Формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут спеціальної педагогіки АПН України

УДК 376.1-056.26:617.751.6.035:78

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва

13.00.03 - корекційна педагогіка

Нафікова Лілія Альбертівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент Куненко Людмила Олександрівна, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут мистецтв, кафедра методики музичного виховання, співів та хорового диригування

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Киричук Олександр Васильович, Державна служба зайнятості України, кафедра психології та соціальної роботи, завідувач

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Покутнєва Світлана Олексіївна, Інститут спеціальної педагогіки АПН України, лабораторія тифлопедагогіки

Захист відбудеться “26” травня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України, за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9). соціальний слабозорий музичний

Автореферат розісланий “25” квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А. А. Колупаєва

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Зміни в соціальному та культурному контексті нашої країни зумовили трансформацію цілей та завдань освіти, і спеціальної в тому числі. Сучасна людина живе у складному, багатовимірному соціумі, бере участь у функціонуванні різних соціальних спільнот та має активно залучатися до різних видів діяльності, тобто - має бути соціально активною.

У психолого-педагогічній літературі розглядаються різні теоретичні концепції щодо соціальної активності особистості: визначення її сутності, функцій, структури, особливості прояву в різних видах діяльності та різноманітні соціальні механізми її реалізації за допомогою стимулюючих педагогічних і творчих засобів (К. Абульханова-Славська, І. Гадалова, Н. Голубєв, Р. Казакова, О. Киричук, О. Кононко, Т. Лапіна, Т. Мальковська, В. Мордкович, А. Мудрик, Г. Щукіна та ін.). Різні аспекти соціальної активності осіб з порушеннями психофізичного розвитку у спеціальній психології та корекційній педагогіці розглядалися у працях В. Бондаря, В. Засенка, А. Колупаєвої, О. Літвака, І. Моргуліса, Т. Сак, В. Синьова, Є. Синьової, В. Тарасун, С. Тарасюк, О. Хохліної, М. Шеремет та ін. Аналіз літературних джерел свідчить, що розвиток соціальної активності особистості можливий лише за умови її власної активності, що відбувається у різноманітних сферах життєдіяльності та у взаємозв'язку з навколишнім середовищем.

У спеціальній освіті проблема формування активної особистості з порушенням зорових функцій розглядається в системі складних суспільних відносин (накопичення соціально-культурного досвіду, формування якостей активного громадянина). Часткове або глибоке порушення зору опосередковано впливає на зниження активності, що позначається на розвиткові всіх видів діяльності (ігрової, навчальної, трудової) і призводить до скорочення дії подразників, які необхідні для задоволення перцептивної потреби, розвитку пізнавального інтересу та формування активності суб'єкта пізнання (Л. Вавіна, Н. Костючек, О. Літвак, І. Моргуліс, С. Покутнєва, Є. Синьова, Л. Солнцева та ін.). Порушення зорового аналізатора, який у процесі соціальної перцепції виконує інформаційну функцію, призводить до інтерактивних труднощів у сфері спілкування, що значно ускладнює процес соціальної інтеграції дітей з порушеннями зору в соціум (Г. Григорьєв, Л. Єгоров, В. Єрмаков, П. Залюбовський, В. Кобильченко, О. Літвак, Л. Плаксіна, Л. Солнцева та ін.).

У загальній музичній педагогіці проблема формування основ соціальної активності молодших школярів загальноосвітніх шкіл засобами різних видів мистецтва досліджувалася І. Гадаловою, яка центральним компонентом у розв'язанні цього завдання визначала розвиток творчих здібностей, як стимулятора мистецької діяльності та встановлення творчих соціальних взаємовідносин.

Різні аспекти корекційно-компенсаторного значення музичного мистецтва у навчанні й вихованні дітей з порушеннями зору різних вікових категорій були висвітлені в дослідженнях А. Андрасян, Ю. Картавої, Л. Куненко, Е. Ютріної. Ці науковці акцентують увагу на використанні музичного мистецтва (музично-дидактичної гри, музично-ритмічної, музично-естетичної та фольклорно-етнаграфічної діяльності) як засобу активізації пізнавальної діяльності, розвитку музично-естетичних здібностей та формування адекватного сприймання і розуміння музично-естетичних образів. Водночас, незважаючи на проведені наукові дослідження, проблема формування соціальної активності слабозорих молодших школярів (СМШ) засобами музичного мистецтва у вітчизняній тифлопедагогічній теорії і практиці не вивчалася.

Дослідження багатьох учених у галузі тифлопедагогіки та тифлопсихології (Л. Вавіна, М. Земцова, В. Кобильченко, О. Літвак, І. Моргуліс, С. Покутнєва, Л. Солнцева, Є. Синьова, та ін.) свідчать: незважаючи на те, що порушення зорових функцій негативно впливають на розвиток і формування особистісних якостей дитини, знижуючи або цілковито блокуючи активність у процесі пізнання довкілля, відновлення активності особистості можливе завдяки створенню спеціальних корекційно-компенсаторних умов та залучення її до активної діяльності. Отже, вивчення проблеми формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва представляє значний науковий інтерес, оскільки в умовах естетично та емоційно насиченого музично-творчого середовища, під час колективної музично-виконавської діяльності створюються можливості для формування соціальної активності особистості.

Актуальність проблеми, її практична значущість та недостатня розробленість у тифлопедагогіці обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах планових досліджень кафедри методики музичного виховання, співів та хорового диригування Інституту мистецтв НПУ імені М. П. Драгоманова. Тема дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 6 від 25.02.2004 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН Україні (протокол № 2 від 22.02.2005 р.).

Об'єкт дослідження - соціальний розвиток слабозорих молодших школярів в умовах навчально-виховного процесу.

Предмет дослідження - особливості формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва.

Мета дослідження полягає в розробці та апробації моделі формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами виконавських видів музичного мистецтва.

Відповідно до предмета й мети дослідження було визначено наступні завдання:

здійснити системний аналіз та узагальнити науково-теоретичні та методологічні підходи дотичні до досліджуваної проблеми; уточнити сутність поняття “соціальна активність” стосовно слабозорих молодших школярів в контексті музичного мистецтва;

визначити компоненти, показники і рівні сформованості соціальної активності слабозорих молодших школярів та критерії їх оцінювання;

розробити та експериментально апробувати модель формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва та комплекс спеціальних позаурочних занять-заходів інтегрованого типу;

розробити методичні рекомендації щодо використання музично-естетичних занять-заходів інтегрованого типу з метою формування соціальної активності слабозорих молодших школярів.

Теоретико-методологічною основою дослідження є методологічні основи вчення Л. Виготського про важливість впливу соціального середовища на нормалізацію розвитку дитини з психофізичними особливостями; теоретико-дидактичні та психологічні положення про навчально-пізнавальну діяльність дітей з порушеннями зору (Л. Вавіна, М. Земцова, О. Літвак, І. Моргуліс, Т. Свиридюк, Є. Синьова, Л. Солнцева та ін.); положення про складові соціальної активності особистості, зокрема: стійкі внутрішньоособистісні детермінанти, процес діяльності, умови та фактори соціальної ситуації (С. Тарасюк); про стимулювання соціальної активності особистості у взаємодії з організацією різних видів пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної та перетворюючої діяльності (О. Киричук); психологічні теорії художньо-естетичного пізнання та культурного розвитку людини у процесі взаємодії з мистецтвом (Ю. Борєв, Б. Ліхачов, Е. Назайкінський); важливість використання соціальних функцій мистецтва і колективної музичної творчості як соціального процесу для виховання молоді (Ю. Борєв, А. Сохор); принципи музичної педагогіки щодо організації музичного середовища та використання музичних засобів для педагогічного впливу у процесі виховання дітей молодшого шкільного віку (Б. Асафєв, О. Апраксіна, В. Бєлобородова, Н. Гродзенська, Д. Кабалевський, Е. Малініна та ін.); концепція побудови процесу музично-естетичного виховання дітей з порушеннями зору (О. Гребньов, Л. Куненко, Е. Ютріна).

Розв'язання окреслених завдань зумовили використання комплексу теоретичних, емпіричних та статистичних методів дослідження, серед яких: аналіз, синтез, теоретичне узагальнення та порівняння даних наукової та методичної літератури; анкетування, опитування, інтерв'ювання, спостереження, методи створення проблемно-пошукової ситуації; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний); кількісна та якісна обробка результатів експериментальних даних; перевірка достовірності отриманих результатів за допомогою критерію Пірсона.

Достовірність та вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічним аналізом і обґрунтованістю наукових положень, системністю і цілісністю його організації; відповідністю використаних методів дослідження його меті, завданням, етапам роботи; синтезом кількісного і якісного порівняльного аналізу експериментальних даних; репрезентативністю вибірки.

Експериментальна база дослідження: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 11 для слабозорих дітей з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу м. Києва, спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 12 для дітей з послабленим зором м. Харкова. Дослідженням було охоплено 96 учнів 1-4 класів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено та впроваджено модель формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва; уточнено поняття “соціальна активність” слабозорих молодших школярів в контексті музичного мистецтва; визначено структурні компоненти та показники, що забезпечують ефективність її формування; подальшого розвитку набули форми і методи стимулювання соціальної активності дітей з порушеннями зору молодшого шкільного віку.

Практичне значення одержаних результатів полягає:

у можливості впровадження у навчально-виховний процес шкіл-інтернатів для дітей з порушеннями зору комплексу спеціальних позаурочних музично-естетичних корекційно-розвивальних занять-заходів інтегрованого типу під час яких дитина залучається до різноманітних видів колективної музичної діяльності, стимулюються прояви соціальної активності особистості засобами музичного мистецтва;

у наданні рекомендацій щодо практичної роботи керівникам гуртків художньо-естетичного циклу, вчителям музики спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з порушеннями зору; розроблення навчальних програм і навчально-методичних посібників.

Результати дисертаційної роботи впроваджено у спеціальній загальноосвітній школі-інтернат № 11 для слабозорих дітей з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу м. Києва (довідка № 162 від 26.05.2006), спеціальній загальноосвітній школі-інтернат № 12 для дітей з послабленим зором м. Харкова (довідка № 37 від 19.05.2006).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлювалися та обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Мистецька освіта в системі формування педагога XXI століття” (м. Київ, 2004), “Тенденції розвитку корекційної освіти в Україні” (м. Київ, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Інноваційні технології навчання і виховання дітей з особливими потребами” (м. Київ, 2006); Першому Всеукраїнському з'їзді тифлопедагогів “Тифлопедагогіка України: витоки, сьогодення та перспективи розвитку” (м. Харків, 2006); обласному семінарі для методистів районних відділів освіти “Дидактичні та методичні аспекти організації навчання дітей з порушеннями зору” (м. Боярка, 2006); звітних наукових конференціях викладачів Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (2004-2007); педагогічних читаннях і семінарах практиків-тифлопедагогів (2003-2008).

Публікації. Результати та основний зміст дослідження відображено
у 7 одноосібних публікаціях у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (181 найменувань, з них 12 іноземною мовою), 7 додатків. Загальний обсяг роботи - 207 сторінок. Основний зміст роботи викладено на 177 сторінках. У тексті міститься 13 таблиць, 2 схеми, 1 рисунок, 2 гістограми, 10 діаграм.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної наукової проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету і завдання; охарактеризовано теоретико-методологічні основи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість; визначено комплекс методів дослідно-експериментальної роботи; наведено дані щодо апробації здобутих результатів та впровадження їх у практику.

У першому розділі - “Соціальна активність слабозорих молодших школярів як психолого-педагогічна проблема” - проаналізовано стан досліджуваної проблеми у філософській, загальній, спеціальній і музичній психолого-педагогічній та науково-методичній літературі, з'ясовано її актуальність у тифлопедагогіці та тифлопсихології; уточнено сутність поняття “соціальна активність” СМШ в контексті формування її засобами музичного мистецтва; визначено та охарактеризовано стимулюючі функції музичного мистецтва для соціальної інтеграції дітей з порушеннями зору.

Теоретичний аналіз філософської та загальної психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження (К. Абульханова-Славська, Н. Голубєв, П. Загороднюк, О. Киричук, О. Кононко, Т. Лапіна, Т. Мальковська, В. Мудрик, Ю. Осичнюк, В. Петрушенко, В. Шинкарук, Г. Щукіна та ін.) дав підстави для висновку про те, що поняття “соціальна активність” у різних наукових галузях розглядається як стан суб'єкта, якість суб'єкта (його ставлення до діяльності), що виявляється у процесі взаємодії суб'єкта із середовищем та визначається мірою вираження соціальної дієздатності людини, яка відповідно, характеризується цілеспрямованістю, енергійністю, посиленою дійовістю, творчим (продуктивним) чи нетворчим (репродуктивним) процесом, у різних видах життєдіяльності (пізнанні, предметно-практичній діяльності, грі, спілкуванні, саморегуляції тощо).

Основоположним для нашого дослідження є визначення соціальної активності особистості (С. Тарасюк), що передбачає наявність трьох блоків.

Перший блок - стійкі внутрішньо-особистісні детермінанти, що характеризують людину як суспільну істоту, забезпечуючи її самоцінність як індивідуальності. Ці детермінанти формуються у процесі розвитку, виховання та активної взаємодії людини з навколишнім світом і поділяються на: конструктивні (почуття симпатії до однолітка, емпатії, товариськості, дружби; співпереживання, турбота, допомога та ін.), які потрібно стимулювати; деструктивні (тривожність, імпульсивність, агресивність, замкнутість, невпевненість та ін.), які потрібно гальмувати.

В якості другого блоку структури соціальної активності дитини виступає процес діяльності: інтенсивність тих змін, які дитина вносить у навчально-виховний процес та різноманітність сполучення елементів діяльності та спілкування, праці та пізнання, що надають соціальній діяльності індивідуально неповторний характер.

Третій блок - умови й фактори соціальної ситуації, в якій діє індивід: умови родинного середовища; інтенсивність залучення до колективних форм організації діяльності (художньо-ігрової, предметно-перетворювальної, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної, суспільно-корисної); особливості взаємодії “вчитель - учень”, що забезпечує ситуацію продуктивної спільної діяльності, під час якої виникають найтісніші мотиваційні контакти.

Ця психолого-педагогічна концепція склала методологічну основу нашого дослідження в центрі якого - слабозора дитина молодшого шкільного віку як соціальний суб'єкт, але з певними особистісними та соціально-комунікативними проблемами.

Узагальнюючи різні тлумачення поняття “соціальна активність” та розкриваючи його психолого-педагогічну сутність, ми розглядаємо соціальну активність в контексті її формування засобами музичного мистецтва як соціально важливу інтегральну властивість особистості, яка культурно розвивається та активно реалізується у процесі комунікації з музичним мистецтвом.

Дослідження в галузі тифлопсихології та тифлопедагогіки свідчать, що у дітей з глибокими або частковими порушеннями зору навчально-пізнавальна діяльність характеризується певною своєрідністю. Спостерігається уповільнений темп засвоєння знань, що зумовлює їх фрагментарність, а відтак - обмеженість досвіду щодо змісту й обсягу матеріалу та накопичення неповних безпосередніх вражень про предмети та явища навколишньої дійсності (Л. Вавіна, М. Земцова, Л. Солнцева, І. Моргуліс, С. Покутнєва, Т. Свиридюк та ін.). Діти відчувають труднощі у сфері міжособистісного спілкування, що зумовлює низку відхилень у формуванні особистості: відсутність або різку обмеженість зовнішнього прояву внутрішніх емоційних станів; зміни в динаміці потреб (недорозвиток перцептивних потреб), пов'язані зі складністю їх задоволення; звуження кола інтересів, що обумовлюється обмеженням у сфері чуттєвого пізнання; зниження активності дитини, що позначається на розвитку усіх видів діяльності тощо (Г. Григорьєв, Л. Єгоров, В. Єрмаков, П. Залюбовський, В. Кобильченко, О. Літвак, Л. Плаксіна, Є. Синьова, Л. Солнцева та ін.).

Одним із ефективних засобів формування активної життєвої позиції дітей з порушеннями зору є естетичне виховання (В. Акімушкін, І. Моргуліс, Е. Ютріна та ін.), що збагачує їхні художньо-естетичні знання, розширює світогляд, формує емоційну сприйнятливість, розвиває образне мислення, творчу уяву, дає змогу отримувати чуттєво-естетичну насолоду. Естетичне виховання об'єднує загальноестетичні та корекційні цілі, спрямовані на розв'язання комплексу завдань: розвиток і збагачення естетичних уявлень за допомогою взаємодії з різними видами мистецтва, суспільних і міжособистісних взаємостосунків; формування художньо-естетичних і творчих здібностей, що сприяють подоланню негативних наслідків порушень зору в емоційній сфері, успішній соціально-психологічній реабілітації та відіграють важливу роль у розвитку полісенсорного сприймання.

Естетичне виховання допомагає дітям з порушеннями зору в різний спосіб взаємодіяти з навколишнім світом, збагачуючи при цьому внутрішній духовний світ, розвиваючи творчі здібності та соціальні якості активної особистості. Найважливіший засіб естетичного виховання для СМШ є музичне мистецтво (О. Гребньов, З. Колеснікова, Л. Куненко, Е. Печерська, Е. Ютріна та ін.), оскільки основним рецептором інформаційного сприймання виступає слух, а порушення зору може бути певною мірою компенсоване. Заняття музикою мають велике компенсаторне значення для дітей цієї категорії, бо межі між сприйманням зрячими і незрячими практично відсутні, а процес компенсації (у незрячих) найбільш імовірний що, відповідно, дає їм змогу почуватися повноцінними членами суспільства (А. Попов, В. Кулаков).

Вокально-хоровий спів більшою мірою, аніж інші види музичної діяльності, акумулює соціальні функції музичного мистецтва, оскільки передбачається групове залучення дітей до колективного ансамблевого виконавства, у процесі якого відбувається їх єднання через співтворчу активність у соціально значущий для формування особистості продукт виховання (Б. Асафєв, І. Зеленецька, Б. Ліхачов, Д. Огороднов, О. Раввінов, Г. Стулова та ін.). В умовах гурткової роботи у школах-інтернатах для дітей з порушеннями зору вокально-хорова діяльність є найефективною для формування соціальної активності особистості, що дає змогу дитині виявити музичні здібності та сформувати соціально активні якості особистості, які допоможуть їй підвищити особистісний статус і досягти соціокультурного рівня, який відповідатиме сучасним вимогам гармонійно розвинутої особистості, задовольнятиме її естетичні потреби.

У музичній тифлологічній літературі (Ю. Гохфельд, О. Гребньов, М. Деркач, Ю. Картава, З. Колеснікова, В. Кулаков, Л. Куненко, Е. Печерська, А. Попов, Е. Ютріна та ін.) увага зосереджується на особливостях різних видів музичної діяльності (вокальної, інструментальної, музично-ритмічної тощо), розвитку у дітей з різним ступенем зорових порушень музичних здібностей, виконавських умінь і навичок, що забезпечують пізнання навколишнього світу через музичні образи, розвивають образне мислення, творчу уяву, позитивні емоції, виховують любов до музичного мистецтва. Відтак, ми розглядаємо розвиток загальномузичних здібностей і накопичення вокально-хорових знань, умінь і навичок у процесі гурткових музичних занять та самореалізацію й презентацію своїх творчих здобутків під час концертних виступів як важливі стимулюючі засоби формування соціальної активності СМШ у позаурочний час.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження виявив низку невирішених питань, щодо формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва з урахуванням психофізичних можливостей їхнього сприймання візуально-вербальної та музично-звукової інформації. Тому, ми передбачаємо, що враховуючи психофізичні особливості СМШ та позитивний вплив музичного мистецтва можливо стимулювати соціальну активність цієї категорії дітей, залучаючи їх до різних видів музичної діяльності, з подальшою презентацією їхніх здобутків через музично-виконавські види діяльності під час концертних виступів.

У другому розділі - “Стан формування соціальної активності слабозорих молодших школярів” - аналізується практика виховної роботи у шкільних гуртках художньо-естетичного спрямування в контексті формування соціальної активності СМШ; характеризуються компоненти та показники соціальної активності, які стали основою для визначення критеріїв та рівнів її сформованості; описується методика констатувального етапу дослідження та аналізуються результати експерименту щодо визначення вихідного рівня сформованості соціальної активності молодших школярів з порушеннями зору.

Аби проаналізувати діяльність вокально-хорових гуртків у позаурочний час, було вивчено шкільну документацію та навчальні програми для загальноосвітніх шкіл і спеціальних шкіл-інтернатів для дітей сліпих і зі зниженим зором молодшого шкільного віку з дисципліни “Музичне мистецтво”; практику організації позаурочних занять і заходів та особливості роботи керівників вокально-хорових гуртків.

Результати аналізу засвідчили, що у змісті навчальних програм з музики лише окреслюються проблеми соціальної інтеграції молодших школярів, підтверджується значення колективних форм виховання для формування соціальних якостей особистості, але не виокремлюються особливості корекційно-розвивального та стимулюючого потенціалу музичного мистецтва.

Вивчення практики організації музичних занять і заходів у позаурочний час та особливості діяльності керівників вокально-хорових гуртків дало змогу виявити низку недоліків, зокрема: недостатнє усвідомлення значення музичного мистецтва для загальнокультурного розвитку особистості (в тому числі дітей з порушеннями зору) та його соціальних функцій, які стимулюють потребу самореалізації в колективних видах музичної діяльності; відсутність заходів для розвитку сенсорно-емоційної сфери та комунікативних якостей соціально активної особистості, що сприяє поступовій соціальній інтеграції СМШ у суспільство; низький рівень володіння керівниками гуртків спеціальними знаннями та навичками вокально-хорової роботи з колективом дітей, які мають порушення зору.

Організація позаурочної музичної діяльності, як підтвердило дослідження, має багато недоліків і потребує визначення компонентів, показників і рівнів сформованості соціальної активності, розробки та впровадження інноваційних технологій для її розвитку.

У процесі дослідження було з'ясовано, що соціальна активність СМШ є синтетично-динамічним утворенням, що складається з певних компонентів та, відповідно, визначається низькою показників.

Так, емоційно-вольовий компонент наскрізно пронизує всі компоненти емоційно забарвлюючи кожен з них. Він визначається наявністю таких показників: емоційно-естетичне та адекватне сприймання музичної літератури; ансамблеве художньо-емоційне відтворення музичних творів; ініціативність під час презентації колективних здобутків на мистецьких заходах.

Мотиваційно-орієнтаційний компонент - відіграє стимулюючу роль у формуванні мотивації та естетичних потреб під час опанування різних видів музичної діяльності. Він визначається наявністю таких показників: мотивація та інтерес до занять музичним мистецтвом; потреба у самореалізації в колективних видах музичної діяльності; дійова участь у різних видах музичної діяльності (активність, пасивність, прояв байдужості).

Музично-діяльнісний компонент забезпечує виконавський рівень і розвиток музично-естетичних здібностей. Він визначається наявністю таких показників: розвиненість музично-естетичних здібностей; мистецько-виконавський досвід (кількісний, якісний); вміння використовувати інші види мистецтва (літературне, образотворче, хореографічне, театральне) за заданою темою на комплексних музично-естетичних заняттях-заходах.

Креативно-виконавський компонент сприяє творчому підходу до різних видів мистецької діяльності під час колективної творчості у процесі ансамблевої комунікації. Він визначається наявністю таких показників: розвиненість творчої уяви та художньо-образного мислення; активна самореалізація у музично-творчій діяльності; навички колективної творчості у процесі ансамблевої комунікації.

Соціально-комунікативний компонент забезпечує результативність різних видів комунікації, зумовлюючи високу соціальну активність особистості. Він визначається наявністю таких показників: толерантна поведінка у процесі музичного навчання, спілкування і творча взаємодія з однолітками та дорослими; розвиненість соціальних якостей особистості (співпереживання, вболівання, відповідальність за результат колективного виконавства); активна участь в концертній діяльності.

Рівні сформованості соціальної активності СМШ визначалися під час констатувального експерименту, в якому брали участь 96 учнів. Так, були розроблені діагностично-методичні блоки з урахуванням усіх показників кожного з компонентів соціальної активності. Кожний блок містив кілька методик, які оцінювалися за допомогою спеціально розроблених критеріїв (ступінь спрямованості мотивації та потреби у самореалізації в різних видах музичної діяльності; міра оволодіння виконавськими вміннями і навичками під час опанування різних видів мистецтва; ступінь сформованості адекватного сприймання та емоційного реагування на твори музичного мистецтва; ступінь сформованості вміння презентувати себе через різні види музично-творчої діяльності; ступінь сформованості різних видів комунікації). Це дало змогу визначити чотири рівні соціальної активності СМШ: високий, достатній, середній, початковий.

Внаслідок констатувальної діагностики було встановлено вихідні рівні сформованості соціальної активності СМШ, які склали наступні відсоткові співвідношення: високий рівень соціальної активності мали 12 % слабозорих молодших школярів; достатній рівень - 17 %; середній рівень - 38 %; початковий рівень - 33 %.

Отримані діагностичні дані свідчать про недостатній рівень сформованості соціальної активності СМШ, а відтак - про недосконалу організацію позаурочної роботи музичних гуртків щодо формування життєво важливих соціально активних якостей особистості. Це, відповідно, зумовлює необхідність модернізації змісту роботи вокально-хорових гуртків як найбільш масових та доступних для дітей з порушеннями зору.

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна робота з формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва” - представлено авторську модель формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва та комплекс спеціальних позаурочних музично-естетичних корекційно-розвивальних занять-заходів інтегрованого типу; методику поетапного формування соціальної активності особистості СМШ; компаративний аналіз результатів експериментальної роботи констатувального та формувального зрізів.

Враховуючи психофізичні особливості СМШ, соціальні функції музичного мистецтва та результати констатувального етапу дослідження, було розроблено модель формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва (рис. 1), яка складається з наступних взаємопов'язаних між собою структурних елементів: принципів, завдань, змісту, методів, компонентів, форм і видів діяльності, етапів формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва та його кінцевого результату.

Музично-інтеграційний зміст моделі визначається використанням синтезу різних видів мистецтва (музичного, літературного, образотворчого, хореографічного, театрального) під час позаурочних занять-заходів де музичне мистецтво відіграє провідну та інтегративно-об'єднуючу роль. Комплексний підхід до проведення музично-естетичних занять-заходів передбачає послідовну взаємодію різних видів діяльності (спів, слухання музики, музична грамота, музично-ритмічні рухи під музику, музикотерапія (психосоматична релаксація та пластична імпровізація), корекційно-комунікативні ігри, елементи з літературного, образотворчого, хореографічного, театрального мистецтва). Це сприяє ефективнішому засвоєнню музично-навчального матеріалу, продуктивній музичній діяльності та формуванню соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва в позаурочний час.

Впровадження комплексу спеціальних позаурочних музично-естетичних корекційно-розвивальних занять-заходів інтегрованого типу відбувалось у п'ять етапів, кожний з яких мав певну мету, музично-навчальні, корекційно-розвивальні та соціально-виховні завдання, спрямовані на встановлення соціальних контактів, міжособистісну інтерсуб'єктну та колективну взаємодію у процесі різних видів музичної діяльності.

Перший етап - релаксаційно-вербальний (пропедевтичний) - передбачав використання психосоматичної релаксації та пластичної імпровізації під час музикотерапії з метою усунення емоційної напруги та скутості слабозорих молодших школярів;



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва

застосування корекційно-комунікативного комплексу ігор для корекції труднощів у спілкуванні, виховання гуманного ставлення до оточуючих і формування комунікативних навичок слабозорих дітей.

Другий етап - вокально-діяльнісний - передбачав підвищення рівня вокально-хорового виконавства через стимуляцію інтересу до музичного матеріалу, аналіз художніх образів (у житті та в музиці); розвиток та формування вокально-хорових навичок; накопичення кількісного та якісного досвіду музичних вражень через синтез різних видів мистецтва (музичного, літературного, образотворчого, хореографічного).

Третій етап - перцептивно-кінестетичний - спрямований на розвиток і формування музичного сприймання через слухання музичних творів та використання синтезу інших видів мистецтва (образотворчого, літературного); формування вмінь і навичок розрізняти та відтворювати художні образи виражально-зображувальними засобами (рухами, жестами, мімікою, пантомімою); набуття елементарних умінь і навичок співвіднесення своїх рухів із засобами музичної виразності (характером музики, настроєм, темпом, ритмом, динамікою тощо).

Четвертий етап - креативно-інтеграційний - сприяв використанню в музичній практиці набутих знань, умінь і навичок з метою стимуляції у слабозорих молодших школярів соціальної активності засобами музичного мистецтва; виявленню та реалізації акторських, режисерських здібностей і схильностей учнів через створення міні-опер, музичних казок, інсценізацій пісень і фрагментів мультфільмів з використанням різних видів мистецтва та самостійної творчої активності.

П'ятий етап - соціально-активний - сприяв виявленню соціальної активності слабозорих молодших школярів через самореалізацію та презентацію своїх творчих здобутків під час концертних виступів, фестивалів, конкурсів.

Останній елемент моделі визначав кінцевий результат комплексної взаємодії всіх структурних елементів і характеризувався наявністю у СМШ культури міжособистісних взаємовідносин; комунікативного досвіду в музично-творчій діяльності; творчого самовираження через синтез різних видів мистецтва; понятійно-термінологічного тезаурусу.

Порівняльний аналіз результатів констатувального (КЗ) та формувального (ФЗ) зрізів рівнів сформованості соціальної активності СМШ після впровадження моделі виявив позитивну динаміку, представлену в таблиці 1.

Таблиця 1 Порівняльний аналіз середніх показників рівнів сформованості компонентів соціальної активності СМШ КЗ і ФЗ (у %)

	Рівні / Компоненти	Високий ІV	Достатній ІІІ	Середній ІІ	Початковий І
		КЗ	ФЗ	Різни-ця	КЗ	ФЗ	Різни-ця	КЗ	ФЗ	Різни-ця	КЗ	ФЗ	Різни-ця
1	Мотиваційно-орієнтаційний	11	26	< 15	17	48	< 31	44	21	>23	28	5	> 23
2	Музично-діяльнісний	14	19	< 5	20	28	< 8	38	40	< 2	28	13	> 15
3	Емоційно-вольовий	19	24	< 5	22	28	< 6	34	39	< 5	25	9	> 16
4	Креативно-виконавський	11	14	< 3	14	21	< 7	29	35	< 6	46	30	> 16
5	Соціально комунікативний	7	13	< 6	11	23	< 12	46	31	>15	36	33	> 3
	Середні показники:	12	19	< 7	17	30	< 13	38	33	> 5	33	18	> 15

Таблиця демонструє збільшення відсотка учнів у яких підвищився інтерес до музичного мистецтва та у яких виникла потреба у самореалізації в колективних видах музичної діяльності (мотиваційно-орієнтаційний компонент): показники за високим і достатнім рівнями збільшилися на 15 % і 31 %, відповідно, показники середнього і початкового рівнів зменшилися на 23 %. Позитивна динаміка спостерігається і в соціально-комунікативному компоненті. До експерименту були зафіксовані найнижчі показники за високим і достатнім рівнями (КЗ 7 % і КЗ 11 %), а найвищі - за середнім і початковим (КЗ 46 % і КЗ 36 %). Після впровадження експериментальної методики показники високого і достатнього рівнів збільшилися на 6 % і 12 % за рахунок відсоткового переміщення показників із середнього та початкового рівнів (5 % і 15 %).

Таким чином, рівні соціальної активності СМШ після експериментальної роботи склали наступні відсоткові співвідношення: високий рівень - 19 %; достатній рівень - 30 %; середній рівень - 33 %; початковий рівень - 18 %.

Результативність моделі формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва, визначалося через співвідношення рівнів сформованості соціальної активності СМШ констатувального та формувального зрізів за формулою Пірсона:

.

Результати аналізу засвідчили, що різниця між рівнями сформованості соціальної активності СМШ на початку та наприкінці експериментального дослідження статистично достовірна з вірогідністю р = 0,02. Це підтверджує, що запропонована модель та поетапна методика формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва становлять теоретичну і практичну цінність та доцільність їх впровадження у практику позаурочної роботи спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з порушеннями зору.

Висновки

Проведене дослідження дало підстави зробити наступні висновки:

Теоретичний аналіз та узагальнення психолого-педагогічної, науково-методичної літератури виявили, що поняття “соціальна активність” розглядається, переважно як стан суб'єкта, якість суб'єкта, що виявляється під час взаємодії із середовищем та визначається мірою вираження соціальної дієздатності особистості. Беручи до уваги ці підходи та враховуючи психофізичні особливості СМШ, ми розглядаємо соціальну активність як соціально важливу інтегральну властивість особистості, яка культурно розвивається та активно реалізується у процесі комунікації з музичним мистецтвом.

Встановлено, що часткове або глибоке порушення зору опосередковано впливає на зниження активності особистості, внаслідок чого виникають інтерактивні труднощі у сфері міжособистісного спілкування і, відповідно, ускладнюється процес соціальної інтеграції. Водночас, виявлено можливість відновлення активності особистості з порушеннями зору завдяки створенню спеціальних корекційно-компенсаторних умов та залучення її до активної, колективної діяльності.

Визначено, що соціальна активність СМШ є синтетично-динамічним утворенням, до складу якого входять наступні компоненти: емоційно-вольовий; мотиваційно-орієнтаційний; музично-діяльнісний; креативно-виконавський; соціально-комунікативний, які характеризуються низькою відповідних показників. Взаємопов'язаність і взаємообумовленість вищеозначених компонентів забезпечує високу ефективність формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва в умовах навчально-виховного процесу спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з порушеннями зору.

Авторська методика діагностування рівнів сформованості соціальної активності СМШ дала змогу виявити один з чотирьох рівнів сформованості соціальної активності цих дітей: початковий, середній, достатній, високий. Результати констатувального дослідження виявили переважання початкового (33 %) та середнього (38 %) рівнів середніх показників усіх компонентів, що свідчить про незадовільний стан сформованості соціальної активності СМШ та недосконалу організацію позаурочної роботи вокально-хорових гуртків в контексті формування соціально активних якостей особистості.

На підставі концептуальних засад, урахування психофізичних особливостей СМШ, соціальних функцій музичного мистецтва та результатів констатувального етапу дослідження розроблено та впроваджено у спеціальні школи-інтернати для дітей з порушеннями зору модель формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва, яка сприяла підвищенню рівня соціальної активності дітей цієї категорії в позаурочний час. Взаємодія структурних елементів моделі позитивно вплинула на розвиток культури міжособистісних взаємин; комунікативного досвіду в музично-творчій діяльності; творчого самовираження через синтез різних видів мистецтва.

Дослідженням доведено, що ефективність формування соціальної активності СМШ засобами музичного мистецтва залежить від впровадження комплексу спеціальних позаурочних музично-естетичних корекційно-розвивальних занять-заходів інтегрованого типу, який спрямований на встановлення соціальних контактів, міжособистісну інтерсуб'єктну та колективну взаємодію у процесі різних видів музичної діяльності. Позитивна динаміка рівня сформованості соціальної активності спостерігається на високому і достатньому рівнях, для яких характерні: стійкий інтерес до музичного мистецтва; висока активність, ініціативність в усіх видах музичної діяльності; сформованість емоційно-естетичного та адекватного сприймання музики; вміння презентувати себе через різні види музично-творчої діяльності тощо.

Позитивні результати впливу моделі на формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва дали змогу сформувати методичні рекомендації для практиків з питань організації комплексу спеціальних музично-естетичних корекційно-розвивальних занять-заходів інтегрованого типу в позаурочний час в умовах спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з порушеннями зору.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребують наступні питання: розвиток і формування у дітей з порушеннями зору таких якостей особистості як самостійність і креативність; створення системи педагогічних впливів, спрямованої на формування соціальної активності у дітей цієї категорії інших вікових груп.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Нафікова Л. А. Досвід організації гурткової вокально-хорової роботи в школах-інтернатах для слабозорих дітей / Л. А. Нафікова // Імідж сучасного педагога. Спеціальна педагогіка : реалії та перспективи. - Полтава : ТОВ “АСМІ”, 2004. - № 8-9. - С. 90-93.

Нафікова Л. А. Формування основ соціальної активності слабозорих молодших школярів у процесі мистецької позаурочної діяльності / Л. А. Нафікова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 14 “Теорія і методика мистецької освіти” : зб. наук. праць. - К. : НПУ, 2004. - Вип. 1 (6). - С. 259-263.

Нафікова Л. А. Культурологічний досвід, як основа соціальної активності з вадами зору / Л. А. Нафікова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 5 “Педагогічні науки : реалії та перспективи” : зб. наук. праць. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - Вип. 2. - С. 111-114.

Нафікова Л. А. Досвід зарубіжної концертної діяльності слабозорих молодших школярів, як ефективний засіб міжнародної соціалізації / Л. А. Нафікова // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі : наук.-метод. зб. / за ред. В. І. Бондаря, В. В. Масенка. - К. : “Наук. світ”, 2006. - Вип. 7 - С. 71-74.

Нафікова Л. А. Технологія діагностики рівнів сформованості соціальної активності слабозорих молодших школярів / Л. А. Нафікова // Наукові записки : [зб. наук. статей] / М-во освіти і науки України ; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова ; укл. : П. В. Дмитренка, Л. Л. Макаренко. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. LXXVI (76). - C. 189-196. - (Серія “Педагогічні та історичні науки”).

Нафікова Л. А. Інноваційні технології формування соціальної активності слабозорих молодших школярів / Л. А. Нафікова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 19 “Корекційна педагогіка та психологія” : матеріали міжнар. наук. конф. “Тенденції розвитку корекційної освіти в Україні” : зб. наук. праць. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. 11. - С. 318-321.

Нафікова Л. А. Реалізація соціально активного потенціалу слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва: експериментальні дані / Л. А. Нафікова // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі : наук.-метод. зб. / за ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. - К., 2008. - Вип. 10. - С. 228-235.

Анотації

Нафікова Л. А. Формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 - корекційна педагогіка. - Інститут спеціальної педагогіки АПН України, Київ, 2009.

У дисертації висвітлено дослідження проблеми формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва.

У роботі проаналізовано стан розробки проблеми у психолого-педагогічній та науково-методичній літературі, з'ясовано її актуальність в тифлопедагогіці та тифлопсихології.

Представлено експериментально апробовану модель формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва, яка складається з взаємопов'язаних структурних елементів: змісту, завдань, принципів, методів, компонентів, форм і видів діяльності, етапів формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва та кінцевого результату.

Наведено дані, що підтверджують ефективність моделі та комплексу спеціальних позаурочних музично-естетичних корекційно-розвивальних занять-заходів інтегрованого типу, який складається з поетапного формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва у навчально-виховному процесі спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з порушеннями зору (релаксаційно-вербальний, вокально-діяльнісний, перцептивно-кінестетичний, креативно-інтеграційний, соціально-активний).

Ключові слова: соціальна активність, слабозорі молодші школярі, музичне мистецтво, позаурочна діяльність, комплекс спеціальних позаурочних музично-естетичних корекційно-розвивальних занять-заходів інтегрованого типу.

Нафикова Л. А. Формирование социальной активности слабовидящих младших школьников средствами музыкального искусства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03 - коррекционная педагогика. - Институт специальной педагогики АПН Украины, Киев, 2009.

В диссертации освещено исследование проблемы формирования социальной активности слабовидящих младших школьников средствами музыкального искусства.

В работе проанализировано состояние разработки проблемы в психолого-педагогической и научно-методической литературе, выяснена её актуальность в тифлопедагогике и тифлопсихологии.

В результате анализа школьной практики определено, что сфера организации внеурочной музыкальной деятельности в плане формирования социальной активности слабовидящих младших школьников средствами музыкального искусства имеет много недостатков и нуждается в разработке и внедрении инновационных технологий в тифлопедагогическую практику, определение компонентов, показателей и уровней сформированности социальной активности детей с нарушениями зрения.

На основе научно-теоретического анализа сущности проблемы исследования было определено, что социальная активность слабовидящих младших школьников является синтетически динамическим образованием, состоящее со следующих компонентов: мотивационно-ориентационного, музыкально-деятельностного, эмоционально-волевого, исполнительско-творческого, социально-коммуникативного. Для диагностики уровня сформированности социальной активности слабовидящих младших школьников были разработаны диагностическо-методические блоки для всех показателей выше указанных компонентов, которые оценивались с помощью специально выделенных критериев, что позволяло определить четыре уровня социальной активности слабовидящих младших школьников: высокий, достаточный, средний, начальный.

Полученные в ходе исследования данные свидетельствуют о неудовлетворительном состоянии уровня сформированности социальной активности у детей данной категории, о несовершенной организации внеурочной работы музыкальных кружков относительно формирования жизненно важных социально активных качеств личности, что и предопределяет необходимость модернизации содержания кружков вокально-хорового направления как наиболее массового и доступного для детей с нарушениями зрения.

Представлено экспериментально апробированную модель формирования социальной активности слабовидящих младших школьников средствами музыкального искусства, которая состоит из взаимосвязанных между собой структурных элементов: содержания, заданий, принципов, методов, компонентов, форм и видов деятельности, этапов формирования социальной активности слабовидящих младших школьников средствами музыкального искусства и конечного результата.

Описано данные подтверждающие эффективность модели и внедренного комплекса специальных внеурочных музыкально-эстетичных коррекционно-развивающих занятий-мероприятий интегрированного типа, который включает поэтапную (релаксационно-вербальный, вокально-деятельностный перцептивно-кинестетичный, интеграционно-креативный, социально-активный) методику формирования социальной активности слабовидящих младших школьников средствами музыкального искусства в учебно-воспитательном процессе специальных школ-интернатов для детей с нарушениями зрения.

Ключевые слова: социальная активность, слабовидящие младшие школьники, музыкальное искусство, внеурочная деятельность, комплекс специальных внеурочных музыкально-эстетических коррекционно-развивающих занятий-мероприятий интегрированного типа.

Nafikova L. A. Development of social activities skills for secondary students with impaired vision using musical education. - Manuscript.

The dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of pedagogical sciences in specialty 13.00.03 - corectional pedagogy. - Institute of Special Pedagogy, the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation is about creating new approaches to the development of social activities skills for secondary students with impaired vision using musical education.

The state of the solution development to the problem is analyzed using scientific and methodological literature pertaining to the fields of psychology and education, and the relevance of the literature to the fields of special pedagogy and psychology is addressed.

The methodology for developing social activities skills for secondary students with impaired vision using musical education that was tested experimentally is described here. It includes the following interrelated sections: content, objectives, principles, methods, forms and types of social activities, stages of developing social activities skills for secondary students with impaired vision using musical education, and final results.

The results show that the choice of the methodology and the complex of correctional and developmental classes and activities integrative in nature, which consist of gradual development of social activities for secondary students with impaired vision using musical education in curriculum and extracurricular activities in specialized schools for children with impaired vision, was effective in achieving the objectives of the study.

...