Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Г.С. СКОРОВОДИ

НОЗДРОВА ОКСАНА ПАВЛІВНА

УДК: 372.1 + 372.044 + 372.24

ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ СТИМУЛЮВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ 6-7-РІЧНОГО ВІКУ

13.00.09 - теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ХАРКІВ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

ХМЕЛЮК РАЇСА ІЛЛІВНА

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, професор кафедри педагогіки

Офіційні опоненти

доктор педагогічних наук, професор

Буряк Володимир Костянтинович,

Криворізький державний педагогічний університет, ректор;

кандидат педагогічних наук, доцент

Бєляєв Сергій Борисович,

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, завідувач кафедри педагогіки і психології

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (61168,
м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В).

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті проголошується стратегія прискореного, випереджувального інноваційного розвитку освіти й науки, забезпечення умов для розвитку, самоствердження і самореалізації особистості впродовж життя.

Сьогодні, зважаючи на новий зміст загальної середньої освіти і 12-річний термін навчання, початкова школа знаходиться в епіцентрі уваги, адже саме перші роки суспільного виховання й навчання дітей мають надзвичайно важливий вплив на подальший розвиток інтелекту, творчості, формування характеру, саморозвиток особистості тощо.

Початок навчання у школі для багатьох 6-річних дітей пов'язаний із значним навантаженням, до того ж характер і темпи оволодіння навчально-пізнавальною діяльністю не завжди відповідають загальній розумовій здатності дітей такого віку до засвоєння знань, умінь та навичок, визначених змістом програми. пізнавальний школяр дидактичний гра школа

Успішність 6-7-річних учнів забезпечується шляхом цілеспрямованого формування й розвитку їхньої пізнавальної активності й самостійності (Н.Бібік, В.Давидов, Д.Ельконін, О.Савченко, Н.Скрипченко та інші вчені). Разом з тим для молодших школярів, поряд із провідною навчальною діяльністю, залишається актуальною й ігрова діяльність. Застосування різноманітних дидактичних ігор сприяє формуванню в дітей вказаного віку пізнавальних процесів, оволодінню прийомами і методами навчально-пізнавальної діяльності. Дидактичні ігри допомагають учням долати пізнавальні труднощі, усувають страх, почуття дискомфорту, що відбивається на успішності дітей та їхній пізнавальній активності.

Ефективність застосування дидактичних ігор у навчанні молодших школярів переконливо доведено в роботах Ш.Амонашвілі, Н.Бібік, М.Вашуленка, Б.Друзя, Ю.Калинецької, С.Короткова, Н.Кудикіної, М.Микитинської, Р.Осадчук, Н.Підгорної, О.Савченко, Г.Цукерман, Н.Чканікова, Т.Шмакової та інших учених.

У зарубіжній педагогіці цій проблемі присвячено праці К. Гроса, М. Лацаруса, М. Монтессорі, Ф. Фребеля, С. Холла. Загальнотеоретичні аспекти проблеми дидактичної гри були предметом досліджень Є.Анікєєвої, А.Деркача, С. Запаренка, А. Капської, Л. Кондрашової, Н. Кудикіної, І. Куліш, Н.Литвина, А. Лохвацької, П.Підкасистого, І. Ретюнських, О. Савченко, В. Семенова, Л. Терлецької, Ж. Хайдарова, П.Щербаня, Г. Яворської та інших учених.

У багатьох працях дослідників відображено різні підходи до визначення сутності дидактичної гри. Так, науковці визначають сутність гри як форму спілкування (М.Гончаров, Т.Ладивір, М.Лісіна, В.Семенов, В.Сушко, Н.Філатова), форму діяльності (Л.Виготський, Д.Ельконін), умову розумового розвитку (П. Каптерєв, Є. Покровський, С.Рубінштейн, І.Сікорський, А.Смирнов). Незважаючи на вивчення окремих аспектів проблеми, застосування дидактичної гри як засобу розвитку пізнавальної активності молодших школярів спеціально не вивчалось. Водночас, аналіз навчальних занять у початковій школі щодо використання методів навчання засвідчив, що дидактична гра на сьогодні ще не стала реалією сучасної школи, під час її застосування не реалізуються повною мірою закладені в ній дидактичні можливості.

Разом з тим вивчення досвіду масової шкільної практики свідчить про існування суперечностей:

· між соціальним замовленням високих результатів навчання, зокрема оптимізації інтелектуального розвитку особистості, та реальними способами їх досягнення;

· між необхідністю формування і розвитку пізнавальної активності в молодших школярів та відсутністю досліджень щодо нових підходів до вдосконалення засобів навчання, зокрема дидактичної гри.

Наявні суперечності, а також недостатність теоретичного і практичного дослідження цих питань актуалізують обрану тему дисертації «Дидактична гра як засіб стимулювання пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до наукової теми кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського «Професійно-педагогічні засади підготовки фахівців» (№ 0105U000190). Автором вивчалася проблема використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (протокол № 4 від 27.11.2003 року) й узгоджена в раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 24.02.2004 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність науково обґрунтованих педагогічних умов використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. Розкрити на підставі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури сутність провідних дефініцій дослідження та виявити особливості формування пізнавальної активності школярів 6-7-річного віку.

2. Визначити систему критеріїв і показники сформованості пізнавальної активності в учнів 6-7-річного віку.

3. Забезпечити науково-методичну реалізацію педагогічних умов використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку.

4. Розробити навчально-методичні матеріали для вчителів початкової школи з питань використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності молодших школярів 6-7-річного віку.

Об'єкт дослідження - процес розвитку пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови застосування дидактичних ігор як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку.

Гіпотеза дослідження: застосування дидактичних ігор стимулюватиме пізнавальну активність молодших школярів 6 - 7-річного віку, якщо в навчально-виховному процесі забезпечити: а) диференціацію під час організації навчально-ігрової діяльності; б) взаємодію вчителя й учнів на принципах співробітництва; в) використання ігор проблемного характеру; г) емоційну насиченість навчально-ігрової діяльності.

Методологічну й теоретичну основу дослідження становлять: ідеї гуманістичної філософії про людину як найвищу цінність суспільства; закони та категорії наукового пізнання; діалектична теорія про взаємозв'язок, взаємозумовленість і цілісність явищ у природі; основні положення та принципи системного підходу до комплексного аналізу педагогічних процесів і явищ, особистісно орієнтованого й діяльнісного підходів, відповідно до яких педагогічні феномени розглядаються в контексті розвитку особистості і діяльності; наукові положення щодо активності особистості, яка має великі можливості для саморозвитку в процесі взаємодії з навколишнім світом; концепції інтелектуального розвитку молодших школярів та ідеї провідної ролі в цьому процесі навчальної діяльності (Ш.Амонашвілі, Н.Бібік, М. Вашуленко, Л.Виготський, В.Давидов, Л.Занков, Г.Костюк О.Савченко), розвитку пізнавальної активності у процесі навчання (Л.Аристова, В.Буряк, С.Беляєв, І.Лернер, В.Лозова, М.Махмутов, П.Підкасистий, О.Савченко, І.Харламов, Т.Шамова, Г.Щукіна та інші); сутність діалектичного методу аналізу педагогічних явищ (Б.Ананьєв, Л.Виготський та інші), основні психологічні положення про гру (Л.Виготський, С.Рубінштейн, Д.Ельконін), наукові доробки сучасних педагогів з проблеми застосування дидактичної гри в процесі активізації пізнавальної діяльності молодших школярів (М.Гончаров, Т.Ладивір, М.Лісіна, В.Семенов, В.Сушко, Н.Філатова та інші).

Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз і синтез наукової, навчально-методичної літератури - для порівняння, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, а також визначення понятійно-категоріального апарату, емпіричні - спостереження, анкетування, опитування, бесіда, метод експертних оцінок, вивчення результатів навчальної діяльності молодших школярів для виявлення рівня самореалізації за визначеними критеріями і показниками; педагогічний експеримент для перевірки гіпотези, методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Експериментальною базою дослідження були Нерубайська гімназія села Нерубайського Одеської області, загальноосвітня школа № 125 м. Одеси, Коноплянівська загальноосвітня школа Іванівського району Одеської області.

Загалом у дослідженні взяли участь 376 дітей, у формувальному експерименті - 188 дітей.

Дослідження здійснювалося протягом 2002 - 2007 років й охоплювало чотири етапи наукового-педагогічного пошуку.

На аналітико-пошуковому етапі (2002-2003 рр.) вивчено історичну, філософську, соціологічну, психологічну та педагогічну літературу з досліджуваної проблеми; сформульовано мету, завдання та робочу гіпотезу дослідження, проведено пілотажне дослідження (аналіз навчально-виховної документації шкільних закладів освіти, навчальних програм, підручників, навчально-методичних посібників тощо, анкетування вчителів, бесіди з педагогами початкової школи, адміністрацією шкіл) з метою конкретизації предмета і завдань дисертаційного дослідження.

На аналітико-констатувальному етапі (2003-2004 рр.) розроблено концепцію та визначено його методологічні засади; теоретично обґрунтовано педагогічні умови застосування дидактичних ігор як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку, визначено дослідно-експериментальні методики, розроблено програму експерименту, встановлено кількісний і якісний склад його учасників.

На формувальному етапі (2004-2006 рр.) здійснено експериментальну перевірку визначених умов застосування дидактичних ігор як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку, перевірено ефективність запропонованих методичних рекомендацій; оформлено узагальнюючі висновки, систематизовано результати дослідження.

На завершально-узагальнювальному етапі (2006-2007 рр.) проводилася інтегративна обробка даних, зіставлення результатів з метою та гіпотезою, їх аналіз, оформлення результатів дослідження.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягають у тому, що вперше виявлено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови застосування дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності дітей 6 - 7-річного віку, які передбачають спрямування дидактичних ігор на вирівнювання індивідуально-пізнавальних розбіжностей дітей 6 - 7 років; забезпечення позитивного характеру взаємодії вчителя й учнів; використання ігрових ситуацій проблемного характеру; створення емоційної насиченості навчально-ігрової діяльності; визначено також критерії та показники пізнавальної активності молодших школярів (ставлення учнів до предмету, характер засвоєння навчального матеріалу, інтерес до пізнавальної діяльності) й на їх підставі схарактеризовано рівні розвитку пізнавальної активності.

Уточнено сутність поняття «дидактична гра» як методу навчання, що передбачає, з одного боку, наявність ігрової дії, за допомогою якої формуються певні якості особистості (увага, спостережливість, пам'ять), розвивається мислення, виявляються творчі здібності школяра, самостійність, ініціатива, а з іншого - розв'язує певні дидактичні завдання: вивчення нового матеріалу, повторення і закріплення вивченого матеріалу, формування трудових умінь та навичок, використання здобутих знань на практиці.

Подальшого розвитку набула класифікація дидактичних ігор на підставі психічних процесів, спрямованих на розвиток пізнавальної активності молодших школярів.

Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що визначені умови застосування дидактичних ігор як засобу стимулювання школярів 6 - 7-річного віку пройшли експериментальну апробацію, знайшли відбиття в навчально-методичних рекомендаціях для вчителів із питань ефективного використання дидактичної гри для стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку і можуть бути враховані в навчальному процесі сучасної початкової школи.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів в № 125 м. Одеси (акт № 2 про впровадження від 11.05.2007 р.), Нерубайського навчально-виховного комплексу Одеської області (акт № 3 про впровадження від 15.05.07 р.), загальноосвітньої школи І - ІІІ ступені в с. Конопляне Одеської області (акт № 1 про впровадження від 21.05.2007 р.).

Розроблені навчально-методичні матеріали та висновки дослідження можуть бути використані в процесі професійної підготовки майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах, інститутах післядипломної педагогічної освіти для підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, а також викладачами при написанні підручників, посібників; студентами і магістрами в написанні курсових і дипломних робіт.

Вірогідність та обґрунтованість висновків дисертації забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; застосуванням комплексу теоретичних та емпіричних методів наукового дослідження; дослідно-експериментальною перевіркою поданого припущення; тривалістю дослідження; особистим досвідом автора; кількісним та якісним аналізом результатів експериментальної роботи та впровадженням їх у навчальний процес загальноосвітніх шкіл.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, висновки й результати дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях: «К.Д.Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти» (Одеса, 2004 р.), «Наука і вища освіта» (Запоріжжя, 2007 р.); Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячених спадщині Костянтина Дмитровича Ушинського (Одеса, 2007 р.), обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та щорічних аспірантських семінарах Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського.

Основні результати дослідження викладено у 11 одноосібних публікаціях автора, з них 6 статей - у фахових виданнях України, 4 - у збірниках матеріалів конференцій, 1 - навчально-методичні рекомендації,

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (244 найменувань), додатків на 92 сторінках, 5 таблиць, 5 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 273 сторінок, із них основного тексту 160 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання, гіпотезу, методологічні й теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів наукового пошуку, доведено вірогідність та обґрунтованість отриманих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку» проаналізовано вітчизняну і зарубіжну філософську, психолого-педагогічну та навчально-методичну літературу з проблеми дослідження; розкрито сутність понять «дидактична гра», «пізнавальна активність»; виявлено взаємозв'язок і взаємозумовленість означених педагогічних категорій; визначено особливості розвитку пізнавальної активності дітей 6 - 7-річного віку та розкрито роль і можливості дидактичної гри у стимулюванні пізнавальної активності молодших школярів; розглянуто різні види дидактичних ігор; теоретично обґрунтовано педагогічні умови використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку.

На підставі вивчення наукової літератури в дисертації розкрито погляди педагогів, психологів на роль і значення пізнавальної активності в підвищенні ефективності процесу навчання школярів (Л.Аристова, В.Буряк, І.Лернер, В.Лозова, Н.Маркова, М.Махмутов, П.Підкасистий, С.Рубінштейн, О.Савченко, І.Харламов, Т.Шамова, Г.Щукіна та інші). Учені підкреслюють, що пізнавальна активність є визначальним чинником, від якого залежить цілеспрямованість навчальної діяльності школярів, розвиток їхньої інтелектуальної рефлексії та природжених задатків, а також запорукою ефективності навчальної діяльності й процесу учіння.

Аналіз існуючих різноманітних точок зору на природу пізнавальної активності сприяв вибору нами ключового (робочого) визначення цього феномена за В.Лозовою як «риси особистості, що виявляється в її ставленні до пізнавальної діяльності, яка передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності».

У ході наукового пошуку виявлено особливості розвитку молодших школярів 6 - 7-річного віку. Установлено, що ці особливості пов'язані з тим, що в такому віці в школярів не сформовано стійкі мотиви навчання, у них переважають ігрові інтереси, мимовільна увага над довільною; наочно-образне мислення, недостатній розвиток вольових якостей. Тому важливу роль у процесі регуляції пізнавальної активності молодших учнів відіграє емоційний фактор, який значною мірою може забезпечити використання у процесі навчання дидактичних ігор.

Аналіз наукових джерел (Л.Виготський, О.Запорожець, О.Леонтьєв, В.Мухіна та інші) засвідчив, що з розвитком суспільства і педагогічної думки ставлення науковців до дитячої гри поступово змінювалося. Цьому сприяли, з одного боку, усвідомлення педагогами і психологами виховного й розвивального значення дитячої гри, а, з іншого, - розвиток психолого-педагогічних концепцій дитячої гри та їх науково-методичного забезпечення як у зарубіжній, так і у вітчизняній педагогічній науці й практиці (Є. Аркін, О. Дорошенко, П.Лесгафт, М.Петерсон, К.Роджерс, В.Сухомлинський, К.Ушинський та інші). Було доведено, що різноманітні ігрові моменти занять, проблемні ситуації, незвичайна форма завдань, ігрове оформлення запитань, цікаві справи посилюють пізнавальну активність молодших школярів.

У дослідженні встановлено, що різні підходи науковців до проблеми активізації пізнавальної діяльності засобами дидактичних ігор (Ш. Амонашвілі, М.Богданович, Н.Вашуленко, Н.Голованова, Н.Гончаров, Н.Капустін, Н.Коваль, Л.Кондрашова, Т.Ніколаєва, Н. Підгорна, О.Савченко, Г.Яворська та інші) єднає спільна ідея: процес формування пізнавальної активності за допомогою дидактичної гри зумовлений зростанням активності самої дитини, посиленим проявом її інтересу до пізнання, тобто ефективність навчання перебуває в прямій залежності від активності самої дитини.

З'ясовано, що за допомогою дидактичних ігор створюються психологічні передумови виникнення й розвитку інтересу до пізнавальної діяльності. Вони полягають у тому, що дитина починає виокремлювати з практичної та ігрової діяльності інтелектуальні задачі, вибірково ставиться до об'єкта навчальних зусиль, зростає її самостійність у розв'язанні завдань, цілеспрямованість у досягненні результатів.

Установлено, що дидактична гра виступає інструментом розв'язання суперечностей між характером мотивації, пізнавальною спрямованістю особистості молодшого школяра та об'єктивною необхідністю оволодіння новим знанням, між сприйняттям явищ й усвідомленням їх як наукових фактів, між знаннями, які є в учнів, і тими, що мають бути, між усвідомленням одиничного й загального, елементарного та систематичного.

На підставі аналізу психолого-педагогічної і методичної літератури дидактичну гру визначено як метод навчання, що передбачає, з одного боку, наявність ігрової дії, за допомогою якої формуються певні якості особистості (увага, спостережливість, пам'ять), розвивається мислення, виявляються творчі здібності школяра, самостійність, ініціатива, а, з іншого, - розв'язує певні дидактичні завдання: вивчення нового матеріалу, повторення і закріплення вивченого матеріалу, формування трудових умінь та навичок, використання здобутих знань на практиці.

З'ясовано, що в ході використання дидактичних ігор зусилля вчителя спрямовуються не тільки на засвоєння змісту навчальної дисципліни, але й на формування понять про певні норми поведінки. Дидактичні ігри сприяють формуванню пізнавальної активності дітей, підвищують інтерес до навчання, а також позитивно впливають на діяльність особистості дитини і на міжособистісні стосунки у класі, підвищують загальний рівень згуртованості школярів.

У дослідженні виявлено і схарактеризовано основні види дидактичних ігор (ігри-вправи, ігрові дискусії, ігрові ситуації; рухливі, сюжетно-рольові, ділові, комп'ютерні ігри) та їх особливості використання як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку.

У ході наукового пошуку оптимальними умовами, що забезпечують ефективність використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку, обґрунтовано: 1) здійснення диференціації під час організації навчально-ігрової діяльності школярів; 2) організацію взаємодії вчителя й учнів на принципах співробітництва; 3) використання ігор проблемного характеру; 4) забезпечення емоційної насиченості навчально-ігрової діяльності.

Визначаючи педагогічні умови використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку, враховували: 1

а) виявлені в результаті проведення пілотажного дослідження недоліки використання дидактичної гри в сучасній початковій школі;

б) теоретичні положення, викладені в наукових працях відомих учених та педагогів про роль пізнавального інтересу як провідного мотиву, який спонукає учнів до навчання (Л.Божович, Г.Щукіна) та прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів (І.Лернер, В. Лозова, О.Матюшкін), про роль позитивних емоцій школярів у процесі засвоєння знань (Л.Виготський, В.Сухомлинський, О.Скрипченко, К.Ушинський); запровадження елементів педагогіки співробітництва на уроках (Ш.Амонашвілі); про здійснення диференційованого підходу в процесі навчання молодших школярів (О.Савченко) та ефективність застосування проблемних задач у процесі проблемно-ігрової діяльності учнів початкових класів (М.Махмутов);

в) здобутки передового педагогічного досвіду та результати власної багаторічної роботи в загальноосвітній школі.

Необхідність здійснення диференціації під час організації навчально-ігрової діяльності школярів зумовлена істотною розбіжністю розумового розвитку дітей 6 ? 7-річного віку, їхньої навчальної підготовки до школи. Так, за даними досліджень, більшість дітей (65%) йдуть до школи приблизно з однаковим рівнем інтелектуального (розумового) розвитку; 15% дітей перевершують цей показник; решта його не досягає. Недиференційований підхід до організації навчально-ігрової діяльності школярів за таких розбіжностей призводить до негативних наслідків.

Визначаючи другу умову, виходили з того, що взаємовідносини вчителя й учнів як рівноправних суб'єктів навчального процесу зміцнюють їх інтереси, підвищують пізнавальну активність, загальну ефективність навчання. Ця педагогічна умова спрямована на забезпечення соціально-педагогічного прогнозування взаємозв'язку видів діяльності, спрямованих на розвиток пізнавальних інтересів учнів, організацію вчителем сприятливого процесу активізації їхньої діяльності в поєднанні з самоорганізацією індивідуальної і колективної роботи учнів.

Використання дидактичних ігор проблемного характеру виступає важливою умовою стимулювання пізнавальної активності учнів 6 ? 7-річного віку, оскільки в ході таких ігор учень переживає інтелектуальні труднощі, а спосіб їх подолання має шукати і може знайти тільки завдяки власній пізнавальній активності та самостійності. Саме принцип активності й самостійності у них в оволодінні програмним матеріалом є основою для збудження та утримання пізнавального інтересу, забезпечення свідомого засвоєння змісту, доцільної організації елементарної пошукової діяльності.

Забезпечення емоційної насиченості навчально-ігрової діяльності молодших школярів передбачає: активність навчальної діяльності учнів, можливість свободи індивідуальних виявлень (запитів, інтересів, суджень, оцінок). Створюються ситуації переживання, емоційності, завдяки яким учнями здійснюється активне ставлення до світу. В основі цієї педагогічної умови - принцип забезпечення емоційності в засвоєнні навчального матеріалу, який має на меті викликати й зміцнити різноманітні прояви інтересу до засвоєння змісту предмета, реалізувати почуття в діяльності.

У другому розділі «Дослідно-експериментальна робота зі стимулювання пізнавальної активності дітей 6 - 7-річного віку засобами дидактичної гри» розкрито загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, методи і хід дослідження, здійснено аналіз результатів експериментальної роботи.

Для перевірки гіпотези дослідження в період з 2004 по 2006 рр. було проведено педагогічний експеримент на базі загальноосвітньої школи № 125
м. Одеси, Нерубайської гімназії с. Нерубайського Одеської області, Коноплянівської загальноосвітньої школи Іванівського району Одеської області.

Вибіркову сукупність створили учні паралелі перших класів (загальною кількістю 368 учнів), з яких 6 класів були визначені як експериментальні (184 учні) і 6 класів - як контрольні (184 учні).

Експериментальній роботі передувало пілотажне дослідження, в ході якого нами було проаналізовано стан використання дидактичних ігор як засобу стимулювання пізнавальної активності дітей 6 - 7-річного віку у практиці сучасної початкової школи. Результати пілотажного дослідження засвідчили, що дидактичні ігри не посіли ще належного місця в роботі з дітьми у школі. На практиці вчителі використовують словесні, настільно-друковані дидактичні ігри, проте їх кількість і тематика надзвичайно обмежена. У ході дослідження було виявлено, що в загальноосвітніх навчальних закладах практично відсутня методична література з навчально-ігрової діяльності. Результати пілотажного дослідження були враховані при розробці програми експерименту.

На констатувальному етапі експерименту проводилося діагностування молодших школярів експериментальної і контрольної груп з метою виявлення рівнів сформованості їхньої пізнавальної активності.

Аналіз одержаних даних констатувального етапу експерименту виявив, що стан сформованості пізнавальної активності учнів незадовільний: переважна більшість дітей (40,8% - в ЕГ і 41,2% - у КГ) мала середній рівень; 53,5% дітей в експериментальній групі і 53,6% - у контрольній мали низький рівень сформованості пізнавальної активності.

Для забезпечення першої з визначених умов було розроблено з кожного предмету систему дидактичних ігор, які передбачали різнорівневі завдання. Школярі мали можливість вибирати завдання серед варіантів, написаних на дошці, під час самостійної роботи тренувального характеру; об'єкти для спостережень.

Диференціація навчально-ігрової діяльності молодших школярів здійснювалась таким чином: ігрові завдання пропонували в кількох варіантах, що полегшувало підготовку до занять, перевірку завдань після кожного етапу уроку; навчально-ігрові вправи добирались так, що всі школярі змогли одночасно їх закінчити; на уроці створювалися такі умови, за яких учень мав можливість сам дібрати посильне завдання; оцінювалось здебільшого спільне завдання, що давало можливість не поспішати з добором вправ, оскільки учні знали, що різні види ігрових завдань пропонувалися для того, щоб усі змогли успішно виконати спільну справу; для «сильних» учнів завжди були резервні завдання, що вимагали гнучкості, швидкості мислення; для «слабких» завчасно продумувались ситуації успіху.

У ході експериментальної роботи використовували такі прийоми, що сприяли успішній диференціації навчання: відстрочена відповідь (на початку уроку вчитель ставив проблемне запитання, правильну відповідь на яке учень формулював, отримуючи необхідну інформацію під час участі у грі, наприклад, у дидактичній грі «Відгадай назву підводного човна» на уроці читання); «фантастична ситуація» (учитель моделював творчі завдання, наприклад, уявити себе в ролі різних вигаданих персонажів ? дидактична гра «Придумай задачі» на уроці математики); помилка в поясненні (пояснюючи сутність ігрових завдань, учитель навмисно припускався помилки, доводячи до відома учнів свій намір, наприклад, під час проведення дидактичної гри «Знайди котика» на уроці математики). У більшості випадків для диференціювання використовували друкований дидактичний матеріал.

Експериментальна перевірка другої умови застосування дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності школярів 6?7-річного віку полягала в забезпеченні в навчальному процесі принципів співробітництва. Ці принципи реалізовували через способи організації взаємодії вчителя й учнів.

Організація співробітництва з учнями на уроці передбачала використання технологій парного і групового кооперування в навчально-ігровій діяльності, які застосовували в ході виконання таких творчих завдань, як складання казки, оповідання, віршів (дидактичні ігри «Три подружки», «Чим зможу - допоможу», «Чарівний клубок», «Комплімент», «Півники»). Це сприяло вихованню колективіських рис у школярів, згуртованості класних колективів.

Для забезпечення цієї умови застосовували прийоми: механізм «цінування» - вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення з приводу діяльності учнів та її результатів; «емоційні погладжування» - звертання до дитини тільки на ім'я; схвалення, добрий, лагідний тон; оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (правильно - неправильно), а й за процесом його досягнення; створення позитивного настрою в кожної дитини на уроках.

Під час реалізації цієї педагогічної умови широко використовували рольові ігри («Інтерв'ю», «Круглий стіл», «Розмова по телефону» та інші), у ході яких молодші школярі, виконуючи ролі дорослих, засвоювали знання, вміння й навички, краще пізнавали одне одного, набували більшої самостійності та незалежності, формували власну точку зору і вміння її відстоювати.

У ході експерименту на уроках застосовували дидактичні ігри проблемного характеру («Допоможемо Незнайкові», «Порівняйте», «Добре - погано», «З якого дерева листок?» та інші). Наявні в них суперечності викликали дискусію, спонукали до роздумів, пошуків і певних висновків.

Використання дидактичних ігор проблемного характеру вимагало, щоб сутність будь-яких прийомів завжди зводилася до постановки перед молодшими школярами певного (звичайно, посильного) завдання, розв'язанню якого підпорядковувалась вся подальша робота на уроці. У ході навчально-ігрової діяльності створювались ситуації, які дозволяли школярам переконатися, що їм бракує знань і відчути потреби набути нових для того, щоб виконати навчально-ігрове завдання. Стимулювали учнів до активного мислення на уроках різноманітні цікаві вправи ? кросворди, чайнворди, анаграми. Проблемні ситуації створювались учителем шляхом спонукання учнів до висунення припущень, висновків та узагальнень, а також на основі порівняння. Цінність створення проблемно-пошукових ігрових ситуацій у початкових класах зумовлювалась тим, що, розв'язуючи їх, учні змушені були оперувати різними прийомами логічного мислення. Завдяки цьому знання ставали більш міцними й осмисленими. За таких умов молодші школярі весь урок працювали зацікавлено, активно.

Згідно з четвертою умовою застосування дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності школярів 6 ? 7-річного віку в ході експерименту забезпечували емоційну насиченість їхньої навчально-ігрової діяльності. Для цього використовувались прийоми емоційного стимулювання, зокрема: опосередковане надання навчально-ігрового завдання, що передбачало створення у дітей уявлення, ніби воно не планувалось учителем заздалегідь (гра-імпровізація); раптове введення навчально-ігрового завдання з урахуванням конкретної ситуації, конкретного учня. Вчитель під час виконання школярами рольових завдань постійно підбадьорював дітей, використовував прийоми заохочення (наприклад, переможців ігор-змагань вітав весь клас, ці учні виступали в ролі експертів проведення інших дидактичних ігор).

Застосовувалися різноманітні дидактичні ігри («Три слова», «Образ букви», «Звукова пляма», «Єдиний початок», «Мовна пластика», «Крамниця», «Грибники» та інші), спрямовані на розвиток пам'яті, мислення, мовлення, саморегуляції, психомоторних здібностей учнів тощо. Вони допомагали школярам позбутися таких почуттів, як сором'язливість, страх, тривожність, скутість, а також уникнути стресових ста-нів.

Широко використовувалися рольові ігри («Школа», «Мисливці», «Сторінками улюблених казок», «Рукавичка» та інші), які передбачали програвання ролей героїв щирих, чесних, справедливих, торкалися емоційної сфери дитини і ставали у процесі їх програвання джерелом морального розвитку самого учня.

Для визначення успішності експериментальної роботи було визначено такі критерії: інтерес до пізнавальної діяльності з показниками: прояви допитливості до нового предмета або явища; захоплення пізнавальною діяльністю; звертання із запитаннями пізнавального характеру; бажання виконати завдання, не зважаючи на будь-які труднощі; ставлення дітей до предмету (індиферентне, неіндиферентне) із показниками: ставлення до своєї успішності в навчальній діяльності; характер психофізичних реакцій на пропозицію до участі у грі (активне жестикулювання, міміка, вербальна реакція); активність участі у грі; прагнення до творчої діяльності; характер засвоєння навчального матеріалу з показниками: якість застосування теоретичного матеріалу в практичній діяльності; ступінь потреби в постійному контролі; використання у відповідях додаткової інформації; володіння необхідними розумовими прийомами.

Ступінь сформованості пізнавальної активності школярів визначали за трьохрівневою градацією: високий, середній, низький.

До високого рівня пізнавальної активності відносили дітей, яким притаманні: стійкий прояв допитливості до нового, захоплення пізнавальною діяльністю, яскраво виражена пізнавальна потреба, неіндиферентне ставлення до своєї успішності (вони завжди радіють успіху й засмучуються через невдачі). У навчально-ігровій діяльності яскраво виражені психофізичні реакції, постійна активність, прагнення до навчально-ігрових завдань творчого характеру. У цих дітей завжди виникають запитання. Вони прагнуть дізнатись про щось нове і намагаються самостійно розв'язати завдання, не бояться помилок і труднощів у роботі.

До середнього рівня пізнавальної активності відносили школярів, які виявляють зацікавленість, допитливість та активність ситуативно, в разі виникнення труднощів часто втрачають інтерес. У навчально-ігровій діяльності достатньо виражені психофізичні реакції, активність. Прагнення ж до навчально-ігрових завдань творчого характеру виявляються ситуативно. Діти цієї групи схильні до наслідування відповідей один одного, не мають бажання бути першими.

Діти з низьким рівнем пізнавальної активності - байдужі, зовсім не прагнуть відповідати, неохоче виконують будь-яку роботу або навіть повністю відмовляються від діяльності, у відповідях дуже схильні повторювати вже почуте, не виявляють ініціативності. Навчально-ігрова діяльність пов'язана для них з негативними емоціями, викликає пригнічення, нудьгу. Як наслідок, такі діти в навчальній діяльності виявляють високий рівень тривожності. Ці школярі не володіють пізнавальними діями, люблять більше запитувати, ніж знаходити самостійне розв'язання навчального завдання.

Експериментальна робота засвідчила кількісні та якісні зміни в ЕГ щодо рівнів сформованості пізнавальної активності дітей 6 - 7-річного віку за допомогою дидактичних ігор (в ЕГ приріст високого рівня сформованості пізнавальної активності за критерієм «ставлення учнів до предмета» збільшився вдвічі (+11,5%) порівняно з КГ (+5,0%); за критерієм «характер засвоєння навчального матеріалу» склав (+18,4%), а в КГ (+4,9%); за критерієм «інтерес до пізнавальної діяльності» - (+25,7%) в ЕГ, а в КГ - (+10,8%) відповідно).

Узагальнені результати контрольного етапу експериментальної роботи подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Результати експериментальної роботи (у %)

Рівні	Критерії успішності експериментальної роботи
	Інтерес до пізнавальної діяльності	Ставлення дітей до предмета	Характер засвоєння навчального матеріалу
	Е	К	Е	К	Е	К
	Констатув.дані	Контрол. дані	Констатув.дані	Контрол. дані	Констатув.дані	Контрол. дані	Констатув.дані	Контрол. дані	Констатув.дані	Контрол. дані	Констатув.дані	Контрол. дані
Високий	8,6	34,3	8,2	19,0	9,8	21,3	10,9	15,9	7,1	25,5	7,6	12,5
Середній	47,3	59,2	47,8	44,1	32,4	53,5	33,7	52,7	33,7	56,8	32,6	64,7
Низький	44,1	6,5	44,0	16,9	57,8	25,2	55,4	31,4	59,2	17,7	59,8	32,8
Е - експериментальна група (184 учні); К - контрольна група (184 учні)

Як засвідчує таблиця, в експериментальній групі відбулися значні позитивні зміни щодо рівневої характеристики сформованості пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку за всіма критеріями.

Отже, аналіз результатів проведеного експерименту свідчить про ефективність реалізації обґрунтованих у дисертації педагогічних умов застосування дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності школярів 6 - 7-річного віку.

Шляхом опрацювання експериментальних даних методами математичної статистики доведено, що висунута гіпотеза одержала підтвердження.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дають підставу для таких висновків:

1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічних праць вітчизняних і зарубіжних авторів дозволив:

· розкрити сутність пізнавальної активності як ініціативного, дійового ставлення школярів до навчання, виявлення ними інтересу, самостійності в мисленні, а також енергійності і наполегливості у виконанні пізнавальних завдань;

· установити, що особливості розвитку пізнавальної активності школярів 6 - 7-річного віку зумовлені несформованістю в них стійких мотивів навчання, переважанням ігрових інтересів, мимовільної уваги над довільною; наочно-образним мисленням, недостатнім розвиток вольових якостей;

· довести, що дидактична гра є ефективним засобом стимулювання пізнавальної активності молодших школярів.

2. Установлено, що дидактична гра належить одночасно до двох сфер людської діяльності - гри та навчання, і є засобом організації діяльності, під час якої відбувається пізнання предметів та явищ дійсності, а також розвиток мислення, пам'яті, уваги, уяви, здібностей, формування вольових якостей, важливим чинником виникнення позитивних емоцій. Дидактична гра впливає на особистість, її діяльність та особистісні стосунки і виконує навчально-стимулювальну функцію у виявленні молодшими школярами пізнавальної активності.

3. Визначено критерії сформованості пізнавальної активності молодших школярів, а саме: інтерес до пізнавальної діяльності, ставлення дітей до предмета, характер засвоєння навчального матеріалу.

4. Науково обґрунтовано педагогічні умови застосування дидактичної гри для стимулювання пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку, а саме: здійснення диференціації під час організації навчально-ігрової діяльності школярів; організація взаємодії вчителя й учнів на принципах співробітництва; використання ігор проблемного характеру; забезпечення емоційності навчально-ігрової діяльності.

У ході експериментальної роботи доведено правильність і доцільність визначених педагогічних умов, реалізація яких дозволила одержати позитивні результати: зафіксовано збільшення кількості учнів з високим рівнем пізнавальної активності за всіма визначеними критеріями. Приріст цих показників у школярів експериментальної групи вищий порівняно з контрольною за критерієм»інтерес до пізнавальної діяльності» - на 14,9%, за критерієм «ставлення дітей до предмета» - на 6,5% і за критерієм «ступінь засвоєння навчального матеріалу» - на 13,5%.

5. Розроблено науково-методичні рекомендації для вчителів початкової школи з питань ефективного використання дидактичної гри для стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів складної та багатогранної проблеми стимулювання пізнавальної активності молодших школярів за допомогою дидактичних ігор. Воно відкриває перспективу для більш глибокого вивчення умов, особливостей технології проведення дидактичних ігор з метою стимулювання пізнавальної активності дітей.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТО У ПУБЛІКАЦІЯХ:

І. Статті в наукових фахових виданнях

1. Ноздрова О.П. З досвіду використання дидактичних ігор на уроках з молодшими школярами 6-7 - річного віку / О.П. Ноздрова // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського. - Одеса, 2004. - № 5-6. - С. 30-36.

2. Ноздрова О.П. Використання дидактичних ігор на уроках в початкових классах / О.П. Ноздрова // Наша школа. - 2005. - № 1. - С. 56-58.

3. Ноздрова О.П. Діагностичний експеримент по виявленню рівнів сформованості пізнавальної активності молодших школярів / О.П. Ноздрова // Наука і освіта. - 2006. - № 5-6. - С. 175-180.

4. Ноздрова О.П. Характер взаємодії вчителя і учнів як умова стимулювання пізнавальної активності дітей засобами дидактичної гри / О.П. Ноздрова // Наукові праці / Науково-методичний журнал. - Т. 56. - Вип. 43: Педагогічні науки. - Миколаїв, 2006. - С. 137-142.

5. Ноздрова О.П. Дидактичні ігри як засіб вирівнювання індивідуально-пізнавальних розбіжностей дітей 6-7 років / О.П. Ноздрова // Початкова школа. - 2007. - № 5. - С. 50-53.

6. Ноздрова О.П. Проблемний характер ігрової ситуації при формуванні пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку / О.П. Ноздрова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К., 2007. - Вип. 6 (16). - С. 199-203.

ІІ. Навчально-методичні праці

7. Ноздрова О.П. Методичні рекомендації для вчителів із питань ефективного використання дидактичної гри для стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку / О.П. Ноздрова. - Одеса: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, 2008. - 72 с.

ІІІ. Матеріали конференцій

8. Використання дидактичних ігор на уроках розвитку зв'язного мовлення у молодших школярів на матеріалах творів К.Д.Ушинського: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції [«К.Д.Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти»], (Одеса, 21-22 жовтня 2004 р.). / Міністерство освіти і науки України: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. - Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2004. - С. 71-75.

9. Використання дидактичних ігор у процесі навчання 6 - 7-річних учнів рідної мови у педагогічній спадщині К.Д.Ушинського: матеріали V Всеукраїнських науково-практичних читань студентів і молодих науковців, присвячених педагогічній спадщині К.Д.Ушинського (Одеса, 15-16 травня 2007 р.). / Міністерство освіти і науки України: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. - Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2007. - С. 43-45.

10. Вплив дидактичної гри на ряд психічних та особистісних характеристик учнів 6-7 річного віку: матеріали ХV міжнар. наук. конф. молодих науковців, [«Наука і вища освіта»], (Запоріжжя, 17-18 травня 2007 р.). / Міністерство освіти і науки України: Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління». - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2007. - С. 30-32.

11. Дидактична гра як засіб стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку: матеріали міжнар. симпозіуму [«Революція в університетській освіті: глобалізація та індивідуалізація - погляд у майбутнє»], (Одеса, 25-30 травня 2007 р.). / Міністерство освіти і науки України: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського. - Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2007. - С. 93.

Анотації

Ноздрова О.П. Дидактична гра як засіб стимулювання пізнавальної активності учнів 6 - 7-річного віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09. - теорія навчання. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2008.

У дисертації досліджено проблему формування і розвитку пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку засобами дидактичної гри, розкрито сутність понять «дидактична гра», «пізнавальна активність»; визначено критерії й показники рівнів сформованості пізнавальної активності молодших школярів; науково-обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку: здійснення диференціації під час організації навчально-ігрової діяльності школярів; організація взаємодії вчителя й учнів на принципах співробітництва; використання ігор проблемного характеру; забезпечення стану емоційно-вольової напруги учасників гри.

Результатами експериментальної роботи доведено ефективність використання дидактичної гри як засобу стимулювання пізнавальної активності учнів 6-7-річного віку у практиці роботи початкової школи.

Ключові слова: пізнавальна активність, дидактична гра, стимулювання, умови використання дидактичної гри, учні 6-7-річного віку.

Ноздрова О.П. Дидактическая игра как средство стимулирования познавательной активности учеников 6 - 7-летнего возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09. - теория обучения. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2008.

В диссертации исследуется проблема формирования и развития познавательной активности учеников 6-7-летнего возраста с помощью дидактической игры.

В работе проанализировано состояние исследуемой проблемы в философской, психологической, педагогической и методической литературе; дано определение понятий «дидактическая игра», «познавательная активность»; выявлена взаимосвязь и взаимообусловленность выделенных педагогических категорий; раскрыты особенности развития познавательной активности детей 6 - 7-летнего возраста и роль дидактической игры, ее возможностей в стимулировании познавательной активности младших школьников; рассмотрены разные виды дидактических игр.

На основе изучения научной литературы (Л.Аристова, В.Буряк, И.Лернер, В.Лозова, Н.Маркова, М.Махмутов, П.Пидкасистый, С.Рубинштейн, А.Савченко, И.Харламов, Т.Шамова, Г.Щукина и другие ученые) в диссертации проанализированы взгляды педагогов, психологов на роль и значение познавательной активности в повышении эффективности процесса обучения школьников. Подчеркивается, что познавательная активность является определяющим фактором, от котрого зависит целенапрвленность учебной деятельности школьников, развитие их интеллектуальной рефлексии и способностей, а также гарантией эффективности учебной деятельности и процесса учения.

Познавательная активность определяется как черта личности, которая проявляется в ее отношении к познавательной деятельности и предполагает состояние готовности, стремление к самостоятельной деятельности, направленной на усвоение индивидом социального опыта, накопленных человечеством знаний и способов деятельности, а также находит проявление в качестве познавательной деятельности.

В диссертации выявлены особенности школьников 6 - 7-летнего возраста, которые связаны с тем, что в таком воздасте у учеников не сформированы устойчивыемотивы учения; у них превалируют игровые интересы, непроизвольное внимание над произвальным; наглядно-образное мышление, недостаточным развитием волевых качеств. Эти особенности были учтены в ходе экспериментальной работы.

Установлено, что дидактическая игра принадлежит одновременно к двум сферам человеческой деятельности - игре и обучению, является средством организации деятельности, в которой происходит познание предметов и явлений действительности, развитие внимания, воображения, способностей, формирование волевых качеств и выступает важным фактором возникновения положительных эмоций. Дидактическая игра влияет на личность, ее деятельность, личные отношения и выполняет определенные функции: обучающую, активизирующую, контролирующую, формирующую, развивающую, развлекательную, коммуникативную, воспитывающую, стимулирующую.

Доказано, что с помощью дидактических игр складываются психологические предпосылки возникновения и развития интереса к познавательной деятельности.

Установлено, что дидактическая игра выступает инструментом разрешения противоречий между характером мотивации, познавательной направленностью личности младшего школьника и объективной необходимостью овладения готовыми знаниями; между восприятием явлений и осознанием их как научных фактов; между знаниями, которые имеют ученики, и теми, которые должны быть; между осознанием единичного и общего, элементарного и системного.

...