Педагогічні умови мотивації професійного зростання студентів педагогічних університетів у процесі неперервної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні умови мотивації професійного зростання студентів педагогічних університетів у процесі неперервної освіти

Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Політичні, соціокультурні, духовні й економічні перетворення в Україні сприяли перегляду суспільством рушійних соціальних механізмів. Мова йде про перехід до демократичної системи соціального розвитку, що вимагає змін у системі освіти, що виступає основним фактором забезпечення культурного зрушення - неодмінної умови відновлення соціально-економічного укладу й всіх аспектів життєдіяльності суспільства.

Успішний перехід до економіки і суспільств, заснованих на знанні, повинен супроводжуватися процесом неперервної освіти - учінням впродовж життя (lifelong learning), «освіта впродовж життя» (lifelong education)? всебічною навчальною діяльністю, здійснюваною на постійній основі з метою поліпшення знань, навичок і професійної компетенції (Лісабонський саміт, березень 2000 р.). Неперервна освіта перестає бути лише одним з аспектів освіти і перепідготовки; вона стає основоположним принципом освітньої системи і участі в ній особистості впродовж всього неперервного процесу її навчальної діяльності. У найближче десятиліття цей принцип повинен бути повністю реалізований в європейських країнах, зокрема в Україні. Це зумовлює необхідність розвитку «суспільства, заснованого на знанні» (knowledge-based society), тобто інформація, знання особистості, а також мотивація до їх постійного оновлення, вміння і здібності, необхідні для цього, стають вирішальним чинником його розвитку. Про це йде мова і в Національній доктрині розвитку освіти, де вказано, що одним з пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку освіти є розвиток системи безперервної освіти протягом життя.

Аналіз матеріалів ЮНЕСКО із проблем неперервної освіти, теоретичних джерел і педагогічної практики з питань змісту освіти дозволяє зробити висновок про те, що найбільш ефективним механізмом становлення майбутнього фахівця є його професійне зростання, актуалізоване у процесі розвитку мотивації до неперервної освіти. Але для цього необхідно вирішити низку основних суперечностей, пов'язаних з розвитком освіти:

· між об`єктивною потребою суспільства в якісній підготовці майбутніх фахівців та реальним станом готовності випускників ВНЗ до професійної діяльності;

· між потребою суспільства у фахівцеві, здатному до професійно-особистісної актуалізації, творчого й духовного саморозвитку та забезпеченням не повною мірою теорії й методики розвитку мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти.

Проблемами неперервної освіти опікуються такі вчені як С. Архангельський, А. Владиславлєв, В.Зінченко, В. Кремень, Ю. Кулюткін, А. Новіков, В. Онушкін та інші.

Проблеми мотивації навчання та діяльності досліджували як психологи (Л. Божович, В.Вілюнас, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, А. Маслоу та інші), так і педагоги (Ю. Кулюткін, А. Маркова, Н. Морозова, В. Семиченко, Г. Сухобська, Г. Щукіна та інші).

Дотичними до нашого дослідження є дисертаційні роботи Н. Переломової, яка розглядала актуалізацію особистісно-професійного зростання вчителя у післявузівській освіті, та О. Жигло, яка розглядала педагогічні умови професійного зростання викладача ВНЗ. Проте, авторами зовсім не приділялася увага проблемам професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти.

Важливість і актуальність розглянутої проблеми, її недостатня теоретична й практична розробленість, необхідність вирішення існуючих суперечностей дозволили сформулювати тему дисертаційного дослідження: «Педагогічні умови мотивації професійного зростання студентів педагогічних університетів у процесі неперервної освіти».

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною комплексної програми «Розвиток новітніх технологій навчання та виховання цілісної творчої особистості» Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, що виконується за тематикою «Підвищення ефективності навчально-вихованого процесу в середніх загальноосвітніх та вищих закладах» (РК №1-200199U 004104). Тему затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №2 від 12.05.2003 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 23.09.2003 р.).

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов розвитку мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти.

Мета дослідження визначила такі завдання:

1. На основі аналізу наукової літератури уточнити сутність понять «неперервна освіта», «професійне зростання», «професійна компетентність» та розкрити сутність поняття «мотивація професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти».

2. Теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови, які сприяють мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти.

3. Уточнити критерії і показники рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців.

4. Розробити навчально-методичні матеріали для студентів і викладачів з досліджуваної проблеми.

Об'єкт дослідження - процес професійного зростання студентів педагогічних університетів.

Предмет дослідження - формування мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти.

Відповідно до мети і предмету дослідження було висунуто припущення про те, що успішність забезпечення професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти може сприяти додержання таких педагогічних умов: формування в студентів мотивів професійного зростання, розвиток потреби в постійному самовдосконаленні, використання інтерактивних методів і форм в процесі навчання.

Методологічною основою дослідження є філософські, психологічні, педагогічні теорії, положення, що розкривають концептуальні підходи до проблеми розвитку мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти: ідеї гуманізму (Г. Батищев, М. Бахтін, М. Бердяєв, В.Зінченко), розуміння особистості як відкритої, активної, унікальної і цілісної системи (Б. Ананьєв, Л. Анциферова, Г. Олпорт, С. Рубінштейн), розуміння неперервної освіти як цілісної і динамічної системи, що постійно розвивається (С. Архангельський, В.Зінченко, В. Соловьєв, С. Франк).

Теоретичною основою дослідження є концептуальні ідеї та положення стосовно:

· неперервної освіти (А. Владиславлев, B. Гершунський, А. Даринський, В. Кремінь, В. Онушкін, Ю. Кулюткін та інші);

· професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах (А. Алексюк, Є. Барбіна, В. Бондар, М. Васильєва, В. Гриньова, О. Дубасенюк, В.Євдокимов, Н. Кузьміна, О.Пєхота, І. Прокопенко, С. Сисоєва, Г. Троцко та інші);

· мотивації діяльності, навчання (Л. Божович, О. Леонтьєв, В.М`ясищев, С. Рубінштейн т інші);

· професійної компетентності фахівців (А. Вербицький, О.Євсюков, Л. Карпова, В. Козаков, В. Лозова, В. Пекельна, О. Савченко, В. Свистун);

· професійного зростання (О. Жигло, Н. Переломова).

Відповідно до визначених завдань і гіпотези було використано такі методи дослідження:

· теоретичні: аналіз наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на обрану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення основних понять;

· емпіричні: діагностичні (анкетування, опитування, інтерв`ю, тестування, бесіда, діалог, дискусія), обсерваційні (спостереження, самоспостереження, метод рейтингу, самооцінка) для встановлення рівня сформованості професійної компетентності; педагогічний експеримент для виявлення результативності експериментальної роботи;

· статистичні: кількісний та якісний аналіз даних з використанням методів математичної статистики (статистична обробка результатів та графічне їх відображення).

Експериментальною базою дослідження був Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

· вперше визначено сутність мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти як сукупності їхніх стійких мотивів і спонукань, що визначають зміст і спрямованість динамічного, неперервного і гуманістично спрямованого процесу зростання внутрішньої потреби в особистісному перетворенні, здатність до актуалізації внутрішнього потенціалу й усвідомленого вибору індивідуальної професійно-особистісної стратегії й освітнього маршруту впродовж життя, результатом якої є високий рівень сформованості професійної компетентності; теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено педагогічні умови, що сприяють позитивному розвитку мотивації (формування мотивів професійного зростання, розвиток потреби в постійному самовдосконаленні, використання інтерактивних методів і форм у процесі навчання);

· уточнено сутність понять «неперервна освіта», «професійне зростання», «професійна компетентність»; критерії та показники рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців;

· подальшого розвитку набули напрями впровадження ідей неперервної освіти в педагогічний процес ВНЗ, теоретичні положення щодо формування мотивації студентів.

Практичне значення дослідження полягає у розробці науково-методичних матеріалів для студентів і викладачів, експериментальній перевірці педагогічних умов, які забезпечують розвиток мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка №01-65 від 01.02.08), Слов`янського державного педагогічного університету (довідка №68-08-16 від 06.02.08), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка №01-12/44 від 04.02.08).

Розроблене та апробоване науково-методичне забезпечення з дисциплін фахового циклу може бути використане викладачами ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації під час організації аудиторних і позааудиторних занять зі студентами, в процесі написання ними курсових і дипломних робіт, а також у процесі підвищення кваліфікації фахівців.

Обґрунтованість і вірогідність дослідження забезпечуються методологічною обґрунтованістю теоретичних положень і висновків, їх відповідністю сучасним тенденціям розвитку педагогічної освіти; використанням комплексу методів, адекватних об'єкту, меті, завданням і логіці дослідження; тривалим характером експерименту, результати якого підтверджують ефективність теоретичних висновків і проведеної роботи.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікацію матеріалів дослідження, а також у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційно-інформаційні технології в освіті та управлінні: теорія, досвід, проблеми» (Трускавець, 28-31 жовтня 2007 року), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Масандра, 28-31 травня 2007 року) і на Міжнародній науково-практичній конференції «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ - Переяслав-Хмельницький, 22 - 25 травня 2006 року).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у 12 одноосібних публікаціях, із них 7 статей у провідних наукових фахових виданнях, 1 - у інших виданнях, 3 - у матеріалах науково-практичних конференцій, 1 - науково-методичні матеріали.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (288 найменувань), 11 таблиць. Загальний обсяг роботи 188 сторінок (159 - основний текст).

Основний зміст дисертації

навчальний викладач педагогічний професійний

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об`єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання; методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Теоретичні основи розвитку мотивації професійного зростання студентів педагогічних університетів у процесі неперервної освіти» - схарактеризовано систему неперервної освіти, обґрунтовано сутність професійного зростання студентів та мотивації студентів до нього, теоретично обґрунтовано педагогічні умови, які сприяють мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що ідея неперервної освіти не є новою. Ще Платон, Аристотель, Г.Ґете, Я.А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо зверталися до ідеї неперервної освіти як засобу вирішення проблеми нескінченного в кінцевому, досягнення повноти людського розвитку.

Початок ХХ ст. характеризувався тим, що освіта, яку отримувала особистість у середній і вищій школах, зберігала свою цінність на все життя. Але із середини 50-х рр. XX ст. у зв`язку з вибухом науково-технічної революції, процесами інформатизації й комп'ютеризації суспільства, впровадженням нових технологій виникає необхідність у підготовці фахівців, які здатні до творчої взаємодії й інновацій, гнучких, оперативних і мобільних дій. А тому й виникає нагальна потреба в мотивації неперервної освіти особистості.

У ході дослідження з`ясовано, що неперервна освіта є освітою впродовж життя, цілеспрямованим отриманням особистістю знань, умінь і навичок у навчальному закладі та шляхом організованої самоосвіти, надає можливість постійно задовольняти потреби особистості і суспільства в освіті.

Метою неперервної освіти є підтримка необхідного рівня загальної культури, загальноосвітньої та професійної підготовки особистості.

Неперервна освіта виконує діагностичну, адаптаційну, пізнавальну, розвивальну, виховну, культурологічну, компенсаторну функції.

Неперервна освіта є цілісним процесом, який уключає освіту базову (підготовче навчання та виховання, що хронологічно передує діяльності у професійній сфері) та післябазову (послідовне чергування навчальної діяльності в системі спеціально створених освітніх закладів з професійною діяльністю).

З`ясовано, що неперервна освіта надає кожному суб`єкту, зокрема студенту, можливість реалізувати власний маршрут отримання освіти (Н. Зверєва, М. Соколова).

Неперервна освіта передбачає не тільки неперервне засвоєння знань особистістю та неперервний педагогічний вплив на неї з боку інших суб`єктів, але особливе значення при цьому має зв`язок навчальної діяльності з суспільно-практичною діяльністю. Звідси витікає важливий висновок, що необхідно розвивати стійку мотивацію особистості до навчання, професійного зростання та професійної діяльності, здійснювати підготовку студентів до неперервної освіти на основі самостійного засвоєння цінного для особистості досвіду людства, тобто самоосвіти.

У ході наукового пошуку доведено, що професійне зростання студента є динамічним, неперервним процесом розгортання його особистісного потенціалу, потенційних можливостей, заснованих на внутрішній потребі в освіті, процесом удосконалення його особистості: загальнокультурних і фахових знань; системи інтелектуальних і практичних умінь і навичок; досвіду творчої діяльності; розвинених особистісних і професійно значущих якостей. Результатом професійного зростання студента є позитивна динаміка рівня сформованості професійної компетентності, яка є інтегративним особистісним утворенням, що включає динамічну систему знань, умінь і якостей, яка впливає на ефективність як навчальної, так і подальшої професійної діяльності, орієнтована на постійне систематичне самовдосконалення.

Встановлено, що професійне зростання майбутнього фахівця характеризується можливістю інтенсивного розвитку його особистості; прагненням вирішувати свої життєво важливі проблеми і досягати конкретних цілей як навчальної, так і професійної діяльності. Цей процес буде ефективним лише за умови вмотивованості діяльності.

На основі аналізу наукової літератури з`ясовано, що мотивація навчання є чинником, що детермінує ефективність навчально-пізнавальної діяльності студентів та їхнього професійного зростання. Професійна мотивація дозволяє студентам активно прагнути до поповнення професійних знань, оволодіння професійними вміннями, вдосконалення професійних якостей і здібностей, до неперервного самовдосконалення, спонукає і спрямовує діяльність особистості по оволодінню професією.

Особливості мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів є основою розвитку мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти у ВНЗ.

У дисертації обґрунтовано, що мотивація професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти є сукупністю їхніх стійких мотивів і спонукань, що визначають зміст і спрямованість динамічного, неперервного і гуманістично спрямованого процесу зростання внутрішньої потреби в особистісному перетворенні, здатність до актуалізації внутрішнього потенціалу й усвідомленого вибору індивідуальної професійно-особистісної стратегії й освітнього маршруту впродовж життя, результатом чого є високий рівень сформованості професійної компетентності майбутнього фахівця.

У дисертації обґрунтовано педагогічні умови, реалізація яких сприяє розвитку мотивації студентів педагогічного університету до професійного зростання у процесі неперервної освіти, а саме: формування мотивів професійного зростання, розвиток потреби в постійному самовдосконаленні, використання інтерактивних методів і форм у процесі навчання.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що мотив є внутрішнім станом особистості, спонукальною причиною її дій і вчинків у даний момент часу, а суб`єктними формами вияву мотивів є цілі, наміри, інтереси, емоції та ін. Студента можуть спонукати до навчальної та майбутньої професійної діяльності різні мотиви: інтерес до змісту та процесу діяльності, почуття обов`язку перед суспільством, прагнення до самоствердження, самореалізації та ін. Високомотивовані студенти більше працюють, досягають кращих результатів у діяльності, оскільки у них розвинутий інтерес до змісту діяльності, їм цікаво вчитися вони прагнуть стати висококваліфікованими фахівцями. Ефективним мотиваційним фактором є мета, яка стимулює, активізує організовує дії людини. Навчальна діяльність передбачає досягнення конкретних (проміжних) цілей, що створює кожного разу ситуацію успіху, дає емоційний заряд, спонукає до кінцевої мети, посилює мотивацію студентів до діяльності. Коли мету детермінує кілька мотивів, тим більш інтенсивний спонукальний вплив вона має на діяльність.

У дисертації з`ясовано, що до мотивів, які сприяють професійному зростанню майбутніх фахівців, віднесено: пізнавальний інтерес, мотиви досягнення, саморозвитку, самоствердження, мотив афіляції, уникнення неприємностей і покарання, ідентифікації з іншою людиною.

Розвиток потреби в постійному самовдосконаленні вимагає чіткого усвідомлення мети своєї діяльності, значущості професії, а також оволодіння як уміннями самостійно навчатися (інтелектуальні та організаційні уміння), так і професійними якостями (працьовитість, відповідальність, уважність, посидючість та ін.). Успішність цього процесу забезпечується розробленою індивідуальною програмою вдосконалення, постійним контролем як з боку викладачів, так і самоконтролю за її здійсненням.

Інтерактивні методи і форми навчання дозволяють інтенсифікувати процес розуміння, засвоєння і застосування знань при вирішенні професійних завдань. Ефективність забезпечується за рахунок активного включення студентів у процес не тільки отримання, але й безпосереднього використання знань. Досвід і знання студентів слугують джерелом професійного зростання, взаємонавчання, взаємозбагачення, що підвищує їхню мотивацію та сприяє більшій продуктивності навчання. Використання цих методів забезпечує не тільки набуття знань, умінь і навичок, але й розкриття потенційних можливостей студентів, є умовою становлення і вдосконалення компетентності через включення суб`єктів педагогічного процесу в осмислене переживання індивідуальної та колективної діяльності для накопичення досвіду усвідомлення і прийняття цінностей. Інтерактивні методи навчання є імітацією інтерактивних видів діяльності, які застосовуються в громадській і державній практиці демократичного суспільства. Їх застосування сприяє активному засвоєнню навчальної інформації, розвитку особистісної рефлексії, засвоєнню досвіду навчальної взаємодії, розвитку вмінь аналізу й самоаналізу в процесі групової рефлексії, розвитку здібності вирішувати конфлікти, формуванню мотиваційної готовності до міжособистісної взаємодії як в навчальних, так і в професійних ситуаціях.

Отже, реалізація в навчальному процесі визначених умов має сприяти мотивації професійного зростання студентів.

У другому розділі - «Експериментальна перевірка педагогічних умов, які сприяють розвитку мотивації професійного зростання у процесі неперервної освіти» - розкриваються загальні питання організації та проведення експерименту, аналізуються його результати.

З метою перевірки висунутої гіпотези щодо ефективності педагогічних умов, які сприяють розвитку мотивації професійного зростання, було проведено лонгітюдний педагогічний експеримент, на різних етапах якого було задіяно 400 студентів експериментальної групи (200 осіб у контрольній групі) I-V курсів юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Педагогічному експерименту передувало виявлення даних про сформованість знань студентів з проблем неперервної освіти, професійного зростання, мотивації, ступеня розуміння студентами їх важливості й необхідності для подальшої професійної діяльності, розвиненості вмінь і здібностей, які сприяють самоосвіті та самовдосконаленню особистості. Результати засвідчили низький рівень знань з означених проблем: 78% студентів першого, 57% - другого, 47% - третього, 42% - четвертого і 41% - п`ятого курсу не приділяли достатню увагу цим питанням, що підтвердило необхідність проведення цілеспрямованої роботи по формуванню мотивації професійного зростання. Для проведення формувального експерименту виділили експериментальні групи студентів (Е1, Е2, Е3), у процесі навчання яких реалізовували визначені педагогічні умови, а в контрольній групі (КГ) не акцентувалася увага на цих проблемах.

Експериментальна робота мала варіативний характер, тобто передбачала реалізацію визначених педагогічних умов окремо або в поєднанні: у групі Е1 - формування мотивації професійного зростання; Е2 - формування мотивів професійного зростання і розвиток потреби в постійному самовдосконаленні; Е3 - формування мотивів професійного зростання та використання інтерактивних методів і форм у процесі навчання.

Експериментальна робота проводилася за мотиваційно-цільовим, когнітивно-процесуальним та контрольно-результативним етапами.

Мотиваційно-цільовий етап передбачав усвідомлення студентами усіх експериментальних груп значущості професійного зростання та неперервної освіти на основі чіткого визначення цілей професійної діяльності; актуалізацію внутрішнього потенціалу на основі розвитку системи знань, професійних умінь і навичок, особистісних якостей, які зумовлюють професійне зростання і формують професійну компетентність; дозволяють зробити усвідомлений вибір подальшого освітнього маршруту.

Інтерес як пізнавальний мотив був для студента спонукальним механізмом пізнання, стимулював та активізував засвоєння системи професійних знань, розвиток системи професійних умінь та якостей. Для цього використовували матеріали про значущість правничих дисциплін, викликаючи емоційну реакцію студентів, створюючи на заняттях сприятливий емоційний мікроклімат, який сприяв продуктивній сумісній діяльності (виявлення симпатії, взаємодопомоги, загальна зацікавленість в успіху вирішення проблем, доброзичлива обстановка, яка знімала напругу і хвилювання, формувала довіру один до одного, усвідомлення студентами цінності один одного та ін.). На першому курсі прагнули до того, щоб загальні цілі, суспільні норми, завдання, отримані від викладачів, стали індивідуальними цілями студентів, індивідуальною професійно-особистісною стратегією. З цією метою проводили таку роботу: чітко формулювали цілі діяльності (що зробити, що опрацювати, чого навчитися); прагнули, щоб студенти усвідомили значення діяльності (для чого це необхідно); визначали засоби досягнення мети (як це зробити, за допомогою чого); аналізували труднощі досягнення мети і способи їх подолання; забезпечували самоконтроль (наскільки виконання відповідає меті, наскільки успішно відбувається просування до цілі).

Формування мотивів здійснювалося з урахуванням курсів: на першому приділили особливу увагу розвитку пізнавального інтересу, а також мотиву ідентифікації з іншою людиною (видатні юристи, викладачі та ін.), мотиву афіліації (прагненні до встановлення або підтримання стосунків з іншими людьми, прагнення до контакту і спілкування з ними); на другому й третьому курсах підтримували ще й мотив самоствердження і мотив досягнення (виявлявся у виборі складних завдань і намаганні їх виконати); на четвертому і п`ятому - мотив саморозвитку.

Студентам групи Е2 запропонували створити програму самовдосконалення на кожному році навчання, обговорення якої проводилося за бажанням студента як індивідуально, так і в групі. Розглянули зі студентами сутність таких понять як «внутрішній потенціал», «професійно-особистісна стратегія», «освітній маршрут».

У групі Е3 надавали перевагу організації діалогової взаємодії, застосовували стимулююче оцінювання результатів, створювали ситуації успіху для студентів, підтримували об`єктивну взаємоперевірку та рецензування виконаних завдань, прогнозування майбутньої професійної діяльності та ін.

Метою когнітивно-процесуального етапу було засвоєння студентами системи культурологічних і професійних знань та професійних умінь і якостей у процесі реалізації визначених педагогічних умов. Цей етап передбачав організацію діяльності студентів на основі діалогічної взаємодії суб`єктів педагогічного процесу в процесі сумісної навчальної діяльності, що включала: обмін інформацією, розробку стратегії вирішення професійних проблем, сприйняття і розуміння один одного; розробку і використання оригінальних способів вирішення правових проблем у різноманітних ситуаціях з постійним здійсненням аналізу і самоаналізу власної діяльності, залучення студентів до спільного вирішення проблем, формування здатності мислити неординарно, обґрунтовувати свої позиції і життєві цінності, розвиток вміння вислуховувати іншу точку зору, співпрацювати, вступати в партнерське спілкування, виявляючи при цьому толерантність стосовно своїх опонентів, необхідний такт, доброзичливість та ін. Для цього проводилася така робота в групі Е3:

· на лекціях викладачі прагнули використовувати різні форми подання інформації у вигляді: лекції-бесіди (передбачала безпосередній контакт з аудиторією, дозволяла привернути увагу студентів до найбільш важливих питань теми, визначати зміст і темп лекції з урахуванням специфіки аудиторії, використовувати колективний досвід і знання); лекції-дискусії (передбачали вільний обмін думками між окремими розділами теми; при цьому активізувалася пізнавальна діяльність студентів, мали можливість керувати думкою окремих студентів з метою зміни негативних і хибних установок та ін.); лекція з застосуванням елементів «мозкового штурму» (брейнстормінгу) та лекція з розглядом мікроситуацій, які давали можливість розглянути конкретні ситуації реальної практики та ін.;

· на практичних заняттях використовували форми і методи інтерактивного навчання: евристичні бесіди, презентації, дискусії, «мозкову атаку», метод «круглого столу», ділові ігри, конкурси практичних робіт з їх обговоренням, тренінги, колективні рішення творчих завдань та ін. Використання цих методів сприяло формуванню системи професійних знань, професійних умінь (інтелектуальних, організаційних, комунікативних, проективних, рефлексивних), якостей і здібностей студентів, а також формуванню досвіду діяльності (кейс-метод як розгляд конкретних професійних ситуацій, практичні вправи, моделювання ситуацій). Завдання підбиралися таким чином, щоб досліджуване поняття розглядалося в різних аспектах, виявлялася його значущість та актуальність для професійної діяльності. Включення студентів у рольові та ділові ігри сприяло розвитку цільової орієнтації студентів, їхньому самовираженню та самореалізації, допомагало коригувати у разі необхідності вміння та навички, а також поповнювати систему знань, виявляти особистісні якості, створювати умови для ефективної взаємодії суб`єктів педагогічного процесу.

У групі Е2 на практичних заняттях викладач демонстрував зв`язок планування діяльності з вирішенням певного завдання (аналіз змісту, постановка мети, вибір способів вирішення, аналіз результатів), спонукаючи студентів до постійного самовдосконалення, співставлення отриманих результатів з передбачуваними в програмі самовдосконалення, коригування освітніх маршрутів.

У групі Е1 постійно прагнули до актуалізації мотивів: підтримували прагнення досягти високих результатів у діяльності, створюючи ситуації успіху, виставляючи авансовані оцінки, підбираючи індивідуальні завдання та ін.

Контрольно-результативний етап передбачав оцінку, корекцію і рефлексію результатів діяльності по реалізації педагогічних умов та визначення рівня сформованості професійної компетентності студентів.

У групі Е3 студентам надавали можливість контролювати і корегувати результати своєї діяльності на основі сформованих інтелектуальних умінь. Майбутні фахівці у галузі права не просто сприймали готові обґрунтування, а вчилися доводити і відстоювати свою думку, спростовувати хибні думки і рішення, аналізувати свою поведінку, постійно рефлексувати з метою коригування професійної компетентності і самовдосконалення з використанням деяких технік проведення експрес-рефлексії («Сінквейн», груповий обмін враженнями та ін.). Студенти вдосконалювали знання й вміння приймаючи участь у роботі юридичної клініки. Проведена робота сприяла формуванню вміння робити узагальнення, прогнозувати висновки, оцінювати й аналізувати результати як власної діяльності, так і інших людей.

У групі Е2 підвищенню ефективності контролю сприяла організація «міні-заліків» з кожної теми. При цьому студенти знайомилися з критеріями оцінювання своєї роботи, правилами проведення групової рефлексії. Така організація контролю допомагала студентам бачити прогресивні результати в своєму професійному становленні, а також мотивації професійного зростання.

У групі Е1 студенти аналізували рівень сформованості професійної компетентності з метою вдосконалення набутих знань, умінь і якостей.

Отримані результати експериментального дослідження відображені в таблиці 1.

Таблиця 1. Узагальнені результати експериментальної роботи (приріст у%)

Як свідчить аналіз результатів проведеного дослідження, відбулися суттєві зміни в мотиваційно-ціннісній сфері студентів експериментальних груп. У групі Е1 студенти виявляють інтерес до власного професійного зростання та процесу навчальної діяльності, у них сформовано мотив досягнення, самоствердження та ідентифікації себе з іншою людиною. Зміни пояснюються тим, що їм цікаво вчитися, вони прагнуть стати висококваліфікованими фахівцями, чітко уявляють мету своєї як навчальної, так і майбутньої професійної діяльності.

У групі Е2 студенти також виявляють інтерес до власного професійного зростання, постійно прагнуть до актуалізації особистісного потенціалу, в них розвинено мотиви досягнення, саморозвитку, самоствердження, афіліації, вони володіють уміннями самостійно навчатися та професійними якостями, які цьому сприяють. Такі зміни можна пояснити розробкою індивідуальної програми вдосконалення, яка і забезпечувала мотивацію професійного зростання, розробку освітнього маршруту та професійно-особистісної стратегії зростання.

У групі Е3 виявлено найвищі результати, оскільки студенти чітко усвідомлювали мету професійного зростання, яка стимулювала і організовувала їхні дії. У них розвинений інтерес до змісту і процесу діяльності, сформовано систему професійних знань, умінь і якостей. Це було забезпечено як мотивами професійного зростання, так і постійним уключенням студентів у інтерактивне навчання за рахунок активного включення як у процес отримання знань, так і їх використання як у навчальному процесі, так і у ході практики.

Уточнені критерії (мотиваційно-ціннісний, змістово-процесуальний, особистісний, рефлексивний) і показники дозволили визначити рівні сформованості професійної компетентності студентів: високий, достатній, низький (див. табл. 2). Для високого рівня характерним є стійка мотивація професійного зростання та усвідомлення його значущості, розвинений стійкий інтерес до навчальної діяльності та професійного зростання, творчий характер засвоєння системи професійних знань, високий рівень сформованості професійних умінь (інтелектуальних, організаційних, комунікативних, проективних, рефлексивних) і професійних якостей, набуття певного професійного досвіду, адекватна самооцінка, висока здатність до саморозвитку, самовдосконалення.

Достатній рівень характеризується тим, що студенти мають ситуативний інтерес та ситуативну мотивацію до професійного зростання, мають реконструктивний характер засвоєння знань, середній рівень сформованості умінь та якостей професійного зростання, середній рівень сформованості вміння здійснювати рефлексію, виявляють неадекватну самооцінку, епізодично прагнуть до позитивних самозмін.

Для студентів з низьким рівнем характерна відсутність інтересу та індиферентне ставлення до професійного зростання, репродуктивний характер засвоєння знань, низький рівень сформованості професійних умінь і якостей та уміння рефлексувати, мають неадекватну самооцінку та низьку здатність до саморозвитку.

Таблиця 2. Рівні сформованості професійної компетентності студентів

Отже, отримані результати дослідження свідчать про позитивний вплив педагогічних умов на мотивацію професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти та дають підстави зробити такі висновки.

1. Аналіз наукової літератури дав можливість визначити мотивацію професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти як сукупністю їхніх стійких мотивів і спонукань, що визначають зміст і спрямованість динамічного, неперервного і гуманістично спрямованого процесу зростання внутрішньої потреби в особистісному перетворенні, здатність до актуалізації внутрішнього потенціалу й усвідомленого вибору індивідуальної професійно-особистісної стратегії й освітнього маршруту впродовж життя, результатом чого є високий рівень сформованості професійної компетентності майбутнього фахівця.

2. Обґрунтовано, що педагогічними умовами, які сприяють мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти, є: формування мотивів професійного зростання, розвиток потреби в постійному самовдосконаленні, використання інтерактивних методів і форм у процесі навчання. Так, їх реалізація забезпечила високу якість професійних знань (81,4% студентів усіх експериментальних груп та 52,6% контрольної мають міцні й дієві знання), які дозволяють їм ефективно вирішувати професійні завдання, про що свідчать результати проходження практики. Студентів експериментальної групи Е2 вирізняє прагнення до постійного вдосконалення аналізу і самоаналізу діяльності на основі коригування освітнього маршруту. За допомогою анкетування та бесід установили, що до експерименту в експериментальній групі Е1 мали інтерес до занять з юридичних дисциплін 59% студентів, а після експерименту - 92% (у контрольній групі відповідно - 61% і 74%). Змінилися також ціннісні орієнтації студентів: сприйняття людини як найвищої цінності, необхідність допомагати іншим у різних ситуаціях, об`єктивно оцінювати дії і вчинки вважають за потрібне 93% студентів експериментальної групи (до експерименту - 54%). Студенти групи Е3 намагаються уникати конфліктних ситуацій, прагнуть до взаємонавчання, обміну знаннями і досвідом з іншими, корекції негативних установок. Використання інтерактивних методів і форм забезпечувало створення атмосфери, яка знімала напругу і тривожність у зв`язку з уключенням у продуктивну навчальну діяльність, сприяла обміну знаннями й досвідом, становленню професійного мислення, формуванню критичної самооцінки власної практики. Застосування цих методів сприяло високій активності всіх суб`єктів педагогічного процесу, яка зумовлюється наявністю загальної мети і загальної мотивації; розподілом дій між суб`єктами за їхніми індивідуальними можливостями, досвідом, здібностями; зняттю психологічних бар`єрів у навчанні, встановленню позитивних контактів; розвитку особистісних якостей, підвищенню самооцінки, сприяє розвитку лідерських якостей і комунікативних умінь, що дозволило студентам триматися впевнено і вільно на заняттях, висловлювати свою думку і приймати чужу думку, розвинути здібність до відкритої взаємодії з іншими при збереженні власної індивідуальності, навчитися підкоряти власні інтереси, інтересам загальної справи. Значно зріс рівень комунікативних і організаційних умінь за рахунок використання діалогової взаємодії, прагнення до взаєморозуміння, організації власної діяльності та ін.

3. Уточнено критерії (мотиваційно-ціннісний, змістово-процесуальний, особистісний, рефлексивний) рівнів сформованості (високий, середній, низький) професійної компетентності студентів.

4. Розроблено науково-методичні матеріали для студентів і викладачів щодо досліджуваної проблеми, в яких розкрито сутність професійного зростання майбутніх фахівців та наведено приклади конкретних завдань і ситуацій професійного спрямування, які забезпечують формування системи загальнокультурних і професійних знань, умінь і якостей студентів у процесі неперервної освіти, представлено зразки програм самовдосконалення.

Проведене дослідження не вичерпує всіх питань щодо мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти, а саме: необхідно виявити умови професійного зростання студентів в процесі професійної практики.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Поляков А.О. Розвиток мотивації студентів до навчальної діяльності / А.О. Поляков // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Запоріз. гуманіт. ун-т «ЗІДМУ». - К.; Запоріжжя, 2007. - Вип. 42. - С. 321-324.

2. Поляков А.О. Різноманітність мотивів навчальної діяльності студентів / А.О. Поляков // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Запоріз. гуманіт. ун-т «ЗІДМУ». - К.; Запоріжжя, 2007. - Вип 41. - С. 281-284.

3. Поляков А.О. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності студентів / А.О. Поляков // Освітянські обрії: реалії та перспективи: зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. - К., 2007. - №1. - С. 146-149.

4. Поляков А.О. Принципи безперервної освіти / А.О. Поляков // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук. пр. / Запоріз. гуманіт. Ун-т «ЗІДМУ». - К.; Запоріжжя, 2006. - Вип. 40. - С. 334-337.

5. Поляков А.О. Сутність поняття «Неперервна освіта» / А.О. Поляков // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук. пр. - / Запоріз. гуманіт. Ун-т «ЗІДМУ». - К.; Запоріжжя, 2006. - Вип. 39. - С. 298-301.

6. Поляков А.О. Соціально-економічні і психолого-педагогічні передумови становлення теорії неперервної освіти / А.О. Поляков // Умови і фактори формування особистісно-орієнтованих підходів до навчання: Зб.наук. пр. - Х.: Стиль-Іздат, 2006. - С. 180-186.

7. Поляков А.О. Гуманістичний і особистісно-орієнтований підхід у процесі навчання майбутнього фахівця / А.О. Поляков // Проблеми підготовки викладачів до здійснення завдань сучасної освіти: Зб.наук. пр. - Х.: Стиль-Іздат, 2005. - С. 149-155.

8. Поляков А.О. Методологічні підходи до дослідження проблеми розвитку мотивації у майбутніх вчителів у неперервній освіті / А.О. Поляков // Вісн. Київ. славіст. ун-ту. Сер. педагогіка: зб. наук. пр. - К.: КСУ, 2006. - Вип..27. - С. 165-169.

9. Поляков А.О. Інноваційні процеси у ВНЗ: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [«Інноваційно-інформаційні технології в освіті та управління: теорія, досвід, проблеми»], (Трускавець, 28-31 жовтня 2007 року) / К.: ІПТО, 2008. - С. 36-37.

10. Поляков А.О. Професійно-педагогічна спрямованість особистості: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. [«Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи»], (Массандра, 28-31 трав. 2007 р.) / Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова., 2007. - 66-68 с.

11. Поляков А.О. Гуманістичний підхід до підготовки майбутнього фахівця: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [«Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи»], (Київ, 22-25 трав. 2006 р.) / Переяслав-Хмельницький: Ін-т пед. АПН України, 2006. - 77-79 с.

12. Формування мотивації професійного зростання студентів у процесі неперервної освіти / А.О. Поляков // Навч.-метод. матеріали для студ. і викл. / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди: уклад. А.О. Поляков. - Х., 2007. - 24 с.

Размещено на Allbest.ru