Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування інтелектуальної мобільності старшокласників у навчальному процесі загальноосвітньої школи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проблема інтелектуального розвитку особистості була й залишається однією з пріоритетних у психолого-педагогічній науці, тому одним з основних завдань, що стоять перед сучасною школою, є виховання активного ставлення до здобуття знань, навчання учнів самостійно мислити, оперативно приймати рішення; розвиток інтелектуальних і творчих здібностей та вмінь школярів.

Визначенню суті інтелектуальних здібностей і шляхів їх формування присвячені дослідження Д. Богоявленського, П. Гальперіна, В. Давидова, Л. Виготського, Д. Ельконіна, С. Жуйкова, А. Зака, О. Запорожця, Є. Кабанової-Меллер, Г. Костюка, О. Леонтьєва, О. Матюшкіна, Н. Менчинської, Ж. Піаже, С. Рубінштейна, Н. Тализіної та інших науковців.

Ключові проблеми інтелектуального розвитку й мислення школярів у процесі навчання розглядаються в працях Г. Батуріної, А. Брушлінського М. Данилова, А. Дмитрієва, О. Дусавицького, Л. Занкова, І. Звєрєва, В. Краєвського, В. Кулько, І. Лернера, В. Лозової, В. Орлова, Б. Осипова, В. Паламарчук, Я. Пономарьова, В. Решетнікова, М. Скаткіна, А. Усової, Т. Цехмистрової, Н. Чернеги, Н. Чутко, Т. Шамової, Г. Щукіної, І. Якиманської та інших учених.

Пошуку шляхів розвитку мислення учнів, вивченню впливу особливостей організації навчального процесу на формування інтелектуальних умінь присвячені кандидатські дисертації Л. Воробйової, В. Курбело, Г. Лаврешиної, Н. Мартинюк, Т. Михайлович, В. Осинської, Н. Толяренко, Л. Турищевої, О. Федоренко.

Важливою характеристикою інтелекту є його мобільність, що значною мірою впливає на навчальні досягнення учня.

Зростання значущості формування інтелектуальної мобільності учнів обумовлюється особливостями соціально-економічного розвитку України. Мінливі умови ринкових відносин, глобальні процеси інтеграції, усе ширша інтелектуалізація праці, інформатизація суспільства вимагають від спеціалістів не тільки відповідного обсягу фундаментальних знань, професійної компетентності, а й високого інтелектуального розвитку, певних особистісних якостей, нового типу розумової діяльності, що характеризується мобільністю мислення. Тільки інтелектуально мобільні особистості зможуть адаптуватися за умов радикальних змін навколишнього світу. Не випадково в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті наголошено на необхідності забезпечення високого професіоналізму, конкурентоспромож-ності та мобільності сучасних фахівців.

Поняття «мобільність» досить активно розробляється в сучасній науці. Значного поширення у вітчизняній і зарубіжній соціології, соціальній психології та професійній педагогіці набули дослідження соціальної (Б. Барбер, П. Блау, О. Дункан, П. Сорокін, М. Реутова), професійної мобільності (Н. Василенко, Є. Іванченко, С. Нужнова, З. Решетова, Д. Чернілевський, А. Шелтон та інші). У працях Л. Бляхмана, Т. Заславської, А. Здравомислова, В. Подмаркова, Р. Рибкіної, О. Шкаратана та інших учених аналізується взаємодія об'єктивних економічних законів і трудової мобільності. С. Ліпсет і Р. Бендикс розробили показники професійної мобільності та визначили фактори, що впливають на її формування. Питання професійної мобільності вчителя розглядали Ю. Бабанський, С. Желтова. Вплив процесів мобільності на стан суспільства й поведінку особистості вивчали М. Вебер, Ч. Кулі, М. Кун, Дж. Мід, Т. Парсонс. Психологічні аспекти мобільності розглянуто в працях Ф. Гайсіна, Н. Мурадяна, Ф. Фаізова.

Однак аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що в загальній педагогіці питання мобільності, зокрема інтелектуальної мобільності, майже не вивчені. Не стала предметом спеціального дослідження і проблема формування інтелектуальної мобільності старшокласників.

Актуальність поставленої проблеми посилюється необхідністю розв'язання суперечностей, що були виявлені в процесі дослідження:

· між визнаною значущістю інтелектуального розвитку школярів і недостатністю науково-теоретичних та практичних досліджень, спрямованих на розв'язання цієї проблеми з урахуванням вимог соціального замовлення до сучасної школи;

· між наявністю досліджень проблеми мобільності в соціологічній і психологічній науці та недостатньою розробленістю педагогічних аспектів її формування в процесі навчання, зокрема у старшокласників;

· між необхідністю формування інтелектуальної мобільності в учнів та недостатнім забезпеченням цього процесу в загальноосвітніх школах.

Отже, актуальність, недостатня розробленість проблеми та необхідність розв'язання зазначених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Формування інтелектуальної мобільності старшокласни-ків у навчальному процесі загальноосвітньої школи».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах» (РК №1-200199004104). Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №2 від 12 травня 2006 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології України (протокол №5 від 30 травня 2006 року).

Мета дослідження - визначити ефективність різних способів формування інтелектуальної мобільності старшокласників та з'ясувати їх вплив на рівень навчальних досягнень школярів.

Відповідно до мети дослідження визначено такі основні завдання:

1. На підставі аналізу соціологічної, психолого-педагогічної літератури з'ясувати суть основних дефініцій досліджуваної проблеми та особливості інтелектуальної мобільності старшокласників.

2. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити способи формування інтелектуальної мобільності старшокласників у навчальному процесі загальноосвітньої школи.

3. Уточнити критерії й показники рівнів сформованості інтелектуальної мобільності старшокласників.

Об'єкт дослідження - процес навчання старшокласників у загальноосвітній школі.

Предмет дослідження ? способи формування інтелектуальної мобільності старшокласників загальноосвітньої школи в навчальному процесі.

У процесі дослідження було зроблено припущення про те, що успішність формування інтелектуальної мобільності старшокласників у процесі навчання забезпечується педагогічно обґрунтованими способами:

· запровадженням активних методів навчання, що вимагають інтелектуальної напруги, швидкого застосування інформації (знань) для оперативного прийняття рішення;

· здійсненням комп'ютерної підтримки при виконанні старшокласниками навчальних завдань, що передбачають віднайдення учнем нових для себе рішень на основі оволодіння методами й механізмами евристичної праці.

Методологічну основу дослідження становлять загальнофілософські положення, що розкривають природу й закони пізнання та мислення; психолого-педагогічні концепції інтелектуального розвитку особистості та формування розумової діяльності в процесі навчання; положення психологічної та педагогічної науки про закономірності психологічного розвитку дитини та провідну роль активної пізнавальної діяльності у формуванні особистості; положення про діалектичний взаємозв'язок об'єктивних і суб'єктивних факторів розвитку особистості, структурно-інтегративний підхід до їх аналізу; основні положення педагогіки та психології про взаємозв'язок навчання, виховання й розвитку.

Теоретичною основою дослідження є:

· наукові праці, у яких досліджується проблема вдосконалення навчального процесу (Є. Ампенузе, Ю. Бабанський, І. Баженова, П. Беспалов, А. Войскунський, І. Лернер, М. Махмутов, В. Лозова, І. Підласий, В. Паламарчук, Л. Хомич, Т. Шамова та інші);

· дослідження процесу мислення (А. Біне, Л. Венроуз, П. Гальперін, В. Давидов, Л. Занков, А. Маклаков, Дж. Равен, Т. Сімон та інші);

· праці, присвячені проблемам інтелектуального розвитку й мислення школярів у процесі навчання (Г. Батуріна, А. Брушлинський М. Данилов, А. Дмитрієв, О. Дусавицький, Л. Занков, І. Звєрєва, В. Краєвський, В. Кулько, І. Лернер, В. Орлов, Б. Осипов, Я. Пономарьова, В. Решетников, М. Скаткін, А. Усова, Т. Цехмистрова, Н. Чернега, Н. Чутко та інші);

· дослідження, присвячені формуванню інтелектуальних умінь учнів (А. Дмитрієва, Д. Гілфорд, М. Керженцев, Н. Лошкарьова, А. Розен, В. Паламарчук, Л. Спірін, С. Сисоєва, С. Степинський, М. Фрумкін та інші);

· наукові праці, присвячені різним аспектам мобільності, у тому числі інтелектуальної мобільності (В. Асєєв, Р. Бендикс, М. Дмитрієва, Т. Заславська, В. Ковальов, С. Ліпсет, Н. Лукашевич, А. Реан, Р. Рибкіна, Е. Саар, Є. Сметаніна, П. Сорокін, М. Тітма, Г. Чередниченко, М. Шабанова, В. Шубкіна);

· дослідження організації та впровадження активного навчання (О. Аксьонова, М. Кларін, О. Ковальчук, І. Носаченко, О.Пєхота, Л. Пироженко, О. Пометун, А. Смолкін, А. Хуторськой, П. Щербань та інші);

· праці, у яких розкриваються психолого-педагогічні основи впровадження інформаційних технологій у навчальному процесі (В. Беспалько, Л. Білоусова, Н. Житеньова, Ю. Машбиць, А. Прокопенко, Н. Толяренко, Т. Хачумян, Р. Черновол-Ткаченко та інші).

Дослідження спирається на законодавчо-нормативну базу освітньої галузі України, закріплену в Конституції України, законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Для вирішення визначених завдань і перевірки гіпотези запроваджувалися такі методи дослідження:

· теоретичні: аналіз та узагальнення наукової літератури, присвяченої проблемі інтелектуальної мобільності особистості з метою порівняння різних поглядів на досліджувану проблему та визначення суті її основних дефініцій;

· емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, тестування, вивчення продуктів діяльності, педагогічний експеримент для перевірки ефективної реалізації способів формування інтелектуальної мобільності старшокласників у навчальному процесі загальноосвітньої школи;

· статистичні: методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Експериментальною базою дослідження слугували Харківські загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів №147 та №148 Харківської міської ради Харківської області.

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягають у тому, що:

· уперше визначено поняття «інтелектуальна мобільність старшокласника» як інтегроване особистісне утворення, що включає інтелектуальні вміння, здібності та особистісні якості, які дають можливість старшокласникам швидко віднаходити, обробляти й застосовувати інформацію, приймати рішення й оперативно діяти в стандартних і нестандартних ситуаціях, ефективно реалізовувати здобуті знання, обирати оптимальні способи виконання навчальних завдань; теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено способи формування інтелектуальної мобільності старшокласників (запровадження активних методів навчання, що вимагають інтелектуальної напруги, швидкого застосування інформації (знань) для оперативного прийняття рішення; здійснення комп'ютерної підтримки процесу навчання старшокласників при виконанні ними творчих завдань, що передбачають віднайдення учнем нових для себе рішень на основі оволодіння методами й механізмами евристичної праці);

· уточнено критерії й показники рівнів сформованості інтелектуальної мобільності старшокласників: когнітивний (знання з питань інтелектуальної мобільності особистості, якість розумових операцій, що визначається швидкістю, гнучкістю, образністю, здатністю до самостійного прийняття рішень); операційний (сформованість інтелектуальних умінь); особистісний (виявлення якостей, що характеризують інтелектуальну мобільність старшокласників); рефлексивний (сформованість рефлексивних умінь, адекватність самооцінки);

· подальшого розвитку набуло висвітлення місця інтелектуальних умінь і якостей (енергійність, рішучість, воля, активність, самостійність тощо) для формування й розвитку інтелектуальної мобільності старшокласників, способи її формування (екстраполяція, комп'ютерна підтримка процесу навчання).

Практичне значення дослідження полягає в розробці науково-методичних матеріалів для впровадження теоретично обґрунтованих та експериментально перевірених способів формування інтелектуальної мобільності старшокласників у практику загальноосвітньої школи.

Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Харківського ліцею №149 Харківської міської ради Харківської області (довідка від 21 грудня 2005 р.), Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №147 Харківської міської ради Харківської області (довідка від 23 грудня 2005 р.) та Харківської загальноосвітньої школи №148 Харківської міської ради Харківської області (довідка від 25 грудня 2005 р.).

Матеріалами дослідження можна послугуватися для вдосконалення організації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників, а також студентів педагогічних коледжів та вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації; у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, у процесі вивчення курсу «Педагогіка», а також під час написання підручників, навчальних посібників із дидактики. Низка окреслених питань може бути тематикою для курсових і дипломних робіт у вищих педагогічних навчальних закладах.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; запровадженням комплексу теоретичних та емпіричних методів наукового дослідження; дослідно-експериментальною перевіркою висунутого припущення; особистим досвідом автора; можливістю відтворення експерименту; кількісним та якісним аналізом результатів експериментальної роботи, обробкою даних методами математичної статистики.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися через публікацію матеріалів дисертації, а також у виступах на науково-практичних конференціях «Наука і освіта `2005» (Дніпропетровськ, 2005), «Динаміка наукових досліджень - `2005» (Дніпропетровськ, 2005), «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2005), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ ? Переяслав-Хмельницький, 2006), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Массандра, 2007), «Інтеграційні процеси та інноваційні технології у світовому та національному вимірі. Досягнення та перспективи технічних наук» (Харків, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 14 публікаціях автора: 8 ? статті у фахових виданнях, 6 - матеріали конференцій.

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (303 найменування), 19 додатків на 110 сторінках, 15 таблиць. Загальний обсяг дисертації складає 293 сторінки, із них основного тексту ? 160 сторінок.

Основний зміст дисертації

інтелектуальний старшокласник навчальний школа

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів наукового пошуку, доведено вірогідність та обґрунтованість отриманих результатів, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання формування інтелектуальної мобільності старшокласників у процесі навчання» на підставі аналізу наукової літератури визначено суть понять «інтелект», «мобільність», «інтелектуальна мобільність»; з'ясовано особливості інтелектуальної мобільності старшокласника, теоретично обґрунтовано способи формування інтелектуальної мобільності старшокласників у навчальному процесі загальноосвітньої школи.

На підставі аналізу наукових праць (Д. Богоявленського, Н. Василенко, Л. Виготського, П. Гальперіна, В. Давидова, Д. Ельконіна, С. Жуйкова, А. Зака, О. Запорожця, Є. Іванченко, Є. Кабанової-Меллер, Г. Костюка, О. Леонтьєва, О. Матюшкіна, Н. Менчинської, Ж. Піаже та інші) з'ясовано, що мобільність є важливою характеристикою інтелекту особистості.

Інтелектуальна мобільність пов'язана з поняттями «інтелект», «мобільність» і зумовлює особливості мисленнєвої діяльності особистості, зокрема старшокласника.

У широкому розумінні інтелект (від лат. intellectus - «розуміння», «збагнення») є, з однієї сторони, окремою структурою мозку людини, із іншої ? психологічним процесом, що відбувається в ньому. Інтелект людини визначає соціальну корисність людини, його індивідуальні особливості, стиль і стратегію розв'язання життєвих проблем і ситуацій, слугує основним виявленням розуму, виступає основою пізнання дійсності.

Спираючись на структурно-інтегративний підхід, інтелект визначають як форму організації індивідуального (розумового) досвіду. Розвиток індивідуального інтелекту виявляється в особливостях сприйняття й розуміння людиною фактів та явищ навколишнього світу, подій, що відбуваються.

У сучасній психологічній науці інтелект пов'язують із мисленням, що як пізнавальний психічний процес завершує обробку інформації, одержану з зовнішнього світу. Мислення формує поняття про предмети й розуміння їх взаємозв'язків. Воднораз наявні поняття є вихідним підґрунтям для формування поведінки особистості.

Отже, інтелект характеризується сукупністю найрізноманітніших розумових операцій і здібностей, що зумовлюють якість процесу мислення й забезпечують успішність пізнавальної діяльності особистості. Однією з сутнісних характеристик інтелекту є мобільність.

Поняття «мобільність» (від лат. mobilis - рухливий, здатний до швидкого пересування, дії) увійшло в педагогіку з інших наук (соціології, психології, економіки).

Певну кількість досліджень присвячено проблемі професійної мобільності (Н. Василенко, Є. Іванченко та інші), яку визначають як інтегровану якість особистості, що виявляється в здатності успішно переключатися на іншу діяльність або змінювати види професійної діяльності; у володінні високим рівнем узагальнених професійних знань, досвідом їх удосконалення та самостійного здобуття; готовності до оперативного відбору та оптимальної реалізації професійних завдань. Психологи (Ф. Гайсин, Н. Мурадян, Ф. Фаїзов) розглядають мобільність як готовність до зміни стереотипів.

Із огляду на сутнісні ознаки інтелекту, етимологію терміна «мобільність» та екстраполюючи тлумачення мобільності з соціології та психології на педагогічну науку, інтелектуальну мобільність визначено як інтегроване особистісне утворення, що включає інтелектуальні вміння, здібності та особистісні якості, які дають можливість людині швидко віднаходити, обробляти й застосовувати інформацію, приймати рішення й оперативно діяти в стандартних і нестандартних ситуаціях, ефективно реалізовувати здобуті знання, обирати оптимальні способи виконання навчальних завдань.

Особливості інтелектуальної мобільності старшокласників пов'язані з якісними змінами всіх аспектів їхньої психічної діяльності: в учнів старшого шкільного віку вдосконалюється процес оволодіння складними інтелектуальними операціями аналізу й синтезу, теоретичного узагальнення й абстрагування, аргументування й доказу, для них стає властивим установлення причинно-наслідкових зв'язків, систематичність, стійкість і критичність мислення, самостійна творча діяльність.

Характерною рисою когнітивного розвитку цього віку є формально-логічне, формально-операційне мислення, що виявляється у виникненні в суб'єкта пізнання здатності до широких узагальнень, новому підході до розв'язання навчальних завдань, що полягає у спрямованості на групування та структурування фактів (комбінаторний аналіз), на виділення й контроль змінних величин, формування гіпотез та їх логічне обґрунтування й доказ.

З'ясовано, що інтелектуальна мобільність особистості насамперед виявляється в інтелектуальних уміннях, основою яких є мисленнєві операції, що забезпечують віднайдення, обробку й застосування інформації в навчальному процесі.

Спираючись на програму розвитку інтелектуальних умінь школярів, розроблену В. Паламарчук («Як виростити інтелектуала», 2000) та враховуючи види мисленнєвих оперецій, у дослідженні виокремлено та схарактеризовано групи інтелектуальних умінь старшокласників, що зумовлюють їхню інтелектуальну мобільність: аналітичні, синтетичні, порівняльні, абстрагувальні, узагальнювальні, систематизаційні.

Установлено, що інтелектуальні вміння співвідносяться з певним змістом, вони спрямовані на перетворення умов пізнання об'єкта, його образу, якість і швидкість виконання навчальних завдань тощо. Отже, інтелектуальні вміння, розвиваючись та ускладнюючись у пізнавальному процесі, сприяють формуванню інтелектуальної мобільності учнів.

Доведено, що успішність формування інтелектуальної мобільності старшокласників значною мірою зумовлюється їхніми творчими здібностями, що впливають на якість мислення, зокрема на оригінальність, гнучкість, образність та спонтанність розумових операцій; стимулюють продуціювання різноманітних ідей у незвичайній ситуації тощо.

До особистісних якостей, що характеризують інтелектуальну мобільність старшокласників, віднесено енергійність, рішучість, волю, активність, самостійність, діловитість, оптимальність (здатність віднайти результативний спосіб дії з найменшими затратами сил і ресурсів); обачливість (здатність передбачати наслідки тих чи інших рішень); здатність до самостійного прийняття рішень.

Аналіз сучасних психолого - педагогічних досліджень та вивчення масової шкільної практики дають підстави визначити способи, що сприяють формуванню інтелектуальної мобільності школярів, як-от:

· запровадження активних методів навчання, що вимагають інтелектуальної напруги, швидкого застосування інформації (знань) для оперативного прийняття рішення;

· здійснення комп'ютерної підтримки при виконанні старшокласниками навчальних завдань, що передбачають віднайдення учнем нових для себе рішень на основі оволодіння методами й механізмами евристичної праці.

Вибір активних методів навчання (самостійна робота, творчі завдання, диспут, дискусія, тренінг, дидактична гра), що вимагають інтелектуальної напруги, а також швидкого застосування інформації (знань) для оперативного прийняття рішення як способу формування інтелектуальної мобільності старшокласників зумовлене тим, що ці методи неодмінно передбачають суб'єктну, активну позицію учня стосовно себе, учителя, інших учнів, об'єкта засвоєння, індивідуальних засобів навчання (робочий зошит, підручник, комп'ютер тощо) і в такий спосіб вимагають активізації мисленнєвої діяльності учнів, інтелектуальної напруги.

На підставі аналізу наукових праць (Н. Бориско, Т. Ваколюк, Г. Китайгородська, В. Лозова, Л. Морська, О. Пометун, В. Стасюк, О. Тарнопольський та інші) з'ясовано, що при запровадженні зазначених методів створюються комфортні умови навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що забезпечує продуктивність власне процесу навчання. При цьому практично всі учні залучаються до процесу пізнання, вони мають можливість розуміти й рефлексувати з приводу того, що вони знають й думають.

Безперечно, формування інтелектуальної мобільності старшокласників у практиці навчання має спиратися на запровадження різноманітних педагогічних методів, прийомів та засобів. Важливу роль при цьому мають навчальні завдання, що передбачають знаходження учнем нових для себе рішень на основі оволодіння методами й механізмами евристичної праці (О. Лазарева, В. Лозова, В. Моляко, В. Паламарчук та інші). Такі завдання сприяють засвоєнню знань, виробленню вмінь, навичок; вихованню обачливості, економності, діловитості; розвитку в учнів ініціативності, волі, наполегливості, інтересу до навчання. Учні виробляють навички організації навчальної роботи, уміння правильно розраховувати свої сили та обирати найбільш доцільні засоби досягнення намічених цілей.

Воднораз, за умов інформатизованої школи, цей педагогічний арсенал неодмінно має включати здійснення комп'ютерної підтримки.

Поняття «комп'ютерна підтримка» насамперед означає впровадження інформаційних технологій в освітньому процесі з метою підвищення його ефективності. Суть комп'ютерної підтримки полягає в заздалегідь спроектованому вчителем запровадженні засобів інформаційно-комунікаційних технологій для допомоги в досягненні поставленої ним педагогічної мети (Н. Житеньова).

Учені (Ю. Бабаєва, А. Войскунський, В. Каптелінін, В. Лепський, Б. Ломов, Є. Машбиць, О. Тихомиров та інші) справедливо зазначають, що в процесі засвоєння та використання комп'ютера у психіці учня виникає низка змін. Серед них - перетворення та збагачення психічної діяльності за рахунок її опосередкування інформаційними технологіями, розвиток розумових здібностей, алгоритмізація мислення, поглиблення символічного досвіду та розвитку уяви, посилення пізнавальних інтересів, розширення можливостей спілкування завдяки Інтернет тощо.

Комп'ютерна підтримка спрямована на активізацію розумової діяльності учня та звернена не тільки до його розуму, логічного сприймання, а й до почуттів, адже науково-логічне й художньо-образне мислення за певної якісної відмінності кожного становлять дві сторони єдиного процесу пізнання. Одночасний вплив на інтелект та емоції активізує розумову діяльність і в такий спосіб приводить до виявлення інтелектуальної мобільності.

Отже, за умови здійснення комп'ютерної підтримки в процесі вирішення старшокласниками навчальних завдань активізуються, мобілізуються особистісні ресурси, мотиви, інтереси, знання, удосконалюються інтелектуальні вміння та навички.

У другому розділі «Експериментальна перевірка засобів формування інтелектуальної мобільності старшокласників у навчальному процесі загальноосвітньої школи» розкрито загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, методи й перебіг дослідження, обґрунтовано вибір дослідних критеріїв, проаналізовано результати експериментальної роботи.

Для перевірки гіпотези дослідження було проведено педагогічний експеримент на базі загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів №147 та №148 м. Харкова. В експерименті брали участь учні 9-11 класів (усього 90 осіб). Експеримент проводився в природних умовах, не порушуючи перебігу навчально-виховного процесу.

Експериментальна робота проводилась у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу (історія, правознавство, іноземна мова).

Із метою отримання вихідних даних про рівень сформованості у старшокласників інтелектуальної мобільності, характеру інтелектуальної діяльності та самооцінки старшокласників на констатувальному етапі експерименту запроваджувалися: а) предметні тести для виявлення знань, умінь і навичок; б) експертні тести для діагностики інтелектуальних умінь і навичок старшокласників; в) серія психологічних тестів для визначення загального рівня розумового розвитку та емоційного стану школярів; г) анкети для виявлення ставлення до навчальної діяльності та інтересів; д) спостереження, анкетування, контрольні роботи з метою визначення характеру навчальної діяльності старшокласників (ступеня самостійності, творчості) та адекватності їхньої самооцінки.

Формувальний експеримент передбачав перевірку ефективності науково обґрунтованих способів формування інтелектуальної мобільності старшокласників.

Реалізація запропонованих способів формування інтелектуальної мобільності старшокласників в експериментальних класах здійснювалась за спеціально розробленою технологією, що передбачала підготовчий (мотиваційно-установчий), процесуальний та рефлексивний етапи.

Головна мета підготовчого етапу полягала в активізації наявних можливостей, особистісного потенціалу кожного учня, формування позитивної мотивації та стійкого інтересу до інтелектуально-навчальної діяльності. На цьому етапі школярів експериментальної групи й учителів ознайомили з метою дослідження, пояснили учням важливість інтелектуальної мобільності для самоствердження, самовизначення людини в суспільстві, для розширення можливостей особистості при оволодінні досвідом творчої діяльності. Старшокласникам наполегливо й послідовно розкривали привабливість майбутньої роботи, формували установку на успіх.

На цьому етапі відбувалось інформування старшокласників та осмислення ними сутності інтелектуальної мобільності, її складників; засвоєння школярами знань про алгоритми мисленнєвих операцій та застосування в навчально-пізнавальній діяльності інтелектуальних умінь тощо.

Учнів навчали чітко усвідомлювати мету й основні ланки інтелектуально-навчальної діяльності, розробляти конкретний план своїх дій, тобто працювати на основі цілепокладання, цілеспрямованості та перспектив досягнення успіху. Для цього була розроблена пам'ятка для учнів з алгоритмом відповідних дій. Учителі в такий спосіб організовували взаємодію з учнями, щоб вони уявляли та прогнозували свій власний продукт інтелектуальної діяльності.

Велике значення на цьому етапі надавалось усвідомленню вчителем сутності інтелектуальної мобільності старшокласників, зверненню до цього питання на уроках, використанню визначених способів формування інтелектуальної мобільності учнів під час організації їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а також дотриманню послідовності дій у роботі.

До експериментальної роботи на мотиваційно-установчому етапі були запрошені шкільні психологи, які в позаурочний час провели зі старшокласниками серію тренінгових занять «Людина та її можливості», на яких учні виконували такі вправи, як «Мої досягнення в майбутньому», «Як досягти успіху в житті» тощо. Ці заняття сприяли розвитку позитивної мотивації школярів до виявлення інтелектуальної напруги в навчальній діяльності, на набуття досвіду інтеракції, вироблення настанови на успіх у навчанні.

Головною метою процесуального (діяльнісно-операційного) етапу було оволодіння старшокласниками інтелектуальними вміннями, а також розвиток якостей, що характеризують їхню інтелектуальну мобільність.

Реалізуючи перший із визначених способів формування інтелектуальної мобільності старшокласників, що полягає в запровадженні активних методів, особливу увагу надавали методам інтенсифікації творчої праці (В. Паламарчук): «мозкова атака», екстраполяція (перенесення висновків, одержаних в одній сукупності знань тощо).

На уроках старшокласники працювали з різними джерелами інформації, виконували самостійні творчі роботи в рамках обмеженого часу (робота зі словниками різних видів: тлумачними, англо-українськими, словниками іншомовних слів тощо), писали твори-роздуми, есе тощо.

На цьому етапі запроваджували тренінги, рольові та ділові ігри, виконували творчі завдання, улаштовували конкурси, змагання тощо, спрямовані на розвиток пізнавального інтересу, нестандартності мислення; активізацію мисленнєвої діяльності, творчих здібностей школярів. У процесі навчання також широко запроваджували групову роботу змагального характеру (вікторини, «брейн-ринги» та інші види конкурсів), що сприяло мобілізації розумової діяльності старшокласників.

Згідно з поставленою в експериментальній роботі метою розробили систему навчальних завдань різного рівня складності. При цьому виходили з того, що успіх формування інтелектуальної мобільності старшокласників гарантують не окремі види завдань, а власне їх система, що передбачає поступове їх ускладнення, розширення й поглиблення.

Із огляду на це, до системи навчальних завдань включили завдання трьох рівнів: репродуктивно-творчі (наприклад, віднайдіть у тексті помилку, прочитайте текст та одним-двома реченнями сформулюйте проблему, що порушується в ньому; складіть запитання до тексту); частково-пошукові (наприклад, перегляньте кілька статей (кореспонденції) з теми… і доведіть, що…) та евристичні (наприклад, оцініть вчинки історичної особи (політичного діяча), обґрунтуйте, чи був у них інший вибір, доведіть або спростуйте наявну точку зору, лінію його поведінки), що мали забезпечити послідовне опанування способів інтелектуально-творчої діяльності та формування сукупності вмінь, що забезпечують інтелектуальну мобільність старшокласників.

Оскільки інтелектуальна мобільність безпосередньо пов'язана зі швидкістю мисленнєвих операцій, що впливає на мобільне прийняття рішення при виконанні навчальних завдань, особливу увагу в експериментальній роботі приділили засвоєнню старшокласниками алгоритмів цього процесу за спеціально розробленою схемою, представленою в дисертації.

У змісті завдань різного рівня прагнули наводити факти з реального життя, забезпечувати цікавість змісту, візуальну та аудіативну підтримку. Розроблені завдання передбачали відповідність таким основним принципам навчання, як свідомість, активність, оптимізація, індивідуалізація та інтенсифікація, а також комунікація.

Надаючи комп'ютерну підтримку старшокласникам при виконанні ними запропонованих завдань, прагнули максимально використати мультимедійні та інтерактивні можливості комп'ютера, що сприяли досягненню мети дослідження. Старшокласникам пропонували такі види завдань: робота зі словником, конструювання, заповнення пропусків у тексті, добір відповідностей, рольові ігри, моделювання, запитання-відповідь, вправи з малюнками.

Здійснення комп'ютерної підтримки у виконаній роботі здійснювалась так: а) використання інтерактивних можливостей комп'ютера ? ведення діалогу з машиною за розгалуженою програмою з різними методичними завданнями на різних етапах навчання (формування орієнтовної основи дій, контрольні тести); б) залучення старшокласників до здійснення спільних навчальних проектів (наприклад, проект «Перевір себе» на складання контрольних завдань і запитань для самоперевірки); в) комп'ютерне управління навчальною діяльністю школярів на основі особистісно-орієнтованого підходу.

На рефлексивному етапі формувального експерименту застосовували форми й методи навчання (спільне обговорення результатів вирішення навчальних завдань, усне й письмове рецензування відповідей товаришів, «консиліуми знавців», самооцінювання тощо), що спонукали школярів до рефлексивної поведінки та, як результат, сприяли їхньому самопізнанню й самовизначенню, формуванню в учнів рефлексивних умінь, адекватного самооцінювання.

На контрольному етапі експерименту виявлено розбіжності в динаміці показників сформованості інтелектуальної мобільності старшокласників експериментальної та контрольної групи за визначеними критеріями й показниками: когнітивним (знання з питань інтелектуальної мобільності особистості; якість розумових операцій, що визначається швидкістю, оригінальністю, гнучкістю, образністю, спонтанністю розумових операцій); операційно-процесуальним (сформованість інтелектуальних умінь); особистісним (виявлення особистісних якостей, що характеризують інтелектуальну мобільність старшокласників); рефлексивним (сформованість рефлексивних умінь, адекватність самооцінки).

Рівні сформованості інтелектуальної мобільності старшокласників оцінювали за чотирирівневою градацією: високий, середній (достатній), нижче середнього (недостатній), низький (елементарний).

Визначені показники сформованості інтелектуальної мобільності зіставляли з рівнями навченості (рівнем знань і вмінь із навчального предмета), рівнем сформованості загальнонавчальних умінь і навичок та показником абсолютної успішності (балом успішності).

Результати експериментальної роботи (приріст у%)

Критерії, показники (рівні, характер прояву) сформованості інтелектуальної мобільності старшокласників	Групи
	Е (90 осіб)	К (85 осіб)
Когнітиний критерій (знання з питань інтелектуальної мобільності особистості, якість розумових операцій): · високий (усвідомлені, глибокі знання про сутність інтелектуальної мобільності та безпосередньо пов'язаних із нею дефініцій; творчий характер мислення, що характеризується швидкістю, оригінальністю, гнучкістю, образністю, спонтанністю)	+5,7	+2,4
· достатній (усвідомлені, але не досить глибокі знання про сутність інтелектуальної мобільності та безпосередньо пов'язаних із нею понять; репродуктивно-творче мислення) · середній (усвідомлені, але поверхові знання про сутність інтелектуальної мобільності та безпосередньо пов'язаних із нею понять, учні не прагнуть до розумової діяльності, підвищення своєї ерудиції тощо; репродуктивний тип мислення, що зумовлює ситуативне виявлення швидкості, оригінальності, гнучкості, образності, спонтанності) · елементарний (немає або фрагментарні необхідні знання; інертність розумових операцій)	+17,1 -11,4 -11,4	+2,4 -1,2 -3,6
Операційний критерій (сформованість інтелектуальних умінь та застосування їх в навчально-пізнавальній діяльності): · високий (учні вільно володіють інтелектуальними вміннями; за нових умов здатні оперативно приймати рішення та передбачати їх наслідки, швидко вирішують навчальні завдання; самостійно віднаходять способи й дії, що з найменшими затратами сил і ресурсів дають позитивний результат, приймають нестандартні рішення; висловлюють на уроках інноваційні ідеї, прагнуть до інтелектуальної новизни; виявляють високу активність, долаючи перешкоди) · достатній (учні володіють інтелектуальними вміннями, але здебільшого на конструктивному й репродуктивному рівні; виявляють варіативність у відборі засобів виконання навчальних завдань, але не виявляють творчості; за нових умов здатні передбачати наслідки своїх рішень, самостійно віднаходять способи й дії, що з найменшими затратами сил і ресурсів дають позитивний результат, приймають нестандартні рішення, але іноді зі сторонньою допомогою; учні прагнуть до інтелектуальної новизни; виявляють високу активність, долаючи перешкоди) · середній (старшокласники прагнуть до самостійного виконання навчальних завдань, але відчувають утруднення в інтерпретації та прогностиці навчальних явищ і причинно-наслідкових зв'язків між ними на основі узагальнення, конкретизації, систематизації, класифікації, порівняння й абстрагування; здатні вирішувати навчальні завдання, самостійно віднаходити способи й дії, що дають позитивний результат, але з наданням переваги діям за аналогією, із копіюванням звичного алгоритму виконання завдання, виявляють достатню активність, долаючи перешкоди; змінюють способи виконання навчальних завдань, орієнтуються в ситуаціях, проте діють ситуативно) · елементарний (учні володіють окремими інтелектуальними вміннями, не вміють самостійно віднаходити способи, що дають позитивний результат при виконанні навчальних завдань; у них не сформована здатність приймати нестандартні рішення; схильні до виконання навчального завдання за стереотипами; не здатні висловлювати новітніх ідей й не вміють змінювати способи виконання навчальних завдань; виявляють низьку активність, долаючи перешкоди; не вміють орієнтуватися в ситуаціях, віднаходити нові, нешаблонні рішення і засоби їх здійснення)	+17,1 +34,2 -34,2 -17,1	+4,8 +14,4 -9,6 -10,0
Особистісний критерій (характер виявлення старшокласниками особистісних якостей: енергійність, рішучість, воля, активність, самостійність, діловитість, обачливість, здатність до прийняття рішень): · стійкий · ситуативний	+22,4 -22,4	+9,4 -9,4
Рефлексивний критерій: Ш сформованість рефлексивних умінь: · високий (вільне володіння рефлексивними вміннями) · достатній (школярі володіють рефлексивними вміннями, але в окремих ситуаціях відчувають утруднення) · середній (учні володіють рефлексивними вміннями, але потребують для їх застосування зовнішнього впливу та допомоги вчителя) · елементарний (учні володіють окремими рефлексивними вміннями, не бажають здійснювати рефлексію своєї діяльності) Ш адекватність самооцінки: · адекватна · завищена · занижена	+11,4 +17,1 -22,8 -5,7 +34,2 -11,4 -22,8	+4,8 +9,6 -4,8 -9,6 +19,2 -9,6 -9,6

Позитивні результати експериментальної роботи виявилися в покращенні інтелектуальних умінь старшокласників, що визначають їхню інтелектуальну мобільність, а також у вдосконаленні загальнонавчальних умінь, зокрема у старшокласників виробилися навички віднаходити, критично осмислювати та продуктивно послугуватись інформацією, орієнтуватися в сучасних інформаційних потоках; нові форми усної та письмової творчості; взаємодіяти в інтернет-проектах, що сприяє соціалізації особистості, розвиває її здатність до планування, організації спільної діяльності, мобільного прийняття рішень.

Отже, проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу та дає підстави сформулювати висновки відповідно до поставлених завдань:

1. Аналіз наукової літератури дав підстави з'ясувати, що мобільність є важливою характеристикою інтелекту особистості. Інтелектуальна мобільність відіграє орієнтовну роль у житті людини, сприяє її самовизначенню, самореалізації та самоактуалізації, є показником рівня інтелектуального розвитку особистості, критерієм її соціальної адаптації.

Інтелектуальну мобільність старшокласників визначено як інтегроване особистісне утворення, що включає інтелектуальні вміння, творчі здібності та особистісні якості, які дають можливість їм швидко віднаходити, обробляти й застосовувати інформацію, приймати рішення й оперативно діяти в стандартних і нестандартних ситуаціях, ефективно реалізовувати здобуті знання, обирати оптимальні способи виконання завдань як репродуктивного, так і творчого характеру.

З'ясовано, що інтелектуальна мобільність особистості насамперед виявляється в інтелектуальних уміннях, основою яких є мисленнєві операції, що забезпечують віднайдення, обробку й застосування інформації в навчальному процесі. Доведено, що успішність формування інтелектуальної мобільності старшокласників значною мірою зумовлюється їхніми особистісними якостями (енергійність, рішучість, воля, активність, самостійність, діловитість, обачливість, здатність до прийняття рішень).

Установлено, що особливості інтелектуальної мобільності старшокласників пов'язані з удосконаленням у них формально-логічного та формально-операційного мислення, якісними змінами всіх сторін їхньої психічної діяльності, що сприяє оволодінню складними інтелектуальними операціями аналізу й синтезу, теоретичного узагальнення й абстрагування, аргументування й доказу, вміннями встановлювати причинно-наслідкові зв'язки тощо.

2. Обґрунтовано й експериментально перевірено способи формування інтелектуальної мобільності старшокласників (запровадження активних методів навчання, що вимагають інтелектуальної напруги, швидкого застосування інформації (знань) для оперативного прийняття рішення; здійснення комп'ютерної підтримки процесу навчання старшокласників при виконанні ними творчих завдань, що передбачають віднайдення учнем нових для себе рішень на основі оволодіння методами й механізмами евристичної праці).

У результаті запровадження зазначених способів формування інтелектуальної мобільності в навчальний процес загальноосвітньої школи в учнів експериментальної групи спостерігали позитивну динаміку за всіма визначеними критеріями й показниками, про що свідчимо на підставі узагальнених результатів експериментальної роботи. Так, в експери-ментальній групі Е кількість учнів із високим і достатнім рівнем інтелектуальної мобільності збільшилася на 28,6%, а в контрольній - на 10,2%.

3. Уточнено критерії та показники рівнів сформованості інтелектуальної мобільності старшокласників: когнітивний (знання з питань інтелектуальної мобільності особистості; якість мислення, що виявляється у швидкості, оригінальності, гнучкості, образності, спонтанності розумових операцій; операційний (сформованість інтелектуальних умінь); особистісний (вияв особистісних якостей, що характеризують інтелектуальну мобільність старшокласників); рефлексивний (сформованість рефлексивних умінь, адекватність самооцінки).

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективи її розв'язання вбачаємо у визначенні й забезпеченні умов формування інтелектуальної мобільності старшокласників, а також у перевірці запропонованих способів формування досліджуваної якості старшокласників у позакласній роботі.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Астахова Л.А. Використання комп'ютерних ігор як засобу організації самостійної роботи учнів / Л.А. Астахова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. праць. - Київ - Запоріжжя, 2003. - Вип. 26. - С. 328-332.

2. Астахова Л.А. Використання комп'ютерних ігор під час вивчення англійської мови / Л.А. Астахова // Теорія та методика навчання та виховання: зб. наук. праць. - Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2004. - Вип. 13. - С. 130-134.

3. Астахова Л.А. Можливості використання мультимедійних підручників при вивченні англійської мови / Л.А. Астахова // Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць. - Вип. ХХІІ. - Слов'янськ: СДПУ, 2004. - С. 181-185.

4. Астахова Л.А. Сутність педагогічної творчості вчителя / Л.А. Астахова // Педагогіка та психологія: зб. наук. праць. - Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2005. - Вип. 27. - Ч. 2. - С. 20-25.

5. Астахова Л.А. Інтелектуальна мобільність вчителя / Л.А. Астахова // Вісник Київського славістичного університету: зб. наук. праць. - Серія: Педагогіка. - К.: КСУ, 2005. - Вип. 24. - С. 11-17.

6. Астахова Л.А. Сутність поняття «інтелектуальна мобільність учнів» / Л.А. Астахова // Вісник Київського славістичного університету: зб. наук. праць. - Серія: Педагогіка. - К.: КСУ, 2005. - Вип. 26. - С. 16-20.

7. Астахова Л.А. Використання комп'ютера в навчальному процесі / Л.А. Астахова // Освітянські обрії: реалії та перспективи: зб. наук. праць. - К.: ІПТО, 2007. - №1. - С. 362-364.

8. Астахова Л.А. Система завдань як засіб формування інтелектуальної мобільності старшокласників / Л.А. Астахова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: зб. наук. пр. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 44. - С. 23-27.

9. Астахова Л.А. Можливості використання комп'ютерних ігор при вивченні англійської мови: матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених [«Методологія сучасних наукових досліджень»], / Міністерство освіти і науки України, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2005. - С. 5.

10. Астахова Л.А. Застосування комп'ютерних ігор при вивченні англійської мови: матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Динаміка наукових досліджень - 2005». - Том 38. - Сучасні методи викладання], / Міністерство освіти і науки України. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 12-13.

11. Астахова Л.А. Проблема творчества в психолого - педагогических исследованиях: матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. [«Наука і освіта `2005'». - Том 31. - Проблеми підготовки фахівців], / Міністерство освіти і науки України. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 19-21.

12. Астахова Л.А. Педагогічна творчість як засіб формування інтелектуальної мобільності сучасного вчителя: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [«Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи»] / Міністерство освіти і науки України. - Київ - Переяслав-Хмельницький, 2006. - С. 16.

13. Астахова Л.А. Формування інтелектуальної мобільності старшокласників у навчальному процесі: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. Конф. [«Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи»], (Массандра, 28-31 травня 2007 р.) / Міністерство освіти і науки України. - К.: ІПТО, 2007. - С. 14-15.

14. Астахова Л.А. Teaching Speaking: матеріали І Міжнар. наук. конф. студентів та молодих вчених ВТНЗ (іноземними мовами) [«Інтеграційні процеси та інноваційні технології у світовому та національному вимірі: досягнення та перспективи технічних наук»], (Харків, 19-20 травня 2008 р.) / Міністерство освіти і науки України. - Харків: ХНАДУ, 2008. - С. 223-225.

Размещено на Allbest.ru

...