Стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

професійний вчитель перепідготовка

Актуальність теми. Модернізація системи освіти, як це визначено в Національній доктрині розвитку освіти, спрямовує вчителя на безперервне професійне самовдосконалення. У прагненні вчителя до саморозвитку виражена вища форма розвитку його особистості й професіоналізму.

Вихідні концептуальні положення професійного самовдосконалення освітян закладено в Законах України «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту» та в Державній програмі «Вчитель».

У кожному з цих документів наголошується на тому, що сучасній школі потрібен учитель, який постійно, послідовно й безперервно вдосконалює зміст і засоби своєї професійної діяльності, є взірцем високої духовної та педагогічної культури.

Успішне вирішення цього завдання можливе за умови готовності вчителя до самостійної роботи над собою, до професійного самовдосконалення протягом усієї його педагогічної діяльності. Тому так гостро відчувається потреба у створенні науково обґрунтованої моделі професійного зростання вчителя, яка б спрямовувала його на раціональне й продуктивне використання своїх сил і часу, успішне формування професійних цінностей відповідно до вимог сучасної школи та соціуму.

Одним із важливих шляхів вирішення цієї складної проблеми виступає створення в системі післядипломної освіти таких організаційно-педагогічних умов і засобів стимулювання професійного самовдосконалення вчителів, які б сприяли підвищенню педагогічної майстерності, пробудженню потреби в самоактуалізації, самоствердженні та життєтворчості, бажанні творити свою особистість.

Ця проблема стає дедалі актуальнішою для нашого суспільства, що трансформується з жорстко детермінованого в ринкове, в якому в умовах вільної конкуренції будуть працювати висококваліфіковані фахівці, спроможні оперативно приймати самостійні рішення, бути активними й творчими, гідно представляти інноваційно-інтелектуальний потенціал країни у світовому та європейському освітньому просторі.

Аналіз наукових джерел і педагогічної практики стимулювання професійного самовдосконалення вчителів засвідчив наявність низки суперечностей, які гальмують цей процес і потребують вирішення, а саме:

- між високими вимогами суспільства й держави до неперервного професійного самовдосконалення вчителів та недостатньою увагою до цього питання закладів післядипломної освіти;

- між необхідністю оволодіння вчителями сучасними методиками професійного самовдосконалення й відсутністю науково обґрунтованих практичних рекомендацій з цих питань;

- між формально задекларованою вимогою до системи післядипломної освіти, покликаної стимулювати розвиток і саморозвиток педагогічної майстерності й творчості вчителів упродовж життя, та відсутністю для цього організаційно-педагогічних умов, скороченням терміну курсової перепідготовки вчителів.

Подолання вказаних суперечностей потребує особливої уваги науковців до цієї проблеми.

Педагогічною наукою останнім часом накопичено значний досвід з вивчення теорії та методики загальної професійної підготовки вчителя й ролі його самостійної роботи в цьому процесі. Широке коло питань самостійної роботи з професійного самовдосконалення знайшло відображення у працях вітчизняних та зарубіжних науковців.

Особливо важливими в цьому ракурсі є наукові праці, які становлять основні теоретичні положення дослідження:

- філософські концепції саморозвитку особистості (В. Афанасьєв, І. Блауберг, Т. Десятов, В. Кремень, І. Кон, К. Корсак, В. Лутай, Г. Філіпчук, С. Франк, Е. Юдін);

- культурологічний підхід до розвитку особистості як суб'єкта культури (С. Батишев, М. Бахтін, В. Біблер, Є. Бондаревська, В. Гриньова, Л. Коган, Л. Круглова, Л. Сохань);

- психолого-педагогічні концептуальні положення саморозвитку вчителя (К. Абульханова-Славська, К. Артамонова, Р. Бернс, І. Бех, Г. Балл, Є. Барбіна, Б. Вульфов, Н. Гузій, І. Зязюн, Н. Кічук, Г. Костюк, А. Кочетов, Н. Кузьміна, Г. Кучерявий, В. Лозова, Ю. Мальований, А. Маслоу, О. Пєхота, К. Роджерс, С. Рубінштейн, Л. Рувинський, С. Сисоєва, Н. Тарасевич, В. Франкл);

- педагогічні концепції саморозвитку вчителя початкових класів (Ш. Амонашвілі, Н. Бібік, О. Савченко);

- питання стимулювання професійної діяльності педагога (А. Алексюк, К. Волкова, В. Ільїна, П. Каптєрєв, І. Лернер, В. Лозова, В. Маслов, В. Шуман);

- особливості безперервної освіти та підвищення кваліфікації вчителів (О. Галус, С. Крисюк, В. Маслов, В. Олійник, Н. Протасова, В. Пуцов, М. Романенко, В. Семиченко, Т. Сорочан, Т. Сущенко).

На цьому фоні особливо помітна відсутність праць, у яких досліджувалося б питання стимулювання самостійної роботи учителів з метою професійного самовдосконалення, оновлення та модернізації професійної освіти, що й визначило наше прагнення здійснити наукове дослідження на тему «Стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи «Розвиток педагогічної творчості вчителів у післядипломному педагогічному процесі» кафедри педагогіки і психології післядипломної освіти Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради. Тему дисертації затверджено вченою радою Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 1 від 26.04.2006 р., нині - Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 10 від 18.12.2007 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці, теоретичному обґрунтуванні, експериментальній перевірці моделі та шляхів стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній педагогічній освіті.

Гіпотеза дослідження - рівень позитивної мотивації до безперервного професійного зростання вчителів початкових класів значно підвищиться, якщо розробити, науково обґрунтувати й експериментально перевірити модель стимулювання їхнього професійного самовдосконалення в системі післядипломної освіти.

Для досягнення зазначеної мети та перевірки гіпотези поставлено такі завдання:

1) проаналізувати теоретичні підходи науковців до визначення сутності понять «саморозвиток», «самовдосконалення», «стимулювання професійного саморозвитку вчителя» та «професіоналізм»;

2) розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів, її науково-методичне забезпечення в післядипломній освіті;

3) визначити критерії та рівні сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення в учителів початкових класів;

4) розробити рекомендації викладачам вищої педагогічної школи, керівникам шкіл, учителям початкових класів з методики професійного самовдосконалення.

Об'єкт дослідження - процес неперервного професійного самовдосконалення вчителів початкових класів.

Предмет дослідження - концептуальні засади, організаційно-педагогічні умови та шляхи стимулювання професійного самовдосконалення вчителя в системі післядипломної освіти.

Методи дослідження. Для досягнення мети та виконання поставлених завдань застосовано такі методи дослідження:

· теоретичні: аналіз і синтез наукової та навчально-методичної літератури для порівняння, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему; визначення та уточнення понятійно-категорійного апарату; аналіз навчальних планів, програм, наказів, інформаційних листів, положень на предмет їхньої спрямованості на стимулювання в учителя позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення;

· емпіричні: анкетування, опитування, спостереження, бесіда, діалог, контент-аналіз учительських творів, методи експертних оцінок, самооцінок, вивчення результатів роботи над собою, виявлення рівнів сформованості в учителів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення за різними критеріями й показниками; констатувальний та формувальний експеримент з метою виявлення та перевірки моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів у післядипломній освіті;

· статистичні: кількісний аналіз отриманих результатів, методи математичної статистики для визначення рівнів сформованості позитивної мотивації в учителів початкових класів до безперервного професійного самовдосконалення.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше розроблено й теоретично обґрунтовано модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті;

- уточнено зміст дефініцій «стимулювання професійного самовдосконалення», «професіоналізм» та критерії сформованості в учителів початкових класів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення;

- удосконалено форми й методи курсової перепідготовки вчителів в умовах післядипломної освіти;

- визначено шляхи стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у курсовий та міжкурсовий періоди;

- набули подальшого розвитку положення щодо педагогічної підтримки педагогів у професійному самовдосконаленні в умовах школи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті, програми спецкурсу «Професійне самовдосконалення вчителя», рекомендацій викладачам вищої педагогічної школи, керівникам шкіл, учителям початкових класів з методики професійного самовдосконалення; збагаченні навчального процесу закладів післядипломної педагогічної освіти системою інноваційних аудиторних і позааудиторних занять, які спрямовані на стимулювання й активізацію професійного самовдосконалення вчителів початкових класів як життєво важливої цінності.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Комунального закладу «Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради (довідка № 573 від 29.12.2008 р.), ДВНЗ «Університету менеджменту освіти» АПН України (довідка № 01-02/519 від 23.12.2008 р.), Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 715/02 від 12.11.08 р.), Інституту післядипломної освіти Класичного приватного університету м. Запоріжжя (довідка № 1864 від 29.12.2008 р.), Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 2 від 12.01.2009 р.), Управління освіти Київської районної у місті Харкові ради (довідка № 2011 від 23.12.2008 р.), навчально-виховного комплексу «Мрія» м. Запоріжжя (довідка № 364 від 29.12.2008 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася на конференціях: міжнародних: «Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи» (м. Хмельницький, 2005), «Філософія освіти і формування національної управлінської гуманітарно-технічної освіти (педагогічні читання) (м. Харків); всеукраїнських: «Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України» (м. Ялта, 2006), «Теорія і практика педагогіки життєтворчості» (м. Запоріжжя, 2007), «Сучасні пріоритети розвитку та виховання особистості» (м. Херсон, 2008), Міжрегіональна науково-методична конференція «Психолого-педагогічний аналіз професійно-особистісних якостей учителя початкових класів» (м. Запоріжжя, 2008), науково-методична конференція «Проблеми післядипломної освіти педагогів: інновації в сучасній освіті» (м. Ужгород, 2008).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 одноосібних наукових праць, з яких 7 - у провідних наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (243 найменування). Загальний обсяг роботи - 251 сторінка, з них основного тексту - 189 сторінок. Дисертація містить 10 таблиць, 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито методологічну й теоретичну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження.

У першому розділі - «Стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів як науково-педагогічна проблема післядипломної освіти» - подано теоретичний аналіз проблеми на сучасному етапі розвитку теорії професійної педагогіки, розкрито сутність педагогічного стимулювання професійного самовдосконалення вчителів, висвітлено результати констатувального експерименту щодо характеристики реального впливу післядипломної педагогічної освіти на стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів.

У розділі особливу увагу приділено філософським здобуткам Д. Веланського, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, С. Яворського, які найважливішим чинником саморозвитку вважали самопізнання, на основі якого людина мала можливість самовизначатися у своїй діяльності, займатися власним самовдосконаленням та реалізувати на практиці свої особистісні можливості.

У роботі показано, як учені різних часів і різних напрямів на всіх континентах досліджували проблему саморозвитку й самовдосконалення.

Встановлено, що у зв'язку зі зміною світогляду людини механізми її саморозвитку змінюються. Особливе значення мають такі зміни в реалізації індивідуальної творчої діяльності особистості, за яких вона має захотіти «самостійно являти собою щось», сама повинна хотіти мати «внутрішню силу», яка б могла виявлятись різними способами (Й. Фіхте).

Визначено, що дедалі більше фахівців (М. Бахтін, М. Бердяєв, Х.-Г. Гадамер, А. Камю, О. Лосєв, Х. Ортега-і-Гасет, Ж. Сартр, П. Сорокін, Г. Шпет, М. Хайдегер, К. Ясперс та ін.) схиляються до думки, що самовдосконалення особистості - це питання взаємодії духовності й реальності, рефлексивного аналізу свідомості та зв'язку з буттям. На сучасному етапі вчені дедалі глибше розробляють теорію самоорганізації систем різної природи - синергетику. У наукових працях І. Добронравова, І. Єршової-Бабенко, О. Князєвої, С. Курдюмова, І. Пригожина, Е. Смирнова, І. Стенгерса та інших проблема керованого розвитку перетворюється на форму самокерованого розвитку.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що суспільна потреба у стимулюванні професіоналізму та високопродуктивної праці завжди була в центрі уваги дослідників. Проаналізувавши велику кількість наукових джерел, можна стверджувати: проблема саморозвитку особистості була актуальною протягом багатьох століть: від давніх часів і дотепер; вона пройшла довгий і суперечливий історичний шлях становлення та самоутвердження: від осмислення людиною важливості самопізнання для її розвитку - до відкриття педагогічних засобів саморозвитку, включення до механізмів саморозвитку особистості таких складових, як: самоідентифікація, самоорганізація, самоуправління, самоконтроль, самоутвердження, самооздоровлення, самореалізація, саморефлексія, самотворення і трактування індивідуальної творчості як нормативної вимоги.

Наукова думка ХХІ століття синтезує надбання педагогічного мислення щодо питання професійного саморозвитку особистості всіх попередніх століть, розширюючи їх, поглиблюючи, збільшуючи арсенал засобів самотворення особистості, відводячи важливу роль творчому саморозвитку, гармонізації та гуманізації суспільних відносин як основи духовного відродження людства й засобів подолання кризових явищ у суспільстві, розвитку теорії і практики професійного самовдосконалення педагогів.

Поняття «професійне самовдосконалення» ми визначаємо як внутрішній процес якісних самозмін, який відбувається за рахунок усвідомлення вчителем необхідності самовдосконалення, грамотного самоаналізу, власних роздумів і порівнянь своєї педагогічної діяльності з іншими педагогами, яких визнано зразковими; мотивованого, цілеспрямованого й добре організованого саморуху до найкращого в собі.

Ознаками професійного самовдосконалення вчителів є планування і складання програм професійного саморозвитку, безпосередня практична робота з реалізації поставлених завдань, які пов'язані з роботою над собою, самоконтроль і самокорекція цієї діяльності, подальше її вдосконалення.

Стимулювання професійного самовдосконалення полягає, за нашим визначенням, в організації такого післядипломного педагогічного процесу, який захоплює і пробуджує в учителя бажання віднайти, особисто відчути свої внутрішні сили й ресурси, створює умови для їх активного та успішного самовиявлення під час курсової й міжкурсової підготовки; педагогічно грамотно підтримує та супроводжує вчителя на цьому шляху до мети.

Як показали результати констатувального експерименту, розв'язання цієї проблеми гальмується наявністю суперечностей у професійній підготовці й перепідготовці вчителя в системі післядипломної освіти.

З огляду на отримані результати контент-аналізу творів, цілеспрямованого спостереження й опитування, слід зазначити, що більшість педагогів (69%) не надають особистісного сенсу роботі над собою, самоосвітній діяльності, спрямованій на більш повну реалізацію себе як особистості. Для них характерними є невпевненість у власних силах, вузькість інтересів, а також відсутність розуміння самовдосконалення як складової професійного зростання.

Аналіз стану науково-методичного забезпечення стимулювання професійного самовдосконалення вчителя початкових класів у післядипломній освіті дає підстави констатувати, що 72% педагогів залишаються у своєму професійному саморозвитку на рівні адаптаційних процесів. З'ясування причин такого стану показали, що значні труднощі вчителів пов'язані з невмінням діагностувати, планувати, організовувати, контролювати власну самостійну роботу з удосконалення своєї особистості, здійснювати самоспостереження й самоаналіз своїх вчинків, поведінки, самоперевірку в конкретних умовах діяльності тощо.

Результати констатувального експерименту показали: вчителів початкових класів до цього важливого виду професійної діяльності цілеспрямовано не готували; відсутні не тільки науково обґрунтовані теоретико-педагогічні праці, а й методичні рекомендації та поради з цих питань.

Вищеозначене вимагає розробки, наукового обґрунтування й експериментальної апробації концепції та моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителя початкових класів у післядипломній освіті, що є предметом нашого наукового пошуку.

У другому розділі - «Концептуальні засади стимулювання професійного самовдосконалення вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти» - аргументовано концептуальні підходи, модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителя початкових класів в умовах післядипломної педагогічної освіти та в міжкурсовий період.

У розділі обґрунтовано низку вагомих факторів педагогічного впливу на стимулювання процесу саморозвитку педагога, зокрема, такі: потреби соціуму, зміна цілей освіти (школи), глобалізація освіти, оновлення методичного забезпечення педагогічної діяльності вчителя, посилення особистісних якостей педагога. На нашу думку, окреслені фактори не лише актуалізують професійне самовдосконалення вчителя, але й впливають на процес його стимулювання.

Доведено, що основою професійного саморозвитку є особистісний саморозвиток, який спрямований на становлення творчої індивідуальності педагога. Зазначимо, що саморозвиток - це прагнення людини до виявлення, усвідомлення та вдосконалення своїх особистісних якостей. Цей процес розглядається як становлення й інтеграція в педагогічній діяльності особистісних, професійних якостей і здібностей, методологічних, методичних, дослідницьких знань і вмінь, але головне - це активне якісне перетворення педагогом свого внутрішнього світу, яке приводить, власне, до самоактуалізації та реалізації його творчого потенціалу.

Використовуючи дані теоретичні положення, розкрито й обґрунтовано п'ять гіпотетичних стадій становлення професійно-особистісного самовдосконалення педагогів: адаптації (учитель-спеціаліст, практик) > диференціації (учитель-експериментатор) > індивідуалізації (учитель-новатор) > стійкого саморозвитку (учитель-інноватор) > самоактуалізації (учитель-дослідник), - що забезпечують підвищення когнітивного рівня особистості, її ціннісного ставлення до інноваційної та дослідницької діяльності; реалізація творчого потенціалу в процесі професійного самовдосконалення.

Отже, логічно зробити таке узагальнення: стимулювання професійного самовдосконалення вчителя може відбуватись тільки шляхом створення професійно-розвивального середовища в системі післядипломної освіти та глибоко усвідомлених і цілеспрямованих якісних самозмін.

Стратегію стимулювання професійного самовдосконалення вчителів у системі післядипломної освіти з урахуванням визначених нами в цьому процесі реально існуючих суперечностей, поетапне розгортання процесу стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів представлено в авторській моделі, яка поєднує в собі теорію і практику, має свою мету, основні принципи, організаційно-педагогічні умови й потребує експериментальної перевірки та наукового обґрунтування.

У третьму розділі - «Експериментальна перевірка моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті» - розкрито модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів та висвітлено результати експериментальної перевірки її ефективності.

Реалізація запропонованої експериментальної моделі будувалась на припущенні, що проблема стимулювання професійного самовдосконалення вчителів не може бути вирішена тільки під час курсової перепідготовки в системі післядипломної освіти. Суттєвої активізації професійного самовдосконалення можна очікувати, якщо в організації процесу стимулювання дотримуватись принципів (послідовності й наступності, добровільності, інтелектуальної співтворчості, особистісного підходу до вчителя, педагогічної підтримки професіолналізму вчителя), організаційно-педагогічних умов (програмно-цільове забезпечення мотивації, створення рефлексивного середовища, набуття досвіду інноваційної педагогічної діяльності, оволодіння знаннями та навичками професійного самовдосконалення, забезпечення наступності професійного самовдосконалення вчителя у міжкурсовий період), шляхів стимулювання (самостійна творча робота, професійне спілкування, практична діяльність, збагачення змісту педагогічних дисциплін, спецкурс, школа педагогічної майстерності), критеріїв сформованості (мотиваційний, когнітивно-діяльнісний, результативно-оцінювальний) (рис. 1).

Дослідно-експериментальна робота зі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів складалася з трьох блоків: теоретичного, практичного й науково-дослідного. Усі блоки гармонійно взаємодіяли один з одним, кожен мав свою мету й фахові завдання; значний потенціал самостійності надавав можливість використовувати потрібну, закладену в нього інформацію завдяки методичному забезпеченню кожної з організаційно-педагогічних умов. Тому теоретичний, практичний і науково-дослідний блоки передбачали корегування їхнього змісту згідно із завданнями стимулювання. Спрямування й збагачення змісту педагогічних дисциплін концепціями професійного саморозвитку, створення сприятливого середовища з метою усвідомлення педагогами значення для них професійного самовдосконалення як особистісної цінності супроводжувались упровадженням у систему післядипломної освіти різних форм навчальної роботи: творчих дискусій, семінарів-практикумів, семінарів-ігор, семінарів-шоу, тренінгів, моделювання педагогічних ситуацій, складання педагогічних проектів, упровадження акмеологічних карток «вчителя-майстра», складання професійно-особистісних автопортретів, які сприяли формуванню позитивної «Я-концепції», розвитку творчого мислення. Ці шляхи стимулювання використовувались з метою морального осмислення ставлення вчителя до своєї професії, захоплення нею, усвідомленого й більш кваліфікованого вибору напряму і принципів подальшого самовдосконалення; забезпечення переходу зовнішніх стимулів у внутрішні, привласнення досвіду професійного самовдосконалення інших тощо. Цьому сприяли не тільки дискусійність, зміст, обсяг і науковість інформації, а над усе атмосфера співтворчості між викладачем і вчителем у післядипломному педагогічному процесі, невимушене самовиявлення ними взаємної відповідальності за свою діяльність та рівень засвоєння системи професійних цінностей, визначення їх пріоритетів.

Результати формувального експерименту виявили великі розвивальні можливості сучасної школи у стимулюванні професійного самовдосконалення вчителів, використання внутрішніх і зовнішніх стимулів з метою дійсного визнання та підтримки професійного самовдосконалення вчителів; переорієнтації методичної роботи школи на стимулювання їхнього професійного саморозвитку; реалізації творчих надбань та новаторських підходів до оновлення шкільного педагогічного процесу; залученні вчителів до роботи у проблемних лабораторіях та клубній діяльності; набутті досвіду інноваційної поведінки у близькому для них рефлексивному середовищі. Задля цього була створена проблемна лабораторія педагогічної майстерності, що розпочала роботу в 2005 році на базі ЗНВК «Мрія» м. Запоріжжя. Її призначення: реалізація нової освітньої парадигми - безперервний розвиток і саморозвиток професійної майстерності педагогів за індивідуальними програмами, враховуючи конкретний соціум, характер взаємодії суб'єктів педагогічного процесу, особливості динаміки цього розвитку; створення в школі такого середовища, в якому було б вигідно і психологічно комфортно використовувати свої творчі можливості й проекти, не чекаючи, доки їх хтось затвердить, спланує, відкорегує або дозволить.

Для практичної реалізації цього наукового задуму на базі лабораторії було відкрито «Школу педагогічної майстерності», яка мала об'єднати вчителів чотирьох експериментальних шкіл і вчених навколо розв'язання таких проблем:

· пошуку оптимальних форм трансформування наукових ідей і перспективного педагогічного досвіду в практику роботи школи;

· здійснення органічного поєднання зовнішнього й внутрішнього стимулювання професійного самовдосконалення вчителів.

У «Школі педагогічної майстерності» особливо дієвими внутрішніми стимулами професійного самовдосконалення виявились залучення вчителів початкових класів до визначення ними критеріїв оцінювання свого перспективного інноваційного досвіду й досвіду колег, рівня його нестандартності і креативності, здатності до нарощування творчого потенціалу; обговорення результатів роботи й виступів претендентів на шкільних, районних, міських та обласних конкурсах «Учитель року»; розроблення технології творчих звітів педагогів, моделі захисту педагогічних ідей, авторських інновацій; упровадження акмеологічних карт розвитку й саморозвитку професійної майстерності тощо.

Таким чином, логіка формувального експерименту була повністю підпорядкована реалізації моделі стимулювання професійного самовдосконалення у системі післядипломної педагогічної освіти, що дало можливість з'ясувати, виявити зв'язки між концепцією та її практичним втіленням.

Зіставлення результатів дослідної роботи на констатувальному та формувальному етапах педагогічного експерименту свідчить про те, що розроблена нами й апробована на практиці модель стимулювання професійного самовдосконалення є важливим чинником актуалізації означеної потреби.

З метою перевірки ефективності моделі стимулювання було проведено контрольний зріз, який дав змогу визначити рівні сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення вчителів у кінці експерименту. Динаміку сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення в учителів початкових класів експерементальної й контрольної груп представлено в табл. 1.

На підсумковому етапі проаналізовано результати експериментальної роботи, виявлено ефективність запропонованої моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів.

Отримані експериментальні дані засвідчили: запропонована модель стимулювання професійного самовдосконалення виявилася ефективною, оскільки після завершення експерименту вчителі експериментальної групи (порівняно з контрольною групою) продемонстрували вищий рівень сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення за всіма критеріями.

Таблиця 1. Показники сформованості в учителів початкових класів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення у системі післядипломної освіти

Порівняння показників сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення показало: особливі зрушення під час експериментального навчання відбулися в експериментальних групах, віднесених до високого та низького рівнів. За мотиваційним критерієм у групі, яка віднесена до високого рівня сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення, кількість учителів збільшилася з 12,6 до 38,7%, за когнітивно-діяльнісним - з 13,4 до 30,1%, за рефлексивно-оцінювальним - з 9,1 до 29,4%. Значні позитивні зміни відбулися у групі вчителів з низьким рівнем сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення. Так, якщо за мотиваційним критерієм на початку експерименту до низького рівня було віднесено 57,6%, то в кінці дослідної роботи залишилось 16,0%; за когнітивно-діяльнісним - відповідно 47,5 і 13,1%; за рефлексивно-оцінювальним - 61,5 і 22,2%. Отже, завдяки експериментальній роботі значно зменшилась кількість учителів з низьким рівнем сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення.

Для перевірки достовірності результатів, отриманих у процесі формувального експерименту, проведено статистичний аналіз, використано один з методів перевірки статистичних гіпотез - t-критерій Стьюдента, який допоміг з'ясувати, чи справді існує суттєва різниця в результатах експериментальної та контрольної груп завдяки упровадженню експериментальних засобів.

Здійснивши обчислення, ми отримали t = 4,79. Порівняння його з табличним значенням t-розподілу Стьюдента дало підстави для висновку, що одержаний коефіцієнт значно перевищує табличне значення, тобто запропонована модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти є доцільною, дієвою та ефективною.

Показником професійного самовдосконалення вчителів початкових класів можна вважати також їхню активну участь у міських конкурсах «Учитель року», «Молодий спеціаліст», «Відмінник освіти Запоріжжя» та успіхи у професійних змаганнях, які виявились у такому: із 128 вчителів взяли участь у конкурсах 34 особи (до експерименту - 3); лауреатами конкурсів стало 10 (до експерименту - 1); 16 учителів початкових класів вступили до магістратури, 7 - виявили бажання продовжити професійне самовдосконалення в аспірантурі, 2 - захистили кандидатські дисертації, 1 кандидатська дисертація подана до спеціалізованої вченої ради на предмет захисту.

Після експериментального навчання відбулися якісні зміни в кадровому забезпеченні навчальних закладів, у яких проводився експеримент. Після експериментального навчання вищу категорію отримав 51 учитель (до експерименту - 31); кількість учителів першої категорії зросла до 37 (до експерименту - 29), другої - до 28 (відповідно - 44).

Таким чином, результати формувального експерименту свідчать про ефективність проведеного дослідження, підтверджують гіпотезу і дають змогу зробити загальні висновки.

висновки

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення вирішення проблеми стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті, визначено сутність, зміст, особливості та шляхи реалізації їхнього професійного зростання, організаційно-педагогічні умови та шляхи підвищення ефективності цього процесу.

1. Теоретичний аналіз наукової літератури засвідчив вагомість суспільної та особистісної значущості феномену професійного самовдосконалення особистості педагога. Здійснено теоретичне ретроспективне узагальнення базових понять дослідження з позиції філософії, педагогіки та психології до проблеми стимулювання саморозвитку особистості педагога з метою обґрунтування теоретико-методологічних засад процесу самовдосконалення вчителя початкових класів у системі післядипломної освіти.

Доведено, що в системі післядипломної освіти ще не склалось цілісної системи її цілеспрямованого стимулювального впливу на процес професійного зростання вчителів.

Професійне самовдосконалення трактується нами як внутрішній процес якісних самозмін, який відбувається за рахунок усвідомлення вчителем необхідності самовдосконалення та грамотного самоаналізу, власних роздумів і порівнянь своєї педагогічної діяльності з іншими педагогами, яких визнано зразковими, мотивованого, цілеспрямованого й добре організованого саморуху до найкращого в собі.

Доведено, що жоден навчальний заклад у системі освіти не має таких потужних можливостей впливу на процес стимулювання професійного самовдосконалення вчителів, як система післядипломної педагогічної освіти; цілі післядипломної педагогічної освіти мають бути органічно пов'зані з цілями самоосвітньої діяльності вчителя. Інтеграція цілей суб'єктів педагогічного процесу в системі післядипломної педагогічної освіти утворює нову якість професійно-особистісного зростання вчителя початкових класів. Післядипломній освіті належить пріоритетна функція у спрямуванні фахівців на професійний саморозвиток «упродовж життя».

Результати констатувального експерименту засвідчили, що більшість учителів має середній та низький рівень сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення, поверхово володіє засобами самопізнання й професійного самовдосконалення, відчуває труднощі у визначенні способів діагностики сильних і слабких сторін своєї індивідуальності. Вчителів початкових класів до цього важливого виду професійної діяльності цілеспрямовано не готували. Відсутні не тільки науково обґрунтовані теоретико-педагогічні праці, а й методичні рекомендації та поради з цих питань.

2. За результатами теоретичного аналізу проблеми та констатувального експерименту розроблено модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти, яка спрямована на постійне мотивування (спираючись на потреби та інтереси слухачів); застосування різних методів навчання (доносити інформацію до кожного слухача, враховуючи індивідуальні потреби кожного); використання знань та досвіду педагогів (поєднання нової інформації з уже існуючим досвідом); усвідомлення слухачами необхідності застосування нових знань на практиці (програма має бути наближеною до реальних потреб і проблем учителів); грамотне дозування часу на засвоєння нового матеріалу (правильний розподіл часу на різні види діяльності). Побудова моделі спрямована на стимулювання неперервного професійного саморозвитку вчителів в органічній єдності наступності й послідовності впливу на цей процес сучасної школи.

Теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено й доведено, що ефективність стимулювання професійного самовдосконалення вчителів досягається завдяки реалізації моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти, сукупності організаційно-педагогічних умов, якими є: програмно-цільове забезпечення позитивної мотивації; створення рефлексивного середовища; набуття досвіду інноваційної педагогічної діяльності; оволодіння вчителями знаннями та навичками професійного самовдосконалення; забезпечення наступності професійного самовдосконалення вчителів у міжкурсовий період - в умовах школи. Зазначені педагогічні умови діють на стимулювання професійного самовдосконалення в комплексі та взаємодії, впливаючи на всі компоненти досліджуваного феномену.

3. Обґрунтовано критерії стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів, завдяки яким цей процес є ефективним та дієвим: мотиваційний, який характеризує професійну мотивацію, спрямованість і ставлення вчителів до процесу саморозвитку, інтерес до самоосвітньої діяльності, сформованість емоційно-спонукальних чинників самоосвітньої діяльності, бажання належним чином виконувати всі поставлені завдання; когнітивно-діяльнісний, що відображає процесуально-інструментальний аспект самоосвітньої активності: рівень знань про культуру самоосвіти, навчальні вміння та дієві операції, властивості мислення та зовнішні прояви самоосвітньої діяльності вчителів початкових класів; рефлексивно-оцінювальний - характеризує сформованість професійно-особистісних якостей учителя, що виявляються та розвиваються у процесі професійно-особистісного зростання. Визначено рівні сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення: високий, середній, низький.

Найбільш ефективними шляхами впливу на стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів виявились: упровадження в післядипломний педагогічний процес особистісно орієнтованих форм викладання матеріалу (лекцій, прес-конференцій, лекцій-дискусій, лекцій-діалогів, проблемних лекцій); інноваційних методів навчання (методу синектики, конкретної ситуації, «мозкового штурму» та ін.); використання психолого-педагогічних тренінгів; залучення вчителів до участі в роботі «Школи педагогічної майстерності»; проведення науково-практичних і теоретичних конференцій за участю видатних науковців, викладачів-новаторів; складання та захист учителями індивідуальних програм професійно-особистісного зростання.

4. Розроблені рекомендації викладачам вищої педагогічної школи, керівникам шкіл, учителям початкових класів з методики професійного самовдосконалення містять у собі теоретичні питання з професійного самовдосконалення, які можуть бути використані в процесі підготовки лекцій, бесід, практичних занять, а також засоби самоосвітньої діяльності, різноманітні вправи, ігри, тренінги тощо.

Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив ефективність поетапного (теоретичний, практичний, науково-дослідний етапи) формування в учителів початкових класів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення завдяки упровадженню спецкурсу «Професійне самовдосконалення вчителя» та науково-практичного семінару з особистісного професійного самовдосконалення. Професійне самовдосконалення вчителя ніколи не можна вважати завершеним, процес його стимулювання має бути постійним, послідовним і систематичним.

Проведена дослідно-експериментальна робота з упровадження розробленої моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти, аналіз отриманих результатів за визначеними критеріями свідчать про значну динаміку професійного зростання вчителів, що є достатньою підставою вважати завдання дослідження виконаними, а мету дослідження - досягнутою. В експериментальних групах, де проведено цілеспрямовану роботу з формування в учителів позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення, виявилось 38,7% педагогів з високим рівнем її сформованості (проти 12,6% до початку експериментального навчання). Вчителі з низьким рівнем сформованості позитивної мотивації до безперервного професійного самовдосконалення становили 16,0% (порівняно з 57,6% на початку формувального експерименту), що вказує на ефективність упровадження моделі стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти.

Експериментально доведено, що післядипломна педагогічна освіта, яка покликана орієнтовувати сучасного вчителя на «освіту впродовж життя», може більш дієво впливати на його професійно-особистісний саморозвиток, у процесі якого педагог справді зможе стає суб'єктом організації власної інноваційної професійної діяльності та життєтворчості. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї проблеми. Подальшого вивчення потребують питання вдосконалення системи стимулювання професійного саморозвитку не тільки вчителів, а й викладачів системи післядипломної освіти, створення розгалуженої системи їхнього творчого самовиявлення в педагогічній діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Сущенко Л.О. Шляхи розвитку професійно-педагогічного потенціалу вчителя / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя. - 2006. - Вип. 37. - С. 20-24.

2. Сущенко Л.О. Сучасна безперервна освіта або «навчання впродовж життя» / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя. - 2006. - Вип. 39. - С. 371-377.

3. Сущенко Л.О. Характеристика реального стану професійного самовдосконалення вчителів в умовах сучасної школи / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя. - 2006. - Вип. 40. - С. 415-420.

4. Сущенко Л.О. Сутність поняття «активізація професійного самовдосконалення вчителів початкових класів» / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя. - 2007. - Вип. 41. - С. 340-346.

5. Сущенко Л.О. Концептуальні засади саморозвитку професіоналізму вчителя / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя. - 2007. - Вип. 47. - С. 315-320.

6. Сущенко Л.О. Інтенційна модель стимулювання професійного самовдосконалення вчителів у післядипломній педагогічній освіті / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя. - 2008. - Вип. 51. - С. 341-350.

7. Сущенко Л.О. Аналіз експериментальної перевірки організаційно-педагогічних умов стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломній освіті / Л.О. Сущенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя. - 2008. - Вип. 52. - С. 287-293.

Тези й матеріали конференцій

8. Сущенко Л.О. Мотивація досягнення успіху як фактор професійного самовдосконалення / Л.О. Сущенко // Дні науки : зб. тез доповідей : в 4 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 23-24 жовтня 2008 / редкол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2008. - Т. 3. - С. 282-283.

9. Сущенко Л.О. Професійне самовдосконалення вчителів початкових класів у післядипломний період як наукова проблема / Л.О. Сущенко // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 18-20 вересня 2008 р. - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - Ч. 4. - С. 70-73.

Размещено на Allbest.ru