Організація самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Соціально-економічні трансформації, що відбуваються в Україні протягом останнього десятиліття, вимагають реформування всіх системних ланок освіти. Це стосується передусім вищої професійної освіти, оскільки саме вона покликана забезпечити суспільство висококваліфікованими спеціалістами, які реалізовуватимуть державну політику, спрямовану на розвиток вітчизняної науки, техніки і культури на рівні світових досягнень.

Нині процеси євроінтеграції проникають в усі сфери суспільного життя, розширюються і поглиблюються політичні, економічні й культурні зв'язки України з іншими європейськими державами. У сфері освіти ці тенденції виявляються в приєднанні України до загальноєвропейського освітнього простору, що ґрунтується на принципах відповідальності освіти перед суспільством, широкого й відкритого доступу до освітніх послуг, особистісної спрямованості освіти й навчання протягом усього життя.

Пріоритетним напрямом розвитку вищої освіти України є її приведення на державному, регіональному та університетському рівнях у відповідність до вимог Болонської декларації, яка передбачає: перехід до загальної системи порівняних наукових ступенів, запровадження двох циклів навчання (бакалавр, магістр), упровадження кредитно-модульної системи, збільшення частки самостійної роботи студентів, розширення мобільності студентів у межах загальноєвропейського освітнього простору, організацію європейської співпраці в питаннях якості освіти, працевлаштування випускників у межах загальноєвропейського ринку праці.

Особливого значення в контексті Болонського процесу набуває вдосконалення системи організації самостійної роботи студентів, що має відігравати основну роль у професійній підготовці майбутніх фахівців, розвитку їхніх здібностей і готовності до фахового самовдосконалення. Успішному розв'язанню цього завдання може сприяти врахування результатів порівняльно-педагогічних досліджень, в яких аналізується досвід підготовки фахівців у різних країнах, виявляються можливості його застосування в Україні.

Наукові дослідження і педагогічна практика свідчать, що недооцінка важливості самостійної позааудиторної роботи студентів спричиняє серйозні наслідки, пов'язані зі зниженням інтелектуального потенціалу, пізнавальної активності, професійної компетентності майбутніх фахівців, що негативно позначається на соціально-економічному розвитку суспільства. Тому у вищих навчальних закладах розвинених країн світу самостійній позааудиторній роботі відводиться пріоритетна роль у підготовці фахівців. Значний інтерес у цьому зв'язку становить система професійної педагогічної освіти у Сполучених Штатах Америки, в якій традиційно велике значення надається організації самостійної пізнавальної діяльності студентів. Ознайомлення з цим досвідом може сприяти визначенню ефективних шляхів реформування педагогічного процесу у вищих навчальних закладах України в умовах інтеграції в загальноєвропейський і світовий освітній простір.

Проблема організації самостійної пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів привертала увагу багатьох педагогів і психологів. Психолого-педагогічні засади навально-пізнавальної діяльності студентів розкриті у працях таких американських науковців, як Дж. Брунер, Р. Хадгінс, С. Едельман, Х. Клаусмейер, Р. Санд. Питання керівництва самостійною позааудиторною роботою студентів досліджувались Б. Кларком, А. Джонсом, Д. Селліном, Е. Волленом. Методи організації самостійної позааудиторної роботи студентів американських коледжів розглядали Б. Джойс, М. Вейл, Д. Хант, К. Гувер, Д. Голдінг, Ф. Перлз. Теоретичні аспекти побудови куррікулуму і цільовий підхід до визначення змісту навчання розкрито в працях Р. Тайлера, В. Херріка, Б. Блума, Р. Кратвола, X. Таба.

Вивчення літературних джерел свідчить про посилення інтересу сучасних вітчизняних науковців до особливостей організації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах США. Різні аспекти навчально-пізнавальної діяльності студентів американських коледжів досліджували Т.А. Василевська, Т.С. Георгієва, Я.Г. Гулецька, В.С. Дикань, І.М. Зварич, Я.С. Колибаб'юк, Т.С. Кошманова, М.П. Лещенко, О.І.Літвінов, З.О. Малькова, І.В. Пентіна, І.В. Пасинкова, Р.М. Роман, О.О. Романовський, Л.Є. Смалько, Т.Б. Тихонова, М.І. Федоренко, Т.Г. Чувакова. Водночас можна констатувати, що проблема організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США поки що не виступала предметом спеціального дослідження.

Враховуючи практичну важливість впровадження в Україні ефективного зарубіжного досвіду організації самостійної позааудиторної роботи студентів, доцільність його використання у розробці концептуальної стратегії розвитку вітчизняної педагогічної освіти в умовах інтеграції в загальноєвропейський освітній простір, ми обрали тему дисертаційного дослідження: «Організація самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США».

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри педагогіки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського «Зміст педагогічної підготовки вчителів в умовах формування загальноєвропейського простору вищої освіти» (державний реєстраційний номер 0105U0000942). Тема дослідження затверджена рішенням вченої ради Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол №6 від 25 лютого 2004 р.) та Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №6 від 15 червня 2004 р.).

Мета дослідження - визначити й проаналізувати теоретичні засади і особливості змісту, методів та форм організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США, а також з'ясувати можливості використання зарубіжного досвіду у процесі підготовки майбутніх учителів у вітчизняних закладах педагогічної освіти.

Завдання дослідження:

1. З'ясувати сутність самостійної позааудиторної роботи та її місце у структурі професійної підготовки майбутніх фахівців в американських педагогічних коледжах.

2. Визначити методологічні засади та особливості організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США.

3. Розкрити й проаналізувати зміст, форми, методи та моделі організації самостійної позааудиторної роботи студентів у педагогічних коледжах США.

4. З'ясувати умови ефективного використання американського досвіду організації самостійної позааудиторної діяльності студентів у вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладах.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка студентів у педагогічних коледжах США.

Предмет дослідження - теоретичні основи і технологія організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США.

Теоретичною основою дослідження стали основні положення порівняльної педагогіки, ключові ідеї теорії і методики професійної освіти щодо освітніх систем та їх розвитку (Н.В. Абашкіна, О.І. Авксєнтьєва, Р.І. Антонюк, В.М. Жирова, О.В. Матвієнко, А.К. Маркова, К.А. Стасовська, Н.П. Статінова, Т.Б. Тихонова); організації самостійної роботи студентів (О.І. Кочетков, І.П. Левченко, І.В. Пасинкова, Н.В. Пацевко, І.В. Пентіна, Ф.Б. Соколиць, Н.В. Теличко, С.А. Тихомиров, С.П. Шумаєва, Б. Джойс, М. Вейл, Д. Голдінг, К. Гувер, Ф. Перлз, Д. Хант); мотивації самостійного навчання (О.Є. Антонова, Л.І. Божович, Т.Б. Гребенюк, В.І. Ковальов, А.А. Лещенко, О.М. Матюшкін, В.Е.Мільман, Р.М. Роман К. Тейлор); керівництва самостійною позааудиторною роботою студентів (А.М. Алексюк, І.М. Зварич, С.А. Калашнікова, О.І.Літвінов, Е. Воллен, А. Джонс, Б. Кларк, Д. Селлінг); психологічних аспектів організації самостійної роботи студентів (Б.Г. Ананьєв, В.С. Дикань, Л.М. Журавська, О.В. Заїка, Я.С. Колибаб'юк, Т.І. Левченко, Н.О. Менчинська, Б.Л. Вульфсон, Дж. Дей, Ф. Ебель, Ю.Нікольс, В.Й. Шварцман).

Для досягнення визначеної мети та розв'язання поставлених завдань було використано комплекс взаємопов'язаних теоретичних і емпіричних методів дослідження: інтерпретаторсько-аналітичний метод, за допомогою якого з'ясовувались різні підходи до розуміння сутності самостійної позааудиторної роботи та її місця у структурі професійної підготовки майбутніх фахівців в американських педагогічних коледжах; порівняльно-ретроспективний метод, на основі якого узагальнювався досвід організації самостійного позааудиторного навчання студентів педагогічних коледжів США і визначалися можливості його застосування у вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладах; спостереження, бесіди, інтерв'ю, за допомогою яких з'ясовувались особливості та ефективність застосування різних форм і методів організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США.

Основними джерелами дослідження були матеріали наукової бібліотеки університету штату Монтана, США (Montana State University, USA); Національної бібліотеки України ім.В.І. Вернадського та наукової бібліотеки Інституту вищої освіти АПН України (м. Київ); психолого-педагогічні публікації зарубіжних і вітчизняних науковців з питань організації самостійної пізнавальної діяльності студентів; програмні документи у галузі освіти України та США; навчальні плани і програми педагогічних коледжів США; матеріали комп'ютерної мережі Інтернет.

Наукова новизна і теоретиче значення одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше розкрито й проаналізовано зміст, форми, методи і моделі організації самостійної позааудиторної роботи студентів у педагогічних коледжах США;

- уточнено наукові уявлення про сутність самостійної позааудиторної роботи та її значення у професійній підготовці майбутніх учителів у США;

- подальшого розвитку набули положення щодо планування, керівництва та оцінювання ефективності самостійної позааудиторної діяльності студентів педагогічних коледжів США.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його результати та висновки можуть використовуватися у вищих педагогічних навчальних закладах України з метою вдосконалення організації, керівництва та контролю результатів самостійної пізнавальної діяльності студентів. Проаналізовані методи і форми організації навчання можуть знайти застосування у процесі модернізації вітчизняної системи вищої педагогічної освіти, її приведення у відповідність з вимогами Болонської конвенції. У розроблених методичних рекомендаціях пропонуються шляхи підвищення ефективності самостійної позаадиторної роботи як чинника формування професійно-педагогічних умінь майбутніх учителів.

Основні положення й результати дослідження впроваджено в практику роботи Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка №10/27 від 30 травня 2008 р.), Вінницького державного аграрного університету (довідка №01-771 від 9 червня 2008 р.), Сарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету (довідка №84/2-1 від 27 травня 2008 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка №476-33/03 від 29 травня 2008 р.), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (довідка №1-7/556 від 2 червня 2008 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася теоретико-методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; використанням методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження; об'єктивним аналізом оригінальних наукових джерел; впровадженням результатів дослідження у практику роботи вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на: Всеукраїнській науково-методичній конференції «Професійна підготовка вчителів в умовах упровадження кредитно-модульної системи» (м. Київ, 2007 р.), міжнародному симпозіумі «Революція в університетській освіті: глобалізація та індивідуалізація - погляд у майбутнє» (м. Одеса, 2007 р.), V всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій педагогічній спадщині К.Д. Ушинського (м. Одеса, 2007 р.), на засіданнях кафедри педагогіки та наукових конференціях викладачів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, кафедри української й іноземних мов Вінницького державного аграрного університету (2005-2008 рр.).

Публікації за темою дисертації. Основні положення та висновки дослідження знайшли відображення у 11 одноосібних наукових працях, з них: 8 - статті, опубліковані у наукових фахових виданнях, 3 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з них 184 сторінки основного тексту. Ілюстративний матеріал подано у 3 рисунках. Бібліографія містить 253 найменувань, з них 136 іноземною мовою.

Основний зміст дисертації

позааудиторський педагогічний коледж

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об`єкт і предмет, розкрито методологічну та теоретичну основу, методи, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, а також наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів у педагогічну практику.

У першому розділі - «Теоретичні основи організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США» - здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, розкрито сутність і значення самостійної позааудиторної роботи студентів у навчальному процесі американських педагогічних коледжів, визначено методологічні засади її організації, основні підходи до структурування змісту освіти в контексті управління самостійною позааудиторною діяльністю студентів педагогічних коледжів США.

Огляд психолого-педагогічних джерел свідчить, що серед американських дидактів, методистів і вчителів-практиків немає єдності в трактуванні поняття «самостійна робота». Теоретики педагогіки і практики наповнюють його різним змістом залежно від того, який аспект цього багатогранного процесу потрапляє в центр їхньої уваги. Теоретичний аналіз дає змогу виділити декілька основних підходів до визначення поняття самостійної роботи студентів. Перший полягає в трактуванні самостійної роботи студентів як своєрідної форми організації навчального процесу, що передбачає опосередковану участь викладачів у його керівництві (Ф. Фуллер). Інший підхід полягає в розумінні самостійної роботи як особливого методу навчання (П. Дреззел, Л.Сігел) або прийому учіння (Х. Тайлор, М. Блой), який вимагає індивідуальної діяльності студентів. Самостійну роботу визначають також як «незалежне навчання», під час якого викладачі пропонують студентам програми навчання, але залишають відносну свободу дій у підходах до вирішення практичних проблем (В.Піір, А.Річардс). Для такого навчання характерна відсутність постійного контролю з боку викладача, значна свобода студентів у виборі як навчального матеріалу, так і засобів його засвоєння.

Окремі дидакти розглядають самостійну роботу як форму діяльності студентів (Дж.Мільтон) або ж як засіб організації навчальної діяльності (Д. Пелз).

Поряд з поняттям «самостійна робота» американські педагоги часто вживають близьке за значенням поняття «індивідуальне навчання», що здійснюється під керівництвом педагога. При цьому під індивідуальним навчанням розуміють самостійну регуляцію студентом своєї інтелектуальної діяльності, тобто визначення освітніх завдань, вироблення стратегії дій з їх реалізації, керування процесом пізнання (В. Хадкінс, С. Едельман).

Узагальнення різних підходів до розуміння американськими педагогами сутності самостійної роботи студентів дозволяє виділити низку ознак, які конкретизують зміст цього поняття: самостійне виконання студентами навчальних завдань без прямої допомоги з боку викладачів; опосередкований характер керівництва пізнавальною діяльністю; врахування у процесі постановки навчально-пізнавальних завдань індивідуальних особливостей і здібностей студентів; забезпечення дієвого й оперативного зворотного зв'язку в навчанні.

Аналіз освітньої практики та науково-педагогічних джерел свідчить, що самостійна позааудиторна робота посідає істотне місце в структурі професійної підготовки майбутніх учителів у США. Зокрема, як у державних, так і в недержавних вищих навчальних закладах на аудиторну роботу студентів стаціонарної форми навчання відводиться лише від 20 до 35% навчального часу, решта якого призначається для самостійної роботи. На кожну годину лабораторної або практичної аудиторної роботи студентів виділяється додатково три або чотири години самостійної підготовки до неї.

У результаті аналізу дидактичних джерел та освітньої практики з'ясовано, що організація самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США характеризується низкою особливостей:

- відсутність жорстких часових обмежень у засвоєнні знань, що дозволяє студентам просуватися у вивченні навчального матеріалу зі швидкістю, яка відповідає їх здібностям;

- складання студентами індивідуалізованих програм самостійного навчання за допомогою комп'ютера та методичного керівництва викладачів;

- використання аудиторних занять як форми спрямування самостійної роботи студентів, а не як основного джерела навчальної інформації;

- підвищення ролі самостійних письмових робіт як системи завдань, що відповідають логіці опанування предмета і стимулюють розвиток професійних умінь студентів;

- використання методистів-консультантів (тьюторів) і викладачів з метою об'єктивної та оперативної перевірки результатів пізнавальної діяльності студентів, корекції їх самостійної роботи.

Проведене дослідження засвідчило, що особливості організації самостійної роботи студентів педагогічних коледжів США і критерії оцінки її ефективності зумовлюються відповідними дидактичними моделями, які, в свою чергу, базуються на певних філософських концепціях. Теоретико-методологічну основу сучасних дидактичних підходів до організації самостійної навчально-пізнавальної роботи студентів складають такі провідні напрями американської філософії освіти, як прагматизм, прогресивізм, постмодернізм, когнітивізм, екзистенціалізм і неогуманізм. Протягом останнього десятиріччя спостерігається тенденція відходу від інструментальної біхевіористичної моделі організації самостійної роботи студентів і переорієнтація на принципи когнітивної та гуманістичної психології, що акцентують увагу на розвитку внутрішніх пізнавальних процесів, максимальній реалізації закладених у людині можливостей, становленні особистості та індивідуальному підході до самостійного навчання.

У дослідженні встановлено, що ефективна організація самостійної позааудиторної роботи студентів американських коледжів на практиці реалізується через відповідне змістово-процесуальне забезпечення навчального процесу. Проведений аналіз засвідчив, що зміст самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США визначається на основі двох підходів: мікрокуррікулярного (функціонального) і макрокуррікулярного (морфологічного). Функціональний підхід не регламентує конкретних знань і методів навчальної діяльності, що передбачені навчальними програмами, проте орієнтує на забезпечення максимальної повноти елементів змісту в робочих програмах, навчальних курсах і підручниках. Морфологічний підхід окреслює систему необхідних студентам компетентностей і забезпечує трансляцію соціокультурного досвіду через дисципліни, складність яких зростає в процесі навчання.

Установлено, що однією з тенденцій змістово-процесуальної організації самостійної роботи студентів у педагогічних коледжах США є збільшення в навчальних планах частки елективних курсів, а також впровадження у навчальний процес принципу керованої факультативності, основною перевагою якого є гнучкість і мобільність навчального процесу, можливість швидкої і легкої модернізації навчальних програм. Такий підхід дає змогу максимально повно враховувати нахили, здібності, потреби і запити майбутніх учителів у процесі організації їхньої самостійної навчальної діяльності. Водночас він не позбавлений певних недоліків, основним з яких є загроза механічного збільшення обсягу навчального матеріалу для самостійного опрацювання і недостатнє стимулювання розвитку продуктивного мислення та творчих здібностей студентів. У зв'язку з цим більшість університетів США дотримується збалансованого підходу: зберігає стабільне «ядро» дисциплін, обов'язкових для вивчення, яке доповнюється елективними курсами, а не замінюється ними. Зокрема, на всіх педагогічних відділеннях університетів США загальнообов'язковим є курс «Основи освіти», який містить такі навчальні дисципліни, як вступ до педагогіки, філософія освіти, історія педагогіки, педагогічна психологія, педагогічна антропологія, політика в освіті, соціальна педагогіка, порівняльна педагогіка.

У другому розділі - «Технологія організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США» - проаналізовано практичні аспекти розробки індивідуальних програм самостійної позааудиторної роботи студентів, з'ясовані форми, методи та моделі її організації, розглянуті питання керівництва та оцінювання самостійної роботи студентів педагогічних коледжів США, а також визначено умови ефективного застосування американського досвіду в процесі професійної підготовки майбутніх учителів у вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладах.

Стрижневим елементом системи організації самостійної роботи студентів у педагогічних коледжах США є індивідуалізована академічна програма, що стоновить собою спланований відповідно до освітніх потреб конкретного студента курс навчання, який ідентифікується з певними предметами самостійного вивчення. Зазначена програма містить чітко окреслене коло навчальних завдань, що відображають відповідний обсяг кредитних годин з предметів спеціалізації студента і певну кількість кредитних годин із загальноосвітніх дисциплін. Академічна програма самостійної роботи студентів охоплює також проходження педагогічної практики, стажування, виконання дипломного проекту та інших видів робіт, визначених факультетом чи коледжем університету.

Аналіз документів, які регламентують зміст професійної підготовки в педагогічних коледжах США, свідчить, що академічні програми самостійної роботи студентів передбачають оволодіння знаннями та вміннями з шести груп навчальних дисциплін: 1) професійно орієнтовані навчальні предмети або предмети спеціалізації (major); 2) професійно нейтральні навчальні предмети (minor), вивчення яких необхідне для кращого засвоєння предметів спеціалізації; 3) інші академічні курси, які є частиною академічної програми: факультативи, додаткові заняття тощо (other areas of concentration); 4) курси гуманітарних наук, які забезпечують формування світогляду студентів (liberal studies courses); 5) як мінімум 30 годин курсів підвищеної складності (upper-division courses); 6) елективні курси, які студент може обирати для самостійного опанування нових галузей знань чи розширення переліку професійно орієнтованих і загальноосвітніх курсів (electives).

У процесі дослідження з'ясовано, що в американських педагогічних коледжах використовуються три типи планування індивідуальних програм самостійної роботи студентів: структурний - орієнтований на кінцеві результати самостійної навчальної діяльності; процедурний - центрований на процесуальній стороні учіння; функціонально-поняттєвий, що регламентує як кінцеві результати навчальної діяльності, так і процес учіння.

Результати спостережень і опитування викладачів свідчать, що в процесі організації самостійної позааудиторної роботи студентів перевага надається формам і методам навчання, які стимулюють їхню пізнавальну активність, розвивають творче мислення і дають змогу максимально повно враховувати індивідуальні особливості: модульне навчання, метод проектів, процедурний метод, моделювання, мікронавчання тощо. Найбільш поширеною формою організації індивідуалізованої самостійної роботи в педагогічних коледжах США є модульне навчання: кожний студент одержує індивідуальну методичну програму у вигляді пакетів пізнавальної діяльності, що охоплюють змістові одиниці навчального матеріалу та методичні вказівки щодо їх засвоєння. Застосування модульного навчання дозволяє індивідуалізувати самостійну роботу студентів за змістом, темпом, методами й технологіями навчання, типами взаємодії з викладачем, способами діагностики й контролю засвоєння матеріалу.

Важливим компонентом методичної системи самостійного індивідуалізованого навчання студентів педагогічних коледжів є контракт - детально розроблений документ, своєрідна угода між суб'єктами навчального процесу, що визначає основні напрями і плановані результати самостійної роботи студентів під керівництвом педагога. Контрактна форма організації самостійної роботи, як правило, передбачає проблемно-пошукову пізнавальну діяльність студентів, які одержують завдання у вигляді індивідуального або групового дослідницького проекту. Проект містить опис основних етапів самостійної роботи над проблемою, визначає цілі, завдання, засоби і методи роботи, джерела й матеріали, які необхідно використати, строки виконання та критерії результативності, характер і форму презентації одержаних результатів. Працюючи над проектами, студенти самостійно збирають необхідну інформацію, аналізують різні підходи до вирішення проблем, формулюють і перевіряють гіпотези, обирають оптимальний варіант розв'язання проблеми й представляють результат у формі висновків або узагальнень.

Останнім часом у педагогічних коледжах США набув поширення так званий процедурний метод організації самостійного навчання студентів, в основі якого лежить модель «концептуально-орієнтованого самостійного навчання». Зазначений метод ґрунтується на використанні різних мотиваційних чинників та пізнавальних стратегій і передбачає організацію навчальної діяльності студентів за чотирма етапами: 1) спостереження та персоналізація - самостійне спостереження студентів за конкретними подіями та об'єктами реальної дійсності, що стає підґрунтям для подальших досліджень; 2) пошук і збереження - студенти у процесі спланованої викладачем діяльності вчаться самостійно знаходити відповіді на поставлені питання, систематизувати результати досліджень, знаходити необхідну інформацію, яка поглиблює розуміння одержаного емпіричного матеріалу; 3) усвідомлення та інтегрування - ознайомлення студентів з стратегіями аналітичної роботи з емпіричним матеріалом (узагальнення самостійно вивчених тем і альтернативних теорій, проведення паралелей, зіставлення термінології, результатів досліджень тощо); 4) спілкування студентів, під час якого вони обмінюються самостійно опрацьованою інформацією за допомогою письмових та усних повідомлень, діаграм, таблиць та технічних засобів. Такий підхід сприяє розвитку внутрішньої мотивації навчальної діяльності студентів, стимулює їхню пізнавальну активність та розвиває дослідницькі уміння.

На сучасному етапі розвитку педагогічної освіти в США посилюється увага до організації самостійної роботи студентів під час педагогічної практики, відповідним чином переглядаються її завдання і зміст. Проведене дослідження свідчить, що всі види практики в американських педагогічних коледжах вимагають від студентів високого рівня самоорганізації та творчої активності: а) лабораторна практика у контрольованих умовах; б) спеціальна практика; в) спостереження за навчальним процесом; г) відвідування адміністративних центрів освіти. Однією з суттєвих особливостей професійної підготовки вчителів у педагогічних коледжах США є забезпечення індивідуального підходу до студентів під час проходження практики чи стажування. Відповідно до інтересів і здібностей кожному студенту підбирається школа, яка найповніше відповідає його професійно-ціннісним орієнтаціям, в якій він може реалізувати власні уявлення про «ідеального вчителя», самостійно регулюючи педагогічний процес й оцінюючи одержані результати. Такий підхід забезпечує формування у майбутніх учителів індивідуального стилю професійної діяльності, стимулює розвиток їх творчих здібностей і спрямованості на постійне професійне самовдосконалення.

У зв'язку з високим рівнем розвитку інформаційних технологій у педагогічних коледжах США значного поширення набуло дистанційне навчання як форма організації самостійної позааудиторної роботи студентів. У процесі дослідження з'ясовано, що дистанційне навчання виконує низку важливих функцій в організації самостійної роботи студентів: забезпечує індивідуалізацію й диференціацію змісту та процесу самостійного навчання; дає змогу здійснювати оперативний контроль і корекцію навчальної діяльності з боку викладачів, а також самоконтроль і самокорекцію з боку студентів; сприяє формуванню у студентів умінь самостійно приймати оптимальні рішення в різних ситуаціях; посилює відповідальність і мотивацію самостійного навчання; стимулює розвиток інформаційної культури та вмінь пізнавальної діяльності. Вивчення методичних шляхів забезпечення самостійної роботи студентів американських педагогічних коледжів засобами дистанційного навчання дало змогу виділити три дидактичні моделі його організації: модель самостійного навчання, за якої відсутній контакт з викладачем, студент самостійно оволодіває навчальним матеріалом за допомогою спеціальних дидактичних засобів (книг-самовчителів, аудіо- і відеокасет, комп'ютерних навчальних програм, телевізійних освітніх програм, мультимедійних курсів на СD-дисках і гіпертекстових підручників на WWW-серверах); дворівнева багатокомпонентна модель, яка передбачає опосередковану взаємодію студента з тьютором (викладачем) і організатором, діяльність яких координується адміністратором центру дистанційного навчання; трикомпонентна модель паралельної взаємодії, центрована на студентові, за якої контакт між студентами й викладачами під час вивчення окремих курсів відсутній; згідно з цією моделлю педагогічний коледж розробляє навчальні програми й методичні матеріали, проводить підготовку та сертифікацію тьюторів, які консультують студентів, проводять заняття, здійснюють проміжне й підсумкове комплексне тестування.

Одна з суттєвих особливостей організації самостійної роботи студентів у педагогічних коледжах США полягає в наявності посад консультанта та тьютора, які безпосередньо контактують зі студентами в процесі опанування освітньої програми, допомагають їм орієнтуватися в інформаційному просторі навчальних курсів, складати індивідуальну програму навчання, дають поради у випадку виникнення проблем або труднощів у засвоєнні навчального матеріалу.

Службові функції викладачів педагогічних коледжів обов'язково передбачають консультування студентів, що охоплює всі етапи організації самостійного навчання: від постановки цілей до аналізу результатів і коректування навчальної діяльності. Консультування розглядається як необхідний структурний елемент взаємодії викладача та студентів і умова забезпечення ефективної самостійної позааудиторної роботи. Як свідчать результати проведеного дослідження, головні завдання консультування студентів американських педагогічних коледжів у процесі організації їхньої самостійної роботи полягають в: діагностиці інтересів, нахилів, мотивів студентів; коригуванні стратегій самостійного здобуття інформації і виявленні їх відповідності цілям навчання; наданні допомоги в набутті соціальних навичок, адаптації до різноманітних навчальних ситуацій; спрямуванні студентів на здобуття навичок самостійного вирішення проблем і прийняття рішень.

Необхідною умовою ефективної організації самостійної позааудиторної роботи студентів в американських педагогічних коледжах уважається здійснення регулярного й оперативного контролю за результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів. При цьому основна функція контролю вбачається не у підсумковому оцінюванні успішності студентів, а в їх забезпеченні конструктивною інформацією щодо якості знань і напрямів корекції пізнавальної діяльності. Проведене дослідження засвідчило, що в педагогічних коледжах США використовуються головним чином два типи оцінювання: формувальне (formative) і підсумкове (summative). Перше застосовують на початку та в процесі самостійної навчальної діяльності студентів для стимулювання та корекції їхніх дій, інше - після завершення певного етапу самостійної роботи з метою визначення обсягу засвоєних знань і умінь. Значного поширення в американських педагогічних коледжах набула така технологія оцінювання результатів самостійної роботи, як «портфоліо» - набір документів і результатів діяльності, що розкривають індивідуальні здібності та практичні досягнення студентів. Як свідчить аналіз педагогічної літератури та практики, під час підготовки вчителів у педагогічних коледжах США використовуються здебільшого три типи портфоліо: «робочий портфоліо», який дає змогу оцінити прогрес студента в оволодінні знаннями, уміннями і навичками у процесі щоденної самостійної позааудиторної роботи; «шоукейс портфоліо», що складається з метою демонстрації найцікавіших видів самостійної роботи студента, його оригінальних праць, власних винаходів, проектів, результатів досліджень і публікацій; «портфоліо для записів», в якому зберігаються зразки атестації і результати роботи студента, що відображають динаміку його професійного зростання.

Аналіз системи організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США на рівні концептуальних підходів і практики свідчить про доцільність використання окремих її елементів з метою вдосконалення професійної підготовки учителів у вітчизняних закладах педагогічної освіти, зокрема, індивідуалізації і збільшення частки самостійної роботи студентів. Актуальність відповідних змін посилюється процесами, спрямованими на інтеграцію України в загальноєвропейський освітній простір, де самостійній роботі відводиться одне з чільних місць у професійній підготовці майбутніх учителів.

Теоретичний аналіз дав змогу визначити умови ефективного використання американського досвіду організації самостійної позааудиторної роботи студентів у процесі професійної підготовки майбутніх учителів у системі вітчизняної педагогічної освіти:

- застосування індивідуалізованих програм самостійного навчання, які відповідають інтересам та здібностям студентів і уможливлюють реалізацію індивідуальної траєкторії їхньої професійної підготовки;

- зміна ролі викладачів у педагогічному процесі, перенесення акцентів з інформуючої й контролюючої на консультаційну і коригуючу функції їхньої професійної діяльності;

- забезпечення суб'єктної позиції студентів у навчальному процесі, формування у них інформаційної культури, здатності до самоорганізації та самоконтролю результатів власної пізнавальної діяльності;

- запровадження у вищих педагогічних навчальних закладах посад консультанта і тьютора для надання студентам допомоги в організації та контролі результатів самостійної роботи;

- урізноманітнення форм, методів і моделей організації самостійної навчальної діяльності студентів, ширше використання можливостей дистанційного навчання;

- забезпечення єдності структури, принципів, змісту, організаційних форм, методів психолого-педагогічної і практичної підготовки майбутніх учителів у сучасних соціально-економічних умовах.

Відповідно до завдань дисертаційного дослідження та поставленої мети можна зробити такі загальні висновки щодо організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США:

1. Результати аналізу педагогічної літератури свідчать про існування в американській педагогіці різних підходів до розуміння поняття самостійної роботи: його розглядають як засіб навчання, форму навчального пізнання, метод або прийом навчання. Незважаючи на розбіжності, більшість американських педагогів основними характеристиками самостійної пізнавальної діяльності студентів уважають: самостійність виконання навчальних завдань без прямої сторонньої допомоги; опосередкованість керівництва пізнавальною діяльністю студентів; індивідуалізований характер навчально-пізнавальних завдань; існування дієвого і своєчасного оперативного зворотного зв'язку у навчанні.

2. Ознайомлення із навчальними планами і практикою організації навчання у педагогічних коледжах США дає підстави стверджувати, що самостійній позааудиторній роботі відводиться пріоритетна роль у професійній підготовці майбутніх учителів. Як у державних, так і в приватних вищих навчальних закладах на самостійну роботу студентів денної стаціонарної форми навчання відводиться від 65% до 80% загального навчального часу. У середньому на кожні 45 годин аудиторних занять припадає близько 75 годин самостійної роботи студентів.

Основні функції самостійної позааудиторної роботи студентів американські педагоги вбачають в: оволодінні знаннями, спеціальними і загальнопізнавальними вміннями (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація, конспектування тощо); розвитку навичок самостійної науково-пошукової роботи, підвищенні пізнавальної активності студентів, їх залученні до вивчення передових досягнень науки; розвитку пізнавальних здібностей, спостережливості, допитливості, активності у здобутті і застосуванні знань; формуванні здатності до самоорганізації і самодисципліни в оволодінні методами і прийомами професійної діяльності; розвитку професійно важливих особистісних якостей (ініціативності, працелюбності, відповідальності, готовності до творчої діяльності); вихованні культури розумової праці, установки на самостійне систематичне поповнення знань і вмінь.

3. Організація самостійної позааудиторної роботи студентів у педагогічних коледжах США характеризується низкою особливостей: залучення студентів до розробки індивідуалізованих програм самостійного навчання; широке застосування методів і форм організації навчання, що базуються на індивідуальному підході; відсутність жорстких термінів часу на виконання навчальних завдань; використання аудиторних занять лише як форми керівництва, спрямування і координації самостійної навчальної діяльності студентів; надання важливого значення самостійним письмовим роботам студентів; використання методистів-консультантів, тьюторів і викладачів з метою оперативного контролю, корекції і спрямування самостійної роботи студентів. Система організації самостійного навчання в американських педагогічних коледжах забезпечує кожного студента індивідуальною програмою взаємодії з викладачем (система консультування) й акцентує увагу на розвитку особистості майбутнього фахівця.

4. Проведений аналіз свідчить, що методологічну основу організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів США, зокрема педагогічних коледжів, складають ідеї провідних напрямів філософії освіти: прагматизму (навчання та засвоєння знань на активній основі; мотивація як визначальний чинник самоосвіти; навчання як реконструкція досвіду шляхом розв'язування проблемних ситуацій); прогресивізму (зосередження уваги на особистості, а не предметі; надання пріоритетного значення різним видам самостійного досвіду, а не вербальним навичкам, кооперативному, а не змагальному індивідуалізованому навчанню); постмодернізму (запровадження плюралізму в освіті; заперечення авторитарно-монологічного підходу в навчанні; спрямованість на розвиток критичного мислення особистості); когнітивізму (концепція студента-дослідника, що конструює індивідуальну картину світу за допомогою інструментів наукового пошуку); екзистенціалізму (ідея свободи вибору у навчанні; визнання студента відповідальним суб'єктом самоосвіти і професійного становлення; акцентування уваги на емоційних аспектах розвитку особистості); неогуманізму (положення про навчання як засіб самоактуалізації особистості; ідея індивідуалізації змісту і шляхів навчання відповідно до задатків особистості). Вказані напрями визначають загальні підходи до організації навчання, впливають на вибір викладачами відповідних навчальних стратегій, що зумовлює орієнтацію на певні освітні цілі і структуру професійної підготовки студентів педагогічних коледжів США.

5. Узагальнення дидактичних підходів і педагогічної практики дає змогу виділити чотири основні моделі, відповідно до яких організовується самостійна навчальна робота студентів в американських педагогічних коледжах: модель соціальної взаємодії (модель кооперованого навчання, метод соціальної допитливості, метод групового дослідження, лабораторний метод); інформаційно-процесуальна модель (модель розвитку наукового інтересу, модель розвиваючого навчання і когнітивного розвитку); персонологічна модель (недирективне навчання, модель концептуальної системи); біхевіористична модель (модель модифікації поведінки).

Під час організації самостійної позааудиторної роботи студентів у педагогічних коледжах США пріоритетне значення надається формам і методам, які дають змогу враховувати індивідуальні особливості студентів, стимулюють їх пізнавальну активність, забезпечують розвиток творчих здібностей і метакогнітивних умінь, моделюють предметний і соціальний контекст майбутньої професійної діяльності, сприяючи тим самим формуванню професійно-педагогічних умінь (модульне навчання, навчальні контракти, метод проектів, процедурний метод, технології кооперованого навчання, рефлексивне навчання, моделювання, мікровикладання, педагогічна практика і стажування).

У процесі дослідження з'ясовано, що найвищий рівень самостійності і відповідальності студентів за результати власної пізнавальної діяльності забезпечується у процесі дистанційного навчання як форми організації самостійної позааудиторної роботи, в якій долаються обмеження, пов'язані з місцем і часом навчання, за рахунок використання сучасних засобів комунікації і комп'ютерних технологій.

6. Ефективне застосування напрацьованого в американській педагогіці вищої школи досвіду організації самостійної позааудиторної роботи студентів у багаторівневій системі підготовки майбутніх вчителів в Україні можливе за відповідних організаційно-педагогічних умов: спеціальної підготовки викладачів і студентів до запровадження програм індивідуалізованого навчання; розробки спеціальної документації і методик педагогічної діагностики; використання гнучких педагогічних технологій, що поєднують науково обгрунтовані індивідуальні й колективні форми роботи, спрямовані на розширення сфери самостійної діяльності студентів.

Узагальнення позитивних здобутків американських дидактів у галузі організації самостійної позааудиторної роботи студентів дозволяє надати певні рекомендації щодо використання цього досвіду у вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладах:

- протягом усього періоду навчання студентів відстежувати взаємозв'язок їх особистісних характеристик та індивідуальних стилів пізнавальної діяльності з метою надання переваги тій чи іншій моделі самостійного позааудиторного навчання;

- конструювати індивідуальні освітні програми самостійного навчання на рівні окремих навчальних дисциплін;

- запровадити систему консультування студентів з виконання самостійної роботи, що дозволить коригувати стратегії самостійного здобуття інформації і виявляти їх відповідність цілям навчання;

- організувати стажування викладачів вищих навчальних закладів з метою оволодіння технологіями побудови індивідуальних освітніх програм самостійного навчання та набуття вмінь демократичної взаємодії з суб'єктами навчального процесу;

- залучати до співпраці широке коло фахівців з різних дисциплін, як науковців, так і практиків, з метою вирішення проблем інтеграції елементів комп'ютерного навчання та дистанційної освіти у систему організації самостійної позааудиторної роботи студентів;

- передбачити можливість індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів як на рівні вивчення теоретичних курсів, так і під час проходження педагогічної практики.

Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення потребують такі питання: обґрунтування шляхів адаптації зарубіжного досвіду організації самостійної навчальної діяльності студентів у вітчизняних вищих навчальних закладах; вивчення й узагальнення досвіду розробки курсів дистанційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах США; дослідження дидактичних засобів і шляхів забезпечення оперативного зворотного зв'язку у процесі самостійної пізнавальної діяльності студентів американських вищих навчальних закладів.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких одноосібних публікаціях автора

1. Сулим І.Ф. Індивідуальні програми для самостійного позааудиторного навчання студентів педагогічних коледжів США / Сулим І.Ф. // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. пр. / Ред. кол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. - Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2005. - Вип. 7. - С. 215-220.

2. Сулим І.Ф. Мотиваційне забезпечення самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США / І.Ф. Сулим // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. пр. Сер. Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2005. - Вип. 12. - С. 115-117.

3. Сулим І.Ф. Структурування змісту освіти в процесі організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США / І.Ф. Сулим // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. пр. Сер. Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2005. - Вип. 13. - С. 133-135.

4. Сулим І.Ф. Методологічні засади організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США / І.Ф. Сулим // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. пр. Сер. Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2005. - Вип. 15. - С. 116-119.

5. Сулим І.Ф. Основні методи організації самостійної позааудиторної роботи студентів педагогічних коледжів США / І.Ф. Сулим // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. пр. Сер. Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2005. - Вип. 17. - С. 48-52.

6. Сулим І.Ф. Дистанційне навчання як форма самостійного позааудиторного навчання студентів педагогічних коледжів США / Сулим І.Ф. // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. пр. / Ред. кол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. - Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2006. - Випуск 10. - С. 163-168.

7. Сулим І.Ф. Керівництво самостійною позааудиторною роботою студентів педагогічних коледжів США та її оцінювання / І.Ф. Сулим // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка: зб. наук. пр. Сер. Педагогіка і психологія. - Тернопіль, 2007. - №2. - С. 155-160.

8. Сулим І.Ф. Формування основних професійно-педагогічних умінь студентів педагогічних коледжів США в процесі виконання самостійної позааудиторної роботи / І.Ф. Сулим // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. пр. Сер. Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2007. - Вип. 20. - С. 238-245.

9. Сулим І.Ф. Дистанційне навчання як одна з форм педагогічної і психологічної підготовки майбутнього вчителя: V Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К.Д. Ушинського (Одеса, 15-16 травня 2007 р.) / - Міністерство освіти і науки України, Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. - Одеса: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, 2007. - С. 313-315.

Размещено на Allbest.ru