Формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ФОРМУВАННЯ ЗДАТНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Стрітьєвич Тетяна Миколаївна

Черкаси - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Бабенко Леонід Вікторович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, декан мистецького факультету.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Гриньова Марина Вікторівна, Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка, декан природничого факультету, завідувач кафедри педагогічної майстерності;

кандидат педагогічних наук, доцент Пічкур Микола Олександрович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Захист відбудеться 14 квітня 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 75.053.02 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, 2-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81).

Автореферат розісланий « 12 » березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. П. Савченко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність теми дослідження. У положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті - документа, що визначає стратегію й основні напрями розвитку освіти в першій чверті нового століття, відображена необхідність створення умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та професійного саморозвитку кожного громадянина України, здатного до постійного пошуку нестандартних способів вирішення будь-якого виробничого завдання.

Викладання у вищих навчальних закладах освіти висуває ключову проблему формування особистості майбутнього педагога, здатного не лише активно засвоювати фахові знання, але вміти свідомо та творчо їх використовувати в майбутній професійній діяльності. Визначення особистісних якостей майбутнього педагога, особливостей його професійної діяльності та розвитку, формування вмінь саморозвитку сьогодні є одним з основних напрямків удосконалення педагогічної освіти. Підготовка майбутнього вчителя повинна будуватися як система умов, форм та методів щодо забезпечення його професійного розвитку й саморозвитку. Необхідно, щоб сучасний учитель теоретично й практично був здатний аналізувати власні професійні можливості й на цій основі визначати програму власного подальшого фахового зростання на будь-якому етапі своєї діяльності.

Забезпечення професійного зростання формується спираючись на систему професійно-ціннісних орієнтацій особистості вчителя та гуманістичну спрямованість професії педагога. Майбутній учитель образотворчого мистецтва повинен уміти розвивати й підтримувати власні мотиви самоактуалізації у сфері професійної діяльності, використовуючи засоби діагностики власних здатностей і здібностей до цієї професії, та вносити корективи до цілей і завдань професійної життєтворчості. На основі знання характеристик провідних детермінант розвитку професійних якостей учителя й усвідомлення вимог до виконання професійних обов'язків, а також враховуючи результати самодіагностики, майбутній учитель повинен уміти визначати особливості індивідуального стилю роботи й складати програму професійно-педагогічного саморозвитку, самостійно добирати для її реалізації відповідні методи і засоби; здійснювати професійне самовдосконалення та самоосвіту в умовах динамічної змінної педагогічної парадигми.

Екстраполюючи все це на площину процесу фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, зазначимо, що специфіка художньо-педагогічної освіти, сутність якої полягає в процесі та результаті духовно-практичного осягнення мистецтва, зорієнтованого на розвиток особистості, обумовлюється необхідністю спрямування навчального процесу на спеціальну підготовку та формування здатності до професійного саморозвитку.

Проблема формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі фахової підготовки ще не стала предметом окремого наукового осмислення. Водночас для її конструктивного вирішення в сучасній теорії наукового знання вже склалися необхідні передумови й накопичені певні джерела щодо осмислення сутності й визначення провідних понять. У процесі дослідження, ми виявили, що професійний саморозвиток майбутнього вчителя посідає важливе місце серед актуальних проблем психології та педагогіки (Г. О. Балл, Л. С. Виготський, Н. В. Кічук, Є. О. Клімов, А. М. Макарова, Л. М. Митіна, С. Л. Рубінштейн, С. О. Смирнова, Б. О. Федоришин, І. Ф. Харламов). Процес формування особистості педагога висвітлювали В. Ф. Орлов, Л. І. Рувинський, В. А. Семиченко, В. А. Якунін; становлення й розвиток його педагогічної майстерності вивчали Є. С. Барбіна, І. А. Зязюн, Н. Н. Тарасевич та ін.; проблеми формування професійно-педагогічної культури педагога порушувалися в працях Ш. О. Амонашвілі, В. А. Кан-Калика, Н. В. Кузьміної, А. А. Орлова, О. П. Рудницької, Р. В. Шакурова; особливості змісту педагогічної освіти є предметом наукового інтересу таких дослідників, як А. М. Алексюк, С. У. Гончаренко, М. Б. Євтух, І. А. Зязюн, В. І. Луговий, І. П. Підласий, В. В. Сагарда та ін. Значна увага приділяється індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя (О. М. Пєхота), підготовці майбутніх учителів до формування творчої особистості учня (В. О. Моляко, С. О. Сисоєва та ін.), професійній готовності до педагогічної праці (К. М. Дурай-Новакова, Л. В. Кондрашова, В. О. Моляко, В. А. Сластьонін), порівняльному аналізу моделей професійної підготовки вчителя (Н. В. Абашкіна, О. В. Сухомлинська, Л. П. Пуховська). У наукових дослідженнях І. Д. Багаєва розкрито проблеми розвитку професіоналізму педагогічної діяльності, а в працях О. С. Анісімова, Н. В. Кічука, З. Н. Курлянда - зміст формування професійно значущих якостей майбутнього вчителя.

Особливості підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва розглядали О. М. Каленюк, М. О. Пічкур, Л. М. Покровчук, М. М. Ростовцев, М. І. Стась, О. В. Ткачук. Важливість використання мистецтва у фаховій підготовці вчителів обґрунтував І. А. Зязюн, доцільне використання мистецького потенціалу у процесі формування здібностей вчителя висвітлила О. П. Рудницька.

Вивчення стану формування в освітній практиці здатності до професійного саморозвитку майбутнього учителя образотворчого мистецтва засвідчує, що проблема актуалізується як складова гуманізації освіти, головна мета якої - розвиток і становлення особистості. Одним з недостатньо розроблених аспектів цієї проблеми є визначення педагогічних умов, форм, методів та методики, що забезпечують ефективність процесу формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Аналіз стану фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва дозволив виявити ряд суперечностей, які мають місце в процесі формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх фахівців, а саме: між традиційною професійною підготовкою вчителя та новими вимогами до випускників педагогічних освітніх закладів, які мають прагнути до професійної самореалізації та саморозвитку; між потенційним рівнем професійного розвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва та рівнем, необхідним для успішного виконання професійної педагогічної діяльності; між формуванням здатності до професійного саморозвитку та наявними реальними педагогічними умовами, формами, методами та технологією перебігу цього процесу у вищій школі.

Таким чином, актуальність, теоретичне й практичне значення окресленої проблеми в системі підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, недостатня її теоретична й методична розробленість, а також потреби вищої школи України зумовили вибір теми дослідження: «Формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової програми кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Організаційно-педагогічні умови соціально-професійної підготовки вчительських кадрів» на замовлення Міністерства освіти і науки України (державний реєстраційний номер 0104U003704). Тема дисертації затверджена вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 6 від 31.10.2005р.) й узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 9 від 29.11.2005р.)

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження - зміст, форми та методи формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Мета дослідження полягає у визначенні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці способів найбільш ефективного впливу організаційно-педагогічних умов, форм і методів у навчально-виховній діяльності на формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі їх професійної підготовки.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:

1. Здійснити дискурсивний аналіз категорій «здатність» та «професійний саморозвиток» у наукові літературі.

2. Узагальнити особливості, визначити структурні компоненти, вирізнити організаційно-педагогічні умови, форми та методи формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

3. Визначити критерії, показники та рівні сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутнього учителя образотворчого мистецтва.

4. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику формування здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Методологічною основою дослідження виступили: 1) положення наукової теорії про: діалектичний взаємозв'язок свідомості, самосвідомості та соціального розвитку особистості; взаємодію внутрішніх і зовнішніх чинників формування особистості як суб'єкта пізнання; творчу сутність людини як цілісної системи, що самоорганізовується та саморозвивається; 2) твердження педагогіки про індивідуалізований та особистісно-орієнтований підходи у фаховій підготовці; 3) принципи системності та цілісності загальнопедагогічної та мистецької підготовки майбутнього вчителя; 4) концепція гуманізації та демократизації освіти.

Теоретичними джерелами дослідження стали провідні положення та висновки науковців стосовно проблем особливостей змісту педагогічної освіти (А. М. Алексюк, С. У. Гончаренко, М. Б. Євтух, І. А. Зязюн, В. І. Луговий, І. П. Підласий, В .В. Сагарда та ін.); суб'єктного підходу до професійного саморозвитку особистості (Л. С. Виготський, Є. І. Ісаєв, С. Л. Рубінштейн, В. І. Слободчиков та ін.); акмеологічної теорії формування професіоналізму й діяльності педагога (Б. Г. Ананьєв, І. Д. Багаєв, О. М. Богданов, А. К. Маркова, Л. М. Мітіна, Н. В. Кузьміна, А. О. Реан та ін.); особистісно-орієнтованого підходу й педагогічного супроводу саморозвитку особистості в навчально-виховному процесі (І. Д. Бех, Н. В. Клюєва, О. М. Пєхота, О. Я.Савченко); специфіки професійної «Я-концепції» і саморегуляції педагогів (Р. Бернс, М. Ю. Варбан, І. Ю. Зубкова, В. А. Семиченко та ін.); професійній готовності до педагогічної праці (К. М. Дурай-Новакова, Л. В. Кондрашова, В. О. Моляко, В. А. Сластьонін, Р. М. Цокур); методичної і художньої підготовки (Л. В. Бичкова, В. Б. Григорьєва, М. М. Ростовцев, В. Г. Щербина).

Для досягнення мети й розв'язання поставлених завдань у дисертації використано комплекс загальнонаукових методів:

теоретичні - вивчення, аналіз психолого-педагогічних теорій та концепцій з проблеми дослідження, порівняння сучасних українських і зарубіжних підходів до професійної підготовки вчителя, а також систематизація, узагальнення здобутків для виявлення підходів до трактування суті здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва; схематизація компонентної структури; аналіз сучасної практики та нормативної документації вищих навчальних закладів щодо вдосконалення форм і методів професійної підготовки майбутніх учителів; моделювання професійної діяльності вчителя образотворчого мистецтва; систематизація й узагальнення теоретичних та експериментальних даних; обґрунтування критеріїв і рівнів сформованості здатності;

емпіричні - безпосереднє спостереження за студентами під час навчально-виховного процесу та педагогічної практики, анкетування й тестування, інтерв'ювання, бесіди, вивчення творчих робіт. За допомогою цих методів та самооцінки, експертної оцінки вивчався стан прояву творчого потенціалу, з'ясовувались причини недостатнього прояву здатності до професійного саморозвитку. Констатувальний та формувальний експерименти уможливили визначення організаційно-педагогічних умов, форм та методів, критеріїв і показників рівнів формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва;

експериментальні - наслідки експериментальної роботи визначалися на основі порівняння результатів констатувального та формувального етапів педагогічного експерименту й відмінностей між рівнями сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва контрольної та експериментальної груп;

методи математичної обробки результатів дослідження дали змогу з найбільшою достовірністю забезпечити розподіл студентів за рівнями сформованості здатності до професійного саморозвитку.

Експериментальною базою дослідження обрано мистецький факультет Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, художньо-графічний факультет Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського та факультет мистецтв Криворізького держаного педагогічного університету. Дослідженням було охоплено 344 студенти.

Організація дослідження. Дослідження проводилося поетапно протягом 2004 - 2008 років.

На першому етапі (2004-2005рр.) опрацьовано філософську, психолого-педагогічну й методичну літературу; вивчено об'єктивний стан формування здатності до професійного саморозвитку у майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; обґрунтовано вихідні позиції та науковий апарат, мету, предмет, об'єкт, дослідження, виокремлено форми та методи, організаційно-педагогічні умови формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва; окреслено завдання й розроблено план дослідження, програму констатувального етапу експерименту, визначено напрям подальшої дослідницької роботи.

На другому етапі (2005-2006рр.) проведено констатувальний експеримент; розроблено й теоретично обґрунтовано концепцію, методику експериментальної роботи; здійснено збір даних, вивчено дидактичні аспекти досліджуваної проблеми, можливості та напрямки застосування найбільш ефективних ідей у сучасних умовах формування здатності до професійного саморозвитку у майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

На третьому етапі (2006-2008рр.) організовано й проведено формувальний експеримент для перевірки методики формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва; визначено ефективність усієї роботи; узагальнено, систематизовано, проаналізовано й перевірено результати експериментальної роботи та сформульовано загальні висновки.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

1) уперше конкретизовано зміст, організаційно-педагогічні умови, форми й методи ефективності формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва; визначено й обґрунтовано структуру, критерії та рівні сформованості, а також розроблено діагностику виявлення цих рівнів;

2) створено й апробовано методику формування рівня здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва під час предметно-методичної підготовки;

3) набули подальшого розвитку ефективні нетрадиційні форми й методи формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва в умовах фахової підготовки;

Практичне значення дослідження полягає в тому, що відповідно до специфіки підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва розроблено спецкурс «Вступ до спеціальності» й модифіковано курс «Методика викладання образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва» завдяки розробленню додаткових лекцій, семінарських занять, спрямованих на професійний саморозвиток майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі їхньої предметно-методичної підготовки та педагогічної практики; упроваджено в практику вищих навчальних педагогічних навчальних закладів тематику курсових робіт та програму наукового гуртка.

Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві програмі для підготовки вчителів образотворчого мистецтва «Вступ до спеціальності» (Л.В. Бабенко, Т.М. Стрітьєвич), автору належить визначення завдань та розробка програмного матеріалу, що сприяє формуванню здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичним та методичним обґрунтуванням його вихідних положень, використанням комплексу взаємодоповнювальних дослідницьких методів, адекватних його предмету, меті й завданням; репрезентативністю вибірки досліджуваних явищ, поєднанням якісного й кількісного аналізу отриманих експериментальних даних дослідження.

Результати дослідження впроваджено у процес підготовки вчителів образотворчого мистецтва Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 29-н від 30.01.2009), Південноукраїнського державного педагогічний університету ім. К. Д. Ушинського (довідка № 5963 від 17.12.2008) та Криворізького держаного педагогічного університету (довідка № 06-432 від 04.12.2008).

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки і методичні рекомендації оприлюднено на: обласних та міських науково-практичних семінарах Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (Кіровоград, 2006, 2007); засіданнях кафедри образотворчого мистецтва та дизайну, теоретико-методологічних семінарах кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; щорічних звітних наукових конференціях викладачів Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (Кіровоград, 2006, 2007, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецького спрямування у контексті сучасної парадигми освіти» (Миколаїв, квітень, 2005); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, травень, 2005); Міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні освітні технології у вищий школі» (Київ, листопад, 2007).

Публікації. Основні теоретичні положення й результати дисертації висвітлено у 8 (з них 7 одноосібних) друкованих працях, з них: 5 статей опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 статті -- у збірниках наукових праць та матеріалах конференцій. Окремим виданням вийшла програма курсу «Вступ до спеціальності» для підготовки вчителів образотворчого мистецтва у співавторстві.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 7 додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації викладено на 235 сторінках, з яких основний текст займає 211 сторінок. Робота містить 9 таблиць на 10 сторінках, 7 додатків на 26 сторінках, 12 рисунків. Список використаних джерел нараховує 253 найменування.

сформованість професійний саморозвиток вчитель

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь опрацьованості проблеми, зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; охарактеризовано методи й етапи дослідження, наукову новизну й теоретичне значення отриманих результатів, практичну значущість роботи; наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження й публікації.

У першому розділі «Теоретичні засади формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва» досліджувану проблему розглянуто в контексті філософських, соціологічних і психолого-педагогічних знань; розкрито різні підходи до з'ясування сутності понять «професійний саморозвиток майбутнього вчителя», «здатність майбутнього вчителя до професійного саморозвитку»; проаналізовано сучасний стан та особливості процесу формування здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва в умовах його професійної підготовки; визначено структуру, критерії та рівні сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Аналіз наукових праць К. О. Абульханової-Славської, Г. О. Балла, Н. В. Гузій, І. А. Зязюна, С. В. Кондратьєвої, Л. М. Мітіної, В. О. Моляка, О. Г. Мороза, А. А. Орлова, В. Ф. Орлова, О. М. Пєхоти, С. Л. Рубінштейна, Л. І. Рувинського, В. А. Семиченко, Б. О. Федоришина та ін. дав змогу простежити наявність різних підходів до розуміння професійного становлення майбутнього учителя. Проведений дискурсивний аналіз засвідчив, що професійний розвиток і саморозвиток особистості є об'єктом уваги багатьох психологів та педагогів і характеризується здатністю майбутнього вчителя глибоко усвідомлювати власну відповідальність за процес професійного розвитку та вміння його регулювати, сприймати себе як суб'єкта професійного розвитку. Це виявляється в бажанні та здатності постійно коригувати й удосконалювати власне професійне зростання.

У процесі дослідження визначено, що здатність - внутрішнє новоутворення особистості, що відображається в її готовності до успішного виконання певного виду продуктивної діяльності, як педагогічної, так і образотворчої, зокрема професійного саморозвитку. Обґрунтовано, що прагнення суб'єкта до успішної фахової діяльності в нинішніх умовах є його здатністю до професійного саморозвитку, яку можна визначити як внутрішньо-цілісне поєднання всіх структурних складових психіки особистості, спрямоване на її конструктивну взаємодію із зовнішнім світом шляхом отримання особистісно-значущого, й адекватного вимогам соціуму результату професійної діяльності, що являє собою постійний процес, який не обмежується змістом набутого досвіду, а ґрунтується на актуалізованому прагненні до особистісного та професійного зростання.

Професійний саморозвиток у дисертації розглянуто як свідомий процес особистісного становлення з метою ефективної самореалізації на основі значущих прагнень та зовнішніх впливів. Процес професійного розвитку відбувається в умовах навчальної діяльності, регламентується системою вимог викладачів, навчальних програм, але майже не усвідомлюється студентом. Тому в роботі підкреслено необхідність усвідомлення власного образу «Я - вчитель» та підвищення суб'єктивності особистості майбутнього вчителя в процесі його професійного саморозвитку. Для активізації професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва під час його професійної підготовки необхідно створити організаційно-педагогічні умови, запроваджувати форми та методи, які сприяли б процесу поступового переходу студента в позицію суб'єкта навчально-пізнавальної та професійної діяльності. Підготовку вчителя образотворчого мистецтва треба розглядати як цілісну систему формування загальнопедагогічних та спеціальних знань, умінь, навичок студентів, їхньої здатності до художньо-педагогічної діяльності.

Аналіз наукової та методичної літератури дає підстави для розуміння під системою формування здатності до професійної художньо-педагогічної діяльності таку підготовку, яка містить гуманітарно-соціальні взаємозв'язки, освітньо-світоглядні, психолого-педагогічні та спеціальні знання, уміння, навички, компетенції. Ця система проявляється, по-перше, у змісті навчального матеріалу, де у взаємозв'язку представлені психолого-педагогічні, методичні та спеціальні знання, уміння, навички; по-друге, у методичній оснащеності; по-третє, у практичній підготовці вчителя, здатного використовувати набуті знання й уміння не лише на уроці образотворчого мистецтва, але й у різних видах позаурочної роботи; по-четверте, у досвіді творчої діяльності, що включає мобільність використання здобутих у вищому навчальному закладі знань, умінь та навичок, а також потреби в постійній самоосвіті, самовдосконаленні й саморозвитку. Педагогічними засобами реалізації формування здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва є, з одного боку, система форм і методів навчання на основі особистісно-діяльнісного підходу, а з іншого саморегуляційна (в особистісно-професійному аспекті) діяльність майбутнього вчителя.

У другому розділі «Структура та критерії сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва» розроблено й теоретично обґрунтовано структуру здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, яка містить такі компоненти:

1. Мотиваційний, що спонукає до майбутньої професійної діяльності й формує, насамперед професійні потреби, спрямовані на оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками, компетенціями для здійснення професійного саморозвитку. Крім того він відображає націленість особистості на професійно-педагогічну діяльність художньо-творчого спрямування та успішне її здійснення; репрезентує позитивне ставлення майбутніх учителів до педагогічної творчості, усвідомлення ними суспільної та особистісної значущості професійної діяльності задля розвитку творчого потенціалу учнів. Цей компонент проявляється у задоволенні педагогічною та образотворчою діяльністю, прагненні до самоосвіти та у наявності особистісно-значущої мети.

2. Змістовий, який містить гуманітарно-соціальні, психолого-педагогічні та спеціальні знання в їхньому взаємозв'язку та цілісності; психолого-педагогічні й спеціальні вміння, ступінь використання яких залежить від конкретного виду діяльності вчителя в кожній конкретній ситуації; методичну та практичну озброєність вчителя, здатного не лише кваліфіковано та цікаво вести урок, але й позакласну роботу з образотворчого мистецтва; досвід творчої діяльності, мобільність застосування набутих у вищому навчальному закладі знань, вмінь і навичок та потреби в постійній самоосвіті, самовдосконаленні та саморозвитку.

3. Рефлексивний, який об'єднує в собі: творче самовираження у художньо-педагогічній діяльності; рефлексивне самоусвідомлення, виражене через складання власної програми професійного саморозвитку на будь-якому етапі професійної діяльності; систематичний самоаналіз, самооцінку та самоконтроль власної діяльності.

На основі теоретичного аналізу змісту виокремлених компонентів визначено критерії, за якими розроблено тест «Діагностика здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва» та діагностичні характеристики чотирьох рівнів (високий, достатній, середній, низький) сформованості структурних компонентів здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Низький рівень характеризується такими показниками: невисокі результати у навчально-виховній роботі; відсутність творчого пошуку й потреби у творчому зростанні; несистематизованість та непослідовність діяльності; слабка орієнтація у змісті навчального матеріалу з образотворчого мистецтва; низький ступінь майстерності, психолого-педагогічної культури; відсутність самоаналізу та самоконтролю. Цей рівень виражається числовим значенням від 0 до 24,9 балів.

Середній рівень характеризується наявністю базових педагогічних та образотворчих знань; недостатнім розвитком художньо-педагогічної рефлексії; епізодичністю потреби у власному саморозвитку і творчому зростанні; задоволеністю досягнутим. Цей рівень визначається числовим проміжком 25 - 49,9 балів.

Достатній рівень проявляється в достатньому володінні основними поняттями образотворчого мистецтва та методикою його навчання; грамотному використанні набутих у вищій школі знань, умінь, навичок; потребі в зовнішніх стимулах професійного саморозвитку (50 - 74,9 балів).

Високий рівень передбачає наявність у майбутніх учителів образотворчого мистецтва власного стилю художньо-педагогічної діяльності; стійкої внутрішньої мотивації; систематичного самоаналізу, самооцінки та самоконтролю власної діяльності; комплексного та креативного використання в навчальній практичній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок; високого ступеня художньо-естетичної освіченості, майстерності, психолого-педагогічної культури. Цей рівень має числове значення від 75 до 100 балів.

Констатувальний етап експерименту показав, що 3,3 % (11) респондентів мають високий рівень сформованості здатності до професійного саморозвитку, достатній рівень - 31,5% (108) Більшості респондентів - 49,5 % (170) - властивий середній рівень сформованості здатності до професійного саморозвитку, 15,9 % (55) виявили низький рівень. Результати констатувального зрізу засвідчили недостатній рівень за кожним визначеним компонентом та інтегральним показником сформованості здатності до професійного саморозвитку й довели необхідність теоретичного обґрунтування, розробки й експериментальної перевірки педагогічної ефективності методики формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

У третьому розділі «Дослідно-експериментальна робота з формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва» на основі теоретичних положень дисертації розроблено, теоретично обґрунтовано й реалізовано методику педагогічного забезпечення формування здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, експериментально перевірено доцільність запропонованих форм та методів у його предметно-методичній підготовці вчителя образотворчого мистецтва. Доведено результативність педагогічного експерименту.

У ході дослідження виявлено, що забезпечення професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, в педагогічному університеті, стає можливим за наявності впровадження таких форм та методів, які сприяють активізації особистісно-професійного самопроектування, самореалізації та саморозвитку.

На основі аналізу навчальних програм професійної підготовки вчителя образотворчого мистецтва було зроблено висновок про нагальну необхідність впровадження методики формування здатності до професійного саморозвитку в ході предметно-методичної підготовки. З огляду на це розроблено нову модульну програму курсу «Вступ до спеціальності» для підготовки вчителів образотворчого мистецтва, зміст якої доповнено положеннями про професійний саморозвиток майбутнього вчителя, спрямованих на актуалізацію особистих мотивів та цінностей; ідентифікацію сучасного вчителя; самоідентифікацію. Структуру курсу «Методика викладання образотворчого та декоративного мистецтва» доповнено концептуальними положеннями самоактуалізації та самореалізації особистості вчителя, поняттями діяльнісної та особисто-професійної моделі вчителя образотворчого мистецтва. Також було організовано й проведено педагогічну практику, що включала аналіз, групову та індивідуальну рефлексію професійного саморозвитку вчителя образотворчого мистецтва. Її результатом стало створення програми індивідуального професійного потенціалу, якого залежить успішність саморозвитку в педагогічній діяльності. При реалізації міжпредметних зв'язків ми прагнули не тільки до узагальнення широких понять, важливо було використовувати інтеграційні можливості й для виділення, абстракцій специфічних (у цьому разі педагогічних чи психологічних) властивостей, окремих явищ, забезпечує диференціацію знань студентів. Позааудиторна робота (написання та захист студентами курсових, дипломних робіт, участь у науковому студентському гуртку «Актуальні проблеми професійного саморозвитку», мистецькому русі «ALLA PRIMA») значно розширила й збагатила досвід міжособистісних стосунків, інтенсифікувала пошук індивідуального стилю, удосконалила науково-дослідні вміння. Крім того, завдяки позааудиторній роботі систематизувався та узагальнювався власний професійний досвід.

Формувальна дослідно-експериментальна робота охоплювала три етапи формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва: початковий, власне формувальний, рефлексивний, кожен з яких містить розвиток мотиваційного, змістовного й рефлексивного компонентів здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Початковий етап - це етап стимуляції мотиваційної установки студентів на процес професійного саморозвитку та порівняння особистісно-професійних якостей з вимогами, що висуваються до нього як до майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. Перед власне формувальним етапом було поставлено завдання оволодіння знаннями, уміннями й навичками, суспільним досвідом, включення студентів в організацію процесу професійного саморозвитку, підвищення ступеня теоретичної та практичної здатності до професійного саморозвитку, організацію професійно-орієнтованої самоосвітньої діяльності студентів, усвідомлення себе як майбутнього фахівця. І як наслідок студент чітко окреслює суперечність між об'єктивним баченням професійної діяльності вчителя образотворчого мистецтва і суб'єктивним способом пізнання цієї діяльності. Третім, рефлексивним, етапом є - формування вмінь саморегуляційної діяльності в особистісно-професійному аспекті. Він виступає узагальнювальним, бо встановлює наявність та рівень розвитку особистісних і професійних якостей і здібностей майбутнього вчителя, виконуючи діагностичну функцію для наступного витка процесу професійного саморозвитку. На цьому етапі відбувалася мотивація особистого ставлення до педагогічних технологій навчання образотворчому мистецтву, ознайомлення студентів з структурою та методами саморегуляційної діяльності (самоактуалізації, самоорганізації, самодетермінації, самореалізації, самоаналізу), формування усвідомлених умінь цієї діяльності (в ході самостійної діяльності).

Таким чином, можна зробити висновок, що впровадження запропонованої нами методики забезпечує:

1) реконструювання студентами власного змісту цілей та цінностей професійної підготовки й навчально-пізнавальної діяльності;

2) збагачення гуманістичним змістом особистісних настановлень майбутнього вчителя, скерованих на дитину, педагогічну діяльність, педагогічну професію, власний професійний розвиток;

3) орієнтацію майбутнього вчителя на професійний розвиток та саморозвиток протягом професійної підготовки, і в подальшому - на постійне збагачення духовної та професійної культури;

4) активну позицію стосовно особистого професійного розвитку, формування чіткості, системності та послідовності у будь-якій професійній діяльності, що стає само розвинутою за умови, якщо складається з таких дій, як самоактуалізація, самоорганізація, самодетермінація, самореалізація та самоаналіз;

5) складання цілісної програми свого професійного зростання й самовдосконалення за допомогою самодослідження, самообґрунтування та постійної рефлексії.

Дослідження результативності упровадження у навчально-виховний процес розробленої методики формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва здійснювалося методом констатуючих зрізів на початку і наприкінці формувального експерименту. Порівняльний аналіз рівнів розвитку структурних компонентів та рівня інтегрального показника сформованості здатності до професійного саморозвитку здійснювався за допомогою математичних методів обчислення експериментальних даних та комп'ютерної графіки. Так, від початку до кінця дослідження ми мали змогу спостерігати покращення результатів контрольної групи: низького рівня на 8,6%, середнього - 12,4%, достатнього 23 %. Винятком стали лише результати високого рівня, де було відзначено незначне зниження - на 2%. Натомість в експериментальній групі покращення становило: низький рівень - на 13, 6%, середній - 27,8%, достатній - 37,4%, високий - 4%. Продіагностувавши структурні компоненти формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва зауважимо, значне підвищення кількісних показників за кожним компонентом.

Для визначення змін показника сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва проводилося повторне тестування. Таким чином, згідно з отриманими даними, наприкінці експерименту в контрольній групі виявлено низький рівень сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у 14,3% (25) від кількості реципієнтів; у 47% (81) - середній; у 33,4 % (57) - достатній; у 5,3% (9) - високий. У експериментальній групі ці показники становлять відповідно 7,6 % (13), 34,9 %(60), 48,2 (83) та 9,3% (16). Ці дані виявили значну відмінність рівнів сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, що наочно засвідчує гістограма (рис. 1), побудована за кількісними показниками. Для додаткового підтвердження ефективності запропонованої нами методики формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва в контрольній та експериментальній групах нами оброблялись відповіді на запитання тесту: «У Вас сформована здатність до професійного саморозвитку?». Достовірність відмінностей між відповідями респондентів експериментальної та контрольної груп за критерієм хі-квадрат ч2 (за Н. Бейлі) засвідчила ефективність упровадження методики формування здатності до професійного саморозвитку в експериментальній групі.

Рис. 1. Динаміка змін рівня сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва

Отже, експериментальна робота мала суттєві позитивні результати, що доводить ефективність упровадження методики формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процес вищої професійно-педагогічної освіти.

У висновках узагальнено результати наукового дослідження проблеми формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва:

1. На основі дискурсивного аналізу психолого-педагогічної літератури в роботі розкрито сутність понять «здатність» та «професійний саморозвиток». Здатність визначено як якісне новоутворення особистості, яке відображається в її готовності до успішного виконання певного виду продуктивної діяльності як педагогічної, так і образотворчої. Зазначимо, що професійний саморозвиток ми розглядали як свідомий процес особистісного становлення що забезпечує самореалізацію на основі значущих прагнень та зовнішніх впливів.

2. Досліджено, що основними компонентами здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва є: мотиваційний, який забезпечує спрямованість майбутніх учителів образотворчого мистецтва на особистісно-професійні перетворення; змістовий, що характеризуються визначенням системи особистісно здобутих знань про механізми професійного саморозвитку; рефлексивний - визначає систему шляхів, способів, прийомів професійного самодослідження й самовдосконалення, формує вміння будувати програму професійного саморозвитку.

3. Визначено та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, які забезпечують ефективність процесу формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, а саме:

1) взаємодія та взаємозв'язок загальної системи формування майбутнього педагога з процесом спеціальної та методичної підготовки вчителя образотворчого мистецтва;

2) забезпечення єдності загальнопедагогічної, спеціальної та методичної підготовки вчителя образотворчого мистецтва;

3) забезпечення взаємодії процесів формування педагогічного мислення та спеціальних знань, умінь і навичок майбутнього вчителя образотворчого мистецтва;

4) формування позитивної мотивації студентів до активної участі у професійному саморозвитку;

5) розвиток здібностей та здатностей, які орієнтують майбутніх учителів образотворчого мистецтва на креативність, рефлексію, самоактуалізацію, самонавчання, самоорганізацію, самопроектування, самодіагностику, самооцінку, саморозвиток у професійній діяльності;

6) організація навчально-виховного процесу з використанням форм та методів навчання, що сприяють саморозвивальній діяльності та формують здатність до професійного саморозвитку;

7) формування в майбутнього вчителя образотворчого мистецтва вмінь самоконтролю професійного розвитку, навичок складання власної програми професійного саморозвитку на будь-якому етапі професійної діяльності.

Дотримання цих умов повною мірою сприяє активному, творчому, глибокому засвоєнню знань, формуванню загальноосвітніх і професійних умінь та навичок, розвитку тих якостей особистості вчителя, які є запорукою подальшого професійного саморозвитку.

4. Підготовку вчителя образотворчого мистецтва розглянуто як цілісну систему формування загальнопедагогічних та спеціальних знань, умінь, навичок студентів, їх здатності до художньо-педагогічної діяльності. Ця система проявляється: у різних видах діяльності, де є тісний взаємозв'язок загальнопедагогічних та спеціальних знань; в змісті навчального матеріалу, де у взаємозв'язку представлені психолого-педагогічні, методичні та спеціальні знання, уміння, навички; методичній оснащеності; практичній підготовці вчителя, здатного використовувати набуті знання та вміння не лише на уроці образотворчого мистецтва, але й у різних видах позаурочної роботи, досвід творчої діяльності, що включає мобільність використання набутих в вищому навчальному закладі знань, вмінь та навичок, а також потреби у постійній самоосвіті, самовдосконаленні та саморозвитку.

5. Педагогічними засобами реалізації організаційно-педагогічних умов формування здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва виступають форми та методи навчання на основі особистісно-діяльнісного підходу: самостійна робота, педагогічна практика, позааудиторна робота, науково-дослідна робота, проблемно-діалогічні лекції, імітаційні, ділові, організаційно-дієві ігри, педагогічні тренінги, робота з діяльнісною та особисто-професійною моделями вчителя образотворчого мистецтва, моделювання, рефлексія, діалогічні методики навчання на основі дискусії, самостійна робота студентів з професійного самовдосконалення.

6. Виявлено чотири рівні сформованості здатності до професійного саморозвитку (високий, достатній, середній, низький). Критеріями оцінювання встановлених рівнів є наявність особистісно-важливої мети, внутрішня стійка мотивація розвитку, розуміння суспільної та особистісної значущості професійної діяльності; художньо-естетична освіченість, майстерність (як педагогічна, так і образотворча), психолого-педагогічна культура; самовираження у професійній діяльності, проведення систематичного самоаналізу, самооцінки та самоконтролю власної діяльності, рефлексивне самоусвідомлення. Розроблена тестова діагностика визначення рівня сформованості здатності майбутніх учителів образотворчого мистецтва та відповідна шкала оцінювання.

7. Розроблено та експериментально перевірено методику формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, яка включає в себе: мету, завдання, зміст, форми, методи, умови та шляхи їх упровадження, що проводять студента через основні елементи самоосвітньої діяльності: мотивація, постановка цілей (самоактуалізація) > самодіагностика > планування (самоорганізація) > вибір методів, форм та засобів (самодетермінація) > реалізація діяльності (самореалізація) > самоаналіз, самокорекція, самооцінка > професійний саморозвиток.

8. Результати дисертаційної роботи свідчать про ефективність упровадження запропонованої нами методики формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, і таким чином, дають підстави вважати, що обрані теоретичні та практичні засади є правильними. Розроблені структура, зміст і методи, визначені етапи методики формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва сприяли досягненню позитивної динаміки в цьому процесі. Так, рівень сформованості здатності до професійного саморозвитку в контрольній групі порівняно з початком дослідження покращився на 1,6 % (низький рівень), 2,3 % (середній рівень), 1,9% (достатній рівень) та 2% (високий рівень). В експериментальній групі від початку до кінця дослідження покращення більш суттєве і становить 8,3 % (низький рівень), 14,7 % (середній рівень), 16,7 % (достатній рівень) та 6 % (високий рівень). Достовірність наведених результатів доведено за допомогою методів математичної статистики (t-критерій Стьюдента, критерій хі-квадрат).

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань цієї проблеми, важливість та актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у таких аспектах: обґрунтування педагогічних умов забезпечення професійного саморозвитку майбутніх учителів за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра; форми та методи професійного саморозвитку в системі неперервної педагогічної освіти.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора

Статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України

1. Стрітьєвич Т. М. Система розвитку творчого потенціалу особистості студента художньо-графічного факультету / Т. М. Стрітьєвич // Науковий вісник Миколаївського державного університету: зб. наук. праць. у 3 т. Серія: Педагогічні науки. - Миколаїв: МДУ, 2006. - Вип. 12. - Т.3. - С.248-251.

2. Стрітьєвич Т. М. Основні аспекти професійного саморозвитку майбутнього вчителя / Т. М. Стрітьєвич // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - Вип. 71. - С.270-276.

3. Стрітьєвич Т. М. Діагностика рівня сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва / Т. М. Стрітьєвич // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 16: Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць / відповід. ред. Н. В. Гузій. -- К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. 8 (18). - С.28-32.

4. Стрітьєвич Т. М. Активні методи навчання у підготовці майбутніх учителів образотворчого мистецтва / Т. М. Стрітьєвич // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. - Черкаси: РВВ Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, 2008. - Вип. 129. -
С.125-130.

5. Стрітьєвич Т. М. Компоненти та критерії сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва / Т. М. Стрітьєвич // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2008. - Вип. 74. - С.149-154.

Навчальні програми

6. Бабенко Л. В. Вступ до спеціальності: програма для факультетів по підготовці вчителів образотворчого мистецтва педагогічних університетів / Л. В. Бабенко, Т. М. Стрітьєвич. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008р. - 12 с.

Статті й тези в збірниках наукових матеріалів, праць та конференцій

7. Стрітьєвич Т. М. Професійно-творчий саморозвиток особистості майбутнього вчителя як стратегія розвитку фахівця на межі століть / Т. М. Стрітьєвич // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Матеріали VII Міжнародної наук.-практ. конференції. - Житомир, 2005. - С. 156-158.

8. Стрітьєвич Т. М. Професійний саморозвиток як основа педагогічної майстерності педагога / Т. М. Стрітьєвич // Сучасні освітні технології у вищій школі: Матеріали Міжнар. наук.-метод. конференції (Київ, 1-2 листопада 2007 року): у 2ч. / відповід. ред. А. А.Мазаракі. - К.: Київ. нац. торг. екон. ун-т, 2007. - Ч.2. - С.238-241.

АНОТАЦІЯ

Стрітьєвич Т.М. Формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Черкаси, 2009.

У дисертації досліджуються проблема формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Визначено й проаналізовано зміст основних структурних компонентів досліджуваного феномена, обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, форми та методи його формування в процесі професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Визначено критерії, показники рівнів, розроблено та апробовано діагностику сформованості здатності до професійного саморозвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва. У ході дослідно-експериментальної роботи розроблено й реалізовано методику формування здатності до професійного саморозвитку, а також з'ясовано її ефективність у процесі професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Ключові слова: професійний саморозвиток, здатність, підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, методика формування здатності до професійного саморозвитку.

АННОТАЦИЯ

Стритьевич Т. Н. Формирование способности к профессиональному саморазвитию будущих учителей изобразительного искусства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого, Черкассы, 2009.

В диссертации исследуется проблема формирования способности к профессиональному саморазвитию будущих учителей изобразительного искусства. Автором проанализирована научная литература по проблемам формирования способности к профессиональному саморазвитияю и созданию эффективных механизмов его реализации. Определено, обосновано и проанализировано содержание основных компонентов предмета исследования: мотивационного, содержательного, рефлексивного. Обоснованы организационно-педагогические условия формирования способности к профессиональному саморазвитию в процессе профессиональной подготовки учителей изобразительного искусства, которые в полной мере способствуют активному, творческому, глубокому усвоению знаний, умений, навыков, развитию тех качеств личности, которые есть залогом ее дальнейшего профессионального саморазвития. Педагогическими средствами реализации организационно-педагогических условий формирования способности к профессиональному саморазвитию будущих учителей изобразительного искусства определены формы и методы, основанные на личностно-деятельном подходе, такие как: самостоятельная работа, педагогическая практика, внеаудиторная работа, научно-исследовательская работа, проблемно-диалоговые лекции, имитационные, деловые, организационно-деятельностные игры, педагогические тренинги, моделирование, рефлексия, диалоговые методики обучения на основе дискуссии, самостоятельная работа по профессиональному саморазвитию.