Формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

УДК 373.044

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ - ФАХІВЦІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ХРИПУНОВА АЛІНА ЛЕОНІДІВНА

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Іонова Олена Миколаївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри природничо-математичних дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Стрельніков Віктор Юрійович, Полтавський університет споживчої кооперації України, завідувач кафедри культурології та історії;

кандидат педагогічних наук, професор Будагьянц Георгій Миколайович, Інститут фізичного виховання та спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, директор.

Захист відбудеться «11» листопада 2009 р. о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий « 7 » жовтня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.



АНОТАЦІЇ

Хрипунова А.Л. Формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди Харків, 2009.

Дисертація присвячена теоретико-експериментальному дослідженню проблеми формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту.

Визначено сутність екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту, її особливості й структурні компоненти. Доведено, що ефективність формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту забезпечується впровадженням науково обґрунтованої технології, яка передбачає такі етапи: підготовчий (створення відповідного науково-методичного забезпечення процесу формування екологічної компетентності студентів); мотиваційно-орієнтаційний (розвиток позитивної мотивації набуття екологічної компетентності майбутніми фахівцями цивільного захисту); змістово-практичний (формування всіх компонентів екологічної компетентності через застосування активних форм і методів навчання, організацію спеціальної діяльності практично-екологічної спрямованості); аналітико-результативний (оцінка й корекція процесу навчання). Уточнено критерії, показники та рівні сформованості екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту. Результатами варіативної експериментальної роботи доведено ефективність упровадження розробленої технології формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту. цивільний екологічний компетентність фахівець

Ключові слова: майбутній інженер, фахівець цивільного захисту, екологічна компетентність, педагогічна технологія, критерії та показники.



Хрипунова А.Л. Формирование экологической компетентности будущих инженеров-специалистов гражданской защиты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2009.

Диссертация является теоретико-экспериментальным исследованием проблемы формирования экологической компетентности будущих инженеров-специалистов гражданской защиты.

Определена сущность экологической компетентности будущих инженеров-специалистов гражданской защиты как интегрированного личностного образования инженера, что отображает единство его теоретической и практической готовности эффективно осуществлять экологически-ориентированную профессиональную деятельность (контролировать экологически безопасную работу промышленных объектов, проводить инженерную защиту окружающей среды, ликвидировать чрезвычайные ситуации техногенного и природного происхождения). Теоретически обоснованы ее компоненты: мотивационно-личностный (направленность на проведение экологически-ориентированной деятельности; проявление существенных личностно-профессиональных качеств - гуманизма, гражданственности, ответственности, требовательности, принципиальности, инициативности, толерантности); сформированность мотивации роста профессионального мастерства), когнитивный (сформированность системы технических и специальных экологических знаний), деятельностный (сформированность совокупности умений - регулятивных, проекционных, организационно-исполнительских, необходимых для практического решения задач экологически-ориентированной профессиональной деятельности), рефлексивный (способность к оценке и коррекции собственной деятельности).

Доказано, что эффективность формирования экологической компетентности будущих инженеров-специалистов гражданской защиты обеспечивается реализацией научно обоснованной технологии, которая предусматривает такие этапы: подготовительный (направлен на создание соответствующего научно-методического обеспечения процесса формирования экологической компетентности студентов), мотивационно-ориентационный (стимулирование позитивной мотивации получения экологической компетентности будущими специалистами гражданской защиты), содержательно-практический (развитие всех компонентов экологической компетентности через использование разнообразных форм и методов обучения, организацию специальной деятельности практически-экологической направленности), аналитико-результативный (анализ и оценка полученных результатов).

Уточнены критерии (мотивационный, личностный, когнитивный, процессуальный, рефлексивный), показатели (сформированность позитивной мотивации развития экологической компетентности, профессионально-личностных качеств, а также совокупности экологических знаний, умений решать профессиональные задания, способности к рефлексии) и уровни (высокий, достаточный и низкий), отражающие готовность будущих специалистов гражданской защиты к осуществлению экологически-ориентированной профессиональной деятельности.

Экспериментально проверены способы формирования экологической компетентности студентов: а) в процессе изучения предметов гуманитарного, социально-экономического, естественнонаучного, профессионально-практического циклов (группа Э₁); б) кроме предметов, изучавшихся группой Э₁, введено спецкурс «Энергоэкологические проблемы и инженерная защита окружающей среды» (группа Э₂); в) наряду с работой, проводившейся в группе Э₂, осуществлялась специально организованная экологически-практическая деятельность (группа Э₃).

Результатами вариативной экспериментальной работы подтверждена эффективность теоретически обоснованной и реализованной технологии формирования экологической компетентности будущих инженеров-специалистов гражданской защиты

Ключевые слова: будущий инженер, специалист гражданской защиты, экологическая компетентность, педагогическая технология, критерии и показатели.



Khrypunova A.L. Forming Ecological Competence of Prospective Engineers- Specialists in Civil Defense. - Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of Pedagogical Science, speciality 13.00.04 - Theory and Methodology of Professional Education. - Kharkiv G.S.Skovoroda National Pedagogical University, Kharkiv, 2009.

The dissertation is devoted to the theoretical and experimental research of the problem of forming ecological competence in prospective engineers-specialists in civil defense.

The essence of the ecological competence of prospective engineers-specialists in civil defense, its peculiarities and structural components are defined.

The research has proved that efficiency of forming ecological competence in prospective engineers-specialists in civil defense is achieved if a scientifically grounded technology, consisting of the following stages: preparatory (working out methodological materials for the process of students' ecological competence forming); motivational-orienting (development of positive motivation to the acquisition of ecological competence in prospective civil defense specialists); content-practical (forming of all the components of ecological competence using active forms and methods of teaching, organization of specific activities of practical-ecological orientation); analytical-resultant (assessment and correction of the process of teaching) , is realized. The criteria, indices and levels of prospective engineers-specialists in civil defense ecological competence formation are specified. The results of varied experiment have proved the efficiency of implementing the technology of forming ecological competence in prospective engineers-specialists in civil defense.

Key words: prospective engineer, specialist in civil defense, ecological competence, pedagogical technology, criteria and indices.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. У сучасних умовах глобалізації всіх сфер життя, використання високих технологій, що супроводжуються безперервними екологічними катастрофами техногенного походження, висуваються досить високі вимоги до професійної компетентності інженерів-фахівців цивільного захисту. Підготовка фахівця цивільного захисту, здатного до ефективного здійснення професійної діяльності, пов'язана з формуванням його екологічної компетентності, що передбачає спроможність особистості брати активну участь у подоланні перманентної екологічної кризи, дає можливість не лише ліквідовувати, а й успішно запобігати надзвичайні ситуації.

Разом з тим ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань учених засвідчує, що у процесі професійної освіти фахівців цивільного захисту приділяється недостатня увага питанням формування екологічної компетентності майбутніх інженерів. Це підтверджується й даними проведеного нами пілотажного дослідження, в якому брали участь 24 викладачі, 18 офіцерів, 350 студентів старших курсів Університету цивільного захисту України (м. Харків). За допомогою опитувань, анкетувань, бесід, спостережень за навчальною діяльністю студентів з'ясовано, що екологічна підготовка майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту здійснюється здебільшого фрагментарно, без належного теоретичного обґрунтування й науково-методичного забезпечення. Як наслідок, лише третина студентів мала певну обізнаність щодо сутності екологічної компетентності, проте знання їх були фрагментарного характеру. Переважна більшість респондентів (62,3 %) не усвідомлювала значущості формування екологічної компетентності, оскільки вважала, що діяльність екологічно-безпечного спрямування безпосередньо не стосується їхньої майбутньої професійної діяльності.

Отже, практика вищої школи вимагає розв'язання проблеми підготовки професійно компетентних інженерів, які володіють ефективними методами здійснення інженерного захисту екологічних систем, запобігання й подолання надзвичайних ситуацій.

Аналіз психолого-педагогічних джерел засвідчує, що проблема формування екологічної компетентності майбутніх інженерів розглядається в таких основних напрямах:

теоретико-методичні засади формування професійної компетентності фахівців (М.Боритько, І.Зимня, Н.Кузьміна, В.Стрельніков, Л.Філатова), зокрема майбутніх інженерів (Г.Будагьянц, В.Петрук);

особливості підготовки інженерних кадрів (А.Андрущук, В.Андрущенко, В.Рибальський, О.Романовський, Л.Товажнянський);

обґрунтування сутності екологічної освіти (Г.Білявський, М.Дрібноход, Є.Желібо, Л.Нємец, А.Романович) та висвітлення різних аспектів екологічної підготовки інженера, його екологічної культури (Н.Єфіменко), екологічного виховання (С.Сапожников), екологічної відповідальності (Л.Білик), екологічного мислення (Н.Назарова, М.Швед), екологічних знань (І.Солошич), використання інформаційних технологій для інтенсифікації екологічної освіти (Є.Семенюк, А.Урсул).

Водночас у педагогічній науці процес формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту не став предметом спеціального дослідження. Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розв'язання суперечностей, що об'єктивно мають місце в теорії та практиці педагогіки, а саме: між вимогами, що висуваються до інженера-фахівця цивільного захисту як суб'єкта здійснення екологічно-безпечної діяльності, та існуючою системою його професійної підготовки у вищому навчальному закладі; між накопиченим досвідом екологічної освіти майбутніх фахівців та відсутністю цілеспрямованої організації екологічної підготовки інженерів-спеціалістів цивільного захисту; між необхідністю розробки й упровадження ефективних засобів, форм і методів формування екологічної компетентності та превалюванням у системі освіти традиційних підходів до навчання фахівців цивільного захисту.

Отже, актуальність проблеми, її недостатня розробленість, об'єктивна потреба розв'язання вище означених суперечностей зумовили вибір теми дослідження «Формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексної програми науково-дослідницьких робіт кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК № 1-200199U004104). Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 4 від 31.10.2008 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 25.11.2008 р.).

Мета дослідження - забезпечити теоретичний та процесуальний супровід процесу формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту для підвищення якості їхньої фахової підготовки.

Відповідно до мети визначені такі завдання:

1. Теоретично обґрунтувати сутність та структурні компоненти екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту .

2. Науково обґрунтувати та експериментально перевірити технологію формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту.

3. Уточнити критерії, показники та рівні сформованості екологічної компетентності студентів.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту.

Предмет дослідження - науково-технологічне забезпечення процесу формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що ефективність формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту визначається впровадженням науково обґрунтованої технології, яка враховує особливості екологічно-орієнтованої професійної діяльності фахівців цивільного захисту (контроль за екологічно безпечною роботою промислових об'єктів, проведення інженерного захисту навколишнього середовища, ліквідація екологічних надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження) та передбачає такі етапи: підготовчий (створення відповідного науково-методичного забезпечення процесу формування екологічної компетентності студентів); мотиваційно-орієнтаційний (розвиток позитивної мотивації набуття екологічної компетентності майбутніми фахівцями цивільного захисту); змістово-практичний (формування всіх компонентів екологічної компетентності через застосування діалогових, проектних, тренінгових, тестових, ігрових форм і методів навчання; організацію спеціальної діяльності практично-екологічної спрямованості); аналітико-результативний (оцінка й корекція процесу навчання).

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські положення про людину як найвищу цінність; цілісний, системний, особистісно-діяльнісний, гуманістичний, культурологічний підходи до формування особистості; концептуальні положення нормативних документів щодо освіти України (закон України «Про вищу освіту», Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепція екологічної освіти України, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, екологічні аспекти Концепції сталого розвитку України); теорія та практика сучасної професійної освіти (А.Алексюк, С.Гончаренко, В.Гриньова, А.Зязюн, В.Лозова, М.Подберезський, О.Романовський, О.Савченко, С.Сисоєва, В.Стрельніков, А.Троцко, М.Шкодін), зокрема реалізації компетентнісного підходу до освіти особистості (М.Васильєва, І.Зимня, В.Петрук, Д.Равен, Р.Уайт, Н.Хомський, А.Хуторський); особливості підготовки фахівців цивільного захисту (О.Биков, М.Коваль, М.Козяр, О.Парубок); питання екологічної підготовки в системі вищої професійної освіти (Г.Білявський, Ю.Бойчук, М.Дрібноход, Є.Желібо, Л.Лук'янова, М.Мамедов, О.Микитюк, Н.Назарова, Л.Нємец, Г.Пустовіт, А.Романович, А.Степанюк, М.Швед, С.Шмалєй); проблеми використання сучасних педагогічних технологій (А.Андрущук, В.Євдокимов, П.Єрдинєв, М.Кларин, В.Краєвський, О.Пєхота, І.Прокопенко, В.Рибальський, Н.Тведовська, Г.Селевко, Т.Стефановська), активних форм та методів навчання студентів (О.Гребенюк, В.Семиченко, А.Старцева, Т.Яценко).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз та узагальнення наукової, навчально-методичної літератури для порівняльного зіставлення існуючих поглядів на досліджувану проблему, визначення поняттєво-категоріального апарату, аналіз державних стандартів вищої освіти, навчальних планів та програм, професіографічний аналіз діяльності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту для розробки технології формування екологічної компетентності студентів; емпіричні: анкетування, опитування, тестування, спостереження, діалог, самооцінка, вивчення продуктів навчальної діяльності студентів, педагогічний експеримент для перевірки гіпотези дослідження; методи математичної статистики обробки й інтерпретації даних експерименту для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів визначається тим, що вперше:

обґрунтовано екологічну компетентність майбутнього фахівця цивільного захисту як ключову професійну компетентність, яка є інтегрованим особистісним утворенням інженера, що відображає єдність його теоретичної та практичної готовності ефективно здійснювати екологічно-орієнтовану професійну діяльність (контролювати екологічно безпечну роботу промислових об'єктів, реалізовувати інженерний захист навколишнього середовища, ліквідацію надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження); визначено її структурні компоненти: мотиваційно-особистісний (спрямованість на здійснення екологічно-орієнтованої діяльності; вияв значущих особистісно-професійних якостей - гуманізму, громадянськості, відповідальності, вимогливості, принциповості, ініціативності, толерантності; позитивна мотивація зростання професійної майстерності), когнітивний (сформованість системи загальних технічних і спеціальних екологічних знань), діяльнісний (сформованість сукупності вмінь - регулятивних, проектувальних, організаційно-виконавських), рефлексивний (здатність до оцінки й корекції власної діяльності);

науково обґрунтовано та експериментально перевірено технологію формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту, яка передбачає такі етапи: підготовчий (спрямований на створення відповідного науково-методичного забезпечення процесу формування екологічної компетентності студентів), мотиваційно-орієнтаційний (стимулювання позитивної мотивації набуття екологічної компетентності майбутніми фахівцями цивільного захисту), змістово-практичний (формування всіх компонентів екологічної компетентності через використання діалогових, проектних, тренінгових, тестових, ігрових форм і методів навчання; організацію спеціальної діяльності практично-екологічної спрямованості); аналітико-результативний (аналіз та оцінка отриманих результатів).

Уточнено критерії (мотиваційний, особистісний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний), показники (позитивне ставлення до питання збереження природи, стійкий інтерес до оволодіння екологічною компетентністю, розвиненість професійно й особистісно значущих якостей, сформованість сукупності екологічних знань та умінь, здатність до рефлексії) та рівні сформованості екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту. Подальшого розвитку набули форми та методи підвищення професійної компетентності майбутніх фахівців цивільного захисту в умовах технічного вищого навчального закладу.

Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що розроблена технологія формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту пройшла експериментальну перевірку, що дозволяє реалізовувати її в умовах вищого технічного закладу. Матеріали дисертації впроваджено в навчально-виховний процес університету цивільного захисту України (акт упровадження від 20.12.2008р.), Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (довідка № 86-02/03 від 14.03.2009 р.), Української інженерно-педагогічної академії (довідка № 47-03/02 від 02.04.2009 р.)

Теоретичні положення, практичні напрацювання, викладені в дисертації, підготовлені науково-методичні матеріали «Технологія формування екологічної компетентності майбутніх інженерів», «Техноекологія», спецкурс «Енергоекологічні проблеми та інженерний захист навколишнього середовища», розроблені комп'ютерні програми, створену комп'ютерну базу даних у галузі технічної екології доцільно використовувати в системі вищої та післядипломної інженерної освіти фахівців підрозділів міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської аварії (МНС України), а також у підготовці підручників, навчальних посібників з екології, безпеки життєдіяльності, професійної педагогіки, під час написання студентами курсових і дипломних робіт у вищих технічних навчальних закладах.

Особистий внесок автора у працях, написаних у співавторстві, полягає в розкритті сутності, визначенні структури екологічної компетентності майбутніх фахівців цивільного захисту та розробці технології її формування.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, використанням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті, гіпотезі й завданням дослідження; експериментальною перевіркою гіпотези, кількісним та якісним аналізом результатів експерименту, можливістю відтворення експерименту, доказовістю логічних та несуперечливих висновків, широкою апробацією матеріалів дисертації.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки, кафедри теорії та методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, на Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в науці, освіті та здоров'ї» (Харків, 2008), на всеукраїнських науково-практичних конференціях «Наглядово-профілактична діяльність МНС України» (Харків, 2005), «Чорнобильська катастрофа та її вплив на екологічну ситуацію на Україні» (Харків, 2006), «Актуальні проблеми наглядово-профілактичної діяльності МНС України» (Харків, 2007).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації висвітлено у 15 публікаціях (із них 10 одноосібних): 9 статей, 7 з яких опубліковано у провідних фахових виданнях; 4 - матеріали наукових конференцій, 2 - науково-методичні матеріали.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (284 найменування), 17 таблиць (на 20 сторінках), 8 додатків (на 23 сторінках). Загальний обсяг роботи становить 224 сторінки (170 сторінок - основний текст).



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукового опрацювання обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу дослідження, його методологічно-теоретичні засади, розкрито наукову новизну, практичне значення здобутих результатів; визначено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - «Теоретичні питання екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту» - визначено сутність і структуру екологічної компетентності майбутніх фахівців цивільного захисту, обґрунтовано технологію її формування, уточнено критерії, показники та рівні сформованості екологічної компетентності студентів.

З опорою на психолого-педагогічні джерела з питань модернізації вищої технічної освіти (В.Андрущенко, В. Байденко, Г.Корнетов, А.Новіков, А.Алексюк, О.Романовcький, Л.Семушина, Ю.Татур), концепцію сталого розвитку України (О.Водяников, М.Згуровський, Б.Патон, В.Трегубчук, В.Щевчук, Ю.Щербак), освітньо-кваліфікаційні характеристики й освітньо-професійні програми, які регламентують підготовку інженерів-фахівців цивільного захисту, доведено необхідність цілеспрямованого формування екологічної компетентності майбутніх інженерів, що зумовлено, з одного боку, постійно зростаючим негативним впливом промислового виробництва на стан довкілля, а з іншого - провідною роллю фахівців цивільного захисту в забезпеченні екологічно безпечної діяльності людини.

На підставі аналізу різних підходів до розуміння сутності професійної компетентності (Н.Боритько, Н.Гавриш, Д.Дюпурі, І.Зимня, К.Короткова, О.Крисан, Н.Лобанова, О.Леонтьєв, Е.Манушин, Д.Равен, Н.Хомський, А.Хуторський, Ю.Фокін), екологічної компетентності особистості (А.Макоєдова, А.Насонов, Л.Пістунова, О.Перфілова, Е.Шульніна, К.Єдинєєва), специфіки діяльності інженерів-фахівців цивільного захисту (М.Козяр, О.Парубок, Л.Титаренко) доведено, що екологічна компетентність майбутнього фахівця цивільного захисту як ключова професійна компетентність є інтегрованим особистісним утворенням інженера, що відображає єдність його теоретичної та практичної готовності до ефективного здійснення екологічно-орієнтованої професійної діяльності.

Установлено, що особливості екологічно-орієнтованої професійної діяльності саме фахівця цивільного захисту полягають у таких її основних аспектах, як: контроль за екологічно безпечною роботою промислових об'єктів; проведення інженерного захисту навколишнього середовища; ліквідація екологічних надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження.

У дисертації наголошується на тому, що успішність здійснення екологічно-орієнтованої діяльності вимагає від майбутнього фахівця цивільного захисту актуалізації його гуманістичного потенціалу й трансформації професійної свідомості, пов'язаної з такими чинниками, як: зміни ставлення студентів до природного довкілля, належний стан якого є провідним фактором благополуччя сучасного й майбутнього поколінь; зміни ставлення до професійної діяльності й усвідомлення необхідності її здійснення з позицій природозбереження; зміни ставлення до себе як суб'єкта особистісно-професійного зростання.

Обґрунтовано структуру екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту, що синтезує такі компоненти:

мотиваційно-особистісний - передбачає спрямованість студентів на здійснення екологічно-орієнтованої діяльності та вимагає сформованості сукупності професійно й особистісно значущих якостей (гуманізму, громадянськості, відповідальності, вимогливості, принциповості, ініціативності, толерантності), зацікавленості проблемами збереження природного довкілля, усвідомлення значущості екологічної компетентності, мотивації самоосвіти, самовдосконалення;

когнітивний - сформованість системи загально-технічних і спеціальних екологічних знань (про ефективний моніторинг екологічного стану навколишнього середовища, механізми негативного впливу на довкілля промислових підприємств, основи інженерного захисту навколишнього середовища у звичайних та надзвичайних ситуаціях техногенного й природного походження, про екологічну ефективність застосування енерго- та матеріалозберігаючих, безвідходних і маловідходних промислових технологій; відновлювані джерела енергії та альтернативні види пального);

діяльнісний - сформованість сукупності вмінь, а саме: регулятивних (уміння об'єктивного контролю за дотриманням промисловими об'єктами екологічно-нормативної бази, надання правової підтримки екологічно безпечній життєдіяльності підприємств), проектувальних (здатність аналізувати та визначати вплив техногенних чинників на стан навколишнього середовища, розробляти й обґрунтовано прогнозувати екологічну ефективність заходів щодо інженерного захисту навколишнього середовища, ліквідації екологічно небезпечних надзвичайних ситуацій), організаційно-виконавських (чітке забезпечення заходів з інженерного захисту навколишнього середовища, здатність стимулювати впровадження екологічно безпечних промислових технологій і екологічно чистих відновлюваних джерел енергій, професійно застосовувати технічні засоби ліквідації екологічно небезпечних надзвичайних ситуацій);

рефлексивний - здатність до осмислення, аналізу, самоаналізу, самооцінки й корекції власної діяльності.

На підставі теоретичного аналізу існуючих підходів до трактування педагогічної технології (В.Євдокимов, М.Кларин, В.Монахов, А.Уман, О.Пєхота, І.Прокопенко, Г.Селевко, В.Сластьонін, Н.Щуркова), до технологізації екологічної освіти майбутніх фахівців (Л.Білик, Н.Єфименко, Н.Назарова, Н.Олейник, Л.Пістунова, Н.Реймес, С.Сапожников, Є.Семенюк, Л.Титаренко, А.Урсул, М.Швед, Є.Шульпіна) обґрунтовано етапи технології формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту, а саме: підготовчий (спрямований на створення відповідного науково-методичного забезпечення процесу формування екологічної компетентності студентів); мотиваційно-орієнтаційний (передбачає стимулювання позитивної мотивації набуття екологічної компетентності майбутніми фахівцями цивільного захисту); змістово-практичний (розвиток усіх компонентів екологічної компетентності, що вимагає застосування різноманітних форм і методів навчання - діалогових, проектних, тренінгових, тестових, ігрових та ін., орієнтованих на активізацію навчально-пізнавальних дій, розвиток самостійності, творчості студентів, на наближення екологічної підготовки до умов реальної професійної діяльності; організації спеціальної діяльності практично-екологічної спрямованості); аналітико-результативний (аналіз й оцінка отриманих результатів з метою їх коригування).

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури, спостережень за навчальною та позанавчальною діяльністю студентів, їхніх самооцінок і експертних оцінок уточнено критерії (мотиваційний, особистісний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний), кількісні та якісні показники, що відображають зміни у сформованості екологічної компетентності майбутніх фахівців цивільного захисту, а саме: сформованість мотивації формування екологічної компетентності (ставлення до питання збереження природи як цінності, стійкий інтерес до оволодіння екологічною компетентністю), стійке виявлення професійно й особистісно значущих якостей (гуманізму, громадянськості, відповідальності, вимогливості, принциповості, ініціативності, толерантності), сформованість системи технічно-орієнтованих екологічних знань (повнота та рівень засвоєння), екологічно-технологічних умінь (регулятивних, проектувальних, організаційно-виконавських); здатності здійснювати рефлексію. Залежно від прояву сукупності визначених показників сформованість екологічної компетентності студентів диференціюється в поданих у дисертації рівнях: високому, достатньому, низькому.

У другому розділі - «Дослідницько-експериментальна робота з формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту» - розкрито загальні питання організації та проведення експериментальної роботи, визначено змістово-процесуальну сутність реалізації технології формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту, проаналізовано результати педагогічного експерименту.

З метою перевірки гіпотези дослідження протягом 2004-2008 років на базі Університету цивільного захисту України (м. Харків) було проведено педагогічний експеримент, до якого залучено 84 студенти першого курсу факультету підготовки фахівців цивільного захисту, які здобувають кваліфікацію «Інженер з наглядово-профілактичних робіт».

Згідно з програмою експерименту утворено три експериментальні групи: група Е₁ (27 осіб), група Е₂ (29 осіб) та Е₃ (28 осіб), у яких реалізовувалися різні способи формування екологічної компетентності.

Так, у групі Е₁ проводилася перевірка ефективності формування екологічної компетентності студентів у процесі вивчення: навчального предмету «Вступ до спеціальності», дисциплін гуманітарного і соціально-економічного циклу («Історія України», «Культурологія», «Філософія», «Основи психології та педагогіки», «Основи економічних теорій», «Політологія», «Основи конституційного права», «Право», «Соціологія») (І-ІІ курси); дисципліни «Екологія» (ІІ курс); предметів природничонаукової та професійно-практичної підготовки («Безпека життєдіяльності», «Термодинаміка і теплопередача», «Пожежна та рятувально-аварійна техніка», «Радіаційний, хімічний і бактеріологічний захист», «Спеціальне водопостачання») (ІII-V курси).

У групі Е₂, окрім зазначеної у групі Е₁ роботи, було введено підготовлений автором спецкурс «Енергоекологічні проблеми та інженерний захист навколишнього середовища» (ІV курс).

У групі Е₃, поряд з роботою, що виконувалася у групі Е₂, проводилася спеціальна організація діяльності практично-екологічної спрямованості - як аудиторної, так і позааудиторної.

Провідним завданням підготовчого етапу технології формування екологічної компетентності майбутніх фахівців цивільного захисту було забезпечення науково-методичного підґрунтя підготовки студентів, що передбачало:

розстановку акцентів і доповнення змісту навчальних дисциплін гуманітарної та соціально-економічної підготовки, природничонаукового та професійно-практичного циклів питаннями екологічного характеру;

проектування спецкурсу «Енергоекологічні проблеми та інженерний захист навколишнього середовища», що був орієнтований на інтеграцію загальних технічних і спеціальних екологічних знань у галузі безпечної взаємодії людини й природи та передбачав виключення дублювання навчальної інформації, яку студенти отримували під час вивчення дисциплін загальнонаукового та спеціально-професійного циклів;

розробку комп'ютерних програм (зокрема визначення ефективності використання різних екологічно-доцільних промислових технологій), що моделюють реальну професійну діяльність майбутніх фахівців цивільного захисту в нормальних умовах і в надзвичайних ситуаціях;

створення комп'ютерної бази даних у галузі технічної екології (було розроблено 30 електронних підручників, представлено 500 статей у електронному вигляді, складено перелік 400 інформаційних сайтів і сайтів компаній, що працюють у галузі енергоекології та відновлюваних джерел енергії). Така база даних надавала студентам широкі можливості для здійснення самостійної й науково-дослідницької роботи;

корегування планів проведення громадської та культурно-виховної роботи, координацію діяльності деканатів, кафедр і громадських організацій, що усуває проблемні питання на «стиках» різних навчальних і виховних програм та створює передумови погодженої освітньої діяльності в підготовці студентів.

Забезпечення розвитку позитивної мотивації набуття екологічної компетентності студентів, стимулювання їхнього особистісно-професійного зростання здійснювалося на мотиваційно-орієнтаційному етапі.

Усвідомленню студентами всіх експериментальних груп значущості екологічної компетентності, формуванню особистої відповідальності за якість життя нинішнього та майбутніх поколінь, позитивного ставлення й стійкого інтересу до екологічних питань сприяло: залучення в навчальний матеріал цікавих фактів з історії й сьогодення природоцільного користування; ознайомлення студентів з найважливішими проблемами сучасної цивілізації та напрямами їх подолання; підбір дидактичних завдань з урахуванням інтересів і можливостей студентів, розробка вправ для індивідуальної роботи над власним удосконаленням, формування сприятливої психоемоційної атмосфери занять (створення ситуації успіху, віра в пізнавальні можливості студентів).

На формування у студентів групи Е₃ активної життєвої позиції, творчого ставлення до майбутньої професійної діяльності спрямовувалося також проведення низки культурно-виховних заходів, а саме: залучення студентів до діяльності гуртків і студій (літературних, музичних, хореографічних), відвідування театрів, виставок, музеїв; організація зустрічей з ветеранами Великої Вітчизняної війни та пожежної безпеки, ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС; шефська робота з дітьми дитячого будинку та хворими ветеранами МНС України.

Закріпленню зацікавленості майбутніх інженерів екологічними проблемами й особистої причетності до їх розв'язання сприяла участь студентів групи Е₃ в екологічно-орієнтованій громадській діяльності (проведення просвітницької роботи з учнями шкіл, організація природоохоронних заходів - прибирання довкілля, спорудження домівок для птахів та ін.).

На змістово-практичному етапі прагнули до розвитку всіх компонентів екологічної компетентності студентів.

Так, засвоєнню екологічно-орієнтованих технічних знань студентами всіх груп сприяв розгляд окремих тем і питань дисциплін циклу природничонаукової та професійно-практичної підготовки («Екологія», «Безпека життєдіяльності» «Термодинаміка і теплопередача», «Пожежна та рятувально-аварійна техніка», «Радіаційний, хімічний та бактеріологічний захист», «Спеціальне водопостачання») під кутом екологічних проблем, у контексті значущості підвищення професійності майбутніх фахівців цивільного захисту.

Ефективним засобом формування екологічної компетентності студентів груп Е₂ і Е₃ було проведення спецкурсу «Енергоекологічні проблеми та інженерний захист навколишнього середовища» з використанням активних форм і методів навчання, а саме:

* проблемні лекції, лекції-візуалізації, семінарські заняття з використанням діалогово-дискусійних методів («мозкового штурму», «круглого столу», «аналізу ситуацій»), зокрема міжпредметний семінар-дискусія «Енергетика та екологія», проблемний семінар «Відновлювані екологічно чисті джерела енергії для України або тільки для розвинутих країн світу?», тематичний семінар «Екологічні та економічно-технічні аспекти використання альтернативних видів пального», підсумковий семінар «Проектування енергозберігаючих заходів і впровадження на Харківщині відновлюваних джерел енергії»), що сприяло систематизації й узагальненню екологічних знань студентів, розвитку їхньої активності, самостійності й творчості;

* ділові ігри («Використання фотоелектричних перетворювачів в умовах надзвичайних ситуацій», «Системи сонячних теплових колекторів для гарячого водопостачання в надзвичайних ситуаціях») з використанням імітаційних комп'ютерних програм, створення, аналізу, розв'язання, моделювання та програвання різноманітних ситуацій, що містили екологічний аспект. Це дозволяло наблизити навчальний процес до умов професійної діяльності, давало можливість студентам оволодіти різноманітними професійно-екологічними вміннями і навичками.

У роботі зі студентами групи Е₃ під час проведення спецкурсу також широко використовувалися активно-практичні проекти, в рамках яких майбутні інженери в невеликих (5-7 осіб) навчальних мікрогрупах проводили певні дослідження екологічного характеру (зокрема відпрацювання комплексу інженерних заходів із захисту навколишнього середовища у процесі роботи різних реальних промислових об'єктів). Проектне навчання надавало студентам широкі можливості застосовувати отримані знання на практиці, випробовувати себе в різних видах діяльності, спонукало до постійного пошуку оптимальних моделей професійної поведінки. Робота в мікрогрупах вимагала також умінь спілкування, дотримання вимог колективної праці, надання взаємодопомоги, здійснення взаємоконтролю, дисциплінованості, обов'язковості. Усе це стимулювало особистісно-професійне зростання майбутнього інженера, підвищувало ефективність оволодіння студентами вміннями та якостями, необхідними для ефективного здійснення майбутньої екологічно-орієнтованої професійної діяльності.

Окрім вище зазначеної роботи, професійному вдосконаленню студентів групи Е₃ сприяли також: постановка цільових завдань на проходження навчальних практик (аналіз організації та оцінка стилю діяльності суб'єктів наглядово-профілактичних робіт, самооцінка свого стилю діяльності як майбутнього інженера цивільного захисту та ін.); організація науково-дослідницької діяльності (активне залучення майбутніх інженерів до написання рефератів, підготовки виступів на екологічних конференціях та виконання держбюджетних науково-дослідницьких робіт кафедри «Безпека життєдіяльності та екології»).

Аналітико-результативний етап технології передбачав аналіз та оцінку отриманих результатів з метою їх коригування.

Аналіз результатів засвідчив успішність роботи з формування екологічної компетентності студентів усіх експериментальних груп, що представлено в таблиці.

Це доводить ефективність упровадження науково обґрунтованої технології формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту.

Установлено, що найбільш позитивні зрушення в рівнях сформованості екологічної компетентності виявлено у студентів групи Е₃, потім йдуть групи Е₂ і Е₁.

Зафіксована успішність формування всіх компонентів екологічної компетентності студентів дає підставу вважати, що вихідна методологія була правильною, поставлені завдання виконано повністю, мету досягнуто. Отримані теоретичні та практичні висновки сприяють реалізації процесу формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту в умовах вищого технічного навчального закладу.

Узагальнення результатів теоретичного пошуку, експериментальних досліджень дозволяють зробити такі висновки:

1. Науково обґрунтовано, що екологічна компетентність фахівця цивільного захисту як ключова професійна компетентність є інтегрованим особистісним утворенням інженера, що відображає єдність його теоретичної та практичної готовності ефективно здійснювати екологічно-орієнтовану професійну діяльність (контролювати екологічно безпечну роботу промислових об'єктів, проводити інженерний захист навколишнього середовища, ліквідовувати екологічні надзвичайні ситуації техногенного та природного походження).

Екологічна компетентність майбутнього фахівця цивільного захисту вимагає професійної спрямованості на здійснення екологічно-орієнтованої діяльності, сформованості сукупності особистісно-професійних якостей (гуманізму, громадянськості, відповідальності, вимогливості, принциповості, ініціативності, толерантності), позитивної мотивації зростання професійної майстерності, оволодіння системою загальних технічних і спеціальних екологічних знань, сукупністю вмінь (регулятивних, проектувальних, організаційно-виконавських), розвиненості рефлексивних здібностей.

2. Теоретично обґрунтовано та впроваджено технологію формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту, яка включала: підготовку відповідного науково-методичного забезпечення процесу формування екологічної компетентності студентів; стимулювання позитивної мотивації набуття екологічної компетентності майбутніми фахівцями цивільного захисту; розвиток усіх компонентів екологічної компетентності через використання різноманітних форм і методів навчання (діалогових, проектних, тренінгових, тестових, ігрових та ін.), організацію спеціальної діяльності практично-екологічної спрямованості; аналіз й оцінку отриманих результатів з метою їх коригування.

Технологія формування екологічної компетентності передбачала варіативність способів підготовки студентів, а саме: а) у процесі вивчення предметів гуманітарного, соціально-економічного, природничонаукового, професійно-практичного циклів (група Е₁); б) окрім предметів, що вивчалися групою Е₁, упроваджено спецкурс «Енергоекологічні проблеми та інженерний захист навколишнього середовища» (група Е₂); в) поряд з роботою, що здійснювалася у групі Е₂, проводилася спеціально організована екологічно-практична діяльність (група Е₃).

3. Уточнено критерії (мотиваційний, особистісний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний), показники (позитивне ставлення до питання збереження природи, стійкий інтерес до оволодіння екологічною компетентністю, розвиненість професійно й особистісно значущих якостей, сформованість сукупності екологічних знань та умінь, здатність до рефлексії) та рівні сформованості екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту.

4. Аналіз результатів експериментальної роботи, спрямованої на перевірку ефективності технології формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту, підтвердив висунуту в дослідженні гіпотезу.

Виявлено, що всі способи формування екологічної компетентності забезпечили сформованість мотиваційного й когнітивного складників екологічної компетентності студентів. Розкрито конкретні зміни, що відбулися в різних групах, а саме: а) перший спосіб не забезпечив достатньою мірою сформованість процесуального й особистісно-рефлексивного складників екологічної компетентності; б) другий спосіб дозволив студентам оволодіти необхідними екологічними вміннями, опанувати здатність до здійснення рефлексії (що зумовлено ефективністю використаних форм і методів проведення спецкурсу), але зафіксовано недостатність сформованості особистісно-професійних якостей; в) третій спосіб сприяв формуванню цілісної теоретичної та практичної готовності студентів до здійснення екологічно-орієнтованої професійної діяльності, що свідчить про педагогічну доцільність спеціальної організації роботи практично-екологічної спрямованості.

Установлено, що після проведення експерименту сформованість екологічної компетентності на високому і достатньому рівнях виявили 59,3 % студентів групи Е₁, 69,0 % - групи Е₂, 78,6 % - групи Е₃ (до експерименту відповідно 11,1; 13,8 і 10,7 %), що пояснюється ефективністю розробленої технології формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту. Це забезпечило засвоєння студентами системи технічних і спеціальних екологічних знань, сукупності екологічно-технологічних умінь, сприяло усвідомленню професійних дій, спрямованих на розвиток особистісно-професійних якостей, здатності до рефлексії власної діяльності.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Наукового пошуку потребує вивчення особливостей роботи зі студентами різних факультетів, а також аналіз використання отриманих ними у вищому технічному навчальному закладі екологічних знань, умінь та навичок у практичній інженерно-професійній діяльності.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

І. Статті в наукових фахових виданнях

1. Хрипунова А.Л. Енергоекологічна компетентність фахівців технічних напрямів - основа реалізації принципів сталого розвитку людства / А.Л. Хрипунова // Проблеми формування ціннісних орієнтацій професійної діяльності: зб. наук. пр. - Харків-Луганськ : Луганський державний інститут культури і мистецтва, - 2005. - C.228-232.

2. Хрипунова А.Л. Використання проблемної лекції у викладанні правових дисциплін та безпеки життєдіяльності /О.О. Островерх, А.Л. Хрипунова // Засоби навчальної та науково-дослідницької роботи: зб. наук. пр. - Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2006. - Вип. 25. - С.70-73.

3. Хрипунова А.Л. Формування енергоекологічної компетентності фахівців технічного спрямування / А.Л. Хрипунова // Педагогічні науки: зб. наук. пр. - Суми : Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, 2007. - С.324-329.

4. Хрипунова А.Л. Структурні компоненти енергоекологічної компетентності фахівців технічних напрямків / А.Л. Хрипунова // Педагогіка та психологія: зб. наук. пр. - Харків : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2007. - Вип. 32. - С.144-150.

5. Хрипунова А.Л. Технологія формування екологічної компетентності майбутніх інженерів-фахівців цивільного захисту / А.Л. Хрипунова // Педагогіка та психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя : Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, ЗООІПП, 2009. - Вип. 53. - С.369-375.

6. Хрипунова А.Л. Критерії та показники екологічної компетентності майбутніх інженерів / А.Л. Хрипунова // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. пр. - Слов'янськ: Слов'янський державний педагогічний університет, 2009. - Вип.XLVI. - С.147-150.

7. Хрипунова А.Л. Компоненти та критерії сформованості екологічної компетентності майбутніх інженерів - фахівців цивільного захисту /А.Л. Хрипунова // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. пр. - Харків: Українська інженерно-педагогічна академія, 2009. - Вип.24-25. - С.420-425.

ІІ. Статті в інших наукових виданнях

8. Хрипунова А.Л. До питання про необхідність формування енергоекологічної свідомості фахівців технічної спрямованості / А.Л. Хрипунова // Проблеми сучасного цивільного захисту: теорія і практика: галузеве видання. - Харків : Академія цивільного захисту України, 2005. - Вип.1. - С.237-242.

...