думку К. Ушинського, є не знання чи методичні вміння, а власне особисті якості: характер, моральність, переконання і свобода.

7. Ретельний аналіз педагогічного доробку вченого дає підстави твердити про актуальність та доцільність використання тих наукових позицій ученого, у яких відображенi механізми становлення дитини як суб'єкта виховання на ґрунті свободи, демократії, поваги та вимогливості до особистості, свободи вибору дитини, виховання працьовитості, прагнення до самореалізації, формування сильного характеру та відповідальної поведінки, волі, наполегливості, ініціативи, здатності долати труднощі тощо. Вказано на використання у вихованні методiв самовиховання, схвалення та осудження, переконання, вільної гри та праці, виховання власним прикладом педагога, обережного підходу до використання методу нагород та покарань.

8. Головні наукові позиції вченого не втратили актуальності в умовах сьогодення і можуть бути реалізовані та використані у процесі становлення незалежної Української держави. Аналіз педагогічної спадщини К. Ушинського дає підстави говорити про співзвучність його ідей із сьогоднішніми засадами виховання дітей, що відповідає вимогам сучасного українського державотворення. Теоретичні положення дослідження, ідеї вченого та його послідовників, фактичний матеріал, пропозиції, що стосуються організації навчально-виховного процесу, де дитина виступає суб'єктом виховання, можуть бути використані для удосконалення процесу становлення нової демократичної педагогіки України.

Проведене нами дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових пошукiв вважаємо вивчення проблеми обґрунтування вченим пріоритетних засад зарубіжної педагогіки у рамках кращих демократичних зразків, а також окремого дослідження потребує педагогічний доробок послідовників К. Ушинського.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

Cтаттi у наукових фахових виданнях

1. Волошанська І.В. Ідеал педагога-вихователя у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського / І.В. Волошанська // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серiя: педагогiка, iсторiя / Упор. Л.Л. Макаренко. - Випуск 77. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - С. 26-31.

2. Волошанська І.В. Ідея демократії та гуманізму в компаративних дослідженнях К.Д. Ушинського / І.В. Волошанська // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Випуск 21. Частина 1: Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” / Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. 8 - 9 жовтня 2008 р. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, 2008. - С. 79-83.

3. Волошанська І.В. К.Д. Ушинський про зміст, сутність та специфіку зарубіжних виховних систем / І.В. Волошанська // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова / Упор. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. - Випуск 64. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С. 36-42.

4. Волошанська І.В. К.Д. Ушинський про оптимальні умови навчання, виховання та розвитку особистості / І.В. Волошанська // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 49. - Херсон: Видавництво ХНУ, 2008. - С. 17-21.

5. Волошанська І.В. Особливості обгрунтування К.Д. Ушинським принципів організації виховного процесу / І.В. Волошанська // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія: педагогіка і психологія. Випуск 20. - 2007. - С. 216-221.

6. Волошанська І.В. Проблема принципів виховання у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського / І.В. Волошанська // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Випуск 25. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, 2008. - С. 11-15.

7. Волошанська І.В. Суб'єкт-суб'єктні стосунки у процесі виховання як необхідна умова його демократизації / І.В. Волошанська // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 45. - Херсон: Видавництво ХНУ, 2007. - С. 154-157.

8. Волошанська І.В. Сутність педагогічної науки та системи виховання у зарубіжній та вітчизняній школі крізь призму поглядів К.Д. Ушинського / І.В. Волошанська // Молодь і ринок: Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал. - Дрогобич: Коло, 2006. - № 1(16). - С. 111-114.

9. Волошанська І.В. Сутність та зміст суб'єкт-суб'єктних стосунків у процесі виховання / І.В. Волошанська // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2007. - №5. - С. 22-25.

Статтi в iнших виданнях та матерiали конференцiй

1. Волошанська І.В. Демократизація та гуманізація стосунків між суб'єктами виховного процесу як необхідна умова його оптимізації / І.В. Волошанська // Актуальні проблеми муніципального управління: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (15.12.06) / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2007. - С. 357-359.

2. Волошанська І.В. К.Д. Ушинський про гуманізацію стосунків між суб'єктами навчальної діяльності / І.В. Волошанська // Етнос. Культура. Нація. Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Дрогобич: Вимір, 2006. - С. 417-425.

3. Волошанська І.В. Костянтин Ушинський про особливості виховного процесу / І.В. Волошанська // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Збірник матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції (10.05.07). - Дрогобич: Вимір, 2007. - С. 130-132.

Анотація

Волошанська I.В. Дитина як суб'єкт виховання у спадщині К.Д. Ушинського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. - Дрогобич, 2009.

У дисертації висвітлено проблему становлення дитини як суб'єкта виховання крiзь призму педагогiчних поглядiв К. Ушинського. Узагальнено стан дослідженості спадщини вченого загалом та з позицій становлення дитини як суб'єкта виховання зокрема. Проаналізовано сутність і зміст суб'єкт-суб'єктних стосунків у виховному процесі, визначено головні ознаки суб'єктності дитини; досліджено суспільно-політичні і культурно-освітні умови становлення педагогіки партнерства. Обґрунтовано особистiсно зорiєнтованi принципи виховання та психолого-педагогічні умови становлення дитини як суб'єкта виховання крізь призму педагогічних поглядів К. Ушинського, з'ясовано особливості впливу інституцій, соціального середовища та чинників на становлення демократичних стосунків у виховному процесі. Висвiтлено прiоритетнi аспекти пiдготовки вчителя до реалiзацiї завдань виховання дитини як суб'єкта крiзь призму поглядiв К. Ушинського. Дисертацiйне дослiдження визначає можливостi використання педагогічних iдей К. Ушинського у практиці сучасного українського виховання.

Ключові слова: суб'єкт, суб'єкт-суб'єктнi стосунки, умови, педагогiчна спадщина К. Ушинського, змiст, принципи, методи, чинники, засоби, дитина, вихователь.

Аннотация

Волошанская И.В. Ребенок как субъект воспитания в наследии К.Д. Ушинского. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Дрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франка. - Дрогобыч, 2009.

Диссертация посвящена проблеме воспитания ребенка как субьекта воспитательного процесса в педагогическом наследии К. Ушинского. Проанализировано состояние исследованности наследия ученого, сущность и содержание субъект-субъектних отношений в воспитательном процессе, определени главные признаки субъектности ребенка. Исследованы общественно-политические и культурно-образовательные условия становления педагогики партнлрства. Обосновано личностно ориентированные принципы воспитания и психолого-педагогические условия становления ребенка как субъекта воспитания в педагогическом наследии К. Ушинского. В исследовании раскрыты особенности влияния институций, социальной среды и факторов на становление демократических отношений в воспитательном процессе. Отражены приоритетные аспекты подготовки учителя к реализации заданий воспитания ребенка как субъекта в педагогических взглядах К. Ушинского. Диссертационное исследование определяет возможности использования педагогических идей К. Ушинского в практике современного украинского воспитания.

Ключевые слова: субъект, субъект-субъектные отношения, педагогическое наследие К. Ушинского, содержание, принцпы, методы, условия, ребенок, воспитатель.

Summary

Voloshanska I.V. A Child as a Subject of Education in K.D. Ushynskyj's Inheritance. - Manuscript.

The dissertation is devoted to the problem of bringing-up a child as a subject in K. Ushynskyj's works.

The problem of becoming a child as a subject is represented in pedagogical, psychological, philosophical works and is grounded on such criteria as: acceptance of individuality, uniqueness of a child; harmony of the personal and common to all mankind values; complete refusal of violence above a child and his nature; interpretation and perception of a child as an active and equal in rights subject with his own will power; the realization of the developing strategy that consists in concrete deeds, anxiety about the growth of child personal qualities, development of his potential possibilities and consciousness, perception of his personality with all strong and weak points.

The research has proved that the character, direction and quality of estimation of K. Ushynskyj's pedagogical inheritance mainly depended on the state of society, political system and all difficult internal relations in it. The work deals with the analysis of socio-political, cultural and educational conditions of the formation of the pedagogics of partnership as well as the main scientific ideas of the great scientist in the context of this problem. The pedagogue considers a child as a subject of the educational process - an active and responsible personality with strong character and awareness of his own role in society. His scientific position defines that knowledge shouldn't become the aim of the educational process, a child needs to be taught knowledge as an instrument to cope with any situation.