Комунікативність в системі дистанційного навчання: фактори інтенсифікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

УДК [37.01] 316.776:371-024.87

КОМУНІКАТИВНІСТЬ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ:

ФАКТОРИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

Спеціальність 09.00.10 - філософія освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Яценко Ганна Юріївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, академік АПН України, заслужений діяч науки і техніки України Андрущенко Віктор Петрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, ректор.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Степаненко Ірина Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри філософії;

кандидат філософських наук, професор Чекаль Леонід Андрійович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри філософії.

Захист дисертації відбудеться 29 січня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий 9 грудня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С. Горбунова

АНОТАЦІЯ

Яценко Г.Ю. Комунікативність в системі дистанційного навчання: фактори інтенсифікації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10. - філософія освіти. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено вивченню комунікативної складової дистанційного навчання, визначенню факторів інтенсифікації процесу комунікації в дистанційному навчанні. В роботі окреслено напрями розвитку дистанційного навчання в контексті побудови інформаційного суспільства. Проаналізовано комунікативну природу дистанційного навчання, виявлено особливості електронної комунікації. На основі аналізу дидактичної складової комунікативних технологій вдосконалено класифікацію комунікативних технологій. Проведено дослідження технології віртуальної реальності як комунікативної. Запропоновано класифікацію факторів інтенсифікації комунікативної активності в середовищі дистанційного навчання. Розглянутий фактор інтенсифікації - побудова процесу комунікації на основі структурованих знань. Категорія знань досліджена у якості основного структурного елементу процесу комунікації.

Ключові слова: дистанційне навчання, комунікація, комунікативні технології, інформаційне суспільство, інтенсифікація, віртуальна реальність, знання, інтерактивність.

комунікативний дистанційний навчання електронний

АННОТАЦИЯ

Яценко А.Ю. Коммуникативность в системе дистанционного обучения: факторы интенсификации. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.10. - философия образования. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена изучению коммуникативной составляющей дистанционного обучения, определению факторов интенсификации процесса коммуникации в дистанционном обучении путём рассмотрения современных коммуникативных технологий. В работе очерчены направления развития дистанционного обучения в контексте построения информационного общества, исследована природа его коммуникативной составляющей, рассмотрены факторы интенсификации коммуникативного процесса, влияющие на осуществление всей образовательной деятельности.

Установлены составляющие дистанционного обучения, а именно: базовые характеристики данного явления, цели и принципы, основные группы потребителей образовательной услуги. Исходя из взаимной эволюции образования и общества, развитие дистанционного обучения рассматривается в свете утверждения новой информационной культуры, предпосылкой к возникновению которой стало расширение сети информационных технологий, их дальнейшее внедрение в сферы науки и производства. В ходе исследования проведено изучение терминосистемы дистанционного обучения, обосновывается отмежевание дистанционного обучения от очной и заочной формы обучения. Явление коммуникации рассматривается в теоретико-философской плоскости. Исследование данного аспекта проводится в русле диалогического направления. Коммуникация понимается как незапланированное событие, встреча «Я» и «Ты», при которой осуществляется раскрытие собственного «Я» коммуникантов. Процесс коммуникации представляется в виде общения троих участников, а именно, адресанта, адресата и нададресата, при этом адресант и адресат - непосредственные участники общения, нададресат - человек, удалённый во времени и пространстве, но понимающий предмет общения. Взаимодействие определяется в качестве движущей силы развития и становления личности, основы преобразования пространства её существования.

В ходе исследования раскрыта коммуникативная природа дистанционного обучения. В рамках данной задачи проводится анализ понятия «коммуникация» и её составляющих, определяются факторы, влияющие на прохождение процесса коммуникации. Становление дистанционной формы обучения породило возникновение электронной коммуникации; её особенности и роль в дистанционном процессе приведены в работе. При определении уровней осуществления коммуникации внимание уделяется внутренней, межличностной и групповой коммуникации, которые действуют в компьютерной сети в условиях возникновения дистанционного взаимодействия. Выявлено влияние смены традиционной парадигмы образования на процесс модификации обучающей коммуникации в условиях информационных общественных трансформаций.

На основе анализа дидактической составляющей коммуникативных технологий, с точки зрения их эволюционного развития, усовершенствована классификация коммуникативных технологий, использующихся в процессе дистанционного обучения. Проводится рассмотрение уровня коммуникации в линейных, разветвлённых обучающих программах, а также программах, основанных на идеях конструктивизма.

Даны варианты классификации коммуникативных технологий по параметрам времени, цели взаимодействия, характеру работы с информацией в электронной сети, виду коммуникации, которая превалирует в сети. Проведено исследование коммуникативной технологии виртуальной реальности в свете господства экранной культуры. Виртуальная реальность анализируется с позиции формирования виртуального обучающего пространства, в котором бытие пользователя зависит от его активной позиции. Определяется возможность моделирования виртуального пространства с помощью коммуникации через задание параметров будущих виртуальных структур во время взаимодействия адресанта и адресата.

В работе очерчены основные факторы интенсификации коммуникативной активности в системе дистанционного обучения. Явление интенсификации рассматривается в связи с понятиями эффективности, оптимизации, качества. Предложена классификация факторов интенсификации коммуникативной активности в соответствии с рассмотрением двух групп факторов: первая - зависит от организации процесса обучения, в условиях которого происходит коммуникация, вторая - от проведения самого процесса коммуникации. Интенсификация коммуникативной активности понимается как ускоренный процесс получения и усвоения знаний, который возможен в результате непосредственного взаимодействия участников процесса обучения. Рассмотренный фактор интенсификации - построение процесса коммуникации на основе структурированных знаний. Категория знаний исследована в качестве основного структурного элемента процесса коммуникации, построения интерактивных моделей. Знания рассматриваются с позиции идеальной категории, наполнение смыслом которой осуществляется через объективизацию человеческого бытия. Существование структур знаний в электронной сети определяется в качестве представления квантов и пакетов информации, которые, благодаря своей гибкой структуре, получают возможность создания информационных надстроек и

сообществ, имеющих форму выражения в виде фреймов и тезаурусов. В работе обосновывается зависимость использования тезаурусных структур информационных массивов с целью оптимизации процесса взаимодействия в результате построения целостной картины мира.

Результаты диссертационного исследования позволяют сформулировать теоретические рекомендации для построения эффективного взаимодействия участников процесса обучения на базе дистанционных курсов.

Ключевые слова: дистанционное обучение, коммуникация, коммуникативные технологии, информационное общество, интенсификация, виртуальная реальность, знания, интерактивность.

SUMMARY

Iatsenko G.U. Communicative Aspect in the Distance Learning System: Factors of Intensification. - Manuscript.

A Thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philosophy, specialty 09.00.10. - Philosophy of education. - National Pedagogical University named after M.P.Dragomanov, Kyiv. - 2008.

The thesis is devoted to the communicative aspect of distance learning investigation. The factors of communicative process intensification in distance learning sphere are determined. The modern trends of distance learning development in the context of informational society building are considered in the research. The specific features of electronic communication are depicted; its role in distance learning process is defined. Due to the analysis of communicative technologies didactic aspect, the communicative technologies classification is improved. The virtual reality technology is depicted as a communicative one. The classification of communicative activity intensification factors in distance learning environment is proposed. The intensification factor of structured knowledge-based communicative process is examined. The knowledge category is regarded as a main structural element of communicative process.

Key words: distance learning, communication, communicative technologies, informational society, intensification, virtual reality, knowledge, interactivity.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Освіта є віссю життя (в суб'єктивному аспекті осмислення даного феномену) і віссю буття (в об'єктивному зрізі рефлексії та обґрунтування). Адже саме освіта є проекцією погляду в світовий простір, вектором його розуміння, трактування, відчуття і бачення. Освіта є неповторним варіантом самоосвіти, з одного боку, і оригінальною версією втілення надбань людського простору буття з іншого аспекту розуміння її феномену і таїни. Саме тому перехід суспільства від індустріального до інформаційного став поштовхом до впровадження інформаційних технологій у всі галузі суспільного життя.

Глобалізація та інформаційна революція висувають сьогодні своєрідні виклики в освіті, що вимагає радикальної перебудови філософії освіти. Традиційно, філософія освіти, основана на безпосередньому спілкуванні вчителя та учня, сьогодні доповнюється комунікативними технологіями, які несе з собою інформатизація освіти, зокрема, дистанційне навчання. Актуальність дистанційної форми навчання підтверджує сучасне освітнє буття. Адже поряд з очною та заочною формою навчання дистанційна освіта широко застосовується в шкільних та університетських навчальних курсах, програмах з підвищення кваліфікації й перекваліфікації працівників. Гнучкість й динаміка дистанційної форми навчання певною мірою санкціонують й дозволяють застосовувати її у якості самостійної форми, або самодостатнього елементу очного чи заочного навчання на окремих етапах. Принадною перевагою дистанційної форми є її незалежність від простору та часу, тобто від відстані суб'єктів навчальної взаємодії та часового параметру вступу в дану взаємодію.

Проблеми дистанційного навчання розглядались зарубіжними вченими С.Вайт, С.Гурі-Розенбліт, М.Муром, І.Ібрагімовим, О.Полат, О.Соловом та ін., своє освітлення вони знайшли у роботах вітчизняних дослідників Е.Веренича, В.Гриценка, А.Гуржия, О.Довгого, Г.Козлакової, І.Козубовської, В.Колоса, С.Кудрявцевої, В.Сагарди, В.Олійника, О.Пічкаря, П.Стефаненко, Б.Шуневича та ін. Проте дані роботи репрезентують, як правило, „термінологічну” версію дослідницької уваги, а не спробу філософського осмислення даного феномену.

Спектр питань, розглянутих дослідниками, включає вивчення особливостей дистанційного навчання, дидактичних принципів, технологічних платформ. Втім є помітним, що не достатньо розглянута саме комунікативна складова даного явища, зокрема аспект інтенсифікації комунікативної активності. Комунікація, що є невід'ємною складовою будь-якого педагогічного процесу, в дистанційному середовищі здобуває статус прикладної, видозмінюється та переходить у форму електронної комунікації.

Концептуальний розгляд комунікативної проблематики проводився на основі світового та вітчизняного філософського досвіду, праць Аристотеля, К.Апеля, М.Бахтіна, В.Біблера, Ф.Больного, М.Бубера, Г.Вейля, Ю.Ґабермаса, В.Гьосле, А.Єрмоленка, В.Йегера, С.Лещева, О.Лосева, Платона, П.Рикера, О.Розенштока-Гюссі, Л.Ситниченко, К.Ясперса та ін.

Вивчення проблем комунікації, її складових та факторів інтенсифікації комунікативної активності ми проводимо в руслі філософії освіти, головні аспекти якої висвітлені в працях В.Андрущенка, Б.Гершунського, С.Гесена, І.Култаєвої, В.Кушерця, В.Лутая, Н.Маркової, М.Наливайка, О.Огурцова, М.Піщулина, В.Платонова, І.Предборської, С.Пролеєва, В.Розина, І.Степаненко, І.Фомічевої, Б.Щербакова та ін.

Аспектом комунікації, що потребує нагального дослідження, визначаємо інтенсифікацію комунікативної діяльності, вивчення якої проводилось у вигляді виокремлення основних факторів інтенсифікації комунікативної активності в середовищі дистанційного навчання.

Актуальність проведеного дослідження посилюють тенденції інформаційного вибуху, швидкого породження знань, що в свою чергу, передбачає прискорене оперування ними, їх вивчення, результатом чого є підвищення рівня комунікативної активності між учасниками навчального процесу для швидкого розгляду та засвоєння нових знань, що й зумовило наш інтерес до обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, що затверджений Вченою радою від 22 грудня 2006 року, протокол № 5, згідно наукового напряму дослідження «Теорія та технологія навчання і виховання в системі освіти» та наукової проблеми кафедри соціальної філософії та філософії освіти «Принципи організації та тенденції розвитку вищої освіти у XXI столітті».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження ціннісних акцентів комунікативної складової дистанційної освіти як основи побудови сучасних комунікативних технологій та виявлення визначальних факторів інтенсифікації процесу комунікації в дистанційному варіанті навчання шляхом їх філософської рефлексії та сутнісно-футурологічного обґрунтування.

Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:

1. розглянути специфіку розвитку дистанційного освіти в умовах становлення інформаційного суспільства та дослідити термінологічну самобутність дистанційного навчання, окреслити основні характерні складові даного явища з одночасним проведенням теоретико-філософського огляду процесу комунікації як такого;

2. виявити важелі переваг та значущі атрибути й особливості комунікативної природи дистанційного навчання за допомогою визначення її складових компонентів, особливостей процесу електронної комунікації та усвідомлення її важливої ролі у підтриманні інтерактивної взаємодії учасників навчального процесу та відобразити злагоджений взаємозв'язок зміни характеру комунікації в дистанційному навчанні й загальної модифікації навчальної комунікації у світлі зміни парадигми освіти;

3. вивчити дидактичну складову й класифікувати комунікативні технології, які використовуються в процесі провадження дистанційного навчання за параметрами часу, мети взаємодії, характеру роботи з інформацією в електронній мережі, стрижневого виду комунікації та розкрити феноменологічну своєрідність комунікативної технології віртуальної реальності у світлі панування екранної культури;

4. визначити пріоритетні шляхи забезпечення інтенсифікації навчального процесу через виокремлення основних факторів інтенсифікації комунікативної активності в межах дистанційного навчання та дослідити аксіологічний простір явища процесу комунікації, заснованого на структурованих знаннях, як фактору інтенсифікації комунікативної активності.

Об'єкт дисертаційного дослідження - феномен дистанційного навчання.

Предметом дослідження є аксіологічний вимір комунікативності в системі пріоритетів дистанційного навчання та ціннісний вектор факторів її інтенсифікації.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження застосовувались наступні методи: системного підходу - при вивченні системи дистанційного навчання, комунікативної системи та їх складових; системно-структурного аналізу - в ході класифікації комунікативних технологій дистанційного навчання; компаративістики - застосовувались при розгляді процесів навчання та дистанційного навчання, комунікації та електронної комунікації; систематизації та узагальнення - при визначенні факторів інтенсифікації комунікативної активності; абстрагування - при дослідженні комунікативної технології віртуальної реальності та процесу комунікації, заснованого на структурованих знаннях, як фактору інтенсифікації комунікативної активності.

Застосування міждисциплінарного підходу дозволило використати в процесі дослідження роботи з філософії освіти, соціальної філософії, філософії культури, педагогіки, лінгвістики, соціології, психології.

Наукова новизна роботи полягає у багатовекторній освітньо-філософській рефлексії процесу виокремлення стрижневих факторів інтенсифікації комунікативної активності у царині дистанційного середовища та паралельному розгляді процесу комунікації, заснованого на структурованих знаннях, як рушійного фактору інтенсифікації комунікативної активності.

В рамках проведеного дослідження обґрунтовано ряд положень, що містять елементи наукової новизни та виносяться на захист:

1. Обґрунтовано, що розгляд ціннісного зрізу дистанційного навчання апріорно не можливий у відриві від контексту його функціонування, а саме від інформаційного суспільства, оскільки соціальні трансформації визначають траєкторії динаміки дистанційного навчання, обумовлюють попит на дистанційні курси. Дістало подальшого розвитку дослідження термінології дистанційного навчання, що дає змогу виокремити його автономію від очного, заочного та електронного навчання.

Розкрито, що в процесі розгляду дистанційного навчання концептуального значення набуває поняття «комунікація», необхідність звертання до якої підтверджується потенційною діалогічністю освіти. Феномен комунікації стає як інструментом забезпечення ефективності навчального процесу та контролю за здобутим рівнем знань, так і потужним підґрунтям до особистісно-орієнтованої спрямованості дистанційного навчання, що визначається індивідуальним підходом до учнів та впроваджується завдяки комунікативній складовій дистанційних курсів.

Теоретико-філософський огляд явища комунікації надав теоретичну базу для осмислення процесу комунікації як взаємодії трьох комунікантів: адресанта, адресата та «третього», особи, або осіб які не беруть участь у прямій взаємодії, проте розуміють сутність повідомлення.

2. Крізь призму дослідження особливостей електронної комунікації здійснено аксіологічний аналіз комунікативної природи дистанційного навчання, й показано, що електронна комунікація підтримує процес навчання шляхом залучення учнів до знань, які містяться в інформаційному контенті дистанційного курсу (при цьому процес електронної комунікації залежить від рівня інтерактивності та зворотного зв'язку).

Встановлено фактологічну справедливість зміни ціннісно-пріоритетної парадигми освіти у світлі модифікованої навчальної комунікації у дистанційному середовищі, оскільки принципово новий тип відношень між учасниками навчального процесу запроваджується та підтримується особливостями електронної комунікації: відкритістю, гнучкістю, орієнтацією на учня як головної діючої особи навчального процесу.

3. Вдосконалено класифікацію комунікативних технологій, яка подана за параметрами часу, мети взаємодії, характеру роботи з інформацією та виду комунікації, що переважає в мережі, та визначено рівень ефективності застосування кейс-технологій, системи конференцзв'язку та Інтернет технологій з позицій заданих цілей та етапів навчання. Уточнено, що значущість розгляду дидактичної складової комунікативних технологій безпосередньо залежить від рівня пріоритетних шляхів вдосконалення останніх та відповідному розміщенні їх у навчальному курсі.

З'ясовано ціннісний вектор своєрідності комунікативної технології віртуальної реальності, модель якої породжується для кожного окремого учасника навчального процесу в індивідуальному порядку через засоби зв'язку в постійно діючому комунікативному середовищі (при цьому параметри віртуальної реальності задаються комунікантами під час взаємодії, а сам процес її формування є нескінченним).

4. Окреслено пріоритетні шляхи забезпечення інтенсифікації навчального процесу щодо пришвидшення темпів навчальної діяльності учнів, використання завдань навчання підвищеної напруженості. Феномен комунікації презентовано як чинник інтенсифікації процесу навчання, оскільки він впливає на здійснення ефективного управління навчальною системою.

Виявлено ціннісно-сфокусовані модуси інтенсифікації комунікативної активності в середовищі дистанційного навчання, й доведено необхідність розгляду як мінімум двох груп даних модусів. Перша - залежить від організації навчального процесу та включає в себе осмислення необхідності вступу до комунікації, підтримку мотивації учня, відповідність виду комунікативної технології до поставленої мети навчального завдання, здійснення принципу наочності, підготовленість навчальних та методичних матеріалів до процесу дистанційної навчальної взаємодії, якість передачі комунікативних технологій. Друга - стосується безпосередньо процесу комунікації та містить чітку постановку комунікативної задачі, забезпечення управління процесом комунікації, підвищення рівня інтерактивності, підготовленість факту взаємодії до мети спілкування, співвідношення рівня змодельованості та довільності діалогу, проведення процесу комунікації на основі структурованих знань.

Виокремлено фактор інтенсифікації комунікативної активності - «проведення процесу комунікації на основі структурованих знань» і показано, що рівень ефективності взаємодії учасників навчального процесу є апріорним віддзеркаленням моделі організації знань в дистанційному середовищі.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі викладання дисциплін та підготовці методологічних семінарів у ВНЗ у галузі філософії освіти, соціальної філософії, інформатики, педагогіки, семіотики, лінгвістики, соціології, психології. Результати роботи можуть слугувати у якості теоретико-методологічної бази для подальшого дослідження питань комунікації, складових дистанційного навчання, моделей реалізації комунікативних технологій, факторів ефективності дистанційного навчання.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною працею, яка втілює авторську версію розуміння і рефлексії феномену комунікативності в системі ціннісних пріоритетів дистанційного навчання та осмислення факторів її інтенсифікації в цілому. Висновки й ключові положення дослідження є самостійним авторським доробком.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорювались на методологічних семінарах кафедри соціальної філософії та філософії освіти, основні теоретичні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію у формі виступів на всеукраїнських науково-практичних конференціях, міжнародних науково-практичних семінарах: «Якість вищої освіти - умова інноваційного розвитку суспільства» (м. Миколаїв, 2007р.), «Інноваційна освіта для ХХІ століття» (м. Київ, 2007р.), «Педагогічна освіта в контексті євроінтеграційних процесів» (м. Миколаїв, 2008р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей у фахових виданнях. Загальний обсяг друкованих праць складає 2,7 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота загальним обсягом 195 сторінок, складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел (264 позиції).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтована актуальність проведення дисертаційного дослідження, визначені об'єкт та предмет дослідження, сформульовано мету й завдання дослідження, подані методи дослідження, розкрита наукова новизна одержаних результатів, окреслене практичне та теоретичне значення одержаних результатів, приведені дані про апробацію результатів дисертації.

Розділі І „Теоретико-методологічна фабула філософського виміру засад дослідження феномену дистанційного навчання” подає відомості про результати вивчення теоретичних та методологічних основ явища дистанційного навчання. В даному розділі розкриваються передумови виникнення дистанційного навчання, в контексті інформаційних суспільних відношень, характеризуються чинники, що впливають на його розвиток, проводиться теоретико-філософський огляд явища комунікації. Здійснено дослідження своєрідності й характеру термінологічного простору дистанційного навчання на основі якого виведено його основні характеристики, окреслено цілі застосування дистанційної форми освіти.

Метою сучасної освіти є підготовка людини до життя в умовах інформаційного суспільства, тобто постає нагальна необхідність залучення технічних засобів передачі знань, проведення практики випереджаючого навчання, запровадження навчання протягом всього життя, надання учню інструментів по проведенню самоосвіти. Зміна парадигм та мети освіти, перегляд традиційної моделі навчання, невпинна трансформація освітнього простору під впливом інформаційних та телекомунікаційних технологій призвели до виникнення нової форми навчання -дистанційної.

Дистанційна форма навчання заснована на принципах відкритості, гнучкості, модульності, масовості, економічності, особистісної спрямованості процесу навчання, використання нових інформаційних технологій в навчальному процесі. Основним структурним елементом здійснення дистанційного викладання вважаємо комунікацію між головними діючими особами навчального процесу: студентом, учнем та викладачем. Комунікація, за М.Бубером, є зустріч двох індивідів «Я» і «Ти». Дана зустріч є подією для особистості, в ній йде розкриття її власного «Я». Двоїстість «Я» комуніканта допомагає провадити внутрішню комунікацію особистості, комунікацію з власним «Я», або автокомунікацію, що представляє собою взаємодію індивіда з написаним твором, текстом, розміщеним в електронній мережі. Виходячи з того, що розгалужена електронна мережа передбачає розгортання взаємодії більше ніж з двома комунікантами, визначаємо наявність інших дійових осіб. У М.Бахтіна третьою особою, що також вступає у взаємодію, виступає нададресат, який розуміє діалог, що відбувається між адресантом та адресатом, а отже бере участь у комунікації. П.Рікер на місце «третього» у діалозі ставить «іншого», особу що має можливість зміни свого пасивного стану на активний та переходу до категорії «Я». В.Біблер головною умовою діалогу вважає спрямування його на майбутнє, на потенційного далекого реципієнта, що підвищує цінність діалогу та відповідальність учасників за його проведення.

Розділ ІІ „Світоглядна екстраполяція виявів ціннісного модусу комунікативної природи дистанційного навчання” присвячений аналізу поняття комунікації, визначенню її головних елементів, розгляду характеру модифікації комунікації під впливом зміни парадигми освіти та дослідженню явища комунікації в межах дистанційного середовища навчання.

Явище комунікації представляє собою двосторонню взаємодію адресата та адресанта з метою передачі, або отримання інформації. Процес комунікації, спрямований на досягнення цілей, можливий лише за наявності постійного зворотного зв'язку між адресатом та адресантом. З розвитком інформаційних та телекомунікаційних мереж, говорять про виникнення нового виду комунікації - електронної. Електронна комунікація визначає взаємодію комунікантів у системах «людина - комп'ютер», де спостерігається людино-машинна взаємодія, та «людина - комп'ютер - людина», де комунікація відбувається між людьми за допомогою комп'ютера, що є ретранслятором в процесі передання та отримання інформації.

Введення нових способів накопичення знань та оперування ними, закономірно вплинули на зміну традиційного навчального процесу з всіма його елементами. Виходячи з того, що в межах дистанційного навчання кардинальним чином змінюється взаємодія учасників навчального процесу, то дистанційне навчання вважають основою нової освітньої парадигми при якій відбувається зміна ролей вчителя та учня. Нові парадигмальні відносини учасників навчального процесу є основою формування відкритої комунікативної системи дистанційного навчання за принципом рівноправності комунікантів.

Виходячи з концепції дистанційного навчання, основою якого є самостійна робота учнів, воно надає широке поле для застосування навичок самостійного навчання, навчання в співпраці, тобто учні мають бути комунікативно компетентні для провадження комунікації на різних рівнях. Людина, яка займається дистанційно, повинна мати певний рівень підготовки (навички самостійного навчання та навчання в співпраці, бути комунікативно компетентною) задля ефективного проходження дистанційного курсу та отримання позитивного результату.

В системі дистанційного навчання можливі наступні види інтерактивності: взаємодія учня з контекстом, інформативною частиною навчального курсу, взаємодія учня з вчителем та взаємодія учня з учнем, на основі якої відбувається навчання у співпраці. Всі види взаємодії здійснюються при безпосередній участі інформаційно-комунікаційних технологій, від рівня інтерактивності яких залежить ефективність проведення процесу комунікації у просторовому вимірі.

Розділ ІІІ „Аксіологічні акценти комунікативних технологій дистанційного навчання: витоки, характер, затребуваність” розкриває полісмисловий простір значення комунікативних технологій для розвитку дистанційного навчання. Проводиться розгляд дидактичної складової комунікативних технологій, подається класифікація комунікативних технологій та моделі їх реалізації, здійснюється філософський аналіз комунікативної технології віртуальної реальності.

З метою задоволення зростаючих потреб людини у спілкуванні в електронній мережі виникає велика кількість комунікативних технологій. Важливість застосування комунікативних технологій в дистанційному навчанні важко переоцінити: вони грають провідну роль по організації всього навчального процесу, підтриманні взаємозв'язку між вчителем та учнем, саме вони є рушійною силою для подальшого вдосконалення дистанційних курсів, впливають на його ефективність та є фактором, який відповідає за результативність, повноту отриманих знань.

Приведені класифікації комунікативних технологій виділяються на основі параметрів: характеру роботи з інформацією в електронній мережі, часу, простору, відповідності до поставленої мети взаємодії та виду комунікації, який переважає. За характером роботи з інформацією в електронній мережі виділяють існування наступних моделей: трансмісійної, учнецентриської та моделі співпраці. Виходячи з того, що дистанційне навчання представляє собою форму навчання віддалену в часі та просторі, дані параметри не можуть не впливати на класифікацію комунікативних технологій, що застосовуються в дистанційній мережі. За параметром часу виділяють синхронні, асинхронні та змішані комунікативні технології.

Виділена нами класифікація комунікативних технологій згідно з видом комунікації, що переважає у процесі взаємодії, розділяє комунікативні технології на кейс-технології, технології конференц зв'язку та Інтернет технології. В першій групі кейс-технологій, що спрямовані на подання інформації, бере участь як правило один індивід, який взаємодіє з навчальним матеріалом на локальному носії. В другій групі технологій конференц зв'язку спостерігаємо наявність групи індивідів, які приймають участь в груповій комунікації. В третій групі Інтернет технологій діє між особистісна комунікація, що підтримується засобами електронної пошти, чату.

Взаємодія учасників навчального процесу в дистанційному навчанні за допомогою комунікативних технологій моделюється у віртуальному середовищі, а в процесі передачі зображення, голосу, тесту на відстань створюється віртуальний простір, що формує віртуальне навчальне середовище в межах якого діє учень. Існування віртуального середовища не можливе без комунікації, без взаємодії учасників навчального процесу. Зважаючи на постійну наявність комунікації в віртуальному просторі, спроможність віртуального простору її провадити та підтримувати, визначаємо віртуальну реальність комунікативною технологією, параметри якої задаються відправником повідомлення під час його взаємодії з одержувачем.

Розділ IV „Праксеологічна взаємодетермінованість основних факторів інтенсифікації комунікативної активності в системі ціннісних пріоритетів дистанційного навчання” має на меті визначити багатовекторний простір чинників інтенсифікації комунікативної активності в дистанційній мережі.

Проблема інтенсифікації комунікативної активності тісно пов'язана з питаннями ефективності навчального процесу, якості навчання. Комунікативна складова виокремлюється при визначенні якості навчання, адже якість процесу навчання залежить від організації взаємодії між вчителем та учнем, проведення та підтримання якої не можливе без врахування природи загального явища комунікації та часткового його випадку - електронної комунікації, застосування відповідних комунікативних технологій. Підвищення результативності комунікативного процесу за відведену одиницю часу, тобто інтенсифікація процесу комунікації залежить від ефективного управління процесом навчання, а саме моніторингу цілей та методів викладання, визначених на початку курсу. Комунікація застосовується у якості одного з елементів управління системою. При цьому головною складовою процесу комунікації є зворотній зв'язок. Характерна риса поняття інтенсифікації, що характеризується як напруга, визначає високу концептуальну наповненість процесу взаємодії. Під концептуальним змістом ми маємо на увазі високий ступінь наповненості знаннями комунікативного процесу.

Аналізуючи процес інтенсифікації комунікативної активності в межах дистанційного навчання, ми прийшли до необхідності виділення двох груп факторів, які впливають на даний процес. Перша група факторів залежить, безпосередньо, від організації навчального процесу. Процес комунікації не здійснюється виокремлено, а проходить в контексті процесу дистанційного навчання, тому логічно визначити вплив останнього на проходження процесу спілкування й залежність його ефективності та інтенсифікації від чинників, що оптимізують сам процес навчання. Друга група факторів, що впливають на процес комунікації, визначена через аналіз самого поняття комунікації, тобто через проведення аналізу тих факторів від яких залежить інтенсивність комунікації, й як наслідок, комунікативного процесу.

В рамках даного дослідження ми взяли за мету розглянути такий фактор інтенсифікації комунікативного процесу як побудова дистанційної комунікації на основі структурованих «знань». Структура знань в електронному середовищі, введених за допомогою машинного коду, легко трансформується, що впливає на рівень розповсюдження знань. Для розміщення знань в комп'ютерному середовищі використовуються тезаурусні та фреймові структури.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження та перспективи подальшої розробки даної теми відображені у наступних положеннях.

1. Перехід від індустріального суспільства до постіндустріального був ознаменований виникненням інформаційних комунікативних технологій та широким їх розповсюдженням у всіх сферах суспільного життя. Суспільні перетворення змінили ціннісну траєкторію розвитку освіти, суттєво вплинувши на процес породження та передачі інформації. Завдяки використанню основних інформаційно-комунікаційних технологій комунікація долає просторові та часові межі, прискорює обмін інформацією.

Освіта відповідає на суспільні трансформації виникненням нової форми навчання - дистанційного навчання. Утворення та розповсюдження дистанційного навчання - це спосіб гідно відповісти на освітню кризу, уникнути помітного інформаційного відставання суспільства, працювати на випередження в освітній сфері, шляхом швидкого реагування на зміни, що відбуваються.

2. Дистанційне навчання займає лідируючі позиції на ринку освітніх послуг, воно, на відміну від інших форм навчання, використовує повний спектр інформаційно-комунікаційних технологій з метою постачання навчальної інформації, розвитку вмінь та навичок учнів у комунікативно активному середовищі без подальшого обов'язкового підтвердження освітньо-кваліфікаційного рівня через надання диплому. Зважаючи на те, що дистанційне навчання представляє собою особисто-орієнтовану, гнучку, модульну форму навчання, що відбувається на основі взаємодії учасників навчального процесу, визначаємо явище комунікації основною складовою даною форми, від рівня втілення якої залежить ефективність дистанційного навчального процесу.

3. Комунікація в електронній мережі відходить від взаємодії тільки двох комунікантів. Оскільки комп'ютерна мережа має безліч зв'язків, то при безпосередньому відкритому спілкуванні між комунікантами завжди знайдеться особа, що розуміє повідомлення. Кількість осіб, що беруть пасивну участь у спілкуванні, може бути довільною, вона обмежується тільки технічними характеристиками комп'ютерної мережі. При цьому пасивні учасники спілкування в будь-який момент часу мають можливість стати активними мовцями та навпаки. Основною метою навчальної комунікації є залучення комунікантів до ціннісно-змістовної сфери знань.

4. В царині дистанційного навчання діє електронна комунікація, що має штучну та природну форми вираження. Процес налагодження спільної діяльності суб'єктів навчання відбувається за допомогою комунікативного акту передачі, або отримання інформації, внаслідок якого повідомлення, що зазнає впливу інформаційного шуму, передається по каналу передачі інформації через використання відповідної комунікативної технології від адресанта до адресата. Контроль процесу навчання забезпечується завдяки наявності зворотного зв'язку між комунікантами, функцією якого є забезпечення високого рівня інтерактивності в процесі взаємодії. Відсутність явища інтерактивності, або недостатній її рівень створюють загрозу існування однонаправленого, директивного характеру комунікації, що перешкоджає досягненню позитивного результату дистанційного навчання.

5. Стрімке подвоєння кількості інформації, що обумовлюється інформаційною кризою, призводить до перегляду освітньої парадигми.

Зміна парадигмальних відношень між вчителем та учнем перетворює учня на активного учасника навчального процесу. Введення нових способів накопичення знань та оперування ними вплинули на зміну цілей навчального процесу, від передачі сталої сукупності знань до культивування навичок оперування інформаційними потоками, самостійного здобуття знань. Побудову навчального середовища згідно з новим типом парадигмальних відношень підтримує дистанційне навчання, де партнерська суб'єкт - суб'єктна взаємодія породжує надію на вирішення глобальної проблеми людства - нерозуміння чужої ментальності, через процес відкритої рівноправної двосторонньої взаємодії, в якому виховується повага до точки зору співрозмовника.

6. Фундаментальною умовою збереження якості комунікативних технологій є врахування їх дидактичних особливостей при проектуванні дистанційних навчальних курсів, а саме таких компонентів як невід'ємна мобільність технологій, підтримка високого рівня інтерактивності засобами зворотного зв'язку, надання можливості доступу до різних джерел інформації. Комунікативні технології грають провідну роль в організації дистанційного навчального процесу, а саме в підтриманні взаємодії між вчителем та учнем. Головні параметри, що впливають на процес дистанційного навчання в цілому та на комунікативні технології, як складову його частину, є параметри часу й простору, що моделюють ситуацію взаємодії. В ході аналізу складових частин комунікативних технологій, виділяємо поділ комунікативних технологій відповідно до мети взаємодії учасників навчального процесу, характеру роботи з інформацією в електронній мережі.

7. У зв'язку з віддаленістю комунікативних технологій в часі, просторі взаємодія між комунікантами відбувається через електронну форму, яка не є вираженою в предметах дійсності, тобто віртуально. Під час звернення до комунікативних технологій між учасниками навчального процесу продукується віртуальне навчальне середовище з високим рівнем комунікативної активності його репрезентантів. Віртуальне навчальне середовище перетворює просторово-часову характеристику згідно з власними законами, моделює ланцюг подій. При цьому буття користувача визначається його активною позицією по конструюванню моделі світу. Народжуючись за допомогою комунікативних актів, віртуальна реальність представляє собою комунікативну технологію, де взаємодія учасників є основою сприйняття даного типу реальності, провідним інструментом її наповнення.

8. Інтенсифікація навчального процесу у дистанційному навчанні, складовою якої є взаємодія комунікантів, дозволяє підвищити ефективність їхньої взаємодії, що позитивно відображається на всьому процесі навчання, надає інструменти по його оптимізації. У випадку дистанційного навчання оптимізація шляхів застосування комунікативних технологій призводить до інтенсифікації процесу комунікації, що впливає на загальний рівень ефективності дистанційного освітнього простору. Метою дистанційної комунікації є посилення рівня активності між комунікантами, результатом чого є підвищення продуктивності комунікативних актів.

9. Інтенсифікація комунікативної активності виявляється у прискореному процесі здобуття та засвоєння знань, що відбувається у результаті безпосередньої взаємодії учасників навчального процесу. Процес інтенсифікації комунікативної активності залежить від двох груп факторів, перша з яких розкриває фактори інтенсифікації, що залежать від організації процесу навчання, друга включає в себе фактори інтенсифікації власне процесу комунікації. Так як процес інтенсифікації комунікації відбувається в контексті загального процесу навчання, то на нього діють всі ті фактори, що відмічаються при підвищенні рівня інтенсифікації загального процесу навчання, а саме підвищення мотивації учня, здійснення принципу наочності, відповідність виду комунікативної технології до мети поставленого завдання, осмислення необхідності вступу до комунікації, підготовленість навчальних та методичних матеріалів до процесу дистанційної навчальної взаємодії, висока якість передачі комунікативних технологій. Зважаючи на те, що мова йде про якісне підвищення рівня інтенсифікації комунікації, то відмічаємо наявність факторів, що залежать від провадження процесу комунікації, а саме чітка постановка комунікативної задачі, забезпечення оптимального управління процесом взаємодії, підвищення рівня інтерактивності, підготовленість процесу комунікації до мети спілкування, співвіднесеність рівня структурованості та довільності діалогу, проведення процесу комунікації на основі структурованих знань.

10. Феномен комунікації нерозривно пов'язаний з аксіологічним акцентами процесу продукування, передачі, обробки та накопичення знань. Одним з факторів інтенсифікації комунікативної активності є проведення процесу комунікації на основі структурованих знань, адже невпинна навчальна взаємодія особистостей на базі знаннєвого контенту має результатом побудову чіткої та логічної моделі знань в уяві індивіда. В електронній мережі в зв'язку зі зміною моделі викладу знань спостерігається легкість їх тиражування та розповсюдження, наслідком чого є дублювання знань. Дана ситуація негативним чином позначається на роботі індивіда в електронній мережі, призводить до стану розгубленості в інформаційному масиві. На фоні цього виникає нагальна необхідність структурування знань з метою легкого оперування ними. Знаннєві структури, що існують в електронній мережі, об'єднуються у інформаційні тезауруси. Тезауруси відображають зв'язані поняття предметної галузі, тобто виступають структурованою базою знань, що є інформаційною основою їх грамотного представлення та фахового моделювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Яценко Г. Ю. Дистанційне навчання у світлі інформатизації суспільних відношень / Г. Ю. Яценко // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Зб. наук. праць. - 2007. - № 20. - С. 141-149.

2. Яценко Г. Ю. Дослідження термінології дистанційного навчання крізь призму його становлення / Г. Ю. Яценко // Політологічний вісник. Зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 29. - С. 6-20.

3. Яценко Г. Ю. Комунікативна природа дистанційного навчання / Г. Ю. Яценко // Нова парадигма : Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. - 2007. - Вип. 62. - С. 77-83.

4. Яценко Г. Комунікативна складова дистанційного навчання : аналіз поняття та рівні реалізації / Ганна Яценко // Вища освіта України. - 2007. - № 4. - С. 88-94.

5. Яценко Г. Комунікативна сутність дистанційного навчання : постановка проблеми / Ганна Яценко // Вища освіта України. - 2007. - № 3. - С. 70-74.

6. Яценко Г. Ю. Комунікативна технологія віртуальної реальності / Г. Ю. Яценко // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Зб. наук. праць. - 2008. - № 21. - С. 61-69.

Размещено на Allbest.ru