Формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, професор ОМЕЛЬЯНЕНКО Світлана Віталіївна, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри початкової освіти та соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор КУЗЬМІНСЬКИЙ Анатолій Іванович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, ректор;

кандидат педагогічних наук, ВИШКІВСЬКА Ванда Болеславівна, Національний педагогічний університет імені М.Драгоманова, в.о. доцента кафедри теорії та історії педагогіки.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розісланий “17” жовтня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.М.Олексюкї

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні умови суспільного розвитку України потребують модернізації вищої освіти взагалі й педагогічної зокрема. Нині постає нагальна потреба переходу вищої школи на нову концепцію підготовки фахівців, удосконалення її якості, підвищення рівня професіоналізму, компетентності, інтелектуальної культури вчителя. На необхідність перебудови й оновлення навчального процесу вищої школи вказують Закон України “Про вищу освіту” та “Національна доктрина розвитку освіти”. Серед основних завдань цих важливих документів - спрямування вищої освіти на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної і практичної підготовки фахівців. Актуальність цих завдань особливо зростає в контексті приєднання України до європейського освітнього простору, що надасть випускникам ВНЗ нових можливостей у питаннях працевлаштування, підвищення їх конкурентоспроможності на європейському ринку праці.

Зміни у суспільстві вимагають від вищих навчальних закладів створення нових умов для підготовки сучасного фахівця, який водночас повинен мати фундаментальні знання, розвинені творчі здібності, здатність до самоосвіти.

Перебудова навчального процесу вищої педагогічної школи зорієнтована на професійну діяльність випускників в умовах оновленої загальноосвітньої школи - школи творчого пошуку. Цей процес вимагає попередньої розробки і впровадження ефективних технологій організації навчально-виховного процесу. Постає проблема вдосконалення підготовки студентів до самостійної дослідницько-творчої діяльності, формування в них дослідницьких умінь.

Технології навчання, що використовуються у вищій педагогічній школі, не завжди достатньо стимулюють самостійну дослідницько-творчу діяльність студентів і навіть нівелюють їх інтелектуальну активність. Можливість вирішення окреслених завдань вбачаємо у створенні системи навчання, яка б активізувала процес формування дослідницьких умінь студентів і спонукала їх до творчої наукової діяльності.

Проблемам вдосконалення навчального процесу вищої педагогічної школи присвячені роботи А. Алексюка, А. Богуш, С. Гончаренка, І. Зязюна, Л. Коваль, В. Козакова, Д. Ніколенка, М. Шкіля, М. Ярмаченка та ін. Напрями навчально-дослідницької діяльності студентів вивчали Н. Амеліна, В. Борисова, М. Князян, В. Літовенко, В. Намазов, Є. Спіцин, П. Часакбай та ін.

Формування дослідницьких умінь студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі вивчення педагогіки досліджували С.Арсьонова, І. Каташинська, Н. Яковлева; розвиток дослідницько-педагогічних умінь студентів педагогічних ВНЗ аналізували - Г. Ковальчук, Т. Мишковська; формування пошуково-дослідницьких умінь майбутніх інженерів-педагогів - В. Кулешова; формування дослідницьких умінь студентів в ході лабораторного практикуму з фізики - В. Комков, хімії - Є. Барчук, у процесі вивчення біології - С. Балашова, в ході професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання - О. Рогозіна.

Здійснений нами аналіз досвіду формування дослідницьких умінь студентів вищих навчальних закладів свідчить про широкі можливості реалізації такого завдання у процесі вивчення педагогічних дисциплін та предметів природничого циклу. Водночас констатуємо, що формування дослідницьких умінь як бази для розвитку творчо-наукової діяльності в умовах підготовки майбутніх учителів географії у процесі вивчення спеціальних дисциплін не була темою окремого дослідження.

Недостатня наукова розробленість проблеми, її актуальність і практична значущість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах науково-дослідної теми кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Шляхи удосконалення навчально-виховного процесу в початковій та вищій педагогічній школі” (протокол засідання вченої ради КДПУ ім. В. Винниченка від 21 вересня 2000 р. № 2). У межах цієї теми автором досліджувалась проблема формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географічних спеціальностей у процесі професійної підготовки.

Тему дисертації затверджено вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол від 5 травня 2001 р. №5) і узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол від 25 листопада 2003 р. № 9).

Мета дослідження полягає у розробці технології, виявленні й експериментальній перевірці дидактичних умов ефективного формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки.

Відповідно до мети були визначені такі завдання дослідження:

- проаналізувати стан дослідження проблеми формування дослідницьких умінь у студентів географічних спеціальностей в педагогічній теорії та практиці;

- уточнити поняття “дослідницькі уміння” і класифікацію дослідницьких умінь відповідно до особливостей професійної підготовки майбутнього учителя географії;

- розробити технологію, виявити й експериментально перевірити дидактичні умови ефективного формування дослідницьких умінь студентів географічних спеціальностей у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін;

- розглянути можливості навчальної польової практики, яка є обов'язковою складовою професійної підготовки студентів-географів, у плані формування дослідницьких умінь;

- визначити критерії й рівні сформованості дослідницьких умінь студентів географічних спеціальностей.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів географії.

Предмет дослідження - формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки.

Гіпотеза дослідження: ефективне формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки можливе при дотриманні технології їх формування і за таких дидактичних умов:

- наявності у студентів чіткого розуміння суті дослідницьких умінь та їх значення для процесу навчання й подальшої професійної і наукової діяльності;

- паралельного засвоєння базових знань та на основі поєднання форм і методів аудиторної і позааудиторної роботи, які відповідають змісту географічної освіти, зокрема під час проведення навчальної польової практики студентів;

- орієнтації на особистість кожного студента, з урахуванням індивідуального рівня його базової підготовки з відповідних навчальних дисциплін, отже навчально-виховний процес буде спиратися на розмаїття форм навчальної діяльності, поєднання завдань різного ступеня складності, побудованих за принципом альтернативних та варіативних рішень;

- наявності систематичного кваліфікованого науково-методичного керівництва з боку викладача та продуманої системи контролю за індивідуальною роботою кожного студента і колективною роботою в групі.

Для вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури з метою визначення стану розробленості проблеми дослідження; аналіз досвіду роботи викладачів вищих навчальних закладів з метою вивчення і порівняння різних поглядів на обрану проблему; синтез, систематизація, порівняння і узагальнення з метою уточнення базових понять дослідження;

- емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, тестування самооцінка, бесіди зі студентами для визначення існуючого рівня сформованості у них дослідницьких умінь; педагогічний експеримент для перевірки дидактичних умов формування дослідницьких умінь майбутніх учителів-географів; кількісний і якісний аналіз результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

- розроблено технологію, виявлено і експериментально перевірено дидактичні умови ефективного формування дослідницьких умінь студентів географічних спеціальностей у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін;

- розглянуто можливості навчальної польової практики, яка є обов'язковою складовою професійної підготовки студентів-географів, у плані формування дослідницьких умінь;

- визначено критерії рівнів сформованості дослідницьких умінь у студентів географічних спеціальностей;

- уточнено поняття “дослідницькі уміння” і класифікацію дослідницьких умінь відповідно до особливостей професійної підготовки майбутнього учителя географії (в самостійну групу виділено картографічні дослідницькі уміння з огляду на те, що картографічний метод дослідження є одним із найважливіших в арсеналі дослідницького апарату географії);

- удосконалено форми, прийоми, методи реалізації формування дослідницьких умінь майбутніх фахівців-географів у процесі професійної підготовки (використання творчих індивідуальних завдань на монографічне дослідження суспільно- або економіко географічних явищ і процесів).

Дістали подальшого розвитку:

- визначення змісту підготовки майбутніх учителів географічних спеціальностей у контексті сучасних суспільно-економічних умов;

- способи вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів-географів у процесі формування дослідницьких умінь.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження використано у підготовці навчально-методичних комплексів з дисциплін “Географія населення” та “Техніко-економічні основи промислового виробництва, сільського господарства і транспорту” (уточнено й доповнено зміст лекційних курсів, підготовлено дидактичні матеріали для проведення лабораторно-практичних занять, які забезпечують формування дослідницьких умінь студентів, розроблено варіанти багаторівневих діагностуючих контрольних робіт та рекомендацій щодо самостійної підготовки студентів). Вони можуть бути використані у подальших дослідженнях проблеми професійної підготовки студентів географічних спеціальностей, у розробці методичних рекомендацій, укладанні навчальних посібників.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка від 23 квітня 2008 р. № 145-н ), Кам'янець-Подільського національного університету (довідка від 21 лютого 2008 р. № 9), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка від 17 квітня 2008 р. № 22/108).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження систематично обговорювались на засіданнях кафедри географії та геоекології, кафедри початкової освіти та соціальної педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2002-2007 рр.), реалізовано у виступах на науково-практичних конференціях та з'їздах:

- міжнародного рівня: “Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 2003), “Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища” (Полтава, 2004), “Формування професійної компетентності вчителя в умовах Європейської інтеграції” (Житомир, 2005);

- всеукраїнських: ”Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ” (Чернівці, 2003), “Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні” (Київ, 2003), “Україна: географічні проблеми сталого розвитку” (Чернівці, 2004), “Психолого-педагогічні засади природничо-географічної та економічної освіти” (Вінниця, 2005);

- звітно-наукових КДПУ ім. В. Винниченка ( Кіровоград, 2002-2007 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 12 одноосібних публікаціях серед яких 5 статей у наукових фахових виданнях, 5 статей у збірках матеріалів і тез конференцій, 2 брошури (2,5 друк. арк.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 243 сторінки. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках. Робота містить 6 таблиць, 21 додаток на 51 сторінці. Список використаних джерел складає 278 найменувань.



Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження з обраної теми, визначено мету, основні завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, представлено висновки про апробацію і впровадження результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретичні основи формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії ” здійснено аналіз наукової та методичної літератури з проблеми формування дослідницьких умінь як важливої складової професійної підготовки майбутнього педагога, розкрито педагогічні та психологічні аспекти процесу. З'ясовується сутність понять “уміння”, “навчальні уміння”, “дослідницькі уміння”. Аналізуються класифікації дослідницьких умінь та пропонується власна класифікація, яка враховує специфіку навчання студентів географічних спеціальностей.

На підставі аналізу теоретичних джерел та практичного досвіду формування дослідницьких умінь з'ясовано їх роль як важливої складової професійної підготовки майбутніх учителів загалом і учителів географії зокрема.

Поняття “дослідницькі уміння” ми розглядаємо як сукупність інтелектуальних і практичних дій, що забезпечують здатність особистості до самостійних спостережень, узагальнення та аналізу процесів і явищ дійсності; до набуття нових знань і застосування їх відповідно до поставленої мети дослідницької або професійної діяльності.

У структурі кожного дослідницького уміння виділяємо: а) інтелектуальну складову (уміння не лише сприймати інформацію і переймати соціальний досвід, а й адекватно перетворювати їх за допомогою аналізу, синтезу, систематизації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, висунення гіпотези тощо); б) практичну складову (уміння застосовувати теоретичні положення окремих навчальних дисциплін відповідно до завдань навчально-виховного процесу, уміння отримувати нову інформацію із різноманітних джерел, здатність опрацьовувати і оформляти отриману інформацію за допомогою математичних, графічних та картографічних методів тощо); в) самоорганізацію і самоконтроль (уміння організувати свою діяльність, визначати методи, засоби, послідовність і термін виконання навчального завдання, уміння перевірити й оцінити якість його виконання).

Аналіз існуючих класифікацій дослідницьких умінь дозволив нам запропонувати власну, яка відповідає змісту географічної освіти. Пропонуємо об'єднати всі дослідницькі уміння, які повинен опанувати майбутній учитель-географ, в такі п'ять груп:

- операційні дослідницькі уміння - це уміння аналізувати і синтезувати наукову інформацію, систематизувати і класифікувати її, виділяти головне і суттєве, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, генерувати ідеї, висувати гіпотези тощо;

- організаційні дослідницькі уміння - це уміння планувати науково-дослідну роботу, застосовувати прийоми самоорганізації і самоконтролю у дослідницькій діяльності;

- комунікативні дослідницькі уміння - це уміння застосовувати прийоми співробітництва в процесі дослідницької діяльності, оперувати стилем наукового спілкування, здійснювати взаємодопомогу і контроль;

- практичні дослідницькі уміння - це уміння спостерігати й описувати факти і явища дійсності, проводити експериментальні дослідження, працювати з літературою, уміння здійснювати інформаційний пошук, аналізувати факти і явища за допомогою математичних і графічних методів;

- картографічні уміння - це уміння розуміти карту, тобто оперувати масштабом карти, умовними позначеннями та прийомами їх застосування; читати карту, тобто за умовними позначеннями виявляти розміщення відповідних географічних об'єктів; виявляти взаємозв'язки явищ і об'єктів природи з людською діяльністю; знати карту, тобто відтворювати в пам'яті картографічну інформацію, по пам'яті відтворювати взаємне розташування, розміри, форму і властивості відповідних географічних об'єктів; уміння прогнозувати розвиток соціально-економічних явищ на основі аналізу відповідних географічних карт; уміння створювати нові карти на основі фактичних даних. Картографічні уміння як складова дослідницьких умінь майбутніх учителів-географів виділяється нами в самостійну групу з огляду на те, що картографічний метод є одним із найважливіших в арсеналі дослідницького апарату географії.

Мусимо констатувати, що проблема формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки як відносно самостійна не досліджувалася.

Тому основними напрямками, які потребують спеціального вивчення, вважаємо:

- розробку технології та експериментальну перевірку дидактичних умов формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки;

- розгляд можливостей навчальної польової практики, яка є обов'язковою складовою професійної підготовки студентів-географів, у плані формування дослідницьких умінь.

У другому розділі “Технологічний підхід до формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки” розкривається сутність і шляхи реалізації технології формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії, теоретично обґрунтовано дидактичні умови їх формування у процесі вивчення професійно-орієнтованих навчальних дисциплін в умовах педагогічного вищого навчального закладу. Розглянуто можливості традиційних аудиторних занять, самостійної роботи, навчальної практики та контролю навчальних досягнень щодо процесу реалізації поставленої мети.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, досвіду практичної діяльності свідчить, що формування у студентів дослідницьких умінь, необхідних для підготовки до самостійної творчої діяльності, формування професійної і педагогічної майстерності, найбільш ефективно може відбуватися за умови комплексного підходу до навчально-виховного процесу, створення та реалізації технології формування дослідницьких умінь у єдності всіх її компонентів.

Розглядаючи технологію навчання як єдність мети, засобу і результату конкретного педагогічного процесу, ми виділяли такі її структурні компоненти: цільовий, пізнавальний, операційно-процесуальний і контрольно-результативний.

Цільовий компонент технології потребує чіткого визначення цілей навчально-педагогічної діяльності з боку викладача і, відповідно, повного усвідомлення студентами мети та основних напрямків такої діяльності. Вважаємо, що інтерес студента до навчальних дисциплін, які йому пропонуються, залежить не лише від їх реального зв'язку з майбутньою професійною діяльністю, а й від форм, методів, прийомів навчання, які забезпечують навчальний процес.

Пізнавальний компонент технології становить систему професійних знань, які забезпечують навчальну діяльність. Під засвоєнням знань розуміємо пізнавальну діяльність студентів, яка передбачає одержання готового знання або нового за рахунок творчого пошуку. Оскільки засвоєння нової інформації можливе лише на основі попередньої, то ми організовували навчально-виховний процес таким чином, щоб інформація, спрямована на процес формування дослідницьких умінь, поступово ускладнювалася. Для реалізації цього завдання ми здійснили аналіз змісту навчального матеріалу обраних для експерименту навчальних курсів, що надало нам можливість всебічно використовувати їх зміст з метою посилення ефективності формування дослідницьких умінь і дозволило підібрати такі методи, форми, прийоми організації навчального процесу, які забезпечили найбільш ефективне використання змісту конкретної теми для розвитку дослідницьких умінь.

Операційно-процесуальний компонент технології передбачав організацію навчальної діяльності студентів-географів з формування дослідницьких умінь різних груп на основі вже отриманих знань або ж паралельно з цим процесом. Основними формами навчальної діяльності, які сприяли формуванню дослідницьких умінь, були лабораторно-практична робота, пошукова самостійна робота (індивідуальні завдання, творчі задачі), контрольне тестування (географічний диктант), навчально-виробничі екскурсії під час проведення навчальної практики, навчальні конференції.

Контрольно-результативний компонент технології мав на меті, з одного боку, додатково сприяти процесу формування дослідницьких умінь студентів географічних спеціальностей, удосконалюючи ті з них, які формувалися в ході аудиторних і позааудиторних занять, а з іншого боку, дозволяв виявляти їх рівень у студентів експериментальних і контрольних груп та виявляти недоліки, які мали місце у цьому процесі, з метою подальшої їх ліквідації.

Основою операційно-процесуального і контрольно-результативного компонентів технології стала розроблена нами система дидактичних завдань до кожної теми обраних навчальних курсів. Під дидактичними завданнями ми розуміємо різноманітні завдання у формі проблемних запитань, навчальних задач, логічних завдань, виконання яких сприяє формуванню у студентів-географів основних груп дослідницьких умінь.

Формування дослідницьких умінь майбутніх учителів-географів розглядалося нами як процес створення сприятливих умов для професійної підготовки майбутнього учителя. Ефективність навчально-виховного процесу підвищують такі дидактичні умови: наявність у студентів чіткого розуміння суті дослідницьких умінь і їх значення для процесу навчання та подальшої професійної і наукової діяльності; наявність базових знань і поєднання форм і методів аудиторної та позааудиторної роботи, які відповідають змісту географічної освіти; поєднання завдань різного ступеня складності, побудованих за принципом альтернативних і варіативних рішень, що враховували індивідуальний рівень базової підготовки студентів із відповідних навчальних дисциплін; наявність систематичного контролю за індивідуальною і колективною роботою студентів у групі.

У третьому розділі “Експериментальне дослідження процесу формування дослідницьких умінь у майбутніх учителів географії” подано опис організації і проведення педагогічного експерименту, проаналізовано і проілюстровано його результати.

Експериментальне дослідження проводилось на базі природничо-географічного факультету і факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на матеріалі двох навчальних дисциплін - “Географія населення” та “Техніко-економічні основи промислового виробництва, сільського господарства і транспорту”. Експериментом були охоплені студенти І-ІV курсів, всього 404 особи: експериментальні групи - 205 осіб, контрольні групи - 199.

Дослідницька робота, яку ми здійснювали, складалася із констатувальної, формувальної і контрольної частин.

Метою констатувальної частини експерименту було виявлення ступеня розуміння студентами суті дослідницьких умінь, визначення наявного рівня їх сформованості, виявлення тих дослідницьких умінь, які потребують спеціального формування, добір найбільш доцільних методів, форм і прийомів навчальної діяльності, які б сприяли їх формуванню.

Для з'ясування ступеня розуміння студентами обраних спеціальностей сутності дослідницьких умінь їм було запропоновано дати власне визначення поняття. Аналіз відповідей виявив, що більше частина респондентів (63%) досить поверхнево розуміє сутність дослідницьких умінь.

Після ознайомлення студентів із сутністю дослідницьких умінь та їх основними групами, а також для з'ясування, на формуванні яких саме дослідницьких умінь слід зосередити свою увагу під час формувальної частини експерименту і розробити відповідну систему навчальних завдань, нами було проведено анонімне анкетування студентів І-ІV курсів.

Перші дві анкети надали нам можливість з'ясувати питання, як часто студенти застосовують ті чи інші дослідницькі уміння, з якою метою, а також яким чином оцінюють власний рівень володіння дослідницькими уміннями основних груп.

Аналіз даних анкетування виявив таке. Найчастіше студенти географічних спеціальностей використовують уміння аналізувати і синтезувати інформацію (80,8%), уміння систематизувати інформацію (69,24%), уміння розуміти і читати географічну карту (69,21%), уміння здійснювати самоконтроль в процесі дослідження (69,23%), уміння виділяти головне в потоці інформації (65,41%), уміння описувати процесі і явища дійсності (65,39%), а також уміння здійснювати інформаційний пошук та отримувати інформацію за допомогою географічної карти (до 62% опитаних). Названі уміння студенти застосовують переважно при підготовці до семінарських занять, під час написання рефератів і курсових робіт.

Вкрай рідко студенти використовують уміння висувати гіпотезу дослідження (53,85%), уміння здійснювати ретроспективний аналіз процесу дослідження (49,23%), уміння аналізувати процесі і явища дійсності за допомогою графічних і математичних методів (30,77%), а також уміння організовувати власну дослідницьку діяльність (34,62%) і уміння співпрацювати в дослідницькій діяльності (34,07% опитаних).

Цікавою виявилась інформація щодо самооцінки студентами ступеня сформованості окремих дослідницьких умінь. Дуже високо студенти оцінюють власний рівень сформованості умінь виділяти головне і другорядне в потоці інформації (70,04%), уміння розуміти географічну карту і отримувати з її допомогою нову інформацію (67,11% та 60,35% опитаних відповідно), а також власну здатність до уяви (60.02%). Найнижче оцінюють уміння висувати гіпотезу дослідження (53,30%), здійснювати ретроспективний аналіз процесу дослідження (46,72%), уміння аналізувати факти і явища за допомогою графічних та математичних методів (46,71%), уміння організовувати власну дослідницьку діяльність та уміння співпрацювати в дослідницькій діяльності (40,03% та 40,11% опитаних відповідно).

З метою виявлення наявного рівня володіння студентами географічних спеціальностей основними групами дослідницьких умінь ми запропонували їм виконати ряд завдань, основу яких становив матеріал програми середньої школи з економічної та соціальної географії.

Пропонуючи студентам різні форми роботи, ми оцінювали ступінь сформованості у них дослідницьких умінь різних груп на основі таких критеріїв: а) чітке розуміння змісту і мети тих чи інших видів діяльності; б) здатність самостійно обирати методи і засоби досягнення мети діяльності; в) самостійність і повнота виконання розумових або практичних дій; г) логічність і послідовність виконання дій; д) ступінь активності розумової і практичної діяльності; е) прагнення до реалізації власних можливостей; ж) здатність обґрунтувати і оцінити свої дії та дії інших студентів; з) якість і своєчасність оформлення результатів розумової або практичної діяльності.

Отримані результати стали основою для розподілу студентів на три групи відповідно до рівня володіння дослідницькими уміннями. Перша група (високий рівень) - студенти володіють дослідницькими уміннями різних груп, самостійно застосовують їх при виконанні завдань різного ступеня складності; друга група (достатній рівень) - студенти переважно володіють різними дослідницькими уміннями, однак відчувають ускладнення при їх самостійному застосуванні на практиці; третя група (низький рівень) - студенти володіють лише окремими дослідницькими уміннями і застосовують їх лише при виконанні завдань репродуктивного характеру часто за допомогою (або під керівництвом) викладача.

Щоб виявити найбільш доцільні методи, форми і прийоми навчальної діяльності, які б сприяли формуванню основних груп дослідницьких умінь, студентам була запропонована анкета, в якій ми пропонували обрати серед кількох варіантів ті форми роботи, які виконувалися в школі під час вивчення економічної географії (кожен із запропонованих варіантів, на нашу думку, сприяє формуванню тих чи інших дослідницьких умінь).

Аналіз анкетних даних надав нам можливість орієнтуватися на створення такої дидактичної системи завдань, яка б сприяла формуванню у майбутніх учителів-географів всіх основних груп дослідницьких умінь.

Методичні основи формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії оформлювалися в ході формувального експерименту, який мав на меті розв'язання таких завдань:

- з'ясування можливостей професійно-орієнтованих дисциплін щодо процесу формування дослідницьких умінь майбутніх вчителів географії;

- ознайомлення студентів з основними групами дослідницьких умінь, розкриття змісту кожного уміння, яке становить певну сукупність дій та операцій, а також способів і умов їх виконання;

- актуалізація фонду знань, на основі яких формуються уміння;

- виявлення зв'язку між процесом засвоєння базових знань та процесом формування дослідницьких умінь студентів-географів;

- організація спеціальних вправ, різноманітних видів практичної діяльності, які сприяли процесу формування дослідницьких умінь (виконання студентами певних дій під керівництвом викладача; самостійне виконання індивідуальних завдань, що веде до закріплення умінь; використання сформованих умінь в нових навчальних ситуаціях);

- діагностика процесу формування дослідницьких умінь, облік, аналіз і оцінка результатів проведеної роботи, корегування діяльності.

У контрольних та експериментальних групах викладання проводилося відповідно до змісту чинних навчальних програм у межах навчального часу. В експериментальних групах формування дослідницьких умінь відбувалося за нашими розробками. дослідницький вчитель географія професійний

З метою активізації знань студентів під час вивчення професійно-орієнтованих дисциплін нами була запропонована така структура проведення семінарсько-практичних занять:

1) Фронтальне письмове опитування (15-20 хв.), яке здійснювалося у формі географічного диктанту. Запитання диктанту охоплювали увесь основний матеріал з теми і мали різний рівень складності. Переконані, що систематичне проведення письмового фронтального опитування дає позитивні результати, оскільки вимагає від студентів усієї групи регулярної підготовки теоретичного матеріалу, що стає базою для формування дослідницьких умінь.

2) Евристична бесіда, під час якої розглядалися ширше коло питань, що дозволяло студентам перевірити відповіді на географічний диктант і додатково виявити себе у співбесіді.

3) Завершальним етапом заняття була практична частина, яка передбачала виконання студентами індивідуальних завдань або роботу за варіантами на основі теоретичного матеріалу. Завдання були побудовані таким чином, щоб сприяти формуванню у студентів тих чи інших груп дослідницьких умінь.

Додатково студенти експериментальних груп активно залучались до виконання творчих завдань (монографічне дослідження економіко- та суспільно географічних явищ та процесів), удосконалюючи в такий спосіб сформовані дослідницькі уміння.

Головне завдання дидактичної системи навчальних завдань ми вбачали у тому, що вона повинна готувати майбутніх учителів до самостійного використання доступних їм методів наукового пізнання під час пошукової діяльності в галузі певних закономірностей.

З метою перевірки запропонованої методики нами було проведено п'ять контрольних робіт по кожному з обраних навчальних курсів. Підсумкова контрольна робота містила матеріал усього курсу (відповідно з курсів “Географія населення” та “Техніко-економічні основи промислового виробництва, сільського господарства і транспорту”). Щоб оцінити узагальнений рівень сформованості дослідницьких умінь студентів, нами була розроблена спеціальна шкала оцінювання.

Динаміку сформованості дослідницьких умінь студентів експериментальних і контрольних груп подаємо у таблиці 1.

Таблиця 1 Результати діагностуючих контрольних робіт щодо рівня сформованості основних груп дослідницьких умінь студентів-географів

Контрольна робота	Групи	Рівень сформованості дослідницьких умінь, %
		Високий (7-9 балів)	Достатній (4-6 балів)	Низький (1-3 бали)
І	ЕГ	29,66	55,09	15,25
	КГ	26,09	56,52	17.39
ІІ	ЕГ	51,69	39,84	8,47
	КГ	39,14	43,47	1,.39
ІІІ	ЕГ	57,62	34,75	7,63
	КГ	39,14	44,35	16,51
ІV	ЕГ	61,02	33,05	5,93
	КГ	37,40	46,09	16,51
Контрольна робота	Групи	Рівень сформованості дослідницьких умінь, %
		Високий (12-15 балів)	Достатній (6-11 балів)	Низький (1-5 балів)
V	ЕГ	69,59	27,12	3,39
	КГ	39,14	46,95	13,91

На момент проведення першої контрольної роботи показники рівня володіння студентами основними групами дослідницьких умінь в експериментальних і контрольних групах були приблизно однаковими. Ступінь сформованості дослідницьких умінь студентів мав переважно достатній (55,09% (ЕГ), 56,52% (КГ)) або низький (15,25% (ЕГ), 17,39% (КГ)) рівень. Студенти експериментальних і контрольних груп мали ускладнення з виконанням тих завдань, які вимагали умінь аналізувати процеси і явища дійсності, систематизувати інформацію, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. В експериментальних групах частка таких студентів становила 70,34%, у контрольних - 74% .

Внаслідок адаптації студентів до запропонованої нами системи проведення лекційних та семінарсько-практичних занять, яка була спрямована на формування основних груп дослідницьких умінь, результати діагностуючих контрольних робіт у студентів експериментальних груп змінювались на краще.

На момент проведення підсумкової контрольної роботи частка студентів, які мали низький або достатній рівень сформованості умінь аналізувати і порівнювати процеси і явища дійсності, виділяти головне, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, мали проблеми з використанням тематичних карт атласів скоротилась до 30,51% або в 2,3 рази. В контрольних групах число таких студентів на кінець навчального семестру було в двічі більше ніж в експериментальних - 60,86%. Тобто їх частка в порівнянні з початком експерименту скоротилась всього на 13%.

Розподіл студентів експериментальних і контрольних груп за рівнем сформованості дослідницьких умінь на початку і після проведення формувальної частини експерименту представлене на рис.1.

Рівень сформованості умінь

Рівень сформованості умінь

Рис.1. Розподіл студентів експериментальних і контрольних груп за рівнем сформованості дослідницьких умінь на початку і після проведення формувальної частини експерименту

Тож констатуємо, що на момент завершення експерименту переважна більшість студентів експериментальних і контрольних груп мала достатній або високий рівень сформованості основних дослідницьких умінь.



Висновки

У дисертації наведене вирішення актуального наукового завдання формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі їх професійної підготовки. Результати одержані в ході експериментального дослідження, реалізовані мета і завдання дозволяють зробити основні висновки й надати рекомендації щодо їх використання.

1. На основі порівняльного аналізу наукової й методичної літератури визначено, що існують роботи з проблем формування дослідницьких умінь студентів ВНЗ у процесі загально-педагогічної підготовки й у процесі вивчення дисциплін природничого циклу. Разом з тим відсутні наукові напрацювання щодо формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін.

2. У процесі дослідження обґрунтовано доцільність формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін. Уточнено поняття “дослідницькі уміння” і класифікацію дослідницьких умінь відповідно до особливостей професійної підготовки майбутнього учителя географії.

Під “дослідницькими уміннями” ми розуміємо сукупність інтелектуальних і практичних дій, що забезпечують здатність особистості до самостійних спостережень, узагальнення, аналізу процесів і явищ дійсності; до набуття нових знань і застосування їх відповідно до поставленої мети дослідницької або професійної діяльності. Дослідницькі уміння мають три основні структурні компоненти: інтелектуальний, практичний, самоорганізації та самоконтролю.

Ураховуючи специфіку професійної підготовки студентів географічних спеціальностей, всі дослідницькі уміння, якими вони повинні володіти ми об'єднали в такі п'ять груп: операційні, організаційні, комунікативні, практичні, картографічні. Картографічні уміння, як складова дослідницьких умінь майбутніх учителів-географів виділяється нами в самостійну групу з огляду на те, що картографічний метод дослідження є одним із найважливіших в арсеналі дослідницького апарату географії взагалі та соціально-економічної географії зокрема. Без досконалого володіння картою не можливе якісне оволодіння географічними знаннями і передача цих знань учням.

3. Розроблено і експериментально перевірено технологію формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін. Розглядаючи технологію навчання як єдність мети, засобу і результату конкретного педагогічного процесу ми виділяли такі її структурні компоненти: цільовий, пізнавальний, операційно-процесуальний і контрольно-результативний. Цільовий компонент технології передбачав чітке визначення цілей навчально-педагогічної діяльності з боку викладача і чітке усвідомлення студентами мети та основних напрямків такої діяльності; пізнавальний компонент технології включав систему професійних знань, які забезпечували навчальну діяльність; операційно-процесуальний компонент технології передбачав організацію навчальної діяльності студентів-географів по формуванню дослідницьких умінь різних груп на основі вже отриманих знань або ж паралельно з цим процесом; контрольно-результативний компонент технології мав на меті додатково сприяти процесу формування дослідницьких умінь, дозволяв виявляти існуючий рівень їх сформованості у студентів і виявляв недоліки які мали місце в даному процесі з метою подальшої їх ліквідації.

Відповідно до кожного компоненту визначались доцільні організаційні форми і методи активізації навчальної діяльності.

4. Виявлено й експериментально перевірено дидактичні умови ефективного формування дослідницьких умінь студентів у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін.

Доведено, що формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії під час вивчення професійно-орієнтованих дисциплін стає більш ефективним за таких дидактичних умов: наявності у студентів чіткого розуміння суті дослідницьких умінь і їх значення для процесу навчання та подальшої професійної і наукової діяльності; здійснюється паралельно з процесом засвоєння базових знань і на основі поєднання форм і методів аудиторної та позааудиторної роботи, які відповідають змісту географічної освіти, зокрема під час проведення навчальної польової практики студентів; врахування індивідуального рівня базової підготовки студентів з географічних навчальних дисциплін, тому навчально-виховний процес спирається на використання завдань різного ступеня складності, побудованих за принципом альтернативних та варіативних рішень; наявності кваліфікованого керівництва з боку викладача та за умови продуманої системи систематичного контролю за роботою студентів, що дозволяє вчасно виявляти прогалини у процесі засвоєння знань та формування дослідницьких умінь і вчасно ліквідувати їх.

Розглянуто можливості навчальних польових практик у плані формування дослідницьких умінь. Доведено, що навчальні польові практики, які є невід'ємною складовою професійної підготовки майбутніх учителів географії, являють собою яскравий приклад поєднання аудиторної та позааудиторної навчально-дослідницької діяльності студентів і сприяють не лише закріпленню теоретичних знань, що їх отримують студенти під час аудиторних занять, а й формуванню умінь проводити спостереження за географічними процесами і явищами, виявляти взаємозв'язки між природними компонентами та господарською діяльністю людини, оволодінню методикою польових наукових досліджень, розвитку у студентів географічного мислення.

5. Уточнено критерії рівнів сформованості дослідницьких умінь студентів географічних спеціальностей. До них ми віднесли: а) чітке розуміння змісту і мети тих чи інших видів діяльності; б) здатність самостійно обирати методи і засоби досягнення мети діяльності; в) самостійність і повнота виконання розумових або практичних дій; г) логічність і послідовність виконання дій; д) ступінь активності розумової і практичної діяльності; є) прагнення до реалізації власних можливостей; е) здатність обґрунтувати і оцінити свої дії та дії інших студентів; ж) якість і своєчасність оформлення результатів розумової або практичної діяльності.

Уточнені критерії стали основою для розподілу студентів на три групи по відношенню до рівня володіння дослідницькими уміннями. Перша група (високий рівень) - студенти володіють дослідницькими уміннями різних груп, самостійно застосовують їх при виконанні завдань різного ступеня складності; друга група (достатній рівень) - студенти переважно володіють різними дослідницькими уміннями, однак відчувають ускладнення при їх самостійному застосуванні на практиці; третя група (низький рівень) - студенти володіють лише окремими дослідницькими уміннями і застосовують їх лише при виконанні завдань репродуктивного характеру, часто за допомогою (або під керівництвом) викладача.

6. Надійність результатів, отриманих у ході експериментального дослідження, підтверджена математичною обробкою даних. Аналіз результатів діагностуючих контрольних робіт показав, що рівень сформованості дослідницьких умінь усіх основних груп у студентів експериментальних груп вищий, ніж у студентів контрольних груп. Це дає право стверджувати, що запропонована технологія формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії надає можливість зробити цей процес більш продуктивним під час вивчення студентами дисциплін економіко-географічного циклу.

7. Внесено доповнення у зміст лекційних курсів, підготовлено дидактичні матеріали для проведення лабораторно-практичних занять навчальних дисциплін “Географія населення” та “Техніко-економічні основи промислового виробництва, сільського господарства і транспорту”, які забезпечують формування дослідницьких умінь студентів, розроблено варіанти багаторівневих діагностуючих контрольних робіт та рекомендації до самостійної підготовки студентів з вищеозначених дисциплін. Отримані доробки можна використовувати у практичній підготовці студентів географічних спеціальностей, а також у процесі післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження дозволили висловити такі рекомендації кафедрам ВНЗ, які готують майбутніх учителів географії: поширювати технологічний підхід у формуванні дослідницьких умінь студентів у процесі викладання професійно-орієнтованих дисциплін, зокрема таких як “Географія населення” й “Техніко-економічні основи промислового виробництва, сільського господарства і транспорту”; впроваджувати форми і прийоми, орієнтовані на формування у студентів готовності до самостійної дослідницько-творчої діяльності.

Дослідженням установлено, що подальших розробок потребують: порівняльне вивчення процесу формування дослідницьких умінь студентів денної та заочної форми навчання; дослідження питання активізації навчальної діяльності майбутніх учителів географії у контексті формування дослідницьких умінь (зокрема картографічних) учнів основної та старшої школи.



Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пропадуща О.Л. Формування дослідницьких умінь у теорії та практиці педагогіки /О.Л. Пропадуща // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки.- Кіровоград, 2002. - № 45, част. П. - С. 79-83.

2. Пропадуща О.Л. Діагностика формування дослідницьких умінь майбутніх вчителів-географів / О.Л.Пропадуща // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2003. - № 181. - С. 135-142.

3. Миргородська О.Л Формування дослідницьких умінь майбутніх вчителів географії у процесі вивчення економіко-географічних дисциплін / О.Л. Миргородська // Вісник Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. - 2005. - № 25. - С.246-249.

4. Миргородська О.Л. Можливості навчальних курсів з економічної географії щодо формування дослідницьких умінь майбутніх вчителів-географів / О.Л. Миргородська // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - 2005. - Серія 16.- С.170-174.

5. Миргородська О.Л. Розрахункові задачі як засіб формування дослідницьких умінь студентів-географів у процесі вивчення дисциплін економіко-географічного циклу / О.Л. Миргородська // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград, 2006. - № 71. - С.188-190.

6. Пропадуща О.Л. Викладання географії населення в педагогічних вищих навчальних закладах // Географічна освіта і наука в Україні: зб. тез доповідей П міжнар. конф., 27-27 берез. 2003 р. / М-во освіти і науки України, Українське географ. товариство [та ін.]. - К.: ВГЛ “Обрії”, 2003. - С.293-294.

7. Пропадуща О.Л. Дослідницька діяльність студентів в процесі проходження навчальної польової практики з економічної та соціальної географії // Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні: зб. тез доповідей, 21 груд. 2003 р. / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. - С.169-171.

8. Пропадуща О.Л. Використання системи індивідуальних самостійних завдань в процесі формування дослідницьких умінь студентів природничо-географічних спеціальностей // Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища: зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 трав. 2004 р. / М-во освіти і науки України, Ін-т педагогіки АПН України [та ін.] - Полтава: АСМІ, 2004. - С.362-365.

9. Пропадуща О.Л. Актуальність вивчення питань народонаселення рідного регіону при підготовці студентів-географів // Україна: географічні проблеми сталого розвитку: зб. праць ІХ з'їзду Українського географічного товариства, 26-28 вер. 2004 р., Чернівці. Т.ІУ / Укр. географ. товариство. - К.: ВГЛ “Обрії”, 2004.- С.76-77.

10. Миргородська О.Л З досвіду формування дослідницьких умінь майбутніх вчителів географічних спеціальностей у процесі вивчення економіко-географічних дисциплін // Психолого-педагогічні засади природничо-географічної та економічної освіти: зб. тез доповідей всеукраїнської наук.-практ. конф., 29-30 вер. 2005 р. / М-во освіти і науки України, Ін-т педагогіки АПН України [та ін.] - Вінниця: “Едельвейс”, 2005. - С.28-30.

11. Пропадуща О.Л. Методичні вказівки до виконання практичних робіт з курсу “Техніко-економічні основи виробництва” / Олена Леонідівна Пропадуща. - Кіровоград: КДПУ, 2003. - 28 с.

12. Миргородська О.Л. Методичні вказівки до виконання практичних робіт та самостійної підготовки з курсу “Географія населення” для студентів географічних спеціальностей денної і заочної форм навчання / Олена Леонідівна Миргородська. - Кіровоград: ПП “Центр оперативної поліграфії “Авангард”, 2007. - 32 с.



Анотації

Миргородська О.Л. Формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі професійної підготовки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2008.

Робота присвячена дослідженню дидактичних умов формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі їх професійної підготовки під час вивчення дисциплін економіко-географічного циклу.

У дисертації розкрито проблему формування дослідницьких умінь майбутніх учителів-географів як важливої складової їх професійної підготовки. Визначено дидактичні умови формування дослідницьких умінь студентів географічних спеціальностей під час вивчення дисциплін економіко-географічного циклу та під час проведення навчальної практики із суспільної географії. Розроблено технологію формування дослідницьких умінь студентів-географів у процесі вивчення економіко-географічних дисциплін, важливою складовою якої стала система дидактичних завдань.

Шляхом педагогічного експерименту доведено, що ефективність формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії стає більшою за умови комплексного підходу до організації навчально-виховного процесу.



Миргородская Е.Л. Формирование исследовательских учений будущих учителей географии в процессе профессиональной подготовки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2008.

Работа посвящена выявлению дидактических условий формирования исследовательских умений будущих учителей географии в процессе их профессиональной подготовки в период изучения экономико-географических учебных дисциплин.

Изучено состояние проблемы формирования исследовательских умений как важной составляющей профессиональной подготовки будущих учителей в психолого-педагогической литературе и педагогической практике. Данная проблема является весьма актуальной, поскольку речь идет о подготовке студентов, в частности студентов географических специальностей к самостоятельной творческо-исследовательской деятельности в процессе их дальнейшей работы.

Исследовательские умения рассматриваются в работе, как совокупность интеллектуальных и практических операций, которые обеспечивают способность индивидуума к самостоятельным наблюдениям, обобщениям и анализу процессов и явлений действительности; к приобретению новых знаний и использованию их соответственно к поставленной цели исследовательской или профессиональной деятельности.

Умения, которыми должен овладеть будущий специалист-географ объединены в пять основных групп: операционные (умения анализировать, синтезировать, систематизировать научную информацию, выделять главное, устанавливать причинно-следственные связи и т.п.), организационные (умение планировать исследовательскую работу, самоорганизация, самоконтроль); коммуникативные (владение стилем научного общения, приемами научного сотрудничества и т.п.); практические (умения наблюдать и описывать социально-экономические явления, использовать различные источники информации, использовать математические и графические способы анализа изучаемых явлений); картографические (умения прогнозировать развитие социально- и экономико-географических явлений на основе географических карт, создавать новые карты на основе фактических данных и т.п.).

...