Полікультурна освіта учнів середньої загальноосвітньої школи у Великій Британії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

ПОЛІКУЛЬТУРНА ОСВІТА УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Глухівському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Лавриченко Наталія Миколаївна, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник, лабораторія порівняльної педагогіки, завідувач лабораторії, м. Київ.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Пуховська Людмила Прокопівна, Університет менеджменту освіти АПН України, кафедра філософії освіти, професор кафедри, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Голік Людмила Олексіївна, Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра іноземних мов юридичного факультету, завідувач кафедри.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка за адресою (10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий „18” вересня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.А. Сейко

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. За умов сучасних глобалізаційних та інтеграційних процесів проблема збереження й розвитку так званих „малих культур” постає як особливо актуальна і нагальна. З огляду на це, вчені, політики, державні діячі у країнах Європейського Союзу докладають зусиль, що спрямовані на досягнення діалогу й взаємопорозуміння між представниками різних культур і етносів у європейській спільноті. Турбота про збереження самобутності культур та їхнього розмаїття в країнах ЄС ґрунтується на визнанні культурного плюралізму як потужного чинника соціального поступу.

Україна, як і більшість європейських країн, має багатонаціональний склад населення. І, зважаючи на сучасну внутрішньополітичну ситуацію в нашій державі та її євроінтеграційні перспективи, постає необхідність готувати українську молодь до життя в суспільстві, заснованому на культурному плюралізмі, гуманістичних і демократичних цінностях.

У зв'язку з цим одним з актуальних завдань вітчизняної педагогіки є обґрунтування теоретичних засад полікультурної освіти школярів та їх реалізація у практичному навчально-виховному процесі. У цьому контексті набуває актуальності відповідний зарубіжний педагогічний досвід. Значний внесок у дослідження теорії й практики зарубіжної педагогіки зробили такі вітчизняні науковці, як Н. В. Абашкіна, Н. М. Авшенюк, Г. М. Алексевич, В. М. Базуріна, О. В. Волошина, О. А. Заболотна, Ю. В. Кищенко, Н. М. Лавриченко, О. І. Локшина, О. О. Любар, О. В. Овчарук, О. О. Першукова, Л. П. Пуховська, А. А. Сбруєва, С. М. Старовойт, М. І. Тадеєва, Н. П. Яцишин та ін.

Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. вітчизняні вчені значно активізували наукові пошуки в галузі полікультурної освіти. Окремим аспектам цієї проблеми присвятили свої дослідження Р. І. Антонюк, В. С. Болгаріна, Л. О. Голік, І. П. Ґудзик, В. М. Жуковський, Т. В. Клинченко, О. С. Ковальчук, В. Д. Ковтун, М. Ю. Красовицький, Т. В. Левченко, І. Ф. Лощенова, І. Ф. Прокопенко, Л. П. Пуховська, А. К. Солодка, Г. Г. Філіпчук, Н. В. Якса та ін.

Однак, на сьогодні в Україні немає довершеної концепції полікультурної освіти учнівської молоді, тоді ж як у багатьох зарубіжних країнах, зокрема європейських, цьому приділяють значну увагу. У той же час проблеми національного єднання, досягнення суспільної злагоди і порозуміння є для нас так само актуальними і нагальними. І це за умов, коли вітчизняна школа опинилася, по суті, на перехресті двох головних векторів її розбудови - національного та євроінтеграційного - і постала перед низкою супровідних суперечностей, найголовнішими з яких є:

суперечність між багатокультурним і багатоконфесійним характером українського суспільства та неготовністю школи в усій повноті й динаміці відображати і підтримувати це багатоманіття;

суперечність між задекларованим у державних освітніх документах прагненням забезпечувати рівні права і можливості представникам усіх культур і національних меншин на отримання якісної та адаптованої до їхніх потреб шкільної освіти і браком дійових соціально-педагогічних інструментів розв'язання цих завдань - матеріально-технічних, організаційних, кадрових;

суперечність між необхідністю інтегрувати вітчизняну школу в європейський освітній простір і непідготовленістю більшості вітчизняних учителів до фахової діяльності в полікультурному освітньому середовищі.

Прагнучи знайти відповіді на ці та інші питання, пов'язані з полікультурною освітою школярів, ми приступили до вивчення та аналізу теоретичних і практичних здобутків західноєвропейських, зокрема британських, фахівців у цій царині.

Велика Британія як одна з високо розвинутих західноєвропейських країн зазнала значного впливу міграційних процесів та спричинених ними соціально-культурних зрушень, унаслідок чого набула особливої актуальності і гостроти проблема взаємної адаптації та порозуміння представників багатьох культур, рас, націй, етносів, що мешкають на її території. Вагомість і значущість цього питання засвідчує існування в цій країні низки наукових інституцій - асоціацій, дослідницьких центрів, які опікуються проблемами полікультурної освіти молоді.

Необхідність налагодження міжкультурної комунікації спонукала британських педагогів шукати власні відповіді на виклики позначеного інтеграційними і глобалізацій ними процесами суспільства. Їхні напрацювання в царині полікультурної освіти школярів мають безперечну теоретичну і практичну цінність для українських освітян, які дедалі більшою мірою поділяють відповідальність за збереження єдності і соборності нашої багатонаціональної держави. Саме цими міркуваннями зумовлений вибір теми нашого дисертаційного дослідження: „Полікультурна освіта учнів середньої загальноосвітньої школи у Великій Британії”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки АПН України „Тенденції розвитку змісту загальної освіти в зарубіжній школі” (державний обліковий № 02020000055; державний реєстраційний № 0198U007853). Тему затверджено на засіданні вченої ради Глухівського педагогічного університету (протокол № 7 від 04.03.2004 р.) і зареєстровано радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 15.06. 2004 р.). педагогічний полікультурний освіта школяр

Мета дослідження - вивчити й узагальнити педагогічний досвід, нагромаджений науковцями і вчителями-практиками Великої Британії у галузі полікультурної освіти школярів, обґрунтувати доцільність застосування елементів цього досвіду у вітчизняній школі.

Завдання дослідження:

1. Визначити світові та європейські тенденції розвитку полікультурної освіти молоді шкільного віку.

2. Розкрити соціальні й педагогічні особливості розвитку полікультурної освіти учнів у школах Великої Британії.

3. Проаналізувати зміст полікультурної освіти як складової Національного курікулуму Великої Британії.

4. Виділити форми і методи полікультурної освіти учнів у школах Великої Британії.

5. Обґрунтувати доцільність застосування елементів британського досвіду полікультурної освіти школярів у сучасній розбудові вітчизняної школи.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у середніх загальноосвітніх школах Великої Британії.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи полікультурної освіти учнів середніх загальноосвітніх шкіл у Великій Британії.

Концептуальні ідеї дослідження.

Полікультурну освіту шкільної молоді у Великій Британії доцільно розглядати в контексті світових і європейських тенденцій її становлення і поступу. Це дає змогу дослідити це явище як таке, що підлягає загальним об'єктивним закономірностям розвитку і водночас позначене специфічними рисами, набутими внаслідок сукупного впливу політичних, економічних, соціальних, демографічних процесів у вимірі британського суспільства. У ході дослідження полікультурної освіти як складової навчально-виховного процесу в британських школах і зіставлення її з українськими аналогами важливо враховувати, з одного боку, традиційно децентралізований характер шкільної освіти у Сполученому Королівстві, а з іншого - ті трансформації, яких ця освіта зазнає за умов формування єдиного європейського освітнього простору.

Методологічною основою дослідження є: педагогічно інтерпретовані гуманістичні ідеї щодо налагодження кроскультурного діалогу як засобу взаєморозуміння між людьми різних культур, етносів, народів та визнання всезагальної значущості педагогічного досвіду кожної нації і кожного народу; філософські й психологічні положення про співвідношення національних і загальнолюдських цінностей; філософські ідеї постмодернізму, у світлі яких усі елементи культурного простору визнаються абсолютно самоцінними і рівнозначними.

Теоретичну основу дисертації становлять:

теоретичні ідеї культурної та психологічної антропології (Д. Антонович, Р. Бенедикт, Л. Виготський, К. Камілері, К. Леві-Строс, Б. Малиновський, Дж. Мід, М. Мід, Е. Тайлор, М. Херсковіц); концепція „психології народів” М. Лацаруса і Х. Штейнталя; теорії рівноцінного циклічного розвитку та взаємодії культур О. Шпенглера і А. Тойнбі; теорії міжкультурної комунікації та діалогу культур (Е. Холл, Р. Олівер, П. Донець, С. Тер-Мінасова, В. Фурманова, М. Бахтін, В. Біблер); теоретичні положення загальної та порівняльної педагогіки (Н. Абашкіна, І. Бех, Б. Вульфсон, Б. Гершунський, О. Джуринський, М. Красовицький, В. Кремень, Н. Лавриченко, О. Локшина, З. Малькова, О. Овчарук, Л .Пуховська, А. Сбруєва, О. Сухомлинська); теорії впливу глобалізаційних та інтеграційних чинників на розвиток сучасного суспільства (Р. Антонюк, Б. Вульфсон, Дж. Бруннер, Р. Робертсон); педагогічні теорії розвитку освіти в багатокультурних суспільствах (Дж. Бенкс, П. Горскі, Г. Дмітрієв, М. Тайчинов, В. Кукушкин, Г. Філіпчук).

Методи дослідження. Специфіка предмета дослідження визначила переважне застосування теоретичних методів наукового пошуку: вивчення та аналіз зарубіжних і вітчизняних першоджерел з наступною систематизацією і синтезом отриманої наукової інформації з теми дослідження; узагальнення й осмислення існуючих наукових підходів до полікультурної освіти молоді у Великій Британії та у світі загалом - для визначення понятійного апарату дослідження, формулювання теоретичних положень і висновків; індуктивний і дедуктивний методи, завдяки яким були виявлені як загальні тенденції розвитку полікультурної освіти школярів у світі та в Європі, так і особливості її здійснення у британських загальноосвітніх закладах; порівняльно-історичний аналіз застосовувався для встановлення культурно-генетичної спорідненості досліджуваних явищ у шкільній освіті провідних країн світу, Великої Британії у їх числі; порівняльно-педагогічний метод - у ході порівняння педагогічних явищ і фактів, пов'язаних із полікультурною освітою у шкільній освіті низки країн (Австралія, Велика Британія, Канада, Китай, Німеччина, Угорщина, Україна, Японія та ін.). Використовувались також і емпіричні методи, зокрема такі, як добір та нагромадження інформації з теми дослідження; бесіди з учителями та учнями українських шкіл; інтерактивне спілкування з англійськими колегами в мережі Інтернет.

Джерельну базу дослідження становлять монографії і наукові публікації англійських та інших зарубіжних авторів (Дж. Бенкс, К. Грант, Р. Грінтер, Г. Есінгер, К. Камілері, В. Кимлічка, М. Ляйсестер, А. Перотті, М. Рей, П. Фігуероа та інші); офіційні документи міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, Європейського Союзу) щодо полікультурної освіти школярів, професійної підготовки і діяльності вчителя в умовах полікультурного освітнього простору; законодавчі акти в галузі шкільної освіти Великої Британії, документи Міністерства освіти і кваліфікацій Англії, доповіді державних освітніх установ Англії та Уельсу про стан, тенденції і перспективи розвитку шкільної і педагогічної освіти; матеріали Європейської мережі інформації і документації в галузі освіти - EURYDICE (http://www.eurуdice/org/); матеріали міжнародної енциклопедії Britannica, міжнародної педагогічної енциклопедії (International Encyclopedia of Education), міжнародних Інтернет енциклопедій (Wikipedia, Gale Encyclopedia of Childhood and Adolescence), аналітичні матеріали науково-педагогічних центрів та університетських дослідних лабораторій, зокрема педагогічної школи при університеті Сандерленда (School of Education and Lifelong Learning University of Sunderland), Інституту освіти Лондонського університету (Institute of Education, University of London), Англійського університету ім.Раскіна (Anglia Ruskin University), Лутонського університету (University of Luton); матеріали міжнародних конференцій, семінарів та симпозіумів у галузі освіти (Женева, 1992; Тімішоара, 1994; Афіни, 2003), наукові публікації в зарубіжних часописах (Prospects, DISKUS, Multicultural Teaching, British Journal of Educational Studies, Comparative Education Review, Social Compass, Journal of In-Service Education, European Journal of Intercultural Studies, Forced Migration Review); наукові праці (монографії, дисертації, статті) українських і російських науковців; матеріали наукових конференцій, присвячених проблемам розвитку полікультурної освіти; українська та російська педагогічна періодика, вітчизняні та зарубіжні статистичні та реферативні збірники, словники, довідники, енциклопедичні видання; Конституція України, Закони України й офіційні підзаконні акти в галузі освіти; інформаційні ресурси мережі Інтернет.

Наукова новизна і теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що: уперше в українській педагогічній науці здійснено комплексне дослідження полікультурної освіти учнів у середніх загальноосвітніх школах Великої Британії у єдності цілей, завдань, принципів, змісту, організаційних форм і методичних засад її реалізації. Обґрунтовано рекомендації щодо застосування елементів британського педагогічного досвіду у розбудові полікультурної освіти у вітчизняній школі; конкретизовано зміст базових понять і термінів, якими послуговуються британські, а також європейські педагогічні фахівці в галузі полікультурної освіти - інтеркультурна, полікультурна, кроскультурна освіта, соціальне включення, домінуюча культура, культура національних меншин, монокультура, культурна ідентичність, полікультурна компетентність та ін.; набули подальшого розвитку теоретичні знання щодо реформ та інновацій, які мали місце у британській шкільній освіті кінця ХХ - початку ХХІ століття, а також методологічні засади підготовки вчителів до фахової діяльності в полікультурному освітньому просторі.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в ході навчальної, виховної, соціалізаційної роботи з учнями в українських школах, у налагодженні партнерської взаємодії з різними інституціями й організаціями, зацікавленими в полікультурній освіті школярів, у реалізації інноваційних програм і проектів відповідного змісту. Дослідження дає багатий матеріал для вдосконалення і розширення полікультурної складової шкільних програм з урахуванням британського досвіду, а також загальноєвропейських вимог і стандартів. Результати дослідження можуть бути використані для розробки спецкурсів і спецсемінарів з полікультурної освіти майбутніх учителів середньої школи. Джерельна база дисертації і тематичний словник термінів будуть корисними дослідникам, які займаються науково-пошуковою діяльністю в галузі теорії та історії педагогіки, філософії освіти, порівняльної педагогіки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри іноземних мов та кафедри педагогіки Глухівського державного педагогічного університету, висвітлювались на всеукраїнських науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі” (Київ, 2003 р.), „Теоретико-методологічні засади професійної підготовки вчителя-словесника” (Глухів, 2005 р.), на міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2008 р.), на звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України (Київ, 2005, 2006, 2007 рр.), на звітних науково-практичних конференціях викладачів Глухівського державного педагогічного університету (2004, 2005, 2006, 2007, 2008 рр.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 одноосібних публікаціях автора, з яких 1монографія, 1 стаття у фаховому журналі, 7 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, додатків та списку використаної літератури.

Повний обсяг тексту дисертації - 260 сторінок. Обсяг основного тексту - 204 сторінки. Список використаної літератури містить 306 найменувань, з них - 175 іноземними мовами. Дисертація доповнена 5 додатками на 31 сторінці.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет і завдання дисертаційної роботи, проаналізовано теоретико-методологічні засади й методи дослідження, подано джерельну базу, розкрито наукову новизну, практичну значущість дослідження, відображено апробацію його результатів.

У першому розділі - „Розвиток полікультурної освіти школярів у Великій Британії за умов інтеграційних і глобалізаційних процесів” - охарактеризовано соціальні й педагогічні особливості розвитку полікультурної освіти школярів у середніх навчальних закладах Великої Британії у світлі загальносвітових і європейських тенденцій.

На підставі аналізу провідних міжнародних та європейських документів щодо дотримання прав людини (Статут ООН, Статут ЮНЕСКО, Загальна Декларація прав людини, Європейська культурна конвенція, Міжнародна конвенція протидії дискримінації в освіті, Міжнародна конвенція щодо ліквідації усіх форм расової дискримінації, Рекомендації Ради Європи щодо здійснення політики мультикультурної інтеграції в Європі тощо) у дисертації показано, що на сучасному етапі розвитку інтеграційних процесів у Європі і світі питання взаємодії, взаєморозуміння та взаємоповаги народів перебувають в центрі уваги багатьох впливових міжнародних організацій, зокрема таких, як ООН, ЮНЕСКО, Рада Європи, Європарламент. Співробітники цих організацій, зокрема педагоги, працюють над утвердженням культурного плюралізму в усіх галузях суспільного життя і діяльності.

Так, експерти ЮНЕСКО вважають плюралізм ядром демократичного суспільства, що уможливлює його динамічний розвиток на засадах гармонічної взаємодії культур і народів, які досягли успіху завдяки діалогу, толерантності, повазі до „іншого”, „інакшого”. Освітнім і культурним закладам, на думку європейських фахівців, належить провідна роль у поширенні та утвердженні ідей культурного плюралізму та діалогу культур.

Як показало дослідження, в найширшому розумінні культурний плюралізм чи полікультуралізм (ці терміни західні вчені нерідко вживають як взаємозамінні, синонімічні) означає співіснування етнокультурних спільнот і відповідних їм культурних традицій на певній території, або у певному геополітичному просторі.

Проблемі культурного плюралізму в діяльності освітніх систем присвятили свої праці такі відомі західні вчені, як Дж. Бенкс, К. Грант, В. Кимлічка, Дж. Лінч, П. Макларен, С. Мей, Дж. Мейл, Б. Парех, М. Рей, Б. Сайзмор, Дж. Сахс, К. Слітер. Загалом же полікультурна освіта, як осібний напрям педагогічної науки, своїм виникненням завдячує, передусім, північноамериканським ученим, які здійснили перші наукові розвідки в цій царині ще у 30-х рр. ХХ ст.

Становлення полікультурної освіти як напряму педагогічної діяльності в західноєвропейських країнах бере початок у 70 - 80-х рр. ХХ ст. Цей період у європейській освітній політиці позначився заміною асиміляційної стратегії соціалізації школярів іншокультурного походження на інтеграційну, тобто залучення дітей-іммігрантів до активної участі в житті школи, громади, суспільства загалом. Це позитивно позначилося і на педагогічному процесі. В європейських школах почали практикувати адаптивні методики навчання, білінгвістичні секції, організацію так званих класів „вирівнювання знань” або „перехідних” класів для дітей-іммігрантів, запроваджувати курси з вивчення мов і культур меншин. Для вчителів, які працювали з дітьми, вихідцями з етнічних меншин, були започатковані спеціальні педагогічні курси.

У 80 - 90-ті рр. ХХ ст. шкільній полікультурній освіті були надані додаткові стимули для розвитку у зв'язку з утвердженням культурного плюралізму як засадничого принципу соціального й культурного життя в європейській спільноті. На захист культурної самобутності учня, його гідності і права бути „іншим” стало шкільне законодавство більшості країн ЄС. Як наслідок, були переглянуті не лише організаційно-педагогічні засади функціонування шкіл, а й зміст навчальних програм щодо їх відповідності до умов і вимог полікультурного суспільства.

Сучасний етап розвитку полікультурної освіти школярів у країнах ЄС пов'язаний із компетентнісним підходом. Європейці розуміють міжкультурну компетентність як здатність особистості діяти ефективно і конструктивно в соціумі, розв'язувати конфлікти, взаємодіяти з іншими людьми або групами людей в особистому, родинному і громадському житті. Школа розглядається в цьому контексті як інституція, якій належить провідна роль у наданні учням сукупності знань, умінь і навичок, звичаєвих норм і правил міжособистісних стосунків, необхідних для життя і діяльності в полікультурному суспільстві.

Європейські тенденції розвитку полікультурної освіти як цілеспрямованої педагогічної діяльності поширюються й на Велику Британію як країну, що вирізняється значним культурним розмаїттям.

Водночас полікультурна освіта школярів у Великій Британії позначена й особливими, самобутніми рисами, з поміж яких варто виокремити існування поряд із загальнонаціональним шотландського й ірландського варіантів освіти. Це зумовлено передусім географічним розташуванням і відносною політичною самостійністю Шотландії й Північної Ірландії у складі Сполученого Королівства. Шотландські педагоги прагнуть якомога більше розширити культурний світогляд дітей та юнацтва, зважаючи на дещо відмежований від світу, острівний і водночас гірський, спосіб їхнього життя. Школярів навчають бути активними і відповідальними громадянами глобального і взаємозалежного світу. А в Ірландії шкільна освіта загалом і полікультурна її складова зокрема традиційно є тісно пов'язаними з релігійною освітою і спрямовані, передусім, на примирення представників ворогуючих конфесій - католиків і протестантів.

Ще однією характерною ознакою полікультурної освіти у Великій Британії є її антирасистський ухил. Антирасизм як педагогічна течія виник у Великобританії у 80-х роках минулого століття і ґрунтується на врахуванні історичних коренів расизму, класових та правових відносин між дискримінованими та панівними групами населення. Педагоги - прихильники цього напряму - вбачають головне завдання в тому, щоб навчити молодих британців розпізнавати явища расизму, розуміти їх витоки і вміти їм протистояти.

Деякий час антирасизм і полікультурність співіснували у Великобританії як близькі за змістом педагогічні концепції, а часом і протиставлялись одна одній. На сучасному етапі британські фахівці дійшли погодженої думки, що найбільш продуктивною є стратегія комплементарності цих двох концепцій і відповідних їм педагогічних практик як шлях до обопільного їх підкріплення.

У другому розділі дисертації - „Реалізація полікультурної освіти учнів у середніх загальноосвітніх школах Великої Британії” - розкрито зміст, форми і методи полікультурної освіти школярів у середніх навчальних закладах Великої Британії, проаналізовано особливості підготовки британських учителів до фахової діяльності за умов полікультурного освітнього простору, здійснено порівняльний аналіз педагогічних підходів до полікультурної освіти школярів в Україні й Великій Британії, обґрунтовано доцільність застосування елементів британського досвіду полікультурної освіти школярів у сучасній розбудові вітчизняної школи.

Дослідження полікультурної освіти учнів у середніх загальноосвітніх школах Великої Британії показало, що на нинішньому етапі освітніх реформ у Великій Британії істотно змінюються ціннісні орієнтири, зміст та організація навчального процесу в закладах шкільної освіти. Нині Національний курікулум (2000) передбачає розширення можливостей учнів у набутті знань щодо передумов культурної різноманітності у Сполученому Королівстві; історії расових, етнічних, культурних та релігійних груп у світі загалом і в Сполученому Королівстві зокрема, а також взаємин як між окремими представниками цих груп, так і на міжгруповому рівні. У новій шкільній програмі визначено також низку важливих у контексті полікультурної освіти цілей, а саме: допомогти учням осмислити, наскільки взаємозалежними в сучасному глобальному світі є люди, країни, регіони, економіка та довкілля, усвідомити наслідки расової та релігійної нетерпимості і дискримінації; навчити учнів критично мислити, протистояти расизму і дискримінації, розуміти й цінувати музику, мистецтво, літературу, ремесла різних народів, оцінювати роль інформаційних технологій у поширенні інформації і заохоченні людей до співпраці з метою отримання нових знань.

У дисертації виокремлено найбільш загальні цілі сучасної британської школи - готувати учнів до дорослого життя і сприяти їхньому духовному, моральному, культурному, розумовому і фізичному розвитку. Ці цілі конкретизовані в таких завданнях шкільної освіти:

- сприяти розвитку ідентичності кожного учня через усвідомлення ним своєї приналежності до полікультурного британського суспільства та прийняття його духовних, моральних, соціальних та культурних цінностей;

- допомагати учням отримати якомога більше знань про інші культури і зрозуміти, як ці знання впливають на розвиток індивідів і суспільства;

- забезпечувати рівні можливості для навчання всім учням і сприяти боротьбі зі стереотипами та дискримінацією.

І хоча в британському курікулумі немає спеціалізованої освітньої галузі чи предмета під назвою „Полікультурна освіта”, ця проблематика більшою або меншою мірою відображена у змісті навчальних програм з усіх без винятку шкільних дисциплін. Цілісність і системність полікультурної освіти учнів забезпечується міждисциплінарним підходом до її реалізації, а також практикуванням спеціальних крос-дисциплінарних блоків знань, які можуть вивчатися одночасно або почергово в контексті кількох шкільних дисциплін.

Засадничими принципами, якими керуються британські педагоги в ході полікультурної роботи з учнями, є принципи рівності можливостей; поваги до культурної ідентичності; єдності навчання, виховання й соціалізації; мотивації; послідовності й наступності; колегіальності; професіоналізму; інтерактивності; партнерства; відкритості; діалогу культур.

У процесі полікультурної освіти учнів британські педагоги використовують комплекс взаємодоповнювальних педагогічних методів, які ми класифікували за чотирма групами на підставі провідної мети педагогічної дії, а саме:

1) навчально-виховні - пояснення, розповідь, переконання, приклад, лекція, дискусія, інтерактивне спілкування (диспути, листування електронною поштою і спілкування в режимі он-лайн з однолітками з різних країн);

2) практично-діяльнісні - вправи, колективна і самостійна робота учнів з підручниками, посібниками, інформаційними ресурсами в мережі Інтернет; театралізації, ігри, робота в парах („Рівний рівному”), колективні та індивідуальні учнівські проекти полікультурного змісту (навчальні, дослідницькі, творчі); соціальне включення - активне залучення учнів-вихідців з етнокультурних меншин і сімей іммігрантів до життя класу, школи, місцевої громади;

3) методи стимулювання і контролю - позитивне підкріплення з боку адміністрації школи і вчителів просоціальних форм поведінки учнів, їхнього прагнення розв'язувати конфлікти без застосування сили, підтримувати комфортний для усіх учнів мікроклімат у полікультурному учнівському колективі; дисциплінарні санкції у випадку порушення учнями етики міжетнічних, міжрасових, гендерних стосунків у класі, школі, в громаді;

4) наочні - перегляд кінофільмів, використання ЗМІ, організація тематичних виставок художніх робіт школярів, фотовиставки, оздоблення шкільних приміщень плакатами, постерами, картами, стіннівками, які відображають багатокультурність як характерну ознаку класного, шкільного колективу, місцевої громади, британського суспільства загалом, а також знайомлять з європейською культурною спадщиною.

Основними організаційними формами, які при цьому застосовуються, є такі:

а) класно-урочна - проведення уроків з урахуванням потреб учнів - вихідців з різних соціокультурних, етнічних та релігійних меншин, а також хлопчиків і дівчаток; використання під час уроків навчальних матеріалів і посібників, які відображають полікультурну сутність британського суспільства;

б) позакласна - культурно-дозвіллєва, організаторська, громадсько-корисна, соціально-комунікативна діяльність: організація екскурсій, свят, днів Європи, тижнів біженця, тижнів полікультурного мистецтва, тижнів знайомства з культурою кочових народів, днів творчості учнів різного етнічного походження;

в) позашкільна - участь у культурних заходах місцевої громади (полікультурні мистецькі фестивалі), участь у діяльності дитячих та юнацьких організацій (Волонтери громадської служби), участь у міжшкільних заходах полікультурного змісту (проекти „Школи-побратими”, „Мистецтво молодих британців”, спортивні змагання, налагодження зв'язків між школами, в яких навчаються в основному учні-британці і школами з великим відсотком учнів, вихідців з різних етнічних спільнот тощо), участь у міжнародних полікультурних проектах (СОКРАТ, КОМЕНІУС, ЛІНГВА, ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ, ГРЮНДТВІГ, Лінгвістична різноманітність та грамотність у глобальній перспективі”, „Мрії та команди”, „Рівний - рівному”, „РАХ” та інших), організація семінарів з обміну педагогічним досвідом між учителями.

Організація процесу полікультурної освіти у школах Великої Британії здійснюється за участю і під керівництвом таких головних інституцій, як Департамент у справах дітей, сім'ї і освіти, Управління кваліфікацій і курікулуму, Шкільна інспекція, Комітет у справах расової рівності і захисту прав людини, Комітет з етнічного моніторингу закладів шкільної освіти, регіональні відділення управління освітою, шкільні адміністрації, персонально директори шкіл. До цієї роботи активно залучають і представників місцевої громади, бізнесу, національних меншин, благодійні фонди, неурядові організації.

Учитель є ключовою особою у проведенні всіх навчально-виховних заходів полікультурного змісту. Дослідження показало, що до цієї роботи британських учителів починають готувати вже з перших років навчання в закладах педагогічної освіти. Цілеспрямована підготовка педагогічного персоналу до роботи з полікультурним учнівським контингентом перебуває в центрі постійної уваги Міністерства освіти, Агенції підготовки вчителів, Національної спілки вчителів. За сприяння й участі цих авторитетних інституцій розроблені національні програми з підготовки й перепідготовки вчителів до фахової діяльності за умов полікультурного освітнього простору (як британського, так і європейського). Вимоги до полікультурної компетентності вчителів обґрунтовані в Національному стандарті кваліфікованого учителя.

Аналіз стану полікультурної освіти учнів в українських школах дає підставу стверджувати, що почасти вона позначена декларативним характером. Так, попри те, що ідеї і принципи полікультурності відображені у чинному українському законодавстві - Конституції України, законах: „Про національні меншини в Україні”, „Про мови в Україні”, „Про свободу совісті та релігійні організації”, „Про освіту”, „Про загальну середню освіту” (1999), „Про позашкільну освіту” (2000); Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”); Концепції національного виховання (1994); „Концепції 12-річної загальної середньої освіти” (2000); „На-ціональній доктрині розвитку освіти” (2002); Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2005) - спостерігається значне відставання у втіленні в життя відповідних освітніх ініціатив.

Подібною є ситуація і з модернізованим курікулумом для вітчизняної школи. З одного боку, в ньому знайшли відображення певні проблеми, пов'язані з полікультурною освітою та вихованням школярів, зокрема такі, як всебічний розвиток особистості на засадах загальнолюдських та національних цінностей; культивування взаємоповаги між націями і народами. А з іншого - ці методологічні настанови поки що не підкріплені послідовною і системною навчально-виховною роботою полікультурного змісту з учнями, принаймні на такому рівні, як це відбувається в британських школах. І саме цими міркуваннями ми керувались, надаючи рекомендації щодо перспективного застосування в Україні британського досвіду полікультурної освіти молоді шкільного віку.

Комплексне вивчення проблеми полікультурної освіти школярів у середніх загальноосвітніх школах Великої Британії дозволило сформулювати такі загальні висновки:

1. Дослідження еволюційного процесу в галузі полікультурної освіти шкільної молоді у світовому та європейському просторі дає підстави твердити, що цей напрям педагогічної діяльності зазнав стрімкого поступу протягом минулого століття. Водночас розвиток полікультурної освіти як цілеспрямованої педагогічної діяльності у тій чи тій країні значною мірою залежить від політичного курсу владних еліт, зокрема від їхньої здатності утверджувати права людини, зміцнювати демократію, дотримуватись загальнолюдських цінностей. Це зумовлює особливості здійснюваної у країні полікультурної освіти школярів.

Однак, попри існуючі розбіжності, спільними для більшості країн світу тенденціями можна вважати зростання відкритості й чутливості шкільної полікультурної освіти до потреб як найближчого, так і найширшого соціального довкілля завдяки інтенсивному трансдержавному і трансконтинетальному обміну інформацією і педагогічним досвідом; а відтак і посилення інтернаціональної узгодженості педагогічних практик у царині полікультурної освіти школярів, зокрема у тому, що стосується надання учням ґрунтовних культурологічних знань і навичок міжкультурної та міжособистісної комунікації, міжкультурного діалогу, а також виховання толерантного ставлення до представників інших рас, етносів і культур. Як наслідок, шкільна полікультурна освіта молоді у більшості розвинених країн світу збагачується загальнолюдськими цінностями і гуманістичним змістом. Це цілком стосується і країн Європейського Союзу.

2. Світові, європейські тенденції розвитку полікультурної освіти школярів поширюються й на Велику Британію, хоча цьому педагогічному явищу у британському його втіленні притаманні й певні особливості. Вони зумовлені, передусім, наявністю у країні чотирьох головних етнічних спільнот - англійців, шотландців, ірландців та валлійців, які проживають у чотирьох історично відокремлених частинах Британських островів, та великої кількості етнічних меншин, які утворилися внаслідок інтенсивної імміграції до Сполученого Королівства у 40-х та 50-х роках ХХ століття вихідців з усіх регіонів колишньої Британської імперії, а пізніше - з інших країн Азії, Африки, Америки та Європи. Це спричинило виняткову, порівняно з іншими європейськими країнами, культурну багатоманітність британського суспільства.

Ці обставини спонукають британський уряд здійснювати загальнодержавну полікультурну політику в галузі шкільної освіти і поширювати її на всі регіони Сполученого Королівства. Історично так склалося, що в Англії й Уельсі ця політика є майже ідентичною, а в Шотландії й Північній Ірландії вона набула деякої самобутності. Іншою суттєвою ознакою полікультурної освіти у Великій Британії є існування двох фундаментальних підходів до її здійснення: полікультурного й антирасистського. На сучасному етапі ці підходи рідко зустрічаються в чистому вигляді, а найчастіше комбінуються й поєднуються.

3. Зміст полікультурної освіти у Великій Британії реалізується засобами усіх навчальних дисциплін Національного курікулуму, як гуманітарних, так і природничо-математичних. Традиційно важливу роль у полікультурному вихованні учнів належить „Релігії” як шкільній дисципліні, що вивчається на всіх ключових етапах британської шкільної освіти. Останнім часом дедалі вагомішим стає внесок у цю справу „ІКТ” - інформаційно-комунікаційної технології як новітньої самостійної дисципліни Національного курікулуму.

Полікультурна освіта в школах Великобританії здійснюється також і за допомогою цілеспрямованого розвитку міждисциплінарних зв'язків у навчальному процесі, а також так званих кросдисциплінарних рубрик і тем, які дають змогу вчителям на уроках з різних шкільних предметів обговорювати з учнями низку актуальних для полікультурної освіти проблем.

4. Визначені Національним курікулумом цілі полікультурної освіти учнів британські педагоги прагнуть реалізувати на основі засадничих педагогічних принципів: рівності можливостей; поваги до культурної ідентичності; єдності навчання, виховання і соціалізації; мотивації; послідовності і наступності; колегіальності; професіоналізму; інтерактивності; партнерства; відкритості; діалогу культур, а також шляхом застосування комплексу взаємодоповнювальних педагогічних методів (навчально-виховних, практично-діяльнісних, стимулювання і контролю, наочних) і форм (класно-урочної, позакласної і позашкільної).

5. Вивчення української законодавчої бази та соціально-педагогічних й історичних передумов упровадження полікультурної освіти в українських школах засвідчило, що в Україні також приділяється значна увага багатокультурності як принципу державної політики загалом і освітньої, зокрема. Чинна законодавча база та шкільні навчальні програми не суперечать провідним ідеям полікультурності. Проте аналіз навчальних програм з гуманітарних дисциплін (українська мова, українська література, зарубіжна література, суспільствознавство) та деяких навчальних посібників з українознавства виявив виразне акцентування цінностей саме титульної нації - українського народу. Тоді ж як культури інших великих і малих груп населення висвітлені досить слабко. Більш широкого висвітлення потребує також і європейська культурна спадщина.

Порівняльний аналіз діяльності сучасних британських та українських шкіл засвідчив, що вітчизняна практика полікультурної освіти школярів поступається британському аналогу у цілеспрямованості і системності, методичному і матеріально-технічному забезпеченні, гнучкості і конструктивності. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне надати рекомендації щодо перспективного вдосконалення полікультурної освіти учнів вітчизняних шкіл з урахуванням відповідного зарубіжного досвіду:

у ході модернізації шкільних навчальних програм поставити за мету, щоб у їхньому змісті поряд з культурою титульного етносу - українців - якомога ширше були відображені й культури інших народів нашої країни, а також європейська і світова культурна спадщина;

посилити навчально-виховний потенціал та міждисциплінарні зв'язки у таких стратегічно важливих для полікультурної освіти школярів предметних галузях, як громадянознавство, мистецька освіта, історія, географія, іноземні мови, зарубіжна література, інформатика;

запроваджувати і реалізовувати шкільні навчальні курси релігієзнавчого змісту з урахуванням поліконфесійного характеру нашого суспільства, а також головних завдань і цілей полікультурної освіти - сприяти досягненню ваємопорозуміння і толерантності у суспільстві, утвердженню цінностей культурного плюралізму та діалогу культур;

урізноманітнити палітру іноземних мов, які вивчаються у вітчизняних школах як обов'язкові шкільні дисципліни, а також мов національних меншин як елективних і факультативних шкільних дисциплін;

у школах, розташованих у місцях компактного проживання етнокультурних меншин, ширше застосовувати білінгвізм у викладанні інваріантного змісту шкільних програм;

переглянути програми з таких шкільних дисциплін, як математика, фізика, хімія, біологія, фізичне виховання на предмет встановлення як прямих, так і опосередкованих зв'язків їхнього змісту з полікультурною освітою школярів;

розробити „наскрізні” теми і рубрики, які стосуються полікультурної освіти школярів, і мають реалізовуватись множиною шкільних предметів на засадах системності і систематичності;

активно розвивати соціальне партнерство школи із усіма зацікавленими організаціями, спілками й особами, здатними посприяти полікультурній освіті школярів - батьками дітей, місцевими громадами, молодіжними організаціями, професійними спілками й асоціаціями, діячами мистецтва й культури, професійними й аматорськими художніми колективами, представниками бізнесу, регіональними владними структурами тощо;

у ході класної та позакласної полікультурної роботи зі школярами застосовувати комплекс навчальних, виховних, соціалізаційних методів, ширше залучати учнів до участі в європейських та міжнародних учнівських проектах, активніше використовувати ІКТ;

увести полікультурний компонент у зміст загальнотеоретичної підготовки майбутніх учителів, цілеспрямовано готувати і вмотивовувати студентів педагогічних навчальних закладів до роботи у школах з полікультурним контингентом учнів, здійснювати підготовку педагогічних фахівців, здатних викладати предмет їхньої спеціалізації кількома мовами.

Виконана робота не вичерпує усіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого дослідження потребують педагогічні засади полікультурної освіти в Шотландії та Північній Ірландії. Логічним продовженням дослідження питань полікультурної освіти молоді у Великій Британії може бути вивчення особливостей цього виду педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах цієї країни.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях автора

1. Мілютіна О. К. Зміст та покликання полікультурної освіти молоді / О. К. Мілютіна // Теоретико-методичні проблеми виховання молоді : зб. наук. праць. - Київ-Житомир : Волинь, 2003. - Кн. 1. - С. 144-148.

2. Мілютіна О. К. Полікультурна освіта як засіб соціалізації школярів країн Західної Європи в умовах глобалізаційних процесів / О. К. Мілютіна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - Тернопіль : ТНПУ, 2005. - № 1. - С. 153-156.

3. Мілютіна О. К. Філософські витоки полікультурної освіти молоді у європейських країнах / О. К. Мілютіна // Оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання в закладах освіти. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету : зб. наук. праць. - Рівне : РДГУ, 2005. - Вип. 30. - С. 42-46.

4. Мілютіна О. К. Підготовка вчителя до роботи у полікультурному освітньому просторі Великої Британії / О. К. Мілютіна // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. - Глухів : ГДПУ, 2005. - Вип. 6. - С. 174-178.

5. Мілютіна О. К. Концептуальні і практичні підходи до полікультурної освіти школярів у Великій Британії / О. К. Мілютіна // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання : зб. наук. праць. - К. : НПУ, 2006. - Вип. 5. - С. 177-186.

6. Мілютіна О. К. Особливості роботи британських вчителів з полікультурним контингентом учнів середніх загальноосвітніх закладів / О. К. Мілютіна // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. - Глухів : ГДПУ, 2006. - Вип. 8. - С. 160-163.

7. Мілютіна О. К. Релігієзнавчі навчальні курси як засіб полікультурної освіти школярів у Великій Британії / О. К. Мілютіна // Зміст і технології шкільної освіти : матеріали звітної наук. конф. Інституту педагогіки АПН України. - К. : Педагогічна думка, 2006. - С. 41-43.

8. Мілютіна О. К. Полікультурна освіта молоді в Україні: державна політика і педагогічна стратегія / О. К. Мілютіна // Рідна школа. - 2007. - № 7-8. - С. 8-12.

9. Мілютіна О. К. Полікультурна освіта школярів у Великій Британії: національний курікулум / О. К. Мілютіна // Анотовані результати НДР Інституту педагогіки АПН України за 2006 рік. - К. : Педагогічна думка, 2007. - С. 40-41.

10. Мілютіна О. К. Від іншомовної компетентності до полікультурної обізнаності (британський досвід навчання учнів іноземних мов) / О. К. Мілютіна // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання : зб. наук. праць. - К. : НПУ, 2008. - Вип. 7. - С. 76-84.

11. Мілютіна О. К. Полікультурна освіта школярів у Великій Британії : [монографія] / Ольга Костянтинівна Мілютіна. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - 192 с.

Анотації

Мілютіна О.К. Полікультурна освіта учнів середньої загальноосвітньої школи у Великій Британії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки. - Житомир, 2008.

У дисертації в порівняльно-педагогічному аспекті досліджено проблеми полікультурної освіти шкільної молоді у Великій Британії. Шляхи становлення і соціально-педагогічні особливості розвитку цього напряму педагогічної діяльності у Сполученому Королівстві проаналізовано в контексті світових та європейських тенденцій.

Педагогічно керований процес полікультурної освіти школярів у середніх загальноосвітніх закладах Великої Британії досліджено у єдності його цілей, принципів, змісту, форм і методів реалізації. Здійснено порівняльний аналіз педагогічних підходів до полікультурної освіти молоді в Україні та Великій Британії. Подані рекомендації щодо використання позитивного досвіду британських педагогів у напрямі вдосконалення полі культурної освіти учнівської молоді в українських школах.

Милютина О.К. Поликультурное образование учащихся средней общеобразовательной школы в Великобритании. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. - Житомир, 2008.

В диссертации исследованы в сравнительно-педагогическом аспекте проблемы поликультурного образования учащейся молодежи в Великобритании. Пути становления и социально-педагогические особенности развития этого направления педагогической деятельности в Объединенном Королевстве проанализированы в контексте мировых и европейских тенденций. Британский педагогический опыт в сфере поликультурного образования школьников проанализирован с точки зрения его особенностей, практической полезности и возможности его применения в условиях отечественной системы образования.

В первой главе диссертации выявлены особенности становления и развития поликультурного образования учащихся в средних общеобразовательных школах Великобритании в мировом и европейском контексте. На основе анализа международных и европейских документов сделаны выводы, что поликультурное образование молодежи - это путь к воспитанию взаимоуважения, терпимости и сотрудничества разных народов, а значит и к разрешению многих межэтнических конфликтов мирным способом.

Ретроспективный анализ системы поликультурного образования школьников в странах Европы, Азии, Америки и в Австралии обнаружил сходство причин возникновения и общие тенденции становления этого вида педагогической деятельности. В то же время анализ педагогической, психологической и философской литературы показал, что в современном мире существуют разные подходы к практической реализации поликультурного образования молодежи. Эти различия обусловлены прежде всего социальными, политическими и экономическими условиями той или иной страны.

В исследовании доведено, что теория и практика поликультурного образования в Великобритании соответствуют общеевропейским и мировым тенденциям, хотя обладает и определенными особенностями.

Во второй главе диссертации проанализированы цели, принципы, содержание, формы и методы поликультурной работы в британских школах. Сделаны акценты на том, что на современном этапе реформирования системы школьного образования в Великобритании существенно меняются ценностные ориентиры, содержание и принципы организации учебно-воспитательного процесса. Модернизированный Национальный курикулум предоставляет учащимся больше возможностей получать знания в таких областях, как происхождение культурного разнообразия в Объединенном королевстве, история межрасовых, межэтнических, межкультурных отношений в стране, общие и специфических характеристики разных культур и народов. Проанализированы основные пути реализации поликультурной составляющей школьного образования: введение поликультурной проблематики в содержание всех школьных предметов, использование учебных материалов и пособий, отражающих культурное разнообразие ученического коллектива, учет культурных особенностей школьников в разработке школьной учебно-воспитательной стратегии, подготовка учителей к работе с поликультурным контингентом учеников. Осуществлен сравнительный анализ педагогических подходов к поликультурному образованию в Украине и Великобритании. Поданы рекомендии по использованию положительного опыта британских педагогов в направлении совершенствования поликультурного образования учащейся молодежи в украинских школах.

Milutina O.K. Multicultural Education of Secondary Comprehensive School Pupils in Great Britain. - Manuscript.

Scientific thesis for a Candidate degree in speciality 13.00.01. - “General Pedagogics and History of Pedagogics”. - Zhytomir, 2008.

The problem of multicultural education of secondary comprehensive school pupils in Great Britain are studied in the thesis on the comparative and pedagogical grounds. The author analyzes the ways of development and social and pedagogic peculiarities of multicultural education in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland in the context of world and European tendentions.

...